ДЕНЬ АУҐСБУРЗЬКОГО ВІРОСПОВІДАННЯ

25 червня ц. р. українські лютерани святкували День Ауґсбурзького Віросповідання. Ауґсбурзьке Віросповідання, головна доктринальна заява про богослов’я Мартіна Лютера та лютеранських реформаторів, був, в основному написаний Филипом Меланхтоном. У серцевині документу він сповідує виправдання грішників самою благодаттю, через саму віру, заради Самого Христа. Підписане провідниками багатьох німецьких міст і країв, віросповідання було формально представленим Імператорові Священної Римської Імперії, Карлові V в Ауґсбурзі, в Німеччині 25 червня 1530 року. Через декілька тижнів римо-католицькі посадовці відкинули Віросповідання, яке Меланхтон захистив у Апології Ауґсбурзького Віросповідання (1531 р.). 1580 р. Незмінене Ауґсбурзьке Віросповідання було включеним у Книгу Злагоди. [Джерело: "Commemorations Biographies," Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship].

ГОЛОС ПАСТИРЯ

"Я - двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться; і той ввійде і вийде, і пасовиське знайде" (Івана 10:9).

Коли двері відкриті пастирем і він заходить через них, то в овечок є утіха та допомога. Як каже Христос в кінці цього Євангелія: «Я прийшов, щоб ви мали життя і по достатком, щоб мали». Тож Христос Сам щодня править, веде, ходить, пасе, вберігає та діє у них через Його Слово і силу Святого Духа, аби вони щоденно збільшувалися, і ставали багатшими у розумінні, сильнішими у вірі, втісі, терпеливості, перемозі у стражданнях тощо, а також, щоби вони одержували від Нього добрий плід, більше вчення і допомоги. Так ось у християнстві служіння або праця пастиря постійно виконується там, де Христос збирає їх [овечок] до Себе, і чинить з ними усе, але через Його голос, тобто зовнішнє Слово та проповідування.
Тому Він також називає Себе дверима, через які вівці заходять і виходять. Тож так само, як Він Сам є Пастирем, так само і проповідування, через яке Він приходить, і через яке Він пізнається і також віра у наших серцях, якою переживається Його сила та діло в нас, є нічим іншим, як Христом. І так Він перебуває і діє в нас, а ми цілковито знаходимося в Ньому, у нашому житті і ділах. Тож кожен приходить до Нього з віри і через віру. Ми догоджаємо Богові винятково заради Нього і ми втішені винятково Ним і покладаємося винятково на Нього.
Як Він говорив про Своє служіння, яке Він здійснює через Своє Слово, так само Він говорить про Свої ягнята, які залишаються у Його Царстві, щоб коли Він відкриє двері, щоби вони одразу почули Його голос і навчилися Його впізнавати. Бо це утішливий і радісний голос через який вони спасенні від жаху та страху. Вони виходять на волю, бо можуть очікувати від Бога в Христі всяку благодать і благословення. І щойно вони вхопилися за Пастиря, то тримаються тільки Його усією своєю упевненістю і не слухають жодної іншої доктрини. Бо в них, як у ягнят, вуха – дуже чутливі і вони швидко вчаться розпізнавати голос їхнього Пастиря і відрізняти його від будь-якого іншого голосу аби залишатися непорушними, коли всі інші називають себе їхніми пастирями. Бо в них є досвід їхнього особистого сумління і свідчення Святого Духа у їхніх серцях так, що жодна інша доктрина або інші слова не принесуть їм такої утіхи і правдивої упевненості, яку приносить народові Божий поклик, Його Пастир – Христос. Тому ідіть за Його голосом без сумніву або вагань. Не задивляйтеся і не позирайте на те, що навчають інші та на те, що вони роблять, як це робить світ або як це вирішують Собори. Радше, навіть, якщо на цілій землі немає нікого, хто б тримався Його з вами, ви все-одно будьте впевнені у правдивому голосі вашого Пастиря.

Мартін Лютер, «Друга проповідь на понеділок П’ятидесятниці», Ів. 3:16-21

П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ: ЦЕРКВА ЗРОСТАЄ

У неділю 15 червня ц. р. Церква святкувала день П'ятидесятниці, тобто день сходження Святого Духа на ранню Церкву. Київська парафія "Воскресіння" у цей день була благословенна Таїнством Хрищення немовлятка Нікіти та Першим Причастям правдивими тілом і кров'ю Христа Спасителя для трьох молодих парафіян: Аліни Плахотнюк, Владислава Горпинчука та Інни Хавченко. Парафіяни молитовно попросили в Господа для Нікіти, Аліни, Владислава та Інни многая і благая літа. Хай Господь Святий Дух, Який зійшов на Церкву в Єрусалимі в ту першу християнську П'ятидесятницю далі благословляє християнські парафії по всьому світі на зростання у Євангелії Христовому!

ДАРОХРАНИТЕЛЬНИЦЯ ПЕРЛИНИ

Щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне (Івана 3:16)

Але як можна схопити цей скарб і дар [вічного життя]? Де та торбина або скарбниця у яку його покласти? Це – лише віра, як про неї каже тут Христос: «Щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув…» Віра тримає розкритими руки і відкриває торбину, і дає Богові чинити саме добро. Бо, коли Бог, Податель, дарує такі речі через Свою любов, так і ми є одержувачами через віру, яка нічого не робить, а лише одержує дар. Тож це – не наше діяння і цього неможливо заробити через наші діла. Це вже дано і подаровано. Лише: «відчини свої уста і Я їх наповню» (Псалом 81:10). Цього не може статися через будь-що поза твоїм віруванням у ці Слова. Як ти чуєш, так само Він викликає віру і цей скарб стає цілковито твоїм особистим.

І тут ти також бачиш чим є віра, і чим вона називається, а саме: проста… думка про Христа, що Він народжений від Діви, страждав, був розп’ятий, воскрес, вознісся на небеса. Але таке серце сповнене рішучості і хапається за Сина Божого так, як кажуть ці Слова, і тримається, як певності того, що Бог дав Свого Сина Єдинородного для нас і так полюбив світ, щоби ми не були заради Нього загиблими, але мали життя вічними.
Тому Він також каже зокрема: «Кожен, хто вірує в Нього». Це стосується тих віруючих, які не надіються на власні діла, ані на силу та гідність їхньої віри, якоїсь властивості або чогось посадженого або влитого в їхні серця, як про це фантазують та гадають сліпі софісти. Радше віруючий горнеться до Христа поза собою і впевнений у Ньому, як у Тому, Хто даний заради його особистого добра; впевнений у тому, що Бог любить його заради Христа, а не заради добрих діл віруючого, його гідності або служіння. Бо все це інше не є скарбом, даним від Бога. Треба вірувати в Христа, Божого Сина.

Сама віра не має вжитку поза цим подарунком або даром. Без нього вона – бідна і порожня посудина. І все-таки, погляньте на [посудину віри] і ви знайдете втіху в тому, за що хапається вона і що вона утримує. Лише заради того віра людини є цінною, бо можна сказати, що «віра може бути бідною дарохранительницею, але в ній лежить така шляхетна перлина або смарагд, що небеса і земля не можуть її осягнути». Тож тут із Писання віри ми довідуємося, що ми лише стаємо праведними та догоджаємо Богові через віру, оскільки віра є єдиною річчю, яка хапається за цей скарб і тримає цей скарб, Сина Божого.

Мартін Лютер «Друга проповідь на понеділок П’ятидесятниці»

СВЯТІСТЬ: КЕЛІЙНА ТА ВУЛИЧНА

Під час Собору ВЄЛК у Києві відвідував разом із делегатами з усього світу один із визначних українських монастирів. Після екскурсії темними церковними катакомбами, делегати були раді вийти на сонячне світло, тож всі усміхалися і жартували (по англійськи). Поряд на ослоні сидів літнього віку та огрядної статури монах. Надивившись на радісних туристів, монах почав голосно кричати: «Чего понаехали-то, католики? Идите в свой Александровский [собор]! Смотрят на меня, как на идиота!» Після цього на нього дійсно всі так почали дивитися…
З іншого боку, в одного з наших гостів на вулиці випали його документи. Якийсь хлопчина на вулиці знайшов їх, догнав туриста і вручив їх гостеві Києва з проханням більше не губити та бути уважнішим. Ось так буває: біля келій і на світських вулицях…

V-ий СОБОР ВЄЛК

З 3 по 5 червня ц. р. Українська Лютеранська Церква приймала V-ий Собор Віросповідної Євангельської Лютеранської Конференції (ВЄЛК), до складу якої вона належить. Головував на Соборі Президент ВЄЛК, Превелебний Стівен Петерсен (Євангельський Лютеранський Синод, США). Собор розглянув та обговорив богословські есе, підготовлені доповідачами із різних церков, а також прийняв План про вирішення спорів між церквами-членами ВЄЛК. Урочистими митями Собору були: святкування під час Літургії 15-ої річниці діяльності ВЄЛК та прийняття до асоційованого членства у ВЄЛК Лютеранської Церкви Португалії. Серед іншого, Собор також схвалив звіт про Глобальну Богословську Освіту, відповідно до якого дипломи освітніх установ, кредити тощо будуть визнаватися всіма освітніми установами церков-членів ВЄЛК. Місце і дату наступного Собору, який заплановано на 2011 рік, буде визначено Комітетом із планування ВЄЛК.

ПРЕЗИДЕНТ ВЄЛК ПРОПОВІДУЄ У КИЄВІ

1 червня ц. р. в парафії Воскресіння проповідував пастир Стівен Петерсен, Президент Віросповідної Євангельсько-Лютеранської Конференції (ВЄЛК). Тема проповіді о. Стівена: «Господь Ісус Христос дає справжній мир». Службу Божу також відвідали пастир Такеші Нідаіра (Японія), Президент Лютеранської Семінарії «Віфанія», Ґейлін Шмелінґ (США), та подружжя Пітера і Крістіни Крушелів (США). Ці – гості є першими із тих, що прибули до України для участі у Соборі ВЄЛК, який проходитиме в м. Києві з 3 по 5 червня ц. р. Детальніше про Віросповідну Євангельську Лютеранську Конференцію можна дізнатися на веб-сайті: http://www.celc.info/