З ДНЕМ ПЕРЕКЛАДАЧА!

До привітання з цим днем мене спонукала святкова есемеска від пастиря Олега Юхименка, який також займається перекладами і є особливим фахівцем нашої Церкви з давньоєврейської мови. Я приєднуюсь до його віншувань і поздоровляю усіх, хто причетний до цієї важливої справи: перекладачів і редакторів, коректорів і оглядачів, дизайнерів і видавців перекладів, а також тих, хто невтомно організовує Вашу працю і поширює благочестиві переклади нашим рідним краєм. Хай Господь дає Вам сил, аби вся праця Ваша була спрямована на прославлення Імені Божого, а також зичу всім Вам Божих рясних благословень і покріплення Ваших талантів!

Варто окремо зазначити про історію цього свята. Власне, сьогодні - день Святого Єронима, а 1991 року Міжнародна Федерація Перекладачів проголосила це свято ще й Міжнародним днем перекладача. Адже Св. Єроним (IV-V століття по Р. Х.) був відомим перекладачем Біблії на латину. Його переклад, більше відомий, як Вульґата широко використовувався в Західній Церкві аж до Реформації. Саме тоді на перекладацькій ниві з'являється інший геніальний перекладач - Св. Мартін, доктор Мартін Лютер (XVI століття). Пересопницьке Євангеліє, на якому приймають присягу українські Президенти є перекладом, за твердженням доктора Івана Огієнка, з лютеранської Біблії.

Українська Лютеранська Церква є членом Українського Біблійного Товариства, а професор Роджер Ковасині з нашої Церкви, активно працює в УБТ над новим перекладом Біблії. Сьогодні наша Церква також особливо благословенна співпрацею із Фундацією "Лютеранська спадщина" (http://www.lhfmissions.org/), яка перекладає для українських читачів чимало лютеранських книг. Нещодавно Фундація видала коментарі на Євангеліє від Святого Марка.

На ілюстраціях: ліворуч - Св. Єроним-перекладач Біблії на латину, праворуч - Св. доктор Мартін - перекладає Біблію німецькою мовою.

ЛЕПКИЙ І ЛЮТЕР

Перечитуючи «Полтаву» Богдана Лепкого (Київ: Дніпро, 1992 р., стор. 209), зауважив вживання імені Лютера з малої букви. Написане викладено, як роздуми козаків сотника Мручка про тогочасні події. Щоправда Лепкий також не шкодує ані православних, ані католиків. Отже витримки з «Полтави»: «Цар Петро – то була легенда, то був демон, то був не чоловік, лиш антихрист, котрий заволодів людьми і провадив їх на бій з Господом Богом… Карло – це лютер, ворог Христа, котрий теж не чого другого хоче, лиш вигубити християнський народ, а «ізмєннік» Мазепа помагає йому в цьому безбожному ділі, бо він католик…» Ось так у творах письменника, творчість якого мені в цілому подобається, відбилися події на тогочасній Галичині, коли формувалося українське лютеранство, а за спогадами сучасників, фразу «ти, лютере, ти» вживали аби образити свого співрозмовника. Втім, можливо така фраза і вживалася за часів гетьмана Мазепи? Сама «Полтава» була видана у Львові 1929 року, а її автор виростав у сім’ї греко-католицького священика.

ЄПИСКОПСЬКА СПАДКОЄМНІСТЬ І ЛЮТЕРАНСТВО

Незважаючи на сплетіння історій англійської і континентальної Реформації, англіканська і лютеранська екклесіології відрізняються фундаментально. Правдива єдність церкви і проблема християнського воз’єднання розуміються абсолютно по різному. Коли порівняти Англіканський Чотирикутник із лютеранською «екуменічною платформою» АВ VII (Ауґсбурзьке Віросповідання, стаття VII - прим. В. Г.), то відмінність стане дуже чіткою. Перші дві «планки» англіканської платформи (Писання і Символи віри) відповідають чисто проповідуваному Євангелію АВ, а третя (таїнства) є паралельною до здійснюваних таїнств у АВ VII. Четвертою англіканською «планкою» є «історичний єпископат» Тут у нас є пряме протиріччя до АВ VII, яке наполягає на тому, що чистого Євангелія і таїнств «достатньо». Сповідання віри виразно додає, що згода та одноманітність у людських традиціях і обрядах є «необов’язковими для правдивої єдності християнської церкви». А за власним визнанням Церкви Англії «історичний єпископат» є не божественне запровадження, а людська традиція.

Англіканське розуміння «Віри і порядку» в цілому поділяє наголос на «порядку» з кальвінізмом, а щодо єпископату зокрема, наголос поділяється з римо-католицизмом і східним православ’ям. Саме в цьому, без сумніву, полягає чимало екуменічної привабливості і важливості англіканства, як це також відображено в Лімській похвалі «знаку єпископської спадкоємності». Лютеранська церква в принципі простує іншим шляхом.

Курт Маркворт (The Church and Her Fellowship, Ministry and Governance. The Luther Academy, St. Louis, Missouri, 1990, стор. 83).

ДЕНЬ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

Сьогодні Східна Церква святкує день Хреста Господнього, який ми ще називаємо Святом Перемоги Християнства. Пропоную відвідувачам блоґу цікавий коментар доктора Мартіна Лютера з його лекцій про Послання Св. Апостола Павла до римлян, де він піднімає тему видимого вшанування часток чесного хреста і справжнього шанування хреста Господнього:

«Грубі, легковажні і навіть лицемірними є ті люди, які вшановують найбільшою зовнішньою пошаною частинки чесного хреста, а потім утікають від своїх страждань і бід і проклинають їх. Це – очевидно, бо в Писанні біди чітко називаються хрестом Христовим, як у 1 Кор. 1:17: «щоб безсилим не став хрест Христа»; «І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний» (Мт. 10:38); Гал. 5:11: «Чого ж, браття, мене ще переслідують, коли я обрізання ще проповідую? Тоді спокуса хреста в ніщо обертається» і Филип. 3:18: «Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового». Але сьогодні наші богослови і священики думають що «вороги хреста Христового» це тільки турки та юдеї, як робили це богослови із Кельна проти Йоганна Ройхліна та продовжують це робити папські булли та тлумачення юристів.
Але насправді вони самі є «ворогами хреста Христового». Бо правдою є те, що лише друзі хреста є його ворогами, відповідно до Псалма 38:11: «Друзі мої й мої приятелі поставали проти Мене», «Ті, хто славив Мене, заприсяглися проти Мене» (Пс. 102:8). Бо хто ненавидить біди і страждання більше від священиків і юристів? Справді, хто шукає багатства, задоволень, відпочинку, честі і слави більше від них?»

Мартін Лютер "Лекції на римлян: тлумачення і коментарі",1516 р.

КОМЕНТАРІ НА ЄВАНГЕЛІЄ ВІД СВЯТОГО МАРКА

На 17-ому Соборі Української Лютеранської Церкви в м. Кременці делегатам Собору було представлено черговий том Біблійних коментарів із серії «Народна Біблія» - коментарі на Євангеліє від Св. Марка. Книгу видано Фундацією «Лютеранська спадщина». Автором даних коментарів є богослов Вісконсинського Євангельського Лютеранського Синоду Гарольд Віке. Одержати дану книгу можна написавши на адресу електронної пошти: vhorpynchuk@hotmail.com

17-ИЙ СОБОР УКРАЇНСЬКОЇ ЛЮТЕРАНСЬКОЇ ЦЕРКВИ

18-19 вересня ц. р. у м. Кременці, в приміщенні парафії Хреста Господнього відбувся черговий, 17-ий Собор Української Лютеранської Церкви. На Соборі на черговий п’ятирічний термін було переобрано Єпископом – пастиря громади Воскресіння з Києва, Вячеслава Горпинчука, і Віце-Єпископом – пастиря Івано-Франківської громади УЛЦ, о. Сергія Романюка. Собор заслухав та обговорив есе Голови Галицької Єпархії, пастиря Тернопільської церкви Св. Апостолів Івана та Якова, о. Тараса Коковського «Бо то Бог будує дім і місто: християнська сім’я і Церква». Собор також заслухав та обговорив звіти посадових осіб Єпископату та Голів Єпархій УЛЦ: Галицької, Київської і Таврійської. Собор схвалив продовження повноважень двох членів Синоду УЛЦ від Галицької Єпархії: о. Тараса Коковського та диякона Василя Андрейчука (їх було переобрано на черговий п’ятирічний термін до служіння відповідно Головою і Секретарем Галицької Єпархії). Собор також схвалив введення до складу Синоду УЛЦ новообраного секретаря Таврійської Єпархії, бр. Павла Богмата. Собор схвалив Бюджет УЛЦ та прийняв рішення щодо місійної праці. Собор подякував усім жертводавцям, які прилучилися до підтримки проповіді Євангелія в УЛЦ. Особливою подією Собору стало висловлення подяки двом пастирям, які вірно служили упродовж десяти років своїм парафіям: о. Сергієву Зуєву, який служить Запорізькій парафії і служив місіонером у місті Токмаку та о. Олександрові Сімашку, який служить пастирем Львівської парафії УЛЦ. Під час Собору молитовним життям делегатів Собору опікувалися о. Олександр Фещенко, пастир церкви Святої Трійці з міста Токмак; о. Олег Стецюк, Голова Таврійської Єпархії; о. Віктор Хаустов, пастир церкви Усіх Святих з міста Харкова. Соборну літургію провели: Єпиcкоп Вячеслав Горпинчук; Голова Галицької Єпархії, о. Тарас Коковський; Ректор Семінарії, о. Джон Воґт; о. диякон Степан Ксьондзик і настоятель парафії Хреста Господнього в м. Кременці, о. Роман Андрунців, який також служив Соборові проповідником. Окрасою Собору став святковий виступ місцевого парафіяльного хору.

ЗАГАЛЬНА ПАСТИРСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

17 вересня ц. р. в нашій церковній будівлі в місті Кременці було проведено Загальну Пастирську Конференцію Української Лютеранської Церкви. Цього разу доповідачем був пастир Кертіс Лаєн із Вісконсинського Євангельського Лютеранського Синоду. Запрошення до участі в Конференції було надано паном Ніколасом Лейпером з Благодійного Фонду «Дар життя». Пастир Лаєн, який упродовж трьох десятиліть служить Словом і Таїнством поділився з українськими пастирями досвідом про особливості християнського консультування на основі Святого Письма. Англомовним пастирям з УЛЦ отець Кертіс подарував свою книгу «Радництво біля хреста».

ЗАСІДАННЯ СИНОДУ УЛЦ

16 вересня ц. р. в приміщенні парафії Хреста Господнього в м. Кременці (Галицька Єпархія) відбулося засідання чергового Синоду Української Лютеранської Церкви. Синод відкрив молитовним роздумом Голова Київської Єпархії, пастир Вадим Зінченко. Синод заслухав звіти посадових осіб Єпископату, Голів Єпархій і розглянув стан поточних справ в УЛЦ, зокрема звернення Київської Єпархії про проведення євангелізаційних тижнів і взаємодопомогу в будівельних проектах та ремонті існуючих приміщень церкви. Собор також заслухав звіт Ректора Семінарії, Джона Воґта та обговорив хід підготовки до проведення чергового Собору Церкви. Засідання Синоду завершилося молитовним роздумом, який підготував Віце-Єпископ УЛЦ, отець Сергій Романюк.

ДЕ СЛОВО БОЖЕ, ТАМ ТРУДИТЬСЯ ЩЕ Й САТАНА

Де є Слово Боже, там також трудиться Сатана, аби поширювати неправду і фальшиве вчення, бо він дуже побивається, коли через Слово ми, як Адам у Раю, стаємо громадянами небес.

Мартін Лютер, Лекції на Книгу Буття, розділ 2.

ОГОНЬ КИНУТИЙ НА ЗЕМЛЮ

РОЗКЛАД НА НЕДІЛЮ, 14 ВЕРЕСНЯ:

Катехізис – 9:30 ранку.

Біблійний урок – 10:00.

Служба Божа – 11:00.

В неділю, 14 вересня ми розпочнемо дослідження теми про захист Богом людського життя. З Божого Слова ми довідаємося, навіщо Бог дав нам п’яту Заповідь «Не вбий».

Про відступництво царя Соломона від Бога і про те, які наслідки воно мало для Ізраїлю ми поговоримо, досліджуючи 1 Книгу Царів, розділ 11.

Тема проповіді під час служби Божої: «Огонь кинутий на землю» (Луки 12:49-53). Ласкаво просимо до народу вірного Божому Слову!

ПАСТИРСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ У КИЄВІ

У Києві відбулася Пастирська Конференція Київської Єпархії. З цікавою та глибокою доповіддю про канон Нового Заповіту виступив отець Олександр Фещенко, пастир церкви Святої Трійці із міста Токмака Запорізької області. Отець Олександр детально розглянув історію становлення канону Нового Заповіту та його значення для сучасної Християнської Церкви. Після активного обговорення есе пастиря Фещенка, ми також поділилися парафіяльними новинами та почали виробляти програму з євангелізації у нашій Єпархії. Головував на Конференції пастир Вадим Зінченко, Голова Єпархії.

7-А РІЧНИЦЯ ВІДНОВЛЕННЯ ІСЛАМСЬКОГО ТЕРОРУ

Сьогодні – 7 річниця нападу мусульманських терористів з Аль-Каїди на США. Захопивши чотири пасажирські, рейсові літаки, терористи спрямували їх на вежі Всесвітнього Торгового Центру в Нью-Йорку і на Пентагон. Один з літаків, як вважається, було відбито у терористів самими пасажирами рейсу, але він упав і загинули всі, хто був на літаку. Внаслідок жорстокого та підступного нападу було вбито майже три тисячі цивільних громадян із понад 90 країн світу.

Аль-Каїда вважається реформаторським рухом у ісламі, який прагне відновити первісні практики мусульманських лідерів щодо християнства та щодо Західної цивілізації зокрема.

ПЕРЕМОГА ЧЕРЕЗ ПОКІРНІСТЬ І МОЛИТВУ

Але чому Бог з’явився до одного зі Своїх дітей як суперник, як ворог, який проти цієї дитини бореться? Безперечно, Він не зробив це для того, щоб видушити з Якова життя. Якби Бог хотів його зруйнувати, то вся боротьба завершилася би за пів-секунди. В запалі боротьби в Якова, можливо, була спокуса думати про Бога, як про свого ворога; в цьому випадку Бог не хотів би поблагословити Якова. Але Бог був обіцяв поблагословити його і Яків знав, що Бог не обманює.
Боротьба тривала, допоки божественний Суперник Якова простим доторком до Якового стегна не висмикнув цілий суглоб зі стегна. Тепер Яків не міг більше продовжувати болісної боротьби, тож він обхопив руками свого суперника і затримав Його. Його суперник сказав: «Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря». Йому сподобалася відповідь Якова: «Не пущу Тебе, коли не поблагословиш мене». Бог не хотів, щоб Яків боявся Його (Він також не хоче, щоб ми боялися Його). Він радіє, коли ми здобуваємо над Ним перемоги через нашу покірність, через віруючу молитву. Яків у молитві притулився до Бога і до Божої обітниці й одержав те благословення, яке бажав.

Джон Джеске, Народна Біблія: Коментарі на книгу Буття. Lutheran Heritage Foundation, Київ 2007, стор. 279.

БОЖЕ ВТРУЧАННЯ

У будь-якому випадку, маючи справу з людством, перший крок робить Бог. Це є правдою також щодо таїнств. Хрищення і Господня Вечеря не є втручанням у службу Божу; в належному розумінні вони є Божим втручанням у наше життя! Насправді, вони основуються на Божому втручанні у цей наш світ у особі Його Сина і вони це втручання поширюють далі.

Harold L. Senkbeil, Sanctification: Christ in Action, Evangelical Challenge and Lutheran Response. Milwaukee, NPH, 1992, стор. 150.

ПІДСТАВА СПОДІВАНОГО, ДОКАЗ НЕБАЧЕНОГО

РОЗКЛАД НА НЕДІЛЮ, 7 ВЕРЕСНЯ:

Катехізис – 9:30 ранку.

Біблійний урок – 10:00.

Служба Божа – 11:00.

В неділю, 7 вересня ми продовжимо дослідження Четвертої Заповіді «Шануй свого батька та матір свою, [щоб довгі були твої дні на землі]!» З Божого Слова ми довідаємося, що Бог вимагає від нас у цій Заповіді та яку обітницю Він додає до неї.
Про велич царства Соломона та його вплив на довколишні краї ми дізнаватимемося з 1 Книги Царів, розділів 9-10.

Тема проповіді під час служби Божої: «Підстава сподіваного, доказ небаченого» (Євреїв 11:1-3, 8-16). Ласкаво просимо до зібрання, що плекає віру в Христа Спасителя!

ЧЕРГОВИЙ ВИПУСК НАШОЇ СЕМІНАРІЇ

2 вересня ц. р. в приміщенні парафії святих Апостолів Івана та Якова в Тернополі (пастир Тарас Коковський) відбувся черговий випуск нашої Семінарії. У нас – всього один випускник (жниво велике – робітників мало!), Дмитро Дідківський, якого ми щиро вітаємо і зичимо рясних Божих благословень на проходження перед пастирської практики та дальше служіння Господу! Вечірню службу правив Заступник Ректора Семінарії, Превелебний Олег Юхименко, допомагав йому в цьому Дмитро Дідківський (наш цьогорічний випускник). Ректор Семінарії, Превелебний професор Джон Воґт виголосив чудесне послання про проповідь Євангелія, а також вручив братові Дмитрові диплом бакалавра богослов’я. У мене та в усіх бажаючих була можливість публічно привітати Дмитра. Привітавши брата Дідківського із такою чудесною подією, я також вручив йому щойно видані коментарі на Євангеліє від Св. Марка (серія Народна Біблія).

ВІРА І ЛЮБОВ

Віра правиться винятково Божим Словом. Тому віра не поступається любові, а любов поступається вірі. Все інше поступається любові.

Курт Маркворт

(The Church and Her Fellowship, Ministry and Governance. The Luther Academy, St. Louis, Missouri, 1990, стор. 208-209).

ВЕРЕСНЕВИЙ ЛИСТ

1 вересня 2008 року, м. Київ

Дорогі брати у служінні, дорогі брати і сестри, парафіяни та парафіянки Української Лютеранської Церкви!

Слава Ісусу Христу! Навіки слава!

Сьогодні Україна святкує День знань. Президент і Прем’єр-Міністр наголошують на важливості здобуття знань дітьми для перспектив України. І це – дуже правильно. Адже завжди ті країни виграють на всіх рівнях, які мають високоосвічене населення. Проте не менш важливим, і навіть важливішою є освіта дітей у Божому Слові. В Книзі Приповістей (6:22) написано: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї». Та й мудрість – це Христос, в Якому заховані всі скарби премудрості (Колосян 2:2-3). Як було би добре, аби наші діти могли навчатися в лютеранських загальноосвітніх школах! Але поки такої можливості в нас немає, то дбаймо про наші Недільні школи, щоб вони були місцями для християнської освіти наших дітей. Вчора в нашій парафії ми розпочали новий навчальний рік саме в Недільній школі, а також діти та студентська молодь нашої парафії «Воскресіння» в м. Києві одержали пастирське благословення на успішне навчання у світських школах і вищих навчальних закладах та запрошення завжди перебувати у Євангелії, в Мудрості, у Христі. Щиро дякую усім нашим пастирям і вчителям Недільних шкіл за їхню працю над тим, аби наші діти були сповнені мудрості Божої!

Саме проголошенню Мудрості був присвячений Собор Віросповідної Євангельської Лютеранської Конференції (ВЄЛК), який був цього року проведений у Києві і приймала його саме наша Церква. Гості з багатьох країн світу, з різних континентів, наші брати та сестри, від 3 до 5 червня поклонялися разом Господу, зачитували та обговорювали есе (одним із есеїстів був пастир Юрій Фізер) та спілкувалися про проголошення Євангелія. Частина пастирів УЛЦ змогли також відвідати цей Собор, який був англомовний, але наша Семінарія надала перекладача, Наталю Конепуд, а «Думки про віру» (виконавчий директор Керміт Траска) підтримали наших служителів фінансово. В цьому листі я хочу подякувати «Думкам про віру», а також особлива подяка Ігореві Рудзіку, Олександрові Хилюку, пастиреві Олегові Юхименку, подружжям Воґт і Ворнке, пастиреві Вадимові Зінченку і всім працівникам нашої Канцелярії за велику працю з підготовки та проведення Конференції.

Проминуло літо, але в багатьох наших парафіян залишаються найприємніші спогади про Літню Біблійну Школу, яка проводилася в багатьох наших громадах. І хоча відвідуваність була меншою ніж торік, молімося до Господа ласкавого, аби всі ці діти були з Ним і сповідували свою спасенну віру. (Літо, до речі, було також благословенним для парафії, у якій я служу: у нас троє дітей було запрошено до Першого Причастя, а троє немовлят були охрищені в Ім’я нашого благодатного Спасителя-Бога). Користуючись нагодою, хочу висловити щиру подяку Емілії Зінченко за її величезну працю з організації прийняття та перебування наших американських гостів, в Україні в цілому та в Києві зокрема.

Влітку пастир нашої громади з Миколаєва, Олександр Зонне, повідомив про те, що Собор їхня парафія, яка виступила ініціатором проведення чергового Собору УЛЦ в Миколаєві, пропонує натомість провести в місті Очакові на одній із турбаз. Оскільки під час прийняття рішення про наступний Собор бралася до уваги можливість проведення Собору в церковному приміщенні саме в місті в Миколаєві та інші фактори (наприклад, наявність нашої громади), то порадившись із пастирями та парафіями нашої Церкви і, взявши до уваги думку більшості із них, Синодом УЛЦ було прийнято рішення про проведення чергового Собору в місті Кременці, в приміщенні нашої церкви. Наші кременецькі брати та сестри разом із працівниками Канцелярії УЛЦ зараз трудяться над тим, аби проведення Собору було максимально зручним для всіх делегатів Собору.

Хочу також поділитися з Вами радістю про одну важливу подію. На четвер, 24 липня ц. р. було заплановано зустріч членів Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій з Президентом України. Але, коли я перебував на заході України, то одержав дзвінок з Уряду з проханням прибути на зустріч вже в середу. На зустрічі з Президентом Віктором Ющенком чекала приємна несподіванка - Указ (за вагомий особистий внесок у розвиток духовності в Україні, багаторічну плідну церковну діяльність та з нагоди 1020-річчя хрещення Київської Русі) про нагородження мене орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня! Цю нагороду визнаю, як визнання внеску цілої нашої Української Лютеранської Церкви у звіщання Євангелії в Україні-Русі і, як визнання нашої Церкви, гідною спадкоємницею Володимирового хрищення. Слава Богові Самому!


Сьогодні в нас День знань, а завтра – особливий день у нашій Семінарії – випуск 2008. Випускник цього року в нас один – Дмитро Дідківський. Він старанно вивчав Слово Боже і всі необхідні предмети, тож я впевнений, що час його перед-пастирської практики буде часом благословення для брата Дмитра і для парафій, де він буде практику проходити. Запрошую Вас, дорогі у Христі, молитися до Господаря Жнив, нашого Отця Небесного, аби в нас більше було семінаристів, бо жниво велике, а працівників – мало (Євангеліє від Св. Луки 10:1-12, 16).

Наша Церква також одержала благословення через нові коментарі на Книгу Буття та 25 число журналу «Добра Звістка», яке має тему «Перебування в Христі». Ці книги та журнали вже почали надходити до наших парафій. За це наша щира подяка Фундації «Лютеранська спадщина» (Засновник і виконавчий директор – Превелебний доктор Роберт Ран) і місійному товариству «Конкордія» (Виконавчий редактор – Превелебний доктор Волес Шульц).

Прошу також молитися за те, аби наша Церква могла швидше вирішити проблеми із забезпечення пастирів парафіяльним житлом, а парафії мали свої приміщення для служб Божих і християнської освіти. Зичу Вам усім рясних Божих благословень!

«А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі. А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків. Амінь… Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь» (Филип’ян 4:19, 20, 23).

Щиро Ваш у Христі Ісусі,

+ В’ячеслав Горпинчук,

Єпископ Української Лютеранської Церкви

ІЗ ДНЕМ ЗНАНЬ!

Вітаю всіх відвідувачів блоґу із Днем знань! Вчора, під час служби Божої, діти та молодь з парафії Воскресіння (з тих, які вже повернулися до Києва) зібралися біля престолу, аби пастир благословив їх в Ім’я благодатного Бога на успішне навчання у школах та вишах. Хай ласкавий Господь благословляє усіх Його вірних людей на здобування необхідних знань про світ, який Він створив за шість днів, а найголовніше, хай Він утримує всіх наших дітей і всю нашу молодь у спасенній вірі в Христа Ісуса, у Якому заховані усі скарби премудрості (Колосян 2:2, 3)!