Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 30 листопада 2008 р.

ПАН І ПОВЕЛИТЕЛЬ УСІХ ТВОРІВ


Святе Письмо завжди мусить обов’язково бути чіткішим, простішим і надійнішим, аніж усі інші писання. Особливо через те, що всі вчителі звіряють свої особисті заяви через Писання, як через чіткіші та надійніші і бажають, аби їхні особисті твори пояснювалися та підтверджувалися Святим Письмом. Але ніхто не може замінювати або затемнювати не зовсім зрозумілого місця тим, яке є ще більш незрозумілим. Тож необхідність змушує нас бігти до Біблії з творами усіх учителів і від неї одержувати про них і судження, і вердикт. Лише Писання є правдивим паном та повелителем усіх творів і доктрин, які існують на землі. Якщо це не приймати як належне, то для чого тоді Писання потрібне взагалі? Чим більше ми його відкидаємо, то тим більше задовольняємося людськими книгами та людськими вчителями.
Мартін Лютер «Захист і пояснення усіх статей», 1521 р.

вівторок, 25 листопада 2008 р.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ НОВИХ ВИДАНЬ


Після служби Божої в Тернопільській громаді Святих Апостолів Івана та Якова мені пастирем парафії, отцем Тарасом Коковським, ґречно було надано можливість провести презентацію нових видань для Української Лютеранської Церкви. До цих видань належать: Народна Біблія: Марка (коментарі на Євангеліє від Св. Марка) та журнал Добра Звістка (число №26: "Наш ворог - диявол"). Після презентації віряни попросили надати автограф до перекладеної мною книги. Коментарі на Біблію (Римлян, Буття, Марка), журнали Добра Звістка можна замовити в парафіях УЛЦ або, написавши на адресу: vhorpynchuk@hotmail.com

неділя, 23 листопада 2008 р.

КВІТИ ДО ПАМ'ЯТНИКА ЖЕРТВАМ ГОЛОДОМОРУ


Сьогодні парафії Української Лютеранської Церкви згадували про жертви геноциду проти українського народу - мільйони невинно убієнних українців та сущих з ними в Україні Голодомором 1932-1933 р.р. Пастирі згадували про цю страшну події в історії нашого народу, вшановуючи пам'ять убитих і звертаючись до Господа благословляти наш народ правдою Євангелія і правдивою свободою. аби таке горе більше не повторювалося. Представники парафії Воскресіння в місті Києві (відповідно до багаторічної парафіяльної традиції) в цей день поклали квіти до пам'ятника жертвам голодомору на Михайлівській площі в Києві. (Світлина брата Дмитра Прокопчука).

субота, 22 листопада 2008 р.

ЗВЕРНЕННЯ КЕРІВНИКІВ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦЕРКОВ УКРАЇНИ З ПРИВОДУ ВШАНУВАННЯ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РР.


Звернення
керівників християнських Церков України
з приводу вшанування жертв Голодомору 1932-33 рр.


Дорогі браття і сестри, шановні співвітчизники!

Як і щороку, в останні тижні листопада ми з великою скорботою згадуємо жертви найбільшої трагедії в історії українського народу – Голодомору 1932-33 рр. Близько десяти мільйонів заморених голодом, знищених злою волею держави за пів року, – таким є наслідок Голодомору. 55,5 тисяч смертей на день, 2300 – на годину, майже 40 – щохвилини. Свідомість відмовляється сприймати такі цифри, але вони – реальність. Так діяла влада для того, щоби знищити тих, хто не поділяв її ідеологію, а тих, кого не знищено – залякати. Ще й досі багато свідків Голодомору побоюються давати свідчення або роблять це анонімно. Вони знають правду, але жах перед нелюдським Голодомором примушує їх боятися – навіть через три чверті століття.
Але немає нічого закритого, що не відкрилося б, і нічого таємного, що не стало б явним. Десятиліттями влада старанно приховувала правду про свої злочини, заперечуючи сам факт Голодомору. Тільки в незалежній Україні ця правда почала звучати на повний голос. І ми закликаємо кожного, хто знає про Голодомор, хто має можливість свідчити – піднести свій голос на захист правди. Зло, вчинене сталінізмом, має бути назване злом і осуджене. «Тоді скаже Він і до тих, що ліворуч: Ідіть від мене, прокляті….Бо Я голодував, і ви не дали мені їсти; був спраглим, і не напоїли Мене.» (Матвія 25.41,42).
Причина Голодомору – не природні катаклізми, посуха чи неврожай. У 1932-33 р. голод був організований штучно, за наказами державної влади, з метою не тільки провести колективізацію, але й зламати опір селянства – ідеологічний та національний. У селян не тільки забирали зерно, але й всі продукти харчування. Що не могли забрати – нищили на місці. Охоплені голодом українські області оточили військами, голодних селян-втікачів виганяли з міст і повертали в села – помирати. Причина таких дій – в ідеології, яку сповідувала радянська держава, спрямованій на винищення цілих класів і верств суспільства.
Реалізуючи цю ідеологію, радянська влада влаштувала колективізацію, що мала трагічні наслідки для всіх народів у колишньому СРСР. В Україні ж політика колективізації була сполучена з «вирішенням національного питання», а тому привела до Голодомору – геноциду українського народу.
Спокусившись більшовицькими гаслами про землю і свободу, люди сприйняли їх, як колись наші прабатьки Адам і Єва спокусилися обіцянкою змія. Чуючи про землю і свободу, люди не звернули особливої уваги на те, що разом з цими гаслами проповідувалася ненависть, що більшовики закликали побудувати безбожний «рай на землі», щоб самим бути в цьому світі богами. Але раю без Бога не буває, а замість раю більшовизм приніс на українську землю подобу пекла. З цього всім потрібно винести належний урок.
Голодна смерть не розділяла людей за національністю чи релігійною ознакою. Від Голодомору постраждали всі, хто вважав українську землю своєю Батьківщиною, всі народи, які населяли цю землю. Це є наша спільна трагедія і наш спільний біль. Наш обов’язок – пам’ятати про тих, хто загинув від Голодомору, не залежно від національності та віросповідання.
Тому в День пам’яті жертв Голодомору ми закликаємо всіх взяти участь у заходах вшанування пам’яті померлих, у відповідності до своєї релігійної традиції згадати про всіх замучених голодом. Ми закликаємо кожного засвітити цього дня свічку пам’яті – знак нашої скорботи і світло нашої надії на краще майбутнє. Нехай у ці скорботні дні піднесеться наша щира молитва до Бога про збереження нашого народу від подібних лихоліть у майбутньому.
Вічна пам’ять померлим!
Закликаємо на весь український народ Боже благословення.
--------------------------------------------------------------------------------------
P.S. Я також підписав це звернення, як Єпископ Української Лютеранської Церкви.

неділя, 16 листопада 2008 р.

ВІТАЄМО БРАТА СЕРГІЯ!


Парафія Воскресіння вітає брата Сергія Березіна із успішним виконанням служіння читця та хрестоноші нашої громади Воскресіння. Брат Сергій допомагає пастиреві громади також під час Святої Вечері, розпочинаючи із минулої неділі на час відсутності брата Дмитра Прокопчука. Ми молимося, аби Господь далі благословляв брата Сергія вірністю Його Слову та ревністю до Євангелія!

субота, 15 листопада 2008 р.

БОГ ПОДАСТЬ ОБОРОНУ!


РОЗКЛАД НА НЕДІЛЮ, 16 ЛИСТОПАДА
Катехізис – 9:30 ранку.


Біблійний урок – 10:00.


Служба Божа – 11:00.


В неділю, 16 листопада ми завершимо досліджувати Декалог, зокрема, останню, Десяту Заповідь.


Чим закінчилося протистояння між Божим Словом, яке проповідував Ілля і фальшю ідолопоклонства Ваалові, яке практикували маса ізраїльтян, ми розглянемо у 18 розділs 1-ої Книги Царів.


Тема проповіді під час служби Божої: «БОГ ПОДАСТЬ ОБОРОНУ», Євангеліє від Св. Луки 18:1-8а. Ласкаво просимо до церкви, на прохання якої Бог відповідає!

Адреса: вул. Терещенківська 3, приміщення Інституту Математики, м. Київ. Найближча станція метро – «Театральна».

понеділок, 10 листопада 2008 р.

ДОКТОРУ МАРТІНОВІ ЛЮТЕРУ - 525!


Cьогодні - день народження доктора Мартіна Лютера, мужа Божого, якого Господь використав, аби повернути Своїй Церкві дорогоцінне Євангеліє. Сьогодні - святий Мартін перебуває із Господом і для нас сьогодні - чудова нагода подякувати Спасителеві за життя цього блаженного професора, проповідника, перекладача - Великого Реформатора!

пʼятниця, 7 листопада 2008 р.

НЕБЕСНИЙ ДОСВІД – ЗЕМНА РЕАЛЬНІСТЬ


Пора розвинути таку практику Господньої Вечері, яка відповідає її Новозаповітному розумінню; яка допомагає людям осягнути повинний вимір її застосування до їхнього життя. Лютеранські християни часто шукають духовної поживи десь у інших місцях, бо їх не було навчено бачити той багатий банкет, який накриває у Своїй Вечері Господь Церкви. Надто часто вони дивляться на неї, як на просто якусь ще одну вимогу під час їхнього зайнятого недільного ранку.
У належному розумінні, Таїнство Вівтаря може бути дієвою емпіричною подією. Коли інші форми благочестивості намагаються забратися на небеса, доводячи себе до певного стану духовності, лютеранська побожність зосереджується довкола реальності Христа присутнього зі Своєю Церквою у Слові і Таїнстві.

Harold L. Senkbeil, Sanctification: Christ in Action, Evangelical Challenge and Lutheran Response. Milwaukee, NPH, 1992.

середа, 5 листопада 2008 р.

ПОКЛИК БОГА


Вони звинувачують мене в тому, що я заявляв про те, що я є учителем усіх людей. Моя відповідь є такою: я цього не говорив, бо я завжди хотів забитися десь у куточок. Але мої вороги витягли мене на відкритий простір через лукавство і жадобу здобути славу за мій рахунок. Тепер же, коли гра повернулася проти них, вони вважають мене за винного у марнославстві. І навіть якби було правдою, що це виступив я сам, то це не може бути виправданням для їхньої поведінки. Хто зна? Бог міг мене покликати та підняти мене. Вони повинні боятися, аби не зневажити у мені Бога.
Хіба ми не читаємо в Старому Заповіті, що Бог зазвичай піднімав по одному пророкові за раз?
Мартін Лютер "Захист і пояснення усіх статей", 1521 р.

ПРИРОДА ГРІХА


Отже, зрозуміймо, що такою є природа гріха: якщо Бог одразу не дає ліків і не кличе грішника назад, то він постійно втікає від Бога і, виправдовуючи свій гріх обманом, накладає гріх на гріх, аж допоки не дійде до богохульства та відчаю. Таким чином гріх своїм тяжінням завжди притягає інший гріх і приносить вічне руйнування, аж допоки грішна людина радше звинувачуватиме Бога, аніж визнаватиме свій гріх. Адам мав би сказати: «Господи, я згрішив». Але він цього не робить. Він звинувачує у гріхові Бога і насправді каже: «Ти згрішив, Господи. Бо я би залишився святим у Раю після споживання плоду, якби Ти мовчав». Ось правдиве значення слів його, коли він промовив: «Почув я Твій голос у раю і злякався».
Тож, коли Бог звинувачує людину в гріхові, то вона не визнає свого гріха, а натомість звинувачує Бога і переносить провину із себе на Творця…

понеділок, 3 листопада 2008 р.

СВЯТКУВАННЯ ДНЯ РЕФОРМАЦІЇ

В неділю, 2 листопада 2008 року наша парафія «Воскресіння» святкувала Реформаційну неділю. На початку служби Божої членом Божої сім’ї став маленький Томас Гансен, якого через купіль відродження Бог народив до вічного життя у Його Царстві. Після проповіді Слова Божого (Єремії 31:31-34) та Євхаристії відбувся святковий виступ молодіжної групи, який повернув усіх до днів доктора Мартіна Лютера, коли він взявся до праці відновлення чистого Євангелія у Церкві (у ролі Лютера виступив брат Дмитро Прокопчук). Після короткого концерту за участю Людмили Яновської і Алії Акбергенової, свято завершилося чудовим частуванням із традиційним тортом "Реформація", який випекла дружина пастиря, Анжела Горпинчук.