Пропоную Вашій увазі частину лекцій доктора Вальтера про основні помилки щодо втрати віри та перебування у вірі у двох великих християнських напрямках: 1) римо-католицький і подібний до нього сучасний православний; 2) реформатський, і всі відбрунькування від нього, тобто, всі сучасні протестанти, окрім лютеран і, відповідно: 3) лютеранський, який будується на Писанні. Отже, сьогодні 1-а частина: римський католицизм та його відповідники.
"Як ви знаєте, Тридентський Собор, був скликаний за кілька місяців до Лютерової смерті, аби зализати ті рани, яких папству завдала Реформація. Собор поставив свою печать на всі ті помилки, які з плином часу прижилися у Римській церкві, але представив їх у більш витончений спосіб, аніж це робилося більшістю тогочасних богословів. Римський богослов Сметс відтворює наступну постанову Тридентського Собору, схвалену на шостій сесії: «На захист божественного Закону, який відлучає не лише невіруючих, але й віруючих, а саме таких як: блудники, перелюбники, педерасти, п’яниці, грабіжники та всі ті, що чинять смертний гріх, треба чітко стверджувати, що Євангеліє, благодать, праведність і прощення гріхів можуть бути втраченими не лише невірством, яким втрачається сама віра, але й будь-яким іншим смертним гріхом, хоча й віра таким гріхом не втрачається». Цей Собор визнає, що людина, яка стає невіруючою, втрачає віру. Це справді кричуща правда! Вона вставлена сюди, аби людей засліпити та звести. Вона навчає, що спасіння можна позбутися, коли віри не втрачено, що є цілком правильним, якщо його застосовувати до релігії папістів. Бо найбільш розбещений католик може бути найкращим членом Католицької Церкви. Відповідно до релігії Риму можуть бути віруючі злодії, віруючі блудники, віруючі перелюбники і педерасти, віруючі скнари, п’яниці, богохульники і грабіжники. Зауважте, що ці нещасні люди взагалі не мають поняття, що таке віра. Якби в них було хоча б зелене поняття, то вони би бачили, що нечестивці не можуть правдиво вірувати, не можуть мати щирої віри. Водночас вони би побачили, що Лютеранська Церква не вірує так, як вони собі думають. Не відкладаючи взагалі-то добрі діла на задній план, Лютеранська Церква вказує на правдиве джерело, з якого мусять випливати добрі діла. Бо людина, яка Святим Духом і благодаттю Божою здобула живу упевненість у Христі, у гріхові перебувати не може. Її віра змінює серце і очищує його".
Доктор К.В.Ф. Вальтер з «Належної відмінності між Законом і Євангелієм: Лекція двадцята».
.jpg)
