Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 29 жовтня 2009 р.

СИНОД І СОБОР


Багато подій відбулося в Українській Лютеранській Церкві упродовж минулого тижня, і всі вони відбулися в Кременці, в приміщенні нашої церкви Хреста Господього. 20 жовтня відбулося засідання Синоду нашої Церкви, а 21 і 22 жовтня відбувся черговий (XVIII) Собор УЛЦ.  Серед ключових моментів Собору варто зазначити представлення пастирем Сергієм Кудриком (м. Чернігів) чудового Соборного есе "Вірую в спільноту святих", у якому розглянув питання, що саме означають ці слова з Апостольського Символу віри в житті сьогоднішньої Церкви. Собор також прийняв до складу Церкви 2 парафії з Білорусі (Мінськ і Жодіно).  Пастирем у цих парафіях служить Превелебний Мікалай Бадрусьов, який впродовж багатьох років відвідував нашу Семінарію і переклав білоруською мовою "Книгу Злагоди". Під час Соборної Літургії було ординовано до пастирського служіння в місті Малині, випускника УЛБССС, Дмитра Дідківського.

Окремі слова подяки Собор висловив Превелебному Нілові Шрейдерові, пастиреві з Вісконсинського Євангельського Лютеранського Синоду за його активну участь у розбудові УЛЦ та благодійну діяльність посеред нашого народу.  Собор також привітав із десятиріччям пастирської ординації і служіння трьох пастирів нашої Церкви: Превелебного Тараса Коковського, Голову Галицької Єпархії; Превелебного Юрія Фізера, пастиря київської парафії Різдва Христового і Превелебного Андрія Гончарука пастиря кам'янець-подільської парафії Святої Трійці.

субота, 17 жовтня 2009 р.

ЗАВТРА


Як на те воля і ласка Божа, завтра ми будемо святкувати День подяки за врожай.  Проповідником на службі Божій буде пастир Ніл Шрейдер із Вісконсинського Євангельського Лютеранського Синоду.  Під час Катехізису ми будемо досліджувати тему "Воскресіння тіла", а під час Біблійного уроку ми будемо досліджувати тему про те, як людина стає християнином - одразу чи поступово.

Розклад на завтра:


9:30 - Катехізис для дорослих

10:00 - Біблійний урок

11:00 - Служба Божа і Недільна школа для дітей

12:45 - Катехізис для молоді

Парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна").

четвер, 15 жовтня 2009 р.

ТИ - ПОКРОВА МОЯ...


Вчорашня вечірня молитва в нашій парафії будувалася довкола Слова Божого: "Ти - Покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння!" (Псалом 31:7), "Покрова твоя - Бог Предвічний і ти в вічних раменах Його" (Повторення Закону 33:27).  Адже, насправді, Покрова для християн - Бог Спаситель, Який каже усім, хто шукає захисту де-інде: "Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема" (Псалом 145:3).  Спасіння, порятунок, поміч  - тільки в Христі, посередники, Якому не потрібні, бо Він Сам - наш Посередник і Заступник (1 Тим. 2:5; 1 Івана 2:1).  Це чудово розуміла і в це вірувала Діва Марія, яка сповідувала своєю Покровою, своїм Спасителем Бога: "Радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм" (Луки 1:47).

Віра Богородиці, яка упокоїлася в Сині Своєму у І столітті, радикально відрізнялася від віри юродивого Андрія з Х століття, за видінням якого мільйони людей нині за Покрову схильні вважати Діву Марію. Всупереч словам Господа Святого Духа: "Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру" (Євреїв 13:7), багато-хто переймає віру не зі Слова Божого, як це робила Богородиця, а з видінь, які часто відбирають славу від Бога і Спасителя.  Біда в тому, що на цих неєвангельських видіннях вони будують своє вчення і несуть іншим, видаючи своє вчення за євангельське.  Господь каже: "Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все. Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім" (Матвія 5:18, 19).

Господь Бог очікує, що Його мужі, мужі Божі-богослови, проповідники, звіщатимуть не видіння юродивих, а Його Слово, бо саме на ньому будується справжня Христова Церква, як про це звіщає Апостол Павло: "Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу" (Ефесян 2:19-22).  Церква будується не на основі видінь, суперечливих Божому Слову, а на основі Писань Старого і Нового Заповітів. І захищає її Ісус Христос.  Спаситель Бог - наша правдива Покрова. До Нього зі Святим Апостолом звертаємося: "Прийди, Господи Ісусе!"

вівторок, 13 жовтня 2009 р.

СЛУГИ ПРАВЕДНОСТІ ТА ЛУКАВІ РОБІТНИКИ (2 КОРИНТЯН 11)

Знімання масок із Павлових опонентів

13Такі-бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів.

Павло тут говорить цілком відверто. Саме такими й були «передніші апостоли». Вони не були переднішими і не були вони апостолами. Вони були «фальшиві апостоли», які «підроблюються на Христових апостолів». Вони були «лукаві робітники», що претендують на одне, а насправді є чимось іншим. Фальшиві, лукаві, що підробляються, - ці слова описують те, як діють фальшиві пророки. Те, що ви бачите насправді не є тим, що ви одержуєте. Як вовк ув овечій одежі, вони маскуються, аби прикрити свою правдиву сутність.

14І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла! 15Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!

Тож не дивно, що фальшиві вчителі маскуються учителями правдивими. Таким чином вони повторюють свого господаря, сатану. Від початку часу сатана був головним маскувальником. Те, що він сказав Єві в Саду, звучало логічно, привабливо, і навіть мудро. Правда ж полягала у зворотньому.

Тавруючи самозваних «передніших апостолів» «фальшивими апостолами» Павло ставить коринтян перед вибором «або-або». Вони не можуть іти за ними та за Павлом. Це було би наче йти за сатаною і за Богом водночас.

Якщо сатана та його агенти – майстри з маскування, то як їх могли впізнати коринтяни і як їх можуть впізнавати християни сьогодні? У Нагірній Проповіді Ісус сказав: «По їхніх плодах ви пізнаєте їх» (Матвія 7:16). «Плід» того, хто заявляє про себе, як про «слугу правди» буде те, що виходить із його вуст – його вчення.

Як дізнатися про те, яке вчення приймати, а яке відкидати? Ключ до розуміння знаходиться у слові праведність . Сатана та ті, кого він веде, хочуть,аби люди вірували, що праведність, досягання правильного становища перед Богом, принаймні хоч частково залежало від того, що роблять вони. Може згадуватися навіть Ім’я Христове. Його можуть навіть називати Спасителем. Але коли все сказано і зроблено, то Христа відштовхують вбік і праведність стає справою само-досягнення.

Як і юдействуючі в Галатії, «передніші апостоли» в Коринті говорили людям про те, що самої віри в Христа не достатньо для того, щоб запевнити їх у правильному становищі перед Богом. «Їхній кінець» - кінець усіх тих, що маскуються під Божих слуг, але навчають посланню сатани, «згідно з учинками їхніми». Якщо вони вірують у те, що навчають, то в кінці часу на них чекатиме не Господнє «Гаразд, рабе, добрий і вірний!» (Матвія 25:21), а Його «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (вірш 41) і всім, хто йде за його обманом.

Щирий слуга праведності, з іншого боку, для того, щоб мати правильне становище в Бога, буде спрямовувати людей до Христа і лише до Христа. Це – головний пробний камінь, який відділяє сатану та його агентів від правдивих слуг праведності. «Якщо ця доктрина [про праведність через Христа Самого] втрачається», - пише Лютер, «то для нас буде неможливо опиратися жодній помилці або секті» (Мартін Лютер, Luther's Works, Volume 26, сторінка 176).

«Слугам праведності» потрібно проголошувати ту праведність, яка настає Христом, Який прожив святе, праведне життя на місці неправедних грішників, а потім помер тією смертю, на яку заслуговують грішники. У Ньому ми «стаємо праведністю Божою» (5:21).

З Народної Біблії: Коментарі на 2 Коринтян, автор коментарів Дейвід Валескі.

Матеріал надано Фундацією "Лютеранська спадщина"

ПАНУЙ НАД ГРІХОМ


"Тебе не буде засуджено через те, що ти відчуваєш імпульс до гріха.  Якщо гріх спокушує тебе, то пануй над ним вірою і не дозволяй, щоб він панував над тобою, бо інакше ти загинеш".  Подібним чином Павло також наказує, аби вчинки плоті умертвлялися духом (Рим.8:13).

Мартін Лютер - З лекцій на книгу Буття

понеділок, 12 жовтня 2009 р.

СИМБІОЗ ГНОСТИЦИЗМУ ТА РАЦІОНАЛІЗМУ - УАПЦ-К


Україною шириться нео-гностична єресь. Учителями цієї єресі з людського боку є вже колишні священики УАПЦ і УПЦ-КП, очільником яких виступає їхній Патріарх Мойсей.  Замаскована ця єресь у традиційний православний одяг і використовує багато-чого із сучасного православ'я.  Проте є і одна суттєва відмінність, яка може вказувати на її єдність, як із гностицизмом, так і з раціоналізмом. Вже на перший погляд у цьому єретичному рухові, який називає себе Українська Автокефальна Православна Церква - канонічна, можна помітити два елементи, які ставлять його за межами християнства: невірство у історичність Біблії - Слова Божого і заперечення Біблійного вчення про воскресіння тіла у час повернення Христа Спасителя та відповідне зневажання тілесного в людині, як творінні Божому. Неспинне ж величання їхнього лідера на офіційному сайті цієї єресі, ставить цей рух на тонку межу, за якою починається тоталітарний культ. 

Щодо таких фальшивих учителів і єретичних рухів, як УАПЦ-К, як і до інших "духовних" провідників, які перекручують Слово Боже, правдивими є і будуть слова Господа Святого Духа, промовлені через Св. Апостола Петра: "Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого. Противтесь йому, тверді в вірі" (1 Петра 5:8, 9).  Горнімося до Христа і Його Євангелія і користуймося порадою Св. Апостола Павла: "Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його! Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.  Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности,  і взувши ноги в готовість Євангелії миру. А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого.  Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже. Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих" (Еф. 6:10-18).

субота, 10 жовтня 2009 р.

ЗАВТРА


Завтра, як на те Божа ласка і воля, ми продовжимо розгляд нової теми, яку обрали для Біблійних уроків - Вчення. Ми обговоримо Боже значення слів, які використовуються у Писаннях. Служба Божа будуватиметься довкола притчі Господньої про робітників у винограднику, кожен з яких, незважаючи на час праці, отримав однакову заплату - динарій. Чому були обурені деякі робіники і що Господь має в цій притчі на увазі?  Відповідь на це запитання можна буде почути в проповіді.

Розклад на завтра:
9:30 - Катехізис для дорослих
10:00 - Біблійний урок
11:00 - Служба Божа і Недільна школа для дітей
12:45 - Катехізис для молоді

Парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна").

пʼятниця, 9 жовтня 2009 р.

З ВІРИ, БО З БЛАГОДАТІ


Людина стає праведною в очах Божих самою вірою... Віра вимагається від нас не для того, щоб було хоча б якесь маленьке діло, яке ми можемо зробити, бо інакше не було би різниці між тими, що йдуть до пекла і тими, що йдуть на небеса.  Ні - праведність від віри, щоб вона могла бути з благодаті. Обидва твердження - ідентичні.  Коли я кажу: "Людина стає праведною у очах Божих вірою", то маю на увазі: "Вона стає праведною за благодаттю - Бог дає їй подарунок праведності". Від людини не вимагається нічого - їй сказано: "Простягни свою руку і май". Саме цим і є віра - простягання руки. Допустимо, що людина ніколи й не чула слова про віру, але коли їй промовили Євангеліє, вона зраділа, прийняла його і одержала з нього втіху - така людина буде мати правдиву, щиру віру, хоча й не чутиме про віру жодного слова.

К. Ф. В. Вальтер - Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 8 жовтня 2009 р.

ШКОЛА "ДИЯКОНІЯ"


6 і 7 жовтня ц. р. відбулися чергові уроки в київській школі "Дияконія". Парафіяни, які готуються до дияконського служіння в Українській Лютеранській Церкві, досліджували тему "Євангелізація". Тему представляв Ректор Української Лютеранської Богословської Семінарії Святої Софії, професор Джон Вогт. Як завжди, уроки пройшли цікаво, зі жвавим обговоренням можливостей і способів єванеглізації, аби більше людей в Україні були спасенні вірою в Господа Ісуса Христа.

середа, 7 жовтня 2009 р.

ЗАСІДАННЯ БЮДЖЕТНОГО КОМІТЕТУ


6 жовтня в Києві відбулося засідання Бюджетного Комітету Української Лютеранської Церкви. Під головуванням диякона Василя Андрейчука представники трьох Єпархій УЛЦ обговорили принципи бюджетної політики Церкви на наступний рік, визначилися із пріоритетами фінансової підтримки служінь і установ УЛЦ.  Члени Бюджетного Комітету подякували Господу за підтримку Церкви у минулі роки і попросили Божого благословення на 2010 рік.  В роботі Бюджетного Комітету УЛЦ взяв участь Ректор Української Лютеранської Богословської Семінарії Святої Софії, Радник Синоду, професор Джон Воґт.

вівторок, 6 жовтня 2009 р.

БЕНЕДИКТ НУРСІЙСЬКИЙ ПРО СПІВ

Ми віруємо, що Бог присутній всюди і, що очі Господні бачать добрих і поганих на кожному місці (пор. Пр. 15:3). Віруймо в це непохитно, особливо, коли беремо участь [у службі Божій].  Завжди пам'ятаймо про те, що каже пророк: "Служіть Господеві зо страхом" (Пс. 2:11). І знову: "Співайте навчальний псалом" (Пс. 46:8).  І: "Перед ангелами співаю тобі" (Пс. 137:1).  Тому розважмо про те, як нам личить поводитися перед обличччям Бога та Його ангелів, а потім ставаймо співати, щоб розум наш перебував у гармонії з нашим голосом.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 5 жовтня 2009 р.

ХМАРА СВІДКІВ: СВЯТИЙ ПРОРОК ЙОНА

"Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами" (Євреїв 12:1).

Сьогодні ми згадуємо святого пророка Йону, одного з багатьох Старозаповітних пророків. Йона, син Аміттая, народився в місці, яке розташоване приблизно за годину ходи від міста Назарету. Його пророцьке служіння зосереджувалося на проповідуванні покаяння у Ніневії, столиці поганської Ассирії (Йони 1:2).  Небажання Йони відповісти на Божий поклик і Боже наполягання на тому, щоб Його поклик було виконано, лежать в основі книги, яка носить ім'я Йони.  Хоча сам факт того, що риба проковтнула Йону і потім викинула його на берег - найбільш пам'ятна деталь його життя, йому відведено в книзі всього три вірші (Йони 1:17; 2:1, 10).  Упродовж цілої книги важливою темою є те, як Бог милосердно та зі співчуттям ставиться до грішників.  Триденна подорож Йони у череві рибини згадується Ісусом, як знак про Його смерть, поховання і воскресіння (Матвія 12:39-41).

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 4 жовтня 2009 р.

ПРОПОВІДЬ НА 17-У НЕДІЛЮ ПО П'ЯТИДЕСЯТНИЦІ



ЖИВЕМО І ВМИРАЄМО ДЛЯ ГОСПОДА


(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання. Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові. Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні! Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими (Римлян 14:5-9).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7). Амінь.

Дорогі брати і сестри, у Берлінській художній галереї колись було виставлено незакінчений твір Менцеля. Цей твір був присвячений розмові Фрідріха Великого зі своїми генералами. У самому центрі незакінченої картини було порожнє місце, в якому вугільним олівцем художник зазначив свій намір. Він намалював усіх генералів, а вже короля залишив наостанок.

Так буває часто і в нашому житті. Ми уважно розташовуємо всіх генералів, а Царя (з великої букви) залишаємо наостанок, з надією, яка щодня слабне, що кінець-кінцем Царя ми розташуємо таки в центрі. Бідний Менцель помер, так і не закінчивши картини. Це саме загрожує і нам.
Питання, що саме ставити у центр нашого життя постає перед нами щодня, не покидаючи нас ні на мить. Ми – грішні людські істоти, а отже наші пріоритети часто змішуються і замість того, аби увагу звертати на Господа Бога, вони переміщуються на Його твориво.

Хтось звертає увагу на те, яке в цей день свято і на те, що можна робити, а чого робити не можна. Я виростав у селі і пам’ятаю, що селяни могли говорити про людину, яка в неділю наважилася би пришити відірваний ґудзик до сорочки. В їхніх очах то був би гріх. Бо для них неділя означала насамперед відсутність роботи взагалі.

Їжа – ще одне твориво Боже, на яке звертає надто пильну увагу цей грішний світ. Пройде ще трохи часу і почнеться ще один піст. Телерадіоефіри, газетні та журнальні сторінки наповняться рекомендаціями щодо їжі у час посту, різними рецептами та ідеями про те, якому очищенню такий піст допомагає. Ресторанні меню будуть рекламувати пісні страви у надії привабити до себе клієнтів, а той до кого приходитимуть гості, які таку пильну увагу звертають на їжу, сушитиме собі голову над тим, як таких гостів нагодувати, бо для них з’їсти щось не те, що написано у підручниках їхніх церков, прирівнюється до гріха. Їжа стає у центрі життя такої людини, її караючим або милосердним божеством.

«Дослідіть-но Писання», - каже нам Господь, коли ми, як грішні істоти поміщаємо свята, їжу або щось подібне у центр свого життя. Сьогодні Господь Святий Дух з Писань, через апостола Павла навчає нас: «Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання. Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові».

Господь дав нам християнську свободу. Апостол в Посланні до галатів (5:1) каже: «Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!» Важливі не дні, не їжа, не одяг. Тут вам дана Христом свобода – свобода, що їсти і пити, у що вдягатися і як проживати кожен день. Важливим є те, що або хто перебуває у центрі нашого життя.

Але чи задумуємося ми часто у центрі чийого життя перебуваємо ми? Хто про нас думає день і ніч? Хто про нас постійно піклується? Хто про нас невпинно дбає і думає про наше добро? Це, звісно, - не уряд, не якісь політичні сили, і навіть не батько з матір’ю. В одному з наших гімнів є такі чудові слова: «Може завжди нас лишити й зрадить всякий чоловік: батько, мати, жінка й діти – Тільки Він не зрадить ввік». Цей Він – наш Бог.

Не Він наших прабатьків зрадив у Едемському саду. Це вони зрадили Його, правдивого Бога, Який для них створив увесь всесвіт, і наповнив його усім необхідним для їхнього і нашого життя. Донині все людство перебуває у центрі Його уваги, Його життя і піклування. Ми настільки серцевинні для Нього, всемогутнього, милосердного і люблячого Бога, що Він задля того, аби визволити нас від лютого поневолення дияволом, гріхом і смертю «дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).

Вічний Божий Син стався людиною, щоб прожити досконале життя на нашому місці і для нас. Там, де Адам і Єва піддалися спокусі диявола – Він вистояв. Там, де ми впали би у гріх – Він, правдивий Бог і правдива людина, здобув над спокусою перемогу.

Там, де ми порушили би святий Закон Божий, Він виконав Божі Заповіді бездоганно, не просто не порушуючи їх, але люблячи Бога і ближніх Своїх повною любов’ю, про яку Апостол Павло пише в 1 Коринтян (13:4-8): «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає».

З цієї віковічної до нас любові і маючи на у серцевині Свого земного перебування, Ісус Христос, Божий Син, не лише прожив досконале для нас життя, але й помер для нас на Голгофському хресті. «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» - такими словами оголосив Іван Христитель початок Христового служіння для нас. «Звершилось» - таким словом закінчив Ісус Назарянин, Божий Син, час Свого земного служіння у стані пониження, помираючи за нас і для нас.

На хресті Він помер за ваші всі гріхи: колишні, теперішні і майбутні. Він зробив це для вас, аби вони більше не тяжіли на вами. В Ім’я Христа розп’ятого з вас усі гріхи знято. В Ім’я Сина Божого, Який за вас помер на хресті, ви – прощені. Святий Дух через Апостола Івана для нашого щоденного підбадьорення пише: «Кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7). Христос «що був виданий за наші гріхи… воскрес для виправдання нашого» (Рим. 4:25).

Наші гріхи змито Христовою кров’ю на Голгофському хресті. Христовою жертвою за наші гріхи на ніщо перетворені звинувачення диявола. І смерть наша подолана смертю Свтяого Ізраїлевого, вічного Сина Божого за нас і для нас. Натомість ви тепер одягнені у Христову святість. Ви носите шати Христової святості і Бог у вас бачить Своїх любих дітей, «вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої» (1 Петр. 2:9). А прощення означає, що тепер смерть не має над вами влади і ви будете жити вічно. Виправдання означає, що вам, як Божим дітям належить чудесна спадщина – Царство Боже і вас Бог воскресить до вічного життя у Його прекрасному і святому Царстві повіки віків.

Все це Господь зробив для нас. «Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими». Він жив для нас, а ми тепер живемо для Нього. Апостол Павло так висловлює цей наш теперішній стан і теперішню позицію прощених і виправданих дітей Божих: «Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо». Христос нас викупив для Себе, як написано: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони» (1 Кор. 6:19, 20).

Ми належимо Христові, отже і живемо для Нього. Ми - не господарі свого життя. Натомість Ісус Христос – наш пан і господар нашого життя. Саме це має на увазі і його титул, яким ми до Нього звертаємося – Господь. А це означає, що наші слова і діла спрямовані на прославлення нашого Пана, нашого Володаря, нашого Господа. Святий Дух привів нас до відречення від нашого колишнього життя, засліпленого плоттю і її пожаданнями.

Звісно можна поводитися так, як художник Менцель і до останньої миті відкладати найголовніше і мати незавершене полотно про Фрідріха Великого. Але хай не буде так і з нами. Тепер ми щоранку і щовечора, кожну мить свого життя передаємо Христові, радісно слухаємося Його волю і прагнемо коритися кожному Його слову, яке ми чуємо із Писання. Ролі не грають ніякі умовності, як-от: пожива, питво, традиції і звичаї. Роль грає те, чи у центрі нашого життя перебуває воскреслий Спаситель, Який жив і помер для нас і Який каже: «Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я – серед них» (Мт. 18:20).

Коли у центрі нашого життя Христос, то все інше – дрібниці, які обов’язково вирішаться або просто зникнуть, бо все, що ми будемо казати, або робити, буде спрямоване на Його славу (1 Кор. 10:31), а отже і на те, щоб Його Ім’я святилося посеред нас. Ми святимо Його Ім’я, пеленаючи дітей і розробляючи програмне забезпечення. Ми святимо Його Ім’я, навчаючи у школі і варячи борщ на кухні, аби нагодувати сім’ю чи гостів. Ми живемо для Христа, лікуючи людей чи чесно торгуючи, або виготовляючи якісні товари, чи керуючи авто, чи підмітаючи вулиці нашого міста, аби в ньому було затишно та чисто, чи вирощуючи овочі, аби ними прогодувати родину або продати іншим людям, щоб вони мали якісну і добру їжу. Ми живемо для Христа і приємно відпочиваючи та відновлюючи свої сили для дальшого служіння нашим ближнім.

З вірою у Христа, ми живемо для нашого Господа. Таке життя для Господа – світло, про яке Він каже: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16).

Власне, що би не робили, ми – у центрі Христового життя, Він і далі живить нашу віру Своїм Словом, зміцнює нас Своїми правдивими та святими тілом і кров’ю у Святій Вечері, щоб ми набиралися сил у Нього, Джерела Життя і жили для Нього, з Ним і в Ньому. Де б ми не були, що б ми не робили, каже Господь Святий Дух – ми Господні, ми належимо Христові повністю!

Так само ми й помираємо для Христа. Наша смерть насправді не перебуває в наших руках. Бог знає час і місце, коли вона має настати. Власне так буває з кожною людиною. Але через те, що Христос помер для нас, то й ми помираємо для Нього. А це означає, що для нас смерть – перехід з цього життя у життя вічне. Це означає, що наша смерть – це завершення передавання нашого тіла і душі в руки розп’ятого і воскреслого Господа, люблячого Христа. Це означає, що нам нічого боятися смерті, бо «чи живемо, чи вмираємо ми Господні». Це означає, що ми в Його обіймах чекаємо «воскресіння мертвих і життя будучого віку», яке скоро настане у час повернення Христа у славі. Прийди, Господи Ісусе. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Фото: Лікар педіатричного відділу "Медичної клініки на колесах" (Благодійний фонд "Дар життя") оглядає дитину.

пʼятниця, 2 жовтня 2009 р.

СПРАВЖНІ БОГОСЛОВИ ЧИТАЮТЬ МАРКВОРТА

Усі справжні богослови, як ті, яких ви бачите на фото, читають книгу професора Курта       Маркворта "ЦЕРКВА та її спільнота, служіння і управління". Поки що її ще можна замовити!


четвер, 1 жовтня 2009 р.

ВІЗИТ БРАТІВ ІЗ ЄВАНГЕЛЬСЬКОГО ЛЮТЕРАНСЬКОГО СИНОДУ


З 22 по 30 вересня Українську Лютеранську Церкву відвідувала офіційна делегація Євангельського Лютеранського Синоду (ЄЛС, англ. ELS) зі Сполучених Штатів Америки. Очолював делегацію Президент Віросповідної Євангельської Лютеранської Конференції (англ. CELC), адміністратор Всесвітньої Місійної Ради ЄЛС, Превелебний Стівен Пітерсен, а супроводжували його Превелебний Пол Фріз і брат Кітс Відергофт. У супроводі Єпископа УЛЦ, брати з ЄЛС відвідали всі три Єпархії нашої Церкви, взяли участь у Пастирських Конференціях у містах Тернополі, Миколаєві та Києві і в засіданні Синоду Української Лютеранської Церкви в місті Києві. 27 вересня, на свято Хреста Господнього, пастирі Пітерсен і Фріз проповідували в київських парафіях Воскресіння і Різдва Христового."Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно!" -  написано в Псалмі 132. Хай Господь і далі благословляє спільноту, яка будується на чистому Євангелії і вірності Христові!


Коротка довідка: Євангельський Лютеранський Синод - віросповідна лютеранська церква, заснована в США вихідцями зі Скандинавії, член Віросповідної Євангельської Лютеранської Конференції, до складу якої входить і Українська Лютеранська Церква.  Саме клір Євангельського Лютеранського Синоду взяв найактивнішу участь у відродженні УЛЦ після падіння комунізму.