Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 29 серпня 2010 р.

Проповідь на 14-у неділю по П'ятидесятниці


           ЖИТТЯ ТАМ, ДЕ ХРИСТОС
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

            А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: «Жорстока це мова! Хто слухати може її?» А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: «Чи оце вас спокушує? А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був? То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя. Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його».  І сказав Він: «Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те».  Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним. І сказав Ісус Дванадцятьом: «Чи не хочете й ви відійти?»  Відповів Йому Симон Петро: «До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. Ми ж увірували та пізнали, що Ти – Христос, Син Бога Живого!»    (Євангеліє від Св. Івана 6:60-69).

           
Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!      (Еф. 1:2).  Амінь.

         Дорогі брати і сестри,  конфірмація – це завжди велика і гарна подія.  Тоді вірні, які мають підходити до Святого Причастя, складають обітницю вірності Богові, Його Слову та сповіданню Церкви. Зазвичай нові причасники сповнені впевненості, що вони залишаться вірні Божому Слову назавжди.

Такими були й надії однієї з великих американських армій, яка вирушала через річку Репіден, аби у громадянській війні раз і назавжди перемогти армію конфедератів.  Зодягнені в голубу форму, з блискучими золотими ґудзиками, під музику оркестрів та розвівання прапорів,  солдати та офіцери, марширували, будучи впевнені, що менше як за рік, вони повернуться додому з перемогою. Перемога, звісно буде, але 6 воїнів із 10, які так бадьоро марширували того дня, на тій війні, менша як через два місяці після параду, загинули.

Один із офіцерів, який дивився на перехід армії через річку думав: «Якби якась таємнича рука пов’язала червоні банти на груди тих, хто буде вбитий, оранжеві на тих, хто буде скалічений, зелені на тих, що помруть від хвороб на війні – чи марширували би всі ці солдати так, наче йшли вони не в бої, а на пікнік?

Якби якась таємнича рука пов’язала спеціальні банти на тих, що приходять вперше до Святого Причастя, аби позначити тих, що покинуть Христа і втратять те життя, яке Він здобув для нас, то якою була би реакція людей, що сповідували свою вірність Євангелію у непохитній впевненості, що вони будь-що залишаться з Господом?

Сьогоднішній наш євангельський текст розповідає про те, наскільки легко буває відпасти від Божого Сина і втратити вічне життя.  Перед покидання Христа в юдеїв із нашого сьогоднішнього тексту було ремствування, нарікання на те, що каже Христос.

Вони нарікали на те, що Христове тіло і кров можна буде споживати.  Їм огидна була ця думка, бо вона звучала наче канібалізм. І донині ця думка противна багатьом навіть із тих, що називають себе віруючими, але рішуче відмовляються визнавати реальну присутність тіла та крові Сина Божого у Святій Вечері.

Юдеї нарікали на те, що Слово Христове – Дух і життя.  Чи у вас, брати і сестри, не буває часом такого нарікання?  Чи у вас не буває сумніву в повній правдивості кожного слова у Біблії?  Якщо у вас такий сумнів буває, то ви приєднуєтеся до юдейського гурту, який ремствує на Божого Сина і на Писання, на Біблію, яка свідчить про Нього.

Юдеї також не могли стерпіти ідеї про те, що віра створюється Богом.  Вони вірили, що вони і їхні діла чогось таки у спасінні та вічному житті варті.  Але Господь заперечує таку думку.  Він сьогодні цілковито відкидає людську самовпевненість і вказує на джерело віри – Бог.  Хто вважає, що віра – це продукт його особистого мислення, вибору чи будь-якої іншої праці – той належить до гурту ремствуючих юдеїв.

Дорогі брати і сестри, щойно у вас зявляються такі думки, знайте, що джерело їх – у гріхові.  Самі такі думки – гріх і їхнім наслідком буде покидання Христа, відступництво від Бога і врешті-решт, вічна смерть та нескінченні муки у вогненному озері пекла.

Не слухайтеся гріха, натомість послухайте вічного Сина Божого, Який вас створив і який хоче, щоб ви, Його дорогі створіння, не помирали, не йшли на вічну погибель, а жили вічно. Його послання сьогодні: «Тіло – не допомагає нічого».  Людина нічим своєму спасінню і життю зарадити не може. Життя в наші вражені гріхом тіла і душі, дає Дух. 

І Господь каже, як діє Святий Дух.  Він не діє через якийсь голос усередині вас.  Марно чекати обявлення, яке зявиться у вашій голові.  Власне кажучи, це навіть небезпечно. Бо, диявол, майстер тисячі мистецтв, може маскуватися навіть ангелом світла.  Багатьох людей він звів такими фальшивими обявленнями.

Натомість треба слухатися життєдайного Духа. І Господь Ісус Христос каже, звідки саме в наше особисте життя приходить Господь Животворящий, Дух оживляючий: «Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя».  Слова Божі – життєдайні.  Ці слова у сьогоднішньому тексті кажуть нам про те, що Бог Син – вічний Син. Ці слова кажуть нам про те, що Він з любові до кожного з вас, стався правдивою людиною,  набувши плоть від Діви Марії – Він стався правдивою людиною, як ми, але без гріха.

Ці слова, що дають нам життя, кажуть, що Ісус Христос, правдивий Бог і правдива людина, помер за всі ваші гріхи і провини на Голгофському хресті і, що Його кров обмиває кожен ваш гріх.  Ці слова кажуть, що прощення, здобуте Христом на Голгофі для вас – вічне, як і Його любов, яку не може спинити ніщо.

Ці життєдайні слова, день-у-день підтверджують повне прощення ваших гріхів і провин у Імя Христа розпятого і воскреслого на третій день по Його смерті на Голгофі. І також життєдайні слова із сьогоднішнього тексту звіщають нам, що Ісус Христос вознісся на небеса. Там Він був споконвіку.  На землі Його життя людиною почалося з утроби Богородиці, День успіння якої ми згадували вчора.   А на небесах Єдинородний Син був у Бога споконвіку.  І тепер Він теж там. Але там Він перебуває вже не лише як Бог, але й також як правдива людина.

З небес Він тріумфально повернеться, аби судити світ, а всім віруючим у Нього дати вічне життя у Божому Царстві.  Ми чекаємо на Його славетне повернення, сповідуючи в нашому Символі віри, що Господь Ісус Христос: «Знову прийде у славі судити живих і мертвих; Царству ж Його не буде кінця… Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку».

Ці слова здаються нам простими, часом навіть тривіальними, але вони – життєдайні. Вони дають життя. І вони це життя підтримують.  Господь каже: «Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те».   Сьогодні цілі релігійні конфесії повертаються до цих слів Спасителя спиною.  Вони не хочуть чути слів Христа, Який каже, що віра в Нього – виключно дар Божий. Хтось наполягає на тому, що аби увірувати в Христа, людина повинна з Богом співпрацювати.  Хтось наполягає на тому, що людина має достатньо сил, аби схвалити на користь Христа рішення.

Але Господь, дорогі брати та сестри, дуже чіткий і однозначний. Він каже: «До Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те».  Віра дана від Отця, - каже Він. Не зароблена, не витребувана, не вимолена, а одержана. Бог віру дає.  Творцем віри є Бог. І творить Він її через Слово, як про це каже Апостол Павло: «Віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим. 10:17).  Бог творить віру через Слово Христове.  Бог цю віру через Слово Христове підтримує і живить.

Реакція світу на Христове Слово – відома.  Про наслідок проповіді Христа чуємо в сьогоднішньому тексті Євангелія: «Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним».  У тих, хто відпав від Христа, були можливо різні аргументи для того, щоб перестати іти за Христом.  Але причина була одна – невірство.  Вони або не вірували або втратили віру. Сьогодні ми бачимо багато таких людей у нашому рідному краї.  Навіть з тих, що колись були занурені у спасенні води Хрищення, є чимало таких, що віддалися на волю старого Адама і відмовляються вертатися до купелі відродження, мати чисте серце і бути зодягнутими у праведність Христову.  Як воїни, що колись марширували у гарній формі, впевнені у своїй перемозі, вони не будуть жити вічно, а проведуть нескінченність часу в жахливих муках пекла.

Але яка наша відповідь сьогодні на вкрай серйозне запитання Христа Спасителя: «Чи не хочете й ви відійти?» Вона така як в Його Церкви у той день, до якої з великого натовпу належало всього на всього дванадцять учнів. Цю відповідь виголошує Петро, речник апостолів: «До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. Ми ж увірували та пізнали, що Ти – Христос, Син Бога Живого!» 

Петро наче каже: «Нам нікуди іти, бо де немає Тебе – там гріх, диявол і смерть.  А де Ти, Господи – там прощення гріхів, свобода від диявола і перемога над смертю.  Там де Ти – там вічне життя.  Твої слова, Ісусе, Писання, несе нам це життя, і без Твого Слова ми приречені навіки. Твій Отець дав нам віру в Тебе і ми сповідуємо, що Ти – Христос, Помазанець, Спаситель людського роду.  Ти – Син Бога Живого!  Ти – Бог!»

Разом із Петром так само сповідуємо сьогодні й ми.  До кого ми підемо, Господи.  Ти – тут.  Ти промовляєш до нас зі Свого святого та непомильного Слова. У Тебе ми були зодягнуті в час нашого Хрищення.  Віру в Тебе, Сина Божого, живить банкет, який Ти накрив нам сьогодні у Твоїй Святій Вечері – Твоєму правдивому тілі та крові у хлібі та вині. У Тебе – прощення.  У Тебе – життя.  У Тебе справжнє майбутнє.  І коли Ти з нами, то які би війни ми не переходили, ми завжди будемо переможцями, бо Ти переміг гріх, диявола і смерть.  Ти – Христос, Син Бога Живого!   Прийди Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь. (Ефесян 6:24).

субота, 28 серпня 2010 р.

Молитва на День успіння Матері Божої

Всемогутній Боже!  Ти вибрав Діву Марію, аби вона була матір'ю Твого Єдинородного Сина. Дай, аби ми, викуплені Його кров'ю, могли брати з нею участь у славі Твого вічного Царства; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 27 серпня 2010 р.

Процвітання Євангелія і спокуси хреста


Христос також утішає Своїх послідовників таким чином в Мт. 5:11-12: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами». Церква не дасть, аби від неї забрали таку радість. Тому я не хотів би, аби папа, єпископи, князі та фанатичні духи з нами погоджувалися, бо така згода була би певною ознакою того, що ми втратили правдиву доктрину.  Коротко кажучи, церква мусить страждати від переслідувань, бо вона Євангелію навчає чисто.  Євангеліє проголошує милосердя та славу Божі. Воно виявляє нечестивість і гидоти диявола, змальовуючи його кольорами правдивими та знімаючи з нього маску божественності, якою він справляє враження на весь світ.  Тобто, воно показує, що всі форми поклоніння, релігійні способи життя і чернецькі ордени, винайдені людьми, як і традиції про целібат, особливу їжу тощо, якими на думку людей здобувається прощення гріхів і виправдання, є речами безбожними і «науками демонів» (1 Тим. 4:1). Тож ніщо не змучує диявола більше ніж проголошення Євангелія, бо воно відбирає від нього маску Бога і показує ким він є насправді – не Богом, а дияволом. Тому неминуче у час процвітання Євангелія наставатимуть спокуси хреста. Інакше певним є те, що на диявола насправді напад учинено не було, а його лише легенько приголубили.  Якщо ж на нього здійснюється справжній напад, то він тихо сидіти не буде, а починає здіймати жахливий неспокій та повсюди чинити спустошення.

Мартін Лютер З Лекцій на галатів.

вівторок, 24 серпня 2010 р.

Молитва не День Незалежності

Боже - Ти наша Допомога у віки минулі.  Ти - наша Надія у роки грядущі. Ми дякуємо Тобі за річницю проголошення Декларації про Незалежність, за безцінні благословення свободи, яка з Твоєї ласки була здобута 24 серпня 1991 року.  Господи, дай щоби я завжди цінував життя, свободи та можливості мати в Україні щастя. Дай мені готовність служити моєму народові усіма моїми талантами.  Понад усе навчи мене цінувати ту дорогоцінну свободу совісті та віросповідання, без яких інші свободи не виживуть. Дай, щоби я ніколи не спричинився до втрати цих прекрасних благословень через мої особисті егоїзм, амбіції чи байдужість.
  Навчи мене, Господи, що радість свободи приносить також відповідальність служити.  Зроби, щоби я бажав шанувати закони моєї країни, служив моїм співвітчизникам на тій посаді, на яку можу обраний, вірно виконував свій привілей голосувати та надавати мою вірну підтримку громадянським інституціям.
  Благослови, Боже, всіх, хто має владу.  Дай їм мудрості та вірності на їхніх посадах. Бережи їх, аби вони не впали жертвами себелюбних груп і дай їм бажання служити інтересам української громади.
  Дай тривалого миру нашій країні і всім її установам, щоби Твоє Євангеліє могло без перепон повернути серця всіх людей від ярма гріха до свободи, здобутої кров'ю нашого дорогого Викупителя, Ісуса Христа, в Ім'я Якого я молюся. Амінь.

понеділок, 23 серпня 2010 р.

День Св. Лаврентія

Сьогодні ми ми згадуємо Св. Лаврентія. На початку третього століття Лаврентій, який ймовірніше за все народився в Іспанії, перебрався жити до Риму.  Там його було призначено старшим над сімома дияконами і він відповідав за майно та фінанси Церкви.  Тодішній імператор, який вважав, що Церква мала багато цінностей, які варто конфіскувати, наказав Лаврентієві видати "скарби Церкви".  До імператора Лаврентій привів бідних, до життя яких доторкнулося християнське благодійництво.  Тож Лаврентія ув'язнили, а потім, 258 року, стратили, спаливши на рашпері. Його мучеництво справило глибоке враження на молоду Церкву.  Майже одразу дата його смерті, 23 серпня, увійшла до раннього календаря Церкви.  (На фото ліворуч - мозаїка із зображенням Св. Лаврентія із Собору Св. Софії у м. Києві).

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 22 серпня 2010 р.

Проповідь на 13-у неділю по П'ятидесятниці


   МУДРІСТЬ КЛИЧЕ ДО СВОГО ДОМУ
   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

            Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала. Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.  Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських: «Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому: Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала! Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму!»    (Приповісті Соломонові 9:1-6).

           
Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Еф. 1:2).  Амінь.

         Дорогі брати і сестри, один молодий лейтенант, провівши майже рік на кораблі, який обійшов за рік мало не земну кулю, по заході в іноземний порт для заправки та інших необхідних речей, отримав нарешті право попрактикуватися наступного дня, вранці на капітанському містку.   Схопившись рано-вранці він почав віддавати розпорядження за розпорядженням – матроси бігали по палубі, виконуючи ефективно його накази і ось вже за трошки часу корабель швидко рухався із порту до його рідної країни.

Його ефективність була настільки високою, що він побив усі рекорди по виводу крейсера із заморського порту, тож він не здивувався, що до нього прибув посильний із повідомленням від капітана.  Щоправда він трохи здивувався, що то було радіоповідомлення, а потім здивувався ще більше, прочитавши: «Мої особисті привітання з нагоди завершення всіх приготувань до виходу в море відповідно до книги і з вражаючою швидкістю. Проте поспішаючи ви пропустили одне з неписаних правил – переконатися, чи на борту судна перебуває капітан».

Пріоритети, пріоритети, пріоритети…  Як важко буває з ними визначитися, коли стільки всього хочеться зробити,  коли стільки всього треба зробити.  Як часто ми опиняємося в ролі молодого лейтенанта, який просто забувся про існування свого капітана.  Як часто ми забуваємося про свого Капітана – Господа Бога!

Згадайте лишень, дорогі брати і сестри, три перші заповіді Декалогу: «Хай не буде тобі інших богів переді Мною!   Не призивай Імені Господа Бога твого надаремно! Памятай день святий, щоб святити його!»  Наш Небесний Капітан вимагає, аби нашим найбільшим пріоритетом був саме Він.  Він вимагає, щоб ми пильнували, чи перебуваємо поряд із Ним.  Він вимагає не періодичної, а постійної присутності у нашому житті.

Але згадайте лишень це літо.  Чи так було воно?  Хіба ви не захоплювалися земним настільки, що забувалися про небесне?  Хіба ви не крутилися, як білка в колесі, спрямовуючи корабель своєї сімї чи родини на правильний курс, забувши Капітана – Господа десь на березі – на узбіччі свого життя? Хіба ви не відмахувалися від Його Слова, обіцяючи, що вже наступної неділі ви обов’язково прийдете до церкви, або з наступного дня ви вже будете намагатися вести життя так, що на першому місці в ньому буде саме Небесний Капітан – Господь Бог? 

Щойно Бог переставав бути пріоритетом у вашому житті і ви знаходили масу виправдань для того, щоби Його проігнорувати, ви грішили.  І це до вас спрямоване Його послання: «Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене» (2 М. 20:5).  Відступилися від Бога, поставили у своєму житті на перше місце не Його, а щось інше – слухайте вирок: на кару заслужили не лише ви, але й ваші діти, внуки і навіть правнуки.  Таке велике зло – гріх.

Тому Господь хоче, аби ніколи Його не полишали. Бо де є гріх – там наслідок гріха, страждання, там покарання за гріх, смерть. А де Бог – там прощення, там радість, там життя.

Сьогоднішній наш текст з Книги приповістей Соломонових підтверджує Божу любов до нас і Його прагнення бути з нами.  Писання зображує Бога, як Мудрість. І ця «Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала». Господь створив всю нашу землю і небо. Весь світ до гріхопадіння був довершений, прекрасний – у ньому не було ні страждання, ні смерті. Усе в світі було призначено для нашого щасливого вічного життя. 

Коли у світ увійшов гріх, все змінилося – земля стала родити осот, свій насущний хліб ми здобуваємо у поті свого чола, але ось лунає заклик Мудрості – Господа, Який каже про те, що є чудовий дім, який Він збудував.  Цей чудовий дім – Царство Небесне. Про його прихід проповідує Мудрість невоплочена – Син Божий через царя Соломона.  Про прихід Царства Божого, про цей чудовий, новий, створений Богом дім, проповідує Мудрість – Син Божий воплочений – Ісус Христос. Апостол Павло сповідує, що в Христі  «всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3).

Господь каже: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!.. Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне… Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне» (Мт. 4:17, 5:3, 10).  Вам Він каже: «Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви» (Ів. 14:2, 3).

Дім збудований. Але це ще не все. У цьому домі накрито чудесний банкет. Мудрість «зарізала те, що було на заріз».  Аби ми могли бути мешканцями цього чудесного дому Мудрість – Господь на заріз віддав Самого Себе.  Господь Святий Дух про Його хресну жертву звіщав через пророка Ісаю і саме про це зарізання яняти Божого читав ефіопський євнух перед тим, як бути охрищеним Пилипом: «Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст» (Дії 8:32).

Овечок зарізали, приносячи їх в жертву за гріх. Ісус Христос, Мудрість, Єдинородний Божий Син і правдива людина, віддав Себе на зарізання, у жертву за всі ваші гріхи і провини.  Бог зарізав те, що було призначене на заріз.  «Так- бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).

Минулої неділі ми чули чудесні слова Мудрості-Христа Спасителя в Євангелії від Святого Івана (6:56): «Я – хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам».

Мудрість-Христос приготував для нас спасенну трапезу.  Ми до приготування спасіння ніякого діла не мали і не маємо. Все робить Він.  Він стається правдивою людиною.  Він віддає Себе на заріз на Голгофі.  Його кров обмиває усі до одного наші гріхи, усі до однієї наші провини.  Його жертва і смерть на хресті приносить прощення усім людям.  Його воскресіння на третій день проголошує вас праведними і гідними увійти у Божий палац на чудесний і вічний банкет радості та життя.

Мудрість робить усе сама. Христос спасіння для вас заслуговує Сам. Трапеза Мудрості – це Він, Ісус Христос. Споживаєш цю Трапезу, маєш прощення, маєш спасіння і маєш вічне життя.

Ця Трапеза приготовлена для всіх людей на світі. Мудрість «дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських». Ці дівчата вже належать до дому Мудрості. Ці дівчата Мудрості – всі віруючі в Христа. Це про ва каже Апостол Павло: «Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу» (Еф. 2:19-22). 

Саме віруючих Мудрість використовує за Своїх посланців і кличе вона повсюди. Христос розташував вас у різних місцях Києва, по різних оселях, різних місцях апрці та відпочинку. Він дав нам можливість висловлювати запрошення через газети та журнали, через книги та радіо, через наші розмови в офісах і домівках, на природі та в транспорті.  Це – наші сьогоднішні висоти, з яких Мудрість кличе усіх: «Хто бідний на розум, хай прийде сюди». 

Мудрість не потрібна пихатим і самовпевненим.  Адже вони впевнені, що самі все знають і їм Бог не потрібен. Вони самі собі боги. Чуючи запрошення до Церкви, до Христової Трапези, вони можуть лише зневажливо скривитися і притьма далі бігти у напрямку пекла, куди їх кличе глупота.  Мудрість це знає, тому її послання лине насамперед до вух розкаяних, до тих, хто визнає провину гріха, до тих, хто визнає свою ницість перед Богом.  Ці слова звернені і до нас, коли ми усвідомлюємо, що покинули Капітана на березі, ніби-то успішно керуючи кораблем свого життя.

Слова Мудрості звернені сьогодні до всіх вас: «Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!», бо «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.  Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною» (Ів. 6:54-57). 

Ось яку чудесну перевагу, яку незрівнянну користь мають усі, хто слухає голосу Мудрості, голосу Христа і приходять на щонедільний банкет Царя Небесного.   Поклик Христа лунає і сьогодні: «Покиньте глупоту!»  Покиньте надію на те, що ви виправдані якимись ділами або заслугами святих чи Діви Марії. Покиньте глупоту!  Замість того живіть і ходіть дорогою розуму – Дорогою Мудрості-Христа, Який каже: «Я – дорога, і правда, і життя».  Банкет Христос накрив для вас.  Він хоче вас на ньому бачити.  Бо Він вас любить і хоче, щоб ви були в Його небесній домівці. Віруйте в Нього і будете жити вічно!  Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь. (Еф. 6:24).

субота, 21 серпня 2010 р.

Завтра

Завтра, як на те буде свята Божа ласка та воля, під час Катехізису ми почнемо досліджувати Таїнство  Святого Хрищення. Біблійний урок буде присвячено дальшому вивченню Книги Неемії, а служба Божа будуватиметься довкола слів з Книги приповістей Соломонових, розділ 9, вірші 1-6.

Розклад на завтра:

9:30 - Основи християнської віри (Катехізис)


10:00 - Біблійний урок


                                                      11:00 - Служба Божа

Київська парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

пʼятниця, 20 серпня 2010 р.

Не вагайтеся про відпущення гріхів

Якщо хтось вагається, що його гріхи відпущено, той зневажає Христа через те, що думає, що гріх його більший чи важливіший за смерть і обітницю Христову, хоча Павло каже (Рим. 5:20): "Де збільшився гріх, там зарясніла благодать", - тобто: милосердя -  могутніше, багатше і сильніше від гріха.

Апологія Ауґсбурзького віросповідання, Розділ ІІІ. Любов і виконання Закону, 28.

четвер, 19 серпня 2010 р.

Молитва на День Преображення Господнього

Боже!  У славетному Преображенні Твого Сина Єдинородного Ти свідченням стародавніх отців підтвердив був тайни віри, а в голосі з яскравої хмари Ти чудесно передвістив наше усиновлення благодаттю.  Учини нас милосердно співспадкоємцями слави з нашим  Царем і приведи нас до повноти Твоєї спадщини на небесах; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

середа, 18 серпня 2010 р.

Дякуйте Господу, добрий-бо Він!

Сьогодні вперше за багато днів температура в Києві опустилася нижче позначки 30 градусів Цельсія.  Накрапає дощ, а синоптики прогнозують похолодання.  "Дякуйте Господу, добрий-бо Він, - бо навіки Його милосердя!" (Псалом 105:1).

вівторок, 17 серпня 2010 р.

Святе для святих!

Те, що Церква є спільнотою святих, тобто тих, що є святими вірою в Ісуса, є, звичайно, абсолютно правильним... Величний зв'язок між Святим і святими людьми виражається у таїнственному запрошенні в грецькій літургії: "Святе для святих!".. Святість Церкви (як приписаної "чужої праведності", так  і "притаманної праведності" або ж відновлення) ефективно передається через святість Євангелія, яка досягає найвищої точки у Новозаповітному Святому Святих - правдивих тілі та крові Господа.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

понеділок, 16 серпня 2010 р.

Служіння і громада

     Те, що велика свобода Реформації є насправді великою свободою Євангелія, показано тим фактом, що Служіння Ключів у Новому Заповіті дається тричі: у Матвія 16 – Петрові , у Івана 20 – усім апостолам, у Матвія 18 – усій церкві. Ці три дарування цього служіння розділяти не можна. Не можна вибирати якесь одне з них за головне і потім використовуватися проти інших. Дванадцятьом Ісус дав служіння проповідування Євангелія кожному створінню і робити учнів із усіх народів, христячи їх. Їм дав Він мандат за Останньою Вечерею: «Робіть це на спомин про Мене». Ким були ці Дванадцятеро? Вони були першими служителями (Amtstraeger). Від них виходить «служіння навчання Євангелію і роздавання таїнств» [АВ 5]. Але вони водночас – церква, екклезіа, представники Божого нового народу останніх часів.
    
     Власне тому у Новому Заповіті неможливо розділити служіння і громаду. Те, що говориться про громаду, також говориться і про служіння, і навпаки. Служіння не стоїть над громадою, а завжди перебуває у ній. У Діях 13 Павло і Варнава послані, як місіонери громадою у Антіохії. Вони вже були послані Господом. Що ще могла дати ця громада Павлові, поклавши на нього руки, окрім того, що він уже прийняв прямим відправленням воскреслого Господа, Який призначив його на цю працю? Але все-одно це посилання навмисно повторюється з покладанням рук. Служіння і громада невіддільно належать одне одному.

Герман Зассе, Служіння і громада

неділя, 15 серпня 2010 р.

Проповідь на 13-у неділю по П'ятидесятниці



                             ХЛІБ ЖИТТЯ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: «Я – той хліб, що з неба зійшов».  І казали вони: «Хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: «Я з неба зійшов?» А Ісус відповів і промовив до них: «Не ремствуйте ви між собою!  Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.  У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.  Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога. Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.  Я – хліб життя!  Отці ваші в пустині їли манну, і померли.  То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.  Я – хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам».    (Івана 6:41-51).

           
           Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Еф. 1:2).  Амінь.

       Дорогі брати і сестри, українця тема хліба та голоду дуже знайома.  Наш народ, живучи на землі, яка вважається однією з найродючіших у світі, зазнав смертоносного голоду, який відібрав, як стверджують науковці близько 10 мільйонів життів наших одноплемінників.  Той Голодомор, який відбувся у 1932-1933 роках був штучно організований тодішнім комуністичним режимом.  Люди помирали, бо від них силоміць було відібрано всю їжу. Купити ж її не було де, та й не було за що.  Довкола меж України, яка входила на той час у Радянський Союз, виставлялися спеціальні загони НКВС та внутрішніх військ. Їжі не було де взяти, люди знесилювалися і помирали.  З карти щезали цілі села. 

           Тема голоду була відома і стародавнім євреям.  Коли Господь визволив їх із єгипетської неволі і вони йшли пустинею, то залишилися без їжі. Але Господь – не злочинний уряд. Господь – наш Творець.  І хоча через гріхи, і стародавні євреї, і ми заслуговуємо лише на смерть, Бог – довготерпеливий і многомилостивий.  Щодня, крім суботи, Він посилав євреям манну з небес, яку вони збирали, готували та їли впродовж сорока літ. 

          Нам усім подобається отримувати подарунки.  Євреї не були винятком.  Коли Божий Син Ісус Христос нагодував їх безкоштовним хлібом, їм далі захотілося таких подарунків.  Кому би не хотілося би мати безкоштовне постачання їжі?  За Ісусом ходили величезні натовпи народу.  Вони навіть хотіли Його зробити царем.

          Цар їм потрібен був не через те, що Він навчав, що Він промовляв, а через достаток, який Він міг їм дати.  Чи не такого бога шукають багато людей і сьогодні? Дослідімо врешті своє серце? Що нас цікавить у Богові?  Його Слово, Його послання Закону та Євангелія, а може тривіальний достаток, який у той чи інший спосіб можна нам отримати?  Кого ми бачимо в Богові – люблячого Отця, з Яким ми хочемо поспілкуватися через Його Слово, а чи вельми багатого спонсора, Який може нам виділити якусь частину свого незміренного багатства?  Яке життя ми цінуємо найбільше – тут, у цьому грішному світі чи життя у Небесному Царстві?    

          Стара людина, яка зачаїлася у нашій грішній плоті вигукне: «Мені треба їжа, треба хліб!» Гріх буде кричати: «Найголовніше – достаток.  Коли є достаток, тоді легко говорити про якісь вищі матерії навіть із Богом!»  А світ переконує: «Хто зна, яке воно те Царство Небесне. А жити можна і треба на повну програму тут,  зараз – подивися скільки всякого добра, можливостей і розваг пропонується тобі в цьому світі!»  Для життя потрібна їжа лише земна!

          Диявол, на пару із невіруючими юдеями, через телеекрани і популярні книги намагається нас переконати: «Хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: «Я з неба зійшов?»  Невірство переконує: «Ісус – не Бог.  Хіба Бог може мати матір?  Хіба Бог може народитися від людини?  Хіба Бог може виростати в звичайній сімї та місті?  Хіба Бог може ходити вулицями наших міст і сіл?»

          Але Господь Христос каже: «Не ремствуйте ви між собою!»  Припиніть нарікати і виявлення вами невдоволення вашого – марне.  І далі Господь пояснює: «Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його». 

          Всі хто відкидає божественність Ісуса – не вірують у Нього.   Ми можемо дивуватися з величезної кількості релігійних громад свідків Єгови, але вони – не вірують у божественну природу Ісуса.  Вони не прийшли до Ісуса.

          Господь каже, що ми приходимо до Нього, тобто віруємо в Нього лише тоді, коли нас до Христа притягує Отець. Вас до Христа притягнув Бог. Доктор Лютер такими чудовими словами пояснив це притягання, яке здійснює Господь до Христа: «Я вірю, що не можу силою власного мислення чи вибору повірити в Ісуса Христа, мого Господа, чи прийти до Нього.
           
          Але Святий Дух покликав мене через Євангеліє, просвітив мене Своїми дарами, освятив і вберіг мене в правдивій вірі.
           
          Так само Він кличе, збирає, просвітлює та освячує всю Християнську Церкву на землі, і зберігає її з Ісусом Христом в одній правдивій вірі».

          Кожен, хто увірував у Христа, притягнутий до Нього Богом.  Кожен, хто визнає, що Ісус – вічний Божий Син, визнає це, бо в ньому або в ній мешкає Святий Дух. 

          Господь Ісус Христос каже, що пророки звіщали про те, що людей про Христа буде навчати Бог. Пророк Ісая (54:13) говорив: «Всі сини твої стануть за учнів Господніх, і спокій глибокий настане синам твоїм!» А пророк Єремія  (31:33, 34) звіщав: «Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!  І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!»

          Ви – віруєте, дорогі брати і сестри у Христа, бо до Христа притягнув вас Сам Господь Бог.  Ви віруєте в Христову божественність і в Христову людськість, бо це відкрив вам Сам Владика неба і землі.  Ви віруєте в Його викупну жертву на хресті Голгофи, бо це також обявлено в Писанні.  Ви віруєте у те, що на третій день Христос воскрес із мертвих, бо цю спасенну віру вклав у ваше серце через Євангеліє Святий Дух. Ви – притягнуті Богом до Христа, Який обіцяє, що того, кого притягнув Отець: «воскрешу Я останнього дня».

         Який чудесний наш Бог! Він притягнув нас до Христа – Він створив у ваших серцях віру.  Він простив заради Христа всі до одного ваші гріхи. І Христос воскресить вас останнього дня!  То буде славетний час. Апостол Павло так описує його в 1-ому Посланні до солунян (4:16, 17): «Сам-бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі,  потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завжди будемо з Господом».

         Ми будемо з нашим воскреслим Спасителем.  Ми будемо з Богом, тому що  Ісус – правдивий Бог споконвіку і Він бачив Отця, і бачить Його.  У Євангелії Він так промовляє: «Тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога». Ісус походить від Бога. Ісус – Бог.  Ісус бачить Отця, нашого Творця і життя Подателя.  Ісус – дає життя кожному з вас.   І це життя – вічне.  Господь каже: «Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має».  Не буде мати, не мав, а має – в теперішньому часі, тепер, тут і зараз ви маєте вічне життя. 

         Коли злочинна комуністична влада задумала знищити українських селян, то вона відібрала від наших однокровних людей хліб, їжу.  Коли диявол хоче знищити вічне життя, він відбирає від людей Хліб Життя.  Ісус каже: «Я – Хліб Життя».   Ви отримуєте Хліб Життя, Ісуса, безкоштовно, через Євангеліє у Слові й Таїнстві.  Коли ви чуєте Його Слово, коли ви причащаєтеся Його правдивими тілом і кровю,то ви маєте Його, Христа, Бога Сина, прощення гріхів і вічне життя.

         До юдеїв Господь каже: «Отці ваші в пустині їли манну, і померли».  Ті, що дбали про земне, сумнівалися у Божому Слові, не були позбавлені їжі навіть у пустині.  Але вони померли, не увійшовши до Обіцяного Краю, чудесної землі, що текла молоком і медом. 

         Але вам Господь Ісус Христос дає зовсім іншу перспективу: «То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає».  Кожен, хто споживає Ісуса, тобто кожен, хто вірує в Нього, слухаючи Його Слово, споживаючи Його правдиве тіло та п’ючи Його святу кров під виглядом хліба та вина Євхаристії, не вмре.  Господь приніс повну заплату за наші гріхи і воскрес, а тому кожен, хто живиться Христом, крізь смерть перейде до життя.

         Христос – правдивий Бог.  Христос – правдива людина і таким Він стався заради нас.  Усе, що Він зробив, він зробив заради кожного з вас.  Христос – унікальний. Боги усіх інших релігій вимагають якихось учинків, а Христос каже: «Просто споживай Мене і будеш вічно жити.  Просто вір в Мене і живи вічно».  «Я – хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити». 

         І далі Господь пояснює, чому споживаючи Ісуса, ми маємо вічне життя. « А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам».  Споживаючи Ісуса, віруючи Його Слову, причащаючись Святим Таїнством, ми одержуємо наслідок Христової досконалої викупної жертви за нас.  Ми потрапляємо під Його кров, «яка очищує нас від усякого гріха».  Споживаючи Ісуса в Слові й Таїнстві, ми приєднуємося до Його воскреслого життєдайного тіла.  А також, споживаючи Ісуса у Євангелії ми стаємо частинкою Його містичного тіла – Церкви, Головою Якої Він є. Все це сталося не через наші заслуги, а через те, що Ісус віддав Себе Самого за кожного з нас, аби ми жили вічно в Його святому Царстві.  Заради Христа. Амінь.

         Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

субота, 14 серпня 2010 р.

Віра - не самотня

І Біблія, і досвід кажуть нам, що люди будуть слухати уважніше наше сповідання віри, коли віритимуть нашій чесності. Ми спасенні самою вірою, але віра - не самотня. Ми досягаємо втрачених самим сповіданням, але сповідання - не самотнє. Якщо є причина для чинення добрих діл, то вона полягає у тому, щоби прикрашати наше сповідання віри в очах світу. Люди не слухатимуть послання від того, кому вони не довіряють.

Клемет Пройс "Вогонь і посох: лютеранське богослов'я на практиці"

вівторок, 10 серпня 2010 р.

ЄРУСАЛИМ ВИШНІЙ І НИЖНІЙ


Тому Єрусалим вишній, тобто, небесний Єрусалим – Церква тут, у часі. Не містичним трактуванням вона – наша вітчизна грядуща або ж церква торжествуюча, як це уявляли ледачі та необізнані монахи й доктори схоластики. Вони навчали, що є чотири сенси Писання – буквальне, образне, алегоричне та містичне і ними вони витлумачували майже кожне слово Писання. Так, відповідно до них, Єрусалим буквально означав місто, яке носило ту назву.  Образно – він позначав чисте сумління, алегорично – церкву воюючу, а містично – нашу небесну вітчизну або ж церкву торжествуючу.  Такими дивними та нерозумними байками вони порозривали Писання на багато значень і відібрали від себе спроможність впевнено навчати людські сумління.  Але тут Павло каже, що старий, земний Єрусалим стосується Аґар і що вона – в рабстві зі своїми дітьми і, що вона скасована. І він каже, що новий і небесний Єрусалим, панівний і вільний є божественно установленим, не небесах, а на землі, аби бути для всіх нас матірю, від якої ми народилися і народжуємося щодня.  Тому треба, щоби ця наша матір, як і народження, яке вона здійснює, перебувала на землі посеред людей. Так, вона народжує у Духові, служінням Слова і таїнств, а не фізично.
Кажу це, аби втримати нас від того, щоб наші думки не відводили на небеса. Ми повинні знати, що Павло протиставляє Єрусалим вишній Єрусалимові земному не просторово, а духовно.  Духовне відрізняється від фізичного або ж земного. Духовне – «вишнє», земне – «нижнє». Таким чином Єрусалим вишній відрізняється від фізичного та тимчасового Єрусалиму нижнього, як я сказав, не просторово, а духовно. Бо духовний Єрусалим, який почався у фізичному Єрусалимі, не має визначеного місця, як той, що в Юдеї.  Але він розсіяний по всьому світові і може перебувати у Вавилонії, Туреччині, Татарії, Скіфії, Індії, Італії або Німеччині, на островах морських, на горах, у долинах, і повсюди у світі, де є люди, які мають Євангеліє і вірують у Христа.

Мартін Лютер З Лекцій на галатів.

Відновлено роботу сайту УЛЦ


Відучора відновлено роботу сайту Української Лютеранської Церкви. Відтепер його адреса - www.ukrlc.info


Зайти на нього можна також з посилання на цьому блозі.

Поки що сайт містить стару інформацію.  З часом буде відбуватися її обновлення.


Ласкаво просимо!

неділя, 8 серпня 2010 р.

Проповідь на 11-у неділю по П'ятидесятниці


                      ДОРОГОЮ ДО НЕБЕСНОЇ ВІТЧИЗНИ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму, вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець,  вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю.  Але ви не так пізнали Христа, якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі, щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях,  та відновлятися духом вашого розуму,  і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди   (Ефесян 4:17-24).

           
Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Еф. 1:2).  Амінь.

         Дорогі брати і сестри, колись Теодор Рузвельт, один з Президентів Сполучених Штатів Америки, був сказав: «Дати людині освіту і не дати їй моралі означає створити для суспільства небезпеку». А один із англійських філософів, який також був достатньо практичним, аби бути  ще й інженером і архітектором, сказав: «Коли людське знання невпорядковане, то чим більше воно має, тим в більшому замішанні опиняється».

Сьогодні ми бачимо і багато небезпек для суспільства і чимало замішання.  До того ж їхня кількість щодня зростає.  Далеко йти не треба.  Варто лишень ввімкнути один із інформаційних каналів і можна вжахнутися не лише від того, що значна частина нашої країни може повторити долю європейської частини Росії і просто опинитися у вогні, але й від того, скільки зла твориться посеред нашого народу, який займає ганебне перше місце в Європі з кількості абортів та поширення СНІДу та останнє місце в Європі за рівнем життя.

Чому таке відбувається в Україні?  Чому якась людина може запросто купити собі дорогий джип і на ньому потім подушити людей, які вийшли на пляж?  Чому газети із найбільшим тиражем розміщують на своїх сторінках майже оголених жінок та гороскопи?  Чому за вбивство невинних людей  рецидивіст може отримати лише певну кількість років тюрми?  Чому наші суди перестали бути місцем, де очікується торжество справедливості, а злодії і блудники стають мало не національними героями?  Чому на наших вулицях реклама з блудом мирно чергується із рекламою заїжджих релігійних діячів, а непристойні жарти змінюють не більш пристойними телешоу, які у будь-який час можна побачити на загальнодоступних телеканалах?  Чому більшість людей навіть не розуміють, що все це – загроза і небезпека для  суспільства?

Відповідь дає нам сьогодні наш Біблійний текст. Господь Святий Дух через Апостола Павла каже: «Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму». Цей лист спрямовано до християн в Ефесів, але він стосується нас також.  Господь каже, аби ми не поводилися так жахливо, як багато невіруючих людей і пояснює причину такої ганебної поведінки.  «Погани поводяться в марноті свого розуму». 

Цікаво, коли ми говоримо про розум, то маємо на увазі те, що допомагає нам жити.  А тут розум невіруючих людей називається марнотою, пустушкою. Нічого суттєвого він дати не може. Навіть якщо цей розум зможе привести свого власника до статусу мільйонера або мільярдера, якщо він не знає Бога, то такий розум – марнота.  Такий розум не дасть головного – вічного життя.

Такий розум, каже апостол, насправді не просвітлює людей, а запаморочує їх.  Ми можемо впізнати запаморочену на вулиці – її координація рухів порушена, вона йде хитаючись і часто може навіть впасти. Це саме трапляється і в духовному світі. Невіруючі падають в різні гріхи через запаморочення свого розуму.  Господь каже, що вони це роблять, бо відчужені від Нього, від Його життя, від праведності, від святості.  Вони відчужені ще з народження, як і всі люди «за неуцтво, що в них».  Це неуцтво властиве кожній людині.  З віком воно все більше й більше зростає, незважаючи на те, на яку світську освіченість така людина може претендувати.

Коли немає віри, то серце стає все твердішим, а сама людина отуплюється, каже Господь і  така людина віддається розпусті.  Звідси непристойні жарти, перелюби і їхні наслідки. Звідси й зажерливість, думки про збагачення за будь-як ціну, навіть ціною збіднення всього населення рідної країни. З таких твердих сердець і з такого духовного отупіння випливають уся нечисть, усі інші пороки, які настільки вразили наш народ.  На жаль, люди, які так поводяться, - відчужені від життя Божого і якщо не розкаються, то проведуть цілу вічність у аду.

Зовсім інша доля чекає на вас, дорогі брати і сестри. «Але ви не так пізнали Христа, якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі», - каже апостол Павло.  Ви чули про Христа.  Ви дізналися про Нього, що Він – правдивий Бог, Який стався людиною заради вас.  Ви дізналися, що Він перебрав на Себе всі ваші гріхи та провини. Всі ті гріхи затверділого серця, всі ваші гріхи духовного отеплення, зажерливості, нечестивості, блуду – весь цей блуд Син Божий забрав на Себе і обмив усе це Своєю святою кров’ю на хресті.  

З любові до кожного з вас Ісус помер на Голгофі.  Його жертва за вас – свята, досконала і повна. І про це свідчить Його воскресіння на третій день із мертвих.  Господь сьогодні нам каже – правда в Ісусі.   Правдою є кожне Його слово. А Він каже: «Я – хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити» (Ів. 6:56). «Я – воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити» (Ів. 11:25).  «Ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете!» (Ів. 14:19).

Ви будете жити, бо в Христі і заради Христа всі ваші гріхи прощені.  Ви – виправдані.  Ви – усиновлені. Ви – тепер діти Божі. У Хрищенні ваша стара людина була скинута.  Старий ваш Адам був утоплений у тій чудесній купелі води і Святого Духа, а у вас було створено людину нову.

Той старий потопельник нічим не відрізнявся від тих поган, що поводяться в марноті свого розуму.  Але він був утоплений винятково дією Господа Святого Духа, Який зійшов на вас у Слові Божому.  У ту є саму мить ви були зодягнуті в нового чоловіка, в нову людину.  А що то за нова людина?  Писання дає нам відповідь: «Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:27).

Моментальна дія – охрищуєтеся у Христа – топите стару людину і зодягаєтеся в людину нову.  Ця нова людина, ваше нове я, «створене за Богом у справедливості і святості правди».  Християнин – не людина, яка планує позбуватися зла поступово.  Християнин хоче жити у святості.  Християнин хоче виконувати заповіді, бо вони – добрі.  Ми любимо Бога тому що Бог перше полюбив нас і цю любов Він довів Своїм Сином Ісусом Христом.

Наша стара людина, грішна природа, яка живе у нашому тілі, звісно, хоче вертатися до своїх звичок та захопити контроль над нашим життям.  Вона хотіла би знову узурпувати владу над вами і віддати вас у тиранію гріха, рабства і диявола, щоби ви нічим не відрізнялися від мирських людей, щоби ви втратили свої  справжні цінності і пріоритети і зійшли зі шляху до Царства Небесного на духовні манівці.

Але ви дуже відрізняєтеся від мирських людей.  У них – марнота розуму. А у вас щось радикально інше.  Апостол Павло каже, що ваш розум має духа.  Цього духа створив у вас Господь Святий Дух.  В Посланні до галатів (5:17) він також пише: «Тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете». 

Господь дав нам духа розуму, аби ми постійно ним відновлялися.  Часом ваша стара, огидна, грішна людина буде брати над вами гору.  Але коли таке буде відбуватися, то не падайте у відчай.  Знайте, що ви завжди, щодня, щохвилини можете розраховувати на Ісуса Христа, Божого Сина, кров Якого «очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7).

Але також памятайте про те, що ви будете ставати сильнішими на дусі, коли будете перебувати в Слові Божому.  Таких людей Господь називає щасливими або ж по-Біблійному – блаженними. Лишень послухайте, як чудово Господь Святий Дух описує тих, що перебувають у Його Слові в Псалмі 1: «Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків, та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує! І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!» (вірші 1-3).

Аби ви були зміцнені та відновлені, Господь дає вам можливість досліджувати Його Слово під час Біблійних уроків у нашій парафії.  Господь дає вам нагоду звертатися до Нього всім нашим зібранням і чути проповідь Його святого Слова.  Аби ви перебували в Христові, а Він – у вас, Він запрошує вас сьогодні до Своєї Вечері, у якій причащає вас Своїм правдивим тілом і поїть вас Його святою правдивою кров’ю, у яких вам дається прощення гріхів і вічне життя у Його Царстві.

Невіруючий світ, незважаючи на ознаки кінця світу, яких сьогодні так багато (чого лишень варті масові пожежі в Росії – передвісники майбутнього спалення світу (2 Петр. 3:10),  невіруючий світ далі чинитиме всяку нечисть із зажерливістю, прямуючи у вогненне озеро пекла.  Ми ж, дорогі християни, маємо зовсім іншу мету нашої мандрівки – Царство Небесне. Дорогою до небесної вітчизни ділімося водою зі спрагненими, їжею із голодними, одягом із нагими, відвідуймо недужих і ув’язнених за віру.

Пріоритети ваші визначено Святим Духом.  І коли ви, з вдячності до Христа і за Христа, йтимете дорогою Божих заповідей, то благословенними через вас будуть члени ваших сімей і родин, а також від цього кращим стане все українське суспільство.

Але навіть якби цього не ставалося в усьому нашому суспільстві, віра в Христа, приведе вас до місця, де є лише щастя, де є лише любов, де є вічне життя з Богом у Його Царстві.  Заради Ісуса. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь. (Еф. 6:24).

субота, 7 серпня 2010 р.

Завтра

Завтра, як на те буде свята Божа ласка та воля, під час Катехізису ми продовжимо розглядати Третій Член Апостольського Символу віри (прощення гріхів і вічне життя). Біблійний урок буде присвячено дальшому дослідженню Книги Неемії, а служба Божа будуватиметься довкола слів Послання Св. Апостола до Ефесян, розділ 4, вірші 17-24.

Розклад на завтра:

9:30 - Основи християнської віри (Катехізис)


10:00 - Біблійний урок


11:00 - Служба Божа

Київська парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

середа, 4 серпня 2010 р.

День Св. Марії Магдалини

Коли лишень Євангелія називають жінок, які перебували з Христом, Св. Марія Магдалина називається першою (Івана 19:25 - єдиний виняток) можливо через те, що вона першою побачила воскреслого Спасителя. Луки 8:2 повідомляє, що Ісус зцілив її від одержимості сімома демонами. Упродовж століть її часто ідентифікували з розкаяною "жінкою одною, що була в місті" (Луки 7:36-50).  Але для  ідентифікації її з розкаяною блудницею не існує жодних Біблійних підстав.  Так само її не слід ототожнювати з Марією, сестрою Марти у Віфанії. Відповідно до Євангелій, Марія Магдалина бачила смерть Ісуса, вона була очевидцем Його похорону і найважливіше - вона бачила Його живим знову після воскресіння (Івана 20:11-18).  Через це Бернард з Клерво називає її "апостолом до апостолів".

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 3 серпня 2010 р.

Цікавий погляд збоку

Для тих, кого цікавить порівняльне богослов'я, може стати корисним нещодавнє інтерв'ю відомого російського журналіста Володимира Познера "Російській Службі Новин", яке можна знайти за посиланням: http://vladimirpozner.ru/?p=3536.  Це вже друге його інтерв'ю, яке сколихнуло російську інтернет-спільноту, бо журналіст у властивий йому, відвертий спосіб, порівнює три християнські конфесії: православ'я, католицизм і протестантство. Володимир Познер, звісно, не богослов. До того ж, він чітко заявляє про свої атеїстичні переконання. Однак його погляд може бути репрезентацією ставлення багатьох мислячих і ще невіруючих людей до Церкви та її проблем, особливо з огляду на спроби трансформації застарілої комуністичної ідеологеми про "советский народ" на її обновлену версію під назвою "русский мир".

понеділок, 2 серпня 2010 р.

Молитва на день Св. пророка Іллі

Господи Боже, Небесний Отче!  Через пророка Іллю Ти продовжив пророцький взірець навчання правдивій вірі Твого люду. Через чудеса Ти продовжував демонструвати Твою присутність у творенні для зцілення його руїни.  Дай, аби Твоя Церква могла бачити в Твоєму Сині, нашому Господі Ісусі Христі пророка останніх часів, вчення і чудеса Якого тривають у Твоїй Церкві через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви