Нагороди нашого диякона

В неділю 28 листопада наша парафія привітала одного з наших дияконів, брата Дмитра Прокопчука, з двома визнаними успіхами у науковому світі.  Наш диякон за досягнення у політологічних студіях отримав премію Міського Голови та ще одну нагороду за ІІ місце в конкурсі студентських робіт "Час у дзеркалі науки" (http://time-grants.com.ua/index.php?get=9&lang=ua). Робота, яку виконав брат Дмитро із двома іншими студентами називалася "Три парадигми аналізу часу в політичних науках".  Ще раз щиро вітаємо брата Дмитра із такими успіхами та просимо Господа, аби й далі Він використовував Дмитра на користь і добро Церкви та українського суспільства і на славу Господа!  На світлині диякон Дмитро - посередині, серед своїх друзів-студентів.

Остерігайтеся ворожбитів!

В руки однієї з наших парафіянок потрапив барвистий буклет від якогось Собору Христа, явно окультної групи. Її провідник, "пастор" Олена Шевченко, прикриваючись Іменем Христовим, запрошує до участі у своїх заходах, пропонуючи цілком окультні, шаманські практики, як-от: руйнування проклять, дію через речі хворих або знайомих, що знаходяться у тяжкому стані чи залежності.  Саме такі методи використовують різноманітні відьми та ворожбити. Остерігайтеся їх! Вже самі їхні пропозиції свідчать про те, що вони не є слугами Слова Божого, а служать дияволові.  Апостол Павло в Посланні до галатів проголошує: "Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий!  Як ми перше казали, і тепер знов кажу: коли хто вам не те благовістить, що ви прийняли, нехай буде проклятий!" Господь же про таких неправдомовців каже в Книзі Об'явлення (21:8): "А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть!"

Cпомин жертв Голодомору

Вчора, згідно з усталеною в нашій парафії традицією, представники нашої громади побували на Михайлівській площі біля пам'ятника жертвам Геноциду 1932-1933 років. Після молитви брати та сестри поклали квіти до пам'ятника та взяли участь у запалюванні пам'ятних свічок. До офіційного визнання Голодомору злочином проти українського народу наша парафія вшановувала жертв цього масового навмисного вбивства щороку, 8 листопада.

Молитва на День пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій

     Всемогутній і вічний Боже, Правителю людей і народів!  У покорі звертаємося до Тебе в цей день, коли ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які були вбиті безбожним комуністичним режимом у штучному голоді, тюрмах і концтаборах.  Просимо Господи благословити нас, аби над нашим краєм не панували вороги.  Благослови Господи нас достатком і благодатно тримай Свою правицю захисту над нами.  Допоможи всім нам пізнати і визнати, що свобода, процвітання та інші благословення приходять від Тебе і вчини нас вдячними до Тебе за всі Твої дари.
     Ми сповідуємо Господи, що ми цілковито не заслуговуємо на Твої благословення.  Безбожність, похітливість, крадіжки, убивства, інші явні та приховані гріхи й злочини є ганьбою нашого рідного краю і разом із іншими людьми ми можемо лише схилитися в ганьбі перед Тобою. Милосердний Отче!  Заради Ісуса прости нам наші особисті гріхи і наші національні гріхи. Просвіти нас Твоїм Словом. Вчини нас вірними громадянами України та гідними членами спільноти серед якої ми живемо. Дай, щоби завжди на першому місці в нашому житті був Ти, благодатний Бог.  Навчи нас жити в рідному краї так, як личить дітям Божим. Дай нам християнського відродження, і дай нам звернути до Тебе серця мільйонів людей, які живуть у невірстві.
     Коли наша пам'ять повертається до невинно убієнних, замордованих наших земляків, до тих, хто помер за наші свободи, учини нас вдячними та покірними. Дай нам сил робити все, аби зберегти свободу. Вчини нас старанними у молитві за Україну і за тих, хто має владу.  Дай нам сил свідчити, що не тільки теперішні християни, але й багато інших, ще невіруючих у Христа людей, можуть бути приведеними до вічного життя через Тебе.  Заради Ісуса. Амінь.

Не заслуговують прощення гріхів

     О, Христе, як довго терпітимеш Ти ці звинувачення, які наші вороги спрямовують проти Твого Євангелія?  У Віросповіданні ми сказали, що відпущення гріхів одержується задарма, заради Христа, через віру.  Якщо це не є самим голосом Євангелія, якщо це не є судом вічного Отця, Якого Ти, перебуваючи в лоні Отця об'явив був світові, тоді нас звинувачують по справедливості. Але свідком є Твоя смерть. Свідком є Твоє воскресіння. Свідком є Святий Дух. Свідком є ціла Твоя Християнська Церква, що правдиве значення Євангелія полягає у тому, що ми здобуваємо відпущення гріхів не за рахунок наших заслуг, а заради Тебе, через віру.
     Коли Павло заперечує, що Законом Мойсеєвим люди заслуговують відпущення гріхів, то тим більше похвалу таку він відбирає від людських традицій. Це він чітко представляє в Колосян 2:16. Якщо не заслуговував прощення гріхів Закон Мойсея, який був об'явлений божественно, то тим більше цього прощення не заслуговують ці нерозумні традиції, які ворожі до пристойного способу життя!

З Апології Ауґсбурзького віросповідання, Стаття XXVII (Про чернецькі обітниці)

Хочу бути в маленькій отарі

Яку би мету цим своїм «Духом» не ставили перед собою ці лицеміри, я не бажаю поділяти її з ними.  Хай милосердний Бог вбереже мене від Християнської Церкви у якій кожен – святий!  Я хочу бути і залишатися в церкві та маленькій отарі полохливих, кволих і нездорових, які відчувають і визнають жалюгідність своїх гріхів, які зітхають і невпинно кличуть до Бога про втіху та поміч, які вірують у прощення гріхів і страждають від переслідування заради Слова, яке вони сповідують і навчають чисто, без домішування.  Сатана – підступний негідник.  Через своїх фанатиків він хоче підманути простодушних до віри в те, що проповідування Євангелія – марне.  Вони кажуть: «Потрібні більші зусилля». «Ми мусимо вести святе життя, нести хреста та терпіти переслідування». І такою подобою само-виробленої святості, яка суперечить Слову Божому, зводяться багато людей.  А наша праведність і святість – Христос.  У Ньому, а не в собі самих, ми маємо досконалість (Кол. 2:10).  І знаходжу я втіху в словах Павла і горнуся до його слів, промовлених у 1 Кор. 1:30, що Ісус Христос: « став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням». 

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

Робіть добрі діла

 Робіть добрі діла, аби залишатися у своєму покликанні, щоб ви не втратили дарів свого покликання, які вам було дано раніше, а не через діла, які йдуть слідом, і які тепер підтримуються вірою, бо віра не залишається в тих, хто втрачає Святого Духа, хто відкидає покаяння...

З Апології Ауґсбурзького віросповідання, Стаття ХХ, "Про добрі діла"

Не поверхова і безтурботна банальність

     Для Реформації, як  і в Писаннях, Євангеліє не є поверховою, безтурботною банальністю, яка вимагає згоди всіх людей зі здоровим глуздом.  Натомість, воно - спасаюча мудрість Божа у формі її людського слуги (1 Кор. 1:18-2:16) і саме через цю причину воно представляється нам у багатьох проявах із загостреним, нескоротним догматичним змістом, проти якого лютують люди і демони, але яке через цю причину є і залишається нездоланним і таким, що викликає суперечки (Лк. 2:34!) у цьому віці.

            Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

У Святій Вечері Ісус приходить до грішників

    Церква, що стоїть на sola scriptura ніколи не може забувати про те, що Господня Вечеря є також пам’ятною поживою.  “Робіть це на спомин про Мене.”  Чи хтось із великих мужів світової історії коли-небудь запроваджував таку пам’ятну вечерю про себе, як це зробив Ісус у Своїй Вечері?  Чи був коли-небудь заповіт вірніше виконаний від цього?  “На прощення гріхів?”  Чи якась церква зберегла це вірніше від церкви sola fide?  Відповідно до Римської доктрини ніхто не може приймати причастя з тих, що перебувають у смертному гріхові, бо з такою особою, як пояснює Хома (S. th.  3. 79. 3), Христос об’єднуватися не може.  Лютеранська доктрина вірить, що Ісус приходить тільки до таких людей, бо Він – Спаситель грішників.

            Проти нерозумного заперечення, що вже перед Причастям ми одержуємо прощення у відпущенні, Лютер сказав був, що саме є необхідним.  Ми не можемо одержувати прощення достатньо часто і повинні його одержувати всіма способами, бо залишаємося грішниками допоки не помремо, навіть хоча у вірі ми є праведними.

Герман Зассе, Господня Вечеря у Лютеранській Церкві, Лист до лютеранських пастирів, № 6,       Травень 1949.

День Святого Архистратига Михаїла та всього війська небесного

Сьогодні дякуємо Господу за Його святих ангелів і архангелів, духів служебних "що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати" (Євреїв 1:14). Пригадую історію, яку розповів мені добрий приятель, отець Володимир, який перебуває зараз із Господом, а був служив ще в часи Хрущова. Він розповідав мені, що однієї неділі, ще будучи відносно молодим чоловіком, після всіх утисків, наклепів, неправедних судів і жахливих вимог влади, він зібрався після служби Божої, звернутися до людей у церкві і проголосити, що йде зі служіння.  Проказавши останню молитву, він зауважив сяйво, а потім злякався, побачивши сліпучу людину, яка стояла біля вівтаря, а головою досягала купола церкви.  То був ангел, який просто заперечно похитав головою: «Не йди!»  Для отця Володимира у той критичний час це було підбадьорення на все життя проповідувати Євангеліє, а коли з’явився переклад Малого Катехізису доктора Лютера навчати Божій доктрині в своїй парафії. Паралелі до цього випадку знаходимо в Діях 5:20, коли ангели промовляють до звільнених із в'язниці апостолів: "Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя [ тобто, Євангеліє Христове]".  Господь із нами, як і Його святі ангели!  

Літургійна молитва на сьогодні: Вічний Боже!  Твоє мудре планування учинило та запровадило служіння людей і ангелів у дивовижному порядку. Милостиво дай нам, щоби так само як Твої святі ангели завжди служать Тобі на небесах, щоби Твоїм призначенням вони також допомагали та захищали нас тут на землі; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом. Один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Основа для статтей віри

Якщо доктрина виправдання благодаттю через віру є центр християнського богослов'я, тоді Христологія є основа, на якій спочиває виправдання і всі інші статті віри. Лише та доктрина про виправдання є християнська, яка ґрунтується на Христології, що об'явлена в Новому Заповіті та пізніше сповідується ранньою церквою у її Символах віри та Соборах... Зайвий наголос на вірі в доктрині про виправдання може, власне кажучи, зробити віру, а не Христа, найважливішим компонентом нашого спасіння. Як викладає це сам Лютер: "Той, хто хоче обговорювати гріх і благодать, Закон і Євангеліє, Христа і людину, так як це личить християнинові, повинен в основному обговорювати ніщо інше, крім Бога і людини в Христі".  Православне розуміння Христа, яке було рельєфно викладене стародавніми Соборами Нікеї, Константинополя, Ефесу та Халкедону, забезпечило нормативний стандарт для Христології, яка об'єднана в Лютеранських Віросповіданнях.

Професор Дейвід Скеар, З Христології

Правдива прикраса Церкви

Ніщо не тримає людей у церкві більше від доброго проповідування.  Правдивою прикрасою церков є благочестива, корисна та чітка доктрина, побожне використання Таїнств, палка молитва і тому подібне.  Свічки, золотий посуд і подібні прикраси є доречними, але вони не унікальна прикраса Церкви.  Якщо противники роблять їх зосередженням служби Божої, а не проповідування Євангелія у вірі, то їх слід зараховувати до тих, кого Даниїл описує, як людей, що поклоняються своєму богові золотом і сріблом (Даниїла 11:38).

З Апології Ауґсбурзького віросповідання

Проповідь на 25-у неділю по П'ятидесятниці

                                     ВСЕ, ЩО МАЄМО

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

 І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.  І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш. І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: «Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь»...  (Марка 12:41-44).

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7).  Амінь.

Дорогі брати і сестри, побожні царі та провідники Ізраїлю розуміли наскільки важливо було підтримувати проповідницьке служіння. Для цієї мети в єрусалимському храмі  було розташовано скарбницю.  Кошти зі скарбниці мали використовуватися на підтримку левітів, священиків, служителів Божих.  В храмі приносилися жертви, в храмі лунали Псалми, в храмі відбувалося проповідування Слова Божого, храм був місцем перебування Бога.  Кошти, які приносилися в храм – насправді віддавалися Богові на Його справу.

Але хто більше потребував тих коштів у Старому Заповіті?  Хто більше потребує тих коштів у Новому Заповіті?  Послухаймо лишень, як Господь говорить про Свою потребу в грошах або жертвоприношеннях у Псалмі 49 (7-14): «Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, Ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я! Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все переді Мною твої цілопалення, не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх,  бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір,  Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені! Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній! Чи Я м'ясо бичків споживаю, і чи п'ю кров козлів? Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому».

Але чому ж тоді Господь через пророка Малахію (3:7-10) докоряє народові: «Від устав Моїх ви відступили з днів ваших батьків, і їх не стерегли. Верніться ж до Мене, і вернусь Я до вас! промовляє Господь Саваот. Та говорите ви: «У чому повернемось?» Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: «Чим ми Тебе обманули?» Десятиною та приносами! Прокляттям ви прокляті, а Мене обманув, о люду ти ввесь! Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?»  Горе вам, що не даєте пожертв на підтримку служителів Слова. Якщо не даєте пожертв у церкву, то крадете в Бога!

Все належить Богові, все що є на цьому світі. Земля, усі її ресурси і все, що з них виробляється має одного власника – Бога Отця, Сина і Святого Духа.  Всі матеріальні речі, гроші, багатства перебувають лише в тимчасовому користуванні у людей. Хтось має їх більше, хтось має менше, але так чи інакше, все це отримано від Бога, або від Бога взято. 

Наші серця, спотворені гріхом, мають схильність ігнорувати Творця, а отже й походження усякого нашого добра.  Господь Святий Дух через Апостола Павла застерігає: «Корінь усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання» (1 Тим. 6:10).  Часто гроші стають Богом, адже те, на що ми покладаємо нашу надію є наш Бог. Бог засуджує таку фальшиву надію. Бог хоче, аби Його ресурси використовувалися правильно, і зокрема, аби належна частина усіх матеріальних благ спрямовувалася на підтримку служіння Слова і Таїнства.

Сьогодні якраз добрий час замислитися про те, чи робили ви все так, як каже Бог.  Чи підтримували ви свою церкву своїми пожертвами. А також замислитися над тим, чому саме так ви робили.  Бо в нас окрім слів Господа в Малахії 3, які ми кілька хвилин тому чули є ще слова Господа, які звернуті до фарисеїв, релігійних і освічених лицемірів, які з кожної суми чітко відраховували десятину і несли до храму.  Господь каже до них: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати…  Горе вам,… лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости! Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!» (Мт. 23:23, 27-28).

Сьогодні наш євангельський текст –  дуже короткий, але дуже змістовний. Події в ньому відбуваються біля скарбниці храму.  Тудою проходило чимало людей, і багатих, і бідних. Звісно ж туди любили приходити лицеміри, які хизувалися своїми жертвами і хотіли, аби їх бачили всі люди, як щедро вони підтримують служіння Старозаповітної Церкви.    За всім цим сидить і дивиться Господь Ісус Христос. Чи Він бачить які пожертви кладуть люди в інший час? Звісно, Він – Господь всезнаючий. Він тіло прийняв, як ми сповідуємо в нашому Символі віри «від Духа Святого і Діви Марії», але будучи правдивою людиною, Він залишається всемогутнім Богом і бачить, хто, коли, де і яку пожертву робить для підтримки Його Церкви.

Але тут Він прийшов у храм заради нас, як і все Його земне служіння відбувалося заради нас. Ось і сьогодні Він сидить разом зі Своїми учнями навпроти скарбниці, аби навчити нас важливій правді про ставлення серця до Бога, яке виявляється у пожертвах.

Господь «дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато».  Довкола стояла луна від брязкання мідяків, які люди кидали в скарбницю і здавалося, що Господь похвалить тих, що дають більше.  Але Господь робить зовсім навпаки.  «І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш». Вона кладе найменше від усіх, але саме на її пожертві затримується погляд Господа і Його слова. Він каже: «Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь».

З усіх пожертв того дня ця пожертва була найщедрішою. Господь каже так, бо Він – Бог всезнаючий.  Він добре знає становище цієї вдови. Вона – убога, як убогими є багато сьогодні пенсіонерів у нашому рідному краї. І хоча пожертва її крихітна в очах світу, і можливо її пожертва заслужила глузування в очах багатіїв, які сипали жмені мідяків у скарбницю, в очах Господа вона заслуговує на похвалу, бо в неї не залишається більше грошей.

У мільйонера, який вкинув навіть сто тисяч, ще залишається дев’ятсот тисяч, а у вдовиці, яка мала лише гріш, не залишається більше нічого. Мільйонер дав більше в очах світу, але він дав набагато менше в очах Божих, ніж дала убога вдовиця.  Мільйонер, укинувши сто тисяч мідяків відчує свою пожертву хіба що в підрахунках,  бо в його кишенях залишалося ще в дев’ять разів більше ніж він щойно вкинув у скарбницю,  ця ж бідна вдова-пенсіонерка вже зіштовхується із реальністю повної відсутності грошей щойно її гріш задзвенівши, впав у скарбницю храму. 

Але її становище набагато краще ніж у багатого з його складом мідяків, бо її хвалить Господь.  А це означає, що в неї є віра, «чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце», як написано в 1 Книзі пророка Самуїла (16:7). 

Господь хвалить цю убогу жінку, бо вона дає пожертву з вдячності до Бога, а також вона дає, надіючись на Бога, знаючи, що Бог попіклується про неї.  Господь каже у Нагірній проповіді: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні. Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?.. Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: «У що ми зодягнемось?» Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!» (Мт. 6:24, 25, 31-34).

Бідна вдова шукає Царства Небесного, і її знаходить Господь і показує усім нам її, це Своє дитя, виправдане вірою, якій належить Небесне Царство.  І вхід у це Царство не дають ніякі гроші, інакше Господь хвалив би мільйонерів, які давали від свого лишку, а Він хвалить вдову, яка покладається на Месію-Христа.  Вона вірує, що Він дає їй усе і навіть Самого Себе.  Бо Христова жертва не така, як здавання крові на аналізи. Візьміть ось пальця і декілька краплин крові. Христос віддає Себе всього, до останньої краплини, у жертву Богові замість нас.

Як вдова віддає свій останній гріш, так Христос за всі ваші гріхи та провини віддає усього Себе без останку, усе Його тіло несе не десятину ваших гріхів та провин, а увесь ваш гріх, усі до однієї ваші провини.  Він помер не за десятину людства, а за всіх без винятку людей.  Усі ваші гріхи прощено в Ім’я Христа повністю. Ви проголошені Богом виправданими заради Його Сина, Ісуса Христа, Який воскрес і царює нині на Небесах.

Але й це ще не все. Не просто всі ваші гріхи прощено. Не просто ви повністю і цілковито виправдані перед Богом і маєте тепер з Ним досконалий мир у Ім’я Ісуса.  Ви також є «Ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога» (Еф. 2:19). 

Україна безсило намагається то отримати якщо не повне то хоча би асоційоване членство в Євросоюзі, або є принаймні безвізовий із Євросоюзом режим.  Я впевнений, що якщо таке колись і станеться, то це буде святкуватися як тріумф української дипломатії і так воно, певно й, буде це доречно називати.

 Але замисліться, на хвильку, дорогі брати і сестри, над тим, що ми вже маємо в Бога.  Господь Святий Дух через Апостола Павла каже, що ви – мешканці Небесного Єрусалиму.  І ви для Бога – домашні, а не на екскурсії в Царство Небесне. Це не так: прийшов, подивився і пішов.  Приїхав, подивився і поїхав. І забувся. Зовсім ні –  небеса ваша домівка постійна і справжня.  Небеса – ваші!  «Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа», - каже Апостол Павло в Посланні до филип’ян (3:20).  Ми члени Божої сім’ї. Нам належить вічне життя, яке здобув для нас Христос. Нам належить життя упродовж трильйонів років у повній радості,  у нескінченному щасті або ж, як ще називає його Писання – блаженстві.  І все це – щедрий подарунок від Бога, Який нас невимовно любить і віддає усе найдорожче, що має Свого Сина Ісуса Христа за нас і для нас. Його Слово весь час із нами.  Христове правдиве тіло і кров пропонується вам щоразу, як громадянам Царства – чужим та відвідувачам цей щедрий дар не дається.

Вічна домівка наша – небеса, Царство Боже, яка знайшла бідна вдовиця і яка з вдячності за життя на небесах, віддала усе, що мала, бо Христос- Месія віддав за неї Самого Себе, подарувавши їй і нам повне прощення гріхів, Царство Небесне, воскресіння і життя вічне в Його святе Ім’я. Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (Рим. 16:24).

Ознака фальшивих учителів

Справжня характеристика і ознака фальшивих учителів полягає в тому, що вони привертають увагу їхніх слухачів до самих себе і до свого життя, а не від своїх осіб – до Христа.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

Видимі швартові Церкви

          Врешті-решт постає питання про правильне розрізнення між Законом і Євангелієм. Там, де це розрізнення заперечується в принципі, там Церква або буде скорочена легалістично до окремішньої видимої, юридичної структури, або ж випарується в абстрактну, універсалістську невидимість, проектовану на людство, у фальшивій великодушності, жорстокій ілюзії про спасіння через Закон, природне знання і щиру самодиспозицію. Навпаки, правдивим значенням сутнісної невидимості Церкви завжди була sola fide, сама квінтесенція Євангельського Віросповідання.

           Це означає, що жодна невидима cтруктура — і найменш за все «Лютеранська Церква» — може претендувати на те, що вона є cпівекстенсивна з містичним Тілом Христовим. З іншого боку, оскільки віра цілковито залежить від Христових Євангелія і Таїнств, ці об’єктивні, видимі швартові утримують церковну невидимість від розсіювання у газоподібному місці мешкання суєтних духів.

  

            Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"