Рости на спасіння (проповідь)

пʼятниця, 31 грудня 2010 р.

Молитва напередодні Нового року

     Отче небесний!  Ти постійно піклуєшся про душі всіх людей.  Простягни Свою всемогутню руку та захисти мене від нещасть, коли я ввійду в новий рік благодаті. Відмежуй мене від шкоди і небезпек, які можуть зустрічатися мені на шляху.  Захисти мене від нещасних випадків і хвороб, і вбережи мене в спасенній вірі, яка зробить мене переможцем над будь-якими спокусами, сумнівами та невірством.

     Сьогодні я згадую про свої гріхи та переступи і прохаю Тебе - у ласці Твоїй і любові обмий їх усі без винятку дорогоцінною кров'ю мого Спасителя. У доброті Своїй наближуй мене до Себе, аби я міг ходити дорогами праведності. Хай моєю радістю і скарбом буде мир розуму та надія на небеса.

     Збережи в нашому суспільстві Своє спасенне Євангеліє і вчини успішною працю Церкви, яку заснував Твій Син, Ісус Христос, аби всі до останнього краю землі знали, що немає під небом іншого Імені, яке спасає, окрім Імені Сина Твого, нашого розп'ятого Спасителя і Господа.

     Боже!  Ти єси зажди добрим до мене у ласці Своїй.  Ти прощаєш мені гріхи мої щодня. Зішли мені благодать, аби в новому році я непохитно перебував у спасенній вірі і продовжував свій шлях, як дитя Твоєї родини, за допомогою Ісуса Христа, мого вічного Викупителя.  Амінь.

З Молитовника

четвер, 30 грудня 2010 р.

Молитва на День Св. Пророка Даниїла

Господи Боже, Отче небесний!   Через чудесне втручання ангела, Ти врятував Даниїла з лев'ячої ями, а трьох юнаків із розпаленої печі. Спаси нині й нас через присутність Ісуса, Лева з племені Юди, Який подолав усіх ворогів наших через Свою кров і забрав усі гріхи наші, будучи Агнцем Божим, Який править тепер із небесного престолу з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 28 грудня 2010 р.

Спадкоємність поколінь

Спадкоємність поколінь, на жаль, буває такою, яка описана у Великому Катехізисі доктора Лютера, де він пояснює Четверту Заповідь:

    Усі нарікають зараз, що світ розвивається так, що і молодь, і старі, цілковито розбещені і некеровані. Вони не мають шанобливості, поваги, не роблять нічого доброго, хіба-що їх змусять до цього з-під палиці.  Вони чинять усякі злодійства і таємно одне одного обмовляють. Тому й карає їх Бог усякими неподобствами та бідами.
    
    Як правило самі батьки також безумні та невігласи - один дурень навчає іншого і, як жили вони, так живуть після них і їхні діти.

понеділок, 27 грудня 2010 р.

Проповідь на неділю праотців


                            НЕХАЙ НЕ ОПУСТЯТЬСЯ РУКИ ТВОЇ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Співай, дочко Сіону! Втішайся, Ізраїлю! Радій та втішайся всім серцем, дочко Єрусалиму! Відкинув Господь твої присуди, усунув у кут твого ворога! Серед тебе Господь, цар Ізраїлів, уже ти не будеш боятися зла! Того дня буде сказане Єрусалимові: «Не бійся!» Сіонові: «Нехай не опустяться руки твої!» Господь, Бог твій, серед тебе, Велет спасе! Він у радості буде втішатись тобою, обновить любов Свою, зо співом втішатися буде тобою!  Тих, що сумують за святами, Я позбираю (Софонії  3:14-18а).

            Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Фил. 1:2). Амінь.

Дорогі брати і сестри,  одного літнього дня подорожній був спинився біля селянина, який сидів біля напіврозваленої хатини.  Привітавшись, подорожній спитався у селянина, яка цього року буде капуста.
-         Я не садив.  Боявся, що її пожере білан капустяний.
-         Кукурудзи теж не сіяли?
-         Ні, думав, що буде засуха.
-         А як картопля цього року?
-         А,  теж не садив.  Все-одно її може поїсти колорадський жук.
-         А що ж ви тоді посіяли чи посадили?
-         Нічого.  Не хочу нічим ризикувати –  відповів у кінці селянин.

Коли ми вагаємося у тому, що Бог нам допоможе за всяких обставин, то ми нагадуємо цього нерозумного селянина.   Так буває й тоді, коли ми не засвідчуємо свого християнського ставлення, стикаючись  із гріхом. «Ой, якби лишень чогось з нами через нашу християнську позицію не сталося!» - думаємо ми.  А може ви думаєте, що докоривши братові чи сестрі, які грішать, ви втратите друга або подругу?  Що ж, якщо ви не докорите їм за гріх, то ви справді їх втратите, і то втратите навіки.  Це сатана лише може нашіптувати вам: «Не докоряй за гріх, бо втратиш друга».  Господь же каже: «Коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата» (Мт. 18:15).  Згадайте, коли так ви не робили і сьогодні таки розкайтеся.

А може у вас є страх визнати Ісуса Христа за свого єдиного Господа та Спасителя?  Може ви думаєте, що ви через це втратите повагу колег або може взагалі роботодавець вижене вас із роботи?  Пам’ятайте слова Спасителя: «Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими» (Лк. 12:8, 9).  Якщо коли-небудь зі страху перед іншими людьми ви замовчували свою приналежність до Христа та Його Церкви, поспішайте сьогодні і тут розкаятися у своєму гріхові, викликаному страхом.

Сьогоднішній текст із Книги пророка Софонії дає нам величезне підбадьорення.   Слова, які Бог промовляє через Свого пророка Софонію, звернуті до Церкви. «Співай, дочко Сіону!» - каже Господь.  Хай пісні будуть твої не тужливими, не голосіннями, не приплакуваннями.  «Втішайся, Ізраїлю» - каже Він далі.  Втішайся, народе Божий, християнський. Втішайтеся малі і великі, чоловіки та жінки, усі охрищені в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

І хай ця втіха наповнює не якийсь один куточок вашого серця, але хай серце ваше по вінця буде сповнене втіхи та радості.  Коли буде так, то радість і втіха будуть переливатися із серця у ваше мислення, у ваші вуста та у ваші діла. «Радій та втішайся всім серцем, дочко Єрусалиму!» - каже Господь.  Радійте та втішайтеся всім серцем, діти Божі.

Бо для втіхи, для радості є вельми поважна причина – «Відкинув Господь твої присуди».  Той присуд, який прирікав вас до смерті тимчасової і вічної, Господь скинув із ваших душ, із ваших плечей.  Хтось може сказати: «А як же тоді зі справедливістю?»  Невже і в Бога її немає?  Бог, дорогі брати і сестри – справедливий.  Бог не просто відкинув ваші присуди, тобто ваші вироки – Він поклав всі ваші вироки на Ісуса Христа.

За 700 років до народження Ісуса Христа Ісая (53:5) пророкував: «Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!»   Незважаючи на те, хто коли жив: Адам, одразу по вигнанню з Раю чи Ісая за 700 років до народження Христа, Софонія за 650 років до Христа чи ви, що живете через 2000 років по Христі, всі ваші вироки відкинуті Богом і покладені на Його Однородженого Сина, нашого Спасителя Ісуса Христа. 

Всі ваші присуди лягли на невинного Сина Людського.  Всі ваші вироки за богохульства, зневагу батьків, вбивства, перелюби, крадіжки,  плітки, жадібність знялися Суддею Небесним із кожного з вас і були покладені на невинного Христа.  Якби лишень люди могли побачити реальність того, що робилося на Голгофі, коли на хресті висів розіпнутий Божий Син.

  Коли ми говоримо про сильно побиту людину, то кажемо, що на тій людині живого місця не залишилося.  Так і тут – не було такого нашого присуду ні в минулому, ні в час розпяття, ні в майбутньому, який би не стосувався Христа, за який би Господь не був мучений, за який би Він не проливав Свою святу кров і за який би Він не помер.  На Ісусі від наших присудів живого місця не залишилося буквально: на хресті Ісус помер  – всі ваші присуди, всі ваші вироки Бог виконав на Ньому.   Тому на хресті Ісус – винний, а ви сьогодні – прощені і виправдані, діти Божі і спадкоємці Царства Небесного і це проголошено тим, що на третій день по смерті на хресті, Ісус воскрес!  Вироків більше немає. Їх забрав Бог.  Покараний живе, бо Він – Бог. Ви живете, бо ви проголошені дітьми Божими.

«Співай, дочко Сіону! Втішайся, Ізраїлю! Радій та втішайся всім серцем, дочко Єрусалиму!» - пророкує Софонія.  Радійте, християни – вас прощено в Імя Христа і Він, воскреслий Спаситель «усунув у кут твого ворога».  Той, хто нас так любив і донині любить звинувачувати, наш ворог – диявол, загнаний у кут. «Хто оскаржувати буде Божих вибранців?» Сатана, звісно, може вигукувати до Бога: «Той згрішив! Та – винна!» «Але Бог … виправдовує!» - каже Апостол Павло (Рим. 8:33, 34), бо «Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас».

Збулося те, що пророкує Софонія: «Серед тебе Господь, цар Ізраїлів». Софонія бачить Христа, Який перебуває не лише праворуч Бога, але й серед Своєї Церкви. Господь був сказав Своїм учням: «Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них».   Він перебуває серед нас як Цар.  І як Цар Він має владу.  Його Царство – не республіка, де парламент може прийняти рішення всупереч главі держави – президенту.  Його Царство – Царство Боже, Бог має в ньому необмежену владу і те, що Він каже – те неминуче стається.  Христос, Який перебуває серед нас каже нам про це в Євангелії від Св. Матвія (28:18): «Дана Мені всяка влада на небі й на землі». 

Серед нас перебуває Цар Христос, Який має повноту влади на небі й на землі, Який забрав на Себе всі наші вироки, Який загнав у кут диявола та всю його нечисту рать, аби вони більше не панували над нами.  Серед нас перебуває Цар Христос, Якого сьогодні Писання називає ще Велетом, Який спасає і Який промовляє до вас сьогодні слова любові через Євангеліє.  Серед вас – Цар Небесний, Який запрошує вас, Своїх любих дітей причаститися Його правдивими тілом і кровю на усунення ваших провин і на вічне життя з Ним у Його Царстві.

Він каже: «Я промовляє до тебе.  Я доторкуюся до тебе. Я – з тобою».  Виповнилося пророцтво Софонії: «Уже ти не будеш боятися зла». Як можна боятися зла в присутності Велета Христа?  Як можуть опускатися руки, коли поряд руки, пробиті римськими цвяхами, руки розпятого та воскреслого Христа?  «Не бійся зла», - наче каже Христос через Свого слугу Софонію, «Звісно, поки ти живеш у світі, ти будеш, можливо навіть щодня, зі злом зіштовхуватися. Але хай це зло не викликає в тебе заціпеніння, млявості, опускання рук. Бо ось Я з тобою і буду з тобою до закінчення цього віку.  На тебе нападає диявол?  Ось мій Дух вклав у твої руки щита віри та меч Мого Слова – не бійся використовувати його і диявол втече.  Тебе обступає світ – горнися до Мене, бо Я – більший від того, хто в світі. І хай не лякає тебе навіть смерть, бо смерть Я переміг ще на третій день по тому, як вона торжествувала над Моїм зраненим тілом, на яке взяв був усі твої присуди».

Господь не просто перебуває серед нас, каже далі Софонія.  Він втішається нами.  Він радіє кожним із вас. Сьогодні, коли ви каєтеся у своїх гріхах, коли ви визнаєте свої немочі, то радіє і Христос і всі небеса разом із Ним (Лк. 15:7).  Господь сьогодні відновлює Свою любов до вас, проголошуючи вас прощеними дітьми Божими.

І коли ми співаємо сьогодні гімни, у яких величаємо Спасителя за Його до нас любов, за те, що ми виправдані в Його Імя, то пророк Софонія каже, що це не єдиний спів, який лунає у ці миті.  Він каже, що Господь: «зо співом втішатися буде тобою».  Господь Ісус Христос тішиться через те, що ми Йому довіряємо і Він співає!

Пройде ще трохи часу і всі люди землі будуть чути небесну музику.  Залунають ангельські сурми і Христос повернеться у славі, аби судити всіх людей.  Всіх – бо всі воскреснуть.  Тим що не вірували в Христа і не надіялися на Нього, як на єдиного свого Спасителя, Господь скаже: «Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду! Буде плач там і скрегіт зубів» (Лк. 13:27, 28).

А «тих, що сумують за святами» каже Господь, тобто вас, що віруєте в Христа, що надієтеся на Нього, що чекаєте кожної неділі, аби прийти до церкви, дослідити Боже Слово, почути проповідь, причаститися тілом і кров’ю Христовими: «Я позбираю».  Не залишиться жоден віруючий – всі будуть у Царстві Небесному і там ми будемо співати разом із хорами небесними, і там ми будемо чути прекрасний спів нашого Спасителя, Який буде тішитися разом із нами упродовж цілої вічності.

Селянин, про якого я згадував на початку цієї проповіді, всього боявся.  Страх був виправданням його бездіяльності. Хай упевненість у Христі, в Його любові, у Його присутності, у прощенні ваших гріхів, хай буде відсьогодні мотивацією вашої безстрашності у доброчинстві та свідченні про Христа. Христос із нами. Не бійтеся і хай не опускаються ваші руки, бо Його пробиті цвяхами руки, завжди біля вас, готові вас підхопити, обняти, підтримати, допомогти і захистити.  Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь. (Фил. 4:23).

пʼятниця, 24 грудня 2010 р.

Пастирська Конференція Київської Єпархії

В четвер, 23 грудня, у приміщенні Канцелярії УЛЦ в місті Києві, відбулася чергова Пастирська Конференція Київської Єпархії.  Головував на Конференції пастир Вадим Зінченко.   Конференцію було розпочато молитовним роздумом пастиря малинської парафії Воскресіння Христового, о. Дмитра Дідківського. Пастирі Київської Єпархії отримали підбадьорення зі Слова Божого, поділилися досвідом служіння Словом і Таїнством у своїх парафіях та намітили шляхи дальшого розвитку Єпархії.

четвер, 23 грудня 2010 р.

Взаємне сповідування і визнання

Оскільки церковна спільнота (спільнота кафедри та вівтаря) потребує і передбачає одностайність у чистому Євангелії і Таїнствах Христових, то здійснення цієї церковної спільноти є урочистим, публічним і взаємним сповідуванням і визнанням православ'я одне одного (Гал. 2:9). 

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

вівторок, 21 грудня 2010 р.

Боротьба за історичність

Перед тим, як визнавати Ісуса за Христа, Спасителя світу, слід визнати Його за правдиву історичну Особу... Допоки в життя Ісуса не вірять так, як про Нього розповідає Євангеліє - Христологія неможлива.  Св. Павло каже, що без воскресіння не має християнства (1 Кор. 15:12-19).... Воплочення означає, що Бог діяльний у людській історії в одній окремій Особі - Ісусі з Назарету... Так як від самого початку Церква вела боротьбу, аби захистити своє богослов'я від нападів на взаємини між божественною і людською природою Христа, так само й нині Церква бореться, аби захистити своє богослов'я від  тих, що хочуть відібрати від неї історичність Ісуса Христа.

Професор Дейвід Скеар, Христологія

пʼятниця, 17 грудня 2010 р.

День Св. Івана Дамаскина

Сьогодні ми згадуємо Святого Івана Дамаскина (675-749 р. р), великого упорядника православних сповідань і останнього великого грецького богослова. Будучи уродженцем Дамаску, Іван покинув впливову посаду на ісламській державній службі, щоб присвятити своє життя християнській вірі.

Приблизно 716 року Господнього він вступив у монастир поза Єрусалимом і був висвячений на священика. Коли візантійський імператор Лев Ісавр 726 року Господнього видав постанову, яка забороняла ікони (образи), Іван такій постанові вчинив опір. У своїх Апостольських бесідах він доводив легітимність шанобливого ставлення до образів, що принесло йому пізніший осуд від Іконоборчого Собору 754 року Господнього.

Іван також писав праці на захист православної віри проти сучасних єресей. До того ж він був обдарований автор гімнів і зробив свій внесок у літургію Візантійських церков. Його найбільша праця - Джерело мудрості, стала масивною збіркою істин від попередніх християнських богословів, що покривала практично кожну доктринальну тему. Підсумок Іваном Дамаскином православної віри залишив тривалий слід і в Східній, і в Західній Церкві.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Позачергове засідання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій України

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій виступила проти ліквідації Держкомнацрелігій та Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі

16-12-2010
Позачергове засідання Всеукраїнської Рада Церков і релігійних організацій під головуванням Василя Райчинця, Старшого пресвітера Союзу вільних церков християн євангельської віри України, выдбулася 14 грудня у приміщенні столичного храму Німецької євангелічно-лютеранської Церкви.
Джерело:  РІСУ.

середа, 15 грудня 2010 р.

Не радьтеся з розумом у питаннях спасіння

Розум може сильно звеличувати своє світло і підносити його аж до неба. І треба визнати, що це світло може бути майстерним у справах тимчасових і світських, але за жодних обставин не повинен розум насмілюватися проникати в небеса. Як і не повинні ми взагалі радитися та консультуватися з ним у питаннях, які стосуються спасіння.  Бо в цій царині світ і розум – цілковито сліпі, вони завжди залишатимуться у темряві і повіки не проллють взагалі ніякого світла на цю сферу.  Христос – єдине Світло.  Він може порадити, порадить і допоможе.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

Засідання Ради Євангельських Протестантських Церков України.

3 грудня я взяв участь у засіданні Ради Євангельських Протестантських Церков України. Про засідання Ради можна дізнатися більше, якщо скористатися наступним посиланням на веб-адресу Інституту Релігійної Свободи: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=752%3A1&catid=34%3Aua&Itemid=61&lang=uk

неділя, 12 грудня 2010 р.

Проповідь на 1-у неділю Церковного новоліття


                                      ГОСПОДЬ – НАША ПРАВЕДНІСТЬ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
«Ось дні настають», говорить Господь, «і Я виповню добре те слово, що Я провіщав про Ізраїлів дім і про дім Юдин: тими днями та часу того Я Давидові зрощу Пагінця справедливости, Він буде чинити на землі правосуддя та правду! Юда буде спасений в тих днях, а Єрусалим буде жити безпечно, і його будуть кликати так: «Господь – наша праведність!» (Єремії 33:14-16).

            Благодать вам і мир! (1 Сол. 1:1). Амінь.

Дорогі брати і сестри, восени цього року один із українських телеканалів показав репортаж про незаконну вирубку лісів на Київщині. Зйомки журналісти робили з вертольота і тому дуже гарно було видно клапті поруйнованого людськими руками лісу.  А коли журналіст добрався на саму вирубану ділянку, то складалося враження, що тудою пройшовся смерч – так безладно все було вирубано і покалічено так багато, дуже гарних колись дерев і деревець. Звісно, мова велася про злочин, адже добрий господар такого не робив би.  Добрий господар, очищував би ліс від непотрібного дерева, або при плановій вирубці, засаджував би молодняком нові плантації лісу.

Щось подібне, але незрівнянно більше відбулося і з усім людством. Диявол, без дозволу Божого, зайшов не в ліс, а в чудесний і досконалий райський Сад і зайнявся знищенням найчудовішого творіння, яке в тому Саду було – людини. Робив він це підступно, вибравши слабшу посудину, нашу праматір, Єву.  Перекрутивши Боже Слово, він спокусив Єву до гріха.  Вражена гріхом Єва підштовхнула до гріха нашого прабатька Адама.   Через декілька років тисяч по цій страшній події Апостол Павло в Посланні до римлян (5:12) підсумує події в Еденському Саду: «Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили».

Тепер весь наш світ нагадує незаконно вирубаний ліс. Смерть косить усіх без перебору людей. Кожна людина чимось нагадує скалічене дерево у несанкціонованій вирубці, лишень замість дерев вражені наші душі, наші тіла.  Лишень на місці поламаного гілля з наших душ огидно визирає потворне обличчя гріха у вигляді злоби, заздрості, брехні, жадібності, п’янства, блуду, крадіжок і всякого такого. 

Ви краще знаєте про свої обламані гілляки. Вам краще знати, в чому вас звинуватить Творець, якщо ви, не віруючи, одразу постанете перед Ним на суді.  Вам ліпше відомо про те, які гріхи ви коїли в минулому або й навіть минулого тижня. Господь Святий Дух про вчинки тіла промовляє такі слова: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі,  завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Гал. 5:19-21).

Ви, як і всі люди, через гріх, загнані у глухий кут. Коли ви перебуваєте в гріхах, то ваша доля набагато гірша від долі вирубаного та покаліченого лісу. Бо на відміну від дерев коріння ваше відірване від Бога, а отже ви приречені до всихання та вічної духовної смерті, бо ж як і всі люди, маєте безсмертну душу і настане день, коли ви воскреснете до вічності.  Але яка перспектива для грішника? Вона одна і жахлива – смерть та вічні муки у вогні пекла.

Як добре, що Бог не полишив нас із цією жахливою бідою наодинці!  Як добре, що Він сьогодні каже в нашому Біблійному тексті: «Ось дні настають», говорить Господь, «і Я виповню добре те слово, що Я провіщав про Ізраїлів дім і про дім Юдин». І далі Господь проголошує: «тими днями та часу того Я Давидові зрощу Пагінця справедливости». Від часу гріхопадіння Господь обіцяв людству Спасителя від гріха.

З кожним роком та обітниця ставала все чіткішою аж до того, що Месія народиться від племені Юди, одного з дванадцяти синів Якова.  А потім ця обітниця звузилася до дому царя Давида.  Віруючі всіх поколінь і народів покладали надію на обіцяного Спасителя і вірою в Нього вони були виправдані.  Але що сталося із царством Давида?  Воно розкололося, коли нерозумний і жадібний син Соломона захотів у рази підвищити податки для свого народу. А потім у розколотих царствах все більше й більше вкорінювалося ідолопоклонство аж до того, що за відступництво від Бога Ізраїль перестав існувати як країна, а народ потрапив у вигнання.

Залишилася лише Юдея, але й у ній процвітало відступництво та благоденствували фальшиві пророки, які підігравали гріхам царя і, підбурювані дияволом, духом обману, коїли гріхи проти волі Божої, яку чітко звіщали пророки Господа, серед яких був і Єремія, слова якого сьогодні ми досліджуємо.  Сама Юдея була як поруйнований ліс.  Хоча стояв ще храм Господній, хоча була маса священиків, які вдавали, що вони звіщають волю Бога, насправді чимало з них були глашатаями диявола. На Юдеї не було живого місця, як і на цілому світові. 

Проте Єремія, одночасно з проповідуванням про неминуче падіння царства нащадків Давида, утішає, що Господь, караючи зло, залишається вірним Своєму Слову. Спасителя Він пошле.  Спаситель далі вийде із племені Юди.  До того ж, хоча царство, за непокору Богові, буде обовязково зруйнованим, Спаситель буде. І буде Він Пагінець справедливості.

Не кедр, не могутній дуб, а лише Пагінець. Одне Дитятко з посеред тисяч нащадків Давида буде Пагінцем справедливості.  Це пророцтво виконалося в Ісусі Христі, нашому Господі.  Коли Він народився, то юдеї не мали політичної влади, а Давидове царство було окуповане римлянами. І народився Ісус непомітно, наче пагінець на дереві, серед безлічі гіллячок і подібних пагінців.  Але Він був інший. Якщо всі інші люди, нащадки Адама та Єви народжувалися в гріхах і були пагінці, що не мали в собі вічного життя, то Ісус – не просто був фізичний нащадок царя Давида, але й Єдинородний Божий Син, вічний Бог, Який прийняв плоть від Діви Марії і стався правдивою людиною.

Через це Ісус називається Пагінець справедливості. Бо справедливий лише Бог. Кожен, хто хоче знати, що таке справжня справедливість, повинен знати Бога. Ісус не лише знає справедливість, а Сам є справедливістю – Пагінець справедливості, справедливий Бог.

Пророк  Єремія пророкує: «Він буде чинити на землі правосуддя та правду!» Це пророцтво також справдилося у нашому Господі Ісусі Христі.  Коли до Ісуса прийшли посланці від Івана Христителя, який за проповідь був увязнений Іродом, то вони спиталися: «Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» (Лк. 7:20)  «А саме тоді», читаємо ми в Євангелії від Св. Луки далі, «багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір. І промовив Ісус їм у відповідь: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, убогим звіщається Добра Новина» (7:21, 22).

В Ісусі виконане пророцтво Єремії – де Ісус, втікають демони. Де Ісус – зцілюються недуги.  Де Ісус – втікає сама смерть і воскресають померлі. Бо де Ісус – там прощення гріхів, там праведність, бо Ісус – Божий Пагінець справедливості.   І цю справедливість Він довершує у Єрусалимі.

Бо саме там це мало статися.  Саме в Єрусалимі над Ним, Богом справедливості був вчинений неправедний суд і саме в Єрусалимі Його, вічного Божого Сина, засудили до смерті.  Саме в Ньому не знайшов провини був Понтій Пілат, бо як знайдеш провину в Тому, Хто цілковито виконує пророцтво Єремії і чинить на землі лише правосуддя та правду?

Але як може Праведний дивитися на страждання людей?  Він же так нас любить! Тому на Себе Він забирає усі ваші гріхи і провини і чинить найвищу справедливість у найбільшій любові – кладе душу Свою за вас, за Його друзів.  Ісус помер за ваші гріхи на Голгофі. Правосуддя Боже здійснилося над Його Сином Ісусом Христом, аби вас не було покарано вічною смертю. Через те, що покараний Пагінець справедливості, вам – несправедливим, у Його Імя, відпущено всі ваші гріхи та провини.  Через те, що ваші гріхи було забрано Ісусом, Який чинить правосуддя і правду, ваші гріхи кривди та неправди прощені Богом назавжди.

І ми маємо доказ – Христа воскреслого, ба так виконалася інша частина пророцтва Єремії – за днів Христа Юдея, Єрусалим – Церква Христова буде жити безпечно, кожен хто вірує у Христа Спасителя, буде .  І Церква може радіти безпекою, що ми маємо її в Христі вже зараз і ми кличемо Христа – Господь – наша праведність! 

Пагінець Давида живе і через цей Пагінець, через Христа ми приєднуємося до живого Бога.  Господь Христо каже: «Я – Виноградина, ви – галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви.  Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять.  Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам» (Ів. 15:5-7).

Віруючи в Христа, ви перебуваєте в Ньому. Ви зодягнуті в Його. Він довкола вас і Він – ваша праведність. Бог бачить уже не порубаний, зруйнований ліс, а відроджений купіллю Хрищення, политий Христовою кров’ю райський сад саджанців праведності Христа, які ростуть у Христі, колишучись під благодатним повітрям Його Слова та вбираючи в себе цілющу поживу тіла та крові Христа у хлібі та вині Святої Вечері.

Мине ще трохи часу і наш Господь повернеться у славі, аби забрати кожного з вас, дорогі віруючі, у Своє вічне Царство. Бо Він цар із роду Давидового і Він також Цар Небесний, Який вас любить, піклується про вас і хоче, аби ви цілу вічність перебували в Єрусалимі Небесному.  Церква, яка перебуває на землі, завжди молилася, аби прихід Христа настав швидше.  Так молимося й ми.  «Прийди, Пагінцю правди!  Прийди, Господи Ісусе!  Забери нас із цього світового бурелому, вчиненого гріхом до Себе на небеса, у Твоє святе та вічне Царство! Амінь».

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амінь! (1 Сол. 5:28).

субота, 11 грудня 2010 р.

Завтра

     Наша Церква увійшла в пору Церковного новоліття, яка триває чотири неділі і закінчується Надвечір'ям Різдва Христового. Ще ця пора називається Передріздвяним постом, а в Західній частині Церкви - Адвентом.  В Євангельській Лютеранській Церкві існує традиція прикрашати церкву п'ятьма свічками - чотири синього (або фіолетового) кольору, які стоять довкола центральної свічки білого кольору (сині або фіолетові свічки символізують кожну неділю Церковного новоліття, а центральна біла - Різдво Христове). Таким чином ілюструється сутність цієї церковної пори - приготування до гідної зустрічі Різдва Христового та достойної зустрічі Спасителя Христа, на славетне повернення Якого очікує Християнська Церква.

  Завтра, як на те буде свята Божа ласка та воля, під час Катехізису ми будемо досліджувати основи християнської віри. Біблійний урок буде присвячено вивченню Книги Естер, а служба Божа будуватиметься довкола слів з Книги Св. Пророка Єремії, розділ 33, вірші 14-16.  Парафія Воскресіння також розпочинає хорові співи для дітей.

Розклад на завтра:

9:30 - Основи християнської віри (Катехізис)


10:00 - Біблійний урок
для дорослих і хорові співи для дітей
 

11:00 - Служба Божа

Київська парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

пʼятниця, 10 грудня 2010 р.

Іти за Ісусом

     Лука правильно передає значення того, що мало послання Ісуса для учнів.  Іти за Ісусом означало самозречення.  Воно означає жертвування своєю волею заради Христа. Тут «хрест» не стосується бід та нещасть, які зазвичай однаково настають у житті християн та нехристиян. Радше те, що віруючий бере хреста, означає, що він приймає будь-які страждання, які можуть виникнути від щирої відданості Христові та Його Царству.

Віктор Пранге, Народна Біблія: Євангеліє від Святого Луки (коментар)

четвер, 9 грудня 2010 р.

Семінар дияконії

8 грудня після Вечірньої молитви відбувся перший семінар для дияконів і дияконес парафії Воскресіння.  Семінар, відповідно до лютеранської практики, ґрунтувався на Божому Слові. Диякони та дияконеси разом із пастирем розглянули  місця з Писання, які стосувалися дияконського служіння та визначили пріоритети дияконського служіння в парафії на найближчий місяць.

середа, 8 грудня 2010 р.

Спільна участь у спасенному добрі

      Церковна спільнота є спільна участь у спасенному добрі або ж скарбах Церкви. Добре відомий маленький жарт Св. Лаврентія про римського префекта, який 258 р. по Р. Х. приніс йому вінець мученика, створив вислів про те, що бідні є скарб Церкви. І, все-таки Лютер дивився ще глибше, коли у своїх "95 тезах" він дозволив лише відносну дійсність цього визначення:
      
     "59. Св. Лаврентій казав, що бідні - скарб Церкви, але він говорив про використання цього слова у свій час.
     62. Правдивий скарб Церкви - це пресвяте Євангеліє слави та благодаті Божої".

     За цим розумінням лежить фундаментальне розрізнення між Законом і Євангелієм, любов'ю і вірою, освяченням і виправданням.  Божественні, віротворчі скарби, з яких починає існувати Церква, і якими вона живе, не можна змішувати з будь-чим іншим, навіть із їхнім найдорогоціннішим плодом взаємної любові та допомоги.  Розвіювання Великим Катехізисом популярного поняття про "мощі" ("Heiligtum"), як про сконцентровану святиню, застосовується, в принципі, до всіх конкурентів Євангелія.
         "Слово Боже є найвища святиня  (Heiligtum)- єдине, що ми християни знаємо і чим ми володіємо.  Бо навіть коли би ми зібрали докупи мощі всіх святих чи всі освячені обладунки, це нічим би нам не допомогло. Бо все це - мертві речі, які не здатні нікого освятити.  Слово ж Боже є скарб, який освячує все і котрим освятилися всі святі (Третя Заповідь, 91)".
         Боже Слово Євангелія, яке щедро осипає Його Церкву дарами спасіння, включає, звісно, також святі Таїнства.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

понеділок, 6 грудня 2010 р.

День Св. Климента Римського

 Сьогодні ми дякуємо Господу за першого єпископа Риму, Св. Климента Римського, який за проповідь Євангелія загинув мученицькою смертю на території сучасної України - тодішньому місті Херсонесі.

"Тому правильно і свято, мужі та браття, слухатися радше Бога, аніж іти за тими, які через гординю та заколот стали провідниками огидного суперництва. Бо якщо будемо спішити за нахилами людей, які намагаються створити заворушення і збентеження, аби відвести нас від того, що добре, то зазнаємо не маленьких втрат, а потрапимо у велику небезпеку.  Тож згідно ніжного милосердя та доброти нашого Творця, виявляймо один до одного доброту.  Бо написано "Лагідні землю вспадкують і невинні на ній залишаться, а переступники будуть стерті з лиця її".

Климент Римський, Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 3 грудня 2010 р.

Христологія згори

     Ті, що формулювали халкедонську Христологію, дивилися на себе, як на охоронців Біблійного вчення про Христа, яке було викладено Нікеєю і Константинополем. Христологія ранньої Церкви і її соборів - однозначно Христологія "згори".  Вона передбачає перед-існування божественної природи. Це - Христологія, яка виводиться зі Святого Письма, особливого об'явлення, даного пророкам і апостолам...
    Христологія, яка бажає залишатися вірною Писанню і ранній Церкві, навчає, що у Воплоченні ми зустрічаємо Сина Божого, Ісуса Христа. Як зазначає Ґергард Ебелінґ, підхід Лютера завжди полягав у тому, що Христологія мусить починатися "знизу", але потім мусить перейти до того, що йде "згори"

Професор Дейвід Скеар, Христологія