Рости на спасіння (проповідь)

пʼятниця, 29 квітня 2011 р.

Святкування Великодня

 Вашій увазі пропоную декілька фото зі святкування Великодня в київській парафії Воскресіння, яке почалося з урочистого сповідання євангельсько-лютеранської віри сестрами у Христі Оксаною  Сірою і Іриною Мирських - у цей день вони стали причасницями нашої Церкви. Потім Великодня Літургія продовжилася Таїнством Хрищення, через яке до Царства Небесного народилися двоє дітей: Оксана та Олексій Мирських. Наші парафіяни щиро попросили в Господа для сестер Оксани та Ірини, а також новонароджених з води і Духа, Оксани та Олексія, многая і благая літа. В катехитичному навчанні сестер Оксани та Ірини активну участь брали наші диякони Сергій Березін і Дмитро Прокопчук.  Після служби Божої відбулася традиційна подяка-свячення великодніх дарів. Драматична студія "Янголятко" (керівник Міла Зінченко) підготувала чудесну сценку на сценарій дияконеси  Анжели Горпинчук, а сестри з хору, Міла Зінченко, Людмила Яновська, Наталя Гнідко та Марина Жукова виконали пасхальні музичні твори.  На святі був присутній гість із лютеранської церкви з Польщі, засновник і керівник шкоди з Бельско-Бяла, пан Вітольд Кубік. Завершилося свято в громаді частуванням, яке за усталеним звичаєм парафіяни приносять з дому і діляться зі своїми ближніми і радіють цим величним святом.  Бо Христос воскрес!  Воістину воскрес!


вівторок, 26 квітня 2011 р.

Прохання про молитву

Прошу підносити молитви до престолу благодаті милосердного Господа за зцілення і одужання Кирила Зубрицького, шестимісячне немовля з Тернополя, яке перебуває нині в реанімації у важкому стані. Наш ласкавий Господь каже: "І до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!" (Пс. 49:15).

неділя, 24 квітня 2011 р.

Великодня проповідь

            ЖИВОГО МІЖ МЕРТВИМИ НЕМАЄ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі.  та й застали, що камінь від гробу відвалений був. А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
  І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.  А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.
Він казав: «Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня».
 І згадали вони ті слова Його! А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.  То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.  Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.  (Євангеліє від Св. Луки 24:1-11).

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, після того, як наші прабатьки Адам і Єва згрішили, Господь вигнав їх із Раю, а на сторожі Раю, де перебувало дерево життя, поставив Херувима, одного зі Своїх святих ангелів.  Художники часто зображують цю подію на картинах: Засмучений Адам, заплакана Єва, з похиленими головами обнявшись виходять із Раю, а їм услід спрямовано суворий погляд ангела. Позаду залишилася спільнота з Творцем, прекрасний сад і вічне життя.  Попереду їх чекає наслідок гріха: проклята земля, тернина й осот, важка праця, конфлікти, болі, хвороби й смерть. 

Там за брамою Раю – дерево життя, щастя, радість, блаженство і вічне життя.  А за брамою з боку світу - наслідок гріха, смерть. Як на мене, то художники забуваються зобразити ще одне обличчя. Воно не суворе, не засмучене і незаплакане.  Те обличчя – зловтішне обличчя диявола. Його провокація вдалася.  Він переконав людей зневажати Боже Слово.  Він спокусив їх до непослуху та відступництва від Отця. Він і зараз діє з такою самою метою.  І зараз він хоче знищити усіх людей, нащадків Адама і Єви.

Внаслідок гріха Адам і Єва вигнані з оселі життя і потрапили у край смерті. Через декілька тисячоліть уся планета буде вкрита кладовищами, у яких будуть поховані діти, внуки і правнуки перших людей.  Гріх приносить свій страшний плід, свою страшну заплату – смерть і гріб.

Наша сьогоднішня євангельська оповідь переносить нас майже на дві тисячі років тому в одну з неділь. Нам сказано, що «дня першого в тижні прийшли [жінки, які ходили за Ісусом] рано вранці до гробу».  Про мету їхнього приходу на світанні свідчить принесене ними: «наготовані пахощі». Вони прийшли, аби віддати останню честь тілу їхнього Учителя та Господа Ісуса Христа – намастити його відповідно до єврейського звичаю.  Він усе робив для них.  Він проповідував Слово Боже.  Він зцілював їхні недуги. Він насичував їх їжею. Він здійснив стільки чудес і всі вони без винятку були сповнені любові та піклування про довколишніх людей.  Він навіть воскрешав померлих. Він говорив про хреста, про розп’яття. І треба сказати, що Петро з усіх сил намагався відмовити Учителя від того, аби йти на хреста, але ж Він «обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Мт. 16:23).

Ісус – зовсім інший. Він навчав про Царство Небесне. Він вчив всіх думати про Боже і прагнути Божого.  Його Слово спонукало визнавати всіх, що Він – Син Божий, і прагнути небесної вітчизни, того втраченого Раю, звідки Він прийшов, народившись у Віфлеємі від Діви Марії.

Сином Божим Його визнав навіть римська варта, яка всього в житті надивилися.  Але коли Ісус два дні тому, тієї жахливої п’ятниці, на хресті «голосом гучним скрикнув, і духа віддав...  І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі,  і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих, а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились. А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: «Він був справді Син Божий!» (Мт. 27:50-54).

І ось вони підходять до гробу, бо Син Божий помер і похований ось у кам’яній печері.  Дорогою вони були журилися про те, хто ж то їм відкотить того важезного каменя, яким був закритий вхід у гріб Господній.  Але що вони застають – «застали, що камінь від гробу відвалений був». Може там усередині вже є інші люди, які теж поспішили до місця поховання Господа? Ще тиждень тому здавалося, що весь Єрусалим вийшов зустріти Царя Юдейського – Він їхав на осляті, а дорогу Йому вистеляли одежею і гіллям з дерев.  Не дивно, якщо хтось там уже виконує ту роботу, виконати яку прийшли вони.

Та «ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса». Вони там не знайшли нікого. Що сталося?  Що це відбувається?  Жінки розгублені. Вони не знають, що й подумати. Наш євангельський текст каже, що «безрадні були вони в цім». Втім довго їм перебувати в збентеженні не довелося. Бо «ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них». Ангели – не дітки з крильцями і не дівчата зі світлими заплетеними косами із елегантними крилами.  Вони – духи праведні, святі і світлі.  Вони зазвичай з’являються, як мужі в одежах блискучих, без крил. І кожен, хто бачить їх зазвичай лякається.

Так само сталося й з жінками – «налякались вони й посхиляли обличчя додолу». Проте їм немає чого боятися. Адам і Єва ішли з Раю, схиливши обличчя додолу, а їм услід дивився суворий ангел, який стояв на сторожі Раю, аби вони туди не увійшли.  А тут – зворотне.  Ангели промовляють: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес!»

Гріб – для мертвих, а не для Живого. В Книзі Об’явлення Ісус, звертаючись до Свого улюбленого учня Івана та до Церкви, каже: «Не лякайся! Я Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду» (Об. 1:17, 18).

Він був мертвий.  Це підтвердив римський воїн, який проколов списом Ісусів бік.  Ісус був мертвий, бо Він, як звіщає пророк Ісая «був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! Від утиску й суду Він забраний був, і хто збагне Його рід? Бо з краю живих Він відірваний був, за провини Мого народу на смерть Його дано...» (Іс. 53:5, 8).
Він помер за нас.  За нас Він віддав Себе у жертву, бо на відміну від нас Він – святий і праведний, і на Ньому немає жодної плями гріха.  У Його смерті пересвідчився римський уряд, представлений воїнами. Його смерть за гріхи світу визнали віруючі представники юдейської верхівки: Никодим, і Йосип з Ариматеї – саме він поклав тіло Христа до свого нового гробу.

Але найголовніше, що Його смерть визнав і прийняв Бог. І доказом цьому є слова ангелів: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес!» Він воскрес, бо жертва за ваші гріхи принесена повна.  Вона прийнята Богом, бо жертва ця – свята.  Адам і Єва були вигнані з Раю через непослух і гріх  і на сторожі до Раю стоїть ангел із вогняним мечем.

Ісус Своєю хресною жертвою приніс повну заплату за гріхи Адама та Єви та Своїм воскресінням відчинив брами небесні для всіх, хто вірує в Нього. Живий не перебуває між мертвими.   Живого Ісуса смерть стримати не може. Живий Ісус не може не оживлювати тих, що біля Нього.  Де Він – там життя, бо Він сам – Життя. Кого Він торкається Своїм Словом Євангелія або Своїм тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері – теж оживає для вічного життя. І отримує прощення, і дар Святого Духа, і розум Христів, і стає храмом Духа Святого, і воскресає духовно, аби Останнього Дня воскреснути фізично.  І все це відбувається з вами, дорогі віруючі, через те, що Ісус – Живий, через те, що Він  воскрес!

Жінки не мали почуватися безрадними, коли побачили порожній гріб Господа.  Ангел нагадує їм про це: «Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. Він казав: «Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня».  Все що каже Господь – правда.

Навіть коли Господь каже щось таке, що не вписується в нашу логіку, воно все одно залишається правдою. Все, що каже Він збувається.  І Його Слово «живе та діяльне» (Євр. 4:12).  Євангеліє сьогодні звіщає нам, що жінки почувши це нагадування про проповіді Спасителя, «згадали вони ті слова Його!». 

І тепер жінки не безрадні. Вони нічого не розпитують в ангелів. Вони не залишаються в гробі, а вертаються від гробу, аби все сповістити Одинадцятьом апостолам Спасителя.  Вони згадали Слова Господа і тепер вони знають, що Христос воскрес, то воскреснуть і вони. Бо воскреслий Господь також говорив: «Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня... Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня….  Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня» (Ів. 6:40, 44, 54).

Гріб порожній, Живого між мертвими немає, бо Христос воскрес. Так само будуть порожні і ваші гроби.  Так само вас не буде між мертвими, бо воскреснете ви.  Чому?  Бо так каже розпятий і воскреслий Господь Христос. Хто вірує в Нього, того воскресить Він останнього дня.  Кого Отець притягнув до воскреслого Сина Євангелієм, того Син воскресить останнього дня.  Хто причащається тілом і кровю Христовою у Святому Причасті, того Син воскресить останнього дня.

Бо все: народження Спасителя у Віфлеємі, Його служіння і Його хресна смерть, і Його світле воскресіння здійснено для вас, аби ви вірою в Сина Божого мали вічне життя у Його Царстві.  Бо Його Царство – це Царство Живого, Воскреслого Христа.  Це Царство вашого люблячого Спасителя, Який перебуває серед нас сьогодні у Слові і Таїнстві, аби ми в час Його славетного повернення перебували з Ним повіки віків.

Невірство, з яким зустрічають апостоли повідомлення жінок, не розхолоджує тих, що бачили порожній гріб, чули посланців небесних і згадали Слово Христове. Скоро Христа побачать учні, а поки що радіють жінки: «Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними». Радіймо з ними й ми. Бо Христос воскрес! Амінь.

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Христос воскрес!

«Ангол озвався й промовив жінкам: «Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він. Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!» (Євангеліє від Св. Матвія 28:5-7).


Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі відвідувачі блогу!

Прийміть щирі вітання у ці світлі Великодні дні від Української Лютеранської Церкви.  Хай в дні ці порожній гріб нашого Спасителя проганяє геть із наших сердець смуток і непевність, і хай наповнює все Ваше єство радістю та сповідуванням нашої християнської віри разом із Нікейським Собором: «Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку».  Бо Христос воскрес! Воістину воскрес!

 Щиро у Христі, розпятому і воскреслому Спасителеві,

В’ячеслав Горпинчук

Єпископ Української Лютеранської Церкви

субота, 23 квітня 2011 р.

Завтра

Завтра, як на те буде свята Божа ласка та воля, наша парафія буде святкувати Великдень - Світтле Воскресіння Христове. Служба Божа будуватиметься довкола слів Євангелія від святого Луки, розділ 24, вірші 1-11. Після служби відбудеться святковий виступ драматичного гурту "Янголятко"

Розклад на завтра:


11:00 - Служба Божа

Київська парафія Воскресіння проводитиме служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

Сьогодні

Сьогодні чоловіки з нашої київської парафії "Воскресіння" зібралися на Біблійний сніданок.  Тема нашого Біблійного сніданку в цю суботу була: "Йосип - улюблений син, раб, в'язень, прем'єр-міністр". Ми досліджували Писання в Книзі Буття, Посланні до римлян і євреїв. Запашна кава та солодощі створювали для цього сприятливу обстановку.  Опісля до нас прилучилися ще парафіяни і ми разом взяли участь у християнській толоці на земельній ділянці на вул. Тургенівській, 24.  Як завжди ділянку ми прибрали, прикрасили хрест, а біля хреста посадили квіти. Щиро дякую всім за працю!

пʼятниця, 22 квітня 2011 р.

Проповідь на Велику П'ятницю

                                     ВИРІШАЛЬНА БИТВА ЦАРЯ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа.  Там Його розп'яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині. А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський».  І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано. Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: «Не пиши: «Цар Юдейський», але що «Він Сам говорив: «Я Цар Юдейський». Пилат відповів: «Що я написав – написав!»
 Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона. А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху. Тож сказали один до одного: «Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде». Щоб збулося Писання: «Поділили одежу Мою між собою, і метнули про шату Мою жеребка». Вояки ж це й зробили...  Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.  Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: «Оце, жоно, твій син!» Потім каже до учня: «Оце мати твоя!» І з тієї години той учень узяв її до себе.  Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: «Прагну!» Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його. А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: «Звершилось!...» І, голову схиливши, віддав Свого духа... (Івана 19:17-30).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (Фил. 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, за що ви відповідаєте? У чому полягає ваша відповідальність?  Адже відповідальність в цьому світі маємо всі ми – діти перед батьками, батьки перед дітьми. Громадяни мають свої обовязки перед державою і перед світом.  Читаємо Писання: «Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання. Отож, коріться кожному людському творінню [тобто владі] ради Господа».

 А які обовязки держави перед вами?  Що зобов’язані робити для своїх громадян керівники держави?  Що зобов’язані робити царі, міністри, президенти? Апостол Петро навчає нас, що Бог дає владу «для карання злочинців та для похвали доброчинців» (1 Петр. 2:14).  Влада має всього два обовязки, каже Господь через Свого апостола – карати зло і хвалити добро.

Але чому хреста дорогою на Голгофу несе Ісус?  Чому саме Він виходить на Череповище і чому наш євангельський текст повідомляє: «Там Його розп'яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині».  Ясність у ситуацію вносить світський володар, намісник цезаря, губернатор Понтій Пілат – «А Пилат написав і написа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський». 

Стукає молоток по римських цвяхах, які впиваються в руки та ноги Божого Сина, завдаючи Йому, скривавленого від знущань у домі первосвященика та резиденції Понтія Пілата, нестерпного болю. Терновий вінець своїми шипами до кісток проколює голову, яка також спливає кровю.  Нарешті забито останній цвях у тіло. Римські воїни можуть бути впевнені, що свою роботу виконали професійно – Ісус з хреста не зірветься, яких би конвульсій не зазнавало Його стражденне тіло.  Але молотка з рук вони не випускають, в них ще є окреме доручення саме для цього Раба.  Двоє з боків – звичайні злочинці. Про них Понтій Пілат ніяких особливих побажань не висловлював.  Тут і так все зрозуміло.  Уряд карає злочинців. Злочинці мусять померти. Злочинці раби в Римській імперії мусять помирати найжахливішою і найганебнішою смертю – на хресті.

 А ось про Ісуса Назарянина є окремий наказ. На хресті над Ним має бути напис: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський». Під час допиту Пілат промовив до Ісуса: «Чи Ти Цар Юдейський?  Ісус відповів: «Чи від себе самого питаєш ти це, чи то інші тобі говорили про Мене?» Пилат відповів: «Чи ж юдеянин я? Твій народ та первосвященики мені Тебе видали. Що таке Ти вчинив?» Ісус відповів: «Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси...» Сказав же до Нього Пилат: «Так Ти Цар?» Ісус відповів: «Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос» (Ів. 18:33-37). 

Через трохи часу, коли Пілат оголосив про невинність Царя Небесного, а первосвященики та їхній почет побачили Ісуса збичованого, то закричали, говорячи: «Розіпни, розіпни!» Пилат каже до них: «То візьміть Його ви й розіпніть, бо провини я в Нім не знаходжу!» Відказали юдеї йому: «Ми маємо Закона, а за Законом Він мусить умерти, бо за Божого Сина Себе видавав!» Як зачув же Пилат оце слово, налякався ще більш, і вернувся в преторій ізнову, і питає Ісуса: «Звідки Ти?» Та Ісус йому відповіді не подав» (Ів. 19:6-9).

Євангеліє оповідає, що Пілат на знак невинності Ісуса, обмив руки, а юдейське начальство заявило, що провина за вбивство Сина Божого – Царя Юдейського падає на їх і на їхніх дітей. Вони також заявили, що в них немає іншого царя крім римського імператора.  Табличка, яку прибиває римський воїн на хреста, за наказом свого командира, демонструє більше розуміння Того, Ким є Ісус насправді, ніж це розуміють усі первосвященики із фарисеями та садукеями, усім юдейським релігійним проводом, разом узяті.  Напис каже: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський».

Він прийшов із Назарету, але Він – Син Божий.  Царство Його – Царство Небесне. І ось на вимогу Свого народу, з якого Він отримав плоть і кров, Його страчують.  Хай це чують і бачать усі.  Хай знає це весь світ. Ось розп’ятий Цар Юдейський. Наш євангельський текст каже: «І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано», всіма тогочасними світовими мовами.

Але чому юдейські начальники так стривожені?  Чому вони поспішають до Пілата і вимагають змінити табличку? Чому кажуть «Пилатові юдейські первосвященики: «Не пиши: «Цар Юдейський», але що «Він Сам говорив: «Я – Цар Юдейський».  Їм не хочеться брати участь у перевороті, у державній зраді. Вони й далі хочуть бути святими й праведними, і вільними… Від Бога, від Його Слова і від правдивої свободи, про яку їм говорить Ісус: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!»  Вони відказали Йому: «Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?» Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха» (Ів. 8:31-34).

Це гріх спонукає їх відкидати Слово Боже. Це гріх спонукає їх шукати зрадника серед Ісусових учнів.  Гріх спонукає їх виношувати плани про вбивство Сина Божого, і кричати перед римським намісником: «Розіпни Його!  В нас немає іншого царя крім римського цезаря!»  Гріх спонукає їх іти до Пілата і просити про заміну таблички.

Але відповідь, яку вони чують – конкретна, як і вся римська структура: «Що я написав – написав!»  Воно незмінне, бо говорить каміння. Якщо ви, первосвященики юдейські замовкли, то Бог утвердив істину через язичника.  На хресті розпятий Цар Юдейський.  Військо Його лише спостерігає за тим, що відбувається.  Бо їхній Цар веде битву. Але ця битва тільки Його. Вести її може лише Він.

Ця битва розіпнутого Ісуса Назарянина – проти гріха. Люди не можуть вести її, бо ми всі: і юдеї, і язичники, народжуємося в гріхах. Ангели не можуть вести її, бо вони не мають тіла. Але вести може її лише вічний і святий Божий Син, Який зодягнувся в людське тіло в утробі Діви Марії і народився і прожив досконале життя, бо Він і праведний Бог і свята людина.  Битва важка, бо на Ісуса покладено всі гріхи світу – всі наші гріхи. Кров з-під тернового вінця, кров з пробитих рук і ніг, кров зі скривавленого побоями тіла, змиває ці гріхи, а Його все тіло терпить жахливі, пекельні муки, призначені для грішників цілого світу.  Важку битву веде Цар Юдейський – наш Цар, Ісус Христос.

Ця битва розіпятого Ісуса Назарянина проти диявола. Це він намовив Юду зрадити Свого Учителя, сподіваючись, що ця битва буде ще програна перед хрестом або ж на ньому. Це диявол кричав через первосвящеників.  О, він вміє обманювати!  Це практикує він ще з Едемського Саду.  І зараз він з усіх сил жалить Ісуса в п’яту.  Але що це відбувається? В смертній агонії усі гріхи світу змито Ісусовою кров’ю, Його святе тіло стає жертвою за всі скоєні нами гріхи, а Його п’ята та сама вжалена змієм давнім-дияволом п’ята, розчавлює голову змієві, а з вуст Ісуса зривається одне-єдине слово: «Звершилось!»  Битва виграна, остання битва Царя Юдейського за звільнення вас із рабства гріха і з під-влади диявола.  За ваші гріхи принесено повний викуп – життя Ісуса Христа, Єдинородного Сина Божого та Сина Маріїного. 

Диявол більше не сміє вас обманювати і звинувачувати в тих гріхах, за які приніс заплату Ісус. Якщо ж він це робить – повертайте його в те місце, звідки він приповз із розчавленою головою – до Голгофського хреста.  Так само туди повертайте проповідників змія, які навчають, що ви повинні самі трудитися над своїм прощенням: чи то ділами, чи молитвами Діви Марії чи заслугами святих. Не слухайте обманщиків.  Ісус каже: «Звершилось!»  Викуплення  вас від влади гріха та диявола звершилося на Голгофі!  Принесення досконалої жертви за всі ваші гріхи відбулося на Голгофі.  І доказ цієї довершеності – живий і здоровий, святий і праведний Господь Ісус Христос, Який воскрес на третій день по Своїй хресній смерті.

Цар Юдейський виграв Свою останню битву.  Тепер Він торжествує.  Там під хрестом римські воїни кидали жеребок про те, кому дістанеться хітон Христа, а тут нас всіх у Хрищенні без жеребка, а винятково з Божої благодаті, у Таїнстві Святого Хрищення, зодягнено в одяг Христової праведності, бо «ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3:27).

Там, на Голгофському хресті спрагу нашого Спасителя римляни тамували оцтом, а Він дає нам Своє правдиве тіло так кров у хлібі та вині Святої Вечері. Там, на Голгофі, Ісус віддає Свого Духа, аби сьогодні кожен із вас мав Його Духа оживляючого, Який живе в кожному віруючому так, що ви тепер в Ім’я Ісуса Назарянина, Царя Юдейського, називаєтеся дітьми Божими і вигукуєте до Бога, Отця Небесного: «Авва, Отче!»

На Голгофі Ісус віддав Свого Духа, аби Останнього Дня ваш дух вкінці міг з’єднатися із вашим тілом і у воскресінні увійти у вічне Царство Царя Юдейського, Який нас так полюбив, що душу Свою поклав за нас у тій головній битві, аби ми завжди раділи Його перемогою над смертю.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь (Фил. 25).

Свята глава зранена

СВЯТА ГЛАВА ЗРАНЕНА

Прип. Бернарду з Клерво, 1090-1153 р.
HERZLICH TUT MICH VERLANGEN
H. L. Assler, 1563-1612
J. S. Bach, 1685-1750
Український Євангельський Співаник,
Станиславів, 1933
 

Свята глава зранена паде під тягарем,
У болю похилена, під терновим вінцем.
Святе лице змарніло від горя і наруг,
Недавно ще ясніло як сонця ясний круг.

Для грішників невдячних спасіння Спас здобув,
Вина це їхня була, а кару Він відбув
До ніг Твоїх я, Спасе, у каятті паду,
Помилування в Тебе, мій Господи, прошу.

Яких би слів дібрати, щоб вимовить чуття,
Щоби Тобі сказати, як вдячним буду я.
Мене задля любові Твоєї не лишай,
Від мене, в Своїй ласці, спокуси відвертай.

А як буду вмирати, з'явися Ти мені,
Щоби мене у вірі піддержати тоді.
Хай вмру з Твоїм Ім'я я на спрагнених устах,
Душі знайду спасіння та щастя в Небесах.

З Українського Лютеранського Служебника

Зустріч з Президентом України

     21 квітня ц. р., у Великий Четвер, об 11 годині ранку в складі Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій я мав нагоду взяти участь у зустрічі з Президентом України, Віктором Януковичем. На початку зустрічі Президент привітав Святослава Шевчука з обранням на посаду Верховного Архієпископа УГКЦ та вручив йому розкішний букет троянд.  У вступній промові Президент підтвердив факт багатоконфесійності України та важливість дотримання свободи віросповідання, а також обіцяв, зокрема, що політика держави  буде "спрямована на створення сприятливих умов для діяльності релігійних організацій, забезпечення рівних прав і можливостей, утвердження терпимості та поваги між віруючими". Під час зустрічі всі учасники мали можливість висловити як своє бачення розвитку релігійного середовища в Україні так і прохання про допомогу церквам в певних питаннях, які важливі для церковного життя тієї чи іншої конфесії.  Президент також пообіцяв зустрічатися з ВРЦіРО частіше, аби вести постійний та ефективний діалог з церквами та релігійними організаціями.
Світлина: www.president.gov.ua

четвер, 21 квітня 2011 р.

Тієї ночі, як наш Спас

Тієї ночі, як наш Спас

Євангеліє від Св. Матвія 26:26-28;
Український Євангельський співаник;
Станиславів, 1933;
R. G. McCutchan, 1877-1958
 

Тієї ночі, як наш Спас мав йти на смерть за нас,
Він хліб узяв, переломив і учням заповів:

"Візьміть, спожийте, що даю; жертву прийміть Мою:
Хліб - Моє тіло, що в цей час є ломлене за вас".

Як повечеряв, Чашу взяв, подяку знов віддав,
Тоді давав її усім, що там сиділи з Ним.

"Ця Чаша - Новий заповіт, доки стоїть цей світ;
Ця кров тече за вас і всіх, вона змиває гріх.

Чиніть це все на спомин Мій завжди в путі земній;
Звіщайте смерть Мою всяк час, аж знов прийду до вас".

З Українського Лютеранського Служебника

середа, 20 квітня 2011 р.

Нове число "Стягу"

     Вийшло друком нове (сто чотирнадцяте) число "Стягу".  У Великодньому часописі вміщено новини, Великодня проповідь, витяги з творів отців Церкви, а також статті наших пастирів та дияконів та мирян.  Електронну версію цього числа Стягу буде розташовано на сайті нашої Церкви: www.ukrlc.info

Користуючись нагодою, наводжу свою редакторську статтю з останнього числа Стягу.


  СКЛАДОВІ ПРАВДИВОЇ ЦЕРКВИ
          
  З чим у вас, дорогі читачі, асоціюється слово «церква»?  У когось це слово може викликати асоціації з величними церковними будівлями, у когось із церковним мистецтвом, ще в когось із людьми, які зібрані на службу Божу. Остання асоціація найбільше відповідає Біблійному визначенню Церкви, яке дається в нашому Ауґсбурзькому віросповіданні. На початку статті VII «Про Церкву» наводиться таке визначення: «Також серед нас навчається, що одна свята Християнська Церква буде і залишатиметься повіки віків. Це – зібрання усіх віруючих, серед яких Євангеліє проповідується у його чистоті і Святі Таїнства відправляються відповідно до Євангелія».  Отже, Церква – це віруючі люди, зібрані довкола Христового Слова і Таїнств.
            Може не бути будівель, як їх не було в перші декілька століть історії Християнської Церкви, але Церква буде, бо не будівлі і не мистецтво є сутністю Церкви, а декілька дуже важливих складових.  Одна з цих складових – віруючі люди. Це люди, які довіряють нашому розп’ятому та воскреслому Христові та кожному Його слову.
             Інша необхідна складова Церкви – Слово і Таїнства.  Коли ми говоримо про Слово, то маємо на увазі Писання Старого і Нового Заповітів, Закон і Євангеліє. Коли наше Сповідання говорить про Таїнства, то мається на увазі Таїнство Святого Хрищення і Таїнство Святої Вечері. Якщо на зібранні віруючих бракує або Слова, або Таїнства, то природно в них має виникнути запитання, чому вони називаються Церквою. І навпаки, віруючі, які чують проповідь Слова в чистоті та щонеділі можуть причаститися правдивими тілом і кров’ю Спасителя у Святій Вечері, безумовно дякуватимуть Господу за те, що Він привів їх до правдивої християнської спільноти і виявляє про них таку чудесну опіку у Слові та святих Своїх тілі й крові.
            Церкву також годі уявити без ще однієї важливої складової, про яку також на основі Слова Божого, згадує наше Ауґсбурзьке Віросповідання в статті V, яка називається «Про проповідницьке служіння».  Ця стаття починається словами: «Щоби ми змогли цю віру одержати, Бог запровадив проповідницьке служіння, тобто, надав Євангеліє і Таїнства…».  А в статті XIV зазначено: «Ніхто в Церкві не повинен навчати чи проповідувати, а чи здійснювати Таїнства без належного покликання». Отже Євангеліє і Таїнства в Церкві безпосередньо пов’язані із служінням наших проповідників-пастирів. Це про їхнє служіння згадує св. апостол Павло в Посланні до Римлян (10:13-15): «Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений.  Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані?»
            Для того, аби пастирі могли весь час перебувати в Слові, знаходити час для проповідей та дослідження Слова, щоби потім проповідувати чисте Євангеліє віруючим та правильно роздавати Таїнства, наша Церква робить усе, аби підтримати їх матеріально (про це ми маємо Заповідь Божу), запровадила дияконське служіння, тобто служіння помічників пастирів, які трудяться «при столах» (Дії 6:2), виконують важливу гуманітарну місію церкви, та приносячи своєю працею свідчення про Господа.  Свідчення Слова з дияконського служіння не виключається, як і з життя будь-якого християнина. Адже не можна мовчати про такого люблячого та благодатного Господа!
            Наші віросповідання виводять із Писання надзвичайно гармонійне вчення про Церкву. Цінуймо його, залишаймося вірними Христової Церкви, продовжуймо далі збиратися довкола чистого проповідування Слова й роздавання Таїнств, яке здійснюють наші, покликані Господом, пастирі!
Вячеслав Горпинчук

Цікаві речі про "благодатний вогонь"

    На блозі диякона РПЦ, Андрія Кураєва, розміщене цікаве інтерв'ю з Начальником Російської Місії в Єрусалимі, архімандритом Ісідором, про природу "благодатного вогню", який на Великдень з Ізраїлю привозять в Україну, і на який посилаються деякі православні богослови, як на доказ істинності вчення сучасної Православної Церкви.  Серед іншого в тому інтерв'ю є такий факт:

"В 2001 году Местоблюститель Патриаршего престола Иерусалимской Церкви митрополит Петрский Корнилий в интервью программе “GКРIZES ZONES” на греческом телеканале «MEGA» напомнил о том, что «всякое творение Божие хорошо, потому что освящается словом Божиим и молитвою» (1Тим. 4, 4-5). По его словам, в случае с Благодатным Огнем, или как его называют по-гречески – Святым Светом, «речь идет о естественном, природном свете, но молитвы, которые читают Патриарх или иной, замещающий его архиерей, освящают этот естественный свет, и вследствие этого он имеет благодать Святого Света. Это естественный свет, который зажигают от Неугасимой Лампады, хранящейся в ризнице храма Воскресения. Но молитвы имеют силу освящать естественный свет, и он становится и сверхъестественным светом. Чудо – в эпиклезе, в молитве архиерея; ею освящается этот свет» - кінець цитати.

Повністю інтерв'ю можна прочитати тут:
http://diak-kuraev.livejournal.com/186290.html

Вчора

Вчора на запрошення Уряду побував на Концерті-Реквіємі, який був присвячений 25-ій річниці Чорнобильської трагедії.  Окрім очільників України було чимало гостів з-за кордону, з частиною виконавців твору Моцарта, включно.  Маю на увазі камерний симфонічний оркестр "Віртуози Москви" під керівництвом В. Співакова. Чудова музика і спів латиною... Хай милостивий Господь вберігає всіх від таких бід, як Чорнобиль.  Втім, чим ближче до повернення нашого Господа Христа і Спасителя у славі, тим більше буде відбуватися подібних подій (Євангеліє від Св. Матвія, 24 розділ).  Більше про Концерт-Реквієм можна прочитати тут: http://www.president.gov.ua/news/19881.html

вівторок, 19 квітня 2011 р.

Наречений і Наречена

     Христос каже Нафанаїлові: «Через те віриш ти, що сказав Я тобі, що під фіговим деревом бачив тебе? Більш від цього побачиш!» Ми чуємо це пояснення: Правдива Християнська Церква – одне тіло з Христом через віру, наречена Христова і Його особистий набуток. Він – її Наречений і Голова. І Наречений бажає, щоби через віру в Нього наречена користувалася всяким Його добром, як-от: вічною праведністю, святістю і блаженством. Аби вчинити її великою і славною перед Богом, Він прикрасив її і оздобив небесною мудрістю і силою.  Де лишень є Християнська Церква, де лишень проповідується Слово у його чистоті та роздаються таїнства вірно відповідно до Слова Божого, де це Слово чується і приймається з віруючим серцем і де несфальшованими дотримуються статті нашої християнської віри – там широко розкрите небо, аби ніколи вже не закриватися.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

понеділок, 18 квітня 2011 р.

З початком Святого Тижня!

Подумайте про ціну цього викупу, уважно подивіться на цього Полоненого. Він - Син Божий, величніший від будь-якого створіння. Яку відповідь дасте ви, коли почуєте, що за ваші гріхи було принесено такий безцінний викуп?  Чи й далі захочете ви пропонувати свої діла, вчинені під Законом?  Що таке діла всіх людей, страждання мучеників і послух святих ангелів у порівнянні з тим, що дав Син Божий у Свої смерті, і то смерті хресній?

Доктор Мартін Лютер, Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 17 квітня 2011 р.

Проповідь на Вербну неділю

                                            ДУМКИ, ЯК У ХРИСТА
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,  щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: «Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!»   (Филипян 2:5-11).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Фил. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, тиждень тому в новинах на одному з українських телеканалів була передача про життя мешканців одного з психоневрологічних диспансерів на Одещині. Туди потрапляють підлітки-сироти, яких психіатри визнають за «недієздатних».  Висновок про те, як вони живуть і за кого їх вважають, як до них ставляться керівники того диспансеру можна зробити із кладовища, де ховають таких «недієздатних», що померли в молодому віці. Уявіть собі ряд могил, на яких стоять стовпчики з іменами і дата «помер в такому-то році», ні дня, ні року народження, ні дня смерті.  Таке враження наче похована там не людина, а якась домашня тварина, яка не памятає свого дня народження, а так просто живе своїми інстинктами, а потім закінчує своє коротке життя, яке не представляє практично ніякої цінності для інших людей.  Коли я дивився ту передачу, я думав, які думки крутяться в головах тих батьків, що так кидають своїх дітей?  А які думки крутяться в голові тих керівників, які за покликанням і за посадами замінили біологічних батьків і стали державними батьками для тих нещасних інвалідів?  Яка байдужість і якась демонічна жорстокість, з якою вони ставляться до цих «недієздатних» людських істот!

Втім сьогодні нам час звернутися до наших особистих думок. Христів апостол сьогодні звертається до нас: «Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!» мати ті самі думки, що й у Христі Ісусі – не обов’язок лише апостола. Ні, цей заклик звернений до всіх християн, до всіх без винятку людей, які носять християнське імя. Апостол тут не звертається до дій, до вчинків, до діл, а до ваших думок. Дещо пізніше в Посланні до филип’ян (4:8), Господь Святий Дух наказує всім християнам: «Браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!»

Чи думали ви весь час так, як хоче від вас Господь Бог? Зробити це легко. Порівняйте свої думки з виразним наказом Святого Духа і ви побачите дуже красномовну картину про свій духовний стан.  У цьому ж таки Посланні до филипян (2:3, 4) посланець Христів каже: «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших». Егоїзм, корисливість неприпустимі для мислення християнина. Зверхність у ставленні до будь-якої людини – Богом засуджується.

Що ж нам робити? Каятися!  Просити в Бога прощення за кожну неправильну думку і кожне гниле слово, тим більше за кожен неправильний вчинок. Цієї святої неділі просімо в Бога прощення за гріх егоїзму та корисливості, адже цей гріх – повний антипод думкам Христовим.

Послухайте, що каже нам наш сьогоднішній текст зі Священного Писання про Христа та про Його думки. «Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним». Апостол чітко говорить про те, що Ісус – Бог споконвічний. В Євангелії від Івана (1:1-3) так сказано про те, що Ісус – вічний Божий Син і разом із Отцем і Святим Духом є Творець усього видимого та невидимого: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не повстало без Нього».

І цей вічний Бог стається людиною.  Він має всі частини людського тіла, плоть і кров – все так як у нас, за одним єдиним, але вкрай важливим винятком – Ісус Христос – без гріха.  Він – святий Бог.  Він – досконала людина. Як Бог – Він всемогутній, всюдисущий і всезнаючий.  Як людина – Він дихає, їсть і п’є, спить, сміється і плаче.

Людська культура створила чимало книг і фільмів про те, коли люди уподібнюються до Бога за владою або силою. Людська історія змусила людей зробити висновок, який часто проголошується політиками: «Абсолютна влада –розкладає, псує, корумпує абсолютно».  Чому так відбувається? Бо людська природа – гріховна.

Ісус же не такий.  Він правдива людина і святий Бог в одній Особі. «Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним». Він не каже до людей, які слухають Його проповідь у віддаленій місцині: «Ну, послухали Мене, а тепер принесіть мені якоїсь гарної їжі та не забудьтеся про прикраси, які носять царі – церква ж не повинна відставати за розкішшю від світу!»  Зовсім ні, будучи правдивою людиною і правдивим Богом, Він промовляє: «Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого. А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека» (Мр. 8:2, 3).  Ось які думки має Ісус – жалість до людей, співчуття і любов.  Ви – люди. Ці думки Ісус має до вас.  Ісус діє Він створює для них їжу. Він їх насичує. Він їх зміцнює.

Ісус не каже до учнів, коли вони починають вести мову про те, хто буде більшим у Царстві Небесному: «Хто виголосить мені найбільше лестощів або зробить якусь велику послугу чи принесе грошей, той отримає велику посаду в Божому Царстві». Зовсім ні.  Ісус каже до них: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба. Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» (Мт. 20:25-28).  Ісус думає про те, як вам послужити.

Ісус не каже до учнів: «Ах, я – ваш Учитель. Ось уже понад три роки я те тільки й роблю, що навчаю вас.  Вимийте-но мені врешті-решт, ноги». Зовсім ні.  Господь, як читаємо в Євангелії від Св. Івана (13:4, 5), «устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується. Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний». Потім Він пояснює Своїм учням хід Своїх думок, Свій спосіб мислення: «Чи знаєте ви, що Я зробив вам? Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є. А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив» (Ів. 13:12-15).
Святе Писання далі каже, що хоча Ісус – правдивий Бог, проте «Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...»

Ісус – Бог і водночас слуга. Він – не слуга гріха, якими були всі ми, а слуга праведності, святості, добра, милосердя та любові. Бо Він Сам є праведність, святість, добро, милосердя та любов.  Наш Біблійний текст каже, що Він був слухняний Богові. Коли хочете знати, що хоче Бог – подивіться на Ісуса.  Ісус перетворює воду на вино в Кані Галілейській – цього хоче Бог.  Ісус проповідує Євангеліє – цього хоче Бог.  Ісус зцілює хворих – цього хоче Бог. Ісус насичує голодних – цього хоче Бог. Ісус воскрешає померлих – цього хоче Бог. Хочете пізнати Бога – пізнайте Ісуса.  І коли ви бачите люблячого Ісуса, знайте – такий наш Бог. Такого Ісуса вітає Єрусалим тієї першої Вербної неділі.

Але Ісусів послух не обмежується ученням, чудами, піклуванням про наші земні тимчасові потреби.  Господь Святий Дух каже, що Ісус «упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...»  Син слухається Отця.  Коли Ісус ходить цим світом Він думає, як Отець. Він думає, як Святий Дух.  Його думки – чисті і святі. Він слухається Бога.  А в Бога воля одна – Він хоче, аби ви спаслися і жили вічно.  Для того має бути принесена жертва свята і досконала – Його Єдинородний Син, наш Господь, Ісус Христос.

Саме на хресті настає кульмінація упокорення Божого Сина. Саме на хресті Голгофи настає кульмінація земного служіння нашого Господа Христа. Він помирає як раб і через Його смерть ви звільнені з рабства гріха, диявола та смерті. Він помирає як людина, аби ви через Його смерть отримали прощення усіх ваших гріхів і могли називатися дітьми Божими. Така Божа воля, бо Бог вас любить і доказ цієї любові – Його розпятий Єдинородний Син, Ісус Христос, наш Спаситель.  Життя Його – життя сповнене служінням.  Смерть Його – служіння для всіх нас і заради кожного з нас.

На смерті наш текст не спиняється.  Якби було тільки пониження, тільки упокорення Ісуса, то все було би марним.  Але на третій день після смерті на хресті, після гробу настало повищення.  Як написано в Писанні на сьогоднішню неділю: «Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я».  Христос воскрес. Він і далі Бог. Він далі людина. Але Він вже не у формі раба,  а у формі Царя та Господа.  Він над усіма. Але Він далі вас любить.  Він далі вам служить.  Бо в Церкві Ісус править Своєю благодаттю  - невимовною любовю Божою до кожного з вас.

Сьогодні ми вітаємо Його серед нас вербовими гілочками та виспівуємо «Благословен, Хто йде в Імя Господнє! Спасіння на висоті!» А наш люблячий Цар відповідає нам через Своє Євангеліє, прощає наші гріхи та провини і пригортає нас близько до Себе Своїми правдивими тілом і кров’ю, які дає нам у хлібі та вині Святої Вечері.   Він – над усіма, але Він – з нами, посеред нас та всередині нас. Через те ми й можемо мати думки ті самі, що й у Христі Ісусі.  Через це наші думки жахаються діл безбожних і жорстких людей, а у відповідь на заклик Святого Духа:  «Браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!», ми відповідаємо: «Амінь!  Ісусе, в цьому нам допоможи!»

Господь Святий Дух сьогодні нам каже, що Ісус воскрес, вознісся і царює, «щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: «Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!»  Ісус хоче, аби це зробили всі люди.  Бо всі люди будуть змушені стати перед Ним на коліна, коли Він повернеться Останнього Дня, аби судити живих і мертвих. Але хай буде більше таких, які захочуть радісно стати перед нашим розпятим і воскреслим Господом, як не перед Суддею, а перед Спасителем. Це будуть ті люди, які сьогодні прагнуть думати як Христос – у любові до ближніх. Це будуть ті, хто сьогодні сповідує: «Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!» Прийди, Господи Ісусе. Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).

субота, 16 квітня 2011 р.

Завтра

Завтра ми святкуємо День Входу Господнього в Єрусалим (Вербну Неділю). Тож, як на те буде свята ласка нашого Господа та Його воля, то наша парафія збереться довкола Слова і Таїнства в приміщенні Інституту Зоології (2-ий поверх) на вул. Терещенківській 2, біля станції метро "Театральна".  Під час Біблійного уроку  ми розпочинаємо дослідження Послання Св. Апостола до Тита, а служба Божа  будуватиметься довкола Послання Св. Апостола Павла до филип'ян (2:5-11).






Розклад на неділю:

Катехізис - 9:40-10:00
Біблійний урок - 10:05-10:40
Служба Божа - 11:00-12:30

Ласкаво просимо до Церкви Божої! 

Ще одне чудо

Прошу всіх піднести молитви до престолу благодаті та прославити нашого Господа Бога за ще одне чудо, яке Він створив у житті однієї з сімей нашої київської парафії Воскресіння. Ви, певно, пам'ятаєте про прохання молитися за маленьку дівчинку Юлю, на яку випадково звалився телевізор і яка потрапила в лікарню з забоями голови та підозрою на перелом основи черепа та інші жахливі речі. Позавчора вона проходила томографію і навіть лікарі змушені були визнати чудесну дію Господа - жодних ознак травм або хвороб!  Дякую за ваші молитви і прошу тепер славити за це чудо Господа. Хай за все буде прославлений Бог Отець, Син і Святий Дух! Тільки Богові слава! Soli Deo gloria!

пʼятниця, 15 квітня 2011 р.

Не домішувати добрі діла

Ми повинні дуже пильнувати, щоб у статтю про виправдання не було внесено і домішано добрі діла. Тому такі твердження, як "віруючим добрі діла потрібні для спасіння таким чином, що без добрих діл спастися неможливо" - справедливо відкинуті.  Вони прямо суперечать вченню.. про виправдання і спасіння, тобто прямо конфліктують  зі словами, якими Св. Павло цілковито виключає наші діла і заслуги зі статті про виправдання і спасіння та приписує все лише благодаті Божій і заслузі Христовій.

З Книги Злагоди

четвер, 14 квітня 2011 р.

Слово подібне до ліків

     Бог не тільки промовляє вам Свою Добру Звістку, Його живе Слово також входить у ваші вуха і ваше єство, виганяючи всякий сумнів і даючи вам можливість повірити Його чудовому Слову. Бог каже Єремії: "Я пильную Свого слова, щоб справдилось воно" (Єремії 1:12).  Це означає, що Боже натхненне живе Слово більше подібне до ліків, які діють у вас, як пеніцилін, а не до простого інертного повідомлення.


Доктор Волес Шульц, журнал "Добра Звістка", № 28 - Ключі

середа, 13 квітня 2011 р.

Єдина матір добрих діл

Для діл, які є по-правді добрими і вельми угодними Богові, які Бог винагородить у цьому світі та світі прийдешньому, віра мусить бути єдиною матір'ю і єдиним джерелом.  Через це вони правильно називаються Св. Павлом "плодами віри", а також "Духа".

З Книги Злагоди

вівторок, 12 квітня 2011 р.

Два сорти християн

     Тут [Ів. 8:39 і далі] Христос бажає сказати: «Є і правдиві, і фальшиві ізраїльтяни, і всі вони, звісно, походять від патріарха Ізраїля, але не всі вони зберегли обітницю та віру Авраама».  Подібним чином сьогодні ми маємо два класи християн. Всі ми, що охрищені і відроджені через Хрищення справді називаємося християнами, але не всі ми залишаємося Хрищенню вірні. Є мала кількість правдивих християн і є також фальшива, і правдива Християнська Церква. Перша вихваляється і висловлює претензію на те, що саме вона є правдива церква і правдиві християни так само, як юдеї хвалилися, що вони були правдивими ізраїльтянами. Вони вихваляють винятково званням та імям, кажучи: «Врешті-решт, ми охрищені та носимо християнське імя».  Мусимо з цим погодитися, але не є через це всі вони християнами.
     Перше є ті, що просто носять християнське імя і є християнами фізично, як це робили ізраїльтяни, вихваляючись фізичним насінням Авраама. Але вони не залишаться вірними Хрищенню і не горнуться до доктрини прощення гріхів або до обітниці Христової, а через фальшиву доктрину відділилися, покинувши Христа і віру. Таким чином вони називаються християнами, як і юдеї відомі тим, що вони ізраїльтяни, але вони лише християни номінальні.  Марно говорити: «Я походжу від Авраама. Я охрищений і перебуваю серед християн».
     Є два сорти ізраїльтян і два сорти християн.  Той правдивий ізраїльтянин, хто має обітницю Авраамову і віру Авраамову. Такий просто та щиро вірує в доктрину пророків і горнеться до обітниці Авраама, як це робить тут Нафанаїл і далі роблять усі християни.  Коли християни охрищені, то вони прислухаються до Євангелія, читають Святе Письмо, причащаються Святим Причастям і люблять свого ближнього. Такі християни – правдиві християни, вони відповідають своїй назві.
     Але є й фальшиві християни.  Вони також користуються Хрищенням і Святим Причастям, і так само добре обізнані з Писанням, як і правдиві християни. І вони мають божественне Слово, і ми. Вони не вірують, а всередині сповненні невірства, заздрості, ненависті та зла. Вони живуть у перелюбі, скупості, злобі та всіх гріхах і пороках, у які нині занурений світ.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

понеділок, 11 квітня 2011 р.

Інослав'я - контратака проти діла Божого

            Ні сентиментальні спрощення, ані вишукані універсалізми на кшталт виданих Всесвітньою Радою Церков або Другим Ватиканським Собором насправді не беруть до уваги весь транслюдський демонічний вимір, який задіяний в інослав’ї. Наприклад, заборона одружень
і певних видів їжі можуть нас просто вражати як перебільшений аскетизм. Однак Павло таврує такі заборони як «науки демонів» (1 Тим. 4:1). Сатана, архібрехун і архівбивця, є також «батьком неправді» (Ів. 8:44). Він і його фаворити одержують жорстоке задоволення від одягання церковних мундирів і ангольських маскувань (2 Кор. 11:14), аби звести і спокусити якомога більше людей від спасаючої правди Божої (2 Сол. 2:9:12).
            Тому недостатньо розуміти інослав’я лише або головним чином психологічно, з точки зору людського невігластва, амбіції, ілюзії або навіть злоби. Це – квіточки у порівнянні з надлюдською зловтіхою, яка ховається за ними і використовує їх у постійних контратаках проти спасаючого діла Божого (1 Петр. 5:8-9). Не плоть і кров є справжнім ворогом, а «князівства та влади», проти яких не вистоїть жодна людська винахідливість, але вистоїть лише зброя Божа (Еф. 6:10-18). Фізичні переслідування, інквізиції та хрестові походи проти єресі є спотворенням дороги Божої та насміханням над нею (Мт. 5:3-12, 1 Петр. 2:13-4:19).
            Церковні битви ведуться не світською зброєю,а зброєю винятково духовною (2 Кор. 10:3-6). Відповідальні богословські ідентифікація та виключення інослав’я за церковними ознаками закликають не до особистої нікчемності та ворожості, а до скромної тверезості та добродійності розуму (Рим. 12:17:21, Гал. 6:1-10, Фил. 4:5).
            Саме через те, що «Христова любов спонукує нас» (2 Кор. 5:14), ми не сміємо «ані на хвилю» піддаватися (Гал. 2:5) будь-якому спотворенню Євангелія. «Мати таку розбіжність із стількома народами й називатися розкольниками – це серйозна справа», але цього вимагає Божественна влада (Тр. 42).

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

неділя, 10 квітня 2011 р.

Проповідь на 5-у неділю Великого посту

                                     ДИВІТЬСЯ В МАЙБУТНЄ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Так говорить Господь, що дорогу на морі дає, а стежку в могутній воді,  що випровадив колесницю й коня, військо та силу, що разом лягли і не встали, зотліли, як льон, та погасли... «Не згадуйте вже про минуле, і про давнє не думайте! Ось зроблю Я нове, тепер виросте. Чи ж про це ви не знаєте? Теж зроблю Я дорогу в степу, а в пустині річки. Буде славити Мене польова звірина, шакали та струсі, бо воду Я дам на степу, а в пустині річки, щоб напувати народ Мій, вибранця Мого. Цей народ Я Собі вформував, він буде звіщати про славу Мою».   (Ісаї 43:16-21).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Фил. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, де перебувають ваші думки у сенсі часу?  Чи ви більше згадуєте про минуле?  Чи ви більше переймаєтеся теперішнім?  Чи ваші думки все частіше спрямовуються до майбутнього? Минуле? Теперішнє? Майбутнє? В грішного людства є така звичка звертатися подумки до минулих подій, аби героїзувати своїх предків. Ідеологи намагаються звертати нашу память до подій минувших, аби ми пишалися тим, що були зробили наші діди або й прадіди.  Але коли ми згадаємо про події майже сторічної давнини, то чи є чим пишатися тим, хто відрікався від Бога та присягався на вірність фальшивим божествам комунізму?  Коли руйнується фундамент і падають стіни, то дах вже особливої ролі не відіграє. Коли руйнується поклоніння Богові, а починається поклоніння людині чи грошам, як у наш вік, то насправді ніякі перемоги чи поразки минулого ролі не грають, бо все так чи інакше валиться.

Так само й з нашим життям – щойно ми починаємо приписувати собі якісь заслуги та пишатися своїм минулим, як під нами починає хитатися основа. Пильнуйте, аби диявол не навіяв вам фальшивої упевненості про ваше майбутнє, виходячи з вашого минулого, з якихось ваших особливих заслуг або зі славної історії всього нашого народу.  Пильнуйте, щоби ви не опинилися в одному таборі з юдеями, які розгнівано обурювалися на Бога: «Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи «(Ів. 8:33).

Справді? Ваша особиста історія та історія вашого рідного народу така славна і незаплямована?  Згадайте ж свої відступництва від Бога! Покайся, Авраамів роде!  Покайся, роде словянський! Розплющіть свої очі і зауважте кайдани гріха, які висять навіть не на руках і не на ногах, а на самому серці!  Немає чого пишатися історією рабства, навіть якщо кайданів на руках і ногах не видно. Якщо закуте в гріхи серце, то закуті й руки, і ноги, і вуста, і все ваше тіло і сама душа ваша, які цими кайданами гріха затягуються у палаючі глибини пекла.

Навіть якщо ви багата людина, навіть якщо ви не думаєте про те, де взяти сьогодні гривню на те, щоби купити кусок хліба, якщо ваше серце закуте в кайдани гріха, гроші від пекла вас не врятують, як і не врятують ваші заслуги, ані молитви найнятих священиків чи монахів. Так само як і не врятують вони вас, якщо в цьому житті ви страждаєте від немочей або чиєїсь тиранії, а чи насолоджуєтеся свободою і грішите, відкидаючи Бога та Його Слово.   Господь каже: «Слухайтеся Мене!»

Сьогодні Він через пророка Ісаю звертається до юдеїв, які через трохи часу потраплять у велику біду – вавилонську неволю.  Через пророка Ісаю Господь звертається сьогодні і до нас. Така природа Його послання, така природа Його Слова – вона має характер вічний.  І сьогоднішній текст починається словами від Господа: «Так говорить Господь, що дорогу на морі дає, а стежку в могутній воді,  що випровадив колесницю й коня, військо та силу, що разом лягли і не встали, зотліли, як льон, та погасли...»

Що міг би зробити навіть найсильніший ізраїльтянин або й весь ізраїльський народ разом узятий, коли до них стрімко наближалася єгипетська армія?  Лише одне – загинути. Але коли з ними Господь, то для них прокладається на морі дорога і стежка в могутній воді.  Для ізраїльтян, які вірували в Господа море поступилося суші, а  вода, яка стала довкола них стінами всю свою могутність вилила на ворожу єгипетську армію  – на колесниці, на коней, на воїнів.  Господь каже, що всі сили, які намагалися знищити Його людей, разом лягли.  Часу на втечу не було.  Червоне море перетворилося на братську могилу для єгипетської еліти. Вся їхня гордість, могутність, сила стала наче зотлілий льон – розсипалися на порох.

Народ Божий врятований.  Кому належить подяка?  Господеві! Мойсей веде ізраїльтян у сповідуванні цієї величної істини, співаючи: «Моя сила та пісня Господь, і Він став на спасіння мені! Це мій Бог, і прославлю Його, Він Бог батька мого, і звеличу Його!» (2 М. 15:2).

Але в сьогоднішньому тексті Господь застерігає віруючих людей: «Не згадуйте вже про минуле, і про давнє не думайте!» Не думайте лише про те, що було в минулому, не озирайтеся назад так, наче все, що мало відбуватися доброго – відбулося вже в минулому і лише в минулому. Не ходіть з головою повернутою назад. Але дивіться у майбутнє. Господь сьогодні каже: «Ось зроблю Я нове, тепер виросте».  Довіряйтеся Мені – каже Він. Буде ще одне визволення з іншого дому рабства, з Вавилону.  «Чи ж про це ви не знаєте?» - питається Господь.  Хіба ви не знаєте, що Господь любить вас?  Хіба ви не знаєте, що Господь ніколи вас не покине? Навіть коли ви будете перебувати в неволі і здаватиметься, що всі стежки заросли терням, Він обіцяє: «Теж зроблю Я дорогу в степу, а в пустині річки». Буде визволення. Буде відбудований Єрусалим і зруйнований вавилонянами храм. 

Але й це ще не все. Спливатимуть століття. Але навіть у тому майбутньому, про яке говорить Господь, знову не слід дивитися назад, так наче все, що мало відбутися – вже відбулося в минулому.  Бо буде ще одне прокладання дороги в степу тим, хто ходитиме в одежі з верблюжого волосу і їстиме саранчу та мед польовий, і якого зватимуть Іван Христитель, «Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: Голос того, хто кличе: «В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!» (Мт. 3:3)

Бо має прийти Той, Хто Сам зробить дорогу в степу, а в пустині ріки. Бо визволення з неволі єгипетської, визволення з неволі вавилонської – все це вказувало на одне велике визволення, яке відбудеться в майбутньому .  Дорога крізь могутні води та дорога пустинею вказувала на Христа, Який каже: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6).

Це Христос став на дверях кожної єврейської родини в Єгипті, аби їх проминула смерть. Це Христос став між фараоновим військом і Своїм народом, не дозволяючи нечестивим винищити віруючий народ.  Це Христос розсік Червоне море навпіл, провівши Ізраїль по сухому до безпеки і накривши могутніми водами ворожу армію.  Це Христос привів Ізраїль у Обіцяний Край і передав той Край в руки віруючих. Це від Христа відверталися люди, шукаючи собі інших богів, і це Христа вони зневажали, коли нехтували Його Словом. І це Христове серце промовило слова: «Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!» (Іс. 49:15)

Чому Він так говорить?  Чому Він так діє? Чому Він народжується Дитятком у Віфлеємі і йде хресною дорогою на Голгофу, аби там померти за всі ваші гріхи?  Відповідь криється у благодаті, у Його незаслуженій нами любові, до кожного з нас. Христос Господь вас любить і тому бере на Себе всі ваші гріхи та провини та змиває їх Своєю святою і дорогоцінною кровю.  Любов спонукає вічного Божого Сина померти за вас на хресті, аби ви в Імя воскреслого на третій день Христа, були проголошені праведними і поставленими на дорогу, яка веде до вічного життя, до Царства Небесного.

У Христі збуваються слова пророка Ісаї: «Воду Я дам на степу, а в пустині річки, щоб напувати народ Мій, вибранця Мого».  Христос промовляє: «Хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Ів. 4:14).  Ця вода – Святий Дух, дається винятково для Божого народу – каже Господь.

«Напувати народ Мій, вибранця Мого» - промовляє Господь. Його вибранці – це всі, хто вірує в Бога Отця, Сина і Святого Духа. Це всі ті, що охрищені в Ім’я Триєдиного Бога.  Це всі, що вірують, що виняткового заради Христа їхні гріхи прощено.  Це всі ті, що прагнуть щонеділі чути в церкві проповідь Христового Євангелія і причащатися правдивими тілом і кров’ю Христовими у хлібі та вині Святої Вечері.

Хочете перевірити, чи ви належите до Божого народу, до вибранців Божих?  Спитайтеся в себе чи ви хочете пити зі Слова й Таїнства, чи ви хочете щонеділі перебувати в Церкві і радійте тим, що Господь так само хоче щедро вас напувати і годувати, як це Він робив із віруючими, коли виводив їх із дому рабства у Єгипті, як це робив Він виводячи їх із вавилонської неволі, як це Він робить розбиваючи Євангелієм кайдани гріха, якими скуте ваше серце та вириваючи вас із дороги смерті на дорогу життя.

І памятайте Його слова з нашого сьогоднішнього тексту: «Не згадуйте вже про минуле, і про давнє не думайте!»  Бо все закінчується навіть не Голгофською жертвою Спасителя і Його славетним воскресінням на третій день. Бо ж усе це було зроблено для вас і для вашого майбутнього.  Отже мова йде про те, що ми повинні сміливо та з радістю дивитися в наше майбутнє. Бо стрімко наближується той час, коли наш розпятий і воскреслий Спаситель Ісус Христос повернеться у славі, в супроводі святих ангелів. 

І того дня стосуються також слова із нашого сьогоднішнього тексту зі Старого Заповіту: «Ось зроблю Я нове, тепер виросте».  У час повернення Христа всі ви воскреснете у нових, святих і досконалих тілах.  Ми одержимо нове небо і нову землю.  Ми будемо перебувати весь час із нашим люблячим Господом.

В Посланні до євреїв є такі чудові слова про тих, що не оглядаються назад, а чекають на Христа – «Ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини.  І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто» (Євр. 11:14-16».

Дивімося вперед. Пишаймося не собою, а Христом, нашим Спасителем, бо в Ньому – наша чудесна небесна перспектива.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).