Рости на спасіння (проповідь)

субота, 31 грудня 2011 р.

Молитва напередодні Нового року

    Отче небесний!  Ти постійно піклуєшся про душі всіх людей.  Простягни Свою всемогутню руку та захисти мене від нещасть, коли я ввійду в новий рік благодаті. Відмежуй мене від шкоди і небезпек, які можуть зустрічатися мені на шляху.  Захисти мене від нещасних випадків і хвороб, і вбережи мене в спасенній вірі, яка зробить мене переможцем над будь-якими спокусами, сумнівами та невірством.

     Сьогодні я згадую про свої гріхи та переступи і прохаю Тебе - у ласці Твоїй і любові обмий їх усі без винятку дорогоцінною кров'ю мого Спасителя. У доброті Своїй наближуй мене до Себе, аби я міг ходити дорогами праведності. Хай моєю радістю і скарбом буде мир розуму та надія на небеса.

     Збережи в нашому суспільстві Своє спасенне Євангеліє і вчини успішною працю Церкви, яку заснував Твій Син, Ісус Христос, аби всі до останнього краю землі знали, що немає під небом іншого Імені, яке спасає, окрім Імені Сина Твого, нашого розп'ятого Спасителя і Господа.

     Боже!  Ти єси зажди добрим до мене у ласці Своїй.  Ти прощаєш мені гріхи мої щодня. Зішли мені благодать, аби в новому році я непохитно перебував у спасенній вірі і продовжував свій шлях, як дитя Твоєї родини, за допомогою Ісуса Христа, мого вічного Викупителя.  Амінь.

З Молитовника

пʼятниця, 30 грудня 2011 р.

День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків

   Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Даниїла. Даниїл і троє юнаків, Шедрах, Мешах і Авед-Неґо належали до еліти народу Юдеї, який було забрано у вавилонську неволю. Але навіть у чужому краю вони залишалися вірні єдиному правдивому Богові у своїй побожності, молитві та житті. Через таку непохитну вірність перед обличчям поганського ідолопоклонства, трьох юнаків було вкинуто у розпалену піч, з якої вони були врятовані Господом і вийшли неушкодженими (Даниїла 3).  Подібним чином Даниїла було вкинуто до лев'ячої ями, з якої він також був урятований (Даниїла 6).  Благословенні у всіх своїх починаннях Господом - і, незважаючи на ворожнечу деяких людей - Даниїл і троє юнаків піднялися до високих посад у Вавилоні (Даниїла 2:48-49; 3:30; 6:28).  Зокрема, Даниїлові Господь об'явив тлумачення снів і знаків, які давалися цареві Навуходоносорові і цареві Валтасарові (Даниїла 2, 4, 5).  Самому Даниїлові Господь дав видіння останніх часів.


Молитва на День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків:


Господи Боже, Отче небесний!   Через чудесне втручання ангела, Ти врятував Даниїла з лев'ячої ями, а трьох юнаків із розпаленої печі. Спаси нині й нас через присутність Ісуса, Лева з племені Юди, Який подолав усіх ворогів наших через Свою кров і забрав усі гріхи наші, будучи Агнцем Божим, Який править тепер із небесного престолу з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 28 грудня 2011 р.

Чим є посада служителів Церкви?

Ця посада чи служіння, були доручені і покладені на них Самим Богом через законне покликання для того, щоб:

1.  Годувати Божу Церкву правдивим, чистим і корисним вченням Божого Слова. Дії 20:28, Еф. 4:11, 1 Петр. 5:2.
2.  Відправляти і роздавати Христові Таїнства, відповідно до Його запровадження. Мт. 28:19, 1 Кор. 11:23.
3.  Правильно використовувати Ключі Церкви або ж Царства Небесного, відпускаючи або затримуючи гріхи (Мт. 16:19, Ів. 20:23), і виконувати все це, все це служіння (як каже Павло, 2 Тим. 4:5) на основі встановленої заповіді, яку задля навчання Сам Головний Пастир дав Своїм служителям у Своєму Слові (Мт. 28:20).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

вівторок, 27 грудня 2011 р.

Обмова мені не завадить

А тепер, коли вороги та противники Христа Господа також нас ганять, вважають нас за проклятих людей і кажуть: «Ви маєте диявола, а ваша доктрина – єресь», то страждайте з Господом Христом і продовжуйте навчати та проповідувати. Св. Павло каже нам (1 Кор. 4:13): «Ми стали, як kaqarmata те для світу, аж досі ми всім як ті викидки!»  Обмова мені не завадить. Хіба ж Христос мій Господь не терпів насміхань і знущань, коли Його вважали за огидного червяка!  Але Він Своїм проголошенням допомагав усім віруючим!  Чому ж тоді християнський проповідник або побожний християнин не повинен охоче це зносити теж?

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

неділя, 25 грудня 2011 р.

Проповідь на неділю праотців

                                         НЕ ЛЯКАЙТЕСЬ!
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда,  розцвітаючи, буде цвісти та радіти, буде втіха також та співання, бо дана йому буде слава Лівану, пишнота Кармелу й Сарону, вони бачитимуть славу Господа, велич нашого Бога! Зміцніть руки охлялі, і підкріпіть спотикливі коліна! Скажіть тим, що вони боязливого серця: «Будьте міцні, не лякайтесь! Ось ваш Бог, помста прийде, як Божа відплата, Він прийде й спасе вас!  Тоді-то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик, бо води в пустині заб'ють джерелом, і потоки в степу!» (Ісаї 35:1-6).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місці прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, нещодавно газета «Лівий берег» заявила про те, що з огляду на кризу, що ніяк не може спинитися, українці можуть ще більше звертатися до «контактерів з паралельними світами». Іншим словом: через невпевненість і проблеми у цьому житті, люди часто звертаються до різноманітних ворожок і чаклунів.  Ця сама газета зазначила, що 163 відьми лише в 2011 році витратили на рекламу диявольських послуг 4, 4 млн. гривень, тобто в середньому майже по 27 тисяч гривень на кожного ворожбита.  А з кишень українців в руки слуг диявола перекачується майже 2 млрд. гривень на рік. Через такі інвестиції царство диявола, звісно, лише зміцнює свої позиції в Україні.   Якби ж то ми не мали спокуси іти на мерехтливі болотні вогники диявола та його слуг! Та плоть наша – немічна.

Коли перед нашими очима недуга, сімейні проблеми або тяжке фінансове становище, ми маємо спокусу покластися на свої особисті сили і зазнаємо невдачі.  Ми маємо спокусу покласти надію на людей і зазнаємо невдачі.  Ми маємо спокусу звернутися до всяких шаманів і ворожок, що обіцяють вирішення сімейних проблем, зілення і зазнаємо невдачі.

Ще гірше буває тоді, коли диявол, аби здобути людську душу, дарує їй тимчасовий успіх, здоровя або й багатство. У такі миті грішна плоть зовсім не хоче чути застереження Бога: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Мт. 16:26).  А ще Господь дуже серйозно застерігає нас від поклоніння будь-кому або будь-чому окрім Нього. Послухайте, що Він каже: «Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене» (2 М. 20:5).

А хіба ми самі не відступалися від Бога?  В тому, що  часто наша рідна Україна виглядала, як пустиня, або випалений, позбавлений життя степ є і наша заслуга. В такі дні справді можуть опускатися руки і щезати сила, а в душі зявлятися страх: «Що ж то воно буде далі? Здається, що сьогодні дороги всі відкриті лише нечестивим.  Де ж то Бог, на Якого ми надіємося?»

Слова пророка Ісаї сьогодні звернені до кожного з нас і вони сповнені надії і сповнюють надією нас: «Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда,  розцвітаючи, буде цвісти та радіти, буде втіха також та співання, бо дана йому буде слава Лівану, пишнота Кармелу й Сарону».  Це оновлення, цвіт, радість, втіха не зявляються самі по собі. Вони настають, бо «бачитимуть славу Господа, велич нашого Бога!». 

Через Ісаю Господь Святий Дух пророкує про зявлення слави Господньої. Ісая пророкує так, наче сам, особисто, стоїть тієї холодної ночі недалеко від Віфлеєму і бачить те, що побачили Різдвяної ночі пастухи. Читаємо в Євангелії від Св. Луки (2:9): «Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим».  Ісая пророкує так, наче і його запрошено на весілля в Кну Галілейську, де Ісус перетворив воду на вино і «виявив славу Свою» (Ів. 2:11). Ісая пророкує так, наче особисто перебуває на горі Преображення і разом із учнями падає від сяйва хмари після того, як промовить Отець: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» (Мт. 17:5).  Ісая пророкує так, наче разом із Апостолом Іваном падає наче мертвий, побачивши воскреслого Христа- Царя у славі та величі на небесах (Об. 1:12-17).

Життя не може бути там, де є гріх. Гріх несе смерть. Життя і процвітання не може бути там, де поклоняються дияволові, бо він – убивця і раніше чи пізніше він повбиває й своїх молільників.  Життя може бути лише там де, є Бог і «один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус» (1 Тим. 2:5), Який Сам є Бог і Життя (Ів. 14:6).  Це через Його прихід оживає пустиня світу і це в час Його народження повторюється заклик Ісаї із сьогоднішнього пророцтва: «Будьте міцні, не лякайтесь!» ангелами: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2:10, 11).

Ваші руки охлялі хай зміцнюються, бо Його руки – прибито римськими цвяхами до Голгофського хреста.  Ваші спотикливі коліна хай підкріпюються, бо з ніг Христа розпятого, як і з рук Його, і з чола, і зі збичованого тіла спливає свята кров, що змиває геть причину вашої охлялості, вашої слабкості – гріх.

Годі опускати руки – краще їх підносити у вдячній молитві до Бога. Годі тремтіти колінам, краще їх зміцнити, ставши на них перед Сином Божим, Який воскрес на третій день по хресній смерті і воскрес, і причащає кожного з вас, ослаблених гріхом, що живе у вашій плоті, Своїми правдивим тілом і кровю у хлібі та вині Святої Вечері, проголошуючи вас виправданими і спадкоємцями Його небесного Царства та вічного життя та кажучи через Свого улюбленого учня Івана: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому» (Ів. 6:54-57). 

Ой, як радів Ісая цим часом, цими неділями Нового Заповіту, коли ваші руки охлялі зміцнюються та ваші коліна тремтячі підкріплюються Євангелієм Христа розпятого і воскреслого! Адже Бог, наша помста гріхові і дияволові, прийшов Немовлятком у віфлеємських яслах і Він нас спас. Не ми самі спаслися. А Бог нас спас. Поганий рятівник, у кого охлялі руки та спотикливі коліна. Такий рятівник не витягне потопаючого Петра із моря, не відновить зір сліпому, не поверне слух глухому, а немова не заговорить від доторку рук його. Так само як і не воскресить такий свого друга, в якого любить гостювати, і не підніме з мертвих дочку начальника синагоги та не перетворить похорон сина вдовиці на радість.

До таких рятівників спрямовують нас фальшиві учителі та неправдиві священики й пророки. Але не Ісая.  Ісая нас спрямовує лише до Христа. Він  бачить Того Єдиного, Хто спасає. Святий Дух через Ісаю вказує на Сина Божого, Христа, Який розплющує очі сліпим. Це – справжній Спаситель і від Нього не втікають – Його щукають, до Нього кличуть: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!»  До Нього навіть сліпі біжать, підстрибуючи! Бо Ісус розплющує очі сліпим.

Ісая спрямовує нас до Христа.  Він наче каже: «Віруйте в Нього!  Надійтеся на Нього і уповайте лише на Нього!  Він – ваш Спаситель!»  Книгу пророка Ісаї ми можемо назвати Євангелієм від Св. Ісаї, так часто і так багато цей любий пророк говорить про спасіння самою вірою в Бога. Бог – для Ісаї, як і для нас – Спаситель, Який відчиняє вуха глухим. «Еффата - Відкрийся!» - наче чує на віддалі 700 років Ісая і бачить, як Христос зцілює глухого немову і «відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно» (Мр. 7:36).

Є багато всякої літератури.  Дорогою до канцелярії, недалеко від станції метро «Золоті ворота», мені регулярно намагаються втиснути якусь «духовну літературу», то кришнаїти, то якісь шамани, які маскуються християнством, що знімає «річні прокляття». Хтось таку літературу, собі на біду, купує.  Але віруючі, як і в час пророка Ісаї, так і в наш часу у питаннях спасіння звертають увагу лише на Боже Слово. Такі віруючі були завжди. Бо де Слово Боже проповідується, там будуть і віруючі в Христа. Коли Господь Христос виконував ці чуда, про які звіщав за 700 років до Нього Ісая, то віруючі євреї говорили: «Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!» (Мр. 7:37).

Ісус робить усе добре. Бо Він – добрий.  Нам бракує доброти, але не Ісусові.  Цю доброту бачать люди.  Про цю доброту звіщає Ісая, кажучи, що кривий буде скакати як олень.  Свідками виповнення цього пророцтва та Ісусової вічної доброти стали й ті люди, які побачили здорову ходу чоловіка, що 38 років був паралізованим (Ів. 5:5-9).  Цього, як це часто буває, не бачив релігійний провід, але це здаля бачив Ісая і ті, що вірили його слову, як віруємо його пророцтву й ми і бачимо виконання цього пророцтва і всіх пророцтв інших у Ісусі Христі, нашому Господі.

 І ми радіємо цим, бо Христос – і наш Спаситель. Бо ті самі чуда, які Господь чинив, ставши скинією Свого тіла посеред євреїв, Він вчинить  і в час Свого повернення. Славу тоді Його побачать не лише пастухи, що стережуть на полі отари свої, не лише гості весілля в Кані Галілейській, не лише учні, яких Господь покликав на гору Преображення, а весь світ. Бо то буде не прихід Немовляти, сповитого у яслах, а розпятого і воскреслого Царя, Якого сьогодні Ісая називає Богом, помстою і відплатою.

Для вас, що покладається у спасіння лише на Нього, Він є Спаситель сьогодні і таким буде вічно. Для тих же, що не вірували в Христа, переслідували Його вірних, коїли зло Він – помста і відплата. Бо воскреснемо не лише ми, але й невіруючі. Проте між віруючими і невіруючими є велика різниця. На невіруючих чекає воскресіння суду, і помста та відплата в невгасимому вогні пекла навіки віків.

А ми, благодаттю Божою ми віруємо в Христа і прощені, і маємо вічне життя. І будучи прощеними дітьми Божими, навіть у пустині та засушливому степу, для нас вже бють джерела та потоки води з Христового Євангелія у Слові й Таїнстві. Бо хоч ми немічні – сильний наш Господь.  І дає Він нам не лише силу на кожен день нашої боротьби. Найголовніше - Він дає спасіння і вічне життя. Не за гроші, не за діла, а з благодаті Своєї незаслуженої нами Його великої любові.  Навіть коли в нас будуть лише поразки в цьому світі, ми знаємо, що Христос, наш люблячий Господь, світ переміг. Через це ми не лякаємося, а віруємо і покладаємо всю нашу надію на Нього.  Через це  наші язики у вірі, що приймає цей дар спасіння, співають славу Спасителеві і ми молимося: «Прийди, Господи Ісусе!»  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь.

субота, 24 грудня 2011 р.

Годування овечок, а не створення робочих бригад

Цілковито протилежним [до пастирського служіння] є сектантське активістське поняття про служіння в основному, як про "тренерство"  мирян.  Так, наче Христос сказав не: "Годуй овечок Моїх", а: "Організуй Моїх овечок у робочі бригади, аби вони здійснювали "справжнє" служіння самі!"  Якщо завданням служіння є не роздавання Євангельських скарбів, а щось інше, то воно більше не є Євангельським запровадженням у сенсі АВ V, а запровадженням законницьким, легалістичним. Окрім того Євангельське служіння не є маніпулятивним.  Воно цілковито покладається на Боже особисте діяння через Його святі засоби "коли і де Він того забажає" (АВ V:2), - а не тоді і де це можуть передбачити та призначити людські опитування, стратегії і "визначення цілей".

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

пʼятниця, 23 грудня 2011 р.

Засідання Правління Українського Біблійного Товариства

Вчора разом із Секретарем нашої Церкви, братом Ігорем Рудзіком, я взяв участь у черговому засіданні Правління Українського Біблійного Товариства, що відбувалося в Українському Домі Біблії в Києві. Головував на засіданні Президент УБТ, пастор Г. І. Комендант. Було приємно почути, що за минулий рік було поширено майже 400 000 примірників Писання, ще приблизно така сама кількість примірників Слова перебуває на складах УБТ і готова до поширення нашим краєм.
      Під час засідання членами Правління було висловлено критику на новий переклад Старого Заповіту, виконаний о. Рафаїлом Турконяком із Септуаґінти, який викривлює текст Писання. Зокрема мова велася про спотворений переклад Буття 3:15, або ж як ще ми його називаємо Протоєвангелія - першої обітниці про Месію та про Його перемогу над владою диявола.
     В засіданні взяв участь також особливий гість з Ізраїлю, доктор Шломо Гіцак, який в минулому служив лютеранським пастирем, а тепер служить Президентом Єрусалимського Центру Біблійних Студій і Досліджень. Принагідно зазначу, що в наших парафіях можна отримати примірники нового перекладу Нового Заповіту.

Шукаєте Різдвяний подарунок?

Шукаєте Різдвяний та новорічний подарунок?  Що може бути ліпшого від книги?  Особливо, коли та книга - "Найкраще з порталів молитви"? Ця книга допоможе Вашому другові або родичеві зорганізувати своє молитовне життя і починати кожен свій день упродовж цілого року з читання Св. Письма, молитовного роздуму (коротенької проповіді) на слова Біблії та молитви. Якщо Ви вирішили такий подарунок зробити, пишіть на мою поштову скриньку: vhorpynchuk@hotmail.com

четвер, 22 грудня 2011 р.

Один закон і порядок для всього Божого люду

Христос, аби приготувати для Себе прийнятний і улюблений люд, який буде пов’язаний разом у єдності через любов, скасував весь Закон Мойсея. І, аби не створити дальших нагод для поділів і сект, Він Своєю чергою, призначив один закон або порядок для всього Свого люду і то – свята меса. (Бо хоча Хрищення є зовнішній обряд, воно все таки відбувається лише один раз і не є практикою всього життя, як меса). Отже, не має бути іншого зовнішнього обряду для служби Божої окрім меси. А де використовується меса – там є правдиве поклоніння, навіть якби не було іншого – зі співом, грою на органі, дзвонами, церковними одежами, прикрасами та жестами. Бо все це додаток, вигаданий людьми. Коли Христос вперше запровадив це таїнство і виконав першу месу, то не було тонзури, риз, співів, пишної процесії, а лише вдячність Богові та використання таїнства. Відповідно до цієї самої простоти, апостоли та всі християни впродовж довшого часу відправляли месу аж допоки не постали різноманітні форми та додатки, відповідно до яких римляни відправляли месу по-одному, греки по-іншому. А тепер нарешті прийшло до ось такого: головне в месі забулося і нічого не згадується крім додатків людських!

Доктор Мартін Лютер, Трактат про Новий Заповіт

середа, 21 грудня 2011 р.

Нова громадянка Царства Божого

"Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!" (Галатів 3:27) виспівувала київська парафія Воскресіння після того, як нове народження з води й Духа у Таїнстві Святого Хрищення отримала Оксана Гримайло, нова громадянка Царства Божого. Тепер вона зодягнена у Христа, її Викупителя, а ім'я її записано в небесну Книгу Життя. Ми щиро бажаємо новій дитині Божій рясних Господніх благословень і просимо в Нього для дитини Божої, Оксани, многая і благая літа!

вівторок, 20 грудня 2011 р.

День Св. Амвросія Медіоланського, пастиря і автора гімнів

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Амвросія Медіоланського, пастиря та автора християнських гімнів. Він народився 340 року по Різдві Христовім у Трірі і став одним із найвеличніших латинських учителів Церкви (разом із Августином, Єронимом і Григорієм Великим). Св. Амвросій написав багато гімнів, найвідомішим з яких є Veni, Redemptor Gentium ("Спасителю народів, прийди").  Його ім'я також пов'язане з амвросіанським розспівом, який використовувала Церква в міланській провінції.
     Маючи посаду світського губернатора, Амвросій намагався примирити християн у Мілані, що були поділені на фракції, між якими весь час точилися суперечки.  Коли 374 року по Р. Х. мав бути обраний новий єпископ, то хтось із натовпу вигукнув: "Амвросій - єпископ!"  А все зібрання таку ідею підтримало.
    Така підтримка Амвросія, 34-річного чоловіка, який на той час вивчав Катехізис, привела до того, що 20 грудня він був охрищений, а потім висвячений на єпископа Міланського.  Будучи сильним захисником віри, Амвросій переконав римського імператора Ґратіана заборонити 379 р. по Р. Х.  аріанство на Заході. Наступник Ґратіана, Феодосій також, через спонукання Амвросія, чинив публічний опір аріанській єресі. Помер Св. Амросій у Велику П'ятницю, 4 квітня 397 р. по Р. Х. Будучи мужнім учителем і музикантом, він підтримував правди Божого Слова.

Молитва на День Св. Амвросія:

Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Амвросієві, благодать красномовно та у силі проголошувати Євангеліє.  Будучи єпископом великої громади в Мілані, він безстрашно терпів зневагу заради Твого Імені. Милосердно дай таку досконалість у проповідуванні і вірності Слову Твоєму всім  пастирям і єпископам, щоби народ Твій причащався божественною природою; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 19 грудня 2011 р.

День Св. Миколая

     Сьогодні ми дякуємо Господеві за Св. Миколая, єпископа з Мир Лікійських (на території сучасної Туреччини).  З багатьох святих, які згадуються Християнською Церквою, Св. Миколай (упокоївся 342 р. по Р. Х.) – один із найбільш відомих. Св. Миколай у багатьох країнах асоціюється із благодійністю, бо часто виявлявся справжнім другом тих, що перебувають у горі або біді.  Голандці називають Св. Миколая Сінте Клаас, звідси Санта Клаус в англійській та інших мовах, а також досить успішна й нині радянська мімікрія - Дід Мороз, яким атеїсти намагалися замістити реального християнського єпископа - благодійника - Св. Миколая.  
      Ми особливо вдячні Господу за життя цього святого, який виявив наполегливість у захисті Слова Божого на Нікейському Соборі (сцена з того славного Собору та Св. Миколаєм зображена у Надбрамній Церкві Св. Трійці в Києво-Печерській Лаврі) та благочестивому християнському житті піклування про інших. Сьогодні чудова нагода подякувати Богові за цього єпископа і самому допомогти бодай одній людині, яка має гірше становище за нас. 


Молитва на День Св. Миколая:


Всемогутній Боже!  Ти наділив Свого слугу Миколая з Мир Лікійських невпинним даром благодійництва.  Подаруй Твоїй Церкві благодаті ставитися у щедрості та любові до дітей та всіх бідних і згорьованих, а також ставати на захист тих, що не мають помічника, а особливо за тих, кого мучать сумніви або горе.  Просимо це заради Того, Хто віддав Своє життя за нас, Твого Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

неділя, 18 грудня 2011 р.

Проповідь на 2-у неділю церковного року

      СОНЦЕ ПРАВЕДНОСТІ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Бо ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки. А для вас, хто Ймення Мого боїться, зійде Сонце Праведності та лікування в промінні Його, і ви вийдете та поскакаєте, мов ті ситі телята! І безбожних топтати ви будете, бо стануть за попіл вони під п'ятами ніг ваших у той день, що його Я вчиню, промовляє Господь Саваот. Згадайте Закона Мойсея, Мого раба, що йому наказав на Хориві устави й права щодо всього Ізраїля. Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий й страшний!  І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків, щоб Я не прийшов, і не вразив цей Край прокляттям!   (Малахії 4:1-6).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  вчені давно говорять про лікувальні властивості світла, а нещодавно швейцарські лікарі навіть продемонстрували різноманітні лампи, які лікують чимало недуг. Маєте проблеми з кістками – вам не обійтися без сонячного світла, яке також, через шкіру, спричиняє наш організм до активації вітаміну Д. Без сонячного світла в деяких людей можуть початися психічні розлади. Без світла, звісно, неможливо нормально пересуватися. А ще сонячне світло приносить нам тепло та масу енергії. Без сонячного світла не можливе нормальне життя рослин, бо не буде фотосинтезу.  Сонце, головний постачальник світла – вкрай важливе для нашого життя.

Є ще інший вид світла – світло від вогнища. Часто світло від вогнища має приємні асоціації – найчастіше з відпочинку на природі. У відблисках його полумя ми бачимо обличчя наших рідних і друзів.  Але біда тоді, коли це світло йде з пожежі.  Саме зі згадування подібного світла розпочинається сьогоднішнє пророцтво Малахії.  Пророк бачить у майбутньому страшне світло – день, що палає, як піч.

В печі горить все – так само буде і в той день. Це – день повернення  Господа Христа у славі.  Почуйте це, невіруючі!  Почуйте це, всі грішники!  Бо від цієї неділі залишилося до того дня ще менше часу.  Той день буде жахливий для всіх, що чинить беззаконня. Чому так станеться?  Невже не можна буде заховатися в якомусь підземному бункері?  Невже не можна буде забратися на якусь святу монастирську гору або втекти в якусь віддалену пустиню  і там все переждати? Ні! 

Господь каже, що день палає, як піч – усе, що є в той день займистого, буде горіти, додаючи  до палахкотіння печі Страшного суду.  А може нас це не займе? Що ж, визначити це легко. В наступних словах Господь через пророка Малахію каже, що «стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою».  У час, коли зросли дуже ціни на газ, популярністю користуються котли на альтернативному паливі.  Часом на трасі я бачу рекламу котлів, які гарно та ефективно спалюють солому.  Їх рекламують і, певно, на них є попит.  Чому?  Бо солома гарно горить!

Бог каже, що всі пишні і безбожні – солома для Його дня. Солома – кожен, хто пишається своїми особистими ділами, а не Богом. Солома – кожен, хто зневажає Бога, а звеличує себе. Кожен, хто не вірує в Бога та живе так наче Бога немає – солома.  Солома – кожен, хто діє так наче Бог не помічає його злих вчинків і гріхів. І кожен, хто так думає, говорить або робить – згорить, як солома у печі, або енергоефективному котлі.  Кожен, хто так думає, говорить або робить, буде спалений як солома і не залишиться на цій землі від нього ані кореня, ні галузки. Згорять усі вілли, маєтки, памятники та інша стерня.  Як не згоріти?  Як залишитися нам живими і вийти, як троє юнаків із розпаленої печі в Книзі пророка Даниїла цілими та неушкодженими з вогню Божого гніву?  Відповідь одна: покаятися в гріхах, боятися Бога, і покласти на Нього усю нашу надію!

Сьогодні до тих, що бояться Бога, що вірують у Нього, Він звертається особисто і каже: «А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце».  Для вас, що боїтеся Бога, як боявся Його Йосип, коли у відповідь на спокусу, відповідав: «Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» (1 М. 39:9), Бог обіцяє Сонце Праведності. Не палаючий вогонь у печі, а Сонце. Вогонь Божого гніву особливий, бо він спалює усе, до чого лишень доторкується своїми полумяними язиками.

Сонце, яке обіцяє Бог через пророка Малахію – теж особливе. Це – Сонце Праведності. На звичайному сонці, яке обігріває нашу землю є плями.  А на Сонці Праведності, на Ісусі Христі, бо це про Нього тут говорить Бог, жодної плями чи вади немає. Бо Ісус – Єдинородний Син Божий. Він – святий, а де святість, там немає місця для плям і гріха.  Там немає місця для диявола і його огидних і мерзотних злочинів.  Де є святість – там немає місця для гніву Божого і смерті, яка є заплатою за гріх. 

Часом ми чуємо застереження для гіпертоніків або інших людей, що мають серцево-судинні хвороби, аби вони були обережні у час особливої активності сонця. Причина для такої обережності криється у магнітних бурях, що викликають зміни в тискові, головні болі, кволість та інші біди.

Але що буває, коли є особлива активність Сонця Праведності?  Ви спитаєтеся: «А як нам визначити цю особливу активність?  Про неї у прогнозах погоди анічичирк!»  Звичайно!  Світ волів би, аби про це Сонце Праведності не згадувати зовсім, бо діла світу – злі (Ів. 7:7).  Про особливу активність Сонця Праведності свідчить Господь Святий Дух і робить Він це через Євангеліє.  Ця особлива активність Сонця Праведності проявилася у Його Різдві, до якого нині ми готуємося. 

Ця особлива активність Сонця Праведності, Ісуса Христа, проявилася у зціленнях,  у воскресіннях, у масі інших чуд, які Господь Христос здійснював упродовж усього Свого земного служіння. І найяскравіше ця особлива активність Сонця Праведності виявилася у найтемніший день людської історії – Велику Пятницю, коли Ісус, Сонце Праведності, забрав на Себе усі наші плями і покрив їх усі до однієї Своєю дорогоцінною і святою кровю, згаснувши на Голгофському хресті, аби на третій день знову засяяти на весь світ праведністю Воскреслого із гробу і діяти, діяти, діяти.  Діяти сьогодні і тут.

Особлива активність Сонця Праведності відбувається кругом, де зібрані богобійно довкола Слова і Таїнства. Звісно – наше напрестольне Євангеліє надруковане на папері. Звісно – на дискосі – хліб, а у чаші – вино. Але саме ці засоби обрав Господь, аби вони були тими промінцями, що доходять до кожного з нас, де б ми не були зібрані. Сонце Праведності, Христос – на небесах, але й Він тут – поряд із нами.  Уявіть, що було би, якби ви опинилися поряд із звичайним сонцем.  Ви би згоріли.  А знаєте, що сталося із улюбленим Христовим учнем, Іваном, коли він зустрівся із Христом у небесній славі. Хай про це скаже сам Іван: «І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий» (Об. 1:17). Впав немов мертвий. Ось що було би з нами, якби ми зараз раптом опинилися в нашому грішному тілі біля воскреслого, прославленого Христа на небесах.

Але коли ми тут, на землі, то проміння сонця нас гріє і виявляє чимало лікувальних властивостей. Так само поки ми тут, у нашому грішному тілі, Ісус Христос, Розпятий і Всокреслий Господь, Сонце Праведності зцілює нас Своїм лагідним промінням – Словом про прощення усіх ваших гріхів, Словом про Його виняткову до вас любов, що ніколи не перестає, Словом про велику радість щоденної зустрічі з вами, Його любими дітьми у час Його особливої активності – в неділю, на літургії нашої рідної Української Лютеранської Церкви.

Пророк Малахія каже, що відбувається – лікування в промінні Його, лікування від нашої найбільшої і найстрашнішої недуги – гріха.  Христове Слово до вас сьогодні: «Ваші гріхи прощені». Тіштеся Його лагідним посланням, радійте Його лагідним промінням, яке колись облило було вас у Таїнстві Хрищення так що ви самі стали зодягнуті у Христа і в очах Божих виблискуєте наче зірочки праведності, віддзеркалюючи Христову праведність і Його любов на своїх ближніх. А коли нас у житті огортає темрява біди, неспокою, туман сумнівів, то Господь Сонце Праведності розганяє цю страшну темряву та жахливий морок промінням Свого Слова, щойно на очі нам та у вуха наших ближніх потрапляють цілющі літери Писання.

А ще особлива активність Сонця Праведності сьогодні виявляється у Його запрошенні тих, що бояться Імені Божого, до Святої Вечері. Я не чув про світло-терапію в середині людського тіла. Можливо ласкавий Бог колись сподобить якогось вченого до такого винаходу.  Але ви, християни маєте цю світло-терапію вже сьогодні, споживаючи у лагідних промінцях хліба та вина, могутню праведність, святість, вічність і любов правдивих тіла та крові Христа Ісуса, Сонця Праведності. Ззовні нас лікує Хрищення в Імя Отця, і Сина, і Святого Духа.  Всередині лікують нас Христові тіло та кров.  І всюди-всюди лікує нас Його святе і непомильне Слово Христа, Сонця Праведності.

З такими ліками ви – більше не солома, яку жене вітер і палить вогонь. Господь порівнює зцілених Христовою праведністю із ситими телятами. А чому? Ми це бачимо із наступних слів, що описують дії цих тварин.  Ви, певно чули про такий вислів «теляча радість» - особлива, бурхлива радість, радість від несподіваних вражень у погідний, сонячний день.  Перші ознаки цієї радості ми маємо, отримавши прощення наших гріхів і провин, яке ми отримуємо самою вірою в Христа.  Але це – лише початок.

Пророк Малахія каже, що «ви вийдете та поскакаєте, мов ті ситі телята!» Це відбудеться в час воскресіння. Безбожні та ті, що покладалися у своєму спасінні на себе та на свої діла, будуть горіти як солома.  А ви, що віруєте в Христа, що покладаєтеся у своєму спасінні лише на Нього, будете мати неймовірне щастя, захоплення і радість, коли повернеться наш Господь Христос, Сонце Праведності, у славі. Ваші воскреслі тіла будуть святі, як і тіло воскреслого Спасителя. Ви будете ситі та здорові, бо у Царстві Небесному, для якого вас воскресить Ісус, гріха більше не буде, а отже не буде більше жодного страждання і смерті.  А ще там не буде жодного безбожного і жодного невіруючого. А будуть там усі віруючі в Христа. Це сьогодні обіцяє пророк Малахія.  Це сьогодні гарантує вам наш Розпятий і Воскреслий Господь Ісус Христос, Сонце Праведності.

Про це свідчив Іван Христитель, якого в сьогоднішньому пророцтві Господь Святий Дух називає ще Іллею, який мав прийти, аби вказати віруючим слухачам Слова і одноплемінникам Малахії, євреям, на Христа. Хай Господь Святий Дух, Який через Сонце Праведності, живе всередині вас, свідчить про це вашим рідним, аби привернути і їхні серця до Христа, в Якому зцілення і життя вічне. І самі купайтеся в цілющому промінні Христа, Сонця Праведності, в Його Слові і Таїнстві щонеділі і щодня. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

субота, 17 грудня 2011 р.

День Св. Івана Дамаскина, богослова та автора гімнів

     Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Івана Дамаскина (675-749 р. р), великого упорядника православних сповідань і останнього великого грецького богослова. Будучи уродженцем Дамаску, Іван покинув впливову посаду на ісламській державній службі, щоб присвятити своє життя християнській вірі.

Приблизно 716 року Господнього він вступив у монастир поза Єрусалимом і був висвячений на священика. Коли візантійський імператор Лев Ісавр 726 року Господнього видав постанову, яка забороняла ікони (образи), Іван такій постанові вчинив опір. У своїх Апостольських бесідах він доводив легітимність шанобливого ставлення до образів, що принесло йому пізніший осуд від Іконоборчого Собору 754 року Господнього.

Іван також писав праці на захист православної віри проти сучасних єресей. До того ж він був обдарований автор гімнів і зробив свій внесок у літургію Візантійських церков. Його найбільша праця - Джерело мудрості, стала масивною збіркою істин від попередніх християнських богословів, що покривала практично кожну доктринальну тему. Підсумок Іваном Дамаскином православної віри залишив тривалий слід і в Східній, і в Західній Церкві.

Молитва на День Св. Івана Дамаскина:


Господи!  Через Свого слугу Івана Дамаскина Ти у силі проголошував таємниці правдивої віри. Зміцни нашу віру, аби ми могли сповідувати Ісуса правдивим Богом і правдивою людиною, співаючи хвалу воскреслому Господеві, щоби силою Його воскресіння, ми також могли отримати радість вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Залишатися на царській дорозі

Никодим переймається мирськими справами, цим життям та іншими речами, які суперечать Десяти Заповідям – подібними шахрайствами переймалися Анна й Кайяфа. Інші хочуть бути надто розумними і намагаються знати надто багато. Але ми мусимо йти просто вперед, не відхиляючись ні ліворуч, ні праворуч. Ми мусимо залишатися на царській дорозі, ідучи за здоровим Словом, не соваючи носа в справи ангельські… Щодо решти, то все що знати я не повинен, залишаю те Богові. Христос на манівці мене не заведе. Не для мене це – блудити та кидати стежку – якщо я це робитиму, то скручу собі вязи.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

пʼятниця, 16 грудня 2011 р.

З читання на пору Різдвяного посту

Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо, щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобичею їм, і пограбувати сиріт...  А що ви чинитимете в день навіщення, і наглої згуби, що прийде здалека, до кого втечете за поміччю, і де позоставите славу свою? Нічого не лишиться  тільки зігнутися між полоненими, і попадати між позабиваними... (Ісаї 10:1-4).

четвер, 15 грудня 2011 р.

Черговий том вибраних творів Лютера англійською мовою

     У видавничому домі "Конкордія" (Сен-Луїс, США) вийшов друком черговий, 60-ий том вибраних творів доктора Мартіна Лютера англійською мовою. Даний том містить перемови доктора Лютера до різноманітних книг Біблії.  Як зазначає у своєму блозі Превелебний Пол Маккейн, "передмови Лютера дають детальний звіт про літературу пори Реформації". Придбати цей том в США можна буде за суму від $34.99 до $49.99 за примірник. Більше інформації можна отримати через посилання:  http://www.cph.org/p-19303-luthers-works-volume-60-prefaces-ii-1532-1545.aspx?SearchTerm=luther%27s%20works%20volume%2060

середа, 14 грудня 2011 р.

Лише з цього живе Церква

     Сучасні очі, які розбігаються через нескінченні безперервні війни про технічні, хоча й украй значущі деталі, найімовірніше виявлять дивним і наївним доказ із Писання, який наводить Апологія як теорему: "Служіння Слова має Божу заповідь і славетні обітниці" (ХІІІ:11).  Цитуються лише Римлян 1:16 і Іс. 55:11!  Але те, що не мається на увазі якесь просто "служіння теоретично", чітко видно з уже усталеного параграфа, який говорить без дальшого Біблійного доказу: "Церква має заповідь призначати служителів".
     Божественне запровадження служіння тут або деінде в Книзі Злагоди не розглядалося.  Набагато нагальнішим було питання про справжню природу та завдання того служіння. Хіба Бог запровадив належним чином кваліфікованих "переосуществленців" або "жерців меси", з абсолютним ієрархічним контролем над вірою і життям на додачу?  Саме проти цієї гротескності Апологія зареєструвала Євангельську трансформацію Реформації:  служіння - для роздавання скарбів Євангелія, і  лише для цього, бо лише з цього живе Церква.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

вівторок, 13 грудня 2011 р.

День Св. Апостола Андрія Первозванного

     Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Апостола Андрія Первозванного. Св. Андрій, брат Симона Петра, народився у галілейському селі Віфсаїді. Будучи учнем Св. Івана Христителя, Андрій став першим з Ісусових учнів (Івана 1:35-40).  В Євангеліях його ім'я з'являється на початку списків Дванадцятьох. Саме він познайомив свого брата Симона з Ісусом (Івана 1:14-42). В повному сенсі цього слова він був першим місіонером у рідному краї, а також закордоном (Івана 12:20-22).
     Передання свідчить, що Андрія було замучено на хресті у формі літери Х. Вважається, що 357 року по Р. Х. його тіло було перенесено до церкви Всіх Апостолів у Константинополі, а згодом перенесено до собору в Амалфі, в Італії.  Повість Врем'яних літ, наш давньоруський літопис, зазначає, що Св. Апостол Андрій Первозванний побував і на київській землі. Наш Український Лютеранський Служебник згадує про Св. Андрія Первозванного в гімні 119 "Понад крик юрби і гамір":

Так колись Андрій апостол
Кинув дім і всю рідню,
І на нашу Україну
Приніс Добру Новину.

Молитва на День Св. Апостола Андрія Первозванного:

Всемогутній Боже!  Благодаттю Твоєю Апостол Андрій виявив послух до поклику Твого Сина про те, щоби бути Його учнем. Дай нам також, аби ми слідували в серці і житті  за Господом Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 12 грудня 2011 р.

Союз робить усе спільним

Христос призначав ці дві форми хліба та вина, а не одну, аби далі зазначити про той особливий союз і спільноту, які ми маємо в цьому таїнстві. Бо немає ближчого, глибшого і нероздільного союзу ніж союз їжі з тим, кого годують.  Бо їжа входить всередину і засвоюється самою природою і стає однією сутністю з людиною, яку годують. Інші союзи, які досягаються такими речами, як-от: цвяхи, клей, шнури і тому подібне не роблять однієї неподільної сутності з поєднаними об’єктами. Таким чином в таїнстві ми також стаємо поєднані з Христом і чинимося одним тілом з усіма святими настільки, що Христос піклується про нас і діє від нашого імені. Це так наче Він є тим чим є ми, і Він піклується про все, що непокоїть нас і навіть більше від того. Своєю чергою ми також піклуємося про Христа наче ми – то Він і такими вкінці ми й справді будемо – ми станемо на вигляд як Він. Як каже Св. Іван: «Знаємо, що, коли з'явиться, то будемо подібні до Нього» [1 Ів. 3:2].  Настільки глибокою і повною є ця спільнота Христова і всіх святих із нами. Таким чином на Нього нападають наші гріхи, а Його праведність нас захищає. Бо союз робить усе спільним аж допоки в кінці Христос не знищить гріх у нас повністю і вчинить нас такими як Він Сам у Останній День. Так само цією самою любов’ю ми маємо бути поєднані з нашими ближніми: ми – в них, а вони – в нас.

Доктор Мартін Лютер, Про блаженне Таїнство тіла Христового

неділя, 11 грудня 2011 р.

Проповідь на 1-у неділю церковного року

      ПАГІНЕЦЬ ПРАВЕДНОСТІ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Ось дні настають, говорить Господь, і Я виповню добре те слово, що Я провіщав про Ізраїлів дім і про дім Юдин: тими днями та часу того Я Давидові зрощу Пагінця праведності, Він буде чинити на землі правосуддя та правду!  Юда буде спасений в тих днях, а Єрусалим буде жити безпечно, і його будуть кликати так: Господь – наша праведність! Бо так промовляє Господь: Нема переводу Давидовим мужам, що мають сидіти на троні дому Ізраїлевого, і нема переводу в Левитів священиків перед обличчям Моїм тому мужеві, що буде приносити цілопалення, і спалювати хлібну жертву, і приносити жертву всі дні!   (Єремії 33:14-18).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, нещодавно я натрапив на термін «глобальне знеліснення».  Вчені кажуть, що щороку на землі знищується 14 мільйонів гектарів лісів. Це приблизно ¼ територія України.  Які основні причини?  Мати із землі більше користі, зокрема мати сільськогосподарські угіддя. Ліс спалюється, викорчовується, бо селянам потрібен ґрунт для того, щоб засіяти землю пшеницею, засадити картоплею та іншими корисними рослинами. А ще селянам не потрібні дикі дерева. Їм потрібні дерева, які приносять плоди: груші, яблука, вишні, сливи, добрі дерева. Господь Ісус Христос із деревами часом порівнює людей.  В Євангелії від Матвія Він каже: «Або виростіть дерево добре, то й плід його – добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його – злий. Пізнається бо дерево з плоду» (12:33).

Сьогоднішній наш Біблійний текст писався у той час, коли було вже спалено один великий людський сад – Ізраїль.  Ця країна була зруйнована, спалена і депортована ассирійцями.  Сокира була вже прикладена до іншого саду, сірник ось-ось мав торкнутися дерев з іншого саду, який звався Юдея у якій і жив наш любий пророк Єремія.  Палієм мав бути Вавилон, язичницька імперія, що зруйнує Єрусалим, розвалить Храм, а юдеїв вижене на довгі 70 років у неволю.

Чому ці біди сталися із Ізраїлем і Юдеєю?  Чому їхні столиці були захоплені, зруйновані, наче ті величезні масиви лісу, що руйнуються сьогодні, а самі мешканці, які пишалися тим, що вони – народ Божий, були вигнані у неволю?  Чому над Ізраїлем і Юдеєю пронісся палючий вогонь?  Бо вони були деревами поганими.  Вони не приносили доброго плоду, а плоносили злом: невірством, зневагою до батьків, вбивствами, блудом, крадіжками, неправдомовством і заздрощами.

Збулося те, що пророкував про їхнє майбутнє Мойсей: «Роздражнили Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгнівили своїми марнотами, тому роздражню Я їх тим, хто не народ, нерозумним народом розгніваю їх. Бо був загорівся огонь Мого гніву, і палився він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір. Я на них нагромаджу нещастя, зуживу Свої стріли на них.  Будуть виснажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та заразою лютою, і зуба звірини нашлю Я на них, з отрутою плазунів по землі.  Надворі забиватиме меч, а в кімнатах страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим... Їх виноград з винограду содомського та з піль тих гоморських, винні ягоди їхні отруйні то ягоди, вони грона гіркоти для них, вино їхнє зміїна отрута і гадюча погибельна їдь» (5 М. 32:21-32).

            На сьогодні в Україні мешкає майже 46 мільйонів людей: чоловіків, жінок, дітей. Великий людський сад. Але які ми дерева з Божого погляду? Хто ми?  Непотрібні лісові хащі чи родючий сад? Що ж, подивімося на свої плоди. Мало не щодня наші ЗМІ повідомляються про все більшу безправність і все більшу корупцію у країні.  За різними економічними свободами ми опускаємося все нижче й нижче у списку країн, займаючи ганебні місця посеред африканських тираній.  Все більшою стає прірва між невеличким гуртом мультимільярдерів та вельми заможних чиновників і масою зубожілого люду. Це – на національному рівні.

А як щодо кожного з нас?  Як щодо нашого життя вдома, на роботі, в суспільстві, в церкві?  Адже наша країна, наш народ складається з окремих людей. Загляньмо в серце. Тільки не серце нашого ближнього, куди нас спонукає дивитися диявол і наша грішна плоть.  А в наше особисте серце.  Які думки були в ньому впродовж минулого тижня?  Які слова виходили з нього?  А які вчинки?

 Нам є за що шкодувати, бо й це ми долучилися до того, що таку Україну садом не назвеш.  Більше напрошується слово ліс з дерев, що ростуть, не приносячи доброго плоду. Про такі дерева Господь каже: «Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається» (Матвія 7:19).  За наші гріхи на нас чекає вогонь Божого гніву. Такий вогонь колись спалив був Ізраїль і знищив Юдею. Але вогонь Божого гніву не закінчується лише цим життям. Для безнадійних грішників він продовжує палати в аду, в огняному озері, завдаючи нестерпних мук боговідступникам упродовж цілої вічності.

Де знайти вихід з цих хащ? Самим нам нізащо не вибратися з них.  Самим нам нізащо не позбутися загрози палючого Божого гніву. Вихід є лише в Господа. Сьогодні Він через пророка Єремію каже: «Ось дні настають, говорить Господь, і Я виповню добре те слово, що Я провіщав про Ізраїлів дім і про дім Юдин».  Ваш досвід може засвідчити вам, що часто люди, навіть на перший погляд великі та поважні, слова кидають на вітер. Але Господь завжди виконує Своє Слово.  Він виконує погрози до не розкаяних грішників. І виконує добре слово до тих, що каються у своїх гріхах і довіряються Господу.

А що це за добре слово?  Може Господь каже, що Ізраїль і Юдея зберуться на силах і самі зможуть здолати все те зло, що криється в їхніх серцях?  Якби це було можливо з ізраїльтянами та юдеями, то й ми могли би сподіватися на такі само результати.  Але Господь не каже, що ізраїльтяни або юдеї щось виконають. Бог каже, що Він виконає Своє слово. І воно – добре.  Всяке добре давання і дар досконалий – лише від Бога (Як. 1:17). А слово Боже – про обіцяного Спасителя. 

Сьогодні через пророка Єремію Господь називає Його Пагінцем праведності, Який вийде з Давидового роду, тобто з племені Юди.  Ще від часу патріарха Якова, всі віруючі вірували в особливого Сина Давидового – Месію, Христа, Який розчавить голову сатані і визволить усе людство від влади гріха, диявола та смерті.  І ось перед падінням Єрусалиму, перед руйнуванням Храму Господь вкотре повторює цю обітницю, аби і юдеям за часу Єремії і нам, українським лютеранам ХХІ століття вказати на те, що спасіння – від Господа і, щоб ви жили, Він зрощує Пагінця праведності.

Не юдеї зрощують цей Пагінець. Не ми зрощуємо цей пагінець.  Бо зле дерево, як знаємо приносить лише злі плоди. Ми зрощуємо лише те, що мусить бути відданим вогню.  Але Бог зрощує Свій Пагінець. Цей Пагінець отримає тіло від Давида, бо Діва Марія – з Давидового роду.  Але Пагінець цей – від Бога і Пагінець цей – Бог.

Ізраїль і Юдея відступилися від Бога і вони втратили благословення, втратили країну, а багато людей втратили ще й життя. Бо де є Бог – там є життя. Бо Бог є Життя.  Де є Бог – там є любов. Бо Бог є Любов.  Де є Бог – там всі інші благословення, бо це ж Він – наш люблячий Творець. І ось Бог – Життя, і Бог – Любов стає Пагінцем посеред лісу, приреченого на знищення.

Ліс, усе людство, приречене, бо ми всі – грішні.  Але цей Пагінець, Ісус Христос – безгрішний. Коло Нього все буде рушитися, палати, руйнуватися, але Він буде зеленіти, жити та процвітати, бо Він не лише досконала людина, Він – святий Бог. Зла і підступу в Ньому немає. Єремія пророкує, що «Він буде чинити на землі правосуддя та правду!»  Тільки правосуддя і правду. Але для чого Він це чинить? Бо це в Його божественній природі і це в Його святій людській природі.

Проте це ще не все. Зауважте, яку чудесну обітницю проголошує далі Бог. «Юда буде спасений в тих днях, а Єрусалим буде жити безпечно, і його будуть кликати так: Господь – наша праведність».  Господь – наша праведність.  Він це чинитиме для нас і заради нас.  Він виконуватиме Закон на нашому місці і замість нас. Від народження ми не маємо праведності.  Але ось є Той, Хто є Пагінець праведності, Господь Ісус.  І до того ж Він – наша праведність.

За природою ми – неправедні, злі дерева.  Але є Він – Пагінець праведності. Злі дерева з одного боку і Пагінець праведності з іншого боку.  Але Бог називає Його нашою праведністю.  І для цього Він має абсолютно вагомі підстави. Бо цей Пагінець, Ісус Христос бере на Себе всю нашу неправедність, несе її на Голгофський хрест і там обмиває її своєю праведною, святою кровю. Вогонь гніву Божого був спрямований на Ісуса Христа, праведного, аби нам заради Його невинних страждань простити усю нашу неправедність.  Праведник помер на хресті Голгофи, аби на третій день по хресній смерті, неправедних проголосити праведними, вийшовши із гробу у світлому воскресінні.

Ісус Христос – наша праведність. Не діла, не якась інша людина, або якась заслуга, а Господь – праведність наша. Ця праведність стає нашою через віру, інакше Бог не мав би доброго слова, а мав би слово зле, яке прирікало би нас до каторги чистилища чи жахливих митарств.  Але слово Господа – добре, бо Господь є наша праведність. Не буде наша праведність, а є наша праведність.

Хрищенням прищеплює наш Бог до Свого Пагінця праведності, аби проголошувати через Апостола Павла: «Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3:27).  Христос – наша праведність через віро-творче Хрищення. Коли ви віруєте у Христа, то ви прищеплені до Нього і таким чином вірою ви стаєте із Христом, Пагінцем праведності – одним цілим: ви перебуваєте в Ньому, а Він перебуває у вас. І оскільки Він – праведність, то й ви з Ним і в Ньому – праведні. І оскільки ви прищеплені, то й отримуєте від Нього поживу, що її дає цей вічний божественний Пагінець праведності: Його Слово, Його правдиві тіло та кров у хлібі та вині Святої Вечері.

Ми кличемо Христа – Господь – праведність наша.  Бо Він – наш.  Ви належите Христові, а Христос належить вам. А з Ним належить і високий привілей царського священства, про яке пророкує Єремія і звіщає сповнення Апостол Петро: «Ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані» (1 Петр. 2:9, 10).

І оскільки ми – священство царське, то й звіщаємо про Христа і словами, і ділами. Жертва наша – Христос, уже один раз і на всі віки принесена, а ми приносимо жертви прославлення Бога, молитов і вдячності на кожному місці нашого життя. Бог прищепив нас вірою до Ісуса Христа, Пагінця праведності, аби ми не були більше злими деревами, що підлягають спаленню і нині, і у вічному озері вогняному пекла, але щоби ми були деревами добрими, що родять плоди добрі, плоди любові до Бога та нашого ближнього. Бо то через нас Христос зароджує: любовю, радістю, миром, довготерпінням, добрістю, милосердям, вірою, лагідністю і здержливістю (Гал. 5:22, 23).

Він це чинить Своїм Духом Святим через нас, бо Він – наша праведність, а ми – Його, і з Ним ми маємо ще один привілей, Який мають лише праведні, тобто віруючі в Христа, Який є їхньою праведністю. І цей привілей – воскресіння до життя вічного.  Бо наближується той час, коли Господь Христос повернеться у славі, аби воскресити вас до вічного життя і вчинити всьому світові остаточне правосуддя і правду: засудити нерозкаяних грішників, а вам, що віруєте в Нього, дати вічне життя у Небесному Царстві.

Щороку на землі спалюється лісу площею, що становить приблизно ¼ України. Хай Господь дає, аби з нашого рідного українського народу все більше людей з дерев гріха самою вірою прищеплювалися до Пагінця праведності, Ісуса Христа і не горіли вічно в огні аду, а жили вічно з Христом у Божому святому Царстві.  Бо Христос – наша праведність.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24)

субота, 10 грудня 2011 р.

Поради від апостольських отців

     Сьогодні в нашій Церкві починається новий церковний рік, який ще називається церковне новоліття, а в західній частині Церкви - Адвент. Церква готується до святкування Різдва, звертаючи увагу на пророцтва про воплочення Сина Божого та на Його повернення у славі.  Цей передріздвяний час ще називається Різдвяним постом. І в засобах масової інформації знову роздаються різноманітні поради про їжу та напої.  Ми не заперечуємо користі посту і стверджуємо, що піст (тобто, повне утримання від їжі) є, наприклад, добрим приготуванням до Святої Вечері.  Як і не відкидаємо необхідності контролювання плоті та дисципліни тіла (1 Кор. 9:27; Кол. 3:5). І Різдвяний піст може виявитися  гарною нагодою для такого контролю і дисципліни.  Але слід зауважити, що увага Господа Святого Духа оминає сучасні пости - зміни дієт, вигадані людьми, як і не зосереджувалися на змінах дієт апостольські отці, тобто перші пресвітери, єпископи, які були учнями апостолів.  Досліджуючи апостольських отців, натрапляємо на поради іншого характеру, бо як каже Господь Святий Дух через Апостола Павла: "Царство Боже - не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. Хто цим служить Христові, той Богові милий і шанований поміж людьми" (Римлян 14:17, 18). Поради від апостольських отців перебувають у злагоді з Писанням. Прикладом є наведені нижче поради з 11-ого розділу 1-ого Послання Св. Климента Римського до коринтян.  Св. Климент Римський був учнем Св. Апостола Павла. Хай цей передріздвяний час стане доброю нагодою для нас плекати ті чесноти, що шанувалися ще в І і ІІ століттях служіння нашої Церкви.
   
     "Пильнуймо ж, улюблені, аби Його многота добрих діл для нас не стала судом над нами, якщо ми не будемо робити добрих і чеснотних вчинків перед Ним у злагоді та не будемо громадянами, які Його гідні. Бо в одному місці Він каже: "Дух Господній - світильник, що досліджує внутрішні частини".  Зауважмо наскільки Він близько, і що жодна наша думка або наші хитрощі від Нього не сховаються. Тож правильно не відходити від Його волі. Ставаймо каменем спотикання для нерозумних і бездумних мужів, які величаються і хваляться в гордині слів своїх, а не Богом. Вклоняймося Господеві Ісусові Христові, кров Якого була видана за нас і шануймо тих, що керують нами. Шануймо пресвітерів, навчаймо молодих страхові Божому, ведімо дружин наших до того, що добре.  Хай виявляють вони улюблений звичай чистоти, хай виявляють невинність у лагідності, мовчанкою своєю хай виявляють сумирність свого язика, хай не виявляють своїх прихильностей розкольницьким уподобанням, а виявляють їх рівною мірою до всіх, що бояться Бога.  Хай діти наші беруть участь у навчанні, яке є в Христі і хай навчаються силі покори перед Богом, силі чистої любові перед Богом і тому, наскільки прекрасним і чистим є Його страх і як він дає спасіння всім тим, що з чистим розумом у ньому живуть свято. Бо Він досліджує думки і бажання. У нас - Його дихання і відбирає Він тоді його, коли забажає".

пʼятниця, 9 грудня 2011 р.

Як шанувати святих

     Наше Сповідання схвалює шанування святих, тому що тут має бути схвалене тристороннє шанування.  Перше - подяка. Бо ми повинні дякувати Богові через те, що Він виявив приклади милосердя, бо показав, що бажає спасти людей і дав Церкві учителів та інші дари. І ці дари, через те, що вони є найбільшими, слід посилювати, а самих святих слід хвалити - тих, що вірно використовували ці дари, як і Христос хвалить вірних підприємців (Мт. 25:21, 23).
     Друге служіння - зміцнення нашої віри - коли ми бачимо, як Петрові прощено його відречення. Тож і нас підбадьорено вірувати в те, що насправді благодать переважає над гріхами (Рим. 5:20).
     Третім шануванням є повторення перше віри, а потім інших чеснот, які повинен повторювати кожен християнин відповідно до свого покликання.

     Апологія Ауґсбурзького віросповідання, Стаття ХХІ, Про звертання до святих

четвер, 8 грудня 2011 р.

Якою є природа служіння Церкви?

     Служіння Церкви - не світський уряд, яким забезпечуються політичні відносини чи справи цього світу (Лк. 22:25, 26; 2 Тим. 2:4). Це також не духовна влада, яка керує ними свавільно та, як це бувало, явним пануванням над Церквою Божою у питаннях віри (2 Кор. 1:24; 1 Петр. 5:3). Це також не підприємництво або хитрощі для задоволення жадоби (1 Тим. 3:2, 3, 8; 6:5; 1 Петр. 5:2). Але це духовне або ж церковне служіння, запроваджене і встановлене Самим Богом задля здійснення і виконання необхідних функцій Церкви таким чином, що пастирі чи проповідники є і повинні бути служителями Бога і Церкви у Царстві Христовому та доморядниками Божих таємниць (1 Кор. 4:1; Кол. 1:25; 2 Кор. 4:5).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

середа, 7 грудня 2011 р.

Різниця між християнами і язичниками

У цьому полягає різниця між християнами та язичниками. Людина, яка безбожна і язичник, живе собі, як корова – він бачить, оцінює і судить про все відповідно до старого народження, відповідно до того, що бачить і відчуває. Проте християнин не ведеться тим, що бачить або відчуває – він ведеться тим, чого він не бачить і не відчуває. Він залишається зі свідченням Христовим – він слухає Слово Христове і йде за Ним у темряві.  Таким чином ми опиняємося у сумі, загорнуті у плащ Христа.  Він веде нас туди, де є сам і в Христі ми возносимося на небеса.  Спасає нас саме Він.
     На цій доктрині ми наголошуємо щодня, що християнське життя – життя віри. Але їй перешкоджає диявол і він втручається в неї повсюди.  Внаслідок цього світ цілковито байдужий і чимало людей навіть її зневажають, як це робить папа, кардинали, єпископи та решта папського наброду. Селяни й шляхта також стають епікурейцями. В цьому й полягає замисел диявола: піднести деяких людей, а потім, щойно вони увірують, відвести їх від віри та накинути їм речі, які не записані в Божому Слові. Вони візьмуться за Бога та обговорюватимуть питання, чому Бог не приводить весь світ до віри та спасіння. Вони розмірковуватимуть про чудесні діла Божі, про Його керування світом та про Його суди. Але тут ми повинні мати розум, аби дати дияволові відсіч і промовити: «Я буду вдоволений голосом вітру, який тут промовляє, тобто – вірою.   Якщо я буду вдоволений голосом вітру, то все в мене буде добре.  Тоді я перебуватиму в безпеці та стоятиму на твердій землі. А того, що Бог не обявив у Своєму Слові, знати я не хочу – залишаю це я ангелам».

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

вівторок, 6 грудня 2011 р.

День Св. Климента Римського, пастиря

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Климента Римського, пастиря. Св. Климента (прибл. 35-100 р. р. по Р. Х.) пам'ятаємо, як учня Св. Павла, який установив взірець апостольської влади, що панувала в Християнській Церкві впродовж  І і ІІ століть. Він також наполягав на тому, аби в центрі поклоніння Церкви та євангелізації перебував Христос. В листі до християн у Коринті він наголошував на центральності Ісусової смерті та воскресіння: "Не зводьмо очей з крові Христової, розуміючи наскільки вона дорогоцінна для Його Отця, бо пролита була вона за наше спасіння і принесла благодать покаяння всьому світові" (1 Климента 6:31).  Перед тим як померти мученицькою смертю (його втопили на засланні в Херсонесі (тепер Севастополь), Климент виявив непохитну, Христоподібну любов до Божого викупленого народу і надихав майбутні покоління далі розбудовувати Церкву на основі пророків і апостолів, наріжним каменем якої є Христос.

Молитва на день Св. Климента, пастиря:

Всемогутній Боже!  Твій слуга, Климент Римський закликав Церкву в Коринті до покаяння і віри, аби об'єднати їх у християнській любові. Дай, аби Твоя Церква могла бути закорінена у Твоїй правді присутністю Святого Духа і залишалася непорочною у Твоєму служінні аж до приходу нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

понеділок, 5 грудня 2011 р.

Нове число Доброї Звістки

Часто у пастирській практиці помічаю, що люди не зовсім вірно уявляють собі про величину влади гріха, а також про те, як з нею боротися. Не допомагають правильному розумінню і численні єресі та новітні релігійні рухи, які повністю спотворюють Божу істину про гріх, його дію, наслідки та ліки від гріха.  Допомогти чіткому розумінню цього питання, навчити християн правильно ставитися до гріха та боротися з ним покликане нове число "Доброї Звістки" під назвою "Влада гріха". Це вже 29-е число журналу, доступне для українських читачів. І як завжди даний журнал, після Біблії - найкращий засіб для християнського навчання. Він містить чудово написані (на основі Писання) статті та Біблійні уроки. А ще він прекрасно проілюстрований. Ілюстрації всі високоякісні  і їх, до-речі, можна використовувати, попередньо вирізавши з журналу, як християнські картини.  Раджу користуватися цим журналом всім без винятку християнським пастирям.   Тим пастирям і парафіям, а також окремим християнам, що хочуть вкористовувати це число Доброї Звістки, прошу робити замовлення через мою адресу електронної пошти: vhorpynchuk@hotmail.com

неділя, 4 грудня 2011 р.

Проповідь на останню неділю церковного року

                                 ВЛАДА І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
А Господь відказав: «Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно? Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його. А коли раб той скаже у серці своїм: «Забариться пан мій прийти», і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися, то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними! А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий. Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть»  (Євангеліє від Св. Луки 12:42-48).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого! (Кол. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, в «Малому катехізисі» доктора Мартіна Лютера, в 5 розділі є настанова про те як навчати ненавчених сповідатися. І в тій настанові є такі слова: «Поміркуйте над своїм становищем згідно з Десятьма Заповідями, зважаючи на те, чи ви – батько, мати, син, донька, господар, господиня чи слуга, - чи ви були неслухняними, невірними, ледачими, чи ви образили кого-небудь словом або ділом, чи вкрали щось, зневажили когось, чи знехтували чимось, чи завдали комусь болю».

Ці слова – чудова порада не лише для ненавчених сповідатися, але й гарне нагадування для кожного з нас.  Бо наші взаємини з Богом включають ще й наші взаємини з ближніми.  А наші ближні – це члени нашої сім’ї. Але не тільки вони. Це ще й наші колеги, співробітники, начальники або підлеглі.  Тому коли ми грішимо проти одного з наших ближніх, то грішимо й водночас проти Бога. Щодня слід згадувати про свої вчинки, щодня слід просити прощення в Бога за наші гріхи, а також просити в Нього, аби Він творив у вас чисте серце і духа праведного у вашому нутрі. «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. Оце те, що людину опоганює» - каже Господь (Мт. 15:19, 20).

Коли серце нечисте, тоді й усе інше нечисте. А власник, господар такого серця – нещасна людина, навіть коли цього поки що не усвідомлює.  Отже наш євангельський текст на кінець цього церковного року починається із запитання нашого Господа: «Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно?»  Господь таки одразу й дає відповідь: «Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його».

            Над ким поставив вас, дорогі брати і сестри, Господь?  Над сім’єю? Над дітьми та внуками?  Над працівниками?  Багато людей згадують про те, що всяка влада – від Бога.  Вада батьків над дітьми – від Бога.  Влада начальників над підлеглими – від Бога.  Влада пастирів над мирянами  - від Бога. Але як часто ми, що маємо владу, забуваємося про обов’язки цієї влади.
       
              У сьогоднішній притчі є два види домоправителів. Один – вірний своєму панові.  А інший – домоправитель із подібною, дірявою наче решето пам’яттю.  Щойно отримавши владу від пана, щойно пан за двері, як цей домоправитель думає: «Забариться пан мій прийти».  Жахливе мислення, катастрофічне.  Велика прикрість у тому, що подібне мислення від народження мають усі люди, бо всі ми народилися у гріхові, смертельній хворобі, успадкованій ще від наших прабатьків, Адама та Єви.

            А від думки до дії зовсім недалеко. В народі кажуть: «Якби то так до чогось доброго!» А злому і вчити не треба.  Не треба закінчувати школи чи університету, аби робити зло. Зі злом ми народжуємося.  І невірний раб із нашої притчі не бариться робити те, що властиве його природі.  Господь каже, що коли існує невірність панові, то раб «зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися». Чи давав Господь комусь такі повноваження, аби знущатися із ближніх?  Ні!  Може Він дозволив комусь бути егоїстом та жити у власне задоволення за рахунок тих, над ким він поставив домоправителя?  Та ж ні!  Заповідь Господа щодо ближніх залишається та сама і такою буде до кінця цього віку: «Люби свого ближнього як самого себе!» 

«Люби!»  - Не «Бий підлеглих чоловіків і жінок!»  Не «Знущайся із людей!»  Не «Набивай собі кишені!» будь якою ціною.  А «Люби свого ближнього як самого себе!» Але звідки візьметься та любов до ближнього, коли немає любові до Пана – до Господа Бога, а є лише думка: ««Забариться пан мій прийти» отже можу робити, що хочу – тепер я господь і бог тут, над цими людьми.

Так може бути будь-де у світі: від низів і аж до самих верхів. Так може бути і в церкві. Коли домоправитель-проповідник замість того, аби піклуватися про домашніх, віруючих і докоряти за гріхи та прощати гріхи тим, що каються, годувати їх вчасно прощенням Христовим, весь час б’є вірян то Законом, то переданням, а то сп’янівши від сатанинського дурману єресей, дихає на них перегаром спасіння через добрі діла, благословення через поклоніння святим чи прощення через паломництва.

Хай стережуться всі такі домоправителі.  Сьогодні ще не пізно розкаятися, бо ще ось-ось і Пан Христос повернеться і станеться це «за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними! А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий. Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий.».

            А зараз зверніть увагу на ці слова Христа: «Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть». Ви – християни. Вам дано багато. І вам багато повірено, багато доручено.

             А що ж вам дано? Віру в Самого Сина Божого Ісуса Христа. Ця віра привласнює Христа Спасителя. Вона – Його дар і будучи Його даром вона робить вас Христовими, а Христа вашим Спасителем. І все, що Його – також ваше, через віру.

 У притчі Він у дорозі, і Його названо паном, але цей пан, справжній пан, бо це Він - Цар над царями та Пан над панами (1 Тим. 6:15).  Він міг би цілу вічність радіти на небесах з Отцем і Святим Духом.  Він міг бенкетувати із небесним військом, святим і непорочним.  Він міг би тішитися співом небесних хорів, але Він обрав щось інше. 

            Він обрав щось інше, бо по-іншому Він не міг. Це ж Він дав нам заповідь: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою».  Звісно ця заповідь стосується Отця, і Сина, і Святого Духа.  І це ж Він дав нам заповідь: «Люби свого ближнього як самого себе».  І це Він стався нашим ближнім. І то непросто ближнім нашим, а найближчим.  Бо те, що Син Божий робив і робить не просто для цілого людства, але робить Він це для кожного з вас особисто і це Його діяння стає вашим через віру.

            Власне й навіть, народившись від Діви Марії у Віфлеємі, Він мав би мати щасливе життя вічне у людській плоті. Адже Він – вічний Бог і досконала, безгрішна людина. Він не мав би помирати. Він міг би насолоджуватися всім тим, що робив для інших – прекрасним вином та чудесною їжею, погідними днями й вечорами, чудесним товариством ангелів, які би прислуговували Йому день і ніч. Він мав би так провести Своє життя, якщо дивитися на Христа з мирського погляду. Але так Він не міг.
           
            Він не міг так, бо це не в Його природі. Бо Господь Христос – любов. Бо Він вас любить. І Він не хоче, аби ви закінчили так, як невірний домоправитель.  І, щоби так не було, Він бере на Себе усі до одного ваші гріхи і несе їх на Голгофський хрест.  Він бере ваш гріх дитини, батька й матері, начальника і підлеглого і йде тяжкою дорогою падаючи під тягарем римського хреста.

            Аби вас не було засуджено разом із невірними, Христа було розіпнуто поміж двох невірних – злочинець був ліворуч від Нього і праворуч від Нього. Але муки, яких зазнав Він не зрівняти із жодними стражданнями будь-якої грішної людини – бо на Ісуса було покладено гріх усіх нас.  Коли Ісус помирав– то від Нього Бог відвернувся, аби ніколи не відвертатися від нас в Ім’я Свого Сина розп’ятого за наші гріхи. Бо Христове розп’яття було для вас і за вас. 

            Ісус – блаженний раб, досконалий домоправитель, Який служить Своєму домові – Своїй любій Церкві, помирає за неї – за кожного з вас, аби у Своєму світлому воскресінні, на третій день по смерті на Голгофі, проголосити торжество Свого домоправительства – виправдання кожного з вас, що віруєте в Христа, надієтеся на Нього і на Нього уповаєте кожної миті свого життя.  Блаженний той раб, що перебуває у домі Христовому, Його Церкві, бо тут Господь вчасно докорить через Свій Закон. 

І вчасно дасть Господь харч для  нашої віри, проголосивши нам відпущення гріхів, вказуючи нам на хрест і несе промовляючи: «Там Мене били за вас!  Там Мене розпинали за вас!  Там Я помирав за вас! Коли вам тяжко – подивіться туди.  Коли з вас знущаються, пам’ятайте, що ще більше знущалися з Мене.  Коли від вас невірні домоправителі відбирають ваші гроші, ваші заробітки та пенсії, ваші статки, пам’ятайте, що від Мене відібрали і Мій останній одяг, розділивши Його жеребкуванням і Моє життя, упевнившись у Моїй смерті через наконечник списа.  Але Я живий і Я з вами. Де ті первосвященики, що плювали Мені в обличчя? Де та сторожа, що била Мене?  Де ті римляни, що пробивали Мені цвяхами руки та ноги? Де усі невірні домоправителі, разом із Кайяфою і Пілатом? А Я ось з вами, Я живу вічно і ніколи вас не полишу. Бо Я воскрес – воскреснете і ви. Я живу вічно і ви будете жити вічно зі Мною. І немає такої перепони, що відділила би вас від Моєї любові».

І якщо невірний домоправитель сам їсть та п’є і марнує багатство, яке доручив йому Господь, то Сам Господь – не такий.  Він нас годує Своїм правдивим тілом.  Він нас поїть Своєю святою кров’ю, аби ми не охляли і не занепали на силах, а самі були вірними домоправителями там, де Він нас поставив – дітьми та батьками, підлеглими та керівниками, учителями й учнями, пастирями та мирянами, що добре знають свої обов’язки та виконують їх у любові до Господа Ісуса та до всіх ближніх, які є довкола нас.

Нам багато дано.  Нам подаровано віру Спасителя. А де є віра – там є і вірність. Бо вірою і самою вірою приймаються усі дари Святого Духа. Серед них і вірність Христові.  Слова ці – однокореневі. Але корінь – віра, вірність же – слово вже похідне від віри.  Отже де є віра в Христа, там є і вірність, і вгодне Богові домоправительство,  яке стає таким винятково через саму віру, бо без віри догодити не можна (Євр. 11:6). І готовність зустріти пана – Ісуса Христа теж є через віру, як і саме блаженство, бо блаженні ті, що увірували (Івана 20:29). Бо серце, яке вірує, не буде говорити: «Забариться пан мій прийти». Натомість воно промовляє: «Прийди, Господи Ісусе». Амінь.

Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь. (Кол. 4:18).