суботу, 31 березня 2012 р.

Не плутати посуд зі скарбом

      Аксіомою в Новому Заповіті є те, що первинною основою (темеліос), до якої ніхто не може додати іншої, є Сам Ісус Христос (1 Кор. 3:11).  Апостоли та пророки є - разом і колегіально, без якогось особливого згадування про Петра - основою Церкви служебно, тобто як обрані агенти та представники Наріжного Каменя, Ісуса (Еф. 2:20).  Будувати Церкву на людях замість їхнього служіння означає плутати посуд зі скарбом (2 Кор. 4:7, пор. 1 Кор. 3:4-8). Певним є те, як ми сповідуємо в Трактаті про примат і владу Папи, що Церкву було засновано не на владі людини, а на служінні Віросповідання, котре промовив Петро і в котрому він проголошує, що Ісус є Христос, Син Божий. Відповідно, Він звертається до Петра як до служителя: "...І на скелі оцій, - тобто на цьому служінні" (Трактат, 25).

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

неділю, 25 березня 2012 р.

Проповідь на 4-у неділю Великого посту

                                                   ПОВНІ КОШІ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря. А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими. Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями. Наближалася ж Пасха, свято юдейське. А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: «Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?» Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити. Пилип Йому відповідь дав: «І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав». Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра: «Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!»  А Ісус відказав: «Скажіть людям сідати!» А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.  А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.  І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: «Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло». І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів. А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: «Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!» Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один (Івана 6:1-15).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, експерти з питань продовольства бють тривогу з тими викликами, з якими в найближче десятиліття має зіштовхнутися населення земної кулі.  Ці експерти стверджують, що коли не вжити правильних заходів, то продовольства, їжі на землі бракуватиме, а отже буде зростати й сама вартість їжі.  Врешті-решт, в Україні ми теж мусимо звертати увагу на значне зростання цін на їжу, бо на продукти ми мусимо витрачати все більше й більше грошей. Інколи ми бачимо, як кожні кілька тижнів у магазинах можуть змінювати цінники на один і той самий товар – змінюють не в бік зменшення цін, а в бік їхнього зростання.

Тривога може охоплювати наші душі, коли ми думаємо про день завтрашній.  Що ми будемо їсти, коли будуть такі наші низькі зарплати та пенсії?  У що ми зодягнемося, коли все буде дорожчати так далі?  Як ми будемо жити?  І якщо доля світу може непокоїти нас менше, або й зовсім може бути для нас байдужою, то те, що відбувається з нами – нам зовсім небайдуже. Що буде з нами, з нашою рідною країною?

Коли перед нами постають такі запитання, ми маємо схильність забуватися про Бога, Подателя усякого добра.  Гріх притуплює наш духовний зір і гріх руйнує нашу память про Бога, про Його доброту.  Як часто і безпричинно забуваємося ми про Бога!  Як часто ми думаємо або й розгублено промовляємо: «Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?» (Мт. 6:31).

Гідне товариство в цій забудькуватості складаються і Старозаповітні ізраїльтяни.  Коли вони були в пустині, їх душу гризли подібні страхи. І хоча ще зовсім недавно Господь Бог вчинив для них був велике чудо – ось вони бояться голодувати, бояться померти з голоду і нарікають на Господа Бога. І там лунають ці самі запитання: «Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?»   Проте Господь любить Свій народ і навіть у пустині Він посилає для них перепелиць і манну – чудовий, поживний дар, який супроводжуватиме ізраїльтян упродовж усієї їхньої сорокарічної мандрівки до Обіцяного Краю. Ох, як гірко Господу нашому чути ці наші хвилювання та цю нашу журбу: «Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?»

Сьогоднішня євангельська оповідь нагадує ті драматичні події, що відбувалися в житті Старозаповітного народу в пустині та наші тривожні запитання і ремствування. За Господом Ісусом йшла маса народу. Десятки тисяч людей прагнули зцілитися від своїх недуг, почути Христа, поспілкуватися з Ним. Господь у цей час перебуває на другому боці Галілейського моря.  Він сидить на горі разом із Своїми учнями.  Це було чудове товариство – Христос і Його учні і то були чудесні миті – перебувати з Богом, що воплотився, з люблячим Богом, Який повчав Своїх любих апостолів.  На горі був Господь Ісус проповідував, слова, які Господь Святий Дух записав у Євангеліє від Св. Матвія: «Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Отож, не журіться, кажучи: «Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?»  Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!»

І ось учні зі Своїм любим Учителем на горі. А до них підходить все більше й більше народу.  З гори добре видно, як весь простір заповнюється людьми: чоловіки, жінки й діти – всі вони перед Пасхою ідуть до Христа.   У кожного з них своя окрема біда. Але вони добре знають, де Христос – там вирішення усіх проблем, там щезають ся усякі біди і навіть відступається сама смерть, бо де Христос – там смерті не місце і похорон завершується воскресінням.

Безліч люду наближається до гори, а Христос ставить перед одним учнем, якого звати Пилип, запитання: «Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?»  «Пилип – місцевий, він знає пекарів, у яких завжди можна купити свіжого хліба» - така, принаймні думка, могла скластися в учнів. У нас теж часом виникають зовсім інші думки, коли перед нами постає якесь запитання або проблема. Але Господь і нас може випробовувати так само, як і Пилипа, бо Євангеліє чітко каже, що Господь «це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити».

Господь не потребує наших порад, адже Він – всезнаючий і все у світі тримає Він під особистим контролем. Але як часто про це ми забуваємося! Ось і Пилип забувається про Нагірну проповідь, забувається про Боже Слово, про Божі обітниці, а одразу вмикає логіку та вдається до арифметики: «І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав».  Навіть якщо буде зібрана восьмимісячна зарплата якоїсь людини, то й тоді, коли весь хліб розділити, то на всіх не вистачить навіть скибочки!  Де взяти такі гроші? Це просто неможливо! «Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?»

Подібні сумніви висловлює і Андрій, який в історію Церкви увійде як «Первозванний». Він наводить факт про мізерні запаси продовольства у такої величезної кількості людей: «Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!» – «Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?»

Сумніви мають люди, журяться люди, але не Ісус.  Півтори тисячі років тому Він був забезпечив народ Свій на марші перепелицями і впродовж усієї подорожі Він давав їм манну. А тепер Він запрошує всіх сідати. Спаситель бере в руки хліби.  Він - Бог, але Він ще й – людина.  І як людина Він дякує Богові і починає роздавати їжу – хліб і рибу. Аби нам потрібно було роздати пять хлібин і дві рибинки, то на це в нас не пішло би й хвилинки.  А ще ті пять хлібин так і залишились би пятьма хлібинами, а дві рибки – двома рибками, бо чуда люди не творять. А Ісус творить чудо.  Бо Ісус не просто – людина. Він – Бог, що зодягнувся з утроби Діви Марії в людське тіло і тепер перебуває серед Свого народу і як, тоді в пустині, так і зараз годує людей. Чому Він так робить? Бо Господь любить людей! Він любить і вас.

Це чудо свідчить про те, що Він – Христос, Месія, Спаситель людського роду. В Нього – достаток. Це про Нього сповідує Давид у Псалмі 23: «Моя чаша – то надмір пиття». І тут, біля гори, на другому боці моря Галілейського, як звіщає нам Євангеліє всі їли «скільки хотіли». Хочеш добавки?  Бери, скільки хочеш.  Ти – вдома, ти – з люблячим Богом Спасителем.

Чудо на цьому не закінчується. Спаситель дає набагато більше добра ніж люди можуть подужати. Він не хоче, аби воно марнувалося, а віддає розпорядження: «Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло». Все, що дає Господь має використовуватися дбайливо – нічого не повинно марнуватися, як то часу буває сьогодні серед нашого народу. Раз Господь дає добро, ресурси, врожай, корисні копалини – усі дари мають використовуватися дбайливо на користь людей. А в цьому випадку ми бачимо – скільки ще хліба збирають учні – дванадцять повних кошів!  Дванадцять учнів – дванадцять повних кошів. Хочеш ще Пилипе рахувати скільки то треба динаріїв?  Хочеш ще Андрію скаржитися про малі продовольчі ресурси?  Хочете ви, віруючі, далі питатися: «Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?»  Якщо відповідь – ствердна, то киньте погляд віри на тих Дванадцятьох і на ті дванадцять повних кошів їжі.  Господь піклується про Свою Церкву. Господь піклується про вас. Господь любить Свою Церкву – Господь любить вас.

Нагодовані люди розуміють, що перед ними обіцяний Христос. Вони хочуть, аби Він був їхній Цар. Вони хочуть мати завжди безкоштовний хліб і безкоштовну рибу.  Проте хліб і риба, як і всі інші дари – другорядне.  Головне – щось інше, тому Ісус іде від них, аби здійснити ще більше діло, ще більше чудо – найголовніше з того, що потребує кожна людина, що потребуємо ми.

Ісусова дорога стелеться до Голгофи.  Він іде туди, бо хоче, аби наша дорога стелилася до Царства Небесного. Він бере на Себе наші гріхи, аби з нас змити їх Своєю святою і дорогоцінною кровю і померти за кожного з вас, дорогі брати і сестри, аби здолати вашу смерть і воскреснувши на третій день із мертвих, проголосити вас прощеними, виправданими, дітьми Божими та спадкоємцями вічного життя у святому Божому Царстві.

«Шукайте Царства Божого», - каже Господь Ісус Христос, «а все решта вам додасться». Люди шукали Христа і отримали по-достатком хліба і риби.  Але коли люди шукали хліба і риби, то отримали не хліб і рибу, а суд Божий за невірство у Хліб, що з неба зійшов.  Як отримують сьогодні суд і ті, що не вірять у те, що Той, Хто нагодував пятьма хлібами і двома рибками тисячі людей, хоче і може годувати усю Свою Церкву Своїми правдивими тілом і кровю у хлібі та вині Святої Вечері.  А ті, що визнають свою найголовнішу провину і прагнуть почути прощення гріхів, і прагнуть почути Христа, отримати в поживу Хліб Небесний через Слово і причаститися Його правдивими тілом та кровю на прощення гріхів і провин, отримують все це повною мірою і подостатком.  Бо Господь любить вас, що віруєте лише в Нього. Він прощає всі ваші гріхи та провини. Це прощення, це виправдання, яке ми приймаємо самою вірою – найголовніший і найпотрібніший дар для грішників.  Все інше – супутнє і додається вам повними кошами, як подарунок від Отця дітям, Яких Він любить, жалує і про яких Він піклується. І хай експерти говорять про майбутні продовольчі кризи що завгодно.  Головне – це віра в Христа і Боже Царство. Бо Він – Бог благодатний. Заради Христа. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь. (Еф. 6:24).

пʼятницю, 23 березня 2012 р.

Найкраще підготовлені до літургії

Отже, якщо меса – заповіт і таїнство, в якому обіцяно і запечатано знаком прощення гріхів і всяка благодать Божа, то звідси само собою випливає, що є найкращим для неї приготуванням. Поза всяким сумнівом меса дається тим, що потребують її і бажають.  А кому потрібне більше прощення гріхів і Божа благодать ніж саме тим бідним нещасним сумлінням, яких зводять і мучать їхні гріхи, сумлінням, що бояться Божого гніву, суду, смерті й пекла і прагнуть мати благодатного Бога, Який і не бажає нічого більшого?  Це справді ті, хто найкраще підготовлений до меси. Бо для них силу й значення мають ці слова, коли Христос каже: «Візьміть і пийте, це – кров Моя, яка проливається за вас на прощення гріхів». Де така душа вірує в ці слова як слід, там в месі вона отримує всі плоди меси, тобто мир і радість і таким чином вона багато й щедро нагодована в дусі.


Доктор Мартін Лютер, Трактат про Новий Заповіт 

четвер, 22 березня 2012 р.

Зустріч з Президентом України

     21 березня в складі Всеукраїнської Ради Церков і церковних організацій (ВРЦіРО) я взяв участь у черговій зустрічі з Президентом України на його запрошення.  Ця зустріч, як і минулорічна, відбулася в пору Великого посту (торік ми зустрічалися з Президентом України у Чистий Четвер, ближче до Великодня). Багато членів ВРЦіРО заради зустрічі з Президентом Януковичем, скасували подорож до Брюсселю, де мали заплановані зустрічі з високопосадовцями ЄС.
     Президент Янукович під час зустрічі, що тривала понад дві години, розповів членам ВРЦіРО про стан економіки в країні, реформи, які влада впроваджує в життя з метою покращення життя українського народу. Президент запросив церковних діячів взяти активну участь у розгляді Програми гуманітарного розвитку країни.  Президент також поділився планами про гуманітарну політику країни, яка й далі передбачає рівне ставлення держави до всіх релігій.
    Президент Янукович надав слово для виступу представникам усіх православних та католицьких конфесій, представнику мусульман, вірменської церкви і представнику церкви адвентистів сьомого дня.  Саме ці релігійні діячі не лише змогли висловити свої думки з приводу почутого, але й звернутися до Президента Януковича з проханнями про вирішення проблем, з якими зіштовхуються їхні конфесії.
     Наступна зустріч членів ВРЦіРО з Президентом запланована на серпень-жовтень цього року.
Світлина: Під час зустрічі ВРЦіРО з Президентом Януковичем. Фото з офіційного сайту Президента.

середу, 21 березня 2012 р.

Гість парафії "Воскресіння"

В неділю, 18 березня гостем і проповідником київської парафії "Воскресіння" був пастир з Тирасполя (Республіка Молдова), о. Олександр Кульчицький. Під час служби Божої о. Олександр виголосив проповідь на Євангеліє від Св. Матвія 27:1-6. У своїй проповіді пастир Кульчицький через глибокий аналіз Закону Божого проголосив суд над невірством та зрадою Спасителя Бога, а через  проповідь благословенного Євангелія, о. Олександр звістив парафіянам милосердя та прощення Боже, яке виливається на нас люблячим Богом заради Христа через Засоби Благодаті (Слово і Таїнства).  О. Олександр взяв також участь у літургії та по завершенні служби Божої звернувся із вітальним словом до київських парафіян.
Світлина: о. Олександр причащає парафіян правдивим Тілом Христа Спасителя.

понеділок, 19 березня 2012 р.

Пастирська Конференція Київської Єпархії

     В суботу, 17 березня відбулася Пастирська Конференція Київської Єпархії. Конференція розпочалася зі вступної молитви, під час якої пастир з Черкас, о. Вадим Колесник, виголосив молитовний роздум.  Будучи доповідачем Конференції, я представив увазі пастирів есе "Німецька дорога американського Учителя Церкви", яке було присвячене становленню провідника американського віросповідного лютеранства, доктора Карла Фердинанда Вільгельма Вальтера. Саме есе було написане з нагоди 200-ліття з дня народження славетного професора. Після обговорення есе, пастирі Київської Єпархії з вдячністю за Божу благодать, яка так рясно виливається на нас у Христі Спасителі, поділилися новинами з життя своїх парафій та обговорили інші важливі питання з життя Церкви.  Завершилася Конференція молитвою, яку провів пастир чернігівської парафії Св. Андрія Первозванного, о. Сергій Кудрик.

неділю, 18 березня 2012 р.

Ліки та бальзам від гріха та смерті

Ви дуже добре знаєте, що ми – грішники і розташовані в пащі смерті. Тому дивно й чудно лунає для вас, що ми маємо подолати гріх і смерть, і що ми не повинні боятися Божого суворого суду та гніву. Це справді дивно. Але ось!  Який Божий план? Вам би ніколи не спала на думку така відповідь.  Через Свою божественну мудрість, раду та милосердя Бог дає Свого Однородженого Сина, Який також є Син Людський як ліки від гріха, смерті і вашої старої природи та народження.  Цей Син «дається» нам, помираючи за нас і тим, що Його за нас хоронять.  І це, вважаю я, є ще одне чудо і то чудо набагато більше. Якщо ви здивовані та вважаєте за неймовірне, що людина мусить народитися знову, то це чудо повинне вражати вас ще більше. Бог настільки полюбив бідного грішника, що дав Йому не якогось ангела чи пророка, а Свого Однородженого Сина.  Він Його дав так, що цей Син стався людиною, а мета цього давання полягала в тому, щоб  Він міг бути розпятим.  Про це ви мусите дізнатися, а після того, як про це ви дізнаєтеся і побачите ці чудесні речі, то ваше серце змушене буде промовляти: «Це справді дивовижно!  Як це може бути?» але якщо ви можете це прийняти і в це увірувати, то зможете зробити висновок: «Врешті-решт, якщо Божий Син є ліки та бальзам від гріха й смерті, то чому я повинен дивуватися, оскільки я знаю, що Божий Син – більший від гріха, диявола та моєї смерті?»  Просто віруйте в це і ви побачите, що Він – більший.  Це, звісно, правда, що своєю силою я не можу прогнати смерть, а мушу померти навіть, якщо вдягнуся в чернецьку сутану, вступлю в усі монаші ордени і виконуватиму їхні правила, ходитиму на прощі та виконуватиму всі добрі діла, на які вони покладають свою надію. Але нічого з цього не є правильним рецептом і ліками. Але якщо я можу вірувати та приймати ці ліки – що Бог дає Свого Сина – не звичайного сина, як Авраам, Ісак і Давид – таких у Бога є багато, а Свого Однородженого Сина – то певним є те, що цей Син може в нас виконати нове народження і тому може бути переможцем і завойовником диявола.  Це через те, що Божий Син надзвичайно більший ніж смерть, сильніший ніж гріх і диявол.  Через Нього ми маємо радше благодать Божу, а не гнів і все, що ми повинні мати ще. Якщо вас дивує, як то людина має перейти з царства диявола до Царства Божого, то ще більше має вас дивувати Божий дар Його Сина. І якщо ви приймете це у вірі, то про інше більше дивуватися не будете. Якщо на нашому боці ми маємо Сина Божого, Який зустрічається зі смертю і від нашого імені чинить опір дияволові, то хай диявол лютує собі як хоче. Якщо Син Божий помер за мене, то хай мене поглине та пожере смерть, бо Він звісно ж матиме повернутися та відновити мене, а я стоятиму перед Ним.  Христос помер – смерть пожерла Сина Божого.  Але так вчинивши, смерть проковтнула тернину і мала її позбутися. Втримати Його смерть не змогла. Бо ця Особа – Бог, і через те, що і Бог, і людина, в одній неподільній Особі увійшли в черево смерті і диявола, то смерть зїла кусень, який розірвав її шлунок.
Споконвіку рада Божа полягала в тому, щоби зруйнувати смерть, знищити царство диявола і дати дияволові маленьку пігулку, яку він радісно проковтне, але яка створить в його череві та світові великий гамір. А Господь хоче сказати: «Любий Никодиме, дивно, як бачиш, що Бог повинен задля нашого відродження витратити такий великий і дорогоцінний скарб. Бо хіба ж не диво, що Я, Син Людський і Син Божий в одній Особі, віддаюся в жертву смерті і входжу в пащу смерті та диявола? Але там Я не залишуся.  Я не лише звідти вийду, але й розірву черево смерті, бо отрута – надто могутня і померти мусить сама смерть».

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

суботу, 17 березня 2012 р.

Зустріч Всеукраїнської Ради Церков

Вчора у складі Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій взяв участь з Віце-Премє'ром, Міністром охорони здоров'я України, пані Раїсою Богатирьовою. Ініціатива про таку зустріч виходила від пані Віце-Прем'єра, а сама зустріч відбувалася в Українському Домі Біблії. На цій зустріч висловитися мали можливість усі учасники.  Від імені нашої Церкви я підняв питання про заборону абортів в Україні та безкоштовну медичну допомогу для дітей, особливо з малозабазпечених і неповних (де матері-одиначки) сімей.  Як перед цим повідомляли мене наші працівники, тепер за виклик швидкої допомоги для дитини треба платити.  Пані Віце-Прем'єр серед інших проблем та питань, розповіла про відстоювання національних інтересів чинною владою, а також підняла питання про легалізацію трансплантації людських органів,  і висловила сподівання, що церкви візьмуться за підтримку ідеї про трансплантацію людських органів в українському суспільстві.

пʼятницю, 16 березня 2012 р.

Очікування від дійсного поклику

   Для служіння вимагається дуже багато необхідних дарів (2 Кор. 2:16).  Але той, хто був приведений до служіння дійсним покликом, може божественні обітниці застосовувати до себе, просити в Бога віри в них і очікувати дарів, які йому потрібні для того, щоби правильно виконувати служіння (1 Тим. 4:14; 2 Тим. 1:6; 2 Кор. 3:5-6) і для того, щоби мати керування і захист на довіреній йому посаді (Іс. 49:2; 51:16).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

четвер, 15 березня 2012 р.

Обережно - єретики!

     На адресу нашої Церкви надійшов лист від пана Ігоря Весочіна, який проголосив себе "Царственним священником: Божий мир - благодать".  Пан Весочін, як і чимало єретиків до нього, чітко визначив дату повернення Ісуса Христа, проігнорувавши застереження нашого Господа Ісуса Христа: "А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець" (Єванегліє від Св. Матвія 24:36) та: "Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні Анголи на небі, ні Син, тільки Отець. Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане!" (Євангеліє від Св. Марка 13:32, 33).
    Новий лже-пророк свою нову релігію називає "Духовное Созвездие Вечной Любви Великого Бога Отца, Сина и Святого Духа",  і, як і годиться фальшивим пророкам, рясно цитує Біблійні вірші, вириваючи їх із контексту.  Господь Ісус Христос про таких лже-пророків, як пан Ігор Весочін, каже: "Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто прийдуть в Ім'я Моє, кажучи: "Це Я", і: "Час наблизився". Та за ними не йдіть!" (Євангеліє від Св. Луки 21:8).

середу, 14 березня 2012 р.

Вступ до "Ворошиловського стрільця"?

     Троє мажорів заманили до себе на квартиру наївну дівчину, зґвалтували її і проти них ніхто не збирається порушувати кримінальну справу - здається так починається фільм Станіслава Говорухіна "Ворошиловський стрілець"?  В Миколаєві початок - такий самий.  Щоправда більше жорстокості від ґвалтівників - там і удавка, і спроба спалити бідолашну жертву. Маємо і трьох ґвалтівників-убивць й катів, і безчесну міліцію, і прокурорів, що спалили сумління і коять жахливі гріхи: одного ката-ґвалтівника затримали, а двох катів-"мажориків" відпустили. З ледь живої дівчини, яка перебувала при свідомості, міліція свідчень не брала, обманюючи громадськість, що жертва недолюдків не перебуває при свідомості. Лише після того, як збурилися мешканці Миколаєва, звичайні громадяни, то двох ґвалтівників "елітної" породи знову затримали.
     В Посланні до римлян (13:3, 4) Господь Святий Дух через апостола Павла сповіщає: "Володарі  - пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він-бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!"  Влада повинна карати злочинців і хвалити тих, хто робить добро, а не навпаки. Коли ж відбувається протилежне, то такі володарі перестають служити Богові, а служать злу (стають такими собі "перевертнями у погонах (чи без погонів) на службі в диявола") і тим створюють всі умови, аби в їхніх містах і селах відбувалося продовження фільму "Ворошиловський стрілець" з усіма наслідками. Хай боронить Господь Бог нашу країну, аби сценарії подібних фільмів писалися не з реальних подій в нашому рідному краї!

Чітка відмінність

У тлумаченні Мт. 16:8 треба мати справу не з уявними арамейськими прототипами, а з наявним грецьким канонічним текстом, який є в нашому розпорядженні.  Цей текст проводить чітку відмінність між Петрос (Петром, чоловіком-каменем) і петра (скелею), і до цієї відмінності не можна ставитися тривіально. Коментар Св. Августина зачіпає саме осердя цієї справи: "Тому Петро так називається від каменя; не камінь від Петра; як і Христос не називається від християн, але християнин - від Христа... Тобто на Мені, Сині Бога Живого, "збудую Я Мою Церкву".  Збудую Я тебе на Мені, а не Мене на тобі".

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління" 

вівторок, 13 березня 2012 р.

Полова замість зерна, смерть замість життя

Звідси ми бачимо яка шкода та перекручення є від того, що промовляється так багато мес і все-таки й слова не говориться про Євангеліє. Вони встають і проповідують і дають бідним душам полову замість зерна, і то смерть – замість життя, маючи намір за це відпрацювати багатьма месами.  Яке би то було Хрищення, якби той, хто христить, проливав би на дитину воду, не промовляючи й слова?  Боюся, що святі слова заповіту настільки таємно читаються і настільки ховаються від мирян через те, що Бог у Своєму гніві таким чином зазначає, що все Євангеліє більше прилюдно не проповідується так, що ховається навіть цей підсумок Євангелія – отже припинилося і його прилюдне пояснення.


Доктор Мартін Лютер, Трактат про Новий Заповіт

понеділок, 12 березня 2012 р.

Шевченківське свято в парафії Воскресіння

Вчора, після служби Божої, в київській парафії Воскресіння відбулося Шевченківське свято. Члени хору парафії та учасники парафіяльної драматичної студії "Янголятко" увазі парафіян запропонували концерт, який складався із декламування вірша Тараса Шевченка "І мертвим, і живим.." перенизаного співом пісень (Псалом 149, "По діброві вітер віє", "Сонце гріє") на слова Кобзаря.  Завершилося свято традиційною "Молитвою за Україну", в якій взяли участь всі парафіяни. (На світлині є надпис "З Новим 2012 роком!" Це особливості нашого орендованого приміщення :-)).

неділю, 11 березня 2012 р.

Проповідь на 2-у неділю Великого посту

                        Спасіння аж до краю землі
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Тепер же промовив Господь, що Мене вформував Собі від живота за раба, щоб навернути Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зібраний. І був Я шанований в очах Господніх, а Мій Бог стався міццю Моєю. І Він сказав: «Того мало, щоб був Ти Мені за раба, щоб відновити племена Якова, щоб вернути врятованих Ізраїля, але Я вчиню Тебе світлом народів, щоб був Ти спасінням Моїм аж до краю землі! Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїлів, Святий його, до погордженого на душі, до обридженого від людей, до раба тих володарів: Побачать царі, і князі повстають, і поклоняться ради Господа, що вірний, ради Святого Ізраїлевого, що вибрав Тебе. Так говорить Господь: За часу вподобання Я відповів Тобі, в день спасіння Тобі допоміг, і стерегтиму Тебе, і дам Я Тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені, щоб в'язням сказати: «Виходьте», а тим, хто в темноті: «З'явіться!» (Ісаї 49:5-9а).

Благодать вам і мир  (1 Сол.1:1) Амінь.

Дорогі брати і сестри, один дуже багатий бізнесмен мав грандіозну вечірку, на яку прийшла маса людей.  А цей мільйонер віддав розпорядження запустити в його басейн  акул, барракуд та інших небезпечних риб.  Своїм гостям він оголосив, що кидає виклик будь-кому з них, хто готовий проплисти в басейні.  «Хто-лишень таке зробить», - сказав він, «той зможе вибрати один з трьох призів: новий будинок в горах, подорож на двох довкола світу або частину його бізнесу».  Не встиг він ще закінчити своє оголошення, як пролунав сплеск води і всі побачили чоловіка, який, просто в одежі, плив водою, що кишіла різними небезпечними істотами.  Незабаром той чоловік опинився на другому боці басейну і мільйонер, підійшовши до нього промовив: «Я просто вражений. І який же з призів ви хочете отримати?» Чоловік, з одягу якого скрапувала вода, роздратовано відповів: «Зараз мені байдуже до призів.  Спочатку я хочу знайти того, хто зіпхнув мене у воду!»

Така історія справді могла статися і ми часом стаємо свідками подібних історій та різноманітних шоу, якими, здається переповнене нині українське телебачення. Учасники таких шоу змагаються завжди за якийсь важливий приз. А за який важливий приз змагався Ісус Христос, Божий Син?

По-перше, Його ніхто не змушував сходити у наш світ, який справді подібний до басейну, що наповнений різними акулами, барракудами  та іншими небезпечними створіннями, бо кожен грішник, а всі люди – грішні, становить загрозу для іншої людини, навіть якщо та інша людина теж грішник.  Згадайте про свої хижі, грішні вчинки, дорогі брати і сестри.  Почуйте також, що каже Господь Святий Дух в 1 Посланні Св. Апостола Павла до коринтян (6:9, 10): «Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!»

Іншими словами, коли Бог дивиться на нас, дивиться крізь нас і наше серце і бачить розпусників, ідолян, злодіїв, користолюбців, пяниць, обмовників, наклепників чи хижаків, то Він, як справедливий суддя закриває для нас Царство Боже і кидає нас у величезний басейн пекла – «в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий».  А пекло не означає, що там згораєш раз і назавжди, бо далі написано, що ті, що будуть вкинуті у те вогняне озеро, «мучені будуть вони день і ніч на вічні віки» (Об. 20:10).

Наш сьогоднішній Біблійний текст написаний для того, аби ви не були вкинуті у те жахливе місце вічних мук. Бог хоче, аби ви увірували в  Христа і спаслися. Бо святий Син Божий зявився у нашому грішному світі невипадково. Ще за сімсот років до Різдва Христового, Господь Святий Дух вклав у вуста пророка Ісаї такі слова вічного Божого Сина: «Мене вформував Собі від живота за раба, щоб навернути Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зібраний».  Син Божий – вічний.  Про Нього ми сповідуємо в Нікейському Символі віри, що Він роджений від Отця «перше всіх віків», тобто споконвіку, поза часом.  Але як людина Син Божий народився у часі, у цілком визначений час і в цілком визначеному місці. 

Тому пророк Ісая записує ці чудесні слова вічного Божого Сина, Який звертається до Бога: «Мене вформував Собі від живота за раба».  Ці слова подібні до тих слів, якими молиться цар Давид в Псалмі 138-ому: «Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї». Ми всі були виткані Богом в материнських утробах. Господь створив нас для життя, виткав нас в материнських утробах, аби ми завжди були з Ним.  Але хоча і цей раб про Якого тут передвіщає Ісая, і ми були сформовані Богом, цей раб – особливий і ткання Його в утробі Св. Марії – особливе. Бо Він – Божий Син, Він - святий.  Коли Він створював людину, то перше створив тіло, а потім вдихнув у наших прабатьків життя.  А Він, Син Божий, наче зодягається в тіло людське в утробі Своєї матері, Діви Марії.  І робить це Він не для того, аби просто відчути Себе людиною. Йому це непотрібно.  Він – всезнаючий і всевідаючий Бог. 

Рухає Ним не цікавість, не допитливість, не егоїзм, а рухає Ним любов.  Бог формує тіло Ісуса, «щоб навернути Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зібраний».  Бог не хоче, щоб Ізраїль загинув. Бог хоче, аби вони слухаючи Ісуса, дивлячись на Його чуда, були навернуті до Бога.  Бог хоче, аби вони збиралися не довкола садукеїв, фарисеїв, святих, діл, а хоче Бог, аби вони були зібрані довкола Його Сина, бо лише Він може їм дати правдиву свободу від гріха, від влади диявола і смерті, лише Ісус Христос може спасти усіх нащадків Якова, увесь Ізраїль.

Про це пророкує сьогодні Ісая. І це пророцтво Ісус виконує. Ханаанеянці, яка благає про смертельно хвору доньку Він каже: «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...»  (Мт. 15:24).  Господь Ісус, як завжди, каже правду.  Про цю Його місію пророкував Ісая і цю місію Він чітко виконує. Але є ще друга місія Христова, про яку пророкує у сьогоднішньому тексті Ісая.  І це пророцтво – надзвичайно велика втіха для нас, дорогі брати і сестри.  Ісая каже: «Того мало, щоб був Ти Мені за раба, щоб відновити племена Якова, щоб вернути врятованих Ізраїля, але Я вчиню Тебе світлом народів». 

Того мало для Сина Божого, досконалого, особливого раба Божого і Бога правдивого водночас, аби Він лише відновив у вірі племена Якова та повернув до Бога ізраїльтян, які увірують в Нього.  Місія Сина Божого, Його завдання – набагато більше: Бог чинить Його світлом народів. Не лише Ізраїлю, але усіх народів, Світлом – для кожного з вас.  А чому Бог це робить?  Ісус каже: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне». Бог любить вас і тому чинить Ісуса світлом для вас. (Ів. 3:16).  В Євангелії від Івана (8:12) Ісус далі проповідує «Я – Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя».  Ісус – наше Світлом і Він несе нам життя.

Господь Святий Дух далі пророкує про Христа: «щоб був Ти спасінням Моїм аж до краю землі!» Самарянці біля криниці Якова, патріарха Ізраїля, Ісус сказав: «Спасіння – від юдеїв» (Ів. 4:22). Проповідуючи в день Пятидесятниці апостол Петро промовляв: «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12).  Немає іншого Імені крім Імені Христа, яким можуть спастися юдеї, греки, українці і всі інші народи землі.  Спасіння є лише в Христі. Так сказав Бог – так воно є і буде так аж до кінця світу.  Христос спасіння для європейського континенту, для африканського, для азійського, австралійського, і для континентів американських. Для всіх найбільших і найменших островів, які лишень є на нашій планеті є лише один Спаситель – Христос. Це пророкував Ісая за 700 років до народження Христа у тілі.  Це пророкували всі пророки Старого Заповіту і це проповідували всі апостоли Заповіту Нового

Але яким чином Він є Спасителем аж до краю землі? Ісая каже нам, що ці слова йдуть від Бога – Викупителя.  Бог нас Своїм Сином Єдинородним від гріха відкуповує. Ми були приречені до вічних страждань у пеклі, але Бог любить вас настільки, що за ваші гріхи приносить досконалу жертву – Ісуса Христа.  Гріх вимагав покарання смертю і Ісус Христос поніс ту кару за Ізраїль і за всі народи, аж до краю землю.  Ісус помер за всі ваші гріхи.  Ісус викупив вас від гріха.  Бог – ваш Викупитель.  В Імя Христа розпятого ви тепер прощені і вас в Імя Христа воскреслого проголошено виправданими Святим Ізраїлевим, і вам в Його Імя подаровано вічне життя у Божому Царстві.

Ісаї Господь Святий Дух відкриває ще одну важливу деталь плану спасіння.  Він каже, що цей Раб Господній, Ісус Христос, буде погорджений на душі та обриджений від людей.  Людська плоть, вражена гріхом, противиться Богові. Їй не потрібен Спаситель від гріха. Їй потрібне марнославство, діла, багатство, здоровя, але не Спаситель від гріха, до якого вона так звикла. Тому й сьогодні ми бачимо, як багато людей гордують Спасителем, бридують Ним, відкидають Його або повністю, або вважають, що Його жертви за гріхи недостатньо і тому, аби спастися, треба додавати ще й свої діла, заслуги святих і таке інше. 

Такі люди насправді бридують Господом Христом і зневажають Його всепокриваючу жертву на хресті Голгофи.  Все це показує нашому любому пророкові Ісаї Господь Святий Дух і каже, аби ми не дивувалися такому ставленню до Раба Господнього, Ісуса Христа, нашого Спасителя і Викупителя.  Не всі царі і люди будуть так до Нього будуть ставитися. Будуть і ті, що увірують у Христа і поклонятимуться Йому, як і ми поклоняємося сьогодні.  Але й ті, що не поклоняться Христові за цього життя, змушені будуть поклонитися Йому, коли Він повернеться у славі.  Щоправда то буде поклоніння приречених до вічних мук, поклоніння у страхові Переможцеві-Христові.

Ми ж поклоняємося Сину Божому, бо віруємо в Нього.  Ми так робимо, бо через Євангеліє Бог Святий Дух учинив у наших серцях віру в Христа. І Бог учинив Христа для нас Новим Заповітом.  Для євреїв існував Старий Заповіт із Законом, який був їхнім вихователем до Христа. А тепер і для них, і для нас існує Новий Заповіт  і цей Заповіт – Ісус Христос.  Про Нього пророкує Ісая, бо у Духові бачить Христа розп’ятого і воскреслого, Христа, Який дає нам сьогодні Своє правдиве тіло під виглядом хліба та Свою правдиву кров під виглядом вина у Святій Вечері, а з ними зміцнюється наша віра, дається нам повне прощення наших гріхів і провин та життя вічне у Божому Царстві.

Ісая пророкує про обновлення у Христі і воно настає.  Через Христа Бог відновив вас, відродив вас і тепер ви – Божі діти і ви з упевненістю можете дивитися на день прийдешній. Бо в Останній День, до якого залишається все менше часу, Господь Ісус Христос повернеться у славі, аби воскресити вас і дати вам вічне життя на новій землі.  Це буде чудесний час.

А сьогодні ми чуємо Боже послання: «Вязні гріха, виходьте!  Ваша в’язниця гріха зруйнована вщент Христовою смертю і Христовим воскресінням.  Радійте свободою від гріха, яку здобув для вас Раб Господній – Божий Син, прославляйте Його і служіть Йому.

 Ви, що сидите в темряві, виходьте на Світло Життя, хай гріх більше не затьмарює ваше єство, а Христове Слово хай освітлює вашу дорогу до вітчизни небесної, яка дарується вам в Імя Його та Його заслугами. Хай вас не лякають ніякі акули цього світу, бо у Христі Ісусі завжди є безпека, перемога і найголовніший приз, який Він уже здобув для вас і дарує його вам сьогодні – прощення усіх ваших гріхів і вічне життя!» В Його святе Ім’я. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амінь! (1 Сол. 5:28).

пʼятницю, 9 березня 2012 р.

З Днем народження Тараса Шевченка!

                                            ПСАЛОМ 12 У ПЕРЕСПІВІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА



Чи ти мене, Боже милий,

Навік забуваєш?
Одвертаєш лице своє,
Мене покидаєш?
Доки буду мучить душу
І серцем боліти?
Доки буде ворог лютий
На мене дивитись
І сміятись?.. Спаси мене,
Спаси мою душу,
Да не скаже хитрий ворог:
- Я його подужав. -
І всі злії посміються,
Як упаду в руки,
В руки вражі. Спаси мене
                                           Од лютої муки!
                                               Спаси мене! Помолюся
                                          І воспою знову
                                                     Твої блага чистим серцем.
                                                           Псалмом тихим, новим.


четвер, 8 березня 2012 р.

День Св. Полікарпа, пастиря і мученика

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Полікарпа. Народився він приблизно 69 року по Р. Х. і був важливою постаттю у Ранній Церкві. Будучи учнем євангеліста Івана, він cлужив як сполучна ланка між  першим поколінням віруючих з дальшими християнами.  Прослуживши чимало років єпископом Смирни, Полікарп був заарештований, допитаний і, у такий день, як сьогодні, 155 або 156 року по Р. Х. страчений за віру. Очевидець його мучеництва записав оповідь про його смерть, яка називається Мучеництво Полікарпа і ця оповідь далі залишається підбадьоренням для віруючих у часи переслідувань.

Молитва на День Св. Полікарпа, пастиря і мученика:


Боже!  Ти створив небеса й землю.  Ти дав слузі Твоєму превелебному, святому і лагідному Полікарпові, мужність сповідувати Ісуса Христа Царем і Спасителем і Ти дав також йому непохитність померти за  віру.  Дай нам благодаті повторювати його приклад участі у чаші Христових страждань, аби ми також взяли участь у Його славетному воскресінні;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

середу, 7 березня 2012 р.

Засідання Синоду Української Лютеранської Церкви

     Сьогодні відбулося чергове засідання Синоду Української Лютеранської Церкви.  Засідання Синоду почалося з молитви Єпископа Вячеслава Горпинчука. Синод подякував Господу за рясні Божі благословення, заслухав звіти членів Синоду, Ректора Української Лютеранської Богословської Семінарії Святої Софії, Прев. Джона Воґта, розглянув поточні справи Церкви, зокрема хід будівельних проектів та місійну працю Української Лютеранської Церкви як в Україні так і закордоном. Завершилося засідання Синоду молитвою Віце-Єпископа Сергія Романюка.

вівторок, 6 березня 2012 р.

Здійснює велике через незначні, покірні та дивні засоби

Нерозумним здається дивитися або витріщатися на якийсь предмет.  Завдання таке виконувати легко. Але ті, що слухалися Слова та вірували в обітницю, виліковувалися. Просто дивитися на змія було легко.  Але вірувати, що це просте та поверхове розплющування очей і погляд на жердину та мідяного змія, матиме цілющу силу проти отрути сатани – це було важко.  Нема нічого простішого ніж на когось перевести погляд і, безперечно, було багато юдеїв, які насміхалися з Мойсея і говорили: «Що ж, якщо змій не можна відігнати ножем і шилом, водою і мечем, то як це можна зробити таким пустим видивлянням на змія?»  Таке ставлення сьогодні мають наші розкольницькі духи й секти, які зневажають та применшують Хрищення і Святу Вечерю.  Вони кажуть: «Чого можуть добитися вода, вино та хліб?»  Але для нашого Бога властиво здійснювати велике через незначні, покірні та дивні засоби.  Віра, на мою думку, також видається незначною річчю для наших папістів. «Віра?», - кажуть вони. «Врешті решт, що таке віра? Віри недостатньо. Ви також повинні робити добрі діла, надягати сутану, поститися, молитися та давати милостиню». І все це має такий вигляд побожності, що вони починають вірити: «Ах, віра – така проста й елементарна річ – ви повинні робити добрі діла!» Але лишень спробуйте це і ви зауважите як то просто вірувати!  Незабаром на сцені зявиться диявол і зашепче вам у вухо: «Слухай-но, невже ти вважаєш, що можна так легко спастися?»  І таким чином юдеї також запропонували Мойсеєві: «Ти повинен взяти пару щипців і відкинути змія геть, або для охолодження зануритися у воду.  Яка користь вам із того, що ви дивитеся на цього змія?» Але наш Бог настільки могутній, що може вести весь світ або керувати ним соломинкою, або спасати та визволяти від гріха, смерті й диявола і пекла краплинкою води. Ми, звісно погоджуємося, що звучить це тривіально, що всі, хто вірує в Нього, мають життя вічне, але в такий могутній і таємничий спосіб діє Бог.  Прислухайтеся до Слова та ігноруйте чари папістів, які кричать, що для спасіння ми повинні ще чинити добрі діла.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

понеділок, 5 березня 2012 р.

Загальне покликання і публічне служіння

     Це правда, що всі християни мають загальне покликання проголошувати Євангеліє Боже (Рим. 10:9), промовляти Слово Боже поміж собою (Еф 5:19), застерігати один одного Словом Божим (Кол. 3:16), докоряти (Еф. 5:11 і Мт. 19:15) і втішати (1 Сол. 4:18).  І головам родин  особливим наказом приписано, аби  вони навчали домашніх про Господа (Еф. 6:4).
     Але публічне служіння Слова і Таїнства у Церкві не покладене на всіх християн взагалі, як ми це вже показали (1 Кор. 12:28, Еф. 4:12). Бо для цього потрібне особливе або ж виняткове покликання (Рим. 10:15).
 Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

неділю, 4 березня 2012 р.

Проповідь на 1-у неділю Великого посту

                                3:0 на вашу користь
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав. І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів.І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: «Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!»А Він відповів і промовив: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих». Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму, та й каже Йому: «Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бо ж написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги». Ісус відказав йому: «Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!» Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу, та й каже до Нього: «Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!» Тоді каже до нього Ісус: «Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому (Матвія 4:1-11).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (2 Кор.1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, коли в Сполучених Штатах Америки була громадянська війна, то південні штати мали заборону на продаж бавовни північним, проти яких велися бойові дії. Контрабандисти на цьому заробляли великі гроші.  Кажуть, що одного разу такий контрабандист підійшов до капітана пароплава на Місісіпі і запропонував йому 100 доларів, якщо капітан, всупереч забороні перевезе бавовну для цього «бізнесмена» в потрібне місце вгору проти течії. Капітан відмовився і нагадав, що такі дії – протизаконні.

-        Я дам вам 500 доларів, - промовив контрабандист.
-        Ні, - відповів капітан.
-        Я дам 1000, - наполягав порушник законів.
-        Я ж сказав: «Ні»,  – ще раз відповів капітан корабля.
-        Я дам вам 3000 доларів!

Після таких слів капітан дістав пістолета, направив його на контрабандиста і промовив: «Забирайтеся геть з мого корабля!  Ви надто близько підбираєтеся до моєї ціни!»

А яка ваша ціна, дорогі брати і сестри?  Після якої ціни можете похитнутися ви?  І не важливо, чи до вас підходитиме саме диявол у дорогому костюмі, на лацкані піджака якого буде прикріплено значок народного депутата України, який пропонуватиме хабар у  півмільйона доларів за зраду своїх виборців. У час національної убогості та скрути може до вас підійти диявол у особі звичайного агітатора, який пропонуватиме купити ваше сумління за кількасот гривень або за пакет продуктового набору, до якого не обовязково має входити гречка – бо в голодну пору можна накрити такий-сякий стіл. Яка ваша ціна? 

Втім, вибори ще попереду, а частина вашого життя, в декого з нас вже досить значна частина життя, проминула.  Якою була ваша ціна?  Та ціна могла бути заплачена за будь-що: від скороминущого плотського задоволення до стрімкої карєри в бізнесі або на державній службі.  Та ціна могла бути заплачена за уявний спокій в сімї або позірний мир у суспільстві.  Яка була ваша ціна за гріх проти Бога?  Якщо вам важко про це згадати, то це зробить Господь Святий Дух через Своє Слово.  Він вам сьогодні каже: «Заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23).  Це – єдиний вирок за будь-який гріх, який може бути виголошений Богом, тому що Господь Бог вимагає абсолютної святості, чесності та справедливості. Він каже: «Будьте святі, бо святий Я, Господь, Бог ваш!» (3 М. 19:2).

Нам бракує цієї святості. І це – надзвичайно погана новина.  Бо де бракує святості – там гріх і там вирок: «Заплата за гріх – смерть».  Ще одна погана новина – жодна людина цієї святості немає, бо «бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави».  Отже цієї святості, яка необхідна для вічного життя в будь-якого створіння ні випросити, ні купити, ні заробити, ні заслужити.  Диявол добре знав, що робив, коли спокушав наших прабатьків.  Перед спокусою вони не встояли, згрішили і через гріх увійшла смерть, жахлива заплата за гріх. У ту мить диявол міг торжествувати.

Але його чекала глибока поразка у той день, про який звіщено в нашому сьогоднішному Євангелії. Диявол міг підкупити та обманути людей, але підкупити та обманути Бога, Творця неможливо, навіть якщо Бог, з невимовної любові до людей стався людиною і витримав у пустині сорокаденний піст. Пора церковного року, в якій ми перебуваємо нині, називається Великий піст і ця пора теж триває сорок днів, на спомин про той Великий Піст, який витримав Бог Син, Ісус Христос у пустині. Сьогодні ми згадуємо той піст, бо він буже особливий.  Господь Ісус, як написано, що «постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів». Сорок днів було проведено зовсім без їжі, без ніякої їжі, без їжі взагалі. Через це вкінці Господь голодний. Він має це відчуття голоду, бо Він – правдива людина.

Диявол вдає із себе атеїста, підбурюючи Бога Сина до підтвердження Його особливого статусу Сина Божого. «Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!»  Хіба диявол не знає, що Ісус – Божий Син?  Чудово знає!  Чому ж він намагається спокусити Ісуса?  Через нас!  Ісус народився заради нас.  Заради вас Він христився.  Заради вас Він проходить цей Великий Піст у пустині, аби виконати волю Отця Небесного, не спокуситися гріхом там, де ми би це зробили і на жаль, де ми коїли гріхи.  Диявол намагається відірвати Сина від Отця і Духа.  Він надіється на кволу плоть Сина Божого, адже сорок днів без їжі – це слабкість, немічність тілесна. 

Господь дуже добре пізнав цю немічність у тій пустелі. Пізніше, в Саду Гетсиманському, Він благатиме Своїх учнів залишатися у молитві, наголошуючи: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло» (Мт. 26:41).  Учні позасинали, як позасинали би і ми, бо не лише наші тіла немічні, але й часто нашому духові бракує бадьорості. Але Господь Христос не такий. Його тіло нині немічне, але Дух Його - бадьорий і відповідь Його така, якою мала би бути й наша відповідь: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих».  Хліб – не найважливіше в цьому житті, земне не найважливіше в цьому житті. Гроші не найважливіші в цьому житті. 

Найважливіше – Боже Слово, - каже Господь.  Найважливіша вірність Божому Слову.  Бо Слово Боже – життєдайне. Життя є лише в ньому.  І коли немає Божого Слова, то немає й життя.  Де немає Божого Слова – там немає життя.  І навпаки, де є Боже Слово, там є життя, там є усі інші благословення. І коли в нас є хліб, але немає Божого Слова, то ми помираємо вічною смертю і приречені до вічних мук у пеклі. А коли в нас навіть відберуть хліб, як це робили посіпаки Кагановича в 1933 році з нашими братами й сестрами українцями, то коли в нас буде Слово, то ми будемо жити і то жити повіки віків у Божому Царстві. Бо Боже Слово творить у наших серцях віру, яка зараховується вам у праведність.  Ісус долає спокусу сатани. Ви віруєте в Ісуса – Його праведність зараховується вам вірою.  Отже перший раунд поєдинку з дияволом завершується  рахунком 1:0 на вашу користь.

Диявол, звісно ж, не вгамовується.  Спокуси не припиняться раз і назавжди тут у пустелі.  Диявол навіть увійде в Петра, аби відвернути нашого Спасителя від Його дороги на Голгофу і Спаситель змушений буде промовити Петрові Своє слово-меч: «Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!» (Мр. 8:33).  Не думайте, що диявол припине на вас нападати. Все буде, радше навпаки, чим певнішим буде ваше спасіння, тим сильнішими можуть ставати на вас його атаки. Бо коли ви з Христом, коли ви у Його Слові, коли вас до Себе Господь Христос пригортає до Себе у правдивих тілі та крові Святої Вечері, коли через них Він живе всередині вас, то тим більше диявол хоче украсти вашу віру, а з нею і ваше вічне життя. Бо без віри вічного життя немає, а є лише вічний суд, бо «праведний житиме вірою», нічим іншим, а саме вірою в Христа.

У другій спокусі диявол вдає із себе богослова, Біблійного експерта. Він спокушує Божого Сина, аби той виявив Свою божественність у Єрусалимі.  Диявол хоче спокусити нашого Спасителя, аби Він виявив Себе таким, яким сподівалися Його побачити поневолені юдеї – не Агнцем Божим, що на «Себе гріх світу бере», а могутнім Месією, що як могутній ангел ставатиме посеред небес і руйнуватиме усіх ворогів Юдеї.  О, то було би захопливе видовище –  Ісуса у польоті з наріжника храму ангели підхоплюють і представляють ошелешеним і радісним юдеям.  До того ж, диявол цитує Писання – він любитель, як і сьогоднішні духи помилки, яких так багато розвелося в Україні, виривати Боже Слово з контексту.   «Коли ти віруючий», - пропонують  вони простодушним, «то будеш здоровий і багатий». «Коли Ти Син Божий», - ­ пропонує Синові Божому їхній наставник і «експерт» з Писання, «то кинься додолу, бо ж написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги». 

Відповідь Господа чітка і однозначна. Він знову застосовує меч – Слово Боже: «Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!»  Бог Ісуса дає у світ, аби Він виявив Свою повноту божественність у святій людськості Агнця, Який бере на Себе всі наші гріхи і провини і обмиває усіх їх Своєю святою і дорогоцінною кровю на Голгофському хресті. Ми могли падати у спокуси. Але не наш Господь. Він  - Спаситель розпятий. 

Цю саму спокусу диявол повторюватиме й тоді, коли Ісус буде помирати за наші гріхи на хресті.  «А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали, і казали: «Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!» (Мт. 27:40, 41).  Господь не кидається з наріжника Храму, не сходить з хреста.  Ми могли скидати наші хрести і втікати від них, але не Він. Нас можуть обдурити слуги диявола, неправдиві вчителі. Вони перекручують Біблію і вириваючи слова з контексту, ведуть до погибелі цілі натовпи людей.  Але Господь із цієї спокуси виходить переможцем.  Цю спокусу диявола Він долає на вашому місці, замість вас. Вам цей гріх не зараховується. Зараховується вам натомість вірою Ісусова святість, Ісусова праведність. Другий раунд завершується з рахунком 2:0 на Ісусову користь і на вашу, через віру, користь.

У  третій спокусі диявол вдає із себе Бога.  Він «бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу, та й каже до Нього: «Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!» Юдеям Ісус пізніше скаже: «Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44). 

Тут Господь розуміє з ким має справу. Цього не розуміють багато людей, до яких диявол підкрадається у багатьох личинах, пропонуючи гроші, владу, недоторканість, вічне панування і все що завгодно, лише аби за певну ціну заволодіти душею, що потім разом із ним буде горіти в огняному озері аду повіки віків.  «Поклонися мені і будеш мати все, що хочеш!» - часто каже він. І багато-хто, як це бачимо в сьогоднішній Україні, спокушаються цією пропозицією і думаючи, що ціна прийнятна – репутація, честь, гідність – насправді віддають свою душу в лабета диявола, відрікаються від Бога, втрачають свою віру і підпадають під геєнну вогняну та перебувають під гнівом Божим.

Але не Христос Спаситель. Він витримує цю спокусу на нашому місці і замість нас.  Він Бог Слово і з Його уст знову виходить єдина могутня зброя проти диявола – меч обосічний, Слово: «Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» Ісус не потребує диявола, аби стати Царем. Він вже Цар і Він Цар, Який любить людей і до престолу небесного іде через хрест Голгофи, на якому найвищий земний уряд, уряд Римської Імперії напише «Ісус Назарянин, Цар Юдейський». Таким був його престол Великої Пятниці.

А ще той престол був у гробі, з якого неживе тіло  Христове воскресло на третій день по смерті на Голгофі і нині Господь наш розпятий і воскреслий Спаситель царює на небі на землі і є «Цар над царями та Пан над панами» (1 Тим. 6:15), і проголошує вас прощеними і виправданими дітьми Божими, і спадкоємцями вічного життя. Той же, хто вдавав із себе Бога, тепер маючи розчавлену на Голгофі голову, лише лютує, бо там де ми падали в спокусу, Ісус її подолав на нашому місці і заради нас.  Ви віруєте в Ісуса Христа, Сина Божого і ваші минулі поразки, ваші минулі падіння вам не зараховуються. Натомість вірою вам зараховується чергова Ісуса перемога над спокусами і спокусником. 3:0 на користь Ісуса. 3:0 вірою на вашу користь.

            «Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому» - читаємо ми далі в Євангелії. Ангели – духи служебні.  Вони служать Христові, Синові Божому. Вони служать вам, дітям Божим, прощеним і усиновленим заради Христа. Памятайте про ціну цього усиновлення: свята, дорогоцінна кров Христова, Його невинні страждання і смерть.  Аби бути з Христом воскреслим на небесах, будьмо з Ним нині: у Слові і Таїнстві. Бо в них і через них Ісус присутній серед вас і всередині вас і з Ним та в Ньому ви маєте перемогу. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (2 Кор. 14:13).

суботу, 3 березня 2012 р.

Біблійний сніданок для жінок

Сьогодні парафіянки громади "Воскресіння", смакуючи кавою, чаєм і солодощами, досліджували тему "Марта, господиня з Віфанії". На основі Старозаповітних і Новозаповітних Писань (Книга Приповістей Соломонових 31; Євангеліє від Св. Луки 10:38-42 та Євангеліє від Св. Івана 11:17-44) сестри у Христі не лише зміцнювали свою віру, але й обговорювали правильну розстановку пріоритетів у житті, зокрема на пору Великого посту.

Світлина: Перед початком Біблійного сніданку

пʼятницю, 2 березня 2012 р.

Перебувають цілковито на рівних

     Петро - справді "перший серед рівних" Дванадцятьох (Лк. 22:32).  І все-таки Петро і Павло перебувають цілковито на рівних; насправді апостольство Павла, посланого до язичників, у певному сенсі є еквівалентом апостольства Дванадцятьох, складених разом (Гал. 2:6-9), чиє окремішнє (хоча й не виняткове) завдання було проповідувати Ізраїлю, - тому й Дванадцять апостолів для дванадцяти племен.  Первісну рівність Петра і Павла задокументовано навіть в самому історичному римському обряді, перш за все вже тим фактом, що обидва великі апостоли вшановуються спільно 29 червня, а потім також у тексті гімну Decora lux. У тому порядку Павло і Петро зображені як "учитель світу та портьє [сторож] небес" і як "правдиві батьки Риму". Саме вони є справжньою славою імперського міста:

     О, пишний Риме, твоя бруківка малинових тонів -
     Від крові цінної героїв двох - двох віри чемпіонів.

     Таке незмінне ставлення до "двох чемпіонів" (duorum principum) навряд чи постало би на Заході після того, як виняткові заяви про Петрове верховенство і юрисдикцію утворили глибочезну прірву між Петром і Павлом.
Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

четвер, 1 березня 2012 р.

Нове число "Стягу"

З'явилося друком нове число Стягу. Вашій увазі пропоную редакторську статтю.

                                         
                  ВЛАМАТИ ГОЛОДНОМУ ХЛІБА

У повісті Івана Нечуя-Левиького  «Микола Джеря» описано цікавий діалог між молодим священиком і Петром Джерею, який відбувся під час Великого посту, після того, як родина Джерів на сплату податків мусила віддати останнього кабанчика і до Великого посту підійшла охлялою, ослабленою фізично, особливо старий Петро Джеря. Батюшка, який перед цим видер зі старого мало не всі гроші за вінчання сина, звелів старому «їсти в піст скоромне.

-        Батюшка, хіба ж у мене душі нема, щоби я в піст їв скоромне! – промовив Джеря тихим хрипким голосом.
-        То їж, Петре, хоч кашу з молоком; слабому Бог простить, і я тобі прощаю, - промовив молодий священик.
-        Не буду, батюшко, їсти: гріха боюся. Я чоловік старий, не сьогодні-завтра вмру. Та й де того молока дістать?  Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю, та й хліба до нового не стане. Треба хлять, хоч і не хочеш.
-        Про мене, як знаєш, а я тобі раджу й дозволяю їсти скоромне, бо ти, діду, охляв і захляв.
Петро тільки рукою махнув.
В Чистий Четвер Джеря вмер…»


Можна, звісно, сказати: «Ось бачите, чесний отець вчинив гуманно: звелів старому, знесиленому чоловікові у Великий піст споживати скоромне». Але ж насправді, чи мав він право забороняти те скоромне у пору Великого посту їсти? Чи не було би ліпше, якби він не обдирав своїх парафіян, як липку, а навпаки спрямовував допомогу до найбільш знедолених.


Не мав він повноважень від Бога щось забороняти їсти, а щось дозволяти. Якщо хтось висловлює такі думки та заявляє про те, що він служить Христові, то хай вкаже на те місце, де наш Спаситель постановляє такі заборони.   Таких заборон просто не існує! Біблійний піст означає цілковите стримання від їжі. Але навіть у цьому випадку Новозаповітні віруючі мають повну свободу користуватися постом або ні. Наказувати їм не може ніхто крім Господа Бога.  Наш Малий катехізис, щоправда зазначає у порадах, як краще приготуватися до Святої Вечері: «Піст і тілесне приготування справді є гарним зовнішнім звичаєм; але той дійсно є гідний і добре підготовлений, хто має віру в ці слова: «Видається і проливається за вас на відпущення гріхів».  Тут мається на увазі повне утримування від їжі перед Святою Вечерею.
      
      Сучасні ж види постів, які нагадують різноманітні дієти з утримання від скоромної їжі – людські постанови і їх можна описати й такими словами із Писання: «Їжа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого» (1 Коринтян 8:8). 


Втім, повернімося до «Миколи Джері». Чи потрібний був бідному милостивий дозвіл їсти, коли в нього немає чого їсти? Чи не ліпше піти іншим шляхом і стати на дорогу правдивого посту, про який через пророка Ісаю звішає Господь: «Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?  Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?  Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: «Ось Я!» Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого,  і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!  І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: «Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!» (Ісаї 58:5-12).  Хай Господь благословить усіх нас саме на такий піст, піст, коли ми вламуємо голодному свого хліба і Хліба правдивого – Ісуса Христа!
                        Вячеслав Горпинчук