Рости на спасіння (проповідь)

субота, 30 червня 2012 р.

Підбадьорення

     Саме таку назву має чергове (тридцяте) число журналу "Добра Звістка". Це число, як і попередні числа журналу, містить статті, написані на основі не людських вигадок чи припущень, а на основі непомильного Божого Слова, яке є єдиним нашим джерелом віри та життя. Будучи чудово проілюстрованим, цей журнал - надзвичайно корисний як для приватного читання так і для дослідження на Біблійних уроках будь-якої християнської конфесії, яка прагне залишатися вірною Богові та Його Слову.  Отже, коли ви роздумуєте, чому несете важкий хрест у житті, коли ваші дні сповнені важкою працею і перепонами, коли ви вважаєте, що Бог гнівається на вас тощо, не гайтеся і замовляйте журнал, пишучи на мою електронну пошту: vhorpynchuk@hotmail.com

Тим, хто бажає досліджувати це число журналу з київською парафією "Воскресіння", запрошую на щонедільні Біблійні уроки, які починаються о 10:00 в Конференц-залі Інституту Зоології на вул. Терещенківській, 2 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

пʼятниця, 29 червня 2012 р.

Божий Син і сини Божі


Єретики перекручували Святе Писання жахливо. Вони заявляли, що Христос називається Сином Божим метафорично, як і ми називаємося синами Божими.[1]  В Йова 38:4, 7 синами Божими названо ще й ангелів. Читаємо: «Де ти був, коли… радісний окрик здіймали всі Божі сини [тобто всі ангели]?» Вони заявляють, що Христос був Син Божий також у тому сенсі. Але старанно дослідіть цей текст. Тут ми дізнаємося, що Він – Син, в Якого ми мусимо вірувати. Ми, святі люди та ангели не такі сини Божі, як Він, би ми всі стаємо синами Божими через нашу віру в Нього. Ангели також стали синами Божими через Нього, бо всі вони були створені Сином, як про це ми читаємо в Кол.1:16. Ми, людські істоти також були створені Ним, але ми, загублені та засуджені грішники, стаємо синами Божими через нашу віру в Нього.  Проте Христос – Бог і Син Божий, бо є велика відмінність між тим, хто вірує і тим, в кого вірують. Якщо хтось заслуговує на честь, щоби люди в нього вірували та через ту віру ставали дітьми Божими і отримували нове народження, то така Особа мусить бути правдивий Бог. Знову ж таки, якщо Він створив ангелів і якщо ангели займають перше місце серед створінь, то Христос мусить бути Господом над усіма створіннями. Подібним чином, оскільки Він створив нас, людей, то Він не може бути Сином Божим у тому сенсі, в якому синами Божими є ми або Іван Христитель.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана


[1] Пор. Іларій, Про Трійцю, кн. VI, р. 44, Patrologia, Series Latina, Х, 193.

четвер, 28 червня 2012 р.

Самоочевидне правило Новозаповітної Церкви

     Хоча слово хейротонео може означати "обирання підняттям рук" (як можливо в 2 Кор. 8:19), навряд чи воно означає це в Діях 14:23 ("призначивши пресвітерів у кожній церкві"), як припускали наші старіші богослови.  Звісно, ще менше це слово, як таке означає "рукопоклали". Часто воно означає просто "призначати, визначати. поміщати".  З іншого боку, абсурдно було би припускати, що Павло і Варнава (Дії 14:23) або Тит (1:5) могли або хотіли автократично нав'язати неприйнятних  служителів небажаючим церквам. Братерські взаємини, консультації, згода і співпраця є просто самоочевидним правилом Новозаповітної Церкви (Рим. 14:1-3; 1 Кор. 9:19-22; Фил. 2:1-11; 1 Петр. 5:3).


Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

середа, 27 червня 2012 р.

День Св. Пророка Єлисея

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Єлисея. Єлисей, син Шафата з племені Іссахара, був пророком Божим для Північного Царства Ізраїлю приблизно у 849-786 р. р.  до Р. Х. Побачивши вознесіння свого наставника, Св. Пророка Іллі на небеса, Єлисей набув пророцьке служіння і отримав плащ свого попередника. Як і Ілля, Єлисей брав активну участь у подіях політичних.  Він також вчинив багато чуд, як-от: зцілення від прокази воєначальника сирійських військ, Наамана (2 Царів 5) і оживлення сина шунамітки (2 Царів 4:8-37). Його невпинний та голосний спротив поклонінню Ваалові, як і все служіння цього пророка яскраво відображалися і в його імені, Єлисей, яке означає "Мій Бог - спасіння".

Молитва на День Св. Пророка Єлисея:

Господи Боже, Отче Небесний!  Через пророка Єлисея Ти продовжив пророцький взірець  навчання Твого народу правдивій вірі та через чудеса зцілення творива від ран гріха, Ти виявляв Свою присутність серед творива Твого. Дай, аби Твоя Церква бачила в Сині Твоєму, Ісусові Христові, останнього пророка кінцевих днів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 26 червня 2012 р.

Звідки взявся обряд покладання рук

     Обряд покладання рук був звичним у Старому Заповіті, коли щось потрібно було урочисто показати в очах Божих таким, як воно було, і, особливим чином, присвятити Богові (1 М. 48:14, 20; 3 М.  1:2, 4; Мт. 10:16). І через те, що покладанням рук певним людям доручалися часом певні обов'язки (4 М. 27:18-20; 5 М. 3:28; 34:9), то Апостоли, у висвяченні пастирів, зберегли та використовували, виходячи з християнської свободи, цей усталений обряд, як безпосередню та корисну річ для навчання багатьох речей (Дії 5:-5-6; 13:3; 1 Тим. 4:14; 5:22; 2 Тим. 1:6). І через це й рання Церква теж дотримувалася висвячення, просто покладаючи руки, без помазання та інших забобонів (Dist. 23 Кафагенського Собору). Через це й ми, в наших церквах, дотримуємося цього ж обряду.


Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

понеділок, 25 червня 2012 р.

День Віросповідань

     Сьогодні ми дякуємо Господу за два віросповідання, які чітко і виразно спростовують антихристиянські єресі та захищають правдиве вчення про Бога та наше спасіння. Ці два віросповідання - Нікейське (Символ віри) та Ауґсбурзьке (Віросповідання). Якщо Нікейське віросповідання сповідує правдиве вчення про божественну і людську природу Сина Божого і нашого Спасителя Ісуса Христа, то Ауґсбурзьке віросповідання сповідує правдиве вчення про виправдання самою вірою в Сина Божого і нашого Спасителя Ісуса Христа, без діл Закону. Якщо якась церква не користується цими віросповіданнями або користується лише одним із них, то, очевидно, вона має, принаймні, одну з єресей, які ці Символи віри засуджують, а отже й  не має цілої правди, яку вони утверджують.  Хай Господь дарує всім українським християнам дар чистого сповідання віри!


Молитва на День віросповідань:


Господи Боже, Отче Небесний!  На першому Вселенському Соборі в Нікеї Церква Твоя відважно сповідувала віру її в єдиного Господа Ісуса Христа, Який є однієї сутності з Отцем, а більш як за тисячу років ця сама Церква, на зібранні в Ауґсбурзі, відважно стала на захист Твого вчення про виправдання самою вірою в Христа, без діл Закону. Дай Боже нам мужності завжди сповідувати цю спасенну віру і непохитно перебувати в Слові Твоєму. Через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

неділя, 24 червня 2012 р.

Проповідь на 3-ю неділю по П'ятидесятниці


                      РАДІЙМО СПАСІННЯМ ЙОГО!          
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
І вчинить Господь Саваот на горі цій гостину з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпікового товщу, із очищених вин молодих.  І Він на горі цій понищить заслону, заслону над усіма народами, та покриття, що розтягнене над усіма людами.  Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав.  І скажуть в той день: «Це наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас! Це Господь, що на Нього ми мали надію, тішмося ж ми та радіймо спасінням Його!»  (Ісаї 25:6-9).

Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти. Амінь  (Об. 1:4).

Дорогі брати і сестри, які відчуття мали Адам і Єва, покидаючи Едемський сад? Деякі художники зображують їх, як вони ідуть, підтримуючи одне одного, з опущеними головами, витираючи сльози, що линуть з їхніх очей, входячи у світ, де росте тернина і осот, де біль і страждання, де гріх і смерть.  Ще кілька митей тому вони перебували у раю, де могли насолоджуватися любовю  Свого Творця навіки, могли радіти працею і їсти хліб не згорьований, не политий потом, а подарований люблячим Богом. Ще ось недавно вони перебували в Саду, де могли жити вічно, народжувати та виховувати своїх дітей, бачити всі покоління своїх нащадків у щасті та блаженстві. 

А тепер, спокусившись словами диявола, вони, грішні, виходять у світ, де на них чекає смерть, перед якою збуватиметься пророцтво дане Богом нашому праотцеві: «За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: «Від нього не їж», – проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.  У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти – порох, і до пороху вернешся» (Буття 3:17-19).

Ці слова суду відлунюють і в нашому житті, коли ми заробляємо свій хліб у поті лиця свого, коли ми зіштовхуємося зі стражданнями, хворобами і смертю. Туга за втраченим раєм змушує нас прикрашати наше життя квітами, виводити все нові сорти фруктових дерев, прикрашати свої оселі вазонами і всім можливим, аби бодай створити ілюзію, що ми повернулися туди, звідки були вигнані через гріх. Але попри всі залишки краси проклятого через наш гріх світу, нас далі тиснуть болі і страждання, нас далі діймають хвороби, а в кінці чекає смерть.

Коли ми грішимо, то як Адам із Євою після того найпершого, прабатьківського гріха, так само можемо опускати наші голови і зі сльозами, принаймні на серці, думати: «Навіщо я це зробив?» Або: «Для чого я це зробила?»  І творяться нові тріщини у наших взаєминах із Богом, і нові барєри постають між людьми, що коять гріх. І все далі й далі наш, вже власний, особистий гріх віддаляє від воріт Саду, посеред якого стоїть Дерево Життя і все голосніше лунає суд Божий, висловлений святим Творцем: «У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти – порох, і до пороху вернешся!»

Хай обливається ваше серце слізьми, дорогі брати і сестри. Хай з ваших сердець виривається стогін відчаю і неспроможності. Бо для тих, хто переповнений гординею і самоправедністю не призначені дальші слова нашого Господа. Той, хто вважає, що йому немає за що каятися, може вважати, що слова з сьогоднішнього Старозаповітного Євангелія його не стосуються.  І це – правда.  Нерозкаяних стосуються лише слова Божого суду та вічні муки в пеклі. А дальші слова – для вас, що схилили свої голови у каятті за свої гріхи перед Богом і людьми.  

Господь Святий Дух через пророка Ісаю каже: «І вчинить Господь Саваот на горі цій гостину з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпікового товщу, із очищених вин молодих». Це – чудові слова від нашого Господа, любі брати і сестри. Вони, звісно, можуть обурити тих, що звик хвалитися своїми ділами і на них покладатися.  Ті, що покладаються на свої діла, вони на цю гору не йдуть – у них свої гори, на яких вони роблять свої гостини в намаганні умиротворити розгніваного Бога, але то – гори горя, бо готувати спасіння своїми ділами, означає пропускати мимо вух сьогоднішнє запрошення нашого благодатного Спасителя.

Господь каже, що Він Сам вчинить гостину на горі, яка зветься Сіон.  Колись, після чудесного визволення народу Божого з єгипетської неволі гостина була вчинена біля гори Сінай. Там народ приносив у жертву Богові бички, там вони «споглядали на Бога, і їли й пили» (Вихід 24:11). Але ця гостина, на яку запрошує Бог усіх вас – зовсім інша.  Тут Він накриває столи. І ця гостина з найдобірніших страв.  Нещодавно ЗМІ поширили інформацію про те, що якісь державні установи закупили малину по ціні кількох сотень гривень за кілограм – та малина, певно, дуже цінна і якась надзвичайна – я про такі космічні ціни на звичайні і доступні ягоди взагалі почув вперше в житті.

Але жодні дорогі продукти не зрівняти з гостиною, яку накриває для нас Господь Бог.  Він обіцяє все найвишуканіше, все найкраще і все безцінне. З людей Він не потребує жодної копійки на цю гостину, жодного діла, жодного вчинку. Він чинить цю гостину Сам. Ця гостина – Боже Царство і найперше, Цар Небесний – Ісус Христос, вічний Бог і людина, народжена в часі. Він – святий і досконалий. В Ньому немає жодної вади, жодного гріха, жодного пороку.

Грішний Адам, грішна Єва, грішні всі ми, їхні нащадки, народжені за образом батьків наших грішних, але не Ісус Христос, бо Він – святий. Над усіма нами розтягнута заслона гріха та смерті, але не над Ним.  Коли Адама Господь проганяв із Раю, то ці слова: «Ти – порох, і до пороху вернешся» яскраво описували Адамову сутність і нашу сутність – гріх позбавив нас вічного життя, а смерть дочасна і вічна була наша єдина перспектива.

Але не так з Ісусом Христос, Єдинородним Божим Сином. Він каже: «Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі» (Ів. 5:26) і: «Я – хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме» (Ів. 6:35), і: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6).  Над Ним немає заслони смерті.  Бо Він Сам – Життя і в Ньому – життя (Ів. 1:4).

Але Він приходить у наш світ і стає на горі Сіон. Він приходить і дає Себе розіпнути на Голгофі, аби Своєю кров’ю обмити усі наші гріхи та провини і поглинути ту жахливу заслону та покриття, яке називається смертю. Для цього Він мусив Сам був померти на хресті. Для цього Він Сам був дав цій жахливій заслоні відділити Його від краю живих.  Для цього Він Сам був дав тому страшному покриттю обвити Його тіло, аби воно, безгрішне і нетлінне, було покладено в гріб, щоби там розірвати на віки заслону смерті і щоб там назавжди розчахнути покриття, яке лежало над нашим праотцем Адамом і всіма його нащадками, над вами і наді мною, щоби потім торжествувати і вигукувати: «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?  Жало ж смерти – то гріх, а сила гріха то Закон.  А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав» (1 Кор. 15:55-57). 

Те покриття смерті було розтягнене над усіма народами землі – Ісус роздер його.  Він помер за гріхи всіх людей.  Він воскрес для виправдання усіх людей.  Немає жодної людини і не буде жодної людини до кінця світу, жодної людини з будь-якого народу, за яку не помер би і задля якої не здолав би смерть наш Господь Ісус Христос.

 Поки що ми мандруємо цією долиною печалі.  На нашому шляху залишається все більше могил, над якими ми ставимо знак хреста – знак перемоги нашого Спасителя над гріхом і смертю.  Нам лишилося пройти ще трохи і збудеться те пророцтво, про яке звіщає Ісая далі: «Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав».  Смерть уже не має влади над нашими душами, пекло вже не може на нас претендувати, бо Господь їх здолав і Він каже: «Я – воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.  І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25, 26).

            Господь каже, що навіть коли ми помираємо, то помирає лише наше грішне тіло, а душа наша йде до Господа, де живе і очікує того славного дня, про який сьогодні нам пророкує Ісая.  Цей день буде днем повернення нашого розпятого і воскреслого Господа Христа у славі. День Його славетного повернення буде днем воскресіння усіх мертвих.  Тих, що не вірують у Христа, чекає дуже велике розчарування, адже вони воскреснуть для вічних мук у пеклі. А вас, дорогі віруючі, чекає вічне життя у Божому Царстві.  

            Після воскресіння смерті вже ніколи не буде, бо не буде гріха – отієї неминучої ганьби, яка часто відома лише Богові та нам особисто, і яка супроводжує нас у цьому житті, та якою намагається скористатися диявол, аби довести нас до відчаю і невірства.  Але хай собі намагається звинувачувати нас.  Ми знаємо, що наші гріхи прощені заради Ісуса і ми знаємо, що Бог нас любить і накриває для нас гостину на доказ Своєї любові вже навіть тут – на цьому скромному престолі, у звичайних хлібі та вині, Ісус Христос дає нам Свої правдиві тіло та кров. 

А з ними Він дає нам і прощення гріхів, і вічне життя, бо вони невід’ємна суть Христа, Який промовляє: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.  Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.  Хто тіло Моє споживає та кров Мою пє, той в Мені перебуває, а Я в ньому.  Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною» (Ів. 6:54-57).

            Ми живемо Ісусом. Він стирає сльози розпачу, болю вже сьогодні, а доконечно зробить це у час Свого повернення, коли  ми в досконалих тілах увійдемо в Його Царство і будемо жити в ньому вічно.  Втрачений рай повернуто Христом.  Царство Боже чекає на нас – його приготував для нас Бог через Христа, Єдинородного Сина Свого.  І ми в це Царство увійдемо не так, як з раю виходили наші прабатьки, засоромлені і заплакані.  Ми не увійдемо в нього і в гордині і праведності діл, бо в Царстві Божому таким не місце.  Натомість ми увійдемо в нього через Христа і заради Нього.

І в той день ми будемо промовляти: ««Це наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас! Це Господь, що на Нього ми мали надію, тішмося ж ми та радіймо спасінням Його!»  Нині радість наша починається, нині ми на Бога надіємося і тішимося тим, що має настати незабаром. Бо час повернення нашого Господа Христа у славі наближається.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!  Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте! (1 Сол. 5:23, 24). Амінь.
            

пʼятниця, 22 червня 2012 р.

Зважте за ким бажаєте йти


Павло, в Галатів 1 [:8-9] каже: «Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, – нехай буде проклятий! Як ми перше казали, і тепер знов кажу: коли хто вам не те благовістить, що ви прийняли, – нехай буде проклятий».
            У цих словах ви чуєте суд Божий проти папи та всіх доктрин людських, що вони перебувають під забороною. А заборона ця – не така як папська. Вона натомість – вічна, вона відділяє людей від Бога, від Христа, від усього спасіння і від усього доброго та робить людину супутником диявола. Ой, який це жахливий суд!
            А тепер подивіться чи папа, священики і монахи не проповідуються і навчають євангелію поза Євангелієм Христовим і євангелію, яке відрізняється від Євангелія Христа та Його апостолів. Вище ми сказали, що Христос навчає: «Не те, що входить до уст, людину сквернить». Всупереч цьому і понад це папа, священики та монахи кажуть: «Христе, те, що Ти говориш – обман, бо споживання м’яса сквернить картезіанця і засуджує його, і це саме стосується інших орденів». Хіба це не вдаряння Христа по вустах, обзивання Його обманщиком, богозневажання Його та навчання по-іншому, аніж навчав Він?  Тому це справедливий суд, що вони, у своїй великій святості, засуджені як богохульники Божі вічною забороною.
            В Тита 1[:14] Павло каже знову: «Навчай їх, щоб на юдейські байки не вважали, ані на накази людей, що від правди відвертаються».
            Бачите, яка це прямолінійна заповідь для нас, щоби ми не звертали уваги на заповіді людські? Хіба ж вона не цілковито зрозуміла?  І Павло зазначає причину, кажучи: «Вони відвертають людей від правди», бо як було вже сказано вище, серце не може вірити в Христа і водночас в доктрини та діла людські. Тому щойно людина звертається до доктрин людських, як вона відвертається від правди і [більше] на неї уваги не звертає. Навпаки, той, хто знаходить свою втіху в Христові, не може звертати уваги на заповіді та діла людські.
            Тому зауважте, якої заборони вам слід боятися найбільше. Папа та його послідовники кидають вас на саме дно пекла, якщо ви не будете прислухатися до їхніх заповідей. А Христос наказує вам не прислухатися до них під загрозою Його заборони. Тож зважте за ким бажаєте йти.

Доктор Мартін Лютер, Про уникання доктрин людських

четвер, 21 червня 2012 р.

Сповідується нами

Сутність церковного сповідання полягає перш за все в тому, що воно свідчить про об'єктивні істини.  Їх, подібно до воплочення і воскресіння Христа, не можна вивести з суб'єктивних переживань, і вони не залежать від усіх суб'єктивних думок.  По-друге, воно належить до природи такого сповідання, що воно є Символ віри Церкви і сповідується не тільки мною, але й нами.


Германн Зассе, Церква і сповідання

середа, 13 червня 2012 р.

Auf Deutsch!

Від приятеля, пастиря зі США, отримав три томи Сен-Луїського видання вибраних творів доктора Мартіна Лютера. Видання цікаве тим, що було воно підготовлене у XVIII столітті доктором Йоганном Ґеорґом Вальхом і видане німецькою мовою. Впродовж 1885-1910 років це видання піддавалося редагуванню. Сподіваюся і молюся, що відвідувачі цього блогу зможуть ознайомитися з частинами з цього видання вже мовою українською.

вівторок, 12 червня 2012 р.

Спаситель мусить бути Богом


Відповідно до Святого Писання, ми проголошуємо, що в Христі є дві природи, але лише одна Особа і, що ця Особа – Бог і людина, страждала, що Син Божий і Марії був розп’ятий. Розкольницький дух міг цьому перечити та говорити: «Ах, Бог не може бути розпятим!»  Але кажіть йому, що ця Особа, Яка є Бог і людина, був розпятий. Через те, що Богу вдається це гармонізувати, то ми, звісно, це теж повинні гармонізувати та проголошувати, що Марія – мати Христова не лише відповідно до Його людськості, але й що вона – матір Сина Божого і що її Син – і Бог, і людина.  Саме таку мову використовує Св. Павло в Євр. 6:6, говорячи про фальшивих християн, які «вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають». А в 1 Кор. 2:8 він каже: «Коли б бо пізнали були, то не розпяли б вони Господа слави!» Через те, що мовою Св. Павла і Святого Писання Син Божий і Цар слави був розпятий, то ми можемо приймати її без жодних сумнівів. Кожен, хто вірує в Біблію, не видасть проти цього жодного звуку. Ми можемо також перемінити картину і говорити: «Це Немовля, народжене від Марії і годоване нею грудьми,  Яке лежить на її колінах, створило небо й землю». Якщо хтось перебивав би: «Що? Як це могло таке мале дитя творити?», то я даю відповідь: «Так каже Святе Писання». Наприклад, в Луки 2:11 ми чуємо, як дорогі ангели співають в час Різдва: «Сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь».  Та ангельська пісня, у якій Христос називається Господом, співалася в той час, коли Немовля все ще горнулося до грудей Своєї матері.
За це палко змагалися отці, доводячи проти єретиків, що в Христі є дві природи, а не дві особи, що є лише один Син.  Ось як промовляє Писання і як ми повинні говорити й ми. Христос, безперечно, був розп’ятий відповідно до Його людськості і створив Він небеса й землю відповідно до Його божественності, але оскільки ця одна Особа є Бог і людина, то доречно говорити: «Божий Син – Творець неба й землі і Божий Син був також розп’ятий. Не смійте розділяти цю Особу, залишаючи лише людську природу, але треба памятати, що ця Особа – ще й Бог. Так Св. Іларій каже: «Коли Христос страждав, то Логос мовчав».[1] Якщо нам не вдасться притримуватися того, що Особа, Яка була розпята – і Бог, і людина, то ми навіки засуджені та втрачені. Ми мусимо мати Спасителя, Який більше ніж просто святий чи ангел. Якби Він не був вищий від них, то від Нього ми не мали би ніякої помочі. Але якщо Він – Бог, тоді скарб настільки важкий, що він не лише переважує і скасовує гріх та смерть, але й дарує вічне життя. Жодна проста людська істота не змогла би здобути для нас вічне життя чи здолати диявола та смерть.
Ось наш християнський Символ віри і у відповідності до нього ми сповідуємо: «Вірую в Ісуса Христа, Сина Його Єдинородного, нашого Господа, Який народився від Діви Марії, страждав і помер».  Хай язичники та єретики і далі тішаться своїм розумом, а ви тримайтеся цієї віри і будете спасенні. Отже звідси випливає, що кожен, хто вірує в Сина Людського, Який народився від Марії, страждав і був похований, не буде загублений, а є син Божий і має вічне життя. Диявол, гріх і смерть не зможуть йому завдати шкоди, бо він має вічне життя.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана


[1] Здається, що Лютер має на увазі місце з Іларія «Про Трійцю», XI, р. 48, Patrologia. Series Latina, X, с. 431, 432.

понеділок, 11 червня 2012 р.

Без свободи - без щастя


Якщо людина недостатньо вільна і незалежна, - вона не може бути щасливою.

            К. Ф. В. Вальтер, Комунізм і соціалізм 

неділя, 10 червня 2012 р.

Проповідь на 1-у неділю П'ятидесятниці


                            ВСЕ З НЬОГО, ЧЕРЕЗ НЬОГО І ДЛЯ НЬОГО
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано? Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь (Римлян 11:33-36).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7).

Дорогі брати і сестри, після декількох серцевих нападів, за два дні до смерті, доктор Мартін Лютер написав на клаптику паперу: «Ніхто не може зрозуміти Bucolica і Georgica Вергілія, якщо впродовж пяти років не був пастухом або селянином.  Стверджую, що ніхто не зрозуміє листів Ціцерона, якщо не займався важливими державними справами упродовж двадцяти років.  Хай ніхто не думає собі, що глибоко пізнав Писання, якщо не керував церквами впродовж ста років.  Через це й вражає приклад Івана Христителя, Христа та Апостолів. Не пробуй пояснити цю божественну Енеїду, а смиренно поклонися її слідам. Ми – жебраки. Це правда».

«Wir sein Pettler.  Hoc est verum.  Ми – жебраки. Це правда», - пише Лютер, найбільший знавець Писання від часу Апостолів. Чимало людей так не вважали і стали засновниками фальшивих учень, єресей і тоталітарних сект.  Дорога до єресі і до пекла починається із намагання підпорядковувати Боже Слово своєму розумові, власній логіці. Те, що видається на перший погляд безпечним у трактуванні Божих слів на власний розсуд, може виявитися смертельною загрозою. Для Єви показана невинність у додаванні одного-єдиного слова «не торкайтеся» виявилася пасткою, якою скористався диявол, спокусивши нашу праматір до непослуху Богові. 

Димовою завісою стала для фарисеїв власна самоправедність, яку плекав у їхніх серцях диявол і яка сховала від них істинний смисл Писання, а з ним і Христа.  Арія, вмілого співака і оратора, його власна логіка, живлена дияволом, заперечила божественність Христа, як і його послідовників диявол, користуючись грішним розумом людини, навчав заперечувати божественність Святого Духа.  

Підбурений дияволом до абсолютного помякшення наслідків прабатьківського гріха, Пелагій став засновником єресі, яка заразила масу церков до сьогодні вченням про синергізм і виправдання добрими ділами, про співпрацю людини з Богом у ділі прощення гріхів і спасіння. Скориставшись іншим гріхом самовпевненості, диявол навчив багатьох проповідників стверджувати, що люди самі можуть робити вибір на користь віри у Христа, а ще хтось навчає, що головним вченням Церкви має бути доктрина, вперше озвучена в Еденському саду дияволом: «Станете ви немов боги» (1 М. 3:5).

Що завгодно, аби не визнання того, що перед Богом ми – жебраки, бідні і вбогі грішники! Що завгодно, аби не вигукнути сьогодні разом із богонатхненним Апостолом Павлом: «О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!» Всі єретики всіх часів і народів своїм ученням, своїми проповідями намагалися применшити це Боже багатство, цю Божу премудрість і це Боже знання.

Коли Апостол говорить про Боже багатство, то він має на увазі щось інше від того, як багатство розуміють чимало наших співвітчизників, які й за європейські цінності вважають цінні речі з Європи. Звісно: «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил» (Як. 1:17).  Бог бачить їхнє убозтво в дорожнечі і риторично запитується та докоряє: «Чи ж не розуміють оті, хто беззаконня вчиняє, що мій люд поїдають? Вони споживають хліб Божий, та не кличуть Його!» А потім Він оголошує їхнє майбутнє, звертаючись до Церкви: «Тому всі, що тебе поїдають, поїджені будуть, а всі вороги твої всі вони підуть в полон, і стануть здобиччю ті, хто тебе обдирає, а всіх, хто грабує тебе, на грабунок віддам!» (Єр. 30:16).

Боже багатство в нашому сьогоднішньому Писанні – не земні багатства, а багатства Божої благодаті, тобто багатства доброти, лагідності і довготерпіння (Рим. 2:4). Бог – благодатний, а це означає, що Він – добрий, лагідний і довготерпеливий.  Бог благодатний, а це означає, що Він любить нас без якихось заслуг з нашого боку.  Про благодать Божу наш Спаситель навчає в Нагірній проповіді, кажучи нам: «А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак?  Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Мт. 5:45-48).  

А наскільки більшу благодать, незаслужену нами любов виявляє наш Отець Небесний, посилаючи нам Свого Єдинородного Сина!  «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.  Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3:16, 17).  Якщо найбільша глибина земного океану складає майже 11 кілометрів, то глибина Вітцівського багатства, Вітцівської благодаті, глибина любові нашого Отця Небесного – невимірна. Він хоче, аби всі люди спаслися. Він хоче, аби ви всі були Його любими дітьми і жили з Ним вічно в Його Царстві, аби ви вернулися із вигнання до Раю, до життя, до щастя, до блаженства.  І заради вас, винятково з любові до кожного з вас, Він віддає Свого Сина Єдинородного, Ісуса Христа. Не ми викликаємо наше спасіння, не ми його ініціюємо, а винятково наш Отець Небесний. О, глибино, багатства Божого!

Коли Апостол говорить про премудрість Божу, то він має на увазі мудрість Його цілеспрямованих учинків для нашого спасіння. Світ цієї премудрості не розуміє.  Власне кажучи, світ із неї кепкує і її висміює. В Першому посланні до коринтян (1:18-24) Апостол Павло пише: «Слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа! Бо написано: «Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!  Де мудрий? Де книжник? Де дослідник віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту? Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді. Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, а ми проповідуємо Христа розпятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство, а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість!»

            Ось де виявляється Божа премудрість – у Христі, бо Він – правдивий Бог і правдива людина.  Це ж в Христі «всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3). Це Він, всупереч усім спокусам диявола та світу, всупереч людській логіці займає не престол у Єрусалимі чи Римі, а віддає Себе на розпяття. Бо Його мудрість – інша від мудрості світу. Мудрість світу шукає насамперед добра для себе. А Христос, Бог наш правдивий і Спаситель, шукає добра насамперед для кожного з вас, бо це ж кожному з вас дарується з хреста Голгофи повне прощення усіх ваших гріхів і провин, а з порожнього гробу лунають слова ангела Божого: «Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розпятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він» (Мт. 28:6, 7).  І з вуст нашого Спасителя лунають слова: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.  І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25, 26). Він здобув вічне життя для вас. Він його вам дає вже сьогодні.  Просто віруйте в Христа розпятого і воскреслого і будете жити вічно.

            Мудрість світу протестує проти цього, їй хочеться бути прославити себе, прославити людину, а не Бога – вона біжить радитися з дияволом, вона сідає писати книги, скуповує теле та радіо-ефіри, реєструє інтернет сайти та блоги і зявляються Арії, Пелагії, Армінії і всі їхні сучасні послідовники.

            Мудрість світу цього протестує проти Христового запрошення до Святого Причастя, проти присутності Його реального тіла та крові у хлібі та вині Святої Вечері. «Як це так?!» - вигукує вона, «Христос же вознісся. Він – на небесах, а тут дається кожному Його справжнє тіло і справжня кров. Такого не може бути!» Віра ж покладається на Слово Христове і ми горнемося до Христа у Святому Причасті і сповідуємо, що Христові реальні тіло та кров присутні у Євхаристії і через неї наш розпятий і воскреслий Господь живе всередині нас і дає нам вічне життя. О, глибино премудрості Божої!

            Коли Апостол говорить про глибини знання Божого, ми згадуємо про Його Слово в Посланні до римлян: «Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав» і в в Першому Посланні до коринтян: «Коли ж любить хто Бога, той пізнаний Ним».  І «…нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе-бо досліджує Дух, навіть Божі глибини» (1 Кор. 2:10).  І цей Господь Святий Дух обявляє нам Бога – Бога правдивого, Бога невигаданого, Бога благодатного, Бога-Творця, Бога-Спасителя, Бога-Утішителя.  О, глибино знання Божого!

            «Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому? Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?»  Ми як писав був Лютер – жебраки.  Що ми можемо дати Богові, аби сподіватися, що нам буде щось віддано?  Це – слова Святого Духа із нашого сьогоднішнього Писання. Нас Бог створив.  Нас Бог викупив від гріха, від влади диявола, від смерті.  Він Сам нас покликав через Євангеліє, створивши у наших серцях спасенну віру в Христа.   Він веде нас дорогою віри до Свого Царства.  Він нас бере до Себе в час нашої фізичної смерті, а Останнього Дня Він нас воскресить до вічного життя у Царстві Христовім.  Він нічого нам не винен.  Цар не може бути винен жебракам.

            Але що очікувати від жебраків, яким дається все?  Тому ми сьогодні дякуємо Богові і ми любимо Його, бо як можна не любити такого благодатного Бога. А ще ми хочемо Йому служити  через служіння нашим ближнім. Але джерело цієї любові, джерело і рушійна сила цього служіння – не в нас. Вона в Богові. «Бо все з Нього, через Нього і для Нього!» - Отця, Сина і Святого Духа. Заради Христа. Амінь.

            Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! (Рим. 15:13). Амінь.

субота, 9 червня 2012 р.

Правильне зосередження


Якщо дилема сучасного християнина походить з життя в антагоністичній культурі, тоді ми можемо з користю для себе навчатися з Нового Заповіту. Тут апостоли окреслювали «стиль життя» для християн, які жили у світі, що перебував у цілковитій незгоді з усім тим, за що стояли вони. Дивлячись на листи Нового Заповіту, знаходимо багато заяв, які описують, що означає нове життя в Христі для щоденних стресів і напруги.  Проте ніде ці твердження закону не стоять на самоті.  Завжди вони підперезані життєдайним Євангелієм Ісуса Христа, яке дає силу.
Життя для апостолів не виглядає як складний ланцюг перепон, які треба долати практикуючи довгий список заповідей, приписаних Богом для кожної обставини. Ворожнечу, з якою ми зіштовхуємося в світі, не можна списувати на рахунки вивертів людського розуму. Новий Заповіт радше визнає одного лиховісного ворога поза всіма гріхами та сумяттям життя, і внутрішніми, і зовнішніми. Це – сатана, батько обману (Івана 8:44), правитель темряви (Ефесян 6:12), той, хто звинувачує Божий люд у Його присутності вдень і вночі (Обявлення 12:10).  Цей злий супротивник загарбав Боже досконале твориво і тепер його можна називати князем світу цього (Івана 14:30).
Вступаючи в цей окупований ворогом світ, Ісус Христос набув людську плоть, аби протистояти сатані на його таки території (Галатів 4:5).  В тілі Своєї плоті Він приніс сатисфакцію за гріхи цілого світу і розгромив диявола Своєю смертю і воскресінням (Колосян 2:14, 15). Всім, що вірують в Нього, Він обіцяє вічне життя (Івана 11:26).  Тим, що вірують в Нього, Він зараховує Свою власну святість (2 Коринтян 5:21). У таких взаєминах віри є світло і життя в цьому світі темряви та смерті (Івана 1:4).
Тож не дивно, що апостоли завжди обрамлювали опис нового життя в Христі у контексті Христових смерті та воскресіння заради них. В усьому, що вони мали говорити вірним про ведення християнського життя, зосереджувалися вони на одному-єдиному: «Я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розпятого...» (1 Коринтян 2:2). На ціле життя християнського служіння слід дивитися як на Христове діяння, що виконується в житті віруючого:  «І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Галатів 2:20).
Різниця – вражаюча. Більша частина євангелицького світу зосереджується на дії християнина – Новий Заповіт зосереджується на дії Христа.
  
            Гарольд Сенкбейл, Освячення: Христос в дії, євангелицький виклик і лютеранська відповідь

четвер, 7 червня 2012 р.

Брата Олександра Шкуро покликано до небесної оселі

6 червня ц. р. після тяжкої, але швидкоплинної хвороби, до небесної оселі  Господь покликав парафіянина київської громади "Воскресіння", Олександра Шкуро. Сталося це на 47-ому році життя вірянина, який любив Господа та Його Церкву і свою любов виявляв на ділі підтримки Церкви та вірністю Євангелію Христовому. Напередодні брат Олександр востаннє сповідався і причастився правдивими тілом і кров'ю Христовими у Святій Вечері. Християнський похорон тіла спочилого у Господі брата відбудеться в суботу, 9 червня. На дорозі до Царства Небесного в брата Олександра залишилася дружина Ганна та дві дорослі доньки: Юлія і Марина. Ми щиро сумуємо разом із ними у ці дні і просимо Господа надати особливу підтримку родині нашого покійного брата.  Хай для всіх нас будуть втіхою слова нашого розп'ятого і воскреслого Христа Спасителя: "Я - воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре" (Євангеліє від Св. Івана 11:25, 26). Прийди, Господи Ісусе!

вівторок, 5 червня 2012 р.

Потрібна згода Церкви

"Пресвітерія", або ж, точніше, служіння, не є, звісно, сутністю поза Церквою або на додаток до Церкви, але служінням усередині Церкви, служінням, яке відіграє свою належну роль у призначенні служителів Церкви.  Завжди цитуються два приклади, аби показати необхідність згоди Церкви у призначенні її служителів. одним із прикладів, у якому, здається, співпрацювали сто двадцять, є висування Йосипа і Маттія на звільнене апостольство Юди (Дії 1:15-26).  Іншим прикладом є обрання Сімох (Дії 6:1-6).  Аргументація у першому випадку виводиться від більшого до меншого: навіть якщо апостольська вакансія не була заповнена без згоди Церкви, тоді наскільки необхіднішою є згода для звичайних служителів!  У другому випадку аргументація йде від меншого до більшого:  якщо апостоли не нав'язували навіть допоміжної дияконії без згоди Церкви, то наскільки менше вони робили це, коли справа стосувалася призначення звичайних служителів Слова!

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

понеділок, 4 червня 2012 р.

Святий Дух перебуває зі Словом

     Проголошення в Івана 6:44, що ніхто не може прийти до Христа, якщо Отець не притягне його - правильне і вірне. Але Отець не робитиме цього без засобів і за Свої звичайні засоби та інструменти Він запровадив  Своє Слово і Таїнства.  І ні Отець, ні Син не воліють, щоб людина не чула або зневажала проповідування Його Слова, або без Слова чи Таїнств очікувала притягнення до Отця.  Бо Отець притягує по-правді силою Свого Святого Духа, але все одно відповідно до Свого звичного порядку, слуханням Його святого, божественного Слова, як неводом, яким вибрані визволяються з пащеки диявола.
     Тому кожен бідний грішник повинен направлятися до цього святого проповідування, слухати його уважно і не сумніватися про притягання Отця. Бо Святий Дух буде з Його Словом у Своїй  силі і ним діятиме. І це - притягання Отця.
 
   Злагода, Віросповідання Євангельської Лютеранської Церкви

неділя, 3 червня 2012 р.

Проповідь на День Зсилання Святого Духа


                             ДУХ, ЩО ВИЛИВАЄТЬСЯ НА НАС
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
І буде потому, виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші бачити будуть видіння. І також на рабів та невільниць за тих днів виллю Духа Свого. І дам Я ознаки на небі й землі, кров та огонь, та стовпи диму. Заміниться сонце на темність, а місяць на кров перед приходом Господнього дня, великого та страшного! І станеться, кожен, хто кликати буде Господнє Ім'я, той спасеться, бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасіння, як Господь говорив, та для тих позосталих, що Господь їх покличе (Йоіла 2:28-32).

Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир! (1 Петр. 1:2).

Дорогі брати і сестри, коли Симон Ворожбит із Самарії дізнався про те, що через покладання рук Апостолів на віруючих сходив Святий Дух, то він, будучи практичною людиною, яка заробляла релігією, вирішив купити собі апостольську владу.  Апостолам приніс він гроші «і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!» (Дії 8:19).  Відповідь Апостола Петра була різкою: «Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші! У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне» (Дії 8:20, 21).

Святий Дух – Третя Особа Святої Трійці.  Він – Господь. Він – Бог. Безумством є думка про те, що Бога можна купити або підкупити. Так само безумством є думати, що Святим Духом можна маніпулювати. Бог – не якийсь там корумпований чиновник, який має багато влади та ресурсів і може порішати ваші питання за певну суму грошей. 

Правда ж в тому, що той, хто думає, що ніби може маніпулювати Господом Святим Духом або той, хто думає, що може продавати дар Святого Духа, або продавати відпущення гріхів чи посади в церкві, сам перебуває без Святого Духа.  А коли хто перебуває без Святого Духа, то перебуває з духом іншим – духом нечистим,  і то може перебувати навіть не з одним таким духом, а з тисячами демонів, які мучать душу і тіло, спонукають до гріхів, аби така людина вкінці розділяла долю таких нечистих духів із їхнім провідником, сатаною, у вічних муках пекла.   Хто перебуває без Святого Духа, той перебуває поза Церквою, тобто спільнотою про яку сьогодні звіщає Бог у нашому Біблійному тексті через пророка Йоіла.

            Господь каже: «По тому виллю Я Духа Свого на кожне тіло».  Має щось відбутися перед тим, як Дух Святий буде даний Церкві.  Має бути причина для того, аби відбулося ось це виливання Духа.  І ця причина є.  Причина ця – Ісус Христос.  Перед цим Господь каже, що ізраїльтяни побачать, що Він – серед Ізраїля.  Син Божий прийняв тіло від Святого Духа і Діви Марії.  Апостол Іван так підсумовує перебування Господа посеред народу Ізраїля: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Ів. 1:14).

            Господь Ісус Христос, повний благодаті і правди, забрав на Себе наші провини і нашу неправду і поніс їх на Голгофський хрест. Там Він перебував серед Ізраїля, розп’ятий, спливаючи кров’ю. Там Він приніс Себе в жертву досконалу, аби ми були прощені та повністю виправдані, про що свідчить Ісусове славетне воскресіння на третій день по хресній смерті. Ці два короткі слова «По тому» включають ще й вознесіння нашого розп’ятого і воскреслого Спасителя і царювання Його на небесах у славі.

            Без цих двох слів і того, що вони означають, тобто без воплочення, розп’яття і воскресіння Господа Ісуса Христа, не було би сповнення цієї славетної обітниці, про яку звіщає пророк Йоіл.  «По тому», тобто вже по вознесінні Ісуса відбудеться це велике і славне чудо: «виллю Я Духа Свого», - каже Бог, «на кожне тіло»

            Господь не каже: «Ви купите в Мене Мого Духа» або: «Ви заслужите в Мене Мого Духа». Він каже: «Виллю Я Духа Свого».  Кажуть, що сучасні системи орошення називати системами поливу складно, бо рослина отримує рівно таку кількість води, стільки крапель води, скільки вона потребує. Це й зрозуміло – вода коштує грошей.  Недавно в новиних був репортаж із села на Херсонщині, де люди вже не мають навіть що пити після того, як орошувальні канали перестали функціонувати, то рівень води в сільських криницях впав настільки, що води просто не вистачає на елементарні людські потреби.

            Але не так в Бога і не так в Його Святого Духа.  Господь каже, що цей Дух – Його, тобто Він однієї сутності з Ним, так само як і Його Єдинородний Син. Іншими словами, Святий Дух – Бог. І Бог каже, що Духа буде Він не скраплювати, а виливати, тобто лити щедро – більше ніж ми потребуємо.  Коли посуха, треба добра злива, аби зволожити грунт, аби було життя.  Так і Духа Святого Господь виливає рясно, бо «щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий й многомилостивий,  Господь добрий до всіх, а Його милосердя на всі Його творива!» (Пс. 144:8, 9).  Господь хоче, щоб ви жили.  Заради вас Він віддав Свого Сина Ісуса Христа. Вам дає Він Свого Святого Духа.

Господь обіцяє вилити Духа Свого «на кожне тіло», тобто на кожну людину.  І Він це пророцтво виконує. Перше Він виконує його в ту першу П’ятидесятинцю, коли «всі вони однодушно знаходилися вкупі.  І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.  І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим» (Дії 2:1-4).

Учні не ховалися по своїх дачах, не закривалися в своїх власних домівках, а однодушно знаходилися вкупі, тобто разом, на своєму невеликому церковному зібранні – ось куди виливає Господь Бог Свого Духа.  Чи може Він вилити на вас Свого Духа поза службою Божою?  Звісно, може. Повсюди, де лунає Євангеліє, там діє Господь Святий Дух. Але особливим чином це відбувається у церкві, тобто зібранні віручих довкола Слова і Таїнства. Кожен, хто пристає до цього зібрання – наче рослина, але не в пустелі, де немає ні дощу, ні водних джерел, а як рослина, на яку рясно зливається з неба дощ.  Так і на вас зливається Господь Святий Дух.

Господь Бог звіщає: «пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки, а вашим старим будуть снитися сни, юнаки ваші бачити будуть видіння».  Святий Дух дається всім і синам, і донькам, хлопцям і дівчатам, чоловікам і жінкам, старим і молодим. Так було і в першу Пятидесятницю.  Святого Духа отримали всі віруючі, що були зібрані в Церкві.  І вони почали говорити різними мовами, але не якісь чудернацькі речі та нісенітниці. А почали проповідувати живими мовами тих земель, звідки прийшли до Єрусалиму віруючі. 

Святий Дух – Дар і з Собою Він несе різні дари. Він Сам вирішує що, коли і кому давати. У ту першу Пятидесятницю Він дав дар мов. Господь вибрав доречне місце і час, як для посилання Святого Духа, так і для необхідних дарів. Він «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4). Оскільки Христова жертва сповнена і за гріхи людства заплачено, Господь хоче, аби ця новина швидко розходилися всім світом, на кожній мові.  Ця Добра Новина, Євангеліє і є те пророцтво про яке провіщає Йоіл. Проповідь Євангелія і є те обіцяне пророкування, яке матимуть сини й дочки, старі та юнаки.

 Ти – парфянин?  Почуй Євангеліє рідною мовою!  Ти з Кріту?  Слухай Євангеліє по-грецьки!  Ти  прийшов з Риму?  Для тебе ось є проповідник, який звіщає Євангеліє латиною!  Хай навіть Понтій Пілат прийде із своїми одноплемінниками – всі вони зможуть чути проповідь латиною. Ти – араб?  Слухай Євангеліє арабською мовою! Бог хоче, щоб усі спаслися.  І для цього посилає Він Свого Святого Духа – Він свідчить про Євангеліє, про Ісуса Христа.  Не про те, як вам краще жити на цьому світі, як вам зміцнити своє здоровя чи розбагатіти, а про Ісуса Христа. 

Коли Господь Святий Дух зійшов на апостолів саме Євангеліє Христове вони проповідували. І який був наслідок? «Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!» (Дії 2:41). На ті три тисячі люду теж був вилитий Святий Дух – перше через апостольську проповідь, а потім буквально – через Хрищення. Так само і на вас був свого часу вилитий Святий Дух  - Він був вилитий на вас з водою та у воді Святого Хрищення. Він вчинив у ваших серцях віру, яка дар благодаті, прощення усіх ваших гріхів заради Христа і яка горнеться до Христа у хлібі та вині Святої Вечері, коли ви приймаєте Христові правдиві тіло та кров на прощення ваших гріхів і провин.

Святий Дух далі виливається на вас - Він виливається на вас і сьогодні. Яким чином?  Через Євангеліє. Він докоряє нам. І Він втішає нас, розкаяних, що ми заради Христа – прощені і маємо вічне життя із Христом, нашим Господом і Царем на небесах. Як чудово виконується обітниця Йоіла.  Подивіться на ваших віруючих дітей.  І вони пророкують, і вони проповідують Христа, розповідаючи про Нього в своїх школах, середніх і вищих, ділячись Євангелієм Христовим зі своїми однокласниками та одногрупниками. Чому вони це роблять? Бо на них виливає Бог Свого Духа і мовчати вони не можуть так само як не могли мовчати в ту першу Пятидесятницю Апостоли Христові.

Ви пророкуєте на кожному вашому місці завжди коли свідчите про Христа, коли ділитеся Його Євангелієм. А як ви можете пророкувати?  Тільки тоді, коли Бог на вас вилив Свого Святого Духа – тоді бажання ділитися Євангелієм і розповідати про Христа Спасителя буде нестримним і ви не захочете, не зможете мовчати, а будете звіщати Євангеліє, щоб через ваше пророцтво увірували ще й інші ваші ближні, бо «кожен, хто кликати буде Господнє Ім'я, той спасеться», кожен, хто визнаватиме Ісуса Христа Своїм Господом і Спасителем, буде мати вічне життя і Господь воскресить його у час Свого славетного повернення Останнього Дня.

Пророкуйте, любі брати і сестри, на яких вилився Дух Святий, розповідайте про Христа, аби всі чули, що спасіння – на Сіоні, тобто у Святій Христовій Церкві, яка є Христова Наречена і яку Він забере скоро до Себе, аби вона, а в ній усі ми могли радіти вічним життям у Царстві Божому.  Заради Христа. Амінь.
           
 А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).

субота, 2 червня 2012 р.

Про уникання людських доктрин


     В 1 Тимофія 4 [:1-7] Св. Павло каже: «А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів,  хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє, хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав. Кожне-бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою, воно-бо освячується Божим Словом і молитвою.  Як будеш оце подавати братам, то будеш ти добрий служитель Христа Ісуса, годований словами віри та доброї науки, що за нею слідом ти пішов. Цурайся нечистих та бабських байок». 
            О, це – справжня буря й блискавки на всі діла, доктрини та накази людей! По-перше, якщо вони хваляться, що їхні правила походять від папи і від святих отців, то яким буде суд Христів?  Хіба Він не скаже: «Павло, Мій апостол – Мій вибраний інструмент, як про це пише Лука в Діях 9 [:15], чому ж тоді ви не надали йому більшого авторитету його слову, ніж слову папи і отців, хоча й не знали чиї вони інструменти?»  Як же вони тоді вистоять?
            А далі спитаємося в них про те чи не були створені Богом і чи не є Божим добрим творивом масло, яйця, м’ясо, молоко і вся їжа, якої вони уникають у пісні дні та своїх [чернецьких] орденах? Тому певним є те, що вони і є ті люди, про яких тут Павло каже, що вони забороняють їжу, яку створив Бог на поживу віруючим і до того ж вони забороняють шлюбний стан. Таким чином сховатися вони не можуть, бо це місце описує їх і їх має на увазі. Тож погляньмо, що про них думає Павло і як він їх гудить.
1.            Вони відступилися від віри. Бо вони в принципі не запроваджували би таких доктрин, і діл, якби не думали таким чином ставати праведними і спасатися. Але таке уявлення є, звісно, безперечним знаком того, що вони відпали від віри.  Як часто говорилося, лише віра може зробити те, що вони очікують від діл.
2.      Вони слухають духів підступних. Він не каже: «підступних людей», а «підступних духів». Це ті, що сповідують духовність, називають себе духовними і заявляють про те, що вони – від Духа і в Духові. Але оскільки вони без віри, то неможливо, аби вони не помилялися в духовних справах. Отже й доречне припущення: вони відступаються від віри та йдуть за помилками в духові.
3.               Їхні доктрини називає він «науками демонів». Це також мусить наставати там, де бракує віри і правдивого Духа. Там диявол дає їм духа помилки і веде їх цими яскраво розфарбованими доктринами та ділами так, що вони думають, що вони взагалі духовні. Проте, оскільки ця доктрина не походить з Писань, то доктрина ця лише від диявола.
4.               Вони – неправдомовці. Бо цитують Святі Писання і вислови отців, а часом змушують їх до згоди зі своїми доктринами і роблять це, як бачимо, щодня. Але це омана і неправда, оскільки Писання діаметрально до них протилежні.
5.               Їхнє – відверте лицемірство. Це – правда і коментарів не потребує. Бо саме їхнє існування – лише шахрайство і показність у зовнішніх справах їжі та одягу.
6.              Вони спалили сумління своє. Тобто їхнє сумління – неприродне. Бо як було вже сказано вище, там де немає гріха ані справи сумління, вони роблять так, що ось стає гріхом і справою сумління. Це неприродне, як шрам на тілі від опіку.
7.             Вони забороняють шлюб. Роблять це вони, створюючи стан, в якому немає жодного шлюбу, як бачимо у випадку  і зі священиками, і ченцями. Ось чому над такими доктринами та станами суд Божий:  вони – доктрини демонів, помилкові доктрини, фальшиві доктрини, доктрини без віри, лицемірні доктрини. Боже, поможи нам! Хто хоче далі в них перебувати, коли Бог оголошує такий над ними суд?  Яке вам добро зі складання тисячі обітниць та присяг на основі таких доктрин?  Насправді, чим суворіша обітниця, тим вона більш крихка, бо складена проти Бога, відповідно до доктрин диявола.

Доктор Мартін Лютер, Про уникання доктрин людських