Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 28 лютого 2013 р.

До свободи - з уярмлення

Зассе підказує, що аби закінчити свободою, лютеранське богослов'я мусить починатися там, де розпочинав Лютер - з людського уярмлення гріхом.
Джон Плесс, Розмова між Марком Ноллом і Германом Зассе

День Св. Св. Филимона та Онисима

 Сьогодні ми згадуємо святих Филимона та Онисима та дякуємо за них Господу. У першому столітті Филимон був відомий християнин, який мав раба на ім'я Онисим. Хоча ім'я Онисим означає "корисний", Онисим виявився "некорисним", втікши від свого пана і, можливо, навіть щось в нього укравши (Филимона 18). Якимось чином Онисим познайомився із апостолом Павлом, який пізніше перебував у в'язниці (можливо в Римі) і через Павлове проголошення Євангелія він став християнином. Визнавши перед Павлом, що він був утеклим рабом, Онисим був спрямований Павлом до його пана та став знову "корисним". Аби допомогти прокласти дорогу для Онисимового мирного повернення додому, Павло відправив разом із ним листа, в якому спонукав Филимона простити свого раба за втечу та "прийняти його як мене" (в. 17), "і вже не як раба, але вище від раба, як брата улюбленого" (в. 16). Цей лист пізніше був прийнятий Церквою як одна з книг Нового Заповіту.

Молитва на День святих Филимона та Онисима:
Господи Боже, Отче Небесний! Ти відправив Онисима назад до Филимона, як брата у Христі, визволивши його від рабства гріха через проповідування апостола Павла. Очисти глибини гріха всередині душ наших і спини в нас образи за минулі переступи, щоби милосердям Твоїм були ми примирені з нашими братами та сестрами і, щоби наше життя відображало Твій мир; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 27 лютого 2013 р.

Закон ран не перев'язує

Закон не перев’язував серце любов’ю, а лише стримував зовнішньо руку.
 
Мартін Лютер, З лекції на Псалом 12

вівторок, 26 лютого 2013 р.

З вдячності за свободу Саксонії

Так можна перекласти слова з присвяти видання з Біблії у перекладі Мартіна Лютера в часи Реформації.  Свободу, дану Богом, відстоювали і побожні курфюрсти Саксонії, один з яких зображений навпроти Лютера під розп'яттям.

День Св. Акили, Прискилли та Аполлоса


     Сьогодні ми згадуємо святих Акилу, Прискиллу та Аполлоса і дякуємо за них Господу. Акила та його дружина, Прискилла, були єврейськими сучасниками Св. Павла і багато подорожували.  Через переслідування в Римі, вони перейшли до Коринту, де познайомилися з Апостолом Павлом, який приєднався до них у ремеслі з виготовлення наметів (Дії 18:1-3). Своєю чергою вони приєдналися до Павла в його місії проголошення християнського Євангелія.  Пізніше це святе подружжя мандрувало з Павлом з Коринту до Ефесу (Дії 18:18), де вони мали домівку, яка служила осередком гостинності для новонавернених християн.  Аполлос був одним із багатьох єврейських учнів віри.  Будучи красномовним, Аполлос "палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав" (Дії 18:25). Пізніше він здійснив подорож від Коринту до провінції Ахая та "переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус то Христос" (Дії 18:28).  Ми вшановуємо Акилу, Прискиллу та Аполлоса за їхню велику місійну ревність.
 
Молитва на День Св. Акили, Прискилли та Аполлоса:
 
Триєдиний Боже!  Ти - святий у природі Своїй!  Навчи нас бути вірними Твоєму Слову, палати Духом, як Аполлос, аби ми правильно навчали і настановляли на правдиву дорогу тих, хто був зведений до фальші й помилки, щоб ми могли повторювати приклад Акили й Прискили задля добра Твоєї Церкви, яку Ти установив тут і доручив її під нашу покірну опіку, бо Ти, Отець, Син, і Святий Дух, живеш і царюєщ, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 25 лютого 2013 р.

Віра придушує гріх і обмежує його

             Ми, звісно, відчуваємо гріх в собі й далі і певним є також те, що гріх далі залишається в святих Божих, але над ними він не панує. Віра придушує гріх і обмежує його, щоби він не виривався безборонно назовні.  Тож непослідовно, з одного боку, говорити: «Вірую, що Ісус Христос – правдивий Бог, і я через Нього спасенний», а, з іншого боку, заявляти, що папа теж має рацію, проповідуючи про ряси та тонзури.  Ці два твердження – протилежні.  У мить кволої віри та спокуси людина може знайти втіху в думках: «Я зробив багато добрих діл. Я багато проповідував. Я давав милостиню». Аби здолати цю спокусу в таку годину серце мусить вигукувати, що воно покладається винятково на чисте Слово Христове. Тоді язик мусить проголошувати та звіщати, що ні мій піст, ані яке інше діло не принесло заплати за гріх, а зробив це Син Божий, який був виданий за мене на смерть. Тоді неможливо буде одним і тим самим подихом проголошувати, що Христос – Замісницька Жертва за мій гріх і чистилище та меси теж прийнятні. Саме так робив Папа. Він навчав, що Христос – Син Божий і Маріїн і народився для нас. Водночас Він говорив, що чернецькі обітниці, прощі, сутани та тонзури теж приносили заплату за гріх.
 
 
Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

Для мандрівників

Популярний український тижневик "Кореспондент", з посеред іншого, радить своїм читачам відвідати місця в Німеччині, що пов'язані з життям доктора Мартіна Лютера, Реформатора Церкви.  Детальніше можна дізнатися, клікнувши тут: http://korrespondent.net/lifestyle/travel/1509775-pyat-pamyatnikov-vsemirnogo-naslediya-v-vostochnoj-germanii

неділя, 24 лютого 2013 р.

Проповідь на 6-у неділю Богоявлення

ДУХОВНИЙ КАДАСТР
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
     
            І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею. «Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували. Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости. А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив. Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стократно». Це сказавши, закликав: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!» Запитали ж Його Його учні, говорячи: «Що визначає ця притча?» А Він відказав: «Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли. Ось що означає ця притча: Зерно – це Боже Слово. А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони. А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають. А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають. А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості» (Євангеліє від Св. Луки 8:4-15).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2). Амінь.

Дорогі брати і сестри,  1 січня цього року в Інтернеті було виставлено Публічну кадастрову карту України.  На цій карті можна побачити земельні ділянки, їхні межі, а також ґрунти.  Для фахівців, які розбираються в ґрунтах такі дані можуть представляти дуже високу цінність.  Адже часто від того, який ґрунт на тій чи іншій ділянці землі, залежить не лише те, що можна на тій ділянці вирощувати, але й які врожаї можна збирати.  Знання про ґрунти завжди були важливими. Звісно ж, для доброго урожаю важливо мати не лише добрий ґрунт, але й добре насіння.  Яка користь з ґрунту, якщо в нього висівати неякісне насіння, яке просто не зійде.

В сьогоднішній євангельській притчі наш Господь Ісус Христос теж згадує ці два необхідні компоненти доброго урожаю: насіння і ґрунт. Звичайно ж Господь говорить і про сіяча.  Власне кажучи, ця притча традиційно називається Притчею про сіяча.  Бо якщо не буде сіяння, то не буде нічого.  Не буде кинуто в землю насіння. Насіння не проросте, не зійде, і відповідно, не буде урожаю.  Господь починає Свою притчу із сіяча, який виходить сіяти зерно.  Зерно належить йому і зерно це якісне. Воно перевірене.  В сіяча немає жодного неякісного зернятка.

Він іде і сіє.  Сіє щедро, не залишаючи жодного клаптика землі без свого насіння.  Українські селяни і дачники можуть лише здвигнути плечима і сказати: «Ну хто ж так сіє?  Якщо ми сіємо огірки, редиску, буряк, моркву, то ми робимо спеціальні рядочки, аби не пропала жодна насінина. Навіть коли ми сіємо пшеницю, то використовуємо сіялки, аби не марнувати зерна».  Що ж наш січ сіє своє насіння, коли ще сучасні сіялки винайдені не були.  Він сіє подібно до того, як сіяли наші діди-прадіди.  Але лише подібно: він сіє щедро.  Він так посипає землю, що де він не йде не залишається без насіння жодного клаптика цієї землі.

Господь у притчі каже, що частина насіння падає край дороги і його одразу видзьобують птахи небесні.  Інша частина падає на камянистий ґрунт і хоча сходить, але через брак вологи швидко всихає. Третя частина насіння, хоча й піднімається і набирається сил, заглушується терном.  І лише четверта частина падає в добрий ґрунт і приносить добрий урожай, стократний урожай.  Завершує Господь цю притчу словами: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!» 

Здається, що відповідь на цю притчу одразу дається після того, коли з Ісусом залишаються лише Його учні. Власне саме вони й запитують в Господа: «Що визначає ця притча?»  Інші люди чують слова Господа.  Вони дивуються з них, але над ними не замислюються і глибше значення їх не цікавить.  Для чого дані їм вуха?  Аби вони слухали!  Господь нам вуха, аби ми не просто Його чули, але й слухали Його, розмірковували над значенням сказаного нашим Богом. 

Зауважте, любі брати і сестри, що чують Слово Боже багато народу, тисячі людей, які поприходили до Ісуса, але таємниці Божого Царства дано пізнати лише Христовим учням.  Для решти людей Його притчі – радше незрозумілі оповідання, які ніби-то переповідають звичайні речі.  Але не для Божих людей. Отже Господь пояснює Своїм Апостолам і нам, що мова у притчі ведеться про Боже Царство.  Зерно це Боже Слово.  Сіячем відповідно є Сам Бог, бо сіяч має зерно своє.  Отже сіяч – Ісус і сіє Він Своє Слово.

Ґрунт – це люди.  І як кадастрова карта України повідомляє нам, що є різні ґрунти, від яких ви можете мати різні очікування, так само є різні люди.  Проте Господь сіє Своє Слово, проголошує Своє Слово кругом, бо Він – Бог милосердний, Який «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди». 

Бог хоче, аби всі люди ввірували і спаслися.  Проте зворотного хоче диявол. І він не спить. Апостол Петро застерігає: «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петр. 5:8).  Він шукає, як знищити вашу віру, любі брати і сестри. А в нашій притчі він забирає Слово Боже із серця людей, які Слово почули, але ще не встигли увірувати.  Господь каже про птахів, власне про пташині зграї – в диявола є маса способів украсти Слово з людського серця.  Диявол дуже хоче украсти Боже Слово, бо він дуже добре знає про властивості цього елітного насіння, Слова Божого – про них сьогодні Бог промовляв до нас через пророка Ісаю: «Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдцеві, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!»  Отже до людей, які позначені в нашому духовному кадастрі як ґрунт край дороги «приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони».

Друга категорія духовних ґрунтів – ґрунти кам’янисті, тимчасові віруючі. На поверхні – вони як і всі інші християни.  Вони можуть навіть Слово приймати з більшим оптимізмом ніж інші віруючі і навіть подавати кращі надії, аніж інші лютерани.  Але проблема в тому, що вони мають приховану закамянілість серця.  Тож щойно на їхньому шляху постане випробування плоттю, владою, багатством, переслідуванням, як їхня віра швидко згорає, а самі вони втрачають спасіння.

Третя категорія духовних ґрунтів – ґрунти, розташовані між терням, теж тимчасові віруючі. Вони не такі оптимістичні, як тимчасові віруючі з прихованою закам’янілістю серця, але вони такі само тимчасові і виглядають радше як реалісти, які на перше місце ставлять клопоти цього світу: роботу, освіту, сім’ю, належний відпочинок, здоров’я, багатство і різні задоволення життя.  Всі ці мирські речі діють наче ворожі рослини, які заглушують плід Слова і врешті-решт нищать його, а з ним і спасіння таким тимчасових «віруючих реалістів».  Спасіння не мають ні перші, ні другі, ні треті.  Всі вони пропащі і приречені до вічних мук в аду.  Бог зробив усе для їхнього спасіння – вони ж спасіння відкинули.

Сьогодні, любі брати і сестри, радіймо тим, що відбувається з четвертою категорією ґрунтів з духовного кадастру.  Бо до цієї категорії належать Апостоли Христові. До цієї категорії належите і ви, любі віряни нашої громади Воскресіння та всі віруючі, усі, хто уповає на Христа Спасителя.  Христос називає віруючих доброю землею, або ж відмінним ґрунтом.  Кажуть що ще за часів Російської Імперії, російська делегація привезла на одну міжнародну виставку експонат, який ошелешив усіх відвідувачів.  Тим експонатом був шестиметровий шар родючого чорнозему з Полтавщини. Саме з такою землею Господь порівнює усіх тих, що каються в своїх гріхах і шукають надії в Божому Синові.

Родюча, добра земля – це ви, що чуєте Євангеліє Христове і не просто чуєте, що Христос помер за наші гріхи, заради нашого прощення і воскрес задля нашого виправдання.  Ви не просто чуєте ці слова, але й бережете їх у своєму серці.  Бо це Євангеліє – єдина наша надія. Воно дає нам чудесне проголошення про те, що ми прощені, виправдані і є дітьми Божими. Христове Слово дає нам чудесну обітницю про те, що усіх нас Господь Христос воскресить Останнього Дня з мертвих і дасть нам вічне життя у Своєму Царстві.

Родюча земля – це віруючі, що мають серце щире, серце яке погоджується з кожним Христовим Словом  і яке визнає цю віру, сповідуючи вустами : «Вірую в єдиного Бога Отця Всемогутнього… І вірую в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного… І вірую в Духа Святого, Господа оживляючого… І вірую в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.  Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів.  Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку».  Це сповідь щирого серця, а не лукавого.  В цій сповіді немає місця гордині, власним ділам, а вся слава віддається Богові, Який,  власне і вчинив ці ваші серця щирими і добрими, створив у них Своїм зерном-Словом спасенну християнську віру і рухає ваші серця робити добро усім людям, а насамперед одновірним.

Христове Слово живе у ваших серцях, живить вашу віру, яка стає могутнім щитом проти вогняних стріл диявола і непробивним куполом над чудесним насінням, не даючи демонським зграям увірватися у ваше серце і викрасти з нього Слово, аби в зародку знищити ваше спасіння. Христове Слово проганяє геть вашого запеклого ворога, диявола, неправдомовця і убивцю.

В такому родючому ґрунті, у серцях ваших, коріння віри опускається до найбільших глибин і отримує живлення від найбільшої поживи, яку може мати християнська віра в цьому світі – від правдивих тіла та крові Господа Ісуса Христа у хлібі та вині Святої Вечері.  Щире серце сповідує правдивість слів Спасителя про Його Вечерю, не сумнівається в них, а відгукується на лагідне запрошення Христа: «Прийміть, споживайте, це – тіло Моє… Пийте з неї [чаші] всі, бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Мт. 26:26-28).

В такому родючому ґрунті віра завжди ставить на перше місце Христа і Його Слово, а все інше ставить на друге місце.  Вона збирає скарби, але ці скарби на небі «де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть» (Мт. 6:20).  Ваша віра знає, що всі життєві клопоти – марнота.  І ніхто не дасть їм краще ради ніж Господь Ісус Христос.

Ви, любі віруючі – терпеливі.  Ми знаємо, що диявол не залишатиме нас в спокої.  Через Апостола Петра Господь Святий Дух підбадьорює нас: «Противтесь йому [дияволові], тверді в вірі, знаючи, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі» (1 Петр. 5:9).  Ми знаємо, що спокуси будуть нас обступати, бо ми ще маємо власні грішні тіла і живемо в світі, і світ цей триватиме до повернення Христа у славі.  

Але ми терпляче долаємо всі ці речі, бо всередині нас живе Христос, а тіло наше – храм Його Духа. Тому разом із Апостолом Павлом і за добра, і за найбільш несприятливих обставин ми можемо сповідувати: «Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі. Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі» (Фил. 4:12, 13).  Бо це Його Слово створило нашу віру.  Його Слово живить її. Його Слово принесе плід у цілій вічності, коли ми переможцями над гріхом, дияволом, і смертю, увійдемо в Царство Небесне. І всю славу за належність до цієї четвертої категорії ґрунтів духовного кадастру, за належність до спасенних ми віддаємо Самому Богові.  Заради Ісуса Христа.  Амінь.

              Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13).

субота, 23 лютого 2013 р.

Завтра

Завтра, 24 лютого - 6-а неділя Богоявлення. Як на те свята Божа ласка та воля, під час Біблійних студій ми будемо досліджувати Псалми 62 і 63. Літургія будуватиметься довкола Євангелія від Св. Луки 8:4-15 і Таїнства Святої Вечері.

Розклад на завтра:
10:00 - Біблійні студії
11:00 - Літургія


Київська парафія Воскресіння проводить служіння у Конференц-Залі Інституту Зоології, вул. Терещенківська, 2 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!
 

День Св. Сили, співробітника Св. Петра і Св. Павла

     Сьогодні ми згадуємо Св. Силу і дякуємо за нього Господу. Він був одним із провідників Церкви в Єрусалимі і Св. Павло вибрав його для супроводу під час другої місіонерської подорожі з Антіоху до Малої Азії і Македонії. Силу, разом із Павлом було ув'язнено у Филипах і вони пережили заворушення в Солуні та Верії. Знову приєднавшись до Павла в Коринті, Сила, очевидно, залишався там впродовж тривалого часу. Дещо пізніше він, очевидно, став супутником Апостола Петра і, можливо, служив його секретарем (1 Петр. 5:12). Згідно з Переданням, Сила став першим єпископом Коринту.

Молитва на День Св. Сили, співробітника Св. Петра і Св. Павла:
Всемогутній і віковічний Боже! Твій слуга, Сила, проповідував Євангеліє поряд із Апостолами Петром і Павлом народам Малої Азії, Греції і Македонії. Ми дякуємо Тобі за те, що Ти в нашому краї і в кожній землі, піднімаєш євангелістів і проповідників Твого Царства, щоби Твоя Церква могла далі проголошувати недослідимі багатства нашого Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.
Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 22 лютого 2013 р.

Схід і Захід: різниця в архітектурі

       В католицизмі та на Заході загалом церковні будівлі задумані, аби підводити людський погляд до небес.  В православ’ї церква задумана, аби зносити небеса на землю, наголошуючи на божественній силі, яку Бог дає церкві виконувати свою роль з обожествлення Його творива та представляючи її назад Богові, як жертву. Літургія вважається за час, коли військо небесне, святі та церква, яка вже є на небесах, поєднується з церквою на землі, аби поклонятися Богові.
Роберт Кьостер, Лютеранин дивиться на … Східне Православя

четвер, 21 лютого 2013 р.

Фундаментальна помилка про благодать

               Чітке розрізнення між  божественною благодаттю (favor Dei) і дарами благодаті (gratia infusa) вкрай важливе у справі виправдання і спасіння.  Тут знову християнство вступає у зіткнення з язичництвом.  Основувати виправдання повністю або частково на благодаті у сенсі gratia infusa – звичайне жонглювання християнськими термінами.  Насправді це означає навчати виправданню і спасінню ділами, а християнська доктрина про спасіння благодаттю відкидається, як про це виразно навчає Апостол в Гал. 5:4: «Ви, що Законом виправдуєтесь, полишилися без Христа, відпали від благодаті!»
               Заміна благодаті у сенсі gratia infusa або ж доброї властивості в людині на gratuitus favor Dei або ж поєднання їх двох є фундаментальною помилкою всіх тих, хто в християнському світі відступає від чистої християнської доктрини.
 
Франц Піпер, Християнська догматика

середа, 20 лютого 2013 р.

Антиапостольська церква

     Відповідно до об'явленої волі Божої, жінки не можуть займати посади служіння Євангелія.  Серед того, що можна і треба було говорити про цей предмет - а такого є багато, - натхненні апостольські заборони у 1 Кор. 14:34 і 1 Тим. 2:12 чинять неможливим визнання жінок-пастирів будь-де всередині єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви.  Церква, яка ординує жінок до публічного служіння Словом і Таїнствами, підтверджує, що вона є неапостольською і антиапостольською.
 
Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

вівторок, 19 лютого 2013 р.

Чи потрібно людей переконувати читати Боже Слово?

     Усяким можливим чином - так.  Бо Писання може зробити нас мудрими на спасіння і є корисним до навчання, терпеливості, потішання, настанови, докору, направи та виховання в праведності для того, щоб людина була оснащена та готова до всякого доброго діла (Рим. 15:4, 1 Кор. 10:11, 2 Тим. 3:15-17).  І те Слово, яке проповідують і слухають є сила Божа на спасіння кожному, хто вірує (Рим. 1:16).  Воно так само є нетлінне насіння, яким люди народжуються знову (1 Петр. 1:23).  Слухаючи Слово Боже, їхні серця вражаються (Дії 2:37).  І Павло говорить про те, що віра є від слухання Слова Божого (Рим. 10:17), а Псалми (1, 19, 77, 119) належним чином говорять про роздуми на Божим Словом.
 
Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

День Св. Якова (Ізраїля)

Сьогодні ми згадуємо Патріарха Якова (Ізраїля) і дякуємо за нього Господу.  Яків, третій з єврейських Патріархів, був молодшим з двійнят-синів Ісака та Ревеки.  Після боротьби з Ангелом Господнім, Яків, ім'я якого означає "обманець" було змінене на Ізраїль, що означає "бореться з Богом" (Буття 25:26; 32:28).  Його сімейне життя було сповнене бід, що були викликані його вчинком обману щодо батька та брата, Ісава, а також сімейним фаворитизмом, який він виявляв до свого молодшого сина, Йосипа.  Значна частина його дорослого життя була проведена в смуткові через смерть його улюбленої дружини, Рахілі та позірної смерті Йосипа, якого було призначено єгипетським фараоном відповідальним за роздачу їжі під час голоду в краю.  Перед смертю Якова Бог вклав в його уста благословення на його синів, у якому зазначив, що Месія прийде з роду четвертого Якового сина, Юди (Буття 49).
 
Молитва на День Св. Якова (Ізраїля):
 
Господи Ісусе - Ти скіпетр, який постає з Якова і Ти - Агнець Божий, що на Себе гріх світу береш.  Царюй у серцях наших через Свій страдницький хрест і прощай нам провини наші, аби ми могли стати причасниками Твого божественного життя, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.
 
Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 18 лютого 2013 р.

Євангеліє - проповідування про Христа

     Отже, Євангеліє – ніщо інше, як проповідування про Христа, Сина Божого і Давидового, правдивого Бога і правдивого чоловіка, Який Своєю смертю і воскресінням подолав для нас гріх, смерть і пекло усіх людей, що в Нього вірують.  Таким чином Євангеліє може бути або коротким або довгим посланням – одна людина може написати про нього коротко, а інша багато. Той багато пише, хто пише про багато слів і діл Христових, як це роблять четверо євангелістів. Проте той пише коротко, хто не каже про Христові діла, а коротко зазначає про те, як Своєю смертю і воскресінням Він подолав гріх, смерть і пекло для тих, що вірують в Нього, як роблять це Св. Петро і Св. Павло.
Тож дивіться, аби ви з Христа не робили Мойсея, або з Євангелія – книги законів чи доктрин, як це робилося до цього часу і як це викладають деякі передмови, навіть передмови Св. Єронима.[1]  Бо Євангеліє не вимагає виразно діл наших, якими ми стаємо праведні та спасаємося. Насправді воно засуджує такі діла. Євангеліє радше вимагає віри в Христа: що Він став за нас гріхом, смертю і пеклом і таким чином дає нам праведність, життя і спасіння, аби ми могли скористатися Його смертю і перемогою наче здійснили ми це особисто.
Звісно, Христос у Євангелії, а Св. Петро та Св. Павло окрім того, дають багато заповідей і доктрин та роз’яснюють Закон. Але до них слід ставитися, як до всіх інших Христових слів і добрих вчинків.  Знати Його діла та те, що з Ним сталося, ще не означає знати правдиве Євангеліє, бо ви ще не знаєте, що ними Він подолав гріх, смерть і диявола. Так само не є знанням Євангелія те, коли ви знаєте ці доктрини і заповіді, а тоді воно є, коли приходить голос, який каже: «Христос – твій, з Його життям, вченням, ділами, смертю, воскресінням і всім, що Він має, робить і може робити».
 
Мартін Лютер, Вступ до Нового Заповіту


[1] Кожне з чотирьох Євангелій у Вульґаті мало передмову Єронима. Лютерове переживання про «одне Євангеліє» стримувало його від написання окремих передмов. Справді, на початку здається, що він задумував всього одну передмову для цілого Нового Заповіту. WA, DB 6, 357, n. 8; WA DB 7, xxi.

День Св. Мартіна Лютера, доктора і сповідника

 Сьогодні, відповідно до стародавньої християнської традиції, ми дякуємо Господу за доктора Мартіна Лютера. Народився він 10 листопада 1483 року в Айселебені (Німеччина). Спочатку він вивчав юриспруденцію. Проте після близької зустрічі зі смертю він почав досліджувати богослов'я і вступив до августинського монастиря. 1505 року його було ординовано на священика і 1512 року він здобув докторський ступінь. В час професорства в новоствореному університеті у Віттенберзі його дослідження Писання поставили під сумнів чимало вчень і практик Церкви, особливо щодо продажу індульгенцій. Його відмова відступитися від своїх переконань закінчилася відлученням його від церкви 1521 року. Після періоду ізоляції у Вартбурзькому замку, Лютер повернувся до Віттенберґу, де провів решту свого життя, проповідуючи та навчаючи, перекладаючи Писання і пишучи гімни та численні богословські трактати. Його пам'ятають і вшановують за постійний наголос на тій Біблійній правді, що заради Христа Бог проголошує нас праведними благодаттю через саму віру. До небесної домівки Господь покликав доктора Мартіна Лютера 18 лютого 1546 року, коли Реформатор відвідував місто в якому народився.

Молитва на День Св. Мартіна Лютера, доктора і сповідника:


Боже! Ти наша Твердиня і сила наша. Ти підніс слугу Свого, Мартіна Лютера, аби він реформував та обновив Твою Церкву у світлі Твого живого Слова, Ісуса Христа, Господа нашого. Захищай і очищуй Церкву в наш час і дай, аби ми сміливо проголошували Христову вірність аж до смерті і Його воскресіння, яке виправдовує, як дав це Ти пізнати слузі Твоєму, Мартіну через Ісуса Христа, нашого Спасителя, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 17 лютого 2013 р.

Проповідь на 5-у неділю Богоявлення

                                      ЧЕСНА ГРА
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
 
      Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви! І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний. Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи.  Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним. Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море, і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея, і всі їли ту саму поживу духовну,  і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос! Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо понищив Він їх у пустині  (1 Коринтян 9:24-10:5).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (1 Кор. 1:2, 3). Амінь.

      Дорогі брати і сестри,  наприкінці серпня 2012 року світ облетіла новина про те, що прославленого велогонщика Ленса Армстронга позбавлено всіх титулів, з титулом семикратного переможця престижної велогонки «Тур де Франс» включно.  Його також було дискваліфіковано.  Довічно. Чому спортивні судді прийняли таке рішення щодо колись легендарного гонщика, який, за його-таки словами, навіть рак переміг завдяки своїй великій любові до велоспорту?  Причина полягає в порушенні правил.  Виявилося, що всі ці роки Ленс Армстронг використовував допінг, заборонені медичні препарати, які стимулюють працьовитість, додають снаги  - той, хто їх вживає має набагато кращі фізичні характеристики, зокрема силу та витривалість.  Таким чином спортсмен, який приймає допінг, може дуже легко перемогти своїх суперників, які змагаються винятково за правилами та отримати нагороду. Або ж багато нагород, як це було у випадку з Ленсом Армстронгом та з деякими іншими спортсменами з України включно.

Змагання у спорті мають відбуватися за правилами, бо так справедливо. Звісно ж не є виключенням жодна сфера людського життя. Де є люди, там має бути справедливість, а отже там мають бути правила.  Гріхові, який живе всередині нас, ці правила можуть дуже не подобатися, бо вони стають на заваді людському егоїзмові, досягненню грішних цілей. Але правила існують задля добра не лише цілого суспільства, але й нашого добра. Коли добрі правила порушуються, то страждає не лише якесь абстрактне суспільство, а страждають цілком конкретні люди, такі як ви і я. Правила потрібні в спорті, в політиці, в економіці, в сімї, і навіть у церкві, одним словом кругом, де ми хочемо мати справедливість і де ми її очікуємо побачити.

Майже всім людям відомий збірник правил Божих, які ми ще називаємо Десятьма Заповідями: «Нехай не буде в тебе інших богів переді Мною», «Не призивай Імені Господа Бога твого надаремно», «Пам’ятай день святий, щоб святити його», «Шануй свого батька і матір, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь Бог твій дає тобі», «Не вбивай», «Не чини перелюбу», «Не кради», «Не свідкуй неправдиво», і дві Заповіді: «Не пожадай».  Ці Заповіді дані для нашого добра – хто порушує їх, той відмовляється змагатися за правилами, які Бог дав для нашого суспільства і для цілого світу.

Ленс Армстронг впродовж дуже довгого часу зумів приховувати порушення правил спортивного світу, але вкінці він був викритий. Що ж до правил Божих, то не зважаючи на те як  порушення ми ретельно приховуємо або наскільки байдужими до таких порушень є довколишні, Суддя – Бог бачить усе і Він – небайдужий.  Якщо від Ленса Армстронга відібрали всі його титули і довічно дискваліфікували  і вкрили його ім’я ганьбою, то всі порушники правил Божих – Десяти Заповідей, не лише будуть вкриті ганьбою навіки, але й усіх, хто хоч раз у житті згрішив, стосується вирок Судді: «Заплата за гріх – смерть!» Вічна ганьба і вічні муки в аду чекають на кожного порушника Божих правил – Божих Десяти Заповідей.  «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що назамін дасть людина за душу свою?» – запитує Господь Ісус Христос (Мр. 8:36).

Сьогодні Апостол Павло порівнює наше життя зі спортивним змаганням. «Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!» - каже нам любий Апостол, а через нього до нас промовляє Господь Святий Дух.  Памятайте, що нагорода спортсменів – тлінна, бо медалі, кубки, гроші все це Останнього Дня скінчиться і в очах Божих не гратиме жодної ролі у кращому випадку, а в гіршому, якщо вони були здобуті проти правил, свідчитимуть проти власника.  Нетлінна ж нагорода залишиться навіки, бо ця нагорода – вічне життя.

«Отже якщо я виконаю Божі Заповіді, то буду мати вічне життя?» - спитаєтеся ви.  Звісно ж будете, якщо  виконаєте всі до однієї Божі Заповіді.  Проблема в тому, що ви вже винні в їхньому порушенні і заслужили на довічну дискваліфікацію – вічний осуд і пекло.  Як написано: «Свого часу між Господом Христом і багатим юнаком відбулася розмова саме про виконання Десяти Заповідей, внаслідок якої багатий пішов засмученим, бо зрозумів, що навіть йому не виконати Божого Закону.  «Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися?» (Мт. 19:25).

Ось слова Христа, які є відповіддю на запитання про те, хто може спастися: «Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має» (Ів. 6:47).  Христос – єдиний, Хто виконав Закон, усі правила Божі, досконало. Будучи правдивим Богом і людиною в одній святій Особі, Він не потребував їх виконувати, бо правила потрібні для грішних заради їхнього таки добра. Але Син Божий виконав усі ці правила, весь Святий Божий Закон на нашому місці і замість нас. Він – єдиний з людей, які народилися, невинний у порушенні Божого Закону.  І будучи Сам вічним і святим Богом, Він все-таки приніс заплату за всі наші гріхи та провини, віддавши Себе Самого у жертву на хресті.  Для того, аби ми були виправданні від усіх наших провин, Ісус Христос воскрес на третій день.  Винятково через Нього і саме завдяки Йому Бог вас прощає і проголошує вас Своїми дітьми та спадкоємцями Царства Небесного.

Ось єдине правило для вічного життя – Ісус Христос. Лише в Христі є порятунок від суду Божого – Христос весь суд забирає на Себе.  Лише в Христі є порятунок від звинувачень диявола – Він всіх їх прибив на хресті і тепер ми можемо у Христі кепкувати: «Ну що ж дияволе, ти справді зібрав на мене велике досьє.  Але де ж це воно? Воно залишилося на Голгофі.  Бо Христос забрав усі мої гріхи на Себе.  Тож досьє твоє – на Христа, а не на мене.  Моє правило – Ісус Христос і доки я вірую в Нього я нічого не порушую».  

Любі віруючі, наш Спаситель Христос каже: «Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня» (Ів. 6:40). Ця воля Божа була і для ізраїльтян, що виходили з єгипетської неволі.  Минулої неділі ми згадували про те, як хмара стала абсолютною темрявою для єгипетського війська, переслідників Церкви і як та хмара стала ясним світлом для ізраїльтян, які готувалися ступати на суходіл, створений для них Богом посеред моря. Апостол Павло порівнює перехід ізраїльтян через Червоне море із Хрищенням.  У час мандрівки їм нічого не бракувало – Господь давав їм їжу і давав їм воду, і давав їм поживу духовну і духовний напій із духовної скелі, яка йшла вслід за ними, «а та скеля був Христос!» - вигукує Апостол Павло.

Якби не Христос, не було би обітниці Адамові та Єві, не було обітниці Авраамові, не було би виходу ізраїльтян із Єгипту, не було би порятунку від ворогів у морі і на суходолі, не було би прощення гріхів.  Але все це є, бо є Христос – непорушна Скеля, Який завжди поряд зі Своєю Церквою і навіть більше – на цій Скелі Церква побудована. І поки вона стоїть на ній, то їй нічого не загрожує.  Поки ми віруємо, що ми прощені і виправдані винятково заради Самого Христа, доти ми в безпеці і доти ми маємо вічне життя і на  нас чекає воскресіння до життя у Божому Царстві. Бо є єдине Правило вічного життя – Ісус Христос.  Є єдина непохитна Скеля вічного життя – Ісус Христос і кожен хто вірує в Христа і покладається лише на Нього, той вже виконав усі правила і той вже має вічне життя.  Той сьогодні горнеться до Христа у Святій Вечері, аби ще раз почути запевнення про любов Христову і про прощення гріхів, і про вічне життя.

А як же інші правила? Господь Святий Дух каже, що Бог не вподобав багатьох людей, які були вийшли з Єгипту і через це понищив їх у пустині.  Понищені в пустині – любителі власних правил. Головне правило – віра в Христа.  Ті, що не вірували в Нього, не ввійшли в Обіцяний Край.  Ті, що покладалися на власні діла, на власні сили, загинули в пустині. Так само і з Царством Божим.  Кожен, хто вірує в Христа, ввійде у Царство Боже і житиме вічно. Хто ж створює власні правила і надіється на власні діла, загине в пустині цього світу, аби палитися огнем в аду.  І не допоможуть йому ані прощі, ані добрі діла, ані заслуги святих та угодників.  Бо існує одне-єдине правило вічного життя – Ісус Христос.  Він дарує вам прощення гріхів.  Він дає кожному з вас вічне життя.  Він також дає вам Святого Духа, аби ви добре змагалися за вашу спасенну християнську віру. Свята Вечеря – в сотні разів діє ліпше на віруючого ніж допінг на корумпованого спортсмена.

У світі чимало людей роблять добро, намагаючись догодити іншим людям: коханим, дітям, начальникам, клієнтам та покупцям, аби їхній бізнес ішов гарно.  Хтось хитрує та обманює, аби здобути визнання цього ж самого світу, як це сталося у випадку зі славетним колись велогонщиком  Ленсом Армстронгом.

Але ви, любі віруючі, маєте іншу мотивацію.  Вам не потрібно хитрувати та обманювати.  Бог полюбив вас.  Бог любить вас і ви любите ваших ближніх. Заповіді Божі, які для інших людей є тягарем, для вас насправді – світильник.  Для всього світу Заповіді наче одне велике «НЕ!» Не роби, не торкайся, не їж.  Але для вас, улюблених Божих це підказка про те, як виявляти свою любов до Христа, як жити, прославляючи Бога.  Як надіятися на Нього усім своїм серцем, як уповати на Бога і кликати до Нього і в радості, і в горі, як радо слухати та вивчати Боже Слово, як шанувати правдиву проповідь.  Як слухатися і шанувати батьків і всіх старших, як вести чисте та пристойне сімейне життя,  як вірно любити та шанувати свою дружину або чоловіка.  Як піклуватися про фізичні потреби наших ближніх та як сприяти тому, аби їхній стан і бізнес поліпшувалися та розвивалися.  Як говорити добре про наших ближніх та сприймати їхні слова і вчинки в якомога ліпший спосіб.  Як спонукати людей зберігати вірність один одному та ставати в пригоді нашим ближнім у всяких їхніх добрих справах.

Цьому навчають нас Божі Заповіді, які ми виконуємо лише перебуваючи у Христі і задля того, аби більше людей могли пізнати нашого любого Спаса, ми готові відмовитися від багато чого дозволеного нам або як каже Апостол Павло, готові вмертвлювати та неволити в служінні іншим наші тіла, аби через нас прославлявся Бог, Який нас любить і дає нам вінці, нагороди нев’янучі і наші ноги ставить міцно на Скелі, на Христові.  В Його святе Імя.  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23).

субота, 16 лютого 2013 р.

Завтра

Завтра, 17 лютого - 5-а неділя Богоявлення.
Як на те свята Божа ласка та воля, під час Біблійних студій ми будемо досліджувати 3-ий розділ 2 Соборного послання Св. Апостола Петра. Літургія будуватиметься довкола 1-го Послання Св. Апостола Павла до коринтян 9:24-10:5 і Таїнства Святої Вечері.


Розклад на завтра:
10:00 - Біблійні студії
11:00 - Літургія


Київська парафія Воскресіння проводить служіння у Конференц-Залі Інституту Зоології, вул. Терещенківська, 2 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

пʼятниця, 15 лютого 2013 р.

Де процвітає гріх, там немає віри в Христа

     Св. Іван відкидає фальшиву та вдавану віру, він вимагає віру правдиву, яка відкрито, перед усім світом, буде сповідувати дві речі, про які вона дізналася, а саме: що Христос – Син Божий і Маріїн, і що Він став нашим Спасителем.  Якщо вистоїть це християнське сповідання віри, то далі йтимуть добрі діла.  Якщо ви були розпусником, перелюбником чи пяницею, то більше ним не будете, бо якщо ви визволені від гріха, то віднині будете від гріха утримуватися.  Подумайте, як то можна гармонізувати грішне життя, жадібність, гнів, ненависть і розпусту із претензією на християнство. Жодна віра не може існувати там, де рясніє гріх. Ви мусите припинити свою розпусту та одружитися; ви не смієте красти чи свідчити неправдиво проти свого ближнього. Якщо ви втопаєте в гріхові та перебуваєте в перелюбі, нечистості, розпусті, обжерливості, пиятиці та азартних іграх, то ви ще не викуплені від гріха. Бо де процвітає гріх, там немає прощення гріхів і віри в Христа.
 Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

Стрітення Господнє

     Сьогодні ми святкуємо Стрітення Господнє, день, коли на виконання Писання, Немовля Христа було принесено до Храму, Його правдивої домівки. У цей день Св. Діва Марія і Св. Йосип (коли минулися дні очищення) принесли необхідну жертву, що складалася з двох голубів. Ця жертва вказувала на їхню бідність і на їхню покору. Така жертва була дозволена в Левиті 12:8. Втім, потреби приносити ягня не було, бо Ісус - "Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Івана 1:29) і таким чином Він починає Стрітення зі Своїм віруючим народом з усіх рас і національностей, який, повторюючи приклад праведного Семена, співає: "Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля", розуміючи та сповідуючи ціну викуплення від влади гріха, смерті і диявола, що пролягає винятково через хрест Ісуса (Луки 2:22-38).

Молитва на День Стрітення Господнього:

Всемогутній і вічний Боже! У день цей Син Твій був представлений в Храмі у сутності нашої плоті. Дай, аби через Нього, ми представали перед Тобою з серцями чистими; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

четвер, 14 лютого 2013 р.

Сталінград і Гітлерштадт

     Сталін, звичайно, був Верховним Головнокомандувачем Червоної Армії у Другій Світовій війні. Червона Армія, звісно ж, воювала проти Вермахту і стала однією з армій, що разом з іншими арміями, змогла перемогти німецьке військо.  І я не збираюся ставити під сумнів результати та наслідки ІІ Світової війни, на початку якої Сталін і Гітлер були люб'язними союзниками і допомагали один одному в підготовці військових і загарбанні інших країн. Проти фактів сперечатися безглуздо.
     Я сам був служив у Радянській Армії.  Щоправда навіть в Радянській Армії замполіти (офіційні представники КПРС у війську) не мали наміру переглядати наслідків боротьби з "культом особи Сталіна", як тоді називався найжахливіший період радянської диктатури і ніхто навіть не заїкався про перейменування Волгограда назад у Сталінград.  Через це й шокує ініціатива православної спільноти про підтримку перейменування міста на Волзі (яке ще колись називалося Царицином) на Сталінград, бо Сталін, за словами превелебного отця Всеволода Чапліна, офіційного речника Руської Православної Церкви, "людина, в якій було хороше і було погане. Ця людина, яка винна в безвинній смерті значної кількості людей, які були вбиті тільки через те, шо належали до певних станів".  А потім тут-таки додає, що цей убивця зробив "і певну кількість корисних для країни діл". (http://newsru.com/religy/06feb2013/chapstal.html). 
     Корисні діла - це, мабуть, насильницьке відбирання від українських селян усього продовольства і проведення за рахунок проданого українського хліба і українських життів, індустріалізації Радянського Союзу.  Таким чином убивця відбирає за допомогою ножа гроші в перехожого, аби зробити корисне діло - купити за них пістолета, автомата або навіть квартиру аби дітки цього злодія мали де жити. Корисне діло, нічого не скажеш. Сюди би ще додати церковну картинку Страшного Суду на якій "корисні діла" Сталіна могли би переважити його погані діла... 
     Під "значною кількістю" загиблих, напевне, слід розуміти декілька десятків мільйонів замучених у ГУЛАЗІ та щонайменше семи мільйонів українців, які загинули тільки під час Голодомору, не враховуючи інших злочинів, учинених ВКП (б) під проводом Сталіна проти нашого рідного народу та інших народів, поневолених комуністами.  Користуючись логікою отця Всеволода, німці мали би якесь місто в Німеччині перейменувати на Гітлерштадт, адже Гітлер окрім концтаборів, запозичених у свого соціалістичного колеги з СРСР, теж зробив немало корисних для його країни діл: приборкав інфляцію, будував автобани, започаткував Фольксваґен, яким користуються, напевно, немало росіян.  Та й людей він замордував набагато менше ніж Сталін.   Однак жодній церковній спільноті в Німеччині така ідея на думку чомусь не спадає.  Для них тиран і убивця  залишається тираном і убивцею, незважаючи на політичну кон'юнктуру.  Через це в Німеччині немає Гітлерштадту. Проте є в Німеччині Лютерштадт Віттенберг (місто Лютера - Віттенберг).  Що ж буде в Росії, дасть Бог, побачимо.

неділя, 10 лютого 2013 р.

Проповідь на 4-у неділю Богоявлення

                           ПОБАЧИТЕ СПАСІННЯ ГОСПОДА
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
   
І сказав Мойсей до народу: «Не бійтеся! Стійте, і побачите спасіння Господа, що вчинить вам сьогодні. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже повіки!  Господь буде воювати за вас, а ви мовчіть!» І промовив Господь до Мойсея: «Що ти до Мене кличеш? Говори до синів Ізраїлевих, нехай рушають! А ти підійми свою палицю, і простягни руку свою на море, і розітни його, і нехай увійдуть Ізраїлеві сини в середину моря, на суходіл.  А Я, ось Я вчиню запеклим серце єгиптянам, і вони ввійдуть за ними. І буду Я прославлений через фараона, і через усе його військо, і через колесниці, його, і через комонників його. І пізнають єгиптяни, що Я – Господь, коли буду Я прославлений через фараона, і через колесниці його, і через комонників його!» І рушив Ангол Божий, що йшов перед Ізраїльським табором, і пішов за ними; і рушив стовп хмари перед ними, і став за ними, і ввійшов він у середину між табір Єгипту й між табір Ізраїлів. І була та хмара і темрява для Єгипту, а ніч розсвітлив він для Ізраїля. І не зближався один до одного цілу ніч.  І простяг Мойсей руку свою на море, і Господь гнав море сильним східнім вітром цілу ніч, і зробив море суходолом, і розступилася вода.  І ввійшли Ізраїлеві сини в середину моря, як на суходіл, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої.  А єгиптяни гналися, і ввійшли за ними всі фараонові коні й колесниці його, та його комонники до середини моря  (Вихід 14:13-22).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7).

Дорогі брати і сестри,  можливо ви чули оповідання про туриста, який гуляючи в горах, послизнувся і полетів у бік прірви, але дорогою встиг схопитися за кущ.  Висячи над проваллям, він задер голову догори і закричав: «Там є хтось?» З неба пролунав спокійний і могутній голос: «Є».  Турист почав благати: «Допоможіть мені, будь ласка!  Будь ласка!»  Спокійний голос відповів: «Я постараюся тобі допомогти. В чому твоя проблема?» «Я послизнувся, зірвався зі стежки і ось я завис над прірвою, учепившись за кущ.  Будь ласка, допоможіть мені!» Голос згори промовив: «Я постараюся. Ти віруєш?»  «Так-так, вірую!»  «Маєш віру?» «Маю, маю!» Спокійний голос продовжив: «У такому випадку, просто відпусти кущ і не журись – все буде гарно».  Настала напружена пауза, а потім турист закричав: «Там є ще хтось, аби мені допомогти?!»

На жаль, часто-густо ми самі нагадуємо такого нещасливого туриста. Адже насправді все людське життя – дорога.  Ніхто не зможе в цьому світі затриматися назавжди. Господь через Псалмоспівця промовляє: «Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо... Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою! Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!» (Пс. 90:10-12).

Зазвичай, якщо не раніше, то за 70-80 років людська мандрівка цим світом закінчується.  Питання лише де? В раю чи в аду?  У вічному житті та блаженстві чи у вічних муках і стражданнях?  Як часто ми не зауважуємо, що наші ноги вже зависли над прірвою, коли спокійно в неділю оминаємо церкву та займаємося власними справами!  Як часто ми не зауважуємо вільного падіння в прірву, коли не виявляємо поваги до рідних батьків!  Як часто ми навіть не думаємо звернутися до Бога, коли спокусник намагається переконати нас обманути, вкрасти, пліткувати або скоїти перелюб, замальовуючи прірву під нашими ногами різнокольоровим туманом світської пожадливості та пропонуючи розваги та всі вигоди вічного життя на землі!  Як часто, навіть вже усвідомлюючи фізичну або духовну загрозу, яка постала перед нами, ми вдаємося не до Бога, а панікуючи, починаємо нарощувати власні м’язи, надіятися на інших людей або на будь-що інше, окрім Бога, наче не до нас звернуті слова нашого Господа: «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: вийде дух його і він до своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть!» (Пс. 146:3, 4).  «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!» (Пр. 3:5) Блаженний, кому його поміч Бог Яковів, що надія його на Господа, Бога його» (Пс. 146:5).

Господь Ісус Христос був сказав Своїм учням: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий-бо дух, але немічне тіло!» (Мр. 14:38). Наскільки немічним є тіло ми знаємо з власного досвіду  - нам є за що каятися і просити в Бога прощення.  А сьогодні наш текст нагадує нам про це з історії Ізраїлю.  Ще день-два тому всі ізраїльтяни були свідками великих чуд Господніх і, здавалося, що їхня віра в Господа буде надалі непохитною.  Але що сталося за останні години, коли вони зрозуміли, що вони перебувають у пустині, за ними женеться наймогутніша армія світу, а перед ними шумить глибоке море?  

Послухайте лишень їхню мову, звернену до Мойсея: «Чи через те, що не було гробів в Єгипті, ти забрав нас умирати в пустині? Що це вчинив ти нам, щоб вивести нас із Єгипту? Чи це не те саме ми говорили до тебе в Єгипті, кажучи: «Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові!» Бо ліпше нам рабство Єгиптові, аніж помирати нам у пустині!»  Плоть справді немічна.  Але ось слова, на які нам слід звернути сьогодні пильну увагу: «Не бійтеся!» У віруючих є лише одна причина не боятися і про цю причину зазначає Божий пророк: «Стійте, і побачите спасіння Господа, що вчинить вам сьогодні. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже повіки!  Господь буде воювати за вас, а ви мовчіть!»  

Яка б не була могутня єгипетська армія, вона нічого не зробить Ізраїлеві.  Які б потужні вороги не виступали проти Христової Церкви, її не здолати!  «З нами Бог! Розумійте це народи і покоряйтеся, яко з нами Бог!» - співаємо ми в пору Богоявлення чудовий Псалом.  Той, хто цього не розуміє, зазнає на собі всю повноту Божого гніву.

Бог віддає наказ Мойсеєві вирушати з народом вперед і розтинати морські глибини, вказавши на місце безпечного переходу рукою.  Бог піклується про тили Ізраїлю – Ангел Господній у хмарі стає між Ізраїлем і Єгиптом: між втікачами і переслідувачами, між рабами і рабовласниками, між віруючими і богохульниками.  Стовп хмари стає для невіруючих безпросвітною, абсолютною темрявою, в якій вони не можуть і кроку ступити, а для віруючих Господь стає світлом на цілу ніч.  

Цар Давид через багато століть співатиме: «Господь – моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь – то твердиня мого життя, кого буду лякатись? Коли будуть зближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають!... коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його! … Він… на скелю мене проведе!» (Пс. 27:1-3, 5).

Поки вороги Церкви топчуться на місці в абсолютній темряві, Господь насилає такий могутній вітер, що він розділяє море і висушує дно так, що воно стає суходолом настільки твердим і широким, що по ньому проходить двохмільйонний народ. Ніхто не залишився.  Всі віруючі опинилися на другому боці моря.  Все сталося так як сказав Бог – вони побачили Його спасіння.  Врятувалися всі віруючі.

             Коли Господь зняв темряву з єгипетського темряву і військо фараона кинулося в морський перехід за Ізраїлем. Посеред моря, ще на суходолі, Господь поскидав єгиптян із їхніх колісниць, а ноги їхні вчинив важкими.  Лише тоді вони зрозуміли з Ким мають справу, але було запізно – їх накрила морська вода. З невіруючих не врятувався ніхто.  Все вчинив Господь.

Ще більшу перемогу дав нам Господь над набагато серйознішими і потужнішими ворогами – гріхом, дияволом і самою смертю. Від них теж ніде сховатися жодній людині.  Бо всі люди народжуються грішними.  Всі люди від дня свого зачаття перебувають у рабстві диявола.  Всі люди через гріх приречені до смерті. Але так само як для євреїв був Обіцяний Край, куди вів їх Господь, так само і в людства є Обіцяний Край – рай, Царство Боже.  

Аби ми могли ввійти в Царство Боже, аби ми могли вспадкувати вічне життя і стати дітьми Божими, Господь Ісус Христос вступив за нас у бій, який ми би неминуче програли.  На Голгофському хресті Він знищив усі до одного наші гріхи, обмивши їх Своєю святою кровю.  На Голгофі Він зруйнував усі звинувачення диявола проти нас і приніс Себе у досконалу і приємну жертву Богові за кожного з вас, любі брати і сестри. Він помер за вас, аби третього дня вийти з гробу переможцем над смертю, щоб і ви воскреснули як і Він до вічного життя у Божому Царстві.

Св. Павло, звертаючись до християн у Коринті та згадуючи про вихід із Єгипту та перехід через море, пише: «Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море, і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея, і всі їли ту саму поживу духовну, і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос!» (1 Кор. 10:1-4). 

В морські води увійшли євреї-раби, а з вод морських вийшли євреї-вільні люди, визволені Своїм Богом від страшного і лютого ворога. Як Бог сказав, так і сталося. Так само і ви, любі брати і сестри – вас Бог провів крізь води Хрищення, аби ви, увійшовши в це чудесне Таїнство рабами гріха, вийшли з нього, вільними від гріха, диявола і смерті.  Все відбувається точно так, як каже Бог: «Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі! А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці» (Гал. 1:27-29).

Ви всі, що охрищені в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа – Божі діти.  Ви всі, що віруєте в Христа – спадкоємці Царства Божого.  Ви всі, що покладаєтеся не на власні сили, не на власні рішення, а на Божу благодать, на Боже Слово – спадкоємці вічного життя і вас Господь Ісус Христос у час Свого славетного повернення Останнього Дня воскресить із мертвих, аби дати вам Царство, від віків приготовлене для тих, хто боїться Бога і любить Його.

           Аби в дорозі ми не змучувалися, аби наші ноги не приставали, аби ми впевнено вийшли на другий бік моря – у Царство Небесне, Ісус годує нам Своїми правдивими тілом і кровю у хлібі та вині Господньої Вечері. Все відбувається знову точно так, як каже Бог.  Він каже: «Прийміть споживайте. Це – тіло Моє.  Пийте.  Це – кров Моя Нового Заповіту, що за вас і за багатьох проливається на прощення гріхів.  Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.  Бо тіло Моє –  то правдиво пожива, Моя ж кров – то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому. Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною».  Живіть, любі брати і сестри,  Христом, бо Він вас любить. Він воює за вас. І Бог Ним перемогу нам дав: прощення гріхів і вічне життя. Довіряйте Богові безумовно і ви побачите спасіння Господа особисто, на власні очі. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).