Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 30 травня 2013 р.

Байдуже до будь-якої доктрини

     Є ще інші, грубі хлопці. Їм байдуже до будь-якої доктрини і діють вони, як дикі тварини у своїй ненажерливості,  об’їданні, блуді, злодійстві та інших великих пороках, які заповнюють весь світ. Вони також відмовляються від осуду. Таким чином князі, пани, шляхтичі, міщани та селяни, всі вони хочуть, коячи зло, бути цілими і навіть ображаються на приватний докір. Вони не хочуть, аби їм говорили: «Ти – тиран, блудник, перелюбник, ненажера чи лихвар».  Вони вимагають, аби ми їм не проповідували нічого окрім Христа, Який помер за нас, бідних грішників.  Від нас чекають, що ми будемо обмежувати наше проповідування темою благодаті, яка наголошує на тому, що спасіння не можна здобути через добрі діла, а лише самою вірою в Христа. Отже не треба вже докоряти за гріх і порок, як-от: за блуд, жадібність, ненажерство, пиятику, пишноту, крадіжки та нечистість. Вони наполягають на тому, аби ми проповідували винятково благодать Божу. Вони кажуть: «Хай буде в мене моя жадібність, перелюб, крадіжка, розбій, шахрайство і обман.  Ігноруй все це!  Чому?  Бо ти хочеш докоряти мені та засуджувати мене, а цього я витерпіти не можу. Яке твоє діло до того, чи веду я побожне життя, а чи безбожне?  Хай кожен переймається своїм власним життям і поведінкою.  Просто проповідуй мені Євангеліє. Чому я це вимагаю?  Ти ж хочеш виволокти мене на світло дня».  Ось так світ відмовляється від докору за свою доктрину та вірування, а чи за свою поведінку. Він хоче, аби згасло все світло, щоби воно не освітлювало його злих учинків.
     
     Ось Сам Господь проголошує, що людина відкидає докір і за доктрину, і за поведінку. А якщо ви відмовляєтеся прийняти докір і напучування, то що робити нам? Врешті-решт, для чого ми тут?  Якщо ви наполягаєте на тому, що можете робити все, що вам заманеться, то вам не має користі ні з Євангелія чи з проповідника, ні з уряду чи з князя, а чи з поліцейського, бо їхнє загальне служіння якраз і полягає в докорах, чи то словами, чи кулаками. Думаю, що злодій або убивця також міг би скаржитися про ката: «Хотів би я, аби уряд і кат пішли собі до біса! Вони видають мене, виводять мене на світло, виявляють мою ганьбу на люди і вішають мене на шибениці! Якби не уряд і не кат, то я би й далі виглядав би наче побожний чоловік і міг би далі собі шахраювати та обманювати, займатися блудом і всякою іншою підлістю».

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

вівторок, 28 травня 2013 р.

Виправдання благодаттю через віру

1.       Ми віруємо, що Бог виправдав усіх грішників, тобто що Він проголосив їх праведними заради Христа. Це – центральне послання Писання від якого залежить саме існування Церкви.  Це послання стосується людей у всі часи та у всіх місцях, усіх рас і соціальних рівнів, бо «через переступ одного на всіх людей прийшов осуд» (Римлян 5:18).  Всі потребують прощення гріхів перед Богом і Писання проголошує, що всі виправдані, бо «через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей» (Римлян 5:18).

2.      Ми віруємо, що кожна окрема людина приймає цей безкоштовний дар прощення не на основі власних діл, а лише через віру (Ефесян 2:8, 9).  Віра, яка виправдовує, є довірою до Христа і Його викупного діла.  Ця віра виправдовує не через якусь силу, яку вона має сама в собі, а лише через спасіння, підготовлене Богом у Христі, яке вона обіймає (Римлян 3:28; 4:5).  З іншого боку, хоча Ісус помер за всіх, Писання каже, що «хто не ввірує – засуджений буде» (Марка 16:16).  Невіруючі втрачають спасіння, здобуте для них Христом (Івана 8:24).

3.      Ми віруємо, що люди не можуть виробляти цієї віри, яка виправдовує або ж довіри у власних серцях, бо «людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота» (1 Коринтян 2:14).  Власне кажучи, «думка-бо тілесна – ворожнеча на Бога» (Римлян 8:7).  Саме Святий Дух дає людям віру визнавати, що «Ісус – то Господь» (1 Коринтян 12:3).  Святий Дух чинить цю віру Євангелієм (Римлян 10:17).  Тож ми віруємо, що навернення людини є цілковито ділом Божої благодаті.  Проте відкидання Євангелія є винятково провиною самого невіруючого.

4.      Ми віруємо, що грішники спасенні самою благодаттю. Благодать – незаслужена любов Божа до грішників.  Ця любов привела Бога до того, аби дати грішникам усе, що потрібне для їхнього спасіння.  Все це – дар Божий.  Люди нічого не роблять, аби заслужити бодай його частину (Ефесян 2:8, 9).

5.      Ми віруємо, що ще до створення світу Бог обрав тих окремих людей, які в часі навернуться через Євангеліє і витривають у вірі до вічного життя (Ефесян 1:4-6; Римлян 8:29, 30).  Це обрання до віри і спасіння жодним чином не було викликано чимось у людях, а виявляє як спасіння повністю здійснюється самою благодаттю (Римлян 11:5, 6).

6.      Ми віруємо, що в мить смерті, душі тих, що вірують в Христа, одразу опиняються з Господом у радості небес через викупне діло Христа (Луки 23:43).  Душі тих, що не вірують в Христа потрапляють у вічні муки пекла (Луки 16:22-24).

7.      Ми відкидаємо кожне вчення про те, що люди якимось чином роблять внесок у своє спасіння.  Ми відкидаємо вірування, що люди з власних сил можуть співпрацювати у власному наверненні  або приймати рішення на користь Христа (Івана 15:16).  Ми відкидаємо вірування про те, що навернені чинили менший опір Божій благодаті аніж ті, що залишаються ненаверненими. Ми відкидаємо усі зусилля спрямовані на те, аби представити віру як умову, що люди мусять завершити власне виправдання.  Ми відкидаємо всі спроби грішників виправдатися перед Богом.

8.      Ми відкидаємо будь-яке припущення про те, що доктрина про виправдання не має сьогодні значення.

9.      Ми відкидаємо вчення, що віруючі ніколи не можуть відпасти від віри («раз спасенні – спасенні назавжди»), бо Біблія каже, що віруючі можуть відпадати від віри (1 Коринтян 10:12).

10.  Ми відкидаємо фальшиві та богохульні висновки, що загублені були передпризначені або ж обрані Богом до осуду, бо Бог хоче, аби всі люди спаслися (1 Тимофія 2:4; 2 Петра 3:9).

11.  Ми відкидаємо універсалізм, вірування, що всі люди спасенні - навіть ті, що не мають віри в Христа (Івана 3:36). Ми відкидаємо плюралізм, вірування в те, що є інші шляхи до спасіння окрім віри в Христа (Івана 14:6;  Дії 4:12).  Ми відкидаємо будь-яке вчення, котре каже, що не грає ролі у що віруєш, допоки віруєш в Бога.


Це те, що Писання навчає про виправдання благодаттю через віру. В це ми віруємо, це ми навчаємо та сповідуємо.

неділя, 26 травня 2013 р.

Проповідь на 4-у неділю Великодня


            ПАСТИР ДОБРИЙ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Я – Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці. А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить. А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.  Я – Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу. Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!   (Євангеліє від Св. Івана 10:11-16)

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, в місті Києві, на Солом’янській площі є пам’ятник працівникам внутрішніх справ, які загинули під час виконання службових обов’язків.  Український народ таким чином вшановує пам’ять справжніх правоохоронців, які не пожаліли свого життя заради безпеки своїх співгромадян і рідного українського народу. В Україні, звісно ж, є правдиві міліціонери, чесні і порядні офіцери, які бояться Бога і вірно служать своїй країні. 

Проте буває й зовсім по-іншому.  18 травня цього року на одному з мітингів у Києві побили журналістів. Одним із журналістів була жінка. Тренований бандит бив її, як кажуть очевидці, ногами, а міліція за цим побиттям безборонної жінки перелякано спостерігала. Потім міліціонери, люди, які носять уніформу з українським гербом, люди які приймали присягу на вірність Україні а не якійсь банді, урку, який знущався із журналістки, мовчки відпустили.  Важко уявити собі огиднішу сцену і, після побаченого, зовсім неважко повірити статистиці, яка свідчить, що сучасній українській міліції довіряє всього 1 відсоток українців. 

Фактично, українці через таку статистику промовляють, що міліцейська форма і сама наявність міліції в суспільстві, на вулицях, нічого доброго для звичайних людей не означає і цілком ймовірно, що коли біля вас стоятимуть міліціонери, очікуваного захисту від бандитів ви вже не отримаєте. Міліціонери, які потурають бандитам,  вже не служать Богові, носячи меч для карання злочинців (1 Петр. 2:14, 15), а стали натомість боговідступниками, перейшли на службу дияволові і поставили себе та наступні покоління власних нащадків під гнів Божий.

А який відсоток людей довіряє нам, любі брати і сестри, в тому, що робимо ми? Кожен із нас має власне покликання в житті.  Так само як міліцейська присяга зобов’язує правоохоронців захищати громадян від злочинців, так само і наш фах, наше покликання зобов’язує нас до певних професійних дій. І не грає ролі, ким ми є, яку роботу ми маємо або й не маємо взагалі.  Кожен з нас окрім покликання фахового, має ще й покликання родинне: бути батьком, матір’ю, сином, донькою, дідусем, бабусею. 

Як ми ставимося до свого покликання, чи ми розрізняємо добро і зло?  Як ви, любі брати і сестри, виконуєте настанову для всіх людей, котру Господь Святий Дух проголошує через Апостола Петра: «Нарешті ж, будьте всі однодумні, співчутливі, братолюбні, милосердні, покірливі. Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знаючи, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення. Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу.  Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним! Бо очі Господні до праведних, а вуха Його до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе!»? (1 Петр.  3:8-12). Господнє лице проти тих, хто чинить лихе!

Сьогоднішній євангельський текст серед тих, хто чинить лихе згадує зокрема наймитів.  Це – не прості наймити, яких може найняти село, аби випасати громадську череду. Господь має на увазі тих людей, які вдають із себе пастирів, священиків, які нібито служать Богові. Але вони – фальшиві пастирі і їм байдуже до долі отари.

Сьогодні Господь згадує в Євангелії і  про вовків.  Це не прості сіроманці, які часом вбігають в українські села з лісів або степів. Господь говорить про фальшивих учителів, неправдивих проповідників, які навчають людей всупереч тому, що навчає Господь у Своєму непомильному Слові, у святій Біблії.  Коли в Церкві з’являються вовки, фальшиві учителі, фальшиві пророки, то наймити ще гірше української міліції на київському мітингу 18 травня – міліція спостерігала за злочинцями і не допомагала тим, з кого знущалися бандити, а наймити ще й тікають і дозволяють фальшивим учителям губити людські душі навіки в аду.

Сьогодні Господь засуджує всіх наймитів у Його Церкві, всіх проповідників, яким байдужі істини Божого Слова, всіх пастирів, які публічно не засуджують відкритий гріх, а вдають наче нічого не відбувається.  Сьогодні Господь засуджує усіх тих проповідників, які не проповідують чисте Євангеліє Христове. Хай бояться Бога всі, хто чує Його Слово сьогодні коли Він каже: «Я – Пастир Добрий!», бо кажучи це, Він також промовляє: «Я – Бог – Пастир Добрий!» І цим відсторонює до меж пекла усіх тих, що покликані Ним до чинення добра, а роблять зло – усіх тих, хто покликаний проповідувати Його Закон і Євангеліє, а проповідують усякі нісенітниці та відверту брехню.

Сьогодні Господь стає міцним захистом для всіх розкаяних грішників: міліціонерів і політиків, батьків і матерів, синів і доньок, пастирів і мирян. До всіх, хто хоч раз у житті зрадив своїм професійним обовязкам, а сьогодні кається, промовляє сьогодні Ісус Христос. До вас, що каєтеся, звернені Його слова: «Я – Бог – Пастир Добрий!».  За наші гріхи ми заслуговуємо на смерть, тимчасову і вічну. Але Він каже вам, любі розкаяні грішники: «Пастир добрий кладе життя власне за вівці». 

Звичайний пастир, пастир сумлінний, буде захищати свою отару.  Але зазвичай пастирі, що випасають отари, за овечок своїх не помирають.  Але Ісус – зовсім інший Пастир. І вівці – не тварини, а люди.  Ці вівці – ви, любі віруючі. Ісусова доброта не знає меж.  Він хоче, аби ви не були покарані за ваші гріхи та переступи проти Бога.  Він хоче, аби ви не помирали і не були вкинуті у вічні пекельні муки вогняного озера аду.  Він хоче, аби ви, аби кожен з вас жив.

І через це заради вашого життя, Ісус кладе власне життя.  Заради кожного з нас, через наші гріхи і через наші провини Він іде на Голгофу.  За Ним, Пастирем Добрим, були готові йти десятки тисяч людей.  Після чуд, які підтверджували Його божественну природу, Його хотіли поставити царем Ізраїлю Його одноплемінники.  Петро готовий був іти заради Нього на смерть.  Але всі люди: від першої і до останньої не змогли виявити своєї доброти – всі вони були грішні. Але Ісус – Пастир Добрий і Він поклав власне життя заради всіх. 

Він завжди так робить – виконує усі Свої обітниці.  Бо це теж одна з ознак Його доброти. Його доброта стосується кожної людини і прощення, яке Він здобуває на Голгофському хресті стосується теж усіх вас, любі розкаяні і віруючі грішники – вівці Христові.  Він поклав власне життя за нас і знову на третій день Він узяв власне життя, аби кожному з вас дати життя подостатком, життя вічне, життя святе в Його Царстві.

Сьогодні Ісус Христос, наш розпятий і воскреслий Спаситель каже нам: «Я – Пастир Добрий.  Я – Бог – Пастир Добрий. Я знаю Своїх».  Він каже: «Я знаю кожного з вас, любі віруючі, на імя. Я знаю про ваші біди і про ваші потреби.  Я знаю всі ваші гріхи і кожен ваш гріх Я обмив Моєю святою і дорогоцінною кровю.  Я знаю кожного з вас, бо ви всі охрищені в Моє святе Імя. Я знаю кожного з вас, бо ви всі одягнуті в Мене.  Я знаю кожного з вас, бо Я живу в кожному братові і в кожній сестрі, що вірують в Мене. Я знаю кожного з вас по імені, бо й ви живете в Мені і кожен з вас має вічне життя».

Пастир Добрий, Ісус Христос, поклав власне життя не лише за Апостолів, не лише за євреїв, а за весь світ.  «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Ви, любі брати і сестри, не належите до кошари Петра і Андрія Первозванного, до єврейського народу. Ви  належите до іншої кошари, до українського народу. Але попри ваше походження, навіть якщо воно увібрало в себе кров різних народів, ви належите до кошари Пастиря Доброго, Ісуса Христа.  Він вас припровадив до Себе Євангелієм і «ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога» (Еф. 2:19).

Ви стали належати до однієї отари Одного Пастиря – до Християнської Церкви.  І в цій Божій отарі – святій Християнській Церкві «нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому – Христос» (Кол. 3:11). Лише завдяки Йому ви прощені.  Лише завдяки Христові ви – виправдані.  Лише завдяки Христові ви маєте вічне життя у Божому Царстві.

І ви все це маєте, отримуєте, тримаєте і насолоджуєтеся цілковито безкоштовно, задарма, без ваших діл і заслуг, бо Ісус – Пастир Добрий, а ви – Його вівці, яких Він сьогодні ще й живить Своїми правдивими тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина Святої Вечері так, що після неї ви можете сміливо і бадьоро промовляти: «І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:20).

Христос керує вами і всіма віруючими так, що ви тепер, будучи прощені і живучи в очікуванні повернення Христа у славі та воскресіння усіх мертвих, сміливо дієте під захистом нашого Пастиря Доброго, Господа і Спасителя, сумлінно виконуючи свої обов’язки на кожному місці, де тільки не розташовує нас в українському суспільстві Господь.  «Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння,  так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени. І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво то виконуй його в міру віри, а коли служіння будь на служіння, коли вчитель – на навчання, коли утішитель – на потішання, хто подає – у простоті, хто головує – то з пильністю, хто милосердствує – то з привітністю!» – так каже Апостол Павло в Посланні до Римлян (12:4-8). І звісно, якщо хто правдивий міліціонер, хто охороняє правопорядок, то захищаючи закон і право громадян!


Бо ми всі, любі брати і сестри, належимо до тієї самої отари, Святої Християнської Церкви і всі ми, віруючі, маємо Одного й Того Самого Пастиря Доброго, Ісуса Христа.  Ми живемо винятково Ним і в Ньому, а Він далі живе в нас і через нас Він кличе інших людей до цієї єдиної отари, яка має вічне життя – до Християнської Церкви. Його голос заступається весь час за вас. Його голос утішає вас і покріпляє вас щодня через Євангеліє. А ваш голос стає Його голосом щоразу, коли ви промовляєте Євангеліє до ваших ближніх, аби й вони отримали прощення, здобуте нашим Пастирем Добрим і, аби й вони жили вічно. Бо Христос воскрес!  Воістину воскрес! Амінь.

субота, 25 травня 2013 р.

Монархії і Церква


Ми бачимо приклади чотирьох монархій, які лежать в поросі, бо вони вперто виступали проти цього Царства [Небесного].  І навпаки, Церква в усі віки була серйозно гнана світом, але вона стоїть, зростає, радіє, славить Бога, проголошує Його блага тоді коли сатана та світ розгнівані та обурені…  [Через Христа Царя] Ми радіємо і дякуємо Богові, що всі спроби сатани та світу – марні. Через це з упевненістю в цьому вірші ми безпечно їх зневажаємо і з них сміємося.

Мартін Лютер, З тлумачення другого Псалма

День Св. Теодора Ярчука

    Сьогодні ми дякуємо Господу за блаженної пам’яті Теодора Ярчука (на фото з дружиною, Ольгою), українського лютеранського душпастиря, провідного богослова Української Реформації ХХ століття. Він був і місіонером, і вчителем, і редактором, і перекладачем, і реформатором. Родом із Тернопілля, освіту здобував у Тернополі, Римі, Тюбінгені та Ерлянгені. Проповідував в Україні, друкувався в своєму рідному краї, який тоді перебував під владою Польщі, та в Німеччині. Серед інших його визначних творів є реформування тогочасної Літургії Св. Івана Золотоустого, повернення її до Божественних, Біблійних принципів. Пастир Теодор Ярчук, вірний муж Божий, був заарештований НКВС 1939 року і був замордований радянськими каральними органами в Івано-Франківській тюрмі 1941 року разом із тисячами інших невинно убієнних українців: селян, священиків, учителів, лікарів, інженерів, усіх тих, хто видавався загрозою для тоталітарного комуністичного режиму. Пастир Теодор Ярчук буде сяяти у час воскресення, як зоря, бо вірний Бог, Який каже: «А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків» (Даниїла 12:3).

Молитва на День Св. Теодора Ярчука:

Господи!  Ти підняв для Церкви Твоєї Св. Теодора Ярчука, аби через нього повернути українцям проповідь чистого Євангелія і відправлення Таїнств відповідно до Твого святого Слова. Благословляй нашу Церкву, аби кожне покоління українських пастирів повторювало його приклад відданості Тобі і Твоїй Церкві, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

пʼятниця, 24 травня 2013 р.

Підсумок небесного вчення


     Христос підсумував усе небесне вчення (Лк. 24:46-47; Мр. 1:15, 16:15; Мт. 28:19-20).  Іван Христитель виклав усе це основними частинами: покайся, віруй у Христа і принось плоди, гідні покаяння (Мт. 3:2, 8; Дії 19:4). І Павло стверджує про те, що підсумок його вчення полягає в наступному: каяття, віра в Христа і правдива покора перед Богом (Дії 20:21; 26:20).
     Можна також додати таку правильну відповідь: підсумок всього християнського вчення мітиться у знанні про Бога, про Його сутність і волю (Еф. 1:17, Кол. 1:9). Але воля Божа полягає в тому, щоб ми відвернулися від гріхів (Єз. 18:23), вірили в Христа (Ів. 16:40) і вели святе життя (1 Сол. 4:3).
     Нарешті суть християнського вчення міститься також у дуже простій формі в основних частинах Катехізису і складається з доктрини Закону (або ж Декалогу) і доктрини Євангелія.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов'янських

     Сьогодні ми дякуємо Господу за двох братів-місіонерів, святих Кирила та Мефодія.  Брати Кирило та Мефодій народилися в грецькій сім’ї у Солуні. Молодший брат взяв ім’я Кирило, ставши ченцем 868 р. Після рукопокладання Кирило став бібліотекарем у соборі Святої Мудрості «Гаґія Софія» у Константинополі. 862 р. Згодом Кирило і Мефодій були послані Імператором місіонерами до Моравії (центр - на території сучасної Чеської Республіки). Там вони проповідували Слово Боже і навчали місцевих слов’ян їхньою рідною мовою.
     Кирило, використовуючи елементи алфавіту, який він виявив у русичів у Корсуні (на території сучасного Севастополя), уклав абетку, яка відома нині як «кирилиця» і вона стала основою для писемності слов’янських народів. Сьогодні кирилицею користуються: українці, білоруси, росіяни, болгари, македонці, серби і чорногорці (прикро, але через переслідування латинян, кирилиця не збереглася серед чехів і словаків). Традиційні християнські церкви серед цих народів, як правило, також використовують східний обряд.
     Саме завдяки діяльності цих двох святих братів, слов’яни мали можливість чути Слово Боже на зрозумілій мові, бо святі брати Кирило та Мефодій, на відміну від багатьох інших місіонерів, першими почали використовувати для євангельської місії зрозумілу мову. Св. св. Кирило і Мефодій зазнали також переслідувань від західних місіонерів, які вважали, що в церкві все повинне бути одноманітним: служба Божа має відправлятися за західним обрядом і обов’язково латиною (святою, на їхню думку, мовою).
     Для українців роль св. св. Кирила і Мефодія переоцінити важко. Певно, що перші паростки християнства з’явилися на Русі (сьогодні Україна) через цих місіонерів, адже більша частина Західної України на ту пору (як про це зазначає «Енциклопедія Українознавства») належала до Великого Князівства Моравського. Не випадково, «Повість врем’яних літ» вшановуючи нашу Велику Княгиню Ольгу, не менше вшановує і святих братів-місіонерів, Кирила та Мефодія.


Молитва на День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов'янських:


Господи!  У Своєму великому милосерді Ти, через Імператора Візантії, послав двох місіонерів, Кирила та Мефодія, які зрозумілою мовою несли Твоє Євангеліє у Моравії, а звідти проповідь Твого Слова, разом із писемністю, освітою розійшлася по багатьох інших слов'янських краях.  Благослови нас, аби ми цінуючи дар Твого Євангелія нашою рідною мовою, трудилися, аби  місія Твоєї Церкви і проповідь Твого Євангелія не спинялася ні в нашому рідному краї, ані в цілому світі ні на мить, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

середа, 22 травня 2013 р.

Христос і викуплення


1.     Ми віруємо, що Ісус Христос – вічний Син Божий, єдиний з Отцем споконвіку (Івана 1:1, 2).  У часі Він набув правдиву і повну, проте безгрішну людську природу (Галатів 4:4) коли Він був зачатий, як святе дитя в Діві Марії через чудо Святого Духа (Луки 1:35).  Божий ангел свідчив: «Зачате в ній – то від Духа Святого» (Матвія 1:20). Ісус Христос – унікальний, бо в Ньому невіддільно поєднані в одній Особі Богочоловіка правдива Божа і людська природа.  Він називається Еммануїл, що означає «З нами Бог» (Матвія 1:23).

2.     Ми віруємо, що Ісус в усі часи володів повнотою Божества з усією божественною владою, силою, мудрістю і славою (Колосян 2:9). Його божественність була очевидна, коли Він здійснював чуда (Івана 2:11).  Але коли Він жив на землі, то Він набув форму слуги, впокорився, відклавши тривалий і повний вияв та використання Своїх божественних властивостей.  Впродовж цього часу Він жив як людина, терпів страждання і впокорився аж до ганебної смерті на хресті (Филипян 2:7, 8).  Ми віруємо, що Христос зійшов у пекло, аби проголосити перемогу над сатаною (1 Петра 3:18, 19).  Ми віруємо, що Він воскрес з гробу у прославленому тілі і піднісся на висоту, аби царювати у силі над світом, у благодаті в Церкві та  у славі у вічності (Филипян 2:9-11).

3.     Ми віруємо, що Ісус Христос, Богочоловік, був посланий Отцем, аби викупити всіх людей, тобто відкупити їх від провини та покарання гріха.  Ісус прийшов виконати Закон (Матвія 5:17), аби на основі Його досконалого послуху всі люди могли бути проголошені святими (Римлян 5:18, 19).  Він прийшов, аби понести «гріх усіх нас» (Ісаї 53:6), принісши заплату за всіх людей Своєю жертвою за гріх на вівтарі хреста (Матвія 20:28).  Ми віруємо, що Він – Богом призначений замісник за всіх людей.  Його праведність або ж досконалий послух приймається Отцем як наша праведність, Його смерть за гріх приймається, як наша смерть за гріх (2 Коринтян 5:21).  Ми віруємо, що Його воскресіння дає повне запевнення про те, що Бог прийняв заплату, яку Він приніс за всіх (Римлян 4:25).

4.     Ми віруємо, що «Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини» (2 Коринтян 5:19).  Ми віруємо, що Ісус «Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» (Івана 1:29). Милосердя і благодать Божі – всеохоплюючі, примирення через Христа – загальне; прощення гріхів було здобуте як доконаний факт для всіх людей.  Через замісницьке діло Христа Бог виправдав усіх людей, тобто Бог проголосив їх невинними. Це створює непохитну, обєктивну основу для впевненості грішників у спасінні.

5.     Ми відкидаємо будь-яке вчення, яке будь-яким чином обмежує Христове діло викуплення.  Ми відкидаємо будь-яке вчення, яке каже, що Христос приніс заплату лише за гріхи деяких людей.  Ми відкидаємо будь-яке вчення, яке каже, що Христос приніс лише часткову плату за гріхи.

6.     Ми відкидаємо думки, які вважають, що Євангеліє є радше лише побожним твором, написаним першими християнами, аби виразити власні ідеї про Ісуса Христа, а не правдивою оповіддю про те, що насправді відбулося в історії.  Ми відкидаємо всі спроби зробити неважливими або піддати сумніву історичну достовірність подій у Христовому житті, як-от: народження від Діви, Його чуда або ж Його тілесне воскресіння. Ми відкидаємо спроби поставити наголос на «теперішній зустрічі з живим Христом» у такий спосіб, що Ісусове викупне діло, записане в Писанні втрачає важливість.

Це те, що Писання навчає про Христа і викуплення. В це ми віруємо, це ми навчаємо та сповідуємо.

вівторок, 21 травня 2013 р.

Викидають на вітер цілу Біблію


  Дехто не вагається заходити аж настільки далеко, що зверхньо відкидає осуд Св. Павлом содомії наче цей осуд - культурно обумовлене судження "вірного Апостола і глибокого тлумача центрального послання Євангелія, який також був людиною, яка жила за певних історичних обставин і була схильною до помилок".  Відкидати такий кришталево чистий фрагмент непохитного пророцько-апостольського вчення (осуд содомії - В. Г.), означає викидати на вітер цілу Біблію.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

День Св. Апостола і Євангеліста Івана

     Сьогодні ми згадуємо  Апостола і Євангеліста Івана, улюбленого учня Господа і дякуємо Господу за нього. Він був самовидцем дій, слів, страждань і смерті Спасителя. Він бачив і слухав Господа Ісуса Христа воскреслого. Окрім того, Господь об’явив св. Іванові майбутнє світу та Церкви, викликів із якими зіштовхнуться християни в Останні Дні та перемогу небес. Сьогодні ми насолоджуємося Посланнями Апостола Івана, книгою Об’явлення і, звісно ж, чудовим Євангелієм від Св. Івана, про яке доктор Мартін Лютер писав: «В Івановому Євангелії ви побачите, як надзвичайно майстерно змальовано те, як віра в Христа долає гріх, смерть, і пекло, і дає життя, праведність і спасіння. Це – справжня природа Євангелія». Апостол і Євангеліст Іван був єдиним із Апостолів, життя якого не закінчилося мученицькою смертю. Апостол доглядав Матір Божу та пережив заслання на острів Патмос, де й бачив видіння, які Господь доручив йому записати в книгу Апокаліпсис. Свої останні дні в цьому світі Св. Іван Богослов провів у місті Ефес. Господь покликав його до небесної домівки в глибокій старості.

Молитва на День Св. Апостола і Євангеліста Івана:

Милосердний Господи!  Пролий  яскраве проміння Твого світла на Церкву Твою, аби будучи навчені доктрині Твого блаженного Апостола і Євангеліста, Св. Івана, ми могли прийти до світла вічного життя, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

понеділок, 20 травня 2013 р.

Перебуваємо зі Світлом


 Друга частина нашого тексту стосується нас: «А хто робить за правдою, той до світла йде».  До того ж ми знаємо, що наші вчинки добрі, бо «вони зроблені в Богові».  І ми скажемо: «Я не здам Христа, але буду сповідувати Його перед світом і дияволами». Хто ж цього не робитиме, той загублений. Ми проповідуємо про Христа і тому бажаємо та вимагаємо, аби нашу справу заслухали і про неї було ухвалене рішення.  Впродовж багатьох років Імператор Карл разом із усіма князями спонукав скликання Собору, але безуспішно. Ми, що перебуваємо зі Світлом, і навіть у Світлі ходимо, можемо радіти. Вони ж перебувають у темряві, у ній вони й помруть і загинуть, і таким чином наведуть надійний доказ про свою темряву.  Бо їхні вчинки злі. Вони прагнуть нашої крові. Вони хотіли би, аби нас усіх повбивали. З іншого боку, оскільки ми прагнемо та шукаємо Світла, то ми – від Світла.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

неділя, 19 травня 2013 р.

Проповідь на 3-ю неділю Великодня

         ПОВЕДІНКА ПОДОРОЖНІХ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі. Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання. Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому,  чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців. Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей, як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі. Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте. Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.  Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи. Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!  (1 Петра 2:11-20).

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри,  1154 року київський князь Ізяслав в одній із багатьох  міжусобних руських воєн намагався розгромити під Теребовлею галицьке військо. Над місцевою річкою, Серетом, відбулася дуже кривава битва, в якій київський князь, відомий своєю доброю військовою стратегією, здобув перемогу.  Проте військові дії на цьому не закінчилися.  Галицькі воїни не збиралися так просто здаватися і в різних місцях чинили серйозний спротив противникові і подекуди навіть спричиняли відступ ворожих полків.

Тоді князь Ізяслав позбирав галицькі знамена, які потрапили в полон і підняв їх на полі бою. Обмануті галичани, думаючи, що то ще їхні знамена і, що їх збирає їхній князь, кинулися до знамен і не розраховуючи побачити там киян, потрапили в полон  Князь переможець виявився не просто хитрим стратегом, але й жорстоким полководцем – він наказав, як пишуть давньоруські літописи, вчинити огидну і безпрецедентну річ – повбивати більшість галицьких невільників, а вже потім пішов додому до Києва.

Часто так, буває діємо і ми, коли бачимо або чуємо заклик нашої грішної плоті і кидаємось до колись рідних нам знамен – тілесних пожадливостей: гніву, ненависті, статевої похоті, пияцтва, жадібності, заздрості.  Але коли ми так робимо, то потрапляємо в засідку.  Тілесні пожадливості ведуть запеклу боротьбу проти нової людини, прагнучи перше полонити нашу душу, а потім вчинити з нею так само, як учинив був князь Ізяслав із галичанами – цілковито нашу душу знищити.  У цьому полягає мета такої стратегії плоті – назовні все виглядає привабливим і багатообіцяючим, але насправді несе лише полон і загибель душі.

Наш Господь Ісус Христос каже: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що навзамін дасть людина за душу свою?» (Мр. 8:36, 37).  Сьогодні Апостол Петро, а через нього Господь Святий Дух каже нам: «Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі».  Власне кажучи, перше реченні в нашому тексті доречно було би перекласти: «Наполягаю, любі, аби ви, як приходьки та подорожні, здержувалися від тілесних пожадливостей, що мають стратегічні задуми на погибель вашої душі».

Апостол не стоїть в благальній позиції, звертаючись до якихось чужих і далеких від нього людей.  Ні, він звертається до співвітчизників, до віруючих, до вас, любі брати і сестри. Чому він вживає такі сильні слова?  Бо ви колись були чужі для Бога.  Ви колись воювали проти Бога під знаменами, під прапорами тілесних пожадливостей, але ваші воєначальники, диявол і гріх були приречені до повної поразки і до смерті.

Ісус Христос, Божий Син, Своїм Духом Святим, через Євангеліє, вихопив вас із ворожого війська, забравши перед цим на Себе усі ваші провини проти Бога і ближніх.  Він не просто забрав на Себе усі ваші воєнні злочини проти Бога – Він поніс покарання за усі їх, померши на Голгофському хресті, Своєю святою і дорогоцінною кровю, подарувавши вам прощення усіх ваших провин.  Щоб вас не було страчено, як воєнних злочинців, Він помер на вашому місці і замість вас.  І Він підтвердив ваше повне прошення, ваше повне виправдання Своїм славетним і світлим воскресінням із гробу.  

Отже, ви – прощені.  Отже, ви – виправдані.  І тепер та армія, що веде війну проти Бога – не ваша армія.  Ті знамена, під які диявол і світ збирають свої війська не ваші знамена.  Ті прапори, що так спокусливо майорять на вітрі тілесними пожадливостями – не ваші прапори, а ворожі. Бо ви – тепер лише приходьки. Цей світ – є місцем, яке ви лише відвідуєте.  Ваша справжня батьківщина – Царство Небесне, і ваш істинний полководець – Ісус Христос.  Він – єдиний, хто вас по-справжньому любить. І цю любов до кожного з вас Він довів на Голгофському хресті.  

Христова любов розливає на всіх вас Великоднє світло Його воскресіння, провіщаючи завершення вашої мандрівки  у вашому воскресінні, у вашій переміні, коли Господь Христос повернеться у славі Останнього Дня. До того часу ж ми мандруємо і тому Господь Святий Дух називає нас подорожніми, мандрівниками, супутниками Христовими, що віддзеркалюють світло Його воскресіння на дорогу, якою ми йдемо до Царства Небесного.

Оскільки ми визволені з великого полону, із нечестивої армії, Господь кличе нас, аби ми ігнорували всі ті заклики фальшивих друзів – плотських пожадливостей, які плетуть насправді інтриги, як нас погубити, спочатку тимчасово, а потім вічно. Їм дуже не хочеться бути в пеклі самотніми, їм хочеться, аби поряд з ними ще хтось горів і страждав, і мучився повіки віків.

Але Господь хоче, аби ви жили.  Він хоче, аби ви жили повноцінним життям без кінця і краю у Його раю. Господь любить вас і хоче, аби царювали з Ним у Його величному і святому Царстві, аби ви тішилися тими чудесними оселями, які Він приготував для кожного з вас, і навіть для цілого світу – аби лишень світ покинув свої злі дороги і увірував в Нього, Ісуса Христа, єдиного Господа і Спасителя.

Проте світ має свою стратегію. Гріх, який панує в багатьох наших ближніх, підбурює їх дивитися на нас як на злочинців. Як то так?  Як то ми посміли покинути гріх, Як то ми посміли розкаятися в брехні, ненависті, обманах, крадіжках, пияцтві, розпусті? Диявол, великий пліткар і обманщик, підбурює наших ближніх зо світу, не вірити в наші нові взаємини з Богом, піддавати сумніву нашу християнську свободу і насміхатися з величності нашого Господа, Який нині живе всередині вас і водить вас Своїми дорогами, утішаючи кожного з вас і підбадьорюючи кожного з вас чудовими обітницями про вічне майбутнє з Ним у Його Царстві.

Диявол нашіптує людям зі світу: «Не вір християнам.  Вони лише вдають із себе віруючих.  Вони – звичайні святенники. Вони лицеміри і самі не вірять у те, що говорять.  До того ж, де то над християнами золоті німби, які вони малюють на іконах?  Придивіться до них – це ж звичайнісінькі люди». 

Але ви, любі брати і сестри – не звичайні люди. Господь Святий Дух мешкає всередині вас. І ви маєте набагато ліпші ознаки Його перебування, святості, аніж іконічні німби над головами – ви маєте добрі діла.  Господь використовує ваші добрі діла навіть на користь тих, хто вас звик обмовляти: Апостол каже, що мирські люди, коли бачитимуть ваші добрі діла, то славитимуть Бога в день відвідання. Бо ваші діла – вельми красномовні. 

Ваші діла – ілюстрація Євангелія.  Ваші діла – ікони вашої віри. Вони свідчать про істинність Господа, Який покликав вас, Який піклується про вас і любить не лише вас, але й весь світ.  І слова тихого і лагідного Євангелія наче крізь гучномовець підсилюються вашими ділами. Через їх Бог навідується до ваших ближніх, і коли в час найближчого відвідання, найурочистішої гостини, коли Господь Святий Дух завітає у серця ваших ближніх Євангелієм Христовим і створить у них віру, то ці ваші ближні будуть славити Бога за вас, за ваші діла, бо ваші діла принесли були в їхнє життя перше і дуже яскраве свідоцтво вашої християнської віри.

Проте свідчення нашої віри не закінчується лише добрими ділами у світі. Господь Ісус Христос, Який визволив нас для вічного життя, ще в цьому житті запровадив світський уряд, аби уряд захищав людське життя і спокій у світі, караючи злочинців та хвалячи, ставлячи всім у публічний приклад, доброчинців, людей, які служать своєму суспільству, рідному народові.  Наш любий Апостол-Рибалка-Ловець людей каже, аби ми корилися урядові у цьому його служінню ради Бога, нашого Царя, Який запровадив світську владу в нашій країні.

Господь Святий Дух, каже, що Його діти виявляють покору урядові добровільно, як вільні люди, як громадяни Царства Небесного, які перебувають тимчасово в цьому грішному світі, який без уряду, зазвичай, перетворюється на прообраз пекла на землі. Оскільки ми любимо Бога, Який перше нас полюбив, то ми так само виявляємо необхідну покору українській владі не як раби української влади, а як Божі раби.

А оскільки ми – Божі раби, то ми шануємо всіх людей, які є довкола нас. По-іншому ми не можемо, адже Бог полюбив увесь світ і за весь світ Він віддав Свого Сина Ісуса Христа, щоб кожен, хто вірує в Нього не загинув, а мав життя вічне (Ів. 3:16). А ще ми любимо наше братство – нашу святу Християнську Церкву, нашу любу і рідну Українську Лютеранську Церкву.  Ми цю любов до неї виявляємо у сопричасті з усіма нашими братами і сестрами, коли разом із ними ми стаємо одним цілим зі Спасителем світу, причащаючись Його правдивими тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері.

Христос, Який живе всередині нас, дає нам сил на те, аби ми не стомлювалися шанувати ближніх, аби ми не стомлювалися приходити щонеділі до Церкви і підтримували її своїми пожертвами.  Наш воскреслий Господь також дає нам усе необхідне для того, аби ми поважали нашу владу, боячись образити нашого Бога, боячись завдати болю нашому любому Отцеві Небесному, Який має таку велику, невимовну і безмежну любов до кожного з нас.

Христос, Який живе всередині нас, дає нам також сили терпіти, де б це не було, зневаги, утиски і навіть переслідування, яких ми не заслуговуємо, але які ми зносимо з чистою совістю, із сумлінням, яке просвітлене Христовим воскресінням, бо все, що відбувається з нами – відбувається на славу Божу, бо ми Божі діти, приходьки і подорожні, що йдемо дорогою вічного життя. Бо Христос воскрес!  Воістину воскрес!  Амінь.

субота, 18 травня 2013 р.

Завтра

Завтра - 3-я неділя Великодня. Як на те свята Божа ласка та воля, під час Біблійних студій ми будемо досліджувати 1-е соборне послання Св. Апостола Івана (2-ий розділ).  Літургія будуватиметься довкола 1-го Соборного послання Св. Апостола Петра 2:11-20 і Таїнства Святої Вечері.                   



Розклад на завтра: 
10:00 - Біблійні студії
11:00 - Літургія

Київська парафія Воскресіння проводить служіння у Конференц-Залі Інституту Зоології, вул. Терещенківська, 2 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

четвер, 16 травня 2013 р.

Глави євангельських Церков закликають відхилити законопроекти, що руйнують інститут сім’ї


КИЇВ – Рада Євангельських Протестантських Церков України звернулась до Президента України, голови Верховної Ради, керівників парламентських фракцій та комітетів із проханням не допустити ухвалення законодавчих поправок у сфері запобігання дискримінації, які зазіхають на інститут сім’ї та надають особливий правовий захист прихильникам одностатевих сексуальних відносин.

Відповідні звернення були ухвалені під час зустрічі глав євангельських Церков, яка відбулась 14 травня 2013 року під головуванням глави Церкви адвентистів сьомого дня Віктора Алєксєєнка, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Нагадаємо, у цей день на Погоджувальній раді керівництво парламенту та фракцій вирішили відкласти на невизначений час розгляд законопроектів № 2342 та № 2342-1. Проте і надалі вони знаходяться у порядку денному другої сесії Верховної Ради.

Глави євангельських Церков знову звернулись до Глави держави та до парламенту з проханням зберегти та забезпечити подальше функціонування Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі. 

“Комісія є тим мінімальним засобом, завдяки якому держава спільно із громадськістю запобігають пропаганді війни, національної та релігійної ворожнечі, культу жорстокості та насильства, засилля розпусти та порнографії в умовах сучасного інформаційного суспільства та в інтересах захисту дітей від негативного впливу такого роду медіа-продукції”, – йдеться у зверненнях РЄПЦУ.

Рада Євангельських Протестантських Церков України також висловила свій протест проти проведення у м. Києві будь-яких акцій представників ЛГБТ-спільноти, спрямованих, у своїй сутності, на пропаганду гомосексуальних відносин як норми життя. 

“Тим більш цинічно та блюзнірські виглядає в очах віруючих ініціатива з проведення гей-параду в столиці України, з огляду на святкування у ці дні на державному рівні 1025-річного ювілею хрещення Київської Русі”, – заявили глави євангельських Церков.

Учасники засідання РЄПЦУ серед іншого вирішили питання внутрішньої взаємодії задля більш ефективної координації зусиль у сферах соціального служіння нужденним, захисту високих моральних цінностей у суспільстві, популяризації серед громадян Євангельських істин та здорового способу життя.

Присутні глави Церков прийняли рішення про включення до складу Ради зі статусом спостерігача релігійного об’єднання «Собор незалежних євангельських Церков України» на чолі з єпископом Анатолієм Калюжним.

У засіданні Ради Євангельських Протестантських Церков України взяли участь: 
  • Віктор Алєксєєнко, президент Української Уніонної Конференції Церкви адвентистів сьомого дня;
  • В’ячеслав Нестерук, голова Всеукраїнського Союзу Об’єднань євангельських Християн-Баптистів;
  • Леонід Падун, старший єпископ Української Християнської Євангельської Церкви;
  • Микола Синюк, заступник старшого єпископа Церкви християн віри євангельської України;
  • Сергій Дебелинський, голова Братства незалежних церков і місій євангельських християн-баптистів України;
  • Василь Давидюк, єпископ Асоціації місіонерських церков євангельських християн України;
  • В’ячеслав Горпинчук, єпископ Української Лютеранської Церкви;
  • Анатолій Гаврилюк, президент Об’єднання незалежних харизматичних християнських церков України (Повного Євангелія);
  • Олег Борноволоков, пастор Союзу вільних церков християн євангельської віри України;
  • Валерій Бабинін, голова Союзу Євангельських Реформаторських Церков.
Інститут релігійної свободи, Київ 

середа, 15 травня 2013 р.

Створення, людство та гріх


1.      Ми віруємо, що всесвіт, світ і людський рід почав існувати на початку, коли Бог створив небо і землю, і всі створіння (Буття 1, 2).  Дальше свідчення про цю подію знаходяться в інших місцях Старого і Нового Заповітів (наприклад, Вихід 20:11; Євреїв 11:3).  Створення відбувалося впродовж шести послідовних днів нормальної довжини силою Божого могутнього слова.
2.     Ми віруємо, що Біблія надає правдиву, фактичну та історичну оповідь про створення.
3.     Ми віруємо, що Бог створив Адама і Єву на Свій образ (Буття 1:26, 27), тобто святими та праведними.  Їхні думки, бажання і воля перебували у повній гармонії з Богом (Колосян 3:10; Ефесян 4:24). До того ж їм була дана спроможність «панувати» над Божим створінням (Буття 1:28) і відповідальність про нього піклуватися (Буття 2:15).
4.     Ми віруємо, що Бог створив велику кількість добрих ангелів. У якийсь час після створення, певна кількість цих ангелів повстали проти Бога під проводом одного з ангелів, якого звати сатана або ж диявол (2 Петра 2:4).  Відтоді ці злі ангели чинять опір Богові та Божому людові (1 Петра 5:8).
5.     Ми віруємо, що Адам і Єва втратили образ Божий коли піддалися на спокусу сатани і виявили непослух до Божої заповіді. Це навело на них суд Божий: «Ти напевно помреш» (Буття 2:17).  Відтоді всі люди зачинаються і народжуються в грішному стані (Псалом 51:5) і схильні лише до зла (Буття 8:21).  «Що вродилося з плоті є плоть» (Івана 3:6).  Оскільки всі люди за природою є мертвими у гріхові і відділені від Бога (Ефесян 2:1), то вони неспроможні примиритися з Богом власними зусиллями та вчинками.
6.     Ми віруємо, що Бог у Своєму благодатному Промислі щедро і щоденно надає засоби для тілесних потреб усіх людей (Псалом 145:15, 16).  До того ж Він захищає віруючих від усіх небезпек, утримуючи від них зло (Псалом 121:7) або ж, роблячи так, що воно служить їм на добро (Римлян 8:28).
7.     Ми відкидаємо усі теорії про еволюцію як пояснення походження всесвіту і людського роду та відкидаємо всі спроби привести до гармонії Біблійну оповідь із такими теоріями.
8.     Ми відкидаємо тлумачення, які скорочують перші розділи Буття до викладів міфів або притч, або ж поетичних оповідей, які не є фактичною історією.
9.     Ми відкидаємо всі теорії, які затьмарюють відмінність між людськими істотами та тваринами оскільки лише людські істоти мають безсмертні душі і відповідальні перед Богом.
10.  Ми відкидаємо всі теорії, які затьмарюють відмінність між Богом і Його творінням (пантеїзм).
11.  Ми відкидаємо усі погляди, які дивляться на людей, як на таких, що є в цілому добрими за природою; які вважають їхні природні схильності звичайними слабостями, які не є грішні або ж які не визнають їхню цілковиту духовну порочність і неспроможність догодити Богові (Римлян 3:9-18).

Це те, що Писання навчає про створення, людство та гріх. В це ми віруємо, це ми навчаємо та сповідуємо.

В це віруємо (Доктринальні заяви Вісконсинського Євангельського Лютеранського Синоду)