Рости на спасіння (проповідь)

понеділок, 30 вересня 2013 р.

"Гуманізувати" та "християнізувати"

... Лютеранський підхід про два уряди, власне є єдино можливим у сьогоднішній плюралістичній культурі. Зараз мріяти про нав'язування і проведення в життя "християнських", або "Біблійних" стандартів на суспільство взагалі означає грати на руку тим, хто вигукує "Інквізиція!" або "Перша поправка!" - щоразу, коли кидається виклик їхній торгівлі людською кров'ю або душами. Доводи про публічні правила мусять ґрунтуватися на резонній основі, яка доступна всім, а не на особливому об'явленні, яке визнається як таке лише вірою. Відповідно, держава мусить карати злочини проти людства, а не гріхи проти Бога. В цьому полягає "контраст між лютеранським богослов'ям про два царства і кальвіністським богослов'ям про одне Царство.  Лютеранин трудиться, аби "гуманізувати" світську царину, а кальвініст повинен її "християнізувати" (W. Lazareth - Цитовано в K. H. Hertz, ed., Two Kingdoms and One World: A sourceboook in Christian Social Ethics, с. 324).

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

неділя, 29 вересня 2013 р.

Минулої неділі


Підписування першого українського тому творів Мартіна Лютера членами редакційної колегії та доктором Робертом Раном

Після презентації книги

День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика

     Сьогодні ми згадуємо Св. Кіпріана Карфагенського і дякуємо за нього Господу.  Св. Кіпріан (прибл. 200-258 р. по Р. Х.) був славетним єпископом північно-африканського міста Карфаген приблизно 248 року по Різдві Христовім. Під час переслідувань римського імператора Деція, Кіпріан із Карфагену втік, але через два роки повернувся.  Він був змушений брати участь у розв'язанні проблеми тих християн, які відпали від віри під час переслідувань, а тепер хотіли повернутися в Церкву.  Було ухвалено рішення, що цих християн, що були відпали, можна відновлювати, але їхнє відновлення може відбуватися лише після періоду покути, яка продемонструє їхню вірність. Під час переслідувань у час імператора Валер'яна, Кіпріан спочатку переховувався, а потім здався владі. 258 року по Різдві Христовім йому за віру в Христа відрубали голову.

Молитва на День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика:

 Всемогутній Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Кіпріанові, відвагу сповідувати Ім'я нашого Спасителя, Ісуса Христа, перед правителями цього світу і Ти дав йому мужність померти за проголошувану ним віру. Подай нам сили, аби ми завжди готові були звістити причину надії нашої і радісно постраждати заради нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 28 вересня 2013 р.

На засіданні Секретаріату Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій

Українська Лютеранська Церква зараз головує у Всеукраїнської Ради Церков і Релігійних Організацій (ВРЦіРО). 25 вересня ц. р. мені випало бути головуючим на засіданні Секретаріату ВРЦіРО. На засідання Секретаріату був запрошений Уповноважений Президента України з прав дитини пан Юрій Павленко. Ось що про цю частину засідання повідомляє Інститут релігійної свободи (ІРС):

КИЇВ – Представники церков і релігійних організацій налагоджують співпрацю з офісом Уповноваженого Президента України з прав дитини.

Про форми взаємодії та актуальні питання у сфері захисту інтересів українських дітей йшла мова під час засідання Секретаріату Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, яка відбулася 25 вересня 2013 року в Інституті філософії НАН України, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Присутній на засіданні Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко наголосив: “Держава і церква об’єднані спільною метою – захистити право кожної дитини на виховання в сім’ї”.

За словами посадовця, в Україні біля 64 тисяч дітей виховуються опікунами, 13 тисяч дітей перебувають в будинках сімейного типу. Щороку усиновлюється біля 2 тисяч дітей-сиріт. За останні роки Україна втратила статус донора міждержавного усиновлення, оскільки українці все активніше всиновлюють сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки. При цьому 1569 сімей чекають на можливість усиновити дитину.

Зустріч Уповноваженого Президента з прав дитини з Секретаріатом ВРЦіРО відбулась напередодні відзначення в Україні Дня усиновлення (30 вересня). Юрій Павленко звернувся до представників церков та релігійних організацій з проханням провести з цієї нагоди богослужіння в храмах, на яких вознести молитву за дітей, які чекають на родину, подякувати батькам, які всиновили дитину, взяли дитину під опіку, створили прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу, та всім віруючим, які виявляють духовну та моральну підтримку сиротам.

Учасники засідання не оминули такі резонансні питання як ювенальна юстиція та підліткова злочинність. Юрій Павленко визнав необхідність публічної дискусії навколо цих ініціатив з метою запровадження в Україні правосуддя, дружнього до дитини.

Присутні також звернули увагу на важливість співпраці душпастирів із фахівцями соціальної допомоги, яких на сьогодні налічується близько 12 тисяч.

"Я відвідую регіони, спілкуюсь із фахівцями соціальної роботи і маю підтвердження позитивної співпраці соціальних фахівців та духовенства. Для деяких сімей, які опинились у складних життєвих ситуація і не знають як їх розв’язати, на першому плані постають не матеріальні потреби, а пошук моральної, духовної підтримки, настанови, відвертої розмови. І ми маємо сьогодні позитивні приклади, коли Держава та Церква об’єднуються в ім’я людини, в ім’я сім’ї, яка переживає складні життєві обставини, в ім'я того, щоб дитина не втратила батьківську любов та піклування", – наголосив Уповноважений.

Говорячи про проблему соціального сирітства, Юрій Павленко відзначив активну діяльність Комісії з питань соціального служіння при ВРЦіРО, представники якої брали участь у підготовці Національної стратегії профілактики соціального сирітства, затвердженої Указом Президента у жовтні 2012 року. Він також зазначив, що в результаті Комісія ВРЦіРО з питань соціального служіння виступила ініціатором прийняття Стратегії участі Церков і релігійних організацій України у забезпеченні права дитини на виховання в сім’ї і попередженні соціального сирітства до 2020 року.

Підсумком зустрічі стало рішення Секретаріату ВРЦіРО поглибити співпрацю як між різними конфесіями, так і з офісом Уповноваженого Президента України з прав дитини. Метою цієї взаємодії має стати остаточне подолання проблеми сирітства в Україні та зміцнення сімей з тим, щоб діти могли відчувати в них безпеку та любов.
 
 
Інститут релігійної свободи, м.Київ 
www.irs.in.ua  

Латинці та греки: провина гріха та його наслідок

Слід коротко розглянути значення спасіння в грецькому богослов’ї.  Воно не було повністю таким як у богословї латинському. Це пояснює певні риси, пропускати які не слід. Як зазначив Фішер, серед греків, провина  гріха не відчувалася з такою самою інтенсивністю як відчувався його наслідок, який було видно у тліючому впливі гріха, зокрема в засліпленні духовного зору людини до пізнання Бога.  Ісус, як Спаситель, сприймався більше як відновлювач тієї шкоди, якої завдав гріх, аніж Той, Хто знімає провину…  Ідея про Христову смерть, яка приносить прощення гріхів не мала наголосу серед греків.  Їм не вдалося скористатися Павловою ідеєю про виправдання. Таким чином вони пропустили причинно-наслідковий звязок між відродженням серця і добрими ділами, які мають слідувати. Таким чином віра втратила своє Біблійне значення особистого ставлення, тобто fiducia у благодаті Божій, яка прощає, і стала ортодоксією щодо формальних заяв про догми.
 Доктор Дж. Л. Неве, З історії християнської думки

пʼятниця, 27 вересня 2013 р.

Закони Мойсея - тільки для юдеїв

     Бог не дав і не розповсюдив судові закони Мойсея з тим наміром, щоби всі народи були ними зобов'язані, як і не хотів Він, аби ці закони були постійною і всесвітньою нормою, відповідно до якої завжди і всюди слід утворювати держави, формувати судові устрої та виносити вироки. Але Він приписав ці світські закони тільки для Свого народу, Ізраїлю, відповідно до природи та стану того місця, часу і тих людей... аби той народ, з якого мав був народитися Месія, Спаситель світу, міг відрізнятися від усіх інших нардів ще й формою держави.  Але цим самим Бог не відкинув і не скасував держави інших народів, суди та закони, які узгоджувалися із Декалогом (Десятьма Заповідями). І в Новому Заповіті самі Апостоли наказували іншим християнам, маючи християнську свободу, коритися законам інших держав заради волі Божої і сумління.


Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Свято перемоги християнства

Сьогодні в нас - одне із найперших свят, яке Церква почала святкувати щорічно і робить це далі. День Святого Хреста Господнього традиційно служить нагадуванням про віднайдення 27 вересня 320 року хреста, на якому був розп'ятий Ісус. Цей хрест було віднайдено Оленою, матір'ю римського Імператора Костянтина Великого.  У зв'язку із освяченням базиліки на місці розп'яття Ісуса і Його воскресіння, Костянтин 335 року видав наказ про святкування цього дня.  Благочестива християнка Олена допомогла визначити і провести дослідження  багатьох Біблійних місць, пов'язаних із життям, служінням, смертю і воскресінням Ісуса. День Святого Хреста Господнього залишився популярним і в східному , і в західному християнстві.  Чимало лютеранських парафій називаються парафіями Святого Хреста. 

Молитва на День Святого Хреста Господнього:

Милосердний Боже!  Твій Син, Ісус Христос, був піднесений на хреста, аби понести гріх світу і притягнути до Себе всіх людей. Дай, аби ми, що славимо Його смерть задля нашого викуплення могли вірно прислухатися до Його поклику нести хрест і йти за Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 26 вересня 2013 р.

Справи шиті білими нитками

     Отримав від народного депутата, відомого харківського єврея, пана Олександра Фельдмана, запрошення на черговий захід, присвячений боротьбі з антисемітизмом, зокрема сумновідомій справі Бейліса. Звісно ж, справа Бейліса була шита білими нитками.  Але хіба не так само, тими самими білими нитками двома іншими відомими харківськими євреями, панами Добкіним і Кернесом, зшита справа проти славетного українського мовознавця німецького походження Юрія Шевельова? Певно що доречніше нині скликати форуми присвячені антиукраїнській істерії, зокрема в Харкові... 

На світлині взятій з інтернет-ресурсу korrespondent.net: Нацьковані згадуваними панами "невідомі" руйнують у Харкові меморіальну дошку славетному українському німцеві.

вівторок, 24 вересня 2013 р.

Бути царем і служити

Звісно, бути царем і служити – суперечить одне одному.  Але все-таки Дух бажає, аби царі самі служили, тобто вони повинні визнавати, що вони є слугами цього Царя[1], і то слугами більшими ніж їхні піддані.  Через це до заклику Він додає погрозу. Бо оскільки Він бачить, як вони надимаються і через свою владу стають безпечними, то Він напоумляє їх впокоритися, відкинути всякі відмовки і наче прохачі, кинутися до ніг цього Царя і слухати Його.

Мартін Лютер, З тлумачення другого Псалма


[1] Христа.

неділя, 22 вересня 2013 р.

Проповідь на 13-у неділю по П'ятидесятниці

                       ЕФФАТА!
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя. І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика. І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: «Еффата»; цебто: «Відкрийся!» І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно! А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували. І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!   (Євангеліє від Св. Марка 7:31-37).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, доктор Мартін Лютер був сказав: «Коли я намагався все тримати у власних руках, то все втрачав, але коли передав те в руки Божі, то маю те й донині». Істина цих слів стосується, звісно і сьогоднішнього тексту, і нашого з вами життя.  Як часто, коли у нас є якась проблема, ми намагаємося вирішити її цілковито самотужки.  Коли ми хворіємо, то починаємо шукати ліки, а в кращому випадку згадуємо про доброго лікаря або звертаємося до друзів, аби вони нам порадили справді лікаря, а не коновала. Коли ми маємо проблеми з грошима, то думаємо, як цю проблему вирішити – чи то десь підробити, а чи в крайньому випадку в когось позичити.

Коли наші діти мають проблему з навчанням, ми теж докладаємо усіх зусиль, аби якось їм допомогти, працюючи з ними, засиджуючись інколи допізна над їхнім домашнім завданням, а то й винаймаючи репетитора. А коли в нас зявляється вихідний, ми теж думаємо, як його правильно та з користю для сімї провести: куди піти або поїхати, аби вся сімя разом могла по-справжньому відпочити. А потім починається новий тиждень і знову одні й ті самі проблеми: здоров’я підводить, «фінанси поють романси», школа викликає стрес, а мрія про довгі вихідні та відпустку десь подалі від Києва стає «голубою мрією».

При всьому цьому, як часто буває з нами, що ми забуваємося, коли лишень захворіємо – звернутися до Бога і просити в Нього здоровя та зцілення?  Як часто буває, що у пошуках здоровя для тіла, ми забуваємо про те, без чого живе тіло перетворюється на тіло мертве – на труп? Як часто забуваємо ми про душу?  Як часто забуваємо ми про те, що наші діти – насамперед діти Божі і про те, що найважливіша школа – недільна – Церква?  

Як часто забуваємося ми, що душа відпочиває лише там, де є Той, Хто каже: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Мт. 11:28, 29). Як часто ми повторюємо ганебний приклад наших рідних прабатьків – Адама і Єви, затуляючи вуха від Бога і ховаючись від Нього в рутину мирського саду, який родить не виноград і не фіги, а тернину та будяччя?  І тоді ми втрачаємо все.

Ми стаємо глухі до Божої Заповіді: «Памятай день святий, щоб святити його!» Ми закриваємо вуха на пояснення великого Реформатора: «Це означає, що ми повинні боятися і любити Бога так,  щоб ми не зневажали проповідування та Боже Слово, але свято шанували їх, а також радо їх слухали та вивчали».  Як часто ми стаємо німі, коли бачимо гріх і маємо християнський обов’язок цей гріх засудити і заступитися за нашого Бога, і прославити Його!  А натомість ми, як глухий немова із нашої сьогоднішньої євангельської оповіді нічого не чуємо, і нічого не кажемо!  Ми – наче мавпи на азійській статуетці, які ще, окрім прикривання вух і уст, прикривають ще й власні очі.

Глухі немови – ось хто ми, коли не засуджуємо гріх, не славимо Христа за прощення.  Глухими немовами – ось ким ми стаємо, коли не йдемо в неділю до церкви, бо тоді на наші вуха накладається невидимий шар глухоти до Бога.  А на наші вуста тоді накладається невидимий клей, який діє набагато підступніше від клею моментального. День за днем він все більше і більше склеює наші вуста і не дає нам хвалити Бога.

Бідний глухий немова з нашого тексту, можливо і хотів би почути Бога та не міг. Можливо він хотів би щось промовити до Бога, але не міг. Але як добре, що в нього є віруючі друзі!  Віруючі слухають про Христа. Віруючі пильнують за Христом і щойно вони довідуються, що Христос проходить їхніми околицями, як беруть свого нещасного друга і приводять його до Христа. Вони благають, аби Христос поклав на нього руку. Вони довіряють Христові, вони надіються на Христа. А віра в Бога, довіра Христові ніколи не підведе.

Віра в Бога ніколи не підведе, через те, що Бог Святий Дух Сам її творить.  Віра в Христа ніколи не підведе, бо ця віра хапається за Христа, до Нього горнеться і до Нього несе всі біди віруючого, всю його втому, всі його болі. Віра спонукає друзів глухого немови привести його до Христа і благати, молити Сина Божого за цього нещасного. І ось відповідь Христа – «І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика. І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: «Еффата»; цебто: «Відкрийся!»

Ісус – цілитель тіла і душі. Ісус – не шоумен, який працює на публіку. Йому не потрібні натовпи, ані гучна музика, ані підтанцьовка. Ісус відводить страдника від народу. Він хоче, аби було чітко зрозумілим те, що Він робить – пальці вкладаються у вуха, слина на пальці торкається язика немови і нарешті – погляд, який Ісус спрямовує не небо. Все, що буде з тобою, з твоєю найголовнішою проблемою, наче каже Він глухому немові мовою жестів – прийде з небес, бо Сам Я з неба зійшов і чиню волю Отця Небесного, Який любить світ до такої міри, що дав Мене,
аби всі ви мали життя, аби ти був зцілений.

Але це все мова жестів. Вони лише пояснюють те, що зараз станеться. А далі – подія, яка докорінно змінює життя знедоленого чоловіка.  І ця подія – одне-єдине слово Господа Христа: «Еффата!» Євангеліст дає одразу переклад: «Відкрийся!» Одне-єдине Боже слово, але яке могутнє. Ось як про нього пише автор Послання до євреїв (4:12): «Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця».

Гостре це слово і всемогутнє.  Воно розтинає глухоту, воно розрізає немовство і ось: «відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!» Цю подію бачив святий пророк Ісая. За 700 років до народження Христа він пророкував (35:5, 6): «Ось ваш Бог, помста прийде, як Божа відплата, Він прийде й спасе вас! Тоді-то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик, бо води в пустині заб'ють джерелом, і потоки в степу!» 

Бог прийшов, Бог промовив Слово. Христос сказав: «Еффата!» Вуха глухого відчинилися. Безмовний язик заспівав. І навіть заборона Христа не розповідати нікому про це чудо, не може стримати язик Віруючих від прославлення Сина Божого, а вуха довколишніх від слухання цього співу, Доброї Новини про те, що Христос вже тут і спасіння – поряд, і Боже Слово, пророцтво про Христа виконується, бо як і написано про Месію, «Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!»

Одного слова Божого достатньо, аби розкрилися вуха глухим і вуста німим.  «Еффата» - пролунало із уст Христа того важливого дня і цим словом Господь дав нове життя нашому колись глухому і колись немові. «Звершилось!» - цього одного слова, яке пролунало із уст Христа, достатньо, аби проголосити історію викуплення нас від наших гріхів завершеною.  Звершилось на хресті Голгофи визволення вас від влади гріха і диявола.  Звершив Христос, Син Божий ваше визволення від вічної смерті до вічного життя.  Одне-єдине слово, але яка в ньому міць та непереборна істина, підтверджена славетним воскресінням нашого Господа на третій день із гробу.

Того, хто відкрив вуха та вуста глухому немові, гріб утримати не міг. Як розкриті вуха та уста глухому немові силою Господа Христа, так само розкривається і гріб. Апостол Петро проповідує: «Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона-бо тримати Його не могла». Смерть не може тримати праведного Сина Божого. Відкритий гріб воскреслого Христа означає також відриті небеса для кожного, хто надію свою покладає нині на Ісуса і відкриває вуха свої до Його Слова, а вуста Свої до Його правдивих тіла та крові у хлібі та вині Святої Вечері.

Памятаєте, як сказав був доктор Лютер: «Коли я намагався все тримати у власних руках, то все втрачав, але коли передав те в руки Божі, то маю те й донині». Глухого немову передали в руки Христа і ось він чує і говорить. Бо їх чує Христос і говорить одне-єдине слово: «Еффата» - «Відкрийся!»  Він промовляє це слово, бо Він любить розкаяного грішника. Христос любить вас, любі брати і сестри і сьогодні Він проголошує вам прощення ваших гріхів і провин.  Христос любить вас і через Його любов Він відкрив ваші вуха, аби ви чули Його Слово.  Він відкрив ваші розкаяні серця і створив у них віру.  Через Його велику любов Він відкрив і ваші уста, аби ви сьогодні хвалили ними Бога за велику Його любов, яка ллється до нас із Його Євангелія.

Бо відкриті не лише наші вуха і відкриті не лише наші уста, але й там, у майбутньому розкриті наші гроби, з яких воскрешає усіх віруючих Син Божий у день Свого славетного повернення.  І розкриті небеса, з яких сходить Новий Єрусалим, оселя Бога із людьми, де приготоване місце для кожного з вас Христом, і вхід до якого відкрито для кожного з вас Христом. Усе відкрито, бо все зробив Христос.

Сьогодні у нас особливий день. День у який ви зможете розгорнути особливу книгу і відкрити перший том творів Мартіна Лютера. Цей том – його проповіді на перші чотири розділи Євангелія від Св. Івана. У своїх проповідях доктор Лютер наче відкриває навстіж двері у час земного служіння Спасителя Христа, від часу Його воплочення, до проповідей Івана Христителя, до покликання перших Апостолів, до першого чуда в Кані Галілейській, до нічної бесіди з Никодомом, до чудесних слів нашого Спасителя: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).  Хтось був справедливо зауважив, що після Св. Апостола Павла не було чоловіка, який би так близько знав Господа, як доктор Мартін Лютер.

Сьогодні особливий день, бо в цей день для багатьох українців відкривається Христос так, як Його знав, сповідував і проповідував Реформатор і в силу слова Якого він вірував. Хай ці двері у твори Лютера не зачиняються ніколи, а після першого тому хай ідуть інші, які відчинятимуть двері ще просторіше до пізнання Бога і Христа, аби ми самі чули Христа, хвалили Його, надіялися на Нього і приводили інших поки-що, можливо, глухих немов – тих, хто як і ми колись, що не знають Христа, аби і їхні вуха та уста відкривалися і наповнювалися Євангелієм, Доброю Новиною про Христа Спасителя.  Заради Нього. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:14).

пʼятниця, 20 вересня 2013 р.

Презентація 1-го тому творів Мартіна Лютера українською мовою

Як на те Божа воля, в неділю 22 вересня відбудеться презентація 1-го тому творів Мартіна Лютера. Презентацію заплановано розпочати одразу після служби Божої, яка розпочинається об 11:00 в приміщенні Конференц-Залу Інституту Зоології (вул. Терещенківська, 2, м. Київ).  Книгу представлятиме Виконавчий директор Фунадції "Лютеранська спадщина", доктор Роберт Ран. 1-ий том творів Лютера зможуть отримати всі бажаючі, від яких очікується добровільна пожертва, розмір якої в день презентації вони установлюють самі (собівартість тому понад 100 гривень). Ласкаво просимо!








четвер, 19 вересня 2013 р.

Антихрист, що сидить у Християнській Церкві

     Христове послання одразу засуджується світом, який би швиденько знищив би його, якби тільки мав на це владу.  Світ всього на всього натовп, який зневажає Бога й богохульствує проти Бога в Його посланні.
     З огляду на це легко зрозуміти слова Св. Павла, коли він каже, що Антихрист «в Божому храмі він сяде», тобто, в Християнській Церкві, де буде правителем і царем, тобто проповідником (2 Сол. 2:4). Там він сидітиме на престолі, вивищуючи себе та чинячи спротив Богові. Він не намагатиметься звеличитися над Богом у Його величі, але над Богом, Якого проголошують та Якому поклоняються.  Це означає, що він розташує себе над Богом у Його словах, а не над Богом у Його величі. Він не шануватиме приписи Святого Письма, як Слово Боже. До того ж він каже: «Святе Причастя в обох видах – правильне, але роздавати треба його таким чином не слід».  Він засуджує таке роздавання як єресь.  Він визнає, що шлюб був запроваджений і наказаний Богом для відтворення людського роду (1 М. 1:28).  Водночас він каже: «Хоча й Бог заповів одружуватися, ти мусиш не одружуватися».  Так само всі мають свободу їсти, що захочуть, але він заборонив споживання мяса, сиру та масла. Таким чином папська доктрина – не що інше, як піднесення себе над Богом, бунт проти Бога не у Його величі, а в Його обявленому та проголошуваному Слові. Чим чистіше Боже Слово, тим лютіше він шаленіє проти нього й бунтує.  Турок не перебуває в Християнській Церкві, а Папа використовує Біблію і відправляє Таїнства. Але все-таки проти них він опирається з усієї своєї потуги та засуджує їх як брехні та неправильне, а правильним оголошує диявола. Але все-таки він триватиме лише певну пору. Як проголошує Псалмоспівець: «Так, що Ти бездоганний, коли Тебе судять. Тебе вони засуджують, але вкінці виправданий будеш Ти. Змій може жалити Тебе і засуджувати, але Ти все-дно переможеш».

       Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана


День Св. Курта Маркворта, пастиря і сповідника

      
Сьогодні ми згадуємо Превелебного доктора і професора Курта Маркворта, великого святого і учителя Християнської Церкви, пастиря і сповідника і дякуємо за нього Господу.  Професор Маркворт був тим богословом, який значною мірою і безпосередньо вплинув на відродження і становлення Української Лютеранської Церкви, як через свої поради, книги так і через лекції та семінари, які він проводив в Україні.
      
     Курт Маркворт народився 20 червня 1934 року в Таллінні (Естонія) і незабаром через Таїнство Хрищення став громадянином Царства Небесного. Зазнаючи чимало переслідувань і втеч від радянського режиму через близькість до царської родини,  сім’я Курта Маркворта  спершу опинилася на півночі Західної Німеччини, а потім в Сполучених Штатах Америки, де 1952 року Курт став причасником Лютеранської Церкви в Наєку, Нью  Йорк.  Освіту Курт Маркворт здобув у Колегіальному Інституті "Конкордія" в Бронксвіллі (Нью Йорк), Семінарії "Конкордія" в Сен-Луїсі (штат Міссурі) та Університеті Західного Онтаріо (Канада).
     

     Пастирське служіння Курта Маркворта розпочалося з Церкви Святої Трійці в Везерфорді (штат Техас) і продовжилося в лютеранських парафіях Австралії (Квінзленд).  Там пастир Маркворт служив у Раді Коледжу "Конкордія" в Тувумбі. Від 1975 року аж до часу завершення земного життя святий Курт Маркворт служив професором Богословської Семінарії "Конкордія" спочатку в Спрінгфілді, а потім у Форт Вейні (штат Індіана).  Професор Маркворт став уславленим і дуже популярним професором, письменником, апологетом і промовцем.
      

     Святий Курт Маркворт з любов’ю ставився до України. Саме з України, як це любив повторювати професор, мала походження його мати. До речі, доктор Маркворт часто хвалив Преамбулу до Конституції України, в якій згадується Бог і відповідальність перед Ним, і говорив, що наша країна у такому ставленні до Бога – унікальна і несе приклад позитивний цілому світові. 

     Непохитна віра в Господа, чинна любов’ю – такі характеристики можна дати цьому учителеві Церкви, енциклопедичні знання і богословський геній якого яскраво проявилися, як у його лекціях, семінарах, так і в книгах, і в практичному житті. Простота і водночас аристократичність, надзвичайно гармонійне поєднання серйозності та гумору у викладанні, у працях і спілкуванні робили доктора Маркворта улюбленим професором студентів богослов’я на багатьох континентах.     


     Глибоке знання Писання, відданість Лютеранським Віросповіданням, пошана до Отців Церкви, любов до літургії Церкви і зокрема до літургії Івана Золотоустого, якою користується наша Церква, що їх мав і практикував отець Курт, служать підбадьоренням для кожного богослова і будь-якого християнина, який любить свою Церкву і цінує її спадщину з багатьох тисячоліть. Професор Маркворт любив усю Церкву Христову і однаково прагнув добра всім християнам, самовіддано працюючи над тим, аби «могуче росло та зміцнялося Божеє Слово» (Дії 19:20) по всьому світові. Зараз він перебуває із Господом, у небесній домівці.  Українські лютерани мають можливість читати українською мовою його одну з його найбільш відомих праць "Церква та її спільнота, служіння і управління".  Його учні ще залишаються у Церкві, яка веде боротьбу і яка прислухається до слів Господа Святого Духа, Який промовляє через Послання до євреїв: «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру» (13:7).


Молитва на День Св. Курта Маркворта, пастиря і сповідника:

Господи Боже, Отче Небесний! Через вчення і приклад життя професора Маркворта, Ти готуєш нас до приходу Твого Сина, аби Він забрав Свою Наречену, Церкву Твою, щоб з усіма викупленими ми могли в кінці увійти на Його вічний весільний банкет. Прийми нашу подяку за життя цього святого і подай нам щедрою міркою дар Духа Твого Святого, аби ми повторювали його приклад; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

середа, 18 вересня 2013 р.

Емансипація і каналізація

... Справжня емансипація публічного життя від трансцедентних моральних контролю та стримування настала не в епоху Лютера, а в епоху Чарльза Дарвіна. "Природний відбір" викликав до життя подобу дизайну в природі без будь-якого дизайнера і, таким чином, учинив Бога інтелектуально зайвим. Це наукове та філософське переміщення "зрештою забрало Бога з природи (якщо не з реальності) настільки ж ефективно, як і атеїзм".[1]  Виникла масивна культурна революція, яка не припиняла виливати свою злобу на християнські заяви про правду зокрема і на моральні цінності західної цивілізації в цілому. Вже вікторіанці підозрювали, що викинувши за борт християнську догму, вони жили в етичному розумінні на «ароматі порожньої вази».[2] Вплив[3] на наш час  більше нагадує прорвану каналізацію, яка затоплює наше суспільне життя всією своєю бридотою і підлістю, вінцем яких є ганьба жахливого убивства ще ненароджених.




[1] N. G. Gillespie, Charles Darwin and the Problem of Creation, с 153…
[2] Ця фраза належить Ренанові. Sir Arnold Lunn and G. Lean, Chrisrian Counter-Attack, c. 18.
[3] Емансипації (під впливом дарвінізму).

День Св. Захарія і Єлисавети

      Сьогодні ми згадуємо святих Захарія і Єлисавету та дякуємо за них Богові.  Захарій і Єлисавета були "праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні" (Луки 1:6).  Захарія, священика у єрусалимському храмі, привітав ангел Гавриїл, який оголосив про те, що в Захарія і Єлисавети народиться син. Спочатку Захарій не повірив оголошенню ангела, через свій і Єлисаветин літній вік.  За таке невірство Захарія було покарано німотою. 
     Народивши сина, Єлисавета назвала  його Іваном. Захарій підтвердив вибір дружини, і його здатність говорити було відновлено. У відповідь він заспівав "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів..." - гімн - величний підсумок Божих обітниць у Старому Заповіті та передбачення діла Івана, як Предтечі Христа (Луки 1:68-79). Захарій і Єлисавета згадуються, як приклади вірності та побожності.

Молитва на День Св. Захарія і Єлисавети:

Боже!  Лише Ти тчеш усіх немовлят в утробі.  Ти обрав слуг старих і бездітних, аби вони зачали та виховали Предтечу Христа і таким чином Ти знову виявив Свою силу в слабкості. Дай нам, аби  ми, такі ж слабі й немічні, як Захарій і Єлисавета, мали нагоду любити Тебе і служити Тобі відповідно до Твоєї доброї і благодатної волі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Мойсея

     17 вересня ми згадуємо Св. Пророка Мойсея і дякуємо за нього Господу.  Мойсей народився у Єгипті через декілька поколінь по тому, як Йосип перевіз туди свого батька Якова та своїх братів, які таким чином врятувалися від голоду в ханаанському краї.  Нащадки Якова були уярмлені єгиптянами. Єгиптяни також віддали наказ убивати всіх новонароджених єврейських хлопчиків.  Коли народився Мойсей, його мати поклала його в кошик, а кошик в очерет біля Нілу, де його знайшла дочка фараона і виховала Мойсея, як свого сина (Вихід 2:1-10). У віці сорока років Мойсей, захищаючи єврея, убив єгипетського наглядача і втік у мідіянський край, де впродовж сорока років працював пастухом.  Звідти Господь покликав його повернутися до Єгипту і сказати фараонові: «Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!» (Вихід 5:1).  Вкінці, після десяти кар Господніх, фараон поступився і, після того, як ізраїльтяни відсвяткували першу Пасху, Мойсей вивів їх із Єгипту.  На Червоному морі було знищено єгипетську армію, а ізраїльтяни перейшли море по сухому дні (Вихід 12-15).  Біля гори Сінай їм було дано Закон і там було збудовано скинію (Вихід 19-40).  Але через непослух, вони мали блукати в пустині упродовж сорока років. Самому Мойсеєві не було дозволено увійти в Обіцяний Край, хоча Бог дозволив йому той край побачити (Повторення Закону 34).  У Новому Заповіті Мойсей згадується як законодавець і пророк.  Перші пять книг Біблії написані ним. 

                Молитва на День Св. Пророка Мойсея:
    Господи Боже, Отче Небесний, через пророка Мойсея, Ти розпочав пророцький взірець навчання Твого народу в правдивій вірі і, через чуда, Ти виявив Свою присутність у творінні, щоб зцілити його від руйнування. Дай, аби Твоя Церква могла бачити у Твоєму Сині, нашому Господі, Ісусі Христі, завершального Пророка останніх часів, вчення і чудеса Якого, тривають у Твоїй Церкві через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

     Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 16 вересня 2013 р.

День Св. Григорія Великого, пастиря

 Сьогодні ми згадуємо Св. Григорія Великого і дякуємо за нього Господу. Будучи одним із найвеличніших провідників Європи наприкінці VI століття, Григорій служив і в світській, і в священній царині його суспільства. Будучи мером Риму, він відновив економічне життя міста, яке перед цим було ослаблене ворожими нападами, грабунком і пошестю.  Продавши свої великі статки і віддавши їх на благодійництво для бідних, він перейшов до повного служіння Церкві. У такий день як цей, 590 року, Григорія було обрано провідником Церкви в Римі. Будучи єпископом римським він наглядав за змінами та зростанням у царині церковної музики і літургійного розвитку, за поширенням місійної праці на північ Європи та запровадження церковного календаря, який донині використовується багатьма християнами в західному світі. Його книга про пастирську опіку була стандартом для підручників з пастирського богослов'я до XII століття


Молитва на День Св. Григорія Великого, пастиря:

Всемогутній і милосердний Боже!  Ти підняв Григорія Римського, аби він був пастирем Божої отари і Ти надихнув його відправляти місіонерів на проповідь Євангелія до англійського народу.  Збережи в Твоїй Церкві кафоличну, апостольську віру, аби Твої люди далі рясніли плодами в кожному доброму ділі та одержали нев'янучий вінець слави; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Поклоніння і служіння

Зазвичай я розрізняю для себе два аспекти таким чином: «поклоніння» – виконується людиною, наверненою до Бога, а «служіння» виконується людиною, посланою Богом. Або ж якщо використовувати приклад Христа в притчі (Луки 18:10): «поклонятися» стосується людини, що йде до Бога, а «служити» – стосується людини, яка приходить від Бога… І, будучи виправданим вірою, Павло виконує праведні діла, тобто, він виконує свій обов’язок навчаючи; побожний урядовець – керуючи; голова сім’ї – працюючи.  І таким чином вони служать Богові.  Вони, звісно, роблять не те, що хочуть собі робити, як монахи, а виконують те, що наказує Бог.

Мартін Лютер, З тлумачення другого Псалма

неділя, 15 вересня 2013 р.

Проповідь на 12-у неділю П'ятидесятниці

              БЛАГОДАТТЮ БОЖОЮ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп. Бо я передав вам найперше, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам. А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові. Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона  (1 Коринтян 15:1-10).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, маленька дівчинка, спостерігаючи за тим, як її мама миє на кухні посуд, вперше зауважила в русявому волоссі матері декілька сивих волосинок. Вона спиталася: «А чому деякі твої волосинки сиві, мамо?» Мама відповіла: «Щоразу, коли ти робиш щось не так, або змушуєш мене плакати, одна з моїх волосинок сивіє». Донька, на хвильку замислившись, спиталася: «Мамо, а як то так, що волосся у бабусі – геть усе сиве?»

В кожному жарті, як кажуть, є певна доля істини.  Сьогоднішній наш текст зі Святого Письма, написаний  Апостолом Павлом. Але він не одразу був Павлом. Першим християнам він був відомий перше як Савл. Будучи Савлом, він був ревнителем юдейським . У Посланні до филип’ян (3:4-6) він так описує власне походження і життя до того, як став називатися Павлом: «Як хто інший на тіло надіятись думає, то тим більше я, обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом. Через горливість я був переслідував Церкву, бувши невинний, щодо правди в Законі».

Відданість юдейській традиції спонукала Савла робити те, що описує Книга Дій святих Апостолів (8:1-3): «А Савл похваляв його вбивство [диякона Степана]. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських. І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним. А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...»

Не одна сива волосина зявилася у перших християн-євреїв, яких так завзято переслідував Савл і подібні до нього люди, що на перше місце ставили відданість традиції, усталеним правилам і звичаям єврейського народу. Як страшно і образливо було їм чути заклики до вбивства, проголошувані такими людьми як Савл і підбадьорення убивць самим Савлом!

Коли християни-євреї через переслідування втікали до інших околиць Римської імперії, то він став одним з провідників своєрідної юдейської інквізиції, яка займалася пошуком відступників від юдейської традиції і силою змушувала міняти власні погляди та відрікатися від віри в Месію-Христа. Про те, як це мало відбуватися читаємо в 9 розділі Дій (в. 1, 2): «Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика, попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв'язати й привести до Єрусалиму».  Що чекало на таких бідних євреїв-християн?  Або увязнення, або смерть через укаменування – саме так був забитий вірний муж Божий, диякон Степан.

Савлові вчинки були жахливі.  Савлова репутація була цілком ним заслужена – слава його йшла перед ним. У розмові з Господом, Ананій, християнин з Дамаску, де сьогодні точаться бої, промовив про Савла: «Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм! І тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє» (Дії 9:13, 14).  Павлові є про що жалкувати, порівнювати себе з недородком і сьогодні визнавати перед Церквою: «Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву».

Але таким був не лише Савл. Згадайте власне життя, любі брати і сестри.  Ви – не кращі за Савла. Не обовязково бути вбивцею і гонителем Церкви, як це робив Савл. Савла Христос спитався: «Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» (Дії 9:4). Христа можна гнати і в інший спосіб.  Ми грішимо проти Господа, коли коїмо гріх не лише проти Першої Скрижалі, проти перших трьох Заповідей, але й тоді, коли ми грішимо проти наших ближніх, коли ми не шануємо старших, руйнуємо людське здоров’я і життя, чинимо перелюб, крадемо, пліткуємо і навіть заздримо іншим людям.  Через наші гріхи – ми в одній ваговій категорії із грішником Савлом. Бо заплата за будь-який гріх – смерть (Рим. 6:23). Ми не кращі за Савла.

Але ви також не гірші за нього. Ви не гірші за Савла, бо Євангеліє дане не лише для Савла, але для всіх людей.  І Євангеліє, любі брати і сестри, сьогодні дано найперше – для вас. Бог хоче, аби ви спаслися і через це Він зібрав сьогодні в церкві, аби ви чули Його послання про любов до кожного з вас, що каєтеся сьогодні у ваших гріхах проти Бога і проти людей. Апостол Павло каже, що ви спасаєтеся Євангелієм і нічим іншим.  Звісно, можна увірувати наосліп, як про це ми чуємо в нашому тексті. Але сліпа віра, віра яка не бачить Христа і не хапається з усіх сил за Нього, не спасає. Сліпа віра може створити у нашому розумі видимість спасіння і навіть спонукати боротися за власне спасіння власними таки ділами, але вона не бачить Христа і затуляє вуха до Євангелія.

А віра, яка спасає надіється і уповає на Христа, Який звіщається у сьогоднішньому Євангелії від Павла. Апостол Христів справді дає чудесний підсумок усім чотирьом Євангеліям: «Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням». Для нас, як і для Павла, тут ключовими словами є ради наших гріхів.

Христос не умер просто так. Христос умер ради наших гріхів.  Господь Ісус помер за кожен ваш гріх, любі брати і сестри. Немає такого гріха, за який би Христос не помер. Про цю Його смерть за усі гріхи світу провіщає Бог, починаючи із Раю і робить це крізь усіх пророків.  Через увесь Старий Заповіт червоною ниткою проходить Христос і те, що Він принесе досконалу жертву за всі гріхи світу.  Христос – єдине Ублагання людства.  Христос – єдиний, хто дає надію. Юдеям, які шукають у Писанні не Христа, а щось інше, Син Божий докоряє: «Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!» (Ів. 5:39).

Христос був умер ради наших гріхів за Писанням і був Він похований. З Ним поховані і всі ваші гріхи. Бо якщо хтось поніс покарання за злочин, а гріх – це злочин проти Бога і людей, то й претензії більше не існує.  Замість вас постраждав Ісус. Замість вас Він помер. Ваших провин більше не існує. Той факт, що третього дня Христос воскрес за Писанням, свідчить про те, що ви – прощені, ви – виправдані. Адже живий Той, Хто приніс Себе у жертву і жертва Його визнана святим Богом досконалою і повною – за всі ваші гріхи, за всі гріхи світу.

Ви не кращі за Савла. Ви й не гірші за нього. Христос умер був за гонителя Церкви, за Свого переслідника, за обвинувача і антихристиянського агітатора.  Христос умер був за кожного з вас, що маєте свої списки гріхів, явних і таємних, видимих і прихованих, свідомих і навіть ще неусвідомлених. І це – Євангеліє, тобто Добра Новина. Кожен, хто вірує в Христа, має прощення гріхів і вічне життя.  

Добра Новина полягає в тому, що Христос усе зробив для вашого спасіння. Христос продовжує усе робити для вашого спасіння навіть нині. Бо те, що ви чуєте сьогодні Євангеліє – теж робить Христос.  Так само, коли ви будете підходити до Господнього Столу, то причащати вас Своїми правдивими тілом і кровю буде теж Христос.  Він буде здійснювати це через руки пастиря і диякона, через звичайні хліб і вино, але діяти через пастиря і диякона буде Він, як і Його реальні тіло та кров присутні у Святій Вечері – Євангелії, у якому дається вам прощення гріхів і вічне життя.

Це Євангеліє свідчить нам, що воскреслий Христос «з'явився… Кифі, потім Дванадцятьом. А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили». Воскреслий Христос – живий, діяльний, люблячий Бог і Спаситель. До Вознесіння Він з’являється масі віруючих, аби вони не лише чули, але й бачили доказ невимовності Божої любові, повноти їхнього прощення і виправдання. Христос воскрес – воскреснуть і вони. Господь каже: «Ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете!» (Ів. 14:19). Живий Господь і ви жити будете, любі брати і сестри!  У День Свого славетного повернення Христос усіх нас воскресить до вічного життя у Його Царстві.

Але поки що ми живемо в цьому світі. Нині ми – Божі діти. Але колись ми були інші. Апостол Павло сьогодні визнає, що Господь з’явився йому, як якомусь недородкові, бо Савл був нерозкаяним грішником. Але ось він тепер – Апостол Христів.   Він міг би хвалитися: «Через довгий процес пошуків істини, я прийшов до висновку, що Христос – Господь, а християнство – істинна релігія». Але Павло цього не робить. Шляхом довгого пошуку істини біля ніг юдейського теолога Гамаліїла (Дії 23:3), єврейський юнак став Савлом, тобто прийшов до розуміння того, що важливим є людське передання і відповідно, юдейство, а все інше треба нищити вогнем і мечем.

Але Апостолом Павлом він став винятково благодаттю Божою – лише незаслуженою, безумовною любовю Божою до людського роду у Христі.  Лише благодать вчинила переслідника Церкви її Апостолом.  Лише благодать Божа вчинила грішника праведним.  Лише благодаттю Божою і ви, любі брати і сестри, є сьогодні не ворогами Божими, а улюбленими дітьми Отця Небесного. «Спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився» – звіщає наш Апостол у листі до християн у Ефесі (2:9).

Бо чим нам хвалитися? Власними гріхами? Хоча такі вихваляння ми часто чуємо від мирських людей, хай Бог від цього нас боронить!  Ми краще будемо хвалитися Христом.  Бо хоча ми своїми провинами, можливо, викликали не одну сиву волосину в наших батьків, завдали болю і страждання іншим людям, а особливо Богові – благодаттю Божою, заради Христа, ми – прощені і проголошені праведними, і спадкоємцями вічного життя.

Благодаттю Божою кожен із вас, любі віруючі в Христа, є Божим чоловіком, Божою жінкою, Божою дитиною. Апостол Павло каже: «благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона». Благодать Божа нині діє у вас любі брати і сестри, коли замість гріха, який ви колись були чинили, нині ви робите добро, діаметрально протилежне до ваших колись улюблених гріхів. Благодать Божа працює нині і у вас, любі брати і сестри, щоразу, коли ви чините добро усім вашим ближнім, а особливо тоді, коли ви розповідаєте іншим людям про Христа і про Його благодать, якою, через віру ви спасенні і маєте вічне життя. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.

День Св. Ганни

     Сьогодні ми згадуємо Св. Ганну (Анну) і дякуємо за неї Господу. Ганна була улюбленою дружиною Елкани, єфремлянина і благочестивою матір'ю Св. Пророка Самуїла. Він народився в неї через багато років гіркої безплідності (1 Самуїлова 1:6-8) та палких молитов про сина (1-а Самуїлова 1:9-18). Після відлучення сина, Ганна виявила свою вдячність Господу, повернувши свого сина до служіння Господу в Шіло (1 Самуїлова 1:24-28).  Її молитва (псалом) подяки (1 Самуїлова 2:1-10) починається словами "Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі". Ця пісня передвіщає "Величальну", пісню, яку проспіває Діва Марія через багато століть (Луки 1:46-55). Ім'я Ганна походить з єврейського слова благодать. Ганну згадують і вшановують за радісне виконання обітниці, яку вона принесла до народження сина і за те, що вона віддала сина на довічне служіння Господу.

Молитва на День Св. Ганни:

Боже, Отче Всемогутній!  Ти - Творець усього.  Ти зглянувся на біду Твоєї безплідної слуги, Ганни і не забувся про неї, а відповів на її молитви даром сина.  Почуй і наші так благання та прохання і наповни нашу порожнечу, даруючи нам довіру у Твоє піклування, щоб і ми, як Ганна, могли приносити Тобі подяку і славити Тебе, і радіти чудесним народженням Твого Сина, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 14 вересня 2013 р.

Євангеліє не скасовує політичної влади

    Євангеліє у Новому Заповіті не скасовує політичну владу, яка була одного разу запроваджена Богом, разом із усім світським управлінням (Буття 9:6; Псалом 82:6; Приповістей 8:15, 16; Даниїла 2:21), а схвалює і встановлює їх, як Божий наказ, який християни повинні виконувати заради Господа і сумління (Римлян 13:5; 1 Петра 2:13).  Фактично, християни можуть виконувати та здійснювати політичні функції уряду із чистим сумлінням (Псалом 2:10). Про це також свідчать приклади Йосипа з Ариматеї (Марка 15:43), Корнилія (Дії 10:1), Сергія (Дії 13:7) тощо.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

День Св. Ісуса Навина

   Сьогодні ми згадуємо Св. Ісуса Навина і дякуємо  за нього Богові. "Ісус, син Навина, був служитель і наступник Мойсея, і провідник народу Ізраїлю, який провів їх через сухе русло Йордану у Край Ханаанський.  Він мав таке саме ім'я, як наш Спаситель, Ісус Христос [оскільки єврейською мовою імена "Єгошуа" та "Ісус" звучать однаково]. Він був прототипом Христа, Який привів дітей Авраама через Йордан життя бід і смерть у спочинок вічного життя...

   Коли першого дня 2493 року від створення світу помер Мойсей, Єгошуа повів народ Ізраїлю у Край Ханаанський, який був обіцяний їхнім батькам. Він здобув відмінні і дивовижні перемоги для Божих обранців. Подолавши царів Ханаану, він розділив край і в кінці помер у віці 110 років. Єврейською мовою його ім'я звучить Єгошуа або Йосуа, тобто "Спаситель", "Помічник". Грецькою мовою його ім'я звучить Іесус або Єсус.

Давид Хитрей


Молитва на День Св. Ісуса Навина:
Господи Ісусе Христе!  Твій слуга Ісус Навин провів дітей Ізраїлю через хвилі ріки Йордану в край, що тік молоком і медом.  Ісусе Христе!  Веди нас крізь води нашого Хрищення ув Обіцяний Край нашої вічної домівки, в якому Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

 Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 12 вересня 2013 р.

Що робить людину християнином

      Обовязково, щоби у справах, які стосуються вічного життя, ми прислухалися лише до голосу та доктрини Христа.  Слухання якогось іншого голос приведе нас до погибелі. Турок відклав Христа і прийняв Магомета. Папа відкидає Христа і горнеться до своїх канонічних законів. Монахи й монашки роблять так само, кажучи: «Ми щирі в серцях і маємо на думці добре». Майте добре на думці чи не майте, якщо ви – не Ісус Христос, то це нічого не означає!  Христос – не у вашому чернецтві, цнотливості та вбогості. Спасіння не складається з наших діл і вчинків. Ні, той, хто щиро вірує в Христа Господа, пристає до Нього в правдивій вірі і запечатує це в своєму серці, не сумніваючись, що Христос – його Спаситель – той спасенний. Червоний плащ називається червоним не через матеріал, з якого він пошитий, а через свій  червоний колір. Таким чином людина не стає християнином через те, що натягає сутану, стає монахом і мучить себе. А що ж тоді робить її християнином?  Те, що в серці своєму вона пише і запечатує ці слова: «Вірую в Ісуса Христа». Це прості слова, які личать проповіді мирянина. Священики й монахи наполягають на чомусь складнішому від цієї простої доктрини, бо кажуть: «Хіба може так бути, що я був монахом упродовж двадцяти чи тридцяти років, не заслуживши більше від інших?» Що ж, коли хочеш, то обирай таке життя і чесно його провадь. Хто тобі заважає? Але коли настане час відходити із цього земного життя, то ти не залишишся в цій волосяниці або в картезіанському ордені, а будеш вкинутий до хробаків.  Навіть якщо ти будеш зодягнутий в ангельську одежу, то що з тебе залишиться?  Сутана, тонзура, батько, мати – все це скінчиться.  А що ж залишиться?  Той, Хто сидить по правиці Божій, як Суддя живих і мертвих!  Той, хто тієї години має Христа і зодягнутий в Нього  і прикрашений Ним, перебуває той в безпеці. Без Нього ти побачиш, що сутани й тонзури, віра Папи й турка перевірки не витримають. Але той, хто носить в своєму серці цю печатку: «Вірую в Ісуса Христа», живе в цій вірі та помирає – перебуває в безпеці. Кожен, хто вірує в Христа – спасенний. У чотирнадцятому розділі Св. Івана читаємо: «Живу Я – і ви жити будете» (14:19). Через те, що Я живу, а ви віруєте в Мене, то ви не помрете, а будете жити, як живу Я».  Також: «Він – над усіма» (3:31).  Таким чином ми зіштовхуємося з вибором: горніться до Нього, або будьте засуджені та загублені.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

середа, 11 вересня 2013 р.

Рим, Віттенберг і Августин

    І Рим, і Віттенберг апелюють до Августина. Послідовники Лютера (як і послідовники Кальвіна) можуть посилатися на нього щодо доктрини природної розбещеності і безкоштовної благодаті у прощенні гріхів без жодних діл, що на це заслуговують і передують цьому відпущенню. Рим може посилатися на Августина щодо значної кількості мови у осягненні виправдання, як поступового процесу чинення людини власне праведною. Проте, коли це визнається, то ми не повинні забувати: 1) що Августин, як і Лютер бачив у прощенні гріхів, через Хрищення, божественну дію, якій не передує жодне діло заслуги (порівняйте це з римсько-католицьким meritum de condigno) і 2) що принципи любові, яка виправдовує завжди вважалися Августином за діло Святого Духа. Саме це робить Августина ближчим до Реформаторів. 

Д-р Дж. Л. Неве, З Історії християнської думки



День мучеництва Св. Івана Христителя

     Сьогодні ми згадуємо День мучеництва Св. Івана Христителя. На противагу Різдву Св. Івана Христителя, яке ми святкуємо 7 липня (24 червня за ст. стилем), цей день присвячений споминові про те, як Св. Іван Христитель помер як мученик від рук тетрарха Ірода Антипи, який наказав відсікти йому голову (Марка 6:14-29).  З погляду світу, такий кінець життя Св. Івана був безславний.  Але насправді це була шляхетна участь у хресті Христовому і для Івана це була найбільша слава. Сам Господь Христос сказав був, що серед людей більшої людини ніж Іван Христитель не з'являлося (Матвія 11:11).  Він був останній з пророків Старого Заповіту, а також провісник Нового Заповіту.  Будучи Предтечею Христа, Іван виконав пророцтво про те, що перед великим і страшним Днем Господнім прийде великий пророк Ілля (Малахії 4:5; Матвія  17:10-13).  Своєю проповіддю  і Хрищенням покаяння Іван привертав "серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків" (Малахії 4:6). Ходячи слідами пророків, які були перед ним і очікуючи на Христа, дорогу для Якого він готував, цей слуга Господній, свідченням власної смерті проголосив про хрест.


Молитва на День мучеництва Св. Івана Христителя:

  Всемогутній Боже, Ти дав, аби Твій слуга, Іван Христитель, був Предтечею Твого Сина Ісуса Христа, і в проповідуванні покаяння, і у своїй невинній смерті.  Дай, аби й ми, що померли і воскресли з Христом у Святому Хрищенні, могли щоденно каятися у наших гріхах, терпляче страждати заради правди,  і безстрашно нести свідчення про Його перемогу над смертю; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви