Рости на спасіння (проповідь)

субота, 30 листопада 2013 р.

Звірства режиму на Майдані

   "Майдан по-звірячому зачистили. Десятка поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила" , пише депутат Андрій Шевченко у своєму твітері" (Українська правда)....
    Отже, міліція вкотре звіряче розігнала мирне зібрання громадян. Звірства до дітей на майдані, до жінок застосовувалися незважаючи на заклики світових лідерів, незважаючи на заклики українських церков. Цьому перестаю дивуватися і розумію, що для нинішніх чиновників, яких ми годуємо своїми податками, закон - ніщо, як і ніщо є Слово Боже, яке каже: "Володарі - пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недарма він носить меча, він-бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!" (Римлян 13:2-4). Що злого робили мітингарі на Майдані, мирно протестуючи?  В нас є закони і Конституція, які такі заходи дозволяють. Зауважте, що мирних протестувальників не лише затримують.  Їх просто по-звірячому б'ють.  Б'ють, аби залякати усіх громадян України, щоб і голосу не сміли піднести проти будь-якого злого або недолугого вчинку чиновників. Очевидно, що уряд, який відверто порушує закон, діє не лише проти народу, але й проти Бога, Який прагне справедливості. Така влада Богові більше не служить, як і не служить вона українському народові.  Що вона робить з молоддю, журналістами тощо можна побачити тут: http://www.youtube.com/watch?v=NiT0zcDA9RU#t=19

четвер, 28 листопада 2013 р.

Що таке досконалість

… Найзгубнішою помилкою є притримуватися того, що євангельська досконалість полягає у людських традиціях. Бо таким чином монахи, навіть із магометан, змогли би хвалитися тим, що в них є євангельська досконалість. Так само не полягає вона в дотримуванні іншого – того, що називається адіатора, але через те, що Царство Боже є праведністю і життям у серці (Рим. 14:17), то досконалість є зростанням у страхові Божому та впевненості у милосерді, яке обіцяне у Христі…

З Апології Ауґсбурзького Віросповідання

середа, 27 листопада 2013 р.

Рада Церков закликає і учасників громадських акцій, і державу зберігати мир та уникати насильства

 Учасники громадських акцій, що в останні дні проводяться в Україні, повинні зберігати мирний характер своїх дій.

На цьому наголошують глави українських конфесій, які у вівторок, 26 листопада 2013 року, зібрались на засідання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій у Митрополичих палатах Собору св. Софії.

На переконання релігійних лідерів у жодному разі не слід допускати насильства, провокувати його чи піддаватися на провокації, адже слід пам’ятати, що насильство породжує насильство.

Також Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій закликає представників держави забезпечити право громадян на мирне вираження своїх переконань.

“Правоохоронні органи повинні захищати громадський порядок і сприяти реалізації конституційних прав громадян на мирні зібрання та висловлення своєї позиції”, – наголосила Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій.

Силові протистояння та радикалізація протестів можуть лише завдати шкоди суспільству та національним інтересам України. В цивілізованому суспільстві, яким є Україна, мусимо вчитись висловлювати різні погляди на суспільні проблеми у мирний спосіб та шляхом діалогу, вважають члени Ради Церков.

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій закликала усіх віруючих до молитви за громадський спокій в Україні, мудрість для державних діячів та добре майбутнє для українського суспільства.

Світлина: 5 Канал

Бог посилає на служіння через людей

   Іван говорить тут про покликання або посилання, зокрема про посилання Христа. Я вирішив дещо довше обговорити цю тему.  Є два способи посилання. Перший – Бог посилав Своїх посланців, пророків і апостолів, як-от: Мойсея і Св. Павла прямо та без допомоги посередника.  Ці люди були покликані Божим словом уст і без людського агентства. Таке посилання робилося лише тоді, коли Бог хотів запровадити щось нове, як це було у випадку з посиланням Мойсея і пророків. Цей величний метод закінчився в Новому Заповіті апостолами, які були останніми, кого Бог покликав прямо.
     Інший спосіб посилання насправді теж здійснюється Богом, але через людський інструментарій. Він використовувався ще відтоді, коли Бог запровадив служіння з його проповідуванням і виконанням Служіння Ключів. Це служіння триватиме і не буде заміщене чимось іншим. Але носії цього служіння не залишаються, вони помирають.  Це вимагає постійного поповнення проповідників, що вимагає використання певних засобів. Служіння, тобто, Слово Боже, Хрищення і Свята Вечеря прийшли прямо від Христа, але пізніше Христос з цієї землі відійшов [вознісся на небеса]. І був запроваджений новий порядок, який діє через людей, але не є від людей. Ми були послані відповідно до цього методу, відповідно до нього ми обираємо та посилаємо інших і впроваджуємо їх у служіння проповідувати та роздавати Таїнства.  Такий вид посилання також від Бога і наказаний Богом. Хоча й Бог вдається до нашої допомоги і до людського агентства, працівників у Свій виноградник посилає Сам Він.
Тому кожен повинен зрозуміти, що він мусить бути посланий.  Тобто, він мусить знати, що він – покликаний і не повинен вкрадатися у служіння тайкома та не маючи повноважень. Робити це слід відкрито. Це посилання робиться через людину, наприклад, коли місто, князь чи громада кличе когось до служіння. Але водночас ця людина послана Богом.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Імператора Юстиніана, який правив Сходом від 527 по 565 роки по Різдві Христовім. Разом зі своєю дружиною, Феодорою, він відновив красу та велич візантійського двору. За його правління імперія пережила епоху відродження, значною мірою завдяки його амбіціям, розуму та сильним релігійним переконанням. Юстиніан також намагався принести єдність у розділену Церкву. Він захищав православне християнство і прагнув згоди між різними сторонами у Христологічних суперечках про взаємини між божественною і людською природами Христа. За його царювання було проведено V Вселенський Собор, який цю суперечку розглянув.

Молитва на цей день:

Господи Боже,  Отче небесний!  Через керування християнських правителів таких як імператор Юстиніан, Твоє Ім'я вільно сповідується посеред нашого народу. Дай, аби ми завжди обирали гідних провідників, які би служили Тобі вірно в нашому поколінні і ухвалювали мудрі рішення на добро Твого народу; через Ісуса Христа. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 26 листопада 2013 р.

День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

     Сьогодні ми згадуємо Св. Івана Золотоустого і дякуємо за нього Богові.  Св. Іван Золотоустий був провідником у Християнській Церкві IV століття. Він народився в Антіохії  приблизно 347 р. по Р. Х. і був навчений християнській вірі своєю побожною матір'ю, Антусою.  ПІсля служіння на різних посадах у Християнській Церкві (паламарем, читцем тощо), Івана було рукопокладено до пресвітерського служіння і йому був даний обов'язок проповідувати.  Його прості, але цілеспрямовані послання знаходили слухачів далеко поза його рідним містом. 398 року по Р. Х. Іван Золотоустий став Патріархом Константинополя. Його метою була реформа Церкви, двору та міста. Ці наміри викликали конфлікт із світською владою. Врешті-решт із Константинополя його було відправлено в заслання. Але, навіть будучи віддаленим від своїх парафій і народу, Св. Іван Золотоустий продовжував писати і проповідувати аж до часу своєї смерті 407 р. по Р. Х. Останніми його словами були: "Слава Богові за все. Амінь".

Молитва на День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

Боже!  Ти дав  слузі Твоєму, Іванові Золотоустому, благодать проголошувати Євангеліє у красномовності та силі.  Він, будучи єпископом великих громад в Антіохії та Константинополі, безстрашно терпів ганьбу заради Твого Імені.  Подай милостиво усім єпископам і пастирям такої відмінності в проповідуванні та вірності в служінні Твоїм Словом, аби люди Твої були співучасниками божественної природи; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 25 листопада 2013 р.

Два світи

Є наче два світи. Один – дияволів, в якому люди – безпечні, горді та нехтують Богом і Євангелієм. Святий Дух застерігає їх, аби вони позбулися фальшивої безпечності або ж загинуть у дорозі. Інший світ – Христів.  В ньому – збідовані та нещасні люди, яких непокоїть їхнє відчуття гріхів і які бояться покарання за своїх гріхи, бояться вічної смерті і гніву Божого.  Але все-таки через те, що вони бачать, що Син Божий став жертвою за їхні гріхи, вони мають надію на милосердя. Святий Дух втішає їх чудесним словом: «Блаженні усі, хто на Нього надіється».
Проте водночас Він навчає їх про правдиве поклоніння Богові.  Поклонятися Богові не означає нічого іншого, як класти всю надію на цього Царя (Христа) і залежати від Його допомоги та підтримки проти смерті, гріха і сатани. Отже слово «надіятися» пояснює той поцілунок, про який Він говорить вище, наче бажаючи сказати: «Ось Цар цей, тож будьте радісні і щасливі, і наповнюйте серця ваші добрими думками про Бога через Його Сина, Якого Отець запрошує цілувати»…

Мартін Лютер, З тлумачення другого Псалма

неділя, 24 листопада 2013 р.

В Києві сьогодні

Сьогодні після служби Божої ми, представники парафії Воскресіння,  відповідно до вже усталеної традиції, побували на Михайлівській площі біля першого пам'ятника жертвам Голодомору 1932-1933 років в м. Києві. Там ми помолилися та поклали квіти на спомин про мільйони невинно замучених наших співвітчизників.


Дорогою додому ми зупинилися на Майдані та  Європейській площі, де вже перебували понад 100 тисяч люду.  Ось так все виглядало згори.






Послані Богом і проповідуємо Слово

     Якщо ви віруєте, тоді ви покликані і пораховані серед тих, що вірують і сповідують. Таким чином вони наводять доказ свого покликання.  Вони, перш за все, зібрані в християнську громаду через Хрищення, а тепер володіють Таїнствами та відпущенням. Таким чином ми – Християнська Церква або ж її частка. Ця церква має владу задіювати пастирів. Церква вибирає таких, які є спроможні та компетентні не заради них самих, а задля добробуту церкви. А у випадку крайньої необхідності кожен повинен дбати про свої особисті потреби. Але не всі вповноважені проповідувати, а цілій громаді має проповідувати лише один. Таким чином служіння – не моє, воно належить усім іншим, воно – публічне служіння і сповідування. Тому я кажу Папі: «Хто тебе послав?  Доведи нам, що твоя доктрина – Боже Слово. Дивись, чи наша доктрина відрізняється від цього Слова. Дивись, чи можеш ти сказати: «Ми представляємо вам Боже Слово». До того ж дивися, чи ми христимо, чи маємо відпущення, чи маємо проповідників і чи маємо ми людей, які радісно слухають Слово Боже.  Якщо ми це маємо, то мусиш визнати, що ми послані Богом і проповідуємо Слово Боже».  Власне кажучи, ми були свідками того і так сталося, що всі наші противники змушені визнати, що ми проповідуємо Слово Боже і послані Богом.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

субота, 23 листопада 2013 р.

Молитва на роковини Голодомору - геноциду українського народу

     Всемогутній і вічний Боже, Правителю людей і народів!  У покорі звертаємося до Тебе в цей день, коли ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які були вбиті безбожним, окупаційним, комуністичним режимом у штучному голоді, тюрмах і концтаборах.  Просимо Господи благословити нас, аби над нашим краєм не панували вороги та окупанти.  Благослови Господи нас достатком і благодатно тримай Свою правицю захисту над нами.  Допоможи всім нам пізнати і визнати, що свобода, процвітання та інші благословення приходять від Тебе і вчини нас вдячними до Тебе за всі Твої дари.
     Ми сповідуємо Господи, що ми цілковито не заслуговуємо на Твої благословення.  Безбожність, похітливість, крадіжки, убивства, інші явні та приховані гріхи й злочини є ганьбою нашого рідного краю і разом із іншими людьми ми можемо лише схилитися в ганьбі перед Тобою. Милосердний Отче!  Заради Ісуса прости нам наші особисті гріхи і наші національні гріхи. Просвіти нас Твоїм Словом. Вчини нас вірними громадянами України та гідними членами спільноти серед якої ми живемо. Дай, щоби завжди на першому місці в нашому житті був Ти, благодатний Бог.  Навчи нас жити в рідному краї і захищати його так, як личить дітям Божим. Дай нам християнського відродження, і дай нам звернути до Тебе серця мільйонів людей, які живуть у невірстві.
      Коли наша пам'ять повертається до невинно убієнних, замордованих наших земляків, до тих, хто помер за наші свободи, учини нас вдячними та покірними. Дай нам сил робити все, аби зберегти свободу. Вчини нас старанними у молитві за Україну і за тих, хто має владу.  Дай нам сил свідчити, аби спаслися не тільки ті, хто вже є християнами.  Дай нам сили свідчити Твоїм Законом і Євангелієм, аби й ті, що поки що не вірують в Тебе, були приведені до вічного життя через віру в Христа Спасителя.  Заради Ісуса. Амінь.

пʼятниця, 22 листопада 2013 р.

Етапи геноциду українців

Вчора від імені Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій побував на Міжнародному науковому сипозіумові з нагоди 80-их роковин Голодомору. Вразила своєю чіткістю та фактами доповідь професора з Квебекського університету, пана Романа Сербина. До речі, він навів красномовну цитату відомого єврейського вченого Рафаеля Лемкіна, який викарбував саме слово геноцид та запропонував його використання у якості правового поняття.  Далі Лемкін:

     "Те, про що я хочу говорити, - це, мабуть, класичний приклад радянського геноциду, його найдовший і найширший експеримент русифікації - винищення української нації.
     Перший удар спрямований на інтелігенцію - мозок нації, - щоб паралізувати решту організму. У 1920-му, 1926-му і знову в 1930-1933 роках учителі, письменники, митці і політичні діячі були убиті, ув'язнені або депортовані.
     Разом із цим ударом по інтелігенції ішов наступ на Церкви, священиків і вище духовенство - "душу" України.
     Третє вістря радянської атаки було спрямоване на хліборобів - велику кількість селян-одноосібників, хранителів традицій, фольклору і музики, національної мови та літератури, національного духу України. Зброя, яку застосовували проти них є, мабуть, найстрашнішою - виморювання голодом.  Протягом 1932 і 1933 років 5 мільйонів українців померли від голоду.
     Четвертим кроком у тому процесі стала фрагментація українського народу шляхом поселення в Україні чужинців і... розпорошення українців... Таким чином була б знищена етнічна єдність та перемішані нації". (Рафаель Лемкін, Нью Йорк, 20.09. 1953. Soviet Genocide in Ukraine).

Світлина: доктор Рафаель Лемкін

четвер, 21 листопада 2013 р.

Як ангели ставляться до людей?

Яке ставлення ангелів до людей? Господь Христос обявляє його одним словом, називаючи їх «їхніми ангелами», тобто ангелами малих, слугами дітей і всіх віруючих… Вони служать кожному християнинові у багато різних способів.  Коли ми ще малі діти, Бог призначає нам ангелів, як про це каже нам Христос у святому Євангелії. Коли ми виростаємо, тобто, ходимо дорогами нашого покликання, Бог також призначає нам ангелів (Пс. 91:11, 12). Коли ми спимо, ангели стоять на варті та охороняють нас від диявола. Коли ми помираємо, вони відносять наші душі на лоно Авраамове (Луки 16:22). Їхній захист триває упродовж усього нашого життя… 
Чому ж ангели служать нам, віруючим з такою готовністю, хоча вони набагато шляхетніші і вищі за нас? 1) Через те, що вони утверджені в добрі, а отже радісно та повністю виконують Божу волю.  Божа воля і порядок полягають в тому, аби вони нам служили (Євр. 1:14). Військо небес – сонце, місяць і зорі – дотримуються свого порядку, даного їм Богом, заради людини. А тим більше небесна армія святих ангелів дотримується свого порядку. 
2) Через те, що наша природа піднесена у Христі понад усіх ангелів і архангелів (Еф. 1:20, 21; Євр. 1:4). Через це ангели не відмовляються служити нам, людям на честь людської природи, набутої Христом. Як весь рід ушановується шлюбом, так і шлюб Сина Божого з людством відновив до честі людський рід (Мт. 22:2). Тож хіба дивно, що ангели служать нам, оскільки Син Божий, Господь ангелів, прийшов на землю, аби послужити нам?
3) Через те, що ангели мають чисту та досконалу любов, вони служать нам радісно, як і Сам Господь, Який Сам є Любов (1 Івана 4:8), і на образ Якого були створені ангели і, Який проголосив: «І буду Я тішитись ними, щоб чинити їм добро» (Єр. 32:41).
4) І нарешті через те, що одного дня ми будемо з ними на небесах і приєднаємося до їхнього хору, який славить Бога, то й ангели радісно служать нам тут, на землі.


Йоганн Ґергард, Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Архістратига Михаїла та всього війська небесного

Сьогодні ми дякуємо Господу за Архангела Михаїла та всіх святих ангелів.  Ім'я Архангела Михаїла означає: "Хто такий як Бог?" Про Михаїла згадано в Даниїла (12:1), а також в Юди (в. 9) та в Об'явленні (12:7).  Даниїл зображує Михаїла, як ангельського помічника Ізраїлю, який веде битву проти сил зла.  В Об'явленні Михаїл та його ангели воюють проти сатани і нечистих ангелів та завдають їм поразки, скидаючи їх із небес.  їхня перемога стала можливою Христовою перемогою над сатаною в Христовій смерті та воскресінні, перемогою, яка була проголошена голосом з небес: "Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його" (Об'явлення 12:10).  Разом із Михаїлом часто згадують Гавриїла і Рафаїла, інших головних ангелів або ж архангелів, які оточують престол Божий.  Передання називає Михаїла покровителем і захисником Церкви, особливо захисником християн в годину смерті.

    Молитва на День Св. Архистратига Михаїла та всього війська небесного:

      Вічний Боже!  Твоє мудре планування учинило та запровадило служіння людей і ангелів у дивовижному порядку. Милостиво дай нам, щоби так само як Твої святі ангели завжди служать Тобі на небесах, щоби Твоїм призначенням вони також допомагали та захищали нас тут на землі; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом. Один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Йоганна фон Штаупіца, отця-сповідника Мартіна Лютера


  Сьогодні ми дякуємо Господу за св. Йоганна фон Штаупіца (прибл. 1469-1524 р. р.), генерального вікарія августинського ордену в Німеччині і друга Мартіна Лютера. Він народився в Саксонії, навчався в університетах Лейпцігу та Кельна і викладав у Кельні. 1503 року його було покликано Фрідріхом Мудрим до служіння деканом богословського факультету в новозаснованому Віттенберзькому університеті. Там Штаупіц підбадьорив Лютера до здобування докторського ступеню в богослов'ї, а також призначив Лютера своїм наступником - професором Біблії в університеті. На початку Лютерової боротьби в намаганні зрозуміти Божу благодать,саме Штаупіц радив Лютерові зосереджуватися не на собі, а на Христові.

Молитва на цей день:

     Всемогутній і віковічний Боже!  За наші багато гріхів заслуговуємо ми на вічний осуд. У милосерді Твоєму Ти послав Свого Сина Єдинородного, нашого Господа Ісуса Христа, аби Він здобув для нас прощення гріхів і вічне спасіння. Дай нам правдивої сповіді, аби ми, як Лютер від свого пастиря, Йоганна фон Штаупіца, могли від наших сповідників чути солодкі слова Відпущення і були звільнені від усіх наших гріхів; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 20 листопада 2013 р.

Освячення Богослужебного залу парафіяльного дому

     Важлива подія відбулася в житті нашої парафії Святих Івана та Якова в місті Тернополі: 27 жовтня ц. р. був посвячений Богослужебний зал новозбудованого парафіяльного дому. Перед посвяченням цього чудесного приміщення на славу Божу відбулася служба Божа за участю парафіян, пастиря Тараса Коковського, який є і Голова Галицької Єпархії, і настоятель парафії, пастиря громади Хреста Господнього з м. Кременця, Романа Андрунціва та Єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука,  а також гостів: пастирів з Вісконсинського Євангельського Лютеранського Синоду: Ніла Шрейдера та Джонатана Шрейдера. Американську сестринську церкву представляло також подружжя Марка та Антуанети Масманнів. На службі Божій проповідував пастир Лютеранської Церкви Віри, о. Джонатан Шрейдер. Освячення залу Богослужебного розпочав о. Тарас Коковський, а завершив о. Ніл Шрейдер.

Світлина (зліва направо): Після служби освячення: пастир Джонатан Шрейдер, Голова тернопільської парафії, брат Михайло Андрунців, пастир Роман Андрунців, Голова Галицької Єпархії, пастир Тарас Коковський, Єпископ В'ячеслав Горпинчук, диякон Василь Андрейчук, пастир Ніл Шрейдер.

вівторок, 19 листопада 2013 р.

Перед Реформацією: софісти і меса (літургія)

   У софістів є спеціальні ступені заслуги, так само як у грошомінів є спеціальні міри ваги у золоті та сріблі. Окрім того, вони продають месу, як ціну для здобування того, що прагне кожен: купцям - для того, щоб процвітала їхня справа; мисливцям - для того, щоб було успішним полювання; і незліченну кількість інших речей.  І нарешті, вони також переносять її на померлих - застосуванням Таїнства, вони визволяють душі із чистилища, хоча без віри меса [літургія] не приносить ніякої користі навіть живим.

З Апології Ауґсбурзького віросповідання

неділя, 17 листопада 2013 р.

Проповідь на 21-у неділю П'ятидесятниці

        БЛУДНИЦЯ І НАРЕЧЕНА
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Початок того, що Господь говорив через Осію. І сказав Господь до Осії: «Іди, візьми собі жінку блудливу, і вона породить дітей блуду, бо сильно блудодіє цей Край, відступивши від Господа». І він пішов, і взяв Ґомер, дочку Дівлаїма, і вона зачала, і породила йому сина. І сказав Господь до нього: «Назви ім'я йому Їзреел, бо ще трохи, і покараю кров Їзреелу на домі Єгу, і вчиню кінець царству Ізраїлевого дому. І станеться того дня, і Я зламаю Ізраїлевого лука в долині Їзреел».  І зачала вона ще, і породила дочку. І сказав Він йому: «Назви ім'я їй Ло-Рухама, бо більше Я вже не змилуюся над Ізраїлевим домом, бо вже більше не прощу Я їм. А над Юдиним домом Я змилуюся, і допоможу їм через Господа, їхнього Бога, але не допоможу їм ані луком, ані мечем, ані війною, кіньми чи верхівцями». І відлучила вона Ло-Рухаму, і зачала знову, і породила сина. А Він сказав: «Назви ім'я йому Ло-Аммі, бо ви не народ Мій, і Я не буду ваш! І буде число Ізраїлевих синів, як морський пісок, що його не можна ані зміряти, ані злічити. І станеться, замість того, що говориться їм: «Ви – не народ Мій», буде їм сказано: «Ви – сини Бога Живого». І будуть зібрані разом сини Юдині та сини Ізраїлеві, і настановлять собі одного голову, і повиходять з землі, бо великий день Їзреелу» (Осії 1:2-2:2).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 4:22-28) Амінь.

Дорогі брати і сестри, за даними державної служби статистки в Україні з 10 зареєстрованих шлюбів розпадається 6. Тут наша країна попереду всієї Європи. Щоправда ситуація ще гірша в Білорусі та Росії. Понад 10 відсотків українських розірваних шлюбів розпалися через зраду однієї зі сторін або ж через причину, яку ще Писання називає перелюбом або блудом. В книзі пророка Малахії (2:16) Господь каже: «Ненавиджу розвід». А в Євангелії від Св. Матвія (19:9) Господь пояснює: «Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб». Перелюб, подружня зрада – єдина причина, з якої дозволяється розлучення.  Жінки, звісно, мусять часом рятувати власне життя від потенційного убивці в обличчі рідного чоловіка. Як і не залишається іншого виходу в однієї половини подружжя окрім як констатувати розпад подружжя через злісне покидання сім’ї одним із членів подружжя.

Господь робить наголос на перелюбі, як на найбільш огидному гріхові, який може статися в сімейному житті і після якого сім’я розпадається і руйнуються взаємини між чоловіком і жінкою як двома половинками одного тіла – руйнуються зазвичай назавжди. Страждає не лише чоловік або дружина – страждають діти, страждає ціла сімя.

 Сьогоднішній текст із Святого Писання може шокувати будь-якого читача, який звик до панування логіки у взаєминах чоловіка, жінки та всієї сім’ї. Господь Бог дає дуже дивний наказ Своєму вірному пророкові Осії: «Іди, візьми собі жінку блудливу, і вона породить дітей блуду». Аби зрозуміти, чому Господь дає такий наказ Своєму вірному пророкові і чому дружина славного пророка повинна буде називатися блудницею, а діти пророка повинні будуть називатися дітьми блуду, Господь каже далі: «бо сильно блудодіє цей Край, відступивши від Господа».

Господь дає ці назви членам сім’ї пророка, аби показати ті взаємини, які вже існують між Богом і Його народом: народ зрадив Бога, як блудлива жінка зраджує свого чоловіка, заводячи собі коханця або коханців.  Якщо навіть звичайні людські сім’ї розпадаються через зраду, через перелюб, блуд одного з членів подружжя, то наскільки більше мають зруйнуватися взаємини між блудливим народом і святим Богом, Який наказує: «Будьте для мене святі, бо святий Я, Господь. І Я відділю вас від тих народів, щоб ви були Мої» (3 М. 20:26).

Взаємини між Богом і народом – наче взаємини у сім’ї. Народ – наче дружина, яка має бути вірною своєму чоловікові, а Бог, наче чоловік, Який піклується про Свою дружину, захищає її і наділяє її всякими благами. Невипадково Псалмоспівець (33:12) радіє, співаючи у часи вірності народові: «Блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі!»

Але щойно народ починає покладати надію на когось іншого; щойно починає відбуватися поклоніння комусь іншому, а не Богові; щойно істина про спасіння вишукується десь-інде, а не в Писанні, як починається зрада – духовний перелюб, духовний блуд. Осія пророкує до Ізраїлю – Північного Царства. Коли воно відкололося від Юдеї через гординю і безглузду економічну політику сина мудрого Соломона, то першим ділом створило собі кумири – телята на обох кордонах Ізраїлю, аби віруючі більше не ходили до Єрусалиму, а вклонялися Богові просто у сепаратистському царстві.

Далі – гірше, адже де диявол просуває бодай ногу у прочинені двері, незабаром там він буде всією своєю нечистою персоною – де лишень відбувається невелике відступництво від Слова Божого, там буде і велике відступництво від Бога. Як і зрада чоловікові починається з флірту з іншим чоловіком, так і зрада Бога починається нібито з недуже важливих речей – читання гороскопів, поклоніння мощам тощо.  Насправді це вже палкі обійми та поцілунки з ідолами, з чужими богами, із дияволом та його нечистими духами.

Перша дитина пророка називається на честь такого блуду «Їзреел», розпорошених, як називалося місто, в якому планується і коїться несправедливість, і в якому вбивають царів Ізраїлю. Дитина називається таким іменем бо як каже Господь: «ще трохи, і покараю кров Їзреелу на домі Єгу, і вчиню кінець царству Ізраїлевого дому. І станеться того дня, і Я зламаю Ізраїлевого лука в долині Їзреел».  Члени сім’ї Осії символізують Ізраїль і його взаємини з Богом.

Новонароджена донька отримує теж відповідне імя. Господь каже: «Назви ім'я їй Ло-Рухама, бо більше Я вже не змилуюся над Ізраїлевим домом, бо вже більше не прощу Я їм». Ло-Рухама означає «нелюба». Блудливу жінку не люблять.  Ізраїль більше не любий в очах Божих. Народ поклоняється комусь іншому, а не істинному Богові, Який обіцяв був Месію, отже такий народ чинить духовний перелюб – він Ло-Рухама, «нелюбий» Богові. Такий народ, така країна мусить загинути. Юда, з якої має вийти Спаситель світу ще трохи буде існувати – в Юді ще трапляються богобоязливі царі і час від часу відновлюється проповідь чистого Божого Слова.

Про третю дитину Господь каже: «Назви ім'я йому Ло-Аммі, бо ви не народ Мій, і Я не буду ваш!» Колись біля гори Сінай Бог був промовив до цього народу: «Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе. А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (2 М. 19:4-6).  

Відповідь народу була одностайна: «Усе, що Господь говорив, зробимо!» (в. 8).  Господь, як добрий, вірний чоловік, виконав Свою обітницю. Ізраїль, як зрадлива жінка, пішов за іншими богами, покладав надію на щось інше або на когось іншого, а не на Спасителя. Замість того, аби слухатися Слова Божого, Писання, яке звіщає про грядущого Христа, вони влещували власні вуха різними вигадками і спасіння та втіхи в Христові більше не шукали. Бог через Свого пророка демонструє цю невірність, називаючи сім’ю пророка блудливою, а його третю дитину, другого сина Ло-Аммі, «Не народ Мій». Він вже не їхній Бог і Ізраїль незабаром припиняє існувати, як народ і як країна.  Це пророцтво вже виконалося. Доля всіх невіруючих мешканців – ще гірша від долі країни, бо їхня вічність тепер пов’язана з пеклом.

Проте Господь не збирається залишатися без Нареченої, без дітей, без Свого народу. На місці блудниці-Ізраїлю, який надіється на що завгодно окрім Христа, постане правдива Наречена, вірна Наречена, істинний Ізраїль. Господь каже: «І буде число Ізраїлевих синів, як морський пісок, що його не можна ані зміряти, ані злічити». Це – дуже різкий контраст із тим, що відбувається в часи пророка Осії – більшість народу скоїла духовний перелюб і більше не є народом Божим. Але Бог – милостивий і вірний, вірний Своїм обітницям. 

Уважні слухачі та читачі Осії чують повторення тієї обітниці, яку Господь давав був ще Авраамові: «Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (1 М. 22:17, 18). Дітей правдивого Ізраїлю буде стільки, що порахувати їх буде настільки можливо, наскільки можливо порахувати піщинки на березі моря.

І цей правдивий Ізраїль буде мати виняткову назву. Господь каже: «І станеться, замість того, що говориться їм: «Ви – не народ Мій», буде їм сказано: «Ви – сини Бога Живого». Це пророцтво, любі брати і сестри вже теж виконалося. Аби ви могли належати до правдивого народу Божого, до істинного Ізраїлю – аби ви, що каєтеся за власний духовний блуд, могли називатися синами та доньками Бога Живого, Син Божий стався істинною людиною.

Ісус Христос – вічний Бог та істинна людина в одній святій Особі, завжди виявляв і виявляє вірність Богові.  Там де ми, бувало, чинили духовний блуд і через це потрапляли під справедливий і вічний суд Божий, Він виявляв лише вірність. Але аби не було засуджено нас, Ісус на Себе забрав усю провину за наш блуд. Аби нас не було названо «Їзреелем» - розсіяним – Його було відірвано з краю живих.  Аби нас не було названо «Ло-Рухама» - «нелюба», Ісус вирішив стати «Ло-Рухамою» - «нелюбим» на нашому місці, забравши на Себе, Святого, весь наш блуд і понісши покарання блудника замість нас. Він пішов на хрест Голгофи, аби вас, що віруєте в Христа Бог повіки називав «любі Мої діти».

Аби нас не було названо «Ло-Аммі» - «Не мій народ», Ісус Христос обмив весь наш блуд Своєю святою кровю і помер за нього на Голгофі, аби воскреснувши з мертвих проголосити вас народом Божим і через Апостола Павла провіщати: «Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі! А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці» (Гал. 3:26-29).

Ви були «Їзреел», «Ло-Рухама», «Ло-Аммі», а нині, вірою в Христа, ви любі Божі сини та доньки, охрещені у Христа та у Христа зодягнуті. Ви – християни, а це означає, що ви істинний народ Божий і що вам тепер належить Царство Боже і ціла вічність.  У вас є один Голова, і то – не пастир, не єпископ, а Сам Христос, для Якого Церква є Його чистою, любою Нареченою, яка слухає голосу Свого Нареченого – Його Закон і Євангеліє і горнеться лише до Нього, бо окрім Христа Церкві ніхто інший не потрібний, бо вона – не блудниця, а вірна Обручниця Спасителя, Якій Він доручив Свої Ключі до Царства Небесного і яку Він утішає Своїм Словом, годує Своїм істинним тілом у хлібі Святої Вечері та поїть власною, святою кров’ю у вині Євхаристії.

Звісно ж блудниця до цього часу теж вдає із себе Христову Наречену, але її легко впізнати: Христового Слова вона не слухає і обнімається з ким сама собі вирішує: то з вдаваними святими, то з власними ділами, а то й з чужими богами.  Ця блудниця може називати себе церквою, але для Бога вона «Ло-Рухама» та «Ло-Аммі», нелюба і не Його, бо блудниця Богові не потрібна.

 А Богові потрібна чиста і свята Наречена, яку Він створив Сам Своїм Євангелієм, яку Він зодягнув у власну праведність і яка горнеться винятково до Христа. Цю Наречену Він забере у Своє Царство щойно повернеться до неї у той день, який для світу буде називатися Останнім Днем блуду, а для Церкви – Останнім Днем очікування видимого воз’єднання зі Спасителем Христом – воскресіння тіла і життя у воскреслому та обновленому тілі вже повіки віків, без кінця і краю, у святості та радості небес. Тоді буде великий день Їзреелу, засіяних Божим Словом, розкаяних і прощених грішників, колись не народу Божого, а тепер народу, таких як ви і я, усіх, хто надіється на Самого Христа і хоче повіки бути з Ним.  Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

четвер, 14 листопада 2013 р.

Влада єпископів

... Влада Церкви, або єпископів, є духовною і здійснюється ЛИШЕ проповідуванням і відправленням Таїнств (Ауґсбурзьке Віросповідання XXXVIII:8, 10), а також усім, що з цього випливає, як-от: судження і відкидання усіх доктрин, які суперечать апостольському Євангелію (XXVIII:21)...

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

середа, 13 листопада 2013 р.

Вимога чистого та досконалого послуху

     
      Божий Закон у Декалозі вимагає не неповного, спотвореного чи недосконалого послуху, а такого чистого та досконалого послуху, який досконало походить від щирого серця, від усієї душі, без жодного нечестивого пожадання, відповідно до заповідей з першої по останню, які, як підсумовує зі знанням справи Августин, визначають границі тієї досконалості, яку вимагає Закон.  
     Але нарікання Павла і Давида свідчать про те, що і святі, і люди, відроджені Святим Духом у цьому житті не можуть ані здобути, ані показати цієї праведності (Рим. 7:14 і далі), Пс. 32:5, 6; 130:3; 143:2).  І присуд Закону залишається незмінним.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

вівторок, 12 листопада 2013 р.

Почути Самого Духа

Він навчає нас, як треба чути або читати Слово Боже, а саме: аби ми не приступали до нього у власній силі, ані щоби ми вдовольнялися буквою та відкрито почутим словом, але щоби ми прагнули почути Самого Духа.

Мартін Лютер, з лекції на Псалом 45

понеділок, 11 листопада 2013 р.

Всі славлять Бога, не всі проповідують

     Тому ми притримуємося того, що Боже Слово – правдиве.  В ньому ми маємо достатньо ознак про те, що ми – покликані. Бо ми охрищені, а охрищені також покликані.  Вони також славлять, величають і сповідують Бога, як це робили Св. Агнеса, Агата, Анастасія та інші. Хоча й вони не були проповідниками, вони все одно сповідували свою віру бо були охрищені.
     Таким чином Бог послав і вас, з небес. Ви можете спитатися: «Як це?» Вас було охрищено, в той час ви народилися як дитя Боже через Христа. Проте хоча й були ми покликані, ми не можемо всі проповідувати, але це не звільняє нас від обовязку публічно сповідувати Христа.  Декілька людей слід обирати для того, аби вони могли проповідувати іншим людям – слухачі повинні слухати їх, погоджуватися з тим, що вони кажуть і стверджувати ту правду своїм життям.  В обряді ординації охрищені члени наділяють даром особливого покликання тих, кого вибирають, а ті, хто покликаний, у такий спосіб проголошують Слово Боже.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

неділя, 10 листопада 2013 р.

Проповідь на 20-у неділю П'ятидесятниці

                                 
                                  НОВА ЛЮДИНА
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в оманливих пожадливостях, та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у праведності й святості правди. Тому-то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного. Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте! Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному (Ефесян 4:22-28).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 4:22-28) Амінь.

Дорогі брати і сестри, хтось був сказав, що гріх - дуже коротке слово, яке може привести до дуже довгого вироку. За звичай гріх має багато інструментів, але єдину ручку - обман. Обман - наче чудесно розмальовані двері, крізь які людина потрапляє у гріх. «Відчини і ти потрапиш у рай», - запрошують вони.  Обман наче солодкі вуста гріха, які промовляють: «Коли ти заздриш своєму  ближньому, що його життя краще від твого, то це – природно.  Ти ж не крадеш його майна або грошей».  «Пересуди – лише невинне обговорення поточних справ твого ближнього і нічого поганого в цьому немає!» «Брудний анекдот або брудний жарт – насправді не перелюб, адже нічого поганого ти особисто не зробив і не робиш!» - підлещується гріх до нас, намагаючись звабити нас  спочатку до того, аби ми не помічали грішного мислення.

Це вже потім він непомітно переходить до дій: до крадіжки, до пересудів та обману, до перелюбу та блуду, до вбивства та ідолопоклонства. Сьогодні через Апостола Павла Господь Святий Дух нагадує нам про величезний, могутній потенціал старої людини, яка живе в нашій грішній плоті. Ця людина не здається  і не буде здаватися, допоки в нашій грішній плоті є хоча б
краплина життя. 

Ця стара людина має небезпечний потенціал. Вона живе в обмані.  Власне життя її – тління. Апостол каже, що стара людина «зотліває в оманливих пожадливостях».  Наш перекладач Біблії вживає слово «поступування», що власне означає «спосіб життя». Оманливі пожадливості – це спосіб життя старої людини.  І такий спосіб життя  неминуче закінчується смертю, спочатку тимчасовою, а потім вічною – вічними муками в аду.

Вічним огнем аду мало би закінчитися життя усіх людей на світі. Адже всі люди – нащадки нашого прабатька Адама, через якого у світ увійшов гріх, а з ним  і смерть. Власне через нашого прабатька, який не встояв перед обманом диявола ми й використовуємо термін «старий Адам» - старий чоловік. Кожен, хто живе в гріхові – хто безумовно кориться старій людині і, по суті, залишається старою людиною, продовжить своє існування у вічних муках аду. Іншого майбутнього для нерозкаяного грішника просто не існує. Живеш у гріхові – готуйся до вічних мук у аду.

Проте слава Богові, який не залишив нас наодинці перед таким жахливим майбутнім! У вірші просто перед нашим сьогоднішнім текстом, Апостол Павло пише: «Ви чули про Христа, і навчилися в Нім, бо правда – в Ісусі». Св. Павло каже, що тих, хто вірує в Бога-Христа, навчено чомусь іншому. Нас навчено відкидати старого чоловіка з його жахливим способом життя – життя в гріхові та з його оманливими пожадливостями.

Християни – інші, ніж інші люди. Вони не просто знають про існування гріха. Про існування гріха знають також інші люди, адже сумління має кожна людина. А сумління час від часу таки докоряє за гріх. Християни, каже Святий Дух сьогодні – не просто люди, які знають про гріх та жалкують за скоєні гріхи. Християни – нові люди.

Новими ми стали не через наші особливі таланти та вміння.  Якщо ми хвалимося, що ми – нові люди через наші власні зусилля та діла, то це лише яскраве підтвердження того, що над нами панує стара людина і оманливі пожадливості завели нас принаймні до гріха гордині – гріха, який приписують і ворогові людського роду – сатані.

Новими ми не стали самі по собі. Як і не стали ми новими через якусь нашу особливу співпрацю з Богом. Ми були мертві у гріхах. Апостол Павло каже в Посланні до римлян (5:12: «Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили». Ми всі були мертві в гріхах. Ми всі мали лише стару людину, яка тліла у оманливих пожадливостях.

Адам молодий і досконалий через гріх став людиною старою – не старою літами, а грішною. Всі нащадки Адама відтоді народжуються у старості гріха і, щойно зачавшись, вже у грішній плоті матері, моментально потрапляють під претензії смерті, самі зодягаючись у плоть, вражену гріхом.

Аби наша доля була радикально іншою Бог Син Сам став плоттю, проте плоттю без гріха. Будучи вічним Богом Він зодягнувся у створіння, аби ви могли зодягнутися у Христа чути, як співається про вас особисто: «Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:27). В Посланні до римлян (8:18) Павло далі пише: «Як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей».

Ви, що віруєте в Христа розпятого за ваші гріхи – прощені. Ви, що віруєте в Христа, воскреслого з гробу на третій день по Своїй святій смерті за вас – виправдані. Ви, що уповаєте на Христа і визнаєте, що лише заради Христа ви маєте Божу праведність і вічне життя; ви, що довіряєте Йому власне життя і смерть, надієтеся на Нього, власним життям сповідуєте разом із Павлом: «І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:20).

Ви – тепер зодягнуті в Нього і ви – нові люди. Ви є такими, допоки зодягнуті в Христа, допоки належите Йому, тобто допоки віруєте в Нього і надієтеся на Нього, як на єдиного Спасителя від гріха, пекла та смерті. Ваша ідентичність, ваше справжнє «я» сформоване Христом і знаходить свою ідентичність, свою правдиву сутність лише в Божому Сині, Який Сам тепер і навіки є вже не лише Бог, але й людина. І Він Своїм Євангелієм творить у нас нову людину, таку людину, якою є Сам – створену за Богом у праведності й святості правди.

На місце гріха, успадкованого через наших батьків, від Адама, Христос дає нам праведність і святість. А на місце обману, тієї ручки до вправного інструменту, на місце обману – тих дверей, що ведуть до гріха та вічної погибелі; на місце солодких вуст, які обманюють, аби спокусити нас до вічності в аду, Христос дає нам правду, істину. «Твоє Слово – то правда» - молиться наш Господь до Отця небесного (Ів. 17:17).  Слово Христове творить у нас нову людину. Слово Христове несе праведність Спасителя. Слово Христове несе нам Христову святість.

Тепер ви – прощені.  Тепер ви – виправдані. Тепер ви – нова людина – людина, яка живе Христом і має Його розум. Ви – людина, яка вдячна Богові і любить Бога у відповідь на Його любов до вас.  І ця вдячність і любов спонукає вас тепер діяти по-іншому. Тепер нова людина, створена Богом через Євангеліє, контролює ваше життя і вашу поведінку, хоча й весь час наштовхується на спротив людини старої, яка намагається прорватися назовні і вчинити заколот проти Бога Спасителя.

Одним із таких проявів старої людини є велика неправда про Бога, з якої випливають і всі інші обмани. Господь Святий Дух через Євангеліє зодягнув нас у Христа, тож ми назавжди відкидаємо всяку неправду. Насамперед ми відкидаємо ту неправду про Бога, якою переповнений світ і якою переповнена нині й Україна: починаючи від оманливих вчень про еволюцію в майже всіх українських школах і закінчуючи оманливими вченнями про спасіння вірою і ділами в багатьох українських церквах. Апостол каже: «Тому-то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього».

Найголовніша правда, яку потребує почути кожна людина – правда про гріх та його наслідки та істина про Ісуса Христа, Який з любові до нас стався людиною, помер заради наших гріхів, воскрес і царює, аби «кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне».  З цієї правди випливає і все інше правдолюбство та промовляння правди у любові.   Ми, що оживлені Христом, одягнуті у Христа – нові люди, покликані говорити правду один одному, «бо ми члени один для одного». Ми – члени Церкви, Христового тіла, об’єднані та живлені Його істинним тілом та напоювані Його істинною кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері.

Апостол сьогодні також згадує про гнів. Типова картинка, яку малює нам уява про святого – повне смирення, без жодного натяку на якусь навіть образу, не те, що гнів. Проте Господь Святий Дух гнів не забороняє. Власне кажучи сьогоднішні слова звучать наче наказ. Проте тут Бог має на увазі праведний гнів – гнів на гріх, а не гнів, як підставу для гріха. Першого Господь від нас вимагає. Поганий той християнин, який байдужий до лицемірства, до несправедливості. Памятайте Господні слова: «Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст...» (Об. 3:15, 16). 

Але так само Господь хоче, аби ми не використовували наш інший гнів, гнів неправедний, гнів, що виходить із нашої старої людини, як підставу для гріха, а тим більше, аби наш гнів тривав довго. Закінчується день, а з ним хай закінчується і гнів, бо диявол обов’язково скористається прочиненим віконцем, влізе в наш розум, займе там панівне місце і обов’язково скористається ним, аби ми скоїли свідомий гріх, відпади від Христа і знову стали в’язнем сатани та аду.

Красти можуть невіруючі. А віруючі цього не роблять. Віруючі не отримують чогось підступно, не обманюють інших задля збагачення, не підробляють товарів, бо ми – нові люди, люди не від світу крадіжок, а люди – від Бога.  Ви – люди, що «працюють та чинять руками своїми добро, щоб мати подати нужденному». Аби Останнього Дня, коли Господь повернеться у славі і воскресить кожного з вас у прославленому тілі, або якщо це станеться до вашої фізичної смерті, то перемінить вас, щоб і вас стосувалися Його слова про Останній День і нагороду для Його людей: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.  Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене. Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли?» Цар відповість і промовить до них: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» (Мт.25:34-40).  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.


Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

День Св. Симона та Юди, Апостолів

       Сьогодні ми згадуємо двох Апостолів Симона та Юду і дякуємо за них Господу.  У списках Дванадцятьох Апостолів (Матвія 10:2-4; Марка 3:16-19; Луки 6:14-16; Дії 1:13) десяте та одинадцяте місця зайняті Симоном Зилотом (або ж Кананітом) та Юдою (не Ісакаріотом, а Яковим), який ще відомий як Тадей. Відповідно до стародавнього християнського передання, Симон та Юда здійснили місіонерську подорож до Персії, де й стали мучениками.  Цілком імовірно, що саме через цю причину, цих двох апостолів ми вшановуємо в один і той самий день.  В Новому Заповіті Симон поза списками Дванадцятьох Апостолів не згадується.  Таким чином його згадують і вшановують заради його служіння, і саме так стоїть він перед нами - у вічності, як і в житті та служінні на землі - в Ім'я та на місці Христа Ісуса, нашого Господа.  Ми дякуємо Богові за те, що Він покликав і послав Симона, разом із Юдою та всіма Апостолами, проповідувати Святе Євангеліє і навчати йому, проголошувати покаяння і прощення та христити в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (Івана 4:1-2; Матвія 10; 28:16-20;  Луки 24:46-49).
     Юда з'являється в Євангелії від Івана (14:22) у ніч, коли був виданий наш Господь і на початку Його страстей, запитуючи в Ісуса, як то Він об'явиться учням, а не світові.  Відповідь, яку Ісус дає на це запитання є дуже доречним наголосом для сьогоднішнього свята: "Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього" (Iвана 14:23).  Звісно, і Юда, і Симон, своїм прикладом життя і смерті та їхньою вірою в Ісуса та в Його Слово засвідчили про їхню любов до Спасителя.  Їхнім прикладом ми не лише зміцнюємося в нашій християнській вірі, але й понад усе, нас підбадьорює вірність нашого Господа, Який виконує дану їм обітницю про те, що Він дасть їм оселю на небесах.  Там вони живуть з Ним повіки, там одного дня побачимо їх і ми.

Молитва на День Св. Симона та Юди, Апостолів:

Всемогутній Боже!  Ти обрав слуг Твоїх, Симона та Юду, аби вони були пораховані серед славетного товариства Апостолів. Як їм Ти дав вірності та ревності у місії Твоїй, так і нам подай палкої відданості, аби ми пізнали любов і милосердя нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 7 листопада 2013 р.

День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок

     Сьогодні ми дякуємо Господу за святих і вірних жінок Дорку (Тавіту), Лідію і Фіву. Вони були зразковими християнками, які виявляли свою віру, підтримуючи Церкву матеріально.  Дорку (відому також, як Тавіту) добре знали та любили за її вчинки милосердя у місті Йоппії, особливо за те, що вона виготовляла одяг для бідних. Коли Дорка раптово померла, то члени її громади попросили прийти апостола Петра і він прийшов із сусіднього міста та воскресив Тавіту (Дії 9:36-41). 
     Лідія була жінкою з Тіятир, яка працювала у Филипах, продаючи славетну пурпурову фарбу, на яку був великий попит у стародавньому світі.  Вона також "Бога шанувала" у місцевій синагозі (Дії 16:14). Коли  апостол Павло зустрів її під час молитви з іншими прозелітками, то його проповідування Слова, привело Лідію до віри в Христа. Таким чином вона та її друзі стали ядром християнської спільноти у Филипах (Дії 16:13-15, 40). 
  Фіва була ще однією вірною жінкою, яка допомагала апостолові Павлові. Вона була дияконесою із Кенхрей (порт Коринту).  Її Павло відправив до Церкви в Римі з Посланням до римлян. В ньому він пише про її підримку діла Ранньої Церкви (Римлян 16:1-2).

Молитва на День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок:

Всемогутній Боже!  Ти викликав в серцях Твоїх улюблених слуг Тавіти, Лідії та Фіви співчуття, аби вони допомагали Твоїй Церкві та підтримували її своїми відданими та милосердними ділами. Дай нам такої самої волі, аби й ми любили Тебе.  Розкрий очі наші, аби ми бачили Тебе в найменших довкола нас і зміцни руки наші, аби ми служили Тобі в інших людях - заради Твого Сина Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 1 листопада 2013 р.

День Реформації

    31 жовтня 1517 року монах-августинець прибив 95 тез-закликів до дискусії на двері Замкової Церкви у Віттенберзі, в Німеччині. Доктор Мартін Лютер сподівався, що його тези викличуть академічні дебати про покаяння, продаж індульгенцій та інші справи всередині Римо-Католицької Церкви, які суперечили Писанню. Втім, Рим кінець-кінцем відлучив Лютера, засудивши його як єретика. Лютерові реформи, які зосереджувалися на вченні про те, що віруючий виправдовується самою благодаттю через віру в Ісуса Христа, викликали релігійні реформи та повернення Церкви до Слова Божого не лише в німецьких землях, але й в багатьох європейських країнах.  З Днем Реформації!
Зі Скарбниці щоденної молитви


Молитва на День Реформації:
Всемогутній і благодатний Господи! Сьогодні ми дякуємо Тобі за Твого слугу Мартіна Лютера і за Лютеранську Реформацію, через яку Ти відновив проповідь чистого Євангелія і євангельське життя у Твоїй Церкві. Виливай Твого Духа Святого на Твій вірний люд. Тримай нас непохитними у Твоїй благодаті та правді, захищай нас і визволяй нас у часи спокуси і даруй Церкві Твоїй спасенного миру; через  Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.