Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 20 лютого 2014 р.

Прошу молитися за Олесю Жуковську

Щойно повернувся з лікарні. Наша сестра у Христі, Олеся Жуковська, була важко поранена, надаючи допомогу покаліченим протестувальникам на Майдані. Олеся прооперована.  Прошу молитися за її повне одужання.  Прошу молитися також за одужання усіх поранених протестувальників. Хай Господь утішить український весь народ, який за ці дні через розстріли режимом Януковича беззбройних людей, втрачає рідних людей.  Прошу молитися, аби Господь найближчим часом послав Україні гідного, а не кровожерного правителя.


Чому не проповідують виправдання самою вірою

   Тут же Христос відкрито каже: «Бог примирюється лише через віру, без жертв і без ваших заступництв». А вони[1] журяться про шлунки свої і думають: «Попусти лишень, аби вони отримували благодать через саму віру, без наших жертв, то ми пропадемо. І не лише це, але й рухне весь Закон Мойсеїв із його жертвами.  Хто ж тоді буде приносити жертви, коли людина може примиритися з Богом через віру?» І тому подібне.  І через це, звісно Він[2]  – богохульник і виступає проти жертв і проти Мойсея, а отже і проти Бога. 
Це ж саме відбувається сьогодні з усіма служіннями і в папстві.

Мартін Лютер, Із заміток про Матвія 9:1-8




[1] Священики.
[2] Христос.

середа, 19 лютого 2014 р.

Молитва в час народного лиха

Господи Боже, Отче Небесний! Ми покірно сповідуємося Тобі в тому, що нашими власними злими вчинками та постійним непослухом заслужили на ці Твої покарання. Але ми щиро благаємо Тебе, заради Твого Імені - пощади нас.  Стримай шкідливу силу ворога і підтримай Твій стражденний люд, аби Твоє Слово проголошувалося вірно і без перепон, і щоб ми, виправивши наше грішне життя, могли ходити в послухові до Твоїх святих Заповідей; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З Лютеранського Співаника

Без Слова Таїнств немає

Люди мають схильність звертати більше уваги на зовнішнє, а не на доктрину. Ось так і були втрачені Хрищення, Святе Причастя і відпущення.  Світ хоче, аби проповідувалося Євангеліє, тобто послання про те, що юдеї замучили Христа.  Але Христос запровадив Таїнство Вівтаря,[1] аби ми могли дотримуватися води та в ній Слова.  Якщо ми здамо Слово, то Хрищення стає просто водою, а Святе Причастя простим хлібом, бо справжньою серцевиною Таїнств є Слово. Ані святість Св. Петра, ані елементи не складають Таїнства, а винятково слова: «Хрищу тебе в Імя Отця, і Сина, і Святого Духа». Коли з елементами поєднується Слово, тоді зявляється Таїнство.[2]  Якщо не присутнє Слово, то хліб залишається хлібом, а вода є водою. Проте коли додано Слово: «Цей хліб – тіло Моє; чаша – кров Моя.  Робіть це на спомин про Мене», тоді є Таїнство.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана




[1] Сен-Луїське видання вважає, що тут пропущено слово «Хрищення», бо це речення розглядає радше Хрищення, а не Господню Вечерю.
[2] Ця формула з’являється серед іншого і в Августиновому In Joannis Evangelium Tractatus, Tr. Lxxx, Patrologia, Series Latina, ХХХV, 1840.

День Св. Якова (Ізраїля)

     Сьогодні ми згадуємо Патріарха Якова (Ізраїля) і дякуємо за нього Господу.  Яків, третій з єврейських Патріархів, був молодшим з двійнят-синів Ісака та Ревеки.  Після боротьби з Ангелом Господнім, Яків, ім'я якого означає "обманець" було змінене на Ізраїль, що означає "бореться з Богом" (Буття 25:26; 32:28).  Його сімейне життя було сповнене бід, що були викликані його вчинком обману щодо батька та брата, Ісава, а також сімейним фаворитизмом, який він виявляв до свого молодшого сина, Йосипа.  Значна частина його дорослого життя була проведена в смуткові через смерть його улюбленої дружини, Рахілі та позірної смерті Йосипа, якого було призначено єгипетським фараоном відповідальним за роздачу їжі під час голоду в краю.  Перед смертю Якова Бог вклав в його уста благословення на його синів, у якому зазначив, що Месія прийде з роду четвертого Якового сина, Юди (Буття 49).
Молитва на День Св. Якова (Ізраїля):
Господи Ісусе - Ти скіпетр, який постає з Якова і Ти - Агнець Божий, що на Себе гріх світу береш.  Царюй у серцях наших через Свій страдницький хрест і прощай нам провини наші, аби ми могли стати причасниками Твого божественного життя, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.
Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 18 лютого 2014 р.

Віросповідання не замінюють Писань

     Лютеранські Символи не призначені для заміни Писань та й цього вони не роблять. Втім вони викладають те, що в усі часи було одностайним розумінням чистої християнської доктрини, якої повсюди дотримувалися щирі та вірні лютерани і, водночас з Писань вони переконливо показують, що наші праотці справді мужньо сповідували ніщо інше, як Божу вічну істину, в яку кожен християнин зобов’язаний вірувати і якій він зобов’язаний навчати, яку він зобов’язаний сповідувати і буде це робити.

            З Concordia Triglotta

понеділок, 17 лютого 2014 р.

Пророцьке служіння - проповідь Євангелія

     Говорити.. про "пророцьке свідчення" у сенсі "соціального євангелія" означає забувати, що Старозаповітну теократію виконано, пройдено і скасовано у Христі (Лк. 24:25-27, Ів. 1:17; 5:39; Дії 10:43; Кол. 2; 1 Петр. 1:10-12). Церква у її євангельській, таїнственній повноті є новим, духовним Ізраїлем, - без будь-яких політичних або територіальних залишків (Ів. 18:36; Рим. 2:28, 29; 9:6-9; 1 Кор. 10-11; 2 Кор. 1:18-5:21;  Гал. 4:22 і далі; Еф. 2:19-22; 3:14-4:16).  Її "пророцьке" служіння полягає в донесенні апостольського Євангелія від Ісуса і про Ісуса до найвіддаленіших куточків землі, - це, і нічого іншого (Мт. 28:19-21; Ів. 14:15-27; 15:26-16:15; Дії 1:8; 1 Кор. 2; 1 Ів. 1:1-4; 5:6-12).

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

неділя, 16 лютого 2014 р.

Проповідь на 4-у неділю Богоявлення

               БОРГ ХРИСТИЯНИНА
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона. Бо заповіді: «Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай» й які інші, вони містяться всі в цьому слові: «Люби свого ближнього, як самого себе!»  Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону (Римлян 13:8-10).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, минулого тижня чимало інтернет-користувачів надсилали один одному і показували мені проповідь якогось священика. Той священик, вочевидь все життя молячись, церковно-слов’янською мовою, називав мову, якою виголошувались молитви на Майдані «полупонятним язиком», а потім закликав тих, хто слухає його мовознавчі відкриття, молитися, аби на протестувальників посилалися різні хвороби, прокляття і навіть висловив своє бажання, аби протестувальники пожерли один одного.

Можливо цей прибулець з чужого краю і якоїсь чужої релігії, не знає або знати не хоче про те, що в історії України був уже період, коли люди їли людей – під час Голодомору, організованою тодішньою диктатурою під орудою Сталіна.  Тоді теж багато-хто з різних політичних амвонів закликав до ненависті. Ненависті до людей з іншого класу: до селян, інтелігенції і, звісно, буржуазії – теперішніми словами, до підприємців. Ріки крові пролилися в Україні через ненависть тих, хто так ставився до нашого краю і до нашого народу.  І сьогодні ми чуємо ці жахливі заклики ненавидіти українців, зневажати нашу мову. Ми чуємо тих, хто ненавидить нашу культуру, нашу свободу, а хотів би тут насадити все своє – починаючи від мови і кінчаючи концтаборами.

Звертаючись до їхніх колег по цеху тиранії, наш Господь Ісус Христос, ще майже дві тисячі років тому, нагадав їм про їхнє походження: «Ваш батько – диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді…  Ви робите діла батька свого» (Ів. 8:44, 41). Навіть якщо до ненависті і вбивств закликає священик, який носить на собі хрест, навіть якщо він проклинає інших християн і закликає до прокльонів з християнської кафедри – він не представляє Христа, а представляє сили темряви, гріха, диявола і його слуг.

До таких Господь каже: «Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого. Ваш батько – диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді. А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу» (Ів. 8:43-45).  Грішній плоті справді добре зрозуміла одна мова – мова гріха і мова лукавого, мова ворога людського роду, мова погроз і мова проклять.

Втім, досить говорити про противників, а то й відвертих ворогів. Згадаймо про себе. Згадаймо про наші думки, про наші слова, про наші побажання для тих, що чинять нам зло.  Господь застерігає нас: «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!» (Мт. 12:36). Не просто прокляття і побажання, аби протестувальники пожирали один одного, яке так багато людей чули минулого тижня від чоловіка в рясі. Не просто обман, яким пересичені сьогодні українці. Але кожне пусте слово, каже Господь, тяжіє над нами як гріх.

Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла каже нам: «Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного». Любов – наш єдиний регулятор життя у суспільстві. Різні люди відповідають на подразники по-різному.  А від християн Бог очікує однієї реакції – любові. Апостол Іван пише в 1 Соборному посланні: «Коли хто визнає, що Ісус то Син Божий, то в нім Бог пробуває, а він – у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!» (4:15, 16).

«Бог є любов», – каже нам Писання. Бог створив наших прабатьків у любові.  У любові Бог створив весь світ. Бог далі у любов продовжує творити людей. «Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї, Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це! І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі! Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...» –  співає Псалмоспівець (139:13-16).

Бог в любові піклується про всіх людей і про все живе на землі. Про його любов читаємо в Писанні: «Господь підпирає всіх падаючих, усіх зігнутих Він випростовує! Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно, Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш! Господь справедливий на кожній дорозі Своїй, і милостивий у всіх Своїх учинках, Господь близький всім, хто взиває до Нього, хто правдою кличе Його!» (Пс. 145:14-18).

Господь настільки любить людей, що «наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Мт. 5:45).  Сонце, дощ, родючі землі, сприятливий клімат, багаті природні ресурси, наша сім’я, батьки та діти, друзі, одновірці, талановиті та добрі люди довкола нас – все це вияви Божої любові. «Бог є любов», ці слова – істина.  

Але на цьому Божа любов не закінчується. Євангеліє від Івана (3:16) засвідчує нам про найвищий вияв Божої любові: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».  Бог настільки любить вас, що заради віддає найдорожче, найближче, найрідніше – Свого Єдинородного Сина. Він не відправляє Його на якусь приємну прогулянку цим світом. Ні.  Бог настільки любить світ, що хоче кожному з нас лише добра.

Бог хоче, аби ми не помирали в гріхах і були навіки приречені до вічних мук у аду.  Бог любить нас і хоче, щоб ми були спасенні – саме для цього Його вічний Син стається людиною і будучи Богочоловіком, Ісус Христос, виявляє пік любові Бога до людей, до кожного з вас, любі брати і сестри.

Під час Останньої Вечері, Ісус Христос промовляє ці слова: «Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую» (Ів. 15:12-14). Ісус Христос, правдивий Бог і правдива людина, виявляє найбільшу любов – Він кладе Свою душу за друзів Своїх – Він приносить Себе в жертву за ваші гріхи – Він іде на Голгофський хрест, аби там принести повну заплату за всі ваші гріхи і провини і оголосити ваше повне прощення словами: «Звершилось!»

Ісусова любов виявляється до вас і Його перемогою над смертю.  Ви виправдані. Ви – Божі діти. І все це через Божу до вас любов. Ми стільки всього заборгували Богові. Ми заборгували Ісусові Своїм життям і цілою вічністю.  А що ж Він нам дає?  Свою любов!

Свою любов Він виявляє до нас сьогодні, вголос, перед всіма людьми і світом проголошуючи вам,що каєтеся і віруєте в Христа, прощення усіх ваших гріхів і провин.  Свою любов Христос виявляє вам, причащаючи вас Своїми святими тілом і кров’ю у зліші та вині Святої Вечері, підтверджуючи реальним Своїм доторком ваше прощення і вашу спадщину в Царстві Небесному.  Ісус дарує вам любов сьогодні і щодня.

Так само і ми винні любов.  Це – наш борг. Не ненависть до ворогів і приязнь до друзів.  Не прокльони тим, хто нам не подобається і лестощі тим, хто нам допомагає. А любов – борг християнина перед усіма без винятку людьми. Любов – борг кожного християнина. Цей борг має особливу природу. Він обновлюється щомиті так само як і любов Божа до вас, любі християни, не перестає, а триває весь час, безперервно.

Так само і з нашою любовю – вона виливається безперервно. Християнство – релігія парадоксів. Сьогодні наш любий Апостол говорить нам про один з таких парадоксів: хоча наш борг не повертається постійною любовю, все-таки нашою любовю цей борг вже сплачений. Але даремно шукати причину покриття цього боргу в нас!  Причина знову – лежить в Богові, як про це знову нам звіщає Апостол Іван: «Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного! Бога не бачив ніколи ніхто. Коли один одного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удосконалилась» (1 Ів. 4:9-12).

Ми любимо, бо в нас живе Бог. Ви любите, бо у вас живе Господь.  Хто ж не любить, той перебуває без Христа і поза Христом, поза Його Царством і поза вічним життям. Про таких Христів Апостол каже нам: «Вони від світу, тому то говорять від світу, а світ слухає їх. Ми від Бога, хто знає Бога, той слухає нас, хто не від Бога, той не слухає нас. Цим пізнаємо Духа правди та духа обмани. Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога!» (1 Ів. 4:5-7).

«Бо хто іншого любить, той виконав Закона», – каже нам сьогодні Господь Святий Дух. Можна з усіх сил намагатися виконати ту або іншу заповідь і все буде марно. Можна поститися і втікати у віддалені монастирі, і ходити на прощі і робити масу всяких інших діл. Але все це не виконає закону і не дасть спасіння, не дасть вічного життя, не дасть Царства Небесного.

І водночас, кожен, хто вірує в Христа – просто вірує, надіється на Нього, любить Його, той має і Христову любов, той любить свого ближнього і виконує закон. «Бо заповіді: «Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай» й які інші, вони містяться всі в цьому слові: «Люби свого ближнього, як самого себе!»  Любов завжди ставить іншу людину на перше місце перед собою.

«Любов», – каже Апостол, «не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону». Ви – християни, любі брати і сестри.  Ви – віруючі.  А це означає, що ви – від Бога, а не від диявола. Отже ви не проклинаєте, а благословляєте. Не бажаєте зла і всяких бід вашим співвітчизникам і всім іншим людям, а любите їх, бажаючи їм добра. Бо Ісус вас любить невпинно і наближається час, коли Він повернеться і всім, хто вірує в Нього, а отже любить ближніх, Він дасть вічне життя у Його Царстві.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.


Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

субота, 15 лютого 2014 р.

Стрітення Господнє

     Сьогодні ми святкуємо Стрітення Господнє, день, коли на виконання Писання, Немовля Христа було принесено до Храму, Його правдивої домівки. У цей день Св. Діва Марія і Св. Йосип (коли минулися дні очищення) принесли необхідну жертву, що складалася з двох голубів. Ця жертва вказувала на їхню бідність і на їхню покору. Така жертва була дозволена в Левиті 12:8. Втім, потреби приносити ягня не було, бо Ісус - "Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Івана 1:29) і таким чином Він починає Стрітення зі Своїм віруючим народом з усіх рас і національностей, який, повторюючи приклад праведного Семена, співає: "Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля", розуміючи та сповідуючи ціну викуплення від влади гріха, смерті і диявола, що пролягає винятково через хрест Ісуса (Луки 2:22-38).

Молитва на День Стрітення Господнього:

Всемогутній і вічний Боже! У день цей Син Твій був представлений в Храмі у сутності нашої плоті. Дай, аби через Нього, ми представали перед Тобою з серцями чистими; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

пʼятниця, 14 лютого 2014 р.

Ми лише почистили світильники

     Ми самі нічого не скасовували – ми просто винесли на світло те, що було затьмарене та затемнене. Ми почистили світильники, аби правдиве значення Хрищення, Святого Причастя, Служіння Ключів і відпущення можна було побачити знову.  Та Папа не хоче, аби були зміни – він хоче, щоби ми залишалися в сутанах і читали месу.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

четвер, 13 лютого 2014 р.

Все належить Христові

     Все в цьому великому світі належить Христові, Владиці.  Все що мають і все чим володіють імператори, царі, князі, уряд і піддані, віруючі та невіруючі, благочестиві та неблагочестиві люди – все це – Христове.  Все це підпорядковане Йому, всі люди повинні бути під цим Царем і Владикою, чи то в ласці Його, а чи в Його немилості.  Таким чином Христос має все в руці Своїй і владі.  Оскільки Він має все у владі Своїй, то про християн Своїх Він щедро піклується і, аби вони могли залишатися у світі та, щоб все в них було добре – вони також матимуть достатньо їсти та пити. Св. Павло каже (1 Кор. 3:21-23): «Тож нехай ніхто не хвалиться людьми, бо все ваше: чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє усе ваше, ви ж – Христові, а Христос – Божий!»

Мартін Лютер, З тлумачення восьмого Псалма

середа, 12 лютого 2014 р.

Богом радується наше серце

     Ось око Господнє на тих, хто боїться Його,
 хто надію на милість Його покладає,
 щоб рятувати життя їхнє від смерти,
 і щоб за час голоду їх оживляти!
 Душа наша надію складає на Господа,
 Він наша поміч і щит наш,
 бо Ним радується наше серце,
 бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо!
 Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас,
 коли покладаємо надію на Тебе! 

З Псалма 33

вівторок, 11 лютого 2014 р.

З історії Лютеранських Віросповідань

     З підписів до Передмови виглядає, що ціла Книга Злагоди була прийнята 3 електорами, 20 князями, 24 графами, 4 баронами і 35 імперськими містами. А список підписів, доданий до Формули Злагоди містить приблизно 8 000 імен богословів, проповідників і шкільних учителів. Приблизно дві третини німецьких земель, які сповідували відданість Ауґсбурзькому Віросповіданню, прийняли і впровадили Книгу Злагоди, як власний corpus doctrinae.

З Concordia Triglotta

понеділок, 10 лютого 2014 р.

Омана єретиків і труднощі вірних

     Так буває, що ці єретики роблять багато речей і речей складних дуже легко і ведуть дуже суворий спосіб життя.  Проте тим, що перебувають у спільноті все дається дуже важко, їм досаждають, вони не можуть рушити з місця і хоч щось здійснити.  Чому так буває?  Тому що Бог дозволяє, щоб першим допомагав диявол, аби вони думали, що їх підтримує Святий Дух.  Внаслідок цього вони не визнають власної гордині, стають безсердечними, а їхні забобони та перше відступництво караються.  Останнім же Бог дозволяє дияволові ставити перепони так, що вони завжди залишаються у покірності та визнанні власної недосконалості і таким чином можуть постійно квилити та плакати, і каятися, і кликати до правиці Божої, і знати, що Царство Боже береться силою (Мт. 11:12).   Через те Він дає їм таку важку боротьбу, аби вони могли долати і знати, що мудрість – сильніша понад усе.  З іншого боку, Він дозволяє тим іншим мати таке легке життя, аби вони, фактично, глузували з нас, слабких людей.

Мартін Лютер, З лекції на 59-ий Псалом

неділя, 9 лютого 2014 р.

Проповідь на 3-ю неділю Богоявлення

                                                    ПРОСТІ СЛОВА
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А Нааман, начальник війська сирійського царя, був муж великий перед своїм паном, вельмиповажаний, бо через нього Господь дав перемогу Сирії. І був це муж дуже хоробрий, але прокажений. А сирійці вийшли були ордами, і взяли до неволі з Ізраїлевого краю малу дівчину, і вона услуговувала жінці Наамана. І сказала вона до своєї пані: «Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прокази його!» А Нааман прийшов, і доніс своєму панові, говорячи: «Отак і отак говорила та дівчина, що з Ізраїлевого краю». І сказав сирійський цар: «Тож піди, а я пошлю свого листа до Ізраїлевого царя. І той пішов, і взяв із собою десять талантів срібла та шість тисяч шеклів золота, і десять змін одежі. І він приніс до Ізраїлевого царя такого листа: «Ось тепер, як прийде оцей лист до тебе, то знай: ото послав я до тебе свого раба Наамана, а ти вилікуєш його від прокази його». І сталося, як Ізраїлів цар перечитав цього листа, то роздер свої шати й сказав: «Чи я Бог, щоб убивати чи лишати при житті, що той посилає до мене, щоб я вилікував чоловіка від прокази його? Тож знайте й дивіться це він шукає проти мене зачіпки». І сталося, як почув Єлисей, Божий чоловік, що Ізраїлів цар роздер шати свої, то послав до царя, говорячи: «Нащо роздер ти шати свої? Нехай той прийде до мене, і пізнає, що є пророк ув Ізраїлі!» І прибув Нааман зо своїми кіньми та з колесницею своєю, і став при вході Єлисеєвого дому. І послав Єлисей до нього посла, говорячи: «Іди, і вимиєшся сім раз у Йордані, і вигоїться тіло твоє тобі, й очистишся».  І розгнівався Нааман, і пішов і сказав: «Ось я подумав був: він вийде до мене, і стане, і закличе Ім'я Господа, Бога свого, і покладе свою руку на те місце, і вилікує прокаженого... Чи ж не ліпші Авана та Парпар, дамаські річки, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не міг я вимитися в них, і стати чистим?» І повернувся він, і пішов у гніві. І підійшли його раби, і говорили до нього, і сказали: «Батьку мій, коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: «Умийся і будеш чистий!» І зійшов він, і занурився в Йордані сім раз, за словом Божого чоловіка. І сталося тіло його, як тіло малого хлопця, і став він чистий!  І вернувся до Божого чоловіка він та ввесь табір його. І прийшов він, і став перед ним та й сказав: «Оце пізнав я, що на всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі!» (2 Царів 5:1-15а).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  минулого року якась релігійна організація розповсюджувала в Києві оголошення про звільнення від родових проклять, хвороб та всяких інших неприємностей. Позбавитися усяких неприємностей виявилося настільки багато, що самою релігійною організацією зацікавилося телебачення і зробило репортаж про те як відбувалися «звільнення».  Журналісти показали типову сцену, характерну для багатьох новітніх релігійних течій: сучасна і дуже гучна музика, багато різноманітних вигуків та волань від ведучого, а в кінці, коли глядачі, що прийшли за зціленням, входять у певний транс, до сцени викликають якихось людей, яких торкаються, кидають на землю і таким чином «звільняють» від усіх вищезгаданих бід. Це вже потім обдурені люди, які втратили свої кошти і надії, протестують і намагаються через суди якимось чином повернути то своїх родичів, то гроші, бо проблеми тривають далі.

Так влаштована грішна людська природа, що нам часто хочеться чогось дивовижного, яскравого. Гріх, який живе в нас, має власну логіку і намагається намалювати в нашій уяві, як саме повинен Бог діяти, аби звершити ту або іншу дію, або вчинити те або інше чудо. Наш розум часто не хоче слухатися того, що каже Бог, а навпаки – хоче командувати Богом, наказувати Богові і самому визначати, що правильно, а що неправильно.

У сьогоднішній Біблійній оповіді ми бачимо Наамана, великого сирійського полководця.  Він зіграв одну з вирішальних ролей у розгромі сирійського ворога, у принесенні перемог і трофеїв до Сирії.  Господь Святий Дух каже нам, що цей полководець Нааман був інструментом в Божих руках, бо «бо через нього Господь дав перемогу Сирії». Нааман користується великою повагою свого царя, але має одну велику проблему – проказу, хворобу, що роз’їдає тіло і поволі відбирає від Наамана саме життя.

Ми «знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Рим. 8:28). Військові перемоги Наамана допоможуть йому і багатьом сирійцям на добре.  І як би це парадоксально не звучало, на добре Божим людям виявляється навіть напад сирійської орди на Ізраїль, під час якого в полон потрапляє єврейська дівчинка. Вона стає служницею у дружини Наамана і зі співчуттям дивиться на страждання свого пана. Вона – віруюча.  Віруючі – завжди співчувають болям і стражданням інших людей. Вона знає проповідників Божого Слова.  Вона знає про пророка Єлисея, хоча й не називає його на ймення, бо імені пророка вона може й не знала.

«І сказала вона до своєї пані: «Ох, коли б пан мій побував у того пророка, що в Самарії, то він вилікував би його від прокази його!» Вона знає про ті чуда, які чинить Єлисей і бажає своєму панові добра. Нааман довго не чекає і довго не роздумує про нагоду вилікуватися – хто ж буде страждати, коли є нагода позбутися страждань?  Нааман – людина військова, рішуча, дієва. Оскільки справа – міжнародна, він звертається по допомогу до свого царя.  А той в свою чергу пише до царя Ізраїлю: «Ось тепер, як прийде оцей лист до тебе, то знай: ото послав я до тебе свого раба Наамана, а ти вилікуєш його від прокази його».

«Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!» - каже наш Господь Ісус Христос. Ізраїльський цар не довіряє Господу, не шукає Слова Божого і, звісно, не прислухається до проповіді Єлисея. Тож коли він отримав листа від могутнього сирійського колеги, то «то роздер свої шати й сказав: «Чи я Бог, щоб убивати чи лишати при житті, що той посилає до мене, щоб я вилікував чоловіка від прокази його? Тож знайте й дивіться це він шукає проти мене зачіпки». Відчай – ось реакція царя, в рідному краї якого проповідує улюблений учень могутнього пророка Іллі.

Цар не вдається до Бога, як буває не вдаємося до Бога при поганій звістці і ми. Цар панікує, як буває, за скрутних обставин панікуємо і ми. Як добре, коли є кому за таку паніку докорити!  Як добре, що довкола нас є наші віруючі брати і сестри з нашої рідної Української Лютеранської Церкви!  Як добре, що у час, коли ми забуваємо про Бога, є хтось, хто може нам докорити і нагадати про Спасителя і про Його Церкву!

Єлисей не зважає на те, що панікер – сам цар, володар краю. «І сталося, як почув Єлисей, Божий чоловік, що Ізраїлів цар роздер шати свої, то послав до царя, говорячи: «Нащо роздер ти шати свої? Нехай той прийде до мене, і пізнає, що є пророк ув Ізраїлі!» Для чого ця паніка? Для чого ображати Господа і діяти так наче немає ні Бога, ані Його пророків?  Це – докір і цареві, і всім тим, що вдають наче немає ні Бога, ні Його Слова, ані дня Господнього, в який Бог наказав збиратися Божим людям для причастя Його благодаттю.

Нааман прибув до Єлисеєвого дому. Щоправда він не отримує запрошення від Єлисея увійти в дім пророка. Єлисей навіть не виходить на зустріч воєначальникові. Він діє через посла. І послання його дуже просте: «Іди, і вимиєшся сім раз у Йордані, і вигоїться тіло твоє тобі, й очистишся». Проста дія і твоє здоровя і  життя врятовані.
Як це? Нааман подолав таку відстань, привіз стільки з собою багатства і просто піти вмитися сім разів у Йордані, у тій швидкоплинній, неглибокій річці? І все?  Ти спасенний? Як таке може бути? «І розгнівався Нааман, і пішов і сказав: «Ось я подумав був: він вийде до мене, і стане, і закличе Ім'я Господа, Бога свого, і покладе свою руку на те місце, і вилікує прокаженого... Чи ж не ліпші Авана та Парпар, дамаські річки, від усіх Ізраїлевих вод? Чи не міг я вимитися в них, і стати чистим?» – закінчує свою гнівну тираду права рука могутнього царя тодішньої наддержави.

Слава Богові, що є підлеглі, які не лише підтакують розгніваним володарям!  Слава Богові, що є ті, котрі прислухаються до слів пророка і радять слідувати тому, що промовляє через нього Бог! Слава Богові, що Він посилає у наше життя віруючих! Коли Нааман іде від пророка в гніві, то «підійшли його раби, і говорили до нього, і сказали: «Батьку мій, коли б велику річ говорив тобі той пророк, чи ж ти не зробив би? А що ж, коли він сказав тобі тільки: «Умийся і будеш чистий! І зійшов він, і занурився в Йордані сім раз, за словом Божого чоловіка. І сталося тіло його, як тіло малого хлопця, і став він чистий!  І вернувся до Божого чоловіка він та ввесь табір його. І прийшов він, і став перед ним та й сказав: «Оце пізнав я, що на всій землі нема Бога, а тільки в Ізраїлі!»  - завершується наше сьогоднішнє читання зі Слова Божого.

Заради Бога Ізраїлю, Який в повноті часу став істинною людиною, Нааман зцілений у водах Йордану, в які через сотні років прийде христитися Той, хто промовляв через Єлисея – Нааман зцілений заради Ісуса Христа. Зцілення Наамана – не фальшиве, як у секті, а правдиве і про нього звіщається вже впродовж тисячоліть.  Воно сталося без гучної музики, без помпезності, без заклинань і вересків, а через одне-однісіньке речення, промовлене чоловіком Божим.  Все інше буде здійснене пізніше – у Велику П’ятницю, на Голгофському хресті, Ісусом, Єдинородним Божим Сином, Який помер за гріхи Наамана і всі наші гріхи і на третій день воскрес заради виправдання Наамана і нашого виправдання.  А тоді, задовго до розпяття і воскресіння Ісус діє через слово.

Так само Бог діє і сьогодні. Все людство перебуває у стані духовної прокази. Все людство – грішне. Всі ми без винятку нагадуємо Наамана, поза його досягненнями у тому, що самі ми собі допомогти нічим не можемо. Але Бог промовляє дуже прості, на перший погляд речі, проти яких бунтує розум і грішна плоть. Він каже: «Всі твої гріхи покладено на Ісуса Христа, Мого Єдинородного Сина.  І Він поніс усі твої гріхи на Голгофський хрест і обмив їх там Своєю святою і дорогоцінною кров’ю. Він помер на твоєму місці і замість тебе, і воскрес Він на третій день по смерті на хресті, аби ти міг жити у Моєму Царстві повіки віків».

А на запитання: «Як же мені спастися?»  Він відповідає: «Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім» (Дії 16:31).  Таке просте послання і така проста річ – віруй в Господа Ісуса Христа і ти – спасенний. Не роби щось грандіозне.  Не біжи на прощі в далекі краї. Не ставай монахом. Не ходи поклонятися різним артефактам.  А просто віруй.  Віруй і будеш спасенний.  Проста може вражати, дивувати, обурювати і навіть гнівати, як розгнівала вона була Наамана. Але ця простота – істина. Просто роби не те, що хочеш ти або інші люди, які вважають себе за мудрих, або яких за святих вважає світ.  Роби те, що каже Бог – просто віруй в Ісуса Христа. Надійся на Нього. Довіряй Йому. Покладай усе на Нього і ти будеш спасенний.

Інша проста річ для тих, хто вірує, але ще не охристився – охристися. Бо Хрищення, навіть якщо воно виглядає дуже просто, є Слово Боже у воді і з водою. І воно – купіль відродження з якої виринаєш без прокази гріха, але зодягнутий у Самого Христа Спасителя.

Інша проста річ – Христове Вечеря. Ви бачите хліб і вино. Ви куштуєте хліб і вино. Ви відчуваєте на смак хліб і вино. Але цей хліб – істинне тіло Христове. І це вино – істинна кров Христова. Так каже Бог, а отже так воно і є. Навіть якщо розум не може цього осягнути і бунтує і намагається знайти якесь раціональне пояснення, заявляючи, що цього бути не може насправді, може бути лише якась символіка. Але так є – істинне тіло та кров Христа під виглядом звичайного хліба і звичайного вина. І несуть вони теж прощення гріхів і вічне життя.

Інша проста річ – слова, промовлені пастирем: «Ось цим заявляю вам змилування Боже і прощення усіх ваших гріхів в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». Він – той посол, який виходить і звіщає Нааманові, і вам волю Божу, яку йому доручив оголошувати люблячий Господь. Просто віруйте і радійте, насолоджуйтеся миром Божим, прощенням, Божою благодаттю і грядущим воскресінням, яке невпинно наближається, бо Христос гряде.  Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

субота, 8 лютого 2014 р.

Завтра

Завтра, як на те свята Божа ласка та воля, о 10:00 ми розпочинаємо досліджувати Книгу Св. Пророка Ісаї. Ласкаво просимо!



Бог ненавидить гріх

     Бог ненавидить гріх і відчуває до нього відразу. Він дуже гнівається на гріх (Пс. 5:4-5; 5 М. 32:4, 19).  Він не лише погрожує словами, - Він також, будучи ревним, бачить його і карає як у тілі, так і в душі не лише тимчасовими, але й вічними карами (2 М. 20:5; Рим. 2:9; 6:3; Гал. 3:10; Мр. 9:48).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

пʼятниця, 7 лютого 2014 р.

День навернення Св. Апостола Павла

       Сьогодні ми дякуємо Господу за навернення Св. Павла, яке сталося дорогою до Дамаску і про яке, в Книзі Дій, розповідається тричі (9:1-9; 22:6-11; 26:12-18). Будучи архіворогом християн, Савл із Тарсу, вирушив до Дамаску, аби там заарештовувати віруючих і доставити їх на допит до юдейської верхівки в Єрусалимі. Дорогою до Дамаску він побачив сліпуче світло і почув слова: "Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?" Савл запитав: "Хто Ти, Пане?" І пролунала відповідь: "Я - Ісус, що Його переслідуєш ти". В Дамаску, куди Савла привели за руку, бо він осліп, учень Христів, якого звали Ананія, був спрямований Господом до Савла, щоби відновити його зір: "Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля" (Дії 9:15). Отримавши знову зір, Савл охристився і далі був відомий, як Павло, великий апостол.

Молитва на День Навернення Св. Апостола Павла:
Всемогутній Боже! Ти перемінив серце того, хто переслідував Церкву і він своєю проповіддю викликав, аби світло Євангелія сяяло по всьому світові. Дай, аби ми завжди раділи спасенним світлом Твого Євангелія і, повторюючи приклад Апостола Павла, поширювали Євангеліє до всіх кінців світу; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Один з парадоксів християнства

     Покірність Христова була особливо образлива для єврейського народу.  Бо їхня віра була така: якщо в людини все добре, якщо вона – багата і шанована і має добрі дні, то вона – благословенна.  Про таку віру каже Псалом 144:11-15: «Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива, щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати! Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються! Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань! Блаженний народ, що йому так ведеться». Такою була віра юдеїв.  Коли вони бачили, як Христос безсило висить на хресті, то вони зневажали Його і думали, що Він – проклятий.
     Давид дивується з цього і каже: «Хіба може так бути або хіба треба вірувати, що Бог буде зважати на таку нещасну та жалюгідну людину і піклуватися про сина людського, який помирає у такий нещасний спосіб, через страту на хресті? Хіба це Він має бути найдорожчим із дітей і обранцем Божим – Той, на Кого всі плюють, з кого всі глузують і зневажають?  Як нерозумно діє Бог!  Хіба Той має бути Божим Сином, Господом, нашим Владикою, Ім’я Якого славетне у всіх краях і Якому подяка возноситься на небесах – Той, Хто висить на хресті і вважається за насмішку і прокляття серед народу?»  Давид промовляє це у великому здивуванні, наче хоче сказати: «Весь світ думає, що Бог забувся про цього Чоловіка і Йому байдуже до Сина Людського. Але «Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!» (Псалом 118:22, 23).

Мартін Лютер, З тлумачення восьмого Псалма

четвер, 6 лютого 2014 р.

Лютер, Велика П'ятниця і Великдень

  В Лютеровому мисленні тісно поєднані Велика П'ятниця і Великдень. Christus miserabilis Ансельма поєднаний в одну картину з Christus gloriosus візантійського богослов'я. Лютер не написав жодного гімну про страсті Христові, але його великодні гімни - і роздуми про страждання Господа, і про Господа звеличеного. Христове воскресіння проголошує не лише те, що провина і покарання забрані, але й те, що ніч гріха скінчилася. Саме тут Христос виявляє Своє творчу силу в реальному сенсі, даючи нам також Святого Духа, аби могли наслідувати Його і почали душити та вбивати гріх (E, 14, 161 і далі). Сам Христос діє в нас, як звеличений Господь і воює в нас проти гріха (W, 1, 364, 23  і далі, 433, 3).

                                                     Доктор Дж. Л. Неве, З історії християнської думки

середа, 5 лютого 2014 р.

Лише йдемо слідами святих отців

Христос починає проповідувати, христити та установлювати Свій порядок – на це Він має і повноваження, і владу. Так і ми сьогодні навчаємо, як колись робив Августин і наша церква – набагато краща від їхньої.  Навіть якби всі папи були би цілковито зневажені і знеславлені – мені байдуже. На мій погляд вони не важать більше від ніж пів-грама. У порівнянні з ними Августин – центнер.[1]  Його слід цінувати набагато вище від них. Августин служив лише маленькій парафії. Але він проповідував не лише до своєї маленької церкви.  Ні, від часу його смерті він майже впродовж тисячі ста років навчав всю Християнську Церкву. Якщо ми будемо навчати правді, як він і житимемо, як він, то наша церква також зростатиме й збільшуватиметься. За часів Августина Папа в Римі був просто єпископом. В той час вони відпускали гріхи і роздавали Таїнство точно так як ми. Сьогодні ми маємо те саме Писання, що мали й вони. Іларій та Амвросій нічого не знали про теперішню практику пап щодо монахів і монашок. Тож ми – не бунтівники, ми йдемо слідами святих отців і противимося цьому новому вовкові, який відтягнув нас від Христа. Я постановив стояти поряд із Августином, а насамперед – поряд з Христом Господом, Який має Слово правди.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана




[1] Лютер робить посилання на монети quentenlein і Zendtner.

вівторок, 4 лютого 2014 р.

Битва без мечів і рушниць

Папі не  бракує вчених, мудрих та розумних людей і він дуже випереджує нас у вмінні, мізках та розумі. Але нічого з нами зробити він не може.  Ми лише розкриваємо уста і промовляємо сміливо Слово.  З папою ми ведемо битву, в якій не користуємося мечем і не стріляємо з рушниць.  Але Словом, Отченашем, дитячим Символом віри і Євангелієм піднімаємо ми силу, яка настільки потужна і могутня, що скошує систему священиків, ченців і монашок, як і ціле папство.  Папа вважає наше Євангеліє за проповідування дурників і навіть за єресь, але він мусить його боятися і навіть схилятися перед ним. Бо Господь, Владика наш – набагато сильніший від диявола, папи та світу. Йому відоме мистецтво бути найсильнішим тоді, коли виглядає Він найслабшим.  Слабкістю і кволістю починає Він і дає, аби проповідувалося Його Слово, яке світ вважає дитячим, глупим і дурненьким.  Але через таку слабкість і кволість Він настільки могутній, що руйнує будь-яке інше слово, владу та мудрість на світі.

Мартін Лютер, З тлумачення восьмого Псалма

День Св. Тимофія, пастиря і сповідника

     Cьогодні ми дякуємо Господу за Св. Тимофія. Він виростав у родині християнських віруючих. Його матір, Евнікія, була християнка і донька християнки Лоіди (2 Тимофія 1:5). Книга Дій зазначає, що Св. Павло познайомився із Тимофієм під час його другої місіонерської подорожі і хотів, аби Тимофій перебував із ним (16:1-3). З часом Тимофій став близьким другом і вірним співробітником Павла, якому Павло довірив місійну працю в Греції та Малій Азії. Тимофій також перебував із Павлом в Римі. Відповідно до передання, по смерті Павла, Тимофій перейшов до Ефесу, де служив єпископом і став мучеником за віру в Христа приблизно 97 року Господнього. Св. Тимофія найчастіше згадують, як вірного супутника Св. Апостола Павла, який вірно служив посеред церков з язичників.

Молитва на День Св. Тимофія, пастиря і сповідника:

Господи Ісусе Христе! Ти завжди даєш Твоїй Церкві на землі вірних пастирів таких як Тимофій, аби вони вели та годували Твою отару. Учини, аби всі пастирі були старанні в проповіді Твого святого Слова і роздаванні Твоїх засобів благодаті, а людям Твоїм даруй мудрості іти дорогою, що веде до життя вічного; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 3 лютого 2014 р.

Церква не навчає нерозкаяних грішників як їм жити


   Важливим пунктом є те, що у проповідуванні Закону метою Церкви є вчинити грішників готовими до Євангелія через каяття і навчити навернених грішників про добрі діла. Церква не зацікавлена в настановленні або застереженні нерозкаяних грішників щодо того, як жити. Для невіруючих у неї немає сказати чогось іншого, крім: "Покайтеся і віруйте в Євангеліє!" Як християнським правителям, так і громадянам Церква мусить вірно роз'яснювати Скрижаль Обов'язків. І, звісно, вона мусить молитися за законну владу (1 Тим. 2:1-3). Але державі як державі, Церква як Церква не має що сказати.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

неділя, 2 лютого 2014 р.

Проповідь на 2-у неділю Богоявлення

ВЩЕРТЬ НАПОВНЕНІ ПРАВЕДНІСТЮ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати. На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його. Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: «Не мають вина!» Ісус же відказує їй: «Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя!» А мати Його до слуг каже: «Зробіть усе те, що Він вам скаже!» Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали. Ісус каже до слуг: «Наповніть водою посудини». І їх поналивали вщерть. І Він каже до них: «Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости». І занесли. Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого та й каже йому: «Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг...»  Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його   (Євангеліє від Св. Івана 2:1-11).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, в кожному поважному супермаркеті є зазвичай особливий відділ, де продаються якісні вина. На тих, хто має достатньо грошей там чекають консультанти, які порадять яке саме вино купити відповідно до нагоди, під відповідні страви тощо. Час від часу ми чуємо в новинах про те, як діти чиновників з колишніх радянських республік купують винятково дорогі вина, а потім цим хизуються, що за одну страву або лишень на вино, вони могли в декілька  витратити більше ніж український пенсіонер отримає за рік собі на прожиття заслуженої ним пенсії від держави, якою керують і яку обдирають, як липку батьки «золотої молоді».   

Марнотратство – зворотний бік медалі, на лицьовому боці якої викарбувана байдужість – байдужість до долі інших людей, байдужість до долі ближніх, які живуть поряд з нами, в одному селі, в одному місті, на одній вулиці, в одному будинку, в одній країні. Бідність народу – найчастіше наслідок безбожності правителів, яким байдужа доля їхнього таки народу. Бідність також є часто долею окупованих народів, коли окупанти з усіх сил вичавлюють з народу, усе що той народ має і може віддати. Бідним людям – не до вина. «Нє до жиру, бить би живу!»

Виноград та вино у часи Старого Заповіту служать символом достатку.  Коли розвідники ішли з Ханаанського краю, то на свідчення родючості тамтешньої землі та процвітання, яке чекає на народ, вони принесли гроно винограду.  Воно було таке велике, що двоє міцних чоловіків мусили нести його на жердині. Про благословення для народу промовляє Господь у Книзі Повторення Закону (7:13): «І буде Він [Бог] любити тебе, і поблагословить тебе, і розмножить тебе, і поблагословить плід твоєї, утроби та плід твоєї землі, збіжжя твоє, і сік твій виноградний…». 

Про підтримку Церкви так говорить Господь до тих, хто буде жити далеко від Єрусалиму і не зможе власноруч приносити плоди своєї землі для служителів храму: «А коли дорога буде занадто довга для тебе, так що не зможеш понести того, бо буде занадто далеке від тебе місце, яке вибере Господь, Бог твій, щоб покласти Ім'я Своє там, коли поблагословить тебе Господь, Бог твій, то даси в сріблі, і зав'яжеш те срібло в руці своїй, і підеш до місця, яке вибере Господь, Бог твій. І витратиш те срібло на все чого буде жадати душа твоя, на худобу велику й худобу дрібну, і на вино, і на п'янкий напій, і на все, чого зажадає від тебе душа твоя, і будеш ти їсти там перед лицем Господа, Бога свого, і будеш тішитися ти та дім твій» (5 М. 14:24-26). 

Псалмоспівець славить Господа за Його доброту і каже, що від Бога: «вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє» (Пс. 104:15). Вино було і залишається символом достатку та радісного святкування різноманітних подій.

Сьогоднішня євангельська оповідь переносить нас в одну з таких подій – на весілля в Кану Галілейську. Весілля в тодішніх євреїв тривали зазвичай упродовж цілого тижня.  Саме на одне з таких весіль був запрошений Ісус та Його учні. На весіллі також перебувала Божа Мати. Нова сімя, щасливе подружжя, веселі гості, музика і танці. Але не всі лише веселяться. На кожному весіллі є жінки, які допомагають батькам і молодим: готувати їжу, накривати столи, підносити страви і таке інше. Вони слідкують за тим, аби гості мали все необхідне для свята.

Коли Св. Марію зображують на іконах, що вона сидить поряд зі Спасителем просто як гостя, то це зображення напевно не зовсім вірно.  Зазвичай гості не знають, що відбувається на кухні. А Богородиця знає, бо вона належить до тих віруючих жінок, які допомагають своїм ближнім. Ситуація на весіллі – безвихідна. Весілля в самому розпалі, а вина вже більше немає. Не лише на молоде подружжя, але й на батьків і можливо на всю родину може чекати сусідський осуд – як же так, запросили на весілля, а так як слід не частують?

Християни хочуть берегти добру славу інших людей, їхню репутацію, їхнє добре імя і коли лишень звляється нагода допомогти, то цю допомогу вони прагнуть надати.  Так само діє і Св. Марія. «Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: «Не мають вина!» Вона знає до Кого звертатися – вона звертається до Спасителя, Свого Сина і Сина Божого. Бог хоче всім добра. Бог – добрий. І Він хоче, аби ми з Ним спілкувалися, зверталися до Нього, просили в Нього про допомогу. Він любить нас. І Він хоче нам допомагати.

«Ісус же відказує їй: «Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя!» Ісус дає шанобливу відповідь, прийняту у той час до жінок.  Він наче каже: «Слухаю, вас, шановна пані. Памятайте, що час Мого розпяття за гріхи цих і всіх людей світу ще не настав». Проте Мати Ісусова розуміє відповідь свого Сина правильно. Він чує її звернення і Він прийде на допомогу. Так само Ісус чує і ваші звернення, любі брати і сестри. І Він приходить і буде приходити вам на поміч.  Лишень віруйте.  Віруйте так, як вірує Ісусова Мати, Св. Марія.  Вона одразу звертається до інших весільних працівників: «Зробіть усе те, що Він вам скаже!» 

Слухайте Ісуса. Не вигадуйте нічого свого.  Робіть винятково те, що каже Він і все буде добре, наче каже Його Мати.   Робіть завжди те, що каже Бог, любі брати і сестри, і все буде добре. В домівці молодого стояло шість камяних посудин, кожна приблизно на 100 літрів води, для очищення юдейського. Родина була побожна. Небагата, але ревна у виконання закону Мойсеєвого.  Те, що залежало від них, вони робили.

Далі євангеліст нам розповідає: «Ісус каже до слуг: «Наповніть водою посудини». І їх поналивали вщерть». Можливо слуги здивувалися, але виконали розпорядження Христа. Наступне розпорядження могло видатися їм ще більш дивним. Бо Ісус каже: ««Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости». Можемо лише уявити подив на очах весільних слуг. Але ніякого нарікання з їхнього боку не чути.  Євангеліст просто каже: « І занесли».

Ті, що вживають алкоголь, знають, що після кількох ковтків алкоголю, смакові рецептори перестають працювати належним чином. Якщо людина випиває якісний алкоголь на початку, то потім її чутливість до алкоголю втрачається тому й кажуть, що горілку іноді пють, як воду.  Але тут сталося щось зовсім інше: «Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого та й каже йому: «Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг...»

Якість майже шестисот літрів вина була такою, що перебила смак усього попереднього вина. Якість вина була такою, що навіть найдорожче вино, яке сьогодні продається в найкращих винних бутіках або на найдорожчих винних аукціонах, не може зрівнятися з тим, яке подавалося до кінця весілля в Кані Галілейській і весільному старості, і всім весільним гостям. Бо це вино створив особисто Ісус Христос, Син Божий, через Якого постав увесь досконалий і прекрасний світ.  Усе, що дає Ісус – досконале. Усе, що Він творить – досконале. Усе, що Він робить – досконале.

Писання нам каже, що «такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його». Це було не просто чудо. Це була ознака того, що Ісус – давно обіцяний Месія, Христос, Спаситель світу. У Христа, як обіцяного Спасителя увірували учні. То було особливе чудо, особлива ознака і вона свідчила про ще більше чудо, яке станеться для всіх віруючих.

Весілля в Кані Галілейській справляла родина, якій бракувало вина. Ця родина перебувала за мить до ганьби, якби не втрутився Господь Ісус. Ми всі нагадуємо ту бідну родину, але в іншому відношенні. Нам усім бракує від народження чогось набагато більшого і чогось незрівнянно важливішого від звичайного вина. Ми всі народжуємося грішниками. Нам усім бракує праведності.  Ми всі – жебраки. 

Незважаючи на те, які в нас можуть бути статки або убогість. Незважаючи на те які дорогі або дешеві вина ми пємо, або й не пємо вин взагалі, ми – жебраки в очах Божих. Натомість нам не бракує гріхів. Ми народжуємося вкриті гріхом з голови до пят, пронизані гріхом до самої серцевини нашого єства. Ми – жебраки, що винні Богові усе наше життя і цілу вічність.

Але приходить Ісус і відбувається найбільше чудо з чудес.  Він забирає усі наші гріхи, усі наші борги на Самого Себе і на хресті Голгофи приносить за них Самого Себе – святого Бога і святу Людину. Своєю святою кровю Він змиває з нас усі наші гріхи. За всі наші гріхи Він приносить Богові повну заплату. Ми перестаємо боргувати Богові.  Ми – прощені.

Своїм славетним воскресінням на третій день по Своїй смерті на хресті Він дарує нам праведність.  Він проголошує нас виправданими.  Хрищенням у Христа ми зодягаємося в Нього.  Вірою в Христа ми отримуємо величезний дар – праведність Христову. Великий знак – переміна води на вино. Ще більше чудо – переміна жебрака на спадкоємця Царства Небесного. І саме це відбувається через Христову смерть і воскресіння. Саме це стається з вами через віру, яку творить у вашому серці Господь Святий Дух. Вірою в Христа ми стаємо посудинами вщерть наповненими праведністю Христовою. Не жебраками, а найбагатшими людьми на світі, яким належить усе, аж із Царством Небесним включно.

Що б не робили слуги, які б маніпуляції вони не виконували, вони нічого не добилися. Ми самі ні на що не спроможні. Все робить лише Христос.  Він – Чудотворець. Він – Спаситель.  Він люблячий Викупитель, Який сьогодні здійснює ще одне чудо для кожного з вас, любі брати і сестри, сьогодні на підтвердження вашого прощення і вічного життя у Царстві Божому, пропонуючи вам Своє істинне тіло та істинну кров у хлібі та вині Святої Вечері, аби в кінці здійснити ще більше чудо – воскресити усіх нас до вічного життя у Його Царстві, аби ми разом з Ним бенкетували у Царстві Божому, смакуючи найчудовіше вино та співаючи переможні співи з Христом на новій землі. Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.


Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

субота, 1 лютого 2014 р.

Псалом 15

Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм?
Хто мешкати може на святій Твоїй горі?
Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить,
і правду говорить у серці своїм,
хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого,
і свого ближнього не зневажає! 
Обридливий погорджений в очах його, і він богобійних шанує,
присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує; 
не дає свого срібла на лихву, і не бере на невинного підкупу.
Хто чинить таке, - ніколи той не захитається!