Рости на спасіння (проповідь)

понеділок, 28 липня 2014 р.

День Св. Володимира Великого, християнського правителя

     Сьогодні ми дякуємо Богові за життя київського князя – Св. Володимира Великого. Саме він став тим правителем Київської Русі, який домігся офіційного запровадження християнства у нашому краї. Будучи великим полководцем і політиком, він також сам став християнином і піклувався, аби його народ був спасенним. Переоцінити роль св. Володимира (Василя у Хрищенні) Великого у історії Русі-України, неможливо. Адже християнство не лише долучало Київську Русь до сім’ї європейських народів (як про це говорять нині багато політиків, і що саме по собі є другорядним), а насамперед благовістило Христа Спасителя, а отже принесло і продовжує приносити спасіння величезній кількості людей, які воскреснуть до вічного життя у Божому Царстві.
     «Ранком [Наступного дня] зійшов Володимир із царициними і корсунськими попами до Дніпра, і зійшлось людей без ліку: і ввійшли всі в воду, і стояли у ній по шию, а другі — до грудей, малі біля берега, інші тримали дітей, на руках, дорослі бродили, а попи ж стояли і творили молитву.
      І було видно радість велику на небі і на землі: стільки душ врятованих! А диявол стогнав, причитаючи: «О горе мені! Прогнаний я звідси! Тут думав мати житло, бо не було тут учення апостольського, не знали тут Бога, і радів я із служіння тих, що служили мені. А тепер я переможений невігласом, а не апостолами і мучениками, і вже більше не буду царствувати в цих землях».
      Охрещені ж люди розійшлися по домівках своїх. Володимир був радий, що пізнав Бога сам і люди його, подивився на небо і сказав: «Боже великий, що створив небо і землю! Зглянься на нових людей своїх, дай же їм, Господи, пізнати Тебе, істинного Бога, як пізнали Тебе країни християнські, і утверди в них віру правильну і неухильну. Поможи мені, Господи, проти супротивного ворога, надіюся на Тебе і на Твою силу в перемозі над його підступами». І, сказавши це, повелів будувати церкви і ставити їх на місцях, де стояли ідоли. І поставив церкву святого Василія на горі, де стояли ідоли — Перун і інші і де приносили їм жертви князь і люди.
     І почав ставити церкви і попів по інших городах, і людей приводити на хрещення по всіх городах і селах. І почав [Володимир] посилати забирать дітей у нарочитих мужів своїх і віддавати їх на навчання книжне. А матері плакали за чадами своїми, як за померлими, бо ще не були кріпкі у вірі.
     Через оцих, відданих на навчання книжне, і збулося пророцтво на Руській землі, в якому сказано: «У ті дні глухі почують слова книжні і ясною буде мова гундосих». Ці-бо не чули раніше мови книжної, але з Божого допусту і з милості своєї помилував їх Бог, як сказав пророк: «Помилую, кого захочу». Помилував-бо нас святим хрещенням і оновленням Духа, і за милістю Божою, а не за нашими ділами. Благословен Господь Ісус Христос, що возлюбив новоохрещених, Руську землю, і просвітив її святим хрещенням.
      От тому і ми припадаємо до Нього, кажучи: «Господи Ісусе Христе! Чим воздамо Тобі за все, що Ти воздав нам грішним? Не знаємо, чим воздати за дари Твої, великий бо Єси, дивні діла Твої, і величі Твоїй немає меж». Із роду в рід будемо восхваляти діла Твої, говорячи разом із Давидом: «Прийдіть, возрадуємося Господові і воскликнемо Богу і Спасителю нашому, предстанемо перед лицем Його у славослов’ї», славте Його, бо Він благий, бо вічна милість Його, бо звільнив нас від ворогів наших, тобто ідолослужителів.
      І ще скажемо з Давидом: «Заспівайте Господу нову пісню! Заспівайте Господу всім народом, заспівайте Господу, благословіть Ім’я Його, благовістіть з дня на день спасіння Його, возвістіть в народах славу Його, і серед усіх людей чуда Його, бо великий Господь і всеславний, і величі Його нема кінця». Яка радість! Не один і не два-бо зазнають спасіння. Сказав Господь: «Радість на небі буває і від одного грішника, що покаявся». А тут не один, не два, а незліченна кількість до Бога приступила, святим хрещенням просвітилася. Як сказав пророк: «Окроплю вас водою чистою, і очиститесь від ідолопоклонства вашого і гріхів ваших».
     І ще другий пророк сказав: «Хто, як не Бог, прощає гріхи і не ставить в провину неправду? І бажаючи цього — милостивий. Той наверне [до себе], і ущедрить нас, і ввергне у бездну гріхи наші». І [апостол] Павло говорить: «Браття! Скільки нас охрестилося в Ісуса Христа, і в смерть Його хрестимся, і хрещенням погребені-бо з ним у смерть, нехай, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми підемо в оновленому житті». І ще: «Старе минуло, тепер все нове». «Нині наблизилося до нас спасіння, ніч минула, а день настав».
     Завдяки князеві нашому Володимиру придбали ми доступ через віру до цієї благодаті, завдяки йому здобудемо славу і стоїмо. Нині ж, звільнившись від гріха і ставши рабами Господа, одержали плід свій у святості» («Повість врем’яних літ [з оповіді про 988 рік]».

Молитва на День Св. Володимира Великого, християнського правителя:

     Отче Небесний, у цей день ми приносимо Тобі щиру подяку за князя київського, Володимира Великого, якого Ти вчинив Своїм інструментом для принесення Святого Євангелія на простори Київської Русі. Просимо Духом Твоїм виставляти правильні пріоритети в нашому житті, аби ми завжди трималися Ісуса і горнулися до Нього, як до нашого Спасителя та вірно ділилися Твоїм Словом із нашими співвітчизниками. Заради Христа. Амінь.

середа, 23 липня 2014 р.

Навчати священній мові

     Частиною нашої релігії і служби Божої є навчати цій мові[1] та вивчати цю мову, без якої нічого божественного нам не вивчити. В ній чуємо ми, як промовляє Бог, ми чуємо, як до Бога кличуть святі і досягають наймогутніших чинів – таким чином дослідження, спрямоване на вивчення цієї мови можна справедливо назвати своєрідною месою або ж службою Божою. Через це я з усією серйозністю закликаю вас, аби ви нею не нехтували. Існує небезпека, що Бог може образитися такою невдячністю і позбавити нас не лише знання цієї священної мови, але й грецької, латини і всієї релігії.  Бо як легко Йому підняти якийсь язичницький народ, який зможе викорінити ці мови одним-єдиним ударом…
     …Нам потрібні богословські провідники, ми мусимо мати бійців, які стоять на лінії фронту проти мужів з інших народів і мов, мужів, які є вчителями, суддями і майстрами в цій мові….

Мартін Лютер, З лекції на Псалом сорок п’ятий




[1] Гебрейській.

вівторок, 22 липня 2014 р.

Розрізнення між природою і гріхом

     Писання свідчать стосовно доктрини про створення те, що Бог творив людську природу не тільки перед гріхопадінням, але й після нього, і Він надає цій нашій природі та єству (або ж нашому тілу та душі) обрисів та форми так, що людина, відповідно до свого єства, яке складається з тіла та душі, тепер також є творивом і ділом Божим, хоча й це твориво було так жалюгідно спотворене та вражене гріхом, як це чітко показують свідчення з Писання (5 М. 32:6; Іс. 45:12, 54:5, 64:8; Дії 17:26; Йов. 10:8; Пс. 138:8, 139:15; Рим. 12:2; Об. 4:11). 
     Так само Лютер пояснює і формулює доктрину про створення у Малому Катехізисі. Через те, що прабатьківський гріх не є від Бога (оскільки Бог не є ні автором, ані виконавцем гріха), то він також не є і творивом чи ділом Божим, а диявольським. Тому, аби не богохульствувати, роблячи Бога автором гріха або диявола творцем нашої природи та єства (тобто нашого тіла та душі), але для того, аби побожно розрізняти між творивом і ділом Божим та творивом і ділом диявола, ми повинні розрізняти між природою чи сутністю наших тіла та душі (котрі є творивом і ділом Божим також і тепер, після гріхопадіння) і гріхом (котрий є спотворенням нашої природи і ділом самого диявола).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

неділя, 20 липня 2014 р.

Проповідь на 6-у неділю П'ятдесятниці

      СЛОВО  ЛОВИТЬ ДЛЯ ЖИТТЯ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                           І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського. І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода. І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна. А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: «Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід». А Симон сказав Йому в відповідь: «Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода». А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись... І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати. А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: «Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!» Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: «Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!» І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним (Євангеліє від Св. Луки 5:1-11).


Нехай примножиться вам благодать та мир! (1 Петр. 1:2) Амінь.

             Дорогі брати і сестри, дорогою до своєї великої місійної праці серед індіанців в Америці, Франциск Хав’єр, повертаючись з Італії, проходив Іспанією поблизу своїх рідних місць. Коли він та його супутники увійшли в багату та родючу долину, то побачили як набаштах замку виграє соянчне проміння. «Яке чудове місце!» – промовив один із супутників Франциска. А потім, раптово зупинившись він вигукнув: «Отче Франциску, ми десь поблизу вашого дому!  Хіба то не замок Хавєрів там так виблискує між дерев?  Ми мусимо туди зайти і там побути, аби ви поспілкувалися з вашою матінкою і сім’єю!»

«З вашого дозволу, шляхетний пане», – відповів Франциск, «ми йтимемо далі. Моя оселя тепер там, куди угодно було послати мене Господеві. Я віддав свою земну домівку Йому і не маю наміру знову до неї повертатися. Таке відвідування і таке прощання принесе лише марний біль і жалі. Це буде наче озирання назад, після того, як вже поклав руки на плуга і, можливо розстроїть мене та вчинить непридатним до трудів, що лежать переді мною».

            Франциск Хавєр ухвалив рішення, міняти яке він наміру не мав і боявся певних спокус, які могли би повернути його до мирських радостей і скасування постанови про місіонерство. Такий вчинок зрозуміти можна особливо тоді, коли згадати про те, скільки разів ми могли скасовувати власні постанови про один або інший вид служіння Господу, а це могло бути і постанова про щоденне читання Писання, і постанова про відвідування церкви щонеділі і багато всяких інших наших власних постанов про різні благочестиві та Богоугодні діла.

            Сьогодні наш євангельський текст завершується дуже цікавими словами: «І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним».  Іншими словами перші Апостоли не боялися, що їх щось змусить покинути апостольську місію, не журилися тим, що їх спокусять їхні домівки, чудесна їжа, багатство, розкіш (якої вони в принципі не мали, бо були людьми віруючими) або ще щось.  Вони не ухвалюють знакових постанов, не приймають привселюдних рішень.  Вони просто усе кидають і йдуть вслід за Ісусом. Що ж спонукає рибалок ставати ловцями людей?

            Це робить Ісус і Його Слово. Христове Слово було настільки могутнє, настільки життєдайне, що Христові буквально в той день люди не давали проходу. Євангеліст Лука повідомляє нас, що «тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже». Натовп настільки тиснувся до Сина Божого, що в Нього залишався лише один вихід – стати на воду. Проте Ісус цього не робить. Він ще ходитиме по воді, але Його мета зараз зовсім інша – проповідь Божого Слова. Тож Ісус обирає Собі незвичну кафедру для проповідування Євангелія – човен Симона.

Інші рибалки після безсонної і марної ночі полоскали невода, в який понабиралося сміття, але не потрапило жодної рибини.  Хто ходив на рибалку, той лише частково зрозуміє розчарування цих чоловіків, аби повністю збагнути їхній настрій, слід заробляти рибалкою на прожиття.  Втім полоскання невода, як і деякі інші заняття не заважають слуханню Слова Божого. Тим більше Симон, як і будь-який віруючий чоловік, готовий посприяти проповіді Євангелія, яке несе прощення гріхів і дарує Царство Боже та вічне життя.

            Отже Ісус «увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна». Наш євангеліст пропускає сутність Ісусової того денної науки. Натомість Св. Лука розповідає нам про те, що сталося потім.  Власне кажучи, євангеліст так робить, бо саме на цьому наголос ставить Господь Святий Дух.

            Ісусові слова часто здаються нам невигідними за певних обставин або й навіть нелогічними. Буває, ми хочемо зробити по своєму, а не так як каже Господь, бо весь житейський досвід свідчить нам, що діяти вигідно та слід точно так, як каже нам наша плоть тощо. Але сьогодні все відбувається по-іншому. Після навчання Син Божий дає рибалкам дуже дивну команду.  До того ж ця команда дається у присутності натовпу людей, які, напевно теж мали певне уявлення про рибальське ремесло.

Ісус «промовив до Симона: «Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід. А Симон сказав Йому в відповідь: «Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода».  І ті, що були на березі та щойно чули Ісусову проповідь, і  рибалки, могли би висміяти Ісуса за Його команду, а Петра – за те, що Петро готовий взятися за виконання непрофесійного, з погляду світу, наказу.  Так насміхаються блудники з людей побожних, крадії із тих, що не займаються злодійством, а інтригани з тих, що бережуть добру славу не лише власну, але й оберігають репутацію інших людей.

Петро – професійний рибалка.  Він добре знає, що на мілководді риби більше і що краще рибу ловити вночі,а не вдень. Проте в човні в нього сидить Ісус, Син Божий. І щойно лунало Його Слово і це Слово «живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця. І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його» (Євр. 4:12, 13).

Це Слово – життєдайне і віро-творче. Воно не скасовує, не стирає ваш досвід. Але воно творить віру в Ісуса, довіру до Господа. Петро зазначає і про свій досвід, і про почуття, але воля його кориться Слову Ісуса.  Всупереч усьому, каже він, «за словом Твоїм укину невода». Так само як у звільнення від земної дороги і перехід до небесної оселі промовляє старенький і благочестивий Семен, побачивши немовля-Сина Божого в Храмі: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє».  Семен вірує в Слово Христа, Який лежить в нього на руках. Петро вірує в Слово Христа, Який сидить у нього в човні. 

Петро вірує в це Слово так, як воно є – у те, що це Слово каже. І він приступає до діла. «А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись... І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати».  Петро та його напарники виконують наказ Господа. І всупереч усім традиціям рибальства, стається чудо – «вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись...».  

Раніше Господь проповідував про віру, яка може наказувати рухатися горам. Доторкнутися до такої віри учні не можуть. Господь проповідує про Царство Небесне, якого учні нині бачити не можуть. Ісус говорить багато чудесних речей, які слухачі, віруючі, учні ані побачити, ані торкнутися не можуть. Але в цій чудесній ловитві – ловитві всупереч усім принципам рибальського ремесла – всі бачить плід, силу і дієвість Ісусового Слова, про яке Він промовляє через пророка Ісаю: «Як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдцеві, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» (55:10, 11).

Коли Господь дає, то дає щедро та сповна, як земних дарів так і духовних. Власне, Господь Ісус Христос за кожного з вас, любі брати і сестри, віддає Самого Себе у жертву на хресті, на смерть за всі ваші гріхи і провини, аби воскреснувши на третій день із мертвих, щедрою міркою проголосити вас сьогодні повністю прощеними.  Ісус дає вам не часткове прощення гріхів, а повне прощення гріхів.  Як невід рибалок проривається від безлічі риби – так небо розкривається над вами і на вас, що каєтеся у ваших гріхах і покладаєте надію на Ісуса Христа, виливається Божа благодать, Божа любов, Боже прощення і усі Божі дари, серед яких дар істинних тіла та крові Христових у хлібі та вині Святої Вечері та дар вічного життя у Божому Царстві.

Все це – ваше заради Ісуса, як і безліч риби в Петровому неводі поряд з Ісусом у човні. Бо де Ісус – там багатий і щедрий вилов риби, там Божа щедрість, там Божа любов, там повна мірка Божої благодаті та Христової Церкви, яку здавна зображають у вигляді човна.

Франциск Хавєр вирушав у місійну подорож, усвідомлюючи силу власної грішної плоті та величину спокуси, яку надалі представляв для нього світ. Петра ж у нашій сьогоднішній оповіді віра спонукає до визнання божественності Ісуса та власної гріховності. Як часто нам бракує саме такого визнання, бо без нього ми – фарисеї, навіть будучи місіонерами. А Петро сьогодні виявляє не лише побожність, покору, але й благочестивий страх. Звідси і слова Апостола: «Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!» 

Проте погляньте, любі брати і сестри, як наш люблячий Спаситель реагує на визнання Петром своїх гріхів. Він каже йому: «Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!»  Господь запевнює Симона у прощенні його гріхів. І не лише це робить наш благодатний Господь, але й передвіщає, що Петро буде робити далі – він ловитиме людей. Ловитиме не так як ловить нині рибу – на продаж або, щоби попоїсти. Так ловлять людей ті, що не проповідують Євангелія, а проповідують Закон, бо буква (Закон) вбиває.

А дух (Євангеліє) оживлює. Євангеліє спасає від смерті і дає істинне, вічне життя. Яке велике благословення має Петро і всі Апостоли!  Який блаженний поклик мають усі проповідники Євангелія!  І яке благословення маємо ми, любі брати і сестри, будучи спійманими неводом Євангелія до життя і то життя вічного, до якого спіймали нас були рибалки Христові, проповідуючи нам Євангеліє, у яке ми увірували і на яке ми уповаємо сьогодні.

Симон і його напарники ідуть вслід за Христом по-іншому, ніж іде Франциск Хавєр.  Вони, звісно, теж залишають усе, але вони ідуть, бо їх спонукає обітниця Христова. Ця подорож вслід за Христом триває серед істинних християн і нині. Хтось іде ловити людей – проповідувати, а хтось допомагати ловцям спасати людей до життя вічного, готуючи рибальські снасті та човни, бо сам він уже спасенний самою вірою в Христа. Заради Христа. Амінь.


Мир вам усім у Христі! Амінь (1 Петр. 5:14). 

субота, 19 липня 2014 р.

День Св. Пророка Ісаї

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Ісаю. Ісая, син Амоса, вважається за найбільшого з пророків, що писали і з усіх Старозаповітних пророків Новий Заповіт цитує його найчастіше. Його ім'я означає "Ягве [Господь] спасає".
     Ісая пророкував людям Єрусалиму та Юдеї приблизно з 740 до 700 року до Різдва Христового і був сучасником пророків: Амоса, Осії і Михея.  Ісая був палким проповідником Божого Закону, засуджуючи гріх ідолопоклонства. Він також проголошував надзвичайну втіху Євангелія, неодноразово наголошуючи на Божій благодаті і прощенні. За це його також часом називаєть Євангелістом Старого Заповіту.  Жоден інший пророк не пророкував більш чітко про грядущого Месію та Його спасенне Царство.  Ісая передвістив не лише дивовижне народження Месії (Ісаї 7:14; 9:6), Його безконечне правління (Ісаї 2:1-5; 11:1-16) і Його публічне служіння (Ісаї 61:1-3), але й роль Стражденного Слуги та Його замісницьку смерть (Ісаї 52:13-53:12).  Опис Апостолом Іваном Ісаї, що Ісая бачив славу Ісусову і говорив про Нього (Івана 12:41) - гідний підсумок його пророцького служіння.

Молитва на День Св. Пророка Ісаї:

Господи Боже, Отче небесний! Через пророка Ісаю Ти продовжив пророцький взірець навчання Твого народу правдивій вірі та через чуда виявляв присутність Твою у створенні, аби зцілити його від гріха. Дай, аби Церква Твоя, могла бачити в Сині Твоєму, нашому Господі Ісусі Христі, Пророка останніх часів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 15 липня 2014 р.

Аби вберегти нас від насичності

     Ми настільки нерозумні учні, що почувши щойно доктрину про вічне спасіння, ми думаємо, що вже вичерпали все в Святого Духа, ми швидко насичуємося, випускаємо книгу з рук і натомість слідуємо за нашими плотськими нахилами та вигодою.  Але все має бути зовсім по-іншому: оскільки ми бачимо, що Святий Дух не стомлюється проголошувати та зображати весь час одне й те саме – так і ми не повинні уникати діла з вивчення цього і особливо через те, що слова Святого Духа – такі, що їх ніколи не можна вивчити достатньо. Отже через таке глупство або насиченість ми маємо зіштовхуватися з серйознішою відплатою в Судний День, оскільки Святий Дух закличе нас до відповідальності перед тим фактом, що Він настільки старанно виставляв перед нами доктрину віри і зобразив її стількома кольорами та відтінками, що й квіти з травами не насолоджуються такою різноманітністю, яку дають нам Писання.  Упродовж Писань Він надав таку різноманітність в ученні і втокмачував одне й те саме, аби не дати нам спинитися в нашому дослідженні і вберегти нас від будь-якої насиченості, від якої би ми (коли би її мали) страждали.

 Мартін Лютер, З лекції на Псалом сорок п’ятий

неділя, 13 липня 2014 р.

Проповідь на 5-у неділю П'ятдесятниці

      ОЧІКУЮЧИ СИНІВСТВА
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                          
                Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас. Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих, бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії, що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих. Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла (Римлян 8:18-23).


Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир!  (1 Петр. 1:1, 2) Амінь.


Дорогі брати і сестри, у наших громадах є особлива категорія парафіян – через стан власного здоровя вони не можуть самостійно вийти з дому. Вони де-факто закриті в стінах власної квартири або дачі. Вони страждають не лише через біль, який завдає їм хвороба, але й, буває зазнають голоду тоді, коли їхні діти та внуки не дуже поспішають попіклуватися про тих, хто дав їм життя, виростив і виховав. Буває й так, що вони потерпають від самотності, від браку спілкування, бо якщо раніше вони могли без жодних проблем побувати в неділю в церкві, на службі Божій, вийти в місто, кудись поїхати, то тепер через старість і супровідні хвороби, нічого цього робити не можуть. Тепер вони страждають.

Ми бачимо так багато страждання у світі. Особливо нині, у час війни, коли мало не щодня ми чуємо про загибель наших українських воїнів, які захищають Україну від російської агресії на Донбасі. Ми бачимо страждання і біль родин, які втрачають чоловіків, синів, братів, батьків. Кожому християнинові та кожній християнці загибіль воїнів, які поклали своє життя за свободу нашого народу, за нашу країну, відгукується у серці болем і бажанням щось зробити, особливо для тих, підні яких загинули.

Ми бачимо поранених і то не просто тих, яких легко зачепила куля, але й бачимо тих молодих хлопців, що залишилися хто без рук, а хто без ніг. Війна, розвязана Путіним проти українського народу, принесла і далі несе дуже багато страждань. Сатана не хоче, аби жили в спокої та мирі, диявол не хоче, аби ми розбудовували нашу країну та церкви, а будучи убивцею і неправдомовцем, обманщиком, намагається звести якомога більше людей і знищити якомога більшу кількість людських душ не лише в цьому житті, але й в цілій вічності.

Коли ви бачите страждання хворих, коли ви бачите убивства і викрадення людей, як це роблять терористи на Донбасі і, як це зробила Росія з українською льотчицею, Надією Савченко, то згадайте першопричину усіх цих бід і страждань. І ця першопричина – гріх. Не гріх воїнів, які захищають свій рідний край. Захищати Україну владі та всім військовим наказав Господь Бог. Не гріх Надії Савченко, яка, будучи військовою, захищала свою рідну країну від тих ворогів, які хочуть роздерти Україну на клапті і поневолити наш народ, віддати його знову під владу бандитів. Хоча і всі наші воїни, і ми – грішні.  Першопричиною усіх страждань, які сьогодні є в Україні та в цілому світі є ще прабатьківський гріх, відступництво в раю наших прабатьків, Адама та Єви від святого Бога. Апостол Павло так підсумовує наслідок того найпершого гріха: «Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Рим. 5:12).

Усі згрішили і страждаємо усі. Цар і пророк Давид сповідує, що вже від миті нашого зачаття ми – грішні. «Я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя» (Пс. 50:7). Весь світ перебуває у гріхові, а де гріх, там – смерть, і звісно там – страждання. Страждають не лише люди, але все створіння. Погляньте, наприклад, на світ тварин. Недаремно існують ветеринарні лікарні. Погляньте на своїх домашніх улюбленців – їм теж відоме страждання. Недавно я бачив відео, на якому чоловік, зі співчуття до своєї старої вівчарки, запливав із нею в річку, бо лише у воді у тієї тварини, переставали боліти лапи і вона могла хоча б на деякий час заснути.

«Знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі», – промовляє нам сьогодні Апостол Павло. Причину цього зітхання і мук зазначив Господь Бог у час вигнання Адама і Єви з раю: «За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: «Від нього не їж», – проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся» (Буття 3:17-19). «Проклята через тебе земля», – каже Господь Бог нашому праотцеві, який ослухався Господа і впав у гріх. Пичина всіх страждань, всіх мук – у людському гріхові.

Диявол і його слуги, фальшиві проповідники і пастирі всіляко намагаються цю проблему применшити, адже коли ворога недооцінюєш, то маєш всі шанси програти не лише одну-дві битви, але й цілу війну. Фальшиві проповідники переконують людство в тому, що в нього достатньо сил, аби прийти самим до Бога, аби побудувати на світі, враженому гріхом, досконале суспільство, змінити все на краще. Україна на власному гіркому досвіді переконалася у марнотності співів фальшивих проповідників від політики, які переконували нас в тому, що в ХХ і в ХХІ столітті можна обійтися без ядерної зброї, без належності до НАТО і навіть без потужної армії. Мовляв, люди і міжнародна система договорів стають все кращими і доскроналішими. Сьогодні через обмани продажних політиків, через крадіжки колишніх українських можновладців і власне марновірство український народ вмивається кров’ю. Світ досконалим не стає і досконалим цей грішний світ ніколи не стане. Бог каже правду. Писання промовляє нам істину.

Єдина наша надія, єдина втіха, єдине підбадьорення і єдина сила, яка ніколи нас не підведе – Господь Бог. Вірність, піклування, любов нашого Бога робить нас оптимістами. «Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас» – каже Апостол Павло.  На місці страждаь через переслідування за Христа, на місце болю і смерті, на місце смутку і сліз має зявитися слава. У листі до филипян (1:23, 24) Апостол Павло пише: «Маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас». Бути з Христом значно ліпше навіть без тіла.

Але в нашому сьогоднішньому тексті Апостол не говорить про чекання воскресіння, яке мають душі покійних біля Божого престолу.  Тут Апостол говорить про повне і остаточне визволеня усього створіння, яке нині «покорилось марноті». Апостол, а через нього Господь Святий Дух промовляє про той день, коли наш Господь Ісус Христос повернеться у славі.

Цей день – дуже особливий для історії всього створіння. День, коли Адам і Єва, через підбурення диявола, впали у гріх, став найчорнішим днем історії світу.  Відтоді всі віруючі чекали на прихід Спасителя.  Слова війська небесного: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Лк. 2:14), якими ангели небесні хвалили Бога за народження Його Єдинородного Сина пролунали власне лише для вух пастухів, які пасли свої отари, і які першими прийшли поклонитися воплоченому Богові, що спочивав у яслах. Решта світу чудесного хору не чула.

Ангельські сурми, які залунають в Останній День змушені будуть почути не лише всі живі, але й мертві. Для одних цей      день буде днем страшного суду.  Для вас, що віруєте в Христа – день слави, день синівства, день відкуплення тіла. День страшного суду буде для тих, хто не кається у власних гріхах, не вірує в Христа і відкидає Його як Спасителя і Бога. Бо з Христом вони відкидають і те, що Він звершив і те, що Бог дає в Його Ім’я розкаяним віруючим.

Для нас це буде день слави, бо ми віруємо в Христа. Для нас це буде день слави, бо Христос вирішив найголовнішу проблему людства – проблему гріха. Ми всі були народжені в гріхові. А Христос народжений був без гріха.  Ми всі – грішні люди, а Христос – праведний і святий Бог, і праведна та свята людина. Через гріх ми всі були приречені не лише фізичної (тимчасової) смерті, але й до смерті вічної та нескінченних мук в аду. А Христос, будучи святим Богом і досконалою людиною мав би нескінченно жити.

Але Христос – милосердний Спаситель. Він не просто співчуває нам у наших слабкостях, болях і стражданнях, Він нас невимовно любить.  Через цю Свою невимовну любов Він, істинний Бог, стається істинною людиною.  Він стається істинною людиною, аби визволити нас із марноти гріха, аби принести кінець гріхові, а з гріхом принести кінець стражданню, болю і смерті.  Аби ми були прощені, Христос забирає усі наші гріхи на Себе і несе їх на Голгофу і там, будучи розп’ятим – невинний за винних – Він зазнає невимовних мук, бо на Нього був покладений не один гріх, а всі гріхи цілого світу – ваші і мої гріхи. Коли з уст Бога зриваються слова: «Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...» (Мть. 27:46), то яке ще треба свідчення про біль і страждання, які зазнав наш Спаситель за всіх нас?

Господь і Спаситель в муках вигукує ці слова, бо на Ньому не лише лежать усі гріхи людства – на Нього виливається весь гнів Божий за ці гріхи – за ваші і мої гріхи. Кров Христова обмиває всі наші гріхи і Христос, будучи принесений у жертву за всі наші гріхи, помирає за кожного з нас. Багато-хто тоді не бачив на Голгофі Царя Слави, а бачили знеславленого Ісуса Назарянина, Який помер ганбеною смертю. З ними через їхнє невірство їхня ганба залишиться навіки.  Бо Христос воскрес на третій день, проголошуючи віруючим виправдання і грядуще наше воскресіння з мертвих у день Його повернення у славі.

І той день буде днем нашої слави. Бо Ісус – наш Цар Слави. Нащ – Спаситель від гріха, від смерті та від влади диявола. Коли той день слави настане ми не знаємо, але до нього все ближче і, аби ми мали силу бути у славі наш Спаситель живить на весь час Своїм Словом, годує нас щонеділі Своїм істинним тілом у хліба та поїть нас Своєю істинною кровю у вині Святої Вечері, які, як і завжди поєднують нас із Ним і з тим прощенням, яке Він здобув для нас на хресті.

Коли Христос повернеться у славі, то ми будемо прославлені каже Апостол Павло. Ми, якщо будемо ще жити у час поврнення Христа, перемінимось, а якщо помремо до дня Його славетного повернення, воскреснемо у славі, аби тішитися вже досконалими, нетлінними тілами і життям у Божому Царстві повіки віків. То буде день коли ми зявимось, як Божі сини і Божі доньки – прекрасні, світлі, безгрішні, готові до вічного життя, до вічної радості, до вічного служіння Богові і до вічного прославлення нашого люблячого Спасителя.

То буде чудесний день відкуплення тіла – воскресіння і насолода тим, що Христос був вже зробив ще на Голгофі, відкупивши нас від прокляття гріха Своїми святими тілом і кров’я і то буде здійснення того, у що ми віруємо сьогодні, коли знову й знову підсумовуючи наше вірування промовляємо: «Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку!» Заради Христа. Амінь.  Прийди, Господи Ісусе!  Хай швидше зявиться в нас Твоя слава. Амінь.


Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

субота, 12 липня 2014 р.

День Апостольської ревності - святих Апостолів Петра і Павла

  Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Апостолів Петра й Павла. Церковні джерела стверджують, що ці два стовпи Новозаповітної Церкви стали мучениками в один і той самий день, під час переслідування Нерона.
    Новий Заповіт багато розповідає про цих двох апостолів.  Петро був з Ісусом від початку Його служіння і служив як речник учнів. Незважаючи на непохитну віру, Писання свідчить також про декілька його падінь, як-от: докір Ісусові (Матвія 16:21-23) і його потрійне відречення від Господа (Матвія 26:69-75).  Після Ісусового вознесіння, Петро далі залишався лідером у Церкві (Дії 1:15; 2:14; 15:7).
          Павло, побожний єврей, відомий також як Савл, вийшов на сцену світової історії, як переслідник Церкви. Після чудесного навернення, у якому Савлові з'явився Сам воскреслий Христос, Павло став могутнім проповідником благодаті Божої.  Під час своїх трьох місіонерських подорожей (Дії 13-14; 16-18; 18-21) Павло пройшов сучасну Туреччину і Грецію.  Новозаповітна оповідь про його життя закінчується тим, що Павла взято під домашній арешт в Римі (Дії 28:16), хоча церковне передання притримується того, що перед поверненням до Риму, Павло побував у Іспанії.

Молитва на День Апостольської ревності:

Милосердний і вічний Боже!  Твої святі Апостоли, Петро і Павло, отримали благодать і силу покласти власне життя заради Твого Сина.  Зміцнюй нас Твоїм Духом Святим, аби ми могли сповідувати Твою правду і завжди були готові покласти власне життя за Того, Хто поклав Своє життя за нас - Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 11 липня 2014 р.

День Св. Іринея Ліонського

       Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Іринея Ліонського.  Вважається, що він був уродженцем Смирни (сучасного Ізміру на території Туреччини), навчався у Римі, а пізніше став пастирем у Ліоні (теперішня Франція).  Приблизно 177 року, коли Іриней перебував у від'їзді, розпочалися жорстокі переслідування християн у Ліоні, які привели до мучеництва їхнього єпископа.  Тож коли Іриней повернувся, то став новим єпископом Ліону.  Серед його найславетніших творів - праця, яка засуджує єресі, зокрема, єресь гностицизму, що заперечувала доброту творіння. На противагу цій єресі Іриней сповідував, що Бог викупив Своє створіння через воплочення Сина. Іриней також утверджував вчення Писання, які були передані йому та через нього, як нормативи для Церкви.

Молитва на День Св. Іринея Ліонського:

Всемогутній Боже!  Ти дав сили слузі Твоєму, Іринеєві, сповідувати правду проти всяких нападів марної доктрини.  Милосердям Твоїм тримай нас непохитними у правдивій вірі, аби постійно могли ми ходити в мирі, який веде до життя вічного; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 9 липня 2014 р.

День Св. Пророка Єремії

     Сьогодні ми дякуємо Господу за cвятого пророка Єремію. Він служив у південному царстві Юдеї приблизно від 627 по 582 роки до Р. Х.. Будучи пророком, він передвіщав, свідчив, і пережив Вавилонську облогу та остаточне руйнування Єрусалиму 587 року до Р. Х.. У своєму проповідуванні він часто використовував такі символи, як мигдалева галузка, кипляче горня (Єремії 1:11-14), винні бурдюки (13:12-14) і образ гончаря за працею (18:1-17).  Все його пророцьке служіння було проповіддю, яка через слово і вчинок передавала Божий гнів на Свій бунтівний народ. Єремія страждав від неодноразового відречення і переслідування від своїх співвітчизників.  Наскільки відомо, Єремія помер у Єгипті - туди забрали його силоміць. Його згадують і вшановують за безстрашний заклик Божому народові до покаяння.

Молитва на День Св. Пророка Єремії:

     Господи Боже, Отче небесний!  Через пророка Єремію Ти продовжив пророцький взірець навчання Твого народу правдивій вірі та через чуда виявляв присутність Твою у створенні, аби зцілити його від гріха. Дай, аби Церква Твоя, могла бачити в Сині Твоєму, нашому Господі Ісусі Христі, Пророка останніх часів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 8 липня 2014 р.

Квіти біля церкви

Квіти біля нашої церкви Хреста Господнього в місті Кременці.


понеділок, 7 липня 2014 р.

Різдво Св. Івана Христителя

    Сьогодні ми згадуємо Різдво Св. Івана Христителя, Предтечі Христового.  Св. Іван Христитель, син Захарії і Єлисавети, народився у священицькій сім’ї. Його народження було дивовижним чином проголошене його батькові Ангелом Господнім (Луки 1:5-23), і з нагоди його народження, його старенький батько виголосив гімн хвали (Луки 1:67-79). У Західній Церкві цей гімн називається Benedictus і служить традиційним євангельським кантом на Утрені. Про події з життя Івана Христителя і його вчення можна дізнатися з усіх чотирьох Єванеглій. У Пустині юдейській, біля річки Йордану, Іван почав проповідувати заклик до покаяння і обновлення Хрищення і він говорив натовпам, вказуючи на Ісуса Христа, Спасителя: «Ось Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» (Івана 1:29). Іван осуджував аморальне життя іродіянських правителів, через що Ірод Антипа, тетрарх Галілеї наказав його арештувати і ув’язнити у величезній фортеці Махарей біля Мертвого моря (Марка 6:17-29). Там Ірод наказав відрубати Іванові голову (Марка 6:17-29). Івана ми згадуємо і вшановуємо, як того, хто своїм проповідуванням Агнця Божого і готував дорогу грядущому Месії і вказував на Христа.

    Молитва на День Св. Івана Христителя:


    Всемогутній Боже!  Через Івана Христителя, Предтечу Христового, Ти був проголосив спасіння. Дай, аби й ми могли пізнати це спасіння і служили Тобі в святості і праведності по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, Твого Сина, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 4 липня 2014 р.

Презентація другого тому Творів Лютера українською мовою

  В неділю 6 липня (День Св. Яна Гуса), після служби Божої, як на те Божа ласка і воля, відбудеться презентація чергового, 2-го тому творів великого реформатора Церкви, доктора Мартіна Лютера українською мовою. Назва тому "Слово і Таїнства". Том виданий Фундацією "Лютеранська спадщина" (Lutheran Heritage Foundation). Учасники презентації зможуть отримати цей важливий богословський том, який стане корисним інструментом для християнського життя. Вітаєтьcя невелика пожертва (40 грн.) на християнське книговидання.

вівторок, 1 липня 2014 р.

Вітаємо брата Сергія Сторожука!

29 червня ц. р., після дослідження Малого Катехізису доктора Мартіна Лютера та визнання євангельського лютеранського віросповідання на службі Божій в київській парафії Воскресіння, до Святого Причастя в Євангельській Лютеранській Церкві було запрошено брата Сергія Сторожука.  Ми вітаємо брата Сергія з цією важливою подією у його житті та зичимо братові многая і благая літа у спасенній вірі в Христа Спасителя!  Світлина: під час складання іспиту віри на службі Божій.