Рости на спасіння (проповідь)

вівторок, 30 вересня 2014 р.

Церква і дисципліна

Брак церковної дисципліни відбирає від нехристиянського світу значну частину сили церковного послання. Коли від явного грішника не вимагають розкаятися, то виникає ілюзія, що покаяння не є передумовою для спасенної віри. Коли церкві не вдається застосовувати дисципліну, то церква, відповідно, проповідує прощення без покаяння і виправдання, по якому не йде освячення. Як може церква взагалі проповідувати значиме прощення, якщо вона не проповідує покаяння?  Як може вона взагалі приймати сповідування віри, яке не супроводжується скиданням гріха і зодяганням діл праведності? (Див. Еефесян 4:22-24; 2 Коринтян 5:17; Якова 2:18, 26; 1 Івана 3:3-10).  Справді, для церкви приймати сповідування віри від грішника, а з ним  і його членство в церкві, і водночас дозволяти йому залишатися в неприборканих гріхах – означає посилати світові найбільш заплутане і навіть фальшиве послання про гріх і благодать.

Артур Клемент, Помічники пастиря: довідник для церковних старійшин або дияконів 

понеділок, 29 вересня 2014 р.

День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика

Сьогодні ми згадуємо Св. Кіпріана Карфагенського і дякуємо за нього Господу.  Св. Кіпріан (прибл. 200-258 р. по Р. Х.) був славетним єпископом північно-африканського міста Карфаген приблизно 248 року по Різдві Христовім. Під час переслідувань римського імператора Деція, Кіпріан із Карфагену втік, але через два роки повернувся.  Він був змушений брати участь у розв'язанні проблеми тих християн, які відпали від віри під час переслідувань, а тепер хотіли повернутися в Церкву.  Було ухвалено рішення, що цих християн, що були відпали, можна відновлювати, але їхнє відновлення може відбуватися лише після періоду покути, яка продемонструє їхню вірність. Під час переслідувань у час імператора Валер'яна, Кіпріан спочатку переховувався, а потім здався владі. 258 року по Різдві Христовім йому за віру в Христа відрубали голову.

Молитва на День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика:

 Всемогутній Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Кіпріанові, відвагу сповідувати Ім'я нашого Спасителя, Ісуса Христа, перед правителями цього світу і Ти дав йому мужність померти за проголошувану ним віру. Подай нам сили, аби ми завжди готові були звістити причину надії нашої і радісно постраждати заради нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 28 вересня 2014 р.

Проповідь на 16-у неділю П'ятдесятниці

         ПРІОРИТЕТИ                                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                           
Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні. Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Отож, не журіться, кажучи: «Що ми будемо їсти», чи: «Що будемо пити», або: «У що ми зодягнемось?» Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперше Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!   (Євангеліє від Св. Матвія 6:24-34).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, одного разу королева Єлизавета попросила якогось багатого купця здійснити важливу подорож від імені та заради англійської корони. Купець почав відмовлятися, кажучи, що довга відсутність  виявиться фатальною для його справи. «Ви займайтеся моїми справами», – відповіла королева, «а я займуся вашими».

Минув час. Наш купець повернувся, виконавши місію королеви. І виявив, що його справа через патронаж і опіку королеви значно виросла і він став значно багатшим, аніж був перед тим, як вирушити в подорож за дорученням англійської корони. Він займався головним, а все інше йому додалося.

Сьогодні наш Господь Ісус Христос дає нам виразний наказ, що саме нам шукати і чим саме нам слід займатися насамперед. Сьогоднішнє наше Євангеліє розпочинається зі слів Божого Сина про служіння. Він каже, що є всього на всього два пани, яким можна служити.  І це – Бог або мамона.  Ви можете здивуватися і сказати, що мовляв, поклоніння мамоні стосується, напевне лише часу Христового земного служіння.  Проте це не так. Поклоніння мамоні продовжується повним ходом і в наш час.

Сучасний світ – яскравий представник поклоніння мамоні. Послухайте, як засуджує Господь Святий Дух вустами пророка Амоса  поклоніння мамоні: «Послухайте це, ви, що топчете бідного, і що прагнете винищити всіх убогих з землі, кажучи: «Коли то мине новомісяччя, щоб нам збіжжя продати? і субота, щоб нам відчинити збіжеві комори? Щоб зменшити ефу, і щоб шекля побільшити, і щоб викривляти обманну вагу, щоб купувати за срібло нужденних, а вбогого за взуття, і попродати послід збіжевий?» Господь присягнув славою Якова: «Не забуду ніколи усіх їхніх вчинків!» (8:4-7) Господь не забуде поклоніння мамоні могутніх цього світу!

Що сучасна Україна дуже відрізняється від Старозаповітного Ізраїлю? Можливо, в нас неділя – день святий і принаймні зранку не працюють базари та магазини? Чимало наших братів і сестер нарікають, що не можуть прийти до церкви недільного ранку саме через те, що змушені працювати! Якщо до них існує примус, то ситуація набагато гірша з тими, хто добровільно вирішує попрацювати у святий день, аби якось поліпшити власне становище, удосконалити своє життя, поправити свій фінансовий стан. Це і є, любі брати і сестри, поклоніння мамоні.   Заплату за таке поклоніння Господь проголошує: «І станеться в день той, говорить Господь Бог, і вчиню захід сонця опівдні, і для землі серед світлого дня воно стемніє. І оберну ваші свята в жалобу, а всі ваші пісні в голосіння, і на всі стегна спроваджу верету, а на всякую голову лисину, і вчиню це, немов та жалоба по одинакові, кінець же отого, немов гіркий день!» (Ам. 8:9, 10).

Думка про те, що цієї неділі я поліпшу власною працею власне таки становище, а наступної прийду на службу Божу, якраз і є тим, що засуджує сьогодні Бог Син, кажучи: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні». Але як нам жити?  Нам так багато всього потрібно для життя! 

Справді? Але що потрібніше?  Господь каже нам сьогодні: «Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?» Що для вас важливіше атрибути життя чи саме життя? Одяг для тіла чи саме тіло?  І це дуже серйозне застереження від Творця. Він каже нам: «Виставляйте правильні пріоритети!» Ви і ваше життя – набагато головніші від усіх тих речей, за якими ви женетеся. Допоки не пізно, виставте правильні пріоритети!

Якщо не можете виставити їх самі, озирніться на довколишній світ. Господь перше наводить приклад з їжею. У нас є спокуса думати, що наша їжа – відповідальність лише наша особиста.  Проте Господь Ісус таку думку спростовує: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?»  Журба нічого не вирішить.  Як і не вирішить наших проблем із хлібом насущним нехтуванням Подателем хліба. І навпаки наш достаток прямо залежний від нашої надії на Нього, нашого поклоніння Йому.

Так само, власне кажучи, як і одяг. Божий Син засуджує наші клопоти про одяг: «І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!»

Ми не даруємо власний одяг людям, яких ми шануємо та любимо. Тим більше ми не прикрашаємо свої домівки одягом у найурочистіші миті нашого життя.  Ми даруємо квіти.  Живі квіти ми використовуємо як прикраси. Квіти – створіння Божі. Звісно, селекціонери виводять різні нові сорти. Але вони використовують прекрасну основу і чудесний матеріал вже створений Богом. Господь прекрасно зодягає Свої рослини, квіти. Господь тим більше попіклується про одяг для Своїх дітей.

Наш Спаситель робить висновок: «Отож, не журіться, кажучи: «Що ми будемо їсти», чи: «Що будемо пити», або: «У що ми зодягнемось?» Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно». Хтось може сказати: «Тобто я можу тепер не працювати і Бог мені дасть усе, що потрібне?» Ні – Господь тут не каже, аби ми не працювали. Він каже, аби ми не журилися і, аби ця журба на змушувала нас поклонятися мамоні, який нічого не дає.

Господь каже, аби ми замість журби, яка мимоволі ставить на перше місце в нашому житті мамону і відводить від істинного поклоніння Богові, надіялися на Нього і поклонялися Йому. Любили не мамону, не гроші, а Бога, Який створив нас і Який продовжує про нас піклуватися. Господь каже, аби ми трималися Бога і нехтували мамоною, а також служили Богові і покладалися на Його опіку, як той купець, який вирушив на виконання місії королеви Єлизавети. Якщо людина (навіть королева все одно залишається людиною) виконала своє слово, то тим більше Своє Слово виконає Бог. «Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії», – каже Апостол Петро (1 Петр. 1:25).

А в кінці звучать найголовніші слова Спасителя. Він каже: «Шукайте ж найперше Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться». Найголовнішим пріоритетом нашим є Царство Боже і Божа праведність. Навіть якщо ми тут заробимо десятки або сотні мільярдів доларів, вони нічого не дадуть нам для нашого майбутнього, справжнього майбутнього. Жодна сума грошей не врятує українського олігарха від вічних мук у пеклі. Як і не врятують жодні кошти найбіднішого українського громадянина. Все людське життя, з людською праведністю обов’язково закінчується фізичною смертю і вічністю у вогняному озері зовнішньої темряви, де плач і скрегіт зубів (Мт. 22:13).

Вічне життя, радість, блаженство є лише у Царстві Божому. У Царство Боже може ввійти лише людина праведна, тобто людина зодягнена у праведність Божу. Господь каже, аби ми просто трудилися для цього життя, а справді шукали Його Царства і Його праведності. А де нам знайти Боже Царство?  Де нам шукати Божу праведність?

Господь каже нам, що далеко на пошуки вирушати не треба. Він каже: «Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. 6 Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух» (Ів. 3:5, 6). А тим, хто народився згори, хто охрищений в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, тим, що вірують, Він каже: «Божеє Царство всередині вас!» (Лк. 17:21). Царство там де Цар Небесний – Ісус Христос.  Вам, що каєтеся в гріхах і надієтеся на Христа, Апостол Павло каже: «Ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність» (Рим. 8:9, 10).  Він нас підбадьорює: «Ви всі – сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:26, 27).

Царство – там де Цар.  Якщо Цар Христос живе всередині вас вірою, то й Царство Боже вже всередині вас.  Якщо ви у Христа зодягнулися, то ви зодягнуті у Його праведність. Аби ви були зодягнуті у Його праведність, Син Божий забрав на Себе усю нашу праведність, з усіма її гріхами та переступами і приніс Себе Самого в досконалу жертву на хресті.  В Його Імя вам дарується прощення. В Ім’я Христа розп’ятого і воскреслого ви – виправдані.  В Його Ім’я ви маєте вічне життя. Праведний, каже пророк, житиме вірою в Христа.

Саме проти цього буде найбільше воювати диявол. Саме це найбільше непокоїть мамону. Саме для того, аби від вас відібрати Царство Боже і воскресіння до вічного життя у Царстві Небесному, такі титанічні зусилля на всіх рівнях ворог роду людського спрямовує на те, аби змусити вас втягнутися в перегони світу і журбу, яка неминуче з ними пов’язана.

Бо тоді наша віра слабне і в кінці, не маючи поживи, вона помирає, а з нею втрачається і Царство Боже і праведність Христова. Бо немає віри – немає Христа, не має Його праведності, немає Його Царства і воскресіння до вічного життя. А є лише марна гонитва за добрами цього світу, суєта суєт і шалені перегони до вічного вогню аду.

Наш Господь любить нас і бажає нам добра. Він хоче, аби ми жили вічно. Через це Він знову наголошує: «Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!» І натомість запрошує нас щонеділі на святковий, щедрий банкет, де ми не лише чуємо Його Слово, але й куштуємо істинне Христове тіло та п’ємо істинну Христову кров під виглядом хліба та вина Святої Вечері, аби бути одним із Христом, аби Царство Боже міцніло в нас і аби праведність Христова щонеділі покривала нас з голови до ніг та годувала нас поживою небесною повіки. А до того часу люблячий Бог даватиме нам усе необхідне для нашого життя в цьому світі. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).

субота, 27 вересня 2014 р.

Свято перемоги християнства

     Сьогодні в нас - одне із найперших свят, яке Церква почала святкувати щорічно і робить це далі. День Святого Хреста Господнього традиційно служить нагадуванням про віднайдення 27 вересня 320 року хреста, на якому був розп'ятий Ісус. Цей хрест було віднайдено Оленою, матір'ю римського Імператора Костянтина Великого.  У зв'язку із освяченням базиліки на місці розп'яття Ісуса і Його воскресіння, Костянтин 335 року видав наказ про святкування цього дня.  Благочестива християнка Олена допомогла визначити і провести дослідження  багатьох Біблійних місць, пов'язаних із життям, служінням, смертю і воскресінням Ісуса. День Святого Хреста Господнього залишився популярним і в східному , і в західному християнстві.  Чимало лютеранських парафій називаються парафіями Святого Хреста. 

Молитва на День Святого Хреста Господнього:

Милосердний Боже!  Твій Син, Ісус Христос, був піднесений на хреста, аби понести гріх світу і притягнути до Себе всіх людей. Дай, аби ми, що славимо Його смерть задля нашого викуплення могли вірно прислухатися до Його поклику нести хрест і йти за Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 24 вересня 2014 р.

Коли нападає сатана

В церкві так буває, що після того, як Христос об’являє мудрість і проповідування Слова спасіння і благодаті – незабаром слідує хрест. Бо проти Нього змагається сатана разом із мудрими, могутніми, святими і лицемірами і все, що є у світі видатного, він піднімає проти Слова та вірних. Він не може стерпіти благодаті, яка ллється з вуст Царя або ж Слова Євангелія, бо воно руйнує його царство.  Сатана – князь смерті і автор гріха. Він – дух мороку і замішання, дух обманів і протизаконня. І до того ж це – царство світу. Проте, як каже Іван, Христос з’явився: «щоб знищити справи диявола» (1 Івана 3:8), аби розвіяти його царство і розділити здобич.  Тож обов’язково мусить бути так, що сатана лютує і буйствує, бо він не відмовиться від свого царства нечестивості і смерті.  Через це він хапає цих посланців Слова і вбиває їх. Він непокоїть і пригнічує нас, він веде нас до відчаю і залякує нас. Він піднімає секти, єресі та тиранів. І так з кожного боку він захищається силою і обманом, і атакує Христове Царство.  І так як Христос ставиться до сатани, так і сатана намагається зруйнувати такі діла Христа, як життя, праведність, радість і тому подібне.

     На це натрапляємо ми й сьогодні. Незабаром по тому, як в якомусь місці з’являється Євангеліє, руйнується і нищиться мир світу.  «Бо коли сильний муж дотримувався спокою, то був мир, а коли приходить хтось сильніший від нього, тоді здіймає він шум» (Луки 11:21 і далі), тоді він гнівається і доводить усе до безладу.  Тоді ми справді чуємо нарікання світу, які й сьогодні підносяться: «До того, як прийшла ця доктрина, все було спокійно, мирно і все процвітало. А тепер, коли почали навчати цій доктрині, то все непокоїться повстаннями, приходить до замішання через війну і кровопролиття і ні в чому немає успіху».

     Звісно, такі голоси – голоси нерозумних мужів, які не знають, що здійснюється Словом. Христос діє через Слово, аби звільнити людей від смерті та гріха; диявол, з іншого боку, хоче, аби все було зруйноване смертю і гріхом. Отже як може бути інакше, щоб мир руйнувався і кожен веде боротьбу за збереження свого царства – Христос проти сатани веде боротьбу служінням Слова, а сатана – проти Христа своїми членами, єретиками, фальшивими братами і тиранами? Тож, коли ви бажаєте радіти в Христі, то заради Нього мусите терпіти сум, замішання, внутрішні та зовнішні томління. І причина полягає в тому, що ви не можете горнутися до Христа, не ображаючи князя світу. Ви не можете горнутися до Бога життя, не повстаючи проти автора смерті. Але недосвідчені мужі про це судити не можуть.  Вони причини сум’ять, розбратів, єресей та інших бід, приписують святому Слову Божому, тоді як справжньою причиною всього цього є диявол і його члени. Але чому вони не залишать Царство Христове в спокої?  Чому вони висловлюють претензії на те царство, яке належить Христові? Людина була створена для життя, для спасіння, для праведності.  Чому ж тоді сатана лютує, коли Христос це робить, коли Він прощає гріх, коли Він дарує життя,коли Він спасає, коли Він претендує на Своє Царство?  Отже той факт, що сатана гнівається і піднімає в світі безлад не є провиною Бога, Який відвідує нас зі Свого чистого милосердя Словом Своїм, а є ці безладдя провиною диявола, який нападає на Слово заради свого царства гріха і смерті. Але світ в це не вірує. Тому Богові байдуже на їхні нарікання, але Він вривається Своїм Словом, незважаючи на те наскільки вони там мимрять собі і огризаються Але Він каже: «Господь царюватиме на землі – люди, створіння, світ і все, що в ньому – Моє».

     З цієї причини починається війна з дияволом, який не відпускатиме Божих людей точно так, як фараон відмовлявся відпускати євреїв і як він воював проти Мойсея (Вихід 5:2 і далі).  Це ж саме стосується сьогодні й нас. Коли ми хочемо виводити Божих людей, фараон проти нас набухає гнівом і повстає.  Сила Слова виявляється в тому, що в нас усією Своєю зброєю воює Христос – «щитом віри і мечем Слова» (Еф. 6:16, 17). Тож ми вдаряємо ворога зусібіч, перше виводячи на світло його обмани і брехні в єретиках, а потім вихоплюючи та захищаючи наших людей, аби вони могли витривати в святій вірі та житті». Ця війна триває безперервно і надії на мир немає. Отже проти тиранів, яких ми подолаємо лише через терпіння і мовчанку, мусимо озброюватися терпеливістю, вірою, прикладами Христового хреста. Проте брехливих учителів ми подолаємо не терпеливістю і мовчанкою, але проти них ми повинні діставати обсічного меча (Євр. 4:12), яким «ми руйнуємо задуми, і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога» (2 Кор. 10:4, 5).
     
     Тут ви бачите якого Царя ми маємо. Після того, як Він нас навчив і вилив на нас Свої обітниці і Словом Своїм переставив нас до Свого Царства (Кол. 1:13), одразу з’являється сатана і розпинає нас.  Бо «усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані» (2 Тим. 3:12) і подібним чином: «через великі утиски треба нам входити у Боже Царство» (Дії 14:22). Але наш Цар не покине нас. Він – присутній і воює в нас проти влади тиранів і проти обманів диявола. І воістину Він чинить нас невразливими до брехливих учителів і безпечними проти влади тиранів.

     Отже, ви, браття і отці, які одного дня будете керувати справами церков, повинні бути озброєні і підготовлені не лише до того, аби навчати та напучувати добрих, які мислять правильно у вірі, але й воювати проти противників і докоряти противникам.  Інакше, коли не буде людей, які воюють на лінії фронту проти противників і які спростовують їх – коли не буде мужів, які докладно роз’яснюють місця та ідеї Писання, вкрадені ворогами і коли не буде мужів, які захищають правду, то церкви незабаром будуть розсіяні. Тому він каже тут: «Господь – могутній у битві, оскільки терпеливістю Своєю Він долає всяку владу і тиранію світу і «робить нас (як знаходимо в Єр. 1:18) укріпленими містами, залізним стовпом і мідною стіною» та (Іс. 50:7) «крем’яними обличчями». Таким чином ми можемо зносити всі удари, в’язниці, кайдани і смерть. Коротко кажучи, все, що би не бажали зробити світ і диявол у своєму найбільш гіркому гніві, ми здолаємо через Того, Хто живе в нас. Тож, коли ми воюємо проти обманів диявола, то Він долає в нас теж. Це – наша війна, незважаючи на те, якою вона може ставати небезпечною, вона все-одна приносить нам найбільшу радість, бо перемога залишається нашою.

     Тож коли Він каже: «Підпережися», то це – обітниця, наче Він каже: «Ти буде наймогутніший Велетень у тому, що Ти захищатимеш у святих Своє Слово і дари Святого Духа терпеливістю і спростуванням Твоїх противників».

     Проте Він додає: «Прив'яжи до стегна Свого, Сильний, Свого меча» і вибирає військову аналогію так наче він каже: «Щомиті ти мусиш бути підготовлений та оснащений, аби меч Твій був завжди на стегні Твоєму, а не висів десь на стіні, іржавіючи». Тож читаємо в Ефесян 6:15: «взувши ноги в готовість Євангелії миру».  Служитель повинен бути готовим, він повинен мати меч в руці. Хоча диявол трохи спочиває, він ще повернеться.  Ми не повинні хропіти так наче ми кинули працю. Він ослаб на трохи часу, але він не перестає повертатися.   

     Тож ми завжди повинні бути готовими і очікувати, що ворог повернеться будь-якої миті…. Наш Цар не вдаряє для того, аби зруйнувати людей, а для того, аби спасти їх.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом сорок п’ятий

вівторок, 23 вересня 2014 р.

Те саме тіло і та сама душа

   
Стосовно воскресіння плоті і вічного життя, Писання свідчать про те, що сама сутність (звеличена) нашого тіла (Йов. 19:26), буде воскрешеною без гріха. І в житті вічному у нас будуть ті самі душі, але так само звеличеними і без гріха.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

понеділок, 22 вересня 2014 р.

Святеє Святих Християнської Церкви

   
"Одне Хрищення"(Еф. 4:5) є первісною купіллю відродження в Христа і в Його Церкву, тоді як часто повторювані банкети Вечері - тими самими багатствами, які здійснили наше викуплення: Господніми тілом і кров'ю (1 Кор. 10:16).  Ці неперевершені присутність і роздавання Христових правдивих тіла та крові є унікальними для Таїнства Вівтаря (пор. Євр. 13:10). Тож не буде перебільшенням  назвати цю таємницю "нічим  не меншим від Святого Святих Християнської Церкви, Ковчегу Заповіту і Сидіння Милосердя Нового Заповіту... реального вінця усіх засобів благодаті" (К. Ф. В. Вальтер).

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

неділя, 21 вересня 2014 р.

Проповідь на 15-у неділю П'ятдесятниці

УЧИНКИ ПЛОТІ ТА ПЛОДИ ДУХА
                                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                           
І кажу: ходіть за Духом, і не вчините пожадливости тіла, бо тіло бажає противного Духові, а Дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете. Коли ж Дух вас провадить, то ви не під Законом. Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого! А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких! А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями  (Галатів 5:16-24).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, одна матуся спекла дуже смачного торта і покривши його шоколадною глазурю та йдучи в центр міста, сказала своєму синочкові: «Синочку, поки мене немає вдома, не зачіпай торта». «Добре, мамо», – обіцяв син. Повернувшись, мати зауважила шоколад і між пальцями свого сина і на кутиках його рота. «Хіба я тобі не казала не зачіпати торта?» «Казала». «Хіба я не казала тобі, що коли сатана тебе спокушує, то слід йому сказати, щоб він забирався геть від твого обличчя?» «Казала. Але він зайшов ззаду і підштовхнув мене просто до торта», – відповів син матері.

Як часто всі свої гріхи ми перекладаємо на диявола!  Це – правда, що диявол безпосередньо причетний до нашого нинішнього грішного стану. Адже якби не його обмани та підбурювання нашої праматері, Єви до гріха, історія людства могла би скластися зовсім по-іншому і ми всі сьогодні прославляли би Господа, живучи вічно в раю. І це правда, що наш «супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петр. 5:8).

Але дуже часто ми хочемо поводитися як хлопчик, котрий не зміг виконати наказу своєї матері і нашкодив, а потім всю провину спихнув на диявола. Мовляв, це він підштовхнув його до того смачного і водночас злощасного торта!  Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла нагадує нам про нашу власну відповідальність і про те зло, яке живе не поза нами, а безпосередньо в нашому тілі.

Апостол говорить нам про постійну боротьбу, яка буде відбуватися в нашому тілі аж до дня нашої фізичної смерті або ж до повернення Господа Христа у славі. Цю постійну боротьбу відчував і сам Апостол. Ось як він описує цю власну боротьбу в листі до християн у Римі (7:14-20): «Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх. Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю. А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Знаю-бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені».

Апостол Павло сьогодні підсумовує наш стан такими словами: «тіло бажає противного Духові, а Дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете». Ви, напевно, у власному житті потрапляли в таку ситуацію, що мимоволі робили те, що хоче ваша плоть і лише дещо згодом розуміли, що скоїли гріх. Так буває через те, що наше тіло, наче невиліковною хворобою заражене гріхом.  І це – не тільки наше тіло, але такими є тіла всіх людей. Не було, немає і не буде на світі людини, народженої від людських батьків, без гріха. Тіло заражене гріхом і хоче робити те, що дуже добре вміє – грішити.

            Наш любий Апостол сьогодні нагадає нам про гріхи – вчинки тіла. «Учинки тіла явні»,  – каже він, «то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього».

Господь Святий Дух починає з трьох дуже поширених гріхів: перелюбу, нечистості і розпусти. Якщо інші гріхи часто кояться всупереч волі іншої людини, то в гріхах проти Шостої Заповіді участь обоє людей зазвичай беруть добровільно. Оскільки, нібито не чиниться насильство щодо ближнього, то виникає дуже небезпечна ілюзія, що все гаразд, ніхто не ображений, нікому не завдано болю, а отже й гріха немає, а якщо навіть є, то він – мізерний і не вартий жодної уваги. Але реальність з Божого погляду – зовсім інша. Гріх коїться. Жахливий гріх коїться проти другої половини в шлюбі, яку зраджують.  Але якщо навіть такої половини немає, то не менший гріх коїться проти святого Господа Бога.

Ідолослуження і чари теж, на перший погляд, не дуже помітні гріхи. Бо хто знає про те, коли хтось звертався, наприклад, до ворожки або радився з астрологами, читаючи їхні гороскопи. Втім це – дуже тяжкі гріхи проти перших трьох Заповідей. І ці гріхи – учинки тіла.

Решта гріхів – досить помітні. Це – ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі та завидки. Ці вчинки тіла нападають безпосередньо на нашого ближнього. Це – гріхи про цілої Другої Скрижалі і хоча вони не застосовують рук до людей довкола нас, вони руйнують життя і здоров’я наших ближніх, і часто завдають непоправної шкоди репутації невинних людей.

Пянство, гулянки й подібне до цього можуть бути найвиднішими гріхами. Адже там, де пянство і гулянки – там дуже багато галасу і шуму, при чому – галасу й шуму часто дуже веселого.  Але яка радість з того, коли руйнується здоровя, коли плоть розпалюється до непотрібної балачки або перелюбу, коли марнуються кошти, які можна витратити на добрі справи?  Господь називає ці вчинки тіла гріхом і застерігає: «Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!»

Вони можуть бути охрищеними і навіть бувати в церкві. Але коли вони такі вчинки свідомо роблять, то виявляють власне невірство і відкидають Святого Духа, грішать проти Нього.  Адже Господь Святий Дух закликає нас розкаятися у наших гріхах і шукати притулку в Сина Божого, Який не вчинив жодного гріха, а прийшов, аби нас спасти. Ісус Христос приніс у жертву Самого Себе, аби ми були прощені. Ісус воскрес із мертвих, аби ви вірою в Нього були виправдані і називалися дітьми Божими, і ходили за Духом, а не за тілом.

І це – зовсім інше життя. Ви, любі брати і сестри, що каєтеся у ваших гріхах – прощені.  Ви – діти Божі. Вам належить вічне життя у Царстві Небесному.  Вас Ісус воскресить у час Свого славетного повернення. Але поки-що ми ходимо у цьому світі і будемо ходити, жити або до часу нашої фізичної смерті або до повернення Христа у славі. Проте хода наша інша – за Духом.

            Всі люди можуть ходити за тілом.  Власне кажучи, всі люди ходять за тілом. Але ходити за Духом можуть лише ті, кому даний Святий Дух, тобто віруючі в Христа – ви, члени парафії Воскресіння. Аби робити вчинки тіла, які засуджують людей до вічних мук у аду, особливого вміння не потрібно. Такі – вчинки природні для грішних людей.

            А ось вчинки, які далі перераховує Апостол, вони є плодами Духа.  У вас, любі брати і сестри, що віруєте в Христа, живе Господь Святий Дух, Третя Особа Святої Трійці. В одному з листів до коринтян Апостол Павло пише: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?» (1 Кор. 6:19). Ви – храм Духа Святого, любі брати і сестри.

Господь Святий Дух діє безпосередньо у вашому житті.  Це у вашому безпосередні єстві Він приносить ці чудесні плоди: любов, радість і мир. Господь Святий Дух наповнює вас любовю, адже Бог вас любить і Бог любов Свою до вас доводить не лише усіма матеріальними благословеннями, які ви маєте в цьому світі, а насамперед – Ісусом Христом, Який настільки вас полюбив, що поклав за вас душу Свою, аби ви сьогодні могли втішатися прощенням Божим, а в майбутньому вічним життям у Царстві Небесному. Через це ваша душа повниться любов’ю. 

Так само як Святий Дух наповнює ваше єство радістю, що виспівує: «Благослови, душе моя Господа і вся істото моя – святе Ім’я Його» і радіє навіть у часи важких випробувань, знаючи, що ніхто і ніщо не зможе відділити від любові Божої і від вічної радості, яка чекає нас у Царстві Божому.  Так само як Святий Дух дає в наші душі мир – особливий мир, мир з Богом, мир який здобув для нас Божий Син на хресті і який Він зміцнює сьогодні, стаючи з нами одним, даючи нам спожити Його істинне тіло та скуштувати Його істинну кров у хлібі та вині Святого Причастя.

Господь Святий Дух у вас і через вас, любі брати і сестри, діє і в житті ваших ближніх, приносячи у вас інші чудесні плоди: довготерпіння, добрість і милосердя. У жорстокому світі, який наповнений війною, злобою і жорстокістю ці плоди – особливо яскраві та привабливі. І вони також – вкрай потрібні для цілого нашого народу, для його добра, для його добробуту, а особливо для його вічного спасіння. Ви – щасливі, маючи ці плоди, аби зароджувати ними не лише в своїй сімї та родині, але й у всьому нашому змученому війною та іншими стражданнями суспільстві. Зароджуючи цими плодами, ви – блаженні, як каже Господь: «Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога» (Мт. 5:6-8).

Господь Святий Дух у вас і через вас діє в житті цілого світу, приносячи решту плодів, про які сьогодні нас навчає Христів Апостол: віру, лагідність і здержливість. Віра – дар Святого Духа.  Віра – плід Святого Духа. І віра не будемо мовчазною, як написано: «бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння» (Рим. 10:10). Лагідність і стриманість, останні два плоди Святого Духа, про які нам сьогодні звіщає Апостол виявляються у нашій щоденній поведінці, приносячи свідчення про нашого люблячого Спасителя і про наш новий стан у якому ми відреклися від нашого грішного минулого, а ще в сучасному живемо майбутнім воскресінням і вічним життям у Божому Царстві.

Апостол каже нам сьогодні, що на таких Закону немає, тобто його немає на віруючих, на вас, любі брати і сестри. Ви, що ходите за Духом, що приносить у вас такі чудесні плоди, виявляєте, що ваше тіло з пожадливостями та похотями розпяте і ви не будете шукати виправдання своєму гріхові, як це інколи роблять маленькі діти, а будете в каятті ходити за Духом Божим, який живе у вас і водить вас Божими дорогами і зароджувати чудесними плодами на добро іншим людям і на славу Богові. Заради Христа. Амінь.


Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим...! Амінь (Гал. 6:18).

субота, 20 вересня 2014 р.

Не докоряєш за гріх - винен у спокусі

Подумайте також про ваше нехтування ревністю до виправлення інших людей і докору їм, тобто за всі гріхи інших людей, у яких стали винними ви через власну мовчанку або які ви спричинили, спокусивши інших.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 69

пʼятниця, 19 вересня 2014 р.

День Св. Курта Маркворта, пастиря і сповідника

   
Сьогодні ми згадуємо Превелебного доктора і професора Курта Маркворта, великого святого і учителя Християнської Церкви, пастиря і сповідника і дякуємо за нього Господу. 
 Професор Маркворт був тим богословом, який значною мірою і безпосередньо вплинув на відродження і становлення Української Лютеранської Церкви, як через свої поради, книги так і через лекції та семінари, які він проводив в Україні.
      
     Курт Маркворт народився 20 червня 1934 року в Таллінні (Естонія) і незабаром через Таїнство Хрищення став громадянином Царства Небесного. Зазнаючи чимало переслідувань і втеч від радянського режиму через близькість до царської родини,  сім’я Курта Маркворта  спершу опинилася на півночі Західної Німеччини, а потім в Сполучених Штатах Америки, де 1952 року Курт став причасником Лютеранської Церкви в Наєку, Нью  Йорк.  Освіту Курт Маркворт здобув у Колегіальному Інституті "Конкордія" в Бронксвіллі (Нью Йорк), Семінарії "Конкордія" в Сен-Луїсі (штат Міссурі) та Університеті Західного Онтаріо (Канада).
     

     Пастирське служіння Курта Маркворта розпочалося з Церкви Святої Трійці в Везерфорді (штат Техас) і продовжилося в лютеранських парафіях Австралії (Квінзленд).  Там пастир Маркворт служив у Раді Коледжу "Конкордія" в Тувумбі. Від 1975 року аж до часу завершення земного життя святий Курт Маркворт служив професором Богословської Семінарії "Конкордія" спочатку в Спрінгфілді, а потім у Форт Вейні (штат Індіана).  Професор Маркворт став уславленим і дуже популярним професором, письменником, апологетом і промовцем.
      

     Святий Курт Маркворт з любов’ю ставився до України. Саме з України, як це любив повторювати професор, мала походження його мати. Доктор Маркворт похвально згадував Преамбулу до Конституції України, в якій згадується Бог і відповідальність перед Ним, і говорив, що наша країна у такому ставленні до Бога – унікальна і несе приклад позитивний цілому світові. 

     Непохитна віра в Господа, чинна любов’ю – такі характеристики можна дати цьому учителеві Церкви, енциклопедичні знання і богословський геній якого яскраво проявилися, як у його лекціях, семінарах, так і в книгах, і в практичному житті. Простота і водночас аристократичність, надзвичайно гармонійне поєднання серйозності та гумору у викладанні, у працях і спілкуванні робили доктора Маркворта улюбленим професором студентів богослов’я на багатьох континентах.     


     Глибоке знання Писання, відданість Лютеранським Віросповіданням, пошана до Отців Церкви, любов до літургії Церкви і зокрема до літургії Івана Золотоустого, якою користується наша Церква, що їх мав і практикував отець Курт, служать підбадьоренням для кожного богослова і будь-якого християнина, який любить свою Церкву і цінує її спадщину з багатьох тисячоліть. Професор Маркворт любив усю Церкву Христову і однаково прагнув добра всім християнам, самовіддано працюючи над тим, аби «могуче росло та зміцнялося Божеє Слово» (Дії 19:20) по всьому світові. Зараз він перебуває із Господом, у небесній домівці.  Українські лютерани мають можливість читати українською мовою його одну з його найбільш відомих праць "Церква та її спільнота, служіння і управління".  Його учні ще залишаються у Церкві, яка веде боротьбу і яка прислухається до слів Господа Святого Духа, Який промовляє через Послання до євреїв: «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру» (13:7).


Молитва на День Св. Курта Маркворта, пастиря і сповідника:

Господи Боже, Отче Небесний! Через вчення і приклад життя професора Маркворта, Ти готуєш нас до приходу Твого Сина, аби Він забрав Свою Наречену, Церкву Твою, щоб з усіма викупленими ми могли в кінці увійти на Його вічний весільний банкет. Прийми нашу подяку за життя цього святого і подай нам щедрою міркою дар Духа Твого Святого, аби ми повторювали його приклад; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

четвер, 18 вересня 2014 р.

День Св. Захарія і Єлисавети

 
Сьогодні ми згадуємо святих Захарія і Єлисавету та дякуємо за них Богові.  Захарій і Єлисавета були "праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні" (Луки 1:6).  Захарія, священика у єрусалимському храмі, привітав ангел Гавриїл, який оголосив про те, що в Захарія і Єлисавети народиться син. Спочатку Захарій не повірив оголошенню ангела, через свій і Єлисаветин літній вік.  За таке невірство Захарія було покарано німотою. 
     Народивши сина, Єлисавета назвала  його Іваном. Захарій підтвердив вибір дружини, і його здатність говорити було відновлено. У відповідь він заспівав "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів..." - гімн - величний підсумок Божих обітниць у Старому Заповіті та передбачення діла Івана, як Предтечі Христа (Луки 1:68-79). Захарій і Єлисавета згадуються, як приклади вірності та побожності.

Молитва на День Св. Захарія і Єлисавети:

Боже!  Лише Ти тчеш усіх немовлят в утробі.  Ти обрав слуг старих і бездітних, аби вони зачали та виховали Предтечу Христа і таким чином Ти знову виявив Свою силу в слабкості. Дай нам, аби  ми, такі ж слабі й немічні, як Захарій і Єлисавета, мали нагоду любити Тебе і служити Тобі відповідно до Твоєї доброї і благодатної волі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 17 вересня 2014 р.

День Св. Пророка Мойсея

     
Сьогодні ми згадуємо Св. Пророка Мойсея і дякуємо за нього Господу.  Мойсей народився у Єгипті через декілька поколінь по тому, як Йосип перевіз туди свого батька Якова та своїх братів, які таким чином врятувалися від голоду в ханаанському краї.  Нащадки Якова були уярмлені єгиптянами. Єгиптяни також віддали наказ убивати всіх новонароджених єврейських хлопчиків.  Коли народився Мойсей, його мати поклала його в кошик, а кошик в очерет біля Нілу, де його знайшла дочка фараона і виховала Мойсея, як свого сина (Вихід 2:1-10). У віці сорока років Мойсей, захищаючи єврея, убив єгипетського наглядача і втік у мідіянський край, де впродовж сорока років працював пастухом.  Звідти Господь покликав його повернутися до Єгипту і сказати фараонові: «Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!» (Вихід 5:1).  Вкінці, після десяти кар Господніх, фараон поступився і, після того, як ізраїльтяни відсвяткували першу Пасху, Мойсей вивів їх із Єгипту.  На Червоному морі було знищено єгипетську армію, а ізраїльтяни перейшли море по сухому дні (Вихід 12-15).  Біля гори Сінай їм було дано Закон і там було збудовано скинію (Вихід 19-40).  Але через непослух, вони мали блукати в пустині упродовж сорока років. Самому Мойсеєві не було дозволено увійти в Обіцяний Край, хоча Бог дозволив йому той край побачити (Повторення Закону 34).  У Новому Заповіті Мойсей згадується як законодавець і пророк.  Перші пять книг Біблії написані ним. 

                Молитва на День Св. Пророка Мойсея:
    Господи Боже, Отче Небесний, через пророка Мойсея, Ти розпочав пророцький взірець навчання Твого народу в правдивій вірі і, через чуда, Ти виявив Свою присутність у творінні, щоб зцілити його від руйнування. Дай, аби Твоя Церква могла бачити у Твоєму Сині, нашому Господі, Ісусі Христі, завершального Пророка останніх часів, вчення і чудеса Якого, тривають у Твоїй Церкві через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.


     Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 15 вересня 2014 р.

День Св. Ганни


Сьогодні ми згадуємо Св. Ганну (Анну) і дякуємо за неї Господу. Ганна була улюбленою дружиною Елкани, єфремлянина і благочестивою матір'ю Св. Пророка Самуїла. Він народився в неї через багато років гіркої безплідності (1 Самуїлова 1:6-8) та палких молитов про сина (1-а Самуїлова 1:9-18). Після відлучення сина, Ганна виявила свою вдячність Господу, повернувши свого сина до служіння Господу в Шіло (1 Самуїлова 1:24-28).  Її молитва (псалом) подяки (1 Самуїлова 2:1-10) починається словами "Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі". Ця пісня передвіщає "Величальну", пісню, яку проспіває Діва Марія через багато століть (Луки 1:46-55). Ім'я Ганна походить з єврейського слова благодать. Ганну згадують і вшановують за радісне виконання обітниці, яку вона принесла до народження сина і за те, що вона віддала сина на довічне служіння Господу.

Молитва на День Св. Ганни:

Боже, Отче Всемогутній!  Ти - Творець усього.  Ти зглянувся на біду Твоєї безплідної слуги, Ганни і не забувся про неї, а відповів на її молитви даром сина.  Почуй і наші так благання та прохання і наповни нашу порожнечу, даруючи нам довіру у Твоє піклування, щоб і ми, як Ганна, могли приносити Тобі подяку і славити Тебе, і радіти чудесним народженням Твого Сина, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 14 вересня 2014 р.

Проповідь на 14-у неділю П'ятдесятниці

                 ЗАКОН І ОБІТНИЦЯ
         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                           
Браття, кажу я по-людському: навіть людського затвердженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає. А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: «і насінням», як про багатьох, але як про одного: «і Насінню твоєму», яке є Христос. А я кажу це, що заповіту, від Бога затвердженого, Закон, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обітницю він зруйнував. Бо коли від Закону спадщина, то вже не з обітниці; Авраамові ж Бог дарував із обітниці. Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця дана була; він учинений був Анголами рукою посередника. Але посередник не є для одного, Бог же один. Отож, чи ж Закон проти Божих обітниць? Зовсім ні! Якби-бо був даний Закон, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Закону! Та все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа  (Галатів 3:15-22).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, коли у християнській каплиці одного з університетів проповідував пастир, один студент спитався в іншого: «Що це таке той гріх, про який він говорить?» Цей інший студент відповів: «Напевно, це має щось спільне з Адамом і Євою».  «А», - зробив висновок перший студент, «тоді до нас це не має жодного відношення».

Насправді, любі брати і сестри, гріх стосується безпосередньо і вас, і мене. Нині стали популярними сімейні або ж родинні дерева, родоводи. Багато-хто відстежує своє коріння у сподіванні краще зрозуміти звичаї і традиції своєї родини, народу та країни, а ще – для того, аби краще зрозуміти самого себе. А що було би, якби ви могли простежити своє коріння аж до самого початку? Ви би зробили дивовижне відкриття. Це коріння роду було би таке саме як у вашого сусіда ліворуч. Ви бачите, хто біля вас сидить?  І воно було би таке саме, як у вашого сусіда праворуч. Адже і ваш сусід ліворуч і праворуч, позаду і попереду, як і ви має одних і тих самих предків – Адама і Єву.

І цей факт, любі брати і сестри, дає нам можливість зрозуміти дві вкрай важливих речі.  Вони – настільки важливі, що від них залежить все наше теперішнє і майбутнє, і навіть ціла вічність. Перший факт – через наших прабатьків, Адама і Єву, ми створені люблячим Богом, Який завжди хотів і хоче, аби ми жили вічно.  Другий факт – через наших прабатьків у світ увійшов гріх, а гріхом – смерть.

Гріх стосується не лише Адама і Єви, а кожного їхнього нащадка, кожного з нас. Ми всі народжуємося, заражені гріхом.  І через цей гріх, який живе всередині кожного з нас, ми приречені до смерті. Це – жахливо, але це – факт. Вирок за гріхи звучить так: «Заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23). Упродовж усього подальшого існування після зараження гріхом, людство намагалося якось покласти край смерті, не лише фізичній, але й вічній. Коли не вдавалося знайти або винайти еліксир життя, в хід ішли добрі діла, аби якось помякшити вирок за гріхи.

Якщо не вдається жити відповідно до Десяти Заповідей, то я спробую добитися помякшення вироку Божого чимось екстраординарним. Я перестану вживати певний вид їжі.  Я стану ченцем.  Я буду мучити своє тіло і переконувати своїх ближніх, аби так само робили й вони.  Я буду ходити-їздити на прощі. Я буду здійснювати паломництва у далекі краї, аби хоч якось заслужити змилування Боже, а з ним прощення моїх провин і вічне життя. Знайомі практики, чи не так? Вони властиві практично всім світовим релігіям. Але всі вони – марні.

Всі вони – марні, бо відвертаються від Божого Слова і затуляють вуха на Божий заповіт, вважаючи його занадто простим для такої справи, як спасіння і вічне життя. Сьогодні Божий Апостол Павло, а через нього Господь Святий Дух обурюється на тих, що відкидають Божий заповіт. Він каже, що «навіть людського затвердженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає».  Бувають, звісно, винятки. Але вони зазвичай закінчуються кримінальними справами та тюремними строками.

Біда в тому, що люди, які змінюють Божий заповіт, не читають кримінальної справи, яка пишеться проти них у Біблії і впевнені, що Суддю вони зможуть підкупити хабарями – власними ділами. І так мислячи та діючи, вони впевнені, що роблять правильно і кажуть: «Так само робили і наші попередники, і так робили певні святі отці у перших століттях Церкви.  Ми просто повторюємо їхнє вчення і їхню практику».  Мудрець в Еклезіясті пише: «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!... Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!» (1:9, 10).

Апостол Павло обурюється на тих, що навчають про спасіння ділами вже в часи його апостольського служіння.  Власне кажучи на таких учителів обурювалися всі пророки, з Мойсеєм включно, який говорить про спасіння самою вірою в грядущого Христа. І розповідає нам про Авраама.  Про його віру, яка зараховується йому в праведність. Не діла, а віра.  Не Закон, тобто діла Закону, а віра – сама віра в Христа.

            Спасіння дається лише тим хто не надіється на діла Закону, а вірує в Христа. Саме ті, що визнають власні гріхи і власну неспроможність спастися і саме ті, що уповають винятково на обітницю Божу про Христа – спасенні. Саме вони є насінням Авраамовим – віруючими, справжніми дітьми Авраама, отця віри, який не надіявся на власні діла, а увірував в обітницю Божу про Христа – увірував у Христа і це йому залічено в праведність.

Сьогодні, аби розвіяти різноманітні ілюзії, якими так щедро наповнений наш мульти-релігійний світ Христів Апостол промовляє важливе уточнення: «А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: «і насінням», як про багатьох, але як про одного: «і Насінню твоєму», яке є Христос». Існує багато славетних учителів, равинів, отців, філософів.  Але обітниця Божа одна-єдина – спасіння в Христі, і лише в Ньому. «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали»,  – проповідував був Апостол Петро незабаром після Пятдесятниці (Дії 4:12). 

Цю саму істину доводить християнам в Галатії і в Україні Апостол Павло. Обітниця про спасіння і вічне життя дана Авраамові і Насінню його, яке є одне-єдине, Христос. Бо Авраамові Господь Бог промовив «І всі народи землі будуть (і далі я наводжу буквальний переклад) насіниною твоєю благословляти себе» (Буття 22:18).  Ця Насінина, каже Апостол Павло – Христос.

Благословляються цією Насіниною ті, хто вірує в Христа, уповає на Нього, покладає на Христа усі свої сподівання про прощення та вічне життя. Саме в Христі Бог обіцяє нас простити.  Саме Христова жертва – досконала і вічна, як досконалим і вічним є Сам Божий Син, Який стається Насіниною – істинним і безгрішним Сином Людським заради нас. Христос приносить у жертву за всі ваші гріхи, помирає на хресті замість вас і Його, як Насінину, ховають у землю, але Він, як Насінина проростає і рясно зароджує, воскресає і виправдовує від звинувачення Закону усіх, хто на Нього надіються – усіх, хто на Христа уповає – усіх, хто в Сина Божого вірує і покладає на Нього усі свої сподівання у прощенні гріхів та вічному житті.

Вічне життя віруючих – це реальність, яка ґрунтується на Божому заповіті – на Христовому житті, смерті і воскресінні. Апостол каже, що Божа обітниця про прощення гріхів і вічне життя – одна-єдина: Ісус Христос. Лише Він здобуває для нас вічне життя.  Лише Він – наша небесна їжа, якою ми зміцнюємо наші сили, несучи наші власні хрести, маючи при цьому змогу скуштувати істинне тіло Сина Божого та відпити з Чаші Його святої та істинної крові у Євхаристії.  «Ви Мене бачити будете, бо живу Я і ви жити будете!» – підбадьорює нас Спаситель. 

«Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви»,  – потішає нас Христос Бог, провіщаючи про Своє повернення і наше воскресіння, і вічне життя в Божому Царстві (Ів. 14:1-3).

Але, на жаль, ми й нині, як і тоді, чуємо зовсім інші голоси, які закликають до діл і надії на діла, на Закон. Егоїзм, самовпевненість, зухвалість, сліпота, наведені сатаною, змушує декого закликати ігнорувати Божу обітницю, а натомість братися самим за діло і власними заслугами прокладати дорогу на небеса повз Христа або ж поряд із Христом.

Апостол на це каже: «А я кажу це, що заповіту, від Бога затвердженого, Закон, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обітницю він зруйнував. Бо коли від Закону спадщина, то вже не з обітниці; Авраамові ж Бог дарував із обітниці». Спасіння – лише у Христі. Той, хто в Законі шукає спасіння – не розуміє Закону і спасіння ставить з ніг на голову, і перекручує Боже Слово та спотворює Божу волю.

Для чого був даний Закон? «З причини переступів!» – каже Св. Апостол. «Все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа», – промовляє він в кінці нашого тексту з Писання на цю неділю. Закон був даний, аби виявляти гріх. Закон був даний, аби виявити нам наш справжній безнадійний стан, аби привести нас до розкаяння і усвідомлення того, що ми самі спастись не можемо, а потребуємо Спасителя – Христа.

«Отож, чи ж Закон проти Божих обітниць? Зовсім ні!» вигукує Апостол. Звісно ж, Закон не виступає проти Христа. Закон змушує нас шукати милості в Христа. А тим, кого Христос знайшов, Закон радить як жити, застерігає аби ми не переходили межу гріха і повчає нас істинним, а не вигаданим добрим ділам, які Господь Святий Дух підсумовує для нас у Десяти Заповідях і, підсумовуючи які Господь Христос каже: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це – найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе» (Мт. 22:37-39).

А Бога без обітниці любити неможливо. Як і неможливо без обітниці любити ближнього. «Мертві сраму не імуть»,  – говорив колись наш ще язичницький князь Святослав Хоробрий. Мертві у гріхах також не можуть любити ані Бога, ані свого ближнього. Ані розуміти Бога, як його не розуміли двоє студентів, слухаючи проповідника. Ті, що надіються на Закон – мертві. І щоразу, уповаючи на свої діла, вони кидаються на амбразуру Закону, сподіваючись таким чином ожити. Натомість гинуть і вічного життя не вспадковують. «Якби-бо був даний Закон, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Закону!». Але Закон не оживляє. Закон нищить. Закон убиває.

Оживлює лише обітниця, тобто Євангеліє. Життя вічне дається з віри в Ісуса Христа. І то самої віри в Нього. Заради Христа. Амінь.


Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим...! Амінь (Гал. 6:18).

День Св. Ісуса Навина

     

Сьогодні ми згадуємо Св. Ісуса Навина і дякуємо  за нього Богові. "Ісус, син Навина, був служитель і наступник Мойсея, і провідник народу Ізраїлю, який провів їх через сухе русло Йордану у Край Ханаанський.  Він мав таке саме ім'я, як наш Спаситель, Ісус Христос [оскільки єврейською мовою імена "Єгошуа" та "Ісус" звучать однаково]. Він був прототипом Христа, Який привів дітей Авраама через Йордан життя бід і смерть у спочинок вічного життя...

   Коли першого дня 2493 року від створення світу помер Мойсей, Єгошуа повів народ Ізраїлю у Край Ханаанський, який був обіцяний їхнім батькам. Він здобув відмінні і дивовижні перемоги для Божих обранців. Подолавши царів Ханаану, він розділив край і в кінці помер у віці 110 років. Єврейською мовою його ім'я звучить Єгошуа або Йосуа, тобто "Спаситель", "Помічник". Грецькою мовою його ім'я звучить Іесус або Єсус.

Давид Хитрей


Молитва на День Св. Ісуса Навина:
Господи Ісусе Христе!  Твій слуга Ісус Навин провів дітей Ізраїлю через хвилі ріки Йордану в край, що тік молоком і медом.  Ісусе Христе!  Веди нас крізь води нашого Хрищення ув Обіцяний Край нашої вічної домівки, в якому Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

 Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 5 вересня 2014 р.

Гріх припиниться після цього життя

     У доктрині про освячення Писання навчають, що Бог обмиває, очищує і освячує людину від гріха перше даремним відпущенням гріхів, не зараховуючи людині гріха, а  покриваючи його, а потім починає Святим Духом обновлення або ж освячення... Знайте радше про те, що гріх, яким людина тягнеться донизу... припиниться у вибраних після цього життя, а тіло і душа триватимуть у житті вічному

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

четвер, 4 вересня 2014 р.

Від Хрищення - до Євхаристії

   ...Святі засоби спасіння [media salutis] не є ізольованими функціями, які можна вплутувати будь-коли.  Серед них існує певний таксіс або ж порядок: Хрищення стоїть на початку, за ним іде відпущення гріхів, Свята Вечеря стоїть в кінці, а проповідування відбувається всередині - як і попереду, і після, кругом.  Не просто так і не випадково маси людей на П'ятидесятницю спершу запрошено не до Вечері, а до Хрищення (Дії 2:38), а коринтян спонукають збиратися разом не для того, аби знову христитися, а належним чином дотримуватися Святої Вечері, знову і знову (1 Кор. 11:17-34). Рух відбувається від Хрищення до Євхаристії, від одноразового входу назавжди до частого споживання, і цей рух не може стати реверсивним. Спасенний дар є, звісно, одним і тим самим у всіх формах Євангелія, - Бог дає не більше і не менше, ніж "усе" в Його Сині та з Його Сином (Рим. 8:32), але спосіб дарування відрізняється відповідно до благодатного запровадження Подателя, ресурси Якого необмежені.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

середа, 3 вересня 2014 р.

Два протилежних вчення

 Закон – вчення про прокляття, гнів, гріх і смерть. Отже він не робить радісним, у поєднанні з ним немає процвітання, а в кінці він буде відкладений вбік. Проте це вчення[1] – вічне і від початку приносить плід; народжуються і помножуються святі і в кожному з них намножуються різноманітні плоди та сила. «Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий», - каже Павло (1 Кор. 12:4). Благословення, яке слідує по цьому Слову є те, що Христос зростає і звеличується в багатьох тисячах вірних.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 45


[1] Євангеліє.

вівторок, 2 вересня 2014 р.

День Св. Пророка Самуїла

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Самуїла. Він - останній із Старозаповітних суддів і перший з пророків (після Мойсея), який жив упродовж XI століття до Різдва Христового. Будучи сином Елкани (з племені Єфрема) і Анни, Самуїл від раннього дитинства був присвячений батьками священному служінню і підготовлений до нього священиком Елієм в домі Господньому в Шіло. Сам Бог установив авторитет Самуїла, як пророка (1 Самуїлова 3:20). Самуїл помазав Саула на першого царя Ізраїлю (1 Самуїлова 10:1). Пізніше, внаслідок Саулового непослуху Богові, Самуїл  відкинув лідерство Саула і на місце Саула царем помазав Давида (1 Самуїлова 16:13). Вірність Самуїла Богові, його духовні глибокі погляди і його здібність надихати інших людей, учинили його одним із великих лідерів Ізраїлю.

Молитва на День Св. Пророка Самуїла:

Всемогутній Боже!  У милосерді Твоєму Ти дав Самуїлові мужність закликати Ізраїль до покаяння і до віднови їхньої посвяти Господу. Клич нас до покаяння так як кликав до покаяння Натан Давида, аби кров'ю Ісуса, Сина Давидового, ми змогли отримати прощення всіх наших гріхів; через Ісуса Христа. Амінь.