Що говорив через пророків

  

    Людські письменники (Біблії) не були автоматами. Сповна виявилися їхні культурні та індивідуальні особливості. (Наприклад, грецька мова Листа до євреїв, набагато витонченіша ніж грецька мова Євангелія від Св. Марка). Втім, результат, конкретний текст - безумовно Слово Боже. Саме це і ніщо інше - значення натхнення, словесного і повного, яке сповідується вже в Нікейському Символі віри: "що говорив через пророків".

Курт Маркворт, "Святе Писання: Книга Христова" 

Єретична віра та істинна віра

    

    Ми не говоримо про єретичну віру, котра існує без Святого Письма або йому наперекір, бо така віра безперечно не виправдовує ані спасає. І ми також не говоримо про погляди епікурейців, які у загрубілій нерозкаяності обіцяють самі собі безкарність. Бо присуд Божого Суду такий: хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого (Галатів 5:21). Але про істинну віру, віру, яка виправдовує - віру, характер якої і функції ми описали трохи раніше, ми кажемо, що вона не повинна вагатися, але в непохитній довірі приходити до висновку, що так і буде, бо вона вірує відповідно до Божого Слова.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Дари для виправданих

Тож у цих трьох віршах[1] пророк пояснює дари, які даються виправданим вірою. Перший – плейрофорія (Кол. 2:20) або ж непохитна впевненість у милосерді Божому. Другий – освячення, яким стара людина з усіма її пристрастями умертвляється, а постає нова людина в новому і святому послухові. Третій дар – вільне сповідання, яке засудужує усе, що відмовляється поступатися здоровій доктрині – навіть імператорів, князів і понтифіків із усім світом.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51)

---

[1] Псалом 50 (51):10-12 (12-14).

Проповідь на неділю торжествуючих святих

                                  

                        ЗАПЕЧАТАНІ НА ДЕНЬ ВИКУПУ

                 (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив! (Ефесян 4:30-32).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  в одній американській лікарні з’явилася була нова медсестра. І вона зауважила жінку, яка ніколи не говорила, не промовляла навіть жодного слова. Вона перебувала в жахливій депресії і днями просто сиділа в своєму кріслі, весь час гойдаючись. «Ніхто не може її розговорити», – сказали досвідчені працівники новій сестрі.

Але ця сестра увійшла в кімнату жінки ще з одним кріслом-гойдалкою і впродовж однієї години щодня сиділа поряд із жінкою у депресії. Так минув місяць в кінці якого старша жінка промовила до нашої сестри: «Ви – дуже добра». Врешті-решт під кінець майже цілого року жінка вийшла із дуже глибокої депресії і повернулася додому.

Дозвольте розповісти вам ще одну коротеньку історію, героїнею якої є маленька школярка. Ми знаємо, що часом помирають навіть маленькі діти. Одного дня померла померла подружка цієї маленької дівчинки. Вона пішла провідати її матір. «Що ти їй говорила?» – спитався батько дівчинки. «Нічого», – відповіла дівчинка. Я просто сіла їй на коліна і плакала разом з нею».

Як часто, любі брати і сестри, нам бракує емпатії, здатності поставити себе на місце інших людей. Як часто бракує нам навіть звичайного співчуття. Як часто ми стаємо свідками або й учасниками сварок, а то й може брутальніших конфліктів! Як часто гріх у найнесподіваніший і водночас в найогидніший спосіб нагадує про цілком вільне життя у нашій плоті!

Сьогодні Апостол Павло звертається до християн у Ефесі із дуже чіткими словами. Ці слова, безперечно, стосуються християн у Києві і в будь-якому інші місті. «І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу», – каже він. Господь Святий Дух – Третя Особа Святої Трійці, істинний Бог і наш Утішитель, обіцяний Господом Христом.

Він привів нас до віри в Христа. Господь Святий Дух створив  у нас цю дорогоцінну віру. І Він її в нас живить. Він її в нас підтримує. Він освячує нас. Він живе в нас. Ми запечатані Ним у нашому Хрищенні. Відтоді ця печатка Святого Духа дійсна вже на все наше життя і навіть на цілу вічність. Як написано: «Один Господь, одна віра, одне хрищення» (Еф. 4:5).

І Він нас запечатав на день нашого викупу. Цей день буде довершено у Останній День – останній день цього грішного світу. І це буде день повернення Господа Христа у славі. Але цей день пов’язаний в абсолютний спосіб і з тим днем, коли за кожного із нас був принесений досконалий і повний викуп Ісусом Христом, нашим Господом.

            Той викуп – не лише досконалий. Той викуп кривавий. Якби то було просто срібло або золото, то напевно наше нехтування цього викупу не засмучувало б таким чином Господом Святого Духа а може й не засмучувало б Його взагалі. Але викуп принесений Сином Божим, був кривавий.

Істинний Бог стався людиною, аби забрати всі до одного наші гріхи і всі до однієї наші провини на Себе. І змити їх Своєю святою і дорогоцінною кров’ю. Він буквально втопив усі ваші гріхи у Своїй крові. Немає такого вашого гріха, любі брати і сестри, за які Ісус не зазнав виняткових мук на Голгофському хресті за які Божий Син не помер.

Христос, закривавлений і принесений у жертву Агнець Божий – ось ціна викупу за всі нас. І Христос, воскреслий Спасителль, із ранами від цвяхів на Його святих руках і ногах, із проколотим римським списом боком – ось доказ того, що викуп був досконалий і повний.

Аби ми могли цим викупом скористатися, Господь Святий Дух запечатав нас Собою. Він поставив на нас печать, що ми належимо Богові і що Він є нашим Опікуном, Провідником і Утішителем. Він нас настільки любить і настільки весь час хоче бути з нами, аби бува з нами нічого лихого не трапилося, що Він Сам оселяється в нас так що Апостол каже: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» (1 Кор. 6:19, 20).

Господь Святий Дух береже нас до дня викупу, і, як навчає Писання і сповідує доктор Мартін Лютер Господь Святий Дух «воскресить мене і всіх мертвих. І дасть вічне життя мені та всім віруючим». Як чудово, що ми бережені Господом Святим Духом аж до того часу!

Але Святого Духа можна засмутити. І Апостол каже, аби ми цього не робили. Через це каже він: «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою». Господа Святого Духа засмучують наше роздратування, наш гнів, наша лютість, наш крик, наша лайка і наша злоба. Але звідки вони беруться?

Господь Ісус Христос пояснює: «Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину. Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. Оце те, що людину опоганює» (Мт. 15:18-20). Аби нам зрозуміти природу того, що засмучує Господа Святого Духа, маємо розпочати з кінця, зі слова «злоба», бо саме вона є коренем усього того, що має від нас забиратися. Саме з нього тягне собі життєві соки те зле дерево, про яке Спаситель каже: «Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити» (Мт. 7:17, 18).

І ось така злоба перше народжує роздратування. Нас багато чого може дратувати. І часто можуть дратувати навіть дрібниці. Вже в цю мить нам варто звертатися до нашого Господа з проханням: «Господи, помилуй!  Господи, допоможи!» І вже тоді нам слід звертатися до Господа з чудесно молитвою із Псалтиря: «Серце чисте створи в мені Господи, і духа праведного в моєму нутрі віднови!»

А що може статися далі, ми знаємо з жахливої історії про перше убивство на землі. Все ж почалося із серця, із злоби, із роздратування Каїна, яке потім переросло у гнів. Це – друга фаза прояву злоби і ця фаза слідує за роздратуванням.  Роздратування, а потім гнів.  Якщо ми можемо порівняти злобу з водою, а роздратування з водою що почала вже нагріватися, то гнів нагадує гарячу воду, яка ось-ось закипить і нарешті з’являється кип’яток, окріп – лютість.

А вже лютість кипить, бурлить у серці, наче кип’яток в випускає із себе пару – крик  і лайку або ж, богохульство, як ми можемо перекласти цей вислів з грецької мови. І як окріп обпікає людей і може настільки сильно обварити, що людина може від опіків навіть померти, так само і крик, і лайка, можуть завдати дуже болючих і навіть смертельних ран нашим ближнім.

Господь Святий Дух прекрасно знає наш духовний стан. Він знає, що гріха ми не позбудемося аж до кінця нашого життя в цій грішній плоті. Але Він починає засмучуватися коли в нас з’являється навіть роздратованість. «Не засмучуйте Духа Святого Божого» – каже Апостол. І він також каже, аби ми не чинили опір тому, як Господь Святий Дух забирає від нас цю злобу, і роздратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайку, і богохульство.

Натомість Господь Святий Дух хоче, аби користувалися завжди Його щедрими і прекрасними, чудесними і шляхетними дарами.  «А ви»,  – каже він, «один до одного будьте ласкаві». У диявола свої дороги, а в Бога – свої. У світу свої способи, а у Церкви – свої.  Будь один до одного ласкаві, будьте прийти один одному на поміч. Не проявляйте байдужості, а будьте поряд із людьми, що мають біду. Згадайте медсестру та маленьку школярку із нашої сьогоднішньої оповіді. А особливо згадайте Господа, Який обіцяє завжди бути поряд з нами і завжди є. Він каже нам: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Мт. 11:28, 29).

Апостол каже: «А ви будьте милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!» Це – дуже важкі слова для грішної плоті. Грішна плоть вважає, що вона єдина має рацію, і всі повинні їй коритися. Вона любить карати і мститися, а не виявляти милість та ще й прощати гріхи та провини наших кривдників.

«Скривдив мене? Гаразд! Ти за це заплатиш!»  Ось алгоритм поведінки грішної плоті, нерозкаяного чоловіка та нерозкаяної жінки. І коли в нас з’являються такі думки, бажання помсти, відплати злом за зло, то Святий Дух вельми через це засмучується. Бо Він хоче, аби ми діяли зовсім по-іншому.

Господь Ісус промовляв: «Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння» (Мт. 9:13) і: «Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних...» (Мт. 12:7). Милості від нас хоче Бог до інших людей, а не суду, не справедливості.

Як би Господь ставився до нас у всій Своїй справедливості, якби Він не послав Свого Сина Ісуса Христа, то сьогодні, напевно, не було б і цього світу, і нас із вами. Псалмоспівець дуже істинно сповідує: «Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико? Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе... Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я вповаю. Виглядає душа моя Господа більш, ніж поранку сторожа, що до ранку вона стереже.  Хай надію складає Ізраїль на Господа, бо з Господом – милість» (Пс. 129:3-7).

Чому так надіється Псалмоспівець на Господа? Чому він так уповає на Його Слово? Чому душа його виглядає Господа більше ніж світанку сторожа? Бо з Господом – милість! Милість – яке це чудове і солодке слово! Милість несе прощення гріхів. Ця милість має високу ціну хрест Голгофи, Ісус наш Господь розп’ятий і воскреслий. Але з Господом – для розкаяних завжди милість.

І в нас так само Господь хоче бачити милість і прощення такого самого як Бог дає нам через Христа, запрошуючи нас навіть до Свого Столу, до причастя Христовими істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері. Аби ми, будучи покріплені такими великими дарами виявляли те, що кожної миті Бог виявляє до нас: ласку, милість і прощення. Заради Христа. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового

    Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Імператора Юстиніана, який правив Сходом від 527 по 565 роки по Різдві Христовім. Разом зі своєю дружиною, Феодорою, він відновив красу та велич візантійського двору. За його правління імперія пережила епоху відродження, значною мірою завдяки його амбіціям, розуму та сильним релігійним переконанням. Юстиніан також намагався принести єдність у розділену Церкву. Він захищав православне християнство і прагнув згоди між різними сторонами у Христологічних суперечках про взаємини між божественною і людською природами Христа. За його царювання було проведено V Вселенський Собор, який цю суперечку розглянув.


Молитва на День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового:

Господи Боже,  Отче небесний!  Через керування християнських правителів таких як імператор Юстиніан, Твоє Ім'я вільно сповідується посеред нашого народу. Дай, аби ми завжди обирали гідних провідників, які би служили Тобі вірно в нашому поколінні і ухвалювали мудрі рішення на добро Твого народу; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій

     Сьогодні ми поминаємо жертв Голодомору 1932-1933 років, Геноциду українського народу, а також жертв усіх політичних репресій та нищень українства, на які було щедрим ХХ століття, століття богоборчих ідеологій і їх застосування на практиці російськими окупантами до вінця Божого творива - людини. За традицією у цей день о 16 годині ми виставляємо свічки пам'яті на наших підвіконнях, аби нагадати про те, до якого народу ми належимо, про мільйони наших невинно-убієнних одноплемінників і про нашу відповідальність докладати всіх сил, аби наш рідний край, Україна, була богобоязливою, незалежною і демократичною, щоби ніколи більше такі і подібні події не повторилися.
Молитва на цей день:

     Всемогутній і вічний Боже, Правителю людей і народів!  У покорі звертаємося до Тебе в цей день, коли ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які були вбиті російським, безбожним, окупаційним режимом у штучному голоді, тюрмах і концтаборах.  Просимо Господи благословити нас, аби над нашим краєм не панували вороги та окупанти.  Благослови Господи нас достатком і благодатно тримай Свою правицю захисту над нами.  Допоможи всім нам пізнати і визнати, що свобода, процвітання та інші благословення приходять від Тебе і вчини нас вдячними до Тебе за всі Твої дари.
     Ми сповідуємо Господи, що ми цілковито не заслуговуємо на Твої благословення.  Безбожність, похітливість, крадіжки, убивства, інші явні та приховані гріхи й злочини є ганьбою нашого рідного краю і разом із іншими людьми ми можемо лише схилитися в ганьбі перед Тобою. Милосердний Отче!  Заради Ісуса прости нам наші особисті гріхи і наші національні гріхи. Просвіти нас Твоїм Словом. Вчини нас вірними громадянами України та гідними членами спільноти серед якої ми живемо. Дай, щоби завжди на першому місці в нашому житті був Ти, благодатний Бог.  Навчи нас жити в рідному краї і захищати його так, як личить дітям Божим. Дай нам християнського відродження, і дай нам звернути до Тебе серця мільйонів людей, які живуть у невірстві.
      Коли наша пам'ять повертається до невинно убієнних, замордованих наших земляків, до тих, хто помер за наші свободи, учини нас вдячними та покірними. Дай нам сил робити все, аби зберегти свободу. Вчини нас старанними у молитві за Україну і за тих, хто має владу.  Дай нам сил свідчити, аби спаслися не тільки ті, хто вже є християнами.  Дай нам сили свідчити Твоїм Законом і Євангелієм, аби й ті, що поки що не вірують в Тебе, були приведені до вічного життя через віру в Христа Спасителя.  Заради Ісуса. Амінь.

День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

     Сьогодні ми згадуємо Св. Івана Золотоустого і дякуємо за нього Богові.  Св. Іван Золотоустий був провідником у Християнській Церкві IV століття. Він народився в Антіохії  приблизно 347 р. по Р. Х. і був навчений християнській вірі своєю побожною матір'ю, Антусою.  Після служіння на різних посадах у Християнській Церкві (паламарем, читцем тощо), Івана було рукопокладено до пресвітерського служіння і йому був даний обов'язок проповідувати.  Його прості, але цілеспрямовані послання знаходили слухачів далеко поза його рідним містом. 398 року по Р. Х. Іван Золотоустий став Патріархом Константинополя. Його метою була реформа Церкви, двору та міста. Ці наміри викликали конфлікт із світською владою. Врешті-решт із Константинополя його було відправлено в заслання. Але, навіть будучи віддаленим від своїх парафій і народу, Св. Іван Золотоустий продовжував писати і проповідувати аж до часу своєї смерті 407 р. по Р. Х. Останніми його словами були: "Слава Богові за все. Амінь".

Молитва на День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника:

Боже!  Ти дав  слузі Твоєму, Іванові Золотоустому, благодать проголошувати Євангеліє у красномовності та силі.  Він, будучи єпископом великих громад в Антіохії та Константинополі, безстрашно терпів ганьбу заради Твого Імені.  Подай милостиво усім єпископам і пастирям такої відмінності в проповідуванні та вірності в служінні Твоїм Словом, аби люди Твої були співучасниками божественної природи; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Відновити радість

Коли він[1] каже «Віднови мені радість», то має на увазі те, що небезпеками він був майже зламаний. З цієї причини він молиться, аби була відновлена ця радість – радість Божого спасіння. Тобто він хоче, аби його розум був покріплений таким чином, щоб він не сумнівався у присутності Божій і в Його волі спасати в небезпеках, які з собою приносить сповідання. Ця впевненість настільки надихає розум, що ми можемо безпечно зневажати всякі жахіття і небезпеки. Так само і я, благодаттю Божою, відчув цей великий дар і моїм вченням, і творами я відкрито сповідував Ісуса Христа, мого Господа і Визволителя всупереч волі Імператора, Папи, князів, царів і майже цілого світу, і навіть посеред тисячі небезпек для життя, якими погрожували мені мої розгнівані вороги і сам сатана. Таким чином Господь каже Єремії: «Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним, і залізним стовпом, і мідяними мурами проти всієї цієї землі» (Єр. 1:18). І справді: служіння учительства у Церкві потребує такого розуму, який зневажає всі небезпеки. Загалом, всі благочестиві повинні готуватися до того, аби вони не боялися стати мучениками, тобто сповідниками або ж свідками Божими. Христос не хоче ховатися у світі, але хоче Він бути проповідуваним «не в чотирьох стінах, а на дахах» (Мт. 10:27), аби Євангеліє сяяло у світі наче смолоскип на високій горі або на вежі. Коли це відбувається, то з’являються усякі небезпеки і ми справді потрапляємо між молот і ковадло. І немає більшої втіхи від Божої обітниці, що Він ніколи нас не покине.

 Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51)

---

[1] Слова Давида: «Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене» (Пс. 50 (51): 12 (14).

День Св. Мартина Турського

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Мартина Турського. Він народився у поганській сім'ї приблизно 316 року по Різдві Христовім на території сучасної Угорщини, а виростав у Ломбардії, в Італії. Прийшовши в молодому віці до християнської віри, він розпочав військову кар'єру в римській армії. Але, відчуваючи покликання до християнського служіння, Мартин облишив військо і став ченцем, стверджуючи, що тепер він - "воїн Христа". Врешті-решт Мартина було названо єпископом Туру у західній Галлії (теперішня Франція). Його згадують за простий спосіб життя і рішучість ділитися Євангелієм по всій сільській Галлії. 1483 року у день Cв. Мартина Турського (який в Західній Церкві, відповідно до григоріанського календаря, святкується 11 листопада) син Ганса і Маргарети Лютерів, якому виповнився один день, був охрищений і йому було дано ім'я на честь цього святого - Мартін.

Молитва на День Св. Мартина Турського:

     Господи, Боже війська небесного!  Твій слуга Мартин-воїн, мав духа жертовності.  Він став єпископом у Твоїй Церкві, аби захищати кафоличну віру. Дай нам благодаті, аби ми йшли його слідами, щоби коли наш Господь повернеться, ми були зодягнуті у хрищальні одежі праведності та миру; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Молитва за наших ворогів (2)

    

     Всемогутній і віковічний Боже!  Через Сина Твого, нашого благословенного Господа, Ти заповів нам любити наших ворогів, робити добро тим, що ненавидять нас і молитися за тих, що нас переслідують. Щиро благаємо Тебе, аби Твоїми благодатними відвідинами вони були приведені до покаяння і могли мати одну любов, одну згоду, один розум і одне серце з нами, і з цілою Твоєю Церквою; через Ісуса Христа, Твого Сина,  а нашого Господа. Амінь.

З Лютеранського співаника

День Св. Мартіна Хемніца, пастиря і сповідника

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Мартіна Хемніца.  Після доктора Мартіна Лютера, Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) вважають за найважливішого богослова в історії Лютеранської Церкви. В Хемніці поєдналися були проникливий розум і майже енциклопедичне знання Писання та церковних отців зі щирою любов'ю до Церкви. Коли по смерті Лютера в 1546 році  виникли різноманітні доктринальні суперечки, Хемніц постановив присвятити свій час повністю на відновлення єдності в Лютеранській Церкві. Він став провідним духовним і головним автором Формули Злагоди від 1577 року, яка вирішила доктринальні диспути на основі Писання і значною мірою посприяла відновленню єдності серед лютеран.  Хемніц також написав чотиритомне Дослідження Тридентського Собору (1565-1573 роки), в якому він піддав скрупульозному аналізові  вчення цього Римо-Католицького Собору та порівняв його з Писаннями та стародавніми церковними отцями.  Дослідження разом із поясненнями віри Ауґсбурзького віросповідання стали визначальною лютеранською відповіддю на Тридентський Собор. Богослов і церковний діяч, Хемніц, був справді даром Божим для Церкви.

Молитва на День Св. Мартіна Хемніца, пастиря і сповідника:

Господи Боже, Отче Небесний! Через вчення Мартіна Хемніца, Ти готуєш нас до приходу Твого Сина, коли Він поведе Свою Наречену, Церкву, додому, аби з усією спільнотою визволених, ми могли в кінці увійти на Його вічне весілля; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Йоганна Штаупіца, пастиря і духівника Лютера

      Сьогодні ми дякуємо Господу за св. Йоганна фон Штаупіца (прибл. 1469-1524 р. р.), генерального вікарія августинського ордену в Німеччині і друга Мартіна Лютера. Він народився в Саксонії, навчався в університетах Лейпцігу та Кельна і викладав у Кельні. 1503 року його було покликано Фрідріхом Мудрим до служіння деканом богословського факультету в новозаснованому Віттенберзькому університеті. Там Штаупіц підбадьорив Лютера до здобування докторського ступеню в богослов'ї, а також призначив Лютера своїм наступником - професором Біблії в університеті. На початку Лютерової боротьби в намаганні зрозуміти Божу благодать, саме Штаупіц радив Лютерові зосереджуватися не на собі, а на Христові.

Молитва на День Св. Йоганна Штаупіца, пастиря і духівника Лютера:

     Всемогутній і віковічний Боже!  За наші багато гріхів заслуговуємо ми на вічний осуд. У милосерді Твоєму Ти послав Свого Сина Єдинородного, нашого Господа Ісуса Христа, аби Він здобув для нас прощення гріхів і вічне спасіння. Дай нам правдивої сповіді, аби ми, як Лютер від свого пастиря, Йоганна фон Штаупіца, могли від наших сповідників чути солодкі слова Відпущення і були звільнені від усіх наших гріхів; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Архистратига Михаїла та всього війська небесного

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Архангела Михаїла та всіх святих ангелів.  Ім'я Архангела Михаїла означає: "Хто такий як Бог?" Про Михаїла згадано в Даниїла (12:1), а також в Юди (в. 9) та в Об'явленні (12:7).  Даниїл зображує Михаїла, як ангельського помічника Ізраїлю, який веде битву проти сил зла.  В Об'явленні Михаїл та його ангели воюють проти сатани і нечистих ангелів та завдають їм поразки, скидаючи їх із небес.  Їхня перемога стала можливою Христовою перемогою над сатаною в Христовій смерті та воскресінні, перемогою, яка була проголошена голосом з небес: "Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його" (Об'явлення 12:10).  Разом із Михаїлом часто згадують Гавриїла і Рафаїла, інших головних ангелів або ж архангелів, які оточують престол Божий.  Передання називає Михаїла покровителем і захисником Церкви, особливо захисником християн в годину смерті.

    Молитва на День Св. Архистратига Михаїла та всього війська небесного:

      Вічний Боже!  Твоє мудре планування учинило та запровадило служіння людей і ангелів у дивовижному порядку. Милостиво дай нам, щоби так само як Твої святі ангели завжди служать Тобі на небесах, щоби Твоїм призначенням вони також допомагали та захищали нас тут на землі; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом. Один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Без Слова буде відчай

Найвища благодать – мати Слово Боже, а хто його не має, той з часом потрапить у відчай. Як каже Давид: «проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей» (Пс. 118 (119):21) і в Матвія 15:13: «Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем».

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

Натхнення і маніпуляції

    Саме слово натхнення часто ставало жертвою словесного зловживання. Хтось може говорити, що Писання "натхненне" і мати на увазі просто  те, що воно просто "надихає", як, скажімо, сонет Шекспіра.
    Або ж може стверджувати те, що Томас Гакслі висміював як "натхнення з обмеженою гарантією". Це все одно, що носити воду решетом. "Натхнення" виставляється, коли кидається виклик ортодоксії промовця, але про "натхнення" він говорить розпливчасто, аби на кожному кроці дозволяти собі винятки. Якийсь дослідник заявляє про помилки в Біблійному тексті? Дуже добре, тоді ці частини - не натхненні. Аби протистояти такій тактиці Церква мусила викарбувати терміни, як-от: "повне натхнення" або ж "словесне натхнення" Перше означає, що натхнення повне або ж всеосяжне, а другий - те, що воно охоплює кожне слово тексту. Жоден х цих термінів не виходить ні на міліметр поза межі 2 Тимофія 3:16, яке каже, що Все Писання натхненне Богом. Якщо все Писання натхненне, тоді натхнення - "повне". Оскільки все Писання складається зі слів, то натхнення обов'язково - "словесне". Якщо Писання не натхненне повністю і словесно, тоді воно не натхненне взагалі. А називати його в такому разі "натхненним" означає зловживати освяченими емоційними конотаціями слова натхнення, водночас уникаючи будь-якої інтелектуальної відповідальності за його семантичне буквальне значення або ж денотацію.

Курт Маркворт, "Святе Писання: Книга Христова" 

Запобіжник революції

Не руйнування, не революції прагнув Лютер. І реформація – не революція, а великий запобіжник революції. 

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

День Усіх Святих

    

Це свято найбільш осяжне з усіх днів спомину святих, бо охоплює всю величину великої хмари свідків, яка нас оточує (Євреїв 12:1).  Перед нашими очима віри воно тримає ту велику кількість, яку виміряти не може жодна людина: всі святі Божі в Христі - з кожного народу, раси, культури та мови - всі "ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця..." (Об'явлення 7:9-14).  Це свято виставляє перед нами повну вишину та глибину, і ширину, і довжину благодатного спасіння нашого Господа (Ефесян 3:17-19).  Воно пов'язане з Великоднем і святкуванням воскресення, бо всі, що померли з Христом Ісусом також із Ним воскресли (Римлян 6:3-8).  Воно пов'язане з П'ятдесятницею у святкуванні зібрання цілої Церкви кафоличної - на небесах і на землі, в усі часи і у всіх місцях - в одному Тілі Христовому, в єдності Духа в союзі миру. Як і всі ми були покликані до тієї однієї надії, яка належить нашому покликанню: "Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх" (Ефесян 4:4-6).  День Усіх Святих також поєднує з останніми неділями Церковного Року есхатологічне зосередження на житті вічному та сповідуванні того, що "страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас" (Римлян 8:18).  Це свято закріплює наш погляд на Ісусі, Начальникові і Виконавцеві нашої віри, аби ми не знемоглись і не впали на душах своїх (Євреїв 12:2, 3).

Молитва на День Усіх Святих:

Всемогутній і віковічний Боже!  Ти об'єднуєш усіх Твоїх вірних людей усіх часів і з усіх місць в одну святу спільноту, тайне тіло Твого Сина Ісуса Христа.  Подай нам так повторювати приклад віри Твоїх блаженних святих в усякій чесноті та благочестивому житті, аби разом із ними ми могли прийти до невимовної радості, яку Ти приготував для тих, що люблять Тебе;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Папісти і Євангеліє про віру

    

      Папісти навчають про те, що віра є лише історичним знанням і загальною згодою про істину Слова Божого, і що ця віра виправдовує настільки, наскільки вона формується багатьма достатніми добрими ділами. Але через те, що жодна людина не може знати, чи в неї є достатньо добрих діл, і коли вона їх має, то вони навчають, що віруюча людина може насправді сповідатися і обіцяти сама собі багато хорошого про благодать Божу, але не може ні в чому бути впевнена, і натомість повинна постійно сумніватися  в тому, чи справді вона має милостивого Бога, прощення гріхів і спадщину вічного життя.

     З іншого боку, Євангеліє навчає про те, що фактично природою, характером і функцією віри... є те, що вона приймає Христа і застосовує загальну обітницю Євангелія, стосовно благодаті Божої окремо до кожного віруючого, і вона не будує праведності на любові, якою вона діє, а лише на Христі, Якого вона приймає у Слові і Таїнствах. А через те, що обітниця Божа у Христі є непохитною, істинною і гідною довіри (2 Кор. 1:20), то віра не дивиться на власні слабкості та недосконалість, щоб у них не сумніватися і не вагатися, але дивиться на Христа і на благодать Божу, обіцяну в Ньому і таким чином упевнено та рішуче робить висновок, що благодаттю, заради Христа, вона має милостивого Бога та відпущення гріхів.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

День Св. Симона та Юди, Апостолів

     

Сьогодні ми згадуємо двох Апостолів Симона та Юду і дякуємо за них Господу. У списках Дванадцятьох Апостолів (Матвія 10:2-4; Марка 3:16-19; Луки 6:14-16; Дії 1:13) десяте та одинадцяте місця зайняті Симоном Зилотом (або ж Кананітом) та Юдою (не Ісакаріотом, а Яковим), який ще відомий як Тадей. Відповідно до стародавнього християнського передання, Симон та Юда здійснили місіонерську подорож до Персії, де й стали мучениками. Цілком імовірно, що саме через цю причину, цих двох апостолів ми вшановуємо в один і той самий день. В Новому Заповіті Симон поза списками Дванадцятьох Апостолів не згадується. Таким чином його згадують і вшановують заради його служіння, і саме так стоїть він перед нами - у вічності, як і в житті та служінні на землі - в Ім'я та на місці Христа Ісуса, нашого Господа. Ми дякуємо Богові за те, що Він покликав і послав Симона, разом із Юдою та всіма Апостолами, проповідувати Святе Євангеліє і навчати йому, проголошувати покаяння і прощення та христити в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (Івана 4:1-2; Матвія 10; 28:16-20; Луки 24:46-49).
      Юда з'являється в Євангелії від Івана (14:22) у ніч, коли був виданий наш Господь і на початку Його страстей, запитуючи в Ісуса, як то Він об'явиться учням, а не світові. Відповідь, яку Ісус дає на це запитання є дуже доречним наголосом для сьогоднішнього свята: "Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього" (Iвана 14:23). Звісно, і Юда, і Симон, своїм прикладом життя і смерті та їхньою вірою в Ісуса та в Його Слово засвідчили про їхню любов до Спасителя. Їхнім прикладом ми не лише зміцнюємося в нашій християнській вірі, але й понад усе, нас підбадьорює вірність нашого Господа, Який виконує дану їм обітницю про те, що Він дасть їм оселю на небесах. Там вони живуть з Ним повіки, там одного дня побачимо їх і ми.

Молитва на День Св. Симона та Юди, Апостолів:
Всемогутній Боже! Ти обрав слуг Твоїх, Симона та Юду, аби вони були пораховані серед славетного товариства Апостолів. Як їм Ти дав вірності та ревності у місії Твоїй, так і нам подай палкої відданості, аби ми пізнали любов і милосердя нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Нестора Літописця

    

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Нестора Літописця (прибл. 1056 - 1114 р. р. по Р. Х.), нашого земляка і автора славетної Повісті Врем'яних Літ, в якій Св. Нестор, розглядаючи історію нашого краю, звеличує, зокрема, християнську віру та її вплив на становлення нашої цивілізації. Саме завдяки Св. Нестору Літописцю і його творові, українство святкує День української писемності та мови, за яку ми також сьогодні дякуємо Господу і просимо в Нього, аби ми, подібно до Св. Нестора Літописця, користувалися нашою рідною мовою для збудування і для поширення Євангелія Христового в нашому рідному краї.  Зі святом!

Молитва на День Св. Нестора Літописця:

     Всемогутній Боже!  Ти підняв з-посеред нашого народу Свого слугу, Св. Нестора Літописця, аби він через свою працю звеличував і прославляв Твоє діло в нашому краю. Дай і нам такої любові до рідного народу, щоб і наша праця звеличувала Твоє діло в Україні; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Не наше діяння і не в наших силах

    

Тож Давид молиться[1], щоб не піддаватися власним думкам, але бути вбереженим перед Богом чистим у серці та ділі. Впасти таким чином легко. І це показано в притчі про слугу в Луки (Мт. 18:23-35). В присутності пана, слуга був настільки покірний і побожний, що здобув прощення усіх своїх боргів через милосердя правителя, але щойно вийшовши від пана, він напав на свого колегу-слугу і став немилосердним і жорстоким убивцею.
     Тут я знову нагадую вам про те, що сказав був раніше. Оскільки Давид просить про це в Господа, то він чітко показує нам, що вберігати ці дари – не наше діяння і не в наших це силах, але ми перебуваємо в небезпеці бути відкинутими. Це відкидання відбувається тоді, коли Господь залишає нас на нас самих і забирає Свого Духа, як каже Писання: «Я їх пустив ради впертости їхнього серця» (Пс. 80 (81): 13 (12) і Рим. 1:24). Коли таке трапляється, ми одразу падаємо.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50

---

[1] Псалом 50 (51):13: «Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене».

День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок

     Сьогодні ми дякуємо Господу за святих і вірних жінок Дорку (Тавіту), Лідію і Фіву. Вони були зразковими християнками, які виявляли свою віру, підтримуючи Церкву матеріально.  Дорку (відому також, як Тавіту) добре знали та любили за її вчинки милосердя у місті Йоппії, особливо за те, що вона виготовляла одяг для бідних. Коли Дорка раптово померла, то члени її громади попросили прийти апостола Петра і він прийшов із сусіднього міста та воскресив Тавіту (Дії 9:36-41).      Лідія була жінкою з Тіятир, яка працювала у Филипах, продаючи славетну пурпурову фарбу, на яку був великий попит у стародавньому світі.  Вона також "Бога шанувала" у місцевій синагозі (Дії 16:14). Коли  апостол Павло зустрів її під час молитви з іншими прозелітками, то його проповідування Слова, привело Лідію до віри в Христа. Таким чином вона та її друзі стали ядром християнської спільноти у Филипах (Дії 16:13-15, 40).   Фіва була ще однією вірною жінкою, яка допомагала апостолові Павлові. Вона була дияконесою із Кенхрей (порт Коринту).  Її Павло відправив до Церкви в Римі з Посланням до римлян. В ньому він пише про її підримку діла Ранньої Церкви (Римлян 16:1-2).

Молитва на День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок:

Всемогутній Боже!  Ти викликав в серцях Твоїх улюблених слуг Тавіти, Лідії та Фіви співчуття, аби вони допомагали Твоїй Церкві та підтримували її своїми відданими та милосердними ділами. Дай нам такої самої волі, аби й ми любили Тебе.  Розкрий очі наші, аби ми бачили Тебе в найменших довкола нас і зміцни руки наші, аби ми служили Тобі в інших людях - заради Твого Сина Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Проповідь на 19-у неділю по Св. Трійці

                                       

                       ЧАСТИНИ ОДНОГО ТІЛА

            (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, – так і Христос. Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, – чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, – і всі ми напоєні Духом одним. Бо тіло не є один член, а багато.  Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, – то хіба через це не від тіла вона? І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, – то хіба через це не від тіла воно? Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх? Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів. Якби всі одним членом були, – то де тіло було б? Отож, тепер членів багато, – та тіло одне. Бо око не може сказати руці: «Ти мені непотрібна»; або голова знов ногам: «Ви мені непотрібні». Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні. А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу, а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові, щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного. І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться. І ви – тіло Христове, а зосібна – ви члени! (1 Коринтян 12:12-27).

Божій Церкві,… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, у Жака ла Фонтена є досить відома байка про те, як всі члени тіла раптово задумалися про те, що всі вони щось роблять, а лише шлунок отримує їжу, зароблену руками, принесену ногами тощо.  І вони збунтувалися та вирішили провчити шлунок, переставши його годувати.

Проте небагато часу знадобилося для того, аби всі почали слабнути. Оскільки шлунок не отримував їжі, то й всі частини тіла не отримували від нього настільки потрібних для їхнього нормального самопочуття поживних речовин і незабаром всі охляли і почалися хвороби.  Лише тоді бунтівники збагнули, що той, кого вони вважали за лежня, працював більше ніж усі вони.

Сьогодні наш Біблійний текст пояснює нам набагато складнішу і благословеннішу природу частин тіла Христового – Його Церкви. Апостол пише: «Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, – так і Христос».   Господь Святий Дух через Апостола Павла використовує порівняння. Він порівнює Церкву із тілом. Церква – одна, як і одне тіло в людини. Але людське тіло має багато членів.

Звісно ж, ми пам’ятаємо про слова Христа: «Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, – там Я серед них» (Мт. 18:20).  І ми так само належимо до Церкви, навіть якщо ми перебуваємо на самоті. Адже Церква – це не будівля, хоча в нас склалася традиція називати будівлі, де ми збираємося довкола Слова і Таїнства, довкола Євангелія, довкола Христа – церквою. Церква – це люди і Христос.  І точніше, і правильніше буде сказати, що Церква – це Христові люди і Христос.

Апостол каже, що як тіло одне, усі ж члени тіла, так само і Христос. Церква – одна. І Христос – один. У світі існує багато конфесій, але Церква – одна. У світі може багато-хто заявляти про себе, що він – Христос, але Христос був є і завжди буде лише один – Єдинородний Божий Син, Який задля нашого спасіння стався людиною. Який забрав усі наші гріхи на Себе і поніс їх на хрест Голгофи.

На ньому Ісус Христос обмив Своєю святою і дорогоцінною кров’ю усі наші гріхи. Він приніс Себе у святу і досконалу жертву за всі наші провини проти Бога і проти наших ближніх.  Він Своєю смертю знищив нашу смерть і в Своєму світлому воскресінні дав нам гарантію нашого грядущого воскресіння і вічного життя в Царстві Божому.

На П’ятидесятницю Він зіслав Свого Святого Духа на Своїх вірних людей і відтоді Євангеліє почало проповідуватися цілим світом, а всі хто вірує в Христа, надіється у спасінні для вічного життя тільки на Нього, стали належати до Його Святої Церкви.  І вона, попри поділ на конфесії – одна-єдина.

Наше Сповідання з Писання виводить такі чудесні слова: «Також серед нас навчається, що одна свята Християнська Церква буде і залишатиметься повіки віків. Це – зібрання усіх віруючих, серед яких Євангеліє проповідується у його чистоті і Святі Таїнства відправляються відповідно до Євангелія» (АВ VII:1).

Ця Церква – одна, хоча членів цієї Церкви багато, як і тіло – одне, а членів тіла – багато. І ці члени настільки різні! Апостол каже: «Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, – чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, – і всі ми напоєні Духом одним».  Різні не лише за національним чи релігійним походженням, але й різні за соціальним статусом. У Церкві є і українці, і американці, і росіяни, і поляки, і представники всіх рас.

У Церкві є і багаті, і бідні. У час Апостола Павла в ній були і вільні, і раби. Сьогодні ми можемо сказати, що в Церкві є і начальники, і підлеглі, і президенти, і робітники, і воїни, і письменники. Церква – дуже різноманітна і розмаїта. Але є щось таке, що всіх нас об’єднує.

Апостол каже, що це – Дух. Господь Святий Дух охристив нас усіх у одне тіло. Це була – не наша праця. Не ми самостійно вирішили стати християнами і належати до Христової Церкви. Ми в Христовій Церкві, бо сюди нас привів Господь Святий Дух. Він нас охристив у одне тіло. Ми були поза цим тілом. Ми були поза Христовою Церквою, але Хрищенням, Своїм унікальним Таїнством, Господь Святий Дух нас народив згори і приєднав до тіла Христового і вчинив нас одним із його членів.

Апостол каже, що ми в цій Церкві «всі напоєні Духом одним». Ми напоєні Святим Духом через Христове Євангеліє. Коли хтось проповідує щось інше, а не Христове Євангеліє про те, що всі наші гріхи і провини прощені заради Христа і що ми виправдані самою вірою в Сина Божого, той не підносить до людей Святого Духа, а якогось іншого духа, який не поєднує людей з Христом, а навпаки – відчужує людей від Христа.

Ми ж напоєні Духом одним – тим самим Духом, що й був напоєний Апостол Павло і всі перші християни – Духом, Який вливається винятково через Євангеліє. Тому так буває християнам легко розпізнати інших християн. Ми чуємо, що вони сповідують.  Ми також бачимо, як вони живуть. Адже напоєний Духом, буде визнавати, що він спасенний самою вірою в Христа і буде Христа славити і величати, і Христос буде в центрі його життя. І Христос буде в ньому і живитиме його Своїми істинними тілом та кров’ю під виглядом хліба і вина.

І той, хто напоєний Духом, буде приносити плоди Духа. Як написано: «А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких! А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями. Коли духом живемо, то й духом ходімо! Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!» (Гал. 5:22-26).

Ми всі – члени одного і того самого тіла. Не ми самі приєдналися до цього тіла, а приєднав нас до нього Господь Бог. Апостол продовжує: «Тіло не є один член, а багато.  Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, – то хіба через це не від тіла вона? І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, – то хіба через це не від тіла воно? Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?»

Кожен член тіла має свою окрему роль, своє окреме призначення, свою особливу місію. Кожна частина тіла – особлива і важлива. Без неї тіло буде недосконале. Воно не зможе нормально діяти, працювати, функціонувати. Так само і в Церкві. Усі члени Церкви – важливі. Усі члени Церкви відіграють у ній свою роль, мають своє призначення і виконують свою місію. Сильне тіло тоді, коли воно має усі свої члени, усі частинки та органи тіла. Так само і Церква сильна тоді, коли вона має усі свої члени, які перебувають  у гармонії один з одним і не лише радіють спасінням, яке здобув для них Господь Ісус, але й кожен на своєму місці робить усе, аби ціле тіло було здоровим, забезпеченим і щасливим.

«Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів. Якби всі одним членом були, – то де тіло було б? Отож, тепер членів багато, – та тіло одне», – продовжує наш любий Апостол. Зауважте – не ми обрали ким стати в Церкві, але вирішив це Сам Господь Бог. Звісно, аби поставити нас на якесь місце в Його тілі, Він використовує також інших людей, як-от: пастиря, дияконів і церковну раду. Бо Він не є Богом безладу, але наш Бог – Бог порядку.  І наші всі різні функції, роблять цілу Церкву, ціле тіло лише сильнішим. Бо християн – багато, але Церква – одна.

Навіть з байки Ла Фонтена ми знаємо, що буває, коли одні члени тіла починають зневажати інші або пред’являти до них претензі про буцімто їхню непотрібність. Тоді починається знесилення і цілого тіла, і кожного члена зокрема. Але всі члени тіла не лише потрібні, вони – необхідні для нормального життя і цілого тіла, і кожного окремого члена – для життя і цілої Церкви і кожного окремого християнина. Нам потрібні усі наші брати і сестри. І ми потрібні усім нашим братам і сестрам. І, звісно, ми – Божі, ми члени Христового тіла, бо Церква – Його тіло, а Головою цього є тіла Сам Господь Христос.

А згадайте, що буває, коли хворіє якийсь незначний член тіла про який ми зазвичай навіть не думаємо! Які страждання тоді починаються в цілого тіла! Це стосується і бід, і духовних проблем, які можуть мати наші брати і сестри, про яких ми можемо згадувати в останню чергу. Для Церкви – важливі всі. І всі мають однакове значення.

Апостол каже: «І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться». Що буває, коли заболить, наприклад зуб?  Хіба тоді очам не стає немилим весь світ? А руки не шукають способу, щоб таке прикласти до того болючого місця? А ноги хіба не несуть нас самі до стоматолога?

Або що буває, коли воїна ранять на фронті?  І коли поранене одне місце, то хіба не може загинути ціле тіло, якщо не продезинфікувати рани, перев’язати її і зайнятися її лікуванням? А коли минається біль, і затягуються рани, то милішим стає світ цілому тілові і все тіло хоче радіти, і висипається, і тішиться життям. Так само і з Церквою – біль одного християнина є болем цілого тіла Христового. Переслідування одного християнина є атакою на ціле тіло Церкви і є її роз’ятреною раною.

Світ може цього не розуміти. І мирські, плотські люди цього не розуміють. Зрозуміти можуть це лише ті, кого Дух приєднав до Христового тіла – до Церкви і лише ті розуміють це, хто Духом напоєний. Це розумієте ви, любі брати і сестри. Бо «ви – тіло Христове, а зосібна – ви члени!» Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.