Рости на спасіння (проповідь)

пʼятниця, 24 березня 2017 р.

Походження сект

     «Лютеранська Церква за самим своїм характером», – каже реформатський автор,[1] «не може терпіти жодних сект. Кількість реформатських сект – дивовижна, їх буквально не перерахувати. Лише в Едінбурзі їх 16, в Глазго – 26. Здається, що продукування таких сект, які з’являють наче гриби після дощу на ґрунті Реформатської Церкви, було необхідним для збереження її життя і здоров’я. Всі вони виникли із одного і того самого принципу і логічно продовжували його виконувати, тож вона мусить визнавати їх за своїх законних дітей. Лютеранська ж Церква – наче стовбур великого дерева, з якого спилювали непотрібні гілки і до якого був щеплений шляхетний пагінець (виправдання вірою). Вона – одна, довершена, добре влаштована, гарно поєднана Церква, яка безпощадно видаляє усяку дику паросль і шкідливі відростки (секти). А Реформатська Церква зрізала дерево до кореня (Святих Писань) і з того здорового кореня виростають хащі. Смерть одного з пагонів стає щедрою поживою для інших».  Наймогутніші консервативні впливи всередині Реформатської Церкви так чи інакше були безпосередньо пов’язані з Лютерарнською Церквою. З її принципами повязана єдина надія протестантської єдності. 

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я


[1] Goebel, 176.

четвер, 23 березня 2017 р.

Молитва в час біди та горя (3)

Всемогутній Боже! Не відкидай людей Твоїх, які виплакують перед Тобою горе своє і свою біду, але заради Твого Імені прийди милостиво на допомогу тим, хто у біді та горі. Через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

середа, 22 березня 2017 р.

Типово для грішної природи у всі часи


    Подивіться лишень, що витворяють бюргери і селяни, князі, урядовці та управителі! Ну ж бо, ще більше загрібайте собі скарбів! Настає день, коли прийдуть хлопці з голодними животами і порожніми гаманцями, порахують ваші гульдени, візьмуть свою частину, заберуть ваше добро і вас пограбують.


Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 6

вівторок, 21 березня 2017 р.

Гомолоґумена і антілеґомена

     Лютер, м’яко кажучи, не був у захопленні щодо Якова[1], яке він не вважав за автентичне. Тож нечесно цитувати Лютерові коментарі про Якова, аби стверджувати, що Реформатор мав вільні погляди про божественне натхнення, коли сам Лютер не мав на думці божественного натхнення взагалі. Про що слід пам’ятати так це про те, що всі статті віри непохитно стоять на безсумнівних книгах Нового Заповіту, які називаються гомолоґумена (ті, що «сповідуються» всіма). Вони включають всі чотири Євангелія, Дії, всі листа Св. Павла, 1 Петра і 1 Івана. З огляду на «надлишковість» Біблії (якщо запозичити термін з сучасної інформаційної теорії), то в гомолоґумена є більше ніж достатньо підтримки для кожної статті віри. Жодна стаття віри не залежить від антілеґомена. Непохитною практикою Церкви є читання антілеґомена під певним проводом гомолоґумена і ніколи не зв’язувати сумління без чіткого припису з останніх.

Курт Маркворт, "Святе Писання: Книга Христова"


[1] Соборне Послання Св. Апостола Якова.

понеділок, 20 березня 2017 р.

Стаття про передпризначенння і виправдання вірою

    
Стаття (про передпризначення) блискуче підтверджує вчення про виправдання вірою задарма і про те, що ми спасаємось без наших діл і заслуг, благодаттю, заради Христа. Бо ще перед тим, як ми народилися - фактично перед закладинами світу і перед тим, як цей світ почався (коли ми ще були нічим і тим більше нічого не могли зробити щось добре) вже тоді ми були призначені та вибрані на спасіння, згідно з Божим планом, на основі благодаті, в Христі, не через наші добрі діла або відповідно до наших діл, як на цьому сильно наголошує Павло в Римлян 911 і далі та в 2 Тимофія 1:8, 9.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

неділя, 19 березня 2017 р.

Проповідь на 3-ю неділю Великого посту


       ЗБЕРЕГТИ ДУШУ
 (Нарис проповіді пастиря
В’ячеслава Горпинчука)

І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!  Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що навзамін дасть людина за душу свою? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими».

І сказав Він до них: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі» (Євангеліє від Св. Марка 8:34-9:1).


Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, наскільки ми готові постраждати заради Бога, заради Христа?  Або дозвольте поставити питання таким чином – наскільки ми готові відмовитися бодай на якусь частину власного комфорту або світського визнання, мирської карєри заради Христа? Або можна питання поставити ще й таким чином: наскільки ми готові поклонятися Христові, не перевантажуючи себе щонеділі ідучи до церкви та ведучи до церкви, до Христа своїх дітей?  Адже стільки важливого нас і їх чекає недільного дня: і розваги, і туристичні подорожі, і різноманітні гуртки, і секції. Нам же потрібно якось закріпитися у цьому світі!

Ви, напевно, знаєте, що перші християни вважали страждання заради Христа за тягарем чи невезіння, а за велику честь і благословення, бо в стражданнях вони могли нести свідчення про їхню віру. Тацит, римський історик, писав про християнських мучеників перших століть: «Їхню смерть супроводжували ще й усілякі глузування».  Їх покривали шкурами звірів і віддавали на розтерзання собакам, прибивали до хрестів, палили у вогні і як часто їхні палаючі тіла освітлювали темряву тих, хто розважався, спостерігаючи за муками Христових людей.

Для таких видовищ свої сади пропонував жорстокий Нерон. Історики кажуть, що християни йшли на муки, радіючи наче вони йшли на весільний банкет. Навіть, зазнаючи жахливих мук на вогні, вони славили Бога. Коли Ігнатій, старенький мученик, мав померти за свою віру 110 року по Різдві Христовім, то вигукнув: «Ближче до меча – ближче до Бога. У товаристві з дикими звірами – у товаристві з Богом!»

Я зовсім не намагаюся спонукати вас, любі брати і сестри, шукати мученицької смерті. Я просто хочу нагадати, чим була християнська віра у віки переслідувань і чим вона залишається нині. Адже сутність її не змінюється.  В нашій країні, за винятком Криму і Донбасу, немає переслідувань християн. Але є інша велика загроза вірі. І ця загроза – зона комфорту, яку ми самі собі створюємо. Ця загроза – плекання нашої власної долі у цьому світі. Збирання статків, майна. І заради всього цього ми готові пожертвувати Христом і вічним життям.   Бо в цій зоні комфорту немає місця ні для Бога, ні для Його Слова, які створюють незручності і цю зону комфорту, яку ми з усіх сил будуємо, руйнують.

            Слова Сина Божого з нашого Євангелія стосуються сьогодні кожного з нас: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!» «Виходьте з ваших зон комфорту і йдіть за Мною», – наче каже Христос. «Беріть свої хрести і несучи ідіть за Мною».

Ваші хрести, любі брати і сестри, можуть бути різними, але всі вони обовязково стосуватимуться визнання Ісуса Сином Божим і Спасителем світу. Нести хрест це сповідувати «Вірую», Символ віри за різних обставин, зазвичай таких, які викликають обурення довколишнього світу, зневагу, приниження, найрізноманітніші переслідування, а то й відверті гоніння.

Хрести можуть мати дуже просту форму. Наприклад, ви зібралися йти в неділю до церкви. Але ваша сім’я не підтримує цього і навіть кепкує з вас, висміюючи вашу віру. Ви терпите це через Христа і заради Нього. І це – хрест, який ви несете.

Може бути зовсім інший хрест. Ви навчаєтеся у школі чи у якомусь виші. Ваші учителі або викладачі щиросердечно вірують в теорію про  еволюцію і від усіх намагаються перетягнути в секту покійного Чарльза Дарвіна.  Ви ж не можете відректися від Христа, Яким усі віки збудовані і наполягаєте на своїй вірі в те, що світ створено за шість реальних днів і що до гріхопадіння смерті, незмінного супутника еволюції, не було. І ви отримуєте занижену оцінку за іспит, але не зрікаєтеся того, що навчає Слово Боже. На вас косо дивляться. Але ви несете за Ісусом свій хрест.

А може бути такий хрест, коли ви – державний службовець. І ваш начальник пропонує закрити очі на порушення закону і навпаки кличе обкрадати українських громадян або «дерибанити» бюджет. Ви не можете коїти гріх проти Христа. Ви відмовляєтеся від чинення злочину і навпаки починаєте боротьбу з такими лукавими злодіями і тоді вас звільняють з роботи або навіть починають переслідувати. Ви несете свій хрест за Ісусом.

Інколи цей хрест може мати вигляд відвертих погроз у вбивстві або тюремним строком, як це було з одним з наших братів з України, який відмовився виконувати злочинний наказ з «віджиму» бізнесу ще за часів попереднього Президента і змушений був втікати навіть з України, аби зберегти не лише власну свободу, але й навіть своє життя. Він покинув роботу в органах правопорядку, до якої раніше линув усією душею, прагнучи там виконувати поклик від Бога, захищаючи нас із вами. Він несе свій хрест, ідучи за Ісусом.

В Євангелії від Матвія ми читаємо такі слова: «Учень не більший за вчителя, а раб – понад пана свого. Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його! Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться. Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах. І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні» (10:24-28).

Сьогодні нам наш Спаситель каже: «Бо хто хоче душу свою зберегти, – той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що навзамін дасть людина за душу свою?» Нічого ми дати не можемо взамін за наші душі. Існує лише один Засіб порятунку, один-єдиний Спаситель – Ісус Христос.

Він каже, що будь-яка спроба піти на компроміс зі світом ціною Його Імені, веде до втрати. Всі здобутки, які можна отримати ціною відмови від Христа і Його Слова – минущі. Адже цей світ і все, що є в ньому, минеться.  Так само як одного дня або ночі минеться наше життя в цьому грішному тілі. І що тоді? Що далі? Якщо немає Спасителя-Христа, то далі вічні муки аду. Бо нічого за свою душу, за своє життя ми запропонувати самі по собі не можемо.  Бо без Христа усе – гріх, а отже і смерть.

Але коли є Христос, тоді є що запропонувати Богові. Бо коли є Христос, то є Його жертва, принесена за кожен наш гріх, за кожну нашу провину, за кожен наш переступ. А отже є прощення усіх наших гріхів і провин. І є мир з Богом. І Боже благословення, яке Він щедрою міркою виливає на Своїх любих дітей.

Коли є Христос, то є Його кров, що й нині очищує усіх, хто визнає свої гріхи і уповає на Христа.  Коли є Христос, то є Його праведність, у яку Святий Дух одягає кожного, хто у Христа охрищується і хто вірою зодягається у Христа.

Коли є Христос, то є Його воскресіння – велике передвістя нашого грядущого воскресіння у час повернення Первістка серед воскреслих – Христа у славі.  Тож є і наше воскресіння, коли є Христос і є наше вічне життя у Царстві Божому і невпинна радість, що почавшись тут на землі з віри у Спасителя і окроплювана сльозами через біди та горе, ніколи не скінчатиметься у Царстві Небесному, у якому ми будемо з нашим розп’ятим і воскреслим Спасителем жити повіки, бо це життя ми маємо винятково в Ньому і через Нього. І Він це життя дає усім безкоштовно і зі Своєї невимовної Його любові до нас – з Його благодаті.

Це Він, вічний Бог і досконала людина, віддав Свою душу навзамін за вас, любі брати і сестри. Він любить вас і хоче, аби ви жили вічно.  І хоче, щоб ми мали що дати за душу вашу – Його, Христа, Сина Божого і Сина Людського. Господь любить вас, любі християни і пригортає вас до Себе сьогодні у Своїй Святій Вечері.

Під виглядом хліба Він сьогодні дає вам Своє тіло і каже: «Прийміть споживайте. Це є тіло Моє, що за вас видається».  Ви маєте, що дати за душу Свою – Христа.  «Пийте. Це є кров Моя Нового Заповіту, що за вас проливається на відпущення ваших гріхів».  Ви маєте, що дати за душу Свою – Христа.  Це Його тіло було розп’яте на хресті. Це Його свята кров струменіла з Його ран, аби викупити вас від смерті, від влади диявола і від вічної смерті. У вас є викуп. Допоки у вас є Христос. Допоки у вас є віра в Сина Божого.

А Ісус ніколи не засоромиться Своїх віруючих. Як би нас не соромився світ і навіть як би ми самі не соромилися самі себе через свої жахливі та огидні гріхи. Бо коли у нас є Син Божий, то всі наші гріхи обмиті Його кровю, а ми – зодягнуті у Його праведність.

Світ і диявол, звісно хотітимуть це спасіння від нас з усіх сил відібрати. І вони знають, що спасіння – у вірі в Христа – у вірі, яка не мовчить, а сповідує Христа Своїм єдиним Спасителем від гріха. Через це вороги наші хочуть, аби ми мовчали, або боялися сказати слово про Христа, або лінувалися прийти до церкви – а коротко кажучи, щоб ми соромилися Сина Божого. Вони бють з прицілом на те, що Син Божий засоромиться усіх, хто від Нього відійшов. Бо ті, що соромляться Христа, відкидають Бога, і жертву Сина Божого і вічне життя. Самі і назавжди.

Господь же хоче, щоб усе було по-іншому. Він хоче, щоб усі спаслися і вкінці увійшли у Царство Небесне, яке розкрилося над Ним у час Преображення, коли троє з Апостолів, які чули це Євангеліє з перших уст, побачили живого пророка Іллю і живого пророка Мойсея, і Христа у ясних одежах і в них було таке захоплення, що не знали що говорили, бо таке все було дивне і прекрасне. І чули вони голос Отця: «Це – Син Мій Улюблений. Його слухайтеся!»  Слухайтеся Христа, любі брати і сестри. І живіть вічно!  Бо для вашого спасіння Христос вже все зробив. А тим, кого переслідують Він дасть велику нагороду на небесах. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

субота, 18 березня 2017 р.

Доктрина і люди

Яка доктрина – такі й люди.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 77 (78)

пʼятниця, 17 березня 2017 р.

День Св. Патрика, місіонера до Ірландії

     Сьогодні ми разом із християнами Заходу, а особливо з ірландцями, згадуємо святого Патрика, місіонера до Ірландії. Він народився у християнській сім’ї приблизно 389 року. Підлітком його захопили в полон ірландці, які напали на його батьківщину і змусили працювати в них пастухом. Через шість років він утік до монастиря у Франції. 432 року його було рукопокладено на єпископа і він повернувся до Ірландії, в якій він провів решту життя, проповідуючи Євангеліє і організовуючи християнські спільноти. У час загрози доктрині про Святу Трійцю, він її наполегливо захищав – трилисник (листок конюшини) використовувався Патриком, як ілюстрація про триєдиність Бога. Донині християни читають його «Сповідь» і проказують його молитви та співають гімни написані цим ревним слугою Господнім, якого Він забрав до Себе приблизно 466 року. Як кажуть мої американські друзі - у день Св. Патрика - всі трохи ірландці.
З молитви Св. Патрика:

Сьогодні я зв'язую себе
Сильним Ім'ям Трійці,
Закликаючи її:
Трьох в Одному та Одного в Трьох.

Зв'язую сьогодні себе ось цим навіки:
Силою віри, Христового воплочення,
Хрищення Його в Йордані,
Смерті Його на хресті для мого спасіння,
Його проривом із гробу в пахощах,
Його підйомом небесною дорогою,
Його приходом в день приречення
Я зв'язую себе сьогодні...

четвер, 16 березня 2017 р.

Милосердя завжди більше


     Бог завжди (більше аніж ми самі) визнає нашу крихкість і через це Він більше готовий виявляти милосердя, аніж ми його шукаємо.


Мартін Лютер, З лекції на Псалом 77 (78)

середа, 15 березня 2017 р.

Бога не обманеш


Бога не примирити жертвою… Таким чином той, хто плекає таємний гріх, не введе в оману Бога жертвою, яка назовні приноситься правильно.

Св. Іриней Ліонський

вівторок, 14 березня 2017 р.

Молитва в час біди та горя (2)

     Всемогутній і наймилостивіший Боже! Ти постановив, аби ми, перед тим як увійдемо в з Христом у вічну славу, зазнавали з Ним страждань і смерті. Подай нам благодаті, аби в усі часи ми корилися Твоїй святій волі і непохитно перебували у істинній вірі аж до кінця нашого життя, і завжди знаходили мир і радість у блаженній надії воскресіння мертвих і славі грядушого віку; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

понеділок, 13 березня 2017 р.

Лише через біди плоті


    
Саме це чимало людей роблять і нині. В добру годину вони забувають про Бога, а в лиху годину шукають Його, аби бути визволеними…. Бо ті, що лише цінують плоть шукають, звісно, Бога лише через біди плоті. Через це власне вони своє люблять більше ніж Бога…І якби вони могли мати те, що хочуть, байдуже було б їм до Бога.


Мартін Лютер, З лекції на Псалом 77 (78)

неділя, 12 березня 2017 р.

Проповідь на 2-у неділю Великого посту


       ДОСКОНАЛИЙ ПЕРВОСВЯЩЕНИК

                        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Отакий-бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса, що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому – за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе. Закон-бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом, ставить Сина, Який досконалий навіки!  
            Головна ж річ у тому, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засів на небесах, по правиці престолу величности, що Він – Священнослужитель святині й правдивої скинії, що її збудував був Господь, а не людина. Усякий-бо первосвященик настановляється, щоб приносити дари та жертви, а тому було треба, щоб і Цей щось мав, що принести. Бо коли б на землі перебував, то не був би Він священиком, бо тут пробувають священики, що дари приносять за Законом. Вони служать образові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчити скинію: Дивись-бо, сказав, зроби все за зразком, що тобі на горі був показаний! А тепер одержав Він краще служіння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений (Євреїв 7:26-8:6).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, первосвященики серед народу Божого належали до особливого стану і особливого роду.  На служіння у скинії і єрусалимському храмі Бог обирав чоловіків виняткового з племені Левія – з того самого племені, з якого походив і величний пророк Старого Заповіту, Мойсей.

Первосвященики носили особливий одяг, білосніжний і прикрашений дорогоцінним камінням, яке підкреслювало їхню особливу роль у житті вибраного народу, особливо на взаємини Господа із Його людьми. Лише вони мали право заходити в Святеє Святих.  Лише первосвященики представляли народ перед Богом.

Але це особливе становище не робило їх більш святими, ніж інші віруючі. Коли лишень запроваджується служіння первосвященика, то в Біблії ми читаємо, що «сказав Мойсей до Аарона: «Підійди до жертівника, і вчини свою жертву за гріх та своє цілопалення, і очисти себе та народ, і вчини жертву за народ, і очисти їх, як наказав був Господь». І підійшов Аарон до жертівника, та й зарізав теля жертви за свій гріх. А сини Ааронові принесли до нього кров, і вмочив він свого пальця в кров, та й дав на роги жертівника, а кров вилив до підстави жертівника».

Господь від самого початку запровадження цього служіння наголошує на тому, що первосвященики – грішні люди. Перше первосвященик має принести жертву за власний гріх, а вже потім він може приносити жертву за гріхи інших людей. Приносити жертви за свої гріхи первосвященик мусив був не один раз на життя, або хоча б один раз на тиждень, а щодня. 

Бог наче наголошує: «Первосвященик – людина і до того ж – грішна людина. Він не може сам спокутувати за власні гріхи.  За його гріхи має пролитися кров жертви». А через Своїх пророків Господь також навчав, що всі ці жертви, як і служіння первосященика вказували на досконалу жертву і досконалого Первосвященика – Ісуса Христа, Сина Божого.

Це про Нього пророкує цар Давид, кажучи: «Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!.. Поклявся Господь, і не буде жаліти: Ти – священик навіки за чином Мелхиседековим» (Пс. 110:1, 4). Ісус – Божий Син і Син Людський, досконалий і святий. Він – Цар Ізраїлю, Він – Пророк, обіцяний Мойсеєм. І Він – Первосвященик за чином Мелхиседековим. Він – святий Бог і Він – свята людина.

«Отакий-бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса, що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому – за людські гріхи» – такими словами описує Ісуса устами автора Послання до євреїв Господь Святий Дух.

Ісус – святий. На Ньому немає жодної плями гріха. Ісус – незлобивий.  Він не тримає на людей образи. Ми – Його твориво. І це задля нас Він, Бог істинний від Бога істинного, стається людиною. Ісус – незлобивий.  Він відпускає скоєні проти Нього гріхи. 

Зціленому чоловікові Він каже: «Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!» (Ів. 5:14). Жінці, спійманій на перелюбі  і розкаяній Ісус промовляє: «Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!» (Ів. 8:4).  Він не тримає зла навіть на тих, хто Його розпинає, завдаючи Йому страшних мук. Натомість Син Божий молиться до Отця Небесного: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!...» (Лк. 23:34).

Ісус – невинний. В провину Йому Синедріон ставить лише Його походження – те, що Він – Син Божий, давно обіцяний Богом Месія, Спаситель світу. Його невинність підтверджує світська влада устами та вчинками Понтія Пілата, який тричі проголосивши невинність Сина Божого перед світською владою і видаючи Його на розп’яття розлюченого юдейського натовпу «набрав…  води, та й перед народом умив свої руки й сказав: «Я невинний у крові Його! Самі ви побачите...» (Мт. 27:24).

            Ісус – відділений від грішників. На Ньому немає жодного гріха. І там, де ми коїли і коїмо гріхи, Він творить лише добро, лише святість, лише Богу угодні вчинки і діла. І не лише це. Але й слова Його – угодні Богу. І вгодні Богу Його думки. Про Нього на горі Преображення Отець промовляє до Апостолів і нас: «Це – Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!» (Мр. 9:7). Слухайтеся Ісуса, бо Він – Син Божий. Він – істинний Бог. Він – вищий понад усі небеса!

            Любі брати і сестри, Якого чудового Первосвященика ми маємо!  І цей «святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса» Первосвященик, Ісус Христос, Який не має жодного гріха і « забирає на Себе усі ваші гріхи і провини, і «потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому – за людські гріхи», цей Ісус приносить в жертву святу і досконалу Самого Себе.

            На Ісус вказували усі жертви, які приносилися у Старому Заповіті. На Ісуса, досконалого і святого Первосвященика, вказували усі недосконалі та грішні первосвященики, які приносили жертви перше за гріхи свої власні, а потім ще й за гріхи народу.  На Ісусів хрест указував змій у пустині. На Ісуса вказували усі пасхальні ягнята.

            Все це вказувало на одну-єдину жертву, жертву святу і досконалу – Сина Божого, Ягня Боже, Первосвященика, Який з любові до кожного з нас, приносить в жертву Самого Себе. Його кров обмиває гріхи цілого світу.  Його кров обмиває кожен ваш гріх, любі брати і сестри.

            Первосвященики з грішних людей мусили щодня приносити жертви перше за свої гріхи, а потім за гріхи інших людей.  А Ісусова жертва – жертва свята і досконала, принесена лише один раз і її вистачає на цілу вічність.  Слова нашого сьогоднішнього гімну: «З Його чола, і рук, і ніг/ Тече ще й досі свята кров/ Що з кожного змиває гріх/ Хто в вірі до Христа прийшов» відлунюють цю істину Божу і ту істину, яку проголошує Господь Святий Дух через Св. Апостола Івана: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі (тобто віруємо в Ісуса Христа), то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його (Божого) Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7).

            Ми щодня каємось у наших гріхах, але Ісусова жертва – одна, досконала, обіцяна Євангелієм  і триває вона на всі віки. Голгофський хрест стоїть у центрі світової історії, історії людства і Христова кров з нього очищує усіх віруючих, починаючи від Адама і закінчуючи останньою людиною, яка увірує до повернення Христа у славі.

            На одній з картин Лукаса Кранаха із зображенням  розпятого Христа, сам художник стоїть під Ісусовим хрестом, а з Його боку на голову митця виливається кров Сина Божого.  Це – дуже гарне зображення великого діяння Божого, яке чинить жертва Христа, нашого любого і святого Первосвященика. Його жертва – вічна. Вона триває нині.

            І не лише цього Первосвященика має автор Послання до євреїв. Але Його маєте ви, любі брати і сестри. Ісус по Своїй хресній смерті і воскресінні, вознісся на Небеса. І нині Він, наш розпятий і воскреслий Первосвященик служить далі нам, піклуючись про Свою Церкву і про кожного з вас, любі віруючі брати і сестри. 

            І ніхто більше не в праві обвинуватити віруючих у гріхові. Як написано: «Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог – Той, що виправдовує.  Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він – праворуч Бога, і Він і заступається за нас» (Рим. 8:32, 33).  Наш люблячий, досконалий і святий Первосвященик Ісус завжди заступається за нас.

            Сьогодні Він проголошує нам прощення усіх наших гріхів і провин.  Сьогодні Він запевнює вас, любі причасники, що ваші гріхи і провини прощені і що вам належить вічне життя – Він запевнює вас, запрошуючи причащатися Його істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина Святої Євхаристії.  Він поєднує нас із Собою, зі Своєю невинністю, святістю, незлобивістю, досконалістю, покриваючи нас Собою, освячуючи нас і пригортаючи нас до лона Божого.

            І якщо первосвященики Старого Заповіту служили у скинії та храмі, які були збудовані людськими руками і людськими руками поруйнувалися, то наш вічний Первосвященик, Ісус Христос, служить на небесах, які Він Сам, Своє скинією – Собою Самим приготував для вас, любі брати і сестри. Ми можемо, звісно, власними руками, талантами тощо зробити щось гарне і навіть таке, що буде викликати захоплення в багатьох поколінь людей. Але все це – минуще.  Нещодавно один приятель розповідав мені, що французи збираються закрити Ейфелеву вежу, одне з чудес світу, надміцним склом і таким чином вберегти її від ісламістів. Все зроблене людськими руками гине.

            Але створене Богом – буде існувати стільки скільки того хоче Бог. Небеса ж Його, і прощення гріхів, і виправдання наше, і вічне життя, здобуте для нас Ісусом Христом – вічні і ніколи не скінчаться. І ті, хто вірує в Ісуса, будуть там. І ми воскреснемо до вічного життя у час повернення Христа, нашого люблячого Первосященика, у славі. І Він нас візьме у торжество небес і Царства Божого, і там ми вже будемо нерозлучно з Христом, у блаженстві, у щасті та радості, прославляючи Бога за великий викуп, принесений за нас один раз і назавжди – у Христі Ісусі. Заради Нього. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

четвер, 9 березня 2017 р.

З Днем народження Тараса Шевченка!

Переспів Тарасом Шевченком Псалма 1

Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
А в законі Господньому
Серце його й воля
Навчається, і стане він,
Як на добрім полі
Над водою посажене
Древо зеленіє,
Плодом вкрите. Так і муж той
В добрі своїм спіє,

А лукавих, нечестивих
І слід пропадає,
Як той попіл над землею
Вітер розмахає.
І не встануть з праведними
Злії з домовини,
Діла добрих оновляться,
Діла злих загинуть.

Втішатися заслугою Христа

     Тож підсумок цього вчення ось такий: Згорьовані повинні втішатися заслугою Христа або ж милосердям Божим. Ті, що перебувають без бід, повинні ходити в страхові Божому і відкидати самовдоволення. Для цього вчення нам потрібна молитва, яка завершує цей Псалом, щоб Господь міг будувати Свою Церкву. Тоді будуть слідувати  жертви, які угодні та прийнятні Богові. Хай Бог і наш Викупитель Ісус Христос подасть це всім нам. Амінь.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51)

середа, 8 березня 2017 р.

Особлива Церква


    Жодна інша церква[1] не протестувала настільки енергійно проти зловживань людського розуму і не зробила стільки для найвищої культури людського розуму – вона зробила Німеччину учителем світу. Жодна інша церква не була настільки заглиблена в істини стародавньої віри і жодна інша церква не була позначена так сильно богословською прогресією: у жодній іншій церкві незалежна релігійна думка не набувала таких невимовних прикрас ученості і то під таким невпинним контролем щирої поміркованості. Жодна інша церква не запроваджувала більш сміливо принципів християнської свободи і жодна інша церква не була настільки вільною від тенденції до перекручення її на вседозволеність.  Жодна інша церква не поклонялася більш благочестиво владі Божого Слова і жодна інша церква не була більш вільною від тенденції до сектантства і розкольництва.


Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я


[1] Крім Лютеранської Церкви.

вівторок, 7 березня 2017 р.

День Св. Полікарпа, пастиря і мученика

    
Сьогодні ми згадуємо Св. Полікарпа і дякуємо за нього Господу.  Народився він приблизно 69 року по Р. Х. і був важливою постаттю у Ранній Церкві. Будучи учнем євангеліста Івана, він cлужив як сполучна ланка між  першим поколінням віруючих з дальшими християнами.  Прослуживши чимало років єпископом Смирни, Полікарп був заарештований, допитаний і, у такий день, як сьогодні, 155 або 156 року по Р. Х. страчений за віру. Очевидець його мучеництва записав оповідь про його смерть, яка називається Мучеництво Полікарпа і ця оповідь далі залишається підбадьоренням для віруючих у часи переслідувань.

    Молитва на День Св. Полікарпа, пастиря і мученика:

    Боже!  Ти створив небеса й землю.  Ти дав слузі Твоєму превелебному, святому і лагідному Полікарпові, мужність сповідувати Ісуса Христа Царем і Спасителем і Ти дав також йому непохитність померти за  віру.  Дай нам благодаті повторювати його приклад участі у чаші Христових страждань, аби ми також взяли участь у Його славетному воскресінні;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 5 березня 2017 р.

Жертва - не заслуга

      Коли ж ти таким чином визнав Бога, як Того, Хто виправдовує грішників, якщо ти співаєш Богові хоча б одну пісню подяки, то додаєш ще одну жертву, а саме жертву винагороди або ж подяки за дар, отриманий тобою. Ця жертва – не заслуга, а сповідання і свідчення про благодать, яку з чистого милосердя на тебе вилив Бог.  Таким чином святі та праведні Старого Заповіту приносили цілопалення не для того, аби через них бути виправданими, а для свідчення про те, що вони отримали милосердя і втіху.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51)

субота, 4 березня 2017 р.

Молитва у час біди та горя

     Всемогутній і віковічний Боже! Ти - Втіха засмучених і Сила немічних. Прийми благодатно молитви тих, що кличуть до Тебе у біді та горі, аби у всіх потребах їхніх вони могли помітити та отримати Твою всебічну допомогу та втіху; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

пʼятниця, 3 березня 2017 р.

Боже вибрання передує вірі

    
Павло стверджує в Ефесян 1:4: "Бог вибрав нас у Христі перше заложення світу" (Дивіться також 2 Тим. 1:9). Бо Боже вибрання не йде за нашою вірою та праведністю, але передує їм, як ефективна причина (Рим. 8:30).   Августин обережно розмірковував над тим, що Павло пише в Ефесян 1:4: "Бог вибрав нас не тому, що ми були святими чи тому, що передбачив, що ми будемо святими, але Він вибрав нас (каже він) і зробив це перед закладинами світу, щоб ми могли бути перед Ним святими та безгрішними. Бо вибрання чи мета благодаті є ефективним чинником усього того, що належить до спасіння (Еф. 1:11-12, 19)".
     І це вибрання сталося ще перед тим, як почався світ, незважаючи на наші діла чи то в минулому, чи в теперішньому, а чи в майбутньому, але відповідно до цілі та задоволення благодаті Божої (Рим. 9:11; 2 Тим. 1:9).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

четвер, 2 березня 2017 р.

Повна покора Біблійній владі


     Повна покора Біблійній владі, звісно, має на увазі не менше ніж непомильність Писання. Св. Павло досконало відлунює Спасителя сповіданням: «Вірую всьому (буквально: всім речам), що в Законі й у Пророків написане» (Дії 24:14). Така мова стає нісенітницею в ту саму мить, коли будь-яка частина Святого Письма проголошується  відкритою для розвінчування наче вона – помилкова або хибна.



Курт Маркворт, "Святе Писання: Книга Христова" 

середа, 1 березня 2017 р.

Початок Великого посту

     Сьогодні в лютеран Покаянна або ж Попільна Середа, розпочинається Великий піст. Упродовж сорока днів Великого посту, Божі хрищені люди, згадуючи про страждання Христові та Його жертву за наші гріхи й провини, практикують у своїх серцях дисципліну посту: покаяння, молитву, піст і давання милостині. Великий піст - це час, коли Божі люди з радістю готуються до Пасхи - Світлого Воскресіння Христового (Великодня). Це час, коли Бог оновлює ревність Його людей у вірі та житті. Це час, в який ми молимося, аби нам було дано повноту благодаті, яка належить дітям Божим.

Молитва на Покаянну (Попільну середу):

     Всемогутній і віковічний Боже!  Ти не зневажаєш жодного Свого творива і прощаєш гріхи усіх розкаяних. Створи в нас чисті та розкаяні серця, щоби оплакуючи власні гріхи і визнаючи власну жалюгідність, ми змогли отримати від Тебе повне вибачення і прощення; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви