понеділок, 28 травня 2018 р.

Привілей працювати з Богом

     
Бог запрошує нас приєднуватися до праці місій не через те, що Він потребує нас, а через те, що хоче дати нам привілей працювати з Ним.  Коли ізраїльтяни не понесли Євангелія народам, Павлове діло тривало без них.  Якщо ми відкинемо наші шанси, то праця триватиме й без нас і бракуватиме її лише нам.  Боже Царство прийде і Його воля буде чи то з нами, чи без нас.

Джон Бруґ, Народна Біблія, з коментарів на Псалми

суботу, 26 травня 2018 р.

Христос став рабом, щоб визволити тебе


(Христос) став рабом, гріхом, прокляттям, щоб ти перестав бути рабом гріха і, щоб визволити тебе від прокляття божественного суду. Тож Він на Себе забрав твоє прокляття, бо «проклятий усякий, хто висить на дереві». Він став прокляттям на хресті, щоб ти був благословенний у Царстві Божому.

Св. Амвросій Медіоланський, З листів

пʼятницю, 25 травня 2018 р.

День Св. Теодора Ярчука, душпастиря і українського реформатора

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за блаженної пам’яті Теодора Ярчука (на фото з дружиною, Ольгою), українського лютеранського душпастиря, провідного богослова Української Реформації ХХ століття. Він був і місіонером, і вчителем, і редактором, і перекладачем, і реформатором. Родом із Тернопілля, освіту здобував у Тернополі, Римі, Тюбінгені та Ерлянгені. Проповідував в Україні, друкувався в своєму рідному краї, який тоді перебував під владою Польщі, та в Німеччині. Серед інших його визначних творів є реформування тогочасної Літургії Св. Івана Золотоустого, повернення її до Божественних, Біблійних принципів. У вересні 1939 року радянські війська окупували Волинь і Галичину. Пастир Теодор Ярчук, вірний муж Божий, був заарештований НКВС 1939 року і був замордований радянськими каральними органами в Івано-Франківській тюрмі 1941 року разом із тисячами інших невинно убієнних українців: селян, священиків, учителів, лікарів, інженерів, усіх тих, хто видавався загрозою для тоталітарного комуністичного режиму. Пастир і сповідник Теодор Ярчук буде сяяти у час воскресення, як зоря, бо вірний Бог, Який каже: «А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків» (Даниїла 12:3). 

Молитва на День Св. Теодора Ярчука, душпастиря і українського реформатора:
Господи! Ти підняв для Церкви Твоєї Св. Теодора Ярчука, аби через нього повернути українцям проповідь чистого Євангелія і відправлення Таїнств відповідно до Твого святого Слова. Благословляй нашу Церкву, аби кожне покоління українських пастирів повторювало його приклад відданості Тобі і Твоїй Церкві, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь

четвер, 24 травня 2018 р.

Ранкова молитва

В Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа! Амінь.

Дякую Тобі, Небесний Отче, через Ісуса Христа, любого Сина Твого, що Ти вберіг мене цієї ночі від усякої шкоди та небезпеки; і ще молю Тебе, щоб Ти вберігав мене цього дня від гріха та від усякого зла, щоб усі мої вчинки і життя могли Тебе втішити. Бо передаю я своє тіло та душу і все, що маю, в руки Твої. Твій святий ангел нехай буде зі мною, щоб нечестивець не мав влади наді мною. Амінь.

Мартін Лютер, з Малого Катехізису

середу, 23 травня 2018 р.

"Дух оживляє" - Євангеліє


Слова «Дух оживляє» стосуються ні чого іншого, а лише Євангелія, послання про зцілення і спасіння, дорогоцінного і утішливого слова. Воно втішає і відновлює засмучене серце. Воно, наче, виборює його із пащі смерті і пекла і переносить його до певної надії вічного життя, через віру в Ісуса Христа. Коли у віруючого настає остання година і перед його очима зявляється смерть і суд Божий, то віруючий не основує своєї втіхи на власних ділах. Навіть, якби він провести якомога святіше життя, він промовляє з Павлом: «Я-бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь» (1 Кор. 4:4)…
Вирок проти його життя і діл давно був винесений Законом Божим. Через це він мусить визнавати себе винним і засудженим. Але він живе благодатним судом Божим, проголошеним із небес, яким вирок Закону скасовується і перемінюється. Він такий: «Хто вірує в Сина, той має вічне життя» (Ів. 3:36).
А коли вже була отримана втіха Євангелія і вона виборола серце зі смерті і жахів пекла, то відчувається вплив Духа. Силою його Закон Божий починає жити  в серці людини – людина любить його, радіє ним  і приступає до його виконання. Ось так тут починається вічне життя, яке триває повіки та вдосконалиться у житті будучому.
Мартін Лютер, з проповідей

вівторок, 22 травня 2018 р.

Сповідання, а не правило


Ауґсбурзьке Сповідання віри називається саме Сповіданням, а не правилом. Єдиним правилом віри є лише Біблія, а цей документ сповідує віру, правилом якої є Біблія.
Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

понеділок, 21 травня 2018 р.

День Св. Імператора Костянтина, християнського правителя та Св. Олени, його матері

     
Сьогодні ми дякуємо Богові за Імператора Костянтина, християнського правителя та  за  матір цього імператора, Св. Олену.  Костянтин І служив римським імператором від 306 по 337 роки по Р. Х.  Впродовж його правління міланським указом від 313 року було заборонено переслідування християн, а в кінці християнська віра набула повної підтримки від імператора.  Костянтин активно цікавився життям і вченням Церкви та 325 року скликав Нікейський Собор, на якому було дано визначення та захист православному християнству. На Костянтина мала сильний вплив його матір, Олена (роки життя прибл. 255-329 по Р. Х.). Її великий інтерес до географії святих місць християнської віри привів її до того, що вона стала однією з перших паломниць до Святої Землі. Її дослідження привели до ідентифікації Біблійних місць у Єрусалимі, Віфлеємі та в інших місцях, які й донині відвідуються християнами з усіх куточків світу.

Молитва на День Св. Імператора Костянтина, християнського правителя та Св. Олени, його матері:


     Отче Небесний!  Ти піднімаєш наших братів і сестер у Христі на високі посади в земних урядах. Приносячи Тобі подяку за Імператора Костянтина і його матір Олену, просимо благословляти наших християнських правителів, аби вони були Твоїми слугами на добро нашого народу і Твоєї Церкви, а нас - аби ми весь час за них молилися і були сумлінними та добрими громадянами нашої країни, як Ти навчаєш нас у Твоєму Слові, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Заради Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділю, 20 травня 2018 р.

Проповідь на 7-у неділю Великодня


                                 НАБУТІ КРОВЮ БОЖОЮ
                        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці. А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви. І, як до нього вони прибули, він промовив до них: «Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував, і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови, як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах. І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа. І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені, – тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене... Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби-но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої. І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже... Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх, бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!  Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він. Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...  Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...  Тому-то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки. А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених. Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав... Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: «Блаженніше давати, ніж брати!» Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився. І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували... А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.
А як ми розлучилися з ними й відплинули, то дорогою простою в Кос прибули, а другого дня до Родосу, а звідти в Патару. І знайшли корабля, що плив у Фінікію, увійшли та й поплинули. А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліворуч його та й поплинули в Сирію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа мав скласти. І, учнів знайшовши, перебули тут сім день. Вони через Духа казали Павлові, щоб до Єрусалиму не йшов. І, як дні побуту скінчилися, то ми вийшли й пішли, а всі нас проводили з дружинами й дітьми аж за місто. І, ставши навколішки, помолились на березі. І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому. А ми, закінчивши від Тиру плавбу, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули в них  (Дії 20:16-21:7).

            Усім... улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7).

Дорогі брати і сестри, майже упродовж двох тисяч років Господь надавав Своїй Церкві особливих людей, яких він наділяв особливими талантами: архітекторів і будівельників.  Вони проектують і будують чудові будівлі, прекрасні храми. Господь дає Своїй Церкві художників, які створюють мозаїки, фрески та чудові розписи храмових стін. Господь дає Своїй Церкві майстрів і майстринь, які облаштовують будівлі престолами, кафедрами, ризами та хоругвами. 

Все це – чудові та необхідні дари, які Господь дає Своїй Церкві, аби їй було легше і зручніше виконувати Свою місію – місію Нареченої Христової. Але якщо в Церкві не буде Христа Розпятого, якщо Його Церква не буде проповідувати, не буде в Його Імя христити і не буде Ним причащати, то незважаючи на те, якою б гарною і прикрашеною не була будівля, вона тоді буде радше нагадувати статую з грецького мистецтва, Венери Мілоської. Вона – гарна, пропорційна, але безрука. Вона нічого не може зробити, нікому не може допомогти.

Сьогодні ми бачимо Апостола Павла, який невтомно мандрує церквами, які він був засновував.  Підсумок своєї діяльності під проводом Святого Духа він викладає такими словами: «І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа». Для нього не грає ролі національність слухачів. Павло – єврей і він дуже хотів би, аби всі євреї до одного покаялись і увірували в Христа. Але Павло – вірний Господу Богу і він проповідує язичникам, грекам. 

І проповідь Павла по суті залишається однаковою. Він не двоєдушний. Він не говорить євреям одне, грекам – інше.  Він не намагається догодити людям і здобути прихильність світу. Він – вірний Богові. Він – вірний Христові. Тож він проповідує Закон. Він виявляє гріх і весь Божий гнів на наші гріхи.  А тим, що каються, Апостол проповідує Христа розпятого. 

В листі до коринтян він був писав: «А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю, бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...» (1 Кор. 2:1, 2).  А в листі до галатів він пише: «О, ви нерозумні галати! Хто вас звів не коритися правді, вас, яким перед очима Ісус Христос переднакреслений був, як ніби між вами розп'ятий?» (3:1).

Де є Христос розп’ятий і де Церква збирається довкола цього Христа, там є і те, що Він здобув – прощення гріхів, виправдання, воскресіння і вічне життя. Сьогодні Апостол нагадує нам про дуже високу ціну нашого спасіння. Він говорить про Бога і каже: «Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він». За кожен наш гріх була пролита Божа кров. Кожен гріх був обмитий Божою кровю. І там де є Божа кров, там гріх не залічується. Ціна за наше прощення – неймовірно висока, неспівмірна і незіставна ні з чим на світі.  І там де ця дорога ціна приноситься за вас – там ви прощені і спасенні. 

Через це Апостол так серйозно застерігає нас про небезпеку, про реальну загрозу, яка стояла і стоїть перед дверима церкви. Ця загроза – люті вовки. Це не ті сіроманці, які водяться в українських лісах і степах.  Апостол Павло говорить про людей і зокрема – про фальшивих учителів і проповідників. Вони можуть бути дуже розумними і чемними. Вони можуть бути вельми приязними і переконливими.

Але з лютими вовками їх поєднує важлива спільна риса. Вони вбивають. Кажуть, що коли вовк вбирається до кошари, то не може спинитись, аж поки не повбиває всіх овечок або інших тварин, які там ночують. Так само і фальшиві проповідники, фальшиві учителі – коли їх запустити у церкву, вони не спиняться, аж поки не приведуть до загибелі душі віруючих людей, доки не відберуть у них спасіння і вічного життя.  Як вовки потім вертаються до лісу чи в степ, заплямовані кровю, так само і вовки люті – неправдиві проповідники мають на своїх руках кров людей, що втратили спасіння. 

«Праведний житиме вірою» цей знаменитий вислів пророка Авакума, використовує Апостол Павло і сьогодні він каже про те, що він проповідував віру в Ісуса Христа. «Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений» – цитує Писання Апостол в листі до римлян (10:11). Фальшиві проповідники головну свою атаку спрямовують саме на віру в Ісуса Христа.  

Вони не будуть атакувати Самого Христа. Вони розумні, як вовки, які заганяють бідну тварину. Наче вовки ці фальшиві проповідники, будуть намагатися вас відсікти від Христа. Як? Нападаючи на вашу віру! І навіть це вони будуть робити хитро і підступно. Вони не відкидатимуть віри повністю. Вони додаватимуть до спасіння додаткові до віри умови.

Вони говоритимуть: «Аби спастися самої віри недостатньо. Потрібні добрі діла». І вони не матимуть на увазі те, що «віра без діл мертва». Бо цей вислів означає, що віруючий робитиме добро. Вовки-проповідники матимуть щось зовсім інше.   Вони не будуть проповідувати чистого Євангелія. Вони наполягатимуть на тому, щоб віруючі, наприклад, обрізалися. Або щось їли, чогось не їли, щось пили, а чогось не пили. Святкували в якісь дні, а в якісь не святкували. А згодом ці ж самі вовки будуть заборонятися одружуватись і, не заперечуючи Христа та віри в Нього, спрямовуватимуть християн до святих, до мощів, до передань, а не до Слова Божого. 

Ось так замість віри в Христа зявиться віра в Христа і в свої діла, віра в Христа  і ще в щось. Це буде інше віра, бо віра, яка хапається за Христа, горнеться до Христа, отримує здобуте ним спасіння – ця віра від слухання Євангелія Христового.  А віра від слухання чогось іншого – це вже не спасенна віра, а якась інша віра, бо як каже Апостол: «Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону» (Рим. 3:28). Ось так вовки люті, фальшиві проповідники і знищують отари Божі, Божі церкви. Може бути гарний храм, можуть бути в ньому люди, але вовки вже відібрали від них спасіння.  І церква перетворюється на статую без рук, яка нічого не може зробити.

Через це Апостол, а через нього Господь Святий Дух кличе пильнувати. Цей заклик звернено насамперед до єпископів, до пастирів, до проповідників, які покликані Богом до надзвичайно відповідального служіння – проповідувати Євангеліє, проповідувати так, як це робили Апостоли – проповідувати Христа розп’ятого і спасіння самою вірою в Нього, без діл Закону.

Бо Церква – це люди власності Божої, набуті Божою кровю. Надзвичайно велика ціна була заплачена за кожного християнина і християнку, аби проповідники Христові ліниво спостерігали за пустошеннями отар Божих лютими вовками, проповідниками людських доктрин, а не Євангелія.

Що ж може вистояти проти цих вовків? Що може вберегти отару Божу, Христову Церкву від гострих вовчих ікл і пазурів? Апостол Павло, прощаючись із своїми любими братами і сестрами, каже: «Тому-то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки. А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених».

Перше Апостол згадує про науку, тобто про євангельську доктрину, якій він три роки навчав пастирів у церквах. Вони знають, що мають проповідувати. Святий Дух, Який створив у їхніх серцях віру і покликав їх через Євангеліє Христове, буде так само діяти через Євангеліє Христове, яке будуть проповідувати вони.  

Апостол доручає їх Богові і Слову благодаті Його. Бачите, любі брати і сестри, як Апостол поєднує Бога і Слово Його благодаті. Бог наш – Бог всемогутній, всюдисущий і всезнаючий. Але Він вибрав діяти через Своє Слово благодаті. Звісно ж, Бог дав Закон, який виявляє нам гріх і проголошує нам вирок, що ми – винні і заслуговуємо на смерть, тимчасову і вічну. 

Але оживлює нас Господь Святий Дух винятково через Слово Божої благодаті, тобто через Євангеліє, яке каже нам, що Христос помер за наші гріхи, що Він воскрес для виправдання нашого і, що вірою в Христа ви маєте прощення гріхів, виправдання, воскресіння і вічне життя в Божому Царстві.

Це – Слово Божої невимовної любові до кожного з вас, яке промовлялося над вами у час вашого Хрищення, коли ви були народжені згори у купелі води та Слова. Це – Слово Божої благодаті, яка виливається на вас щоразу із запевненням вас, розкаяних грішників про прощення усіх ваших гріхів заради Христа.

Це Слово Божої благодаті, яке з простих хліба і вина на нашому престолі, чинить істинні тіло та кров Христа, з якими і в яких нам дарується прощення гріхів і вічне життя, і невимовна спільність із розп’ятим і воскреслим Спасителем та з Його святою Церквою, що живе Христом і у Христі. 

Нічого вовки люті, фальшиві учителі, не зможуть вчинити, коли Церква буде перебувати у благодаті Божій – у Його Слові, у Хрищенні, у Святій Вечері, бо так вона перебуває у Христі, і з Христом. Так вона живе і так вона увійде в Царство Боже, аби там радіти Христом повіки віків. Заради Нього. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

пʼятницю, 18 травня 2018 р.

Божественність Христа на початку і в кінці Євангелія від Св. Івана


…«Бог було Слово» (Івана 1:1)... Ціле Євангеліє від Св. Івана становить, власне кажучи, величне і славетне свідчення про істинну божественність нашого Господа. А завершується воно з огляду на повну перспективу Господнього звершеного життя, смерті і воскресіння таким само сповіданням, яким і починалося «Господь мій і Бог мій!» (Івана 20:28).
Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

четвер, 17 травня 2018 р.

Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа

    
День Вознесіння – коронація нашого Господа, у якій Його проголошено Царем всесвіту. Ісусове вознесіння до Отця є Його входом до величнішого існування поза границями часу та простору, яке більше не обмежене Його станом пониження. Ісус тепер сидить по правиці Божій, що означає, відповідно до правильного вчення Лютера – повсюди. Це також означає, що Він знову перебрав ту владу та силу, які належали Йому ще з передвічності. Але все-таки наш Господь присутній з нами, що залишаємося обмеженими часом і простором. Він – з нами, як правдивий Бог і правдива людина і Він править Своєю Церквою через засоби благодаті, які Він запровадив: Його Слово і Його Таїнства. В цих засобах благодаті ми можемо осягати Царя всесвіту і отримувати передсмак грядущого банкету.

Молитва на Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа:

Всемогутній Боже! Твій Син Єдинородний, наш Господь Ісус Христос, вознісся на небеса, аби й ми могли возноситися в серці та розумі та весь час перебувати зі Спасителем, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середу, 16 травня 2018 р.

Буква вбиває, а Дух оживляє


Буква для Апостола – доктрина Десяти Заповідей, яка навчає, як ми повинні слухатись Бога, шанувати батьків, любити ближнього і так далі – найкраща з доктрин, яку лишень можна знайти в усіх книжках, проповідях і школах… «Буква» – весь Закон Мойсея…
А протилежною до «букви» є інша доктрина або ж послання, яке Апостол Павло позначає «служінням Нового Заповіту» або ж «Духа». Ця доктрина не навчає, що від людини вимагаються діла, але об’являє вона людині те, що Бог їй зробить чи порадує і, воістину, вже зробив: Він віддав Свого Сина Христа за нас… Ця доктрина обявляється лише Святим Духом і ніяка інша доктрина Духа не передає. Святий Дух діє у серцях тих, що чують і приймають цю доктрину. Тому-то й служіння це називається служінням «Духа».
                               Мартін Лютер, з проповідей

понеділок, 14 травня 2018 р.

Молитва за відповідь на молитву (3)

Всемогутній Боже! Ти обіцяв почути прохання тих, що просять у Ім'я Твого Сина. Благаємо Тебе милостиво нахилити вуха Твої до нас, що піднесли до Тебе свої молитви та благання, і подати нам, аби те, про що ми вірно просили відповідно до Твоєї волі, настало на полегшення бід наших і на славу Тобі; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

пʼятницю, 11 травня 2018 р.

День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов'янських

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за двох братів-місіонерів, святих Кирила (Костянтина) та Мефодія.  Брати Кирило та Мефодій народилися в грецькій сім’ї у Солуні. (Ім'я Кирило молодший брат, Костянтин взяв незадовго до смерті, ставши ченцем 868 р.) Після рукопокладання Кирило став бібліотекарем у соборі Святої Мудрості «Гаґія Софія» у Константинополі 862 р. Згодом Кирило і Мефодій були послані Імператором місіонерами до Моравії (центр - на території сучасної Чеської Республіки). Там вони проповідували Слово Боже і навчали місцевих слов’ян їхньою рідною мовою.
     Кирило, використовуючи елементи алфавіту, який він виявив у русичів у Корсуні (на території сучасного Севастополя), уклав абетку, яка відома нині як «кирилиця» і вона стала основою для писемності слов’янських народів. Сьогодні кирилицею користуються: українці, білоруси, росіяни, болгари, македонці, серби і чорногорці (прикро, але через переслідування латинян, кирилиця не збереглася серед чехів і словаків). Традиційні християнські церкви серед цих народів, як правило, також використовують східний обряд.
     Саме завдяки діяльності цих двох святих братів, слов’яни мали можливість чути Слово Боже на зрозумілій мові, бо святі брати Кирило та Мефодій, на відміну від багатьох інших місіонерів, першими почали використовувати для євангельської місії зрозумілу мову. Св. Кирило і Мефодій зазнали також переслідувань від західних місіонерів, які вважали, що в церкві все повинне бути одноманітним: служба Божа має відправлятися за західним обрядом і обов’язково латиною (святою, на їхню думку, мовою).
     Для українців роль Св. Кирила і Мефодія переоцінити важко. Певно, що перші паростки християнства з’явилися на Русі (сьогодні Україна) через цих місіонерів, адже більша частина західної України на ту пору (як про це зазначає «Енциклопедія Українознавства») належала до Великого Князівства Моравського. Не випадково, «Повість врем’яних літ» вшановуючи нашу Велику Княгиню Ольгу, не менше вшановує і святих братів-місіонерів, Кирила та Мефодія.

Молитва на День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов'янських:


Господи!  У Своєму великому милосерді Ти, через Імператора Візантії, послав двох місіонерів, Кирила та Мефодія, які зрозумілою мовою несли Твоє Євангеліє у Моравії, а звідти проповідь Твого Слова, разом із писемністю, освітою розійшлася по багатьох інших слов'янських краях.  Благослови нас, аби ми цінуючи дар Твого Євангелія нашою рідною мовою, трудилися, аби  місія Твоєї Церкви і проповідь Твого Євангелія не спинялася ні в нашому рідному краї, ані в цілому світі ні на мить, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

четвер, 10 травня 2018 р.

Недуховна людина і спонтанність добра

  
      Недуховна людина може, до певної міри, уникати зовнішніх гріхів і виявляти зовнішню дисципліну (Римлян 2:14; 10:3; Фил. 3:6). Але своїми власними силами вона не може ні почати, ані завершити істинний духовний послух. Бо Закон Божий - духовний, а правдиві добрі діла складаються із того, що любов походить із чистого серця, доброго сумління і неудаваної віри (1 Тимофія 1:5) так, що послух не чиниться під тиском чи через необхідність, а добровільно і спонтанно, від щирого серця (Римлян 7:22; Псалом 119:14). Але Закон не може ні дати, ані сформувати таку любов наказом чи поштовхом,  чи примусом. Як і сама людська воля своїми природними силами не може віддати такого послуху. Але такі діла є і називаються плодами Духа (Галатів 5:22; Ефесян 5:9).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

середу, 9 травня 2018 р.

Сила багатства обмежена

    
Вороги псалмоспівця багаті та могутні. Таке багатство – велика перевага в земній боротьбі.  Багаті можуть наймати найкращих юристів.  Вони можуть впливати на посадовців.  Вони можуть наймати безжалісних людей, аби навязати свою волю.  Але сила багатств обмежена. Хоча багатства можуть придбати багато землі, єдиною нерухомістю, яку багаті можуть займати постійно є гріб. 

     Хоча багаті можуть купувати найкраще медичне обслуговування, за гроші додаткового дня на землі не купиш. Коли Бог відкликає багатих з цього світу, вони мусять відходити без затримки. У вічності їхнє багатство нічого їм не дасть. З собою забрати його вони не можуть. Вони не можуть дати хабара, аби їх впустили на небеса або для того, щоб уникнути пекла, вони не можуть дати аванс ще тут на землі. Вони не можуть найняти адвоката, який формально проведе їх крізь суд.

    Лише одна людина змогла принести викуп за гріх.  Лише один зміг викупити життя. І той викуп – безцінний. Він – дар Божий, який безкоштовно дається усім, хто вірує в  Ісуса, людину, Яку Бог послав заплатити за гріх.  Цей викуп було вчинено однаково за бідних і за багатих, без різниці. 
     Коли псалмоспівець порівнює смерть багатого зі смертю тварини і, коли він говорить про постійність смерті, то він не відкидає доктрини про воскресіння або доктрини про пекло.  Він робить наголос на фінальності смерті.  Окрім кількох чудесних з’явлень, як-от:  з’явлення Мойсея та Іллі під час Преображення Ісуса, ніхто не може повернутися на землю після того, як Бог покликав його з цього світу.  «Людям призначено вмерти один раз, потім же суд» (Євреїв 9:27).  Якщо вже людина пішла з цього світу, то вже ні за які гроші її не повернеш.  Останнє слово за смертю. 
     Оскільки ніхто не може побачити або виміряти душу, то смерть людини дуже нагадує смерть тварини.  Тіла людей і тварин вчинені з тих самих елементів.  І тіла людей, і тіла тварин розкладаються і повертаються в землю, з якої вони з’явилися.  Без віри людина в час смерті нічим не ліпша від тварини.  Власне кажучи, людині навіть гірше, бо на відміну від тварин вона мусить зіштовхнутися із судом і прокляттям.  Тоді жодна сума багатства їй не допоможе.
Джон Бруґ, Народна Біблія, з коментаря на Псалом 48 (49)

вівторок, 8 травня 2018 р.

Досконалий у кожній природі


Промовляючи як слуга,[1] Він називає Того Господом, Кого Він знає як Свого Отця і рівного Собі за формою, але Він проголошує Себе рабом у сутності Своєї плоті, бо рабство належить плоті, а панування – Божеству. 
Точно так, як Йому не бракувало нічого як Богові, так само Йому нічого не бракувало у Його довершеності, як людині, і внаслідок цього Він був досконалий у кожній природі. Так і Давид каже, що Він «кращий від людських синів».[2]
Св. Амвросій Медіоланський, З листів


[1] Псалом 108 (109):26, 27.
[2] Псалом 44 (45):3.

понеділок, 7 травня 2018 р.

День Св. К. Ф. В. Вальтера, доктора і учителя Церкви

      
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Карла Фердинанда Вільгельма Вальтера (1811-1887), отця Лютеранської Церкви Міссурійського Синоду. Він служив першим Президентом цього Синоду від 1847 по 1850 роки, а потім від 1864 по 1878 роки. 1839 року він емігрував із Саксонії в Німеччині до Америки з іншими лютеранами, які оселилися в Міссурі, США. Він служив пастирем кількох громад у Сен-Луїсі, заснував Семінарію «Конкордія», а 1847 року був помічним у формуванні ЛЦМС (яка тоді називалася Німецький Євангельсько-Лютеранський Синод Міссурі, Огайо та інших штатів). Вальтер невтомно трудився, аби розвивати віросповідне лютеранське вчення та доктринальну злагоду поміж усіх лютеран у Сполучених Штатах. Він був видатним письменником і промовцем. Його найвпливовішими працями є «Церква і служіння» і «Належне розрізнення між Законом і Євангелієм». [Джерело: "Commemorations Biographies," Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship]. 

Молитва на День Св. К. Ф.  В. Вальтера, доктора і учителя Церкви:


Господи Боже, Отче Небесний! Виливай Духа Твого Святого на Твій вірний народ, утримуй їх непохитно в благодаті Твоїй і правді, захищай і втішай в усіх спокусах, захищай  їх від усіх ворогів Твого Слова і даруй Твоїй Церкві, що воює, Твій спасенний мир; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки і віків.

неділю, 6 травня 2018 р.

Молитва за відповідь на молитву (2)

 
Всемогутній Боже!  Ти - Джерело всякої мудрості. Ти знаєш про наші потреби ще до того, як ми будемо Тебе просити. Змилуйся, благаємо, над нашою слабкістю і подай нам те, що ми недостойні просити і те, що в сліпоті своїй просити не можемо - заради достойності Ісуса Христа, Сина Твого, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

суботу, 5 травня 2018 р.

День Св. Фрідріха Мудрого, християнського правителя

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Фрідріха Мудрого, Електора Саксонського (1486-1525 р. р.), який був правителем в Саксонії, краї, у якому проживав Мартін Лютер. Якби не Фрідріх, то Лютеранська Реформація могла не відбутися. Народжений в Торґау 1463 р., він став настільки відомим за свої вміння політичної дипломатії і відчуття справедливості та порядності, що його підлеглі назвали його «Мудрим». Так і не зустрівшись з Лютером особисто, Фрідріх постійно свого богослова захищав і про нього піклувався. Очевидно, що Господь використав Фрідріха Мудрого, аби той врятував Реформатора від мученицької смерті. Фрідріх відмовився видавати Лютера до Риму на допит через звинувачення у єресі 1518 р. Коли Імператор Карл V проголосив Лютера ізгоєм у 1521 р., на Рейхстазі у Вормсі, Фрідріх надав притулок Лютерові у Вартбурзькому замку. На смертному одрі Фрідріх прийняв Господню Вечерю у двох видах (істинне тіло Христове та істинну Христову кров) – чітке сповідання євангельської (лютеранської) віри. Джерело: "Commemorations Biographies," Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship.

Молитва на День Св. Фрідріха Мудрого, християнського правителя:

Отче Небесний!  Аби зберегти відновлення проповіді Євангелія у Твоїй Церкві, ти послав їй Фрідріха Мудрого, світського правителя, який любив Твоє Слово і захищав Твій народ - віруючих людей. Посилай і нам правителів, які любитимуть Твоє Слово і захищатимуть найголовнішу свободу - свободу віросповідання, аби ми жили у мирі і, аби Твоє Євангеліє без перешкод проповідувалось по цілому світові; через Ісуса Христа, Твого Сина,  а нашого Господа. Амінь.

пʼятницю, 4 травня 2018 р.

Як християнство руйнують ізсередини


Чим більше християнство намагаються викорінити мечем, тим сильніше воно відновлюється. Але щойно ворогам християнства дозволяють займати місце вчителів посеред Церкви, як вони неминуче приводять людей до обміну істини Божої на обман і таким чином християнство руйнується зсередини. Коли фальшивим учителям попускати і давати дозвіл підлагоджувати середину Церкви в імя Свободи, то лише питанням часу є та мить, коли ніхто вже не згадуватиме Слова Господнього взагалі, а залишиться лише якийсь бог, який не матиме влади казати це чи те з упевненістю, що саме так воно є.
Джонатан Фіск, з 7 «християнських правил», які кожен християнин повинен порушувати якомога частіше

четвер, 3 травня 2018 р.

Свідчення Меланхтона про Ауґсбурзьке віросповідання


Меланхтонова власна оповідь така: "Я об’єднав розділи Сповідання віри, покриваючи майже всю суму доктрини нашої Церкви. Сам я нічого свого не додавав. В присутності князів і посадовців кожна тема була обговорена з нашими проповідниками, речення за реченням. Потім Примірник цілого Сповідання віри був відправлений до Лютера, який написав князеві, що він прочитав Сповідання віри і схвалив його".
Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

середу, 2 травня 2018 р.

День Св. Афанасія Александрійського

    
     Сьогодні ми дякуємо Господу за Афанасія Александрійського, християнського пастиря і сповідника. 325 року по Різдві Христовім, будучи секретарем і дияконом єпископа Александрійського Олександра, він взяв участь у Нікейському Соборі. На Соборі, тоді ще диякон Афанасій, активно відстоював божественність Христа і Його єдиносущність з Отцем. За чисте сповідування сьогодні в Нікейському Символі віри «Вірую в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, від Отця родженого перше всіх віків, нествореного, єдиносущного з Отцем, через Котрого все сталося», значною мірою ми повинні дякувати Богові за Афанасія, який відстояв Біблійну істину в запеклій суперечці з аріанами.  328 р. по Р. Х. Афанасія було обрано єпископом Александрійським.      Слід додати, що на 350 р. по Р. Х. саме Cв. Афанасій залишився одним-єдиним вірним Богові єпископом в східній частині Церкви, тоді коли решта таки відпали в аріанську єресь. Переживши чимало переслідувань і вигнань, фальшивих звинувачень і незаслужених прикростей (Мт. 5:10-12), Св. Афанасій завершив своє земне життя в цьому світі на єпископській кафедрі в Александрії 373 р. по Різдві Христовім. Св. Афанасієві також традиційно приписується укладання Афанасіївського Символу віри.

Молитва на День Св. Афанасія Александрійського:

Господи Боже! У час криз і небезпек Ти посилаєш мужів, які чітко проголошують істини Твого Святого Слова. Ми дякуємо Тобі за слугу Твого, Афанасія, через служіння якого Ти зберіг правдиве сповідання Церкви про Твого Сина Ісуса Христа. Продовжуй посилати Церкві вірних і здібних мужів, аби вони Твою істину і проголошували, і захищали, аби Твоє Ім'я - Отця, і Сина, і Святого Духа, славилось повіки віків. Через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

вівторок, 1 травня 2018 р.

Протистояння світу і Божого Слова


Боюсь я, що настане час, коли і князі, і зарозумілі шляхтичі вимагатимуть, щоб ми проповідували те, що подобається їм і те, що хочуть вони...  Якщо ми кличемо їх до відповідальності, то вони кажуть, що ми зневажаємо владу. Таке вже було. Ось так вони будуть примушувати проповідників замовкнути і, якщо їх не хвалитимуть, то у всякий можливий спосіб будуть проповідників ганьбити та мучити. Нічого з Євангелія вони не дізнались, вони йдуть слідами свого отця, диявола, який терпіти не може чути Боже Слово, але показує йому свій зад. Ось так і вони зневажають Слово і виявляють до нього свою ворожнечу.
Мартін Лютер, з проповіді на Євангеліє від Св. Івана 8