субота, 16 листопада 2019 р.

Про службу Божу і Євхаристію в ранній Церкві (1)

        
         Закінчивши молитви, ми вітаємо один одного поцілунком. Потім до Правителя Братів[1] приносять хліб і чашу води та (чашу) вина, змішаного з водою, а він, узявши їх, прославляє Отця Вселенної через Ім’я Сина і Святого Духа, і приносить подяку упродовж певного часу за те, що ми пораховані гідними прийняти це від Нього. Коли він закінчує молитви та подяку, то всі присутні погоджуються з ним, кажучи: «Амінь». Амінь по-гебрейському означає «Хай так буде». А коли Правитель віддав подяку і люди погодились, то ті, кого називають дияконами, дають кожному частину євхаристійного хліба і вина та води, а потім відносять їх до тих, що відсутні.
              А пожива  ця називається серед нас Євхаристією і нею нікому не дозволяють причащатися крім тих, хто вірує, що те, чому ми навчаємо, є істинним і тих, що отримали омиття, яке призначене для відпущення гріхів і відродження і які провадять таке життя, яке передав нам Христос. Бо ми це не приймаємо, як звичайний хліб і звичайний напій, але в спосіб, подібний до того, як Ісус Христос, наш Спаситель, будучи воплоченим Божим Логосом, набув і плоть, і кров для нашого спасіння, так і нас було навчено, що пожива євхаристійна через слово молитви, що від Нього, і якою наша плоть і кров живиться перетворенням, є плоть і кров того Ісуса, Який воплотився. Бо Апостоли у споминах, які складені ними і які називаються Євангеліями, таким чином передали те, що було їм заповідане: що Ісус узяв хліб і подяку віддавши, сказав: «Робіть це на спомин про Мене, це – Моє тіло». І так само, взявши чашу і подяку віддавши, сказав: «Це – Моя кров» і подав це лише їм.
  
Юстин Мученик, з Апології


[1] Пастиря.

пʼятниця, 15 листопада 2019 р.

Віра - благодатний дар Божий

    
   Віра від початку до кінця - благодатний дар Божий. Вона не має існування поза Словом Божим, яке її творить і яке вона обіймає (Рим. 10:17). Це не так, наче Бог виконав Свою частину у здійсненні спасіння, а тепер ми у відповідь виконуємо свою частину. Навіть відповідь, тобто прийняття Божого дару - сам по собі дар (Фил. 1:9) від Отця, Який через Свого Духа (1 Кор. 12:3) притягує людей до Свого Сина.
    Початки віри в нас (навернення) не настають з наших власних ресурсів. Ані триває віра через них. Приведення людини до віри - настільки ж дія Божого творення, як було створення світла з темряви (2 Кор. 4:6; пор. Буття 1:3). Невіруючий грішник, мертвий у переступах і гріхах (Еф. 2:1-3), не може "ухвалювати рішення приймати Ісуса" або вирішувати "співпрацювати зі Святим Духом" у наверненні, як мертвий Лазар не міг, ретельно зваживши всі за і проти, сам себе оживити (Івана 11). Віра - духовне життя і його може дати лише творчий голос Того, Хто Сам є Воскресіння і Життя. 

Курт Маркворт, «Спасенна істина: доктрина для мирян»

четвер, 14 листопада 2019 р.

День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Імператора Юстиніана, який правив Сходом від 527 по 565 роки по Різдві Христовім. Разом зі своєю дружиною, Феодорою, він відновив красу та велич візантійського двору. За його правління імперія пережила епоху відродження, значною мірою завдяки його амбіціям, розуму та сильним релігійним переконанням. Юстиніан також намагався принести єдність у розділену Церкву. Він захищав право-учительне християнство і прагнув згоди між різними сторонами у Христологічних суперечках про взаємини між божественною і людською природами Христа. За його царювання було проведено V Вселенський Собор, який цю суперечку розглянув.

Молитва на День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового:

Господи Боже,  Отче небесний!  Через керування християнських правителів таких як імператор Юстиніан, Твоє Ім'я вільно сповідується посеред нашого народу. Дай, аби ми завжди обирали гідних провідників, які би служили Тобі вірно в нашому поколінні і ухвалювали мудрі рішення на добро Твого народу; через Ісуса Христа. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 13 листопада 2019 р.

Євхаристія - істинний хліб та істинне тіло

Так само як слова "Цей чоловік - Бог", які стосуються Христа, означають: "Цей чоловік - буквально Сам  Бог (з огляду на особовий союз) і буквально природна людина, Христос - істинна людина та істинний Бог, то так само і слова: "Цей хліб - Христове тіло" означають: "Цей хліб є буквально Христове тіло таїнственно ( з огляду на таїнственний союз), і буквально хліб природньо. Євхаристія - істинний хліб та істинне тіло.  До чудесного благословення п'ять хлібів і рибин, правдою було таке: "Та пожива не є поживою для тисяч; після благословення істинним стало таке: "Ця пожива  - пожива для тисяч". До благословення той хліб не був тілом Христовим. Після благословення - цей хліб є Його тіло.

Чарльз Краут, Консервативна реформація

вівторок, 12 листопада 2019 р.

Побожних християн паплюжать секретарі диявола

        
          Цей воістину архі-негідницький їхній трюк, лукаво ними придуманий для того, аби спаплюжити нас, а себе рідних прикрасити… з єдиною метою, поширити про нас сморід серед іноземців і чужинців, своєю отрутою вводячи цих людей в оману, що ми навчаємо (такому злу). Такі безсоромники не повинні бути… авторами чи книжниками, а секретарями самого диявола з пекла… Вони все змішують і роблять так, щоб ми виглядали винними. Ця їхня дія злоби настільки велика, що я не можу знайти слів, аби її описати. Точним описом здається лише те, що вони собі кажуть: «Ми свідомо і безпричинно збираємось спричинити насилля і несправедливість цим побожним людям».
            Саме про таких хлопців промовляє Давид у Псалтирі: «Воістину кажу я, що безбожні – нечестиві мерзотники, бо страху Божого посеред них немає. Але, аби просувати свої злі справи, вони прикрашають себе і паплюжать інших»[1].

Мартін Лютер


[1] Переклад Лютером Псалма 35 (36):2, 3, який доктор Огієнко перекладає таким чином: «Грішне слово безбожного в серці моїм: Нема страху Божого перед очима його, бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб буцім то гріх свій знайти, щоб зненавидіти».

понеділок, 11 листопада 2019 р.

День Св. Мартина Турського

    
С
ьогодні ми дякуємо Господу за Св. Мартина Турського. Він народився у поганській сім'ї приблизно 316 року по Різдві Христовім на території сучасної Угорщини, а виростав у Ломбардії, в Італії. Прийшовши в молодому віці до християнської віри, він розпочав військову кар'єру в римській армії. Але, відчуваючи покликання до християнського служіння, Мартин облишив військо і став ченцем, стверджуючи, що тепер він - "воїн Христа". Врешті-решт Мартина було названо єпископом Туру у західній Галлії (теперішня Франція). Його згадують за простий спосіб життя і рішучість ділитися Євангелієм по всій сільській Галлії. 1483 року у день Cв. Мартина Турського (який в Західній Церкві, відповідно до григоріанського календаря, святкується 11 листопада) син Ганса і Маргарети Лютерів, якому виповнився один день, був охрищений і йому було дано ім'я на честь цього святого - Мартін.

Молитва на День Св. Мартина Турського:

     Господи, Боже війська небесного!  Твій слуга Мартин-воїн, мав духа жертовності.  Він став єпископом у Твоїй Церкві, аби захищати кафоличну віру. Дай нам благодаті, аби ми йшли його слідами, щоби коли наш Господь повернеться, ми були зодягнуті у хрищальні одежі праведності та миру; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 9 листопада 2019 р.

День Св. Мартіна Хемніца, пастиря і сповідника

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Мартіна Хемніца.  Після доктора Мартіна Лютера, Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) вважають за найважливішого богослова в історії Лютеранської Церкви. В Хемніці поєдналися були проникливий розум і майже енциклопедичне знання Писання та церковних отців зі щирою любов'ю до Церкви. Коли по смерті Лютера в 1546 році  виникли різноманітні доктринальні суперечки, Хемніц постановив присвятити свій час повністю на відновлення єдності в Лютеранській Церкві. Він став провідним духовним і головним автором Формули Злагоди від 1577 року, яка вирішила доктринальні диспути на основі Писання і значною мірою посприяла відновленню єдності серед лютеран.  Хемніц також написав чотиритомне Дослідження Тридентського Собору (1565-1573 роки), в якому він піддав скрупульозному аналізові  вчення цього Римо-Католицького Собору та порівняв його з Писаннями та стародавніми церковними отцями.  Дослідження разом із поясненнями віри Ауґсбурзького віросповідання стали визначальною лютеранською відповіддю на Тридентський Собор. Богослов і церковний діяч, Хемніц, був справді даром Божим для Церкви.
Молитва на День Св. Мартіна Хемніца, пастиря і сповідника:

Господи Боже, Отче Небесний! Через вчення Мартіна Хемніца, Ти готуєш нас до приходу Твого Сина, коли Він поведе Свою Наречену, Церкву, додому, аби з усією спільнотою визволених, ми могли в кінці увійти на Його вічне весілля; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.
Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Нестора Літописця

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Нестора Літописця (прибл. 1056 - 1114 р. р. по Р. Х.), нашого земляка і автора славетної Повісті Врем'яних Літ, в якій Св. Нестор, розглядаючи історію нашого краю, звеличує, зокрема, християнську віру та її вплив на становлення нашої цивілізації. Саме завдяки Св. Нестору Літописцю і його творові, українство святкує День української писемності та мови, за яку ми також сьогодні дякуємо Господу і просимо в Нього, аби ми, подібно до Св. Нестора Літописця, користувалися нашою рідною мовою для збудування і для поширення Євангелія Христового в нашому рідному краї.  Зі святом!

Молитва на День Св. Нестора Літописця:


     Всемогутній Боже!  Ти підняв з-посеред нашого народу Свого слугу, Св. Нестора Літописця, аби він через свою працю звеличував і прославляв Твоє діло в нашому краю. Дай і нам такої любові до рідного народу, щоб і наша праця звеличувала Твоє діло в Україні; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

пʼятниця, 8 листопада 2019 р.

День Св. Йоганна Штаупіца, пастиря і духівника Лютера

  
Сьогодні ми дякуємо Господу за св. Йоганна фон Штаупіца (прибл. 1469-1524 р. р.), генерального вікарія августинського ордену в Німеччині і друга Мартіна Лютера. Він народився в Саксонії, навчався в університетах Лейпцігу та Кельна і викладав у Кельні. 1503 року його було покликано Фрідріхом Мудрим до служіння деканом богословського факультету в новозаснованому Віттенберзькому університеті. Там Штаупіц підбадьорив Лютера до здобування докторського ступеню в богослов'ї, а також призначив Лютера своїм наступником - професором Біблії в університеті. На початку Лютерової боротьби в намаганні зрозуміти Божу благодать, саме Штаупіц радив Лютерові зосереджуватися не на собі, а на Христові.

Молитва на День Св. Йоганна Штаупіца, пастиря і духівника Лютера:

     Всемогутній і віковічний Боже!  За наші багато гріхів заслуговуємо ми на вічний осуд. У милосерді Твоєму Ти послав Свого Сина Єдинородного, нашого Господа Ісуса Христа, аби Він здобув для нас прощення гріхів і вічне спасіння. Дай нам правдивої сповіді, аби ми, як Лютер від свого пастиря, Йоганна фон Штаупіца, могли від наших сповідників чути солодкі слова Відпущення і були звільнені від усіх наших гріхів; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 6 листопада 2019 р.

Покладати більшу надію на Боже милосердя

    
Ті - спасенні, що уповають винятково на Бога, а не на власні діла чи на будь-яке твориво. Відповідно, людина повинна навчитися тому, щоб покладати більшу надію на Боже милосердя, аніж на ревність, з якою вона сповідається у власних гріхах. Не можна бути надто активним, надто рішучим і надто обережним проти проклятого зла уповання на власні діла. Тож ми повинні привчити наше сумління довіряти Богові і то робити це, розуміючи, що вірувати в Бога та уповати на Нього - Йому угодне і що безумовна довіра до Бога - Його найвища слава.

Мартін Лютер

вівторок, 5 листопада 2019 р.

Смертні гріхи та гріхи, які прощаються

    
    Різницю між смертними гріхами та гріхами, які прощаються, потрібно гарно та обережно пояснити для того, щоб кожний християнин міг знати та визначати, чи він живе у смертному гріхові, а чи в такому, що прощається... щоб кожна людина могла перевірити, чи є у неї правдиве каяття та віра, а чи ні (Римлян 2:4, 5; Єремії 5:3; 2 Коринтян 13:5). 
     Прабатьківський гріх, який все ще живе у тілі відроджених людей... спокушує, зводить до гріха різними пропозиціями та гріховними пожаданнями (Якова 1:14; Римлян 7:8; Галатів 5:17). Оскільки відроджена людина не отримує задоволення від такого виду тілесних пожадань і не ведеться та не йде за ними, а щиро стримує та розпинає їх як гріхи, і умертвляє їх Духом, щоб вони не керували нею і нею не чинились (Римлян 6:12; 7:15; 8:13; Галатів 5:24), то саме це є дуже вірним знаком правдивого та щирого каяття. І, коли відроджені люди моляться про те, щоби Бог не зарахував їм цих слабкостей, а простив заради Христа та водночас вірують і уповають на те, що Христос, як істинний Заступник, покриє в очах Божих їхню нечистість Своєю невинністю і послухом (Римлян 4:7; Псалом 32:1; 1 Івана 1:7; 2:1, 2), то це також є ознакою істинної і спасенної віри. 
     І там, де у щирому каятті істинна віра приймає у Євангелії Христа, уповає на Нього та Ним підтримується, то там осуду немає, а є лише чиста благодать Божа, прощення гріхів і вічне спасіння (Римлян 8:1; 1 Івана 1:9; Псалом 32:2). Таким чином у відроджених людей є і трапляються гріхи, які прощаються, і якими вони не засуджуються, бо, як сказав Августин, вони живуть під благодаттю.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства

неділя, 3 листопада 2019 р.

Проповідь на Свято Реформації

                             
ДІМ ОТЦЯ, А НЕ ДІМ ТОРГОВИЙ
 (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус. І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники. І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, – вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи. І сказав продавцям голубів: «Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!» Тоді учні Його згадали, що написано: «Ревність до дому Твого з'їдає Мене!» (Євангеліє від Св. Івана 2:13-17).

            Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа  (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  якою повинна бути церква?  Що ми хотіли би бачити в церкві? І що ми хотіли б у ній чути? Якби ми ставили це питання перед різними людьми, то й відповіді могли б отримати теж дуже різні. Якби подібні питання про те, яким мав би бути храм у Єрусалимі, ставили перед юдеями 30-их років по Різдві Христовім, то відповіді теж були б різні.

Ці відповіді, очевидно, залежали б від того, ким була людина і чим вона займалася. І найголовніше ці відповіді виявляли б те, чим наповнене серце людини – Святим Духом чи гріхом. Адже якщо воно наповнене Святим Духом, то вона думала б про храм так, як про нього молився у час освячення мудрий цар Соломон, звертаючись до Бога: «Ти зглянешся на молитву Свого раба та на його благання, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій молиться перед лицем Твоїм сьогодні, щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Ймення Моє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці! І Ти будеш прислухатися до благання Свого раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробування, на небесах, і почуєш, і простиш» (1 Цар. 8:28-30).

Первосвященики в часи земного служіння Христа дивилися на храм по-іншому. Для них він був місцем їхнього заробітку. Історики стверджують, що священики винайшли систему про те, як користуватись вірою юдеїв, які принаймні тричі на рік, сходилися з усієї Юдеї на свята до Єрусалиму і бажали принести жертви Господу.

Оскільки священики самі визначали, чи тварина безвадна, то вони вирішили позбавити клопоту вірян, аби ті розшукували безвадних тварин, вели їх із собою або купували у пастухів. Для цього вони почали продавати тварин просто у храмі, не забуваючись про добрі для себе прибутки. Так само по дуже хорошому для себе курсу вони міняли гроші язичницької держави на свої святі гроші.  Тож, коли б  священика, що переймався власними прибутками, або продавця тварин або міняльника спитались, як має виглядати храм Божий, то він відповів би, що там мають бути тварини і вестися прибутковий бізнес, бо священикам треба ж якось жити.

            Так само, якщо сьогодні деяких священиків спиталися б, як має виглядати церква, то вони подібні аргументи могли б використати на захист розцінників на молитви, на треби, на хрищення, на вінчання, похорони і на все інше. Мовляв, ми маємо ці тарифи, бо нам теж треба якось жити. Тоді були воли, овечки, голуби, грошоміни, а тепер – тарифи на треби, на молитви і на Таїнства.

            Але що думає про те, яким має бути храм Господь Бог? Що Господь Бог думає про те, якою повинна бути церква? Відповідь ми знаходимо у сьогоднішньому Євангелії, у нашому Господі Христі.  Коли Він незадовго до найвеличнішого юдейського свята, Пасхи, заходить у храм і бачить там торгівлю, то не бариться, а бере мотузки і розбить з мотузок бича – замашну нагайку. Благо – мотузок там було багато, адже там було багато худоби.

            А потім Божий Син тим бичом проганяє овечок і волів із храму. На цьому він не спиняється, а перевертає столи грошомінам так що їхні гроші розлітаються повсюди. Аби так само не розліталися птахи, яких не позбираєш так легко як монети, Ісус віддає наказ продавцям птахів повиносити птахи з храму Божого. І Господь пояснює чому Він так робить: ««Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!»

            Вони перетворили храм милості, храм прощення, храм Божої любові на торговий дім – на дім, де все продається і купується. Хочеш догодити Богові – заплати саме таку суму грошей і не меншу і тоді ми тебе допустимо до приношення. Якщо в тебе немає грошей, що ж – іди і шукай гроші, без грошей тобі тут нічого робити. Це не дім Божий – це справді дім торговий.

            Господь Христос виправляє ситуацію бичом. Дім Отця має бути домом молитви, домом милості і любові, де кожен затривожений і розкаяний грішник знайде прощення гріхів і втіху, і зможе принести жертву Богові, віруючи, що його гріх прощено заради Спасителя і Бог на нього не гнівається, а сяє на нього Своїм обличчям і дає йому життя не лише в цьому світі, але й у Своєму вічному Царстві.
           

            Господь Христос очищує храм, бо ревність до дому Отця зїдає Його. Це не ревність чоловіка або жінки а це – покірна ревність, яка передусім любить Бога і хоче, аби чинилась Божа воля. По-іншому Ісус не може чинити. Він поглинутий цією ревністю – любовю до Бога і до людей.

            Так само, як Він не може по-іншому чинити, коли за кілька днів після Пасхи, Він забрав усі до одного наші гріхи на Себе і поніс їх на Голгофський хрест. Господь Христос любить Бога досконало і так само досконало, невимовною любовю Господь Христос любить усіх нас. Ось чому Він очищує храм і хоче, аби в храмі панувала милість і любов, і прощення, і виправдання грішника.

            Ось чому Він здобуває це прощення для всіх нас, омиваючи усі наші гріхи, і помираючи замість кожного з нас і на місці кожного з нас, зазнаючи на Собі весь гнів Божий за кожен наш гріх. Господь Христос переходить нестерпні, хресні муки, смерть і гріб, аби ми вірою в Нього, Христа воскреслого, мали виправдання, і прощення гріхів, і  воскресіння, і вічне життя в Царстві Божому.

            Ось чим мав бути храм – домом Отця милостивого, Який так «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Ось чому Господа Христа зїдає ревність до дому Отця Його. А як сьогодні? Невже все помінялось? Невже Господь Христос змінився? Ні. Написано: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євр. 13:8).

            Звісно, Старий Заповіт закінчився, більше не має храму Божого в Єрусалимі, натомість є Церква Божа, яка збудована на Наріжному Каменеві – Розп’ятому і Воскреслому Христові. Апостол  Петро каже: «Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог. І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа» (1 Петр. 2:4, 5).

            Зібрання святих, церква – духовний дім, а не дім мирський. Дім Отця, а не дім торгівлі. Дім милості і прощення, а не дім утиску та гноблення. В зібранні святих лунає Євангеліє у Слові. Тут ми чуємо Добру Новину про те, що заради Христа усі наші гріхи прощено. Тут наша віра в Божого Сина, якою ми виправдані, твориться. Тут вона покріплюється. Тут ми чуємо про невимовну любов Отця до нас. І тут ми покріплюємось Христовими істинними тілом і кров’ю у Євхраристії, а з ними одержуємо прощення гріхів і вічне життя.

            Щойно це забрати із головного місця у зібранні Божому, в церкві, як вона почне перетворюватись на дім торгівлі і на печеру розбійників. Тож ті вірні Божі слуги, в кому живе Святий Дух і ця особлива, покірна ревність до Отця Небесного, до Його Слова, беруть вже не бича, а меча – Слово Боже і очищують храм.

            Таким вірним слугою Божим був доктор Мартін Лютер, який виступив проти продажу індульгенцій, а фактично – прощення гріхів за гроші. Лютер наполягав на тому, що ми виправдовуємось самою вірою в Христа – в Христа люблячого, повного милості, Який віддав Самого Себе у досконалу жертву за всі наші гріхи. Ми дарма дістали прощення гріхів і виправдання, отже ми й повинні задарма давати отримане нами винятково з Божої благодаті і заради Христа.

            Таким вірним слугою в Україні був пастир Теодор Ярчук, який, зі своїми братами у Христовому служінні, відновив чисту проповідь Євангелія в Українській Церкві в першій половині минулого століття. Христос, Його прощення, Його милість, Його невимовна любов постали знову в центрі життя Української Церкви, прибиравши з неї угодовство політикам, розцінки за треби, за молитви, за Таїнства і за похорони.

            Господь Христос очищує храм, бо по-іншому Він діяти не може. Його поглинає ревність до дому Божого. Він любить Отця, тож по-іншому Христос діяти не може. Так само, коли хтось любить Христа, то не може по-іншому діяти, а діє як Мартін Лютер або Теодор Ярчук. Вони діють у ревності, в основі якої лежить любов до Бога, до Його Слова і покірність.

            Коли Мартін Лютер взявся за реформування, тобто за очищення Церкви, то він неймовірно ризикував. Проти нього ополчився церковний істеблішмент – сам Рим із могутнім папою. І навіть Імператор проголосив Лютера поза законом. Бо коли із церкви проганяють бізнес-підходи, то і світ, і диявол стають дуже розлючені. Адже тоді їм дуже важко дурити людей і губити їхні душі, спонукаючи їх шукати прощення і спасіння в ділах та в усьому іншому поза Христом або на додаток до Христа.

Проте по-іншому діяти Божі люди не можуть. Навіть якщо нам загрожує втрата життя в цьому світі, ми знаємо, що Господь Христос здобув для нас вічне життя і Він дає його нам, як дар Його благодаті, Його великої любові. А ми будемо повторювати разом із слугою Христовим, доктором Мартіном Лютером «Хай буде воля Твоя, Боже. Мій любий Господи Христе, роби зі мною те, що Тобі угодно. Я все знесу». Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим..! Амінь (Гал. 6:18).

субота, 2 листопада 2019 р.

Семінар у Івано-Франківську

    
17 жовтня ц. р. в місті Івано-Франівську пастир Роджер Нойманн (ВЄЛС, США) провів семінар з дружньої євангелізації для представників наших церков з Івано-Франківська і Лазарівки (Тернопільська область). Семінар завершився приємною дискусією і смачним частуванням від родини пастиря Сергія Романюка.

пʼятниця, 1 листопада 2019 р.

День Усіх Святих

    
     Це свято найбільш осяжне з усіх днів спомину святих, бо охоплює всю величину великої хмари свідків, яка нас оточує (Євреїв 12:1).  Перед нашими очима віри воно тримає ту велику кількість, яку виміряти не може жодна людина: всі святі Божі в Христі - з кожного народу, раси, культури та мови - всі "ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця..." (Об'явлення 7:9-14).  Це свято виставляє перед нами повну вишину та глибину, і ширину, і довжину благодатного спасіння нашого Господа (Ефесян 3:17-19).  Воно пов'язане з Великоднем і святкуванням воскресення, бо всі, що померли з Христом Ісусом також із Ним воскресли (Римлян 6:3-8).  Воно пов'язане з П'ятдесятницею у святкуванні зібрання цілої Церкви кафоличної - на небесах і на землі, в усі часи і у всіх місцях - в одному Тілі Христовому, в єдності Духа в союзі миру. Як і всі ми були покликані до тієї однієї надії, яка належить нашому покликанню: "Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх" (Ефесян 4:4-6).  День Усіх Святих також поєднує з останніми неділями Церковного Року есхатологічне зосередження на житті вічному та сповідуванні того, що "страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас" (Римлян 8:18).  Це свято закріплює наш погляд на Ісусі, Начальникові і Виконавцеві нашої віри, аби ми не знемоглись і не впали на душах своїх (Євреїв 12:2, 3).


Молитва на День Усіх Святих:

Всемогутній і віковічний Боже!  Ти об'єднуєш усіх Твоїх вірних людей усіх часів і з усіх місць в одну святу спільноту, тайне тіло Твого Сина Ісуса Христа.  Подай нам так повторювати приклад віри Твоїх блаженних святих в усякій чесноті та благочестивому житті, аби разом із ними ми могли прийти до невимовної радості, яку Ти приготував для тих, що люблять Тебе;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

четвер, 31 жовтня 2019 р.

День Реформації

31 жовтня 1517 року монах-августинець прибив 95 тез-закликів до дискусії на двері Замкової Церкви у Віттенберзі, в Німеччині. Доктор Мартін Лютер сподівався, що його тези викличуть академічні дебати про покаяння, продаж індульгенцій та інші справи всередині Римо-Католицької Церкви, які суперечили Писанню. Втім, Рим кінець-кінцем відлучив Лютера, засудивши його як єретика. Лютерові реформи, які зосереджувалися на вченні про те, що віруючий виправдовується самою благодаттю через віру в Ісуса Христа, викликали релігійні реформи та повернення Церкви до Слова Божого не лише в німецьких землях, але й в багатьох європейських країнах.  З Днем Реформації!

Молитва на День Реформації:


     Всемогутній і благодатний Господи! Сьогодні ми дякуємо Тобі за Твого слугу Мартіна Лютера і за Лютеранську Реформацію, через яку Ти відновив проповідь чистого Євангелія і євангельське життя у Твоїй Церкві. Виливай Твого Духа Святого на Твій вірний люд. Тримай нас непохитними у Твоїй благодаті та правді, захищай нас і визволяй нас у часи спокуси і даруй Церкві Твоїй спасенного миру; через  Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви 

середа, 30 жовтня 2019 р.

Загальна Пастирська Конференція УЛЦ

16 і 17 жовтня в церкві Хреста Господнього в місті Кременці проходила Загальна Пастирська Конференція Української Лютеранської Церкви. Доповідачами на Конференції були: пастир Дмитро Дідківський (парафія Воскресіння Христового, м. Малин) та пастир Роджер Нойманн (парафія Благодаті, м. Оскалуса, штат Айова, США). Отець Дмитро виступив з доповіддю, яка викликала жваве обговорення. Тема його доповіді була "Сім'я Божа і сім'я світу". Отець Роджер виступив з презентацією на тему "Залишатися непохитно в Слові". Конференції було представлено 2-ий том проповідей отця В'ячеслава Горпинчука, укладений парафіянами церкви з нагоди 20-річчя пастирського служіння і виданого за підтримки Фундації "Лютеранська спадщина". Під час Конференції було також проведено Божественну Літургію, в якій взяли участь, як учасники Конференції, так і кременецькі парафіяни. На завершення Літургії Конференція вшанувала пам'ятними подарунками пастирів, які вже двадцять років служать парафіям УЛЦ: В'ячеслава Горпинчука і Тараса Коковського, а також пастиря зі США, Роджера Нойманна. Головував на Конференції пастир Тарас Коковський (парафія Св. Апостолів Івана та Якова, м. Тернопіль).





понеділок, 28 жовтня 2019 р.

День Св. Симона та Юди, Апостолів

    
Сьогодні ми згадуємо двох Апостолів Симона та Юду і дякуємо за них Господу.  У списках Дванадцятьох Апостолів (Матвія 10:2-4; Марка 3:16-19; Луки 6:14-16; Дії 1:13) десяте та одинадцяте місця зайняті Симоном Зилотом (або ж Кананітом) та Юдою (не Ісакаріотом, а Яковим), який ще відомий як Тадей. Відповідно до стародавнього християнського передання, Симон та Юда здійснили місіонерську подорож до Персії, де й стали мучениками.  Цілком імовірно, що саме через цю причину, цих двох апостолів ми вшановуємо в один і той самий день.  В Новому Заповіті Симон поза списками Дванадцятьох Апостолів не згадується.  Таким чином його згадують і вшановують заради його служіння, і саме так стоїть він перед нами - у вічності, як і в житті та служінні на землі - в Ім'я та на місці Христа Ісуса, нашого Господа.  Ми дякуємо Богові за те, що Він покликав і послав Симона, разом із Юдою та всіма Апостолами, проповідувати Святе Євангеліє і навчати йому, проголошувати покаяння і прощення та христити в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (Івана 4:1-2; Матвія 10; 28:16-20;  Луки 24:46-49).
     Юда з'являється в Євангелії від Івана (14:22) у ніч, коли був виданий наш Господь і на початку Його страстей, запитуючи в Ісуса, як то Він об'явиться учням, а не світові.  Відповідь, яку Ісус дає на це запитання є дуже доречним наголосом для сьогоднішнього свята: "Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього" (Iвана 14:23).  Звісно, і Юда, і Симон, своїм прикладом життя і смерті та їхньою вірою в Ісуса та в Його Слово засвідчили про їхню любов до Спасителя.  Їхнім прикладом ми не лише зміцнюємося в нашій християнській вірі, але й понад усе, нас підбадьорює вірність нашого Господа, Який виконує дану їм обітницю про те, що Він дасть їм оселю на небесах.  Там вони живуть з Ним повіки, там одного дня побачимо їх і ми.

Молитва на День Св. Симона та Юди, Апостолів:

Всемогутній Боже!  Ти обрав слуг Твоїх, Симона та Юду, аби вони були пораховані серед славетного товариства Апостолів. Як їм Ти дав вірності та ревності у місії Твоїй, так і нам подай палкої відданості, аби ми пізнали любов і милосердя нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 27 жовтня 2019 р.

Проповідь на 19-у неділю по П'ятидесятниці

         
БОЯТИСЯ БОГА, ЛЮБИТИ БОГА, СЛУЖИТИ БОГОВІ, ГОРНУТИСЯ ДО БОГА

             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю, виконувати заповіді Господа та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було тобі добре. Тож належить Господеві, Богу твоєму, небо, і небо небес, земля й усе, що на ній. Тільки батьків твоїх уподобав Господь, щоб любити їх, і вибрав вас, їхнє насіння по них, зо всіх народів, як бачиш цього дня. І ви обріжете крайню плоть свого серця, а шиї своєї не зробите більше твердою, бо Господь, Бог ваш – Він Бог богів і Пан панів, Бог великий, сильний, та страшний, що не подивиться на обличчя, і підкупу не візьме. Він чинить суд сироті та вдові, і любить приходька, щоб дати йому хліба й одежу. І будете ви любити приходька, бо приходьками були ви самі в єгипетськім краї. Господа, Бога свого, будеш любити, Йому будеш служити, і до Нього будеш горнутись, а Йменням Його будеш присягати.  Він – хвала твоя, і Він – Бог твій, що з тобою зробив був великі та страшні діла, які бачили очі твої (Повторення Закону 10:12-21).

            Божій Церкві…, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, чого хоче від нас Бог? Багато людей думають, що Бог хоче, аби вони своїми ділами заробляли Його ласку, милість і вічне життя. Для цього, думають вони, що Бог вимагає від них чогось надзвичайного. Хтось вважає, що Бог хоче, аби вони покинули свої сім’ї і йшли в монастирі, бо бути монахом це означає присвячувати все власне життя, до останнього подиху, Богові.

Хтось думає, що потрібно періодично вирушати в різні прощі, бо через відвідування святих місць сам може якимось чином ставати святішим. Ще хтось може вигадувати масу різних діл, які на його думку, можуть заслужити йому прихильність Творця. Чого ж насправді хоче від нас наш Бог?

Сьогодні відповідь на це питання ми знаходимо в Писанні. Господь каже, що найперше Він хоче, аби ми боялися Його. Коли ми кажемо, що когось боїмось, то зазвичай це означає певний фізичний страх, коли хтось або щось можуть завдати нам болю або якої іншої шкоди. Але коли справа стосується  страху перед Богом, то тут мова йдеться про інший страх.

Диявол, звісно, хоче, аби ми боялися Бога, як страшного і безжалісного суддю. І його бажання до певної міри добилося успіху, принаймні, в Україні,  коли на повернення Христа у славі дуже багато людей дивляться як на Страшний Суд. На такому суді, на їхню думку, що навіяна дияволом, нічого доброго слід не очікувати від безжалісного Судді, тож треба запасатися масою різних добрих учинків, які зможуть хоч якось ослабити гнів Божий.

Але, коли Бог хоче, щоб ми боялися Його, то Він має на увазі зовсім інший страх. Боятися Бога означає стояти перед Ним у благоговінні та трепеті, як перед всемогутнім Творцем, Який дав нам життя і Який далі піклується про нас, і бажає нам винятково добра.  Він також – наш люблячий Спаситель, Який хоче, аби спаслися не лише ми, але й усі люди. І Він для цього спасіння зробив усе.

Бог звертаючись до Ізраїлю, тобто до віруючого народу, хоче, аби ми ходили Божими дорогами, тобто вірували в Нього. Без віри ходити Божими дорогами не можливо. Як би ми не старались виконувати Божі Заповіді без віри, вони нас завжди будуть обтяжувати. Виконувати Божі Заповіді без віри – все одно, що братися за надзвичайно тяжку ношу, яку навіть не зрушиш з місця. При цьому ти знаєш, що твій обов’язок цю ношу нести, бо якщо ти її не перенесеш з цього місця на те, то ти будеш покараний.

У разі з Божими Заповідями, із Божим Законом, це означає гріх, а отже і смерть, тимчасову та вічну. Але коли є віра, тоді нам хочеться ходити Божими дорогами, бо цю тяжку, непосильну ношу взяв на Себе наш Господь Ісус Христос. Він виконав весь святий Божий Закон на нашому місці і замість нас. А до нас Він каже: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мт. 11:28-30).

Ті юдеї, які не мали віри в грядущого Христа, Бога не розуміли, їм невтямки було про що тут говорив Мойсей. І хоча вони на людях намагалися ходити Божими дорогами, але швидко стомлювались і падали, і перетворювались на само-праведних лицемірів, що потім вихвалялись своїми показними ділами, але всередині ненавиділи як Бога, так і своїх ближніх.

Так само й нині ті, що не мають віри в Христа, ходити Божими дорогами не можуть. Вони можуть вдавати таку ходу, але ця хода для них важка і при першій нагоді, коли нікого не буде поряд, вони радісно перейдуть на дорогу, яка для них і приємна, і зрозуміла – на дорогу плоті, тобто гріха. 

Але ви, любі віруючі брати і сестри, охоче ходите Божими дорогами, бо для вас це так само природно, як дихати. Адже у нас живе Господь Святий Дух, Який рухає нами і втішає вас Христовою любов’ю і спонукає нас спонтанно прагнути виконувати Заповіді Божі – ходити дорогами Господа, і робити це з радістю, знаючи, що ми – лише інструменти в руках нашого люблячого Спасителя, недостойні слуги нашого святого Господа.  І ми хочемо служити Йому, бо Він послужив нам найвищою службою.

Божий Син віддав Себе Самого у жертву на хресті. Чому Він це зробив? Він зробив це, бо «Так… Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). На хресті Божий Син зазнав неймовірних мук, адже на Ньому була кара не за Його гріхи – Він їх не мав. Ісус страждав за всі гріхи світу. Гнів Божий вилився на Його Сина за кожен гріх, що був скоєний від миті гріхопадіння наших прабатьків у раю і аж до гріхів останньої людини, яка народиться у цей грішний світ.

Однак Христос вибрав зазнати цих жахливих мук і навіть померти, аби ці гріхи більше нам не залічувались, а були покриті Його жертвою тіла і крові на хресті Голгофи. Ісус зробив це, бо Він так сильно нас полюбив. Він любить нас далі Його невимовною любов’ю яка ніколи не перестає і нині, бо на третій день Він вийшов переможцем над смертю із гробу і нині Він наш вознесений Бог богів і Пан панів.

Коли Мойсей кликав юдеїв любити Бога, то він кликати любити саме цього Бога, Який обявлений у Христі. Іншого бога, який не обявляється у Христі, любити не можливо. А Бога, Який доводить Свою любов у Христі, у хресній смерті, неможливо не любити. Через це Бог кличе і віруючих євреїв, і нас любити Його. 

Хочеш знати, що від тебе хоче Бог?  Він хоче, аби ти Його любив. Звертаючись до віруючих Старого Заповіту, Святий Дух говорить звісно про віру нелицемірну. Євреї, як ми знаємо, до приходу Христа повинні були проходити обрізання. Але обрізання багатьом юдеям користі не приносило. Бо їхні серця залишались необрізаними, тобто невіруючими. А де необрізане серце, там і шия тверда, тобто там де невіруюче серце, там людина не любитиме Бога і не хотітиме ходити Його дорогами. Там вона зневажатиме Його Слово, Писання і не прагнутиме спільноти з Богом.

Адже Бог кличе і юдеїв, і нас горнутися до Нього. Бо де є віра, де є любов до Нього, там обовязково буде прагнення бути поряд з Богом і перебувати з Ним у нерозривній спільноті. Там будуть уста віруючого співати: «Я радів, як казали мені: Ходімо до дому Господнього!» (Пс. 121:1). І він кликатиме інших віруючих долучатись до спільноти святих із Господом. І він буде хотіти, аби ще й ті, що не знають Господа-Христа, теж чули Його Слово, увірували в Христа та стали спадкоємцями Його святого та вічного Царства. 

Бо немає найбільшого дару ніж дар вічного життя, який мають усі, хто вірує в Ісуса розп’ятого і воскреслого. Ті, що вірують у Христа, горнуться до Нього, бо лише в Нього – прощення гріхів, праведність, воскресіння, і вічне життя.

За днів Мойсея, за Старого Заповіту, віруючі горнулися до Господа також жертвами, які вони приносили, і які вказували на грядущого Месію та на прощення гріхів і єдність з Богом. Особливою була мирна жертва, яка приносилась в храмі Божому і після того, як Господу віддавалась найкраща частка з жертви, була спільна трапеза в храмі, яку споживали і той, хто приносив жертву і його родина. Вони мали трапезу радості, адже вони мали відновлений мир з люблячим і милостивим Господом, вони належали до Його спільноти, вони горнулися до грядущого Христа.

А ми горнемось до Христа, Який прийшов і Який купіллю Хрищення одягнув нас у Свою праведність і щоразу горне нас, розкаяних грішників, до Себе у Його святій Євхаристії – у Його істинних тілі та крові під виглядом хліба та вина. Щоразу коли ми причащаємось Христовими тілом і кров’ю, ми маємо невимовну спільноту з Богом, а також мир з Ним, і прощення гріхів, і праведність, і вічне життя.  Бог любить нас, любі брати і сестри, і Він хоче, аби ми горнулися до Нього. 

А Він пригортає нас, обнімає і запевнює про Свою любов і про те, що Він опікується нами, і про те, що Він ніколи нас не покине, і що настане такий день, коли Його Син повернеться у славі і ми у воскресінні увійдемо в Його Царство, аби там жити з Ним вічно. Цей люблячий і милостивий Бог є нашою істинною хвалою. Як співав Псалмоспівець: «Одні колесницями хваляться, а інші кіньми, а ми будем хвалитись Ім'ям Господа, нашого Бога: вони похилились і впали, а ми стоїмо та ростемо на силах! Господи, спаси! Хай озветься нам Цар у день нашого кликання!» (Пс. 19:8-10).

Хай озветься нам Цар Христос у цей день нашого кликання і хай дасть Він нам сили служити Йому. А служити Йому це означає підтримувати служіння, яке несе Його Наречена – Церква, проголошуючи Євангеліє у Слові і Таїнстві. І не тільки це – служити Христові означає також з радістю та сумлінно виконувати діло нашого покликання, де б лишень наш Господь не поставив нас у нашому житті, і в церкві, і на роботі, і вдома, і де б лише ми не були.

Сьогодні Мойсей нагадає нам зокрема про справедливість у рідному краї і про опіку над сиротами та вдовами, які не можуть самі про себе попіклуватись, а також про приходьків, зокрема тих, хто гнаний і утискуваний, як-то сталося з нашими українськими біженцями зі Сходу. Ось що жадає від нас Господь Бог нас, Який так сильно нас любить у Христі. Заради Нього. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.