пʼятниця, 18 січня 2019 р.

День Віровизнання Св. Петра

     
Сьогодні ми згадуємо про віровизнання Св. Петра. Воно не постало з нахилу Петрового серця, а було об'явлене йому Отцем. Причину важливості цього віровизнання видно з Ісусової відповіді: "Ти - Скеля [грецьке - Петрос], і на скелі [грецьке - Петра] оцій побудую Я Церкву Свою" (Матвія 16:18). Як народ Божий в Старому Заповіті почався з особи Авраама, скелі, з якої були витесані Божі люди (Ісаї 51:1-2), так і народ Божий в Новому Заповіті, починається з особи Петрової, сповідання якого - скеля, на якій Христос збудує Свою Церкву. Але Петро не був один ("ключі" дані йому в Матвія 16:19 були дані всім учням в Матвія 18:18 та Івана 20:21-23. Як каже нам Св. Павло, Петро та інші апостоли разом із іншими пророками покладені в основу Церкви, наріжним каменем якої є Сам Христос (Ефесян 2:20). Тож віровизнання Св. Петра - свідчення цілого апостольського гурту і основоположне в будівлі Християнської Церкви. Таким чином Церква віддає подяку Богові за Св. Петра та інших апостолів, які навчали Христову Святу Церкву Його божественній та спасенній правді.

Молитва на День Віровизнання Св. Петра:

     Отче небесний! Ти об'явив Апостолові Петрові блаженну правду, що Твій Син, Ісус - Христос. Зміцни нас проголошенням цієї правди, аби ми також могли радісно сповідувати, що спасіння немає в нікому іншому, а є воно лише в Тобі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

середа, 16 січня 2019 р.

Не торкайся своїми ділами гріха, смерті та пекла


Чоловік має жити, говорити, діяти, страждати і помирати задля добра його дружини і дитини, дружина – задля її чоловіка, діти – задля їхніх батьків, слуги – задля їхніх панів, пани – задля їхніх слуг, уряд – задля його підданих, піддані – задля їхнього уряду, кожен   –задля свого співвітчизника і навіть за своїх ворогів так, що всякий є рукою, устами, оком, ногою і навіть серцем та розумом іншого. Це істинне християнське і добре діло, яке можна і слід робити весь час, повсюди, до всіх людей…
Тепер ти знаєш, чим є добрі діла. Думай про них і дій відповідно. А щодо гріха, смерті і пекла, то пильнуй, аби ти їх не збільшував, бо тут нічого вдіяти не можеш, твої добрі діла тут нічим не допоможуть, тут має трудитися хтось інший. Такі діла належать Самому Христові і ти маєш з тим змиритись, що Той, Хтой йде – Цар Сіону, і що лише Він є справедливий Спаситель. У Ньому і через Нього ти зітреш гріх і смерть через віру. Тож, якщо хтось навчає тебе стирати твій власний гріх твоїми таки ділами, такого остерігайся.
Своїми ділами гріха, смерті і пекла торкатися ми не повинні, але ми повинні спрямовувати їх від нас до Спасителя, до Царя Сіону, Який їде на віслюкові. Він знає, як ставитись до гріха, смерті і пекла і Він зітре гріх, здолає смерть і підкорить пекло.
Мартін Лютер, з проповідей

понеділок, 14 січня 2019 р.

Еммануїл - З нами Бог


Мартін Лютер написав багато гарних молитов, але ні одна з них не є такою гарною, як та, що вирізьблена на гранітному п’ядесталі, на якому стоїть статуя Лютера на кампусі Вісконсинської Лютеранської Семінарії: «Господи Ісусе!  Ти – моя праведність. Я – твій гріх. Ти став тим, чим не був і учинив мене тим, чим не був я»…
Жодна інша релігія світу – ні юдейство, ні буддизи, ані іслам – не пропонують унікального поєднання, яке проголошується іменем Еммануїл[1]: всемогутній Бог, Який з готовністю бере на Себе обмеження, страждання, втраченість і прокляття Його творінь.
Бог не сидів і не спостерігав бездіяльно за тим, як ми страждаємо на самоті.  Ім’я Еммануїл запевнює нас, що Бог став одним із нас. Всі релігії мають своїх богів, але лише одна має Бога, Який достатньо піклується про нас, аби статися людиною і покласти за нас власне життя. Юдейські рабини ставлять під питання те, як люблячий Бог міг допустити, аби Його невинний Син помер. Коран, священна книга ісламу, навчає, що Бог надто щедрий, аби дозволити Ісусові піти на хреста, тож на хреста Він мав би помістити якогось злочинця. Східні релігії скеровують своїх учнів до того, аби вони випорожнювали свій розум замість того, щоб наповнювати його фактами та Іменами Викупителя-Бога, Який перебуває понад усіма іншими. Ці заперечення пропускають основну суть Божої доброї новини – про Ймення Еммануїл – що Сам Бог прийшов на землю, прожив досконале життя і помер невинною смертю. Бог не був десь там високо, спостерігаючи за трагічними подіями тут внизу. «Бог у Христі примирив світ із Собою Самим» (2 Коринтян 5:19). 
Бог Сам увібрав жахливий біль Його світу. Ісус – Божий лист любові в людській плоті. Мартін Лютер сказав: «Хто не знаходить Бога в Ісусі Христі, ніколи Його не знайде деінде».
Джон Джеске, Поєднуючи Сінай із Голгофою


[1] З нами Бог.

неділя, 13 січня 2019 р.

Проповідь на 1-у неділю по Богоявленні


ХРИСТОС – У ДОМІ СВОГО ОТЦЯ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи. І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли. Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того. Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими. Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його. І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх. Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям. І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: «Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе».. А Він їм відказав: «Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив.  І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці. А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей (Євангеліє від Св. Луки 2:41-52).

            Усім…  улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, минулого тижня, коли я їхав у тролейбусі, в ньому з якихось причин стався збій системи оголошень зупинок. Там, де була зупинка «Метро «Університет» було оголошення про те, що це – зупинка «Академія адвокатури». А там, де вже була зупинка «Парк Шевченка», було оголошено, що ми підїхали поки що лише до зупинки «Метро «Університет». Киян і тих гостів міста, які добре знають Київ, такі оголошення з пантелику збити не могли. А ось для тих людей, що наше місто знають погано вони могли б створити певні незручності і привести навіть до неприємностей. Ти хочеш вийти на зупинці «Метро «Університет», але через збій у системі, ти виходиш біля парку Шевченка і не можеш зрозуміти, де ти є, розпитуєш у перехожих, і вже потім якось вертаєшся до потрібної тобі зупинки.  

Нам важливо знати, де що знаходиться. Тим більше нам важливо знати, де Бог і де наше спасіння. Надто часто велика кількість різних духовних учителів кличуть нас шукати Христа не там, де Його слід шукати. І замість благодатної і благословенної спільноти з люблячим Богом, ми починаємо духовні блукання, сповнені журби і різних тяжких марев. 

Хто винен у тому, що стільки людей не знають Христа, хоча й називають себе християнами і були охрищені ще немовлятками, і долучені до Христового Царства через це чудесне Таїнство? Чи не провина це тих, кого Бог покликав проповідувати Христа, і живити Христом Його людей? І чи це не наша провина також, коли ми не шукаємо Христа, там де Він сказав нам Його шукати?

Сьогодні Євангеліє нас переносить до Єрусалиму на свято Пасхи. То була чудова пора. Маси віруючих юдеїв ішли до Єрусалиму, аби там поклонитися Богові, Який визволив їх із рабства у Єгипті, дав їм Обіцяний Край і обіцяв їм Месію-Христа, Спасителя. Євреї мали згадувати про те, як кров ягняти і споживання ягняти у першу Пасху позначило їх, як дітей Божих і їхні доми смерть не вразила. А у всі інші доми, не позначені пасхальним ягням, зазнали смерті перворідних.

Єгипет отримав горе, а Ізраїль отримав свободу і вихід у Обіцяний Край. Святкувати Пасху із жертовним ягням Господь заповів лише в одному місці – в Єрусалимі. Там був храм Господній. На Пасху туди сходились буквально ріки паломників. В Біблії є ціла добірка Псалмів, які називаються піснями паломників. Один з них лунає так: «Я радів, як казали мені: «Ходімо до дому Господнього!» Ноги наші стояли в воротях Твоїх, Єрусалиме. Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом, куди сходять племена, племена Господні, щоб свідчити Ізраїлеві, щоб Іменню Господньому дякувати!» (121:1-4)

Коли Ісусові було дванадцять років, каже нам євангеліст Лука, Йосип і Марія разом із Ісусом «за звичаєм на свято пішли». В них такий був звичай, написано. Іншими словами, вони це робили завжди. Вони були вірні Господу і Його Слову. 

І ось, після такого радісного святкування Пасхи, після того, як Божий народ утішився і покріпився пророцтвами про грядуще Ягня Боже,  «як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того».

Це не був якийсь батьківський недогляд. Як ми чуємо Марія і Йосип «думали, що Він із подорожніми йде». Очевидно, так бувало не раз. Хлопчик Ісус приятелював з іншими дітьми, яких знали Йосип і Марія, і вони, бувало не бачили Ісуса цілий день, і не хвилювались. Адже вони піднімалися великим, дружнім натовпом і до Єрусалиму, і сходили такою самою велелюдною рікою з Єрусалиму. Всі знали всіх, всі про всіх піклувалися, всі усім допомагали. Діти перебували у безпеці, де б вони в цю мить і з ким би вони в цю мить не йшли.

Але ближче до вечора всі сходились до сімї. Тож Йосип і Марія були впевнені, що Ісус ось-ось повернеться. Але коли Ісус не зявлявся, то вони «стали шукати Його поміж родичами та знайомими». Проте серед родичів і знайомих Ісуса вони не знайшли. 

Ось так, буває, робимо і ми. Коли нам раптом потрібен Ісус, ми біжимо до тих, хто Його знає. Ми можемо звертатися до отців Церкви, які жили за багато століть до нас. Ми можемо звертатись до святих, учителів і мучеників. Але Ісуса ми там знайти не можемо. Ми витрачаємо час і зусилля. Ми починаємо вельми журитися і занепадати на духові, бо насправді Ісуса не бачимо, не чуємо Його і Його не торкаємось.

Євангеліє каже нам, що Йосип і Марія Христа «не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його». Перша спроба не вдалася. Його немає серед родичів і серед знайомих. Як краялося серце Діви Марії, коли вони не могли знайти Ісуса!  Як журився Йосип! Які жахливі думки могли заповнювати їхній розум – одна гірша від іншої. Напевно, що вони картали себе, що Бог доручив їм таку велику місію, а вони виявилися такими поганими батьками та опікунами!

Ісус – рідне Дитя Марії. Йосип – опікун воплоченого Сина Божого. А ще диявол міг би через своїх бісів і земних своїх рабів картати їх за недогляд і спрямовувати їх від одного місця до іншого. Бо вони весь другий день провели в пошуках Ісуса і ходили Єрусалимом. Вони, очевидно, заходили знову до знайомих, до місць, де вони зупинялися, до визначних та історичних місць, де відбувалися всякі цікаві події.

Так буває і з нами. Ми шукаємо Христа нібито в Церкві. Але хтось дуже хоче поїхати в якийсь монастир. Комусь дуже хочеться побачити якусь ікону і помолитися до неї.  Хтось хотів би спуститися в печери і побачити мощі святих, а то й попросити в них заступництва перед Христом.

Але вони нічого вдіяти не можуть. Як Марія і Йосип бігають безпорадно цілим Єрусалимом і Христа ніде не знаходять, так і маси народу в наші дні блукають багатьма церквами, ходять храмами, монастирями і печерами, а Христа не знаходять. Бо шукають Христа не там, де слід. Не там, де сказав Бог треба Його шукати.

Лише «третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх». Учителі і проповідники думали, що то вони екзаменують юдейського хлопчика. Насправді, вони складали іспит перед Богом і чули перші Христові проповіді. І «усі.., хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям». Перед ними стояв Ісус «в Якому всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3). Ці скарби вони через двадцять один рік відкинуть і засудять.

Коли Марія і Йосип «Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: «Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе». Божа Мати докоряє своєму Синові. І робить вона це чисто по-людськи, чекаючи від Ісуса вибачень, як і буває, деякі християни докоряють Ісусові. Мовляв, ми і до того святого молилися, і до тих мощей та ікон прикладалися, і на прощі ходили та їздили, а Тебе не чути і не бачити. І, думають, що Господь їм щось винен.

Блаженній і ображеній Матері Син Божий відповідає: ««Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» «Навіщо було шукати Мене серед родичів і знайомих?» – наче каже Христос. «Навіщо було обходити весь Єрусалим?  Ви ж знаєте, Хто Я і де Я маю бути. Ви ж знаєте, Хто Мій Отець і де Його дім. Ви ж прийшли до Єрусалиму на Пасху. Ви прийшли на Пасху до храму, бо така заповідь Мого Отця».

«Не шукайте Мене поза Словом і поза Таїнствами», – наче каже нам Господь Христос сьогодні.  В Євангелії від Івана Він каже: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (8:31, 32).  Нас можуть плоть, диявол і світ спонукати бігти до родичів і знайомих – до отців Церкви і святих; бігати Єрусалимом – християнськими святинями, аби лишень ми не шукали Христа там, де Христос обіцяв бути і там, звідки долинув Його благодатний голос, коли Він нас покликав у час нашого Хрищення – у Його Слові і Таїнстві.

Як дивно і як мудро Господь усе вчинив! Який Він доступний і як легко Його можна знайти тим, кого Він знайшов першим і в кому Він створив спасенну віру! Не треба йти на край світу чи звертатися до тих, хто Христа знайти не допоможе. Звертайтеся безпосередньо до Христа!  Почуйте Його любляче Слово, в якому Він проголошує всім, вам, розкаяним грішникам, що шукаєте Христа милостивого – прощення усіх ваших гріхів і провин.

Христос справді посеред Своїх віруючих у Його благодаті, божественній невимовній любові до кожного з вас, любі брати і сестри. Але поза Євангелієм Христа марно шукати. Але в Слові ви Христа і Його милість завжди знайдете. Різдво закінчилося, але Різдво триває. Допоки Господь не повернеться у славі, аби воскресити нас із мертвих і запросити нас увійти в Його вічне Царство, Він, розп'ятий і воскреслий Господь, що вознесений по правицю Отця, для нас тут, у цьому світі, залишається сповитим у Слові. 

І, наче в пелюшки, у хліб та вино Святої Євхаристії, Господь сповиває Своє істинне тіло та Свою істинну кров, аби ми причащаючись ними, з ними отримували прощення гріхів, праведність, воскресіння і вічне життя.  Довіряйте Христові і тому, що Він промовляє. Звертайтеся до Нього і Він дасть вам відповідь, і не покине вас, і допоможе вам. Бо Він – ваш Господь і Спаситель, Який завжди поряд з вами і Який Словом Своїм зрощує вас у мудрості і в благодаті, і Який завжди каже вам правду. Царства Божого і життя вічного ви з Христом і з Його Словом не пропустите ніколи. В Імя Христа. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

пʼятниця, 11 січня 2019 р.

Живуть під чистою благодаттю і не засуджуються

Коли відроджені люди моляться про те, аби Бог не зарахував їм цих слабкостей, але простив заради Христа, і водночас вірують, і уповають на те, що Христос, як істинний Заступник покриє в Божих очах їхню нечистість Своєю невинністю і послухом (Римлян 4:7; Псалом 32:1; 1 Івана 1:7; 2:1, 2), то це також є вірний знак правдивої і спасенної віри. І там, де у щирому каятті істинна віра приймає у Євангелії Христа, уповає на Нього та підтримується Ним, то там осуду немає, а є лише чиста благодать Божа, прощення гріхів і вічне спасіння (Римлян 8:1; 1 Івана 1:9; Псалом 32:2). Таким чином, у відроджених людей є і трапляються гріхи, які прощаються, і якими вони не засуджуються, бо, як сказав був Августин, вони живуть під благодаттю.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

четвер, 10 січня 2019 р.

День Св. Василя Великого, Григорія Назіанського і Григорія Ниського, пастирів і сповідників

Cьогодні ми дякуємо Господу за трьох святих: Василя Великого, Григорія Назіанського і Григорія Ниського. Св. Василь і два Григорії, які ще відомі, як Каппадокійські Отці, були провідниками християнського православ'я в Малій Азії (на території сучасної Туреччини) в останній половині IV століття.  Василь і Григорій були брати, а Григорій Ниський був їхній приятель. Всі вони справили великий вплив на формування богослов'я, яке було схвалене Константинопольським Собором 381 року Господнього. Захист ними доктрин про Святого Духа і Святу Трійцю, разом із внеском у літургію Східної Церкви, зробив їх найвпливовішими тогочасними християнськими вчителями і богословами.

Молитва на День Св. Василя Великого, Григорія Назіанського і Григорія Ниського, пастирів і сповідників:

     Всемогутній Боже!  Ти об'явив Своїй Церкві Твоє вічне Єство славетної величі та досконалої любові - один Бог у Святій Трійці.  Дай, аби Церква Твоя, з такими єпископами, як Василь Кесарійський, Григорій Назіанський і Григорій Ниський, отримувала благодать непохитно перебувати у сповідуванні правдивої віри та непохитному поклонінню Тобі: Отцеві, Синові, і Святому Духові - Ти Єси один Бог, і Ти живеш, і царюєш повіки віків. Амінь.

 Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 9 січня 2019 р.

Подвійні дари від Христа-Царя


Недостатньо, що Христос спасає нас від правління і тиранії гріха, смерті і пекла та стає нашим Царем, але Він передає нам Самого Себе, щоб нашим було все те, що має Він, як пише Св. Павло в Римлян 8:32: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?»
Тож донька Сіонська (Церква) має від Христа подвійні дари. Перший дар – віра  і Святий Дух в серці, якими вона стає чиста і вільна від гріха. Другий дар – Сам Христос, аби вона могла прославлятися благословеннями, даними їй Христом так, наче все, що має Христос, належить їй і вона може уповати на Христа, як на свою спадщину.
Мартін Лютер, з проповідей

вівторок, 8 січня 2019 р.

Освячення - органічний процес


Інколи ми чуємо, як говорять, що добрі діла слідують «автоматично» за вірою, яка виправдовує. Такий вибір слів невдалий, бо він має на увазі радше механізми, а не організми. Але освячення, як життєвий процес, радше органічний процес (Івана 15:1-8), а не механічний. І тут доречна аналогія з рослинами. Бо християни не сміють уявляти собі, що коли лишень вони увірують, то не мають слідувати великі зусилля у чиненні добрих діл, оскільки всі необхідні наслідки  віри настануть «автоматично». Радше «то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю» (Филипян 2:13) і ця нова воля прагне все більше й більше служити і догоджати Йому. Вона готова до того, що «що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство» (Дії 14:22).
Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

понеділок, 7 січня 2019 р.

Не ти шукаєш Царя, а Він шукає тебе


Ось що означають ці слова «Ось Цар твій до тебе іде».  Не ти шукаєш Його, а Він шукає тебе. Не ти знаходиш Його, а Він знаходить тебе. Бо проповідники приходять від Нього, а не від тебе. Їхні проповіді виходять від Нього,  не від тебе. Твоя віра настає від Нього, а не від тебе. І все, що чинить віра, настає від Нього, а не від тебе. Там же де Він не приходить, там ти залишаєшся назовні, а де нема Євангелія – там немає Бога, а є лише гріх і суд... Отже ти не повинен питатися про те, як ставати благочестивим – такого початку немає окрім тих місць, куди приходить Цар і де Його проголошують.
Мартін Лютер, з проповідей

неділя, 6 січня 2019 р.

Проповідь на Богоявлення

                          
               ВИПРАВДАНІ ВІРОЮ, – БЕЗ ДІЛ ЗАКОНУ

                (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса. Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, – без діл Закону. Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган, бо є один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру. Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, – але зміцнюємо Закона (Римлян 3:23-31).

            Христос хрищається! В ріці Йордані!

Дорогі брати і сестри, коли євреї перебували у єгипетській неволі, вони дуже страждали. З них знущалися їхні рабовласники-єгиптяни, змушуючи не лише до все важчої праці, але й убиваючи їхніх немовлят-хлопчиків, аби знищити такий народ. Здавалося, що єврейський народ, усі спадкоємці Авраама, були приречені. 

Але Господь памятав Свою обітницю про визволення і благословення вічного життя для всіх народів у Христі, Який мав постати саме посеред єврейського народу. Вихід євреїв із Єгипту ми називаємо Пасхою, бо тієї ночі Ангел Господній перейшов Єгипет і повбивав усіх перворідних у всіх єгипетських домівках, окрім тих, що були позначені кров’ю ягняти. Через Свого вірного пророка Мойсея Бог оголосив, що у тих домівках не буде  вбито перворідних, де кровю безвадного ягняти буде намащено одвірки домівки, а саме ягня, заколоте і засмажене, вечора Пасхи або ж переходу Господнього зїдять.

Кров і плоть пасхального ягняти,  перехід-Пасха Господом Єгипту, вберегли всіх, хто послухався Слова Божого від смерті перворідних і вивели їх з рабства на свободу до Обіцяного Краю. Через дві тисячі років після Пасхи до останнього пророка Старого Заповіту, Івана Христителя «виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої» (Мт. 3:5, 6). Віруючі не можуть не каятися в гріхах. Тож вони поспішають до Йордану, де проповідується покаяння і прощення.

До Йордану приходить і Божий Син, але не для того, щоб покаятися у Своїх гріхах. В Ісуса їх не було і немає. Причину, чому Ісус охристився на другий день Хрищення пояснює Іван Християтель, стоячи на березі Йордану і показуючи перстом на Ісуса Христа, народженого у Віфлеємі: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів. 1:29).

Єрусалимові і всій Юдеї, і всій йорданській околиці пророк показує на Христа і каже, що Він – істинне Ягня Боже, яке на Себе забирає усі їхні гріхи. Хто хоче свободи від гріха, хто хоче увійти в Обіцяне Царство Боже – хай буде той поєднаний із тілом і кров’ю цього Ягняти. Пасхальні ягнята, кров’ю яких євреї мастили одвірки у домах рабства, тіла яких вони споживали, зміцнюючись до виходу із дому рабства, всі вони вказували і свідчили про істинне Ягня, про тіло і кров Того, Хто у Хрищенні стоїть на березі Йордану і забирає на Себе гріх світу. Всі пасхальні ягнята вказували на істинне Ягня Боже, на Ісуса Христа.

На Нього вказувала і скинія, і храм в Єрусалимі. Раніше у Святому Святих стояв ковчег заповіту, у якому лежали Десять Заповідей Божих, манна і розквітлий посох Аарона. Золоте віко ковчегу з двома херувимами називалося ще сідалищем милосердя. Один раз на рік у Святеє Святих заходив первосвященик і кровю жертовної тварини кропив віко ковчегу задля прощення своїх власних гріхів, а потім за гріхи усього народу. 

Упродовж усієї історії Бог свідчив – всі згрішили, але всі отримують прощення гріхів не через власні діла, а  через кров грядущого Ягняти Божого, на яку вказували і всі жертви, що приносились у храмі і зокрема та кров, яка кропилась на сідалище благодаті, віко ковчегу заповіту.  Грішимо ми, але прощення гріхів дається Богом не через наші діла, а через кров жертви. Гріх – надзвичайно серйозна біда, плата за неї – смерті. Прощення досягається лише принесенням кровної жертви.

Водохрища, Богоявлення – свідчення про те, що ця жертва – Єдинородний Божий Син, у якому вподобання Отця. «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Хрищення Сина Божого – ще одне могутній вияв Божої любові до нас – любові, яку ми не заслужили – Божої благодаті. Бог Син прийшов до нас, аби принести в жертву за наші гріхи Самого Себе.

Господь Святий Дух через Апостола Павла нагадує нам сьогодні, що «всі згрішили, і позбавлені Божої слави». Немає ні одної людини на всьому світі, яка не була би винна в гріхові. Навіть маленькі дітки, і навіть зародки, які перебувають ще в материнських утробах. Від часу нашого зачаття ми всі перебуваємо у гріхах і під владою диявола. І ми всі приречені через наші гріхи до смерті. 

Чіткі слова про наш жахливий стан і слова страшні! Але потім Св. Павло додає одразу неймовірну втіху про Божу любов, про Божу благодать і каже: «але (всі) дарма виправдуються Його благодаттю». Немає винятків. Божа благодать лине до всіх без винятку людей. Не за діла, не за гроші Бог проголошує вас, любі брати і сестри, виправданими, а винятково зі Своєї невимовної любові.

А як же Божа справедливість? Як жертва за гріх? Апостол продовжує, що це виправдання відбувається з Божої благодаті «через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові». Бог не ігнорує гріх. Божа справедливість вимагає покарання за гріх. І Бог цю жертву дає – Він дає Свого Єдинородного Сина, Який стається істинною людиною саме з цією метою – викупити нас від наших гріхів. 

Ці слова, які ми маємо в наших перекладах «жертва примирення у Його крові» в грецькій мові насправді позначені лише одним словом «гіластейріон».  І переклад цей дуже довільний. Бо це грецьке слово означає «сідалише милосердя». Памятаєте, як первосвященик заходив один раз на рік у Святеє Святих, аби там покропити кровю віко ковчега, яке називають сідалишем милосердя? Він робив це для того, щоб отримати прощення гріхів для себе, і для всього віруючого народу. 

Ковчег заповіту і всі жертви вказували на Христа. І Святий Дух тепер свідчить через Апостола, кажучи нам: «Ісус Христос – ось ваше сідалище милосердя.  Ось де ваше викуплення. Ось де ви отримуєте прощення усіх ваших і провин. Лише у Христі ми маєте прощення. Лише Він – ваше милосердя. Ніхто інший вам цього милосердя не дасть. Ніде інде і ні в який інший спосіб ви прощення гріхів не отримаєте і не здобудете.

Але де є Божий Син, там є повне відкуплення. Там за вас заплачена повна ціна, ціна з надлишком. Там ви викуплені від гріха, від влади смерті і диявола. Там ви маєте прощення гріхів. І заради Христа, і то заради лише Його ви проголошуєтесь праведними».

Для юдеїв жахливим гріхом було будівництво інших жертовників або інших храмів. Могло бути лише одне Святеє Святих, один ковчег заповіту, одне сідалище милосердя. Це було настільки важливо, що падали царства, коли людей посилали шукати прощення і Божого благословення десь інде, як це ми бачимо у Ізраїлі, що відколовся від Юди і збудував золоті телята, аби віднадити новий народ від поклоніння в Єрусалимському храмі. 

Бог упродовж багатьох століть навчав, що спасіння може бути лише від одного місця, якуе свідчило і вказувало на грядущого Спасителя-Христа. Христос, Єдинородний Божий Син, запровадив Новий Заповіт у Своїй крові. Христа Бог називає сідалищем милосердя. Але як же тепер нам бути? Храму немає. А розп'ятий і воскреслий Ісус вознісся.

Апостол каже: Бог виправдовує усіх людей через віру в Христа. Бог і раніше виправдовував усіх через віру в Христа, каже нам сьогодні Апостол. Всі спасенні, починаючи від наших прабатьків і до останнього віруючого Старого Заповіту, спасалися вірою в грядущого Христа.  Згадайте, наприклад, віру Св. Івана Христителя, Св. Семена, Св. Анни. Вони чекали на прихід на Христа і вони раділи Його приходом. Авраам теж бачив Христів день і радів. 

Для них субота, храм, Святе Святих, ковчег заповіту, сідалище милосердя були тінню Христа, Який гряде, Який наближається, але попри це Його жертва покриває гріхи усіх віруючих, що жили до приходу Христа. Вони були виправдані вірою в Христа грядущого.  І так само нині, ви виправдані вірою в Христа, Який прийшов. І тепер більше немає потреби в тінях, бо є Христос, Спаситель, Ягня Боже і сідалище милосердя, від Якого ми отримуємо усі Його дари і навіть Самого Його через віру. 

Наші переклади спрощують ще одне особливе грецьке слово, яке використовує Апостол. Це слово «паресін». Воно в нас перекладене, як «відпущення». Але воно означає «перехід, тобто «Пасху». Заради Христа і з огляду на заколене на хресті істинне Ягня Боже, на Його кров, Бог проходив над гріхами, здійснював Пасху над усіма Своїми віруючими, над Своїм народом. В Христі виявлялася і далі Божа правда, Його благодать, Його любов, Його милість, Його прощення до кожного віруючого, який і сьогодні святкує Пасху, споживаючи істинне тіло Ягняти Божого і п’ючи Його істинну кров під виглядом хліба і вина Святої Євхаристії. З ними він отримує прощення гріхів, праведність, воскресіння і вічне життя у Обіцяному Царстві Божому. 

Коли є віра в Христа, то все це є вашим. Ви наче весь час перебуваєте у Великодні. У перемозі над смертю і у мандрівці до слави Царства Небесного. А іншого способу бути виправданим і мати воскресіння і вічне життя, каже Апостол Павло, не існує. Святий Дух каже, що жодній людині немає чим хвалитись у своєму спасінні. Апостол проголошує: «Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, – без діл Закону». Коли хтось хоче додати свої діла до власного спасіння, то такий насправді зневажає Закона Божого, каже в кінці Павло, бо вважає, що вимоги Закону – іграшкові і він може знайти спосіб, як з ними справитись.

А хто вірує в Христа, в те, що він виправданий самою вірою в Христа, той зміцнює Закона, хвалить його, бо визнає, що Закон – божественний і святий і ніхто крім Христа, виконати його не може. Виконує Закон лише Христос, Який стає під Закон у час Хрищення і приносить виправдання юдеям з віри в Христа, бо хоч спасіння від юдеїв, воно від Бога, Який стався юдеєм, аби спасти і юдеїв, будучи одним із них, і язичників, таких як ви і я, через віру в Христа, щоб ви і я були виправдані самою вірою в Христа. Для цього Він охристився!  В ріці Йордані. Амінь.

Богоявлення: Хрищення Господа нашого Ісуса Христа

    
Сьогодні завершуються 12 днів Різдва і розпочинається пора Богоявлення, яка цьогоріч триватиме до 10 березня включно. У Різдві Бог з'являється, як людина, а в Богоявленні цей Син Людський з'являється перед світом, як Бог. Те, що Христос стався людиною, доказів не потребувало. Але те, що ця Людина є Бог, потребувало доказу. Таким доказом були слова останнього пророка Старого Заповіту Івана Христителя: "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Ів. 1:29), слова Отця: "Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав" (Мт. 3:17) і сходження та перебування на Спасителеві Христові Святого Духа (Мт. 3:16). Згодом божественність Христа буде доведена багатьма ознаками та чудами. Церква про це свідчить у своїх піснеспівах: "Як в Йордані христився Ти, Господи, тоді об'явилася пошана Трійці; бо голос Вітцівський свідчив про Тебе, улюбленим Сином Тебе називаючи, а Дух у постаті голуба ствердив Слово об'явлене. Слава Тобі, Христе Боже, що явився і світ просвітив!.."  

Молитва на День Богоявлення:

Боже! У День Хрищення нашого Спасителя, Ти об'явив Себе, як Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух.  Зміцнюй нашу віру в Тебе, аби ми славили Твоє святе Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа повіки віків. Заради Христа.  Амінь.  

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 5 січня 2019 р.

Таїнства Церкви – старовинніші і могутніші


Урок з Буття…. навчає, що Таїнства – старовинніші. Бо синагога бере свої початки із Закону Мойсея, але Авраам був раніше…

             Було доведено, що Таїнства Церкви – старовинніші, а тепер зрозумійте, що вони – могутніші. Саме по собі дивовижа те, що Бог дощем спускав манну отцям і вони годувались щоденною поживою з небес. Через це сказано: «Хліб ангольський їла людина». Але ті, що їли цей хліб, повмирали у пустелі, а ця пожива, яку ви отримуєте, це «хліб живий, що з неба зійшов», який надає сутність вічного життя і кожен, хто їсть цей хліб «повіки не вмре», бо це – тіло Христове.

       Розважте тепер, чи хліб ангольський ліпший ніж плоть Христова, яка воістину є тіло життя. Та манна була з небес, ця – з-понад небес. Та була небесна, а ця – Господь небес. Та піддавалась тлінню, коли її зберігали на другий день, а ця тлінню не піддається, бо кожен, хто куштуватиме її по святому, той не зможе відчути тління. Для них вода текла зі скелі, для вас – кров із Христа. Вода задовольняла їх на годину, а кров насичує вас на цілу вічність. Юдей п’є і спрагнений, а коли ви п’єте, то не будете спрагнені. То було в тіні, а це – в істині.
Св. Амвросій Медіоланський, з богословських і догматичних творів (Про Тайни)

пʼятниця, 4 січня 2019 р.

Живий антагонізм чистої Церкви

    
Чиста Церква перебуває у живому антагонізмі до формалізму Риму та фанатизму псевдо-протестантизму. Вона має тіло, але зрікається плоті. Вона має духовність, але пильнує її від того, аби вона не переродилася в спіритуалізм.

Чарльз Краут, Консервативна Реформація

четвер, 3 січня 2019 р.

Поради від нерозумних і мудрих


Нерозумні давали часто кращі поради ніж мудреці. З іншого боку, мудреці загалом на землі завдавали більше шкоди, особливо тоді, коли покладалися на власну мудрість, а не діяли у страхові Божому та не молилися з покірним серцем про божественну поміч і благодать.
Мартін Лютер, Заклик до всього кліру

середа, 2 січня 2019 р.

День Св. Йоганна Конрада Вільгельма Льое, пастиря і богослова

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йоганна Конрада Вільгельма Льое, пастиря і богослова. Ніколи не покидаючи меж Німеччини, Йоганн Конрад Вільгельм Льое, народжений у Фюрті 1808 року, справив надзвичайно глибокий вплив на розвиток лютеранства по всьому світові. Служачи пастирем в баварському селі Ноєндетельсау, він зрозумів потребу у працівниках для далеких країв і допомогав у підготовці таких вкрай необхідних помічників, які стали місіонерами та були відправлені до Північної Америки, Бразилії та Австралії. Частина чоловіків, яких він послав до Сполучених Штатів Америки, стали засновниками Лютеранської Церкви Міссурійського Синоду, найбільшої віросповідної лютеранської церкви в США. Завдяки фінансовій підтримці пастиря Льое було засновано богословську школу у Форт Вейні, штат Індіана та вчительський інститут в Сеґіно, штат Мічиган. Льое став відомий також за його непохитну віросповідну позицію та за його незмінний інтерес до літургії і катехітики. Його відданість ділам християнського доброчинства привела до запровадження школи з підготовки дияконес і заснування домівок для людей, що не можуть про себе самі піклуватися. 

Молитва на День Св. Йоганна Конрада Вільгельма Льое, пастиря і богослова:

Отче Небесний!  Твоя любов, яку Ти виявляєш до нас у Сині Твоєму, а нашому Господі Ісусі Христі, спонукала пастиря Льое невтомно діяти, аби Твоє Євангеліє проповідувалося по всьому світові та приносило плоди у житті тих, кого Твій Святий Дух навернув до спасенної віри. Благословляй нас, аби наші серця палали любов'ю до Тебе і до наших ближніх, щоб Євангеліє лунало і з наших уст, а руки наші були наповнені доброчинством, бо Ти живеш і царюєш із Сином, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 1 січня 2019 р.

День обрізання і найменування Господнього

    
Сьогодні ми згадуємо День обрізання і найменування Господа Ісуса Христа. Вже на восьмий день Ісусового життя Його призначення до спокутування виявляється у Його Імені та обрізанні. У ту мить вперше проливається Його кров, а народжений Дівою Марією вічний Син Божий одержує Ім'я, про яке звістив ангел: "Ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів" (Євангеліє від Св. Матвія 1:21). У обрізанні Ісуса, всі люди обрізані раз і назавжди, бо Він представляє все людство. У Старому Заповіті, для віруючих, які прагнули виконання у Месії Божих обітниць, обрізання позначало прощення гріхів, виправдання і належність до народу Божого. У Новому Заповіті, Св. Павло називає відповідник обрізання, Святе Хрищення, "нерукотворним обрізанням" (Колосян 2:11).

Молитва на День обрізання і найменування Господнього:

Господи Боже! Ти упокорив Сина Твого улюбленого під Закон і спричинив, аби за нас пролив Він Свою кров. Дай нам правдивого обрізання Духа, аби серця наші були чисті від усіх гріхів; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви