День Св. Князя Костянтина Василя Острозького, християнського правителя

    

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. князя Костянтина Василя Острозького, який народився 1526 р. Будучи нащадком славетного роду Рюриковичів та сином великого литовського гетьмана Костянтина Івановича Острозького, Костянтин Василь Острозький, став не лише одним із впливових правителів тогочасного світу і захисником Русі у Речі Посполитій, але й християнським просвітителем. Саме цей волинський князь вважається засновником Острозької Академії (1572 р.), першого вищого навчального закладу в східній Європі та ряду шкіл на території теперішньої західної України, а також засновником Острозької друкарні, в якій Іван Федоров, утікач з Москви, 1580 року надрукував перший повний текст Біблії слов'янською мовою. Князь Костянтин Василь Острозький також підтримував віротерпимість та був прихильником союзу православних і протестантів для відстоювання християнських свобод у Речі Посполитій. Князь Костянтин Василь Острозький упокоївся у такий день, як цей 1608 року та був похований у крипті Богоявленської церкви Острога (на Рівненщині).

Молитва на День Св. Князя Костянтина Василя Острозького, християнського правителя:

Отче Небесний! Ти - Податель усякого добра. В тобі немає переміни чи тіні відміни. Прийми нашу подяку за Князя Костянтина Василя Острозького, християнського правителя та мужа, який дбав про християнську освіту рідного краю. Благословляй нашу країну подібними правителями, аби наш рідний край завжди мав освіту, в підвалинах якої лежить Твоє святе Слово. Заради Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

Єпископи, які не докоряли богохульникам

Ми вважали Христа за нашого розгніваного суддю, а Марію – за наш престол благодаті і, якщо ми не хотіли впадати у відчай, то в ній шукали всю нашу втіху і в ній знаходили собі притулок. Хіба ж це не було жахливе нововведення? Де були єпископи, які мали би докоряти таким новим богохульникам і зрадникам Христа, які відбирали Христове служіння і віддавали його Марії і, які навчали нас втікати від Христа та боятися його наче погонича з батогом, а сумління наше спрямовували не до Христа, як до нашої істинної служби Божої, а десь інде? Від цих зрадників нічому, окрім ідолопоклонства ми не навчались!

Мартін Лютер, З Заклику до всього кліру

Проповідь на 3-ю неділю по Богоявленні

ПЕРЕМАГАЙ ЗЛО ДОБРОМ

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Не величайтеся, але наслідуйте слухняних; «не вважайте за мудрих себе!» Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! Коли можливо, якщо це залежить від вас, – живіть у мирі зо всіма людьми! Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь». Отож, як твій ворог голодний, – нагодуй його; як він прагне, – напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!  (Римлян 12:16б-21).

            Усім…  улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, у Південній Африці ворогували двоє чоловіків. Вони стежили один за одним і шукали нагоди, як один одному помститися. І ось один чоловік зауважив був якогось дня, як маленька донька його ворога в лісі сама збирала ягоди. Він схопив її, відрубав їй обидві руки і радісно закричав: «Я помстився!» А потім відпустив її додому.

Минуло багато років. Дівчинка виросла і стала жінкою. Разом із батьком вона переїхала жити в інше місце. Одного дня сивий жебрак підійшов до її дверей і попросив у неї поїсти. Вона одразу впізнала в ньому батькового ворога, який так жорстоко її був скалічив. Вона зайшла в свою хатину, і доручила своєму слузі винести жебракові хліба  і молока. Вийшовши разом із слугою надвір, вона спостерігала, як жадібно той жебрак поглинав подаровану йому їжу. Коли ж він наситився, то вона скинула одежину, яка покривала обрубки її рук і промовила до нього: «Тепер і я помстилася».

Нашій церкві теж помстилися наші сусіди-сумновідомі забудовники. Рук вони нікому поки що не відрубували. Вони відрубали нашій церкві трубу, яка цілком законно з’єднувала нас із водогоном у помсту за те, що ми відмовились поступатись землею, що належить Церкві. Вони вирішили зробити так, щоб у церкві не було води. Чому так роблять люди, яким церква стільки разів йшла на поступки в різних питаннях? Очевидно, що відповідь слід шукати у серцях тих людей, що ухвалюють такі рішення. Адже так діють плотські, мирські,  невіруючі люди. І саме від такої злої поведінки застерігає нас сьогодні вустами Апостола Павла Господь Святий Дух. Бог кличе нас не надиматись і не величатись.

Наш традиційний переклад тексту із Писання починається сьогодні зі слів: «Не величайтеся!» Проте тут кращий переклад о. Івана Хоменка, який каже: «Про високе не мудруйте», тобто не намагайтеся виставити себе мудрішими від Бога, і не пробуйте розгадати чи витлумачити на свій власний лад Його таємниці щодо спасіння, які Він вам не виявив. Натомість, як далі перекладає о. Хоменко: «до покірного схиляйтесь». 

Сьогодні багато проповідників і навіть церков відкидають ці слова, що дані Святим Духом. І беруться навіть перекроювати Біблію. Відкидати з неї те, що не подобається або суперечить їхнім уявленням про Бога і Церкву та вкладати в уста Бога те, що Господь ніколи не промовляв. 

Скільки за останні десятиліття ми побачили відверто богохульних речей, що відбувалися у різних колись християнських спільнотах: від визнання еволюції, до висвячення жінок, до підтримки абортів, до вінчання гомосексуалістів. Це – прямий шлях до єресі, до відпадання від Христа, і відповідно – до вічної погибелі.

Натомість Апостол кличе нас «схилятися до покірного», до об’явленого Слова Божого, до визнання того, що ми всі згрішили і позбавлені Божої слави, але виправдовуємось дарма з Божої благодаті, через віру в Ісуса Христа. І приймати Боже Слово у покорі так, як його приймали усі вірні Богові люди. 

Ця Апостольська настанова дуже актуальна в наш час, у вік, який ще називають інформаційним віком, коли навіть телефони перетворились на невпинне джерело інформації. «Не вважайте за мудрих себе», каже Апостол. «Завжди дивіться на все з позицій Писання і Сповідання Церкви – сповідання, яке вистраждане і викладене віруючими людьми в епоху криз, подібних до тих, з якими в цьому світі зіштовхуємось ми.  Вважайте себе за простих слуг Божих, яким добре з простими, але віруючими людьми, аніж із академіками, які глузують з Бога і з Його Слова. 

Ми ж знімаймо капелюхи перед Божим Словом, і визнаваймо його за повну істину, як і Господь молиться за нас до Отця, промовляючи: «Освяти Ти їх правдою! Твоє слово – то правда» (Ів. 17:17). І це Слово навчає нас не платити нікому злом за зло. Діти світу цього зазвичай реагують злом на зло. Гріх, який живе у нашій плоті, завжди буде пориватися до зла і до зла провокувати нас. Але Господь Святий Дух каже, аби ми так не робили.

Ви – Божі діти. Ви ще у світі живете, але світові більше не належите. Колись ви були такими самими рабами диявола, як і діти світу. Але тепер, як каже Апостол Петро «ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!» (1 Петр. 2:9, 10).

            Ісус Христос, Божий Син узяв усі ваші гріхи на Себе і очистив їх, усі до одного, Своєю невинною, святою і дорогоцінною кров’ю. Він помер за кожного з вас. В Його Ім’я ви прощені і в Ім’я Христа воскреслого ви виправдані. Тепер ви – Божі діти. 

У вас живе Святий Дух. Ваше тіло – храм Духа Святого. У вас живе Христос. А Він злом за зло не відплачує. Апостол Петро так нам проповідує: «Коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові! Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його. Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу! Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо. Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.» (1 Петр. 2:20-25).

«Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!» – молився наш Господь за тих, хто прибив Його до хреста (Лк. 23:34). І подібна молитва здіймається з уст дитини Божої, в якій живе Христос.  «Не залічи їм, о Господи, цього гріха!» – молиться диякон Степан, коли невіруючі юдеї укаменовують цього вірного слугу Божого за його євангельську проповідь (Дії 7:60).  

            Свого часу, ще за земного служіння Господа, коли одне самарянське село відмовилося приймати Сина Божого на ночівлю, то розгнівані Апостоли Іван і Яків, звернулися до Господа з пропозицією: «Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив». Вони пропонували стандартну для світу операцію – відплату злом за зло. Але Господь їм відповів: «Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати!» І пішли вони в інше село» – читаємо ми далі (Лк. 9:54-56).

«Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми!» – каже Апостол. Дбайте про добре, любі брати і сестри. Господь дбає про наше добре. Він дбає про добре всіх людей і бажає їм найвищого добра. Як написано в 1 Посланні Апостола Павла до Тимофія, Бог: «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (2:4). Наш Бог не бажає нікому зла. А ми – Його діти. Тож і ми не бажаймо зла.

Та не просто не бажаймо, але й дбаймо про добро для всіх людей. Всі Заповіді Божі кличуть нас не просто не чинити зла, але й робити добро для наших ближніх. Згадаймо, як витлумачує, наприклад, 7-у Заповідь доктор Лютер: «Ми повинні боятися і любити Бога так, щоб не відбирати у нашого ближнього грошей чи його власності й не здобувати цього підробкою товарів чи нечесною торгівлею, а допомагати йому захищати його власність та поліпшувати справу (щоб його засоби для життя зберігалися, а його стан поліпшувався». Всі Заповіді дані нам люблячим Богом, аби не лише нас застерігати Його віруючих дітей від гріха, але й спрямовувати до справжніх добрих діл – до чинення добра всім людям.

Господь чинить нам добро весь час. Він щодня прощає нам усі наші гріхи. Він потішає нас. Він покріплює нас Своїм Словом.  Він зміцнює нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері. Він живе в нас і діє через нас на добро іншим людям, і віруючим, і невіруючим. І навіть тим, хто хотів би відрубати нам руки, аби задовольнити власне почуття помсти.

Він також кличе нас, аби ми мали мир з усіма людьми, щоправда лише тоді, коли це залежить від нас. Іншими словами, ми не повинні починати ніяких суперечок і судів, і такого подібного, поки не почнуть нападати на нас першими. А особливо це стосується, коли атакують Церкву або Христа. Тоді, як казав один богослов, християнин має перетворюватися на рицаря, який озброєний у бойовий одяг від Христа (Еф. 6) і готовий захищати Свого Господа, Його Євангеліє, правду і права до останку.

Ми – мирні люди і ми любимо мир, бо наш Господь – Князь Миру (Іс. 9:5), але якщо плотські чи мирські люди починають боротьбу, то це вже не залежить від нас і ми змушені захищатися – захищатися, як діти Божі, але захищатися. Проте наш захист не повинен переходити межі і перетворюватись на помсту – як це, наприклад, зробили нам наші сусіди. Спочатку спробували відібрати частину нашої землі, а коли ми почали захищатися, то вирішили нам помститися, незаконно відрізавши церкву від водогону. Так діти Божі не роблять.

Господь каже, аби ми не мстились. «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь». Коли наш Спаситель Христос повернеться у славі, тоді буде воскресіння усіх мертвих, і буде Останній Суд, на якому усіх вас, любі віруючі брати і сестри, буде запрошено увійти в Царство Небесне, а над невіруючими буде суд, на всіх, хто відкидав Христа і чинив зло буде вилито гнів Божий і всі вони будуть вкинуті на вічні муки до аду. 

Божий гнів, звісно, перебуває над невіруючими і нині. І якщо Господь інколи допускає страждання, а то й загибель Своїх дітей у цьому світі, аби їх вітати в Своєму Царстві, то коли гине невіруючий і противник Божий, то він зіштовхується із Божим святим гнівом, із Божою помстою, помстою справедливою і заслуженою. 

А ми – не Бог. Ми – Його діти. Ми колись були теж темрявою, а тепер ми пробуваємо у світлі та є священство Царське і наш поклик – робити добро усім людям, навіть тим, хто чинить нам зло. Господь Ісус Христос – досконале та істинне Добро. Він Собою Самим подолав наше найбільше зло – гріх, і владу диявола, і саму смерть.

І нас Він кличе, аби наше зло долали добром. Сьогодні Він вчить нас, як вести наших ворогів до покаяння: «Отож, як твій ворог голодний, – нагодуй його; як він прагне, – напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!» Бо ви – Христові!  Заради Нього. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Римлян 16:24).

День Св. Тита, пастиря і сповідника

    

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Тита. Св. Тит, як і Тимофій, був другом і співробітником Св. Павла. Титу був язичником, можливо уродженцем Антіохії. Він супроводжував Павла та Варнаву до Єрусалиму, коли вони несли допомогу для християн в Юдеї під час голоду (Дії 11:29, 30; Галатів 2:1). Невідомо, чи він супроводжував Павла під час першої чи другої місіонерської подорожі останнього, але Тит був з ним в третій подорожі  і допомогав коринтянам помиритися з Павлом (2 Коринтян 7:6, 7), а також допомагав у збірці для церкви в Єрусалимі (2 Коринтян 8:3-6). Напевно, по поверненні з Єрусалиму, Павло залишив Тита на Криті (Тита 1:4, 5). Потім він продовжив працю в Далматії (2 Тимофія 4:10). Відповідно до передання, Тит повернувся на Крит, де служив єпископом до упокоєння 96 року по Р. Х.

               Молитва на День Св. Тита, пастиря і сповідника:

    Всемогутній Боже!  Ти покликав Тита до діла пастиря і вчителя. Учини всіх пастирів отари Твоєї старанними в проповідуванні Твого святого Слова, аби весь світ міг пізнати незміренні багатства нашого Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Навернення Св. Апостола Павла

    

Сьогодні ми згадуємо навернення Св. Павла, яке сталося дорогою до Дамаску і про яке, в Книзі Дій, розповідається тричі (9:1-9; 22:6-11; 26:12-18). Будучи архіворогом християн, Савл із Тарсу, вирушив до Дамаску, аби там заарештовувати віруючих і доставити їх на допит до юдейської верхівки в Єрусалимі. Дорогою до Дамаску він побачив сліпуче світло і почув слова: "Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?" Савл запитав: "Хто Ти, Пане?" І пролунала відповідь: "Я - Ісус, що Його переслідуєш ти". В Дамаску, куди Савла привели за руку, бо він осліп, учень Христів, якого звали Ананія, був спрямований Господом до Савла, щоби відновити його зір: "Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля" (Дії 9:15). Отримавши знову зір, Савл охристився і далі був відомий, як Павло, великий апостол.

Молитва на День Навернення Св. Апостола Павла:

Всемогутній Боже! Ти перемінив серце того, хто переслідував Церкву і його проповідь принесла світло Євангелія, яке почало сяяти по всьому світові. Дай, аби ми завжди раділи спасенним світлом Твого Євангелія і, повторюючи приклад Апостола Павла, поширювали Євангеліє до всіх кінців світу; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Тимофія, пастиря і сповідника

 

     Cьогодні ми дякуємо Господу за Св. Тимофія. Він виростав у родині християнських віруючих. Його матір, Евнікія, була християнка і донька християнки Лоіди (2 Тимофія 1:5). Книга Дій зазначає, що Св. Павло познайомився із Тимофієм під час його другої місіонерської подорожі і хотів, аби Тимофій перебував із ним (16:1-3). З часом Тимофій став близьким другом і вірним співробітником Павла, якому Павло довірив місійну працю в Греції та Малій Азії. Тимофій також перебував із Павлом в Римі. Відповідно до передання, по смерті Павла, Тимофій перейшов до Ефесу, де служив єпископом і став мучеником за віру в Христа приблизно 97 року Господнього. Св. Тимофія найчастіше згадують, як вірного супутника Св. Апостола Павла, який вірно служив посеред церков з язичників.

Молитва на День Св. Тимофія, пастиря і сповідника:

Господи Ісусе Христе! Ти завжди даєш Твоїй Церкві на землі вірних пастирів таких як Тимофій, аби вони вели та годували Твою отару. Учини, аби всі пастирі були старанні в проповіді Твого святого Слова і роздаванні Твоїх засобів благодаті, а людям Твоїм даруй мудрості іти дорогою, що веде до життя вічного; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Пожива божественною сутністю

«Я – хліб життя», – каже Він, «який сходить з неба». Але плоть не зійшла з неба, тобто Він набув плоть на землі від Діви. Як же тоді хліб сходить з неба і то хліб життя? Бо наш Господь Христос бере участь і в божественності, і в тілі, а ви, що приймаєте цю плоть, берете участь у поживі Його божественною сутністю.

Амвросій Медіоланський, Про Таїнства

Молитва на День Соборності України

     Всемогутній Боже! Ти - Податель усякого добра. Ти давав і даєш далі нашому народові велику кількість дарів Твоїх. Через наші гріхи особисті і національні ми не могли і не можемо сповна користуватися ними, і часто зазнаємо бід і страждань, які руйнують нас і не дають здійснитися давній мрії українського народу про панування в рідному краї "від Сяну по Кавказ" - на всіх землях, які Ти дав українцям. У цей День Соборності благаємо Тебе, Отче Небесний, прости нам усі наші гріхи і провини заради Твого Сина Ісуса Христа. Благослови наш рідний край проповіддю чистого і непофальшованого Євангелія, аби віра, створена в серцях українців Твоїм Духом Святим, спонукала усіх українців до істинної соборності віруючого люду, який іде вслід за Христом, уповає на Тебе, має Твій захист, богобоязливих провідників і Твої рясні благословення у відновленому краї, у всіх визволених від окупантів землях, на многії і благії літа. Заради Христа. Амінь.  

Анабаптизм - політичний і релігійний рух

Томас Мюнцер… оголосив різку атаку на Хрищення дітей. Покинувши Саксонію, він зі своїми спільниками пройшов значну частину Німеччини, повсюди знаходячи серед населення, деградованого Римом, масу своїх прихильників… Рух анабаптистів був політичним та релігійниим, і загалом він був реакцією, сліпою і невігласною на величезні зловживання. Анабаптисти в Сповіданні засуджуються не в особах, а в їхніх  помилках…

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

Проповідь на 2-у неділю Богоявлення

НАЙВЕЛИЧНІШИЙ ПРОРОК

           (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, Такого, як я, поставить тобі Господь, Бог твій, – Його будете слухати, згідно з усім, чого жадав ти від Господа, Бога свого, на Хориві в дні зборів, говорячи: «Щоб більше не чути мені голосу Господа, Бога свого, а цього великого огню вже не побачити й не померти». І сказав до мене Господь: «Добре сказали вони. Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу. І станеться, кожен, хто не слухатиме слів Моїх, що Той Пророк говоритиме Моїм Ім'ям, – Я покараю того» (Повторення Закону 18:15-19).

            Усім…  улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, у світі завжди будуть пророки і вони завжди будуть двох видів. Будуть пророки істинні і будуть пророки фальшиві. Завжди будуть ті, що звіщатимуть істину від Бога. І завжди будуть ті, що істину від Бога будуть або перекручувати або відверто їй суперечити. 

Історія цього розділення сягає корінням ще Еденського саду, раю. Там диявол, вирішивши убити наших прабатьків, почав не з фізичних дій, а саме із сіяння сумнівів до Божого Слова. До нашої праматері, яка підсумувала заборону їсти плоди із дерева пізнання добра і зла тим, що це принесе смерть, підступний проповідник сказав: «Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло» (1 М. 3:4, 5).

Наслідок цієї диявольської проповіді ми знаємо – коли наші прабатьки послухалися лукавого, то у світ увійшов гріх, а з ним і смерть. Відтоді диявол вміло користується давно перевіреним засобом і діє через своїх людей, фальшивих проповідників. Методи не змінюються, частково змінюється лише послання диявола і його слуг, фальшивих пророків. Вони вміло орієнтуються на місцевості – у світі, який лежить у злі. 

Світ, який лежить у злі – природнє середовище фальшивих пророків. І він їх любить слухати, адже вони відповідають запитам грішного світу, підлещуючись до нього та пропонуючи йому саме те, що він хоче мати: свободу від Бога та Божого Закону, яким Господь виявляє гріх і захищає людей у нашому повсякденному житті. 

Але головне завдання, яке ставить перед фальшивими пророками їхній учитель і отець – відібрати від нас спасіння і вічне життя, яке Бог дає нам через саму віру в Ісуса Христа. Для цього вони будуть використовувати масу прийомів і тисячу вмінь, аби лишень спрямувати нас десь інде – головне, щоб ми були подалі від Божого Сина. Ось чого добиваються фальшиві пророки.

А цих фальшивих пророків – величезна кількість. Вони – в усіх релігіях поза християнством. Але якщо ми заспокоїмось і скажемо: «Ну, ми живемо в християнському світі, християнство – головна релігія в Україні», то самі зможемо легко потрапити до рук фальшивих таки пророків, при чому більш витончених у своїх методах, ніж учителі йоги, мулли чи рабини.

Адже фальшивий пророк найчастіше маскується саме під проповідника істини. В Об’явленні Св. Івана Богослова сам Антихрист зображується, як особа, яка «мала два роги, подібні ягнячим». Але її відрізняє від істинних пророків її послання. Св. Іван каже, що вона «говорила, як змій» (13:11). Тобто сутність її послання – посіяти сумнів щодо Слова Божого і зокрема до головного послання  - про наше спасіння самою вірою в Христа. Антихрист і його пророки намагаються затьмарити діло і славу Христову, применшити силу гріха та звеличити наші власні спроможності та діла. Їхні слова і діла – дуже лукаві та небезпечні.  Вони хочуть нас погубити. Бог хоче нас спасти.

Сьогодні ми чуємо зі Слова Божого, як Мойсей звертається до Божого народу із дуже важливою обітницею від люблячого Господа. Мойсей, найславетніший із пророків Старого Заповіту, каже Ізраїлеві: «Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, Такого, як я, поставить тобі Господь, Бог твій, – Його будете слухати».

Після Мойсея буде ще багато істинних пророків у Ізраїлі. З великої Своєї любові і милості, посилав Бог пророків, аби вони звіщали народові Його Слово. Коли ми чуємо імена Ісуса Навина, Давида, Іллі, Єлисея, Даниїла, Ісаї, Єремії, інших пророків Божих, ми захоплюємось і посланням, яке через них проголошував Господь і їхнім життям, і прагнемо за їхнім прикладом доручити й наше життя Господеві.

Але вони, як і Мойсей у сьогоднішніх словах із Писання всі вказували на іншого Пророка, найвеличнішого Пророка, Якого поставить Бог з-посеред Ізраїлю. Єврейська мова тут не така категорична, як наш український переклад. Господь обіцяє тут Пророка, подібного до Мойсея, а не ідентичного з Мойсеєм, великим мужем Божим. 

Цей Пророк з’явиться з-посеред Ізраїлю і, подібно до Мойсея, буде юдеєм. Цього Пророка не знатимуть маси юдеїв, як і  Мойсея не знали допоки Господь Сам не виявив його, як Свого пророка Словом і могутніми чудами. Цей Пророк промовлятиме Слово і чинитиме чуда подібно до Мойсея. Цей Пророк дасть свободу усім, хто піде вслід за Ним, подібно до Мойсея. І найголовніше – Його Слово, Його вердикт буде остаточним. 

Тут Мойсей говорить про Христа. Він каже юдеям, аби вони чекали на Христа, Який буде Пророк, подібний у багато чому до Мойсея. Все їхнє життя, і всі їхні помисли повинні були спрямовуватись на ту мить, коли Бог поставить Його серед них і коли вони Його побачать і почують. Чекати на прихід Христа їм доведеться ще майже півтори тисячі років. Ще трохи часу і вони увійдуть у Обіцяний Край. 

Бог буде далі перебувати з ними. І серед них постане Месія,  в устах Якого буде Слово Боже і Сам Він, як ми це чуємо в Євангелії від Івана є Слово, що в Бога було споконвіку і Бог було Слово.  Господь через Мойсея робить наголос на тому, що цей Пророк, Месія, Який розчавить голову дияволові, постане з-посеред їхніх братів.

Те, що Він буде від Господа, вірувала ще наша праматір Єва. Коли вона народила свого первістка, то назвала його Каїном, бо думала, що Каїн і є обіцяним Спасителем. Але Каїн виявився невіруючим, переслідником віруючих і убивцею. Спасителя мав поставити Бог, а не людина. Ось тоді, коли Він вийде від Бога, Він буде Спаситель. 

Але тут Мойсей вже робить наголос на тому, що цей Спаситель буде також істинна людина. Він набуде тіло від юдеїв. Христа народила Діва Марія, єврейська Діва з племені Юди, із роду Давида. І хоча про Його народження оповістив Ангел Господній, а зоря привела мудреців до Нього зі Сходу, про Спасителя і Царя, народженого у Віфлеємі, швидко всі забулися. Ірод своєю різаниною немовлят у Віфлеємі поклав край усім сподіванням на швидкий прихід Пророка і Христа. 

Проте Ісус з’явився так само раптово, як і Мойсей. Про Нього пророкували всі пророки, але Його не бачили допоки на Йордані на Нього перстом не вказав був Іван Христитель і промовив: «Це – Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» (Ів. 1:29). Усі пророки, і, звісно ж, Мойсей, погоджувались із сповіданням останнього пророка Старого Заповіту: «(Христос) має рости, я ж – маліти» (Ів. 3:30).

Бачите, як Мойсей дуже виразно каже: «Його будете слухати, згідно з усім, чого жадав ти від Господа, Бога свого, на Хориві в дні зборів». А чого жадав Ізраїль від Господа Бога? Миру, прощення гріхів, милості, благодаті і життя, а не смерті. Закон цього не давав. А дасть це Той Пророк, Який буде подібний до Мойсея, але послання Якого буде зовсім інше. Тут Мойсей пророкує про те, що Ісус буде нести Євангеліє. 

Апостол Іван пише: «Закон-бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа» (Ів. 1:17).  Закон засуджував, виявляв гріх і неспроможність жодного юдея чи язичника спастися власними ділами чи зусиллями. Закон і нам так само виявляє гріх і нашу неспроможність спастися ділами. Фальшиві пророки намагаються приспати нас та інших людей, заспокоюючи нас, що ми маємо певні духовні сили і можемо самі долучатися до нашого спасіння. Вони хочуть затьмарити Христа і кричать: «Слухайтеся нас! Слухайтеся Отців! Слухайтеся Передання! Передання має має однакову вагу і силу з Писанням!»

Але Мойсей їх відкидає і каже: «Слухайтеся Христа!» Він не каже: «Слухайтеся мене!» Ні, Він кличе юдеїв вірувати в Христа, Який має прийти і їх спасти так само, як в Христа вірує Мойсей. Христа Мойсей проповідує і то проповідує дуже гарно, пишучи П’ятикнижжя. І до віри в Христа, і до слухання Його Євангелія кличе Він євреїв, і всіх нас.

Його послання тут дуже просте. Він каже: «І станеться, кожен, хто не слухатиме слів Моїх, що Той Пророк говоритиме Моїм Ім'ям, – Я покараю того». «Кожен, хто не буде вірувати в Христа, в Його Євангеліє», – наче каже Бог, «того Я покараю». Мойсей каже: «Справжню силу і справжню вагу має Слово Христове. Хто слухає Христа, тобто вірує в Нього, довіряє кожному Христовому слову, той буде жити і то буде жити вічно. А хто не буде слухати Євангелія про спасіння самою вірою в Христа, без діл Закону, а тим більше, хто вчитиме надіятися на Закон і на діла Закону, того покарає Бог і вкине того на вічні муки до аду».

А хто віруватиме в Христа, той матиме те, що Христос прийшов зробити для кожного юдея і для кожного язичника. Христос прийшов, щоб забрати на Себе усі гріхи світу. Він істинний Бог та істинна людина. Він любить вас і за кожного з вас Він пролив Свою святу кров. Усі ваші гріхи і провини змиті Його невинною кров’ю. 

Аби смерть не панувала над вами Він помер на вашому місці і замість вас. І Він вийшов переможцем над смертю на третій день із гробу, аби Його перемога вірою в Нього належала й вам. Він кличе нас не боятися нашої недосконалості і погроз сатани. А натомість Він каже: «Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви» (Ів. 14:1-3).

Він забере нас у Своє Царство у час повернення до нас у славі. А до того часу розп’ятий і воскреслий Христос, Найвеличніший Пророк перебуває серед нас у Слові і Мойсей кличе слухатися Його. Так само, як через Мойсея Бог покріплював Свій народ на марші до Обіцяного Краю манною небесною, хлібом із неба, так само і Христос, Найвеличніший Пророк, покріплює нас істинним Хлібом, що з неба зійшов – Собою Самим у Слові та Своїми істинними тілом і кров’ю у Святій Вечері, даруючи з ними те, що має Він для кожного віруючого: прощення гріхів, праведність, воскресіння і вічне життя. Своїм Словом і Своїм Таїнством Він зміцнює вашу віру, а отже й бажання Його слухати, аби мати Божу благодать, мир з Богом і радість небес та вічного життя у Христі і з Христом повіки віків. Слухайте Христа,  – каже Мойсей і живіть самою вірою в Нього і тоді ви маєте життя вічне. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

День Св. Сарри

    

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Сарру, яка була дружиною (і напівсестрою) патріарха Авраама (Буття 11:29; 20:12). В послухові до божественної заповіді (Буття 12:1), вона здійснила довгу та виснажливу подорож на захід, разом зі своїм чоловіком та родичами, з Уру Халдейського до Харану, а потім в кінці до краю Ханаанського. Вона залишалася бездітною до літнього віку. Потім, відповідно до давньої Божої обітниці, вона народила сина і нащадка заповіту (Буття 21:1-3). Її згадують і вшановують як дружину Авраама і матір Ісака, другого з трьох патріархів. Її також хвалять за гостинність до чужинців (Буття 18:1-8). По смерті у віці 127 років, її тіло було покладено до печери Махпели (Буття 23:19), де пізніше був похований і її чоловік.

Молитва на День Св. Сарри:     

     Господи і Отче наш! Ти з ласкою зглянувся на Сару в її літах, давши їй нове ім'я Сарра, а з ним і обітницю рясних благословень з її пристарілої утроби. Давай нам певну надію у радості нашого нового імені, аби ми, будучи охрищеними в обіцяного Месію, могли приносити плоди в Твоєму Царстві, рясніючи ділами Святого Духа; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Лише йдіть і проповідуйте

 

     Христос наче каже: «Лише йдіть і проповідуйте (непофальшоване Євангеліє), не переймайтеся тим, хто буде вас чути. Про це попіклуюся Я. Світ буде проти вас, але не лякайтеся – ви знайдете таких, що вас почують і підуть вслід за вами. Ви їх ще не знаєте, але їх знаю Я – ви проповідуйте, а решту залиште Мені».

Мартін Лютер, з проповідей

День Віровизнання Св. Петра

     

Сьогодні ми згадуємо про віровизнання Св. Петра. Воно не постало з нахилу Петрового серця, а було об'явлене йому Отцем. Причину важливості цього віровизнання видно з Ісусової відповіді: "Ти - Скеля [грецьке - Петрос], і на скелі [грецьке - Петра] оцій побудую Я Церкву Свою" (Матвія 16:18). Як народ Божий в Старому Заповіті почався з особи Авраама, скелі, з якої були витесані Божі люди (Ісаї 51:1-2), так і народ Божий в Новому Заповіті, починається з особи Петрової, сповідання якого - скеля, на якій Христос збудує Свою Церкву. Але Петро не був один ("ключі" дані йому в Матвія 16:19 були дані всім учням в Матвія 18:18 та Івана 20:21-23. Як каже нам Св. Павло, Петро та інші апостоли разом із іншими пророками покладені в основу Церкви, наріжним каменем якої є Сам Христос (Ефесян 2:20). Тож віровизнання Св. Петра - свідчення цілого апостольського гурту і основоположне в будівлі Християнської Церкви. Таким чином Церква віддає подяку Богові за Св. Петра та інших апостолів, які навчали Христову Святу Церкву Його божественній та спасенній правді.

Молитва на День Віровизнання Св. Петра:

     Отче небесний! Ти об'явив Апостолові Петрові блаженну правду, що Твій Син, Ісус - Христос. Зміцни нас проголошенням цієї правди, аби ми також могли радісно сповідувати, що спасіння немає в нікому іншому, а є воно лише в Тобі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Не торкайся своїми ділами гріха, смерті та пекла

Чоловік має жити, говорити, діяти, страждати і помирати задля добра його дружини і дитини, дружина – задля її чоловіка, діти – задля їхніх батьків, слуги – задля їхніх панів, пани – задля їхніх слуг, уряд – задля його підданих, піддані – задля їхнього уряду, кожен   –задля свого співвітчизника і навіть за своїх ворогів так, що всякий є рукою, устами, оком, ногою і навіть серцем та розумом іншого. Це істинне християнське і добре діло, яке можна і слід робити весь час, повсюди, до всіх людей…

Тепер ти знаєш, чим є добрі діла. Думай про них і дій відповідно. А щодо гріха, смерті і пекла, то пильнуй, аби ти їх не збільшував, бо тут нічого вдіяти не можеш, твої добрі діла тут нічим не допоможуть, тут має трудитися хтось інший. Такі діла належать Самому Христові і ти маєш з тим змиритись, що Той, Хтой йде – Цар Сіону, і що лише Він є справедливий Спаситель. У Ньому і через Нього ти зітреш гріх і смерть через віру. Тож, якщо хтось навчає тебе стирати твій власний гріх твоїми таки ділами, такого остерігайся.

Своїми ділами гріха, смерті і пекла торкатися ми не повинні, але ми повинні спрямовувати їх від нас до Спасителя, до Царя Сіону, Який їде на віслюкові. Він знає, як ставитись до гріха, смерті і пекла і Він зітре гріх, здолає смерть і підкорить пекло.

Мартін Лютер, з проповідей

Еммануїл - З нами Бог

Мартін Лютер написав багато гарних молитов, але ні одна з них не є такою гарною, як та, що вирізьблена на гранітному п’ядесталі, на якому стоїть статуя Лютера на кампусі Вісконсинської Лютеранської Семінарії: «Господи Ісусе!  Ти – моя праведність. Я – твій гріх. Ти став тим, чим не був і учинив мене тим, чим не був я»…

Жодна інша релігія світу – ні юдейство, ні буддизи, ані іслам – не пропонують унікального поєднання, яке проголошується іменем Еммануїл[1]: всемогутній Бог, Який з готовністю бере на Себе обмеження, страждання, втраченість і прокляття Його творінь.

Бог не сидів і не спостерігав бездіяльно за тим, як ми страждаємо на самоті.  Ім’я Еммануїл запевнює нас, що Бог став одним із нас. Всі релігії мають своїх богів, але лише одна має Бога, Який достатньо піклується про нас, аби статися людиною і покласти за нас власне життя. Юдейські рабини ставлять під питання те, як люблячий Бог міг допустити, аби Його невинний Син помер. Коран, священна книга ісламу, навчає, що Бог надто щедрий, аби дозволити Ісусові піти на хреста, тож на хреста Він мав би помістити якогось злочинця. Східні релігії скеровують своїх учнів до того, аби вони випорожнювали свій розум замість того, щоб наповнювати його фактами та Іменами Викупителя-Бога, Який перебуває понад усіма іншими. Ці заперечення пропускають основну суть Божої доброї новини – про Ймення Еммануїл – що Сам Бог прийшов на землю, прожив досконале життя і помер невинною смертю. Бог не був десь там високо, спостерігаючи за трагічними подіями тут внизу. «Бог у Христі примирив світ із Собою Самим» (2 Коринтян 5:19). 

Бог Сам увібрав жахливий біль Його світу. Ісус – Божий лист любові в людській плоті. Мартін Лютер сказав: «Хто не знаходить Бога в Ісусі Христі, ніколи Його не знайде деінде».

Джон Джеске, Поєднуючи Сінай із Голгофою

---

[1] З нами Бог.

Проповідь на 1-у неділю по Богоявленні

ХРИСТОС – У ДОМІ СВОГО ОТЦЯ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи. І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли. Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того. Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими. Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його. І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх. Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям. І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: «Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе».. А Він їм відказав: «Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив.  І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці. А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей (Євангеліє від Св. Луки 2:41-52).

            Усім…  улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, минулого тижня, коли я їхав у тролейбусі, в ньому з якихось причин стався збій системи оголошень зупинок. Там, де була зупинка «Метро «Університет» було оголошення про те, що це – зупинка «Академія адвокатури». А там, де вже була зупинка «Парк Шевченка», було оголошено, що ми під’їхали поки що лише до зупинки «Метро «Університет». Киян і тих гостів міста, які добре знають Київ, такі оголошення з пантелику збити не могли. А ось для тих людей, що наше місто знають погано вони могли б створити певні незручності і привести навіть до неприємностей. Ти хочеш вийти на зупинці «Метро «Університет», але через збій у системі, ти виходиш біля парку Шевченка і не можеш зрозуміти, де ти є, розпитуєш у перехожих, і вже потім якось вертаєшся до потрібної тобі зупинки.  

Нам важливо знати, де що знаходиться. Тим більше нам важливо знати, де Бог і де наше спасіння. Надто часто велика кількість різних духовних учителів кличуть нас шукати Христа не там, де Його слід шукати. І замість благодатної і благословенної спільноти з люблячим Богом, ми починаємо духовні блукання, сповнені журби і різних тяжких марев. 

Хто винен у тому, що стільки людей не знають Христа, хоча й називають себе християнами і були охрищені ще немовлятками, і долучені до Христового Царства через це чудесне Таїнство? Чи не провина це тих, кого Бог покликав проповідувати Христа, і живити Христом Його людей? І чи це не наша провина також, коли ми не шукаємо Христа, там де Він сказав нам Його шукати?

Сьогодні Євангеліє нас переносить до Єрусалиму на свято Пасхи. То була чудова пора. Маси віруючих юдеїв ішли до Єрусалиму, аби там поклонитися Богові, Який визволив їх із рабства у Єгипті, дав їм Обіцяний Край і обіцяв їм Месію-Христа, Спасителя. Євреї мали згадувати про те, як кров ягняти і споживання ягняти у першу Пасху позначило їх, як дітей Божих і їхні доми смерть не вразила. А у всі інші доми, не позначені пасхальним ягням, зазнали смерті перворідних.

Єгипет отримав горе, а Ізраїль отримав свободу і вихід у Обіцяний Край. Святкувати Пасху із жертовним ягням Господь заповів лише в одному місці – в Єрусалимі. Там був храм Господній. На Пасху туди сходились буквально ріки паломників. В Біблії є ціла добірка Псалмів, які називаються піснями паломників. Один з них лунає так: «Я радів, як казали мені: «Ходімо до дому Господнього!» Ноги наші стояли в воротях Твоїх, Єрусалиме. Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом, куди сходять племена, племена Господні, щоб свідчити Ізраїлеві, щоб Іменню Господньому дякувати!» (121:1-4)

Коли Ісусові було дванадцять років, каже нам євангеліст Лука, Йосип і Марія разом із Ісусом «за звичаєм на свято пішли». В них такий був звичай, написано. Іншими словами, вони це робили завжди. Вони були вірні Господу і Його Слову. 

І ось, після такого радісного святкування Пасхи, після того, як Божий народ утішився і покріпився пророцтвами про грядуще Ягня Боже,  «як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того».

Це не був якийсь батьківський недогляд. Як ми чуємо Марія і Йосип «думали, що Він із подорожніми йде». Очевидно, так бувало не раз. Хлопчик Ісус приятелював з іншими дітьми, яких знали Йосип і Марія, і вони, бувало не бачили Ісуса цілий день, і не хвилювались. Адже вони піднімалися великим, дружнім натовпом і до Єрусалиму, і сходили такою самою велелюдною рікою з Єрусалиму. Всі знали всіх, всі про всіх піклувалися, всі усім допомагали. Діти перебували у безпеці, де б вони в цю мить і з ким би вони в цю мить не йшли.

Але ближче до вечора всі сходились до сім’ї. Тож Йосип і Марія були впевнені, що Ісус ось-ось повернеться. Але коли Ісус не з’являвся, то вони «стали шукати Його поміж родичами та знайомими». Проте серед родичів і знайомих Ісуса вони не знайшли. 

Ось так, буває, робимо і ми. Коли нам раптом потрібен Ісус, ми біжимо до тих, хто Його знає. Ми можемо звертатися до отців Церкви, які жили за багато століть до нас. Ми можемо звертатись до святих, учителів і мучеників. Але Ісуса ми там знайти не можемо. Ми витрачаємо час і зусилля. Ми починаємо вельми журитися і занепадати на духові, бо насправді Ісуса не бачимо, не чуємо Його і Його не торкаємось.

Євангеліє каже нам, що Йосип і Марія Христа «не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його». Перша спроба не вдалася. Його немає серед родичів і серед знайомих. Як краялося серце Діви Марії, коли вони не могли знайти Ісуса!  Як журився Йосип! Які жахливі думки могли заповнювати їхній розум – одна гірша від іншої. Напевно, що вони картали себе, що Бог доручив їм таку велику місію, а вони виявилися такими поганими батьками та опікунами!

Ісус – рідне Дитя Марії. Йосип – опікун воплоченого Сина Божого. А ще диявол міг би через своїх бісів і земних своїх рабів картати їх за недогляд і спрямовувати їх від одного місця до іншого. Бо вони весь другий день провели в пошуках Ісуса і ходили Єрусалимом. Вони, очевидно, заходили знову до знайомих, до місць, де вони зупинялися, до визначних та історичних місць, де відбувалися всякі цікаві події.

Так буває і з нами. Ми шукаємо Христа нібито в Церкві. Але хтось дуже хоче поїхати в якийсь монастир. Комусь дуже хочеться побачити якусь ікону і помолитися до неї.  Хтось хотів би спуститися в печери і побачити мощі святих, а то й попросити в них заступництва перед Христом.

Але вони нічого вдіяти не можуть. Як Марія і Йосип бігають безпорадно цілим Єрусалимом і Христа ніде не знаходять, так і маси народу в наші дні блукають багатьма церквами, ходять храмами, монастирями і печерами, а Христа не знаходять. Бо шукають Христа не там, де слід. Не там, де сказав Бог треба Його шукати.

Лише «третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх». Учителі і проповідники думали, що то вони екзаменують юдейського хлопчика. Насправді, вони складали іспит перед Богом і чули перші Христові проповіді. І «усі.., хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям». Перед ними стояв Ісус «в Якому всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3). Ці скарби вони через двадцять один рік відкинуть і засудять.

Коли Марія і Йосип «Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: «Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе». Божа Мати докоряє своєму Синові. І робить вона це чисто по-людськи, чекаючи від Ісуса вибачень, як і буває, деякі християни докоряють Ісусові. Мовляв, ми і до того святого молилися, і до тих мощей та ікон прикладалися, і на прощі ходили та їздили, а Тебе не чути і не бачити. І, думають, що Господь їм щось винен.

Блаженній і ображеній Матері Син Божий відповідає: ««Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» «Навіщо було шукати Мене серед родичів і знайомих?» – наче каже Христос. «Навіщо було обходити весь Єрусалим?  Ви ж знаєте, Хто Я і де Я маю бути. Ви ж знаєте, Хто Мій Отець і де Його дім. Ви ж прийшли до Єрусалиму на Пасху. Ви прийшли на Пасху до храму, бо така заповідь Мого Отця».

«Не шукайте Мене поза Словом і поза Таїнствами», – наче каже нам Господь Христос сьогодні.  В Євангелії від Івана Він каже: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (8:31, 32).  Нас можуть плоть, диявол і світ спонукати бігти до родичів і знайомих – до отців Церкви і святих; бігати Єрусалимом – християнськими святинями, аби лишень ми не шукали Христа там, де Христос обіцяв бути і там, звідки долинув Його благодатний голос, коли Він нас покликав у час нашого Хрищення – у Його Слові і Таїнстві.

Як дивно і як мудро Господь усе вчинив! Який Він доступний і як легко Його можна знайти тим, кого Він знайшов першим і в кому Він створив спасенну віру! Не треба йти на край світу чи звертатися до тих, хто Христа знайти не допоможе. Звертайтеся безпосередньо до Христа!  Почуйте Його любляче Слово, в якому Він проголошує всім, вам, розкаяним грішникам, що шукаєте Христа милостивого – прощення усіх ваших гріхів і провин.

Христос справді посеред Своїх віруючих у Його благодаті, божественній невимовній любові до кожного з вас, любі брати і сестри. Але поза Євангелієм Христа марно шукати. Але в Слові ви Христа і Його милість завжди знайдете. Різдво закінчилося, але Різдво триває. Допоки Господь не повернеться у славі, аби воскресити нас із мертвих і запросити нас увійти в Його вічне Царство, Він, розп'ятий і воскреслий Господь, що вознесений по правицю Отця, для нас тут, у цьому світі, залишається сповитим у Слові. 

І, наче в пелюшки, у хліб та вино Святої Євхаристії, Господь сповиває Своє істинне тіло та Свою істинну кров, аби ми причащаючись ними, з ними отримували прощення гріхів, праведність, воскресіння і вічне життя.  Довіряйте Христові і тому, що Він промовляє. Звертайтеся до Нього і Він дасть вам відповідь, і не покине вас, і допоможе вам. Бо Він – ваш Господь і Спаситель, Який завжди поряд з вами і Який Словом Своїм зрощує вас у мудрості і в благодаті, і Який завжди каже вам правду. Царства Божого і життя вічного ви з Христом і з Його Словом не пропустите ніколи. В Ім’я Христа. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).