Співчуваємо язичникам

Ми співчуваємо тим, хто в це вірує[1] і ми визнаємо, що це все вигадано демонами.

Св. Юстин Мученик, Перша і друга апологія

---

[1] В поганських богів.

День мучеництва Св. Івана Христителя

    

     Сьогодні ми згадуємо День мучеництва Св. Івана Христителя. На противагу Різдву Св. Івана Христителя, яке ми святкуємо 24 червня, цей день присвячений споминові про те, як Св. Іван Христитель помер як мученик від рук тетрарха Ірода Антипи, який наказав відсікти йому голову (Марка 6:14-29).  З погляду світу, такий кінець життя Св. Івана був безславний.  Але насправді це була шляхетна участь у хресті Христовому і для Івана це була найбільша слава. Сам Господь Христос сказав був, що серед людей більшої людини ніж Іван Христитель не з'являлося (Матвія 11:11).  Він був останній з пророків Старого Заповіту, а також провісник Нового Заповіту.  Будучи Предтечею Христа, Іван виконав пророцтво про те, що перед великим і страшним Днем Господнім прийде великий пророк Ілля (Малахії 4:5; Матвія  17:10-13).  Своєю проповіддю  і Хрищенням покаяння Іван привертав "серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків" (Малахії 4:6). Ходячи слідами пророків, які були перед ним і очікуючи на Христа, дорогу для Якого він готував, цей слуга Господній, свідченням власної смерті проголосив про хрест.

Молитва на День мучеництва Св. Івана Христителя:

  Всемогутній Боже, Ти дав, аби Твій слуга, Іван Христитель, був Предтечею Твого Сина Ісуса Христа, і в проповідуванні покаяння, і у своїй невинній смерті.  Дай, аби й ми, що померли і воскресли з Христом у Святому Хрищенні, могли щоденно каятися у наших гріхах, терпляче страждати заради правди,  і безстрашно нести свідчення про Його перемогу над смертю; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

Проповідь на 10-у неділю по П'ятидесятниці

ЗДОБУВАТИ ДРУЗІВ

(Нарис проповіді 

пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Оповів же Він й учням Своїм: «Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його. І він покликав його, і до нього сказав: «Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити». І управитель почав міркувати собі: «Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь. Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства. І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: «Скільки винен ти панові моєму?» А той відказав: «Сто кадок оливи». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят». А потім питається другого: «А ти скільки винен?» І той відказав: «Сто кірців пшениці». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят». І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла. І Я вам кажу: «Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель» (Євангеліє від Св. Луки 16:1-9).

            Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, світ, який лежить у гріхові живе за своїми власними принципами. Але цей світ дуже вимогливий. Час від часу ми чуємо новину про банкрутство якогось бізнесу. Врешті-решт, чи не пережили ми в Україні колапс кількох банків, у яких могли бути й ваші гроші через те, що хтось роздавав був дуже щедрі кредити, але роздавав безвідповідально?

Сьогоднішня євангельська оповідь від нашого Господа знайомить нас із дуже багатим чоловіком та його управителем, на якого надійшла скарга про зловживання у бізнесі. Дослівно його обвинувачували у переведенні маєтку. Грецьке слово, яке тут використовується означає розсіювання. І в українській мові коли хтось, наприклад, не береже грошей, то про нього можуть сказати, що він гроші кидає на вітер. Ось так і нашого управителя звинуватили в тому, що він на вітер кидав, дослівно «розсипав» маєток свого багатого роботодавця.

Звісно, що добрий господар не міг затикати вуха чи заплющувати очі на такі заяви.  Ми б так само не ставились байдуже до таких заяв, а зробили б те, що зробив багатий чоловік про якого розказує нам сьогодні Господь. Він затребував повного звіту про господарську діяльність свого управителя, якому він був доручив вести свій бізнес.

Вимога його роботодавця про повний аудит його справи застала його настільки зненацька, що він злякався і почав думати про своє дальше життя. Якщо він утратить роботу, то нічого доброго його в цьому житті вже не чекало. Можливо, він вже дійшов до того віку, коли на фізичну працю вже не мав сил, а іншої знайти було ніяк. Ставати жебраком він теж не міг. Цього не дозволяло йому його відчуття власної гідності.

І він вирішує завести друзів, які прийдуть йому на поміч у час його безробіття і не дадуть йому померти від голоду та холоду. Маючи ще свою високу посаду, він почав викликати боржників свого пана. В нашій оповіді їх згадано всього двоє. І перед кожним він ставив питання про об’єм позики, яку той отримав з рук цього управителя.

Один заборгував сто кадок оливи. І борг його наш управитель зменшує вдвічі. А другий заборгував сто кірців пшениці. Другому управитель списує п’яту частину боргу.  Аби ці боржники добре розуміли, що відбувається, він ставить перед ними питання: «Скільки винен ти панові моєму?»  Вони мають зазначити величину боргу, аби потім одразу оцінити великодушність управителя.

Бо він не кричить на них, не погрожує відібрати все силою, а стає на їхній бік і каже: «Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят» і: «Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят». І ті боржники з радістю погоджуються. Ще б пак – тепер їхній борг – значно менший. Вони тепер вдячні боржники управителя, який наче збирається далі жити за принципом «З миру по нитці – голому сорочка». Він шукає добрих взаємин із тими, кого, можливо, ще кілька днів тому визискував і гнобив.

Він робить це зі страху перед втратою роботи. Проте, коли він зменшив боргові зобов’язання боржників багатого чоловіка у надії набути собі друзів, які підтримають його у важку хвилину, Господь каже, що багатий чоловік не кляне свого управителя і не обіцяє його переслідувати, а натомість відбувається щось дивне. «Пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив» , – каже наш Господь.

А потім додає: «Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла». Синам світла, віруючим хочеться робити все абсолютно правильно.  Якщо заборгував, то повертай все до останньої копійки. Якщо винен, то відповідай по всій строгості закону. Якщо образив, то вибачайся першим, а інакше до мене й не підходь, і навіть не вітайся. «Око – за око, зуб – за зуб». Це ж написано в святому Законі Мойсея, чи не так?

Державам, які нехтують очима, зубами, руками та ногами своїх громадян, звісно слід пильно прислухатись до відмінного закону Мойсея, аби бути гідними слугами Божими на землі. Кращого державного закону від закону Мойсея, закону, що був даний Богом, на світі ще не було. Але ми не – держава, Божа установа на землі, яка покликана берегти мир і спокій, аби дітям світла жилось у мирі та в спокої.

Ми – діти світла. І наша функція інша. Господь в Нагірній проповіді промовляв: «Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:14-16).

І сьогодні Він кличе нас бути мудрими. Ну чого це діти цього світу можуть бути мудрими, а ми не можемо? Звісно, наша мудрість – не від світу, а від Господа, джерела усієї мудрості. Сьогодні Господь навчає нас набувати друзів від багатства неправедного. Управитель із нашої євангельської оповіді почав виявляти доброту до боржників лише коли йому припекло і він зрозумів, що йому буде непереливки, щойно завершиться аудит. В цьому проявилася його мудрість. Він побачив власне становище, оцінив його і зрозумів, де його вихід і майбутнє.

В нас є набагато більше підстав діяти у мудрий спосіб до наших боржників, починаючи з самого ранку, коли промовляємо у молитві: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим!».  Ми ці слова промовляємо, називаючи Бога Отцем, Який милостивий до нас і благодатний, добрий і щедрий, ласкавий і довготерпеливий.

Якби Він застосовував до нас Закон Мойсея так, як ми це заслуговуємо, то у кращому випадку ми всі ходили б скалічені, а в гіршому на цій землі нікого не було б, бо всі згрішили і нема праведного, нема ні одного. Проте наш Бог, Отець – благодатний і милостивий. Він нас настільки полюбив, «що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3:16, 17).

Ми називаємо Бога Отцем, ми називаємо Христа Спасителем, бо ми віруємо і знаємо, що ми весь час отримаємо від Нього те, що не заслужили. Бо заслужили ми лише на божественний гнів, смерть і вічні муки в пеклі. Але натомість, коли ми каємось у наших гріхах, ми не чуємо від Бога: «Іди зроби те і те, поклонись стільки-то разів і так далі, і тоді, можливо, Я над тобою змилуюсь».  Ні ми чуємо: «Твої гріхи прощено заради Христа!»

Заради Христа всі наші гріхи прощені. Бо Христос, Єдинородний Божий Син, забрав усі наші гріхи на Себе. Він змив їх усі до одного Своєю святою і дорогоцінною кров’ю.  Він помер за кожного з нас і на місці кожного з нас. І Він воскрес, давши кожному з нас перемогу над гріхом, дияволом і смертю. І все це Він зробив через те, що Він так нас любить, любить безумовно, любить безмежно, любить не перестаючи.

Бог називає нас в Ім’я Отця дітьми світла і Він нам прощає усі наші гріхи і провини. Він рве боргові розписки, які Йому підсовує сатана і каже: «Ця віруюча Моя дитина не винна нічого! Всі її борги покриті Христом, Моїм Єдинородним Сином!» Це – божественна мудрість. І Господь хоче, аби ми її застосовували в нашому житті.

Скільки боргових розписок є у нашій голові, в нашій душі і в нашому серці про борги наших ближніх проти нас? Це огидне багатство.  Більше неправедне багатство за нього знайти важко. Той мудрий син світла і та мудра донька світла, яка ті розписки порве – простить не половину боргу, не двадцять відсотків, а всі сто. Тоді такий чоловік, така жінка набуде друга чи подругу від багатства неправедного.  Але цю мудрість дає лише Святий Дух і дається вона через це, звісно, лише віруючим людям, бо лише у віруючих людях живе Святий Дух, а діти світла – храми Духа Святого.  По іншому діти світла й не зможуть учинити.

Але є ще одна складова цієї мудрості. Це не просто скасовувати всі боргові розписки – прощати всі гріхи і провини, тим, хто згрішив проти нас, але й робити добро нашим боржникам.  Діти світу роблять добро, чекаючи на добро у відповідь. Діти світла роблять добро, нічого не чекаючи у відповідь. Ми робимо добро, бо по-іншому ми чинити не можемо, бо не може по-іншому чинити Господь Святий Дух, Який живе у нас.

Ми даємо оливу тим, хто не має на чому засмажити собі картоплю. Ми даємо пшеницю або борошно, аби ті, що не мають чим насмажити млинців чи напекти хліба, мали з чого зробити собі цю необхідну поживу. Так ми набуваємо друзів з багатства неправедного, із цього світу, зараженого гріхом, а отже і бідністю, хворобами та іншими нещастями. Істинне дитя світла не зможе стриматись від добрих діл – істинних добрих діл, які нічого не чекають навзамін, а просто через те, що до них нас спонукає наша віра, Господь, Який живе у нас.

 Управителя з нашої оповіді були готові прийняти до своїх осель у час його скрути вдячні боржники. Дітей світла – дітей, що мають істинну віру, радісно привітає у небесних оселях наш люблячий Господь, Який промовить до нас: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34). І накриє для нас чудесний банкет у Своєму Царстві, в якому ми воскреслі і щасливі будемо жити по віки віків. Здобувайте друзів, любі брати і сестри, аби й вони були з нами в Царстві! В Ім’я Христа і заради Нього. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.

Молитва на День незалежності України

    

     Боже! Ти - наша Допомога у віки минулі.  Ти - наша Надія у роки грядущі. Ми дякуємо Тобі за річницю проголошення Декларації про Незалежність, за безцінні благословення свободи, яка з Твоєї ласки була здобута 24 серпня 1991 року.  Господи, дай щоб я завжди цінував життя, свободи та можливості мати в Україні щастя. Дай мені готовність служити моєму народові усіма моїми талантами.  Понад усе навчи мене цінувати ту дорогоцінну свободу совісті та віросповідання, без яких інші свободи не виживуть. Дай, щоби я ніколи не спричинився до втрати цих прекрасних благословень через мої особисті егоїзм, амбіції чи байдужість.
     Навчи мене, Господи, що радість свободи приносить також відповідальність служити.  Зроби, щоби я бажав шанувати закони моєї країни, служив моїм співвітчизникам на тій посаді, на яку можу бути обраний, вірно виконував свій привілей голосувати та надавати мою вірну підтримку громадянським інституціям.
      Благослови, Боже, всіх, хто має владу.  Дай їм мудрості та вірності на їхніх посадах. Бережи їх, аби вони не впали жертвами себелюбних груп і дай їм бажання служити інтересам української громади, а особливо вести наполегливу боротьбу проти корупції, підступного внутрішнього ворога, що руйнує наш народ ізсередини.
      Зупини, Господи, російську агресію проти України, зміцни наших воїнів, опережи їх силою Твоєю, аби вони дали могутню відсіч ворогам нашого народу і зберегли українську державу та відновили всі її землі.  Подай тривалого миру нашій країні і всім її установам,  щоби Твоє Євангеліє могло без перепон повернути серця всіх людей від ярма гріха до свободи, здобутої кров'ю нашого дорогого Викупителя, Ісуса Христа, в Ім'я Якого я молюся. Амінь.

Чи Відпущення гріхів є Таїнством?

    

 Відпущення гріхів справді має одну ознаку, яка характерна для Таїнств, а саме, що ним застосовується і запечатується для кожної окремої віруючої людини вселенська обітниця Євангелія. І, з огляду на цю ознаку, не помиляються ті люди, які зараховують Відпущення гріхів до Таїнств Нового Заповіту. Але оскільки Христос для його використання не призначив і не запровадив ніякого земного елементу, то ми не можемо називати його Таїнством у тому самому сенсі, в якому ми називаємо Хрищення і Господню Вечерю. Втім, за умови, що сама ця річ про яку навчає Святе Письмо, утримується у чистоті,  словесні війни розпалювати не варто.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства

День Св. Пророка Самуїла

 

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Самуїла. Він - останній із Старозаповітних суддів і перший з пророків (після Мойсея), який жив упродовж XI століття до Різдва Христового. Будучи сином Елкани (з племені Єфрема) і Анни, Самуїл від раннього дитинства був присвячений батьками священному служінню і підготовлений до нього священиком Елієм в домі Господньому в Шіло. Сам Бог установив авторитет Самуїла, як пророка (1 Самуїлова 3:20). Самуїл помазав Саула на першого царя Ізраїлю (1 Самуїлова 10:1). Пізніше, внаслідок Саулового непослуху Богові, Самуїл  відкинув лідерство Саула і на місце Саула царем помазав Давида (1 Самуїлова 16:13). Вірність Самуїла Богові, його духовні глибокі погляди і його здібність надихати інших людей, учинили його одним із великих лідерів Ізраїлю.

Молитва на День Св. Пророка Самуїла:

     Всемогутній Боже!  У милосерді Твоєму Ти дав Самуїлові мужність закликати Ізраїль до покаяння і до віднови їхньої посвяти Господу. Клич нас до покаяння так як кликав до покаяння Натан Давида, аби кров'ю Ісуса, Сина Давидового, ми змогли отримати прощення всіх наших гріхів; через Ісуса Христа. Амінь.

День Св. Бернарда з Клерво

    

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Бернарда з Клерво. Св. Бернарда, як одного з провідників християнської Європи в першій половині XII століття, вшановують не лише у Франції, але й по всьому світі.  Народившись у шляхетній сім'ї в Бургундії,  1090 року, Бернард у віці 22 років залишив достаток своєї спадщини і вступив до монастиря Сіто.  Провівши там два роки, він заснував новий чернецький дім в Клерво. Там його праця принесла рясні плоди. Монастир у Клерво зростав у місійній ревності та служінні, заснувавши понад 60 сестринських домів. Бернарда згадують не лише за його благодійність і політичні здібності - особливим чином ми згадуємо його за його проповідування і написання гімнів. Тексти гімнів "Ісусе, Царю найчудесніший" та "Свята глава зранена" - частина спадщини віри, залишеної Св. Бернардом.

Молитва на День Св. Бернарда з Клерво:

       Боже!  Твоя любов спонукала, аби слуга Твій, Бернард з Клерво, став яскравим світильником у Твоїй Церкві. Милістю Твоєю дай, аби ми також палали духом любові та дисципліни, і зажди ходили у Твоїй присутності, як діти світла; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Проповідь на 9-у неділю по П'ятидесятниці

             

БОГ З НАМИ, ЩОБ СПАСАТИ І РЯТУВАТИ
        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Тому Господь так відказав: «Якщо ти навернешся, то тебе приверну, і перед лицем Моїм станеш, а як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як уста Мої: до тебе самі вони звернуться, а не ти до них звернешся! І дам Я тебе для оцього народу за мура міцного із міді, і будуть вони воювати з тобою, та не переможуть тебе: бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятувати, говорить Господь! І врятую тебе з руки злих, і з рук насильників тих тебе визволю!» (Єремії 15:19-21).

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, в давнину, коли мандрівники користувались часто возами, ковалі в південній частині Сполучених Штатах, зокрема на плато Озарк, цінували особливі горіхові дерева, гікорі, пекани. При чому цінувалися ті горіхові дерева, які росли самотньо, не в лісі. З серцевини таких дерев виготовляли осі для возів, бо ті дерева, що стояли самотніми були найміцнішими. І деревина їхня була міцна, як сталь.

Інколи ми здаємось у світі теж цілковито самотніми. Але часто буває так, що краще залишатися на самоті, аби не йти на нездорові компроміси і поступки світові та гріхові.  Проте світ і гріх бувають дуже підступними і можуть заманювати нас масою обіцянок, які здаються нам такими привабливими.  Диявол таким чином заманив був, спокусив до гріха нашу праматір Єву, коли пообіцяв їй, що люди стануть наче боги.

Світ і гріх можуть бути також брутальними і тоді ми можемо піти на компроміс із ними чи то задля збереження нашого життєвого комфорту або навіть задля збереження фізичної свободи і самого фізичного життя. Маса народу може тиснути на нас, аби ми перестали стояти на Слові Божому, відреклися від наших певних або й усіх принципів заради того, аби не виділятися із маси народу, а бути такими як всі.

І не грає ролі, що відбувається, ти просто повинен бути такими як всі. Ти повинен бути не як горіхове дерево, що росте на самоті, а ти повинен бути як дерево в лісі, яке нічим не відрізняється від інших дерев. Світ вимагає, аби ми не відрізнялися від інших нашою вірою і то не просто назвою нашої конфесії, а сповіданням цієї віри на житті.

Всі обманюють – обманюй і ти. Всі крадуть – кради і ти. Всім смішно з непристойних жартів – смійся з усіма. Всі люблять напитися до чортиків у якійсь компанії – напивайся і ти. Будь-таким як всі і ми будемо тоді тебе любити, наче каже світ. Не виділяйся, а гріши з усіма і в тебе не буде проблем.

Таку спокусу мав і наш любий пророк Єремія. Господь покликав Єремію проповідувати Слово Боже у час, коли Юдея відступилася від Бога.  Рідний край Єремії потопав у ідолопоклонстві, перелюбі та корупції. Священики проповідували не послання від Бога, а різноманітні фальшиві учення і відверті обмани, які навіювали їм біси. Всі ті проповіді лестили переважній більшості мешканців Юдеї і ще далі відводили їх від істинного Бога, від їхнього Спасителя.

Єремія, як і інші віддані Богові пророки, вірно проповідував Боже Слово. Але він перебував у світі, серед маси невіруючих людей і він перебував під тиском світу. Він бачив, що його проповідь не приводить народ до покаяння. Він бачив дальший занепад своєї країни. І Єремія почав сумніватися у дієвості проповіді Божого Слова. Єремія наближався до того, аби й самому вдатися до гріхів свого народу, якому Господь був раніше через нього докоряв: «Бо дві речі лихі Мій народ учинив: покинули Мене, джерело живої води, щоб собі подовбати водозбори, водозбори поламані, що води не тримають» (2:13).

Так і ми, любі брати і сестри, під тиском світу ми теж можемо почати мати сумніви у силі Божого Слова, у Божій любові до нас і у тому, що Божі обітниці – вірні та обов’язково будуть виконані. Ми можемо мати спокусу прокладати водогони, якими до нас ніколи не дійде вода життя. Бо коли відбуваються масові гріхи і коли їх підкріплюють ще й фальшивим ученням, то вони стають наче пошесть, яка захоплює все більше і більше людей, і невідомо, як від неї вберегтись.

Коли все довкола занурено в гріх, то ми можемо думати, що це – нормальний і правильний стан речей, забуваючи, що життя в гріхові, у відкиданні Христа, завершується обов’язково у вічних муках пекла Світ дуже наполегливий і світ вміє і тиснути, і обманювати.  А ми, кволі людські створіння, піддамося і наполегливості світу, і тискові світу, і обманові. В якому небезпечному становищі ми перебуваємо!

Де ж вихід?  Господь вказує на вихід Єремії і всім нам, любі брати і сестри. Він каже: «Якщо ти навернешся, то тебе приверну». Єврейське слово, яке в на перекладено, як «навернешся», тут, радше означає «повернешся, відновишся», тобто «покаєшся». «Покайся», – каже Єремії Господь.  А далі Він каже, які благословення приносить покаяння.

Господь каже, що Він приверне Єремію, тобто відновить його до повноцінного служіння Господу. Коли Єремія покається і перестане звертати увагу на глузування і залякування світу, коли він перестане сумніватися і заглядати у темні прірви відчаю, то Господь пригорне Єремію і зробить його надзвичайно міцним, сильним і потужним.

Так буває і з нами, любі брати і сестри. Нам здається, що голос люблячого Бога стає все тихішим, а голос світу – гучнішим. Нам здається, що світ перемагає, а Христова Наречена, Церква, втрачає. Нам здається, що темрява охоплює все довкола, а ми опиняємось у жалюгідній    меншості, і ми починаємо сумніватися у Богові та Його Слові. І тоді це послання, яке Господь проголосив Єремії, лунає і до нас. «Покайся», – промовляє до кожного з нас Бог. І коли ти покаєшся, то Я тебе приверну, Я тебе відновлю.

«Не вагайся у Божій любові», наче каже нам Господь. «Ти не живеш, як мирські люди, у невіданні. Ти добре знаєш реальність. Ти знаєш, що світ від часу гріхопадіння твоїх прабатьків лежить у злі. Ти знаєш, що диявол прагне твоєї смерті і то не просто тимчасової, а й вічної. Його не цікавить тебе просто вбити. Понад усе він прагне, аби ти не мав вічного життя.

Але не бійся диявола і світу. Ти знаєш, як сильно Я тебе люблю. За тебе Я віддав Свого Єдинородного Сина. Він був настільки самотній, що на хресті Голгофи, у смертельних невимовних муках, під повнотою Божого гніву за всі гріхи людства, Він закричав: «Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...» (Мт. 27:46).  Він помер за всі твої гріхи.  Він визволив тебе від влади гріха, диявола і навіть самої смерті, бо на третій день він воскрес із мертвих, і живе, і царює, і приготував для тебе Царство Небесне».

Єремія свідчив про грядущого Христа і Єремія чекав на Христа, нашого Спасителя. А ми живемо вже коли Христос прийшов і чекаємо на Його повернення у славі. І наш Спаситель не змінюється. Як написано: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євр. 13:8). Його любов незмінна. Його любов ніколи не перестає. Він завжди прощає тих, що каються. І навіть більше Він покріплює нас і дає нам особливу силу.

Єремії і нам Він каже, аби ми не говорили нікчемного, не наслідували світ у його нікчемній мові, а говорили Божу істину і тоді ми будемо, як уста Божі. Єремія відновлений, як пророк. Христос пригортає його до Себе і Єремія, як і через шість сотень літ Петро, знову стає пророком Божим, речником Христа. Він промовляє дорогоцінне, тобто Слово Боже і Бог до нього звертає Своїх людей. Покликані Богом до спасіння ідуть до Єремії самі, як ітимуть вони і до вас, любі християни, вуста яких наповнені дорогоцінним – Словом Божим.

Єремія перебуває у самотності. Але він наче те горіхове дерево, стає сильним не сам по собі, а таким робить його Христос. Він каже, що Єремія буде наче мур міцний. І то буде мур надзвичайний. Мури робили із каміння. А Єремія буде наче мур із міді, яка може руйнувати навіть каміння, тобто усі інші мури. Усі диявольські вигадки, усі марення і брехливі проповіді фальшивих пророків і учителів Єремія розсіє і спростує. Він це зробить, бо він промовлятиме Боже Слово і Бог з Його благодаті робить Єремію непереможним, бо вуста Єремії будуть промовляти не нікчемне, а дорогоцінне – Боже Слово.

Єремія стає міцним муром із міді для свого народу. Вони мали би рятуватись за цим муром, а не уповати на кам’яні мури Єрусалиму, як це часто буває із нами, коли ми замість уповання на Боже Слово, надіємось на людські, мирські, світські речі. Але натомість вони будуть проти Єремії воювати. І якби Єремія не був зміцнений, якби мідяним муром Єремію не вчинив Бог, то вони швидко з Єремією розправилися б. Але цього не буде, бо Єремія – мідяний мур Той, хто воює проти нього, воює проти Бога і голими руками б’ється об широку стіну із міді. Нічого вони Єремії не вчинять. Як і не міг вчинити нічого проти Христа Савл, до якого воскреслий Господь був промовив: «Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку!» (Дії 26:14).

Хто б не воював проти Христа, а той, хто воює проти християн, той воює проти Христа, не переможе Господа і не переможе Єремії, Його вірного пророка, Павла, Його вірного Апостола, або вас, любі брати і сестри, розкаяні грішники, що горнетеся до Христа, що слухаєте Його Слово, що покріпляєтесь істинними тілом і кров’ю Божого Сина у хлібі та вині Святої Євхаристії. Бог дає вам неймовірну силу Своїм Євангелієм у Слові і Таїнстві. А якщо ми опиняємось на самоті проти сильних ворогів, то ми як те самотнє горіхове дерево, у Христі будемо міцні як сталь і міцніші від усіх наших ворогів, і особливо від бісівської армії з її брехливою пропагандою про те, що спасіння існує поза Христом.

До Єремії Він каже, що ніякі вороги Божого Слова не зможуть його здолати, бо «бо Я буду з тобою, щоб спасати тебе й щоб тебе рятувати, говорить Господь! І врятую тебе з руки злих, і з рук насильників тих тебе визволю!» Переслідники християн не знають з Ким мають справу, а Єремія і ми маємо втіху, що Сам Господь нас так любить і так про нас піклується і дбає, що буде рятувати нас від рук злих людей і насильників. І Господь у Своїй всемогутності має невичерпний арсенал засобів для досягнення Його мети, для здійснення Його святої волі, яка безперечно, буде виконана.

А Його воля на те, щоб ніхто з нас не загинув, але щоб усі ми спаслися і мали вічне життя у Його Царстві. Для цього Він нас підбадьорює, аби довіряли Христові і відважно крокували за Ним до Царства Божого, вголос сповідуючи дорогоцінне, що самою вірою в Христа ми маємо прощення гріхів, і праведність, і воскресіння, і вічне життя. Ми – переможці у Христі. Нам належить перемога і спасіння, і вічне життя. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

День Св. Йоганна Ґергарда, богослова

    

Сьогодні ми згадуємо Св. Йоганна Ґергарда і дякуємо за нього Господу. Йоганн Ґергард (1582-1637 р. р.) - великий лютеранський богослов у традиції Мартіна Лютера (1483-1546 р. р.) та Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) і найвпливовіший догматик XVII століття. Його монументальна праця Loci Theologici (двадцять три великих томи) і надалі вважається за вичерпну заяву лютеранського православ'я. Ґергард народився в Кведлінбурзі, Німеччина.  У віці 15 років він захворів на небезпечну недугу.  Цей період життя, разом із проводом його пастиря Йоганна Арндта, став для молодого Йоганна вирішальним. Решту свого життя він присвятив богослов'ю.  Він став професором в університеті Єни і впродовж багатьох років служив суперінтендантом Гельдбурґа. Ґергард був мужем глибокої євангельської побожності та любові до Ісуса.  Він написав багато книг з екзегетики, богослов'я, молитовних роздумів, книг з історії і полемічних творів.  Його проповіді  далі видають і читають. (На світлині: збірка творів Ґергарда, видана нещодавно англійською мовою в США).

Молитва на День Св. Йоганна Ґергарда, богослова:

Всевишній Боже! Ми дякуємо Тобі за життя Св. Йоганна Ґергарда, якого Ти покликав до плідного служіння Євангелія Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа.  Просимо Тебе - посилай Церкві Твоїй, Христовій Нареченій, вірних богословів, аби Наречена Христова завжди знала голос її Наречного, Твого Сина, а нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Патріарха Ісака

    

     Сьогодні ми згадуємо Св. Патріарха Ісака і дякуємо за нього Господу.  Ісак, давно обіцяний і довгоочікуваний син Авраама і Сарри, народився коли його батькові було 100 років, а матері - 91.  Проголошення його пристарілим батькам про його народження принесло і радість, і сміх (звідси й ім'я Ісак, яке означає "сміх").  Будучи молодим чоловіком, Ісак супроводжував свого батька до гори Морія, на якій Авраам, у послухові до Божого наказу, приготувався принести Ісака в жертву цілопалення. Але в останню мить втрутився Бог, пощадивши Ісакове життя, а навзамін у жертву дав барана (Буття 22:1-14), вказуючи таким чином на замісницьку жертву Христа за гріхи світу.
    Ісак одружився з Ревекою (Буття 24:67) і в них народилися двійнята: Ісав і Яків (Буття 25:19-26).  В старому віці, вже будучи сліпим і немічним, Ісак хотів передати благословення  і головну спадщину своєму улюбленому і старшому синові, Ісавові. Але, використавши обман, Ревека натомість допомогла отримати благословення батька Якову.  Внаслідок цього почалася сімейна ворожнеча.  Ісак помер у віці 180 років і був похований своїми синами, які на той час помирилися, у фамільній печері Махпела (Буття 35:28-29).

Молитва на День Св. Патріарха Ісака:

     Всемогутній Боже, Отче Небесний!  Через Патріарха Ісака Ти вберіг насіння Месії і приніс нове твориво.  Бережи далі Ізраїль Божий, яким є Церква Твоя, коли вона виявляє славу Твого святого Імені, далі поклоняючись Синові Твоєму, Дитині Марії; через Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці

    

Сьогодні ми згадуємо Св. Діву Марію, Богородицю і дякуємо за неї  Господу.  Саме її Бог обрав на Матір Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа. Діва Марія раділа спасінням, яке вона одержала вірою в Свого Сина, Спасителя. Радіючи тим, що вона Його народить, Марія співала: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі Спасі моїм» (Євангеліє від. Св. Луки 1:46).  Св. Богородиця залишила нам чудесний приклад безумовної покори волі Божій "Нехай буде мені згідно зі словом твоїм" (Луки 1:38), і вірності її Синові  та готовність виконувати Його Слово: "Зробіть усе те, що Він вам скаже!" (Івана 2:5).   Господь Св. Дух через Свою слугу Єлисавету проголосив про найвищу честь, що Св. Богородиця матиме понад усіх жінок: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!" (Луки 1:42).  Євангелія і Книга Дій переповідають чимало випадків із її життя, які виявляють її опіку про Спасителя і віру в Нього.     
       У годину смерті  на Голгофському хресті, Спаситель доручив опіку над Своєю матір'ю Своєму улюбленому учневі,  Св. Іванові, апостолові та євангелістові.  Своє земне життя Св. Богородиця завершила в Ефесі - саме там жив і проповідував Св. Іван.  15 серпня східна частина Християнської Церкви (деякі церкви мають це свято 28 серпня) згадує саме, як День Успіння Св. Богородиці, коли її душа у сні покинула тлінне тіло і була перенесена до її Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа. У літургії Української Лютеранської Церкви ми прагнемо повторювати приклад віри Св. Діви Марії словами: «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих і все життя наше, Христу Богу доручімо!»

Молитва на День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці:

     Всемогутній Боже!  Ти обрав Діву Марію, аби вона стала Матір'ю Твого Єдинородного Сина. Дай, аби ми, викуплені Його кров'ю, могли разом із нею тішитися славою Твого вічного Царства; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Один-єдиний Міст

    

   Нам слід копати глибше. Спасіння настало для людського роду у Христі. У Ньому - все від Бога і все - з Його благодаті. Хто не знаходить Бога у Христі, той ніколи не знайде Його більше ніде - навіть якби ( як це часто любив повторювати Лютер)  він піднявся понад небеса, опустився нижче пекла або вийшов у позаземний простір. Будучи "Дорогою, Правдою і Життям", Христос-Спаситель - один-єдиний Міст через який проходить увесь спасенний рух між Богом і людством.

Курт Маркворт, «Спасенна істина: доктрина для мирян»

Для необхідності законів не існує

    

Якщо християнин не покликаний проповідувати, то чи означає це, що йому не дозволено проповідувати? Відповідь:  тут ви повинні ставити християнина у два місця. Перше: якщо він перебуває у місці, де немає християн, то йому не потрібен ніякий інший поклик, окрім поклику бути християнином. Він внутрішньо покликаний і помазаний Богом. Його обов'язок проповідувати язичникам, що помиляються і нехристиянам та навчати Євангелію з братньої любові навіть, якщо його ніхто не покликав. Бо необхідність порушує всі закони і для необхідності законів не існує. Але якщо він перебуває у місці, де є інші християни, які мають цю саму владу і право, то він не повинен виходити наперед, а чекати, поки його покличуть і поставлять попереду, щоб він міг з усіх сил проповідувати та навчати інших.

Мартін Лютер

Преображення Господнє

  

Сьогодні ми святкуємо Преображення Господнє. Про цю чудесну подію читаємо в Євангелії від Св. Марка 9:1-9:  "І сказав Він [Ісус Христос] до них: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі». А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...» Бо не знав, що казати, бо були перелякані. Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!» І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне".

Молитва на День Преображення Господнього:

Боже!  У славетному Преображенні Твого Сина Єдинородного Ти свідченням стародавніх отців підтвердив був тайни віри, а в голосі з яскравої хмари Ти чудесно передвістив наше усиновлення благодаттю.  Учини нас милосердно співспадкоємцями слави з нашим  Царем і приведи нас до повноти Твоєї спадщини на небесах; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Центр Христового об'явлення

    

     Правда полягає в тому, що ця доктрина,[1] чітко об’явлена в Новому Заповіті, чітко сповідувана ранньою Церквою, лежить у самому серці євангельської системи – Христос є центром системи, а у Вечері є центр Христового об’явлення Себе Самого. Слава і тайна воплочення поєднуєються там як ніде інде. Спільнота з Христом є те, чим ми живемо, а Вечеря і є та «Спільнота». Якби Лютер покинув цю життєдайну доктрину, то Євангельська Протестантська Церква покинула б його. Не він винайшов цю доктрину – поряд із її невимірною важливістю для доктрини про виправдання вірою, з якою вона нерозривно зв’язана – ця доктрина віднайшла його. Доктрина про Господню Вечерю – найбільш життєдайна і практична в усіх сферах найглибшиого християнського життя – це доктрина, яка понад усі інші  обумовлює і приносить те життя, бо в ній визначається характер віри, в ній, як ніде інде  цей характер надихається і очищується. Це не лише основна доктрина, а перебуває вона серед найбільш основних начал.

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

---

[1] Про Господню Вечерю.

Проповідь на 7-у неділю по П'ятидесятниці

                                

                                              ЖИВІ ДЛЯ БОГА
                 Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення, знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, той звільнивсь від гріха! А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, – смерть над Ним не панує вже більше! Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе. Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім (Римлян 6:3-11).

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, Вільям ДеВітт Гайд,  американський вчений і богослов водночас, був дав пораду, використовуючи граматичні визначення. Він радив жити у дійсному способі, а не в умовному, переймаючись реальними фактами, а не тими, які могли би бути. Він радив жити у теперішньому часі, зосереджуючись на тому обов’язку, який ми маємо в нашому реальному житті, а не зосереджуватись на минулому чи журячись про те, що ж то буде в майбутньому.

«Живіть у однині»,  – казав він, «прагнучи схвалення вашого сумління, а не шукаючи популярності в багатьох людей. Живіть у першій особі, критикуючи себе замість того, щоб засуджувати інших людей». 

Ми ж часто діємо навпаки, не виходячи з реальності, а вигадуючи те, що могли би за певних умов бути. Воно й не дивно, Радянський Союз, з розпаду якого постала Україна, жив суцільними міфами і нав’язував ті міфи не лише силою пропаганди, але й зброї і тюрем, і концтаборів на мільйони людей. 

Одним із таких міфів був міф про те, що силою державної пропаганди та школи, можна виховати людину настільки досконалу, що вона буде ідеальним громадянином, дбаючи лише про суспільне благо і, не переймаючись при цьому власним добробутом. Проте минали десятиліття, а ідеальної людини не з’являлося. Натомість з’являлись винні у тому, що радянські люди не були ідеальними. І провина покладалась на школу, бо вона погано вчила та виховувала, на залишки буржуазного мислення в народу, на Захід, бо він сіяв буржуазну пропаганду і на церкву, яка, на думку комуністів, «одурманювала» частину народу. 

Тим часом в концтаборах, у засланнях і в голодоморах гинули десятки мільйонів людей, які на думку радянської влади, виправленню не підлягали і які хотіли жити, за висловом Гайда, в дійсному способі, в теперішньому часі, в однині та в першій особі. У нас і донині лунають спроби в багатьох проблемах молоді звинуватити школу. А тепер інколи до списку обвинувачених додають ще й церкву, при цьому не приводячи своїх дітей і підлітків до церкви і не навчаючи вдома їх Слову Божому. 

Чи є якийсь вихід для українського народу? Звісно, є. Він один-єдиний для всіх народів землі. Бо всі ми маємо спільних предків, Адама і Єву, і через них, внаслідок їхнього відступництва від Бога, ми всі, разом із усіма іншими людьми, успадкували велику і смертельну недугу – прабатьківський гріх. Всі люди без винятку народжуюся із цією недугою, яка вражає і душу, і нашу плоть. Усе зло на світі, усі нечестиві вчинки, усі біди і всі проблеми мають єдине джерело – гріх. 

І всі ми через гріх приречені отримати жахливу платню – смерть. Якщо ми заперечуємо проблему гріха, як смертельної недуги, якою ми всі заражені ще від миті зачаття, то ми відкидаємо реальність, а опиняємось у світі вигадок, ілюзій і небезпечних мрій на кшталт комунізму, нацизму і їм подібних вигадок диявола. Істина – проста і сувора: ми всі зачаті і народжені в гріхові. Через гріх ми народжуємось духовно мертвими. Гріх приносить у наше життя незліченну кількість страждань, і навіть саму фізичну смерть, тимчасову і вічну. Ради гріхові ми самі дати не можемо так само, як мертва людина сама не може себе воскресити.

Лише Богу слава, що через Христа Він вирішує нашу найбільшу і найголовнішу проблему. Апостол Павло ставить сьогодні перед нами риторичне питання: «Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?» Кожен, хто христився у Христа Ісуса, той став поєднаний з Христом. 

Тут Св. Павло дуже хвалить Хрищення. Хрищення – не людська дія. Бо духовно мертва людина не може виконати діла духовного народження і духовного відродження, а саме таким є Хрищення. В Посланні до Тита Апостол чітко проповідує, що Бог «Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого» (3:5, 6).

Хрищення чинить Сам Господь Бог. Звісно, Він використовує звичайних Своїх людей і звичайний земний елемент – воду, але ця вода поєднана із Його могутнім Словом, через яке і в якому діє Господь Святий Дух, Якого ми, сповідуючи нашу віру, називаємо «Господом оживляючим». У Хрищенні ми померли з Христом,  – каже Апостол. Хрищення нас поєднує з Христом на Голгофі – з Христом, Який приносить повну плату за всі наші гріхи.

Христова смерть – це свята і досконала жертва Сина Божого і Сина Людського за всі гріхи людства і за кожен наш особистий гріх. У Хрищенні ми христимось у смерть Христа, тобто ми поєднуємось із Його смертю, із її дією. Помирає Христос, але Він помирає на нашому місці і замість нас. І Його досконала жертва стає нашою через віру в Христа, яку у Хрищенні творить у нас Господь Святий Дух.

Оскільки наша жертва – досконала і це ми померли з Христом і ми з Ним поховані у смерть, то всі наші провини з нас зняті, усі наші гріхи нам прощені заради Христа. Але на цьому все не закінчується.  Апостол каже: «ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя». 

Ми не просто померли з Христом, тобто наші гріхи тепер прощені і провини наші обмиті Христовою кров’ю. Ми тепер маємо обновлене життя, тобто ми тепер духовно оживлені. Ми – тепер – нові люди і нам Святий Дух дає нове життя.

Недаремно ми сповідуємо в Нікейському Символі віри Бога Святого Духа «Господом оживляючим», бо Він оживлює нас, духовно мертвих і хоча в нашій плоті далі живе гріх, нова людина, створена Господом Святим Духом, покликана до умертвіння грішної плоті і до того, щоб ходити в обновленні життя.

Те, чого не може дати жодна школа, жодна ідеологія чи філософія, якби вони не старались – усе це дає Господь Святий Дух у Хрищенні. Власне кажучи лише Він може дати це нове життя. Лише Він відроджує нас від смерті до життя. 

І навіть більше. Апостол каже нам сьогодні: «Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення». Наш Господь Христос воскрес із мертвих. Апостол Петро проповідував: «Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона-бо тримати Його не могла» (Дії 2:24). 

Наш Господь Христос живий. Смерть над Ним не панує. Але Він панує над смертю. А оскільки ми поєднані з Ним, і оскільки Він живе в нас, то це означає, що й по нашій фізичній смерті, ми воскреснемо подібно до того, як Він воскрес із мертвих. Це станеться у час повернення Господа Христа у славі. Тоді воскреснуть усі померлі. Але не всі з’єднають подобою воскресіння Христового. 

Бо не всі з’єднані з Христом зараз. Ті, що не з’єднані з Христом нині – вони духовно мертві. І вони хоча й воскреснуть у час повернення Христа, у їхньому воскресінні вони й далі не будуть поєднані з Христом і будуть вкинуті і другу смерть – у вічну, тобто вони будуть вкинуті до аду на вічні муки. 

А ми, що віруємо в Христа, ми поєднані з Ним нині Хрищенням у смерть, ми відроджені Його Духом до обновлення життя, ми воскреснемо до вічного життя у Царстві Божому.. Про це нас утішає сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла. Це поєднання із Христом у Хрищенні, дає не лише прощення гріхів, але й обновлення життя, тобто нове життя з Богом і для Бога.

Ми народилися рабами гріха, але оскільки у Хрищенні наша стара людина, людина вся у гріхах, розп’ята з Христом померла, а народилась нова людина, людина на подобу і образ Божий, то ми вже більше не раби гріха, а діти Божі. І живемо ми вже не для гріха, а живемо ми для Бога. Апостол каже, що таке життя буде видно. Воно якісно відрізняється від життя рабів гріха.

Дещо далі він напучуватиме християн у Рим і кликатиме їх: «Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах, але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!» (Рим. 13:13, 14).  Ми обновлені, ми відроджені, ми поєднані з Христом. Ми маємо праведність, і воскресіння, і вічне життя.

А отже ми – мертві для гріха. Але тепер ми живі не для себе, а для Бога. Христос живий. І Він живе у нас, любі брати і сестри. Ми впізнаємо один одного не лише за нашим сповіданням віри, але й за тим життям у світлі, яке ця віра створює.  Наше життя – інше життя, ані життя мирських людей, людей плотських, які далі служать гріху, бо є рабами гріха.

Ми, за висловом Гайда, живемо в дійсному способі, у теперішньому часі та в першій особі однині. Ми визнаємо реальність гріха і велич Божої благодаті, і життєдайність Христового Слова, через яке Святий Дух покликав нас від гріха і смерті до праведності і життя, і то життя вічного. Ми живемо для Бога – кожен із нас окремо і на своєму місці, де лише поставив нас люблячий Господь, Який перебуває серед нас у Слові і Який покріплює нас Своїми істинними та життєдайними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері, даючи з ними і в них прощення гріхів, вічне життя і силу жити по новому, для Бога – жити у служінні нашим ближнім, а в кінці увійти у славу Царства Небесного. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).