ПРІОРИТЕТ – ЦАРСТВО
БОЖЕ І ЙОГО ПРАВЕДНІСТЬ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Від цього дерев’яного черевика, сабо, походить слово саботаж – свідоме руйнування різних виробничих процесів, чи то на заводах і фабриках, а чи навіть у країні в цілому. Сьогодні ми згадаємо це слово в дещо іншому, духовному значенні. Адже, коли ми не слухаємось Господа і робимо Йому наперекір, то що це як не саботаж Бога і Його Царства?
Як часто, буває, ми беремо свої сабо, свій неспокій, власну журбу і кидаємо між собою і Богом. Ця журба сковує наш дух, руйнує наше ставлення і стає на заваді християнському служінню. Ці наші сабо, наші дерев’яні черевики стають нашим взуттям і на будень, і на свято.
Ми ходимо, постукуючи ним, виражаючи нашу недовіру до Бога, невпевненість у Його піклуванні. Але якщо ми уважно прислухаємось, то відчуємо набагато гучніший стукіт цих сабо, дерев’яних черевиків саботажу – це так гупає світ, який не лише не довіряє Богові, але й знати Бога не хоче.
Проповідь, частину з якої ми сьогодні чули в нашому читанні з Євангелія – це Нагірна проповідь Христа і сьогодні Господь говорить починає з розмови про служіння. «Ніхто двом панам служити не може, – бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні», – каже Він. Якщо ми служимо мамоні, тоді ми будемо здійснювати саботаж щодо Бога та щодо Його Царства.
Тут Господь проводить чітку відмінність між християнами і язичниками. Він розділю віруючих і поган. Але, як ми зауважили ці слова Він проповідує нам, а не язичникам, Своїм улюбленим християнам, а не мирським, плотським людям зі світу.
Плотським людям Христове Слово не цікаве. Навіть якщо вони його слухають, то слухають так само як диявол і його біси. Вони не вірять у Слово, вони не довіряють Христові. А чому ж тоді Божий Син проповідує це нам? Бо Слово Боже – живе і діяльне. Бо Євангеліє – це сила Божа на спасіння кожному, хто вірує.
Господь проповідує ці слова, аби зробити нас сильнішими. Він проголошує цю проповідь, аби нас утішати і робити нас відважними, і наполегливими у нашій вірі, у наших молитвах, у нашій довірі до Бога і в упованні на Його Слово. Господь хоче, аби ми ніколи не приміряли на себе сабо, дерев’яних черевиків духовного саботажу, а уповали на Нього.
Невіруючий світ за своєю природою хижацький і користується українською приказкою: «Тільки курка гребе від себе», а плотські люди все гребуть під себе і для себе. Вони не люблять Бога і вони не люблять своїх ближніх. Істина криється у тому, що той, хто любить золото і багатство, не може любить Бога. Такий Бога ненавидить.
Господь протиставляє два класи людей, як духовних противників – ті, що люблять гроші і багатство, ненавидять Бога і зневажають і Христа, і Його Слово. В цьому класі є різні на вигляд і на поведінку люди. Є ті, що відверто аморальні і бандити. А є і ті, що ведуть зовні пристойне життя. Але і ті, і другі, незважаючи на те, яке життя вони ведуть на показ: огидне чи пристойне, ненавидять Бога. Бо не можна любити гроші і любити Бога одночасно.
А другий клас людей – це християни. Християни не вірують у гроші, в золото, в багатство. Ми любимо Бога. Ми довіряємо Христові. Тож Господь проголошує цю проповідь християнам, усім нам і зокрема тим, що перебувають у проповідницькому служінні і тим, що не не можуть собі зібрати ніякого багатства, як це робить решта світу. Господь проповідує ці слова, аби християни знали, з якого джерела ми отримуємо нашу поживу і підтримку.
Господь не хоче, аби ми весь час жили у страхові, що ми будемо їсти чи пити. Бо приклад цього світу лякає. Світ ні на мить не хоче ризикнути жити без запасів. Він весь час накопичує, і накопичує. Плотські люди невпинно прагнуть збільшувати свої запаси грошей, їжі, будинків і всього іншого, аби нітрохи не залежати від Бога або від людей довкола них.
І плотські люди не бажають когось підтримати через його благочестивість чи вірність Божому Слову. В них таких бажань немає. Вони живуть за принципом: «Ти – мені, я – тобі» і ніяк інакше. Спробуйте щось попросити для церкви чи для бідних людей в плотської людини, яка вдає із себе християнина, і навіть ходить до церкви, і ви в цьому швидко переконаєтесь, як і переконаєтесь у правдивості слів Христа.
Тож де повинні ми, християни брати нашу поживу, наш одяг і наше житло? Господь каже нам сьогодні, аби ми не журились і не марнували нашого часу в постійних думках: «Що ж з нами тепер буде? Хто нам дасть нашу поживу, наш одяг і все, що нам потрібно? Хто нас захистить?» Господь кличе нас не журитись.
Він наводить зводить наші очі вгору і показує нам небесних птахів. Він каже нам: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?» Це риторичне питання. Господь каже: «Звісно ж ви вартніші, ніж горобці, голуби, лелеки, орли, синички і всі пташки, які є на світі. Отець Небесний піклується про них. Повірте, що Він піклується і про вас, бо ви – набагато дорожчі. Ви – вінець Божого творіння».
А потім Господь опускає наші очі додолу і спрямовує наш погляд на польові квіти і каже: «І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, – не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, – скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!»
Нам справді слід стидатись, коли ми бачимо чудові лілеї, ромашки, маки, люпин – усі ті чудові квіти, які зрощує Бог і водночас журимось у що ж то ми зодягнемось. Господь каже, що нам не слід журитись. Диявол, великий обманщик, нас, звісно хоче переконати, що Богові байдуже до нас. Диявол ставить перед нами приклад якогось безбожного багатія, мільярдера чи мультимільйонера і каже: «Ось з кого тобі треба брати приклад. Якщо ти цього не робитимеш, то напевно умреш з голоду або від холоду, від хвороб і бідності».
Тож Господь спростовує сьогодні всі ці побрехеньки сатани і каже нам, відділяючи нас знову від невіруючих і плотських людей: «Отож, не журіться, кажучи: «Що ми будемо їсти», чи: «Що будемо пити», або: «У що ми зодягнемось?» Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно». А потім промовляє найважливіше у цій проповіді: «Шукайте ж найперше Царства Божого й праведності Його, – а все це вам додасться».
Невіруючі виставляють своїм пріоритетом золото, шукають мамону, і можуть захопити багатство та використовуючи його, мати певний комфорт на кілька десятиліть, який закінчиться муками в аду на вічні віки. А хто шукає найперше Царства Божого і праведності його, отримає усе необхідне для його життя в цьому світі: і поживу, і одяг, і якийсь дах над головою. Врешті, що ще потрібно мандрівникові, який повертається додому?
Найголовнішим є те, що нас чекає – Царство Боже і вічне життя з Христом у ньому. Ми шукаємо праведність Царства, тобто Христа, а з Ним знаходимо і все інше. Безбожні і мирські люди непокояться про майбутнє і думають про те, як зберегти захоплене і в своїм бажанні захистити відібране від Бога і від людей, спаливши свою совість, доводять до банкрутства цілі країни або й розпочинають війни, як-то зробила проти України Росія.
І в цьому світі таке буде коїтись завжди. Ми будемо чуємо тупіт натопів сабо – саботажників проти Бога і то такий тупіт, що за ним бува, важко розчути проповідь Божого Слова. Але Господь Христос проповідує сьогодні і нагадує нам, що той тупіт – біг до аду і вічної погибелі. А наша дорога – до Нього і до Царства Божого.
Він віддав усе, аби ми мали цю праведність – Він віддав Самого Себе за кожного з нас. Він обмив кров’ю усі наші гріхи та провини. Він помер за кожного з нас на хресті. І Він на третій вийшов переможцем над смертю із гробу, аби ми вірою в Нього, мали праведність і воскресіння, і вічне життя, і Царство Боже.
Він царює і дає усе інше нам, що довіряємо Йому і уповаємо на Нього і шукаємо найперше Царства Божого і його праведності, Христа. Як каже Апостол Павло в іншому місці, що Отець Небесний, Який «Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:32), Звісно ж, Він дасть усе. Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).
