МИЛІСТЬ ТА ПРАВДА СПІТКАЮТЬСЯ,
ПРАВЕДНІСТЬ І МИР ПОЦІЛУЮТЬСЯ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Ти вподобав Собі Свою землю, о Господи, долю Якову Ти повернув,
Ти провину народу Свого простив, увесь гріх їхній покрив! Ти гнів Свій увесь
занехаяв, Ти повстримав Свій гнів від палючої лютости! Поверни нас до Себе, о
Боже нашого спасіння, а Свій гнів проти нас поторощи! Чи навіки Ти гніватись
будеш на нас, і протягнеш Свій гнів з роду в рід? Отож, Ти оживиш нас знову, і
буде радіти народ Твій Тобою! Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам
спасіння Своє, нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він: «Мир!»
народові Своєму й Своїм святим, і нехай до безумства вони не вертаються!
Справді, спасіння Його близьке тим, хто боїться Його, щоб слава Його була в
нашій землі. Милість та правда спіткаються, праведність і мир поцілуються,
правда з землі виростає, а праведність із небес визирає. І Господь дасть добро,
а земля наша дасть урожай свій. Праведність
ходитиме перед обличчям Його, і кроки свої на дорогу поставить (Псалом
84 (85).
Благодать
Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).
Любі брати і
сестри, Україна – не виняткова країна на світі, яка переживає жахливі дні своєї
історії. Коли ми подивимось на історію світу, то побачимо, що війни і різні
випробування трапляються з різними країнами і народами. Ми не є якимось винятком
у тому, що на нас нападає інший нечестивий, хижацький народ.
Так бувало не
раз і в історії вибраного народу – коли вони були відступали від Господа, Він
допускав, щоб на них нападав який безбожний ворог і таким чином Бог приводив
Свій народ до покаяння і до більшого уповання на грядущого Христа. Сьогодні
Псалмоспівець нагадує Церкві про Боже змилування над народом у час лихоліття. Народ
розкаявся у своїх гріхах. А що зробив Бог?
Псалмоспівець промовляє:
«Ти вподобав Собі Свою землю, о
Господи, долю Якову Ти повернув». Процвітання краю і ласка Божа нерозривно між
собою поєднані. В іншому Псалмі написано: «Блаженний той люд, що Богом у нього
Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі!» (32:12). Коли
Господу подобається народ, тоді Господь уподобує і землю того народу і
благословляє той люд, повертає його долю, тобто щасливе і спокійне життя.
І так було з Ізраїлем. Господь уподобав землю
і повернув долю Якову, тобто Ізраїлеві – ізраїльському народові. Якби не було
далі наступних слів, промовлених Псалмоспівцем, то можна було б думати, що Бог –
якийсь примхливий Владика, Який карає і милує, коли лишень захоче. Але Бог не
такий.
Ось що Він каже про Себе: «Я – Господь, Бог
твій, Бог ревнивий, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на
четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам
поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей» (2 М. 20:5, 6).
Бог карає невіруючих і милує віруючих.
Одна з ознак віруючих людей – каяття і
визнання своїх власних гріхів. А друга ознака – уповання на Бога і на Христа, в
Ім’я Якого наші гріхи
прощаються, віра в Якого зараховується нам у праведність і в Ім’я Якого ми маємо прощення гріхів, спасіння,
воскресіння і вічне життя. Вподобання землі і повернення долі Якову сталось
було через те, що Господь «провину народу Свого простив, увесь гріх їхній
покрив!». Не вони заслужили прощення своїх
гріхів і провин. Не заробили вони прощення своїх гріхів, а Господь простив їхню
провину – увесь їхній гріх покрив.
А чим Господь покрив
увесь їхній гріх? Він покрив їх кров’ю Свого Ягняти – кров’ю Ісуса Христа, Свого Сина Єдинородного. Але ж Христос жив вже
після того, як був написаний і цей Псалом, і всі інші Псалми – Христос жив
після того, як був написаний увесь Псалтир!
Так, це безперечно, правда. Але Його кров очищує всіх розкаяних від
гріха, починаючи від Адама, нашого праотця і завершуючи останнім віруючим, який
житиме у час повернення Христа у славі.
Адже хоча Ісус
народився у Віфлеємі у повноті часу, Він – також вічний Бог Син, Який стався
людиною саме з цією метою – аби покривати усі наші гріхи, і аби принести Себе в
жертву за гріхи усього людства. На хресті Голгофи розп’ятий був не просто невинний праведник
Ісус з Назарету, а вічний і святий Бог, Який помер за кожного з нас і воскрес
для нашого виправдання.
За сім сотень
літ до Його розп’яття і
смерті на хресті Ісая проголошував: «Він був ранений за наші гріхи, за наші
провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас
уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну
дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!» (53:5, 6). За сімсот років до Різдва Христового гріх віруючих
був покладений на Христа, як на Нього був покладений гріх Адама і всі наші гріхи.
Ось як Бог покрив
був гріхи розкаяних і віруючих ізраїльтян – кров’ю грядущого Христа, у прихід Якого вони
вірували. Так само Бог покриває і наші гріхи, як у цьому запевнює нас Апостол
Іван: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із
одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха. Коли ж
кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої
гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити
нас від неправди всілякої» (1 Ів. 1:7-9).
Так було і в
Божого народу до Різдва Христового. Вони відвернулися були від Бога, але коли
Бог їх карав, то вони каялись у своїх гріхах і покладали надію свою на
грядущого Спасителя-Христа. І що тоді Бог був зробив? Псалмоспівець сповідує: «Ти гнів Свій увесь занехаяв, Ти повстримав
Свій гнів від палючої лютости!» Важкою
була їхня кара, коли вони відчували Божий гнів і Його палючу лютість!
Але, коли вони визнали свої гріхи і попросили
Божої ласки в Ім’я
Спасителя, то вони отримали її, і Бог занехаяв Свій гнів і не виливав на них палючу
лютість. Так було колись. І ось тепер, коли народ знову був згрішив проти Бога
і перебуває під Його карою, то Псалмоспівець не лише молиться до Господа, але й
нагадує і своїм одноплемінникам і нам про те, що Господь милує розкаяних
грішників.
Псалмоспівець промовляє: «Чи навіки Ти
гніватись будеш на нас, і протягнеш Свій гнів з роду в рід? Отож, Ти оживиш нас
знову, і буде радіти народ Твій Тобою!» Звісно ж, Господь, зглянеться над
розкаяними грішниками! Бо ким є для Нього
віруючі? Віруючі в Христа грядущого і в Христа розп’ятого і воскреслого це – Його народ! Його народ – не лише ті віруючі ізраїльтяни,
які жили до Різдва Христового, але й всі ви – любі віруючі брати і сестри!
Про це запевнює нас Господь Святий Дух через Апостола
Петра: «Ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности
Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла
Свого, колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви –
помилувані!» (1 Петр. 2:9, 10). Тож ці слова молитви Псалмоспівця ми можемо
сміливо застосовувати і до себе.
І ми так само можемо кликати до Господа, щоб
Він оживив нас і прогнав від нас лютого і нечестивого російського ворога. Хай
Він це зробить, щоб ми раділи Ним. Бачите, любі брати і сестри, як правильно
молиться Псалмоспівець і які правильні пріоритети виставляє він у своїй
молитві, навчаючи і Старозаповітну Церкву і нас, щоб ми робили правильні висновки
і зміни у нашому житті.
Бо покаяння саме цим і є:
повною переміною ставлення людини, повною переміною її розуму. Псалмоспівець від імені народу обіцяє життя у радості Божій. А що це за життя? Це
життя в любов до Бога і до Його Слова. Це життя в любові до ближніх, яких Бог
розташовує у нашому житті. Адже саме Слово Боже вказує на правду і дає
мудрість. Бо що стало причиною бід народу і Божого гніву? Цією причиною стало безумство народу. Слово безумство, яким
тут передане єврейське «кіслаг» можна було б перекласти словами «упевненість» і
«тупість» (по-єврейському «кесель») одночасно.
Люди упевнені в самих собі, які вважають, що
вони все добре знають і без Писання, водночас є насправді тупими і приводять
народ саме до безумства – відкидання Бога,
занурення в тупість, а отже і до величезних страждань. Тож і ми молімось, щоб
Господь помилував нас, дав нам мир і добробут, бо мир у єврейській мові пов’язаний із добробутом. А з нашого боку ми не
будемо вертатись до безумства, до тієї тупості, в яку нас занурює диявол і світ
своєю пропагандою гріха. Натомість ми будемо йти до Господа, бо Він – поряд!
Він тут, із нами і посеред нас. Люблячий
Христос промовляє до нас зі Свого Слова, із Біблії. Христос причащає нас Своїми істинними тілом і
кров’ю у хлібові та вині
Святої Вечері, даючи з ними і в них прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Слухаючи
Христа, причащаючись Ним, ми втікаючи
від безумство, зустрічаємось із милістю і правдою і тоді нас наче цілують
праведність і мир.
Бо ця милість і правда зустрілись у Божому
Сині, праведність і мир поцілувались у Христі, і в Христі вони перебувають для
нас. Правда проголошувалась пророками про народження Божого Сина і Господь, Праведність
наша, зійшов з небес, аби для нас і для нашого викуплення, стати нашим розп’ятим і воскреслим Господом і Спасителем. І нині Христова
праведність ходить перед обличчя Божим і кроки свої на дорогу ставить. Праведність
Христова не стоїть на місці. Але як вона приходить до нас і до інших людей?
Вона ходить у Слові і в Таїнствах. Це Божі засоби,
якими Бог творить і зміцнює віру в Христа в наших серцях. А де є віра там
одразу з’являється і праведність –
Бог проголошує нас виправданими в Ім’я Його Сина, а нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, а ми зодягнені у
Христову праведність і наші гріхи так покриті нею, що ми тепер – праведники в
очах Божих і Сам Бог називає нас Своїми дітьми.
Любі брати і сестри, який наш Бог люблячий! Він
хоче добра нам і всім людям на землі. Він хоче добра Україні! Визнаваймо гріхи
наші і просімо Його змилування, хай наш народ має мир і відвернеться від безумства,
що воює проти Христа і Його Слова, і хай у нашому рідному краї «милість та
правда спіткаються, праведність і мир поцілуються, правда з землі виростає, а праведність
із небес визирає» у Христовому Євангелії.
А в кінці, хай ми всі почуємо запрошення
нашого Господа Христа, Який повернеться у славі Останнього Дня увійти в Його
Царство слави. Там буде лише милість і правда, лише праведність і мир, лише
щастя, блаженство і вічне життя. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Господь
стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою, Господь стерегтиме
твій вихід та вхід відтепер аж навіки! (Пс. 120:7, 8) Амінь.