УКРАЇНСЬКЕ ЛЮТЕРАНСТВО

День Св. Сарри

2012-02-02T08:45:00.001+02:00

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Сарру, яка була дружиною (і напівсестрою) патріарха Авраама (Буття 11:29; 20:12). В послухові до божественної заповіді (Буття 12:1), вона здійснила довгу та виснажливу подорож на захід, разом зі своїм чоловіком та родичами, з Уру Халдейського до Харану, а потім в кінці до краю Ханаанського. Вона залишалася бездітною до літнього віку. Потім, відповідно до давньої Божої обітниці, вона народила сина і нащадка заповіту (Буття 21:1-3). Її згадують і вшановують як дружину Авраама і матір Ісака, другого з трьох патріархів. Її також хвалять за гостинність до чужинців (Буття 18:1-8). По смерті у віці 127 років, її тіло було покладено до печери Махпели (Буття 23:19), де пізніше був похований і її чоловік.

Молитва на день Св. Сарри:

Господи і Отче наш! Ти з ласкою зглянувся на Сару в її літах, давши їй нове ім'я Сарра, а з ним і обітницю рясних благословень з її пристарілої утроби. Давай нам певну надію у радості нашого нового імені, аби ми, будучи охрищеними в обіцяного Месію, могли приносити плоди в Твоєму Царстві, рясніючи ділами Святого Духа; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Хіба Бог буде невірним через мою невірність?

2012-02-01T08:47:00.001+02:00

Тут записано, що на Христовому Хрищенні були присутні всі три Особи Трійці, Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух, разом із усіма обраними ангелами, хоча й невидимо і з тієї нагоди були розкриті небеса. Власне кажучи, Бог Отець, Син і Святий Дух далі відвідують наше Хрищення сьогодні. В іншому випадку лише декілька людей були свідками Христового Хрищення і воно минулося без фанфар. Там була рука Івана Христителя, яка здійснювала Хрищення, але все-таки там були присутнє небесно військо ангелів.

Оскільки Хрищення – божественна дія, у якій бере участь Сам Бог, і оскільки його відвідують три піднесені Особи Божества, то його треба прославляти та шанувати. Треба погодитися, що Хрищення не було вигадане якоюсь людиною, а було запроваджене Богом. Це – не проста вода, але в собі та із собою вона має Боже Слово і це перетворює таку воду на купіль душі та на купіль омолодження. До того ж ми повинні відстоювати думку, що Хрищення є доречне і дійсне Хрищення навіть якщо людина, яка охрищується – невіруюча та неблагочестива. Бо хіба мислимо, що Бог буде невірним через мою невірність? (Рим. 3:3). Ці нечестиві негідники, звісно ж, самі не знають про те, чи люди, яких вони перехрещують, справді вірують. Ми ж знаємо, що наші дітки вірують, бо про них ми маємо гідне довіри проголошення Христа: «Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже» (Мр. 10:14. Вони не можуть навести такий доказ на користь тих, кого вони перехрещують. До того ж вони не мають про серце більше таємної інформації, ніж ми – вони так само не можуть заглянути в чиєсь серце.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

День Віровизнання Св. Петра

2012-01-31T08:38:00.004+02:00

Сьогодні ми згадуємо про віровизнання Св. Петра. Воно не постало з нахилу Петрового серця, а було об'явлене йому Отцем. Причину важливості цього віровизнання видно з Ісусової відповіді: "Ти - Скеля [грецьке - Петрос], і на скелі [грецьке - Петра] оцій побудую Я Церкву Свою" (Матвія 16:18). Як народ Божий в Старому Заповіті почався з особи Авраама, скелі, з якої були витесані Божі люди (Ісаї 51:1-2), так і народ Божий в Новому Заповіті. починається з особи Петрової, сповідання якого - скеля, на якій Христос збудує Свою Церкву. Але Петро не був один ("ключі" дані йому в Матвія 16:19 були дані всім учням в Матвія 18:18 та Івана 20:21-23). Як каже нам Св. Павло, Петро та інші апостоли разом із іншими пророками покладені в основу Церкву, наріжним каменем якої є Сам Христос (Ефесян 2:20). Тож віровизнання Св. Петра - свідчення цілого апостольського гурту і основоположне в будівлі Християнської Церкви. Таким чином Церква віддає подяку Богові за Св. Петра та інших апостолів, які навчали Христову Святу Церкву Його божественній та спасенній правді.

Молитва на День Віровизнання Св. Петра:

Отче небесний! Ти об'явив Апостолові Петрові блаженну правду, що Твій Син, Ісус - Христос. Зміцни нас проголошенням цієї правди, аби ми також могли радісно сповідувати, що спасіння немає в нікому іншому, а є воно лише в Тобі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

"Руська Трійця" - католик, православний, лютеранин

2012-01-30T14:06:00.000+02:00

Перечитував книгу Романа Іваничука "Вода з каменю" про Маркіяна Шашкевича з "Руської Трійці". Принагідно зацікавився іншими членами цього гурту і виявив цікаві подробиці про їхнє віросповідання. Всі троє починали з греко-католицької спільноти, яка в той час була вкрай сполонізована. Маркіян Шашкевич, певно, найвиразніший будитель українства в Австро-Угорщині, помер у молодому віці в бідності, від сухот. Яків Головацький, будучи москвофілом, скінчив своє життя православним. А Іван Вагилевич перейшов до лютеранства, не припиняючи української праці, зокрема й праці етнографічної.

Проповідь на 2-у неділю по Богоявленні

2012-01-29T12:56:00.002+02:00

ЛІКАР ТВІЙ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустині Шур. І йшли вони три дні в пустині, і не знаходили води. І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари, бо гірка вона. Тому названо ймення їй: Мара. І став народ ремствувати на Мойсея, говорячи: «Що ми будемо пити?» І він кликав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його випробував. І сказав Він: «Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я – Господь, Лікар твій!» І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять водних джерел та сімдесят пальм. І вони отаборилися там над водою (Вихід 15:22-27).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим.1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, як часто ви чули нарікання у своєму житті? Я впевнений, що з вами таке траплялося не раз. Часті нарікання можуть викликати навіть обурення у того, хто їх вислуховує. Можливо, ви теж обурювалися із чиїхось ремствувань. Сьогодні вам варто згадати про той час, коли ви нарікали на когось або на щось. І можливо, ви робили це справедливо, коли бачили гріх і йшли та докоряли тій людині за гріх. А, можливо, ви нарікали на когось, хто не мав жодної провини в тому, що сталося. Можливо в людини, на яку ви нарікали, не було іншого виходу і та людина мусила зробити саме так і не інакше. Як же тоді назвати ваше нарікання, ваше ремствування інакше, як не гріхом? А заплата за гріх, як написано в Біблії – смерть.

А ще ж буває ремствування на Бога. Воно почалося ще з часу гріхопадіння наших прабатьків. Адам, замість того, щоб докорити своєй дружині, яка вже згрішила, пішов у неї на поводу, виявив непослух до Бога, а потім ремствував на Нього: «Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв» (Буття 3:12). А чи не було подібних випадків у вашому житті? Чи не нарікали ви на Бога, Який дав вам життя, батьків, країну? Чи не було у вас подібних ремствувань до того, яке ми щойно чули від нашого праотця, Адама? Якщо хоч колисть ви нарікали на Бога, якщо хоч раз у житті ви ремствували на Нього, ви заслуговуєте на той самий вирок, який колись був почув Адам, наш праотець: «У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся» (Буття 3:19). Чому Господь допускає такі ситуації? І що нам робити?

Сьогоднішній наш Біблійний текст згадує про нарікання, про ремстування Божого народу. Сьогоднішня історія зі Старого Заповіту сталася незабаром по тому, як Господь був вивів Ізраїль із Єгипту. Народ ішов за Ангелом Божим дорогою від Червоного моря. На другому березі моря залишилася їхня батьківщина – там всі вони народилися і повиростали. Там всі вони стали фахівцями своєї справи, там всі вони були рабами. На другому березі моря тепер була чужина, край, де вони зазнавали знущань і принижень, де від них хотіли лише одного – дармової робочої сили та повного вироднення народу, як такого. А коли вже вони хотіли бути вільними, що ж аби рабам-ізраїльтянам не дати свободи, в Єгипту було військо! Тепер те військо, труп за трупом вимивали на берег хвилі теплого Червоного моря.

Аби Ізраїль міг іти дорогою від Червоного моря до Обіцяного Краю, Господь здійснив величні чуда і в Єгипті, і на берегах Червоного моря, і у водах його. Він їх вів і Він привів їх до пустині Шур, де впродовж трьох днів вони не могли знайти води, а та вода, що була в тому місці, виявилася непридатною для пиття. Наша Біблія каже, що та вода була гірка, солона.

Велика біда! Без води довго не проживеш та ще й у пустині. Що робити бідним людям? Певно те саме, що так часто робимо ми – нарікати, ремствувати! Ізраїльтяни винного знайшли дуже швидко – ним оголосили Мойсея! В нашому тексті ми читаємо, що «став народ ремствувати на Мойсея, говорячи: «Що ми будемо пити?» Ти – винен, Мойсею! Це ж ти ініціював покидання берегів повноводного Нілу. І що нам до того, що Бог у своєму гніві був перетворив води Нілу на кров! Ми про те воліємо не пам’ятати. Гріх викликає амнезію, безпам’ятство на Бога.

Тому народ забуває про Бога, Який стоїть перед ними у хмарному стові вдень, та у вогняному стовпі вночі, але бачить свого провідника і ремствує на нього. Мойсей не ремствує, не нарікає. Мойсей – віруючий. У час ще одного бунту ізраїльтян проти Бога, Господь буде готовий знищити весь народ, і збудувати новий народ, з якого вийде Месія, і той народ міг бути збудованим лише з Мойсея. Але грішники цього не розуміють. Вони – такі важливі! Вони – такі потрібні! Без них нічого й бути не може! Тому й нарікають у своєму невірстві і показують пальцем на невинного, аби лишень не розкаятися у своєму невірстві і не звернутися нарешті туди, куди слід – до Господа Бога!

Саме до Нього кличе Мойсей. Він робить те, що роблять у час випробування усі віруючі. Це до них звертається Господь у Псалмі: «І до Мене зверниися в день недолі, Я тебе порятую – ти ж прославиш Мене!» І в Господа є серйозна причина вислуховувати наші взивання, наше кликання до Його святого Імені. У нашому тексті ми читаємо, що «показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, і стала вода та солодка!» Прісної, чистої, джерельної води вистачило на всіх. Такою була Господня відповідь на молитву. Діяв Господь. Через дерево.

Якийсь Спілберг, прочитавши це місце, може сказати: «О, чудова ідея, тепер знімемо ще один фільм з Ініданою Джонсом вже не про пошуки Ковчегу Заповіту чи Святого Граалю, а того дерева, яке опріснює солону воду у час нестачі прісної води». Пошуки того дерева, як і пошуки Ковчега Запоівту та Граалю, будуть марні. Бо те дерево – лише прообраз іншого дерева, яке робить всяку гіркоту солодощами.

Це дерево – хрест Голгофи. Може, його виготовили римляни. Але марно тепер звертатися до італійців, чи до будь-яких інших людей, аби вони поділилися технологією виготовлення таких особливих дерев. Бо справа – не в дереві, а в Тому, Хто те дерево до Голгофи ніс. І справа в Тому, Хто на тому дереві був розп’ятий. Вся справа – в Христі Ісусі, нашому Господі.

Це Він вказав Мойсеєві на те дерево біля Мари. І це Він вчинив ту гірку воду солодкою, аби спрямовувати погляди всіх євреїв на особливість того, що має вчинитися через інше дерево, на Якому буде розп’ятий Він, Єдинородний Син Божий і Син єврейки, Марії, аби Своєю кров’ю змити гріх усякого безпідставного нашого нарікання на наших ближніх і всякого нарікання, ремствування на святого Бога.

Там біля Мари Господь чітко зазначає, де саме повинні шукати порятунку всі віруючі. Він каже: «Я – Господь, Лікар твій!» Він каже, що зцілення дається через віру в Його Слово. Він не каже: «Вилови те дерево, що Мойсей вкинув до води і носи із собою кругом, наче в хресному ході, ось це дерево». Зовсім ні. Він каже» Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа». Бо віра – від слухання (Рим. 10:17). Є віра в Христа – Христос тоді є Лікарем. А де немає самої віри в Христа, там є Єгипет, чужина, дім рабства і всі його десять кар.

Так від самого виходу із неволі Господь наголошує на вірі, на самій вірі, бо «догодити без віри не можна» (Євр. 11:6). Послух Богові без віри неможливий. Радше послух наче солодка вода з чистого джерела, випливає з віри. Але догоджання, зцілення, і праведність, а з ними і вічне життя можливі лише через віру, через саму віру. Це було істиною в Старому Заповіті. Залишається це істиною і в Заповіті Новому.

Воду солодкою робить Господь через дерево. Нашу гіркоту гріха Господь перетворює на солодощі через дерево хреста, на якому Він був розп’ятий і помер і з якого його мертве тіло було зняте двома віруючими чоловіками і поховане в гробі, з якого Ісус переможно воскрес на третій день, як було писано.

Ми, як і старозаповітні віруючі ізраїльтяни, перебуваємо на марші. Наш маршрут теж пролягає до Обіцяного Краю – Царства Небесного. І на нашій дорозі ми, буває зупиняємося біля Мари, джерел із гіркою водою гріха. Наша грішна природа бунтує, нарікає то на нашого ближнього, то на Господа Бога, але коли ми каємося і підносимо свої розкаяні молитви до Господа Бога, то хрест Ісуса опускається у нашу Мару і гіркий гріх зникає, а на його місці з’являються солодощі праведності Христової, у яку ми зодягаємося в нашому Хрищенні, яка нам дарується і відновлюється через віру в Сина Божого, з Його рясної благодаті. І ми живемо, бо Його Слова: «Твої гріхи прощено» означають скасування вироку вічної смерті. Бо Господь Ісус – Лікар, перейшов смерть, аби ми могли жити з Ним.

І, як народ Ізраїлю, що рухається до Обіцяного Краю, ми можемо далі продовжувати нашу мандрівку і отаборюватися біля нашого Єліму, «а там дванадцять водних джерел та сімдесят пальм». «Збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос», – навчає нас Апостол Павло в Посланні до Ефесян. Наші джерела, наші пальми, наша вода – це Господь Ісус у Його Слові і в Його Таїнствах. Тут ми можемо черпати воду солодку, воду живу, Святого Духа подостатком і тішитися праведністю Христа – нашого Лікаря, Який не лише не карає нас тими карами, що Він навів був на Єгипет, невіруючий дім рабства, але й зцілює наші немочі, доторкуючись до нашого тіла Своїм святим тілом у хлібі Святої Вечері, а до нашої крові – Своєю святою кров’ю у вині Євхаристії.

Він робить це, бо Він вас любить. Він робить це, бо Він хоче, аби ви по смерті, перебували з Ним на небесах і Він робить це, бо, в невимовній любові Своїй, хоче, щоби ви, п’ючи солодку воду Його Євангелія, були воскрешені до вічного життя у час Його другого приходу в славі в кінці світу, до якого з цією неділею стало ще ближче.

Невіруючі, до яких колись належали й ви, звісно, будуть далі ремствувати. Бо ремствування – синонім невірства. А діти Божі, віруючі, до яких ви належите тепер, ідучи до Обіцяного Краю, небесної вітизни, будуть натомість кликати до Бога, радіти Його поміччю і славити Його заради Христа. Бо Він – наш Лікар. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (Рим. 16:24).

Про правильне покликання

2012-01-28T07:19:00.004+02:00

Чи правильно рукопокладати і допускати до служіння Церкви тих людей, які були покликаними без попереднього належного і важливого дослідження, як це зазвичай робиться між папських вікарійних єпикопів?
У жодному разі - ні. Бо у Своєму Слові Бог приписав певну форму стосовно покликання, доктрини і поведінки або життя тих, кому повинні бути ввірені функції Церкви. Тому перше потрібно обережно випробовувати і дослідити те, чи вони законним чином покликані, чи вони вірно володіють основами спасенного вчення і відкидають фанатичні думки, чи вони є наділені тими дарами, які необхідні для того, щоби вчити інших чистої доктрини, і чи можуть вони довести, що їхнє життя буде достойним поваги настільки, що вони зможуть бути прикладом для своєї отари - щодо цього в нас є дуже урочистий припис Павла: 1 Тим. 5:22, 2 Тим. 2:2.
Тому давні Собори видавали постанови про багато речей щодо опитування тих людей, яких треба рукопокладати - ці речі є в Граціана (Розділ 23, 24 і 81). І 4-ий Канон IV Карфагенського Собору, на якому був присутнім Августин, постановив таке: нехай той, кого потрібно рукопокласти, буде рукопокладеним тоді, коли його під час опитування, було визнано вірно навченим. І Канон Нікеї (Розділ 81) каже: якщо когось висунули на пресвітера без опитування, то Церква його не визнає, бо був висвячений такий всупереч правилу.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

У небесній оселі

2012-01-27T17:59:00.005+02:00

25 січня 2012 року, на 80-ому році життя, Господь покликав до небесної домівки нашу сестру в Христі, Валентину Борисенко. Християнський похорон спочилої у Христі, раби Божої Валентини, відбувся сьогодні, 27 січня. Висловлюємо щире співчуття сім’ї і родині сестри Валентини. Пам'ятаймо, що нині вона перебуває з Господом усякої радості на небесах. Хай втіхою для всіх нас у ці дні буде наш воскреслий Спаситель Христос. Він каже: «Я – воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити » (Євангеліє від Св. Івана 11:25).

Справжня сила П'ятидесятниці

2012-01-27T08:40:00.000+02:00

Справжня сила П'ятидесятниці ніколи не полягала у зовнішніх проявах як таких. Вона полягає у тих трьох, що продовжують нести свідчення на землі, - у життєдайних Дусі правди, води і крові (1 Ів. 5:6-8, пор. Ів. 6:63), - і вони точно визначають славетне і тривале апостольське служіння Нового Заповіту (1 Кор. 4:1, 2 Кор. 3:6). Припускати, що такі "більші" (Ів. 14:12) речі є менш "духовними" (2 Кор. 3:7-9!), аніж позірні чудеса і несамовита промова, означає перевертати Новий Заповіт з ніг на голову.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

З чого складається праведність віри

2012-01-26T08:30:00.003+02:00

Тут, (у Филип'ян 3:7-11) Павло чітко пояснює праведність віри і з чого вона складається: Бог дивиться на Сина Свого і заради Нього дозволяє нам не страждати за наші гріхи. Натомість Він вважає нас за праведних, наче ми не є ані грішниками, ані не маємо зіпсованої природи. Він дивиться на силу Христового воскресіння і на нашу участь в Його стражданнях, бо Христові страждання і смерть - наша смерть, і ми стаємо такими як Він через віру - ми радіємо силою Його воскресіння. Подібним чином він пише в Римлян 4 (:25): "Христос виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого". Це означає: "Щойно Христос воскрес із мертвих, сила Його воскресіння була настільки великою, що кожен, хто вірує в Нього, більше за грішника не вважається, а в очах Божих вважається праведним, бо вдягнувся у Христів послух, який Він виявляв Отцеві аж до смерті. Написано (Гал. 3:27): "Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!" І знову (Кол. 2:12-14): "Ви були з Ним поховані у хрищенні, у Ньому ви й разом воскресли через віру в силу Бога, що Він з мертвих Його воскресив. І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас".
З усього цього чітко видно, що коли Святе Писання говорить про праведність віри і наше виправдання в Божих очах, то слід розуміти лише таке: 1) як ми проголошені цілковито вільними в очах Божих від наших гріхів, які ми скоїли і які далі горнуться до нашої плоті, допоки ми живемо в цьому світі, і 2) що Бог дивиться на нас і не вважатиме нас за грішників, неслухняних дітей через послух Христів, який Він виявив Отцеві аж до смерті як сатисфакцію і заплату за наші гріхи і як нашу праведність.

Якоб Андреа, Зі Скарбниці щоденної молитви

Дві спокуси щодо Причастя

2012-01-25T07:49:00.004+02:00

Є дві спокуси, які не перестануть на вас нападати. Перша – та, що ви цілковито не гідні такого багатого заповіту. Друга – та, що навіть якби ви були цілковито гідними, то благословення – настільки велике, що людська природа нажахана вже самою його величчю, бо чого не приносить із собою прощення всіх гріхів і вічне життя? Якщо до вас прийде якась із цих спокус, то ви мусите, як я вже сказав, цінувати слова Христа більше від [власних] думок. Він вас не обманюватиме, але обмануть вас власні думки.

Точно так, якби бідному жебракові і навіть негідникові було заповідано тисячу гульденів, то він не вимагав би їх через свою заслугу чи достойність або ж відмовився претендувати на ті гроші через розмір суми. Справді, якби хтось докорив йому за його недостойність або за розмір суми, то він, звісно, не дав би, аби така розмова його налякала. Він би просто сказав: «А тобі яке діло? Я дуже добре знаю, що я недостойний цієї спадщини. Я не вимагаю цього добра моїми особистими заслугами так наче це мені має належати, а через ласку та милість заповідача. Якщо він не думав, що заповісти мені це не є надто великим, то чому я повинен спинитися і не вимагати спадщину та не брати її?» Так само і щодо таїнства, полохливе та боязке сумління мусить, всупереч своїм думкам, покладатися на заповіт Христа і наважуватися у непохитній вірі, незважаючи на особисту негідність та велич благословення. Бо саме це й робить його божественним заповітом, який приносить такі великі благословення людям настільки недостойним – таким чином Бог бажає пробудити до Себе любов понад усе. Так Христос втішав відкинутих, які вважали благословення надто великим: «Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство» [Луки 12:32].

Та погляньте, що вони зробили з месою! Найперше, вони сховали ці слова заповіту і навчали, що мирянам промовляти їх не слід, що це – таємні слова і їх слід промовляти в месі лише священиком. Хіба диявол не вкрав тут майстерно від нас головну річ у месі і змусив її мовчати? Бо хто лишень чув, як проповідується, що в месі треба прислухатися до цих слів заповіту і покладатися на них у непохитній вірі? Втім це має бути головною річчю. Таким чином вони боялися і навчали боятися нас там, де причини для страху немає, а насправді там лежить всі наша втіха та надія.

Як багато нещасних сумлінь, які загинули від страху й суму, можна було би втішити та врятувати цими словами! Який чорт сказав їм, що слова, які мають бути найбільш відомими і найчастіше відкрито казаними серед усіх християн – серед священиків і мирян, чоловіків і жінок, старих і молодих – що їх треба приховувати у великій таємниці? Як же ми можемо знати, що таке меса або як її використовувати чи дотримуватися, якщо ми не повинні знати слів, з яких складається сама меса.[1]

Аби ж то Бог дав, щоби ми, німці, промовляли месу німецькою мовою і співали ці «найпотаємніші» слова найголосніше з усіх! Чому не повинні ми, німці, промовляти месу нашою мовою, коли латиняни, греки та багато інших дотримуються меси своєю рідною мовою? Чому повинні ми не тримати таємними ще й слова Хрищення: «Хрищу тебе в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь?» [Мт. 28:19]. Якщо кожен промовляє по-німецьки і вголос ці слова, які не менш святе Слово та обітниця Божа, то чому кожному не дозволити чути та промовляти вголос і по-німецькому ці слова меси?

Доктор Мартін Лютер, Трактат про Новий Заповіт

[1] Steht und geht.

День Святих Василя Великого, Григорія Назіанського і Григорія Ниського, пастирів і сповідників

2012-01-23T09:31:00.002+02:00

Сьогодні ми дякуємо Господу за трьох святих: Василя Великого, Григорія Назіанського і Григорія Ниського. Св. Василь і два Григорії, які ще відомі, як Каппадокійські Отці, були провідниками християнського православ'я в Малій Азії (на території сучасної Туреччини) в останній половині IV століття. Василь і Григорій були брати, а Григорій Ниський був їхній приятель. Всі вони справили великий вплив на формування богослов'я, яке було схвалене Константинопольським Собором 381 року Господнього. Захист ними доктрин про Святого Духа і Святу Трійцю, разом із внеском у літургію Східної Церкви, зробив їх найвпливовішими тогочасними християнськими вчителями і богословами.

Молитва на День Св. Василя Великого, Григорія Назіанського і Григорія Ниського, пастирів і сповідників:
Всемогутній Боже! Ти об'явив Своїй Церкві Твоє вічне Єство славетної величі та досконалої любові - один Бог у Святій Трійці. Дай, аби Церква Твоя, з такими єпископами, як Василь Кесарійський, Григорій Назіанський і Григорій Ниський, отримувала благодать непохитно перебувати у сповідуванні правдивої віри та непохитному поклонінню Тобі: Отцеві, Синові, і Святому Духові - Ти Єси один Бог, і Ти живеш, і царюєш повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Проповідь на 1-у неділю по Богоявленні

2012-01-22T13:02:00.000+02:00

ТАМ, ДЕ НАЛЕЖИТЬ БУТИ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи. І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли. Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того. Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими. Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його. І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх. Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям. І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: «Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе...» А Він їм відказав: «Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив. І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці. А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей (Луки 2:41-52).

Дорогі брати і сестри, декілька днів тому в інтернеті я прочитав цілком серйозне твердження про те, що з водогінних труб в одному українському місті ллється благодать Божа. На думку людей, що таку інформацію поширювали, це відбувалося через те, що на Водохрища відбулося свячення води у міському водоканалі. Як пощастило мешканцям того міста – хочеш, аби до тебе торкнувся Бог Своєю благодаттю, то просто відкрути краник з водою! Куди там магові Чумакові, який «заряджав» воду через телебачення!

Жахлива погоня за чудами, за магією триває і в українських ополонках, куди застрибують не лише «моржі», але й звичайні люди в надії отримати з води у день Хрищення Господнього щось особливе. Багато-хто з цих людей шукають Бога. Проте все це марно, тому що Бог ніде не обіцяв, що Його можна буде знайти у свяченій воді, свяченому яйці чи свяченій ковбасці. І це не просто марно, але й небезпечно. Бог, звісно, всюдисущий, але якщо хтось шукає Бога там, де Бог не обіцяв перебувати, то іде той на мінливі болотні вогники, що тягнуть у підступну трясовину, під якою палає невгасимий вогонь пекла.

А де ви шукаєте Бога, дорогі брати і сестри? Якби ви жили в часи Старого Заповіту, то для вас було би визначене одне-єдине місце, куди вам слід було би здійснювати паломництво, принаймні один раз на рік. Цим місцем був Храм, розташований у Єрусалимі. Місце це вибрали не люди, а Сам Бог. У час освячення Храму мудрий Соломон, сповнений Святим Духом, промовляв молитву, в якій називав Храм місцем перебування Ймення Божого. Саме там і лише там мали приноситися жертви Богові і саме там люди мали вирішувати головну свою проблему – проблему гріха.

Старозаповітним віруючим було заборонено приносити жертви Богові в інших мсцях. Коли після смерті царя Соломона єдиний колись Ізраїль розколовся на два царства: Північне – Ізраїль і Південне – Юдею, то північний цар Єровоам скоїв гріх, збудувавши два місця для публічного поклоніння Богові з обох боків своєї нової країни. Диявол і гріх, який живе у нашій плоті спонукають нас робити те, що Бог забороняє і шукати Бога там, де Його немає.

Марія і Йосип, як ми про це читаємо в нашому сьогоднішньому Євангелії «щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи». Вони робили це через Божий наказ, даний Господом через пророка Мойсея: «Не будеш заколювати пасху в одному з тих твоїх міст, які Господь, Бог твій дає тобі. Але тільки на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я Його, заколеш пасху ввечері, при заході сонця, у час твого виходу з Єгипту» (5 М. 16:6).

Юдеї не могли святкувати Пасху, чудесне визволення з єгипетського рабства будь-коли та будь-де, а повинні вони були робити це в чітко визначений час, у чітко визначеному місці, в Єрусалимі. Пасхальне ягня мало бути заколеним у Єрусалимі. Бог так промовив і віруючі люди так робили. Віруючі не фантазують, а слухають, що каже Бог і те виконують.

З Марією і Йосипом був Ісус – Писання називає Його молодим. За нашими мірками ми би назвали Його дитиною, але згідно юдейського звичаю, Він вже мав бути «сином Закону», тобто старанно Слово Боже вивчати. З дванадцяти років Ісус мав, так би мовити, бути учнем Старозаповітного Катехізису. А яка радість була для Ісуса іти разом із Марією, Йосипом та іншими вірянами до Єрусалиму.

Це ж Його Дух надихнув був Псалмоспівця проголошувати: «Я радів, як казали мені: «Ходімо до дому Господнього!» Ноги наші стояли в воротях Твоїх, Єрусалиме. Єрусалиме, збудований ти як те місто, що злучене разом, куди сходять племена, племена Господні, щоб свідчити ізраїлеві, щоб іменню Господньому дякувати! Бо то там на престолах для суду сидять, на престолах дому Давидового. Миру бажайте для Єрусалиму: Нехай будуть безпечні, хто любить тебе! Нехай буде мир у твоїх передмур'ях, безпека в палатах твоїх! Ради братті моєї та друзів моїх я буду казати: Мир тобі! Ради дому Господа, нашого Бога, я буду шукати для тебе добра!» (Пс. 122).

Свято тривало тиждень, а потім паломники, покріплені обітницею Божою, Євангелієм, верталися великими гуртами додому. Можемо лише уявити розпач Св. Марії і Йосипа, коли після дня дороги вони похопилися, що поряд з ними немає Ісуса. Вони почали Його шукати. Господь Святий Дух недаремно записав подробиці їхніх пошуків, а нам на навчання. Віруючі Йосип і Марія «стали шукати Його поміж родичами та знайомими». Так буває й деякі віруючі шукають Ісуса між родичами та знайомими – різними святими, що ними рясно прикрашені іконостаси багатьох церков.

Упродовж трьох днів Йосип і Марія могли запитуватися різних родичів і знайомих: «Ви не бачили Ісуса?» А відповідь була завжди однакова: «Ні». Такою само буде відповідь на молитви до святих. Ісуса треба шукати в іншому місці. І через три дні стривожені, розгублені, схвильовані вони нарешті заходять до Храму, до місця, на яке в Слові вказує Бог.

Цей епізод із дитинства Сина Божого вибрано Господом Святим Духом для нас, аби ми добре знали, що шукати Спасителя можна де завгодно. Можна що завгодно уявляти і припускати, але Він – там, де каже Бог. На докір Діви Марії: «Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе...» Він відповідає: «Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?»

Не марнуйте часу, Ісус завжди перебуває там, що належить Богові. Ісус завжди перебуває там, де каже Бог. Весь той час, поки Його шукала Марія та Йосип, якого тут Марія називає батьком, бо він виконував обов’язки земного батька вічного Сина Божого, Ісус перебував там, де сказав Бог. Він не просто сидів у Храмі Божому, а спілкувався з учителями Слова Божого.

Часом Господа Ісуса зображують, що Він стоїть, а учителі сидять, але наш грецький текст каже нам, що вони «виступали із самих себе», тобто були абсолютно вражені тим, що бачили і чули, бо було таке з ними вперше в житті. «Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям», бо в Христі, як пізніше скаже апостол Павло: «всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3).

І ці скарби, ця премудрість даються людям там, де й слід – у тому, що належить Богові, там де Він сказав. Після цієї пригоди Ісус пішов із Марією, матір’ю Своєю і Йосипом, до Назарету, де «був їм слухняний». Через вісімнадцять років Він був на Йордані, бо там було те, що належало Його Отцеві – надання вірчих грамот Царя Небесного через Хрищення і через перст пророка: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере».

Потім буде випробування в пустині і виконання всіх пророцтв, які звіщав Бог через Своїх пророків: проповідь Доброї Новини, чудесні зцілення, нагодування і воскрешення померлих. А ще проповіді, слухаючи які, люди «виступали із самих себе». Хтось почувши про те, що Ісус – Хліб із небес і про те, що хто не їстиме Його плоті та не питиме крові, не матиме життя вічного, з обурення вигукував: «Жорстока це мова! Хто слухати може її?» (Ів. 6:60). А хтось, як Петро, промовляв: «До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!» (Ів. 6:68, 69).

А ще Ісус буде там, де відбувався Божий суд над вашим і моїм гріхом – на Голгофському хресті. Багато віруючих євреїв, можливо, сподівалися побачити на тому місці римлян, але не свого Месію. Але Ісус має бути там, що належить Його Отцю – бути осудженим і понести смертну кару за кожного з нас, щоби на третій день воскреснути із мертвих, аби сьогодні проголосити вас виправданими, аби сьогодні дарувати вам прощення гріхів і вічне життя у Його святому Царстві.

Сьогодні Ісуса можна шукати в багатьох місцях, як це впродовж трьох днів робили Йосип і Марія в Єрусалимі та біля нього. Але це буде марнування дорогоцінного часу. Ліпше прислухаймося до слів Христа Спасителя, Який сидить на небесах праворуч Отця: «повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві».

Старий Заповіт закінчився. Вже давно немає Храму, бо порожній Храм без Христа існувати не може. Ми живемо в Новому Заповіті. І є Христове Слово, яке каже про те, де Його шукати: «Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них» (Мт. 18:20). Це слухали і розуміли апостоли, і вони це виконували. Про це ми читаємо в Книзі Дій (2:42): «І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах».

Можна було би уявити, що кілька тисяч людей ішли гуртом на Водохрища до Йордану і там святили воду та пірнали в річку. Але вони того не робили. Бо Господь чітко сказав, де Він буде – там, де є зібрання довкола Його Імені, тобто Слова. Господь – у Хрищенні, бо «ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3:27). Господь – у Святій Вечері, як Він Сам про це каже: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому» (Ів. 6:56).

Про це знала апостольська і соборна Церква. В це вона завжди вірувала. І це завжди вона робила. Робімо так і ми, що сьогодні будемо сповідувати віру в цю Церкву і віру цієї Церкви, бо вона Христова і Христос – її Голова, а Церква наша – «Його тіло, повня Того, що все всім наповняє» (Еф. 1:23). Перебуваймо з Христом, у Його Слові і Таїнстві, бо не у свяченій воді, яйці чи ковбасці, а тут, в Христовій Церкві, через Слово і Таїнство Господа, дарується вам благодаттю прощення гріхів і життя вічне. В Ім’я Христове. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Прочинено всі небеса

2012-01-21T10:59:00.002+02:00

Але нині ось яка славетна річ – Хрищення, а також як вишукано представлено Христове Хрищення. Небеса відкриті, Вітцівський голос почуто і зійшов Святий Дух не як привид, а у вигляді і формі природного голуба. Як і не був ілюзією Вітцівський голос, коли Він промовив з небес ці слова: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав». Це були справжні, природні, людські слова. І цей голуб у вигляді якого було видно Святого Духа, був справжній і природний. Але все-таки то був Святий Дух. Все це було зроблено на честь і хвалу Таїнства Святого Хрищення, бо це – не людське запровадження, а щось витончене та святе. У цьому задіяні знамениті персонажі: Отець, Який тут дарує і промовляє; Син, Який отримує і охрищується; Святий Дух, Який ширяє вгорі і об’являє Себе у вигляді голуба. І присутній небесний хор усіх ангелів – через цю дію вони підстрибують і танцюють від радості. До того ж прочинено всі небеса. Якби Хрищення було людською дією і запровадженням, то такі сцени тут би ніколи не відбулися.

Треба остерігатися перехрищенців і схизматичних духів, які зневажливо говорять про Хрищення і стверджують, що воно – проста вода і ніякої користі нікому не приносить. Вони вирячаються на цю священну дію, як теля на нові ворота. Бо бачать, що там стоїть бідний проповідник або ж у випадку крайньої необхідності – жінка, що христить. Цим вони ображаються і кажуть: «Ну, що ж може здійснити це Хрищення?» Вони також заявляють, що кожен, хто не увірує, той не христиться. Таким чином вони паплюжать найповажніше Таїнство, богохульствують проти нього і то тільки через те, що не бачить далі від коня та корови – вони бачить лише воду. Єдине, що вони зауважують так це те, що проповідник або повитухи – скромні люди, які вмочають у воду свої руки та кроплять нею немовля. Побачити може це й свиноматка і корова. Вони одурманені. Внаслідок цього вони богохульствують проти Хрищення.
Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

Презентація книги "Богослов'я хреста" в Кременці

2012-01-20T12:20:00.000+02:00

На Хрищення нашого Господа Ісуса Христа в кременецькій парафії Хреста Господнього відбулася святкова Літургія, у якій взяли участь диякон Степан Ксьондзик, пастир парафії, о. Роман Андрунців, Голова Галицької Єпархії, о. Тарас Коковський, Єпископ УЛЦ, о. Вячеслав Горпинчук і пастир Вісконсинського Євангельсько-Лютеранського Синоду (США), о. Ніл Шрейдер. Після служби Божої відбулася презентація книги Деніела Дойчландера "Богослов'я хреста". Парафіянам і гостям парафії про книгу розповіли пастирі Вячеслав Горпинчук і Ніл Шрейдер. Слід зауважити, що дана книга стала однією з найпопулярніших богословських книг серед лютеранської спільноти в США, де о. Дойчландер довший час ніс служіння професора коледжу Мартіна Лютера в місті Нью-Алм, штат Мінесота. Книгу "Богослов'я хреста" можна замовити через парафії Української Лютеранської Церкви або, написавши на адресу: vhorpynchuk@hotmail.com

Богоявлення

2012-01-19T07:58:00.000+02:00

Сьогодні завершуються 12 днів Різдва і розпочинається пора Богоявлення. У Різдві Бог з'являється, як людина, а в Богоявленні цей Син Людський з'являється перед світом, як Бог. Те, що Христос стався людиною, доказів не потребувало. Але те, що ця Людина є Бог, потребувало доказу. Таким доказом були слова останнього пророка Старого Заповіту Івана Христителя: "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Ів. 1:29), слова Отця: "Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав" (Мт. 3:17) і сходження та перебування на Спасителеві Христові Святого Духа (Мт. 3:16). Згодом божественність Христа буде доведена багатьма ознаками та чудесами. Церква про це свідчить у своїх піснеспівах: "Як в Йордані христився Ти, Господи, тоді об'явилася пошана Трійці; бо голос Вітцівський свідчив про Тебе, улюбленим Сином Тебе називаючи, а Дух у постаті голуба ствердив Слово об'явлене. Слава Тобі, Христе Боже, що явився і світ просвітив!.."

Тривають презентації книги "Богослов'я хреста"

2012-01-17T06:52:00.000+02:00

Презентація книги професора Деніела Дойчландера "Богослов'я хреста" відбулася в місті Києві. Книгу, яка була перекладена з англійської мови, презентували пастирі Ніл Шрейдер (ВЄЛС) і Вячеслав Горпинчук. У презентації взяв участь хор київської парафії "Воскресіння", який виконав Різдвяні колядки та гімн "Коли я на хреста дивлюсь". Книгу, яка розглядає вкрай важливу тему для української християнської спільноти, можна буде замовити як через парафії УЛЦ так і, написавши на поштову адресу: vhorpynchuk@hotmail.com

Новий громадянин Царства Небесного

2012-01-16T09:01:00.000+02:00

Мирських Костянтин народився з води і Духа 15 січня 2012 року в київській парафії Воскресіння. Хрищення провадив Превелебний Ніл Шрейдер, пастир Вісконсинського Євангельсько-Лютеранського Синоду. Одразу по Хрищенні, за нового громадянина Царства Небесного вірні УЛЦ піднесли молитви до Господа Церкви, прохаючи в Нього многая і благая літа для нової Божої дитини. Ми приєднуємося до цієї щирої молитви!

Презентація книги "Богослов'я хреста"

2012-01-15T08:01:00.000+02:00

12 січня в харківській парафії "Всіх святих" відбулася презентація книги професора Деніела Дойчландера "Богослов'я хреста: роздуми про Його хрест і хрести наші". Пастирі Ніл Шрейдер, Віктор Хаустов і Вячеслав Горпинчук поділилися своїми враженнями про книгу та зачитали деякі місця з книги. Квартет у складі братів Олександра Хилюка, Олексія Бабаріна, Людмили Яновської і Марини Жукової-Сеницької представили присутнім добірку українських колядок та гімнів про богослов'я хреста. Учасники презентації змогли отримати примірники книги "Богослов'я хреста", а також останні примірники "Стягу" та календарі Української Лютеранської Церкви на 2012 рік. Глядачі телепрограми "Харків онлайн" також змогли дізнатися про презентацію даної книги, оскільки гостями телепрограми були вищезазначені пастирі та відомий шесидесятник і поет, лауреат Шевченківської премії, пан Степан Сапеляк.

Пастирі і релігійні підприємці

2012-01-14T14:43:00.000+02:00

Покірний пастир зі славетної молитви,[1] яка прикрашає чимало лютеранських сакристій, разюче відрізняється від задерикуватого сучасного релігійного підприємця, чиє опанування «науковими» технологіями гарантує йому x процентів статистичного успіху на y процентів «ефективного» зусилля.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

[1] «Господи Боже, Ти призначив мене бути в Церкві єпископом і пастирем. Ти бачиш, наскільки я непридатний для здійснення такого великого і складного служіння, і якби не Твоя допомога, то я би давно все зруйнував. Тому кличу я до Тебе. Я, звісно, хочу використовувати мої уста і серце. Я навчатиму людей і сам буду навчатися, і роздумувати про Слово Твоє. Використовуй мене як Свій інструмент. Лише не покидай мене, бо якщо я буду сам, то, безперечно все зруйную». З лекцій на книгу Буття доктора Мартіна Лютера.

Божественність і людськість

2012-01-10T09:07:00.000+02:00

Твердження: «Слово сталося плоттю» (Ів. 1:14) пронизує ціле Іванове Євангеліє. Все, що Він проповідує, полягає в тому, що Христос – правдивий і вічний Син Божий є також правдива людина, народжена від Діви Марії. І він чудесним чином поєднує ці дві природи в Особі Христовій. Хоча не є ділом Сина Людського спасати, визволяти зі смерті та передавати вічне життя – це діло не властиве людині взагалі, а тільки Богові – Іван проголошує, що Син Людський піднесений, щоби всі, що вірують в Нього, матимуть вічне життя. Таким чином тут він дві природи не відділяє. Він не каже: «Хто лишень вірує в Сина Божого, має вічне життя», а: «Хто лишень вірує в Сина Людського».

Ці дві природи поєднані в одній-єдиній Особі Христовій і ця Особа – і Бог, і людина. Дві природи, божественність, і людськість перебувають у одній Особі, і властивості кожної природи передаються іншій, так що кожен, хто вірує в Сина Людського, вірує не лише в людську істоту, але й в Бога. Інакше людина Христос нікого не спас би. Якби спасіння залежало від великих людей, то ми могли би показувати на святих патріархів та пророків таких як Ісая, Ілля, Давид або на ангелів, таких як Гавриїл та інші. З усією їхньою величчю вони нікого не можуть визволити від гріха та смерті. Так само як не їх стосуються слова, які записані тут: «щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя». Неможливо для людської істоти мати честь дарування вічного життя тому, хто в неї вірує. Але про цю Особу сказано, що вона може спасати, бо в цій Особі та єстві настільки поєднані ці дві природи, що той, хто вірує в Сина Людського, вірує також в Сина Божого. Власне кажучи, в цій Людині перебуває вся Трійця.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

Різдво в парафії Воскресіння - фоторепортаж

2012-01-09T08:45:00.000+02:00

Надвечір'я Різдва Христового

Перед Різдвяною Літургією

Проповідь для дітей

Різдвяний вертеп

Проповідь на неділю по Різдві

2012-01-08T13:31:00.000+02:00

СЛУГА БОЖИЙ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Оце Слуга Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть. Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу. Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою. Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови (Ісаї 42:1-4).

Христос народився! Славімо Його!

Дорогі брати і сестри, Різдво в нашій країні – державне свято. На наших вулицях з кожним роком все більше ілюмінацій та передріздвяної реклами. До певної міри все це нагадує один анекдот: вулиці були завішані гірляндами та святковими плакатами. На вулицях стояли натовпи людей, весело вигукуючи привітальні гасла військам, що відправлялися на війну. Один молодий рекрут, який впродовж певного часу спостерігав за натовпом, спитався в старшого товариша, вже армійського ветерана: «Що це за люди, що так радіють і так гарно нас вітають?» Ветеран відповів: «Це ті, що залишаються вдома».

Війна для тих, що залишалися вдома, закінчувалася військовим парадом. Вони її розуміли по своєму. А як розуміємо Різдво ми? Воно буде дуже своєрідно виглядати, якщо приходити до Церкви тільки в цей день, а потім ще на Великдень. Якщо ми приходимо до Церкви тільки на декілька свят, то справді Євангеліє виглядатиме для нас, як парад. Ми не зможемо добре зрозуміти або втратимо розуміння того, що насправді стояло за цими осяйними подіями: Різдвом і Великоднем.

Найстрашнішим є те, що ми можемо втратити віру і приходити до церкви лише тому, що є така традиція. Сьогодні добрий час для того, аби ми осмислили своє становище – де саме ми перебуваємо і чому ми перебуваємо сьогодні саме тут? І нині також добрий час для того, щоб ми дослідили свою віру – яка вона? Може вона нагадує надломлену очеретину, що ось-ось буде переламана навпіл від поруху чиєїсь сильної руки? А може вона нагадує тліючий ґніт, який ось-ось загасне від легенького подуву вітру?

Наш текст із Писання сьогодні, пророцтво з любого пророка Ісаї, починається з проголошення Господа: «Оце Слуга Мій». Як увага всіх присутніх на параді привертається до армії, так і сьогодні Господь привертає нашу увагу лише до однієї Особи. «Оце Слуга Мій» - каже Він, наче показуючи пальцем на Ісуса Христа.

Це проголошення через сімсот років виконається у ангельському проголошенні в час найпершого Різдва до пастухів: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме» (Лк. 2:10-12).

Це проголошення виконалося у сповіді мудреців зі Сходу, яке вони виклали перед могутнім і параноїдальним царем Іродом: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому». А по тому, прийшовши до Віфлеєму: «знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну» (Мт. 2:2, 11).

Це проголошення повторив посланий перед Христом, Його Предтеча і останній пророк Старого Заповіту, Іван Христель: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів. 1:29). Віруючі пастухи, мудреці та пророк бачать, свідчать і вказують на Слугу Божого, Який є Спаситель, Цар і Ягня. Цього Спасителя, цього Царя, це Ягня підпирає Сам Бог, бо Він «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4). Бог підпирає Христа, бо «так… Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).

Через Ісаю, який проповідує про грядущого Христа, Господь Святий Дух пророкує: «Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього». Через 700 років Св. Матвійу своєму Євангелії (3:16, 17) засвідчить про те, як виконалося це пророцтво: «І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!»

Всі ці події від Різдва і далі відбулися для виконання дальшого пророцтва з нашого сьогоднішнього тексту: «Він правосуддя народам подасть». Для цього Ісус народжується у Віфлеємі, аби подати народам правосуддя. Пастухи з поля вітають Спасителя, мудреці зі Сходу приходять, аби поклонитися Цареві. Спаситель і Цар, Ісус Христос подасть правосуддя не лише євреям, але й усім народам. Вже в перші дні Його земного життя Йому поклоняються не лише віруючі євреї, але й віруючі люди з інших народів.

Бо, крім Христа немає іншого Спасителя, і немає іншого вічного Царя. Віруючі пастухи спішать поклонитися народженому Спасителеві, бо вони потребують спасіння. Віруючі мудрецуі прибувають зі Сходу, бо вони потребують прощення. Сьогодні ми зібрані в нашій церкві, бо й ми потребуємо прощення. Але ми сьогодні співаємо не сумних пісень про свою нещасну долю. Ми співаємо веселих колядок. Ми дещо нагадуємо людей, які залишаються вдома, а на війну йде хтось інший.

І для цього в нас є всі підстави. Якби Бог поставився до нас відповідно до того, що ми заслужили і стер би нас миттю з лиця землі, тоді це теж було би правосуддя. Але через Свого пророка Єзекіїля (33:11) Господь був промовив: «Скажи їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?»

Аби була справедливість і, аби ми не помирали через наші гріхи, Слуга Господній, народжений у Віфлеємі, Ісус Христос віддає Себе на покарання смертю на Голгофсьуомк хресті, бо заплата за гріх – смерть. Він робить це, бо Він любить вас. Він робить це, бо лише Його жертва – єдина і досконала, і повна за всі наші провини. Досконалість і повноту жертви Христової підвтерджує Його світле воскресіння, яке настало на третій день по Його смерті на Голгофі.

Він подав і подає справедливість народам. Пастухи, які поклонялися Ісусові в яслах, отримали справедливість Божу – виправдання, прощення гріхів, мир з Богом, благовоління у душах своїх через Христа Спасителя, Який пройшов шлях від Різдва, до Голгофи і до воскресіння.

Мудреці зі Сходу, які поклонялися Ісусові у Віфлеємі, і благовоління яких було засвідчене їхніми щедрими дарами Господеві Церкви, отримали справедливість Божу – виправдання, прощення гріхів, мир з Богом і те саме благовоління через Христа Царя, Який народився у місті Давидовому; Який був зодягнутий у тернову корону на Голгофському хресті; через Христа, Який є нині Цар над царями і Пан над панами.

Сьогодні ми поклоняємося Христові, народженому у Віфлеємі і отримуємо справедливість Божу – прощення усіх наших гріхів і провин, і життя вічне у Божому Царстві. Ми отримуємо Божу справедливість, але не ми її здобули. Війну з гріхом, дияволом і смертю виграв Христос. Його тіло було зодягнуте у рани від збичування, від цвяхів хреста, від тернового вінця, а вас Він у Хрищенні зодягнув у Себе, у Свою праведність. Його тіло було прибите до хреста, і Його свята і невинна кров обмивала всі ваші гріхи і Своїми правдивими тілом і кров’ю Він причащає вас у Святій Вечері. Він дає справедливість вам і всім, хто надіється на Нього.

Він, звісно, не нав’язує Себе нікому. І це яскраво підтверджує хід світової історії. Господь Ісус, певно, у цьому відношенні, найбільший демократ. У Ньому виразно збувається пророцтво про те, що «Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу». Колись я виходив із метро на станції «Площа Льва Толстого» і там якийсь бідний чоловік аж голос зірвав, роблячи те, що він особисто вважав за проповідування. Господь Ісус так не робив. І не робить.

Якби Він робив так, то в 1 Книзі Царів (19:11, 12) не було би написано: «Перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Господь. А по вітрі трус землі, та не в трусі Господь. А по трусі огонь, і не в огні Господь. А по огні – тихий лагідний голос». Таким є євангелське послання. Таким воно було в час Ісаї, таким самим воно є й нині. Господь любить кожного з вас. Господь Ісус, народжений у Віфлеємі – лагідний. І Він любить вас. Він хоче, аби ви були з Ним тут, зараз і повіки віків.

Ісая провіщає, як Ісус буде до вас ставитися: «Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою». Яка ваша віра, дорогі брати і сестри? Якби нам хотілося, аби вона ніколи не мала сумнівів – ми могли би тоді навіть гори переставляти! (Мт. 21:21). Але що коли наша віра має сумніви. Що, коли вона нагадує надломлену очеретину, або тліючий ґніт? Радійте сьогодні, віруючі в Христа народженого у Віфлеємі. Бо «Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить».

Господь Ісус не втомиться і не знеможеться зцілювати надломлену очеретину і роздмухувати до яскавого світіння тліючий ґніт. Господь Христос любить вас – просто довіртеся Йому і через Своє Слово Він зміцнить вашу віру, а через Святу Вечерю Він пригорне вас близько до Свого люблячого серця, і знову й знову буде проголошувати Свою любов у прощенні ваших гріхів і діяти у серці вашому благовоління, аби й інші були благословенні через вашу любов до люблячого Христа і до ближнього, який, можливо, вас зовсім не любить. Він зміцнюватиме вашу віру, бо через саму віру, навіть якщо вона як надломлена очеретина або тліючий ґніт, ви виправдані і є дітьми Божими. Господь хоче, аби ваша віра була у вас зажди живою і діяльною, тому в Його Церкві проповідується Євангеліє щонеділі і щодня. Бо робить усе Христос. Бо Він – Слуга Божий.

Так буде, каже Ісая «поки присуду не покладе на землі» наш Господь Ісус Христос, поки Його Євангеліє не буде звіщене на найдальших островах і поки Він не повернеться у повній божественній славі, щоби нас воскресити і дати нам всім життя у Божому Царстві. Бо заради Немовлятка у Віфлеємі ми стали дітьми Божими. Бо для цього Христос народився. Славімо Його! Амінь.

Різдвяна проповідь

2012-01-07T14:35:00.002+02:00

СЛОВО СТАЛОСЯ ПЛОТТЮ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його. Був один чоловік, що від Бога був посланий, йому ймення Іван. Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього. Він тим Світлом не був, але свідчити мав він про Світло. Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ. Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його. До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його. А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога. І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця (Івана 1:1-14).

Христос народився! Славімо Його!

Дорогі брати і сестри, здається, що в України є щось те, чого немає в цивілізованих країнах. Це явище допомагає нам утриматися від того, що називають комерціалізацією Різдва на Заході. У тій частині світу існує традиція влаштовувати передріздвяні знижки – традиція гарна, бо дозволяє навіть біднішим людям щось придбати собі до свят і не бути на свята голодними. У нас же традиція – зворотна: якраз перед святами підвищувати ціни на все, що може піти на стіл християнам, які зібралися святкувати Різдво Христове.

Певно є таки в нас ця національна риса, яка з усіх сил противиться двом останнім Заповідям із Декалогу, які можна підсумувати словами: «Не пожадай!» У дні перед Різдвом і в Різдвяні дні українцям слід досліджувати своє сумління і запитувати в себе: «Чи маю я сильні матеріалістичні бажання або пожадання, що поглинають мої думки? Чи утримували мене ці бажання та думки від того, аби я був щасливий і вдячний Богові за те, що Він мені дає?»

Коли думки поглинаються сильними матеріалістичними бажаннями та пожадливості, то неминуче настає те, що настало для більшості юдеїв, те, що описує нам сьогоднішнє Євангеліє у вірші 11: «До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його». Коли думки зайняті питаннями свободи від чужинницького ярма, багатством, грошима, маєтками, процвітанням – тоді в них не залишається місця для Бога. Жахлива помилка! Страшний гріх! У Бога тоді не залишається місця для них. І Він може лише промовити: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! Ось ваш дім залишається порожній для вас!» (Мт. 23:37, 38).

А де порожній дім – там неминуче й запустіння: руйнування храму, будинків і людських життів. Хай боронить Бог від такого запустіння нас і наші рідні Київ та Україну! Сьогодні у нас ще є нагода висловити жаль про мирські пожадання, про грішне зосередження на мирському, що в кінці приводить до порожнього, без Бога, дому, міста, країни, а закінчується вічними муками у пеклі. Бо вічний Бог – і вічне або життя з Ним, або страждання без Нього. Сьогодні слід каятися і линути до дому не порожнього, а дому, сповненого Богом – у дім Різдва Христового!

Лише такий дім має минуле, має теперішнє і має майбутнє, бо «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово». Різдво – справді унікальне свято. Кожен з вас, дорогі брати і сестри, має свій день народження і саме з тієї миті заведено рахувати початок вашого життя, хоча й почалося воно ще у мить вашого зачаття. Різдво ж – не просто День народження Сина Божого. Бо Син Божий – вічний. Ще до того першого Різдва у Віфлеємських яслах Він був. І був не як створіння, а був споконвіку Однородженим Сином Божим.

Це вже таємниця, зрозуміти якої ми ніколи не зможемо. І це таємниця, власне, яку розуміти нам не важливо, а важливо про неї знати і в неї вірувати, аби взяти участь у величі того, що сталося у Віфлеємі найпершого Різдва. Наш євангельський текст у цьому нам допомагає, пояснюючи, що хоча народження Сина Божого і Сина Марії відбулося у часі та просторі, Син Божий – вічний. Тому ми святкуємо сьогодні Різдво, як поєднання вічного і такого, що має початок, як поєднання божественного і людського в одній особі – Немовляті Ісусові Христові.

І це теж таємниця, якої нам ніколи не збагнути. Цар Соломон у час освячення храму промовляв молитву: «Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував?» (1 Цар. 8:27). Бог – більший від небес, Бог більший від будь-чого, що Він створив. Син Божий творив усе. Син Божий більший від будь-якого творіння. Син Божий, Слово – вічний, безмежний Бог.

Але ми сьогодні святкуємо Різдво, бо Безмежний зодягнувся в обмежене людське тіло і зробив це, бо Він вас любить. Ми святкуємо Різдво, веселе свято, бо Слово, Син Божий, Ісус Христос – Життя. Наше Євангеліє каже, що Ісус має в собі життя. Але Він має життя не так як його маємо ми. Бо життя ми одержуємо від Бога, Бог же має життя в Собі, Він – Джерело життя. Ісус Христос – Джерело життя. І Він прийшов, аби ми мали життя по достатком. Ісус прийшов, аби ви жили вічно.

Між життям і смертю – різниця, як між світлом і темрявою. У гімні «Візьми мене, мій Христе» з нашого Служебника ми співаємо в останньому вірші: «Згасила зла темрява мої вогні, Та світить Твоє Слово вночі мені», відлунюючи слова з сьогоднішнього Різдвяного тексту: «І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його».

Різдво Христове почалося в темряві світу. Темряву фізичну у той день розвіяло світло Божої слави з небес, коли про народження нашого Спасителя звістили ангели Божі. Темрява гріха не змогла згасити Світло-Христа у перші дні Його життя, коли нечестивий правитель, цар Ірод, намагався загасити це Світло, віддавши наказ про вбивство дітей у Віфлеємі. Темрява гріха не змогла згасити Світло Слова, зодягнутого в тіло, коли воно лунало в Юдеї і Самарії, Десятимісті та всюди, де ступала нога Сина Божого.

Темрява, а з нею гріх, диявол і смерть, могли почати своє дочасне торжество, зауваживши, як обкуталася темрявою не лише Голгофа, на яку Господь Христос поніс усі наші гріхи та провини, але й ціла земля. Але було інше торжество, задля якого й відбулося те найперше Різдво – торжество, що підсумувалося вигуком стражденного і помираючого Сина Божого: «Звершилось!»

Звершилось те, для чого Він стався людиною, звершилося те, чому ми сьогодні святкуємо Різдво – визволення нас від гріха, від влади диявола і смерті. Бо для того Слово сталося тілом, аби принести за кожного з вас повну і досконалу жертву Богові за всі ваші гріхи та провини. Для того було дозволено темряві обкутувати цілу землю у день смерті Христа, аби сьогодні ми вкотре раділи світлом Різдва Христового і за темрявою Голгофського хреста також, на третій день, виразно бачили світло воскресіння нашого Господа і розуміли по новому слово нашого сьогоднішнього Євангелія: «Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його».

У Різдвяному Євангелії Господь Святий Дух через улюбленого учня Господнього, Івана промовляє чудесні слова: «А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога». Ці слова – спростування як самій темряві, так і носіям темряви. Темрява та її слуги хочуть або й навіть із найкращих намірів роблять усе, аби всі ви ходили навпомацки і закінчували свою дорогу в ямі (Лк. 6:39). Але вічний Божий Син народився у Віфлеємі, аби ви не скінчили свій шлях у ямі аду, а у світлі вічного Божого Царства, у житті вічному, у Божій любові, що так славно сяє у Немовляті Христові, у Господі розп’ятому за наші гріхи на хресті, у Христі воскреслому та Христі-Царі-Слові, Який сьогодні перебуває між нами.

Євангеліє чітко каже, що ви стаєте Божими дітьми через віру в Ймення Христове. Як добре, що Бог не такий як ті українські бізнесмени, що поспішають підняти ціни на продукти перед Різдвом, аби люди не змогли відсвяткувати Різдво Христове, як його описує давня українська колядка «Добрий вечір тобі, пане-господарю». Бо в тій колядці і столи застелені килимами, і на столах – калачі з ярої пшениці. Як добре, що Бог дарує нам прощення гріхів, спасіння, вічне життя, синівство Боже винятково через віру в Його Сина, Який теж у те найперше Різдво не тішився ані світлом палаців, ані теплом віфлеємських хат, а лежав сповитий у яслах, «бо в заїзді місця не стало для них...» (Лк. 2:7).

Як це добре, що наше народження до вічного життя відбувається не через волю грішних людей, а через народження від Того, Хто Сам зодягнувся у людське тіло святим і непорочним у Віфлеємі, аби в нашому народженні з води і Духа, зодягнути нас у Свою праведність і святість, записати нашій ймення на небесах і проголосити нас дітьми Божими. Жодна людина, жодне людське діло ніколи не могло, не може і ніколи не зможе вчинити нас дітьми Божими. Хто про таке заявляє, той перебуває у темряві, той біжить у зворотній бік до ясел зі сповитим Христом, той собою намагається заслонити хрест Голгофи і з усіх сил намагається сяяти яскравіше від Христа Спасителя у день воскресіння нашого Господа з мертвих.

Але слава Богові, що незважаючи на таку кількість фальшивих учителів, Слово сталося плоттю і далі перебуває між нами, повне благодаті і правди. Слава Господу, що Його благодать лине сьогодні до всіх вас із Його святого Слова, проголошуючи вас прощеними в Ім’я Христове, проголошуючи вас дітьми Божими в Ім’я Єдинородної Дитини Божої народженої у Віфлеємі.

Слава Господу, що Слово, яке сталося тілом, далі перебуває між нами, сьогодні причащаючи нас Своїми реальними та святими тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері, аби любляче пригорнути нас до Себе і запевнити про те, що ніхто і ніщо не відділить нас від Нього, бо Він пройшов Свій шлях від Різдвяних ясел до Голгофи, і до гробу, і до воскресіння, і до царювання по правиці Отця небесного.

Це бачать наші очі віри, але зближується той час, коли в час Його другого приходу ми будемо бачити повну славу Його, славу, як Однородженого від Отця. Бо Христос народився! Славімо Його! Амінь.

Христос народився! Славімо Його!

2012-01-07T07:31:00.001+02:00

«Та Ангол промовив до них: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме». І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!” (Євангеліє від Св. Луки 2:10-14).

Христос народився! Славімо Його!

Дорогі відвідувачі блогу "Українське лютеранство"!

У час поклоніння Спасителеві Христові, Немовлятку в яслах, прошу прийняти щирі Різдвяні та новорічні вітання від Української Лютеранської Церкви та побажання радісного святкування Доброї Новини – Воплочення вічного Єдинородного Сина Божого для нашого спасіння. Хай Він благословляє Вас у новому році, аби Ви далі віддавали славу Богу на висоті і раділи Його миром, який Він дає нам через Своє святе Євангеліє!

Христос народився! Славімо Його!

У Христі, нашому Спасителеві,

Вячеслав Горпинчук,

Єпископ Української Лютеранської Церкви

Проповідь на Надвечір'я Різдва Христового

2012-01-06T21:16:00.004+02:00

З’ЯВИЛАСЯ БОЖА БЛАГОДАТЬ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Бо з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці, і чекали блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса, що Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих (Тита 2:11-14).

Христос рождається! Славімо Його!

Дорогі брати і сестри, гріх – страшна і темна річ. Той, хто підбурив наших прабатьків до гріха – також особливим світлом або проникливістю людей не наділяє. Апостол Павло в 2 листі до коринтян (2:4) пише про «невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він – образ Божий». Що було би, якби тієї першої Різдвяної ночі пастухи з нашої сьогоднішньої євангельської оповіді, проігнорували світло Господньої слави? Ви скажете: «Цього бути не могло, бо та слава була такою, що вони аж перелякалися». І ви маєте рацію. Не можна ігнорувати очевидного.

Ангел не з’являється до невіруючих. Віруючі і мають страх, і слухають послання Боже. Тому пастухи не повертаються з пів-дороги до Віфлеєму, а знаходять Спасителя, сповитого в яслах. Як жаль, що так багато людей не йдуть до Віфлеємських ясел або вертаються з півдороги! Як жаль, що в і нашому житті трапляється так, що замість того, аби поспішати до Віфлеємських ясел, аби вклонитися Немовляткові, ми поспішаємо зовсім в інший бік, навіть не догадуючись, що всі інші дороги закінчуються пекельною прірвою.

Сьогодні час нам замислитися над своїм життєвим маршрутом. Де ви перебуваєте, дорогі брати і сестри? Чи разом із пастухами, що поспішають поклонитися Новонародженому? А може перебуваєте ви разом із безпечним і байдужим містом, в якому не знайшлося притулку для породіллі, з містом, яке незабаром буде голосити над смертю своїх дітей, яких повбиває нечестивий Ірод?

Сьогодні час нам роззирнутися довкола і відцуратися безбожності та світських пожадливостей, що намагаються заслонити тихе світло, що лине з Різдвяного Віфлеєму. Бо саме там сталася та чудесна та прекрасна подія, про яку звіщає нам Господь Святий Дух через Свого вірного проповідника, Апостола Павла.

«З’явилася Божа благодать», - каже він, «що спасає всіх людей». Кожен, хто хоче побачити Бога, хто хоче Йому поклонитися, хто хоче до Нього доторкнутися, хто хоче почути Його голос, звертайте свій погляд у ці дні до Віфлеємських ясел. До них поспішають першого Різдва пастухи. Над ними схилися Марія і Йосип, бо в них лежить не просто немовля, не просто син єврейки, але Син Божий – з’явилася Божа благодать.

Не просто народився черговий хлопчик, а з’явилася благодать. Народився не просто черговий єврей, який буде благословенням для свого народу, а з’явилася благодать, що спасає всіх людей. Благодаті цієї вистачить для всіх мешканців Віфлеєму. Благодаті цієї вистачить для всіх прибульців до Давидового міста, аби взяти участь у переписі Римської імперії. Цієї благодаті, що нині перебуває у яслах, вистачить на всю Римську імперію і на всіх людей без винятку, бо «з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей».

Ця благодать – для кожного з нас. Її ми не заслужили. Її не заслужили добрі діла, ані подвиги будь-яких ченців, подвижників чи святих, бо тоді благодать не була би благодаттю. Але благодать є благодаттю, бо це Божа незміренна і неосяжна любов, незаслужена нами любов до нас, грішних створінь. Джерело цієї благодаті – в Богові, і Бог нині лежить сповитий у яслах. У воплоченні Сина Божого благодать набуває дуже чітких обрисів.

Бо Ісус Христос – Любов у всій її досконалості, повноті та безмежності. З любові до кожного з вас, Він пішов на Голофський хрест, узявши на Себе всі ваші гріхи та провини і, принісши там за всіх нас одну, святу і досконалу жертву Богові на хресті. Бо «з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей». Благодать нерозривно пов’язана з Віфлеємом і благодать нерозривно пов’язана з Голгофським хрестом.

У Віфлеємі Син Божий лежав, сповитий у яслах. Недалеко від Голгофського хреста, було інше сповивання. Христове мертве тіло було сповито і покладено в ясла смерті. Але на третій день звідти вийшов Він переможцем над смертю – Своєю і нашою. Хоча по Голгофській смерті Христове мертве тіло було сповито і покладено в ясла смерті – звідти вийшов Він переможцем над смертю – Своєю і нашою. Бо Ісус Христос, сповитий у яслах, – Життя у всій його повноті. І сьогодні Ісусові слова: «бо живу Я і ви жити будете» (Ів. 14:19) стосуються вас, «бо з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей». Ви належите до тих, кого прийшов спасти Син Божий, Ісус Христос, Різдво Якого святкуємо ми нині.

Благодаттю Божою гріхи ваші прощені. Благодаттю Божою вам проголошено мир від Бога. Благодаттю Божою вам подаровано вічне життя у Божому Царстві. Вірте цьому посланню так само, як повірили йому пастухи нічної пори того найпершого Різдва і ви так само побачите Христа, воплочення Божої благодаті, що вас спасає, але побачите вже не Немовлятком, а побачите Царя слави, що йтиме на хмарах, аби вчинити останній суд, а віруючим дати вічне життя.

Сьогоднішній текст із Писання на цей Різдвяний вечір каже, що благодать Божа «навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці». Кажуть, що скінчивши один зі своїх розписів на високій стелі, Мікеланаджело зійшов із високих риштувань, на яких він працював упродовж кількох тижнів, що йому справді було боляче спрямовувати свій погляд на землю.

Подібним чином діє і Божа благодать, яка з’явилася до нас у Різдві Сина Божого, Ісуса Христа. Вона навчає нас, вона тренує нас дивитися не додолу, а не зводити очей з Господа Ісуса. Хтось скаже: «Ага! А ще на початку проповіді ви казали, що діла нас не спасають. А ще ви кажете, що Законом гріх пізнається!» Звісно, Закон навчає багато чого доброму. Всі Заповіді, які підсумовані в Декалозі, несуть корисне послання для цілого світу. Всі Заповіді, які підсумовуються у Двох: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» і: «Люби свого ближнього, як самого себе» - добрі. Господь каже: «На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять» (Мт. 22:37-40).

Але яке сповите дитя, окрім Віфлеємського Немовляти виконує ці Заповіді? Яке доросле дитя, окрім Ісуса з Назарету, виконує ці Заповіді? І хто з вас виконав усі ці Заповіді? Заповіді, звісно ж, хороші, добрі та повчальні.

Але вони не навчають християн так як це робить благодать. Вона діє через віру, створену в нас Господом Святим Духом і саме вона спонукає нас сказати рішуче: «Ні!» безбожності і саме благодать приносить у наше життя побожність і сповідування єдиного Бога у Святій Трійці. Так само благодать спонукає нас промовляти: «Ні!» світським пожадливостям, які нині, здається подолали майже всю нашу країну. Благодать Божа в Христі, народженому у Віфлеємі, вихоплює нас із лабет мирських пожадливостей і спасає нас від жахливої пастки, приманкою до якої вони служать – пастки смерті.

«Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона» (1 Кор. 15:10), - сповідував Апостол Павло. Все, що є доброго в ньому, все що його в ньому кращого і такого, що заслуговує похвали – все це благодаттю Божою, все це – через Христа, джерело та уособлення благодаті. Ця благодать відроджує і вас до життя поміркованого, праведного та побожного . Усе – з Христа. Усе – через Христа. Усе – заради Христа, Який є наш великий Бог і Спас.

Але це лише – початок, бо ми чекаємо «блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса». Ми чекаємо на прихід Христа у славі. Його благодать робить наше чекання не меншим від чекання Різдва Христового блаженним Семеном, пісню якого ми співали на сьогоднішній Вечірній. У першому приході Христа Спасителя, у час Його Різдва, Він був у яслах, Він був сповитий у людські пелюшки. Його на руках тримала Діва Марія і, тримаючи Його на руках, співав свою пісню старенький Семен. Але повернення Господа Христа буде у славі. То буде час воскресіння. Він спов’є наші душі у чудесні, прославлені тіла. Він візьме нас на Свої всемогутні, пробиті римськими цвяхами, руки і забере на у Свої ясла – чудесне, святе, вічне Царство Боже.

Апостол Павло каже сьогодні, що ми чекаємо блаженної надії, тобто виконання наших найбільших мрій про щастя, які може мати людина Божа, і однією з цих найбільших мрій є вічне життя у нерозривному союзі з Господом Богом. Виконання цієї блаженної надії бо Ісус, «Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах запопадливих».

Син Божий у те найперше Різдво стався людиною, одним із нас, але без гріха. У те найперше Різдво Ісус прийшов у цей грішний світ, аби благодаттю Божою, через те, що Він віддав Себе Самого за нас і очистив нас Своєю кров’ю, ми сьогодні називалися «вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Петр. 2:9).

Те дивно світло, яке сьогодні проливається на пастухів, що спішать поклонитися народженому Спасителеві; яке проливається із зорі на мудреців, що спішать зі Сходу поклонитися народженому Цареві; яке проливається на учнів з гори Преображення; якого сахається і падає наче мертва сторожа біля гробу воскреслого Спасителя; яке проливається цілющим промінням на нас зі сторінок Євангелія, у час приходу Христа, Різдво Якого ми святкуємо сьогодні, осяє нас у славі. І все це не з діл наших, не з діл Закону, а з Божої благодаті. Бо Христос народився! Славімо Його! Амінь.

Нове число Стягу - Редакторська стаття

2012-01-06T07:41:00.001+02:00

Вийшло друком нове число "Стягу". Традиційно "Стяг" містить новини з життя Церкви, проповідь Божого Слова та безліч цікавих матеріалів. Особливістю цього числа є Різдвяний вертеп та інтерв'ю з професором Деніелом Дойчландером, автором книги "Богослов'я хреста". Вашій увазі пропоную редакторську статтю.

РІЗДВЯНЕ ПОКЛОНІННЯ

Прийдімо, поклонімось,

Він – наш Спас.

Так лунає приспів у колядці №7 «Прийдімо, всі вірні» в нашому Українському Лютеранському Служебнику. Колядка ця, як і всі інші колядки, славить нашого Спасителя Ісуса Христа. Вона запрошує нас вчинити те, що зробили пастухи, які були на полі, і почувши Добру Новину від ангела, поспішили до Віфлеєму, аби поклонитися народженому Спасителеві (Євангеліє від Св. Луки 2:8-19). Ці слова також запрошують нас вчинити те, що зробили мудреці, які прийшли за Віфлеємською зіркою, аби поклонитися новонародженому Цареві та принести Йому свої дари: золото ладан і смирну (Євангеліє від Св. Матвія 2:1-12).

Таким має бути Різдво завжди – Христос, «Вітцівське Слово, що зодягнулось в тіло», обіцяний ще від часу гріхопадіння Спаситель світу і поклоніння Йому. Де цього немає, там немає і справжнього Різдва, а є якесь поганське свято, до якого Спас, Який у те перше Різдво лежав у яслах – непричетний. Може бути багато куті, пишний дідух, повна кількість страв, але Різдва не буде, якщо в центрі свята не перебуватиме Спас, Якому ми поклоняємось.

Справжнє Різдво святкуємо ми тоді, коли робимо те саме, що зробили пастухи – вони «побачивши (Дитинку, що в яслах лежала), розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено. І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...» (Євангеліє від Св. Луки 2:17, 18). Пастухи були першими євангелістами, які звіщали про народженого Спасителя. Будучи віруючими людьми, вони не могли стримати цієї новини, а ділилися нею повсюди і робили це правильно, «прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано» (Євангеліє від Св. Луки 2:20). Ці пастухи були справжніми віруючими, тому й не хвалилися своїми ділами, ані заслугами, а лише Богом. Робімо так і ми.

Справжнє Різдво ми святкуємо тоді, коли робимо те саме, що зробили мудреці зі Сходу. Вони прийшли поклонитися не Єрусалимові, не Іродові, хоча і Єрусалим і Храм, до розбудови якого вельми долучився Ірод, могли вразити будь-якого мандрівника. Натомість віруючі мудреці прийшли поклонитися справжньому Цареві, Цареві вічності – Христові. Їхнє поклоніння супроводжувалося дарами для Христа. Віддавна віруючі повторюють приклад цих мудреців, приносячи особливо щедрі пожертви саме на Різдво Господа Церкви.

Але на цьому поклоніння мудреців не завершилося. Мало би було з нього користі, якби вони повернулися до Єрусалиму і доповіли Іродові про Немовля Ісуса у Віфлеємі. Вони не були лицемірними інформаторами секретних служб та нечестивими виконавцями несамовитого тирана, а віруючими людьми, тому їхнє поклоніння продовжилося у послухові Слову, яке було об’явлене. «А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі» (Євангеліє від Св. Матвія 2:12). У світу своя дорога, у віруючих – своя. І та дорога беззаперечної довіри до Слова Божого, дорога правдивого поклоніння Христові.

Прийдімо, поклонімось,

Він – наш Спас.

Христос народився! Славімо Його!

Вячеслав Горпинчук

Аби наша віра мала вишкіл

2012-01-02T09:05:00.000+02:00

Отже, як я вже сказав, усе залежить від слів цього таїнства. Це – слова Христові. Ми справді повинні викласти їх щирим золотом і дорогоцінним камінням, нічого не тримаючи перед нашими очима більш старанно, аби наша віра мала вишкіл. Хай хтось молиться, поститься, ходить до сповіді, готується до меси і таїнства, як бажає. Ви робіть так само, але пам’ятайте, що коли не поставите перед собою слова заповіту і не збудитеся до віри в них і до бажання до них, то все це – просто глупство і самообман. Довгенько довелося би вам ваксувати своє взуття, чепуритися і убиратися, аби здобути спадщину, якби ви не мали листа і печатки, а вірили, бажали та шукали її, що вона мусить бути вам передана, хоча й ви обірвані, шолудиві, смердючі та найбрудніші з усіх.

Отже, якщо ви хочете отримувати це таїнство і заповіт гідно, то дивіться, аби ви ставили наголос на ці слова Христа, покладалися на них у сильній вірі і бажали те, що обіцяє в них Христос – тоді це буде вашим і ви будете гідні та добре підготовлені. Ця віра і впевненість мусить зробити і зробить вас радісними і пробудить сміливу любов до Христа, якою ви радісно почнете вести справді добре життя і зі щирого серця втікати від гріха. Бо той, хто любить Христа робитиме, звісно те, що Йому вгодне і залишить незробленим те, що Йому не вгодне. Але хто любитиме Христа, допоки не скушутує багатств цього заповіту Христового, заповіданого бідним грішникам з чистого милосердя та безкоштовно? Цей смак приходить з вірою, яка вірує і довіряє заповітові та обітниці. Якби Авраам не вірував у обітницю Божу, то ніколи нічого не добився би. Тож так само певно, як Авраам, Ной і Давид приймали Божі обітниці і вірували в них, так само певно й ми мусимо і приймати цей заповіт і таїнство.

Доктор Мартін Лютер, Трактат про Новий Заповіт

Проповідь на останню неділю перед Різдвом

2012-01-01T13:27:00.001+02:00

БОГ – СПАСІННЯ МОЄ!

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І ти скажеш дня того: «Хвалю Тебе, Господи, бо Ти гнівавсь на мене, та гнів Твій вщухає, й мене Ти порадуєш, оце, Бог – спасіння моє! Безпечний я, і не боюсь, бо Господь, Господь – сила моя та мій спів, і спасінням для мене Він став! І ви в радості будете черпати воду зі спасенних джерел! І скажете ви того дня: «Дякуйте Господу, кличте Імення Його, сповістіть між народів про вчинки Його, пригадайте, що Ймення Його превеличне! Співайте для Господа, Він-бо величне вчинив, і хай це буде знане по цілій землі!» Радій та співай, ти мешканко Сіону, бо серед тебе Великий, Святий Ізраїлів! (Ісаї 12:1-6).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Фил. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, 31 грудня і 1 січня – добрі дні для того, аби подивитися на минуле і на майбутнє. Останній день року може бути днем дослідження минулого року з огляду на Божу волю. Як ми жили? Як ми думали? Що ми говорили? Що ми робили впродовж минулого року? Чи порушували ми своїми думками, словами та вчинками Божу волю? Чи є нам про що жалкувати? Кого боялися ми минулого року – Бога, а може якусь людину? Кому ми довіряли нашу фінансову та фізичну безпеку? Чи була та довіра найперше до Бога? Чи боялися ми Божого гніву найбільше і через це уникали всякого гріха? Адже Бог гнівається на гріх. І Божий гнів не закінчується словами, а триває у вічності. Про Божий гнів Ісая в 34-оу розділі (2, 8-10): «Господній-бо гнів на всі люди, а лютість на все їхнє військо… Буде день помсти Господньої, рік заплати за заколот проти Сіону! І переміняться в смолу потоки його, його ж порох у сірку, і смолою палючою стане їхній край... Не погасне вночі ані вдень, дим його підійматися буде повік…»

Тож, якщо хоч на одне запитання із нашого сьогоднішнього дослідження ви даєте відповідь: «Ні! Я жив негідно», то сьогодні на першій службі Божій 2012 року вам слід щиросердечно попросити вибачення в Бога, нашого Творця і всякого добра Подателя і промовити: «Каюся!» Це – важливе слово і це слово – необхідне. Бо наступні слова з книги пророка Ісаї не стосуються тих, що не жалкують перед Богом за свої гріхи та переступи.

А спрямовані ці слова з нашого тексту Писання до тих, що сьогодні промовляють: «Каюся, Господи! Жалкую за мої гріхи та переступи, Господи!» До вас у перший день цього нового року Господь має послання через Свого любого пророка Ісаю. Святий пророк не просто промовляє Боже Слово – він виспівує: «І ти скажеш дня того: «Хвалю Тебе, Господи, бо Ти гнівавсь на мене, та гнів Твій вщухає».

Колись давно, подібну пісню співав співвітчизник Ісаї і провідник Божого народу, великий пророк Мойсей. Євреям загрожувало знищення від ворогів Бога – єгипетської армії, із нечестивим фараоном на чолі. У євреїв було, на перший погляд, безвихідне становище: позаду розлючена могутня армія, попереду – глибочінь Червоного моря. Але це було тим, що бачили фізичні очі. Очі ж віри бачили Бога і Він став надією і порятунком євреїв – Червоне море розступилося, народ Божий дном моря, як суходолом перейшов на другий бік, а військо нечестивців, які без віри погналися за віруючими, накрили глибокі води. Євреї увійшли в нове життя. Єгиптяни втратили й старе. Вчорашні раби стали вільними, а вчорашні рабовласники перетворилися на вічних рабів пекельного вогню.

Через це Святий Дух вклав у вуста Мойсея пісню, подібну до тієї, яку сьогодні співає Ісая: «Моя сила та пісня Господь, і Він став на спасіння мені! Це мій Бог, і прославлю Його, Він Бог батька мого, і звеличу Його!» (2 М. 15:2). Ісая, щоправда, співає про інше визволення. Воно – більше, грандіозніше і має вічні наслідки.

За євреями гналася могутня єгипетська армія – за нами женеться і нас переслідує армія наших гріхів та диявольської раті. Всі ми – грішні. Всі ми заслужили на наслідок гріха – смерть, тимчасову та вічну. Але сьогодні, навіть коли цей ворог наступає нам на п’яти, і оточує нас зусібіч, ми, разом із Ісаєю співаємо: «Хвалю Тебе, Господи, бо Ти гнівавсь на мене, та гнів Твій вщухає».

Але чому Ісая бачить, як вщухає Божий гнів? Може це єврейський народ стає все кращим з дня на день? Якщо так, то й у нас є надія, що наші діла можуть умилостивити Божий гнів. Але це зовсім не так! Ісая каже в чому причина вщухання Божого гніву. Він каже далі: «Мене Ти порадуєш!» «Не я порадую Тебе», - каже Ісая, а: «Мене Ти порадуєш!» Причина вщухання Божого гніву криється не в нас, а в Самому Богові. Радість настає не від людей, а настає вона від Бога. Бог має її подостатком. Він – джерело радості. Бути з Богом і не радіти – неможливо. Він завжди радує нас.

Так само як наша найбільша проблема – гріх, так і нашою найбільшою радістю є прощення гріхів і спасіння від наслідка гріха – смерті. Ісая продовжує: «Бог – спасіння моє!» Не мої діла, не мої заслуги, а спасіння наше – Бог. Ісая чітко, виразно і однозначно проголошує, що спасіння – від Бога. Ісая чітко заявляє, що Спаситель – Бог. Ісая, фактично, проповідує спасіння самою вірою в Спасителя-Бога. Жодним словом Ісая не згадує про діла Закону, бо як скаже через сім сотень літ одновірець Ісаї, Апостол Павло: «Законом-бо гріх пізнається» (Рим. 3:20).

Натомість Ісая проголошує: «Бог – спасіння Моє!» Ісая говорить про Христа. І говорить він про Христа Спасителя не лише тут, але й повсюди в своїй книзі. Сьогодні Він нам каже про те, що через Христа Бог більше не вас не гнівається. Сьогодні Ісая каже, що через Христа Бог радує вас. Як? Прощенням, повним прощенням усіх ваших гріхів і провин. Ті гріхи були на вас, але Христос, Якого об’являє Ісаї Бог, забрав ті гріхи на Себе і поніс їх на Голгофський хрест.

Аби сьогодні порадувати вас, Отець небесний змушений був пережити час неймовірної скорботи, коли замість нас, на хресті неймовірні муки і страждання терпів Його Син Єдинородний – наш Спаситель, Ісус Христос. Аби сьогодні ми могли промовляти: «Бог – спасіння моє», Ісус Христос, правдивий Бог і правдива людина, помер на Голгофі на нашому місці і замість нас. Ми можемо сьогодні проголошувати і то проголошувати радісно: «Бог – спасіння моє!», бо Син Божий на третій день по смерті воскрес із мертвих і живе, і царює тепер повіки віків.

Через це Ісая може далі промовляти, і з ним можемо сьогодні радісно проголошувати ми: «Безпечний я, і не боюсь». Ваша безпека – така само реальність, як і те, що ваш Спаситель – Бог. Про цю безпеку заявив був Апостол Павло в’язничному сторожеві: «Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім» (Дії 16:31).

Ця безпека стає нашою через саму віру в Христа. Якщо надіятися на щось інше, або паралельно і на Христа, і, наприклад, на свої діла, то це буде наче йти над прірвою, ступаючи однією ногою по надійному мостові, а другою впевнено ступати в порожнечу. Де опиниться людина в такому випадку? Звісно ж, у прірві! Але Ісая каже: «Безпечний я і не боюсь!» Ісая безпечний, бо надіється не на себе, а на самого Христа. Ми – безпечні і не боїмося, бо Госопдь Христос, як далі співає Ісая: «сила моя та мій спів, і спасінням для мене Він став!»

Разом із любим пророком Ісаєю і зо всіма святими – не бійтеся! Не боїться Ісая – не бійтеся і ви. Ваша сила – Христос. Не ви здолали гріх, а Христос. Не ви перемогли смерть, а Христос. Він – дуже сильний, бо Він – Бог, і Він – ваше спасіння. Не думайте, що ви достатньо сильні, аби справитися з гріхом, або з дияволом. Багато людей намагалися і сьогодні намагаються здолати смерть, але і це їм не вдається. Бо всі ми – заражені гріхом і кволі.

Але Христос – святий і досконалий. Христос – вічний і всемогутній. Тому здолати гріх, диявола і смерть може лише Христос. Він – долає ваш гріх. Він руйнує силу диявола. Він перемагає саму смерть і тому Він для нас став спасінням.

«Як важко нам змагатися із міццю сатани!» - співаємо ми в одному гімні. З власного, вже минулорічого досвіду ми знаємо, як важко боротися з гріхом. І мало не щодня ми чуємо про ходу смерті цим грішним світом. Нам, знесиленим і кволим треба сила – Христос. Ісая від Його Імені запрошує нас, отримувати силу-Христа на кожен день життя. «І ви в радості будете черпати воду зі спасенних джерел!» Ці джерела б’ють у нашій Церкві.

Одне з цих джерел – Святе Хрищення. У цому спасенному джерелі ви були викупані у воді й Слові. Апостол Павло ще називає Святе Хрищення «купіллю відродження і обновлення Духом Святим». Вертайтеся в каятті до вашого Хрищення, топіть у ньому Старого Адама і в радості виринайте зодягнутими в Христа.

Друге джерело – Слово Боже. Воно б’є не лише в Церкві, але й в кожному християнському домові, де є Біблія. Черпайте з цього джерела і то не раз на день, а регулярно. Згадуйте про це джерело щоразу, як питимете воду. Вода потрібна вам щодня. Щодня потрібне вам і джерело спасіння, Слово Боже.

Третє спасенне джерело – Свята Вечеря. Це особливе джерело б’є серед зібрання віруючих. Бо саме тих, що визнають і сповідують Спасителя Бога, причащає Христос Своїми правдивими тілом і кров’ю на відпущення усіх ваших гріхів і провин, і на життя вічне у Його Царстві. Ісая радіє циим джерелами, радіємо ними й ми, бо це в них дається на кожен день життя нам сила – Христос, а ще ця сила дається нам на життя вічне, на торжество не тільки над гріхом і дияволом, але й над самою смертю.

Бо наближається час повернення нашого Спасителя Бога у славі. Можливо повернення Христа настане в цьому 2012 році, а, може й, пізніше. Втім час марнувати нам не слід. Оскільки ми спасенні, то «дякуймо Господу, кличмо Імення Його, сповіщаймо серед нашого рідного народу про вчинки Його, пригадаймо кожному, що Ймення Його превеличне! Співаймо для Господа, Він-бо величне вчинив, і хай це буде знане по цілій землі!» Радій та співай, Церкво Христова, бо серед тебе – Великий, Святий Ізраїлів!» Нині Він перебуває у спасенних джерелах Слова і Таїнств, але скоро повернеться, аби воскресити всіх мертвих, а тобі дати вічне життя у Своєму святому Царстві і бути з тобою вічно. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь. (Фил. 4:23)

Молитва напередодні Нового року

2011-12-31T09:39:00.000+02:00

Отче небесний! Ти постійно піклуєшся про душі всіх людей. Простягни Свою всемогутню руку та захисти мене від нещасть, коли я ввійду в новий рік благодаті. Відмежуй мене від шкоди і небезпек, які можуть зустрічатися мені на шляху. Захисти мене від нещасних випадків і хвороб, і вбережи мене в спасенній вірі, яка зробить мене переможцем над будь-якими спокусами, сумнівами та невірством.

     Сьогодні я згадую про свої гріхи та переступи і прохаю Тебе - у ласці Твоїй і любові обмий їх усі без винятку дорогоцінною кров'ю мого Спасителя. У доброті Своїй наближуй мене до Себе, аби я міг ходити дорогами праведності. Хай моєю радістю і скарбом буде мир розуму та надія на небеса.

     Збережи в нашому суспільстві Своє спасенне Євангеліє і вчини успішною працю Церкви, яку заснував Твій Син, Ісус Христос, аби всі до останнього краю землі знали, що немає під небом іншого Імені, яке спасає, окрім Імені Сина Твого, нашого розп'ятого Спасителя і Господа.

     Боже! Ти єси зажди добрим до мене у ласці Своїй. Ти прощаєш мені гріхи мої щодня. Зішли мені благодать, аби в новому році я непохитно перебував у спасенній вірі і продовжував свій шлях, як дитя Твоєї родини, за допомогою Ісуса Христа, мого вічного Викупителя. Амінь.

З Молитовника

День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків

2011-12-30T09:55:00.000+02:00

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Даниїла. Даниїл і троє юнаків, Шедрах, Мешах і Авед-Неґо належали до еліти народу Юдеї, який було забрано у вавилонську неволю. Але навіть у чужому краю вони залишалися вірні єдиному правдивому Богові у своїй побожності, молитві та житті. Через таку непохитну вірність перед обличчям поганського ідолопоклонства, трьох юнаків було вкинуто у розпалену піч, з якої вони були врятовані Господом і вийшли неушкодженими (Даниїла 3). Подібним чином Даниїла було вкинуто до лев'ячої ями, з якої він також був урятований (Даниїла 6). Благословенні у всіх своїх починаннях Господом - і, незважаючи на ворожнечу деяких людей - Даниїл і троє юнаків піднялися до високих посад у Вавилоні (Даниїла 2:48-49; 3:30; 6:28). Зокрема, Даниїлові Господь об'явив тлумачення снів і знаків, які давалися цареві Навуходоносорові і цареві Валтасарові (Даниїла 2, 4, 5). Самому Даниїлові Господь дав видіння останніх часів.

Молитва на День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків:

Господи Боже, Отче небесний! Через чудесне втручання ангела, Ти врятував Даниїла з лев'ячої ями, а трьох юнаків із розпаленої печі. Спаси нині й нас через присутність Ісуса, Лева з племені Юди, Який подолав усіх ворогів наших через Свою кров і забрав усі гріхи наші, будучи Агнцем Божим, Який править тепер із небесного престолу з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Чим є посада служителів Церкви?

2011-12-28T09:44:00.001+02:00

Ця посада чи служіння, були доручені і покладені на них Самим Богом через законне покликання для того, щоб:

1. Годувати Божу Церкву правдивим, чистим і корисним вченням Божого Слова. Дії 20:28, Еф. 4:11, 1 Петр. 5:2.
2. Відправляти і роздавати Христові Таїнства, відповідно до Його запровадження. Мт. 28:19, 1 Кор. 11:23.
3. Правильно використовувати Ключі Церкви або ж Царства Небесного, відпускаючи або затримуючи гріхи (Мт. 16:19, Ів. 20:23), і виконувати все це, все це служіння (як каже Павло, 2 Тим. 4:5) на основі встановленої заповіді, яку задля навчання Сам Головний Пастир дав Своїм служителям у Своєму Слові (Мт. 28:20).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Обмова мені не завадить

2011-12-27T08:50:00.000+02:00

А тепер, коли вороги та противники Христа Господа також нас ганять, вважають нас за проклятих людей і кажуть: «Ви маєте диявола, а ваша доктрина – єресь», то страждайте з Господом Христом і продовжуйте навчати та проповідувати. Св. Павло каже нам (1 Кор. 4:13): «Ми стали, як kaqarmata те для світу, аж досі ми всім як ті викидки!» Обмова мені не завадить. Хіба ж Христос мій Господь не терпів насміхань і знущань, коли Його вважали за огидного черв’яка! Але Він Своїм проголошенням допомагав усім віруючим! Чому ж тоді християнський проповідник або побожний християнин не повинен охоче це зносити теж?

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

Без підказок не обійтися

2011-12-26T07:54:00.003+02:00

Фрагмент проповіді для дітей

Проповідь на неділю праотців

2011-12-25T13:07:00.005+02:00

НЕ ЛЯКАЙТЕСЬ!

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда, розцвітаючи, буде цвісти та радіти, буде втіха також та співання, бо дана йому буде слава Лівану, пишнота Кармелу й Сарону, вони бачитимуть славу Господа, велич нашого Бога! Зміцніть руки охлялі, і підкріпіть спотикливі коліна! Скажіть тим, що вони боязливого серця: «Будьте міцні, не лякайтесь! Ось ваш Бог, помста прийде, як Божа відплата, Він прийде й спасе вас! Тоді-то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик, бо води в пустині заб'ють джерелом, і потоки в степу!» (Ісаї 35:1-6).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місці прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, нещодавно газета «Лівий берег» заявила про те, що з огляду на кризу, що ніяк не може спинитися, українці можуть ще більше звертатися до «контактерів з паралельними світами». Іншим словом: через невпевненість і проблеми у цьому житті, люди часто звертаються до різноманітних ворожок і чаклунів. Ця сама газета зазначила, що 163 відьми лише в 2011 році витратили на рекламу диявольських послуг 4, 4 млн. гривень, тобто в середньому майже по 27 тисяч гривень на кожного ворожбита. А з кишень українців в руки слуг диявола перекачується майже 2 млрд. гривень на рік. Через такі інвестиції царство диявола, звісно, лише зміцнює свої позиції в Україні. Якби ж то ми не мали спокуси іти на мерехтливі болотні вогники диявола та його слуг! Та плоть наша – немічна.

Коли перед нашими очима недуга, сімейні проблеми або тяжке фінансове становище, ми маємо спокусу покластися на свої особисті сили і зазнаємо невдачі. Ми маємо спокусу покласти надію на людей і зазнаємо невдачі. Ми маємо спокусу звернутися до всяких шаманів і ворожок, що обіцяють вирішення сімейних проблем, зілення і зазнаємо невдачі.

Ще гірше буває тоді, коли диявол, аби здобути людську душу, дарує їй тимчасовий успіх, здоров’я або й багатство. У такі миті грішна плоть зовсім не хоче чути застереження Бога: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Мт. 16:26). А ще Господь дуже серйозно застерігає нас від поклоніння будь-кому або будь-чому окрім Нього. Послухайте, що Він каже: «Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене» (2 М. 20:5).

А хіба ми самі не відступалися від Бога? В тому, що часто наша рідна Україна виглядала, як пустиня, або випалений, позбавлений життя степ є і наша заслуга. В такі дні справді можуть опускатися руки і щезати сила, а в душі з’являтися страх: «Що ж то воно буде далі? Здається, що сьогодні дороги всі відкриті лише нечестивим. Де ж то Бог, на Якого ми надіємося?»

Слова пророка Ісаї сьогодні звернені до кожного з нас і вони сповнені надії і сповнюють надією нас: «Звеселиться пустиня та пуща, і радітиме степ, і зацвіте, мов троянда, розцвітаючи, буде цвісти та радіти, буде втіха також та співання, бо дана йому буде слава Лівану, пишнота Кармелу й Сарону». Це оновлення, цвіт, радість, втіха не з’являються самі по собі. Вони настають, бо «бачитимуть славу Господа, велич нашого Бога!».

Через Ісаю Господь Святий Дух пророкує про з’явлення слави Господньої. Ісая пророкує так, наче сам, особисто, стоїть тієї холодної ночі недалеко від Віфлеєму і бачить те, що побачили Різдвяної ночі пастухи. Читаємо в Євангелії від Св. Луки (2:9): «Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим». Ісая пророкує так, наче і його запрошено на весілля в Кну Галілейську, де Ісус перетворив воду на вино і «виявив славу Свою» (Ів. 2:11). Ісая пророкує так, наче особисто перебуває на горі Преображення і разом із учнями падає від сяйва хмари після того, як промовить Отець: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» (Мт. 17:5). Ісая пророкує так, наче разом із Апостолом Іваном падає наче мертвий, побачивши воскреслого Христа- Царя у славі та величі на небесах (Об. 1:12-17).

Життя не може бути там, де є гріх. Гріх несе смерть. Життя і процвітання не може бути там, де поклоняються дияволові, бо він – убивця і раніше чи пізніше він повбиває й своїх молільників. Життя може бути лише там де, є Бог і «один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус» (1 Тим. 2:5), Який Сам є Бог і Життя (Ів. 14:6). Це через Його прихід оживає пустиня світу і це в час Його народження повторюється заклик Ісаї із сьогоднішнього пророцтва: «Будьте міцні, не лякайтесь!» ангелами: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2:10, 11).

Ваші руки охлялі хай зміцнюються, бо Його руки – прибито римськими цвяхами до Голгофського хреста. Ваші спотикливі коліна хай підкріпюються, бо з ніг Христа розп’ятого, як і з рук Його, і з чола, і зі збичованого тіла спливає свята кров, що змиває геть причину вашої охлялості, вашої слабкості – гріх.

Годі опускати руки – краще їх підносити у вдячній молитві до Бога. Годі тремтіти колінам, краще їх зміцнити, ставши на них перед Сином Божим, Який воскрес на третій день по хресній смерті і воскрес, і причащає кожного з вас, ослаблених гріхом, що живе у вашій плоті, Своїми правдивим тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері, проголошуючи вас виправданими і спадкоємцями Його небесного Царства та вічного життя та кажучи через Свого улюбленого учня Івана: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому» (Ів. 6:54-57).

Ой, як радів Ісая цим часом, цими неділями Нового Заповіту, коли ваші руки охлялі зміцнюються та ваші коліна тремтячі підкріплюються Євангелієм Христа розп’ятого і воскреслого! Адже Бог, наша помста гріхові і дияволові, прийшов Немовлятком у віфлеємських яслах і Він нас спас. Не ми самі спаслися. А Бог нас спас. Поганий рятівник, у кого охлялі руки та спотикливі коліна. Такий рятівник не витягне потопаючого Петра із моря, не відновить зір сліпому, не поверне слух глухому, а немова не заговорить від доторку рук його. Так само як і не воскресить такий свого друга, в якого любить гостювати, і не підніме з мертвих дочку начальника синагоги та не перетворить похорон сина вдовиці на радість.

До таких рятівників спрямовують нас фальшиві учителі та неправдиві священики й пророки. Але не Ісая. Ісая нас спрямовує лише до Христа. Він бачить Того Єдиного, Хто спасає. Святий Дух через Ісаю вказує на Сина Божого, Христа, Який розплющує очі сліпим. Це – справжній Спаситель і від Нього не втікають – Його щукають, до Нього кличуть: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» До Нього навіть сліпі біжать, підстрибуючи! Бо Ісус розплющує очі сліпим.

Ісая спрямовує нас до Христа. Він наче каже: «Віруйте в Нього! Надійтеся на Нього і уповайте лише на Нього! Він – ваш Спаситель!» Книгу пророка Ісаї ми можемо назвати Євангелієм від Св. Ісаї, так часто і так багато цей любий пророк говорить про спасіння самою вірою в Бога. Бог – для Ісаї, як і для нас – Спаситель, Який відчиняє вуха глухим. «Еффата - Відкрийся!» - наче чує на віддалі 700 років Ісая і бачить, як Христос зцілює глухого немову і «відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно» (Мр. 7:36).

Є багато всякої літератури. Дорогою до канцелярії, недалеко від станції метро «Золоті ворота», мені регулярно намагаються втиснути якусь «духовну літературу», то кришнаїти, то якісь шамани, які маскуються християнством, що знімає «річні прокляття». Хтось таку літературу, собі на біду, купує. Але віруючі, як і в час пророка Ісаї, так і в наш часу у питаннях спасіння звертають увагу лише на Боже Слово. Такі віруючі були завжди. Бо де Слово Боже проповідується, там будуть і віруючі в Христа. Коли Господь Христос виконував ці чуда, про які звіщав за 700 років до Нього Ісая, то віруючі євреї говорили: «Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!» (Мр. 7:37).

Ісус робить усе добре. Бо Він – добрий. Нам бракує доброти, але не Ісусові. Цю доброту бачать люди. Про цю доброту звіщає Ісая, кажучи, що кривий буде скакати як олень. Свідками виповнення цього пророцтва та Ісусової вічної доброти стали й ті люди, які побачили здорову ходу чоловіка, що 38 років був паралізованим (Ів. 5:5-9). Цього, як це часто буває, не бачив релігійний провід, але це здаля бачив Ісая і ті, що вірили його слову, як віруємо його пророцтву й ми і бачимо виконання цього пророцтва і всіх пророцтв інших у Ісусі Христі, нашому Господі.

І ми радіємо цим, бо Христос – і наш Спаситель. Бо ті самі чуда, які Господь чинив, ставши скинією Свого тіла посеред євреїв, Він вчинить і в час Свого повернення. Славу тоді Його побачать не лише пастухи, що стережуть на полі отари свої, не лише гості весілля в Кані Галілейській, не лише учні, яких Господь покликав на гору Преображення, а весь світ. Бо то буде не прихід Немовляти, сповитого у яслах, а розп’ятого і воскреслого Царя, Якого сьогодні Ісая називає Богом, помстою і відплатою.

Для вас, що покладається у спасіння лише на Нього, Він є Спаситель сьогодні і таким буде вічно. Для тих же, що не вірували в Христа, переслідували Його вірних, коїли зло Він – помста і відплата. Бо воскреснемо не лише ми, але й невіруючі. Проте між віруючими і невіруючими є велика різниця. На невіруючих чекає воскресіння суду, і помста та відплата в невгасимому вогні пекла навіки віків.

А ми, благодаттю Божою ми віруємо в Христа і прощені, і маємо вічне життя. І будучи прощеними дітьми Божими, навіть у пустині та засушливому степу, для нас вже б’ють джерела та потоки води з Христового Євангелія у Слові й Таїнстві. Бо хоч ми немічні – сильний наш Господь. І дає Він нам не лише силу на кожен день нашої боротьби. Найголовніше - Він дає спасіння і вічне життя. Не за гроші, не за діла, а з благодаті Своєї незаслуженої нами Його великої любові. Навіть коли в нас будуть лише поразки в цьому світі, ми знаємо, що Христос, наш люблячий Господь, світ переміг. Через це ми не лякаємося, а віруємо і покладаємо всю нашу надію на Нього. Через це наші язики у вірі, що приймає цей дар спасіння, співають славу Спасителеві і ми молимося: «Прийди, Господи Ісусе!» Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь.

Годування овечок, а не створення робочих бригад

2011-12-24T10:23:00.000+02:00

Цілковито протилежним [до пастирського служіння] є сектантське активістське поняття про служіння в основному, як про "тренерство" мирян. Так, наче Христос сказав не: "Годуй овечок Моїх", а: "Організуй Моїх овечок у робочі бригади, аби вони здійснювали "справжнє" служіння самі!" Якщо завданням служіння є не роздавання Євангельських скарбів, а щось інше, то воно більше не є Євангельським запровадженням у сенсі АВ V, а запровадженням законницьким, легалістичним. Окрім того Євангельське служіння не є маніпулятивним. Воно цілковито покладається на Боже особисте діяння через Його святі засоби "коли і де Він того забажає" (АВ V:2), - а не тоді і де це можуть передбачити та призначити людські опитування, стратегії і "визначення цілей".

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

Засідання Правління Українського Біблійного Товариства

2011-12-23T08:50:00.008+02:00

Вчора разом із Секретарем нашої Церкви, братом Ігорем Рудзіком, я взяв участь у черговому засіданні Правління Українського Біблійного Товариства, що відбувалося в Українському Домі Біблії в Києві. Головував на засіданні Президент УБТ, пастор Г. І. Комендант. Було приємно почути, що за минулий рік було поширено майже 400 000 примірників Писання, ще приблизно така сама кількість примірників Слова перебуває на складах УБТ і готова до поширення нашим краєм.
Під час засідання членами Правління було висловлено критику на новий переклад Старого Заповіту, виконаний о. Рафаїлом Турконяком із Септуаґінти, який викривлює текст Писання. Зокрема мова велася про спотворений переклад Буття 3:15, або ж як ще ми його називаємо Протоєвангелія - першої обітниці про Месію та про Його перемогу над владою диявола.
В засіданні взяв участь також особливий гість з Ізраїлю, доктор Шломо Гіцак, який в минулому служив лютеранським пастирем, а тепер служить Президентом Єрусалимського Центру Біблійних Студій і Досліджень. Принагідно зазначу, що в наших парафіях можна отримати примірники нового перекладу Нового Заповіту.

Шукаєте Різдвяний подарунок?

2011-12-23T08:17:00.001+02:00

Шукаєте Різдвяний та новорічний подарунок? Що може бути ліпшого від книги? Особливо, коли та книга - "Найкраще з порталів молитви"? Ця книга допоможе Вашому другові або родичеві зорганізувати своє молитовне життя і починати кожен свій день упродовж цілого року з читання Св. Письма, молитовного роздуму (коротенької проповіді) на слова Біблії та молитви. Якщо Ви вирішили такий подарунок зробити, пишіть на мою поштову скриньку: vhorpynchuk@hotmail.com

Один закон і порядок для всього Божого люду

2011-12-22T08:49:00.000+02:00

Христос, аби приготувати для Себе прийнятний і улюблений люд, який буде пов’язаний разом у єдності через любов, скасував весь Закон Мойсея. І, аби не створити дальших нагод для поділів і сект, Він Своєю чергою, призначив один закон або порядок для всього Свого люду і то – свята меса. (Бо хоча Хрищення є зовнішній обряд, воно все таки відбувається лише один раз і не є практикою всього життя, як меса). Отже, не має бути іншого зовнішнього обряду для служби Божої окрім меси. А де використовується меса – там є правдиве поклоніння, навіть якби не було іншого – зі співом, грою на органі, дзвонами, церковними одежами, прикрасами та жестами. Бо все це додаток, вигаданий людьми. Коли Христос вперше запровадив це таїнство і виконав першу месу, то не було тонзури, риз, співів, пишної процесії, а лише вдячність Богові та використання таїнства. Відповідно до цієї самої простоти, апостоли та всі християни впродовж довшого часу відправляли месу аж допоки не постали різноманітні форми та додатки, відповідно до яких римляни відправляли месу по-одному, греки по-іншому. А тепер нарешті прийшло до ось такого: головне в месі забулося і нічого не згадується крім додатків людських!

Доктор Мартін Лютер, Трактат про Новий Заповіт

Нова громадянка Царства Божого

2011-12-21T07:31:00.000+02:00

"Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!" (Галатів 3:27) виспівувала київська парафія Воскресіння після того, як нове народження з води й Духа у Таїнстві Святого Хрищення отримала Оксана Гримайло, нова громадянка Царства Божого. Тепер вона зодягнена у Христа, її Викупителя, а ім'я її записано в небесну Книгу Життя. Ми щиро бажаємо новій дитині Божій рясних Господніх благословень і просимо в Нього для дитини Божої, Оксани, многая і благая літа!

День Св. Амвросія Медіоланського, пастиря і автора гімнів

2011-12-20T09:18:00.007+02:00

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Амвросія Медіоланського, пастиря та автора християнських гімнів. Він народився 340 року по Різдві Христовім у Трірі і став одним із найвеличніших латинських учителів Церкви (разом із Августином, Єронимом і Григорієм Великим). Св. Амвросій написав багато гімнів, найвідомішим з яких є Veni, Redemptor Gentium ("Спасителю народів, прийди"). Його ім'я також пов'язане з амвросіанським розспівом, який використовувала Церква в міланській провінції.
Маючи посаду світського губернатора, Амвросій намагався примирити християн у Мілані, що були поділені на фракції, між якими весь час точилися суперечки. Коли 374 року по Р. Х. мав бути обраний новий єпископ, то хтось із натовпу вигукнув: "Амвросій - єпископ!" А все зібрання таку ідею підтримало.
Така підтримка Амвросія, 34-річного чоловіка, який на той час вивчав Катехізис, привела до того, що 20 грудня він був охрищений, а потім висвячений на єпископа Міланського. Будучи сильним захисником віри, Амвросій переконав римського імператора Ґратіана заборонити 379 р. по Р. Х. аріанство на Заході. Наступник Ґратіана, Феодосій також, через спонукання Амвросія, чинив публічний опір аріанській єресі. Помер Св. Амросій у Велику П'ятницю, 4 квітня 397 р. по Р. Х. Будучи мужнім учителем і музикантом, він підтримував правди Божого Слова.

Молитва на День Св. Амвросія:

Боже! Ти дав слузі Твоєму, Амвросієві, благодать красномовно та у силі проголошувати Євангеліє. Будучи єпископом великої громади в Мілані, він безстрашно терпів зневагу заради Твого Імені. Милосердно дай таку досконалість у проповідуванні і вірності Слову Твоєму всім пастирям і єпископам, щоби народ Твій причащався божественною природою; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Миколая

2011-12-19T11:29:00.001+02:00

Сьогодні ми дякуємо Господеві за Св. Миколая, єпископа з Мир Лікійських (на території сучасної Туреччини). З багатьох святих, які згадуються Християнською Церквою, Св. Миколай (упокоївся 342 р. по Р. Х.) – один із найбільш відомих. Св. Миколай у багатьох країнах асоціюється із благодійністю, бо часто виявлявся справжнім другом тих, що перебувають у горі або біді. Голандці називають Св. Миколая Сінте Клаас, звідси Санта Клаус в англійській та інших мовах, а також досить успішна й нині радянська мімікрія - Дід Мороз, яким атеїсти намагалися замістити реального християнського єпископа - благодійника - Св. Миколая.
Ми особливо вдячні Господу за життя цього святого, який виявив наполегливість у захисті Слова Божого на Нікейському Соборі (сцена з того славного Собору та Св. Миколаєм зображена у Надбрамній Церкві Св. Трійці в Києво-Печерській Лаврі) та благочестивому християнському житті піклування про інших. Сьогодні чудова нагода подякувати Богові за цього єпископа і самому допомогти бодай одній людині, яка має гірше становище за нас.

Молитва на День Св. Миколая:

Всемогутній Боже! Ти наділив Свого слугу Миколая з Мир Лікійських невпинним даром благодійництва. Подаруй Твоїй Церкві благодаті ставитися у щедрості та любові до дітей та всіх бідних і згорьованих, а також ставати на захист тих, що не мають помічника, а особливо за тих, кого мучать сумніви або горе. Просимо це заради Того, Хто віддав Своє життя за нас, Твого Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Проповідь на 2-у неділю церковного року

2011-12-18T13:44:00.002+02:00

СОНЦЕ ПРАВЕДНОСТІ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Бо ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки. А для вас, хто Ймення Мого боїться, зійде Сонце Праведності та лікування в промінні Його, і ви вийдете та поскакаєте, мов ті ситі телята! І безбожних топтати ви будете, бо стануть за попіл вони під п'ятами ніг ваших у той день, що його Я вчиню, промовляє Господь Саваот. Згадайте Закона Мойсея, Мого раба, що йому наказав на Хориві устави й права щодо всього Ізраїля. Ось Я пошлю вам пророка Іллю, перше ніж день Господній настане, великий й страшний! І приверне він серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків, щоб Я не прийшов, і не вразив цей Край прокляттям! (Малахії 4:1-6).

Дорогі брати і сестри, вчені давно говорять про лікувальні властивості світла, а нещодавно швейцарські лікарі навіть продемонстрували різноманітні лампи, які лікують чимало недуг. Маєте проблеми з кістками – вам не обійтися без сонячного світла, яке також, через шкіру, спричиняє наш організм до активації вітаміну Д. Без сонячного світла в деяких людей можуть початися психічні розлади. Без світла, звісно, неможливо нормально пересуватися. А ще сонячне світло приносить нам тепло та масу енергії. Без сонячного світла не можливе нормальне життя рослин, бо не буде фотосинтезу. Сонце, головний постачальник світла – вкрай важливе для нашого життя.

Є ще інший вид світла – світло від вогнища. Часто світло від вогнища має приємні асоціації – найчастіше з відпочинку на природі. У відблисках його полум’я ми бачимо обличчя наших рідних і друзів. Але біда тоді, коли це світло йде з пожежі. Саме зі згадування подібного світла розпочинається сьогоднішнє пророцтво Малахії. Пророк бачить у майбутньому страшне світло – день, що палає, як піч.

В печі горить все – так само буде і в той день. Це – день повернення Господа Христа у славі. Почуйте це, невіруючі! Почуйте це, всі грішники! Бо від цієї неділі залишилося до того дня ще менше часу. Той день буде жахливий для всіх, що чинить беззаконня. Чому так станеться? Невже не можна буде заховатися в якомусь підземному бункері? Невже не можна буде забратися на якусь святу монастирську гору або втекти в якусь віддалену пустиню і там все переждати? Ні!

Господь каже, що день палає, як піч – усе, що є в той день займистого, буде горіти, додаючи до палахкотіння печі Страшного суду. А може нас це не займе? Що ж, визначити це легко. В наступних словах Господь через пророка Малахію каже, що «стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою». У час, коли зросли дуже ціни на газ, популярністю користуються котли на альтернативному паливі. Часом на трасі я бачу рекламу котлів, які гарно та ефективно спалюють солому. Їх рекламують і, певно, на них є попит. Чому? Бо солома гарно горить!

Бог каже, що всі пишні і безбожні – солома для Його дня. Солома – кожен, хто пишається своїми особистими ділами, а не Богом. Солома – кожен, хто зневажає Бога, а звеличує себе. Кожен, хто не вірує в Бога та живе так наче Бога немає – солома. Солома – кожен, хто діє так наче Бог не помічає його злих вчинків і гріхів. І кожен, хто так думає, говорить або робить – згорить, як солома у печі, або енергоефективному котлі. Кожен, хто так думає, говорить або робить, буде спалений як солома і не залишиться на цій землі від нього ані кореня, ні галузки. Згорять усі вілли, маєтки, пам’ятники та інша стерня. Як не згоріти? Як залишитися нам живими і вийти, як троє юнаків із розпаленої печі в Книзі пророка Даниїла цілими та неушкодженими з вогню Божого гніву? Відповідь одна: покаятися в гріхах, боятися Бога, і покласти на Нього усю нашу надію!

Сьогодні до тих, що бояться Бога, що вірують у Нього, Він звертається особисто і каже: «А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце». Для вас, що боїтеся Бога, як боявся Його Йосип, коли у відповідь на спокусу, відповідав: «Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» (1 М. 39:9), Бог обіцяє Сонце Праведності. Не палаючий вогонь у печі, а Сонце. Вогонь Божого гніву особливий, бо він спалює усе, до чого лишень доторкується своїми полум’яними язиками.

Сонце, яке обіцяє Бог через пророка Малахію – теж особливе. Це – Сонце Праведності. На звичайному сонці, яке обігріває нашу землю є плями. А на Сонці Праведності, на Ісусі Христі, бо це про Нього тут говорить Бог, жодної плями чи вади немає. Бо Ісус – Єдинородний Син Божий. Він – святий, а де святість, там немає місця для плям і гріха. Там немає місця для диявола і його огидних і мерзотних злочинів. Де є святість – там немає місця для гніву Божого і смерті, яка є заплатою за гріх.

Часом ми чуємо застереження для гіпертоніків або інших людей, що мають серцево-судинні хвороби, аби вони були обережні у час особливої активності сонця. Причина для такої обережності криється у магнітних бурях, що викликають зміни в тискові, головні болі, кволість та інші біди.

Але що буває, коли є особлива активність Сонця Праведності? Ви спитаєтеся: «А як нам визначити цю особливу активність? Про неї у прогнозах погоди анічичирк!» Звичайно! Світ волів би, аби про це Сонце Праведності не згадувати зовсім, бо діла світу – злі (Ів. 7:7). Про особливу активність Сонця Праведності свідчить Господь Святий Дух і робить Він це через Євангеліє. Ця особлива активність Сонця Праведності проявилася у Його Різдві, до якого нині ми готуємося.

Ця особлива активність Сонця Праведності, Ісуса Христа, проявилася у зціленнях, у воскресіннях, у масі інших чуд, які Господь Христос здійснював упродовж усього Свого земного служіння. І найяскравіше ця особлива активність Сонця Праведності виявилася у найтемніший день людської історії – Велику П’ятницю, коли Ісус, Сонце Праведності, забрав на Себе усі наші плями і покрив їх усі до однієї Своєю дорогоцінною і святою кров’ю, згаснувши на Голгофському хресті, аби на третій день знову засяяти на весь світ праведністю Воскреслого із гробу і діяти, діяти, діяти. Діяти сьогодні і тут.

Особлива активність Сонця Праведності відбувається кругом, де зібрані богобійно довкола Слова і Таїнства. Звісно – наше напрестольне Євангеліє надруковане на папері. Звісно – на дискосі – хліб, а у чаші – вино. Але саме ці засоби обрав Господь, аби вони були тими промінцями, що доходять до кожного з нас, де б ми не були зібрані. Сонце Праведності, Христос – на небесах, але й Він тут – поряд із нами. Уявіть, що було би, якби ви опинилися поряд із звичайним сонцем. Ви би згоріли. А знаєте, що сталося із улюбленим Христовим учнем, Іваном, коли він зустрівся із Христом у небесній славі. Хай про це скаже сам Іван: «І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий» (Об. 1:17). Впав немов мертвий. Ось що було би з нами, якби ми зараз раптом опинилися в нашому грішному тілі біля воскреслого, прославленого Христа на небесах.

Але коли ми тут, на землі, то проміння сонця нас гріє і виявляє чимало лікувальних властивостей. Так само поки ми тут, у нашому грішному тілі, Ісус Христос, Розп’ятий і Всокреслий Господь, Сонце Праведності зцілює нас Своїм лагідним промінням – Словом про прощення усіх ваших гріхів, Словом про Його виняткову до вас любов, що ніколи не перестає, Словом про велику радість щоденної зустрічі з вами, Його любими дітьми у час Його особливої активності – в неділю, на літургії нашої рідної Української Лютеранської Церкви.

Пророк Малахія каже, що відбувається – лікування в промінні Його, лікування від нашої найбільшої і найстрашнішої недуги – гріха. Христове Слово до вас сьогодні: «Ваші гріхи прощені». Тіштеся Його лагідним посланням, радійте Його лагідним промінням, яке колись облило було вас у Таїнстві Хрищення так що ви самі стали зодягнуті у Христа і в очах Божих виблискуєте наче зірочки праведності, віддзеркалюючи Христову праведність і Його любов на своїх ближніх. А коли нас у житті огортає темрява біди, неспокою, туман сумнівів, то Господь Сонце Праведності розганяє цю страшну темряву та жахливий морок промінням Свого Слова, щойно на очі нам та у вуха наших ближніх потрапляють цілющі літери Писання.

А ще особлива активність Сонця Праведності сьогодні виявляється у Його запрошенні тих, що бояться Імені Божого, до Святої Вечері. Я не чув про світло-терапію в середині людського тіла. Можливо ласкавий Бог колись сподобить якогось вченого до такого винаходу. Але ви, християни маєте цю світло-терапію вже сьогодні, споживаючи у лагідних промінцях хліба та вина, могутню праведність, святість, вічність і любов правдивих тіла та крові Христа Ісуса, Сонця Праведності. Ззовні нас лікує Хрищення в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Всередині лікують нас Христові тіло та кров. І всюди-всюди лікує нас Його святе і непомильне Слово Христа, Сонця Праведності.

З такими ліками ви – більше не солома, яку жене вітер і палить вогонь. Господь порівнює зцілених Христовою праведністю із ситими телятами. А чому? Ми це бачимо із наступних слів, що описують дії цих тварин. Ви, певно чули про такий вислів «теляча радість» - особлива, бурхлива радість, радість від несподіваних вражень у погідний, сонячний день. Перші ознаки цієї радості ми маємо, отримавши прощення наших гріхів і провин, яке ми отримуємо самою вірою в Христа. Але це – лише початок.

Пророк Малахія каже, що «ви вийдете та поскакаєте, мов ті ситі телята!» Це відбудеться в час воскресіння. Безбожні та ті, що покладалися у своєму спасінні на себе та на свої діла, будуть горіти як солома. А ви, що віруєте в Христа, що покладаєтеся у своєму спасінні лише на Нього, будете мати неймовірне щастя, захоплення і радість, коли повернеться наш Господь Христос, Сонце Праведності, у славі. Ваші воскреслі тіла будуть святі, як і тіло воскреслого Спасителя. Ви будете ситі та здорові, бо у Царстві Небесному, для якого вас воскресить Ісус, гріха більше не буде, а отже не буде більше жодного страждання і смерті. А ще там не буде жодного безбожного і жодного невіруючого. А будуть там усі віруючі в Христа. Це сьогодні обіцяє пророк Малахія. Це сьогодні гарантує вам наш Розп’ятий і Воскреслий Господь Ісус Христос, Сонце Праведності.

Про це свідчив Іван Христитель, якого в сьогоднішньому пророцтві Господь Святий Дух називає ще Іллею, який мав прийти, аби вказати віруючим слухачам Слова і одноплемінникам Малахії, євреям, на Христа. Хай Господь Святий Дух, Який через Сонце Праведності, живе всередині вас, свідчить про це вашим рідним, аби привернути і їхні серця до Христа, в Якому зцілення і життя вічне. І самі купайтеся в цілющому промінні Христа, Сонця Праведності, в Його Слові і Таїнстві щонеділі і щодня. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

День Св. Івана Дамаскина, богослова та автора гімнів

2011-12-17T12:40:00.002+02:00

Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Івана Дамаскина (675-749 р. р), великого упорядника православних сповідань і останнього великого грецького богослова. Будучи уродженцем Дамаску, Іван покинув впливову посаду на ісламській державній службі, щоб присвятити своє життя християнській вірі.

Приблизно 716 року Господнього він вступив у монастир поза Єрусалимом і був висвячений на священика. Коли візантійський імператор Лев Ісавр 726 року Господнього видав постанову, яка забороняла ікони (образи), Іван такій постанові вчинив опір. У своїх Апостольських бесідах він доводив легітимність шанобливого ставлення до образів, що принесло йому пізніший осуд від Іконоборчого Собору 754 року Господнього.

Іван також писав праці на захист православної віри проти сучасних єресей. До того ж він був обдарований автор гімнів і зробив свій внесок у літургію Візантійських церков. Його найбільша праця - Джерело мудрості, стала масивною збіркою істин від попередніх християнських богословів, що покривала практично кожну доктринальну тему. Підсумок Іваном Дамаскином православної віри залишив тривалий слід і в Східній, і в Західній Церкві.

Молитва на День Св. Івана Дамаскина:

Господи! Через Свого слугу Івана Дамаскина Ти у силі проголошував таємниці правдивої віри. Зміцни нашу віру, аби ми могли сповідувати Ісуса правдивим Богом і правдивою людиною, співаючи хвалу воскреслому Господеві, щоби силою Його воскресіння, ми також могли отримати радість вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Залишатися на царській дорозі

2011-12-17T07:26:00.000+02:00

Никодим переймається мирськими справами, цим життям та іншими речами, які суперечать Десяти Заповідям – подібними шахрайствами переймалися Анна й Кайяфа. Інші хочуть бути надто розумними і намагаються знати надто багато. Але ми мусимо йти просто вперед, не відхиляючись ні ліворуч, ні праворуч. Ми мусимо залишатися на царській дорозі, ідучи за здоровим Словом, не соваючи носа в справи ангельські… Щодо решти, то все що знати я не повинен, залишаю те Богові. Христос на манівці мене не заведе. Не для мене це – блудити та кидати стежку – якщо я це робитиму, то скручу собі в’язи.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

З читання на пору Різдвяного посту

2011-12-16T08:31:00.002+02:00

Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо, щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобичею їм, і пограбувати сиріт... А що ви чинитимете в день навіщення, і наглої згуби, що прийде здалека, до кого втечете за поміччю, і де позоставите славу свою? Нічого не лишиться – тільки зігнутися між полоненими, і попадати між позабиваними... (Ісаї 10:1-4).

Черговий том вибраних творів Лютера англійською мовою

2011-12-15T08:07:00.001+02:00

У видавничому домі "Конкордія" (Сен-Луїс, США) вийшов друком черговий, 60-ий том вибраних творів доктора Мартіна Лютера англійською мовою. Даний том містить перемови доктора Лютера до різноманітних книг Біблії. Як зазначає у своєму блозі Превелебний Пол Маккейн, "передмови Лютера дають детальний звіт про літературу пори Реформації". Придбати цей том в США можна буде за суму від $34.99 до $49.99 за примірник. Більше інформації можна отримати через посилання: http://www.cph.org/p-19303-luthers-works-volume-60-prefaces-ii-1532-1545.aspx?SearchTerm=luther%27s%20works%20volume%2060

Лише з цього живе Церква

2011-12-14T08:44:00.001+02:00

Сучасні очі, які розбігаються через нескінченні безперервні війни про технічні, хоча й украй значущі деталі, найімовірніше виявлять дивним і наївним доказ із Писання, який наводить Апологія як теорему: "Служіння Слова має Божу заповідь і славетні обітниці" (ХІІІ:11). Цитуються лише Римлян 1:16 і Іс. 55:11! Але те, що не мається на увазі якесь просто "служіння теоретично", чітко видно з уже усталеного параграфа, який говорить без дальшого Біблійного доказу: "Церква має заповідь призначати служителів".
Божественне запровадження служіння тут або деінде в Книзі Злагоди не розглядалося. Набагато нагальнішим було питання про справжню природу та завдання того служіння. Хіба Бог запровадив належним чином кваліфікованих "переосуществленців" або "жерців меси", з абсолютним ієрархічним контролем над вірою і життям на додачу? Саме проти цієї гротескності Апологія зареєструвала Євангельську трансформацію Реформації: служіння - для роздавання скарбів Євангелія, і лише для цього, бо лише з цього живе Церква.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

День Св. Апостола Андрія Первозванного

2011-12-13T12:03:00.003+02:00

Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Апостола Андрія Первозванного. Св. Андрій, брат Симона Петра, народився у галілейському селі Віфсаїді. Будучи учнем Св. Івана Христителя, Андрій став першим з Ісусових учнів (Івана 1:35-40). В Євангеліях його ім'я з'являється на початку списків Дванадцятьох. Саме він познайомив свого брата Симона з Ісусом (Івана 1:14-42). В повному сенсі цього слова він був першим місіонером у рідному краї, а також закордоном (Івана 12:20-22).
Передання свідчить, що Андрія було замучено на хресті у формі літери Х. Вважається, що 357 року по Р. Х. його тіло було перенесено до церкви Всіх Апостолів у Константинополі, а згодом перенесено до собору в Амалфі, в Італії. Повість Врем'яних літ, наш давньоруський літопис, зазначає, що Св. Апостол Андрій Первозванний побував і на київській землі. Наш Український Лютеранський Служебник згадує про Св. Андрія Первозванного в гімні 119 "Понад крик юрби і гамір":

Так колись Андрій апостол
Кинув дім і всю рідню,
І на нашу Україну
Приніс Добру Новину.

Молитва на День Св. Апостола Андрія Первозванного:

Всемогутній Боже! Благодаттю Твоєю Апостол Андрій виявив послух до поклику Твого Сина про те, щоби бути Його учнем. Дай нам також, аби ми слідували в серці і житті за Господом Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Союз робить усе спільним

2011-12-12T09:45:00.002+02:00

Христос призначав ці дві форми хліба та вина, а не одну, аби далі зазначити про той особливий союз і спільноту, які ми маємо в цьому таїнстві. Бо немає ближчого, глибшого і нероздільного союзу ніж союз їжі з тим, кого годують. Бо їжа входить всередину і засвоюється самою природою і стає однією сутністю з людиною, яку годують. Інші союзи, які досягаються такими речами, як-от: цвяхи, клей, шнури і тому подібне не роблять однієї неподільної сутності з поєднаними об’єктами. Таким чином в таїнстві ми також стаємо поєднані з Христом і чинимося одним тілом з усіма святими настільки, що Христос піклується про нас і діє від нашого імені. Це так наче Він є тим чим є ми, і Він піклується про все, що непокоїть нас і навіть більше від того. Своєю чергою ми також піклуємося про Христа наче ми – то Він і такими вкінці ми й справді будемо – ми станемо на вигляд як Він. Як каже Св. Іван: «Знаємо, що, коли з'явиться, то будемо подібні до Нього» [1 Ів. 3:2]. Настільки глибокою і повною є ця спільнота Христова і всіх святих із нами. Таким чином на Нього нападають наші гріхи, а Його праведність нас захищає. Бо союз робить усе спільним аж допоки в кінці Христос не знищить гріх у нас повністю і вчинить нас такими як Він Сам у Останній День. Так само цією самою любов’ю ми маємо бути поєднані з нашими ближніми: ми – в них, а вони – в нас.

Доктор Мартін Лютер, Про блаженне Таїнство тіла Христового

Проповідь на 1-у неділю церковного року

2011-12-11T13:38:00.002+02:00

ПАГІНЕЦЬ ПРАВЕДНОСТІ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Ось дні настають, говорить Господь, і Я виповню добре те слово, що Я провіщав про Ізраїлів дім і про дім Юдин: тими днями та часу того Я Давидові зрощу Пагінця праведності, Він буде чинити на землі правосуддя та правду! Юда буде спасений в тих днях, а Єрусалим буде жити безпечно, і його будуть кликати так: Господь – наша праведність! Бо так промовляє Господь: Нема переводу Давидовим мужам, що мають сидіти на троні дому Ізраїлевого, і нема переводу в Левитів священиків перед обличчям Моїм тому мужеві, що буде приносити цілопалення, і спалювати хлібну жертву, і приносити жертву всі дні! (Єремії 33:14-18).

Дорогі брати і сестри, нещодавно я натрапив на термін «глобальне знеліснення». Вчені кажуть, що щороку на землі знищується 14 мільйонів гектарів лісів. Це приблизно ¼ територія України. Які основні причини? Мати із землі більше користі, зокрема мати сільськогосподарські угіддя. Ліс спалюється, викорчовується, бо селянам потрібен ґрунт для того, щоб засіяти землю пшеницею, засадити картоплею та іншими корисними рослинами. А ще селянам не потрібні дикі дерева. Їм потрібні дерева, які приносять плоди: груші, яблука, вишні, сливи, добрі дерева. Господь Ісус Христос із деревами часом порівнює людей. В Євангелії від Матвія Він каже: «Або виростіть дерево добре, то й плід його – добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його – злий. Пізнається бо дерево з плоду» (12:33).

Сьогоднішній наш Біблійний текст писався у той час, коли було вже спалено один великий людський сад – Ізраїль. Ця країна була зруйнована, спалена і депортована ассирійцями. Сокира була вже прикладена до іншого саду, сірник ось-ось мав торкнутися дерев з іншого саду, який звався Юдея у якій і жив наш любий пророк Єремія. Палієм мав бути Вавилон, язичницька імперія, що зруйнує Єрусалим, розвалить Храм, а юдеїв вижене на довгі 70 років у неволю.

Чому ці біди сталися із Ізраїлем і Юдеєю? Чому їхні столиці були захоплені, зруйновані, наче ті величезні масиви лісу, що руйнуються сьогодні, а самі мешканці, які пишалися тим, що вони – народ Божий, були вигнані у неволю? Чому над Ізраїлем і Юдеєю пронісся палючий вогонь? Бо вони були деревами поганими. Вони не приносили доброго плоду, а плоносили злом: невірством, зневагою до батьків, вбивствами, блудом, крадіжками, неправдомовством і заздрощами.

Збулося те, що пророкував про їхнє майбутнє Мойсей: «Роздражнили Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгнівили своїми марнотами, тому роздражню Я їх тим, хто не народ, нерозумним народом розгніваю їх. Бо був загорівся огонь Мого гніву, і палився він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір. Я на них нагромаджу нещастя, зуживу Свої стріли на них. Будуть виснажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та заразою лютою, і зуба звірини нашлю Я на них, з отрутою плазунів по землі. Надворі забиватиме меч, а в кімнатах страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим... Їх виноград з винограду содомського та з піль тих гоморських, винні ягоди їхні отруйні то ягоди, вони грона гіркоти для них, вино їхнє зміїна отрута і гадюча погибельна їдь» (5 М. 32:21-32).

На сьогодні в Україні мешкає майже 46 мільйонів людей: чоловіків, жінок, дітей. Великий людський сад. Але які ми дерева з Божого погляду? Хто ми? Непотрібні лісові хащі чи родючий сад? Що ж, подивімося на свої плоди. Мало не щодня наші ЗМІ повідомляються про все більшу безправність і все більшу корупцію у країні. За різними економічними свободами ми опускаємося все нижче й нижче у списку країн, займаючи ганебні місця посеред африканських тираній. Все більшою стає прірва між невеличким гуртом мультимільярдерів та вельми заможних чиновників і масою зубожілого люду. Це – на національному рівні.

А як щодо кожного з нас? Як щодо нашого життя вдома, на роботі, в суспільстві, в церкві? Адже наша країна, наш народ складається з окремих людей. Загляньмо в серце. Тільки не серце нашого ближнього, куди нас спонукає дивитися диявол і наша грішна плоть. А в наше особисте серце. Які думки були в ньому впродовж минулого тижня? Які слова виходили з нього? А які вчинки?

Нам є за що шкодувати, бо й це ми долучилися до того, що таку Україну садом не назвеш. Більше напрошується слово ліс з дерев, що ростуть, не приносячи доброго плоду. Про такі дерева Господь каже: «Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається» (Матвія 7:19). За наші гріхи на нас чекає вогонь Божого гніву. Такий вогонь колись спалив був Ізраїль і знищив Юдею. Але вогонь Божого гніву не закінчується лише цим життям. Для безнадійних грішників він продовжує палати в аду, в огняному озері, завдаючи нестерпних мук боговідступникам упродовж цілої вічності.

Де знайти вихід з цих хащ? Самим нам нізащо не вибратися з них. Самим нам нізащо не позбутися загрози палючого Божого гніву. Вихід є лише в Господа. Сьогодні Він через пророка Єремію каже: «Ось дні настають, говорить Господь, і Я виповню добре те слово, що Я провіщав про Ізраїлів дім і про дім Юдин». Ваш досвід може засвідчити вам, що часто люди, навіть на перший погляд великі та поважні, слова кидають на вітер. Але Господь завжди виконує Своє Слово. Він виконує погрози до не розкаяних грішників. І виконує добре слово до тих, що каються у своїх гріхах і довіряються Господу.

А що це за добре слово? Може Господь каже, що Ізраїль і Юдея зберуться на силах і самі зможуть здолати все те зло, що криється в їхніх серцях? Якби це було можливо з ізраїльтянами та юдеями, то й ми могли би сподіватися на такі само результати. Але Господь не каже, що ізраїльтяни або юдеї щось виконають. Бог каже, що Він виконає Своє слово. І воно – добре. Всяке добре давання і дар досконалий – лише від Бога (Як. 1:17). А слово Боже – про обіцяного Спасителя.

Сьогодні через пророка Єремію Господь називає Його Пагінцем праведності, Який вийде з Давидового роду, тобто з племені Юди. Ще від часу патріарха Якова, всі віруючі вірували в особливого Сина Давидового – Месію, Христа, Який розчавить голову сатані і визволить усе людство від влади гріха, диявола та смерті. І ось перед падінням Єрусалиму, перед руйнуванням Храму Господь вкотре повторює цю обітницю, аби і юдеям за часу Єремії і нам, українським лютеранам ХХІ століття вказати на те, що спасіння – від Господа і, щоб ви жили, Він зрощує Пагінця праведності.

Не юдеї зрощують цей Пагінець. Не ми зрощуємо цей пагінець. Бо зле дерево, як знаємо приносить лише злі плоди. Ми зрощуємо лише те, що мусить бути відданим вогню. Але Бог зрощує Свій Пагінець. Цей Пагінець отримає тіло від Давида, бо Діва Марія – з Давидового роду. Але Пагінець цей – від Бога і Пагінець цей – Бог.

Ізраїль і Юдея відступилися від Бога і вони втратили благословення, втратили країну, а багато людей втратили ще й життя. Бо де є Бог – там є життя. Бо Бог є Життя. Де є Бог – там є любов. Бо Бог є Любов. Де є Бог – там всі інші благословення, бо це ж Він – наш люблячий Творець. І ось Бог – Життя, і Бог – Любов стає Пагінцем посеред лісу, приреченого на знищення.

Ліс, усе людство, приречене, бо ми всі – грішні. Але цей Пагінець, Ісус Христос – безгрішний. Коло Нього все буде рушитися, палати, руйнуватися, але Він буде зеленіти, жити та процвітати, бо Він не лише досконала людина, Він – святий Бог. Зла і підступу в Ньому немає. Єремія пророкує, що «Він буде чинити на землі правосуддя та правду!» Тільки правосуддя і правду. Але для чого Він це чинить? Бо це в Його божественній природі і це в Його святій людській природі.

Проте це ще не все. Зауважте, яку чудесну обітницю проголошує далі Бог. «Юда буде спасений в тих днях, а Єрусалим буде жити безпечно, і його будуть кликати так: Господь – наша праведність». Господь – наша праведність. Він це чинитиме для нас і заради нас. Він виконуватиме Закон на нашому місці і замість нас. Від народження ми не маємо праведності. Але ось є Той, Хто є Пагінець праведності, Господь Ісус. І до того ж Він – наша праведність.

За природою ми – неправедні, злі дерева. Але є Він – Пагінець праведності. Злі дерева з одного боку і Пагінець праведності з іншого боку. Але Бог називає Його нашою праведністю. І для цього Він має абсолютно вагомі підстави. Бо цей Пагінець, Ісус Христос бере на Себе всю нашу неправедність, несе її на Голгофський хрест і там обмиває її своєю праведною, святою кров’ю. Вогонь гніву Божого був спрямований на Ісуса Христа, праведного, аби нам заради Його невинних страждань простити усю нашу неправедність. Праведник помер на хресті Голгофи, аби на третій день по хресній смерті, неправедних проголосити праведними, вийшовши із гробу у світлому воскресінні.

Ісус Христос – наша праведність. Не діла, не якась інша людина, або якась заслуга, а Господь – праведність наша. Ця праведність стає нашою через віру, інакше Бог не мав би доброго слова, а мав би слово зле, яке прирікало би нас до каторги чистилища чи жахливих митарств. Але слово Господа – добре, бо Господь є наша праведність. Не буде наша праведність, а є наша праведність.

Хрищенням прищеплює наш Бог до Свого Пагінця праведності, аби проголошувати через Апостола Павла: «Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3:27). Христос – наша праведність через віро-творче Хрищення. Коли ви віруєте у Христа, то ви прищеплені до Нього і таким чином вірою ви стаєте із Христом, Пагінцем праведності – одним цілим: ви перебуваєте в Ньому, а Він перебуває у вас. І оскільки Він – праведність, то й ви з Ним і в Ньому – праведні. І оскільки ви прищеплені, то й отримуєте від Нього поживу, що її дає цей вічний божественний Пагінець праведності: Його Слово, Його правдиві тіло та кров у хлібі та вині Святої Вечері.

Ми кличемо Христа – Господь – праведність наша. Бо Він – наш. Ви належите Христові, а Христос належить вам. А з Ним належить і високий привілей царського священства, про яке пророкує Єремія і звіщає сповнення Апостол Петро: «Ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані» (1 Петр. 2:9, 10).

І оскільки ми – священство царське, то й звіщаємо про Христа і словами, і ділами. Жертва наша – Христос, уже один раз і на всі віки принесена, а ми приносимо жертви прославлення Бога, молитов і вдячності на кожному місці нашого життя. Бог прищепив нас вірою до Ісуса Христа, Пагінця праведності, аби ми не були більше злими деревами, що підлягають спаленню і нині, і у вічному озері вогняному пекла, але щоби ми були деревами добрими, що родять плоди добрі, плоди любові до Бога та нашого ближнього. Бо то через нас Христос зароджує: любов’ю, радістю, миром, довготерпінням, добрістю, милосердям, вірою, лагідністю і здержливістю (Гал. 5:22, 23).

Він це чинить Своїм Духом Святим через нас, бо Він – наша праведність, а ми – Його, і з Ним ми маємо ще один привілей, Який мають лише праведні, тобто віруючі в Христа, Який є їхньою праведністю. І цей привілей – воскресіння до життя вічного. Бо наближується той час, коли Господь Христос повернеться у славі, аби воскресити вас до вічного життя і вчинити всьому світові остаточне правосуддя і правду: засудити нерозкаяних грішників, а вам, що віруєте в Нього, дати вічне життя у Небесному Царстві.

Щороку на землі спалюється лісу площею, що становить приблизно ¼ України. Хай Господь дає, аби з нашого рідного українського народу все більше людей з дерев гріха самою вірою прищеплювалися до Пагінця праведності, Ісуса Христа і не горіли вічно в огні аду, а жили вічно з Христом у Божому святому Царстві. Бо Христос – наша праведність. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24)

Поради від апостольських отців

2011-12-10T08:30:00.009+02:00

Сьогодні в нашій Церкві починається новий церковний рік, який ще називається церковне новоліття, а в західній частині Церкви - Адвент. Церква готується до святкування Різдва, звертаючи увагу на пророцтва про воплочення Сина Божого та на Його повернення у славі. Цей передріздвяний час ще називається Різдвяним постом. І в засобах масової інформації знову роздаються різноманітні поради про їжу та напої. Ми не заперечуємо користі посту і стверджуємо, що піст (тобто, повне утримання від їжі) є, наприклад, добрим приготуванням до Святої Вечері. Як і не відкидаємо необхідності контролювання плоті та дисципліни тіла (1 Кор. 9:27; Кол. 3:5). І Різдвяний піст може виявитися гарною нагодою для такого контролю і дисципліни. Але слід зауважити, що увага Господа Святого Духа оминає сучасні пости - зміни дієт, вигадані людьми, як і не зосереджувалися на змінах дієт апостольські отці, тобто перші пресвітери, єпископи, які були учнями апостолів. Досліджуючи апостольських отців, натрапляємо на поради іншого характеру, бо як каже Господь Святий Дух через Апостола Павла: "Царство Боже - не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. Хто цим служить Христові, той Богові милий і шанований поміж людьми" (Римлян 14:17, 18). Поради від апостольських отців перебувають у злагоді з Писанням. Прикладом є наведені нижче поради з 11-ого розділу 1-ого Послання Св. Климента Римського до коринтян. Св. Климент Римський був учнем Св. Апостола Павла. Хай цей передріздвяний час стане доброю нагодою для нас плекати ті чесноти, що шанувалися ще в І і ІІ століттях служіння нашої Церкви.

"Пильнуймо ж, улюблені, аби Його многота добрих діл для нас не стала судом над нами, якщо ми не будемо робити добрих і чеснотних вчинків перед Ним у злагоді та не будемо громадянами, які Його гідні. Бо в одному місці Він каже: "Дух Господній - світильник, що досліджує внутрішні частини". Зауважмо наскільки Він близько, і що жодна наша думка або наші хитрощі від Нього не сховаються. Тож правильно не відходити від Його волі. Ставаймо каменем спотикання для нерозумних і бездумних мужів, які величаються і хваляться в гордині слів своїх, а не Богом. Вклоняймося Господеві Ісусові Христові, кров Якого була видана за нас і шануймо тих, що керують нами. Шануймо пресвітерів, навчаймо молодих страхові Божому, ведімо дружин наших до того, що добре. Хай виявляють вони улюблений звичай чистоти, хай виявляють невинність у лагідності, мовчанкою своєю хай виявляють сумирність свого язика, хай не виявляють своїх прихильностей розкольницьким уподобанням, а виявляють їх рівною мірою до всіх, що бояться Бога. Хай діти наші беруть участь у навчанні, яке є в Христі і хай навчаються силі покори перед Богом, силі чистої любові перед Богом і тому, наскільки прекрасним і чистим є Його страх і як він дає спасіння всім тим, що з чистим розумом у ньому живуть свято. Бо Він досліджує думки і бажання. У нас - Його дихання і відбирає Він тоді його, коли забажає".

Як шанувати святих

2011-12-09T08:07:00.000+02:00

Наше Сповідання схвалює шанування святих, тому що тут має бути схвалене тристороннє шанування. Перше - подяка. Бо ми повинні дякувати Богові через те, що Він виявив приклади милосердя, бо показав, що бажає спасти людей і дав Церкві учителів та інші дари. І ці дари, через те, що вони є найбільшими, слід посилювати, а самих святих слід хвалити - тих, що вірно використовували ці дари, як і Христос хвалить вірних підприємців (Мт. 25:21, 23).
Друге служіння - зміцнення нашої віри - коли ми бачимо, як Петрові прощено його відречення. Тож і нас підбадьорено вірувати в те, що насправді благодать переважає над гріхами (Рим. 5:20).
Третім шануванням є повторення перше віри, а потім інших чеснот, які повинен повторювати кожен християнин відповідно до свого покликання.

Апологія Ауґсбурзького віросповідання, Стаття ХХІ, Про звертання до святих

Якою є природа служіння Церкви?

2011-12-08T07:48:00.000+02:00

Служіння Церкви - не світський уряд, яким забезпечуються політичні відносини чи справи цього світу (Лк. 22:25, 26; 2 Тим. 2:4). Це також не духовна влада, яка керує ними свавільно та, як це бувало, явним пануванням над Церквою Божою у питаннях віри (2 Кор. 1:24; 1 Петр. 5:3). Це також не підприємництво або хитрощі для задоволення жадоби (1 Тим. 3:2, 3, 8; 6:5; 1 Петр. 5:2). Але це духовне або ж церковне служіння, запроваджене і встановлене Самим Богом задля здійснення і виконання необхідних функцій Церкви таким чином, що пастирі чи проповідники є і повинні бути служителями Бога і Церкви у Царстві Христовому та доморядниками Божих таємниць (1 Кор. 4:1; Кол. 1:25; 2 Кор. 4:5).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Різниця між християнами і язичниками

2011-12-07T07:52:00.002+02:00

У цьому полягає різниця між християнами та язичниками. Людина, яка безбожна і язичник, живе собі, як корова – він бачить, оцінює і судить про все відповідно до старого народження, відповідно до того, що бачить і відчуває. Проте християнин не ведеться тим, що бачить або відчуває – він ведеться тим, чого він не бачить і не відчуває. Він залишається зі свідченням Христовим – він слухає Слово Христове і йде за Ним у темряві. Таким чином ми опиняємося у сумі, загорнуті у плащ Христа. Він веде нас туди, де є сам і в Христі ми возносимося на небеса. Спасає нас саме Він.
На цій доктрині ми наголошуємо щодня, що християнське життя – життя віри. Але їй перешкоджає диявол і він втручається в неї повсюди. Внаслідок цього світ цілковито байдужий і чимало людей навіть її зневажають, як це робить папа, кардинали, єпископи та решта папського наброду. Селяни й шляхта також стають епікурейцями. В цьому й полягає замисел диявола: піднести деяких людей, а потім, щойно вони увірують, відвести їх від віри та накинути їм речі, які не записані в Божому Слові. Вони візьмуться за Бога та обговорюватимуть питання, чому Бог не приводить весь світ до віри та спасіння. Вони розмірковуватимуть про чудесні діла Божі, про Його керування світом та про Його суди. Але тут ми повинні мати розум, аби дати дияволові відсіч і промовити: «Я буду вдоволений голосом вітру, який тут промовляє, тобто – вірою. Якщо я буду вдоволений голосом вітру, то все в мене буде добре. Тоді я перебуватиму в безпеці та стоятиму на твердій землі. А того, що Бог не об’явив у Своєму Слові, знати я не хочу – залишаю це я ангелам».

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

День Св. Климента Римського, пастиря

2011-12-06T08:14:00.001+02:00

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Климента Римського, пастиря. Св. Климента (прибл. 35-100 р. р. по Р. Х.) пам'ятаємо, як учня Св. Павла, який установив взірець апостольської влади, що панувала в Християнській Церкві впродовж І і ІІ століть. Він також наполягав на тому, аби в центрі поклоніння Церкви та євангелізації перебував Христос. В листі до християн у Коринті він наголошував на центральності Ісусової смерті та воскресіння: "Не зводьмо очей з крові Христової, розуміючи наскільки вона дорогоцінна для Його Отця, бо пролита була вона за наше спасіння і принесла благодать покаяння всьому світові" (1 Климента 6:31). Перед тим як померти мученицькою смертю (його втопили на засланні в Херсонесі (тепер Севастополь), Климент виявив непохитну, Христоподібну любов до Божого викупленого народу і надихав майбутні покоління далі розбудовувати Церкву на основі пророків і апостолів, наріжним каменем якої є Христос.

Молитва на день Св. Климента, пастиря:

Всемогутній Боже! Твій слуга, Климент Римський закликав Церкву в Коринті до покаяння і віри, аби об'єднати їх у християнській любові. Дай, аби Твоя Церква могла бути закорінена у Твоїй правді присутністю Святого Духа і залишалася непорочною у Твоєму служінні аж до приходу нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Нове число Доброї Звістки

2011-12-05T12:49:00.001+02:00

Часто у пастирській практиці помічаю, що люди не зовсім вірно уявляють собі про величину влади гріха, а також про те, як з нею боротися. Не допомагають правильному розумінню і численні єресі та новітні релігійні рухи, які повністю спотворюють Божу істину про гріх, його дію, наслідки та ліки від гріха. Допомогти чіткому розумінню цього питання, навчити християн правильно ставитися до гріха та боротися з ним покликане нове число "Доброї Звістки" під назвою "Влада гріха". Це вже 29-е число журналу, доступне для українських читачів. І як завжди даний журнал, після Біблії - найкращий засіб для християнського навчання. Він містить чудово написані (на основі Писання) статті та Біблійні уроки. А ще він прекрасно проілюстрований. Ілюстрації всі високоякісні і їх, до-речі, можна використовувати, попередньо вирізавши з журналу, як християнські картини. Раджу користуватися цим журналом всім без винятку християнським пастирям. Тим пастирям і парафіям, а також окремим християнам, що хочуть вкористовувати це число Доброї Звістки, прошу робити замовлення через мою адресу електронної пошти: vhorpynchuk@hotmail.com

Проповідь на останню неділю церковного року

2011-12-04T13:38:00.007+02:00

ВЛАДА І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А Господь відказав: «Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно? Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його. А коли раб той скаже у серці своїм: «Забариться пан мій прийти», і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися, то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними! А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий. Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть» (Євангеліє від Св. Луки 12:42-48).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого! (Кол. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, в «Малому катехізисі» доктора Мартіна Лютера, в 5 розділі є настанова про те як навчати ненавчених сповідатися. І в тій настанові є такі слова: «Поміркуйте над своїм становищем згідно з Десятьма Заповідями, зважаючи на те, чи ви – батько, мати, син, донька, господар, господиня чи слуга, - чи ви були неслухняними, невірними, ледачими, чи ви образили кого-небудь словом або ділом, чи вкрали щось, зневажили когось, чи знехтували чимось, чи завдали комусь болю».

Ці слова – чудова порада не лише для ненавчених сповідатися, але й гарне нагадування для кожного з нас. Бо наші взаємини з Богом включають ще й наші взаємини з ближніми. А наші ближні – це члени нашої сім’ї. Але не тільки вони. Це ще й наші колеги, співробітники, начальники або підлеглі. Тому коли ми грішимо проти одного з наших ближніх, то грішимо й водночас проти Бога. Щодня слід згадувати про свої вчинки, щодня слід просити прощення в Бога за наші гріхи, а також просити в Нього, аби Він творив у вас чисте серце і духа праведного у вашому нутрі. «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. Оце те, що людину опоганює» - каже Господь (Мт. 15:19, 20).

Коли серце нечисте, тоді й усе інше нечисте. А власник, господар такого серця – нещасна людина, навіть коли цього поки що не усвідомлює. Отже наш євангельський текст на кінець цього церковного року починається із запитання нашого Господа: «Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно?» Господь таки одразу й дає відповідь: «Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так! Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його».

Над ким поставив вас, дорогі брати і сестри, Господь? Над сім’єю? Над дітьми та внуками? Над працівниками? Багато людей згадують про те, що всяка влада – від Бога. Вада батьків над дітьми – від Бога. Влада начальників над підлеглими – від Бога. Влада пастирів над мирянами - від Бога. Але як часто ми, що маємо владу, забуваємося про обов’язки цієї влади.

У сьогоднішній притчі є два види домоправителів. Один – вірний своєму панові. А інший – домоправитель із подібною, дірявою наче решето пам’яттю. Щойно отримавши владу від пана, щойно пан за двері, як цей домоправитель думає: «Забариться пан мій прийти». Жахливе мислення, катастрофічне. Велика прикрість у тому, що подібне мислення від народження мають усі люди, бо всі ми народилися у гріхові, смертельній хворобі, успадкованій ще від наших прабатьків, Адама та Єви.

А від думки до дії зовсім недалеко. В народі кажуть: «Якби то так до чогось доброго!» А злому і вчити не треба. Не треба закінчувати школи чи університету, аби робити зло. Зі злом ми народжуємося. І невірний раб із нашої притчі не бариться робити те, що властиве його природі. Господь каже, що коли існує невірність панові, то раб «зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися». Чи давав Господь комусь такі повноваження, аби знущатися із ближніх? Ні! Може Він дозволив комусь бути егоїстом та жити у власне задоволення за рахунок тих, над ким він поставив домоправителя? Та ж ні! Заповідь Господа щодо ближніх залишається та сама і такою буде до кінця цього віку: «Люби свого ближнього як самого себе!»

«Люби!» - Не «Бий підлеглих чоловіків і жінок!» Не «Знущайся із людей!» Не «Набивай собі кишені!» будь якою ціною. А «Люби свого ближнього як самого себе!» Але звідки візьметься та любов до ближнього, коли немає любові до Пана – до Господа Бога, а є лише думка: ««Забариться пан мій прийти» отже можу робити, що хочу – тепер я господь і бог тут, над цими людьми.

Так може бути будь-де у світі: від низів і аж до самих верхів. Так може бути і в церкві. Коли домоправитель-проповідник замість того, аби піклуватися про домашніх, віруючих і докоряти за гріхи та прощати гріхи тим, що каються, годувати їх вчасно прощенням Христовим, весь час б’є вірян то Законом, то переданням, а то сп’янівши від сатанинського дурману єресей, дихає на них перегаром спасіння через добрі діла, благословення через поклоніння святим чи прощення через паломництва.

Хай стережуться всі такі домоправителі. Сьогодні ще не пізно розкаятися, бо ще ось-ось і Пан Христос повернеться і станеться це «за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними! А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий. Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий.».

А зараз зверніть увагу на ці слова Христа: «Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть». Ви – християни. Вам дано багато. І вам багато повірено, багато доручено.

А що ж вам дано? Віру в Самого Сина Божого Ісуса Христа. Ця віра привласнює Христа Спасителя. Вона – Його дар і будучи Його даром вона робить вас Христовими, а Христа вашим Спасителем. І все, що Його – також ваше, через віру.

У притчі Він у дорозі, і Його названо паном, але цей пан, справжній пан, бо це Він - Цар над царями та Пан над панами (1 Тим. 6:15). Він міг би цілу вічність радіти на небесах з Отцем і Святим Духом. Він міг бенкетувати із небесним військом, святим і непорочним. Він міг би тішитися співом небесних хорів, але Він обрав щось інше.

Він обрав щось інше, бо по-іншому Він не міг. Це ж Він дав нам заповідь: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою». Звісно ця заповідь стосується Отця, і Сина, і Святого Духа. І це ж Він дав нам заповідь: «Люби свого ближнього як самого себе». І це Він стався нашим ближнім. І то непросто ближнім нашим, а найближчим. Бо те, що Син Божий робив і робить не просто для цілого людства, але робить Він це для кожного з вас особисто і це Його діяння стає вашим через віру.

Власне й навіть, народившись від Діви Марії у Віфлеємі, Він мав би мати щасливе життя вічне у людській плоті. Адже Він – вічний Бог і досконала, безгрішна людина. Він не мав би помирати. Він міг би насолоджуватися всім тим, що робив для інших – прекрасним вином та чудесною їжею, погідними днями й вечорами, чудесним товариством ангелів, які би прислуговували Йому день і ніч. Він мав би так провести Своє життя, якщо дивитися на Христа з мирського погляду. Але так Він не міг.

Він не міг так, бо це не в Його природі. Бо Господь Христос – любов. Бо Він вас любить. І Він не хоче, аби ви закінчили так, як невірний домоправитель. І, щоби так не було, Він бере на Себе усі до одного ваші гріхи і несе їх на Голгофський хрест. Він бере ваш гріх дитини, батька й матері, начальника і підлеглого і йде тяжкою дорогою падаючи під тягарем римського хреста.

Аби вас не було засуджено разом із невірними, Христа було розіпнуто поміж двох невірних – злочинець був ліворуч від Нього і праворуч від Нього. Але муки, яких зазнав Він не зрівняти із жодними стражданнями будь-якої грішної людини – бо на Ісуса було покладено гріх усіх нас. Коли Ісус помирав– то від Нього Бог відвернувся, аби ніколи не відвертатися від нас в Ім’я Свого Сина розп’ятого за наші гріхи. Бо Христове розп’яття було для вас і за вас.

Ісус – блаженний раб, досконалий домоправитель, Який служить Своєму домові – Своїй любій Церкві, помирає за неї – за кожного з вас, аби у Своєму світлому воскресінні, на третій день по смерті на Голгофі, проголосити торжество Свого домоправительства – виправдання кожного з вас, що віруєте в Христа, надієтеся на Нього і на Нього уповаєте кожної миті свого життя. Блаженний той раб, що перебуває у домі Христовому, Його Церкві, бо тут Господь вчасно докорить через Свій Закон.

І вчасно дасть Господь харч для нашої віри, проголосивши нам відпущення гріхів, вказуючи нам на хрест і несе промовляючи: «Там Мене били за вас! Там Мене розпинали за вас! Там Я помирав за вас! Коли вам тяжко – подивіться туди. Коли з вас знущаються, пам’ятайте, що ще більше знущалися з Мене. Коли від вас невірні домоправителі відбирають ваші гроші, ваші заробітки та пенсії, ваші статки, пам’ятайте, що від Мене відібрали і Мій останній одяг, розділивши Його жеребкуванням і Моє життя, упевнившись у Моїй смерті через наконечник списа. Але Я живий і Я з вами. Де ті первосвященики, що плювали Мені в обличчя? Де та сторожа, що била Мене? Де ті римляни, що пробивали Мені цвяхами руки та ноги? Де усі невірні домоправителі, разом із Кайяфою і Пілатом? А Я ось з вами, Я живу вічно і ніколи вас не полишу. Бо Я воскрес – воскреснете і ви. Я живу вічно і ви будете жити вічно зі Мною. І немає такої перепони, що відділила би вас від Моєї любові».

І якщо невірний домоправитель сам їсть та п’є і марнує багатство, яке доручив йому Господь, то Сам Господь – не такий. Він нас годує Своїм правдивим тілом. Він нас поїть Своєю святою кров’ю, аби ми не охляли і не занепали на силах, а самі були вірними домоправителями там, де Він нас поставив – дітьми та батьками, підлеглими та керівниками, учителями й учнями, пастирями та мирянами, що добре знають свої обов’язки та виконують їх у любові до Господа Ісуса та до всіх ближніх, які є довкола нас.

Нам багато дано. Нам подаровано віру Спасителя. А де є віра – там є і вірність. Бо вірою і самою вірою приймаються усі дари Святого Духа. Серед них і вірність Христові. Слова ці – однокореневі. Але корінь – віра, вірність же – слово вже похідне від віри. Отже де є віра в Христа, там є і вірність, і вгодне Богові домоправительство, яке стає таким винятково через саму віру, бо без віри догодити не можна (Євр. 11:6). І готовність зустріти пана – Ісуса Христа теж є через віру, як і саме блаженство, бо блаженні ті, що увірували (Івана 20:29). Бо серце, яке вірує, не буде говорити: «Забариться пан мій прийти». Натомість воно промовляє: «Прийди, Господи Ісусе». Амінь.

Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь. (Кол. 4:18).

Біблійний сніданок для жінок

2011-12-03T14:42:00.000+02:00

Сьогодні в парафії Воскресіння відбувся черговий, традиційний для нашої громади, сніданок для жінок. Цього разу за кавою, чаєм і солодощами сестри у Христі досліджували життя святої вдови та пророчиці Анни, оповідь про яку розташовано в Євангелії від Св. Луки 2:36-38. За сніданком було також детально розглянуто тему християнської благодійності, зокрема щодо вдів і сиріт. Такою благодійністю займається зокрема й наша парафія.