Навчати дорозі спасіння

    

Він додає: «І навернуться грішні до Тебе». Це виявляє ще одну причину, чому це діло – побожне і цінне в очах Божих. Перша причина полягала в тому, що це діло – сповнене небезпек і не може здійснюватися тими умами, які перше не були покріплені тривалим і мужнім Духом. Друга причина стосується плодів і це діло – найвеличніше. Через це хоча небезпеки цього діла можуть нас відлякувати,  користь його повинна нас спонукати, адже неможливо, щоби Слово Боже проповідувалося без плоду.  Хоча навертаються не всі, все одно є ті, що перемінилися з грішників на віруючих і вони – спасенні. Результати цього служіння – не у волі людей, а у волі Божій, як каже Соломон (Прип. 20:12): «Ухо, що слухає, й око, що бачить, –  Господь учинив їх обоє». Тобто через дар Божий існують обоє – і ті, що навчають здоровій науці, і ті, що слідують за такими здоровими учителями.

     Через це Давид каже: «Я робитиму все, що можу. Я навчатиму переступників дорогам Твоїм і навернуться грішні до Тебе. Тобто, я навчатиму про те, як навертаються грішники і я віддам результат у руки Божі. Безперечним є те, що хтось навернеться. Здається, що інші теж навчають такому самому, коли навчають про добрі діла, сповіді, каяття та власні сатисфакції. Але це – людські дороги, які надходять від духа диявола, якими ми день за днем відходимо від Тебе все далі і далі. Я ж навчатиму таким чином, яким я сам навернувся до Тебе.  Після того, коли я визнав мій гріх, тобто – те, що вся моя природа зіпсована гріхом, я кинувся до Твого милосердя і не виявляв невірства до слухання радості.[1] Ось та дорога і той спосіб, якими навертають грішні до Тебе. Цій дорозі навчатиму я. Хай той, хто приходить, приходить. А хто не приходить, хай не приходить на свій власний ризик».

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51):13 (15)

---

[1] Євангелія.