Павло навчає, що незважаючи
на те, якими різними є дари та зовнішні діла, ніхто не повинен через них
вважати себе добрим, ані оцінювати себе так нібито він вищий за інших.Радше, кожна людина повинна оцінювати власну
доброту своєю вірою. Віра – це те, що мають усі християни, хоча й не однаковою
мірою: хтось має її більше, а інші – менше. Проте у вірі всі володіють одним і
тим самим – Христом. Убивця на хресті, через віру, мав Христа в собі так само ж
істинно, як Його мали Петро, Павло, Авраам, Мати Господа і всі святі, хоча його
віра могла й не бути такою ж сильною. Через це хоча дари – нерівні, дорогоцінна
віра – саме така. А якщо ми будемо хвалитися лише скарбами віри, а не дарами,
то кожна людина повинна цінувати віру іншої людини настільки ж високо як і
власну, а своїми дарами служити тому іншому, хто у вірі має однаковий з ним
скарб. Тоді триватиме любляча гармонія і проста віра, і ніхто не опиратиметься
на свої діла чи заслуги.
Мартін Лютер, З
проповіді на 1-у неділю по Богоявленні
Немає коментарів:
Дописати коментар