Духовне життя, але мирське

    Мирське духовне життя представлене пороками фальшивої і само-вигаданої доктрини, в якій душа живе без Слова Божого, у невірстві і зневазі до Бога або ще гірше: зловживає Божим Словом і Йменням Христовим у фальшивій доктрині, роблячи їх прикриттям або прикрасою для нечестивого шахрайства, використовуючи фальшиво їх під виглядом правди та вдаючи християнську любов.

            Це мирська поведінка духовного виду. Немає гіршої від неї і немає від неї шкідливішої, оскільки вона є не лише особистим гріхом, але й інших людей заманює до подібного переступу. Про це зло у Посланні про Великдень згадує Апостол Павло, як про «давню розчину» і «розчину злоби і лукавства». А в 2 Коринтян 7:1 він такими само рисами наділяє духовний і плотський гріх, кажучи: «очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа». Під нечистю духа він має на увазі ті таємні, витончені пороки, якими людина забруднює і псує своє внутрішнє життя в очах Божих – гріхів її у світі не видно, але є омана людського розуму і мудрості.

            Якщо ж ми – християни, то мусимо, перше за все, бути мертвими саме для ось такої поведінки. Ми не повинні ані приймати, ані терпіти мирської доктрини та зіпсутих винаходів, які мають наше походження: чи то в природі розуму, філософії чи законі – теорії, які ігнорують Боже Слово або ж фальшиво прикриваються його назвою. Адже вони цілком від світу цього, під їхнім впливом людина не зважає на Божу волю і не шукає Божого Царства та вічного життя. Вони призначені лише для того, що звеличувати особисту честь людини, її гординю, славу, мудрість, святість або щось інше…

            Хто далі шукає плотського і прагне в тому перебувати, то такий ще не помер із Христом для світу. А не померши і не воскрес. Воскресіння Христове ніяк на нього не вплинуло. Христос для нього – мертвий, а він – мертвий для Христа. 

Мартін Лютер