Молитва на День Незалежності України

 Боже! Ти - наша Допомога у віки минулі.  Ти - наша Надія у роки грядущі. Ми дякуємо Тобі за річницю проголошення Декларації про Незалежність, за безцінні благословення свободи, яка з Твоєї ласки була здобута 24 серпня 1991 року.  Господи, дай щоб я завжди цінував життя, свободи та можливості мати в Україні щастя. Дай мені готовність служити моєму народові усіма моїми талантами.  

Понад усе навчи мене цінувати ту дорогоцінну свободу совісті та віросповідання, без яких інші свободи не виживуть. Дай, щоби я ніколи не спричинився до втрати цих прекрасних благословень через мої особисті егоїзм, амбіції чи байдужість.

     Навчи мене, Господи, розуміти, що радість свободи приносить також відповідальність служити.  Зроби, щоби я бажав шанувати закони моєї країни, служив моїм співвітчизникам на тій посаді, на яку можу бути обраний, вірно виконував свій привілей голосувати та надавати мою вірну підтримку громадянським інституціям.

      Благослови, Боже, всіх, хто має владу.  Дай їм мудрості та вірності на їхніх посадах. Бережи їх, аби вони не впали жертвами себелюбних груп і дай їм бажання служити інтересам української громади та вести наполегливу боротьбу проти корупції, підступного внутрішнього ворога, що руйнує наш народ ізсередини.

      Зупини, Господи, російську агресію проти України, розпорош демонічну, кровожерну Росію, а наших воїнів покріпи, опережи їх силою Твоєю, аби вони дали могутню відсіч ворогам нашого народу, зберегли Українську Державу та відновили для неї всі її землі.  Подай тривалого миру нашій країні і всім її установам,  щоби Твоє Євангеліє могло без перепон повернути серця всіх людей від ярма гріха до свободи, здобутої кров'ю нашого дорогого Викупителя, Ісуса Христа, в Ім'я Якого я молюся. Амінь.

Коли світська держава зазіхає на Божий уряд

   Кожне королівство повинне мати свої закони і статути –  бо, як це нам рясно демонструє досвід, без таких законів не виживе ніяке королівство і ні один уряд. Тимчасовий[1] уряд має закони, які не простягаються далі від життя, майна і зовнішніх справ на землі, адже Бог, окрім Себе Самого, не може дозволити і нікому не дозволить царювати над душею. Тож там, де тимчасова влада наважується приписувати закони для душі, там вона зазіхає на Божий уряд і лише зводить душі на манівці та нищить їх. Ми хочемо про це зазначити дуже чітко, аби це всі збагнули і щоб наші славні панове, князі та єпископи побачили якими вони є дурнями, коли намагаються своїми власними законами змусити людей вірувати в це або в те.

Мартін Лютер

---

[1] Світська влада називається тимчасовою у порівнянні з духовною і Божою.

 

День Св. Пророка Самуїла

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Самуїла. Він - останній із Старозаповітних суддів і перший з пророків (після Мойсея), який жив упродовж XI століття до Різдва Христового. Будучи сином Елкани (з племені Єфрема) і Анни, Самуїл від раннього дитинства був присвячений батьками священному служінню і підготовлений до нього священиком Ілієм в домі Господньому в Шіло. Сам Бог установив авторитет Самуїла, як пророка (1 Самуїлова 3:20). Самуїл помазав Саула на першого царя Ізраїлю (1 Самуїлова 10:1). Пізніше, внаслідок Саулового непослуху Богові, Самуїл  відкинув лідерство Саула і на місце Саула царем помазав Давида (1 Самуїлова 16:13). Вірність Самуїла Богові, його духовні глибокі погляди і його здібність надихати інших людей, учинили його одним із великих лідерів Ізраїлю. (Ілюстрація: пророк Самуїл оголошує цареві Саулові, що Бог відбирає від нього царювання).

Молитва на День Св. Пророка Самуїла:

     Всемогутній Боже!  У милосерді Твоєму Ти дав Самуїлові мужність закликати Ізраїль до покаяння і до віднови їхньої посвяти Господу. Клич нас до покаяння так як кликав до покаяння Натан Давида, аби кров'ю Ісуса, Сина Давидового, ми змогли отримати прощення всіх наших гріхів; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Успіння Св. Діви Марії, Матері Божої

 Сьогодні ми згадуємо Св. Діву Марію, Богородицю і дякуємо за неї  Господу.  Саме її Бог обрав на Матір Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа. Діва Марія раділа спасінням, яке вона одержала вірою в Свого Сина, Спасителя. Радіючи тим, що вона Його народить, Марія співала: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі Спасі моїм» (Євангеліє від. Св. Луки 1:46).  Св. Богородиця залишила нам чудесний приклад безумовної покори волі Божій "Нехай буде мені згідно зі словом твоїм" (Луки 1:38), і вірності її Синові  та готовність виконувати Його Слово: "Зробіть усе те, що Він вам скаже!" (Івана 2:5).   Господь Св. Дух через Свою слугу Єлисавету проголосив про найвищу честь, що Св. Богородиця матиме понад усіх жінок: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!" (Луки 1:42).  Євангелія і Книга Дій переповідають чимало випадків із її життя, які виявляють її опіку про Спасителя і віру в Нього.     

       У годину смерті  на Голгофському хресті, Спаситель доручив опіку над Своєю матір'ю Своєму улюбленому учневі,  Св. Іванові, апостолові та євангелістові.  Своє земне життя Св. Богородиця завершила в Ефесі - саме там жив і проповідував Св. Іван.  15 серпня Християнська Церква згадує саме, як День Успіння Св. Богородиці, коли її душа у сні покинула тлінне тіло і була перенесена до її Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа. У літургії Української Лютеранської Церкви ми прагнемо повторювати приклад віри Св. Діви Марії словами: «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих і все життя наше, Христу Богу доручімо!» 

Молитва на День Успіння Св. Діви Марії, Матері Божої:

     Всемогутній Боже!  Ти обрав Діву Марію, аби вона стала матір'ю Твого Єдинородного Сина. Подай, аби ми, викуплені Його кров'ю, могли разом із нею тішитися славою Твого вічного Царства; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Біблійний текст стоїть понад усіма іншими писаннями

   Латинська версія Повного Проголошення[1] (Правило і Норма) використовує дуже гостру мову: існує чіткий розрив або ж «discrimen» між «divina et humana scripta», як-от в тому, що «лише священні Писання (sacras litteras) слід визнавати за єдине (unica) правило і норму всіх учень і взагалі ні одне людське писання (nullius omnino hominis scripta) не може ставитись з ними на один і той самий рівень, а радше мусить їм підкорятись» (параграф 9). А «священні Писання» тут означають те саме, що в німецькому варіанті Gottes Wort.

    Слід зауважити, що рішуче розрізнення Формула проводить не між євангельським змістом і неєвангельським змістом, а між «божественними і людськими писаннями» (scripta). Біблійний текст, як Боже Слово, стоїть понад усіма «писаннями людських істот» – навіть, якщо останні Євангеліє-центричні і просочені Євангелієм Символи віри, катехізиси і віросповідання!

Курт Маркварт

---

[1] Частина Віросповідань Євангельської Лютеранської Церкви (Книги Злагоди).

Дві різні П'ятидесятниці

 О, то було страшне видовище,[1] яке свідчить про те, що проповідування Закону може приносити лише страх, розпач, відчай та вічну смерть! Це послання нам теж потрібне. Воно нам потрібне для твердолобих, грубих і зарозумілих. Для них нам потрібен Мойсей і його закон, а також світський уряд з його палицею, вогнем, мечем і шибеницею.

    Але саме в цей День П’ятидесятниці[2] було установлено радісне, блаженне і миле Царство Христове, Царство сповнене радістю, відвагою і певністю. Це цілковито інше послання, інший голос та інша мова, яка не відганяє людей у страхові, як це робило послання і голос на горі Сінай. Це послання не вселяє страху, не вбиває, а радше вселяє радість і сміливість. Воно робить точно те, що обіцяв був Христос Своїм учням – що Він пошле їм Святого Духа, Який не буде страшним привидом, а буде Він радше Тим, Хто наповнить їх радістю, сміливістю і мужністю перед лицем усякого страху.

 Мартін Лютер

---

[1] Перша П’ятидесятниця Старого Заповіту, яка відповідно до юдейської традиції, відбулась у час надання Закону.

[2] Перша християнська П’ятидесятниця.

Краще покарати слабше аніж сильніше

     В одному випадку тимчасова[1] влада карає надто сильно. В іншому випадку карає тимчасова влада надто слабко. Проте краще помилитись саме в цьому напрямку і покарати надто слабко, бо завжди краще дозволити негідникові жити, аніж стратити побожного. Адже світ попри все має багато негідників і мусить їх мати далі, а от побожні люди – рідкість.

 Мартін Лютер

---

[1] Світська влада називається тимчасовою у порівнянні з духовною і Божою. Адже світська влада закінчиться у час повернення Христа у славі.

Підкріплені їжею від ангелів: проповідь на 9-у неділю по П'ятидесятниці

              ПІДКРІПЛЕНІ ЇЖЕЮ ВІД АНГЕЛІВ

     (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      А Ахав доніс Єзавелі все, що зробив був Ілля, і все те, що він повбивав усіх пророків мечем. І послала Єзавель посланця до Іллі, говорячи: «Отак нехай зроблять мені боги, і так нехай додадуть, якщо цього часу взавтра я не зроблю душі твоїй, як зроблено душі кожного з них!» І побачив він це, і встав та й пішов, боячись за душу свою. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хлопця. А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівцем, і зажадав собі смерті, і сказав: «Досить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батьків своїх!»... І поклався він, і заснув під одним ялівцем. Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: «Устань та попоїж!» І глянув він, аж ось у його головах калач, спечений на вугіллі, та дзбанок води. І він їв та пив, і знову поклався. І вернувся Ангол Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: «Устань, попоїж, бо дорога тяжка перед тобою». І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкріплений тією їжею, сорок день та сорок ночей аж до Божої гори Хорив (1 Царів 19:1-8). 

Мир вам усім у Христі! Амінь (1 Петр. 5:14). 

Любі брати і сестри, коли нечестива Росія віроломно напала на Україну, мільйони українців почали покидати свої домівки. Чому вони покидали своїм домівки, свої міста і села? Бо їм загрожувала смертельна небезпека. Те, що відбувалось потім у Бучі, Ізюмі та інших українських містах стало свідченням про те, що ті зробили правильно, хто розумів небезпеку і зумів виїхати до того, як в їхні міста увійшли росіяни. Ті люди, які зуміли виїхати, втекти від росіян – ті люди, вижили.

 А в братських могилах опинилось багато з тих, хто повірив у те, що росіяни не нападуть на Україну, або вірив у те, що росіяни не заподіють їм ніякого зла. Росіяни ж їх розстріляли або закатували… Українські біженці – мільйони українських біженців опинились у Європі, величезна кількість біженців зуміли знайти собі прихисток в інших містах України, до яких росіяни або не добрались або з яких росіян викинули наші мужні Збройні Сили України. Ми знаємо чимало історій про українських біженців. 

Сьогодні Писання розповідає нам історію одного біженця. Його звали Ілля. Так, це був саме той уславлений пророк, день якого ми згадуємо в нашому церковному календарі 20 липня. А чому він став біженцем? Він став біженцем через те, що був вірний Богові і вірував у грядущого Христа. Він вірно проповідував Боже Слово. А коли ти вірно проповідуєш Боже Слово, Христа грядушого, то необов’яково тебе будуть переслідувати кровожерні росіяни чи, скажімо, ассирійці. 

Для переслідувань тих, хто вірний Христові та Його Слову, достатньо мати нечестиву владу. Цар Ізраїля Ахав був одружився на язичниці, яку звали Єзавель. Вони була чужинкою для єврейського народу і принесла в Ізраїль жахливе ідолопоклоноство – жахливу розпусту, блуд і нечестивість. Через поклоніння Ваалові вона мала величезний успіх у поширенні розпусти. Колись вірний Богові народ все глибше занурювався у ідолопоклонство, в розпусту і, звісно деградував, наближаючись до самознищення. 

Ілля, пророк Божий, проповідував Слово Боже, засуджуючи гріхи, які вели народ до руїни і закликав народ повертатись до поклоніння істинному Богові, Який обіцяв прислати Месію-Христа. Ілля був сильний проповідник і Господь підтверджував його проповіді чудами. Ілля практично знищив поклоніння Ваалові в Ізраїлі. Він міг би і далі спокійно проповідувати і повертати народ до Бога, адже ані росіян, ані яких інших окупантів в його краю поки що не було. Проте на престолі поряд із царем Ахавом сиділа нечестива цариця Єзавель. 

Тож Єзавель відправила свого посланця до Іллі і передала йому такі слова: «Отак нехай зроблять мені боги, і так нехай додадуть, якщо цього часу взавтра я не зроблю душі твоїй, як зроблено душі кожного з них!» Ось якої долі хочуть вірним слугам Христовим нечестиві правителі! Ще коли проповідники лестять їм або принаймні мовчать, тоді ці правителі їх якось терплять. Але щойно проповідники почнуть порушувати той світогляд, який нечестиві правителі нав’язують колись благочестивому народові, то хай проповідники Христа начуваються! Нечестивці у владі готові їх навіть фізично знищити! 

Нечестива Єзавель передала погрози смертю пророкові Іллі. Він розумів з ким він має справу і вирушив у дорогу. Він «встав та й пішов, боячись за душу свою». Ілля став біженцем! Ілля був відповідальний пророк. Він відчував відповідальність за своїх людей, за своїх робітників. Тож ідучи, він забрав із собою і свого хлопця, тобто слугу. 

Від «Дану бо Беер-Шеви» так іноді описує Старий Заповіт цілісніть і протяжність Ізраїлю, тобто від самої півночі по весь південь. Коли служив Ілля, то Ізраїль вже не був цілісний, а розколотий на дві держави: Ізраїль-Північне царство і Юду-Південне царство. Ілля служив у Ізраїлі на півночі, а пішов від нечестивого уряду аж далеко на південь, в інше царство до Беер-Шеви і там залишив свого слугу. Там було безпечно і слузі, який теж був біженець, і там віруючим точно нічого не загрожувало. Але чому в Беер-Шеві не залишився і сам Ілля? 

Він був настільки засмучений і настільки розчарований, що вже й не хотів навіть жити. Він тепер сам  «пішов пустинею, дорогою одного дня», читаємо ми далі і він «сів під одним ялівцем, і зажадав собі смерті, і сказав: «Досить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батьків своїх!»... 

Ілля бачить, що нечестивість в Ізраїлі далі торжествує. Хто проповідує Христа грядушого – переслідуваний. І, звісно, він бачить майбутню катастрофу держави, з якої він вийшов і дійшов аж до Беер-Шеви. Він дуже любить свій ізраїльський народ і він дуже любить свою країну. Через це так палко він захищав істинну віру в грядущого Месію-Христа. Він хотів для них добра. А добро без Христа неможливе. І ось коли він так діяв і, здавалось, коли він вже досягнув певного успіху – він змушений знову ставати біженцем. 

Месія, Який воплотиться, Ісус Христос-Спаситель світу, буде проповідувати про таких як Ілля і про всіх вірних Своїх проповідників: «Блаженні вигнані за праведність, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода-бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Мт. 5:10-12). 

Так гнали і пророків. Так гнали Іллю. І Господь, Який через тисячу років буде проповідувати блаженства, до Іллі, Свого виснаженого і розчарованого пророка, який знеможений засинає під ялівцем, відправляє ангела. Ви напевно не чули про ангелів-пекарів? Що ж пора з одним із них познайомитись!

 «Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: «Устань та попоїж!» І глянув він, аж ось у його головах калач, спечений на вугіллі, та дзбанок води». Ангел спік сам хліба для Іллі, приніс йому води, нагодував і напоїв. Ось так піклується Господь Христос про Своїх біженців! Ілля і їсть, і п’є, і далі спить. Він дуже змучений. Але тепер він спить ситим і напоєним. Його не мучить ані голод, ані спрага.

Але Ангел не дає йому безперервно спати. Він знову приходить до Іллі, будить його і  припрошує або навіть наказує: «Устань, попоїж, бо дорога тяжка перед тобою». Той хліб спечений ангелом і та вода у дзбанку – вони були чудові і вони так наситили Іллю – настільки його підкріпила, що він сорок днів і сорок ночей безперервно йшов до Божої гори Хорив, аби там зустрітись із Господом, а ще пізніше бути забраним живим на небеса. Єзавель же пізніше, згідно з пророцтвом Іллі, з’їдять собаки. Як і згідно з його пророцтвом, всіх її фізичних нащадків буде знищено мечем.

Любі брати і сестри, у нас є чимало біженців, які втікали від нечестивих російських загарбників. Хай Господь боронить, але кожен з нас може стати біженцем з тієї або іншої причини – наприклад, як пророк Ілля та його слуга. Ми не можемо мати впевненість у світові, в якому ми живемо, бо цей світ лежить у злі. І ця жорстока війна є підтвердженням цієї Біблійної істини. 

Однак ми завжди можемо бути впевнені в Господі, у Христовій любові і доброті, у Його святому піклуванні про кожного з нас. Диявол і світ хочуть нас переслідувати. Наша грішна плоть у союзі з дияволом і світом хочуть нас заганяти у депресію і зневіру в Богові. Коли вони так роблять, згадайте Іллю і проганяйте диявола і його навіювання, сповідуючи, що ви – діти Божі і Христос вас дуже-дуже любить. 

Він так вас любить, що забрав на Себе всі ваші гріхи та провини і приніс Себе, істинного Бога та святу людину у повну жертву за всі ваші гріхи та переступи. Своєю святою і невинною кров’ю Христос обмив з вас усі ваші гріхи і викупив вас від влади диявола і світу. Він помер за всіх нас, щоб ми не помирали на віки і на третій день Він воскрес із мертвих, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав теж вічне життя. 

Віруйте в Христа і ви будете жити. Кожен, хто вірує в Ісуса, має прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. Коли вам тяжко на серці, коли вас женуть вороги і переслідують нечестивці, знайте, що недалеко від вас ані Христос, ані Його ангели. Вони – з вами і будуть з вами аж до кінця віку. 

Коли вам тяжко на серці і ви не бачите перспективи ані для себе, ані для країни, знайте, що перспектива для вас завжди є і вона – у Христі Ісусі, розп’ятому і воскреслому Господі. Ми можемо втікати до нашої Беер-Шеви і виходити навіть на день дороги із неї. Хтось із нас утратив рідний дім на окупованих територіях і лише Господь знає, чи нам колись доведеться побувати знову, де нині торжествують нечестивці. Але де б ми не пішли і де б і ким би ми не були: біженцями чи паломниками – Христос із нами, із своїми віруючими дітьми. Він нас покріплює у нашій подорожі, допоки ми самі не будемо покликані Ним або забрані Ним до вічного життя на небесах. 

А що це за пожива, яка нас підкріпляє у нашій подорожі до слави Царства Небесного? Це Слово Христове і Його істинні тіло та крові у хлібові та вині Святої Вечері. Без неї ми швидко охлянемо і заснемо без шансів проснутись і закінчити нашу дорогу у Царстві Небесному. А ця їжа небесна нас підкріплює і бадьорить. 

Сьогодні буде також пожива, призначена для зміцнення ваших фізичних сил. Ця їжа була привезена сюди і вам буде роздана ангелами земними – посланцями Божими, Його слугами, які служать Церкві Христовій і в Америці, і в Україні. Цінуйте їхні дари і їхню працю і залишаймося вірними Христові. Прийди, Господи Ісусе! Амінь. 

Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир! (4 М. 6:24-26). Амінь.

Боже твориво - не лише їжа і напої

 Павло каже в 2 Тимофія 4 (1 Тим. 4:4, 3): «Кожне-бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав». В «кожне твориво Боже» ви повинні включати не просто їжу і напої, одяг і взуття, але й владу і покору, захист і покарання.

 Мартін Лютер

Преображення Господнє

 Сьогодні ми святкуємо Преображення Господнє. Про цю чудесну подію читаємо в Євангелії від Св. Марка 9:1-9:  "І сказав Він [Ісус Христос] до них: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі». А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...» Бо не знав, що казати, бо були перелякані. Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!» І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне".

Молитва на День Преображення Господнього:
Боже!  У славетному Преображенні Твого Сина Єдинородного Ти свідченням стародавніх отців підтвердив був тайни віри, а в голосі з яскравої хмари Ти чудесно передвістив наше усиновлення благодаттю.  Учини нас милосердно співспадкоємцями слави з нашим  Царем і приведи нас до повноти Твоєї спадщини на небесах; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Божий Хліб: проповідь на 8-у неділю по П'ятидесятниці

                                       БОЖИЙ ХЛІБ

         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні. А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку. Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса. І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: «Коли Ти прибув сюди, Учителю?» Відповів їм Ісус і сказав: «Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились. Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець». Сказали ж до Нього вони: «Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?» Ісус відповів і сказав їм: «Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав». А вони відказали Йому: «Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш? Наші отці їли манну в пустині, як написано: «Хліб із неба їм дав на поживу». А Ісус їм сказав: «Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба. Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові». А вони відказали до Нього: «Давай, Господи, хліба такого нам завжди!» Ісус же сказав їм: «Я – хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, – ніколи не прагнутиме» (Євангеліє від Св. Івана 6:22-35). 

Мир вам усім у Христі! Амінь (1 Петр. 5:14). 

Любі брати і сестри, що було важливим для народу Ізраїля в час земного служіння Сина Божого? Які були їхні пріоритети? Навіть якщо нас розділяє величезний час і відстань, ми можемо зауважити дуже велику подібність запитів і пріоритетів ізраїльтян за днів Христа і за запитами величезної кількості українців за наших днів. 

Наприклад, минулого разу, коли нашу парафію Господь благословив допомогою з продуктів харчування, то церква була наповнена багатьма людьми, які до часу роздавання продуктової допомоги, ані після того роздавання допомоги, в церкві не з’являлися. А хтось із віруючих через таких «захожан» допомоги отримати вчасно не зміг. У величезної кількості українців на першому місці в житті стоїть власний добробут і то саме матеріальний достаток. 

Понад дві тисячі років тому в країні, що розташована приблизно за дві тисячі кілометрів на південь від України жили подібні люди, ізраїльтяни. Вони мали набагато довшу історію ніж ми. І їхня історія була сповнена Божими чудами. Вони називались вибраним народом, бо Господь вибрав їх, щоб із них прийшов Спаситель Світу – Месія Ісус Христос. 

І Бог виконав Свою обіцянку. Як Він був передвіщав через Своїх пророків, Сам Бог стався Месією, будучи зачатим від Святого Духа і отримавши плоть від Давида через його далеку правнучку, Св. Діву Марію. На Месію, у Якому виконались усі пророцтва Божі, вказував своїм перстом останній пророк Старого Заповіту – Іван Христитель. 

Ісус Христос – правдивий Бог і Христос і єдиний Месія, обіцяний євреям прийшов. Іншого вже не буде. Всі, хто чекає на іншого Месію, марнують свій час і свій шанс на прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Всі, хто проповідує про прихід іншого Месії-Христа, обманюють самі себе і обманюють інших людей, прирікаючи своїх слухачів і послідовників на гнів Божий в цьому житті і вічні муки у вогні аду у вічності. 

Те, які чуда творив Ісус Христос, є одним із доказів того, що Він – істинний Бог і Людина в одній Особі, Спаситель світу, обіцяний Богом. Одним із таких чуд було насичення голодних – Ісус не один раз кількома хлібинами та рибинами годував тисячі людей так, що після таких чуд залишались кошики чудового хліба та смачної риби. Ніхто не залишався голодним. Всі були ситі, здорові та щасливі. Так, для багатьох людей це було справжнє щастя – мати достаток їжі, нічого не роблячи. 

В нашому Євангелії ми бачимо, як люди пильнують за тим, де є Ісус та Його учні. Чому вони так пильнували за тим, де був Господь і Апостоли? Бо там був достаток. Там був добробут. Там було все чудесно. Там вони були здорові та ситі. І коли вони зауважили, що ні Ісуса, ані Його учнів більше там, де відбувалось чудо нагодування народу не було, то вирушили за Христом.

 Вони знали, де було Його помешкання, а отже був, так би мовити, центр церкви і служіння. Було все це в Капернаумі, на березі Галілейського моря, тож всі вони вирушили туди і не помилились. Трохи часу вони витратили на пошуки і ось тепер знову багатотисячний натовп стояв перед Сином Божим і питались у Нього: «Коли Ти прибув сюди, Учителю?» 

Те, як вони поставили питання – ось те слово «Учителю» мало би свідчити про те, що вони шукали Христової проповіді, Христового навчання, християнської науки. Бо ж до Учителя ідуть повчитися, правда ж? Чому ми ходили до вчителів у школи? Чому ходили в коледжі, інститути та університети? Ми ходили туди, аби навчитись. Ми ходили туди здобувати науку. Тож могло скластись враження, що всі ці багатотисячні натовпи бажали науки Божої. 

Але чому вони знову стояли перед Ним насправді? І чи цікавив їх Ісус, як Учитель, як Проповідник? Відповідь на це дає Сам Ісус: «Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились». Вони прийшли, бачили чуда. Ті чуда їм вельми припали до душі. Вони добре попоїли і наситились. Тож їм не потрібен був Учитель, аби Він їх навчав, аби Він їм проповідував Євангеліє спасіння. Їм потрібен був чудотворець – той, хто задовольняв би їхні матеріальні і тілесні потреби. 

От хіба так сильно відрізняються юдеї І століття від нас українців ХХІ століття? Чи таке вже велике має значення походження, час і країна? Грішна плоть у всіх людей – однакова, а гріх не хоче прощення. Він хоче панування і довгого життя, бажано без зайвих проблем. Тож і до юдеїв, що стояли в Капернаумі біля Христа і до нас, що зібрані в Києві біля Христа у Слові і Таїнстві, звернуті слова Сина Божого: «Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець». 

Якщо ми будемо пильнувати про поживу, що гине, тобто споживається нами фізично, перетравлюється, а в кінці обов’язково псується, розкладається, гниє тобто гине, то й наше майбутнє буде точно таке як тієї поживи – ми не будемо мати вічного життя. Ми будемо мати лише вічні муки в пеклі. Господь Христос каже, що ми тоді будемо навіки вкинуті: «до геєнни, до огню невгасимого, де їхній черв’як не вмирає, і не гасне огонь» (Мр. 9:44). 

Але, коли ми дбаємо про поживу, що зостається на вічне життя, тоді ми маємо те, що ця пожива нам дає: прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. А де береться ця пожива. Господь Христос пояснює, що цю поживу «дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець». Тобто цю поживу дає особисто Він. І ми можемо бути впевнені, що ця пожива від Христа – на вічне життя, бо Його відзначив Бог Отець. 

Юдеї розуміють, що Ісус каже. А Він каже, що лише Він дає, дарує вічне життя. Коли Божий Син пропонує дати вічне життя, то грішна плоть юдеїв протестує проти такого подарунка. Як і наша грішна плоть протестує подібним чином. Як і юдеям так і нам свербить язик проказувати до Бога: «Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?» Грішній плоті хочеться власної слави, яку вона думає отримати через добрі діла, якими вона заробить спасіння і вічне життя. 

Господь спростовує цей обман і цю жахливу єресь, і каже: «Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав». Хочете робити Божі діла? Добре! Робіть! Віруйте в Божого Сина Єдинородного, Якого Бог послав, аби ви не загинули в гріхах, а мали вічне життя! Ось яке діло Боже – вірувати в Христа. Робиш це діло? Віруєш в Христа розп’ятого за всі твої гріхи і Христа воскреслого для твого виправдання? Тоді ти вже маєш спасіння і вічне життя! 

Це Євангеліє ані юдеям, ані всім, хто уповає на власні діла, не подобається. Вони відкидають його і ще й заявляють Ісусові про те, яке Він має право так проповідувати! «Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш? Наші отці їли манну в пустині, як написано: «Хліб із неба їм дав на поживу». Їм мало всіх тих чуд, які Ісус робив ще вчора! Їм потрібні безперервні чуда – конвеєр добробуту, ситості, здоров’я і безпеки. Їм потрібен комунізм. Їм потрібен рай для грішників просто тут і зараз на землі! 

Вони хочуть керувати Богом і самі бути як боги, свідомо чи підсвідомо керуючись настановою диявола ще з Еденського саду: «Ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло» (1 М. 3:5). Тож, якщо Ісус хоче, щоб ми вірували в Нього, то хай дає все те, що ми кажемо і ми тоді будемо вірувати в Нього. Нам хочеться мати не так Бога люблячого і благодатного, як Бога слухняного! Немає нічого нового під сонцем для грішної плоті ані в Ізраїлі, ані в Україні. 

Ісус же не мовчить і нагадує: ««Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба». Вони так і не зрозуміли, хто дає хліб і до хліба, і хто дає спасіння і вічне життя. Вони не зрозуміли, чому Він це давав, дає і як Він це давав, і дає. І життя, і добробут, і спасіння дає Бог. І дає все це Він у Своєму Сині Єдинородному – Ісусі Христі. 

«Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові», – далі каже Син Божий. Він за нас віддав Своє життя на хресті Голгофи, аби ми мали вічне життя в Ньому і з Ним – із Христом воскреслим. Коли ми споживаємо цей хліб Божий, тобто віруємо в Ісуса Христа, тоді ми маємо вічне життя. Кожен, хто вірує в Христа має вічне життя. Бо Він дає життя не лише Своїм одноплемінникам-юдеям, адже за плоттю Ісус – єврей. 

Ісус дає життя світові, тобто кожній людині, яка вірує в Нього, незважаючи на її походження, расу, стать, національність і минуле. Важливо куштувати цей хліб Божий – вірувати в Христа, прагнути Святого Причастя Його істинними тілом і кров’ю і отримувати простягнутою рукою віри це вічне життя, яке всім нам дає Ісус. 

Юдеям, які все ще думають про хліб із борошна і всім нам, Господь каже: ««Я – хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, – ніколи не прагнутиме». Любі брати і сестри, споживаймо цей хліб життя щодня – віруймо в Ісуса, уповаймо на Нього і ми не будемо мати ані голоду, ані спраги духовної, але матимемо вічне життя. А Останнього Дня, воскреснувши із мертвих, увійдемо в радість Царства Небесного, яка триватиме вічно. Через Христа, у Христі і заради Нього. Амінь.

Як святі застосовують меча

      Від початку світу всі святі застосовували меча таким чином: Адам і його нащадки; Авраам, коли рятував Лота, сина свого брата і розбив чотирьох царів, як про це розказано в Бутті 14, хоча сам він був дуже євангельським мужем. Так само і Самуїл, святий пророк Божий, убив царя Аґаґа, як про це ми читаємо в 1 Самуїловій 15; та й Ілля повбивав пророків Ваала, 1 Царів 18. Так само робив і Мойсей, Ісус Навин, діти Ізраїля, Самсон, Давив і всі царі та князі в Старому Заповіті застосовували меч; а також Даниїл і його співробітники: Ананія, Азарія і Мисаїл у Вавилоні, а Йосип у Єгипті і так далі.

     А коли хтось почне доводити, що Старий Заповіт скасовано і він більше не діє, а отже перед християнами такі приклади ставити не слід, то я відповідаю: Це не так. Св. Павло каже в 1 Коринтян 10: «Всі їли ту саму поживу духовну, і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос!» Тобто, вони мали того Самого Духа і віру в Христа, що маємо ми і вони були настільки ж християнами, як і ми. Тож в чому вони діяли правильно, правильно діють і християни, від початку світу і до кінця.         

Мартін Лютер

День Св. Йосипа з Ариматеї

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йосипа з Ариматеї. Цей Йосип, про якого згадують всі чотири Євангелія, походив із невеликого села Ариматея в гірському краї Юдеї.  Він був шанованим членом Синедріону, юдейського релігійного суду в Єрусалимі.  Очевидно, він був дуже заможним, бо мав свій невикористаний гріб у саду, недалеко від місця розп'яття Ісуса (Матвія 27:60).  Йосип, будучи чоловіком, який терпляче чекав на прихід Царства Божого, по смерті Ісуса пішов до Понтія Пілата і попросив Ісусове тіло (Марка 15:43).  Разом із Никодимом, Йосип зняв тіло з хреста і поклав Його у власний гріб (Івана 19:38-39).  Публічна відданість Никодима та Йосипа виявляється особливо разюче на фоні переляканих учнів, які Ісуса були покинули.

Молитва на День Св. Йосипа з Ариматеї:

     Милосердний Боже!  Твій слуга, Йосип з Ариматеї, приготував тіло нашого Господа і Спасителя до похорону і в благоговінні та благочестивому страху поклав Його у власний гріб.   Дай Твоєму вірному людові, аби наслідуючи приклад Йосипа, ми мали таку саму благодать і любов служити Ісусові зі щирою присвятою по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Роберта Барнеса. Він був відданим учнем Мартіна Лютера і вважається за одного з перших лютеранських мучеників. Барнес народився 1495 р. Він став пріором августиніанського монастиря в Кембриджі, Англія. Навернувшись до лютеранського вчення, він ділився Євангелієм із багатьма англійськими вченими через твори та особисті контакти. Під час вигнання до Німеччини він заприятелював з Лютером, а пізніше написав латинський підсумок головних доктрин Ауґсбурзького віросповідання, який мав назву Sententiae.

     Повернувшись до Англії, Барнес розповів про лютеранські доктрини особисто королеві Генрі VIII і спочатку вони були сприйняті позитивно. 1529 року Барнеса було призначено королівським капеланом. Проте політичний і церковний клімат в Англії не був стабільний і 1540 року Барнеса було живцем спалено на стовпі в Смітфілді. Його останнє сповідання віри було видане Лютером, який назвав свого друга Барнеса "добрим, побожним гостем і святим мучеником". Ілюстрація: Св. Мученик Роберт Барнес перед кардиналом Вослі.

Молитва на День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика:

Всемогутній Боже, Отче наш Небесний! Ти дав мужність слузі Твоєму Робертові Барнесові віддати життя за сповідування істинної віри у час Реформації. Благослови нас, аби ми непохитно перебували у нашому сповіданні Апостольської віри і витерпіли все, навіть смерть заради того, щоб не відпасти від спасенної віри; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії

 Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Марію, Марту і Лазаря з Віфанії. Марія, Марта і Лазар з Віфанії були учнями з якими Ісус мав особливий союз любові та дружби, Євангеліє від Св. Івана свідчить, що "Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря" (Івана 11:5). Одного разу Марта запросила Ісуса до свого дому на обід. У той час, коли Марта робила всю роботу, Марія сиділа в ногах у Ісуса, слухаючи Його Слово і Господь похвалив Марію за те, що вона "обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї..." (Луки 10:38-42). 

     Коли їхній брат, Лазар, помер, то Ісус промовив Марті цю чудову Євангельську обітницю: "Я - воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити" (Івана 11:25). Іронічно, але після того, як Ісус воскресив Лазаря із мертвих, то юдеї стали ще запеклішими у бажанні вбити Ісуса (Івана 11:39-54). За шість днів до розп'яття Ісуса, Марія намастила Його ноги дуже дорогими пахощами і витерла їх своїм волоссям, не відаючи, що таким чином вона робила приготування до поховання Ісуса (Івана 12:1-8; Матвія 26:6-13).

Молитва на День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії:

     Отче Небесний!  Твій Син улюблений, заприятелював із такими кволими істотами як ми, аби вчинити нас Твоїми.  Навчай нас, аби ми були як Ісусові любі друзі з Віфанії, аби ми могли служити Йому вірно як Марта, щиро навчатися в Нього, як Марія, а вкінці бути воскрешеними Ісусом, як Лазар; через Господа їхнього і нашого - Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зміцнити людину внутрішню: проповідь на 7-у неділю по П'ятидесятниці

          ЗМІЦНИТИ ЛЮДИНУ ВНУТРІШНЮ

        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

Для того схиляю коліна свої перед Отцем, що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі, – щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім, щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові, змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою. А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, – Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь (Ефесян 3:14-21). 

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23). 

Любі брати і сестри, як ми поводимось у церкві? Зокрема якою в церкві є наша постава? Якою є наша постава під час молитви? Під час сповіді? Під час Святої Вечері? Психологи мають цілі розділи у своїх лекціях, в яких навчають нас розуміти мову жестів, аби ми могли збагнути, коли люди до нас ставляться з повагою, а коли відверто нас зневажають. Коли довіряють нам і коли демонструють недовіру до того, що ми говоримо або робимо. 

            Те, як ми поводимось у церкві, зокрема на Службі Божій, так би мовити – мова нашого тіла відображає ставлення нашої душі до Бога. Ваше тіло на Службі Божій, ваші жести, рухи – те, де ви тримаєте руки, виказують те, що ви насправді думаєте про Господа, про Його Слово і про все, що Він для вас зробив і робить. 

            Сьогодні ми бачимо, яке ставлення до Господа має Апостол Павло. Наш текст починається словами: «Для того схиляю коліна свої перед Отцем». Павло стає перед Богом на коліна. Таким чином він виражає свою повну смиренність перед Отцем Небесним. Він стає на коліна перед Господом, як покірний прохач, який не має чого запропонувати Подателеві усякого добра, але визнає свою гріховність та велич і святість Господа Бога. 

            А як молимось ми, любі брати і сестри? Як молитесь ви, зокрема, коли вас ніхто, окрім Господа Бога не бачить? У церкві ми чуємо періодично заклик «Голови наші склонім перед Господом!» Ми склоняємо або ж схиляємо наші голови перед Господом у час молитви, у  присутності всемогутнього і святого Бога, виражаючи таким чином наше благоговінням перед святим і люблячим Отцем Небесним. 

            Коли ми молимось, ми складаємо руки або підносимо свої руки до Господа, як прохачі, які не мають, що Богові запропонувати, а прагнуть від Нього отримати всяке добро. Коли ми є свідками Святого Хрищення наша радість і благоговіння перед Богом за дар народження з гори  виявляється подібним чином, а ще піснями і псалмами від щирого серця. 

            Підходячи до Святої Вечері, ми так само своїм тілом виявляємо пошану до Господа Христа, тілом і кров’ю Якого ми збираємось причаститись і в яких і з якими ми отримуємо прощення гріхів, спасіння і вічне життя. А ті, що ще не причащаються – вони своєю поведінкою демонструють, яке їхнє ставлення до Сина Божого. Якщо вони розмовляють, галасують, то виявляють зневагу до Христа, до Його тіла та крові, до Його жертви на хресті, як власне і до Його Церкви, що зібрана саме довкола Слова і Таїнства. Таке ставлення не лише зневажливе до Бога і до Його святих, але й воно недобре для них, бо нічого доброго від зневаги до Бога та до Його Церкви очікувати не слід. 

            Апостол Павло – чудовий приклад для наслідування для всіх християн. Він упокорюється перед Богом у тілі, стає на коліна перед Отцем Небесним, «що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі». Що означають ці слова, що кожен рід на небі і на землі має ймення від Отця? Це означає, що тут мова йде про спасенні роди і народи. Спасенні не лише віруючі фізичні нащадки Авраама, але й усі віруючі, незважаючи на те, яке їхнє расове чи етнічне походження. Церква Христова – єдина. І в ній є фізичні нащадки Авраама, які вірують в Христа, і язичники, які вірують у Христа. І перші, і другі отримали імена від Бога. 

            Це – великий привілей мати імена від Бога. Не всі його мають. Його мають лише спасенні, тобто лише віруючі в Ісуса Христа, Який був також говорив Своїм любим Апостолам: «Не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!» (Лк. 10:20). Чимало з тих, чи імена були записані на небі, вже перебувають у Церкві Торжествуючій і чекають там воскресіння мертвих, а чимало – таких як ви, любі віруючі брати і сестри, і я все ще перебуваємо тут у Церкві, яка воює, яка веде невпинну боротьбу проти піднебесних духів злоби і проти гріха у нашій грішній плоті. 

            Чи може гріх подолати нас? Може, якщо стане сильнішим від нас через нашу власне відкидання сили Божої. Зауважте, що ми не самі собі здобули ймення на небесах. А Господь дав нам ці імена. Минулої неділі в нашій церкві відбувалось Хрищення нашого найменшого брата у Христі. У Хрищенні йому було дане ім’я Дем’ян. Таким чином Господь відродив його, народивши Його від води і Духа. Господь пролив на нього Свою благодать. Господь пролив на кожного з вас, любі віруючі, Свою благодать. Плоть наша грішна, але внутрішня людина, людина народжена згори – свята. 

            І ось Павло сьогодні молиться, аби Отець давав віруючим «за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім». Наша внутрішня людина має бути сильною і міцною. Так багато людей було охрищено в різних церквах у дитинстві і так багато з них зовсім не знають Христа і живуть як безбожники і навіть нечестивці. Чому так відбулося? Їхня внутрішня людина настільки ослабла, що стала рабом гріха і грішної плоті. 

            Через це так важливо, щоб внутрішня людина була сильною. А для цього наша внутрішня людина повинна зміцнюватись. Ось про це зміцнення нашої внутрішньої людини молиться Апостол Павло до Бога. Ця внутрішня людина – це наше серце, розум, душа і дух. Господь Святий Дух, хоче, аби ми були сильними, міцними, мужніми в нашому серці, в нашому розумі, в нашій душі та духові – у нашій внутрішній людині. 

            Але як відбувається зміцнення цієї внутрішньої людини. Коли нам потрібно зміцнити наше фізичне тіло, ми робимо фізичні вправи, хтось записується у спортзал, піднімає різноманітні тягарі, підтягується на турніках, віджимається від підлоги, бігає, присідає тощо. Але для зміцнення людини внутрішньої такі вправи не підійдуть. 

            Господь каже в Євангелії від Св. Івана: «Що вродилося з плоті є плоттю, що ж уродилося з Духа є дух» (3:6). Внутрішня людина народилась з Духа, отже й зміцнюватись вона може лише від Духа. Про це й молиться Апостол Павло, прохаючи зміцнювати віруючих «через Духа Його (Божого) в чоловікові внутрішнім». Але як діє Святий Дух? 

            Його інструменти не гантелі і не турніки, не штанги і не кросівки. Його інструменти – Його Засоби Благодаті -  Слово Боже і Таїнства. Для зміцнення внутрішньої людини потрібен не спортзал, а церква. Недаремно всі богоборчі режими працювали і працюють над тим, аби саме в неділю організовувати різноманітні спортивні секції, змагання тощо. Диявол хоче, аби ми були духовно слабкі а в ідеалі – навіть духовно мертві. Тож чим рідше ми буваємо в церкві, тим менше в наш шансів зміцнити нашу внутрішню людину і тим більше в нас шансів духовно померти. 

            А в церкві відбувається зміцнення людини внутрішньої через євангельську проповідь, через перебування у Божому  Слові, а також і особливо – через Таїнство Святої Євхаристії. Наш розп’ятий і воскреслий Господь Христос причащає нас Своїми істинними тілом і кров’ю і в них та з ними Він має з нами таїнственну спільність. 

            Ось таке зміцнення дає нам Отець через Духа Святого. А наслідком такого зміцнення є те, що в наших серцях, каже Апостол Павло, Христос через віру мешкає в наших серцях так, що ми разом із Апостолом можемо сповідувати: «І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:20). 

            А коли Христос живе в нас, коли Дух Святий зміцнює нас через Євангеліє Христове, то ми стаємо, як те той муж із Псалма: «Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків, та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує! І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!» (Пс. 1:1-3). 

            Крона його – широка, а коріння його – розлоге. А чому так? Бо, пояснює Апостол Павло «ви, закорінені й основані в любові». Не в своїй, звісно, любові, а в любові Божій. Бо «не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи» (1 Ів. 4:10). З цієї любові плине до нас саме наше життя і вся наша духовна сила, сила внутрішньої людини – з Христа, Який є воплочення любові і Який живе в нас, а ми живемо в Ньому і через Духа Його пізнаємо все більше Його невимовну любов до кожного з нас. 

            Але скільки є Христової любові? Скільки гріхів ще Він нам прощатиме? Скільки разів після наших падінь буде Він ще нас піднімати? І чи не стомиться Він від нас і чи захоче Він нас привітати в Останній День у Своєму Царстві слави, як Своїх любих дітей, братів і сестер? Любі брати і сестри, не сумніваймось у любові Христовій. Він живе у вас через віру. А любов Його виміряти не можливо. Той, Хто забрав на Себе всі наші гріхи і провини, і помер за всіх нас на хресті – зробив це, люблячи нас. Він любить нас і далі у Своєму воскресінні і царюванні! 

            Ширину Христової любові неможливо виміряти, ані метрами, ані кілометрами, ані милями, ані світловими роками. Так само неможливо ані довжину, ані глибину, ані вишину Христової любові. Ми можемо лише захоплено і радісно витати у ній, весь час блаженствуючи у Христовій любові, в Його прощенні і доброті. Христос любить вас, любі брати і сестри і Його любов ніколи не перестає! 

            Ваша внутрішня людина, коли вона сильна, вона це розуміє і цим вона радіє. І в знанні цьому вона буде завжди зростати через Духа Святого, Який діє у Слові і Таїнствах. Наш любий апостол вкінці віддає всю славу за це Господу і каже, що Він може «може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо». А чим Він може це зробити? Апостол пояснює: «силою, що діє в нас». У Христі. Амінь. 

Цареві ж віків – нетлінному, невидимому, єдиному, премудрому Богові, – честь і слава на віки вічні, амінь (1 Тим. 1:17).

Задля добра ближнього

  Хоча й вам не потрібно, аби був покараний ваш ворог, це потрібно вашому стражденному ближньому. Ви повинні допомагати йому, аби він мав мир і щоб ворог його був приборканий. Однак це неможливо допоки до чинної влади не мають поваги і її не бояться.

 Мартін Лютер

Господь - Праведність наша: проповідь на 6-у неділю по П'ятидесятниці

          ГОСПОДЬ – ПРАВЕДНІСТЬ НАША

      (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       Горе пастирям тим, що розгублюють та розганяють отару Мого пасовиська, говорить Господь! Тому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, про пастирів тих, що пасуть Мій народ: «Ви отару Мою розпорошили й їх розігнали, та не наглядали за ними. Ось тому покараю Я вас за лихі ваші вчинки, говорить Господь! А Я позбираю останок отари Своєї зо всіх тих країв, куди Я їх повиганяв був, і їх поверну на пасовиська їхні, і вони порозплоджуються та розмножаться. І над ними поставлю Я пастирів тих, які пастимуть їх, і не будуть боятися вже й не злякаються, і не будуть загублені, каже Господь! Ось дні наступають, говорить Господь, і поставлю Давидові праведну Парость, і Цар зацарює, і буде Він мудрий, і суд та правосуддя в Краю запровадить. За днів Його Юда спасеться, Ізраїль же буде безпечний. А це Його Ймення, яким Його кликати будуть: Господь – праведність наша» (Єремії 23:1-6). 

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23). 

Любі брати і сестри, як можна розгубити та розігнати отару? Не так давно я бачив, як люди сварились із пастухами. Тих пастухів було всього двоє і випасали вони не овечок, а череду корів, які є практично в кожному селі. Корів теж було небагато, але вони розбрелися по людських городах, садках, а частина навіть попрямувала до лісу. Якась частина корів залишилась поряд із пастухами.

 Коли роботодавець пастухів до них прийшов, аби дізнатись в чому справа, то виявив, що вони були просто п’яні і їх вже не цікавила череда їхня, а цікавили всякі побрехеньки, які вони одному розповідали та сп’яну хвалились собою і своїми вигаданими здобутками і подвигами. І замість того, аби виконувати доручення роботодавця та пильнувати за чередою, вони ту череду, фактично розгубили.

 А як розгубили та розігнали отару Божу пастирі за днів Єремії. Яких пастирів має на увазі Господь? Що це за отара Його? І що це за Його пасовисько? Найперше поговоримо про отару. Отара – це Божий народ. Це – віруючі люди. Це – нащадки Авраама, Ісака і Якова, які мали обітницю про те, що Спаситель світу вийде саме від Ізраїля, а точніше – із племені Юди, від юдеїв.

 Боже пасовисько – це ті пасовиська, про які співає у Псалмі цар Давид: «Господь – то мій Пастир, тому в недостатку не буду, на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить! Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках праведності» (Пс. 22):1-3). Саме на Божому пасовиську Господь оживлює душі Своїх віруючих, дає їм прошення гріхів через віру в Христа і веде далі стежками праведності і вічного життя. Звісно ж ці пасовиська – це проповідь обітниці і втіхи у грядущому Христі, Спасителі світу. 

А пастирі – це насамперед рід Левія, священики та левити, які були покликані Богом служити в Його храмі, приносити жертви, співати Псалми, навчати народ Ізраїля про благодатного Бога-Спасителя і проголошувати прихід Месії, утішати народ приходом Христа і спасінням у Ньому. До цих пастирів, звісно, належали і правителі Ізраїлю, адже Ізраїль був теократичною державою, яка мала користуватись Законом, отриманим від Бога на горі Сінай. 

І світські правителі Ізраїлю, і духовні його провідники мали дотримуватись Закону Божого, мали проголошувати його в повній суворості, аби народ розумів своє жахливе становище в гріхах, каявся в гріхах і шукав порятунку і спасіння в грядущому Христі. Вони мали проголошувати слова солодкої втіхи, якою радів був ще Авраам і всі правдиві віруючі, які були істинними дітьми Авраама. 

Проте сталось щось дуже жахливе. Господь через Свого вірного пророка проголошує: «Горе пастирям тим, що розгублюють та розганяють отару Мого пасовиська, говорить Господь!» Господь проголошує горе на пастирів Ізраїля. Вони не пасли Божий народ. Натомість вони розгублювали Божу отару. І не лише розгублювали – вони її ще й розганяли! 

Господь докоряє їм: «Ви отару Мою розпорошили й їх розігнали, та не наглядали за ними». Ці пастирі Ізраїля поводились наче п’яні пастухи, яким було байдуже було до їхньої череди. Натомість п’яні пастухи пишались своїми вигадками про себе, власні подвиги та здобутки. А череда тим часом розгубилась по всіх усюдах. 

Пастирі Ізраїлю були наче п’яні від наук нечистих духів. Вони сп’яніли від фальшивого вчення про виправдання і спасіння. Замість того, аби вести народ в покаяння за гріхи проти Святого Закону і звертати погляд ізраїльтян до грядущого Месії-Христа, вони пророкували різні безглузді речі, навчали покладатись у визволенні в цьому житті і спасіння до життя вічного на власні діла, на власне походження, на існування храму і всього такого подібного. 

Вони не проповідували того, що наказував Бог! Вони не навчали тому, що заповів Господь! Вони закривали очі на гріхи власні і народу, і спонукали їх звертатись до власного походження, діл, величі і всяких інших марних речей, які не творили віри в грядущого Христа. Вони не тримали народ біля Бога, а дозволяли народові шукати собі спасіння і втіхи будь-де. Ось так отара Божа розгублювалась. 

А тих, хто прагнув далі вірувати в Христа грядущого і тих, що проповідували Христа грядущого, ці пастирі проганяли з Храму, кидали в тюрми і намагались навіть знищити фізично! Вони це робили, бо самі не вірували в благодатного Господа і у виправдання через саму віру в грядущого Месію – в грядущого Христа. 

Вони сп’яніли від наук нечистих духів. Вони більше не мали чистого вчення Закону і Благодаті. Тож вони розгублювали отару і розганяли її. Адже будь-яке спотворення Божого Слова – це палиця в руках, яка проганяє вівцю Божу від Господа. Проганяє десь на манівці, де на таких овечок полюють хижаки, вовки та леви – диявол і його слуги, які вщент намагаються зруйнувати віру в Христа і позбавити людину віри, спасіння, воскресіння і вічного життя. 

За це вони будуть покарані. Бог проголошує: «Ось тому покараю Я вас за лихі ваші вчинки, говорить Господь!» Незабаром храм у Єрусалимі буде зруйновано, як буде зруйновано і сам Єрусалим. Народ піде на довгих сімдесят років у неволю до Вавилону. А перед тим чимало з них будуть убиті вавилонянами. Перестане існувати і їхнє поклоніння в храмі, і сама їхня держава! Ось таке покарання за відступництво від Христа! 

А далі Божий пророк проголошує втіху для віруючого залишку Юдеї – для тих овечок, яких пастирі своєю фальшивою доктриною розганяли від церкви. Господь обіцяє, що Він їх позбирає із усіх тих країв, де вони опиняться і каже: «їх поверну на пасовиська їхні, і вони порозплоджуються та розмножаться». Зараз вони не чують проповіді про Христа грядущого. Але ця проповідь про Христа відновиться. Вони знову будуть перебувати на своїх пасовиськах. І кількість цих віруючих у Христа стане дуже великою. 

Як плодилась з благословення Божого отара в руках Якова у далекому краю, так само і вони дуже сильно намножаться. Зараз, перед падінням Єрусалиму і руйнування храму їх зовсім небагато. Проте настане час і кількість овечок Божих – Божої отара буде вражаючою. 

І навіть більше. Господь каже: «І над ними поставлю Я пастирів тих, які пастимуть їх, і не будуть боятися вже й не злякаються, і не будуть загублені!» Коли те станеться?  Про який час говорить Господь Бог?  Це час воплочення Христа, Який є вічний Син Божий і Який по плоті є нащадком Давида, славного царя Ізраїлю – того самого Давида, через якого Господь Святий Дух нам Псалом «Господь – то мій Пастир». 

            На троні в Єрусалимі не буде вже нащадка Давида. Здавалось, що дім Давида, наче зрубане могутнє дерево, повалився назавжди. Юдея перебувала під окупацією Риму, а царем в Єрусалимі був Ірод, навіть не єврей за походженням, а едомлянин. Але Господь обіцяє відновити дім Давида із залишку дерева і каже: «Ось дні наступають, говорить Господь, і поставлю Давидові праведну Парость, і Цар зацарює, і буде Він мудрий, і суд та правосуддя в Краю запровадить». 

            Ця Парость праведна, тобто безгрішна. Ця Парость – Божий Син і Син Давидів, Ісус Христос. Господь поставив Його у Краю, як істинного Царя Ізраїлю. Він царював посеред Ізраїлю Своєю благодаттю. Мудрість лилась із Його уст, коли Він навчав і проповідував. Його піклування про народ було сповнене милосердя і любові. Він зцілював недужих і калік, насичував голодних і воскрешав мертвих. І в Своєму таки краю, обіцяна Богом праведна Парость Ісус Христос запровадив у краю суд і правосуддя – суд над гріхом, дияволом і смертю. 

Його правосуддя – правосуддя задля всіх нас – на хресті Голгофи. Там Ісус Христос, праведний, на Себе забрав усю нашу неправедність, усі наші гріхи і поніс за них повну Божу кару. На Христа Бог вилив Свій гнів – у тяжких муках за всіх наші гріхи Ісус Христос, Парость правдива, помер на нашому місці і замість нас. Він помер за нас, щоб нам наші гріхи не зараховувались, бо Він забрав їх усі на Себе. 

Але на третій день Ісус Христос воскрес із мертвих, щоб нам, кожному, хто вірує в Нього, зараховувалась Його праведність. Хоча ми – грішні, але ми кличемо Христа і проголошуємо: «Господь – праведність наша!  Христос – праведність наша!» Коли ми віруємо в Христа, ми – виправдані, ми – праведні, бо через віру в Христа – Христос наш, а отже і праведність, і спасіння, і воскресіння, і вічне життя – наші! 

У Христі Ісусі збулось пророцтво Єремії. У Христі Ісусі виконались усі пророцтва всіх пророків Божих. Христос – Праведність наша. У Христі ми праведні і маємо вічне життя. Так само у Христі виконалось і пророцтво про «пастирів тих, які пастимуть їх, і не будуть боятися вже й не злякаються, і не будуть загублені». Це – Апостоли Христові, яких Господь Христос покликав до служіння Євангеліє і вчинив їх ловцями людей. Вони не відганяють людей від Господа. Вони ловлять людей для Господа. 

Так само наш розп’ятий і воскреслий Господь – Праведність наша, кличе і всіх вірних служителів Слова і Таїнств, які проповідують непофальшоване Євангеліє і годують Божу отару істинними тілом і кров’ю Христовими у хлібі і вині Святої Вечері, в них і з ними даючи нам праведність. Бо Господь Христос – Праведність наша. Хай ніколи не буде Отара Божа, Церква Христова без таких пастирів. Заради Христа, Праведності нашої. Амінь. 

Цареві ж віків – нетлінному, невидимому, єдиному, премудрому Богові, – честь і слава на віки вічні, амінь (1 Тим. 1:17).