Формула Злагоди сповідує божественну істину

 Не підлягає обговоренню те, що Формула Злагоди має намір сповідувати не людські відповіді, а саму божественну істину. Її стандартна фразеологія "Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо" сприймає за належне, що те, чому навчається і те, що сповідується є точно тим самим, у що й вірують. Але вірують не в людські відповіді, а в Слово Боже. Тож Формула Злагоди розуміє себе, як навчання самому Божому Слову та сповідування самого Божого Слова, а не людських на нього відповідей.

Курт Маркварт

Літургія без проповіді користі не принесе

     Слово приносить людям Христа і знайомить із Ним їхні серця. Таїнство саме по собі цього знання не передає. Тож погано, коли в наш час так багато наголосу ставиться на проказування мес, але, на жаль, нехтується їхня найважливіша частина - та частина, заради якої меси й були запроваджені, а саме: казання.

    Це все-одно, що приготувати смачну страву, але ніхто не подасть хліба, не поставить їжу на стіл або не наллє напою, а від усіх очікується, що вони наситяться самим ароматом або виглядом поживи. Через це ми повинні проповідувати лише Христа і все пов'язувати з Ним. На Нього повинні вказувати всі писання і проголошувати чому Він прийшов, що Він нам приніс, і як ми повинні в Нього вірувати та поводитись, аби люди могли осягати Христа і знали Його через Його Слово.  Тоді вони не йтимуть з меси із порожніми серцями, не знаючи ані Христа, ані себе самих.

Мартін Лютер

Ходити у світлі: проповідь на 2-у неділю Великодня

                         ХОДИТИ У СВІТЛІ

       (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

 Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя, а життя з'явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з'явилося нам, що ми бачили й чули про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами. Спільність же наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом. А це пишемо вам, щоб повна була ваша радість! А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Нім жодної темряви! Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо! Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха.  Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправедності всілякої. А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!  

Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного.  Він –  ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу (1 Івана 1:1-2:2).

 Христос воскрес!

       Любі брати і сестри, чи любите ви читати? Думаю, що всі ми в школі вивчали предмет «Українська література», а в старших класах «Зарубіжна література» або «Світова література». Ми читали різні твори, а потім їх обговорювали. Якісь твори нам подобались, а якісь ледь дочитували до кінця, аби лишень виконати завдання, дане учителями. Не знаю, як вам, а мені чомусь більше подобались ті книжки, яких не було в програмі, але від яких було важко відірватись і які читались, як-то кажуть, на одному подихові. 

      Але всі ті книги були художніми творами, вигадками. Навіть, якщо то були історичні романи, то в них все-одно була велика доля різних домислів. Не так із Біблією. Біблія – від початку до кінця – істина. Кожне слово в ній – правдиве. Сьогодні ми чуємо слова Апостола і Євангеліста Івана, який каже нам: «Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя, а життя з'явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам».

       Він є очевидець усього того, про що нам розповідає. Він каже про те, що бачив на власні очі. Він бачив Слово життя, тобто Христа, Сина Божого, Який є Дорога і Правда, і Життя. В Ньому було і є життя усіх людей. Усе, що створене, створене через Нього. Усьому живому життя дав Він. Він нас створив на Свій образ і подобу, а потім набрав нашої подоби і стався подобою, як людина (Фил. 2:7).

       Вічний Бог Син зодягнувся в людське тіло і стався істинною людиною задля нашого спасіння. Іван мав привілей і благословення бути улюбленим учнем Бога Слова, Слова життя, Ісуса Христа. Але Іван був не єдиний учень Сина Божого, Слова життя. Були ще й інші Апостоли. Тож Іван сьогодні промовляє до нас також і від їхнього імені, і від імені усіх тих, хто увірував у Слово життя і теж бачив власними, очима, розглядав і торкався руками.

       Іван розповідає нам про реальні події, що відбувались у його життя та житті перших віруючих у часи земного служіння Сина Божого, нашого Спасителя Ісуса Христа. Вони чули слова Спасителя Христа. Вони чули Євангеліє із Його уст. Він для них – їм особисто пояснював Свої притчі. Він розмовляв з ними, як із Своїми учнями, братами, друзями і дітьми. Вони Його особисто чули.

       На власні очі вони бачили Христа. Вони бачили всі Його чуда. Вони були очевидцями перетворення води на вино, насичення голодних, зцілення хворих і воскресіння мертвих. Вони бачили, як Господа Христа слухались стихії. Вони все це бачили на власні очі.

       Вони також розглядали славу Христову. Коли Ісус узяв їх на гору Преображення, то вони дуже добре бачили, що там відбувалось. Там «Він перед ними преобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним» (Мт. 17:2, 3). Вони були настільки вражені, що Петро навіть хотів зробити намети для Слова життя, Іллі та Мойсея. На власні очі вони розглядали славу Христову.

           Вони також торкалися власними руками Христа воскреслого. Маловірному Хомі, який сумнівався у воскресінні Сина Божого, воскреслий Христос, з’явившись посеред учнів у таку неділю, як наша, промовив: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» Після цього Хома визнає і сповідує Слово життя Господом і Богом, промовляючи: «Господь мій і Бог мій!» (Ів. 20:27, 29).

       Тож Апостоли звіщають нам життя вічне, а цим життям вічним є Син Божий Ісус Христос. Він цим життям є споконвіку. Це життя з`явилось Апостолам. Вони були очевидцями Христа. Вони мали з Ним спільність. А сьогодні Апостол проголошує ці слова, щоб і ми мали спільність не з якимись обманщиками та єретиками, а з Апостолами, які мають вічне життя у Христі і з Христом. Бо через віру в Христа вони мають спільність з Сином Божим і з Отцем Небесним.

       Через Апостола Івана промовляє Господь Святий Дух. І Він хоче, щоб через це Апостольське послання ми мали радість. І то не просто якусь частинку радості, але повну радість! Як може бути радість у час такої великої народної біди, як ця війна, яку проти нас безпричинно розпочала віроломна і безбожна росія? Як ми можемо мати повну радість, коли бачимо, як російські загарбники руйнують нашу країну, убивають наших громадян? Як ми можемо мати радість у долині сліз?

       Апостол, любі брати і сестри, жив і трудився теж у дуже складні часи. Більшість його братів у служінні були замучені за віру в Христа. Церкву гнали і переслідували. Християн вбивали і всіляко з них знущались. Однак Апостол кличе до того, щоб і вони, і ми мали повну радість. Він не помиляється!

       Так, світ лежить у темряві. В іншому місці Апостол каже, аби ми не мали оптимізму щодо світу, бо світ лежить у злі. Ми зі злом зіштовхувались і до війни. Ми бачили і бачимо це зло у наших власних гріхах. Але з початком війни ще 10 років тому ми бачили, як зло, яке чинили росіяни зростало спочатку в арифметичній, а потім і в геометричній прогресії.

       Апостол пояснює, хто чинить таке зумисне зло. Він пояснює: «Бог є світло, і немає в Нім жодної темряви! Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо!»  Яка користь для Путіна стояти на Службі Божій десь там у Росії? І яка користь тим, хто називає загарбницьку, несправедливу війну священною, стояти і щось проповідувати. Вони на словах мають спільність з Богом, але ходять у темряві, говорять неправду і правди не чинять. У темряви один – князь диявол. Але вони маскують свою спільноту з ним.

      Проте зауважте, любі брати і сестри, що Апостол використовує дієслово першої особи множини. Тобто його слова стосуються і нас. Бо якщо й ми вітаємось сьогодні і в цю Великодню пору словами «Христос воскрес! Воістину воскрес!», але ходимо в темряві, свідомо та цілеспрямовано грішимо, то й ми уподібнюємось до Путіна, Кіріла мосоковського і всіх їхніх єретиків.

       «Коли ж ходимо в світлі»,  – вже втішає нас Іван, «(коли ж ходимо в світлі) як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха». А коли ми ходимо у світлі? Ми ходимо у світлі тоді, коли визнаємо власні гріхи віруємо в Ісуса Христа, як нашого Спасителя. Ось тоді кров Божого Сина очищає нас від усякого гріха.

       Апостол далі пояснює: «Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!» Якщо ми не визнаємо, що ми грішні люди і що ми не грішимо, бодай несвідомо, невільно, тоді ми самі себе обманюємо. Ми самі для себе творимо дуже небезпечну ілюзію фальшивої святості. І тоді ми наче брудом, який не змивають, покриваємось все більше і більше нашими гріхами, навіть якщо це гріхи невільні, гріхи упущення – це все-одно гріхи. І тоді вже в нас немає правди як і в тих, хто ходять у темряві і коряться князеві темряви та виконують його жорстокі та нечестиві накази.

       Проте, якщо ми визнаємо наші гріхи – коли ми усвідомлюємо, що ми – грішні люди і навіть мимоволі наша грішна плоть бунтує проти Бога і коїть гріх – коли ми наші гріхи визнаємо, то «Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправедності всілякої». В цих словах Апостола є дуже велика втіха. Ми – мінливі, ми грішимо. Але Бог – вірний. Він вірний у Своїй любові до нас, у Своїй благодаті до нас, у Своїй милості до нас.

       Він завжди тримається Свого Слова і Своєї обіцянки. Він обіцяв, що у Христі ми маємо прощення гріхів і Він це прощення весь час дає. Будьте певні, щоразу, коли ви просите: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим», Він ваші гріхи прощає. Щоразу, коли ви каєтесь у якому гріхові і просите в Бога прощення, Він ваші гріхи прощає. Щоразу, коли ви споживаєте істинне тіло Христове та п’єте істинну кров Христову у Святій Євхаристії, ваші гріхи прощаються, бо де є Христос, Слово життя, там обов’язково завжди є прощення гріхів, спасіння і вічне життя.

       І коли ви каєтесь у ваших гріхах і уповаєте на Христа, то Сам Господь очищує вас від усякої неправедності і ви тоді стаєте чисті і невинні.  Тоді ви ходите у світлі Христовому і самі відбиваєте Його світло і самі є світлом для світу. А хто гріхів не визнає, той перебуває у темряві, а отже і довкола нього шириться лише темрява. А хто каже, що він ніякого гріха не скоїв, то такий з Бога робить неправдомовця і в собі не має Слова життя, а отже не має ні спасіння, ні воскресіння до життя вічного.

       Але чи визнання власної гріховності та гріхів дає дозвіл на життя у гріхах? Зовсім ні!  Апостол каже, що це написано, щоб ми не грішили. Ми повинні змагатись проти диявола і спокус грішної плоті. Тоді ми живемо так як Божі діти. Чи це дає гарантію, що ми не впадемо у гріх? Не дає! Але коли ми зрозуміємо, що згрішили, то в нас є велика втіха. Ми маємо чудового Заступника перед Отцем! Про це нам звіщає не художня література, а Слово істини.

       Хто цей Заступник? Апостол каже, що це – Ісус Христос, Праведний. Він – наш Заступник, Він – наш Адвокат. Та ще й який Заступник! Ісус – Ублагання за наші гріхи і не лише за наші гріхи, але й за гріхи цілого світу. Бо Він забрав на Себе усі ці гріхи і приніс Себе у жертву повну і досконалу за всі гріхи людства. І доказом того, що Він є Ублаганням служить Його воскресіння. Бо Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.

День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов'янських

 Сьогодні ми дякуємо Господу за двох братів-місіонерів, святих Кирила (Костянтина) та Мефодія.  Брати Кирило та Мефодій народилися в грецькій сім’ї у Солуні. (Ім'я Кирило молодший брат, Костянтин взяв незадовго до смерті, ставши ченцем 868 р.) Після рукопокладання Кирило став бібліотекарем у соборі Святої Мудрості «Гаґія Софія» у Константинополі 862 р. Згодом Кирило і Мефодій були послані Імператором місіонерами до Моравії (центр - на території сучасної Чеської Республіки). Там вони проповідували Слово Боже і навчали місцевих слов’ян їхньою рідною мовою.

     Кирило, використовуючи елементи алфавіту, який він виявив у русичів у Корсуні (на території сучасного Севастополя), уклав абетку, яка відома нині як «кирилиця» і вона стала основою для писемності слов’янських народів. Сьогодні кирилицею користуються: українці, білоруси, московити, болгари, македонці, серби і чорногорці. Традиційні християнські церкви серед цих народів, як правило, також використовують східний обряд.
     Саме завдяки діяльності цих двох святих братів, слов’яни мали можливість чути Слово Боже на зрозумілій мові, бо святі брати Кирило та Мефодій, на відміну від багатьох інших місіонерів, першими почали використовувати для євангельської місії зрозумілу мову. Св. Кирило і Мефодій зазнали також переслідувань від західних місіонерів, які вважали, що в церкві все повинне бути одноманітним: служба Божа має відправлятися за західним обрядом і обов’язково латиною (святою, на їхню думку, мовою).
     Для українців роль Св. Кирила і Мефодія переоцінити важко. Певно, що перші паростки християнства з’явилися на Русі (сьогодні Україна) через цих місіонерів, адже певна територія західної України на ту пору (як про це зазначає «Енциклопедія Українознавства»)  була частиною Великого Князівства Моравського. Не випадково, «Повість врем’яних літ» вшановуючи нашу Велику Княгиню Ольгу, не менше вшановує і святих братів-місіонерів, Кирила та Мефодія.

Молитва на День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов'янських:

Господи!  У Своєму великому милосерді Ти, через Імператора Візантії, послав двох місіонерів, Кирила та Мефодія, які зрозумілою мовою несли Твоє Євангеліє у Моравії, а звідти проповідь Твого Слова, разом із писемністю, освітою розійшлася по багатьох інших слов'янських краях.  Благослови нас, аби ми цінуючи дар Твого Євангелія нашою рідною мовою, трудилися, аби  місія Твоєї Церкви і проповідь Твого Євангелія не спинялася ні в нашому рідному краї, ані в цілому світі ні на мить, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Бог навчає нас молитись за духовних провідників

Бог навчає нас молитись за всіх духовних провідників, особливо за тих, які повинні пропонувати нам Слово Боже. Їм цього не буде дано, якщо ми не доведемо, що ми цього гідні і не будемо про це просити в Бога. Тож, коли ви бачите непідготовлених і некомпетентних єпископів, священиків або монахів, не проклинайте і не засуджуйте їх, не докоряйте їм, а вважайте їх за жахливу пошесть від Бога, через яку Він карає вас за те, що ви не молитесь Господньою Молитвою і не просите дати вам хліб насущний...

Хочу, аби ви знали, що Бог ніколи не карав світ суворіше ніж тоді, коли дозволяв існувати сліпим і невігласним провідникам, які руйнують нас, затримуючи від нас Слово Боже і наш хліб...

З іншого боку, Бог ніколи не був милостивіший до світу, ніж тоді, коли Він давав добре навчених і відданих духовних провідників, які подавали це Слово та хліб подостатком. Християнський світ і кожна християнська душа народжується у Слові Божому і через Слово Боже. Тож вони мусять ним годуватись, вберігатись і захищатись. Без нього вони загинуть ще жалюгідніше, аніж коли гине тіло, коли від нього відбирають хліб фізичний.

Мартін Лютер

Поглинута смерть у перемозі: Великодня проповідь

  ПОГЛИНУТА СМЕРТЬ 

        У ПЕРЕМОЗІ

                             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       І вчинить Господь Саваот на горі цій гостину з страв ситих, гостину із вин старих, із шпікового товщу, із добре витриманих вин. І Він на горі цій понищить заслону, заслону над усіма народами, та покриття, що розтягнене над усіма людами. Він поглине смерть у перемозі, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав. І скажуть в той день: «Це –  наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас! Це – Господь, що на Нього ми мали надію, тішмося ж ми та радіймо спасінням Його!»  (Ісаї 25:6-9).

 Христос воскрес!

      Любі брати і сестри, чи ви бачите ці паски, що виставлені на наших столах у церкві? Я впевнений, що вони смачні і ми з радістю будемо куштувати їх, прийшовши зі Служби Божої додому. А дехто, можливо, й раніше 😊. Коли ми готуємо смачні страви? Коли ми накриваємо столи і запрошуємо гостів? Тоді, коли щось святкуємо!

      Сьогодні Писання нас переносить у час до Великодня. Власне кажучи, сл
ова які ми чули Божий пророк Ісая проголосив за 700 років до Різдва Христового! Ісая бачить, що відбуватиметься на Сіоні, в Єрусалимі і у Христовій Церкві.  Він бачить велике свято, яке для людей влаштує Бог. Що це за свято таке, що його бачить Ісая і про нього проголошує нам, і навіть про нього співає, бо мова його дуже поетична і навіть мелодійна. 

      Ісая бачить Господа Саваота – Господа війська небесного. Він накриває столи на Сіонській горі, яка є також символом віруючого народу або ж Його Святої Церкви. Він накриває ці столи для Своїх  любих гостів, яких Він хоче там бачити і яких Він кличе до цієї гостини через Своїх проповідників.  А хто ці любі гості? Це – ви, любі віруючі брати і сестри!

       Господь накриває столи з найкращими стравами. Як ми готуємо все найкраще для своїх любих гостів у наші найкращі свята, так і Господь приготує для нас страви з найкращого, що може лишень бути. В уста Ісаї Господь уклав опис м’ясних страв, які були дуже ситними. До того ж вони не просто ситні, а й смачні. Іноді сучасні дієтологи нас застерігають, що часто смачне буває шкідливим, але не в Господа. В Нього все смачне, і все корисне. 

      Він – Творець. Він дав таланти найвидатнішим шеф-кухарям людського роду: нашим матерям і дружинам. Звісно ж і частина чоловіків мають такі прекрасні таланти. Але всі ці таланти отримані від Господа Бога, Який нас створив, а до того, як створити нас, створив також для нас увесь світ і навіть всесвіт. Ісая каже, що Господь виступає Господарем гостини і Шеф-кухарем.

       А ще Господь діє як божественний Сомельє. Не всі українські переклади подають вірно опис того, що буде в бокалах тієї святкової гостини. Ісая говорить про вино і то не просто про вино, а про добре витримане вино. Те вино, очевидно, не буде поступатись тому вину, яке з води перетворив Господь Христос на весіллі в Кані Галілейській і яким пригощались гості, а весільним староста промовляв: «Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг...» (Ів. 2:10).

       То буде не просто добре вино, а найкраще вино, найчудовіші страви. То буде прекрасне святкування і воістину божественний банкет. Все найкраще, найсмачніше, найвишуканіше – все для любих гості Бога Саваота – Бога війська небесного. Все готує Бог. Все накриває Бог і Бог запрошує Своїх любих дітей на цей банкет. А що ми будемо святкувати? У кожного свята є своя історія.

      Ісая пояснює причину цього великого і чудесного банкету.  Він каже, що Бог «на горі цій понищить заслону, заслону над усіма народами, та покриття, що розтягнене над усіма людами». Що це за заслона, що нависла над усіма народами?  Що це за покриття, що розтягнене над усіма людьми? Це – смерть, любі брати і сестри. Немає ні одного безсмертного народу. І немає ні однієї безсмертної людини. 

      Чому немає таких народів і немає таких людей? Бо, як навчає Апостол Павло: «Смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу… Через переступ одного (тобто Адама) на всіх людей прийшов осуд» (Рим. 5:14, 18). Переступ нашого праотця Адама обходиться кожному з нас надзвичайно високою ціною. Бо всі люди згрішили, а заплата за гріх – смерть.

       Вже від миті зачаття над нами ще нависає тінь тієї темної заслони та страшного покриття. Ми бачимо ці тіні особливо виразно у час цієї війни, яку безпричинно проти нас розпочала віроломна і кровожерна Росія. Російські загарбники і кати мають задоволення в  убивстві українців. Але нерозкаяний гріх – гріх, який вони намножують і який вихваляють єретичні проповідники рускава міра, обов’язково буде покараний Богом. 

      Причиною смерті є гріх, який наче спадкова хвороба передається нам ще від Адама і Єви. І всі грішні люди приречені до смерті. За всю історію людства було лише дві людини, які не померли. Це був праведний, тобто віруючий у грядущого Христа, Енох і пророк Ілля. Їх Бог забрав на небеса із цього світу ще живими. Вони не добились свого спасіння самі, а Бог забрав їх із Своєї благодаті.

       Заслона над усіма народами була грізна, покриття над кожною людиною було страшне. Гріхи приносять свої страшні плоди. Проте Господь каже, що Він на горі понищить цю заслону над усіма народами і понищить покриття смерті над усіма людьми. І Він виконав Свою оібтницю. Він це зробив через Свого Сина Єдинородного Ісуса Христа.

       Коли Ісус падав під тягарем Свого хреста, ідучи на гору Голгофу, то Він на Себе забрав усі гріхи усіх народів і гріхи кожної людини. І там Син Божий Ісус Христос Свою святу і невинну кров пролив за всі гріхи всіх народів, за  всі гріхи усіх людей. Немає такого гріха, за який би Господь Христос не приніс Себе святого Бога та істинну людину у повну і досконалу жертву. Ісус помер за всі народи. Ісус помер за всіх людей. Він знищив гріх – причину смерті. 

      І Він воскрес із мертвих. Він виконав те, про що пророкував Ісая, кажучи: «Він поглине смерть у перемозі». Через сім століть жінки біля гробу Христового почують слова ангелів: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив» (Лк. 24:5,6). А Хомі, який сумнівався у воскресінні Господа, воскреслий Спаситель промовив: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» (Iв. 20:27,28). 

      Христос поглинув смерть Своєю перемогою. Апостол Павло проголошує, згадуючи пророцтво Осії та Ісаї: «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? Жало ж смерти – то гріх, а сила гріха – то Закон. А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав» (1 Кор. 15:55-57). Бог готує гостину, аби ми святкували те, що сталося – Господь Христос у воскресінні знищив заслону над усіма народами, покривало над усіма людьми. Ісус Христос, воскреснувши із мертвих, поглинув смерть у Своїй перемозі!  Він воскрес, а отже смерть переможена!  Пророцтво Ісаї виконалось! 

      Любі брати і сестри, над нами немає більше тієї жахливої заслони. Над нами немає більше того страшного покривала. Так, наше тіло далі заражене гріхом. І тіні заслони і страшного покриття ще нас лякають. Але в Ісусі ми маємо прощення гріхів. Так через цю хворобу гріха наші тіла помруть, але у Христі ми маємо перемогу над смертю – ми, як і Христос воскреснемо із мертвих! Бо «Христос воскрес із мертвих, смертію смерть здолав і тим, що в гробах життя дарував!»

       Ми ще плачемо, коли помирають наші друзі та родичі. Ми плачемо, коли гинуть, захищаючи нашу рідну країну від біснуватої Росії, українські воїни. Але Христос воскрес із мертвих!  І наближається той день, коли сліз більше не буде. Ісая пророкує не лише про найперший Великдень – день, коли Христос воскрес із мертвих. Погляд Ісаї тепер зосереджується і на плодах Христової смерті та воскресіння із мертвих.

       Ісая бачить Останній День – День повернення Христа у славі. Він каже: «Витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого». Не буде заплаканих очей ні в однієї віруючої людини. Не буде ні сльозинки на наших обличчях. Усі наші сльози повитирає Бог.  Ні, Він не діставатиме хустинку, аби змахнути наші сльози. Він воскресить нас у досконалих тілах і дасть нам життя у Його Царстві на новій землі. 

      Там не буде гріха, а отже не буде причини для болю, для страждань і для смерті. Ми будемо жити радісно упродовж мільйонів років. Ми з Христом, нашим Царем у Його Царстві будемо жити в блаженстві вічно! Аж до смерті ми живемо з відчуттям сорому за наші гріхи. Але Христос воскрес із мертвих і через це настає час, коли ми вже нічого ганебного навіть згадувати не будемо. Чому? Через те, що «ганьбу народу Свого він усуне з усієї землі, бо Господь це сказав». Воскреслий Христос досконалий і нас у воскресінні Він зодягне у досконалі тіла.

       В світі існує чимало релігій. Але лише ми зможемо говорити: «Це –  наш Бог, що на Нього ми мали надію і Він спас нас! Ми мали надію на Христа і наша надія нас не підвела. Христос воскрес із мертвих і Він воскресив також нас, як і обіцяв! Не ми добились нашого спасіння і не ми заслужили своє спасіння своїми добрими ділами чи стражданнями – зовсім ні!  Це Бог нас спас!  Він обіцяв наше спасіння і Він виконав Його. Христос спас нас від усіх гріхів, від влади диявола і самої смерті!»

       І ще ми будемо говорити: «Це – Господь, що на Нього ми мали надію, тішмося ж ми та радіймо спасінням Його!» Ми будемо бачити усіх святих. І ми будемо бачити Христа і тішитись Його товариством. Кожного разу, коли наш погляд зупинятиметься на воскреслому Христові, ми будемо тішитись і радіти. Але навіть, коли ми переведемо погляд з нашого Господа і Спасителя на небесні оселі, чи іншу красу Царства Божого, ми не будемо переставати радіти. Втіха нас не полишатиме. Ми забудемось, що таке горе, біда і смуток. Ми будемо перебувати у нескінченному щасті.

       Господь запрошує нас на гостину, любі брати і сестри, яку Він готує Сам. Він все для нас Сам здійснив:  і прощення гріхів, і спасіння. Але нас ще чекає той славний банкет у Царстві Небесному. Але до того часу ми вже тут маємо передсмак того славного торжества, коли підходимо до Столу Господнього і причащаємось істинними тілом і кров’ю Христовим під виглядом хліба та вина Святої Вечері. У них і з ними ми отримуємо прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. Причастившись, радіймо, любі брати і сестри, бо ми вже маємо прощення гріхів і спасіння. І святкуймо радісно Бо Христос воскрес! Воістину воскрес!   

Христос воскрес!

Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес! (Євангеліє від Св. Луки 24:5, 6).

 

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Любі брати і сестри!

 

Прийміть найщиріші вітання з Великоднем! Ми знаємо, що навіть посеред війни і смерть, ми – не серед мертвих, бо воскрес наш Господь і ми живемо в Ньому, і воскреснемо з мертвих, як і Він воскрес, здолавши нашу смерть, і подарувавши нам життя! Хай воскреслий Господь Христос благословляє вас на радісне святкування Великодня. Хай воскреслий Спаситель усіх Вас захищає і додає сил перебувати у Слові, вірі та в служінні ближнім! Христос воскрес! Воістину воскрес!

У Христі Ісусі, нашому розп’ятому і воскреслому Господі,

 

+ Єпископ Української Лютеранської Церкви

В’ячеслав Горпинчук

 

Велика Субота

   Спомин про Велику Суботу охоплює спочинок нашого Господа в гробі та Його сходження в пекло. Проте сходження у пекло не є глибиною Христового пониження, а радше демонстрацією Його цілковитої перемоги над смертю. Цей день забирає нас із глибин найбільшого смутку і переводить до відлюдного місця роздумів про Христові Страждання, і до святкування перемоги, коли ми очікуємо, як у Великдень Христове воскресіння засяє у всій своїй славі.

Молитва на Велику Суботу:

Боже!  Ти вчинив, аби ця найсвятіша ніч засяяла славою воскресіння Господнього. Вбережи нас в духові усиновлення, якого Ти нам дав, аби ми оживлені в тілі та душі, могли служити Тобі у всякій чистоті; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Велика П'ятниця

 Сьогодні ми святкуємо Велику П'ятницю.  Велика П’ятниця є кульмінацією Святого Тижня, але не Церковного року, бо ми знаємо, що після Великої П’ятниці настає той день, коли смерть поступиться життю. Якби згадування Великої П’ятниці було відділено від Великодня, то ми би залишалися у наших гріхах і таким чином останнім словом Великої П’ятниці було би: «Ви – засуджені». Навіть, коли ми стоїмо біля підніжжя Хреста і розмірковуємо про плату за наші гріхи, ми збираємося тут, як діти, що примирені з Богом. На службах Великої П’ятниці Церква не залишає нас у темряві та тіні смерті, а радше наповнює нас певністю перемоги над гріхом, смертю і дияволом, вказуючи нам на кінцеву перемогу, яку ми будемо святкувати на Великдень.  

Молитва на Велику П'ятницю:

Всемогутній Боже, благодатно поглянь на цю Твою сім’ю, за яку наш Господь Ісус побажав бути зрадженим, виданим у руки грішників і постраждати аж до смерті на хресті; Він живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Чистий Четвер

    Сьогодні ми святкуємо Чистий Четвер. Цей день, найналежнішим чином стосується як прикладу служіння, який показує наш Господь так і Його Заповіді любити один одного так, як Він полюбив нас (Івана 13:14). І все ж таки, ми не повинні забувати про Заповідь, яка дана нам у Словах нашого Господа: "Робіть це на спомин про Мене". Цей день, зі згадуванням про запровадження Господньої Вечері, вирізняється з-поміж решти днів Святого Тижня, як день святкової радості.

Молитва на Чистий Четвер:

   Господи!  В чудесному Таїнстві Святої Вечері Ти залишив нам спомин про Твої страждання. Дай, аби ми так приймали священну таємницю Твоїх тіла та крові, аби весь час у нас могли виявлятись плоди Твого викуплення; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Мати Слово Боже під рукою щодня

    Мусимо зауважити, що ми, християни, повинні цього хліба[1] отримувати багато й подостатком. Ми повинні бути настільки добре навченими в Божому Слові і бути настільки в ньому вправними, щоб мати його під рукою щодня у всіх випробуваннях і, щоб ми могли зміцнювати себе та інших.

Мартін Лютер

---

[1] Хліб - Слово Боже.