неділя, 6 березня 2011 р.

Проповідь на 7-у неділю по Богоявленні

                                    ДОДОМУ!

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,  раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...  Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою!» Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?  Жало ж смерти – то гріх, а сила гріха – то Закон. А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.  Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!    (1 Коринтян 15:51-58)

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:1, 2). Амінь

Дорогі брати і сестри, в одному місті помирало двоє людей. Один чоловік лежав у розкішному особняку і в оточенні найкращих лікарів своєї країни він у відчаї шептав: «З дому.  Іду з дому».

На другому кінці міста лежала самотня та убога жінка.  Її скромна оселя мала лише найнеобхідніше для життя. Очі її, перед тим, як згаснути, заблищали і вона прошептала: «Додому.  Я йду додому».

Коли настануть останні миті вашого життя, що зможете проказати або, принаймні, подумати ви? Будуть ці слова або думки «З дому» чи «Додому»?  «З дому» означає йти туди, де в вас немає домівки, де немає друзів і годі очікувати на гостинний і радісний прийом.  Іншими словами це путь до пекла. Для людини, яка в час смерті йде «з дому», в мить смерті закінчується насолода домівкою, родиною, всіма благами цивілізації.  Закінчується її добро, але не закінчується існування.  Навпаки в час смерті, якраз то й починається найбільша частина людського існування.

Життя в цьому світі, згідно слів Псалмоспівця 70 літ, а в кращому випадку 80 літ.  Рідко яка людина доживає до того, аби в цьому житті відсвяткувати сотий день свого народження. По смерті ж, каже Господь для тих, хто не увірував у Спасителя Ісуса Христа, починається відлік вічності в аду.  Не рік-два, не сто й не тисячу років, а мільйони мільйонів років – ціла вічність. І та вічність – незліченна кількість не годин, а тисячоліть у страшних муках у зовнішній темряві, у вогняному озері, де, за словами Сина Божого «їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь» (Мр. 9:44).  Навіть час воскресіння усіх мертвих не принесе таким людям жодної радості, бо з’єднаня їхніх душ із тілами лише додасть до мук їхніх душ ще й жахливі муки з тіла.

  Чоловік з розкішного маєтку не даремно шептав у розпачі: «З дому, йду з дому». У вічності, як і кожного, хто не увірував у Христа, чекав не дім, а вічний осуд і прокляття, компанія усіх злочинців світу разом із дияволом і всіма його нечистими духами.  Недаремно всі невіруючі люди так бояться закінчення історії цього світу – Останнього Дня, який вони ще називають Страшним судом, бо суд для них буде справді страшним, а майбутнє після суду ще страшнішим.

     Зовсім не так із віруючими в Христа.  Сьогодні нас Господь Святий Дух через апостола Павла підбадьорює: «Ось кажу я вам таємницю».  Те, що від невіруючого світу сховане за сімома замками, Бог, дорогі у Христі, вам розкриває. Таємницями ми, як правило, ділимося із рідними або найближчими друзями.  Через те, що Ісус Христос, Божий Син, помер за всі ваші гріхи і провини, в Імя воскреслого Сина Божого ви – Божі діти. Ісус каже вам: «Вас назвав друзями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця» (Ів. 15:15).  Ісус Христос – правдива людина і правдивий Бог. У Христі ви не просто друзі Сина Людського, ви – друзі Божі.  Бог настільки любить вас, що ділиться з вами таємницями.

Світ не знає Бога, тому й не знає Божих таємниць. Світ не знає цієї таємниці, яку обявляє коринтянам і нам апостол Павло, тому світ, а з ним багато наших друзів так страхається Останнього Дня.

Апостол Павло продовжує: «Не всі ми заснемо, та всі перемінимось».  Перше, не всі ми заснемо, тобто, не всі ми помремо.  Чи це означає, що хтось із нас буде жити в цьому смертному тілі тисячу років, як герой фільму «Горець»?  Ні!  Адже в сьогоднішньому тексті Господь Святий Дух розкриває нам таємницю про те, що буде відбуватися в час повернення Господа Ісуса Христа. Будуть, звісно, покійні у Христі, тобто  всі ті люди, які померли у вірі в Христа до дня Його славетного повернення, тобто до Останнього Дня цього світу.  Але чимало християн, може це будемо ми, будуть у час повернення Господа Ісуса жити.

І це про тих, що доживуть до Другого Приходу Спасителя, Його апостол каже: «Ви, що доживете до повернення Христа у славі, не помрете».  Бо слово заснути означає померти.  Це чудове слово.  І недарма його використовує Господь Святий Дух, адже смерть християнина подібна до сну, а воскресіння – до пробудження.

Павло каже, що хоча ми не помремо до повернення Христа у славі, всі ми, всі віруючі в Христа, перемінимося: ті, що померли у вірі в Христа, отримають нові прославлені тіла.  Віруючі в Христа Господа, які доживуть до Його славетного повернення теж отримають прославлені тіла або ж як каже нам сьогодні Божий посланець «переміняться» з тлінного на нетлінне і зі смертного на безсмертне.

Деякі проповідники наполягають на поступовій зміні, повільному перетворенні людини, її обожествленні.  Що ж, вони проповідують не те, що проповідував апостол, бо в сьогоднішньому нашому тексті він каже: «всі перемінимось,  раптом, як оком змигнути». Ви не встигнете змигнути оком, як будете мати нетлінне й безсмертне тіло, позбавлене всіх хвороб і немочей. Все відбудеться раптом, миттєво, за одну мить. У час повернення Христа не буде агонії, каже Господь Святий Дух, не буде над вами суду, а буде миттєва ваша зміна на нові, прославлені тіла, у яких ви будете жити вічно в Божому Царстві.

Власне кажучи, ця переміна буде настільки приємною, простою, що апостол порівнює її з переодяганням у новий, чудесний одяг.  Він каже, що «оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться».  Коли апостол говорить про тлінне і смертне, то він має на увазі наші теперішні тіла.  Поки що ви маєте їх. Вони наче одяг, вони – домівка для Духа Святого і для ваших безсмертних душ. Але щойно засурмить сурма Останнього Дня, як вас буде зодягнено в тіло нетлінне і безсмертне.

Так буде, бо ви вже зодягнені у те, що не бачите, але без того, що ви зараз не бачите очима звичайними, не буде і цього зодягання в нетлінне й безсмертне тіло у час повернення Христа у славі. Зараз ви не бачите звичайними очима Христової праведності і Самого Христа, але віруєте, що зодягнуті в Нього, бо написано: «Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3:27).  Ті, що зодягнулися у Христа у Хрищенні, отримають нову одежу тіл нетлінних і безсмертних.

            Бо саме для цього вічний Божий Син набув нашу природу.  Саме  для цього Він стався людиною.  Саме для цього Він помер на Голгофському хресті за всі ваші гріхи та провини і саме для цього Він подолав нашу смерть, воскреснувши на третій день із мертвих.

            Саме в час Його славетного повернення, каже Господь Святий Дух, настане остаточне виконання слів: «Поглинута смерть перемогою!»  Такими словами пророкував був Ісая ще за 700 років до народження Христа.  Вірою в ці слова, отримували вічне життя люди, які жили 2, 700 років тому.  Але коли повернеться Господь Христос у славі, то в нас вже більше не буде потреби вірити в ці слова, а ми будемо бачити все на свої очі.   

            Не буде більше на оновленій землі кладовищ, бо всі воскреснуть.  Не буде більше й потреби в кладовищах, бо кожен, хто вірує в Христа, буде жити вічно. Це стало можливим, бо смерть перемагати більше не зможе. 

            Сьогодні Господь Святий Дух порівнює смерть зі змією. Але що може зробити вам змія, якщо в неї немає отрути?  Апостол не просто говорить про те, що нам християнам не слід боятися смерті.  Св. Павло глузує зі смерті.  Він каже: «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?»  Їх немає!  А куди ж вони поділися? – Туди само, куди й подівся гріх із Законом.

            Апостол каже: «Жало ж смерти – то гріх, а сила гріха – то Закон». На Голгофському хресті Ісус вирвав жало смерті. На хресті люди бачили немічного чоловіка, Який спливав кровю.  Але та неміч і та свята кров Божого Сина повністю обмила всіх вас від кожного гріха.  Христос, Син Бога та Син Марії, приніс Себе в жертву за всі ваші переступи проти Закону Божого, проти кожної з Його Десяти Заповідей, які підсумовуються у цих двох: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою… Люби свого ближнього, як самого себе» (Мт. 22:37, 39).

             Жало смерті вирване.  Сила гріха знищена. І за все це ми, каже апостол, повинні дякувати Богові. Не святим, не нашим ділам, не якимось силам та енергіям, а Самому Богові, бо це Він і тільки Він дав нам перемогу Господом нашим Ісусом Христом

            Не тим, що ми думали, дав нам Бог перемогу. Не молитвами святої Богородиці.  Не надлишковими ділами святих. Не нашим праведним життям і не через нашу співпрацю з Богом дав Отець нам перемогу над гріхом і смертю.  Але перемога ця дана кожному з вас винятково Господом нашим Ісусом Христом.  

            Він – Господь усіх нас.  Він – Спаситель усіх віруючих. І Він живий, і  Він серед нас.  Сьогодні Він живить нас через Своє святе Слово.  Сьогодні Він причащає нас Своїми правдивими та святими тілом і кровю  з хлібом та вином Святої Вечері.  Через них Він сьогодні Він обновлює наш одяг Його, Христової праведності, аби ми в час Його повернення могли зодягнутися в тіла нетлінні та безсмертні.

            І саме завдяки тому, що розпятий і воскреслий Христос, Який сидить на небесному престолі, перебуває з нами ми можемо бути міцними та непохитними, бо Той, Хто в вас – більший «аніж той, хто в світі» (1 Ів. 4:4).  До того ж, завдяки Христовому Євангелію, яке нас живить сьогодні, ми стаємо сильнішими для праці в Господа. Бо час Його приходу наближується і тим, хто трудиться у вірі в Спасителя, Бог дасть особливу нагороду, особливе багатство. Про це запевнює нас апостол, кажучи, що вся ваша праця «не марнотна у Господі».

            «Додому!  Додому!» - хай будуть в нас думки, коли ми думаємо про закінчення нашого життя в цьому світі і про кінець усього цього світу.  Бо коли повернеться Господь, то Він забере нас до нашої небесної Вітчизни.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь.

Немає коментарів: