пʼятниця, 4 квітня 2014 р.

Золоте мистецтво - горнутися до Слова Божого та обітниці

     … Сама вівця має головним чином цю чудову властивість і гарну чесноту, що вона добре знає голос свого пастуха і ведеться більше вухами, аніж зором…
     … Дивні думки… можуть приходити до вас, якщо вам не вдасться чути Його голос і Його Слово.  Але якщо ви будете міцно їх триматися, то не будете спокушені ані диявольськими хитрощами, ані несхваленням та гнівом від світу, ані вашою власною слабкістю і негідністю.  Ви зможете виступати наперед і промовляти: «Хай диявол, світ або моє власне сумління опираються мені настільки жорстоко наскільки можуть. Я не сумуватиму до смерті з цієї причини.  Так мусить бути і так буде, на кожного, хто є Господньою овечкою, будуть нападати вовки. Хай буде зі мною, що завгодно – хай варять мене живцем або підсмажують живцем на вогнищі – втіха моя буде в тому, що мій Пастир віддав за мене власне життя.  Окрім того Він має солодкий, добрий голос, яким Він мене втішає і каже, що я ніколи не загину, ані вихопить мене жодна людина з Його руки (Івана 10:28).  І Він виконає цю обітницю, незважаючи на те, що станеться зі мною.  Якщо через мою слабкість у мені буде виявлено ще якийсь гріх або інша вада, то через це мене Він не відкине.  Бо Він – приязний Пастир, Який піклується про слабких овечок, перев’язує їхні рани і зцілює їх.  І аби я був більш упевненим і не сумнівався, Він як знак, дав мені Свої святі Таїнства».
     Так само було і в пророка.[1]  Не завжди був він щасливим, ані міг весь час співати: «Господь – то мій Пастир, тому в недостатку не буду».  Часом йому бракувало багато, і то навіть дуже багато.  Він бувало не відчував ані справедливості, ані Божої втіхи і помочі, а лише гріх, Божий гнів, жах, сумнів і страх перед пеклом, як оплакує він це в багатьох Псалмах.  Все-таки він покидає власні почуття і прив’язує Бога до Його обітниці про грядущого Месію і думає: «Хай буде зі мною, як буде.  Я далі маю втіху в моєму серці, що в мене є благодатний, милосердний Господь, Який є мій Пастир, Слово і обітниця Якого зміцнюють мене і втішають.  Через це в недостатку я не буду». З цієї причини він і написав цей Псалом та інші Псалми, аби ми могли бути впевненими, що в справжніх спокусах ми можемо знайти пораду та втіху ніде інше і що справжнє золоте мистецтво таке:  горнутися до Божого Слова та обітниці, робити судження на основі цього Слова, а не на основі відчуттів серця. Тоді точно прийде допомога та втіха і абсолютно нічого не бракуватиме.

Мартін Лютер, З тлумачення двадцять третього Псалма



[1] Царя Давида – Примітка перекладача.

Немає коментарів: