В тимчасовому світі за демократичних умов голосувати означає брати участь у владі і мати величезну владу (Рим. 13:1 і далі). Голосування є дією верховного суверенітету, яка може в конституційно визначених межах нав'язати волю більшості з такими самими каральними заходами, як страта і війна. У Церкві таке голосування не може означати чогось подібного взагалі (Мт. 20:24-28). Церква - не демократія, а Христократія, - Господом є лише Христос. Голосування є нічим іншим, окрім способу вираження згоди або консенсусу. Можливими є два випадки: 1) якщо справу чітко встановлено в Божому Слові, тоді голосування не встановлює її істинності, а просто висловлює сповідання або заперечення того Слова. До такого голосування не можна ставитися легковажно, і воно може відбуватися лише після детального обговорення та кропітких зусиль, оскільки інакше воно може призвести до розколу та серйозних наслідків; 2) якщо питання не є чітко вирішеним у Божому Слові, тоді воно мусить вирішитися в любові, на основі таких фактів і аргументів, які щодо цієї справи можна навести. Згідно з принципом здорового глузду, меншість повинна з готовністю погодитися тут із більшістю, а в останньої немає невід'ємних прав іншим щось нав'язувати. А якщо цього потребує взяття до уваги слабких сумлінь, то більшість повинна утриматися від своїх побажань і поступитись в любові меншості.
Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"
Немає коментарів:
Дописати коментар