неділя, 21 січня 2018 р.

Проповідь на 1-у неділю по Богоявленні


ОДИН ГОСПОДЬ, ОДНА ВІРА, ОДНЕ ХРИЩЕННЯ
        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас, зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру. Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх. А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового. Тому й сказано: «Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари!» А те, що «піднявся був», що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі? Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все. І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти, щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду… (Ефесян 4:1-14)

Христос христився!  У ріці Йордані!

Дорогі брати і сестри, позавчора по всій Україні чимало людей святкували Водохрища – так частіше в народі називають день Хрищення Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, який у Церкві має ще одну назву – Богоявлення. На Водохрища, як і не деякі інші свята особливо видно в що ми віруємо або ж у що вірує маса людей.

            Більшість новин у цей день рясніли відео та фоторепортажами про те, як люди, часом зовсім голі і при цьому нікого не соромлячись, бігли до ополонок і занурювались у них – хто лише один раз, а хто тричі; хто зі знаком хреста, а хто без. Хтось казав, що таким чином змиває всі свої гріхи, а хтось казав, що ось так він або вона загартовується.

            Ще хтось поспішав у цей день набрати свяченої води. В деяких місцях повідомлялося навіть про невелику штовханину тих людей, які хотіли отримати першими свячену воду або достатню кількість свяченої води, яку потім можна використовувати для різних цілей і для духовних цілей також.

Таким чином купання 19 січня мало принести якісь особливі благословення для тих, хто заходив у студену, крижану воду. І свячена вода теж має принести свої якісь особливі духовні благословення для кожного, хто її отримає і буде не просто пити, а використовувати її, наче Святе Причастя.

Цілком може бути, що купання у крижаній воді може принести якісь фізичні благословення для тіла. І цілком може бути, що споживання свяченої води також буде корисним для тіла. Врешті-решт, над свяченою водою промовлялася молитва і над нею часом таки лунає Боже Слово або й навіть проповідь Божого Слова. І Апостол Павло каже: «Кожне-бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою, воно-бо освячується Божим Словом і молитвою» (1Тим. 4:4, 5).

Але духовних благ ні купання в крижаній воді, ні споживання свяченої води не приносить. Навіть більше, якщо ми будемо покладати надію, наприклад, на прощення гріхів у навіть трикратне занурення у студену воду, навіть із знаком хреста, ми будемо мати радше проблему і ще більше гріхів, а не їх відпущення. Або якщо ми думаємо, що, пючи свячену воду, ми будемо мати якісь особливі духовні благословення від Бога, то ми на їх місці радше отримаємо осуд Божий.

Чому так, а не інакше? Відповідь на це знаходимо у вірші, який є центральним у нашому Біблійному тексті на сьогодні. «Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх».

Один Господь – каже нам Христів Апостол. Не два, не три, не пять, не сонм, а всього на всього один Господь. Символ віри Ізраїлю до воплочення Христа лунав таким чином: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш – Господь один!» А після цих слів ішли такі: «І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!» (Повторення Закону 6:4, 5). Старозаповітні ізраїльтяни, як і багато нинішніх українців по своєму розуміли слова Писання.

За допомого, за здоровям, за бізнесовою удачею вони зверталися в різні місця, а не лише до Господа. Св. Пророк Ілля так докоряв народові, який думав, що можна шукати благословень в чомусь іншому поза Богом: «Чи довго ви будете скакати на двох галузках? Якщо Господь Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал ідіть за ним!» (1 Цар. 18:21). А Господь Христос каже нам у Євангелії: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні» (Мт. 6:24).

Адже те, на що ми покладаємо нашу надію і є нашим Богом, нашим Господом. І не грає ролі, чи це купання на Йордан, чи пиття свяченої води, чи надія на гроші, чи на владу – все, що заміняє одного Господа, стає нашим богом, фальшивим, але богом.

Проте «один Господь» і іншого Бога немає. Цей Господь створив і небо, і землю, і все їх наповнює. Цей Господь створив людей. Цей Господь виткав кожного із вас, любі брати і сестри, в утробах ваших матерів. І хоча ви – грішні, і заслуговуєте лише гнів Божий, на дочасну, і вічну смерть, Він далі про вас піклується. Сонце, яке щодня сходить, хліб на вашому столі, одяг, який гріє ваше тіло, домівка і родина – все це дається люблячим Господом.

І найголовніший, і найбільший дар – Ісус Христос, Єдинородний Божий Син. Саме через Ісуса Христа, через Божого Сина ми пізнаємо Бога. Як пише Апостол Іван «Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був» (Ів. 1:18).  Ісус виявляє всемогутність Бога. Ісус виявляє всевідання Бога. Ісус виявляє всюдисущість Бога. І найголовніше – Ісус виявляє нам Божу любов.

Цю любов намагається з усіх сил затінити світ і диявол. Вони намагаються показати нам Бога Законодавця і Бога Суддю. Вони хочуть, аби ми від Бога втікали, як злочинці намагаються втекти від представників органів правопорядку. Вони хочуть, аби шукали прощення гріхів у зануренні в крижану воду чи шукали духовних благословень через пиття свяченої води.

Але Бог насамперед є любов. І ця любов виявляється повною мірою у Божому Сині. Ісус дуже любить вас, любі брати і сестри. Він зійшов з небес, аби стати людиною в усьому такою, як ми, але без гріха. Проте Він настільки нас полюбив, що на Себе забрав усі наші гріхи.

І Він приніс за них повну заплату. Він у жертву за всі наші гріхи приніс Самого Себе, святого Сина Людського і Сина Божого. Його невинна кров була пролита за кожен ваш гріх і переступ, за кожне ваше неправильне слово і лиху думку. Немає такого вашого гріха, якого б Христос не забрав на Себе. Він помер на хресті замість вас. Аби ви не помирали навіки, помер Син Божий.  Аби ви воскресли до життя вічного, Він здолав вашу смерть і вийшов переможцем над нею із гробу.

Ісус далі любить кожного з вас, дорогі брати і сестри. В Ісусі – прощення гріхів. В Ісусі – ваша праведність. В Ісусі – все ваше спарвжнє добро і всі найрясніші благословення, як про це каже наш Апостол в листі до римлян: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» 8:32).

Все Отець дає тим, хто визнає, що є лише один Господь, виявлений Ісусом – Отець, Син і Святий Дух. Але як ми отримуємо це прощення гріхів, здобуте для нас Христом такою дорогою ціною?  Як ми отримуємо праведність Божу? Як ми отримуємо воскресіння і вічне життя, і Царство Небесне?

Відповідь дає нам знову Господь Святий Дух вустами Апостола Павла. І ця відповідь сьогодні «одна віра». Так було споконвіку, що праведний живе вірою. Віра – одна. Немає інших вір, які дають життя. І ця віра, яка дає приносить прощення гріхів, усі благословення Божі, воскресіння і вічне життя – віра в Христа. Ніяка інша віра цього не приносить. Всі інші віри, мусульманська, індуська, язичницькі всякі інші вірування приносять лише обман. Бо поза Христом спасіння немає.

А ця віра в Христа або ж як ми ще називаємо її християнська віра вона наче рука, яка невпинно приймає всі дари Божі і приносить їх нашій душі, і навіть нашому тілу, бо й воно буде втішене в Останній День, коли Христос повернеться у славі і воскресить його із мертвих, підніме з пороху до вічного і досконалого життя у Царстві Божому. Таку віру творить лише Євангеліє. І таку віру мали вже наші прабатьки Адам і Єва, Авраам і праведний Йов, який сповідує, дивлячись Духом на воскреслого Христа: «Я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, – сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі...» (19:25-27).

І так само як є лише одна віра, є лише одне Хрищення. Саме в ньому Господь Святий Дух творить спасенну віру в дітках і народжує нас усіх до громадянства у Царстві Божому. Так само як вода відділила Ноя і його родину від засудженого грішного світу у час потопу, так само і води Хрищення у яких діє всемогутнє Боже Слово, відділюють вас від суду Божого до Божої благодаті, до Христа, до Божої невимовної любові і до Божої сім’ї.

Через віру і через Хрищення ви, любі брати і сестри, не лише брати і сестри одні одному, але й діти Божі, сини та доньки люблячого Отця. Як написано: «Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:26, 27) Ось так починається все з одного Господа і до одного Господа Хрищення нас повертає.

Не випадково наш Нікейський Символ віри починається зі слова «Вірую», а потім так детально, у подробицях описує віру в Христа Ісуса, через Якого ми маємо доступ до Отця, і про Якого звіщає Святий Дух. А наприкінці цей Символ віри сповідує: «Визнаю одне Хрищення на відпущення гріхів». Є Хрищення – є відпущення гріхів. Чому є відпущення гріхів? Бо є Христос, наш Викупитель від гріха і є спасення віра, створена Господом Святим Духом, яка горнеться до Христа, тулиться до Нього у Слові і спонукає уста наші куштувати Христові істинні тіло та кров у хлібі та вині Святої Вечері, бо з ними і через них Бог дає нам прощення гріхів, спасіння і вічне життя.

Ось яке купання і ось яке частування дає нам наш люблячий Господь – купіль Хрищення до якої ми повертаємось не один раз на рік, а щоразу, коли каємось у гріхах і знаходимо не фальшиву, не уявну, а справжню втіху в Сині Божому. Дає нам Бог і справжню, божественну живу воду у Євангелії не один раз на рік, а завжди – у Слові та Таїнстві Святої Вечері, і особливо, щоразу, коли ми збираємось в Христове Ім’я у нашій церкві, аби почастуватись Христом, а отже і обновитись у праведності, і покріпитись у прощенні та Божій милості і благодаті, і подякувати Господу, що Христос христився! У ріці Йордані! Амінь.

Немає коментарів: