неділя, 17 листопада 2019 р.

Проповідь на неділю торжествуючих святих

                                   
ПИЛЬНУВАТИ У БЛАГОДАТІ

              (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі. Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи. А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули. А опівночі крик залунав: «Ось молодий,  – виходьте назустріч!» Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували. Нерозумні ж сказали до мудрих: «Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть». Мудрі ж відповіли та сказали: «Щоб, бува, нам і вам не забракло, – краще вдайтеся до продавців, і купіть собі». І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, – і замкнені двері були. А потім прийшла й решта дів і казала: «Пане, пане, – відчини нам!» Він же в відповідь їм проказав: «Поправді кажу вам, – не знаю я вас!» Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!» (Євангеліє від Св. Матвія 25:1-13).

            Благодать вам і мир (1 Сол. 1:1). Амінь. 

Дорогі брати і сестри,  хтось був сказав, що неможливо марнувати час, не завдавши шкоди вічності. Псалмоспівець проголошує: «Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!» (89:12) Але як ми лічимо наші дні? Скільки ми марнуємо годин, днів, років і різних нагод, аби наша вічність була іншою, аніж того хоче світ і диявол, наш одвічний ворог?

Справді, ті люди – мудрі, які вміють лічити свої дні не за допомогою календарів чи годинників, а з огляду на те, що каже Бог і на те, що Він для нас учинив і далі робить. В сьогоднішньому нашому Євангелії Господь кличе нас пильнувати, бо ми не знаємо ні дня, ні години Його повернення у славі. Тож до того часу, як ми повернемось, нам варто мати серце мудре, як каже Псалмоспівець або бути мудрими дівами, а не дівами нерозумними з нашого Євангелія.

Які люди є мудрими? Якщо ми поставимо це питання світові, то він може навести приблизно таку відповідь: «Розумний – це той, хто потрапляє у проблеми, але потім з них виплутується, а мудрий – це той, хто в проблеми не потрапляє».

Відповідно до  такого визначення, маса пророків була б просто якимись останніми дурнями, адже їхнє життя було не просто сповнене проблем. Проте Господь до тих, кого світ вважав за мудрих промовляв: «Через те й мудрість Божа сказала: Я пошлю їм пророків й апостолів, вони ж декого з них повбивають, а декого виженуть, щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу, від крови Авеля аж до крови Захарія, що загинув між жертівником і храмом!» (Лк. 11:49-51).

Мудрість світу разюче відрізняється від мудрості, про яку говорить Бог. Адже мудрість, про яку говорить Бог, починається зі страху до Нього, як написано: «Страх Господній – початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням» (Пр. 1:7).  Початок мудрості полягає в страху Божому, а всі скарби премудрості, сказано в Писанні, сховані у Божому Сині, в Ісусі Христі (Кол. 2:3).

Мудра людина в очах Господніх та яка боїться Бога і знає Христа, а отже любить Бога, Який «так… полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Про цю любов каже Апостол в іншому місці: «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи» (1 Ів. 4:10).

Божа любов ще називається благодаттю. Ми всі згрішили. Від часу гріхопадіння наших прабатьків Адама і Єви, ми народжуємось у гріхах. І ми грішимо щодня. А оскільки заплата за гріх – смерть, ми всі приречені до смерті, як тимчасової, так і вічної. Без Бога ми у безвихідному становищі. Але слава благодатному Господу!

Господь Святий Дух через Апостола каже: «А де збільшився гріх, там зарясніла благодать» (Рим. 5:20). Тобто, хоча ми й грішимо, Божа любов усе-одно настільки велика, що кровю Христовою вона покриває усі наші гріхи. Коли ми визнаємо наші гріхи і віруємо в Христа, то  «кров Ісуса Христа, (Божого) Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7).

А де є прощення гріхів, де є кров Христа, там є і Христове воскресіння, і вічне життя, і праведність, і Царство Небесне. Царство Небесне каже Господь подібне до десяти дів. Господь тут говорить про видиму Церкву. У цьому Царстві, тобто у Церкві є десять дів. Десять у Писанні – число повноти, тож Син Божий має на увазі всіх людей, які називаються християнами.

Проте назва сама по собі ще нічого не значить. Всі діви у нашій притчі мають світильники. Тобто всі мають назву християн. Різні соціологічні опитування зазначають, що майже 90 відсотків українців називають себе християнами. Це, напевно, означає, що вони принаймні охрищені і хоча б колись ходять до церкви, бодай на Різдво і на Великдень, або хоча б на Великдень, коли українські церкви буквально оточені рядами парафіян із великодніми кошиками.

Але сама назва, як ми це бачимо далі в притчі, ще нічого не означає. Світильники самі по собі світла не дають. Якщо із собою взяти лампочку на пікнік до лісу, а джерела енергії не буде, то лампочка ніякої користі не принесе і світла не буде.  Так само і світильники – якщо в них буде оливи, то вони світити не будуть.

Мудрі діви у притчі, тобто справжні віруючі, беруть із собою оливу. А нерозумні діви, тобто номінальні християни, ходять із порожніми руками – оливи у них немає.  Тобто у істинних віруючих є благодать, а у номінальних віруючих її немає.  Тож справжні віруючі ходять з благодаттю Божою, з Його любов’ю, а фальшиві віруючі ходять з порожніми руками і без Божої любові, навіть тоді, коли хваляться, що вони християни.

Але де береться благодать?  Вона – у Христі. Як написано: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця… А з Його повноти ми одержали всі, а то – благодать на благодать» (1:14, 16). Тобто ми одержали невичерпне джерело, і навіть переповнене джерело благодаті у Христі.  Це джерело виливається на всіх, але отримати благодать можна лише вірою.

Тож, коли є Христос, тоді є і благодать Божа. А Христос є тоді, коли є віра в Нього. Особливість благодаті в тому, що вона дається безкоштовно. Вона дуже дорога і навіть дорогоцінна, бо Христос – Єдинородний Божий Син, істинний Бог та істинна людина в одній Особі. І Він – воплочення благодаті.

Поза Христом – благодаті немає. Вона є в Отця, і є в Сина, і є в Святого Духа, але світові, тобто всім нам благодать доступна лише у Христі. Діла благодаті не мають. Мощі святих благодаті не мають. Святі місця, з Ізраїлем включно, благодаті не мають. Отже й паломництва і все інше на світі благодаті не мають.

Диявол і світ нас можуть переконувати, що вони можуть нам дати оливу – благодать в багатьох інших особах або місцях поза Христом. Але це – обман, при чому обман дуже популярний, яким вони вміло користуються і зводять величезні маси людей. 

Святий Дух чітко каже, що благодать для нас – у Христі і лише в Ньому. Але як нам реально отримати благодать, яка в нашій притчі називається оливою? Через віру в Христа!  Як каже Апостол: «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються (Божою) благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі» (Рим.3:23, 24). Ми одержуємо благодать, віруючи в Ісуса Христа розпятого і воскреслого. 

І ця благодать нам дається через віру. Мудрі діви вони мають цю благодать, бо вони вірують у Христа. Вони отримують оливу, благодать через Слово. Вони приймають цю оливу, благодать у Святому Причасті, коли з розкаяним серцем і упованням на Сина Божого, причащаються істинними тілом і кровю Сина Божого, Який промовляє: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє – то правдиво пожива, Моя ж кров – то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є,  –той в Мені перебуває, а Я – в ньому» (Ів. 6:54-56). 

Ці мудрі діви – ви, любі віруючі брати і сестри, що маєте із собою завжди оливу, Божу благодать, Божу невимовну любов у Христі. Ви не просто називаєтесь християнами, ви довіряєте кожному Божому слову, ви уповаєте на Христа. А немудрі, це – ті, що не мають оливи, Божої благодаті, не люблять Слова Божого і не прагнуть євхаристійної поживи у тілі та крові Божого Сина.

Але ми всі знаємо, що Син Божий повернеться. І ось – усі діви засинають. Засинають мудрі діви. Засинають і нерозумні діви. Помирають істинні віруючі. Помирають і номінальні християни. До повернення Христа у славі усі люди помиратимуть. А коли Він повернеться, то воскреснуть усі.  

Господь нам каже про те, що станеться із двома видами християн – істинних і номінальних. Він каже про те, що від голосу приходу Нареченого, прокинуться усі. Сплячих тоді не залишиться ні одного.  Усі люди воскреснуть. Усі ті, що називалися християнами, воскреснуть. Однак у пробудженні лише мудрі діви мають оливу і лише вони запалюють свої каганці, аби зайти на весілля до Нареченого.

            Нерозумні діви оливи не мають, тож їхні каганці світити їм не можуть і зайти на весілля вони не можуть. У віруючих є благодать, а отже є прощення гріхів, і праведність, і плоди віри і їх Божий Син запрошує увійти до Свого Царства.  Але віри достатньо лише для їхнього спасіння. Їхньою вірою і їхніми заслугами ніхто інший спастися не може. Благодаттю вони поділитися не можуть, бо її дає лише Бог у Христі ще в цьому житті. А по смерті благодать не дається. Дається лише спасіння по благодаті.

            Тож нерозумні діви, усі номінальні віруючі, які відкидали благодать у цьому житті, не прагнули Євангелія у Слові і Таїнстві, залишаються у воскресінні поза Небесним Банкетом, тобто поза Царством Божим і поза вічним життям. І тоді вже жодні благання не допомагають, бо відповідь Христа – сувора: «Поправді кажу вам, – не знаю я вас!» 

            Який люблячий Господь, що кличе нас сьогодні, аби ми пильнували, щоб наші каганці, наше особисте християнство, було наповнене оливою – благодаттю Божою, невимовною Христовою любов’ю і Самим Христом. Бог дає нам Свою любов по вінця, щедро, мірою повною, добре натоптаною. У Христі і заради Нього. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амінь! (1 Сол. 5:28).

Немає коментарів: