неділя, 22 грудня 2019 р.

Проповідь на неділю перед Різдвом


РАДІЙТЕ В ГОСПОДІ ЗАВЖДИ!
   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Радійте в Господі завжди, і знову кажу: радійте! Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько! Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі (Филип’ян 4:4-7).

            Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Фил. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, в одній книзі я знайшов рецепт того, як бути нещаcним і засмученим. Автор дає такі поради:
1.      Зроби так, що тебе непокоїло щось незначне. При цьому те незначне сам ти й зроби!
2.      Утрать перспективу і її не знаходь. Не дозволяй, аби в твоєму житті були пріоритети.
3.      Почни про щось журитися – при чому про щось таке, щодо чого ти не зможеш нічого вдіяти, а лише журитись.
4.      Будь перфекціоністом – засуджуй себе та інших за те, що вони не досягають досконалості.
5.      Май рацію завжди і в усьому. При чому будь єдиним, хто рацію має.
6.      Не довіряй нікому з людей, а витлумачуй усі їхні вчинки в якомога гірший спосіб. Будь підозріливим і приписуй їм найгірші мотиви їхніх учинків.
7.      Завжди порівнюй себе з іншими не на свою користь. Це гарантуватиме тобі постійну жалюгідність.
8.      Все сприймай на свою адресу так наче тебе намагаються образити.
9.      Не віддавайся з ентузіазмом жодній справі.
10.  Не приймай життя таким як воно є, а зроби  щастя метою твого життя.
Використовуйте цей рецепт щодня і нещастя вам гарантоване!

            Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла дає нам «протилежні рецепти» і навчає нас щасливому життю. Апостол кличе нас радіти. І при тому не просто радіти, а радіти в Господі. Ця радість в Господі неможлива без віри в Христа. Бо якщо немає віри в Бога, то як може бути радість у Богові? Як може тоді серце радіти Христом, коли воно Христа не знає?

            Але коли є віра в Христа, тоді в серці живе Святий Дух і тоді є плоди Святого Духа, про які Апостол Павло каже в своєму Посланні до галатів: «Плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість».  Сьогодні Апостол починає нас навчати з радості, радості у Господі.

            Так багато наших співвітчизників безрадісні, похмурі та роздратовані, готові до сварки будь-якої миті, бо не мають цієї радості. А цієї радості немає тоді, коли немає віри. Коли немає віри в Христа, істинної віри в Христа, тоді серце похмуре і воно немає ні любові до Бога, ані любові до ближнього. Тоді воно перебуває в оточенні гріхів і обвинувачень диявола, і тоді його мучить нечисте сумління, що докоряє за численні провини проти Бога і проти ближніх. Яка тоді може бути там радість?

            Її там бути не може. Інша справа – серце віруюче. Серце в якому Господь Святий Дух створив віру в Христа. Таке серце сповідує: «Я вірую, що Бог мене любить. І ось доказ невимовної любові Отця до мене – Його Син Ісус Христос. Вічний Бог стався людиною заради мене. Син Божий прийшов у цей світ з єдиною метою, аби я міг увійти в Царство Боже і жити в Ньому повіки віків.

            Ісус забрав усі мої гріхи на Себе і Він обмив їх Своєю святою і невинною кров’ю.  Він помер за мене на хресті Голгофи і Він воскрес, як переможець над гріхом, над смертю і над владою диявола.  Він – мій Господь. він – мій Цар, Який дає мені воскресіння і вічне життя у Його Царстві. Він – мій Заступник, Який весь час заступається за мене перед Богом і в Імя Якого я завжди маю прощення гріхів і виправдання».

            Віруючому серцю нема чого боятися Божої кари. Адже Бог у Христі дарує нам не лише прощення гріхів, але й усе необхідне для нашого життя навіть тут. У цьому грішному світі. Як каже Апостол: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:32). І Сам наш розпятий і воскреслий Господь каже: «Знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:32, 33).

            Бог любить нас, любі віруючі брати і сестри. Він – наш благодатний і люблячий Отець, а не жорстокий і байдужий суддя. Він ставиться до нас, як до Своїх любих дітей, даруючи нам і Царство Небесне і даючи нам також хліб наш насущний – все, що нам потрібне дорогою до цього величного, прекрасного і вічного Царства.

            Тож Апостол кличе нас радіти у цьому люблячому і благодатному Господі. Бог прощає всі наші гріхи. Він проголошує нас праведними. Він називає нас Своїми любими дітьми і спадкоємцями Його вічного Царства.  Тож Христів Апостол промовляє: «І знову кажу: радійте!» Бо вже ні гріх, ні смерть, ні пекло нас не зруйнують, а Божа любов перебуває з нами весь час і повсюди.

Апостол Павло в Посланні до римлян ставить питання: «Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?» І сам дає на нього відповідь: «Я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (8:35, 38, 39).           

            Тож в Господі ми завжди радіємо. До нашого Бога ми виявляємо радість.  А далі Господь Святий Дух кличе нас мати також християнське ставлення до наших ближніх. Він каже: «Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько!» Недостатньо просто не ображати людину. Господь хоче, щоб ми, як пояснює доктор Лютер у своєму Катехізисі, були другом для нашого ближнього у всякій його тілесній потребі та сприймали його слова та вчинки в якомога ліпший спосіб.

            Ось це сприймання слів і вчинків нашого ближнього в якомога ліпший спосіб дуже ненавидить диявол. Диявол хоче відособити нас, розділити нас усякими обвинуваченнями, чутками, фабрикуванням усяких нісенітниць проти наших ближніх. Недарма одним із перекладів цього терміну «диявол» є слово прокурор, тобто обвинувач. Господь називає диявола ще й обманщиком і убивцею. Бо ці три речі, обвинувачення, обман і убивство – вони стоять у одному грішному ряду. Так і живуть люди без Христа: для них часто плітки – радість, обман – достоїнство, а убивство – необхідність, яка випливає з інших двох «чеснот».

            Проте для дітей Божих, які радіють у Господі, справжньою чеснотою є лагідність. Вона – теж плід Святого Духа, Який живе і діє в нас, віруючих і вона спонукає нас радіти з тими, що радіють і плакати з тими, що плачуть. Ця лагідність не проста сентиментальність під час перегляду художніх фільмів, а вона радше має багато спільного з терпеливістю і емпатією, здатністю поставити себе на місце іншої людини, що перебуває за скрутних обставин.

            Як каже в іншому місці Апостол Павло: «Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати. Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних. Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних. Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких» (1 Кор. 9:19-22).

            І наш Господь кличе нас бути лагідними доброчинцями до всіх людей. «Ваше світло», – каже Христос, «нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16). Хай про нашу лагідність свідчать і наші слова, і наші діла до всіх людей довкола нас. Хай вони славлять нашого Господа, Який не далеко, а близько. Бог близько до всіх людей.  Але Він поруч з нами не просто як всюдисущий Бог, але й в особлийи спосіб – Він перебуває серед нас у  Своїй невимовній любові, у благодаті. Він там – де двоє або троє збираються в Імя Його. Він до нас промовляє у Слові. Він нас причащає Своїм істинним тілом і кровю у Святій Вечері.

            До Його повернення у славі залишається все менше часу. Коли Господь Ісус повернеться, Він воскресить нас до життя у Його Царстві, де ми будемо радіти у Його присутності повіки віків. А до того часу Він кличе нас, аби ми ні про що не турбувались. Тобто він каже нам, аби ми одразу нашу журбу перетворювали на молитву до люблячого Бога.  Він – наш люблячий Отець, а ми – Його любі діти.

            Згадайте ваше дитинство. Коли у вас виникла якась потреба або проблема, які ви не могли дати ради, то що ви робили. Ви починали журитись, не знаходили собі місця? А чи ви звертались за допомогою до ваших батьків?  Так само наш Господь кличе нас не журитись, а звертатись по допомогу до Нього у молитві. Іншими словами, Він каже, аби ми нашу журбу перетворювали на молитви. Адже наш Бог близько і Він нас ніколи не покине, а буде про нас дбати, як про це сповідує цар Давид: «А я вбогий та бідний, – за мене подбає Господь» (Пс. 39 (49):17).

            Апостол також нас навчає, як нам правильно слід молитись. Він каже, аби ми підходили до Бога з проханнями і подякою. Ми покликані висловлювати наші прохання щиро і просто заради Христа. Як і Господь Христос каже: «Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам» (Ів. 16:23). Важливою у кожній молитві є подяка, у якій ми перераховуємо ті благословення, які ми вже отримали від Господа. Бо такі слова не лише виливаються признання за все, що Бог зробив для нас доброго, але й укріплюють нашу впевненість, що Він далі буде про нас піклуватись, а ми з довірою чекати на Божу поміч.

            В кінці Св. Павло говорить про мир. Цей мир – дар Божий і він руйнує усі рецепти про те, як бути нещасливим. Цей мир не спрямований на ворожу армію чи злих і лукавих людей, а наше серце і на наш розум. Це дар Божий, який маємо ми, віруючі у Христі і через Христа. Як каже Апостол в іншому місці, що Бог «нас примирив із Собою Ісусом Христом» (2 Кор. 5:18) і він дає нам надзвичайний спокій за всіх обставин. 

Ми знаємо, що Бог нас любить і не зважаючи на те, з яким злом ми зіштовхуємось: великим чи малим, і не зважаючи на те, скільки воно триває: мить, а чи довго, ми віддаємо все в руки Бога, Який усе вирішить із найкращою користю для нас. Цей мир нерозривно поєднаний з вірою в Христа, довірою до Нього стримує нас від хитрощів і маніпуляцій до яких вдаються невіруючі або маловірні і замість довіри до Бога, довіряють лише собі і власній силі. Ми ж віримо Христові. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).

Немає коментарів: