середа, 1 січня 2020 р.

Ранкове казання на Новий рік

НЕХАЙ РОЗКОШУЄ У НАСИТІ ВАША ДУША!
               (Нарис ранкового казання пастиря В’ячеслава Горпинчука)

О, всі спрагнені, йдіть до води, а ви, що не маєте срібла, ідіть, купіть живности, й їжте! І йдіть, без срібла купіть живности, і без платні вина й молока! Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, і нехай розкошує у наситі ваша душа! Нахиліть своє вухо, й до Мене прийдіть, послухайте, й житиме ваша душа! І з Я вами складу заповіта навіки на незмінні Давидові милості. Отож, Його дав Я за свідка народам, за проводиря та владику народам. Тож покличеш народ, що не знаєш його, і той люд, що не знає тебе, і вони поспішаться до тебе, ради Господа, Бога твого, і ради Святого Ізраїлевого, що прославив тебе. Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько! Хай безбожний покине дорогу свою, а крутій – свої задуми, і хай до Господа звернеться, і його Він помилує, і до нашого Бога, бо Він пробачає багато! Бо ваші думки – не Мої це думки, а дороги Мої – то не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої – за ваші думки. Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдцеві, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав! Бо з радістю вийдете ви, і з миром проваджені будете. Гори й холми будуть тішитися перед вами співанням, і всі польові дерева будуть плескати в долоні. На місце тернини зросте кипарис, а замість кропиви появиться мирт. І стане усе Господеві на славу, на вічну ознаку, яка не понищиться!   (Ісаї 55:1-13).

            Благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого! (Рим. 1:4). Амінь.

Дорогі брати і сестри, настав перший день нового року. Вчора мільйони українців бажали одному усякого добра. Мільйони українців будуть бажати один одному добра і в цей перший день 2020-го року. Здається, це єдиний день у році, коли українці хоч трішки вірують у чудо, хоча й сподіванню на це чудо навчали ще невіруючі комуністи, намагаючись таким чином хоча б якось відібрати усі сподівання раніше християнських народів від Різдва Христового і всього, що пов’язано з Божим Сином.

Втім після Нового року часто сподівання на чудо закінчуються і розпочинаються, як любили говорити ще в СРСР, суворі бідні і ми не помилимось, якщо скажемо, сірі будні, коли очікування чуда знову відкладено до Нового року. А до того часу слід працювати, працювати і працювати – вже, хто як вміє і як у кого виходить. Щоправда у пострадянського суспільства залишається на устах ще радянська правда: коли хтось має можливість украсти і краде, то про нього кажуть «Який негідник!» А коли хтось має можливість красти і не краде, то кажуть про такого: «Який дурень!»

Ми працюємо, ми виживаємо, ми емігруємо з країни назавжди, ми виїжджаємо на заробітки, де до нас часто ставляться, як до другосортних людей. Ми виїжджаємо з України на навчання в чужі краї, аби зауважити, що і на українську молодь дивляться як на ту, з якою можна робити те, чого, скажімо, поляки, ніколи не дозволили б собі робити із, скажімо, польською молоддю, бо то – їхні діти, а не діти українців.

Новий рік чуд не приносить. Так само, як каже нам сьогодні Бог через Свого вірного пророка Ісаю, намагання важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить – марнування і праці, і часу. Слова Господа звернені не лише до юдеїв, що проживали в часи Ісаї, за 700 років до Різдва Христового, але й до українців, які щойно відсвяткували Різдво Христове, яке відбувалося 2019 років тому.

Господь кличе нас брати в Нього все, що нам потрібно безкоштовно, задарма. Але що нам потрібно? Нам потрібен, звичайно ж, хліб і до хліба. Нам потрібен одяг і нам потрібне житло. Поза тим, ми можемо бути вповні задоволені тим, що маємо. Хоча, чи не для цього, мільйони українці їдуть з рідного краю, бо тут часто немає можливості заробити саме на найбільш необхідне. Наш Господь знає про це.

І не Його в цьому провина, що наш народ має нині такі проблеми. Господь дав нам велику країну. Господь дав нам країну, що має одні з найбагатших ресурсів у світі. До того ж нас чудовий клімат і гарні краєвиди. Але ми забувалися про головне. Ми забували про шанування Господа понад усе, про те, щоб Він був у нас на найпершому місці. Ми забувалися про любов до Бога і про любов до ближнього, як до самого себе.

І найголовніше, ми забувалися про джерело такої любові, до якого кличе повертатися нас сьогодні Господь. Він каже, що в Нього є і пожива, і молоко, і вино. Він дає ситість в усьому – від їжі і аж до всіх тих дрібниць, які роблять наше життя житям у наситі. Він кличе до віри в Його Сина і обіцяє дати усе нам необхідне. Якщо ми маємо віри бажати однин одному добра в новому році і стільки українців мають якесь очікування чуда в новому році, то наскільки правильніше повернутися до Бога, Який може створити чудо і Який любить нас до такої міри, що для нас і для нашого спасіння посилає Свого Єдинородного Сина, аби Він став під Закон, щоб Своєю кров’ю обмити нас від наших гріхів і принести Себе в досконалу жертву за наші гріхи на хресті! 

Ісус долає саму смерть, аби кожен, хто вірує в Нього мав вічне життя. Не за золото, не за срібло Ісус дає нам Себе Самого, а безкоштовно.  Він дає нам Самого Себе з великої, невимовної любові до нас – з Його благодаті, аби ми жили повіки там, де є Він – у Його Небесному Царстві. На за срібло і не за золото дає нам Він Своє тіло і кров, а з ними і прощення гріхів, і вічне життя – а безкоштовно, бо Він нас любить і хоче, щоб ми були впевнені у Його любові і були спасенні, були дітьми Божими і спадкоємцями Царства Божого.

А якщо Бог, як каже Апостол Павло, «Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:32). Царство Боже – вартніше за все. Ніщо не вартує того, аби його втратити. Водночас Господь обіцяє тим, що вірують в Нього і все інше, необхідне для нашого життя на цьому світі. Тож справді новорічними закликами є заклики кидати безбожність і злі задуми, і крутійство, і звертатися до Бога, і тоді побачити чудо – чудо навернення до Христа через Слово Боже, чудо радості і співання не лише в Царстві Небесному, але й дорогою до нього – ще в нашій рідній Україні.

Добрий батько не жаліє добра своїм любим дітям. Отець Небесний нічого не жаліє для нас. Він кличе нас вертатися до Нього, тобто вірити в Христа, Сина Давидового і Сина Божого, Якого Він нам дав за Свідка, за Проводиря і за Владику, і Якого Він називає Ісус, що означає Спаситель. Сьогодні ми згадуємо день Його обрізання і найменування, Його долучення до Старозаповітної Церкви, аби вона отримала Новий Заповіт і була з Ним і Ньому мала спасіння і вічне життя. Молімось, аби 2020-ий рік став роком  нашої непохитної вірності Ісусові та Його Слову і роком навернення ще більшої кількості українців до Ісуса, Спасителя. Бо для цього Він народився!  Славімо Його!  Амінь.

Немає коментарів: