Розромлений ворог: Великодня проповідь

         РОЗГРОМЛЕНИЙ ВОРОГ                

                             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Звіщаю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в якій і стоїте, якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп. Бо я передав вам найперше, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом. А потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили. Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостолам. А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові. Я-бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона. Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували (1 Коринтян 15:1-11). 

Христос воскрес! Воістину воскрес! 

Любі брати і сестри, 18 червня 1815 року біля Ватерлоо відбулась відома битва союзних військ (британців, голландців і німців) проти Наполеона. Військами командував Веллінґтон. У той час новини передавались семафорами через спеціальні сигнальні станції. Одна з таких сигнальних станцій стояла на дзвіниці Вінчестерського собору. 

Під завершення дня на ній почав з’являтись сигнал «Р-О-З-Г-Р-О-М-Л-Е-Н-И-Й В-Е-Л-Л-І-Н-Г-Т-О-Н…» І якраз в ту мить спустився такий сильний туман, що далі послання вже неможливо було розібрати. Швидко містом поширилась новина про поразку союзних військ. Всі околиці були засмучені через новину про те, що їхня країна зазнала поразки у війні. Але раптом туман піднявся і дійшла решта повідомлення В-Е-Л-Л-І-Н-Г-Т-О-М В-О-Р-О-Г» - «РОЗГРОМЛЕНИЙ ВЕЛЛІНГТОНОМ ВОРОГ». Вже за декілька хвили радісна новина поширилась цілим містом і далі. 

Смуток перетворився на радість, а поразка – на перемогу! Подібне було й тоді, коли Господа Христа поклали в гріб у Велику П’ятницю. Надія зникла навіть у Христових любих учнів. Пам’ятаєте, вони сиділи за замкненими дверима, бо боялись, що юдеї, розправившись із Христом, візьмуться і за них. Після страшного розп’яття їхнього Господа, туман розчарування закрався був у серця багатьох учнів Сина Божого. 

Вони наче читали одну частину послання «Розгромлений Ісус…» Але потім на третій день – на Великдень – у Великодню неділю туман розчарування і невірства був розвіяний новиною про те, що «Розгромлений Ісусом ворог – гріх, диявол і сама смерть!» Бо Христос воскрес! Поразка перетворилась на перемогу! А замість смерті торжествує життя! 

Проте уявіть, що було б, якби переможна британська армія не з’явилася б на своїх любих островах? Тоді новина про перемогу виявилася б обманом! Та ще й яким обманом, адже на кону було б життя самого британського народу, його свобода, демократія і майбутнє! Так само із воскресінням Христа! Послання «Христос воскрес!» не було б таким радісним і не мало б такої життєствердної сили, якби воскреслий Христос не з’явився Своїм учням, Своїй Церкві і навіть Своїм переслідникам!

Наше Великоднє послання сьогодні саме про це. Втім Апостол починає з поля битви і зі смерті Сина Божого, розп’ятого за наші гріхи. Його смерть не була випадковістю – смерть Христа була виконанням пророцтв з Писання, чимало з яких ми чули на Вечірній минулої п’ятниці. Навіть найперше Євангеліє, яке наші прабатьки Адам і Єва, почули з уст люблячого Творця мало пророцтво про те, що Насіння жінки розтрощить голову змієві, хоча й саме буде вжалене в п’яту, тобто перемога над дияволом і його плодами, гріхом і смертю буде здобута ціною життя і смерті Спасителя Христа. 

Так само Писання передвіщало, що Христос буде похований у гробі багатого, але Його тіло, на відміну від нашого тіла, яке в час смерті піддається тлінню, – Христове тіло тління не зазнає. І воскресіння Христове на третій день теж відбулось за Писанням. Христос воскрес!  І це не мало бути повною несподіванкою для віруючих, бо про воскресіння Христа Писання свідчило багато-багато разів і частину цього свідчення ми теж чули на Вечірній Великої П’ятниці.

 Про все і про Воплочення Христа, і про Його смерть на хресті, і про Його гріб, і про Його воскресіння провіщали Писання. Христос воскрес!  Виконалось Писання! А далі воскреслий Христос з’являється Своїм учням, Своїй Церкві і навіть Своїм переслідникам! Перше – Кифі, тобто Петрові. Воскреслий Христос з’явився Петрові, який відмовляв Христа від смерті на хресті, Петрові, який хотів залишитись на горі Преображення наче в раю оминувши хрест Голгофи і власне розп’яття. Врешті-решт Петрові з’являється Христос воскреслий, Якого Петро, через страх самому бути вбитим, був відрікся у дворі первосвященика. 

Христос воскрес! І це не порожні слова. Розп’ятий і воскреслий Христос з’явився потім Дванадцятьом. Це були Його всі учні. Після того, як Христос нагодував був п’ять тисяч людей п’ятьма хлібинами і двома рибинами, вся та маса нагодованого народу пішла вслід за Христом, далі бажаючи продуктових пайків. Почувши проповідь Христа про те, що Він є Хліб життя і що той воскресне до вічного життя, хто споживає Його плоть і п’є Його кров, весь той натовп полишив Христа. Залишились лише Дванадцятеро. 

Коли Син Божий спитався їх: «Чи не хочете й ви відійти? Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. Ми ж увірували та пізнали, що Ти –  Христос, Син Бога Живого!» (Ів. 6:67-69). Коли ж Христа заарештовував озброєний натовп посланий первосвящениками, то й вони всі повтікали. Під хрестом, на якому був розп’ятий Божий Син, стояв лише один з Дванадцятьох, Іван. Проте воскреслий Христос з’являється Дванадцятьом, окрім Юди звичайно, який, зрадивши Христа, повісився. 

Христос воскрес! Він, каже Апостол Павло «потім з'явився нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили». Христос з’явився Своїй Церкві. Звісно ж там були і жінки, і діти. Адже як і в чуді нагодування людей, Апостоли рахували лише чоловіків, не рахуючи жінок і дітей – такі були особливості тогочасних підрахунків. Христос воскрес!  Його бачили понад п’ятсот братів! 

Коли Апостол каже, що «більшість із них живе й досі, а дехто й спочили», то він наче запрошує тих, хто сумнівається, самим звернутись до тих багатьох живих свідків, аби поговорити з ними про їхню зустріч із воскреслим Христом. Бо спочили, тобто померли – упоїлись в Господі лише дехто, а інші, більшість – величезна хмара свідків донині живуть. Вони, звичайно ж, добре пам’ятають про свою неймовірну зустріч із розп’ятим і воскреслим Христом і багато чого можуть про неї розповісти. 

А була ще окрема з’ява Христа воскреслого Якову. Він – вірний свідок Христів, вірний свідок Христового розп’яття, смерті та воскресіння. Він бачив Христа розп’ятого, спілкувався з Ним і свідчив про Нього всім людям, проповідуючи Євангеліє Христове – Добру Новину про Христа розп’ятого  і воскреслого. 

Христос воскрес! Він з’явився «опісля усім апостолам». Це були ті апостоли «інших Сімдесят», яких Ісус був «послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти. І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє. Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки…» (Лк. 10:1-3). Вовки накинулись на Христа, Пастиря Доброго і Він був помер за Свою отару. Але ось Він воскрес! Христос воскрес!  І Він з’явився Своїм наляканим апостолам і Своїм воскресінням підтвердив перемогу над гріхом, дияволом і смертю! 

А далі Апостол Павло говорить про себе. Бо він був переслідником Церкви. Воскреслий Христос з’явився і йому! Апостол каже: «Він з'явився й мені, мов якому недородкові. Я-бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву». Апостол визнає власний гріх і недостойність. Він недостойний зватись Апостолом через власне минуле. Однак воскреслий Господь з’явився і йому. 

А чому воскреслий Христос з’явився йому? Відповідь на це питання ми маємо у слові благодать. Благодаттю Божою я те, що є», –  каже Апостол. Благодаттю Божою він є тим, що є. Не власним минулим, бо хоча він до з’явлення йому воскреслого Христа, вважав себе за святого, він був переслідником Божих людей. У спасінні він уповав на Закон, на добрі діла, тож він не мав жодних шансів спастися і мати вічне життя. Але він спасенний  з Божої благодаті, тобто з Божої невимовної любові, не заслуженої ані Павлом, ані будь-ким з людей. 

Ось чому Павло спасенний. Ось чому спасенні всі Апостоли. Ось чому спасенні всі Божі люди. Ось чому спасенні ви і я. Ось чому Христос пішов на хрест – бо Він нас так полюбив. Ось чому ми так радісно сьогодні співаємо: «Христос воскрес із мертвих! Смертію смерть здолав і тим, що в гробах життя дарував!» 

Христос воскрес! Христос покликав Павла до служіння Євангелія. І Павло з радістю береться до проповіді Христа розп’ятого і воскреслого. Юдеї переслідували всіх Апостолів Христових але до Апостола Павла вони мали особливу ненависть. Адже він був одним із їх – він був дуже ревним переслідником Христа! Аж раптом він став одним із найбільших ревних Його проповідників! 

Вони не вірять у воскреслого Христа. І Павло у воскреслого Христа раніше не вірував. Більше того він жорстоко переслідував тих, хто заявляв, що Христос воскрес. Аж допоки воскреслий Христос не з’явився особисто Павлові! Оце так хід! Оце так поворот! І тепер той, хто найсильніше виступав проти Христа воскреслого, тепер Його найзавзятіше проповідує, бо Христос з’явився йому. Христос воскрес! 

Любі брати і сестри, сьогодні багато-хто у світі заявляє про те, що Христового воскресіння не було. Ми ж віруємо і знаємо, що Христос воскрес! Про це свідчать люди, які зустрічались із Христом воскреслим, спілкувались з Ним і навіть розділяли поживу! І найголовніше – про це нам свідчить Святе Писання. Новина про воскресіння Христа була чудова майже дві тисячі років тому і залишається чудовою і нині. 

Христос воскрес! А це означає, що гріх, диявол і смерть подолані. І це означає, що ми – прощені і спасенні. І це означає, що Останнього Дня, коли наш розп’ятий і воскреслий Спаситель-Христос повернеться у славі ми теж воскреснемо і увійдемо в Його Царство слави, аби жити в Царство разом із нашим люблячим Господом повіки віків. Ми чекаємо воскресіння мертвих і життя будучого віку. Бо розгромлений Христом наш ворог. Бо Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.