День Св. Євангеліста Луки

 Сьогодні ми згадуємо Св. Євангеліста Луку і дякуємо за нього Господу. Св. Лука, про якого згадує Св. Павло як про улюбленого лікаря (Кол. 4:14), показує нам Ісуса, кров Якого є ліками безсмертя. Будучи супутником Павла у його подорожах, Апостол відгукувався про Євангеліє від Луки, як про своє за його цілительство душ (Євсевій). Лука перебував із Павло у його другій місіонерській подорожі, долучившись до тієї подорожі після того, як Павло отримав македонський поклик нести Євангеліє у Європу (Дії 16:10-17). Ймовірніше за все, Лука на сім років залишився у Филипах, долучившись знову до Павла у час його третьої місіонерської подорожі у Македонії. Він подорожував із Павлом до Троад, Єрусалиму та Кесарії, де Павла було на два роки ув'язнено (Дії 20:5-21:18). Очевидно, саме перебуваючи в Кесарії, Лука отримав слова для використання в його Євангелії. Після того Лука супроводжував Павла в його подорожі до Риму (Дії 27:1-28:16). Особливо улюбленими в Євангелії від Луки є оповіді про Доброго Самарянина (Луки 10:29-37), блудного сина (Луки 15:11-32), багатого і Лазаря (Луки 16:19-31) і фарисея та митника (Луки 18:9-14). Лише Лука наводить детальну оповідь про народження Христа (Луки 2:1-20) і величальні Марії (Луки 1:46-55), Захарія (Луки 1:68-79) і Семена (Луки 2:29-32). Аби показати, як Господь Христос продовжував Своє діло у Ранній Церкві через Апостолів, Лука також записав Дії Апостолів. З-під пера Св. Євангеліста Луки вийшло понад третину Нового Заповіту.

Молитва на День Св. Євангеліста Луки:

Всемогутній Боже, Отче наш! Твій благословенний Син покликав лікаря Луку, аби він був євангелістом і лікарем душ. Подай, аби цілющі ліки Євангелія і Таїнств проганяли недуги душ наших, аби з охочим серцем ми завжди любили Тебе і Тобі служили; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика

 Сьогодні ми згадуємо Св. Ігнатія Антіохійського і дякуємо за нього Богові. На початку ІІ століття н.е. Ігнатій був єпископом Антіохії в Сирії (зараз місто Антакія в Туреччині) і став одним з  християнських мучеників. Наприкінці правління римського імператора Траяна (98-117 р.р. н.е.) Ігнатія було заарештовано, в кайданах доставлено до Риму, а в кінці його кинули диким звірам на арені. Дорогою до Риму він писав листи до християн в Ефесі, Магнезії, Траллах, Римі, Філадельфії, Смирні, а також листи до Полікарпа, єпископа Смирни.

     В цих листах, що мають надзвичайно гарний пастирський характер, Ігнатій застерігав про певні єресі (фальшиві учення). Він також неодноразово ставив наголос на повній людськості та божественності Христа і реальності Христової тілесної присутності в Господній Вечері, верховній владі єпископа та єдності Церкви, яку вона мала у своїх єпископах. Ігнатій був першим, хто вжив слово католицька для опису вселенськості Церкви. Його Христоцентричність, мужність перед обличчям мучеництва та ревність до істини у боротьбі проти фальшивої доктрини є тривалою спадщиною Церкви.

Молитва на День Св. Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика:

Всемогутній Отче!  Ми славимо Твоє Ім'я за Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика. Він, будучи вірним пастирем і чудовим проповідником Твого Слова, був кинутий переслідниками Церкви диким звірам, наче зерно на землю. Але у його мучеництві Ти ще раз засвідчив силу Твого Євангелія на ревність грядущим поколінням сповідників Твоєї Церкви і на життя вічне усім, хто вірує Ісуса Христа, Твого Сина,  а нашого Господа, з Яким і зі Святим Духом Ти живеш і царюєш, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Знак про божественну благодать над краєм

 Якщо князь раптом виявляється мудрим, чесним або ж християнином, тоді це – одне з найбільших чуд, найцінніший знак про божественну благодать над тим краєм. Зазвичай все буває відповідно до місця з Ісаї 3: «За правителів дам юнаків, і роззявкуваті дурні запанують над ними». І в Осії 13: «Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ревності». Світ – надто нечестивий і не заслуговує на те, щоб мати багато мудрих і чесних князів. Жаби мусять мати своїх буслів.

Мартін Лютер

Шукайте добра, а не зла: проповідь на 18-у неділю по П'ятидесятниці

         ШУКАЙТЕ ДОБРА, А НЕ ЗЛА

           (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       І не звертайтеся до Бет-Елу, і до Ґілґалу не приходьте, а через Беер-Шеву не переходьте, бо на вигнання Ґілґал конче піде, і марнотою стане Бет-Ел. Наверніться до Господа, і будете жити, щоб Він не ввійшов, як огонь до Йосипового дому, – і буде він жерти, та не буде кому погасити в Бет-Елі… Вони ненавидять того, хто у брамі картає, і обриджують тим, хто говорить правдиве. Тому, що нужденного топчете ви, і дарунки збіжеві берете від нього, що ви набудували будинків із каменя тесаного, то сидіти не будете в них; понасаджували винограду улюбленого, та не будете пити із нього вина! Бо Я знаю про ваші численні провини і про ваші великі гріхи: тиснете ви справедливого, берете ви підкупа та викривляєте право убогих у брамі. Тому-то розумний мовчить цього часу, бо це час лихий. Шукайте добра, а не зла, щоб вам жити, і буде із вами Господь, Бог Саваот, так, як кажете ви. Ненавидьте зло й покохайте добро, і правосуддя поставте у брамі, – може змилується Господь, Бог Саваот над решткою Йосипа (Амоса 5:6, 7, 10-15).

Бог миру нехай буде зо всіма вами. Амінь (Рим. 15:33).

Любі брати і сестри, інколи наші журналісти роблять вибірку телепередач або радіоефірів з російського телебачення чи радіо. Коли я їх дивлюсь або слухаю, то бачу і чую людей, які впевнені, що вони роблять абсолютно все правильно. Вони виправдовують усі свої злочини, воєнні злочини, злочини проти людяності, які вони коїли і раніше, але стали масово чинити після того, як без жодних причин, віроломно напали на Україну і ось вже стільки років ведуть проти нас цю несправедливу, загарбницьку війну. 

Водночас тих у Росії, хто наважується бодай слово сказати проти цього величезного зла, яке чинить Росія і російський народ,  – їх практично одразу кидають на довгі роки в тюрми. І все це зло освячується російськими церквами, які схвалюють загарбування мирної країни, убивства українців, руйнування наших міст, сіл, економіки і навіть заперечують у праві на існування українському народові. 

Хтось може спитатись: «Як же в них до цього дійшло? Що це за такий несамовитий і біснуватий народ?» Це – невіруючий і самоправедний народ, який дуже любить прикривати своє невірство церковними будівлями та християнською риторикою. Але для них і церковні будівлі, і церковні служби, на які вони часом заходять і навіть християнська риторика нічого не означають. 

Такі люди, звісно, є повсюди. І нам сьогодні теж слід поставити це питання: «Чим для мене є моя віра? Як вона проявляється у моєму житті? Чого я прагну і куди я йду? Що я роблю і що я промовляю?» У нас завжди буде причина для покаяння. І не лише сьогодні, але й щодня. Коли ж ми перестанемо себе так досліджувати і бачити наші власні гріхи, і каятись у них, то ми станемо наслідувачами Росії і всього того зла, що вона робить. 

«Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...» – ці слова з Екклезіяста (1:9) відомі навіть невіруючим, особливо остання половина вірша «немає нічого нового під сонцем!» Те, що відбувається у Росії або будь-де в світі, де Христа стає дуже мало або звідки Його зовсім проганяють, – те відбувалось і в Ізраїлі, Північному Царстві, яке Господь Святий Дух називає ще Йосипом, бо саме двоє Йосипових синів: Манасія і Єфрем були наймогутнішими племенами Старозаповітного Ізраїлю. 

Десять племен Ізраїлю були відділились від Юди і, аби стати незалежно духовними, наробили собі ідолів в Бет-Елі та Дані. А ще були інші міста, де процвітало ідолопоклонство, як-от: Ґілґал. Але те ідолопоклонство, звичайно, як це буває часто і в наш час, виставлялось як поклоніння істинному Богові. Як і більшість сьогоднішніх росіян, більшість ізраїльтян вірили, що їхнє поклоніння істинне. 

Господь же через пророка Амоса каже, що все, що вони роблять, марне. Все їхнє фальшиве поклоніння їм не допоможе. «І не звертайтеся до Бет-Елу, і до Ґілґалу не приходьте, а через Беер-Шеву не переходьте, бо на вигнання Ґілґал конче піде, і марнотою стане Бет-Ел» – каже Господь. Ізраїль перестане існувати, а десять племен стануть загубленими племенами, вони втратять свою ідентичність і розчиняться посеред інших народів. 

Чи могли б вони жити? Звісно! Бог не хоче погибелі грішників. Господь хоче, аби всі ми спаслися. Тож Він кличе: «Наверніться до Господа, і будете жити». Покиньте своїх фальшивих богів, свої фальшиві сподівання і плоди вашої фальшивої віри. Наверніться до Господа, віруйте в Христа і живіть. 

А якщо не буде покаяння, якщо не буде уповання на Христа, то ввійде «огонь до Йосипового дому, – і буде він жерти, та не буде кому погасити в Бет-Елі…» Якщо почне руйнувати і палити Бог, то ніхто не зможе зупинити Його руйнування і погасити Його паління! А далі Господь говорить про плоди їхньої фальшивої віри. Пам’ятайте, що ізраїльтяни думали, що їхня віра істинна. Аде істинність віри пізнається не лише за проповідями та сповіданнями, але й за ділами. «По їхніх плодах ви пізнаєте їх», – каже Господь Христос (Мт. 7:16). 

А які були плоди їхньої віри? Господь каже: «Вони ненавидять того, хто у брамі картає, і обриджують тим, хто говорить правдиве». Брама була центром міського життя. Там відбувались суди і диспути. Тих людей, що докоряли за зло, за гріх і говорили про грядущий Божий суд та про Христа, – тих у Ізраїлі ненавиділи і не хотіли слухати. Від них ухилялись як від прокажених. 

«Нужденного топчете ви», – далі каже Господь, «і дарунки збіжеві берете від нього». Вони не мали сили і відваги докорити могутнішим, багатшим за себе або якимось можновладцям. Вони були боягузливі. Але водночас вони були жорстокі. І свою жорстокість вони спрямовували на нужденних і з них видирали все, що могли, якщо не податками, то хабарями – «дарунками збіжевими». 

Маса народу ставала все бідніша, а ці «віруючі» набудували собі розкішні будинки з тесаного каменю. А ще вони насадили сортового винограду у сподіванні мати особливе, крафтове вино і вже запланували не просто в комфорті, а в розкошах проводити своє життя. Вони добились успіху, визискуючи та гноблячи свій власний народ. Ось такі плоди їхньої віри! Тепер же вони очікують ситого та розкішного благоденствія. Проте Господь каже, що станеться далі. 

Він каже про їхні будинки: «Сидіти не будете в них», а про їхній улюблений виноград: «Не будете пити із нього вина!» «Бо», – далі каже Господь, «Я знаю про ваші численні провини і про ваші великі гріхи». Вони могли про свої провини та гріхи не знати або думали, що їхніх провин не так в же й багато, а гріхи – не великі, а так собі – грішки, як і нас сатана підмовляє давати подібну оцінку нашим гріхам та провинам. 

Проте Бог – Суддя святий і праведний. І Він оголошує не підозру, а факти. Вони – хабарники і крутії. І через них руйнується країна і народ. Більше того, вони залякують тих, хто ще має совість і хотів би докорити за гріх або опротестувати їхнє зло. «Тому-то розумний мовчить цього часу»,  – каже Господь, «бо це час лихий». Щось скажеш і опинишся в тюрмі або ж тебе просто-на-просто уб’ють ці самоправедні провідники Йосипа-Ізраїлю.

Їхня релігія – пишна, але вона – фальшива. Їхня віра – бісівська. Їм здається, що їхня країна буде завжди торжествувати, а вони – розкошувати. Проте все станеться з точністю до навпаки. За їхньою вірою буде їм. Їхня країна буде знищена. Їхнє добро буде попалене. Самі вони як народ щезнуть назавжди. 

Але чи могла їхня доля скластись по-іншому? Звичайно, що могла б. Для цього Господь і виявляє їм їхні гріхи, і кличе до покаяння. Він кличе їх і всіх людей, і нас: «Шукайте добра, а не зла, щоб вам жити, і буде із вами Господь, Бог Саваот, так, як кажете ви». Як же нам жити, а не гинути? Господь благословляє життям тим, хто шукає добро. І тут пророк не говорить про спасіння добрими ділами. Він говорить про віру в Христа. 

Раніше Святий Дух кликав ізраїльтян і кличе нас, щоб ми навернулись до Господа, тобто увірували в Христа і уповали на Бога-Спасителя. Коли ми віруємо в Христа, лише тоді ми зможемо знайти добро. Так і Давид, цар, воїн і пророк сповідував: «Хорони мене, Боже, я бо до Тебе вдаюся! Я сказав Господеві: «Ти – Бог мій, добро моє тільки в Тобі!» До святих, які на землі, що шляхетні вони, – до них все жадання моє!» (Пс. 15:1-3). 

Добро наше – тільки в Богові, тільки в Христі. Тільки в Христі ми маємо прощення усіх наших гріхів і провин наших. Вічний Бог Син нас настільки полюбив, що стався для нас і заради нас істинною людиною. Бог стався людиною, аби визволити нас від гріха, від влади диявола і смерті. Христова любов до нас – настільки невимовна, що Він пішов на хресну смерть за кожного з нас. 

Своєю святою і невинною кров’ю Син Божий обмив усі наші гріхи і викупив нас від кари Божої, від смерті до життя і то життя вічного у Його Царстві. Бо Він на третій день по Своїй смерті воскрес і живе – і так само ми маємо в Ньому життя. У Христі ми вже не діти світу. Ми – діти Божі. Бог дивиться на нас, як на Своїх любих дітей, усиновлених у Христі і через Христа. І Бог нас, кожного з вас, любі віруючі, невимовно любить. Його любов до вас ніколи не перестає. 

Про цю любов Він щораз запевнює нас, коли ми чуємо Його Євангеліє. Про цю любов Він запевнює нас щоразу, коли ми чуємо проголошення про прощення гріхів заради Христа. Цією любов’ю ми причащаємось у істинних тілі та крові Христа Спасителя у хлібові та вині Святої Євхаристії. І ця любов діє і в нас. Бог полюбив нас, а ми у відповідь любимо Бога і не лише Бога, але й наших ближніх. 

Ось так ми і починаємо шукати добро і шукаємо його невпинно – ми шукаємо добро для наших ближніх. Його шукають наші воїни на полі бою, захищаючи нас від російських біснуватих убивць. Його шукають парламентарі, які ухвалюють добрі для українського народу закони. Добра шукають судді, які виносять справедливі вироки. Добра шукають ті, хто намагається допомогти нужденному у його біді, аби він не залишався сам на сам із своєю убогістю та бідністю. Добра шукають ті, що приходять на допомогу тим, хто зіштовхується з проблемами та викликами і не знає, як їм дати раду.

 Добра шукають Божі діти. Бо дитина Божа не може не шукати добра. Бо Дух Святий живе і діє у вас, любі віруючі брати і сестри. Бог учинив вам неймовірне добро, незаслужене вами. Через це ви й шукаєте добра для інших людей. Якби Ізраїль прислухався до Бога, він знайшов би для себе добро. Як Україна прислухатиметься до Бога,  то й український народ знайде добро. Бо добрий наш Бог і в Ньому наше справжнє добро. У Христі і заради Нього. Амінь.

 А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, – Він і вчинить оте! (1 Сол. 5:23, 24). Йому нехай буде слава по віки віків. Амінь.

День Св. Пилипа, диякона

 Сьогодні ми згадуємо Св. Пилипа і дякуємо за нього Господу. Пилип, якого також названо євангелістом (Дії 21:8), був одним із семи мужів, яких призначили для допомоги в праці Дванадцяти Апостолам і ранній Церкві, що швидко зростала. Вони мали наглядати за розподілом їжі для бідних (Дії 6:1-6). Після мучеництва Степана, Пилип проголошував Євангеліє у Самарії і привів Симона ворожбита до віри в Христа (Дії 8:4-13). Він також був дієвим у приведенні до навернення ефіопського євнуха (Дії 8:26-39), через якого Пилип став відповідальним за принесення Доброї Новини про Ісуса до народів на африканському континенті. У місті Кесарії він приймав в себе вдома Апостола Павла, який зупинявся там під час своєї останньої подорожі до Єрусалиму.

Молитва на День Св. Пилипа, диякона:

     Всемогутній і віковічний Боже! Ми дякуємо Тобі за Твого слугу Пилипа, диякона. Ти покликав його, аби він проповідував Євангеліє людям Самарії і Ефіопії. Піднімай у нашому та в кожному краї посланців Твого Царства, аби Твоя Церква могла проголошувати невимовні багатства нашого Спасителя, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

Для проголошення Євангелія потрібна мужність і поміч Святого Духа

      Якби Євангеліє не засмучувало містян і селян, єпископів і князів, то воно було би милим, солодким посланням, яке легко проголошувати і люди його радісно приймали б. Та позаяк це послання, яке людей ображає, особливо високих і могутніх, то для його проголошення потрібна велика мужність і поміч Святого Духа. І факт полягає в тому, що бідняки та рибалки стають і проповідують його таким чином, що накликають на себе гнів цілого Синедріону в Єрусалимі, гнів цілого уряду та роздратування духовних правителів, а до того ж ще й ненависть імператора Риму. І навіть більше – вони наважуються обвинувачувати всіх вищезазначених у тому, що вони – зрадники та вбивці, розуміючи, що за таке обвинувачення їм добре намнуть боки. Нічого цього без Святого Духа не сталося б. Ось чому послання Святого Духа в П’ятидесятницю є й нашою втіхою і розрадою, бо й ми можемо нехтувати гнівом і плітками світу. Це ж саме послання чинить людей настільки сповненими радістю у Христі, що вони готові зазнавати чого завгодно заради Христа і готові все заради Нього вистраждати. 

Мартін Лютер

День Св. Патріарха Авраама

 Сьогодні ми згадуємо Св. Патріарха Авраама і дякуємо за нього Богові. Авраам, який раніше називався Аврамом, був покликаний Богом, аби стати отцем великого народу (Буття 12). Маючи 79 років, у послухові до Божого наказу, він, його дружина Сара (яка стане називатися Сарра) і його племіник Лот з міста Харану перебралися на південний захід, у Ханаанський край.

        Там Бог установив з Авраамом заповіт (Буття 15:8), пообіцявши Ханаанський край його нащадкам. Коли Авраамові виповнилося 100 років, а Саррі було 90 років, вони були благословенні Ісаком, сином, якого їм давно обіцяв Бог. Авраам виявив винятковий послух Богові, Який наказав йому принести Ісака в жертву цілопалення. Бог пощадив життя юнака лише в останню мить і взамін у жертву надав барана (Буття 22:1-19). Авраам  від Бога отримав обітницю про Христа, в Якому благословляться всі народи землі. І Бог виконав цю обітницю, віддавши Свого Сина Єдинородного  (Який по плоті був також Потомством Авраама) у жертву за всі гріхи світу.
         Авраам помер у віці 175 років і був похований у печері Махпела, яку раніше був купив для поховання своєї дружини Сарри. Його особливо вшановуємо, як першого з трьох Старозаповітних Патріархів - і за його праведність перед Богом через віру (Римлян 4:1-12). (Ілюстрація: Господь дає Авараамові обітницю про стількох нащадків, як зорі небесні та Спасителя людства).
                              
     Молитва на День Св. Патріарха Авраама:

     Господи Боже!  Отче Небесний! Ти обіцяв Авраамові, що він стане батьком багатьох народів. Ти привів його в край Ханаанський і Ти запечатав Твою з ним обітницю проливанням крові. Благослови, аби ми бачили в Ісусові, Насінні Авраамовім, обітницю Нового Завіту Твоєї Святої Церкви, запечатану Ісусовою кров'ю на хресті, яка дається нам нині у чаші Нового Заповіту; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви.

Не личить Люциферові сидіти поряд з Богом

    Якщо ваш князь чи світський правитель наказує вам зайняти сторону Папи, вірувати так і так, або позбутись певних книг, то ви повинні казати: «Не личить Люциферові сидіти поряд з Богом. Милостивий пане, я винен вам послух у тілі та майні – наказуйте мені в межах вашої влади на землі і я коритимусь. Але якщо ви наказуєте мені вірувати чи позбуватись певних книжок, то я не послухаюсь, бо тоді ви стаєте тираном і виходите за межі вашої влади, наказуючи те, на що ви не маєте ані права, ані влади тощо». Якщо ж через це він відбере ваше майно і за такий непослух покарає – тоді ви блаженні – дякуйте Богові, що ви удостоїлись страждань заради божественного Слова. А дурень той нехай палає гнівом – він ще зустрінеться зі своїм суддею. Бо кажу вам, якщо ви не зможете вистояти перед ним, якщо йому поступитесь і дозволите йому відібрати вашу віру і ваші книги, то ви воістину відреклися від Бога.

            Дозвольте мені навести ілюстрацію. У Майссені, Баварії, Бранденбурзі та інших місцях тирани видали наказ, щоб усі примірники Нового Заповіту поздавали посадовцям. Відповідь підлеглих має бути такою: аби не втратити свого спасіння, вони не повинні здавати ані однієї сторінки, ані навіть букви. Хто ж той наказ буде виконувати, той віддаватиме Христа в руки Ірода, бо ці тирани діють як убивці Христа точно так, як діяв Ірод. Якщо ж їхні домівки будуть обшукувати і книжки чи майно буде відібрано силою, тоді вони повинні це страждання терпіти.  Такій нарузі треба не опір чинити, а наругу таку слід терпіти – проте ми не повинні це схвалювати або ж ворухнути навіть пальцем, щоб це хоч якось підтримати…

    Мартін Лютер

День Св. Генріха Мельхіора Мюленберга, пастиря

      Сьогодні ми згадуємо пастиря  Генріха Мельхіора Мюленберґа і дякуємо за нього Богові.  Генріх Мельхіор Мюленберґ народився 1711 року в Айнбеці, Німеччина, а в американські колонії він прибув 1742 року. Перебравшись із Європи до Америки, пастир Мюленберґ установив взірець лютеранських парафій у Північній Америці.  Сам він служив упродовж сорока п'яти років у Пенсільванії. Будучи невтомним мандрівником, Мюленберґ допоміг заснувати чимало лютеранських громад і був головним організатором першого лютеранського синоду в Північній Америці, Міністеріуму Пенсівальнії, який було засновано 1748 року. Пастир Мюленбнрґ цінував роль музики в лютеранській службі Божій і часто служив сам органістом. Він також був головним упорядником американської лютеранської літургії ( упорядкована теж 1748 року). Пастиря Мюленберґа пам'ятають, як церковного провідника, журналіста, літургіста і понад усе - як пастиря громади під його опікою. Пастир Мюленберґ був покликаний до небесної домівки 1787 року, залишивши велику родину та тривалу спадщину - американське лютеранство.

Молитва на День Св. Генріха Мельхіора Мюленберга, пастиря:

Господи Ісусе, Добрий Пастирю Твого люду!  Приносимо Тобі подяку за слугу Твого, Генріха Мельхіора Мюленберга, який був вірний у піклуванні про отару, передану під його опіку. Благослови, аби ми могли повторювати його приклад і на практиці застосовувати його вчення про святе життя. Подай сили пастирям, які опікуються Твоєю отарою нині, аби Твоєю благодаттю люди Твої могли зростати у повноті життя, яке призначене для них у раю; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків! Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Теодора Ярчука, душпастиря, українського реформатора і мученика

  Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Теодора Ярчука (на фото з дружиною, Ольгою), українського лютеранського душпастиря, провідного богослова Української Реформації ХХ століття. Він був і місіонером, і вчителем, і редактором, і перекладачем, і реформатором. Родом із Тернопілля, освіту здобував у Тернополі, Римі, Тюбінгені та Ерлянгені. Проповідував в Україні, друкувався в своєму рідному краї, який тоді перебував під владою Польщі, та в Німеччині. Серед інших його визначних творів є реформування тогочасної Літургії Св. Івана Золотоустого, повернення її до Божественних, Біблійних принципів. У вересні 1939 року радянські війська окупували Волинь і Галичину. Пастир Теодор Ярчук, вірний муж Божий, був заарештований НКВД 1939 року і був замучений росіянами в Станіславівській тюрмі 4 жовтня 1940 року разом із тисячами інших невинно убієнних українців: селян, священиків, учителів, лікарів, інженерів, усіх тих, хто видавався загрозою для тоталітарного російського режиму. Пастир і сповідник Теодор Ярчук буде сяяти у час воскресення, як зоря, бо вірний Бог, Який каже: «А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків» (Даниїла 12:3). 

Молитва на День Св. Теодора Ярчука, душпастиря, українського реформатора і мученика:

Господи! Ти підняв для Церкви Твоєї Св. Теодора Ярчука, аби через нього повернути українцям проповідь чистого Євангелія і відправлення Таїнств відповідно до Твого святого Слова. Благословляй нашу Церкву, аби кожне покоління українських пастирів повторювало його приклад відданості Тобі і Твоїй Церкві, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Єронима, перекладача Св. Писання

    Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Єронима (Св. Єроніма або ж Св. Ієроніма). Єроним народився в маленькомі селі на узбережжі Адріатичного моря приблизно 345 року по Р. Х. В молодому віці він відправився на навчання до Риму, де й був охрищений. Після тривалих подорожей він обрав чернецьке життя і провів п'ять років у сирійській пустелі. Там він опанував гебрейську (давньоєврейську) мову, мову Старого Заповіту. Після рукопокладання в Антіохії та відвідин Риму й Константинополя, Єроним оселився у Віфлеємі.  Свої мовні здібності він використав для перекладу Біблії з давньоєврейської, арамейської та грецької мов (мов оригіналу) на латину, найбільш поширену тогочасну мову. Понад тисячу років цей переклад, який називається Вульґата, залишався авторитетною версією Біблії у Західній Церкві. Ставши одним з найбільших вчених у ранній Церкві, Єроним був покликаний до осель небесних 30 вересня 420 року. Першим місцем його поховання став Віфлеєм, а потім його останки було перенесено до Риму. День Св. Єронима через його перекладацький подвиг також вважається Міжнародним днем перекладача.

Молитва на День Св. Єронима, перекладача Св. Писання:

Господи, Боже правди!  Твоє Слово - світильник для ніг наших і світло для нашої стежки. Твій слуга, Єроним, радів, досліджуючи Святе Писання та переклав був його латиною. Поблагослови Церкву Твою здібними та вірними перекладачами, аби люди Твої завжди мали Слово Твоє і побожні твори Твоїх учителів і слуг рідною мовою. Подай, аби ті, що далі читають, позначають і споживають Твоє Слово, знаходили в ньому поживу спасіння і джерело життя.  Через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Відмінність між юдейською і християнською П'ятидесятницею

     … Стара юдейська П’ятидесятниця була святом смутку, жаху, відчаю і смерті, як це ми бачимо, коли весь народ Ізраїлю зібрався довкола гори Сінай у жахові, тремтінні і страхові (Вихід 20:18) і, на противагу цьому – нова П’ятидесятниця  має бути святом радості і життя. У це нове свято П’ятидесятниці ми повинні проголошувати радісне, дорогоцінне послання, яке наповнює наші серця радістю і відвагою. У цій новій П’ятидесятниці ми бачимо як Святий Дух перетворив малодушні, сповнені відчаю та боязливі серця Апостолів і учнів на відважних героїв, захопливих велетів та непереможних мужів, які сміливо зневажають цілий світ і самого диявола.

     Наше послання П’ятидесятниці повинне забирати весь жах гріха і смерті. Чим ти радісніший, тим надійнішою і певнішою є віра в твоєму серці, тим ближчий до тебе Святий Дух і тим більше користі ти маєш з цієї нової П’ятидесятниці.

 Мартін Лютер

Під владою людини і влада Господа

     Давид також все це давно чудесно та коротко підсумував, коли в Псалмі 113 (115:16) промовив: «Небо, – небо для Господа, а землю віддав синам людським!» Тобто над усім тим, що є на землі і належить до тимчасового, земного царства, людина має владу від Бога, але будь-що з того, що належить небесам і вічному Царству, є винятково під владою Господа небес.

Мартін Лютер

Довіряємо справу Господу: проповідь на 15-у неділю по П'ятидесятниці

ДОВІРЯЄМО СПРАВУ ГОСПОДУ

      (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      А Господь дав пізнати мені – й я пізнав, і тоді Ти вчинив, що побачив я їхні діла. А я був, мов лагідна вівця, що провадять її на заколення, і не знав, що на мене вони вимишляли затії: «Понищмо це дерево з плодом його, і з краю живих його витнім, і ймення його не згадається більше!» Але, Господи Саваоте, Ти – Суддя праведний, що досліджуєш нирки та серце, – хай над ними побачу я помсту Твою, бо справу свою я довірив Тобі! (Єремії 11:18-20). 

Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! (2 Петр. 1:2). Амінь. 

Любі брати і сестри, які проповіді лунали в Юдеї у час її воєн? Різні проповіді, бо були різні війни і різний стан народу. А ще були різні проповідники. Були вірні Богові пророки та проповідники, а були слуги диявола, які самі того не розуміючи, штовхали народ до тотальної руїни. 

В часи Ісаї, коли народ ще на настільки відступився був від Бога і мав періодично вірних Богові царів та провідників держави, Бог через уста Своїх пророків підбадьорював народ не боятися ворогів, що з мечем приходили на Юдею. І Сам Господь воював тоді за Свій народ, знищуючи Своєю могутньою силою ворожі полчища. За днів Єремії все помінялось. 

Народ вперто залишався у своїх гріхах відступництва від Бога. Плодами їхнього невірства в грядущого Христа було поклоніння чужим богам, масова розпуста і корупція, яка руйнувала і мораль, і економіку народу. Царі Юди прислухались не до пророків Божих, які кликали їх до покаяння і уповання на грядущого Христа, а слухались проповідників, які улещували вуха царів, підбадьорювали їхні грішні діяння і обіцяли нерозкаяним грішникам повну перемогу над загарбниками. 

А ті пророки та проповідники, які виявляли гріхи народу і кликали народ до покаяння і уповання на Христа, ставали в очах усіх тих, хто слухав фальшивих пророків та улесливих проповідників, ворогами правителів і навіть цілого народу. До таких ворогів зарахували були і вірного Божого пророка Єремію. 

Єремія ж був вірний Богові. І не лише був він вірний Богові. Він був також вірний Своєму народові. Він любив Свій рідний єврейський народ і прагнув йому добра. Єремія також знав, що добро для народу неможливе без Господа Месії-Христа, Який ще мав воплотитись, як про те (ще до Єремії) провіщали були інші пророки, особливо Ісая. Водночас ще до Свого воплочення Господь Христос завжди перебував зі Своїм народом і піклувався про Свій народ. 

Тож Єремія проповідував грядущого Христа і служив Йому. І закликав народ до покаяння і до уповання на Господа. Але більшість народу, яка обрала собі інших богів і відповідний спосіб життя, не хотіла слухати вірного пророка і вірних проповідників Божого Слова. Але якби ж то вони просто не хотіли слухати проповідників! Єремія каже: «А Господь дав пізнати мені – й я пізнав, і тоді Ти вчинив, що побачив я їхні діла». 

Єремія не міг читати думок інших людей. Проте Господь знає всі наші думки і помисли. Він знає всі думки і заміри сердець цілого людства. І Бог об’явив частину тих думок Своєму пророкові, аби попередити його про те, що було в серцях тих людей, до яких він проповідував Боже Слово, до яких він, у чистоті серця свого ніс Боже послання. 

А Єремія мав чисте серце. Серце Єремії було очищене через віру в грядущого Христа. Господь дав в уста Єремії Свої слова. Тож Єремія був величезним благословенням для Юдеї і ніс народові тільки добро навіть тоді, якщо те істинне добро здавалось їм злом, бо вони вже були настільки засліплені у своєму невірстві і в гріхах своїх дияволом і його нечистими духами, духами обману. 

Єремія каже: «А я був, мов лагідна вівця, що провадять її на заколення, і не знав, що на мене вони вимишляли затії…» Кожен віруючий в Христа – мов лагідна вівця. Ми не хочемо зла іншим людям. Ми прагнемо всім добра. Ми любимо Бога і ми любимо наших ближніх. Однак через те, що ми свідчимо про Христа своїми устами і своїм життям, диявол і його слуги добра нам не бажають. 

Що задумували лукаві люди для Єремії. Господь відкрив Своєму пророкові їхні нечестиві затії: «Понищмо це дерево з плодом його, і з краю живих його витнім, і ймення його не згадається більше!» Вони хотіли убити Єремію разом із його плодом, тобто – словами Божими, які він проголошував. Вони думали, що таким чином вони позбудуться речника того, що противилось їхньому уявленню про світ і про те, як все має бути і обов’язково буде. Настільки вони були засліплені дияволом! 

І сьогодні є чимало людей, які засліплені сатаною. Всі ті, хто відкидає Боже Слово, Божий Закон і Євангеліє Христове, хто глузує з Христа і з Його проповідників, усі вони вражені сліпотою від сатани, їхній розум засліпив князь світу цього, диявол і вони, звісно, теж не хочуть, аби Слово Христове чули українці або будь-які інші народи світу. В Юдеї невіруючі постановили розправитись із пророком, який свідчив їм про грядущого Христа. 

Чи боявся Єремія їхніх намірів і погроз? Очевидно, що він остерігався тих людей. Таких погроз завжди слід остерігатись. В нашій церкві біля входу висить годинник з традиційним петриківським розписом. На годиннику є надпис «Верховна Рада України». Ми ж не Верховна Рада України, то звідки в нас такий годинник? Це подарунок нашій Церкві від колишнього Голови Верховної Ради України, Андрія Парубія. 

Як ви знаєте цього поважного і щирого державного мужа, який дуже дбав про добро України, було недавно вбито посеред білого дня у Львові. Перед тим він отримував погрози і кажуть, що він звертався по захист до влади. Але захисту чомусь не отримав. Тож нечестивці його убили. Зовсім недавно інший нечестивець убив (цього разу в США ) ще одного політика з християнськими переконаннями, Чарлі Кірка. Диявол і його слуги ненавидять християнське послання, як і ненавиділи послання Божого пророка, Єремії. І не будьмо наївні – диявол бажає погибелі усіх християн. 

Єремія усвідомлював усю небезпеку свого становища. Тож він звернувся по захист до Господа, Слово Якого він проголошував: «Господи Саваоте»,  – молився Єремія, «Ти – Суддя праведний, що досліджуєш нирки та серце, – хай над ними побачу я помсту Твою, бо справу свою я довірив Тобі!» Єремія молиться до Господа, як до Господа війська небесного. Було – Господь із військом небесним воював за Ізраїль і захищав Єрусалим і народ. Тож до цього Захисника звертається Божий пророк. Він Господу довіряє Свою справу. Чому він так каже і робить? Бо Єремія знає, що Господь зробить те, що є найкращим для Єремії. 

Господь – Суддя праведний. А це означає, що в Ньому немає ні краплини гріха і суд Його буде виконуватись справедливо. Праведних Він карати не буде. А от злочинці, нерозкаяні грішники, нечестивці зазнають усю повноту Його справедливого суду та гніву. До того ж у цього Судді в арсеналі для виконання Його судових рішень увесь всесвіт. Бо Його – земля і все, що на ній. І то Він створив і землю, і цілу вселенну.  Йому підпорядковуються не лише Його святі ангели, але й усяке створіння. 

Тож Єремія просить у цього Судді побачити помсту над змовниками проти його життя. І Господь відгукнувся на молитву Свого вірного слуги. Всі пророцтва Єремії про руйнування Єрусалиму і неволю народу збулись. Змовники на життя Єремії, які були впевнені у власній винахідливості та безкарності, були покарані жахливою смертю і муками. Бог вилив Свою помсту на лукавих і нечестивих змовників проти Слова Христового. 

Але найголовніше і найприємніше для нас, віруючих є те, що виконались пророцтва Єремії про грядущого Христа, про Його прихід. Коли ми чуємо слова Єремії, що він «був, мов лагідна вівця, що провадять її на заколення», то ми чуємо в цих словах також відлуння пророцтва Ісаї: «Як ягня був проваджений Він на заколення» (53:7). 

Господь Саваот, Який не віддав Єремію, аби його повели на заколення, Сам став Агнцем Божим, що був проваджений на заколення і добровільно пішов на хрест Голгофи. Він на Себе,  Праведного забрав усі наші гріхи, усю нашу несправедливість, усі до одного наші переступи проти Бога і проти всіх наших ближніх. Невинний, римськими цвяхами був прибитий до хреста за винних, за кожного з нас, любі брати і сестри. 

Кров’ю Своєю невинною, що спливала з Його рук і ніг, з-під Його тернового вінця, кров’ю проколотого римським списом Ягняти Божого, обмиті ми від наших гріхів. І сьогодні «кров Ісуса Христа, … (Божого) Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7). Змовники, які видали Ісуса Христа на розп’яття мали подібні думки до тих, що мали змовники проти слуги Христового, Єремії, які нараджувались поміж собою: «Понищмо це дерево з плодом його, і з краю живих його витнім, і ймення його не згадається більше!» 

І вони, і диявол торжествували, коли Божий Син помер на хресті. Навіть після Його смерті вони вимагали запечатати його гріб – так не хотіли і боялись вони бачити Христа і чути Його Євангеліє. Але Христос воскрес із мертвих, бо смерть тримати Його не змогла, бо у Господа – уся влада над життям і над смертю, бо Він Сам є Життя і хто вірує в Нього, той має життя і то – життя вічне у Божому Царстві, у правдивому Краї Живих, який є там, де є Живий навіки віків – де є Христос. 

У Христа – всі живі. У Христа живий Єремія, який помер за 500 років до Христа. У Христа живий Андрій Парубій і живий Чарлі Кірк. У Христа живі всі наші полеглі за свободу України воїни, які вірували в Сина Божого. У Христа будемо живі і ми після нашої смерті, якщо ми до кінця нашого життя або до повернення Христа у славі, будемо вірувати в Сина Божого, уповати на Нього, прагнути Його Слова і Причастя Його істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері. 

Христове Слово, Причастя Христом живлять нашу віру і нашу нову людину, у якій відтворений образ Божий. Господь Бог як і за днів Єремії, вислуховує усі наші молитви, і дає на них відповідь, інколи таку, як ми просимо, даючи нам фізичний захист, а інколи не зовсім або й зовсім не таку, як ми просимо, але найкращу для нас, хоча інколи так нам може не здаватись, бо ми не бачимо і не знаємо всього того, що знає і бачить наш Всевідаючий і люблячий Господь. 

Однак ми точно знаємо, що Бог нас любить і виявляє до нас Свою невимовну і безмежну любов у тому, що за кожного з нас Він віддав Сина Свого Єдинородного, щоб ви і я, любі віруючі брати і сестри, не загинули, але мали життя вічне. Хай проповідь про цю Божу любов у Христі Ісусі лунає завжди і нашій рідній Україні, і по цілому світові. А в часи небезпек і завжди –  довіряймо нашу справу Гсоподу Христу. Заради Христа. Амінь. 

Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою, Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки! (Пс. 121:7, 8). Амінь.