Через утиски до пробудження і сяяня: проповідь на неділю торжествуючих святих

           ЧЕРЕЗ УТИСКИ ДО ПРОБУДЖЕННЯ І СЯЯННЯ

                             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       І постане того часу Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого народу, і буде час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу. І того часу буде врятований із народу твого кожен, хто буде знайдений записаним у книзі. І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту. А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведності, немов зорі, – навіки віків (Даниїла 12:1-3). 

Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! (2 Петр. 2:1) Амінь.

       Любі брати і сестри, на природі інколи можна побачити тонку хмелину, яка в’ється довкола дерева. Якщо придивитись до хмелини і дерева у бурю, то можна зауважити, що таким чином хмелина наче захищається. Якщо дує сильний вітер, а хмелина схована за деревом, то дерево захищає хмелину так, що вона перебуває у затишку. 

      А якщо хмелина перебуває з навітряного боку, то вітер все сильніше притискає хмелину до дерева так, що складається ось те враження, що хмелина наче горнеться до дерева. І знову їй буря не може нічого зробити. І так, і так хмелина рятується і перебуває у безпеці. Так буває із нами, коли ми віруємо в Господа Христа. 

      Саме на Господа Христа, на Його прихід вказує через Даниїла свого славного пророка, Бог. Михаїл – це Головнокомандувач війська небесного. Він бореться за Божих дітей. Він допомагає їм. І він також є передвісником Свого Верховного Головнокомандувача – Того, Хто є Великим Князем, Князем Миру, тобто Христа. 

      Син Божий, Цар над царями і Пан над панами став посеред синів Божого народу, аби народитися посеред Свого народу, вирости посеред нього, жити посеред нього і служити  Своєму народові проповіддю Євангелія і великими чудами, які підтверджували, що Ісус Христос – Син Божий, давнообіцяний Месія-Христос і Спаситель. 

      Як Архангел Михаїл вів тяжку і запеклу боротьбу проти сил пекла, так і воплочений Син Божий дав вирішальний бій дияволові і всій його владі. Він на Себе забрав усі гріхи світу – гріхи не лише Свого народу, але гріхи всього людства, ваші і мої гріхи і всі їх Ісус поніс на хрест Голгофи.  І там Він їх обмив Своєю святою і невинною кров’ю. 

      На хресті Син Божий приніс Себе у жертву за гріхи цілого світу. Він помер за всіх на світі людей. Він помер за кожного з нас, любі брати і сестри. Немає такого гріха, за який би не помер Ісус Христос. Немає такого гріха, який би диявол міг узяти і обвинуватити в ньому віруючих у Христа. На хресті виконалась та обітниця, яку ще наші прабатьки почули в Божих словах, якими Він проклинав диявола: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту». 

      Ісус на хресті стер голову дияволові. Його бій проти диявола був переможний, хоча й Сам Ісус «був вражений у п’яту» і помер. Але на третій день по Своїй смерті Він воскрес із мертвих і є Первістком з померлих. Він відкрив гріб не лише свій, але й Він відкрив наші гроби, адже кожен, хто вірує в Христа розп’ятого і воскреслого, теж воскресне до вічного життя з Ісусом у Царстві Божому. Пророцтво Даниїла виконалось. Син Божий народився, жив і помер, і воскрес і далі перебуває повіки віків при синах і доньках Божих – при всіх віруючих. 

      Так, ми Його зараз не бачимо зором фізичним, бо Він вознісся на небеса, аби там царювати, як наш Господь, Спаситель і Цар. Але Він присутній, бо Він далі залишається Бог всюдисущий і людина в одній Особі. Він промовляє до нас через Його Слово. Він причащає нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Євхаристії. Він захищає нас також посилаючи нам на поміч Своїх ангелів на чолі із Архангелом Михаїлом. 

      А нас є від чого захищати. Нас прагне знищити диявол. Апостол Петро попереджує нас: «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, рикаючи, як лев, що шукає пожерти кого. Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі» (1 Петр. 5:8, 9). Зауважте, любі брати і сестри, що атаки диявола спрямовані не лише, скажімо на українських християн, але й на християн по світі.

       Іде духовна війна. Апостол Павло каже нам про сутність цієї війни: «Ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» (Еф. 6:12). Тож ангели Божі, які вірно служать Христові, під командуванням Михаїла, ведуть дуже сильну боротьбу задля нашого добра. А ми, з нашого боку, як навчає нас Апостол Петро, можемо противитись дияволові і його посланцям, якщо у нас тверда віра тобто наше уповання на Христа непохитне.

       Без віри нам не вистояти. Даниїл говорить про те, що буде творити диявол і його слуги з віруючими людьми – з людьми такими, як ви і я. Він каже: «Буде час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу». Він використовує давньоєврейське слово «цараг», що має також значення «біди», «мук», «неспокою», «нещастя», «горя». Ці слова показують, що для нас запланував сатана і його раби, особливо ті, можновладці, які ненавидять Христа і Його Церкву.

       Вони хочуть нас нищити. Вони хочуть знищити Християнську Церкву. Вони хочуть залякувати християн. Вони хочуть зробити все, аби не було проповідників Євангелія. Вони хочуть, аби тремтіли від страху і мовчали, не проповідували Божого Закону і Євангелія Христового. Вони хочуть, аби церкви позачинялись і Божі люди не отримували духовної поживи. 

      І подекуди вони добиваються успіхів. Погляньте, наприклад, на ті українські землі, які захопила тиранічна Росія. Скільки там уже зачинено церков! Скількох пастирів було піддано катуванням і гонінням! Скількох вірних Божих було вкинуто у в’язниці! Та й ми повинні постійно вести боротьбу за те, аби й з українських церков не забирали проповідників Слова Христового.

       Але якщо ми поглянемо на історію України за останнє століття, то в нашому рідному краї християни мали лише коротеньку передишку на кілька десятків років, допоки демонічні сили знову не зміцнились у цій частині світу і не почали свої різнопланові атаки на проповідників Євангелія.

       Втім, ми не повинні дивуватись, бо і наш Господь Христос попереджував нас, як ми чули це в сьогоднішньому Євангелії: «як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки, не лякайтесь, бо статись належить тому. Та це ще не кінець. Бо повстане народ на народ, і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних. Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм». 

      Тож таким буде життя Церкви і християн, вірних Богові людей аж до повернення Христа у славі. Бо, коли Даниїл говорить про великі утиски, то він пророкує якраз про час від Вознесіння Господнього аж до Другого Пришестя Христа у славі. Але якою буде доля тих, хто зазнаватиме утисків? Даниїл пророкує: «І того часу буде врятований із народу твого кожен, хто буде знайдений записаним у книзі». 

      Господь Христос казав Своїм учням, які раділи тим, що їм корились біси: «Не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!» (Лк. 10:20). На небі імена віруючих у Христа – ваші імена, любі віруючі і моє ім’я записані у книгу життя. Кожен, хто вірує в Христа – записаний у книгу життя на небі. А коли твоє ім’я записане в книгу життя, то ти врятований, ти спасенний, ти вже маєш вічне життя. І що би тільки з тобою не робив диявол і світ – воскресіння і вічне життя від тебе їм не відібрати. Ти вже маєш спасіння. Кожен, хто вірує в Христа, хто уповає на Сина Божого – має спасіння. Ти наче та хмелинка, яка в’ється довкола міцного дерева, завжди захищений Христом. 

      Свого часу, утішаючи віруючих, Мартін Лютер був написав: «Чи живе християнин, а чи помирає, –  він завжди перебуває у кращому стані. Яке благословення –  бути християнином і вірувати в Христа! Ось чому Павло каже: «Бо для мене життя –  то Христос, а смерть – то надбання» (Фил. 1:21). В Римлян 14 (:8) він каже: «коли живемо – для Господа живемо, і коли вмираємо – для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми – Господні!» Цю безпеку Христос здобув для нас Своєю смертю і воскресінням, аби бути Господом і живих, і мертвих, і мати змогу тримати нас у безпеці як у смерті, так і в житті… Милість Божа у нашій слабкості показує нам, що хоча смерть і не щезає, сила її зменшена Христом до простої тіні. Ось чому в Писанні смерть називається радше сном, а не смертю». 

      І про це ж саме далі пророкує Даниїл, кажучи: «І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту». Усі хто помер – вони наче просто сплять не на ліжках, а у земному поросі. І з нього всі вони пробудяться, бо «багато-хто» у Біблії означає часто «всі». Коли пророк каже збудяться, то він має на увазі «воскреснуть». Бо воскресіння буде наче пробудження зі сну. Ми помираємо, наче впадаємо в дуже глибокий сон. А коли воскреснемо, то наче пробудимось із того сну.

       Буде загальне воскресіння мертвих – одне для вічного життя у Царстві Божому. До вічного життя у Царстві Божому воскреснуть усі, хто вірував і вірує в Ісуса Христа. А, хто не вірував у Ісуса Христа,  – ті теж воскреснуть. Але вони не воскреснуть на наруги та вічну гидоту. Вони воскреснуть для вічних мук у пеклі. 

      Пекло описує Господь по різному. Тут воно названо місцем, де ті що не вірують у Христа, і звісно, ті, що переслідують християн зазнаватимуть наруг і це також місце вічної гидоти або ж зневаги чи відрази. Той, хто хотів мучити інших – того самого будуть мучити і його мукам, на відміну від мук християн, кінця не буде ніколи. 

      Ми ж будемо радіти вічним життям у Божому Царстві. Ми будемо наче сяяти у славі, бо ми будемо зодягнуті в нові прославлені тіла у спасінні, яке для нас здобув Син Божий. Але особлива честь буда проповідникам і всім тим «хто привів багатьох до праведності», тобто до віри в Христа. Такі будуть сяяти «немов зорі, – навіки віків».  Хай Бог благословить Україну, аби в нас таких було багато. В Ім’я Христове. Амінь. 

      А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте! (1 Сол. 5:23, 24). Йому нехай буде слава повіки! Амінь.

І в смерті, і в житті християнин завжди у кращому стані

      Чи живе християнин, а чи помирає, –  він завжди перебуває у кращому стані. Яке благословення –  бути християнином і вірувати в Христа! Ось чому Павло каже: «Бо для мене життя –  то Христос, а смерть – то надбання» (Фил. 1:21). В Римлян 14 (:8) він каже: «коли живемо – для Господа живемо, і коли вмираємо – для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми – Господні!» Цю безпеку Христос здобув для нас Своєю смертю і воскресінням, аби бути Господом і живих, і мертвих, і мати змогу тримати нас у безпеці як у смерті, так і в житті… Милість Божа у нашій слабкості показує нам, що хоча смерть і не щезає, сила її зменшена Христом до простої тіні. Ось чому в Писанні смерть називається радше сном, а не смертю[1].

 Мартін Лютер

---

[1] Пор. Мт. 9:24; 1 Сол. 4:13.

День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового

      Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Імператора Юстиніана, який правив Сходом від 527 по 565 роки по Різдві Христовім. Разом зі своєю дружиною, Феодорою, він відновив красу та велич візантійського двору. За його правління імперія пережила епоху відродження, значною мірою завдяки його амбіціям, розуму та сильним релігійним переконанням. Одним із пам'ятників Юстиніанові є уславлений Собор Святої Софії у Константинополі, який він, після руйнувань, що залишились після повстання Ніки 532 року, перебудував із базиліки у той собор, який ми нині знаємо.  Кажуть, що оглядаючи величний собор, Юстиніан мимоволі вигукнув: "Соломоне, я тебе перевершив!" 

     Юстиніан також намагався принести єдність у розділену Церкву. Він захищав ортодоксальне християнство і прагнув згоди між різними сторонами у Христологічних суперечках про взаємини між божественною і людською природами Христа. За його царювання було проведено V Вселенський Собор, який цю суперечку розглянув. (Зображення: Ангел показує Св. Юстиніанові, яким має бути собор Св. Софії).

Молитва на День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового:

Господи Боже,  Отче небесний!  Через керування християнських правителів таких як імператор Юстиніан, Твоє Ім'я вільно сповідується посеред нашого народу. Подай, аби ми завжди обирали гідних християнських провідників держави, які би служили Тобі вірно в нашому поколінні і ухвалювали мудрі рішення на добро Твого народу; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

 Сьогодні ми згадуємо Св. Івана Золотоустого і дякуємо за нього Богові.  Св. Іван Золотоустий був провідником у Християнській Церкві IV століття. Він народився в Антіохії  приблизно 347 р. по Р. Х. і був навчений християнській вірі своєю побожною матір'ю, Антусою.  Після служіння на різних посадах у Християнській Церкві (паламарем, читцем тощо), Івана було рукопокладено до пресвітерського служіння і йому був даний обов'язок проповідувати.  Його прості, але цілеспрямовані послання знаходили слухачів далеко поза його рідним містом. 398 року по Р. Х. Іван Золотоустий став Патріархом Константинополя. Його метою була реформа Церкви, двору та міста. Ці наміри викликали конфлікт із світською владою. Врешті-решт із Константинополя його було відправлено в заслання. Але, навіть будучи віддаленим від своїх парафій і народу, Св. Іван Золотоустий продовжував писати і проповідувати аж до часу своєї смерті 407 р. по Р. Х. Останніми його словами були: "Слава Богові за все. Амінь".

Молитва на День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника:

Боже!  Ти дав  слузі Твоєму, Іванові Золотоустому, благодать проголошувати Євангеліє у красномовності та силі.  Він, будучи єпископом великих громад в Антіохії та Константинополі, безстрашно терпів ганьбу заради Твого Імені.  Подай милостиво усім єпископам і пастирям такої відмінності в проповідуванні та вірності в служінні Твоїм Словом, аби люди Твої були співучасниками божественної природи; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Суд і відповідальність: проповідь на неділю Останнього Суду

                        СУД І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

          (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      Він же казав у науці Своїй: «Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях, що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!»

      І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато. І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш. І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: «Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...» (Євангеліє від Св. Марка 12:38-44). 

Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! (2 Петр. 2:1) Амінь. 

      Любі брати і сестри, одного разу двоє чоловіків пограбували ювелірний магазин. Один з них був юристом, а другий не закінчив навіть середньої школи. Їх спіймали, заарештували і за вироком суду запроторили до в’язниці. Юрист отримав десять років тюрми, а невдаха, який навіть не закінчив середньої школи отримав три роки ув’язнення. 

      Адвокати юриста запротестували проти такого великого терміну для їхнього підзахисного, особливо з огляду на той відносно невеликий термін, який отримав його неосвічений напарник. Але суддя заявив, що юрист мав набагато більшу відповідальність, бо ж він і закон знав і мав бути прикладом законослухняного громадянина. 

      Сьогодні про подібну відповідальність і взірцевість каже нам і наш Господь Христос. Цікаво, що Син Божий починає зі слова «Стережіться!» Стерегтися потрібно тих, хто становить для нас загрозу.  Наприклад, для нас становлять загрозу росіяни. Вони хочуть захопити нашу країну і прагнуть знищити український народ.

       Тож росіян слід стерегтися. Не лише військових і пропагандистів, але й більшості інших росіян, бо ми ніколи вже не будемо знати, коли вони говорять правду, а коли брешуть, підтверджуючи правило, виведене Бісмарком, про те що домовленості з росіянами не вартують навіть паперу, на якому вони були написані. Звісно і в Росії є ще вірні Богові люди, але кількість їх – мізерно мала. Взаємини з більшістю російських громадян – це наче взаємини з маніяком, який чекає нагоди, аби всадити вам ножа в спину. Слід стерегтися людей, які бажають нашого знищення. 

      Стерегтися потрібно і тих у нашій країні, хто на словах, особливо перед виборами, обіцяє рай на землі, а насправді мріє про побудову концтаборів для українського народу, ухвалюючи закони про 7 років тюрми для вас, якщо у вас на подвір’ї знайдуть 5 полін, на які ви не будете мати довідки. І росіяни, і ті всі українські любителі тиранії і концтаборів понесуть заплату перед Господом за їхні криваві вчинки і жорстокі наміри щодо українського народу.  Не для того дав їм владу Христос, щоб вони служили дияволові та нищили християн. Ми ж будемо таких людей стерегтися. 

      Сьогодні неділя Останнього Суду і ми знаємо, що всі ці люди, які добре знають, що вони обіцяли, підписували, які присяги давали – за свої злі вчинки вони приймуть від Господа тяжчий осуд. Втім, сьогодні Господь каже Своїм слухачам і нам, щоб ми найбільше остерігались тих книжників, тобто богословів, які дуже люблять на весь світ демонструвати свою власну релігійність і надзвичайно люблять, коли їм виявляються найвищу честь у суспільстві. 

      Їх Бог буде судити особливим чином. Бо вони дуже добре знають Боже Слово, але ігнорують його і роблять протилежне до того, що від них очікує Господь. Син  Божий каже, що ці богослови «люблять у довгих одежах проходжуватись». Ці їхні одежі, з довгими полами, широкими рукавами наче засвідчують про те, що вони мають особливу святість. Це – не їхній богослужебний одяг, це – їхня повсякденна одежа, яка повинна викликати в інших людей благоговіння. Ви ж, коли бачите таку людину, каже Господь, ви повинні бути на сторожі. Нічого доброго вам від цієї людини очікувати не слід. 

      Така людина – дуже марнославна. Вона прагне почестей і слави не Богові, а собі. Вона дуже добре знає, що вся слава належить Богові, але як той юрист, що ішов обкрадати ювелірний магазин, вона свідомо іде на порушення Закону Божого і прагне честі і слави не для Бога, а для себе. Такі богослови будуть змагатись не за те, щоб бути першими у служінні Христові, а за всякі привілеї та нагороди від цього світу, який, як відомо «весь лежить у злі». Звідси їхнє бажання привітів на ринках і перших місць у церквах і найпочесніших місць на різноманітних прийняттях. 

Господь докоряє їм за те, що вони «вдовині хати поїдають», як виманюючи кошти із бідних вдовиць так і заплющуючи свої очі на тих, що дають їм перші місця на прийняттях і водночас не даючи можливості бідним вдовам буквально фізично вижити через мізерність їхніх пенсій. Рот цих богословів буде на замку, коли вони будуть свідками нечестивої несправедливості. 

Але водночас їхній рот довго не буде закриватись, коли їм хтось загадає помолитись, особливо з тих, хто має владу. Тоді вони виявлять усе своє красномовство у пустій і беззмістовній молитві, яка огидна для Бога через їхнє невірство і плід їхнього невірства – марнославство і гординю. Бо якби ці люди мали віру в Христа, то їхня поведінка була б зовсім іншою і відрізнялася б смиренністю, служінням ближньому і віддаванням усієї слави Христові. 

Ці ж невіруючі марнославні богослови, каже Господь, як і той юрист з нашої оповіді, теж «тяжче осудження приймуть!» Тяжче, бо вони знають, але не вірують. Вони вдають із себе християн. Про них потім також гарно скаже Апостол Яків: «Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять» (Як 2:19). А ці навіть не тремтять, а ще більше надувають щоки. 

Любі брати і сестри, а чи ми не повторюємо подібних гріхів? Адже Господь кожному з нас дав своє окреме становище у житті. І ми знаємо, що Господь хоче від нас, як від Його віруючих дітей, як від громадян України, як від членів наших сімей, працівників і так далі. Сьогодні добра пора попросити в Бога прощення за наші власні гріхи та провини, за нашу власну зарозумілість і за наше власне марнославство. 

Натомість слідуймо Апостольському наказові: «А всі майте покору один до одного, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать! Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив» (1 Петр. 5:5, 6). Адже Син Божий упокорився Сам заради нас. Він, будучи вічним Богом, стався людиною, аби дати нам те, що ми втратили через наші гріхи – вічне життя. 

Апостол Павло так пише про упокорення вічного Бога Сина: «Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...» (Фил. 2:7, 8). Він не мав за що страждати Сам, бо Він – вічний і святий Бог, праведний і невинний чоловік. 

Це ми – нещасні і прокляті грішники. Але Христос, як каже Апостол в іншому місці: «відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: «Проклятий усякий, хто висить на дереві» (Гал. 3:13). Ісус на Себе забрав усі наші гріхи і став прокляттям за нас. Усе те зло, що ми коїли, включно з нашою гординею, браком віри, уповання на Христа і марнославством, Христос забрав на Себе і поніс на хрест Голгофи. 

І на тому хресті Він, правдивий Бог та правдива людина, приніс Себе повну і досконалу жертву за всі наші гріхи та провини. Не було, немає і не буде такого гріха, за який би Христос не приніс Себе Самого у жертву на хресті Голгофи. Навіть ті огидні гріхи законників, що були сповнені фальшивої релігійності та марнославства – Христос і їхні гріхи всі забрав на Себе і їх Син Божий обмив Своєю святою і невинною кров’ю.

 Усі ваші гріхи, любі брати і сестри, Син Божий забрав на Себе. За кожного з вас Він помер на хресті Голгофи. І Він воскрес на третій день із мертвих, щоб кожен, хто вірує в Нього, був виправданий і мав вічне життя у Божому Царстві. Ви, любі віруючі, що уповаєте на Христа вже маєте прощення гріхів, вже маєте Христову праведність, спасіння і вічне життя у Його Царстві. І це Він кличе вас, дітей Божий, що добре знаєте Христа і Його любов до вас, щоб ви споживали Його істинне тіло і пили Його істинну кров у хлібові та вині Святої Євхаристії і з ним отримувати прощення гріхів, спасіння і вічне життя.  

Христос упокорився заради нас. Христос віддав Себе Самого у жертву на хресті, всього і повністю, за кожного з нас. І Христос воскрес для кожного з нас, аби ми, Його віруючі мали вічне життя, яке Він дає нам теж сповна і подостатком. І ось цей Самий Христос стоїть у храмі і спостерігає за тим, як люди, які називають себе Божими людьми, виявляють свою віру і своє уповання на Бога. 

Ця віра і це уповання дуже добре виявляються у пожертвах. Господь не відводить погляду від храмової скарбниці, а пильно за нею спостерігає. Для Нього те, як дають пожертви люди – таку вони мають віру і уповання на Спасителя-Бога. 

Той Самий Господь дивиться за тим як збираються пожертви. «І багато заможних укидали багато»,  – каже нам євангеліст. Проте не багаті отримують похвалу від Сина Божого, а «одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш». Син Божий хвалить ту, яка поклала всього декілька гривень і пояснює: «Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...» 

Багатому легко покласти чимало грошей – у нього залишиться їх не менше ніж він поклав. А ця бідна вдовиця, маючи ту мізерну пенсію і сплативши всі комунальні послуги, купивши якусь бідну поживу та необхідні ліки, залишилась всього із тими декількома гривнями, які тепер ось поклала в скарбницю. Її Син Божий хвалить, бо її пожертва свідчить про її уповання на Спасителя.

 Господь так само дивиться на наші пожертви, які ми приносимо Господу в любові і зі сподіванням, яке ми виспівуємо в нашому гімні: «Срібло й золото усе дам на діло я святе. Уживу і розум свій на важкий з пітьмою бій… Тож благаю, Спасе мій, хай увесь я буду Твій». Прийди, Господи Ісусе. Амінь. 

А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте! (1 Сол. 5:23, 24). Йому нехай буде слава повіки! Амінь.

День Св. Архістратига Михаїла та всього війська небесного

       Сьогодні ми дякуємо Господу за Архангела Михаїла та всіх святих ангелів.  Ім'я Архангела Михаїла означає: "Хто такий як Бог?" Про Михаїла згадано в Даниїла (12:1), а також в Юди (в. 9) та в Об'явленні (12:7).  Даниїл зображує Михаїла, як ангельського помічника Ізраїлю, який веде битву проти сил зла.  В Об'явленні Михаїл та його ангели воюють проти сатани і нечистих ангелів та завдають їм поразки, скидаючи їх із небес.  їхня перемога стала можливою  через Христову перемогою над сатаною в Христовій смерті та воскресінні, - перемогу, яка була проголошена голосом з небес: "Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його" (Об'явлення 12:10).  Разом із Михаїлом часто згадують Гавриїла і Рафаїла, інших головних ангелів або ж архангелів, які оточують престол Божий.  Передання називає Михаїла покровителем і захисником Церкви, особливо захисником християн в годину смерті.

    Молитва на День Св. Архістратига Михаїла та всього війська небесного:

      Вічний Боже!  Твоє мудре планування учинило та запровадило служіння людей і ангелів у дивовижному порядку. Милостиво подай нам, щоби так само як Твої святі ангели завжди служать Тобі на небесах, щоби Твоїм призначенням вони також допомагали та захищали нас тут на землі; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом; один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Йоганна фон Штаупіца, пастиря і духівника Лютера

 Сьогодні ми дякуємо Господу за св. Йоганна фон Штаупіца (прибл. 1469-1524 р. р.), генерального вікарія августинського ордену в Німеччині і друга Мартіна Лютера. Він народився в Саксонії, навчався в університетах Лейпцігу та Кельна і викладав у Кельні. 1503 року його було покликано Фрідріхом Мудрим до служіння деканом богословського факультету в новозаснованому Віттенберзькому університеті. Там Штаупіц підбадьорив Лютера до здобування докторського ступеню в богослов'ї, а також призначив Лютера своїм наступником - професором Біблії в університеті. На початку Лютерової боротьби в намаганні зрозуміти Божу благодать, саме Штаупіц радив Лютерові зосереджуватися не на собі, а на Христові.

Молитва на День Св. Йоганна фон Штаупіца, пастиря і духівника Лютера:

     Всемогутній і віковічний Боже!  За наші багато гріхів заслуговуємо ми на вічний осуд. У милосерді Твоєму Ти послав Свого Сина Єдинородного, нашого Господа Ісуса Христа, аби Він здобув для нас прощення гріхів і вічне спасіння. Дай нам правдивої сповіді, аби ми, як Лютер від свого пастиря, Йоганна фон Штаупіца, могли від наших сповідників чути солодкі слова Відпущення і були звільнені від усіх наших гріхів; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Життя християнина воістину сховане

Одкровення Христового воскресіння не можна осягнути чимось іншим окрім віри. Те, що Павло тут[1] каже про життя і славу для християн у воскреслому Христі, для світу очевидним не є. Власне кажучи, навіть християни не осягають цього зовнішнім відчуттям. Зауважте, як він промовляє: «Ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом». Світ не розуміє християнського життя – він ворожий до віри і не може терпіти того факту, що ви віруєте в Христа і відмовляєтесь простягнути світові руку в любові до мирських пожадливостей. Життя християнина воістину сховане – сховане не лише для світу, але й наскільки це стосується зовнішнього сприйняття, навіть від самого християнина. Попри це, життя це – певне та перебуває в безпеці, а на тому світі слава його виявиться цілому світові. Бо Павло каже:

«Коли з'явиться Христос, наше життя,

тоді з'явитеся з Ним у славі і ви».

 Мартін Лютер 

---

[1] Колосян 3:1-7.

Людина виправдується вірою: проповідь на неділю Реформації

                        ЛЮДИНА ВИПРАВДУЄТЬСЯ ВІРОЮ

                (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

 А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові. Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом-бо гріх пізнається. А тепер, без Закону, праведність Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. А Божа праведність –  через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою праведність за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса. Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону (Римлян 3:19-28). 

Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! (2 Петр. 2:1) Амінь. 

      Любі брати і сестри, у світі поширене уявлення про те, що люди в основному, у серці своєму добрі. Влітку 1970 року американський штат Делавер вирішив провести експеримент на одній з платних доріг. Експеримент тривав упродовж 20 днів, а суть його полягала в тому, що водії, які не мали дрібних грошей на сплату проїзду, отримували конверти, щоб плату за проїзд прислати поштою вже після проїзду дорогою. Послугою скористались 26 000 водіїв, а конверти повернули 582 водії, при чому в частині конвертів замість грошей були в кращому разі марки, а в гіршому – просто нарізаний папір. Втрати штату склали щонайменше $4, 000.  Серця водіїв у штаті Делавер виявились в основному недобрими. Чи тільки серця водіїв, і чи тільки у штаті Делавер? 

      Але нам не потрібно ходити навіть так далеко. Хоча американські прикладів ми маємо дуже багато, бо американці, зазвичай, проблем не замовчують, а виявляють їх і вирішують. Ми можемо згадати наш трагічний і кривавий український приклад, коли пропагандисти мало не з усіх українських телеканалів переконували нас, що світ рухається до кращого майбутнього, у нас все буде чудово і нам не потрібна ані ядерна зброя, ані велика, сучасна і добре озброєна армія. 

      Всі ті політики, що це стверджували, всі олігархічні канали виявились негідними брехунами, на яких лежить відповідальність за вбивства українців, і за сьогоднішні втрати і руїни України. Бо світ виявився не добрим, як вони нам брехали. Правдивим виявився лише Бог, Який не стомлюється повторювати нам, що «ввесь світ лежить у злі» (1 Ів. 5:19). Не частинка світу, а ввесь світ лежить у злі. А обов’язком влади є захищати свій народ від зла, а не присипляти його різними нечестивими байками і нісенітницями. 

      Врешті-решт, як і обов’язком проповідників є про це весь час нагадувати і весь час говорити, що люди народжуються у гріхах і від самого зачаття, і народження є духовно мертвими. Хто ж каже, що люди мають добре начало, той, як ми бачили не просто помиляється сам, але й вводить інших людей в оману – в оману дуже небезпечну – з жахливими тимчасовими і ще страшнішими вічними наслідками. 

      Коли якомусь проповіднику вдається переконати людей в тому, що вони загалом добрі і, що їм просто варто докласти певних зусиль і зробити певну кількість добрих діл, аби здобути прощення гріхів, спасіння і вічне життя, що ж – йому вдалось звести людей на манівці і спрямувати їх на дорогу, що веде до суду Божого та пекла. Краще би вони не брались за проповідування і не називались священиками Божими! Бо вони і людей гублять, і на себе накликають гнів Божий. 

      Вони наче кажуть: «Ти, звичайно людина грішна, але водночас ти – не настільки вже й погана людина, щоб не мати можливості власними добрими ділами заслужити на Боже змилування і прощення. В тебе є ця можливість. Просто трудись. А якщо тобі не вистачає сил, то ось тобі список святих, які тобі можуть прийти на допомогу». Це може звучати доволі переконливо для людських вух. Адже все, що ми маємо в нашому житті, як нам здається, ми заробляємо нашою працею, нашими ділами. 

      Саме проти такої смертоносної логіки нас застерігає сьогодні Господь Святий Дух. Через Апостола Павла Він промовляє: «ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові. Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом-бо гріх пізнається». Ні одна людина, іншими словами, хай не наважується заявляти, що вона заслуговує на прощення гріхів, спасіння і вічне життя власними добрими ділами. 

      Відповідь Божа на такі претензії, навіть якщо вони навіяні високоповажними у світі духовними особами така: «Замкни свої уста! Твої діла не заслуговують на прощення! Ти винен Богові! Закон даний тобі, аби ти пізнав свій гріх і зрозумів, що ти не можеш власними добрими ділами заслужити прощення гріхів. Якщо ти далі уповаєш на власні добрі діла, то ти залишаєшся винним у порушенні Закону Божого і приреченим до смерті: тимчасової і вічної – до вічних мук у вогняному озері пекла!» 

      Божа праведність з’явилась без Закону, каже далі Апостол Павло.  І саме про цю праведність свідчили Закон і Пророки. Він каже, що і до Різдва Христового весь Закон і Пророки проголошували, що людина не може бути виправдана добрими ділами. Натомість і Закон, і пророки свідчили про те, що людина отримає праведність у Спасителі, Який буде Бог, як-то про нього говорив Єремія: «А це Його Ймення, яким Його кликати будуть: «Господь – праведність наша» (Єр. 23:6). 

      І водночас цей Спаситель буде істинна людина і навіть більше – Він буде Син Давидів. Бог через того самого Єремію обіцяв: «Тими днями та часу того Я Давидові зрощу Пагінця Праведності, Він буде чинити на землі правосуддя та праведність!» (Єр. 33:15). І ось ця Праведність, каже Апостол з’явилась. І ця Праведність – Ісус Христос, Син Божий і Син Людський, Син Давидів, Бог і Спас. 

      І ця Божа праведність, продовжує Божий Апостол: «через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує». Кожен, хто вірує в Ісуса Христа – той має Його праведність. Христова праведність перебуває на кожному віруючому, на кожній віруючій. Ви, любі віруючі брати і сестри, покриті праведністю Христовою. І цією праведністю Христовою покритий кожен, хто вірував у грядущого Христа у Старому Заповіті. цією праведністю Христовою покритий кожен, хто віруєв Христа розп’ятого і воскреслого. І цією праведністю Христовою буде покритий кожен, хто віруватиме у Христа аж до Його повернення у славі. 

       А кожен, хто вірує в Христа, хто покритий Христового праведністю, той має прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. І тут не може бути ніяких винятків взагалі. Чому? Апостол пояснює: «Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави». У всіх є лише гріх, а замість того доброго, що нам так хотілося б мати ще до вірування в Христа у нас є лише – неслава, тобто гріх, неправедність і зло. 

      Цього в кожній людині стільки, що кожна людина може абсолютно законно вигукувати із Павлом: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» (Рим. 7:24). Тобто, я сам собі і ніхто з людей мені в цьому не допоможе! Що ж мені робити, якщо добрі діла мені допомогти нічого не можуть? 

      Апостол проголошує нам небесну втіху для всіх людей, адже ті, що вірують «дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою праведність за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса». 

      Прощення гріхів, виправдання ми отримуємо задарма, тобто без жодних зусиль з нашого боку. Але водночас для Бога це мало неймовірно високу ціну – життя і смерть Його Сина Єдинородного, Який ціною Своїх святих страждань і смерті на хресті Голгофи викупив нас від усіх наших гріхів, від влади диявола і смерті. Він не мав страждати – Христос постраждав за нас. Син Божий не мав помирати – Він помер за нас. Ось така ціна викупу! 

      Ціна дуже висока – ціна життя і смерті Бога Сина, Який здолав смерть, воскреснувши на третій день із мертвих. Якими зухвалими виглядають заяви усіх тих проповідників, у яких ті намагаються нас переконати, що ми наші добрі діла можуть заслужити прощення гріхів. Вони наче кажуть: «Ти й без Христа насправді міг би обійтися!» Або: «Христової жертви, жертви Бога Сина, недостатньо для твого виправдання! Ти повинен здобувати спасіння своїми власними добрими ділами!» 

      Яка зухвалість і водночас яке незнання Бога, Його благодаті і любові Христа до людського роду… Любі брати і сестри, ви ж ще не забулись про те, яку силу має людський гріх. Згадайте про експеримент у Делавері. Врешті-решт, згадайте про те в час якої страшної війни ми живемо. Має рацію Апостол Павло, який каже про людські зусилля спастися добрими ділами: «де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону». 

      Хто вірує в Христа, той виправданий самою вірою в Сина Божого і вже має прощення гріхів, праведність, спасіння і вічне життя. Ви, любі брати і сестри, що віруєте в Христа, вже маєте прошення гріхів, спасіння і вічне життя. Вас Христос воскресить до вічного життя у Його Царстві. Те воскресіння відбудеться, коли Син Божий повернеться у славі з усіма Його святими ангелами. До Його повернення залишається все менше і менше часу. 

       Сьогодні ми святкуємо неділю Реформації, дякуючи Господу за те, що Він підняв у Німеччині Свого вірного слугу, Мартіна Лютера, аби він відновив проповідь непофальшованого Євангелія у Христовій Церкві і відновив відправу Таїнстві відповідно до Божого Слова. Через працю доктора Мартіна Лютера і його сподвижників було відновлене Апостольське вчення про виправдання самою вірою в Христа, без діл Закону, без добрих діл. 

      А справжні добрі діла послідували за відновленням Євангелія. Бо віра – від слухання і то слухання Слова Христового. А де є віра, там обов’язково є і плоди віри, бо віра без діл – мертва. Але спочатку віра, виправдання через віру, а потім – діла, справжні, а не вигадані. Діла, що служать ближньому, прославляючи Христа. В Його святе Ім’я. Амінь. 

А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте! (1 Сол. 5:23, 24). Йому нехай буде слава повіки! Амінь.

День Усіх Святих

      Це свято найбільш всеосяжне з усіх днів спомину святих, бо охоплює всю величину великої хмари свідків, яка нас оточує (Євреїв 12:1).  Перед нашими очима віри воно тримає ту велику кількість, яку виміряти не може жодна людина: всі святі Божі в Христі - з кожного народу, раси, культури та мови - всі "ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця..." (Об'явлення 7:9-14).  Це свято виставляє перед нами повну вишину та глибину, і ширину, і довжину благодатного спасіння нашого Господа (Ефесян 3:17-19).  Воно пов'язане з Великоднем і святкуванням воскресення, бо всі, що померли з Христом Ісусом також із Ним воскресли (Римлян 6:3-8).  Воно пов'язане з П'ятдесятницею у святкуванні зібрання цілої Церкви кафоличної - на небесах і на землі, в усі часи і у всіх місцях - в одному Тілі Христовому, в єдності Духа в союзі миру. Як і всі ми були покликані до тієї однієї надії, яка належить нашому покликанню: "Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх" (Ефесян 4:4-6).  День Усіх Святих також поєднує з останніми неділями Церковного Року есхатологічне зосередження на житті вічному та сповідуванні того, що "страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас" (Римлян 8:18).  Це свято закріплює наш погляд на Ісусі, Начальникові і Виконавцеві нашої віри, аби ми не знемоглись і не впали на душах своїх (Євреїв 12:2, 3).

Молитва на День Усіх Святих:

Всемогутній і віковічний Боже!  Ти об'єднуєш усіх Твоїх вірних людей усіх часів і з усіх місць в одну святу спільноту, тайне тіло Твого Сина Ісуса Христа.  Подай нам так повторювати приклад віри Твоїх блаженних святих в усякій чесноті та благочестивому житті, аби разом із ними ми могли прийти до невимовної радості, яку Ти приготував для тих, що люблять Тебе;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

День Реформації

      31 жовтня 1517 року монах-августинець прибив 95 тез-закликів до богословської дискусії на двері Замкової Церкви у Віттенберзі, в Німеччині. Доктор Мартін Лютер сподівався, що його тези викличуть академічні дебати про покаяння, продаж індульгенцій та інші справи всередині Римо-Католицької Церкви, які суперечили Писанню. Втім, Рим кінець-кінцем відлучив Лютера, засудивши його як єретика. А Лютерові реформи, які зосереджувалися на вченні про те, що віруючий виправдовується самою благодаттю через віру в Ісуса Христа, викликали релігійні реформи та повернення Церкви до Слова Божого не лише в німецьких землях, але й в багатьох європейських країнах.  З Днем Реформації!

     Молитва на День Реформації:
     Всемогутній і благодатний Господи! Сьогодні ми дякуємо Тобі за Твого слугу Мартіна Лютера і за Лютеранську Реформацію, через яку Ти відновив проповідь чистого Євангелія і євангельське життя у Твоїй Церкві. Виливай Твого Духа Святого на Твій вірний люд. Тримай нас непохитними у Твоїй благодаті та правді, захищай нас і визволяй нас у часи спокуси і даруй Церкві Твоїй спасенного миру; через  Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Немає браку благословень - бракує віруючих

    Немає браку благословень і солодких благословень не злічити, проте є мало тих, що мають такий само погляд, як той, хто промовив: «Господньої милості повна земля!» (Пс. 32:5) і знову: «Слави Його стала повна земля!» (Ав. 3:3), і знову в Псалмі 103 (:24): «Багатств[1] Твоїх повна земля»; «Потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм» (Пс. 91:5)… Мати віру означає мати Слово та істину Божу, а мати Слово Боже означає мати Самого Бога, Творця усього сущого.

Мартін Лютер

---

[1] Давньоєврейське קִנְיָן (квін’ян) – багатства, твориво, добро. – Перекладач.

День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея

 Сьогодні ми згадуємо двох Апостолів Симона та Юду і дякуємо за них Господу.  У списках Дванадцятьох Апостолів (Матвія 10:2-4; Марка 3:16-19; Луки 6:14-16; Дії 1:13) десяте та одинадцяте місця зайняті Симоном Зилотом (або ж Кананітом) та Юдою (не Ісакаріотом, а Яковим), який ще відомий як Тадей. Відповідно до стародавнього християнського передання, Симон та Юда здійснили місіонерську подорож до Персії, де й стали мучениками.  Цілком імовірно, що саме через цю причину, цих двох апостолів ми вшановуємо в один і той самий день.  В Новому Заповіті Симон поза списками Дванадцятьох Апостолів не згадується.  Таким чином його згадують і вшановують заради його служіння, і саме так стоїть він перед нами - у вічності, як і в житті та служінні на землі - в Ім'я та на місці Христа Ісуса, нашого Господа.  Ми дякуємо Богові за те, що Він покликав і послав Симона, разом із Юдою та всіма Апостолами, проповідувати Святе Євангеліє і навчати йому, проголошувати покаяння і прощення та христити в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (Івана 4:1-2; Матвія 10; 28:16-20;  Луки 24:46-49).

     Юда з'являється в Євангелії від Івана (14:22) у ніч, коли був виданий наш Господь і на початку Його страстей, запитуючи в Ісуса, як то Він об'явиться учням, а не світові.  Відповідь, яку Ісус дає на це запитання є дуже доречним наголосом для сьогоднішнього свята: "Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього" (Iвана 14:23).  Звісно, і Юда, і Симон, своїм прикладом життя і смерті та їхньою вірою в Ісуса та в Його Слово засвідчили про їхню любов до Спасителя.  Їхнім прикладом ми не лише зміцнюємося в нашій християнській вірі, але й понад усе, нас підбадьорює вірність нашого Господа, Який виконує дану їм обітницю про те, що Він дасть їм оселю на небесах.  Там вони живуть з Ним повіки, там одного дня побачимо їх і ми.

Молитва на День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея:

Всемогутній Боже!  Ти обрав слуг Твоїх, Симона та Юду, аби вони були пораховані серед славетного товариства Апостолів. Як їм Ти дав вірності та ревності у місії Твоїй, так і нам подай палкої відданості, аби ми пізнали любов і милосердя нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів

      Сьогодні ми згадуємо Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів і дякуємо за них Господу. Філіп Ніколаі (1556-1608 р. р.) служив пастирем у Німеччині під час Великої Чуми, яка за півроку відібрала життя тисячі трьохсот його парафіян. Окрім героїчного служіння упродовж лихоліття він написав тексти гімнів "Проснись, проснись, бо ніч минає" і "Зоря досвітня, світла і ясна" відомі зокрема, як цар і цариця лютеранських хоралів.

     Йоганн Геерманн (1585-1647 р. р.) теж був німецьким пастирем. Він мав погане здоров'я і ще страждав від бід, викликаних Тридцятилітньою війною (1618-1648). Тексти його гімнів відомі своєю ніжністю і глибиною почуттів.

      Пауль Ґергард (1607-1676 р. р.) був ще одним німецьким пастирем, який пережив жахіття Тридцятилітньої війни. На 1668 рік він утратив пастирську посаду в Берліні через відмову зрікатися лютеранських переконань і пережив смерть своїх п'яти дітей і дружини. Проте він зумів написати 133 гімни, усі з яких відображають його непохитну віру. Поряд із Мартіном Лютером його вважають за одного з найкращих авторів лютеранських гімнів.  (Зображення – Пауль Ґергард).

Молитва на День Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів:

Всемогутній Боже, Апостол Павло навчав нас славити Тебе псалмами і гімнами. і духовними піснями. Цього дня ми дякуємо Тобі за тих, що дали Церкві Твоїй великі гімни, особливо за слуг Твоїх: Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда. Хай Церкві Твоїй ніколи не бракує авторів гімнів, які через свої слова і музику віддають Тобі хвалу. Наповнюй нас бажанням славити Тебе і дякувати Тобі за Твою велику доброту; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

       Зі Скарбниці щоденної молитви