Христос розпочате діло завершить

 Те добре діло, яке Христос розпочав у вас і в ньому вже Він вас запевнив, – Він безперечно завершить його у вас аж до кінця і навіки віків, якщо ви не відпадете через невірство або не відкинете від себе Його благодать. Бо Його Слово або обітниця, яку Він дав вам, і Його діло, розпочате у вас – незмінні як то буває з людським словом і ділом, але Христове діло – непохитна, певна, божественна, непорушна істина.  Оскільки ви володієте цим божественним покликанням, то з нього черпайте втіху і без вагань на нього надійтесь.

Мартін Лютер

Є всі умови для добробуту

    Воістину вже в першому розділі Буття Бог достатньо показав як Він про нас піклується. Перше Він створив все на небі і на землі, разом із тваринами та всіма рослинами до того, як Він створив людину. Таким чином Він продемонстрував яким чином Він створив для нас достатній запас на всі часи їжі та одягу ще навіть до того, як ми про це попросимо. Усе що нам потрібно – працювати та уникати лінощів і тоді ми, звісно, будемо і нагодовані, і зодягнені. Однак жалюгідне невірство відмовляється це визнавати.

Мартін Лютер

День Св. Патрика, місіонера до Ірландії

 Сьогодні ми разом із християнами Заходу, а особливо з ірландцями, згадуємо святого Патрика, місіонера до Ірландії. Він народився у християнській сім’ї приблизно 389 року. Підлітком його захопили в полон ірландці, які напали на його батьківщину і змусили працювати в них пастухом. Через шість років він утік до монастиря у Франції. 432 року його було рукопокладено на єпископа і він повернувся до Ірландії, в якій він провів решту життя, проповідуючи Євангеліє і організовуючи християнські спільноти. У час загрози доктрині про Святу Трійцю, він її наполегливо захищав – трилисник (листок конюшини) використовувався Патриком, як ілюстрація про триєдиність Бога. Донині християни читають його «Сповідь» і проказують його молитви та співають гімни написані цим ревним слугою Господнім, якого Він забрав до Себе приблизно 466 року. Як кажуть мої американські друзі - у день Св. Патрика - всі трохи ірландці.

З молитви Св. Патрика:

Сьогодні я зв'язую себе
Сильним Ім'ям Трійці,
Закликаючи її:
Трьох в Одному та Одного в Трьох.

Зв'язую сьогодні себе ось цим навіки:
Силою віри, Христового воплочення,
Хрищення Його в Йордані,
Смерті Його на хресті для мого спасіння,
Його проривом із гробу в пахощах,
Його підйомом небесною дорогою,
Його приходом в день приречення
Я зв'язую себе сьогодні...

Де немає Християнської Церкви

 Ті, серед кого цей скарб – Слово або ж доктрини і знання її – не знайти, не можуть бути Християнською Церквою, ані її членами, і з цієї причини вони не можуть правильно молитись чи вірувати або ж робити Богоугодні добрі діла. Звідси випливає, що в Божих очах усе їхнє життя загублене і засуджене, хоча вони й можуть старанно величати Бога і Церкву та й перед світом можуть мати вигляд і репутацію людей, що ведуть особливе святе життя, а в чеснотах і честі перевершують навіть правдивих християн. Незаперечним фактом є те, що поза Церквою Христовою немає ані Бога, ані благодаті, ані блаженства, як каже Павло  (Еф. 4:5): «Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх» тощо. І Дії 4:12 кажуть: «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали».

Мартін Лютер

Апостоли, єпископи і священики в сім'ї

  Найбільшим добром у подружньому житті, яке виправдовує усі страждання і труд у шлюбі є те, що Бог дає нащадків і заповідає, щоб вони приводились Йому для поклоніння і служіння. Це найшляхетніша і найцінніша робота в усьому світі, бо не може для Бога бути щось дорожче від спасіння душ. А оскільки всі ми маємо, якщо треба буде, померти, заради того, щоб привести бодай одну душу до Бога, то ви бачите, яким багатим на добрі діла є подружній стан. Його лону Бог доручив душі, зачаті з його власного тіла, на які можна пролити море всяких християнських діл. Безперечно батько і мати є апостолами, єпископами та священиками для своїх дітей, бо саме вони знайомлять дітей своїх із Євангелієм. Одним словом, немає на землі більшої і шляхетнішої влади, аніж влада батьків над їхніми дітьми, бо ця влада – і духовна, і тимчасова. Хто лишень навчає когось Євангелію, той воістину його апостол і єпископ. Митри та посохи і високі звання воістину породжують ідолів, а вчення Євангелія породжує апостолів і єпископів. Тож дивіться, яким добрим і величним є Боже діло та Його постанова![1]

 Мартін Лютер

---

[1] Про шлюб.

День Св. Ярослава Мудрого, християнського правителя

 Сьогодні ми згадуємо Св. Ярослава Мудрого і дякуємо за нього Господу. Св. Ярослав Мудрий був сином Св. Володимира Великого і гідно продовжив діло свого батька із поширення християнства нашим рідним краєм. Св. Ярослав Мудрий, будучи надзвичайно освіченою людиною і знаючи багато мов, поширював освіту, створював бібліотеки та будував храми. Саме він збудував найвеличнішй храм Русі - Святу Софію Київську. За Ярослава Мудрого, якого ще називають «тестем Європи», прагнули родичатися з Руссю європейські держави. Минуло лише покоління, а християнська Русь Ярослава Мудрого, сина Володимира Великого, стала світовим лідером, як і Ізраїль за Соломона, Давидового сина, став світовим лідером свого часу. Силу дає Бог. Господь силу дає Своїм віруючим дітям і цілим націям. Так само нашому народові силу подавав  Бог через таких  християнських правителів, як Св. Ярослав Мудрий.

Молитва на День Св. Ярослава Мудрого, християнського правителя:

Отче Небесний, у цей день ми приносимо Тобі щиру подяку за князя київського, Ярослава Мудрого, якого Ти вчинив Своїм інструментом для поширення і зміцнення християнства на просторах Русі-України. Просимо благословляти наш рідний край правителями, які наслідуватимуть приклад Св. Ярослава Мудрого і сприятимуть утвердженню спасенної християнської віри в Україні і по цілому світові. Заради Христа. Амінь.

День Св. Мартіна Лютера, доктора і сповідника

 Сьогодні, відповідно до стародавньої християнської традиції, ми дякуємо Господу за доктора Мартіна Лютера. Народився він 10 листопада 1483 року в Айселебені (Німеччина). Спочатку він вивчав юриспруденцію. Проте після близької зустрічі зі смертю він почав досліджувати богослов'я і вступив до августинського монастиря. 1505 року його було ординовано на священика і 1512 року він здобув докторський ступінь. В час професорства в новоствореному університеті у Віттенберзі його дослідження Писання поставили під сумнів чимало вчень і практик Церкви, особливо щодо продажу індульгенцій. Його відмова відступитися від своїх переконань закінчилася відлученням його від римської церкви 1521 року. Після періоду ізоляції у Вартбурзькому замку, Лютер повернувся до Віттенберґу, де провів решту свого життя, проповідуючи та навчаючи, перекладаючи Писання і пишучи гімни та численні богословські трактати. Його пам'ятають і вшановують за постійний наголос на тій Біблійній істині, що заради Христа Бог проголошує нас праведними благодаттю через саму віру. До небесної домівки Господь покликав доктора Мартіна Лютера 18 лютого 1546 року, коли Реформатор відвідував місто в якому народився.

Молитва на День Св. Мартіна Лютера, доктора і сповідника:

Боже! Ти наша Твердиня і сила наша. Ти підніс слугу Свого, Мартіна Лютера, аби він реформував та обновив Твою Церкву у світлі Твого живого Слова, Ісуса Христа, Господа нашого. Захищай і очищуй Церкву в наш час і дай, аби ми сміливо проголошували Христову вірність аж до смерті і Його воскресіння, яке виправдовує усіх, віруючих в Сина Божого, як дав це Ти пізнати слузі Твоєму, Мартіну через Ісуса Христа, нашого Спасителя, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Хочу, – будь чистий: проповідь на 6-у неділю по Богоявленні

              ХОЧУ, – БУДЬ ЧИСТИЙ!

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       І приходить до Нього прокажений, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: «Коли хочеш, – Ти можеш очистити мене!» І змилосердився Він, – простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: «Хочу, – будь чистий!» І проказа зійшла з нього хвилі тієї, і чистим він став. А Він, погрозивши йому, зараз вислав його, і йому наказав: «Гляди, – не оповідай нічого нікому. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, що Мойсей заповів, їм на свідоцтво». А він, вийшовши, став багато оповідати й говорити про подію, так що Він не міг явно ввійти вже до міста, але перебував віддалік по самітних місцях. І сходилися звідусюди до Нього (Євангеліє від Св. Марка 1:40-45).

 Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом. Господь з вами всіма! (2 Сол. 3:16). Амінь.

 Любі брати і сестри, проказа – дуже серйозна хвороба. Навіть у наш час вона потребує ізоляції хворого та доволі інтенсивне лікування. Якщо ж цю хворобу не лікувати, то вона може до невпізнання зруйнувати людину. Цю хворобу помітно по змінах на шкірі. Вона наче пожирає шкіру до такої міри, що шкіра покривається виразками. 

Згодом у прокаженої людини можуть почати руйнуватись частини тіла, порушується зір аж до сліпоти, западає ніс і може настати параліч. В деяких країнах, зокрема в деяких азійських країнах проказа донині становить серйозну загрозу для людей – настільки серйозну, що там існують спеціальні закони, створені саме для боротьби з цією хворобою. 

            Ця страшна хвороба була також поширена на Близькому Сході. Коли Ізраїль виходив із Єгипту, із дому рабства, то Бог теж дав особливі закони про те, як ставитись до прокажених людей, допоки вони не одужають. Такі люди у час подорожі до Обіцяного Краю мали перебувати поза табором, а якби до них наближались інші люди, то вони мали би попереджувати інших про свою небезпечну і заразну хворобу голосними криками: «Нечистий! Нечистий!» 

            Людина, яка чула такі крики, мала зрозуміти небезпеку спілкування з такою хворою і заразною людиною і триматися від прокаженого чи прокаженої віддалік. Повернення такої людини в суспільство, до людської спільноти дозволялось лише після того, як таку людину огляне священик і, впевнившись що вона тепер не має симптомів хвороби, оголосить її чистою. В таборі на марші, в містах і селах Божого народу могли жити лише чисті. 

            А прокажені, нечисті, мали перебувати поза табором. Долі прокажених звісно не позаздриш. Ми можемо легко зрозуміти горе Наамана, сирійського воєначальника, про якого ми сьогодні чули у читанні зі Старого Заповіту і який був захворів на проказу. Для нього поїздка в до Єлисея, пророка в Ізраїлі, була практично останньою надією. 

            Ми чули про відчай царя Ізраїлю, який боявся сирійців і не уповав на Бога. Бо він теж добре знав про те, що таке проказа і вилікувати він її не міг. А про Бога і про Його пророків, проповідників, як то буває і з нами, він не дуже добре пам’ятав чи й хотів знати та пам’ятати. Та через пророка Єлисея Бог виявив милість до Наамана, сирійського воєначальника і коли той занурився сім разів у Йордані, то зцілився. Його зцілив Бог. 

            Минуло майже 900 років, а проказа не відступала. Люди хворіли на проказу і в тридцятих роках нашої ери – ери нашого Господа, християнської ери – ери, коли в Ізраїлі ходив Божий Син і проповідував Євангеліє Царства Божого. Наше Євангеліє сьогодні переносить нас саме в таке місце, де був прокажений, який чув про Євангеліє Христове і який бачив Христа і чув не лише Його Слова, але й чув про чуда, вчинені Христом. 

            Пам’ятаєте, як повинні були поводитись прокажені?  Вони повинні були кричати: «Нечистий! Нечистий!» Вони повинні були так кричати, аби не заразити своїх ближніх. Та й ближні остерігались прокажених і нічим самі допомогти їм не могли. Але наш прокажений він не кричить: «Нечистий! Нечистий!», хоча й добре знає, що він – нечистий, хворий і прокажений. 

            Ні, він іде до Ісуса. А чому він іде до Ісуса? Бо він знає, що Ісус любить людей і ще не було нікого, кому Ісус відмовив би у Своїй божественній допомозі. Він знає, що Христос може йому допомогти. Він іде, уповаючи на Христа, на Його милість і на Христову любов. Як і ми, любі брати і сестри, знаємо, що Бог любить нас. Ми знаємо, що Бог – милостивий і хоче нашого спасіння. Так само і ми можемо, і навіть повинні завжди підходити до Сина Божого, уповаючи на Нього. 

            Ось так і наш прокажений благає Христа, і на коліна впадає та й каже Йому: «Коли хочеш, – Ти можеш очистити мене!» Він не сумнівається у всемогутності Спасителя-Христа. Він упевнений у Христовій всемогутності. Тож він лише просить про очищення, якщо Христос цього хоче. Який це гарний приклад молитви. Ми теж знаємо і віруємо, що Ісус – всемогутній Бог і ми теж можемо до Нього звертатись з усіма нашими проханнями. І ми теж, звісно, у всіх проханнях, що стосуються нашого життя в цьому грішному світі, маємо додавати ці слова «коли хочеш Ти» або «якщо воля Твоя». 

            Господь зцілював усіх, хто до Нього звертався у вірі. Тож і тут змилосердився Він, – простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: «Хочу, – будь чистий!» Коли юдеї бачили прокажених, вони від них відходили, втікали. Але не Ісус. Він виявляє милість, бо по-іншому Він не може, адже Він є невичерпне джерело милості. Він  торкається прокаженого і промовляє Своє могутнє Слово. 

            І відбувається чудо – «проказа зійшла з (хворого) хвилі тієї, і чистим він став». На ньому не залишилось і сліду від хвороби. Тепер він – колишній прокажений, колишній хворий. Тепер він міг відновити своє членство у спільноті народу Божого і радіти товариством Божих людей своїх домашніх і у спільноті віруючих поклонятися Богові. 

            Цього хоче, звичайно, для нього й Ісус, Який наказує зціленому чоловікові: «Гляди, – не оповідай нічого нікому. Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очищення, що Мойсей заповів, їм на свідоцтво». Ісус прийшов не зруйнувати Закон, а виконати Закон на місці усіх підзаконних.  І Він також свідчить, що Закон – добрий. Адже, що вимагає Закон? Він не лише виявляє нам гріх, але й настановляє нас на те, як нам слід жити задля добра не лише нашого, але й задля добра цілого суспільства. 

            А ще Закон спонукав ізраїльтян свідчити про Божий гнів на гріх і про Божу милість і любов, яка в Старому Заповіті проливалась на них через Христа грядущого. Все свідчило про Христа. А тут вже Христос перебуває і виливає Свою милість і любов на всіх людей довкола, як написано: «З Його повноти ми одержали всі, а то благодать – на благодать. Закон-бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з'явилися через Ісуса Христа (Ів. 1:16, 17). 

            Про Христа мали би свідчити усі священики у храмі, адже про Христа і про Його чуда було стільки свідчень. Таж Господь скеровує нашого зціленого до храму, до священиків. Але зцілений чоловік настільки переповнений радістю, що він не може стримати її. «Він», чуємо про нього, «вийшовши, став багато оповідати й говорити про подію, так що Христос не міг явно ввійти вже до міста, але перебував віддалік по самітних місцях». Коли ви, любі брати і сестри, свідчили про те, як Господь Христос допоміг вам у вашому житті, – наприклад через церкву?  Я впевнений, що ви це робите і то робите з радістю. 

            І у нас є причина робити це щодня. Бо ми маємо у нашій плоті щось гірше від прокази. Від самого нашого зачаття ми заражені гріхом наче проказою. А подібність гріха і прокази вражає. Як проказа спотворює людське тіло, так і гріх вражає не лише наше тіло, але й нашу душу, і наш розум. Як проказа може привести до паралічу і навіть до смерті, подібним чином і гріх паралізує людину, захоплюючи над нею владу так, що вона стає неспроможною до добра, до щирого та справжнього служіння своїм ближнім.     

        І, звісно ж – «заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23). Всі ми – наче той прокажений у великій біді. Але, любі брати і сестри – Христос із нами! Він може очистити нас від гріха. І не лише це. Ми точно знаємо, що Ісус хоче, аби ми були чисті від гріхів наших! Бо саме для цього вічний Божий Син стався людиною. 

            Аби ми були чисті від наших гріхів, Ісус забрав усі наші гріхи на Себе і Він усі до одного обмив їх Свою святою і невинною кров’ю на хресті Голгофи. Він приніс Себе Самого у повну, святу і досконалу жертву за наші гріхи і провини. Чому? Бо Він нас любить! Він хоче нашого спасіння. Він нас так полюбив, що помер на нашому місці і замість нас, за наші гріхи! Але смерть тримати Христа Божого не змогла. 

            На  третій день Він воскрес із мертвих. І сьогодні Він живе і царює, як Цар над царями і Пан над панами, і наш люблячий Спаситель, Друг і Брат! Він все це зробив для нашого спасіння, щоб кожен із вас, любі віруючі брати і сестри, мав прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. Ісус хоче, щоб ви і я були чистими! Ісус хоче, щоб ми були чистими від духовної прокази – від усіх наших гріхів і провин. 

            Завжди, коли ми каємось у наших гріхах і просимо заради Христа Божого прощення, яку відповідь ми чуємо від Ісуса? «Хочу, – чистий!» – каже нам Ісус. Твої гріхи прощені. Ти виправданий від усіх своїх провин. Ти маєш спасіння і вічне життя. Кожен, хто вірує в Христа – очищений і має спільноту з Богом і з усіма святими та спадщину вічного життя у Божому Царстві. 

            Сьогодні ми будемо стояти на сповіді, визнавати наші гріхи і просити Божого змилування заради Христа. Яку відповідь ми почуємо? Ми добре цю відповідь знаємо. У ній будуть ці золоті слова, які Господь доручив промовити пастиреві: «Ось цим заявляю вам змилування Боже і прошення усіх ваших гріхів в Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа». 

            Сьогодні ви, любі віруючі, будете приступати до Святого Причастя істинними тілом і кров’ю Сина Божого у хлібові та вині Святої Євхаристії. Христос торкається нас у цьому Святому Таїнстві і очищує нас від усіх наших гріхів, даруючи нам прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Христос любить нас і хоче, щоб ми були чисті. Пам’ятаєте про реакцію зціленого чоловіка, як він ішов і в радості розповідав про Христа? Робімо і ми так, і сьогодні, і завтра, і завжди. В Христове святе Ім’я. Амінь. 

            І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. (Фил. 4:7). Амінь.

День Свв. Филимона та Онисима

 Сьогодні ми згадуємо святих Филимона та Онисима та дякуємо за них Господу. У першому столітті Филимон був відомий християнин, який мав раба на ім'я Онисим. Хоча ім'я Онисим означає "корисний", Онисим виявився "некорисним", втікши від свого пана і, можливо, навіть щось в нього укравши (Филимона 18). Якимось чином Онисим познайомився із апостолом Павлом, який пізніше перебував у в'язниці (можливо в Римі) і через Павлове проголошення Євангелія він став християнином. Визнавши перед Павлом, що він був утеклим рабом, Онисим був спрямований Павлом до його пана та став знову "корисним". Аби допомогти прокласти дорогу для Онисимового мирного повернення додому, Павло відправив разом із ним листа, в якому спонукав Филимона простити свого раба за втечу та "прийняти його як мене" (в. 17), "і вже не як раба, але вище від раба, як брата улюбленого" (в. 16). Цей лист пізніше був прийнятий Церквою як одна з книг Нового Заповіту.

Молитва на День Свв. Филимона та Онисима:

Господи Боже, Отче Небесний! Ти відправив Онисима назад до Филимона, як брата у Христі, визволивши його від рабства гріха через проповідування апостола Павла. Очисти глибини гріха всередині душ наших і спини в нас образи за минулі переступи, щоби милосердям Твоїм були ми примирені з нашими братами та сестрами і, щоби наше життя відображало Твій мир; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Валентина, мученика

   Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Валентина. Св. Валентин, який був лікарем і пастирем, і мешкав у Римі під час правління Імператора Клавдія ІІ, став одним із найбільш визначних мучеників ІІІ століття. Спомин про його мученицьку смерть, яка настала 270 року по Різдві Христовім, стала частиною поминального календаря Західної Церкви перших століть. Причиною арешту цього пастиря могло бути вінчання ним пар, що прагнули одружитись, всупереч забороні тодішнього імператора, Клавдія ІІ, який вважав, що шлюб заважатиме чоловікам воювати. Передання каже, що у день його мученицької смерті за християнську віру Валентин залишив записку із підбадьоренням для доньки в'язничного сторожа, яку, на прохання сторожа, він навчав Катехізису. Записка з підбадьоренням плекати християнську віру була написана на клаптику паперу з підписом "Твій Валентин". Таке привітання стало взірцем для написання записок про підбадьорення, любов і піклування, що стали популярними серед багатьох народів саме в день спомину Св. Валентина.

Молитва на День Св. Валентина, мученика:

Всемогутній і віковічний Боже! Ти розпалив полум'я Твоєї любові у серці Твого святого мученика, Валентина. Подай нам, Твоїм покірним слугам, подібної віри та любові, аби ми, радіючи Христовим торжеством, були втіленням Його любові в нашому житті; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Свв. Акили, Прискилли та Аполлоса

 Сьогодні ми згадуємо святих Акилу, Прискиллу та Аполлоса і дякуємо за них Господу. Акила та його дружина, Прискилла, були єврейськими сучасниками Св. Павла і багато подорожували.  Через переслідування в Римі, вони перейшли до Коринту, де познайомилися з Апостолом Павлом, який приєднався до них у ремеслі з виготовлення наметів (Дії 18:1-3). Своєю чергою вони приєдналися до Павла в його місії проголошення християнського Євангелія.  Пізніше це святе подружжя мандрувало з Павлом з Коринту до Ефесу (Дії 18:18), де вони мали домівку, яка служила осередком гостинності для новонавернених християн.  Аполлос був одним із багатьох єврейських учнів віри.  Будучи красномовним, Аполлос "палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав" (Дії 18:25). Пізніше він здійснив подорож від Коринту до провінції Ахая та "переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус - то Христос" (Дії 18:28).  Ми вшановуємо Акилу, Прискиллу та Аполлоса за їхню велику місійну ревність.

Молитва на День Свв. Акили, Прискилли та Аполлоса:

Триєдиний Боже!  Ти святий Єси у природі Своїй!  Навчи нас бути вірними Твоєму Слову, палати Духом, як Аполлос, аби ми правильно навчали і настановляли на правдиву дорогу тих, хто був зведений до фальші й помилки, щоб ми могли повторювати приклад Акили й Прискили задля добра Твоєї Церкви, яку Ти установив тут і доручив її під нашу покірну опіку, бо Ти, Отець, Син, і Святий Дух, живеш і царюєш, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Сили, співробітника Св. Петра і Св. Павла

  Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Силу. Він був одним із провідників Церкви в Єрусалимі і Св. Павло вибрав його для супроводу під час другої місіонерської подорожі з Антіохії до Малої Азії і Македонії.  Силу, разом із Павлом було ув'язнено у Филипах і вони пережили заворушення в Солуні та Верії.  Знову приєднавшись до Павла в Коринті, Сила, очевидно,  залишався там впродовж тривалого часу.  Дещо пізніше він, очевидно, став супутником Апостола Петра і, можливо, служив його секретарем (1 Петр. 5:12). Згідно з Переданням, Сила став першим єпископом Коринту.

Молитва на День Св. Сили, співробітника Св. Петра і Св. Павла:

Всемогутній і віковічний Боже!  Твій слуга, Сила, проповідував Євангеліє поряд із Апостолами Петром і Павлом народам Малої Азії, Греції і Македонії. Ми дякуємо Тобі за те, що Ти в нашому краї і в кожній землі, піднімаєш євангелістів і проповідників Твого Царства, щоби Твоя Церква могла далі проголошувати недослідимі багатства нашого Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Коли шукаєш у Церкві вади та недоліки

      Неодноразово я зазначав: християнський світ не є настільки безвадним, що серед нього не замішались якісь фальшивці та нечестивці, як і серед пшеничного поля ви завжди разом із пшеницею знайдете зілля і кукіль або й дику гірчицю. І той, хто досліджуватиме Церкву, аби знайти в ній вади та недоліки серед тих, хто називається християнами, Церкви той не зауважить, як і не зауважить Євангелія і Христа – та й Церкви такий ніколи не знайде.

    Та ми маємо втіху у знанні про те, що коли ми маємо Євангеліє чистим, то маємо скарб, який Бог дає Своїй Церкві і ми не можемо зійти манівці та й не хочемо. Але оскільки ми ще не досягли того ступеню досконалості, коли всі слухачі Євангелія осягають його цілковито й повністю і не є безвадними  у вірі та житті, то завжди буде хтось, хто не вірує, і хтось слабкий, і недосконалий. Проте той великий скарб і рясне благословення – тут. В ньому немає хиби і він діяльний і родючий. Той факт, що хтось не вірує, не робить Хрищення, Євангелія або й Церкву слабшими. Загалом – де залишається Слово, там безперечно є також і Церква. Бо де лишень є чиста доктрина, там буде в чистоті Хрищення, Таїнство, Відпущення гріхів, Десять Заповідей, Господня Молитва, добрі діла і всі покликання, а де лишень ви знайдете якусь ваду чи непослідовність, то докорити тому, виправити те і направити те, можна Словом.

Мартін Лютер 

День Св. Якова (Ізраїля), патріарха

 Сьогодні ми згадуємо Патріарха Якова (Ізраїля) і дякуємо за нього Господу.  Яків, третій з єврейських Патріархів, був молодшим з двійнят-синів Ісака та Ревеки.  Після боротьби з Ангелом Господнім, Яків, ім'я якого означає "обманець" було змінене на Ізраїль, що означає "бореться з Богом" (Буття 25:26; 32:28).  Його сімейне життя було сповнене бід, що були викликані його вчинком обману щодо батька та брата, Ісава, а також сімейним фаворитизмом, який він виявляв до свого молодшого сина, Йосипа.  Значна частина його дорослого життя була проведена в смуткові через смерть його улюбленої дружини, Рахілі та позірної смерті Йосипа, якого було призначено єгипетським фараоном відповідальним за роздачу їжі під час голоду в краю.  Перед смертю Якова Бог вклав в його уста благословення на його синів, у якому зазначив, що Месія-Христос прийде з роду четвертого Якового сина, Юди (Буття 49).

Молитва на День Св. Якова (Ізраїля), патріарха:

Господи Ісусе - Ти скіпетр, який постає з Якова і Ти - Агнець Божий, що на Себе гріх світу береш.  Царюй у серцях наших через Свій страдницький хрест і прощай нам провини наші, аби ми могли стати причасниками Твого божественного життя, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви