До віри нікого не можливо змусити

    Кожна людина вірує на свій власний ризик, і вона сама повинна попіклуватись про те, щоб вірувати правильно. Як ніхто не може за мене потрапити на небеса або в пекло, так само ніхто за мене не може вірувати або не вірувати. Те, як людина вірує або не вірує, є питанням сумління кожної окремої особи і оскільки це нічого не відбирає від тимчасової влади, то остання повинна задовольнятись своїми власними справами і давати, аби люди вірували в те  або інше і нікого не стримувати силою. Бо віра – вільна дія, до якої нікого не можна примусити. Воістину, віра – це діло Боже в духові, а не щось те, до чого зовнішня влада повинна змушувати або що вона повинна творити. Звідси постає ще й відомий вислів, який знаходимо і в Августина: «Ніхто не може і не повинен бути змушений вірувати».

 Мартін Лютер

День Св. Ганни

 Сьогодні ми згадуємо Св. Ганну (Анну) і дякуємо за неї Господу. Ганна була улюбленою дружиною Елкани, єфремлянина і благочестивою матір'ю Св. Пророка Самуїла. Він народився в неї через багато років гіркої бездітності (1 Самуїлова 1:6-8) та палких молитов про сина (1-а Самуїлова 1:9-18). Після відлучення сина, Ганна виявила свою вдячність Господу, повернувши свого сина до служіння Господу в Шіло (1 Самуїлова 1:24-28).  Її молитва (псалом) подяки (1 Самуїлова 2:1-10) починається словами "Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі". Ця пісня передвіщає "Величальну", пісню, яку, через багато століть, проспіває Св. Діва Марія (Луки 1:46-55). Ім'я Ганна походить з єврейського слова благодать. Ганну згадують і вшановують за радісне виконання обітниці, яку вона принесла до народження сина і за те, що вона віддала сина на довічне служіння Господу.     

Молитва на День Св. Ганни:

Боже, Отче Всемогутній!  Ти - Творець усього.  Ти зглянувся на біду Твоєї бездітної слуги, Ганни і не забувся про неї, а відповів на її молитви даром сина.  Почуй і наші так благання та прохання і наповни нашу порожнечу, даруючи нам довіру у Твоє піклування, щоб і ми, як Ганна, могли приносити Тобі подяку і славити Тебе, і радіти чудесним народженням Твого Сина, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Бути мудрим, розумним і великим народом: проповідь на 12-у неділю по П'ятидесятниці

БУТИ МУДРИМ, РОЗУМНИМ І ВЕЛИКИМ НАРОДОМ

    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      А тепер, Ізраїлю, послухай постанов та законів, що я навчаю вас чинити, щоб жили ви, і ввійшли, й посіли цей Край, що Господь, Бог батьків ваших, дає вам. Не додавайте до того, що я вам наказую, і не зменшайте з того, щоб виконувати заповіді Господа, Бога вашого, що я наказав вам. Очі ваші бачили те, що Господь зробив був з Ваалом пеорським, бо кожного чоловіка, що пішов за пеорським Ваалом, вигубив його Господь, Бог твій, з-посеред тебе. А ви, що линули до Господа, Бога вашого, усі ви живі сьогодні. Дивіться, навчив я вас постанов та законів, як наказав мені Господь, Бог мій, чинити так серед того Краю, куди ви входите, щоб посісти його. Бережіть, і виконуйте їх, бо це мудрість ваша та ваш розум на очах народів, що вислухають усіх постанов тих та й скажуть: «Тільки він мудрий та розумний народ, цей великий люд!» Бо хто інший такий великий народ, що мав би богів, таких йому близьких, як Господь, Бог наш, кожного разу, як ми кличемо до Нього? І хто інший такий великий народ, що має постанови й закони такі праведні, як увесь той Закон, що я даю перед вами сьогодні? Тільки стережися, і дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей, що бачили очі твої, і щоб вони не повиходили з серця твого по всі дні життя твого, а ти подаси їх до відома синам твоїм та синам твоїх синів (Повторення Закону 4:1, 2, 6-9). 

Мир вам усім у Христі! Амінь (1 Петр. 5:14). 

Любі брати і сестри,  ці слова Мойсея, які йому в уста вклав Господь Святий Дух, стосуються майбутнього Ізраїлю. Вони перебували на марші до Обіцяного Краю. Той марш не мав би бути довгим. Він мав бути швидким і народ, діючи у вірі та упованні на Господа, мав увійти в Обіцяний Край, вигнати звідти всі нечестиві народи і посісти землю, що текла молоком і медом. 

Але незабаром по тому, як Господь чудами і сильною рукою вивів дітей Ізраїлю з Єгипту, вони почали проти Бога бунтувати. При чому бунт був не один, а радше відбувався один за одним. То вони поставили за бога золоте теля, яке самі виготовили і влаштували собі розпусні оргії. То вони бунтували проти Мойсея, який проголошував їм Боже Слово. То вони нарікали на Бога, Який про них піклувався і їх захищав і отримували покарання жахливими нападами отруйних змій. То вони лякались своєї місії і не хотіли входити в Обіцяний Край. То вони вдавались до такої розпусти, що накликали на себе пошесть, від якої гинули десятки тисяч людей. 

Ось таким був їхній марш. І таким був вибраний народ. Біблія описує повну правду, без усяких прикрас. Лише з великої милості Божої, з Його благодаті, через велику вірність Божу, через те, що Бог завжди виконує Свої обітниці, Ізраїль зберігався при житті і був Божим народом. Заслуга за це належала винятково благодатному Богові. Де лишень вони слухалися Бога, вони були великим і мудрим народом. А де лишень вони виявляли до Бога непослух і бунтували проти Господа і Його Слова, вони втрачали і свою мудрість, і свою велич. 

Тож ці слова Мойсея звернуті до народу, який ще має увійти в Обіцяний Край. І Мойсей, і Господь хочуть, аби Ізраїль був великим і мудрим народом. Господь хоче їм добра. Господь хоче їх благословити Спасителем людства – Месією-Христом. Ці слова лунають як слова настанови, але вони сповнені любові до народу. І вони не просто побажання. Ці слова – істина. Якщо народ прислухується до них, він справді буде мудрим, розумним і великим народом. Мудрим, розумним і великим народом може бути лише той народ, який слухається Бога, який уповає на Христа. 

15 липня ми святкували День Св. Володимира Великого, нашого славного князя, який офіційно запровадив християнство в нашому рідному краї – Русі-Україні. В той день ми не лише дякували Господу за Хрищення киян 988 року, але й святкували День Державності України, бо з дня Хрищення Русі-України, і проповіді Євангелія у нашому рідному місті та краї, наше місто і край стали стрімко змінюватись і стали світочем для багатьох іншим країн і народів. Ми стали народом мудрим, розумним і великим. 

Тож ці слова Мойсея стосуються і нас, хоча на них ми дивимось у ретроспективі. Але ці слова стосуються і нас, бо «Слово Господнє повік пробуває!» (1 Петр. 1:25). Мойсей навчає цих постанов і законів, щоб Ізраїль жив. Бо не один раз вони через власні бунти проти Бога опинялись на грані життя і смерті. Як і ми через наші бунти проти Бога, через наші свавільні гріхи ризикуємо втратити не лише наше фізичне життя, але й спасіння і вічне життя в Царстві Божім. 

Далі Мойсей говорить про те, що ці постанови важливі для того, аби вони увійшли в Обіцяний Край і посіли його. Бо увійти вони можуть навіть без чудесного переходу через Йордан. Але без Бога Краю посісти вони не зможуть. В них безперечно завжди буде пам’ять про той переляк, який вони отримали, почувши звіт дванадцяти розвідників, десятеро з яких виявились невіруючими боягузами. 

Так у всьому – коли надієшся на власні сили і відкидаєш Бога та Його Слово, то зазнаєш невдачі та поразки. Але коли уповаєш на Бога, коли довіряєш Його Слову, тоді ти маєш Бога на своєму боці, тоді Христос іде попереду тебе і Сам Бог бореться і воює за тебе. Але коли Христа забуваєш, коли Його відкидаєш тоді ти втрачаєш Божі благословення ще навіть в цьому дочасному житті і не маєш ніякої перспективи до спасіння і вічного життя в Царстві Христовому. 

Мойсей нагадує про те, як народ мало не втратив своєї перспективи і дочасної, вічної. Він згадує про Ваала пеорського, моавитянського бога розпусти. Багато чоловіків з Ізраїлю ринулись за моавськими дівчатами і жінками, для яких розпуста була поклонінням їхньому фальшивому богові і сенсом життя. Тих ізраїльських чоловіків більше не цікавив ні Бог, ні Обіцяний Край, ані спасіння. Радіючи розпустою, вони втрачали все інше: і тимчасове, і вічне. 

І вони все втратили. Ваал пеорський виявився фальшивим богом, заманливістю сатани, який плотською пожадливістю хотів був увесь народ привести до руїни. Ті, що пішли за ним – усі вони погинули. «А ви, що линули до Господа, Бога вашого», – продовжує Мойсей, «усі ви живі сьогодні».  Любі брати і сестри, слухання фальшивих пророків сучасного Ваала пеорського, усіх тих, що пропагують розпусту і блуд, поклоніння тому фальшивому богові розпусти руйнувало наш народ до війни, руйнує його і нині. 

Аби жити, линьмо до Господа Бога нашого. Пам’ятаймо, що «Слово Господнє повік пробуває!» (1 Петр. 1:25). Мойсей кличе народ, а через нього Святий Дух кличе й нас: «Не додавайте до того, що я вам наказую, і не зменшайте з того, щоб виконувати заповіді Господа, Бога вашого, що я наказав вам». Іншими словами, бережіть Боже Слово. Відкидайте усякі людські вигадки, які різні фальшиві учителі прагнуть поставити на один рівень із Божим Словом. 

Але бережіть Писання, цінуйте Біблію, бо як каже далі Мойсей: «це мудрість ваша та ваш розум на очах народів, що вислухають усіх постанов тих та й скажуть: «Тільки він мудрий та розумний народ, цей великий люд!» Але як Біблія робить народи мудрими розумними і великими? Біблія – це Боже Слово. А через це Слово Святий Дух творить віру в Ісуса Христа. Ізраїль був тоді мудрим, розумним і великим народом, коли вірував у грядущого Христа. Коли він у грядущого Христа переставав вірувати, тоді в нього починались великі біди. А коли відрікся від Христа, то втратив і Храм, і свою столицю, і свою державу. 

Мудрим, розумним і великим робить народ Христос. Мудрою, розумною і великою робить Христос також кожну окрему людину. І ця мудрість не в нас. І розум цей – не в нас. І велич ця – не в нас. Ця мудрість, і цей розум, і ця велич – у Христі вони. Послухайте, як каже Мойсей: «Бо хто інший такий великий народ, що мав би богів, таких йому близьких, як Господь, Бог наш, кожного разу, як ми кличемо до Нього?» 

Всі інші боги поза Ісусом Христом – фальшиві. Сатана використовує ці фальшивки, аби створити марну надію, яка обов’язково такі народи підведе і вкине у жахливі біди. Тож такі боги – далекі від людей. Бо як може бути близьким те, чого не існує? Але Господь Бог наш – близький до нас, кожного разу, коли ми кличемо до Нього. 

Наш Бог – настільки близький до нас і настільки нас любить, і настільки нам готовий допомогти, що для нашого спасіння вічний Бог Син стався людиною – такою, як ми, але без гріха. Будучи вічним Богом і Богом всюдисущим, Він міг би завжди й так бути поряд з нами, аби приходити нам на допомогу у наших бідах. Але ми тоді мали б лише тимчасову допомогу, а в кінці загинули б через наш гріх. 

Проте так «Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Син Божий стався людиною, аби виконати весь Божий Закон, який ні євреї, ні язичники виконати не в стані. Син Божий стався людиною, аби виконати досконало всі Божі постанови на нашому місці і замість нас. 

Він виконав усі їх досконало і, аби Його виконання було зараховано нам, Він забрав усі наші гріхи і провини на Себе. Тож Бог Його покарав за наші гріхи. І на нашому місці і замість нас Ісус Христос зазнав мук і помер, принісши Себе Самого у вічну і досконалу жертву за всі наші переступи. Заради Христа розп’ятого усі наші гріхи прощені. В Ім’я Христа, Який воскрес із мертвих на третій день, кожен, хто вірує в Христа, оголошений Богом праведним. Кожен, хто вірує в Христа, має вічне життя. 

Ось який близький до нас Бог наш! Ісус Христос залишається близьким любі брати і сестри. Він до нас промовляє через Його Слово. Він нас причащає Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Євхаристії, з ним і в них, даючи нам прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Господь Христос – Бог наш – близький до нас завжди. 

Зауважте, любі брати і сестри, як Мойсей поєднує Христа, і мудрість, і розум, і велич із Словом. Він каже далі: «І хто інший такий великий народ, що має постанови й закони такі праведні, як увесь той Закон, що я даю перед вами сьогодні?» Не буває великого народу без Слова Христового, любі брати і сестри. Ми колись стали і були великим народом через Слово Христове. Через Слово Христове ми всі, хто вірує в Христа, належимо до великого народу Божого – Святої Християнської Церкви. Хай Господь благословить, аби український народ теж відновив свою мудрість, свій розум і свою велич, повернувшись до Христа. І хай Господь благословля Церкву вірністю Його Слову завжди, аби вона залишалась мудрим, розумним і великим народом.

А далі йдеться про наше завдання, любі віруючі християни. На завершення нашого тексту сьогодні Мойсей каже: «Тільки стережися, і дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей, що бачили очі твої, і щоб вони не повиходили з серця твого по всі дні життя твого, а ти подаси їх до відома синам твоїм та синам твоїх синів». Це про ваших синів, і ваших внуків говорить Святий Дух. У Христі. Амінь. 

Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир! (4 М. 6:24-26). Амінь.

День мучеництва Св. Івана Христителя

 Сьогодні ми згадуємо День мучеництва Св. Івана Христителя. На противагу Різдву Св. Івана Христителя, яке ми святкуємо 24 червня, цей день присвячений споминові про те, як Св. Іван Христитель помер як мученик від рук тетрарха Ірода Антипи, який наказав відсікти йому голову (Марка 6:14-29).  З погляду світу, такий кінець життя Св. Івана був безславний.  Але насправді це була шляхетна участь у хресті Христовому і для Івана це була найбільша слава. Сам Господь Христос сказав був, що серед людей більшої людини ніж Іван Христитель не з'являлося (Матвія 11:11).  Він був останній з пророків Старого Заповіту, а також провісник Нового Заповіту.  Будучи Предтечею Христа, Іван виконав пророцтво про те, що перед великим і страшним Днем Господнім прийде великий пророк Ілля (Малахії 4:5; Матвія  17:10-13).  Своєю проповіддю  і Хрищенням покаяння Іван привертав "серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків" (Малахії 4:6). Ходячи слідами пророків, які були перед ним і очікуючи на Христа, дорогу для Якого він готував, цей слуга Господній, свідченням власної смерті проголосив про хрест.

Молитва на День мучеництва Св. Івана Христителя:

  Всемогутній Боже, Ти дав, аби Твій слуга, Іван Христитель, був Предтечею Твого Сина Ісуса Христа, і в проповідуванні покаяння, і у своїй невинній смерті.  Дай, аби й ми, що померли і воскресли з Христом у Святому Хрищенні, могли щоденно каятися у наших гріхах, терпляче страждати заради правди,  і безстрашно нести свідчення про Його перемогу над смертю; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Моніки, матері Св. Августина

      Сьогодні ми згадуємо Святу Моніку, матір Августина Блаженного і дякуємо за неї Господу..  Господь Святий Дух навчає нас через Писання: "Безперестанку моліться!" (1 Солунян 5:17). Ревність цієї святої молитвениці робить її чудесним прикладом палкої і частої молитви для кожного християнина і християнки.

       Будучи уродженкою Північної Африки, Моніка (333 р. - 387 р. р. по Р. Х.) була відданою матір'ю Св. Августина. Упродовж усього свого життя вона прагнула духовного добробуту для своїх дітей, особливо для її талановитого сина, Августина.  Овдовівши у молодому віці, вона присвятила своє життя сім'ї, молячись упродовж багатьох років за навернення Августина.  Коли Августин з Північної Африки відправився до Італії, вона пішла за ним до Риму, а потім до Мілану. Там вона раділа від того, що була свідком навернення її сина до християнської віри. Ослаблена подорожами, Моніка померла в італійській Остії під час тієї мандрівки, яка мала би, як вона сподівалася, привести її назад до рідної Африки.

Молитва на День Св. Моніки, матері блаженного Августина:
Господи!  Ти зміцнив Твою терплячу слугу Моніку через духовну дисципліну, аби вона наполегливо несла свою любов, підносила свої молитви і проливала свої сльози за навернення її чоловіка і Августина, її сина.  Зроби нашу відданість глибшою, аби ми приводили інших людей, особливо членів наших сімей до визнання Ісуса Христа Спасителем і Господом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Ми охрищені не в царів, а в Христа

 … Ми охрищені не в царів чи князів і навіть не в масу людства, а охрищені ми в Христа і в Самого Бога. Ані називаємось ми царями, князями чи простим людом, а називаємось ми християнами. Ніхто не буде наказувати ані може наказувати душі, допоки сам не зможе показати дорогу до небес, а зробити цього не може ні одна людина, а лише Бог. Тож у справах, які стосуються спасіння душ нічого не буде навчатись або прийматись окрім Божого слова.

 Мартін Лютер

Молитва на День Незалежності України

 Боже! Ти - наша Допомога у віки минулі.  Ти - наша Надія у роки грядущі. Ми дякуємо Тобі за річницю проголошення Декларації про Незалежність, за безцінні благословення свободи, яка з Твоєї ласки була здобута 24 серпня 1991 року.  Господи, дай щоб я завжди цінував життя, свободи та можливості мати в Україні щастя. Дай мені готовність служити моєму народові усіма моїми талантами.  

Понад усе навчи мене цінувати ту дорогоцінну свободу совісті та віросповідання, без яких інші свободи не виживуть. Дай, щоби я ніколи не спричинився до втрати цих прекрасних благословень через мої особисті егоїзм, амбіції чи байдужість.

     Навчи мене, Господи, розуміти, що радість свободи приносить також відповідальність служити.  Зроби, щоби я бажав шанувати закони моєї країни, служив моїм співвітчизникам на тій посаді, на яку можу бути обраний, вірно виконував свій привілей голосувати та надавати мою вірну підтримку громадянським інституціям.

      Благослови, Боже, всіх, хто має владу.  Дай їм мудрості та вірності на їхніх посадах. Бережи їх, аби вони не впали жертвами себелюбних груп і дай їм бажання служити інтересам української громади та вести наполегливу боротьбу проти корупції, підступного внутрішнього ворога, що руйнує наш народ ізсередини.

      Зупини, Господи, російську агресію проти України, розпорош демонічну, кровожерну Росію, а наших воїнів покріпи, опережи їх силою Твоєю, аби вони дали могутню відсіч ворогам нашого народу, зберегли Українську Державу та відновили для неї всі її землі.  Подай тривалого миру нашій країні і всім її установам,  щоби Твоє Євангеліє могло без перепон повернути серця всіх людей від ярма гріха до свободи, здобутої кров'ю нашого дорогого Викупителя, Ісуса Христа, в Ім'я Якого я молюся. Амінь.

Коли світська держава зазіхає на Божий уряд

   Кожне королівство повинне мати свої закони і статути –  бо, як це нам рясно демонструє досвід, без таких законів не виживе ніяке королівство і ні один уряд. Тимчасовий[1] уряд має закони, які не простягаються далі від життя, майна і зовнішніх справ на землі, адже Бог, окрім Себе Самого, не може дозволити і нікому не дозволить царювати над душею. Тож там, де тимчасова влада наважується приписувати закони для душі, там вона зазіхає на Божий уряд і лише зводить душі на манівці та нищить їх. Ми хочемо про це зазначити дуже чітко, аби це всі збагнули і щоб наші славні панове, князі та єпископи побачили якими вони є дурнями, коли намагаються своїми власними законами змусити людей вірувати в це або в те.

Мартін Лютер

---

[1] Світська влада називається тимчасовою у порівнянні з духовною і Божою.

 

День Св. Пророка Самуїла

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Самуїла. Він - останній із Старозаповітних суддів і перший з пророків (після Мойсея), який жив упродовж XI століття до Різдва Христового. Будучи сином Елкани (з племені Єфрема) і Анни, Самуїл від раннього дитинства був присвячений батьками священному служінню і підготовлений до нього священиком Ілієм в домі Господньому в Шіло. Сам Бог установив авторитет Самуїла, як пророка (1 Самуїлова 3:20). Самуїл помазав Саула на першого царя Ізраїлю (1 Самуїлова 10:1). Пізніше, внаслідок Саулового непослуху Богові, Самуїл  відкинув лідерство Саула і на місце Саула царем помазав Давида (1 Самуїлова 16:13). Вірність Самуїла Богові, його духовні глибокі погляди і його здібність надихати інших людей, учинили його одним із великих лідерів Ізраїлю. (Ілюстрація: пророк Самуїл оголошує цареві Саулові, що Бог відбирає від нього царювання).

Молитва на День Св. Пророка Самуїла:

     Всемогутній Боже!  У милосерді Твоєму Ти дав Самуїлові мужність закликати Ізраїль до покаяння і до віднови їхньої посвяти Господу. Клич нас до покаяння так як кликав до покаяння Натан Давида, аби кров'ю Ісуса, Сина Давидового, ми змогли отримати прощення всіх наших гріхів; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Успіння Св. Діви Марії, Матері Божої

 Сьогодні ми згадуємо Св. Діву Марію, Богородицю і дякуємо за неї  Господу.  Саме її Бог обрав на Матір Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа. Діва Марія раділа спасінням, яке вона одержала вірою в Свого Сина, Спасителя. Радіючи тим, що вона Його народить, Марія співала: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі Спасі моїм» (Євангеліє від. Св. Луки 1:46).  Св. Богородиця залишила нам чудесний приклад безумовної покори волі Божій "Нехай буде мені згідно зі словом твоїм" (Луки 1:38), і вірності її Синові  та готовність виконувати Його Слово: "Зробіть усе те, що Він вам скаже!" (Івана 2:5).   Господь Св. Дух через Свою слугу Єлисавету проголосив про найвищу честь, що Св. Богородиця матиме понад усіх жінок: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!" (Луки 1:42).  Євангелія і Книга Дій переповідають чимало випадків із її життя, які виявляють її опіку про Спасителя і віру в Нього.     

       У годину смерті  на Голгофському хресті, Спаситель доручив опіку над Своєю матір'ю Своєму улюбленому учневі,  Св. Іванові, апостолові та євангелістові.  Своє земне життя Св. Богородиця завершила в Ефесі - саме там жив і проповідував Св. Іван.  15 серпня Християнська Церква згадує саме, як День Успіння Св. Богородиці, коли її душа у сні покинула тлінне тіло і була перенесена до її Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа. У літургії Української Лютеранської Церкви ми прагнемо повторювати приклад віри Св. Діви Марії словами: «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих і все життя наше, Христу Богу доручімо!» 

Молитва на День Успіння Св. Діви Марії, Матері Божої:

     Всемогутній Боже!  Ти обрав Діву Марію, аби вона стала матір'ю Твого Єдинородного Сина. Подай, аби ми, викуплені Його кров'ю, могли разом із нею тішитися славою Твого вічного Царства; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Біблійний текст стоїть понад усіма іншими писаннями

   Латинська версія Повного Проголошення[1] (Правило і Норма) використовує дуже гостру мову: існує чіткий розрив або ж «discrimen» між «divina et humana scripta», як-от в тому, що «лише священні Писання (sacras litteras) слід визнавати за єдине (unica) правило і норму всіх учень і взагалі ні одне людське писання (nullius omnino hominis scripta) не може ставитись з ними на один і той самий рівень, а радше мусить їм підкорятись» (параграф 9). А «священні Писання» тут означають те саме, що в німецькому варіанті Gottes Wort.

    Слід зауважити, що рішуче розрізнення Формула проводить не між євангельським змістом і неєвангельським змістом, а між «божественними і людськими писаннями» (scripta). Біблійний текст, як Боже Слово, стоїть понад усіма «писаннями людських істот» – навіть, якщо останні Євангеліє-центричні і просочені Євангелієм Символи віри, катехізиси і віросповідання!

Курт Маркварт

---

[1] Частина Віросповідань Євангельської Лютеранської Церкви (Книги Злагоди).

Дві різні П'ятидесятниці

 О, то було страшне видовище,[1] яке свідчить про те, що проповідування Закону може приносити лише страх, розпач, відчай та вічну смерть! Це послання нам теж потрібне. Воно нам потрібне для твердолобих, грубих і зарозумілих. Для них нам потрібен Мойсей і його закон, а також світський уряд з його палицею, вогнем, мечем і шибеницею.

    Але саме в цей День П’ятидесятниці[2] було установлено радісне, блаженне і миле Царство Христове, Царство сповнене радістю, відвагою і певністю. Це цілковито інше послання, інший голос та інша мова, яка не відганяє людей у страхові, як це робило послання і голос на горі Сінай. Це послання не вселяє страху, не вбиває, а радше вселяє радість і сміливість. Воно робить точно те, що обіцяв був Христос Своїм учням – що Він пошле їм Святого Духа, Який не буде страшним привидом, а буде Він радше Тим, Хто наповнить їх радістю, сміливістю і мужністю перед лицем усякого страху.

 Мартін Лютер

---

[1] Перша П’ятидесятниця Старого Заповіту, яка відповідно до юдейської традиції, відбулась у час надання Закону.

[2] Перша християнська П’ятидесятниця.

Краще покарати слабше аніж сильніше

     В одному випадку тимчасова[1] влада карає надто сильно. В іншому випадку карає тимчасова влада надто слабко. Проте краще помилитись саме в цьому напрямку і покарати надто слабко, бо завжди краще дозволити негідникові жити, аніж стратити побожного. Адже світ попри все має багато негідників і мусить їх мати далі, а от побожні люди – рідкість.

 Мартін Лютер

---

[1] Світська влада називається тимчасовою у порівнянні з духовною і Божою. Адже світська влада закінчиться у час повернення Христа у славі.

Підкріплені їжею від ангелів: проповідь на 9-у неділю по П'ятидесятниці

              ПІДКРІПЛЕНІ ЇЖЕЮ ВІД АНГЕЛІВ

     (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      А Ахав доніс Єзавелі все, що зробив був Ілля, і все те, що він повбивав усіх пророків мечем. І послала Єзавель посланця до Іллі, говорячи: «Отак нехай зроблять мені боги, і так нехай додадуть, якщо цього часу взавтра я не зроблю душі твоїй, як зроблено душі кожного з них!» І побачив він це, і встав та й пішов, боячись за душу свою. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хлопця. А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівцем, і зажадав собі смерті, і сказав: «Досить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батьків своїх!»... І поклався він, і заснув під одним ялівцем. Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: «Устань та попоїж!» І глянув він, аж ось у його головах калач, спечений на вугіллі, та дзбанок води. І він їв та пив, і знову поклався. І вернувся Ангол Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: «Устань, попоїж, бо дорога тяжка перед тобою». І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкріплений тією їжею, сорок день та сорок ночей аж до Божої гори Хорив (1 Царів 19:1-8). 

Мир вам усім у Христі! Амінь (1 Петр. 5:14). 

Любі брати і сестри, коли нечестива Росія віроломно напала на Україну, мільйони українців почали покидати свої домівки. Чому вони покидали своїм домівки, свої міста і села? Бо їм загрожувала смертельна небезпека. Те, що відбувалось потім у Бучі, Ізюмі та інших українських містах стало свідченням про те, що ті зробили правильно, хто розумів небезпеку і зумів виїхати до того, як в їхні міста увійшли росіяни. Ті люди, які зуміли виїхати, втекти від росіян – ті люди, вижили.

 А в братських могилах опинилось багато з тих, хто повірив у те, що росіяни не нападуть на Україну, або вірив у те, що росіяни не заподіють їм ніякого зла. Росіяни ж їх розстріляли або закатували… Українські біженці – мільйони українських біженців опинились у Європі, величезна кількість біженців зуміли знайти собі прихисток в інших містах України, до яких росіяни або не добрались або з яких росіян викинули наші мужні Збройні Сили України. Ми знаємо чимало історій про українських біженців. 

Сьогодні Писання розповідає нам історію одного біженця. Його звали Ілля. Так, це був саме той уславлений пророк, день якого ми згадуємо в нашому церковному календарі 20 липня. А чому він став біженцем? Він став біженцем через те, що був вірний Богові і вірував у грядущого Христа. Він вірно проповідував Боже Слово. А коли ти вірно проповідуєш Боже Слово, Христа грядушого, то необов’яково тебе будуть переслідувати кровожерні росіяни чи, скажімо, ассирійці. 

Для переслідувань тих, хто вірний Христові та Його Слову, достатньо мати нечестиву владу. Цар Ізраїля Ахав був одружився на язичниці, яку звали Єзавель. Вони була чужинкою для єврейського народу і принесла в Ізраїль жахливе ідолопоклоноство – жахливу розпусту, блуд і нечестивість. Через поклоніння Ваалові вона мала величезний успіх у поширенні розпусти. Колись вірний Богові народ все глибше занурювався у ідолопоклонство, в розпусту і, звісно деградував, наближаючись до самознищення. 

Ілля, пророк Божий, проповідував Слово Боже, засуджуючи гріхи, які вели народ до руїни і закликав народ повертатись до поклоніння істинному Богові, Який обіцяв прислати Месію-Христа. Ілля був сильний проповідник і Господь підтверджував його проповіді чудами. Ілля практично знищив поклоніння Ваалові в Ізраїлі. Він міг би і далі спокійно проповідувати і повертати народ до Бога, адже ані росіян, ані яких інших окупантів в його краю поки що не було. Проте на престолі поряд із царем Ахавом сиділа нечестива цариця Єзавель. 

Тож Єзавель відправила свого посланця до Іллі і передала йому такі слова: «Отак нехай зроблять мені боги, і так нехай додадуть, якщо цього часу взавтра я не зроблю душі твоїй, як зроблено душі кожного з них!» Ось якої долі хочуть вірним слугам Христовим нечестиві правителі! Ще коли проповідники лестять їм або принаймні мовчать, тоді ці правителі їх якось терплять. Але щойно проповідники почнуть порушувати той світогляд, який нечестиві правителі нав’язують колись благочестивому народові, то хай проповідники Христа начуваються! Нечестивці у владі готові їх навіть фізично знищити! 

Нечестива Єзавель передала погрози смертю пророкові Іллі. Він розумів з ким він має справу і вирушив у дорогу. Він «встав та й пішов, боячись за душу свою». Ілля став біженцем! Ілля був відповідальний пророк. Він відчував відповідальність за своїх людей, за своїх робітників. Тож ідучи, він забрав із собою і свого хлопця, тобто слугу. 

Від «Дану бо Беер-Шеви» так іноді описує Старий Заповіт цілісніть і протяжність Ізраїлю, тобто від самої півночі по весь південь. Коли служив Ілля, то Ізраїль вже не був цілісний, а розколотий на дві держави: Ізраїль-Північне царство і Юду-Південне царство. Ілля служив у Ізраїлі на півночі, а пішов від нечестивого уряду аж далеко на південь, в інше царство до Беер-Шеви і там залишив свого слугу. Там було безпечно і слузі, який теж був біженець, і там віруючим точно нічого не загрожувало. Але чому в Беер-Шеві не залишився і сам Ілля? 

Він був настільки засмучений і настільки розчарований, що вже й не хотів навіть жити. Він тепер сам  «пішов пустинею, дорогою одного дня», читаємо ми далі і він «сів під одним ялівцем, і зажадав собі смерті, і сказав: «Досить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батьків своїх!»... 

Ілля бачить, що нечестивість в Ізраїлі далі торжествує. Хто проповідує Христа грядушого – переслідуваний. І, звісно, він бачить майбутню катастрофу держави, з якої він вийшов і дійшов аж до Беер-Шеви. Він дуже любить свій ізраїльський народ і він дуже любить свою країну. Через це так палко він захищав істинну віру в грядущого Месію-Христа. Він хотів для них добра. А добро без Христа неможливе. І ось коли він так діяв і, здавалось, коли він вже досягнув певного успіху – він змушений знову ставати біженцем. 

Месія, Який воплотиться, Ісус Христос-Спаситель світу, буде проповідувати про таких як Ілля і про всіх вірних Своїх проповідників: «Блаженні вигнані за праведність, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода-бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Мт. 5:10-12). 

Так гнали і пророків. Так гнали Іллю. І Господь, Який через тисячу років буде проповідувати блаженства, до Іллі, Свого виснаженого і розчарованого пророка, який знеможений засинає під ялівцем, відправляє ангела. Ви напевно не чули про ангелів-пекарів? Що ж пора з одним із них познайомитись!

 «Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: «Устань та попоїж!» І глянув він, аж ось у його головах калач, спечений на вугіллі, та дзбанок води». Ангел спік сам хліба для Іллі, приніс йому води, нагодував і напоїв. Ось так піклується Господь Христос про Своїх біженців! Ілля і їсть, і п’є, і далі спить. Він дуже змучений. Але тепер він спить ситим і напоєним. Його не мучить ані голод, ані спрага.

Але Ангел не дає йому безперервно спати. Він знову приходить до Іллі, будить його і  припрошує або навіть наказує: «Устань, попоїж, бо дорога тяжка перед тобою». Той хліб спечений ангелом і та вода у дзбанку – вони були чудові і вони так наситили Іллю – настільки його підкріпила, що він сорок днів і сорок ночей безперервно йшов до Божої гори Хорив, аби там зустрітись із Господом, а ще пізніше бути забраним живим на небеса. Єзавель же пізніше, згідно з пророцтвом Іллі, з’їдять собаки. Як і згідно з його пророцтвом, всіх її фізичних нащадків буде знищено мечем.

Любі брати і сестри, у нас є чимало біженців, які втікали від нечестивих російських загарбників. Хай Господь боронить, але кожен з нас може стати біженцем з тієї або іншої причини – наприклад, як пророк Ілля та його слуга. Ми не можемо мати впевненість у світові, в якому ми живемо, бо цей світ лежить у злі. І ця жорстока війна є підтвердженням цієї Біблійної істини. 

Однак ми завжди можемо бути впевнені в Господі, у Христовій любові і доброті, у Його святому піклуванні про кожного з нас. Диявол і світ хочуть нас переслідувати. Наша грішна плоть у союзі з дияволом і світом хочуть нас заганяти у депресію і зневіру в Богові. Коли вони так роблять, згадайте Іллю і проганяйте диявола і його навіювання, сповідуючи, що ви – діти Божі і Христос вас дуже-дуже любить. 

Він так вас любить, що забрав на Себе всі ваші гріхи та провини і приніс Себе, істинного Бога та святу людину у повну жертву за всі ваші гріхи та переступи. Своєю святою і невинною кров’ю Христос обмив з вас усі ваші гріхи і викупив вас від влади диявола і світу. Він помер за всіх нас, щоб ми не помирали на віки і на третій день Він воскрес із мертвих, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав теж вічне життя. 

Віруйте в Христа і ви будете жити. Кожен, хто вірує в Ісуса, має прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. Коли вам тяжко на серці, коли вас женуть вороги і переслідують нечестивці, знайте, що недалеко від вас ані Христос, ані Його ангели. Вони – з вами і будуть з вами аж до кінця віку. 

Коли вам тяжко на серці і ви не бачите перспективи ані для себе, ані для країни, знайте, що перспектива для вас завжди є і вона – у Христі Ісусі, розп’ятому і воскреслому Господі. Ми можемо втікати до нашої Беер-Шеви і виходити навіть на день дороги із неї. Хтось із нас утратив рідний дім на окупованих територіях і лише Господь знає, чи нам колись доведеться побувати знову, де нині торжествують нечестивці. Але де б ми не пішли і де б і ким би ми не були: біженцями чи паломниками – Христос із нами, із своїми віруючими дітьми. Він нас покріплює у нашій подорожі, допоки ми самі не будемо покликані Ним або забрані Ним до вічного життя на небесах. 

А що це за пожива, яка нас підкріпляє у нашій подорожі до слави Царства Небесного? Це Слово Христове і Його істинні тіло та крові у хлібові та вині Святої Вечері. Без неї ми швидко охлянемо і заснемо без шансів проснутись і закінчити нашу дорогу у Царстві Небесному. А ця їжа небесна нас підкріплює і бадьорить. 

Сьогодні буде також пожива, призначена для зміцнення ваших фізичних сил. Ця їжа була привезена сюди і вам буде роздана ангелами земними – посланцями Божими, Його слугами, які служать Церкві Христовій і в Америці, і в Україні. Цінуйте їхні дари і їхню працю і залишаймося вірними Христові. Прийди, Господи Ісусе! Амінь. 

Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир! (4 М. 6:24-26). Амінь.