неділя, 27 вересня 2020 р.

Проповідь на 16-у неділю по П'ятидесятниці

             

ПРІОРИТЕТ – ЦАРСТВО БОЖЕ І ЙОГО ПРАВЕДНІСТЬ

        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

 Ніхто двом панам служити не може, – бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні. Через те вам кажу: Не журіться про життя своє – що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, – у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, – не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, – скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Отож, не журіться, кажучи: «Що ми будемо їсти», чи: «Що будемо пити», або: «У що ми зодягнемось?» Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперше Царства Божого й праведності Його, – а все це вам додасться. Отож, не журіться про завтрашній день, – бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи! (Євангеліє від Св. Матвія 6:24-34).

             Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа (Гал. 1:3) Амінь.

                Дорогі брати і сестри, майже два століття тому французькі робітники носили деревяні черевики, які вони називали «сабо». Ці черевики вони використовували також для вияву невдоволення своїми роботодавцями, коли ті не давали їм пристойної платні, не надавали людяних умов праці або щось інше.

               Історики кажуть, що невдоволені французи інколи здіймали нестерпний галас, стукаючи своїми черевиками. А іноді вони вдавались і до більш рішучих дій, як-от всовували свої деревяні черевики у верстати та різні механізми та викликали їхні поломки. Підприємство зупинялось, а роботодавець, який не шанував своїх робітників, опинявся у збитках.
 
            Від цього деревяного черевика, сабо, походить слово саботаж – свідоме руйнування різних виробничих процесів, чи то на заводах і фабриках, а чи навіть у країні в цілому. Сьогодні ми згадаємо це слово в дещо іншому, духовному значенні. Адже, коли ми не слухаємось Господа  і робимо Йому наперекір, то що це як не саботаж Бога і Його Царства?
 
               Як часто, буває, ми беремо свої сабо, свій неспокій, власну журбу і кидаємо між собою і Богом. Ця журба сковує наш дух, руйнує наше ставлення і стає на заваді християнському служінню. Ці наші сабо, наші деревяні черевики стають нашим взуттям і на будень, і на свято.
 
              Ми ходимо, постукуючи ним, виражаючи нашу недовіру до Бога, невпевненість у Його піклуванні. Але якщо ми уважно прислухаємось, то відчуємо набагато гучніший стукіт цих сабо, деревяних черевиків саботажу – це так гупає світ, який не лише не довіряє Богові, але й знати Бога не хоче.  
 

               Проповідь, частину з якої ми сьогодні чули в нашому читанні з Євангелія – це Нагірна проповідь Христа і сьогодні Господь говорить починає з розмови про служіння. «Ніхто двом панам служити не може, – бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні», – каже Він.  Якщо ми служимо мамоні, тоді ми будемо здійснювати саботаж щодо Бога та щодо Його Царства.
 
               Тут Господь проводить чітку відмінність між християнами і язичниками. Він розділю віруючих і поган. Але, як ми зауважили ці слова Він проповідує нам, а не язичникам, Своїм улюбленим християнам, а не мирським, плотським людям зі світу.  
 
          Плотським людям Христове Слово не цікаве. Навіть якщо вони його слухають, то слухають так само як диявол і його біси. Вони не вірять у Слово, вони не довіряють Христові. А чому ж тоді Божий Син проповідує це нам? Бо  Слово Боже – живе і діяльне. Бо Євангеліє – це сила Божа на спасіння кожному, хто вірує.
 
            Господь проповідує ці слова, аби зробити нас сильнішими. Він проголошує цю проповідь, аби нас утішати і робити нас відважними, і наполегливими у нашій вірі, у наших молитвах, у нашій довірі до Бога і в упованні на Його Слово.  Господь хоче, аби ми ніколи не приміряли на себе сабо, деревяних черевиків духовного саботажу, а уповали на Нього.
 
         Невіруючий світ за своєю природою хижацький і користується українською приказкою: «Тільки курка гребе від себе», а плотські люди все гребуть під себе і для себе. Вони не люблять Бога і вони не люблять своїх ближніх. Істина криється у тому, що той, хто любить золото і багатство, не може любить Бога. Такий Бога ненавидить.
 
               Господь протиставляє два класи людей, як духовних противників – ті, що люблять гроші і багатство, ненавидять Бога і зневажають і Христа, і Його Слово. В цьому класі є різні на вигляд і на поведінку люди. Є ті, що відверто аморальні і бандити. А є і ті, що ведуть зовні пристойне життя. Але і ті, і другі, незважаючи на те, яке життя вони ведуть на показ: огидне чи пристойне, ненавидять Бога. Бо не можна любити гроші і любити Бога одночасно.
 
          А другий клас людей – це християни. Християни не вірують у гроші, в золото, в багатство. Ми любимо Бога. Ми довіряємо Христові. Тож Господь проголошує цю проповідь християнам, усім нам і зокрема тим, що перебувають у проповідницькому служінні і тим, що не не можуть собі зібрати ніякого багатства, як це робить решта світу.  Господь проповідує ці слова, аби християни знали, з якого джерела ми отримуємо нашу поживу і підтримку.
 
            Господь не хоче, аби ми весь час жили у страхові, що ми будемо їсти чи пити. Бо приклад цього світу лякає. Світ ні на мить не хоче ризикнути жити без запасів. Він весь час накопичує, і накопичує. Плотські люди невпинно прагнуть збільшувати свої запаси грошей, їжі, будинків і всього іншого, аби нітрохи не залежати від Бога або від людей довкола них.
 
        І плотські люди не бажають когось підтримати через його благочестивість чи вірність Божому Слову. В них таких бажань немає. Вони живуть за принципом: «Ти – мені, я – тобі» і ніяк інакше. Спробуйте щось попросити для церкви чи для бідних людей в плотської людини, яка вдає із себе християнина, і навіть ходить до церкви, і ви в цьому швидко переконаєтесь, як і переконаєтесь у правдивості слів Христа.
 
             Тож де повинні ми, християни брати нашу поживу, наш одяг і наше житло? Господь каже нам сьогодні, аби ми не журились і не марнували нашого часу в постійних думках: «Що ж з нами тепер буде? Хто нам дасть нашу поживу, наш одяг і все, що нам потрібно? Хто нас захистить?» Господь кличе нас не журитись.
 
       Він наводить зводить наші очі вгору і показує нам небесних птахів. Він каже нам: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?» Це риторичне питання. Господь каже: «Звісно ж ви вартніші, ніж горобці, голуби, лелеки, орли, синички і всі пташки, які є на світі.  Отець Небесний піклується про них. Повірте, що Він піклується і про вас, бо ви – набагато дорожчі. Ви – вінець Божого творіння».
 
             А потім Господь опускає наші очі додолу і спрямовує наш погляд на польові квіти і каже: «І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, – не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, – скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!»
 
           Нам справді слід стидатись, коли ми бачимо чудові лілеї, ромашки, маки, люпин – усі ті чудові квіти, які зрощує Бог і водночас журимось у що ж то ми зодягнемось. Господь каже, що нам не слід журитись. Диявол, великий обманщик, нас, звісно хоче переконати, що Богові байдуже до нас. Диявол ставить перед нами приклад якогось безбожного багатія, мільярдера чи мультимільйонера і каже: «Ось з кого тобі треба брати приклад. Якщо ти цього не робитимеш, то напевно умреш з голоду або від холоду, від хвороб і бідності».
 
        Тож Господь спростовує сьогодні всі ці побрехеньки сатани і каже нам, відділяючи нас знову від невіруючих і плотських людей: «Отож, не журіться, кажучи: «Що ми будемо їсти», чи: «Що будемо пити», або: «У що ми зодягнемось?» Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно».  А потім промовляє найважливіше у цій проповіді: «Шукайте ж найперше Царства Божого й праведності Його, – а все це вам додасться».
 
     Невіруючі виставляють своїм пріоритетом золото, шукають мамону, і можуть захопити багатство та використовуючи його, мати певний комфорт на кілька десятиліть, який закінчиться муками в аду на вічні віки. А хто шукає найперше Царства Божого і праведності його, отримає усе необхідне для його життя в цьому світі: і поживу, і одяг, і якийсь дах над головою. Врешті, що ще потрібно мандрівникові, який повертається додому?
 
       Найголовнішим є те, що нас чекає – Царство Боже і вічне життя з Христом у ньому. Ми шукаємо праведність Царства, тобто Христа, а з Ним знаходимо і все інше.  Безбожні і мирські люди непокояться про майбутнє і думають про те, як зберегти захоплене і в своїм бажанні захистити відібране від Бога і від людей, спаливши свою совість, доводять до банкрутства цілі країни або й розпочинають війни, як-то зробила проти України Росія.
 
        І в цьому світі таке буде коїтись завжди. Ми будемо чуємо тупіт натопів сабо – саботажників проти Бога і то такий тупіт, що за ним бува, важко розчути проповідь Божого Слова. Але Господь Христос проповідує сьогодні і нагадує нам, що той тупіт – біг до аду і вічної погибелі. А наша дорога – до Нього і до Царства Божого.
 
         Він віддав усе, аби ми мали цю праведність – Він віддав Самого Себе за кожного з нас. Він обмив кровю усі наші гріхи та провини. Він помер за кожного з нас на хресті. І Він на третій вийшов переможцем над смертю із гробу, аби ми вірою в Нього, мали праведність і воскресіння, і вічне життя, і Царство Боже.  
 

         Він царює і дає усе інше нам, що довіряємо Йому і уповаємо на Нього і шукаємо найперше Царства Божого і його праведності, Христа. Як каже Апостол Павло в іншому місці, що Отець Небесний, Який «Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?»  (Рим. 8:32), Звісно ж, Він дасть усе. Заради Христа. Амінь.
 
      Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).

середа, 23 вересня 2020 р.

Образ Божий утрачений і відновлений

  

Ми втратили образ Божий у жалюгідний спосіб через гріхопадіння Адама, але відновлюємо його через Христа. Образ Божий – це образ святості, праведності та істини. Він був утрачений, але відновлений через Христа.

Мартін Лютер

вівторок, 22 вересня 2020 р.

День Св. Пророка Йони

      

Сьогодні ми згадуємо святого пророка Йону, одного з багатьох Старозаповітних пророків і дякуємо за   нього Богові. Йона, син Аміттая, народився в місці, яке розташоване приблизно за годину ходи від міста Назарету. Його пророцьке служіння зосереджувалося на проповідуванні покаяння у Ніневії, столиці поганської Ассирії (Йони 1:2).  Небажання Йони відповісти на Божий поклик і Боже наполягання на тому, щоб Його поклик було виконано, лежать в основі книги, яка носить ім'я Йони.  Хоча сам факт того, що риба проковтнула Йону і потім викинула його на берег - найбільш пам'ятна деталь його життя, йому відведено в книзі всього три вірші (Йони 1:17; 2:1, 10).  Упродовж цілої книги важливою темою є те, як Бог милосердно та зі співчуттям ставиться до грішників.  Триденна подорож Йони у череві рибини згадується Ісусом, як знак про Його смерть, поховання і воскресіння (Матвія 12:39-41).

Молитва на День Св. Пророка Йони:

Господи Боже, Отче Небесний!  Через пророка Йону Ти продовжив пророцький взірецьнавчання Твого люду про правдиву віру та виявляв через чуда Твою присутність у створенні, аби зцілити його руїну.  Дай, аби Церква Твоя могла бачити в Сині Твоєму Пророка останніх часів, вчення та чуда Якого тривають у Твоїй Церкві через цілющі ліки Слова і Таїнств; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 21 вересня 2020 р.

День Св. Матвія, Апостола та Євангеліста

      

Сьогодні ми згадуємо Св. Матвія Апостола і Євангеліста та дякуємо за нього Господу. Св. Матвій, відомий також, як Левій, ідентифікує себе як колишнього митника, який, отже вважався за нечистого, публічного грішника, вигнанця із єврейського суспільства. Втім, саме його Господь Ісус покликав від роботи й багатства, аби він став Його учнем (Матвія 9:9-13).  Матвій не лише став учнем Господа, але й був покликаний і посланий, як один з дванадцяти Господніх апостолів (Матвія 10:2-4).  З часом він став євангелістом і його, натхненний Богом, запис Євангелія, поставив його на перше місце серед книг Нового Заповіту. Серед чотирьох Євангелій, саме Матвій зображує Христа особливим чином, як нового та більшого Мойсея, Який благодатно виконує Закон і Пророків (Матвія 5:17) та установлює Новий Заповіт спасіння у Своїй крові (Матвія 26:27-28).  Євангеліє від Св. Матвія також добре знають і люблять за те, як він описує відвідини волхвів зі Сходу (Матвія 2:1-12); за Нагірну проповідь, що включає Блаженства та Отче наш (Матвія 5-7) і за запровадження Святого Хрищення та найвиразніше обявлення Святої Трійці (Матвія 28:16-20).  Передання не має певності про останнє поле праці Св. Матвія, як і немає чітких відомостей про те, чи помер він від старості, а чи мученицькою смертю. Тож, святкуючи цей день, ми дякуємо Богові за те, що Він могутнім чином керував Своєю Церквою і захищав її через Св. Матвія, який був покликаний і посланий Христом, аби служити вівцям Його пасовиська Святим Євангелієм.

Молитва на День Св. Матвія, Апостола та Євангеліста:     

     Сину Божий!  Благословенний Спасителю Ісусе Христе!  Ти покликав Матвія, митника, аби він був апостолом і євангелістом. Через його вірне та натхненне свідчення дай, аби ми також могли йти за Тобою, полишаючи усякі пожадливі бажання і любов до багатств; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

 Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 19 вересня 2020 р.

День Св. Курта Маркворта, пастиря і сповідника

      

     Сьогодні ми згадуємо Превелебного доктора і професора Курта Маркворта, великого святого і учителя Християнської Церкви, пастиря і сповідника і дякуємо за нього Господу.  Професор Маркворт був тим богословом, який значною мірою і безпосередньо вплинув на відродження і становлення Української Лютеранської Церкви, як через свої поради, книги так і через лекції та семінари, які він проводив в Україні.

           Курт Маркворт народився 20 червня 1934 року в Таллінні (Естонія) і незабаром через Таїнство Хрищення став громадянином Царства Небесного. Зазнаючи чимало переслідувань і втеч від радянського режиму через близькість до царської родини,  сім’я Курта Маркворта  спершу опинилася на півночі Західної Німеччини, а потім в Сполучених Штатах Америки, де 1952 року Курт став причасником Лютеранської Церкви в Наєку, Нью  Йорк.  Освіту Курт Маркворт здобув у Колегіальному Інституті "Конкордія" в Бронксвіллі (Нью Йорк), Семінарії "Конкордія" в Сен-Луїсі (штат Міссурі) та Університеті Західного Онтаріо (Канада).
     

     Пастирське служіння Курта Маркворта розпочалося з Церкви Святої Трійці в Везерфорді (штат Техас) і продовжилося в лютеранських парафіях Австралії (Квінзленд).  Там пастир Маркворт служив у Раді Коледжу "Конкордія" в Тувумбі. Від 1975 року аж до часу завершення земного життя святий Курт Маркворт служив професором Богословської Семінарії "Конкордія" спочатку в Спрінгфілді, а потім у Форт Вейні (штат Індіана).  Професор Маркворт став уславленим і дуже популярним професором, письменником, апологетом і промовцем.  
    
     Святий Курт Маркворт з любов’ю ставився до України. Саме з України (м. Таганрог), як це любив повторювати професор, мала походження його мати. Доктор Маркворт похвально згадував Преамбулу до Конституції України, в якій згадується Бог і відповідальність перед Ним, і говорив, що наша країна у такому ставленні до Бога – унікальна і несе приклад позитивний цілому світові. 

     Непохитна віра в Господа, чинна любов’ю – такі характеристики можна дати цьому учителеві Церкви, енциклопедичні знання і богословський геній якого яскраво проявилися, як у його лекціях, семінарах, так і в книгах, і в практичному житті. Простота і водночас аристократичність, надзвичайно гармонійне поєднання серйозності та гумору у викладанні, у працях і спілкуванні робили доктора Маркворта улюбленим професором студентів богослов’я на багатьох континентах.     


     Глибоке знання Писання, відданість Лютеранським Віросповіданням, пошана до Отців Церкви, любов до літургії Церкви і зокрема до літургії Івана Золотоустого, якою користується наша Церква, що їх мав і практикував отець Курт, служать підбадьоренням для кожного богослова і будь-якого християнина, який любить свою Церкву і цінує її спадщину з багатьох тисячоліть. Професор Маркворт любив усю Церкву Христову і однаково прагнув добра всім християнам, самовіддано працюючи над тим, аби «могуче росло та зміцнялося Божеє Слово» (Дії 19:20) по всьому світові. Зараз він перебуває із Господом, у небесній домівці.  Українські лютерани мають можливість читати українською мовою його одну з його найбільш відомих праць "Церква та її спільнота, служіння і управління", а також ознайомлюватись із різними частинами його творів на цьому блозі.

Молитва на День Св. Курта Маркворта, пастиря і сповідника:

     Господи Боже, Отче Небесний! Через вчення і приклад життя професора Маркворта, Ти готуєш нас до приходу Твого Сина, аби Він забрав Свою Наречену, Церкву Твою, щоб з усіма викупленими ми могли в кінці увійти на Його вічний весільний банкет. Прийми нашу подяку за життя цього святого і подай нам щедрою міркою дар Духа Твого Святого, аби ми повторювали його приклад; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

пʼятниця, 18 вересня 2020 р.

Про велике не говоримо - великим живемо

Та ми, улюблені браття – філософи не на слові, а на ділі: ми виявляємо нашу мудрість не одягом, а істиною; ми пізнаємо чесноти за тим, як їх практикують, а не за тим, як ними вихваляються; ми не говоримо про велике – великим ми живемо. Тож, будучи слугами і богомольцями Божими, виявляймо духовною повинністю ту терпеливість, якої ми навчились із небесних учень. Бо ту чесноту ми маємо спільно з Богом.

Св. Кипріян Карфагенський

четвер, 17 вересня 2020 р.

Сутність і помилковість реінтерпретації Цвінґлі

   
   Безперечно, з трьох реінтерпретацій (вчення про Господню Вечерю) найвпливовішою була теорія Цвінґлі про те, що слово "є" означає "позначає". Тож, виходячи з такого мислення,  Христос мав на увазі ось таке: "Це позначає або ж символізує Моє тіло". Коли Цвінґлі кинули виклик, аби він навів приклади про те, де слово "є" означає "позначає", Цвінґлі запропонував такі речення де Христос каже: "Я - Двері" і: "Я - Виноградина".  Проте на думку одразу спадає те, що тлумачення "Я позначаю Двері" або "Я позначаю Виноградину" неможливі. Коли одна річ позначає іншу, як-от прапор позначає країну, то річ позначена завжди більша ніж та, яка її позначає. Тож, де ті гігантські двері або та космічна виноградина, які Ісус нібито позначає. Цілком зрозуміло, як зазначив Лютер, що образний вираз у таких реченнях полягає не в слові "є", а в словах "Двері" та "Виноградина"... Втім "є" завжди означає "є".

Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян

середа, 16 вересня 2020 р.

День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика

     
Сьогодні ми згадуємо Св. Кіпріана Карфагенського і дякуємо за нього Господу.  Св. Кіпріан (прибл. 200-258 р. по Р. Х.) був славетним єпископом північно-африканського міста Карфаген приблизно 248 року по Різдві Христовім. Під час переслідувань римського імператора Деція, Кіпріан із Карфагену втік, але через два роки повернувся.  Він був змушений брати участь у розв'язанні проблеми тих християн, які відпали від віри під час переслідувань, а тепер хотіли повернутися в Церкву.  Було ухвалено рішення, що цих християн, що були відпали, можна відновлювати, але їхнє відновлення може відбуватися лише після періоду покути, яка продемонструє їхню вірність. Під час переслідувань у час імператора Валер'яна, Кіпріан спочатку переховувався, а потім здався владі. 258 року по Різдві Христовім йому за віру в Христа відрубали голову.

Молитва на День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика:

 Всемогутній Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Кіпріанові, відвагу сповідувати Ім'я нашого Спасителя, Ісуса Христа, перед правителями цього світу і Ти дав йому мужність померти за проголошувану ним віру. Подай нам сили, аби ми завжди готові були звістити причину надії нашої і радісно постраждати заради нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. 
Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 14 вересня 2020 р.

Свято перемоги християнства

     
  Сьогодні в нас - одне із найперших свят, яке Церква почала святкувати щорічно і робить це далі. Свято перемоги християнства або ж День Воздвиження Хреста Господнього традиційно служить нагадуванням про віднайдення 14 вересня 320 року хреста, на якому був розп'ятий Ісус. Цей хрест було віднайдено Оленою, матір'ю римського Імператора Костянтина Великого.  У зв'язку із освяченням базиліки на місці розп'яття Ісуса і Його воскресіння, Костянтин 335 року видав наказ про святкування цього дня.  Благочестива християнка Олена допомогла визначити і провести дослідження  багатьох Біблійних місць, пов'язаних із життям, служінням, смертю і воскресінням Ісуса. День Воздвиження Хреста Господнього залишився популярним і в східному , і в західному християнстві.  Чимало лютеранських парафій називаються парафіями Святого Хреста. 

Молитва на Свято перемоги християнства:

Милосердний Боже!  Твій Син, Ісус Христос, був піднесений на хреста, аби понести гріх світу і притягнути до Себе всіх людей. Дай, аби ми, що славимо Його смерть задля нашого викуплення могли вірно прислухатися до Його поклику нести хрест і йти за Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 13 вересня 2020 р.

Проповідь на 14-у неділю по П'ятидесятниці

 ДОБРИЙ САМАРЯНИН
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: «Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви! Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви – та й не бачили, і почути, що чуєте ви – і не чули!» І підвівсь ось з
аконник один, і сказав, Його випробовуючи: «Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?» Він же йому відказав: «Що в Законі написано, як ти читаєш?» А той відповів і сказав: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе». Він же йому відказав: «Правильно ти відповів. Роби це, – і будеш жити». А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: «А хто то мій ближній?» А Ісус відповів і промовив: «Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його. Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, – і проминув. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, – і теж проминув. Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився. І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього. А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: «Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, – заплачу тобі, як вернуся». Котрий же з цих трьох – на думку твою – був ближній тому, хто попався розбійникам?» А він відказав: «Той, хто вчинив йому милість». Ісус же сказав йому: «Іди, і роби так і ти!» (Євангеліє від Св. Луки 10:23-37).
Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа (Гал. 1:3) Амінь.
Дорогі брати і сестри, свого часу доктор Мартін Лютер, відповідаючи на питання про те, чи лицеміри є членами Церкви, відповів: «Звісно ж, вони члени Церкви так само як піт, екскременти, пухирі, вітрянка та всякі інші болячки є частинами тіла». Коли наш Господь у сьогоднішньому Євангелії проповідує блаженство тих, що чують і бачать, то лицемірам ця проповідь Сина Божого, як і всі інші Його проповіді, не до вподоби.
А Господь каже про блаженство тих, що бачать Його і тих, що Його чують. Перед цим в Євангелії від Луки ми читаємо такі слова: «Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: «Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!»
Господь веселиться, радіє Духом Святим і славить Отця Небесного за те, що Він відкрив Його і Його Євангеліє простим людям. Отець Небесний втаїв це Євангеліє від премудрих і розумних – і тут Господь має на увазі премудрих і розумних у власних очах, як наш лицемір- законник. А під немовлятами Господь має на увазі віруючих, які раділи тими чудами, які робив Христос і вірували в ті слова, які Він їм промовляв.
А раз вони бачили те, що Він робив і чули те, що Він промовляв і вірували, то вони були блаженні, тобто щасливі. Слово Христове дарувало визволення і вічне життя у час Його земного служіння. Так само Його Слово дарує визволення і вічне життя у наш час – у останні дні, коли ми чекаємо на повернення нашого Господа і Спасителя у славі.
Юдеї і всі люди, які слухали Христа, були блаженними, бо вони раптом стали оповиті благодаттю Божою. Для них настав рік ювілею, коли прощалися всі борги і скасовувалось рабство. До них прийшло Царство благодаті. Посеред них є Христос – Його бажали особисто побачити і почути багато віруючих царів і пророки. І Його тепер бачать зібрані довкола Нього. Христос – посеред них, а отже посеред них прощення гріхів, праведність, і вічне життя. Бути з Христом і вірувати в Нього означало мати вічне життя. Воістину вони блаженні.
Так само блаженні й ми. Бо Христос перебуває посеред нас. Хоча Він по Своїй Голгофській жертві за всі наші гріхи і по Своєму світлому, на третій день по смерті,
Воскресінні, вознісся на сороковий день на небеса, Він далі посеред нас, адже Він Бог всюдисущий, а будучи людиною – Ісус всюдисущий і як людина. Бо Ісус – нероздільний. Він далі залишається істинний Бог та істинна людина.
Христос перебуває посеред нас у Своєму Слові. Христос перебуває посеред нас у Своєму Таїнстві. І ми так само маємо прощення гріхів, праведність, і вічне життя. Ми блаженні, перебуваючи з Христом, віруючи в Нього і уповаючи на Нього. Він – наш скарб і Він – наше щастя, воскресіння і вічне життя.
Але премудрим і розумним лицемірам це не підходить. Вони Христа в Писанні не бачать і не хочуть бачити. Один із них присутній на цій проповіді, яку проголошує Син Божий і підводиться, аби не просто поставити запитання, а випробувати Христа, або ж інше значення грецького слова, яке використовує Євангеліст Лука – спокусити.
Йому хочеться спростувати Христа, як і диявол намагається спростувати Христа, переконуючи нас, що Христової любові, жертви, крови, благодаті мало, аби наші гріхи були прощені – мало віри в Христа, аби мати спасіння треба щось ще – намагається переконати нас диявол. Тож законник питається: «Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?»
Він наче каже: «Хто там блаженний?» Для нього Христос – ніхто. Це він, законник – великий рабин і його релігія про спасіння ділами істинна, а не Євангеліє, яке проповідує Божий Син. Він своїм питання це всім доведе і спіймає Христа у пастку. Він так і не збагнув простої істини, хто прагне загнати в пастку Бога, опиниться у пастці сам.
Тож Христос відповідає питанням на питання: «Що в Законі написано, як ти читаєш?» Тепер не законник випробовує Ісуса, а Ісус випробовує законника, який вірить, що можна виправдатись ділами. І законник в принципі дає правильну відповідь: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе».
Він цитує слова з Писання, які добре знають інші юдеї. Ці слова підсумовують Закон. Їх можна знайти у 6 розділі Повторенні Закону та 19 розділі Книги Левит. Тож наш любитель випробовувати Бога, Закон підсумовує добре. За що й отримує похвальну оцінку від Господа Христа: «Правильно ти відповів. Роби це, – і будеш жити».
Законник чує відповідь Христа, його похвалу за правильний підсумок Закону, але друге речення у відповіді Сина Божого не дає йому спокою. «Роби це, – і будеш жити». Господь наче каже йому: «Ну що ж, любий учителю, а тепер роби, виконуй те, чому ти навчаєш Мій народ. Виконуй це все досконало і будеш жити. Роби все це як написано і ти будеш мати вічне життя».
У світі завжди було багато вчителів, які навчають як правильно жити. У світі завжди вистачає проповідників, які навчають, що можна здобути спасіння і вічне життя Законом. Проблема полягає в тому, що вони самі досконало не живуть і що вони самі Закону виконати не можуть.
Насправді, вони, відштовхуючи милосердя Христове, Божу благодать, Христову жертву і Христову любов переступають Першу Заповідь, а про Другу можна взагалі мовчати. Вони добиваютсья значних успіхів лише в лицемірстві. Замість того, аби волати як Ісая, коли він постає перед Богом і вигукує: «Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!» (Ісаї 6:5), вони намагаються знайти виправдання своєму невірству, своєму незнанню Писання і Бога.
Так і наш законник «бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: «А хто то мій ближній?» Лицеміри і невіруючі не розуміють Божих Заповідей і не знають, що вони від них насправді вимагають. Вони думають, що можуть маніпулювати Богом, вибирати собі Бога і так само вибирати собі ближніх, визначати, хто саме є для них ближній. Вони богохульствують проти Христа, істинного Бога во плоті і вони не мають ні краплинки любові до тих, хто їм чимось не вигідний.
«А хто то мій ближній?» – питає законник. Він вже зрозумів, що сам потрапив у свою пастку і тепер намагається якось з неї виплутатись. Він думає, що Ісус почне зараз говорити про його родичів або принаймні, одноплемінників. Пізніше Апостол Іван напише: «Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить? І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив!» (1 Ів. 4:20, 21).
Син Божий розповідає цьому законникові і всім нам оповідь про чоловіка-юдея, якого пограбували розбійники і ледь живого покинули помирати на дорозі. До свого одновірця було байдуже священикові, який, можливо, поспішав на службу Божу. До свого одноплемінника було байдуже левитові, який, міг вертатися втомленим із служіння в храмі. Вони лише кидали поглядом на бідного, зраненого чоловіка та й ішли собі далі.
Зглянувся над ним лише самарянин. «Він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього». Самарянин, якого юдеї вважали за ворога і якого воліли б обминати десятою дорогою, юдея зраненого не обминув, а прийшов йому на допомогу і врятував йому життя.
Він зробив йому навіть більшу милість. «А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: «Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, – заплачу тобі, як вернуся». Христос недаремно згадує священика і левита, які вельми пишались дотримуванням Закону і служінням Богові, але Бога насправді не знали. Святенники не знають ні Христа, ні милості.
Навіть законник змушений визнати, що ближнім є той, хто чинить милість, і, звісно, всяка людина біля нас, яка потребує нашої милості, незважаючи на те, чи це український лютеранин, католик чи православний, а чи це паломник-хасид, а чи мусульманин, який потрапив у біду, а чи атеїст, який навіть в Бога не вірує. Всі вони – наші ближні.
І найголовніше в цій оповіді. Христос тут говорить про Себе. Це Він – той Добрий Самарянин, Який підібрав нас не просто зранених, а мертвих у гріхах. А Він змилостивився над нами, Своїм Духом нас оживив, Своїми ранами нас уздоровив, обмив наші гріхи кров’ю Своєю. Він Сам здійснив наше викуплення від гріха, від влади диявола і смерті, на хресті Голгофи.
Донині Він вливає в наші рани, викликані гріхами нашими, вино та оливу, перев’язує їх Своїм утішливим Словом прощення і заживлює їх Своїми істинними та святими тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері. Лише Він полюбив Бога досконало. Лише Він полюбив нас і всіх ближніх досконало. Лише Він має вічне життя і лише в Ньому вічне життя є, яке дається кожному хто доєднаний до Христа вірою.
А коли ми віруємо в Нього, а отже перебуваємо в Ньому, а Він, як і обіцяв – у нас, тоді ми блаженні, щасливі прощені грішники і праведні водночас, і там, де є це блаженство, ця віра в Христа, там лине щира любов і до Бога, і до ближнього. Де є Христос – там є прощення, і праведність, і воскресіння, і вічне життя, і там є бажання славити Бога і Христова сила благодаті у нашій слабкості глиняних посудин служити нашому ближньому і любити Його. Бо Христос є наша праведність, спасіння, освячення і вічне життя. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим..! Амінь (Гал. 6:18).

пʼятниця, 11 вересня 2020 р.

Ще один ефект Хрищення

   
   Павло згадує про ще один ефект Хрищення. Бо він говорить у Тита 3:5, що Хрищення є, по-перше, купіллю відродження, а саме: що ми, за природою, діти гніву, народжені знову з води і Духа так, щоб заради Христа ми були Божими дітьми. А по-друге, він каже, що Хрищення це купіль обновлення Святим Духом. 

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

четвер, 10 вересня 2020 р.

Любов, яка залишає з пустими руками


Ми повинні поставити таке питання: «Хіба справді любов – любов народжена з Євангелія – дозволяє людям залишатись у помилці без будь-яких спроб всі питання їм чітко пояснити? Чи то справді любов – каламутити воду для наступних поколінь, щоб вони мали менше можливості відрізняти світло від темряви та істину від помилки?» Цей автор (коментарів Біблії) виріс як член покоління, яке вчили співати: «Все що треба вам – любов».  Обмануті, ми думали, що то – правда. Тобто, ми вірили в цю погано-визначену, кашкоподібну толерантність, яка могла співіснувати з усіма видами аморальності під стягом любові.  Врешті-решт, то був вік різних штрихів від різних людей, чи не так?
Проте в кінцевому підсумку така любов залишає вас з пустими руками і навіть більше. «Лише фальшиві боги вижили, аби забезпечити для нас руїну»[1]  – вдало зазначив був один письменник. Один погляд на життя «діточок-квіточок»[2], розчавлених злом, один погляд на жахливий підсумок 1960-их, і ми не будемо називати любовю толерування зла. «Чи будеш допомагати несправедливому, а тих, хто ненавидить Господа, будеш любити? І за це на тобі гнів від Господнього лиця». Сумнівів про те, де тут перебуває Бог, немає взагалі. Йосафат про це знав. Він відчув Божий гнів у битві, коли побачив, як просто на нього мчали сирійські колісниці.

Пол Вендленд, з коментарів на 19-ий роділ 2 Книги Хронік


[1] Susan Howatch, Scandalous Risks, c. 373.
[2] Одне з прізвиськ хіпі.

середа, 9 вересня 2020 р.

Каяття - це грім

Каяття – це грім, гнів Божий, божественно обявлений. Він зводить до пекла так, що злодій мусить зійти на шибеницю. Коли я воістину жалкую, лише тоді присутні милість і благодать.

Мартін Лютер

вівторок, 8 вересня 2020 р.

Слугам Божим нічого не бракуватиме

Бог годує птахів і щоденна пожива дається горобцям, і тим створінням, які не мають відчуття божественного, не бракує ні напою, ані поживи. Невже ви думаєте, що християнинові; невже ви думаєте, що слузі Божому; невже ви думаєте, що відданому добрим ділам; невже ви думаєте, що тому, хто любий для Господа, чогось бракуватиме?

Св. Кипріян Карфагенський

понеділок, 7 вересня 2020 р.

Нове число "Стягу"

Вийшло друком нове число "Стягу", часопису УЛЦ. Посеред інших цікавих матеріалів та проповіді Божого Слова, це число містить історичну розвідку Володимира Мороза, українського історика, про Теодора Ярчука (передрук за дозволом з РІСУ) та статтю пастиря з Лютеранської Церкви Канади, Вільгельма Торгерсона "Форма і мета облачення кліру в лютеранській традиції (лютеранських традиціях).  Вашій увазі пропоную редактоську статтю.


                               КОЛИ У СВІТІ ЗРОСТАЄ СВАВІЛЛЯ
   В американському штаті Міннесота поліцейський під час затримання чорношкірого громадянина, повалив його на землю, а горло придушив коліном. Чоловік, якого затримував поліцейський, повторював: «Я не можу дихати», але поліцейський вперто тиснув чоловікові на горло. Потому Джордж Флойд, так звали затримуваного, помер у лікарні. Події, які потім почали розгортатись у США, виявились досить несподіваними. Замість того, аби проводити розслідування поведінки поліцейського і його колег, місцева влада вирішила розпустити поліцію зовсім. Щоправда свого рішення, хоча пройшло вже майже два місяці, так і не реалізувала, бо не знає, хто буде підтримувати в тій місцині правопорядок.
Але на цьому все не закінчилось. В багатьох штатах Америки розпочалися погроми, які організатори тих погромів чомусь називали протестами, що проводились під гаслом «Чорні життя важливі». Під час тих «протестів» грабувалися магазини, чинилися напади на білошкірих громадян і на поліцію. Захоплювались цілі квартали міст, як-от у Сіетлі та коїлися інше неподобства і безчинства. За час погромів загинуло щонайменше 11 людей.  Поліція в містах, контрольованих лібералами, відповідно до отриманих розпоряджень, часто не проявляла звичайного опору злу. Та й місцеві ліберальні керівники міст теж оголосили про скорочення підтримки поліції.
В рамках «протестів» певні групи осіб почали валити памятники європейцям і їхніх нащадкам в США. Так, наприклад, було повалено памятник Христофорові Колумбу, великому мореплавцеві, який відкрив для європейців Новий Світ. Як заявив уряд США за організацією безчинств, нападів і убивств стояла організація «Антифа». «Антифа» - це своєрідний рух крайніх лівих сил, коріння якого сягає до комуністів Веймарської республіки, падіння якої було зумовлено жахливою економічною кризою і приходом до влади націонал-соціалістів. В Україні «Антифа» відома зокрема пропагандистськими обвинуваченнями у фашизмі на адресу різноманітних українських патріотичних організацій, що чинять спротив російській агресії проти України.
Чому нам важливо знати про події в США? По-перше, США – це на сьогодні найбільша держава світу, де є багато наших одновірців. США донині залишається найбільшою християнською твердинею і країною, християнські місіонери та проповідники якої проповідують Євангеліє в цілому світі. По-друге, США – це оплот світової демократії, яка відстоює права і свободи людей, зі свободою віросповідання включно. По-третє, США – надійний союзник України, який докладає великих зусиль, аби зупинити російську агресію проти України та повернути окуповані Росією землі українському народові.
Тож атака на США це до певної міри і атака на Україну. А якщо взяти до уваги, що рушійною силою погромів у США була «Антифа», то ми розуміємо, що маємо справу з тією самою силою, що ненавидить і християнство, і Україну, і все українське.
Поліцейське свавілля, звичайно, ніде не слід допускати і терпіти. Ми маємо свої проблеми в Україні, адже не так давно ми чули про жахіття, які коїлись у поліцейському відділку в Кагарлику. Наша реакція як християн повинна бути правильна – вона не повинна бути реакцією байдужих людей, але й не повинна вона бути реакцією погромників і вандалів, які по-суті є руйнівниками власної країни. Ми завжди повинні памятати, що ми належимо Христові, а отже ми – світло для світу.
І коли б не жили, ким би не були, де б ми не перебували, ми добре знаємо, що від нас хоче наш Господь. Він каже: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Євангеліє від Св. Матвія 5:16). Апостол Петро навчає нас жити у час, коли зростає свавілля у світі: «Така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей, як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі. Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте» (1-е Соборне послання Св. Апостола Петра 2:15-17). Любімо Бога і наших ближніх.

В’ячеслав Горпинчук


Радше лише кров з папою, аніж просто вино з фанатиками


               
Власне кажучи, більше сенсу є в тому, аби думати про дві основні позиції: або сповідання присутності, або заперечення Реальної Присутності Христових тіла і крові. Тут лежить великий поділ. Дехто з тих, що сповідують Реальну Присутність теж мають про неї фальшиву теорію, втім вона не того самого рівня важливості, як основна відмінність щодо самої Реальної Присутності. Чи присутні самі хліб і вино, очевидно, не грає настільки великої ролі, як те, чи є там Христові тіло та кров. Преосуществління (трансубстанціація) - це просто нерозумна спроба пояснити непояснюване.  Саме так на преосуществління дивився Лютер. Він, звісно, преосуществління відкидав. Втім не це, як ми побачимо, було його головним запереченням щодо Римської Меси. Коли його ставили перед вибором між двома помилками, Лютер саркастично зауважував: "Радше ніж мати просте вино із фанатиками, я погоджусь з папою, що є лише кров". 

Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян

субота, 5 вересня 2020 р.

День Св. Захарія і Єлисавети

   
Cьогодні ми згадуємо святих Захарія і Єлисавету та дякуємо за них Богові. Захарій і Єлисавета були "праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні" (Луки 1:6). Захарія, священика у єрусалимському храмі, привітав ангел Гавриїл, який оголосив про те, що в Захарія і Єлисавети народиться син. Спочатку Захарій не повірив оголошенню ангела, через свій і Єлисаветин літній вік. За таке невірство Захарія було покарано німотою. Народивши сина, Єлисавета назвала його Іваном. Захарій підтвердив вибір дружини, і його здатність говорити було відновлено. У відповідь він заспівав "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів..." - гімн - величний підсумок Божих обітниць у Старому Заповіті та передбачення діла Івана, як Предтечі Христа (Луки 1:68-79). Захарій і Єлисавета згадуються, як приклади вірності та побожності.

 Молитва на День Св. Захарія і Єлисавети: 

Боже! Лише Ти тчеш усіх немовлят в утробі. Ти обрав слуг старих і бездітних, аби вони зачали та виховали Предтечу Христа і таким чином Ти знову виявив Свою силу в слабкості. Дай нам, аби ми, такі ж слабі й немічні, як Захарій і Єлисавета, мали нагоду любити Тебе і служити Тобі відповідно до Твоєї доброї і благодатної волі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

 Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 4 вересня 2020 р.

День Св. Пророка Мойсея

      


   
Сьогодні ми згадуємо Св. Пророка Мойсея і дякуємо за нього Господу.  Мойсей народився у Єгипті через декілька поколінь по тому, як Йосип перевіз туди свого батька Якова та своїх братів, які таким чином врятувалися від голоду в 
ханаанському краї.  Згодом нащадки Якова були уярмлені єгиптянами. Єгиптяни також віддали наказ убивати всіх новонароджених єврейських хлопчиків.  Коли народився Мойсей, його мати поклала його в кошик, а кошик в очерет біля Нілу, де його знайшла дочка фараона і виховала Мойсея, як свого сина, найнявши рідну матір Мойсея на годувальницю (Вихід 2:1-10). У віці сорока років Мойсей, захищаючи єврея, убив єгипетського наглядача і втік у мідіянський край, де знайшов притулок і впродовж сорока років працював пастухом.  Звідти Господь покликав його повернутися до Єгипту і сказати фараонові: «Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!» (Вихід 5:1).  Вкінці, після десяти кар Господніх, фараон поступився і, після того, як ізраїльтяни відсвяткували першу Пасху, Мойсей вивів їх із Єгипту.  На Червоному морі було знищено єгипетську армію, а ізраїльтяни перейшли море по сухому дні (Вихід 12-15).  Біля гори Сінай їм було дано Закон і там було збудовано скинію (Вихід 19-40).  Але через непослух, вони мали блукати в пустині упродовж сорока років. Самому Мойсеєві не було дозволено увійти в Обіцяний Край, хоча Бог дозволив йому той край побачити (Повторення Закону 34).  У Новому Заповіті Мойсей згадується як законодавець і пророк, чуда і пророцтва якого свідчили про грядущого Месію-Христа.  Перші п’ять книг Біблії написані ним. 


                Молитва на День Св. Пророка Мойсея:


    Господи Боже, Отче Небесний, через пророка Мойсея, Ти розпочав пророцький взірець навчання Твого народу в правдивій вірі і, через чуда, Ти виявив Свою присутність у творінні, щоб зцілити його від руйнування. Дай, аби Твоя Церква могла бачити у Твоєму Сині, нашому Господі, Ісусі Христі, завершального Пророка останніх часів, вчення і чуда Якого, тривають у Твоїй Церкві через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

середа, 2 вересня 2020 р.

День Св. Ганни

     
Сьогодні ми згадуємо Св. Ганну (Анну) і дякуємо за неї Господу. Ганна була улюбленою дружиною Елкани, єфремлянина і благочестивою матір'ю Св. Пророка Самуїла. Він народився в неї через багато років гіркої безплідності (1 Самуїлова 1:6-8) та палких молитов про сина (1-а Самуїлова 1:9-18). Після відлучення сина, Ганна виявила свою вдячність Господу, повернувши свого сина до служіння Господу в Шіло (1 Самуїлова 1:24-28).  Її молитва (псалом) подяки (1 Самуїлова 2:1-10) починається словами "Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі". Ця пісня передвіщає "Величальну", пісню, яку проспіває Діва Марія через багато століть (Луки 1:46-55). Ім'я Ганна походить з єврейського слова благодать. Ганну згадують і вшановують за радісне виконання обітниці, яку вона принесла до народження сина і за те, що вона віддала сина на довічне служіння Господу.
     

Молитва на День Св. Ганни:

Боже, Отче Всемогутній!  Ти - Творець усього.  Ти зглянувся на біду Твоєї безплідної слуги, Ганни і не забувся про неї, а відповів на її молитви даром сина.  Почуй і наші так благання та прохання і наповни нашу порожнечу, даруючи нам довіру у Твоє піклування, щоб і ми, як Ганна, могли приносити Тобі подяку і славити Тебе, і радіти чудесним народженням Твого Сина, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 1 вересня 2020 р.

Молитва на початок навчального року

     
Ласкавий Отче!  Дякую Тобі за школи, які знову відчиняють свої двері. Благослови мільйони дітей, які розпочинають новий навчальний рік. Сповни їх любов'ю до навчання і бажанням розвивати свої здібності для того, щоб служити Тобі. Благослови їхніх учителів правдивою мудрістю і любов'ю до Тебе. Утримуй їх від викладання того, що може зашкодити моралі та духовному розвиткові учнів, що перебувають під їхньою опікою. Зроби школи джерелом корисних знань і дай всім викладачам і учням глибоке почуття відданості Тобі. 
       Простягни Свою руку, особливо над християнськими школами нашої країни і всього світу. Дай учителям всіх шкіл глибоке розуміння Твого спасенного Слова і зроби їх ефективними свідками Твоєї істини, впевненими вчителями Твого Слова та мудрими радниками для молоді. Нехай їхнє свідчення і вчення несе мир і спокій багатьом серцям. Нехай їхній власний приклад зміцнить учнів у бажанні присвятити себе служінню Тобі. Зроби більшою кількість християнських шкіл і учителів-християн і вчини їх наполегливими будівничими Твого Царства. Зупини, Господи, панедмію, коронавірусу, аби вберегти і дітей, і студентів від підступної хвороби.
     Допоможи учням і вчителям дізнатися все про Тебе. Нехай вони використовують свої знання відповідно до Твоєї волі і на добро всім людям. Дай нам істинну мудрість, яка знаходить радість у Тобі і в спасінні через Ісуса Христа. Амінь. 


Мій молитовник