Еффата! - проповідь на 16-у неділю по П'ятидесятниці

                              ЕФФАТА!

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.  І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав. І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика. І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: «Еффата; цебто: Відкрийся!» І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв’язалось негайно, і він став говорити виразно! А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували. І дуже всі дивувалися та говорили: «Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!» (Євангеліє від Св. Марка 7:31-37). 

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2). Амінь. 

Любі брати і сестри, є така історія про відомого скрипкового майстра Антоніо Страдіварі, який колись знайшов стару, потріскану скрипку, яка роками лежала на горищі. Вона була покрита пилом, її струни лопнули, а дерево розсохлося. Для звичайного перехожого це був просто шматок непотрібного дерева, який вже не міг видати нічого, крім жахливого рипіння. Але майстер бачив її потенціал. Він узяв її до своєї майстерні, обережно очистив, замінив струни й налаштував кожну деталь. Коли він повів  по ній смичком, скрипка заспівала неймовірним, чистим звуком. Вона повернула свій голос. 

Сьогодні у нашому Євангелії великий Майстер, Сам Господь, має справу із Своїм творивом, яке не може ані чути, ані говорити. Знівеченого гріхом чоловіка приводять до Сина Божого ті, хто знає, що Він любить людей. І знає, що Ісус нікому не відмовляє у Своїй божественній допомозі.  Вони вірять, що для Ісуса буде достатньо, аби він поклав на глухого немову руку і той одужає. 

Звісно ж цього було би достатньо. Капернаумський сотник, звертаючись до Ісуса, говорив: «Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!» Для Сина Божого – Слова, що в Бога було споконвіку і через Якого світ постав, достатньо навіть руки не класти, а промовити слово і буде те, що це слово наказує. Бо Його слово – живе і діяльне, «віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме» (Євр.11:3). 

Однак сьогодні Господь не просто кладе руку. І сьогодні Господь Христос не просто промовляє Своє Слово. Наш глухий немова не просто відчує на Своїй голові дотик Ісусової руки. Він буде з Ісусом наодинці. Він буде добре бачити, хто зцілює його, хто відновлює його до суспільства, яке дивилось на нього наче як на зламаний інструмент. 

Наша Біблія дуже гарно передає те грецьке слово, яке використовує євангеліст Марко –  слово моґілалос. Вона означає людину, яка не може виразно говорити. Вона щось намагається сказати, але зрозуміти її практично неможливо. Вона наче та стара, потріскана скрипка на горищі, яку знайшов був Антоніо Страдіварі – великий майстер. 

Перед нашим глухим немовою стояв Той, Хто дає всім таланти – Той, Хто дав таланти Антоніо Страдіварі, нашому реґентові і хорові, і всім вам, любі брати і сестри. Перед нашим глухим немовою, скаліченим гріхом, стоїть Ісус Христос. Пам’ятаєте, Ісус відвів його від натовпу, аби побути з ним наодинці і наодинці перед ним здійснити ще одне Своє велике чудо.

Вуха нашого глухого поки що не чують, але очі його бачать та й вуха його відчувають дотоки, і краплі дощу, і холод і те, що Ісус вкладає йому Свої пальці у вуха, він теж відчуває, дивлячись на Ісуса, Який стоїть перед ним. Ісус використовує мову жестів! 

А потім він бачить ще щось. Він бачить, як Ісус «сплюнувши, доторкнувся його язика». Ісус показував йому, що відновлення його слуху, і виразність його мови прийдуть саме від Ісуса, від Бога, адже потім Ісус «на небо споглянувши… зідхнув і промовив до нього: «Еффата; цебто: Відкрийся!» Колись глухий немова мав добре розуміти, звідки його благословення. Воно – від Ісуса, з небес. Воно – з небес, через Ісуса. 

«І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв’язалось негайно, і він став говорити виразно!» –  каже далі нам Євангеліє. Наш колись глухий – більше не глухий. Він тепер чує. Немова він – лише в минулому. Тепер він говорить виразно. Все це він отримав від Христа, від Бога! Тепер він наче та скрипка з горища, відновлена і гарна у своєму звучанні! 

Народ бачить чудо Христове і чує заборону Христа нікому не говорити. Але як завжди, чим більше було заборон від Ісуса не розголошувати, тим більше люди всі розповідали про ще одне велике чудо, здійснене Сином Божим. Та й як було не говорити, коли тут настільки чітко виконувалось пророцтво, яке Бог за 700 років до цього дав через Свого пророка Ісаю: «Тоді-то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим. Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик». 

І вельми здивований народ говорить: «Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!»  Любі брати і сестри, чи не почуваємося ми іноді як ця стара скрипка на горищі? Нам здається, що ми занадто побиті життям, гріхом чи розчаруванням, що наш голос уже нікому не потрібен. Але сьогодні Великий Майстер поруч. Він хоче торкнутися наших вух, щоб ми почули Його Слово, і нашого язика, щоб ми не лише виразно про Бога говорили, але й щоб усе наше життя знову стало піснею хвали для Христа. 

Ми всі приходимо в цей світ, заражені хворобою гріха глухоти та немовства. Наші вуха не завжди чують Бога. Наші уста не завжди промовляють виразно про Бога, а буває й так, що коли саме треба про Бога говорити, то ми немов німі – мовчимо! Жахлива наша хвороба! Жалюгідний наш стан! 

Але, любі брати і сестри, Бог каже: «Я – Господь, Лікар твій!» (2 М. 15:26). Бог стався людиною, аби лікувати нас. Ісус Христос – наш Лікар. Він не гидує нашою глухотою і німотою, які є наслідком гріхопадіння.  І Він не карає наші гріхи так як ми того заслужили. Замість того, щоб викинути «зіпсовану скрипку», Лікар Ісус приходить у наше Десятимістя — у наш брудний, глухий від гріха світ. Ісус приходить, аби нас лікувати, аби повернути наш слух, аби відновити нашу мову і мовлення. 

Не ми прийшли до Нього, а Він прийшов до нас. У Євангелії ми чуємо, що Ісус «на небо споглянувши… зідхнув». Він зідхнув у співчутті до глухого немови. Ісус співчував йому. Ісус співчуває кожному з вас, любі брати і сестри. Він – особливий Лікар. Він – Лікар, Який не лише співчуває вам у кожній вашій біді, у вашому болю, у вашому падінні. Він – той Лікар, Який відчуває вашу біду, ваш біль, ваше падіння і ваші духовні муки. 

Ісус – Бог всевідаючий. Ісус – така само людина, як і ми, але без гріха. Ісус – святий Богочоловік. Він знає наш усякий біль і всякий наш біль він відчуває. Для нашої хвороби гріха не існує ніяких людських медикаментів. Від хвороби гріха не допоможуть ніякі людські здібності, докторські ступені чи людська мудрість. 

Від хвороби гріха є лише одні ліки і ті ліки – Христос, Його плоть і кров, Його Євангеліє, Його Свята Вечеря. Але чому лише Ісус є нашим ліками, любі брати і сестри? Бо Ісус є Тим, Хто забирає нашу кару за гріх, Хто страждає за кожен наш гріх і Хто приносить повну, абсолютну заплати за всі наші гріхи та провини про Бога і проти наших ближніх. 

Ісус це може і Він це робить, бо для цього Бог стався людиною. Для цього Бог Ісус буде людиною вже повіки віків – Богом і людиною, яка невимовно вас любить і хоче вашого спасіння. Для цього Він забрав усі ваші гріхи і поніс їх на хрест Голгофи. Ще Ісая пророкував, що Ісусові доведеться стати «глухим і німим» замість нас на хресті. Він проголошував про страждаючого Месію: «Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст...» (Іс. 53:7). 

На хресті Ісус переніс абсолютну глухоту та немовство Бога – коли Отець відвернувся від Нього через наш гріх, і у відповідь на Його крик у неймовірних муках за наші гріхи: «Боже Мій, навіщо Ти Мене покинув?» була лише тиша. Ісус небагато говорив на хресті. Він став наче німим під вагою нашої кари, щоб наш язик не мовчав про Нього. Ісус помер за всіх нас, щоб усі наші гріхи були прощені. Ісус здійснив усе це, бо любить нас і хоче, щоб ми були прощені і мали спасіння. 

Любі брати і сестри, прощення гріхів має кожен, хто вірує в Ісуса. Адже Ісус не залишився у гробі! На третій день Він воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього був оголошений невинним, праведним і теж мав воскресіння і вічне життя разом з Ісусом Христом у Царстві Небеснім!  Ісус хоче, аби всі люди були відновлені до вічного життя! 

Ми народилися у гріхах. Ми були наче ті забуті скрипки на горищі, нікому не потрібні і приречені до повного руйнування. Але Ісус став для нас як Страдіварі для приреченої скрипки. Ісус нас відновив для життя вічного. Ісус став для нас і Лікарем, і Ліками, і Тим, Хто витерпів німоту хреста та глуху тишу кари за наш гріх. 

Це Він каже нині нашому серцю: «Еффата» — і ми чуємо Його голос, Його Слово любові та прощення. Його слово торкається наших вух. А уста наші торкаються Христових істинних тіла та крові у хлібові та вині Святої Вечері, аби в них і з ними причаститись Небесними Ліками – Христом і отримати прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Як нас Бог любить! Як Він до нас промовляє і як Він нас торкається! 

Любі брати і сестри, ми чуємо Бога! Але чи ми виразно про Нього говоримо? Так, багато українців говорять нині про війну і про політиків, особливо корумпованих політиків. Але пам’ятаймо, змінити людину може лише Бог. Він змінив нас. Його Слово змінило нас. Його Таїнство нас покріплює. 

Так само Бог може змінити і тих, з ким ми зустрічаємось у цьому світі. Може вони так само не чують Бога? І через це не знають Христа і Його любові, як їх знаємо ми? Говорімо виразно, любі брати і сестри. Виявляймо виразно гріх і ще більше виразно промовляймо про любов Божу, прощення і спасіння у Христі усім розкаяним грішникам. Хай і вони перестануть бути глухими немовами, а долучаються до гурту тих, кого зцілює Ісус Своїм Словом і Таїнством – до Його Церкви. І хай вони теж мають вічне життя. В Ім’я Христове. Амінь. 

Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров’ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь (Євр. 13:20, 21).

День Св. Пророка Йони

 Сьогодні ми згадуємо святого пророка Йону, одного з багатьох Старозаповітних пророків і дякуємо за   нього Богові. Йона, син Аміттая, народився в місці, яке розташоване приблизно за годину ходи від міста Назарету. Його пророцьке служіння зосереджувалося на проповідуванні покаяння у Ніневії, столиці поганської Ассирії (Йони 1:2).  Небажання Йони відповісти на Божий поклик і Боже наполягання на тому, щоб Його поклик було виконано, лежать в основі книги, яка носить ім'я Йони.  Хоча сам факт того, що риба проковтнула Йону і потім викинула його на берег - найбільш пам'ятна деталь його життя, йому відведено в книзі всього три вірші (Йони 1:17; 2:1, 10).  Упродовж цілої книги важливою темою є те, як Бог милосердно та зі співчуттям ставиться до грішників.  Триденна подорож Йони у череві рибини згадується Ісусом, як знак про Його смерть, поховання і воскресіння (Матвія 12:39-41).

Молитва на День Св. Пророка Йони:

Господи Боже, Отче Небесний!  Через пророка Йону Ти продовжив пророцький взірецьнавчання Твого люду про правдиву віру та виявляв через чуда Твою присутність у створенні, аби зцілити його руїну.  Подай, аби Церква Твоя могла бачити в Сині Твоєму Пророка останніх часів, вчення та чуда Якого тривають у Твоїй Церкві через цілющі ліки Слова і Таїнств; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Матвія, Апостола та Євангеліста

 Сьогодні ми згадуємо Св. Матвія Апостола і Євангеліста та дякуємо за нього Господу. Св. Матвій, відомий також, як Левій, ідентифікує себе як колишнього митника, який, отже вважався за нечистого, публічного грішника, вигнанця із єврейського суспільства. Втім, саме його Господь Ісус покликав від роботи й багатства, аби він став Його учнем (Матвія 9:9-13).  Матвій не лише став учнем Господа, але й був покликаний і посланий, як один з дванадцяти Господніх апостолів (Матвія 10:2-4).  З часом він став євангелістом і його, натхненний Богом, запис Євангелія, поставив його на перше місце серед книг Нового Заповіту. Серед чотирьох Євангелій, саме Матвій зображує Христа особливим чином, як нового та більшого Мойсея, Який благодатно виконує Закон і Пророків (Матвія 5:17) та установлює Новий Заповіт спасіння у Своїй крові (Матвія 26:27-28).  Євангеліє від Св. Матвія також добре знають і люблять за те, як він описує відвідини волхвів зі Сходу (Матвія 2:1-12); за Нагірну проповідь, що включає Блаженства та Отче наш (Матвія 5-7) і за запровадження Святого Хрищення та найвиразніше об’явлення Святої Трійці (Матвія 28:16-20).  Передання не має певності про останнє поле праці Св. Матвія, як і немає чітких відомостей про те, чи помер він від старості, а чи мученицькою смертю. Тож, святкуючи цей день, ми дякуємо Богові за те, що Він могутнім чином керував Своєю Церквою і захищав її через Св. Матвія, який був покликаний і посланий Христом, аби служити вівцям Його пасовиська Святим Євангелієм.

Молитва на День Св. Матвія, Апостола та Євангеліста:     

     Сину Божий!  Благословенний Спасителю Ісусе Христе!  Ти покликав Матвія, митника, аби він був апостолом і євангелістом. Подай, аби через його вірне та натхненне свідчення, ми також могли йти за Тобою, полишаючи усякі пожадливі бажання і любов до багатств; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

 Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Курта Маркворта, пастиря, сповідника і учителя Церкви

 Сьогодні ми згадуємо Превелебного доктора і професора Курта Маркворта, великого святого і учителя Християнської Церкви, пастиря і сповідника і дякуємо за нього Господу.  Професор Маркворт був тим богословом, який значною мірою і безпосередньо вплинув на відродження і становлення Української Лютеранської Церкви, як через свої поради, книги так і через лекції та семінари, які він проводив в Україні.

           Курт Маркворт народився 20 червня 1934 року в Таллінні (Естонія) і незабаром через Таїнство Хрищення став громадянином Царства Небесного. Зазнаючи чимало переслідувань і втеч від радянського режиму через близькість до царської родини,  сім’я Курта Маркворта  спершу опинилася на півночі Західної Німеччини, а потім в Сполучених Штатах Америки, де 1952 року Курт став причасником Лютеранської Церкви в Наєку, Нью  Йорк.  Освіту Курт Маркворт здобув у Колегіальному Інституті "Конкордія" в Бронксвіллі (Нью Йорк), Семінарії "Конкордія" в Сен-Луїсі (штат Міссурі) та Університеті Західного Онтаріо (Канада).
     

     Пастирське служіння Курта Маркворта розпочалося з Церкви Святої Трійці в Везерфорді (штат Техас) і продовжилося в лютеранських парафіях Австралії (Квінзленд).  Там пастир Маркворт служив у Раді Коледжу "Конкордія" в Тувумбі. Від 1975 року аж до часу завершення земного життя святий Курт Маркворт служив професором Богословської Семінарії "Конкордія" спочатку в Спрінгфілді, а потім у Форт Вейні (штат Індіана).  Професор Маркворт став уславленим і дуже популярним професором, письменником, апологетом і промовцем.  

    

     Святий Курт Маркворт з любов’ю ставився до України. Саме з України (м. Таганрог), як це любив повторювати професор, мала походження його мати. Доктор Маркворт похвально згадував Преамбулу до Конституції України, в якій згадується Бог і відповідальність перед Ним, і говорив, що наша країна у такому ставленні до Бога – унікальна і несе приклад позитивний цілому світові. 

     Непохитна віра в Господа, чинна любов’ю – такі характеристики можна дати цьому учителеві Церкви, енциклопедичні знання і богословський геній якого яскраво проявилися, як у його лекціях, семінарах, так і в книгах, і в практичному житті. Простота і водночас аристократичність, надзвичайно гармонійне поєднання серйозності та гумору у викладанні, у працях і спілкуванні робили доктора Маркворта улюбленим професором студентів богослов’я на багатьох континентах.     

     Глибоке знання Писання, відданість Лютеранським Віросповіданням, пошана до Отців Церкви, любов до літургії Церкви і зокрема до літургії Івана Золотоустого, якою користується наша Церква, що їх мав і практикував отець Курт, служать підбадьоренням для кожного богослова і будь-якого християнина, який любить свою Церкву і цінує її спадщину з багатьох тисячоліть. Професор Маркворт любив усю Церкву Христову і однаково прагнув добра всім християнам, самовіддано працюючи над тим, аби «могуче росло та зміцнялося Божеє Слово» (Дії 19:20) по всьому світові. Зараз він перебуває із Господом, у небесній домівці.  Українські лютерани мають можливість читати українською мовою його одну з його найбільш відомих праць "Церква та її спільнота, служіння і управління", а також ознайомлюватись із різними частинами його творів на цьому блозі.

Молитва на День Св. Курта Маркворта, пастиря, сповідника і учителя Церкви:

     Господи Боже, Отче Небесний! Через вчення і приклад життя професора Маркворта, Ти готуєш нас до приходу Твого Сина, аби Він забрав Свою Наречену, Церкву Твою, щоб з усіма викупленими ми могли в кінці увійти на Його вічний весільний банкет. Прийми нашу подяку за життя цього святого і подай нам щедрою міркою дар Духа Твого Святого, аби ми повторювали його приклад; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Християни борються проти диявольського діла та вчення лише Словом

    Голота вривається і намагається у запеклий спосіб встановити таку свободу своїми кулаками, не пам’ятаючи про те, що вони повинні проявляти віру та любов. Вони залишаються так само переповнені жадібністю, ненавистю, нечистістю, гнівом, присяганням і прокльонами, як і раніше. Скажу рішуче: я не визнаю таких людей учнями Христа. Християни борються проти диявольських діл і вчень лише Словом. Спочатку вони виривають серця і сумління з його[1] пазурів; тоді все інше владнається саме собою.

Мартін Лютер

---

[1] Диявола.

Ми - сторожі своїх братів

      Однією з дивовижних речей у реакції Ездри[1] є сила його сорому та скорботи. Він почувається засоромленим та стидається через гріхи свого народу, хоча сам не був винен у гріху змішаних шлюбів. У наші дні, коли багато-хто відчуває мало відповідальності навіть за власні гріхи, нам здається дивним, що хтось може відчувати таку особисту провину та біль через гріхи інших людей. Поширенішою реакцією могло б бути почуття зверхнього самовдоволення, подібне до реакції фарисея, який дякував Богові за те, що він не такий грішний, як митник (Луки 18:9-14). Сучасні політичні лідери рідко почуваються змушеними йти у відставку через провини своїх підлеглих, як це бувало колись. Вони радше схильні перекладати провину за свої власні провини на підлеглих і жертвувати ними, щоб урятувати себе.

Почуття відповідальності Ездри за гріхи інших може здатися нам дивним. Проте це була правильна реакція. Це стає зрозумілим, якщо згадати, що Божий народ – це організм, який діє подібно до людського тіла. «Бо як тіло одне, але має членів багато.... І ви – тіло Христове, а зосібна – ви члени!» (1 Коринтян 12:12, 27). Коли у вас болить голова або шлунок, усе ваше тіло може стати настільки непрацездатним, що ви не зможете виконувати свою щоденну роботу. Отрута, що потрапляє в тіло через рану на нозі, може вбити все тіло. Так само, коли частина ізраїльського народу зневажила Божий Закон, увесь народ зазнав руйнівних наслідків цього гріха, а саме – неволі у язичницьких народів. Сьогодні так само, коли член Христового тіла, Церкви, впадає в тяжкий гріх,  може постраждати праця всієї Церкви. Коли на нерозкаяний гріх заплющують очі, отрута може поширитися на інші члени тіла.

Подібно до Ездри, коли брати-християни впадають у гріх ми повинні відчувати не самовдоволення, а скорботу. Подібно до Ездри та до Мойсея під час гріха з золотим телям (Вихід 32), ми повинні заступатися за наших братів-християн перед престолом благодаті, молячись, щоб Бог дарував їм покаяння. Ми також повинні молитися за свій народ, щоб сповзання у моральну байдужість та егоцентризм було зупинене чіткими словами Божого Закону. Якщо люди в країні живуть у зухвалому нехтуванні Божим Законом, ціну за це зрештою заплатить увесь народ. Це не буде провиною лише якихось інших людей «там, десь далеко». Цю провину розділимо з ними й ми.

Ми справді є сторожами братів своїх. Ми причетні та відповідальні. Заступництво за інших перед Богом милосердя – це один із найважливіших способів виконання нашого християнського обов’язку. Нам потрібне щире співчуття та турбота щодо гріхів інших, щоб ми ніколи не заплющували очі через самовдоволення чи байдужість. Натомість ми будемо молитися за них і  викривати їх Божим Словом.

Джон Бруґ

---

[1] Книга Ездри 9, 10

День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика

 Сьогодні ми згадуємо Св. Кіпріана Карфагенського і дякуємо за нього Господу.  Св. Кіпріан (прибл. 200-258 р. по Р. Х.) був славетним єпископом північно-африканського міста Карфаген приблизно 248 року по Різдві Христовім. Під час переслідувань римського імператора Деція, Кіпріан із Карфагену втік, але через два роки повернувся.  Він був змушений брати участь у розв'язанні проблеми тих християн, які відпали від віри під час переслідувань, а тепер хотіли повернутися в Церкву.  Було ухвалено рішення, що цих християн, що були відпали, можна відновлювати, але їхнє відновлення може відбуватися лише після періоду покути, яка продемонструє їхню вірність Христові. Під час переслідувань у час імператора Валер'яна, Кіпріан спочатку переховувався, а потім здався владі. 258 року по Різдві Христовім йому за віру в Христа відтяли голову.

Молитва на День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика:

 Всемогутній Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Кіпріанові, відвагу сповідувати Ім'я нашого Спасителя, Ісуса Христа, перед правителями цього світу і Ти дав йому мужність померти за проголошувану ним віру. Подай нам сили, аби ми завжди готові були звістити причину надії нашої і радісно постраждати заради нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. 
Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Віра веде боротьбу проти тиранів

     Віра повинна боротися проти тиранів, міцно триматися Євангелія всупереч їхнім постановам і викинути такий старий непотрібний посуд[1] на смітник. А любов повинна приймати та щадити… слабкі й прості сумління, і трудитися над тим, щоб зробити з них нові посудини.

Мартін Лютер

---

[1] Постанови, що суперечать Божому Слову.

Свято перемоги християнства (Хреста Господнього)

  Сьогодні в нас - одне із найперших свят, яке Церква почала святкувати щорічно і робить це далі. Свято перемоги християнства або ж День Воздвиження Хреста Господнього традиційно служить нагадуванням про віднайдення 14 вересня 320 року хреста, на якому був розп'ятий Ісус. Цей хрест було віднайдено Оленою, матір'ю римського Імператора Костянтина Великого.  У зв'язку із освяченням базиліки на місці розп'яття Ісуса і Його воскресіння, Костянтин 335 року видав наказ про святкування цього дня.  Благочестива християнка Олена допомогла визначити і провести дослідження  багатьох Біблійних місць, пов'язаних із життям, служінням, смертю і воскресінням Ісуса. День Воздвиження Хреста Господнього залишився популярним і в східному , і в західному християнстві.  Чимало лютеранських парафій називаються парафіями Святого Хреста. 

Молитва на Свято перемоги християнства:

Милосердний Боже!  Твій Син, Ісус Христос, був піднесений на хреста, аби понести гріх світу і притягнути до Себе всіх людей. Подай, аби ми, що славимо Його смерть задля нашого викуплення, могли вірно прислухатися до Його поклику нести хрест і йти за Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Яким є виправдання у богослов'ї зрілого Лютера

 Має бути чітко зрозуміло, що для зрілого богослов’я Лютера, відображеного у Віросповіданнях Церкви, виправдання є суто судовим, оскільки воно тотожне прощенню або виправдувальному вироку. 

Курт Маркварт

Від чого залежить вплив Церкви на світ

     Церква може бути скільки завгодно цінною для виховання людського роду. Вона може виконувати багато практичних завдань на службі своїй культурі. Але вона не може на цьому засновувати свої претензії на істину.  Фундамент істини необхідно шукати, йдучи зовсім іншим шляхом. Саме це ми й критикуємо в сучасній... концепції Церкви, а не її наголос на значенні Церкви для життя. Ми теж знаємо, що християнство – це справа життя, що його найбільші сили та найглибша суть розкриваються в життєвій праці, у боротьбі світу. Ми теж чуємо: «Роби це, і будеш жити» – слова,  з якими Ісус звернувся до законника, що застряг у своїх теоріях (Луки 10:28). Але питання полягає не лише в тому, що ми покликані діяти у світі, а скоріше в тому, як ми маємо діяти. Безумовно, Церква та окремий християнин покликані служити людству. Але не всяка людська дія є християнською, навіть якщо вона випливає з найблагородніших мотивів суто людської етики. Євангеліє прагне бути не лише імпульсом до дії, воно також хоче наповнити наше діяння величним змістом. І це в той час, як воно встановлює вічні норми, які, на противагу відносній цінності суто людської етики, претендують на абсолютну силу. Це та точка, в якій етика та догматика нерозривно пов’язані між собою. Це точка, де програма служіння Церкви зустрічається з її сповіданням віри. У цей момент стає зрозумілим, що вплив Церкви на світ залежить від її володіння вічною, абсолютною істиною.

Герман Зассе

До віри не змусиш

 Ніхто не повинен і не може змушувати будь-кого вірувати; можна лише дозволити, аби Євангеліє вільно залучало тих, кого воно залучає.

  Мартін Лютер

День Свв. Захарія і Єлисавети

 Cьогодні ми згадуємо святих Захарія і Єлисавету та дякуємо за них Богові. Захарій і Єлисавета були "праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні" (Луки 1:6). Захарія, священика у єрусалимському храмі, привітав ангел Гавриїл, який оголосив про те, що в Захарія і Єлисавети народиться син. Спочатку Захарій не повірив оголошенню ангела, через свій і Єлисаветин літній вік. За таке невірство Захарія було покарано німотою. Народивши сина, Єлисавета назвала його Іваном. Захарій підтвердив вибір дружини, і його здатність говорити було відновлено. У відповідь він заспівав "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів..." - гімн - величний підсумок Божих обітниць у Старому Заповіті та передбачення діла Івана, як Предтечі Христа (Луки 1:68-79). Захарій і Єлисавета згадуються, як приклади вірності та побожності.

 Молитва на День Свв. Захарія і Єлисавети: 

Боже! Лише Ти тчеш усіх немовлят в утробі. Ти обрав слуг старих і бездітних, аби вони зачали та виховали Предтечу Христа і таким чином Ти знову виявив Свою силу в слабкості. Подай нам, аби ми, такі ж слабі й немічні, як Захарій і Єлисавета, мали нагоду любити Тебе і служити Тобі відповідно до Твоєї доброї і благодатної волі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

 Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Мойсея

    Сьогодні ми згадуємо Св. Пророка Мойсея і дякуємо за нього Господу.  Мойсей народився у Єгипті через декілька поколінь по тому, як Йосип перевіз туди свого батька Якова та своїх братів, які таким чином врятувалися від голоду в ханаанському краї.  Згодом нащадки Якова були уярмлені єгиптянами. Єгиптяни також віддали наказ убивати всіх новонароджених єврейських хлопчиків.  Коли народився Мойсей, його мати поклала його в кошик, а кошик в очерет біля Нілу, де його знайшла дочка фараона і виховала Мойсея, як свого сина, найнявши рідну матір Мойсея на годувальницю (Вихід 2:1-10). У віці сорока років Мойсей, захищаючи єврея, убив єгипетського наглядача і втік у мідіянський край, де знайшов притулок і впродовж сорока років працював пастухом.  Звідти Господь покликав його повернутися до Єгипту і сказати фараонові: «Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!» (Вихід 5:1).  Вкінці, після десяти кар Господніх, фараон поступився і, після того, як ізраїльтяни відсвяткували першу Пасху, Мойсей вивів їх із Єгипту.  У водах Червоного моря було знищено єгипетську армію, а ізраїльтяни перейшли море по сухому дні (Вихід 12-15).  Біля гори Сінай їм було дано Закон і там було збудовано скинію (Вихід 19-40).  Але через непослух, вони мали блукати в пустині упродовж сорока років. Самому Мойсеєві не було дозволено увійти в Обіцяний Край, хоча Бог дозволив йому той край побачити (Повторення Закону 34).  У Новому Заповіті Мойсей згадується як законодавець і пророк, чуда і пророцтва якого свідчили про грядущого Месію-Христа.  Перші п’ять книг Біблії написані ним. 

                Молитва на День Св. Пророка Мойсея:

    Господи Боже, Отче Небесний, через пророка Мойсея, Ти розпочав пророцький взірець навчання Твого народу в правдивій вірі і, через чуда, Ти виявив Свою присутність у творінні, щоб зцілити його від руйнування. Подай, аби Твоя Церква могла бачити у Твоєму Сині, нашому Господі, Ісусі Христі, завершального Пророка останніх часів, вчення і чуда Якого, тривають у Твоїй Церкві через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви