Не давати місця зажерливості

   Між собою купці мають загальне правило, яке є їхньою головною заповіддю та основою всіх їхніх шахрайських витівок; воно звучить так: «Я можу продавати свій товар так дорого, як тільки зможу». Вони вважають це своїм правом. Так дається місце зажерливості, і відчиняються всі вікна та двері до пекла. Що ж іще це означає, як не таке: «Мені байдуже до мого ближнього; аби лише я мав свій зиск і вдовольнив свою жадібність, яке мені діло до того, чи завдасть це моєму ближньому шкоди одразу в десятьох речах?». Ось бачите, як безсоромно ця заповідь іде всупереч не лише християнській любові, а й природному праву. То як же тоді в торгівлі може бути щось добре? Як вона може бути безгрішною, коли така несправедливість є головною заповіддю і правилом усієї справи? На такій основі торгівля є нічим іншим, як грабунком і крадіжкою чужого майна…

(Купець) зважає не на вартість товару і не на те, на що заслужили його власні зусилля та ризик, а лише на нужду й потребу іншої людини. Він помічає цю потребу не для того, щоб її полегшити, а щоб використати її для власної вигоди, підвищуючи ціну на свій товар, яку він би не підняв, якби не нужда ближнього. Тож через його зажерливість ціна на товар мусить зростати настільки, наскільки дозволяє більша нужда іншої людини, так що потреба ближнього стає ніби мірилом цінності та вартості товару. Скажіть мені, хіба це не по-нехристиянськи й не по-нелюдськи? Хіба це не те саме, що продати біднякові його власну нужду в тій самій угоді? Коли він змушений купувати товар за вищою ціною через свою потребу, це все одно, що купувати власну нужду; адже йому продають не просто товар як він є, а товар разом із тим фактом, що він мусить його мати. Зауважте, що ця та подібні мерзоти є неминучим наслідком правила «я можу продавати свій товар так дорого, як тільки зможу».

Правило має бути не «Я можу продавати свій товар так дорого, як тільки зможу чи захочу», а «Я можу продавати свій товар так дорого, як мені належить, або як є правильно і справедливо»…

Тоді ви поставите питання: «Наскільки дорого я можу продавати? Як мені визначити, що є справедливим і правильним, щоб не наживатися на ближньому і не брати з нього зайвого?». Відповідь: це те, що ніколи не вдасться врегулювати ані письмом, ані словом; і ніхто ніколи не брався встановлювати вартість кожного товару та відповідно підвищувати чи знижувати ціни. Причина ось у чому: товари не всі однакові; один везуть із більшої відстані, ніж інший, а один вимагає більших витрат, ніж інший. Отже, у цьому відношенні все є і мусить залишатися невизначеним, і тут не можна зробити жодного сталого визначення, так само як не можна призначити якесь одне місто місцем, звідки мають привозитися всі товари, або встановити для них певну собівартість. Може статися так, що ті самі товари, привезені з того самого міста тією самою дорогою, одного року коштуватимуть значно дорожче, ніж попереднього, бо погода чи дорога можуть бути гіршими, або станеться щось інше, що збільшить витрати в один час порівняно з іншим. Тож справедливо і правильно, щоб купець брав такий прибуток зі своїх товарів, який відшкодує йому їхню вартість і винагородить за його клопіт, працю та ризик. Навіть наймит на полі мусить мати їжу та плату за свою працю. Хто може служити чи працювати задарма? Євангеліє каже: «Вартий робітник своєї заплати» (Луки 10:7).

Мартін Лютер,

День Реформації

 31 жовтня 1517 року монах-августинець прибив 95 тез-закликів до богословської дискусії на двері Замкової Церкви у Віттенберзі, в Німеччині. Доктор Мартін Лютер сподівався, що його тези викличуть академічні дебати про покаяння, продаж індульгенцій та інші справи всередині Римо-Католицької Церкви, які суперечили Писанню. Втім, Рим кінець-кінцем відлучив Лютера, засудивши його як єретика. А Лютерові реформи, які зосереджувалися на вченні про те, що віруючий виправдовується самою благодаттю через віру в Ісуса Христа, викликали релігійні реформи та повернення Церкви до Слова Божого не лише в німецьких землях, але й в багатьох європейських країнах.  З Днем Реформації!

                                 Молитва на День Реформації:
     Всемогутній і благодатний Господи! Сьогодні ми дякуємо Тобі за Твого слугу Мартіна Лютера і за Лютеранську Реформацію, через яку Ти відновив проповідь чистого Євангелія і євангельське життя у Твоїй Церкві. Виливай Твого Духа Святого на Твій вірний люд. Тримай нас непохитними у Твоїй благодаті та правді, захищай нас і визволяй нас у часи спокуси і даруй Церкві Твоїй спасенного миру; через  Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея

 Сьогодні ми згадуємо двох Апостолів: Симона та Юду і дякуємо за них Господу.  У списках Дванадцятьох Апостолів (Матвія 10:2-4; Марка 3:16-19; Луки 6:14-16; Дії 1:13) десяте та одинадцяте місця зайняті Симоном Зилотом (або ж Кананітом) та Юдою (не Ісакаріотом, а Яковим), який ще відомий як Тадей. Відповідно до стародавнього християнського передання, Симон та Юда здійснили місіонерську подорож до Персії, де й стали мучениками.  Цілком імовірно, що саме через цю причину, цих двох апостолів ми вшановуємо в один і той самий день.  В Новому Заповіті Симон поза списками Дванадцятьох Апостолів не згадується.  Таким чином його згадують і вшановують заради його служіння, і саме так стоїть він перед нами - у вічності, як і в житті та служінні на землі - в Ім'я та на місці Христа Ісуса, нашого Господа.  Ми дякуємо Богові за те, що Він покликав і послав Симона, разом із Юдою та всіма Апостолами, проповідувати Святе Євангеліє і навчати йому, проголошувати покаяння і прощення та христити в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (Івана 4:1-2; Матвія 10; 28:16-20;  Луки 24:46-49).

     Юда з'являється в Євангелії від Івана (14:22) у ніч, коли був виданий наш Господь і на початку Його страстей, запитуючи в Ісуса, як то Він об'явиться учням, а не світові.  Відповідь, яку Ісус дає на це запитання є дуже доречним наголосом для сьогоднішнього свята: "Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього" (Iвана 14:23).  Звісно, і Юда, і Симон, своїм прикладом життя і смерті та їхньою вірою в Ісуса та в Його Слово засвідчили про їхню любов до Спасителя.  Їхнім прикладом ми не лише зміцнюємося в нашій християнській вірі, але й понад усе, нас підбадьорює вірність нашого Господа, Який виконує дану їм обітницю про те, що Він дасть їм оселю на небесах.  Там вони живуть з Ним повіки, там одного дня побачимо їх і ми.

Молитва на День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея:

Всемогутній Боже!  Ти обрав слуг Твоїх, Симона та Юду, аби вони були пораховані серед славетного товариства Апостолів. Як їм Ти подав вірності та ревності у місії Твоїй, так і нам подай палкої відданості, аби ми пізнали любов і милосердя нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Нестора Літописця

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Нестора Літописця (прибл. 1056 - 1114 р. р. по Р. Х.), нашого земляка і автора славетної Повісті Врем'яних Літ, в якій Св. Нестор, розглядаючи історію нашої країни, звеличує, зокрема, християнську віру та її вплив на становлення нашої цивілізації. Саме завдяки Св. Нестору Літописцю і його творові, українство святкує День української писемності та мови, за яку ми також сьогодні дякуємо Господу і просимо в Нього, аби ми, подібно до Св. Нестора Літописця, користувалися нашою рідною мовою для збудування і для поширення Євангелія Христового в Україні.  Зі святом!

           Молитва на День Св. Нестора Літописця:

     Всемогутній Боже!  Ти підняв з-посеред нашого народу Свого слугу, Св. Нестора Літописця, аби він через свою працю звеличував і прославляв Твоє діло в нашому краю. Подай і нам такої любові до рідного народу, щоб і наша праця звеличувала Твоє діло в Україні; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів

      Сьогодні ми згадуємо Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів і дякуємо за них Господу. Філіп Ніколаі (1556-1608 р. р.) служив пастирем у Німеччині під час Великої Чуми, яка за півроку відібрала життя тисячі трьохсот його парафіян. Окрім героїчного служіння упродовж лихоліття він написав тексти гімнів "Проснись, проснись, бо ніч минає" і "Зоря досвітня, світла і ясна" відомі зокрема, як цар і цариця лютеранських хоралів.

     Йоганн Геерманн (1585-1647 р. р.) теж був німецьким пастирем. Він мав погане здоров'я і ще страждав від бід, викликаних Тридцятилітньою війною (1618-1648). Тексти його гімнів відомі своєю ніжністю і глибиною почуттів.

      Пауль Ґергард (1607-1676 р. р.) був ще одним німецьким пастирем, який пережив жахіття Тридцятилітньої війни. На 1668 рік він утратив пастирську посаду в Берліні через відмову зрікатися лютеранських переконань і пережив смерть своїх п'яти дітей і дружини. Проте він зумів написати 133 гімни, усі з яких відображають його непохитну віру. Поряд із Мартіном Лютером його вважають за одного з найкращих авторів лютеранських гімнів.  (Зображення – Йоганн Геерманн).

Молитва на День Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів:

Всемогутній Боже, Апостол Павло навчав нас славити Тебе псалмами і гімнами. і духовними піснями. Цього дня ми дякуємо Тобі за тих, що дали Церкві Твоїй великі гімни, особливо за слуг Твоїх: Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда. Просимо - благослови, аби Церкві Твоїй ніколи не бракувало авторів гімнів, які через свої слова і музику віддають Тобі хвалу. Наповнюй нас бажанням славити Тебе і дякувати Тобі за Твою велику доброту; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

       Зі Скарбниці щоденної молитви

Ісус Христос народився євреєм

    Я наведу з Писання причини, які спонукають мене вірити, що Христос був євреєм, народженим від Діви, аби я міг, можливо, також навернути деяких євреїв до християнської віри. Наші дурні — папи, єпископи, софісти і ченці (ці тупі осли) — досі так поводилися з євреями, що кожен, хто бажав бути добрим християнином, мав би майже стати євреєм. Якби я був євреєм і бачив, як такі бовдури та телепні керують і навчають християнської віри, я б швидше став свинею, ніж християнином.

Вони поводилися з євреями як із собаками, а не як із людьми; вони мало що робили, окрім як висміювали їх і відбирали їхнє майно. Коли вони христять їх, вони не показують їм нічого з християнського вчення чи життя, а лише підпорядковують їх папству та чернецтву. Коли ж євреї бачать, що юдейство має таку сильну підтримку в Писанні, а християнство стало порожнім лепетом без опори на Писання, як вони взагалі можуть заспокоїтися і стати справжніми добрими християнами? Я сам чув від побожних охрищених євреїв, що якби вони у наші дні не почули Євангеліє, то залишалися б юдеями під маскою християнства до кінця своїх днів. Бо вони визнають, що ніколи нічого не чули про Христа від тих, хто їх хрестив і навчав.

Я сподіваюся, що якщо поводитися з євреями доброзичливо і ретельно навчати їх на основі Святого Письма, багато з них стануть справжніми християнами і знову повернуться до віри своїх батьків, пророків і патріархів. Але вони лише сильніше злякаються і відсахнуться, якщо їхнє юдейство буде настільки цілковито відкинуте, що нічого не залишиться, і до них ставитимуться лише із зарозумілістю та зневагою. Якби апостоли, які також були євреями, поводилися з нами, язичниками, так, як ми, язичники, поводимося з євреями, серед язичників ніколи не було б жодного християнина. Оскільки вони поводилися з нами, язичниками, по-братерськи, ми, своєю чергою, повинні ставитися до євреїв по-братерськи, щоб ми могли навернути деяких із них. Адже навіть ми самі ще не всі пройшли довгий шлях, не кажучи вже про те, що досягли мети.

Коли ми схильні хвалитися своїм становищем, ми повинні пам'ятати, що ми всього лише язичники, тоді як євреї походять від роду Христового. Ми – чужинці та родичі через шлюб; вони – кровні родичі, двоюрідні брати та рідні брати нашого Господа. Тому, якщо й хвалитися плоттю та кров'ю, то євреї насправді ближчі до Христа, ніж ми, як каже святий Павло в Посланні до Римлян 9 (:5). Бог також продемонстрував це Своїми діями, бо жодному народу серед язичників Він не дарував такої високої честі, як євреям. Бо з-поміж язичників не постало ні патріархів, ні апостолів, ні пророків, та й справжніх християн також дуже мало. І хоча Євангеліє було проголошено всьому світу, все таки Святе Письмо, тобто Закон і Пророків, Він не довірив жодному народу, окрім євреїв, як каже Павло в Посланні до Римлян 3 (:2) та в Псалмі 147 (:19-20): «Він звіщає слово Своє Якову, устави Свої та суди Свої Ізраїлеві. Не вчинив Він так жодному іншому людові, і судів Його не знають вони».

Відповідно, я прошу моїх дорогих папістів: якщо вони втомляться називати мене єретиком, скористатися нагодою і назвати мене євреєм. 

Мартін Лютер

День Св. Якова Єрусалимського, брата Ісусового і мученика

 Сьогодні ми згадуємо Св. Якова Єрусалимського і дякуємо за нього Господу. Він, імовірно, був сином сестри Йосипа або Марії, яка овдовівши, перейшла до них жити. Разом із іншими родичами нашого Господа (окрім Його матері), Яків не увірував в Ісуса аж до Його воскресіння (Івана 7:3-5; 1 Коринтян 15:7).  Ставши християнином, Яків став провідником найпершої християнської спільноти. Св. Якова було визнано єпископом Церкви в Єрусалимі одразу по тому, як Св. Петро Єрусалим покинув (Дії 12:17; 15:12 і далі).

     Відповідно до історика Йосифа, Якова було замучено 62 року по Р. Х. - саддукеї його вкаменували. Яків написав одне з послань Нового Заповіту, яке носить його ім'я.  В цьому посланні він настановляє читачів , аби вони залишалися непохитними в одній істинній вірі, навіть перед обличчям страждань і спокус, і жити вірою в Ісуса Христа. Яків дуже чітко зазначає, що така віра - жива та діяльна, вона не перестає чинити добро, сповідувати Євангеліє словами і вчинками під хрестом Ісуса.

Молитва на День Св. Якова Єрусалимського, брата Ісусового і мученика:

Отче Небесний! Ти - Пастир Свого народу! Ти підняв Якова Праведного, брата нашого Господа, аби він був провідником Твоєї Церкви. Подай нам, аби й ми повторювали його приклад молитви та примирення і покріпялись свідченням його смерті; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Одне тіло: проповідь на 20-у неділю по П'ятидесятниці

                                                      ОДНЕ ТІЛО

                 (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       І сказав Господь Бог: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього». І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому. І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була. І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. І промовив Адам: «Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом». І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились. (Буття 2:18-25). 

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23). 

Любі брати і сестри, уявіть собі дитину, яка намагається скласти складну мозаїку чи пазл у кімнаті. Вона бачить окремі фрагменти, відчуває їхні нерівні краї, намагається з'єднати їх силою, але картинка не збігається. Дитина відчуває брак чогось суттєвого, але сама не може створити відсутню деталь. Аж раптом в кімнату заходить батько і питає в дитини: «Ну як в тебе, вийшло? Бачу, що ти засмучений». Дитина щиро каже батькові, що не вистачає чогось дуже важливого і навіть найважливішої частинки і без неї вона ніколи не буде щасливою. Батько вкладає дитину поспати, а вранці, щойно дитина просинається – та завітна частинка мозаїки вже в неї в руках. Все склалося! Все чудово! 

Щось подібне було з нашим праотцем Адамом одразу після його створення. Він був сам-один у цілісінькому світі. Так світ був наповнений вже рослинами і тваринами. Світ був чудовий, світлий і щасливий. У світі не було ні гріха, ані смерті. Життя було для всіх і назавжди. Проте Адам був самотній. І Господь, Який сказав: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім» дуже добре знав, що Адамової самотності не заповнить ніщо з цілого рослинного чи тваринного світу. 

Бог знав, що Адам буде мати гармонію і повноту щастя лише з поміччю, подібною до нього. Не ідентичною, а подібною. Аби Адам міг цінувати свою поміч, він мав оглянути все з уже створеного світу. І Адам за ту справу взявся. Нагадаю, що Адам тоді ще був святий і досконалий. І дивився на світ у досконалому розумі та святості. 

Бог приводив до Адама всю польову звірину і все небесне птаство. Це не означає, що Бог ловив тварин. Пам’ятаймо, що страх у тварин перед людьми з’явився лише після гріхопадіння наших прабатьків. Бог же – Творець усього. І все створене Ним було добре і досконале. Гріха і смерті не було. 

Тож Господь привів увесь тваринний світ окрім морського до Адама і наш праотець усе оглянув і кожній тварині, кожному птахові дав свою окрему назву. Ми не знаємо скільки видів різних тварин тоді жили. У наш час деякі тварини вимирають, зникають з нашого світу назавжди. Тож, напевно їх тоді було набагато більше ніж нині. Однак Адам дав назви всім їм і всіх їх, звісно пам’ятав. Адже розумі і пам’ять нашого праотця теж були досконалими. 

«Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була», – чуємо ми слова про світанок історії людського роду. І Господь вкладає людину, вінець Свого творива, створеного на образі подобу Божу спати – «І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він». 

Адам засинає. Він спить. Він повністю безпорадний і нічого не робить сам – діє Бог. Він Сам і Анестезіолог, і  Дизайнер, і Біолог, і  Майстер, і Психолог. Він – Творець. Він був створив Адама з пороху земного.  Але тут Він бере вже не порох земний, а саму біологічну суть Адама – його ребро – і творить з нього жінку. 

Коли Адам розплющує очі, Бог Сам підводить її до нього. Це не був вибір Адама за каталогом, це був абсолютний, чистий Божий дар. І Адам вибухає першою в історії людства піснею радості: «Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка».  Пазл склався, мозаїка – вивершена, але не тому, що людина була розумною, а тому, що Творець після сну пробудив Адама і Своєю рукою з'єднав деталі. 

Адам далі проголошує про створення сім’ї і проголошує той принцип, який тепер триватиме відповідно до Божого задуму назавжди: «Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом». 

Любі брати і сестри, після гріхопадіння, і Адам, і Єва стали соромитись свого тіла і ховатися від Бога. Після гріхопадіння диявол, світ і гріх, що відтепер живе у людській плоті аж до смерті, руйнує і намагається з усіх сил спотворити задум Божий і зруйнувати сім’ю та викривити саму ідею шлюбу. 

І треба сказати, що успіхи світу і диявола в Україні – значні. Якщо ще століття з лишком тому розлучення було радше скандалом, то нині мінімум 70, а то й цілих 90 відсотків українських сімей розвалюються. Десь причиною стає вже реальний фізичний перелюб, а десь лишень його початки в банальній фразі, якою покривається основний гріх – «не зійшлись характерами». 

Що означає це «не зійшлись характерами?» Часто, на жаль, це означає просте заперечення відмінностей між чоловіком і жінкою. Півтора століття тому для світу було нормально дивитись на чоловіка і жінку, як на подібних, але не ідентичних. Чоловік – сильніший фізично, жінка – фізично слабша. Чоловік створений для важчої фізичної праці, жінка – для легшої. Чоловік створений бути батьком дітей і головою сім’ї, жінка створена, щоб бути матір’ю і помічницею свого чоловіка. 

Тілобудова чоловіка і жінки – різна. Завдання у народженні дітей – різні. Психологія чоловіків і жінок – теж зовсім різні. Врешті-решт різний навіть їхній гормональний склад. І коли світ намагається все звести до голови, до того, хто ким себе відчуває, а не є, то годі чекати на здорову і міцну сім’ю, на логічну та відповідальну поведінку, і навіть на мир і добробут. Коли порушуєш будь-яку Божу Заповідь, то очікуй поганих наслідків. 

А коли порушуєш Божі принципи, то очікуй катастрофи, а якщо ці принципи порушуються і в суспільстві, то чекай на суспільні катаклізми і руїни. Бог створив нас чоловіками і жінками. Бог має для нас Свій задум. У світі, створеному Богом, діють установлені Ним закони і принципи. Якщо ми розуміємо і цінуємо наприклад закони фізики, то чому ми з такою впертістю відмовляємось розуміти набагато комплексніші закони, які стосуються перетину маси наук, а саме – людської природи, природи чоловіка і жінки? 

Нам, як мешканцям нашого краю, громадянам України є так багато в чому каятись і знаходити прощення за гріх ведення війни проти основної Божої одиниці для людства у цьому світі – проти сім’ї і проти родини. А покаяння означає розворот від гріха на 180 градусів і нове життя у пізнанні Божого задуму для людства і втіленні того задуму на практиці, щоб ми мали гарну мозаїку і гармонію і в наших родинах і щасливе життя в нашому суспільстві. 

Світ же сьогодні пропонує нам дві крайнощі у шлюбі: або хаотичну боротьбу за владу, де кожен намагається керувати, або повне розмивання будь-яких ролей. Але погляньмо на люблячий і мудрий задум Творця в раю. Бог створює не двох однакових виконавців для гри в унісон, Він створює дивовижну симфонію, де кожен має свою партію. 

Зверніть увагу, любі брати і сестри: Бог створює Адама першим і покладає на нього відповідальність. Адам покликаний бути головою, але не тираном чи деспотом. Його лідерство – це лідерство захисту, турботи та самопосвяти. А жінку, як сказав був один богослов, Бог створює не з пороху, як тварин, і не з голови Адама, щоб вона ним керувала. Він бере ребро, що біля самого серця, щоб вона стояла пліч-о-пліч із ним як рівна за гідністю, але з унікальним покликанням – бути його помічницею. Це ідеальний Божий план: чоловік веде в любові, а дружина підтримує в повазі, відображаючи порядок, який заснував Сам Бог. Але диявол і світ усе перекручують і їхні зусилля падають на родючий ґрунт – наш гріх. 

Як добре, що Господь не залишив нас на одинці з гріхом і руїною, яку несе диявол, світ і гріх. Сам Бог стався людиною, аби Собою виявити таємницю, яка споконвіку закладена в шлюб – взаємини між Богом і Його людьми, між Спасителем Христом і Церквою. Упродовж тисячоліть Бог робив це порівняння а коли настало виповнення часу Син Божий Єдинородний стався істинним чоловіком, таким як ми, але без гріха. 

Він забрав усі наші гріхи до одного на хрест Голгофи і на хресті Він, Другий Адам, заснув  глибоким сном смерті. Він віддав Своє життя за Свою любу Наречену, за Свою Церкву. Він обмив її у святій Своїй крові на хресті. Він помер за нас, за Свою Наречену – за Церкву. У воскресінні Він зодягнув її у весільні шати праведності, аби Його Церква була свята і непорочна і в любові жила з Ним, шануючи Його як Голову, слухаючи Його, як Свого любого Нареченого і корячись Христові у всьому. Лише тоді вона є справжньою Церквою, Христовим тілом, коли Головою її є Христос і коли вона керується тим, що каже Він у Його Слові, в Писаннях Старого і Нового Заповітів. 

Любі брати і сестри, Церкву освячує Син Божий. І шлюб наш освячує Він. А як Він освячує наші сім’ї? Так само, як і освячує Він Свою Церкву – Своїм святим Словом, яке ми чуємо, яке бережемо в серцях своїх і до якого виявляємо послух. Голова Церкви освячує наші сім’ї, коли Своїми святими істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Євхаристії причащає голову сім’ї і його помічницю, даруючи обом їм у Тайні Його тіла та крові прощення гріхів, спасіння і вічне життя і покріплюючи їх до освяченого життя в одному тілі сім’ї, і в єдиному тілі Його Святої Церкви.

Любі брати і сестри, сьогодні в Євангелії ми чули з уст Христа про те, що чоловіка і дружину в сім’ї з’єднує Бог. Лише Той, Хто з’єднав, може цю єдність утримати, зміцнити, освятити і прославити.  І Він це хоче робити завжди. Бо Він нас дуже любить. Він невимовно любить кожного з вас. І цю Свою любов Він весь час виявляє і доводить, а Останнього Дня Він воскресить усіх нас до вічного життя вже не в грішному світі, а в Його святому раю. У Христі. І заради Нього. Амінь. 

Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! (Рим. 15:13) Амінь.

День Св. Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика

  Сьогодні ми згадуємо Св. Ігнатія Антіохійського і дякуємо за нього Богові. На початку ІІ століття по Р.Х. Ігнатій був єпископом Антіохії в Сирії (зараз місто Антакія в Туреччині) і став одним з  християнських мучеників. Наприкінці правління римського імператора Траяна (98-117 р.р. по Р.Х.) Ігнатія було заарештовано, в кайданах доставлено до Риму, а в кінці його кинули диким звірам на арені. Дорогою до Риму він писав листи до християн в Ефесі, Магнезії, Траллах, Римі, Філадельфії, Смирні, а також листи до Полікарпа, єпископа Смирни.

     В цих листах, що мають надзвичайно гарний пастирський характер, Ігнатій застерігав про певні єресі (фальшиві учення). Він також неодноразово ставив наголос на повній людськості та божественності Христа і реальності Христової тілесної присутності в Господній Вечері, верховній владі єпископа та єдності Церкви, яку вона мала у своїх єпископах. Ігнатій був першим, хто вжив слово католицька для опису вселенськості Церкви. Його Христоцентричність, мужність перед обличчям мучеництва та ревність до істини у боротьбі проти фальшивої доктрини є тривалою спадщиною Церкви.

Молитва на День Св. Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика:

Всемогутній Отче!  Ми славимо Твоє Ім'я за Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика. Він, будучи вірним пастирем і чудовим проповідником Твого Слова, був кинутий переслідниками Церкви диким звірам, наче зерно на землю. Але у його мучеництві Ти ще раз засвідчив силу Твого Євангелія на ревність грядущим поколінням сповідників Твоєї Церкви і на життя вічне усім, хто вірує Ісуса Христа, Твого Сина,  а нашого Господа, з Яким і зі Святим Духом Ти живеш і царюєш, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Патріарха Авраама

    Сьогодні ми згадуємо Св. Патріарха Авраама і дякуємо за нього Богові. Авраам, який раніше називався Аврамом, був покликаний Богом, аби стати отцем великого народу (Буття 12). Маючи 79 років, у послухові до Божого наказу, він, його дружина Сара (яка стане називатися Сарра) і його племіник Лот з міста Харану перебралися на південний захід, у Ханаанський край.

        Там Бог установив з Авраамом заповіт (Буття 15:8), пообіцявши Ханаанський край його нащадкам. Коли Авраамові виповнилося 100 років, а Саррі було 90 років, вони були благословенні Ісаком, сином, якого їм давно обіцяв Бог. Авраам виявив винятковий послух Богові, Який наказав йому принести Ісака в жертву цілопалення. Бог пощадив життя юнака лише в останню мить і взамін у жертву надав барана (Буття 22:1-19). Авраам  від Бога отримав обітницю про Христа, в Якому благословляться всі народи землі. І Бог виконав цю обітницю, віддавши Свого Сина Єдинородного  (Який по плоті був також Потомством Авраама) у жертву за всі гріхи світу.
         Авраам помер у віці 175 років і був похований у печері Махпела, яку раніше був купив для поховання своєї дружини Сарри. Його особливо вшановуємо, як першого з трьох Старозаповітних Патріархів - і за його праведність перед Богом через віру (Римлян 4:1-12). (Ілюстрація: Господь дає Авараамові обітницю про стількох нащадків, як зорі небесні та Спасителя людства).
                              
     Молитва на День Св. Патріарха Авраама:

     Господи Боже!  Отче Небесний! Ти обіцяв Авраамові, що він стане батьком багатьох народів. Ти привів його в край Ханаанський і Ти запечатав Твою з ним обітницю проливанням крові. Благослови, аби ми бачили в Ісусові, Насінні Авраамовім, обітницю Нового Завіту Твоєї Святої Церкви, запечатану Ісусовою кров'ю на хресті, яка дається нам нині у чаші Нового Заповіту; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви.

День Св. Генріха Мельхіора Мюленберга, пастиря

  Сьогодні ми згадуємо пастиря  Генріха Мельхіора Мюленберґа і дякуємо за нього Богові.  Генріх Мельхіор Мюленберґ народився 1711 року в Айнбеці, Німеччина, а в американські колонії він прибув 1742 року. Перебравшись із Європи до Америки, пастир Мюленберґ установив взірець лютеранських парафій у Північній Америці.  Сам він служив упродовж сорока п'яти років у Пенсільванії. Будучи невтомним мандрівником, Мюленберґ допоміг заснувати чимало лютеранських громад і був головним організатором першого лютеранського синоду в Північній Америці, Міністеріуму Пенсівальнії, який було засновано 1748 року. Пастир Мюленбнрґ цінував роль музики в лютеранській службі Божій і часто служив сам органістом. Він також був головним упорядником американської лютеранської літургії ( упорядкована теж 1748 року). Пастиря Мюленберґа пам'ятають, як церковного провідника, журналіста, літургіста і понад усе - як пастиря громади під його опікою. Пастир Мюленберґ був покликаний до небесної домівки 1787 року, залишивши велику родину та тривалу спадщину - американське лютеранство.

Молитва на День Св. Генріха Мельхіора Мюленберга, пастиря:

Господи Ісусе, Добрий Пастирю Твого люду!  Приносимо Тобі подяку за слугу Твого, Генріха Мельхіора Мюленберга, який був вірний у піклуванні про отару, передану під його опіку. Благослови, аби ми могли повторювати його приклад і на практиці застосовувати його вчення про святе життя. Подай сили пастирям, які опікуються Твоєю отарою нині, аби Твоєю благодаттю люди Твої могли зростати у повноті життя, яке призначене для них у раю; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків! Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Ти - покрова моя!

Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито,
блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!
Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму,
бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Села.
Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. 
Я сказав був: "Признаюся в проступках своїх перед Господом!" і провину мого гріха Ти простив. Села.
Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього!
Ти - покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння! Села.
"Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе!
Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою вудилом і вуздечкою, як до тебе вони не зближаються".
Багато хвороб на безбожного, хто ж надію свою покладає на Господа - того милість оточує!
Веселітесь у Господі, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросерді!
(Псалом 32)

День Св. Єронима, перекладача Св. Писання

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Єронима (Св. Єроніма або ж Св. Ієроніма). Єроним народився в маленькомі селі на узбережжі Адріатичного моря приблизно 345 року по Р. Х. В молодому віці він відправився на навчання до Риму, де й був охрищений. Після тривалих подорожей він обрав чернецьке життя і провів п'ять років у сирійській пустелі. Там він опанував гебрейську (давньоєврейську) мову, мову Старого Заповіту. Після рукопокладання в Антіохії та відвідин Риму й Константинополя, Єроним оселився у Віфлеємі.  Свої мовні здібності він використав для перекладу Біблії з давньоєврейської, арамейської та грецької мов (мов оригіналу) на латину, найбільш поширену тогочасну мову. Понад тисячу років цей переклад, який називається Вульґата, залишався авторитетною версією Біблії у Західній Церкві. Ставши одним з найбільших вчених у ранній Церкві, Єроним був покликаний до осель небесних 30 вересня 420 року. Першим місцем його поховання став Віфлеєм, а потім його останки було перенесено до Риму. День Св. Єронима через його перекладацький подвиг також вважається Міжнародним днем перекладача.

Молитва на День Св. Єронима, перекладача Св. Писання:

Господи, Боже правди!  Твоє Слово - світильник для ніг наших і світло для нашої стежки. Твій слуга, Єроним, радів, досліджуючи Святе Писання та переклав був його латиною. Поблагослови Церкву Твою здібними та вірними перекладачами, аби люди Твої завжди мали Слово Твоє і побожні твори Твоїх учителів і слуг рідною мовою. Подай, аби ті, що далі читають, позначають і споживають Твоє Слово, знаходили в ньому поживу спасіння і джерело життя.  Через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Ми робимо те, що можемо і зобов'язані робити

   Якщо хтось не бажає слідувати цим пропозиціям і тим самим вгамувати свою жадібність, я умиваю руки. Добре знаю, що мало хто прийме таку пораду. Я буду задоволений, якщо хоча б один або двоє підуть за мною, або принаймні хотіли б піти за мною. Світ мусить залишатися світом, а сатана — його князем. Я зробив те, що міг, і те, що зобов'язаний був зробити. Хай Бог усім нам допоможе робити те, що є правильним, і стояти непохитно. Амінь.

Мартін Лютер