День Св. Моніки, матері блаженного Августина

  Сьогодні ми згадуємо Святу Моніку, матір блаженного Августина і дякуємо за неї Господу..  Господь Святий Дух навчає нас через Писання: "Безперестанку моліться!" (1 Солунян 5:17). Ревність цієї святої молитвениці робить її чудесним прикладом палкої і частої молитви для кожного християнина і християнки.

       Будучи уродженкою Північної Африки, Моніка (333 р. - 387 р. р. по Р. Х.) була відданою матір'ю Св. Августина. Упродовж усього свого життя вона прагнула духовного добробуту для своїх дітей, особливо для її талановитого сина, Августина.  Овдовівши у молодому віці, вона присвятила своє життя сім'ї, молячись упродовж багатьох років за навернення Августина.  Коли Августин з Північної Африки відправився до Італії, вона пішла за ним до Риму, а потім до Мілану. Там вона раділа від того, що була свідком навернення її сина до християнської віри. Ослаблена подорожами, Моніка померла в італійській Остії під час тієї мандрівки, яка мала би, як вона сподівалася, привести її назад до рідної Африки.

Молитва на День Св. Моніки, матері блаженного Августина:
Господи!  Ти зміцнив Твою терплячу слугу Моніку через духовну дисципліну, аби вона наполегливо несла свою любов, підносила свої молитви і проливала свої сльози за навернення її чоловіка і Августина, її сина.  Поглиб нашу відданість Тобі, аби ми приводили інших людей, особливо членів наших сімей до визнання Ісуса Христа Спасителем і Господом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Не годиться одній людині робити все підряд

 Не годиться кожній окремій людині розпочинати чи робити все підряд, навіть якщо воно й добре; достатньо, щоб кожен чинив по правді у тому, що стосується особисто його та на нього покладено. Там, де цей порядок перекручений, ніщо не є правильним, яким би добрим воно не було в іншому разі. 

Мартін Лютер

Наслідувачі Богові: проповідь на 12-у неділю по П'ятидесятниці

                               НАСЛІДУВАЧІ БОГОВІ

    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       Отже, говорю я це й свідкую в Господі, щоб ви більш не поводилися, як поводяться погани в марноті свого розуму, вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець, вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю. Але ви не так пізнали Христа, якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі, щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях, та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у праведності й святості правди.  Тому-то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного. Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте! Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному. Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує. І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!  

      Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі (Ефесян 4:17-5:2). 

Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об. 1:4). Амінь.

Любі брати і сестри, уявіть собі людину із самого дна світу. Вона роками живе на вулиці та у підворіттях. Вона ночує, де вийде. І їжу їсть, яку знайде – часто на сміттєвих баках. Одяг її брудний і смердючий.  Власне кажучи те ганчір’я, яке вона носить, навіть одягом назвати важко. 

Але раптом цю людину знаходить король. Він її усиновлює, дає їй князівський титул і запрошує на чудесний, званий королівський банкет. Слуги беруть цю людину, відмивають її від бруду, одягають у білосніжний дорогий одяг і вдягнувши її, ідуть виконувати інші завдання, бо король – добрий і щедрий, і відомий тим, що намагається всім дати добре і достойне життя.

 Але щойно помита та гарно вдягнена людина раптом озирається довкола, бачить неподалік купу свого смердючого рваного дрантя, яке ще не встигли забрати і біжить туди. Поверх чистесенького і класного одягу, вона намагається натягнути просякнуте запахом немитого літа та рване, покрите всяким брудом із каналізації, шмаття. 

Що відбувається? Чи діє ця людина правильно? Чи вона взагалі поводиться як людина зі здоровим глуздом? Ні, своїм бажанням жити в старому одязі, і використовувати старі звички вона руйнує своє аристократичне життя, вона відрікається від статусу королівської родини і, звісно, сильно короля не лише засмучує, але й ображає. 

Вона відкидає його любов, піклування і відверто зневажає його шляхетність і милість. Вона сама є руйнівником свого чудового теперішнього і славного майбутнього. А якщо в неї колись з’являться діти, то й для них вона готує життя не в королівських маєтках, а життя на дні, з якого її нещодавно сам король витягнув. 

Любі брати і сестри, сьогодні Апостол Павло, а через нього Господь Святий Дух нагадує нам про те дно, яке до цього часу існує у світі і з якого ми були витягнені Царем Небесним. Те старе лахміття, бруд, сморід – воно до цього часу присутнє на дні. Це старе ганчір’я – це наше колишнє життя без Бога. 

Життя без Бога – це життя в поганстві, тобто в невірстві. Життя без Бога – це життя без Ісуса Христа. Як поводяться погани в марноті свого розуму? Апостол відповідає: «Вони запаморочені розумом, відчужені від життя Божого за неуцтво, що в них, за стверділість їхніх сердець». Можна кінчити університет чи академію, аспірантуру і докторантуру, але мати запаморочений розум і бути неуком.  

Бо коли не знаєш Ісуса Христа, то живеш наче в постійному запамороченні і коїш огидні гріхи і про них зовсім не жалкуєш. Чому? Бо маєш затверділе серце. Інколи Господь називає такі серця кам’яними. Таким серцям байдуже до долі інших людей і навіть цілих країн. Серце яке не знає Бога, розум без Ісуса Христа викликає отупіння. 

Людині здається, що вона дуже розумна і вельми дотепна, але насправді вона в отупінні і віддається розпусті. Часто так буває, що ті, хто не вірує в Ісуса Христа, не просто самі віддаються розпусті, але й шалено її пропагують. Святий Дух каже, що ці люди віддаються розпусті, аби чинити всяку нечисть – масу гріхів із зажерливістю. Вони хочуть бути дуже багатими. Це їхня головна мета, яка виправдовує будь-який спосіб, навіть мародерство у часи війни. Ось так живуть і діють люди, які не вірують в Ісуса Христа. 

Це – дно і проживання у засмородженому ганчір’ї гріха та в підворіттях. І ніякі особняки, золоті унітази, фірмові одежі та парфуми того дна і смороду від Бога не приховають. Власне кажучи вони не зможуть приховати його і від віруючих, проникливих християн, дітей Божих – тим більше, що ми й самі були забрані нашим Царем Небесним із нашого дна, із нашого гріха. 

Однак ми були забрані не для того, щоб далі зодягатися в брудне лахміття і опускатися на дно і жити в тому отупінні, розпусті і зажерливості, як нео-язичники нашого часу. Апостол нагадує нам, що ми не для того пізнали Христа, не для того скинули старого чоловіка, не для того топили старого Адаму або стару Єву у купелі Хрищення, аби знову вертатись на дно. 

Ні, ми відкинули весь той бруд, все те жахливе минуле, аби «відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у праведності й святості правди». Ось ті дорогі шати в які нас зодягнув Господь у нашому Хрищенні, у нашій спасенній християнській вірі: «праведність і святість правди». 

Ця праведність – праведність Христова. Усі ми, що в Христа охристилися у Христа зодягнулися (Гал. 3:27). І наша віра в Ісуса Христа зараховується в праведність. Наше тіло – храм Духа Святого і ми маємо вже не запоморочений розум, а розум Христів. І разом із Апостолом Павло ми сповідуємо: «І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:20). 

Син Божий нас так полюбив, що помер за всіх нас на хресті. Всі наші гріхи Ісус обмив Своєю святою і невинною кров’ю. На третій день Він воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього був оголошений невинним, виправданим і мав вічне життя. Ісус Своїми святими стражданнями, смертю і воскресінням здобув для нас прощення гріхів, мир з Богом, усиновлення Богом Отцем і вічне життя в Його Царстві. Ми ще дорогою до вічного життя у Царстві, але ми вже маємо це вічне життя. 

Через це наше життя інше, аніж поган, людей із дна. Раз ми живемо у святості правди, то й будемо говорити правду один одному. Апостол каже, щоб ми так робили, бо ми – члени один для одного. Ми всі належимо до одного тіла – до Церкви, а вона – тіло Христове, а Христос Бог – її Голова. 

В інтересах усіх членів тіла, аби всім в цьому тілі було добре. Язичники, безбожники, як ми знаємо і часто чуємо, живуть у брехні і часто кажуть неправду і нам, і один одному. Вони руйнують і себе, і людей довкола себе. Наше життя – зовсім інше.  Життя людини з дна – це життя не лише брехні, але й життя гніву та мстивості, життя крадіжок, а також життя огидної брудної мови – мови пересипаної матами, розпустою і всякими іншими брудними виразами та словами. Апостол називає це гнилими словами. Бо яке єство – такі і слова. 

Ви ж – діти Царя Небесного. Тож і наша поведінка – інша, аніж у дітей диявола.  Замість брехні, ми вчимось говорити правду і то говорити її в любові. Бо так ми будуємо одне одного, і Церкву, і навіть нашу рідну Україну. Церква – це зібрання дітей Божих, князів і князівн, спадкоємців Царства Небесного. Тож і поведінка християн, істинних віруючих – шляхетна. 

Ця поведінка – поведінка великодушних людей, а не дріб’язкових, які переповнюються гнівом за будь-що і не заспокоюються, аж поки не досягнуть якоїсь своєї помсти. Ми – діти Божі. Ми далі маємо грішну плоть, а отже і грішимо, навіть якщо грішимо мимоволі. Але Бог не мститься нам. Ми – прощені. Бог милостивий і ми повинні бути не мстивими, а милостивими, як і наш Цар Небесний. 

Це поведінка без крадіжок, але поведінка людей, що працюють і заробляють так, щоб не лише утримати себе та свою родину, але й щоб допомогти нужденним, бо довкола нас будуть і сироти, і вдовиці, і немічні, і люди літнього віку, які не можуть більше працювати і не мають підтримки. Тож наша шляхетна відповідальність не просто не красти, але й ефективно працювати. 

Ну і нарешті мова. Ви вже не люди з дна, відомі своїми гнилими словами, сороміцькими словесами та анекдотами. Ми – діти царського, небесного роду. Наша мова, слова, мовлення мають бути чистими, благородними – такими, що будують інших людей, а не руйнують. Наші слова мають бути такими, що подають благодать, тобто, засвідчують про любов Божу в Його Сині, а нашому Спасителі Ісусі Христі. 

Любі брати і сестри, ми зодягнуті в нову, царську одежу в нашому Хрищенні, носімо її достойно, з гідністю дітей Божих.  Усе те брудне лахміття: гріхи, брехня, крадіжки, гнів і лайка хай залишаються на смітнику, ми ж будьмо зодягнуті в правду, працьовитість і чесність, милостивість, доброзичливість і чисту, приємну мову. 

І звичайно, прощаймо один одному, «як і Бог через Христа вам простив». І сьогодні Він прощає наші гріхи через Слово прощення і через Христові істинні тіло та кров, у яких і з якими ми отримуємо прощення гріхів, спасіння і вічне життя, і підтвердження Божої любові. 

І самі хочемо наслідувати Бога, прощаючи наших ближніх,  і поводитися в любові завжди. В любові у сім’ї, у Церкві, у суспільстві. І в любові у нашій рідній Україні, за яку завжди молимось до Господа. Заради Христа. Амінь. 

Ісус каже: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27) Амінь.

Молитва на День Незалежності України

 Боже! Ти - наша Допомога у віки минулі.  Ти - наша Надія у роки грядущі. Ми дякуємо Тобі за річницю проголошення Декларації про Незалежність, за безцінні благословення свободи, яка з Твоєї ласки була здобута 24 серпня 1991 року.  Господи, дай щоб я завжди цінував життя, свободи та можливості мати в Україні щастя. Дай мені готовність служити моєму народові усіма моїми талантами.  

Понад усе навчи мене цінувати ту дорогоцінну свободу совісті та віросповідання, без яких інші свободи не виживуть. Дай, щоби я ніколи не спричинився до втрати цих прекрасних благословень через мої особисті егоїзм, амбіції чи байдужість.

     Навчи мене, Господи, розуміти, що радість свободи приносить також відповідальність служити.  Зроби, щоби я бажав шанувати закони моєї країни, служив моїм співвітчизникам на тій посаді, на яку можу бути обраний, вірно виконував свій привілей голосувати та надавати мою вірну підтримку громадянським інституціям.

      Благослови, Боже, всіх, хто має владу.  Дай їм мудрості та вірності на їхніх посадах. Бережи їх, аби вони не впали жертвами себелюбних груп і дай їм бажання служити інтересам української громади та вести наполегливу боротьбу проти корупції, підступного внутрішнього ворога, що руйнує наш народ ізсередини.

      Зупини, Господи, російську агресію проти України, розпорош демонічну, кровожерну Росію, а наших воїнів покріпи, опережи їх силою Твоєю, аби вони дали могутню відсіч ворогам нашого народу, зберегли Українську Державу та відновили для неї всі її землі.  Подай тривалого миру нашій країні і всім її установам,  щоби Твоє Євангеліє могло без перепон повернути серця всіх людей від ярма гріха до свободи, здобутої кров'ю нашого дорогого Викупителя, Ісуса Христа, в Ім'я Якого я молюся. Амінь.

День Св. Пророка Самуїла

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Самуїла. Він - останній із Старозаповітних суддів і перший з пророків (після Мойсея), який жив упродовж XI століття до Різдва Христового. Будучи сином Елкани (з племені Єфрема) і Анни, Самуїл від раннього дитинства був присвячений батьками священному служінню і підготовлений до нього священиком Ілієм в домі Господньому в Шіло. Сам Бог установив авторитет Самуїла, як пророка (1 Самуїлова 3:20). Самуїл помазав Саула на першого царя Ізраїлю (1 Самуїлова 10:1). Пізніше, внаслідок Саулового непослуху Богові, Самуїл  відкинув лідерство Саула і на місце Саула царем помазав Давида (1 Самуїлова 16:13). Вірність Самуїла Богові, його духовні глибокі погляди і його здібність надихати інших людей, учинили його одним із великих лідерів Ізраїлю. (Ілюстрація: Анна приводить свого сина Самуїла до первосвященикові Ілія на служіння в скинії).

Молитва на День Св. Пророка Самуїла:

     Всемогутній Боже!  У милосерді Твоєму Ти дав Самуїлові мужність закликати Ізраїль до покаяння і до віднови їхньої посвяти Господу. Клич нас до покаяння так як кликав до покаяння Натан Давида, аби кров'ю Ісуса, Сина Давидового, ми змогли отримати прощення всіх наших гріхів; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Бернарда з Клерво

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Бернарда з Клерво. Св. Бернарда, як одного з провідників християнської Європи в першій половині XII століття, вшановують не лише у Франції, але й по всьому світі.  Народившись у шляхетній сім'ї в Бургундії,  1090 року, Бернард у віці 22 років залишив достаток своєї спадщини і вступив до монастиря Сіто.  Провівши там два роки, він заснував новий чернецький дім в Клерво. Там його праця принесла рясні плоди. Монастир у Клерво зростав у місійній ревності та служінні, заснувавши понад 60 сестринських домів. Бернарда згадують не лише за його благодійність і політичні здібності - особливим чином ми згадуємо його за його проповідування і написання гімнів. Тексти гімнів "Ісусе, Царю найчудесніший" та "Свята глава зранена" - частина спадщини віри, залишеної Св. Бернардом.

Молитва на День Св. Бернарда з Клерво:

       Боже!  Твоя любов спонукала, аби слуга Твій, Бернард з Клерво, став яскравим світильником у Твоїй Церкві. Милістю Твоєю подай, аби ми також палали духом любові та дисципліни, і зажди ходили у Твоїй присутності, як діти світла; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Йоганна Ґергарда, богослова

 Сьогодні ми згадуємо Св. Йоганна Ґергарда і дякуємо за нього Господу. Йоганн Ґергард (1582-1637 р. р.) - великий лютеранський богослов у традиції Мартіна Лютера (1483-1546 р. р.) та Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) і найвпливовіший догматик XVII століття. Його монументальна праця Loci Theologici (двадцять три великих томи) і надалі вважається за вичерпну заяву лютеранського православ'я. Ґергард народився в Кведлінбурзі, Німеччина.  У віці 15 років він захворів на небезпечну недугу.  Цей період життя, разом із проводом його пастиря Йоганна Арндта, став для молодого Йоганна вирішальним. Решту свого життя він присвятив богослов'ю.  Він став професором в університеті Єни і впродовж багатьох років служив суперінтендантом Гельдбурґа. Ґергард був мужем глибокої євангельської побожності та любові до Ісуса.  Він написав багато книг з екзегетики, богослов'я, молитовних роздумів, книг з історії і полемічних творів.  Його проповіді  далі видають і читають.

Молитва на День Св. Йоганна Ґергарда, богослова:
Всевишній Боже! Ми дякуємо Тобі за життя Св. Йоганна Ґергарда, якого Ти покликав до плідного служіння Євангелія Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа.  Просимо Тебе - посилай Церкві Твоїй, Христовій Нареченій, вірних богословів, аби Наречена Христова завжди знала голос її Наречного, Твого Сина, а нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Успіння Св. Діви Марії, Матері Божої

 Сьогодні ми згадуємо Св. Діву Марію, Богородицю і дякуємо за неї  Господу.  Саме її Бог обрав на Матір Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа. Діва Марія раділа спасінням, яке вона одержала вірою в Свого Сина, Спасителя. Радіючи тим, що вона Його народить, Марія співала: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі Спасі моїм» (Євангеліє від. Св. Луки 1:46).  Св. Богородиця залишила нам чудесний приклад безумовної покори волі Божій "Нехай буде мені згідно зі словом твоїм" (Луки 1:38), і вірності її Синові  та готовність виконувати Його Слово: "Зробіть усе те, що Він вам скаже!" (Івана 2:5).   Господь Св. Дух через Свою слугу Єлисавету проголосив про найвищу честь, що Св. Богородиця матиме понад усіх жінок: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!" (Луки 1:42).  Євангелія і Книга Дій переповідають чимало випадків із її життя, які виявляють її опіку про Спасителя і віру в Нього.     

       У годину смерті  на Голгофському хресті, Спаситель доручив опіку над Своєю матір'ю Своєму улюбленому учневі,  Св. Іванові, апостолові та євангелістові.  Своє земне життя Св. Богородиця завершила в Ефесі - саме там жив і проповідував Св. Іван.  15 серпня Християнська Церква згадує саме, як День Успіння Св. Богородиці, коли її душа у сні покинула тлінне тіло і була перенесена до її Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа. У літургії Української Лютеранської Церкви ми прагнемо повторювати приклад віри Св. Діви Марії словами: «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих і все життя наше, Христу Богу доручімо!» 

Молитва на Успіння Св. Діви Марії, Матері Божої:

     Всемогутній Боже!  Ти обрав Діву Марію, аби вона стала матір'ю Твого Єдинородного Сина. Подай, аби ми, викуплені Його кров'ю, могли разом із нею тішитися славою Твого вічного Царства; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Якщо ваша справа від Бога

 Попри це, ви повинні очікувати й утішатися тим, що коли ваша справа від Бога, то вона неминуче зустріне запеклий опір, адже сатана ніколи не відпочиває і не бере вихідних.

Мартін Лютер

Преображення Господнє

 Сьогодні ми святкуємо Преображення Господнє. Про цю чудесну подію читаємо в Євангелії від Св. Марка 9:1-9:  "І сказав Він [Ісус Христос] до них: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі». А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...» Бо не знав, що казати, бо були перелякані. Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!» І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне".

Молитва на День Преображення Господнього:

Боже!  У славетному Преображенні Твого Сина Єдинородного Ти свідченням стародавніх отців підтвердив був тайни віри, а в голосі з яскравої хмари Ти чудесно передвістив наше усиновлення благодаттю.  Учини нас милосердно співспадкоємцями слави з нашим  Царем і приведи нас до повноти Твоєї спадщини на небесах; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Іванну, Марію і Саломею, жінок-мироносиць (в деяких інших традиціях вони ще відомі як "вірні жінки"). Про відвідування цими трьома та іншими жінками гробу Ісусового в перший Великодній ранок пишуть у Євангелії Матвій (28:1), Марко (16:1) і Лука ((24:10).  Іванна була дружиною Хузи, Іродового урядника (Луки 8:3).  Марія, мати Якова (сина Алфеєвого) була однією з жінок, які вірно піклувалися про Ісуса та Його учнів від часу Його Галілейського служіння аж до розп'яття і поховання. Саломея, мати синів Зеведеївих (Матвія 27:56), приєдналася до жінок біля хреста і в принесенні пахощів до садового гробу.  Ці вірні жінки впродовж багатьох століть вшановуються Церквою, як приклади покірного та відданого служіння Господу.

Молитва на День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць:

     Всемогутній Боже!  Твій розп'ятий і похований Син Єдинородний в гробі пробув недовго.  Подай нам радість у тих завданнях, які стоять перед нами, аби ми могли виконувати своє служіння настільки вірно, як це робили Іванна, Марія і Саломея, приносячи Тобі солодкі пахощі наших вдячних сердець, аби й ми могли побачити славу Твого воскресіння і проголошували Добру Звістку в нестримній палкості та ревності, що чиняться в нас через нашого Господа Ісуса Христа, Який воскрес і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків! Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Йосипа Ариматейського

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йосипа з Ариматеї. Цей Йосип, про якого згадують всі чотири Євангелія, походив із невеликого села Ариматея в гірському краї Юдеї.  Він був шанованим членом Синедріону, юдейського релігійного суду в Єрусалимі.  Очевидно, він був дуже заможним, бо мав свій невикористаний гріб у саду, недалеко від місця розп'яття Ісуса (Матвія 27:60).  Йосип, будучи чоловіком, який терпляче чекав на прихід Царства Божого, по смерті Ісуса пішов до Понтія Пілата і попросив Ісусове тіло (Марка 15:43).  Разом із Никодимом, Йосип зняв тіло з хреста і поклав Його у власний гріб (Івана 19:38-39).  Публічна відданість Никодима та Йосипа виявляється особливо разюче на фоні переляканих учнів, які Ісуса були покинули.

Молитва на День Св. Йосипа Ариматейського:

     Милосердний Боже!  Твій слуга, Йосип з Ариматеї, приготував тіло нашого Господа і Спасителя до похорону і в благоговінні та благочестивому страху поклав Його у власний гріб.   Подай Твоєму вірному людові, аби наслідуючи приклад Йосипа, ми мали таку саму благодать і любов служити Ісусові зі щирою присвятою по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Роберта Барнеса. Він був відданим учнем Мартіна Лютера і вважається за одного з перших лютеранських мучеників. Барнес народився 1495 р. Він став пріором августиніанського монастиря в Кембриджі, Англія. Навернувшись до лютеранського вчення, він ділився Євангелієм із багатьма англійськими вченими через твори та особисті контакти. Під час вигнання до Німеччини він заприятелював з Лютером, а пізніше написав латинський підсумок головних доктрин Ауґсбурзького віросповідання, який мав назву Sententiae.

     Повернувшись до Англії, Барнес розповів про лютеранські доктрини особисто королеві Генрі VIII і спочатку вони були сприйняті позитивно. 1529 року Барнеса було призначено королівським капеланом. Проте політичний і церковний клімат в Англії не був стабільний і 1540 року Барнеса було живцем спалено на стовпі в Смітфілді. Його останнє сповідання віри було видане Лютером, який назвав свого друга Барнеса "добрим, побожним гостем і святим мучеником". 

Молитва на День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика:

Всемогутній Боже, Отче наш Небесний! Ти дав мужність слузі Твоєму Робертові Барнесові віддати життя за сповідування істинної віри у час Реформації. Благослови нас, аби ми непохитно перебували у нашому сповіданні Апостольської віри і витерпіли все, навіть смерть заради того, щоб не відпасти від спасенної віри; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії

 Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Марію, Марту і Лазаря з Віфанії. Марія, Марта і Лазар з Віфанії були учнями з якими Ісус мав особливий союз любові та дружби, Євангеліє від Св. Івана свідчить, що "Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря" (Івана 11:5). Одного разу Марта запросила Ісуса до свого дому на обід. У той час, коли Марта робила всю роботу, Марія сиділа в ногах у Ісуса, слухаючи Його Слово і Господь похвалив Марію за те, що вона "обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї..." (Луки 10:38-42). 

     Коли їхній брат, Лазар, помер, то Ісус промовив Марті цю чудову Євангельську обітницю: "Я - воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити" (Івана 11:25). Іронічно, але після того, як Ісус воскресив Лазаря із мертвих, то юдеї стали ще запеклішими у бажанні вбити Ісуса (Івана 11:39-54). За шість днів до розп'яття Ісуса, Марія намастила Його ноги дуже дорогими пахощами і витерла їх своїм волоссям, не відаючи, що таким чином вона робила приготування до поховання Ісуса (Івана 12:1-8; Матвія 26:6-13).

Молитва на День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії:

     Отче Небесний!  Твій Син улюблений, заприятелював із такими кволими істотами як ми, аби вчинити нас Твоїми.  Навчай нас, аби ми були як Ісусові любі друзі з Віфанії, аби ми могли служити Йому вірно як Марта, щиро навчатися в Нього, як Марія, а вкінці бути воскрешеними Ісусом, як Лазар; через Господа їхнього і нашого - Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.