Коли пороки вважаються чеснотами

Мій обов'язок, папісти, полягає в тому, щоб винести судження про ті пороки, які ви вважаєте чеснотами. Через них ви наповнили світ оманою і забобонами, як-от: індульгенціями, месами, всенощними, церквами, одежами - усім тим, що ви вважаєте за щось святе. Я борюсь проти всього цього заради чистої віри і я просто хочу позривати ваші карнавальні маски.  Я ще й близько не підійшов до моралі і діл. Якби ми знову мали віру та були визволені з ваших диявольських законів і сект, то нам було би простіше навчати моралі та карати пороки, а якби духовний стан був зовсім чистий у вірі та вірний Божому Слову, то легко було б вести шляхту та світські стани у тому напрямку, в якому їм слід іти.  Але оскільки з нас самих користі немає, то що доброго буде в тому, якщо ми будемо їх багато повчати та їм часто докоряти? Низька мораль і діла у порівнянні з фальшивими вченнями і забобонами, в яких потонув духовний стан - дещиця. 

Мартін Лютер 

Валентинки з Недільної школи Св. Павла із міста Маршал у Вісконсині

 Хоча День Св. Валентина минув ще взимку, ми зраділи валентинками, які нам прислали діти та їхні наставники з Недільної школи Св. Павла із міста Маршал у штаті Вісконсин. Кожна валентинка прикрашена Словом Божим українською мовою і християнським привітом від дітей і вчителів школи. А ще до нас надійшов чудовий підбадьорливий лист від менших американських лютеран в церкві Св. Павла. Дві валентинки залишились у київській парафії Воскресіння, а решта розійшлись по наших церквах по всій Україні. За таке чудове підбадьорення ми дякуємо Господу і просимо Його рясно поблагословити дітей і наставників з Недільної школи Св. Павла!

День Св. Патрика, місіонера до Ірландії

 Сьогодні ми разом із християнами Заходу, а особливо з ірландцями, згадуємо святого Патрика, місіонера до Ірландії. Він народився у християнській сім’ї приблизно 389 року. Підлітком його захопили в полон ірландці, які напали на його батьківщину і змусили працювати в них пастухом. Через шість років він утік до монастиря у Франції. 432 року його було рукопокладено на єпископа і він повернувся до Ірландії, в якій він провів решту життя, проповідуючи Євангеліє і організовуючи християнські спільноти. У час загрози доктрині про Святу Трійцю, він її наполегливо захищав – трилисник (листок конюшини) використовувався Патриком, як ілюстрація про триєдиність Бога. Донині християни читають його «Сповідь» і проказують його молитви та співають гімни написані цим ревним слугою Господнім, якого Він забрав до Себе приблизно 466 року. Як кажуть мої американські друзі - у день Св. Патрика - всі трохи ірландці.

З молитви Св. Патрика:

Сьогодні я зв'язую себе
Сильним Ім'ям Трійці,
Закликаючи її:
Трьох в Одному та Одного в Трьох.

Зв'язую сьогодні себе ось цим навіки:
Силою віри, Христового воплочення,
Хрищення Його в Йордані,
Смерті Його на хресті для мого спасіння,
Його проривом із гробу в пахощах,
Його підйомом небесною дорогою,
Його приходом в день приречення
Я зв'язую себе сьогодні...

Приносить нам усе добро

 Якщо Слово сталося плоттю задля нашого спасіння, тоді саме та плоть приносить нам усе добро, як і Сам Спаситель каже: "Хліб, що дам Я, - то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам" (Iвана 6:51). 

Курт Маркворт

Правила молитви - V

 (У молитві ми повинні не покладатись) ні на яку гідність у нас, ані на людину, ані на діла, але натомість вірно визнавати нашу негідність і зважати на неї. І через це, уповаючи винятково на безмежне милосердя Боже і лише на заслуги нашого єдиного Посередника, Заступника і Захисника - Ісуса Христа, покірно та на колінах перед Отцем Небесним молитись у Ім'я Христове (Даниїла 9:18, 19; Івана 16:23).

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

Тому, хто вірує, – все можливе: проповідь на 2-у неділю Великого посту

        ТОМУ, ХТО ВІРУЄ, – ВСЕ МОЖЛИВЕ!

             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

І Йому відповів один із натовпу: «Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має. А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли». А Він їм у відповідь каже: «О, роде невіруючий, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!»  І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною... І Він запитав його батька: «Як давно йому сталося це?» Той сказав: «Із дитинства. І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам допоможи!» Ісус же йому відказав: «Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, – все можливе!» Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: «Вірую, Господи, – допоможи недовірству моєму!»  А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: «Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!» І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він... А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав. Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: «Чому ми не могли його вигнати?» А Він їм сказав: «Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту» (Євангеліє від Св. Марка 9:17-29). 

            Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23). 

Дорогі брати і сестри, чимало людей, часто самі того не відаючи, заграють з дияволом. Хтось намагається укласти з ним угоди напряму, хтось звертається до ворожок і ворожбитів, хтось вдається до інших практик, але всі такі люди хочуть здобути для себе щось добре, навіть якщо те добре в їхньому уявленні – нищення якогось свого ближнього, що став для них ворогом. 

Хтось думає, що стане багатим, а хтось думає, що отримає від ворога людського роду такі благословення як здоров’я або любов інших людей. Але що врешті-решт отримають такі люди? Що чекатиме їх у кінці життя, яке навіть може здаватися їм благополучним і таким, у якому здійснилась їхня мрія або й навіть мрії. Що вони отримають в кінці? 

Вони отримають те, що хоче диявол. Бо в нього свої плани на ціле людство – на всіх людей без винятку. Господь Христос застерігає, що диявол: «був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44).  Диявол використовує свій обман, щоб погубити людей у невірстві і щоб ми назавжди опинились у тому місці, яке Бог приготував для диявола і для його демонів – у вічних муках аду.  

Диявол і його демони ненавидять людей і бажають нам смерті – тимчасової і вічної. Вони прагнуть, щоб ми не вірували в Христа, не уповали в усьому на Бога, а шукали якихось додаткових або й інших шляхів для спасіння і для успіху ще в цьому земному житті.  І, коли ми вдаємось до них по допомогу, часом навіть не підозрюючи, що маємо справу з нечистими духами, вони своєї нагоди не змарнують, а зроблять усе, аби нас помучити і найголовніше – знищити нашу віру в Христа, а з нею наше спасіння, воскресіння і вічне життя. 

Сьогодні ми бачимо приклад, як один із слуг диявола, нечистий дух, мучив хлопця. Ми не знаємо, яким чином він знайшов того хлопця, але фактом є те, що він увійшов у нього і повністю захопив його тіло та душу.  А демон той був особливий – він був дух німий, він не давав хлопцеві говорити. Він не давав можливості цій дитині поговорити з батьками, з друзями. І найголовніше цей нечистий дух не давав йому можливості прославляти Бога, співати гімни і молитись. 

Але на цьому біди цього юнака не закінчувались. Бували моменти, коли нечистий дух так мучив тіло хлопця, що хапав його, кидав його на землю, змушував його корчитись, з його рота ішла піна.  Бідний хлопець скреготав зубами – це теж його тіло змушував робити нечистий дух. А ще нещасний хлопець буквально сохнув від усіх цих жахливих знущань. 

Батько правильно розумів, що відбувалось із його дитиною. Він розумів, що його син – біснуватий.  І він чув про те, що Ісус, а також Його учні визволяють людей від влади демонів і люди одужують і стають добрими дітьми Божими. Тож він привів свого сина до Апостолів, але вони нічого вдіяти не могли. Нечистий дух їм не корився. Тож батько звернувся до Христа. 

Господь не виявляв політкоректності, звертаючись до учнів, які не справились із нечистим духом. Його докір був не просто сильний, а суворий. Він називає їх родом невіруючим. Вони перебувають з Христом від самого початку. Вони були свідками маси Його чуд. Вони як ніхто інший чули Його науку і проповіді. Але вони виявились невіруючими – вони повинні були мати сильну і дієву віру, віру взірцеву, а натомість вони Його підвели. 

Господь дуже розчарований браком їхньої віри. Проте це не спиняє Його милості і любові до людського роду. Диявол і його демони ненавидять нас і хочуть наших мук і погибелі, а Бог любить нас і хоче, щоб ми жили у радості вічно. Тож Господь наказує, аби нещасного хлопця привели до Нього. 

Демони ненавидять присутності Христа. Коли Господь присутній і лунає Його Слово, яке повік пробуває, то демони тоді лютують. Вони дуже добре знають про те, що в кінці Господь вкине їх до в’язниці, що створена для них – до пекла, а туди потрапляти вони не хочуть. Тож вони лютують і свою лють виливають на нещасних людей. «І як тільки (нечистий дух) побачив Його, то… зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...» 

Ми звертаємо увагу на батькову відповідь Господу про те, як довго демон мучить хлопця – від самого дитинства. Ми не повинні применшувати активність диявола. Він хоче знищити всіх. Він діє наче маніяк-убивця. Нечистий дух непросто замкнув нещасній дитині уста. Послухайте, що він з цим хлопцем витворяв: «Почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити».  Не обманюймось  - ні диявол, ні його слуги ніколи не бажають нам добра. Навіть пропонуючи якісь тимчасові вигоди, вони мають на меті нашу погибель, і то погибель вічну. 

Але як добре, що Господь хоче нашого спасіння і вічного життя!  На це сподівається і батько дитини. Через це й промовляє: «Коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам допоможи!»  Ось так брак віри Апостолів кинув тінь і на Господа, і на Його всемогутність. Тепер настала черга Божого докору батькові дитини: «Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, – все можливе!» 

Ні, чудо Господь може творити без віри присутніх. Але, коли немає віри, то й Господь зазвичай чуд не марнує. Бо для невіруючих з них ніякої користі немає. А віра – таки від слухання і то слухання Слова Христового, Євангелія. Батько дуже хоче, аби його дитина була зцілена. Через це й він вигукує: «Вірую, Господи, – допоможи недовірству моєму!» 

Коли батько вигукує оце слово «Вірую», то воно, звісно, свідчить про те, що він має віру. А вже наступні слова з проханням допомогти йому у невірстві – теж вкрай важливі, адже вони свідчать про те, що він визнає слабкість своєї віри. А раз так, то він перебуває у найкращому стані, аби цей брак заповнити вірою, яка є воістину даром Божим і справжнім чудом. 

Любі брати і сестри, сьогодні, просто тут і зараз попросіть Господа вас сильно поблагословити – зміцнити вашу віру в Христа або її подарувати. Просто тут і зараз промовте про себе, тихо у своїй душі: «Вірую, Господи, – допоможи недовірству моєму!» Господь благословить вас, любі брати і сестри, і вже благословляє. Його Слово живе і діяльне, і воно творить, і зрощує вашу віру, покріпляє її і зміцнює. Лишень слухайте Слово і моліться до Христа, горніться до Нього у Його істинних тілі та крові Святої Вечері, і Він вас ніколи не підведе. 

Ісус допоміг недовірству батька, а також «як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: «Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!» І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов». Ісус – Бог всемогутній і Йому кориться усяке створіння – «Бо для Бога нема неможливої жодної речі!» (Лк. 1:37). 

А, коли нечистий дух покинув хлопця, то «він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він... А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав». Але навіть якби він помер, то Ісус міг би підняти його з мертвих і воскресити і так Ісус бувало робив із тими, хто помирав. 

І навіть більше – Ісус помер за нас. Він на Себе забрав усі наші гріхи і провини. На Себе Він забрав і наш гріх невірства і недовірства. І на хресті Голгофи Божий Син обмив усі до одного наші гріхи Своєю святою і невинною кров’ю. Він помер за всіх нас і Він воскрес на третій день, аби ми були виправдані вірою в Нього і були визволені від гріха, від влади диявола і смерті, і мали спасіння, воскресіння, і вічне життя. 

Диявол не має ніяких прав на віруючих дітей Божих. Його всі обвинувачення проти нас змиті Христовою кров’ю. І коли ми віруємо в Христа і уповаємо на Нього, то можемо з диявола і з усіх його демонів кепкувати і казати: «Обвинувачуй мене в чому хочеш, мені байдуже, бо я виправданий Богом, адже Ісус Христос, Єдинородний Божий Син, забрав на Себе усі мої гріхи і провини і всі вони обмиті  Його святою і невинною кров’ю. Сьогодні і завжди я визнаю свої гріхи перед Богом, і кров Христова очищує мене від усякого гріха!  І тобі я більше не належу, а належу моєму Господеві – Ісусові Христові, бо Він викупив мене від твоєї влади!» 

Коли ж учні вже перебували на самоті з Христом вдома, то у такій приватності вони наважились поставити Йому питання, яке їх непокоїло: «Чому ми не могли його вигнати?»  Їм хочеться знати, чому вони не справились з тим нечистим духом. Інших вони виганяли, а тут їх спіткала невдача. І Господь дає їм пояснення, чому вони виявились родом невіруючим. 

Він каже: «Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту». Зазнавши невдачі, вони мали би звернутись по допомогу до Того, Хто є всемогутнім і Хто завжди обіцяє прийти на поміч Своїм віруючим дітям. Апостоли мали би звернутись до Христа у молитві, а не бути самовпевненими у власних духовних силах. І в цьому виявилась їхня слабка віра. Могутні нечисті духи не коряться людям із малою вірою. 

А мала віра може зміцнюватись ревною молитвою до Христа. Піст же може молитві допомогти. Любі брати і сестри, молімось до Господа, аби Він покріпляв нашу віру. Бо віра – то дар Божий і лише Бог може її зміцнити через Своє Слово і Таїнство Святої Вечері. У Христі і заради Нього. Амінь. 

Ісус сказав: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27). Амінь.

Дві віри

 Я лише бажаю, аби сумління було вільним і аби всі християни робили знак хреста проти віри, яка визнає, що папа у своєму правлінні має рацію. Бо така віра руйнує віру в Христа і занурює весь світ лише у гріх і руїну. 

Мартін Лютер

Слово, як живе проголошення і проповідування

    Найочевиднішим зв'язком між Духом і Словом є натхнення. Про це питання не велись дебати і не було ніякої потреби виразно переутверджувати загальну, кафоличну догму Нікейського Символу віри, що Святий Дух "говорив через пророків". Ауґсбурзьке Віросповідання, цитуючи Писання, просто приймає це твердження за само собою зрозуміле... Втім у Ауґсбурзькому Віросповіданні наголос у темі "Дух і Слово" ставиться не на Писанні. Наголос радше падає на Слово, як на живе проголошення - як на проповідування.

Курт Маркворт "Святий Дух у Ауґсбурзькому Віросповіданні"

З Днем народження Тараса Шевченка!

Переспів Тарасом Шевченком Псалма 149

Псалом новий Господеві

І новую славу

Воспоєм честним собором,

Серцем нелукавим;

Во псалтирі і тимпані

Воспоєм благая,

Яко Бог кара неправих,

Правим помагає.

Преподобнії во славі

І на тихих ложах

Радуються, славословлять,

Хвалять ім’я Боже,

І мечі в руках їх добрі,

Острі обоюду,

На отмщеніє язикам

І в науку людям.

Окують царей неситих

В залізниє пута

І їх славних оковами

Ручними окрутять,

І осудять губителей

Судом своїм правим.

І вовіки стане слава,

Преподобним слава.

Віра і сумнів: проповідь на 1-у неділю Великого посту

               ВІРА І СУМНІВ

 (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали. А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, – і буде вона йому дана. Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай-бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх. А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю, а багатий – пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний, бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх! Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його. Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.  Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть. Не обманюйтесь, брати мої любі! Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.  Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його (Якова 1:2-18). 

            Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23). 

Дорогі брати і сестри, коли в нас трапляється випробування, то радість, зазвичай не є нашою першою емоцією, з якою ми це випробування зустрічаємо. Перші емоції можуть бути дуже різними – і журба, і страх, і навіть розпач. Але чому ж Господь Святий Дух каже нам сьогодні через Апостола Якова, щоб ми мали радість, коли впадаємо у всякі випробування. 

До того ж мова йде не про якусь там невеличку радість, а про радість повну. І ця повна радість має стосуватись усіляких випробувань, тобто всіх без винятку випробувань. Війна – це випробування?  Звісно, війна – це випробування. Війна – це одне з найжорстокіших випробувань. 

Війна принесла нам масу горя. Зруйновано багато наших міст. Зруйновано чимало людських доль. Гине на полях бою, захищаючи України, цвіт українського народу. Жахливе випробування для України і для всіх українців. Чому ж християни повинні радіти та ще й радіти повною радістю? 

            Апостол нас не кличе радіти через те, що війна і через те горе, яке нам принесли росіяни і далі несуть. Апостол не кличе радіти із тих злочинів, які коять в Україні російські загарбники. Він кличе нас радіти тим, що в нас є чудова можливість випробувати нашу віру. Так само як люди пізнаються в нещасті і біді, так само і наша віра випробовується у подібних речах. 

            Війна – одне з таких випробувань, яке виявляє, наскільки сильна наша віра – чи вона сильна, слабка або навіть фальшива і була звичайною маскою або своєрідним елементом культури у мирний і безпечний час. Тож для віруючих це час гарту віри, час її зростання, час більшого уповання на Христа і час глибшого занурення у Слово Боже, і час вияву більшої любові до наших ближніх. 

            Бо коли є біда і нещастя, то зараз найкращий час застосовувати на практиці Апостольську настанову: «Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!» (Рим. 12:15). Плодом такого випробування віри буде терпеливість або ж ще витривалість. Ще одним перекладом грецького слова гупомоні, яке використовує Апостол Яків може бути непохитність. 

            Випробування нашої віри роблять її міцнішою, гартують її, а разом із нею роблять і нас непохитними. А ця терпеливість або ж непохитність повинна бути досконалою і бездоганною. У чому ж полягає ця досконалість і бездоганність? Вона не полягає у тому, що ми раптом стаємо безгрішними. Бо поки ми живемо в нашому тілі, то ми будемо грішними, бо наше тіло заражене гріхом. 

            Ця досконалість і бездоганність стосуються нашої віри в Бога, нашої довіри до Його Слова, нашого уповання на Христа. Ми тим більше досконалі і бездоганні, чим більше довіряємо Богові, чим більше віримо, що наш Отець Небесний любить нас і доказом Його невимовної любові є наш Спаситель Ісус Христос, Єдинородний Син Божий, Його життя, смерть на хресті за наші гріхи і воскресіння. 

             Ми тим більше досконалі, коли довіряємо кожному слову Христовому – і про те, що ми Його любі друзі, брати і сестри; і про те, що Він причащає нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері і дає з ними і в них прощення гріхів і вічне життя; і про те, що істинні Його слова: «Не просили ви досі нічого в Ім'я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість» (Ів. 16:24). 

            Така досконала і бездоганна терпеливість, непохитність є також виявом мудрості, початком якої є страх перед Богом. І цю мудрість можна отримати лише від Бога. І Апостол кличе, аби той, кому їх бракує молився до Бога і просив цю мудрість у Господа. Але він одразу ж застерігає про антагоніста віри – про сумнів. 

            Сумнів до Бога і до його слів уперше посіяв у людських серцях сатана. Він спокусив наших прабатьків, Адама і Єву, перекручуючи Боже Слово, до того, щоб вони почали вагатися в Слові і сумніватись у тому, що сказав Бог і в щирості Його намірів. Своєї стратегії диявол від того часу не змінював. З усіх сил він старається навіть віруючих переконати в тому, що Бог нещирий, а отже нам слід сумніватись у Його словах. 

            Такі дії диявола спрямовані на нашу віру, на нашу довіру до Слова, на наше уповання на Христа. І вони можуть призводити до спустошливих наслідків. Якщо ми сумніваємось у Богові та Його Слові, тоді ми подібні до морської хвилі – тільки не тієї, якою ми милуємось на природі. Це там море виглядає вельми привабливо і викликає дуже позитивні емоції і навіть бажання славити Творця. 

Але, порівнюючи тих, хто має сумніви у молитві до Бога, Апостол висловлюється дуже різко: «хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай-бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх». 

Ось тут ми маємо також протиставлення непохитності і непостійності. Це наче порівняння скелі і морської хвилі. Істинне дитя Боже, віра якого випробувана всякими бідами, такими як і нинішня війна, – наче скеля. І віруючий чоловік, віруюча жінка, віруюче дитя Боже отримає від Бога те, про що просить, бо така людина перебуває весь час із Богом і у Христі та довіряє Його Слову. 

А невіруюча, наче та хвиля – вона летить туди, куди подме вітер. Ось вона поклоняється Христові, а завтра молиться до ікони Св. Миколая, а післязавтра буде цікавитись гороскопами або прогнозами якихось карпатських або інших віщунів. Апостол не церемониться і називає таку людину двоєдушною і каже, що молитви такої людини марні, тож хай не надіється щось отримати від Господа, Який як чоловік від дружини, вимагає від кожної людини вірності. 

Хай Господь благословляє нас, любі брати і сестри, щоб наша віра у ці важкі дні війни, гартувалась і міцнішала, і щоб у центрі цієї віри і нашого життя завжди перебував Христос Спаситель. Він наше істинне уповання і Він – наше правдиве багатство. Апостол Яків далі зачіпає тему багатства, адже бідні люди можуть почуватись наче вони нижчі або чимось гірші за багатих. А багаті навпаки можуть зверхньо дивитись на тих, що бідніші за них. 

Тож слова Апостола «понижений брат нехай хвалиться високістю своєю, а багатий – пониженням своїм» повертають до дуже базового випробування – випробування бідністю і багатством. Бідний може забутись, що він – дитя Боже і спадкоємець Царства Небесного і для Бога земне багатство нічого не означає – для Нього важлива наша віра. 

Тож Апостол кличе бідних, понижених хвалитись високістю своєю. А що це за високість? Це – їхній статус дітей Божих. А багатих Господь Святий Дух кличе хвалитись своїм пониженням? А що це за пониження? Це сповідування віри подібне до слів праведного Йова: «Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я!» (1:21). 

Як і Йов, віруючі багаті розуміють походження свого багатства – багатство дав їм Бог. Тож найкращий спосіб похвалитись для них – це хвалитись своїм пониженням, визнавати, що їхнє багатство – не їхня заслуга, а винятково дар Божий. Всі інші пояснення багатства, отриманого, звісно, не корупцією чи іншими злочинами, ведуть до гордині, а отже і до грядущого занепаду багатого, зокрема втрати спасіння і вічного життя. 

Така спокуса не рідкість, хоча є свої спокуси і в багатих, і в бідних. Проте якими вони не були б, слід пам’ятати ще одну істину, яку ми чуємо сьогодні від Апостола: «Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.  Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть». 

Бог, як ми чули сьогодні, випробовує нашу віру, але нікого не спокушує. Коли людина чимось спокушується і коїть гріх, то в цьому винна вона сама. В людині живе пожадливість і від людини до людини вона може відрізнятись, так само, як і «пріоритети» пожадливості можуть змінюватись із віком окремої людини. Але кожна людина спокушується власною пожадливістю, коїть гріх, а заплата за гріх, як ми знаємо з Божого Слова – смерть. 

Слава Господу, що Він – наш Спаситель. І що це Він вибрав нас до спасіння. І що це Він породив нас Словом правди і дає нам лише добрі давання і досконалий дар – Ісуса Христа, віру в Нього, прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя! Як добре мати такого Бога, в Якого на відміну від нас ніколи не буває двоєдушності, а завжди є терпеливість і непохитність і неймовірна, невимовна любов до людського роду, до кожного з нас. Ця війна, яку проти нас розпочала нечестива Росія – дуже велике випробування, любі брати і сестри. Але наш Бог – більший і Він нас любить, і дасть нам перемогу. У Христі. І заради Нього. Амінь. 

Ісус сказав: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27). Амінь.

День Св. Полікарпа Смирнського, пастиря і мученика

 Сьогодні ми згадуємо Св. Полікарпа і дякуємо за нього Господу.  Народився він приблизно 69 року по Р. Х. і був важливою постаттю у ранній Церкві. Будучи учнем євангеліста Івана, він cлужив як сполучна ланка між  першим поколінням віруючих з дальшими християнами.  Прослуживши чимало років єпископом Смирни, Полікарп був заарештований, допитаний і, у такий день, як сьогодні, 155 або 156 року по Р. Х. страчений за віру. Очевидець його мучеництва записав оповідь про його смерть, яка називається Мучеництво Полікарпа і ця оповідь далі залишається підбадьоренням для віруючих у часи переслідувань.

Молитва на День Св. Полікарпа Смирнського, пастиря і мученика:

    Боже!  Ти створив небеса й землю.  Ти дав слузі Твоєму превелебному, святому і лагідному Полікарпові, мужність сповідувати Ісуса Христа Царем і Спасителем, і Ти дав також йому непохитність померти за  віру.  Подай нам благодаті повторювати його приклад участі у чаші Христових страждань, аби ми також взяли участь у Його славетному воскресінні;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Ярослава Мудрого, християнського правителя

Сьогодні ми згадуємо Св. Ярослава Мудрого і дякуємо за нього Господу. Св. Ярослав Мудрий був сином Св. Володимира Великого і гідно продовжив діло свого батька із поширення християнства нашим рідним краєм. Св. Ярослав Мудрий, будучи надзвичайно освіченою людиною і знаючи багато мов, поширював освіту, створював бібліотеки та будував храми. Саме він збудував найвеличнішй храм Русі - Святу Софію Київську. За Ярослава Мудрого, якого ще називають «тестем Європи», прагнули родичатися з Руссю європейські держави. Минуло лише покоління, а християнська Русь Ярослава Мудрого, сина Володимира Великого, стала світовим лідером, як і Ізраїль за Соломона, Давидового сина, став світовим лідером свого часу. Силу дає Бог. Господь силу дає Своїм віруючим дітям і цілим націям. Так само нашому народові силу подавав  Бог через таких  християнських правителів, як Св. Ярослав Мудрий.

Молитва на День Св. Ярослава Мудрого, християнського правителя:

Отче Небесний, у цей день ми приносимо Тобі щиру подяку за князя київського, Ярослава Мудрого, якого Ти вчинив Своїм інструментом для поширення і зміцнення християнства на просторах Русі-України. Просимо благословляти наш рідний край правителями, які наслідуватимуть приклад Св. Ярослава Мудрого і сприятимуть утвердженню спасенної християнської віри в Україні і по цілому світові. Заради Христа. Амінь.

Вітаємо нове дитя Боже!

12 лютого ц. р. київська парафія Воскресіння вітала свою наймолодшу парафіянку - через Таїнство Хрищення Господь долучив до Своєї Церкви Майю Філіпенко. Вітаємо нашу наймолодшу сестру у Христі Майю у спільноті святих і зичимо їй виростати татові і мамі на втіху, Україні і Церкві на користь, Богові на славу! І просимо в Господа для слуги Божої Майї многії літа во здравіє і спасеніє!!! "Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!" (Послання Св. Апостола Павла до галатів 3:27).

День Св. Сили, співробітника Св. Петра і Св. Павла

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Силу. Він був одним із провідників Церкви в Єрусалимі і Св. Павло вибрав його для супроводу під час другої місіонерської подорожі з Антіохії до Малої Азії і Македонії.  Силу, разом із Павлом було ув'язнено у Филипах і вони пережили заворушення в Солуні та Верії.  Знову приєднавшись до Павла в Коринті, Сила, очевидно,  залишався там впродовж тривалого часу.  Дещо пізніше він, очевидно, став супутником Апостола Петра і, можливо, служив його секретарем (1 Петр. 5:12). Згідно з Переданням, Сила став першим єпископом Коринту.

Молитва на День Св. Сили, співробітника Св. Петра і Св. Павла:

Всемогутній і віковічний Боже!  Твій слуга, Сила, проповідував Євангеліє поряд із Апостолами Петром і Павлом народам Малої Азії, Греції і Македонії. Ми дякуємо Тобі за те, що Ти в нашому краї і в кожній землі, піднімаєш євангелістів і проповідників Твого Царства, щоби Твоя Церква могла далі проголошувати недослідимі багатства нашого Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви