субота, 1 жовтня 2022 р.

Зовнішні рухи в час молитви

       В час молитви виконуються... зовнішні рухи, як-от: ставання навколішки (Ефесян 3:14), піднесення рук (1 Тимофія 2:8; Псалом 141:2), зведення очей до неба (Псалом 123:1), биття у груди (Луки 18:13). Істинна молитва може здійснюватись і без зовнішніх рухів у дусі та істині (Івана 4:23). Але вони використовуються як знаки чи спонукання до внутрішньої посвяти.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

пʼятниця, 30 вересня 2022 р.

День Св. Єронима, перекладача Св. Писання

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Єронима (Св. Єроніма або ж Св. Ієроніма). Єроним народився в маленькомі селі на узбережжі Адріатичного моря приблизно 345 року по Р. Х. В молодому віці він відправився на навчання до Риму, де й був охрищений. Після тривалих подорожей він обрав чернецьке життя і провів п'ять років у сирійській пустелі. Там він опанував гебрейську (давньоєврейську) мову, мову Старого Заповіту. Після рукопокладання в Антіохії та відвідин Риму й Константинополя, Єроним оселився у Віфлеємі.  Свої мовні здібності він використав для перекладу Біблії з давньоєврейської, арамейської та грецької мов (мов оригіналу) на латину, найбільш поширену тогочасну мову. Понад тисячу років цей переклад, який називається Вульґата, залишався авторитетною версією Біблії у Західній Церкві. Ставши одним з найбільших вчених у ранній Церкві, Єроним був покликаний до осель небесних 30 вересня 420 року. Першим місцем його поховання став Віфлеєм, а потім його останки було перенесено до Риму. День Св. Єронима через його перекладацький подвиг також вважається Міжнародним днем перекладача.

Молитва на День Св. Єронима, перекладача Св. Писання:

Господи, Боже правди!  Твоє Слово - світильник для ніг наших і світло для нашої стежки. Твій слуга, Єроним, радів, досліджуючи Святе Писання. Дай, аби ті, що далі читають, позначають і споживають Твоє Слово, знаходили в ньому їжу спасіння і джерело життя.  Через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 29 вересня 2022 р.

"Церковне священство"

 Писання робить усіх нас рівними священиками..., а "церковне священство"... називається у Писанні "служінням" (miniscterium), "слугуванням" (servitus), доморядництвом" (dispensatio), "єпископатом" (episcopatus) і "пресвітерією" (presbyterium). Ніде воно не називається "священством" (sacredocium) або "духовним" (spiritualis). Я повинен це промовити по німецьки: Писання, кажу вам, називає священицький і духовний стан служінням, піклуванням, посадою, старійшиною, слугою, опікуном, проповідницьким служінням і пастирем.

Мартін Лютер

середа, 28 вересня 2022 р.

Пророцтва перетворились на реальність

     Ти все до Себе притягнув, Господи, коли завіса в храмі розірвалася на двоє і Святеє Святих відійшло від недостойних священиків так, що образ перетворився на істину, пророцтва - на реальність, а Закон - на Євангеліє. Ти все притягнув до Себе, Господи так, що те, що сталося у храмі в Юдеї з прихованим значенням, благочестивість усіх народів святкує у явній і відкритій Тайні.

Св. Лев Великий

четвер, 22 вересня 2022 р.

День Св. Пророка Йони

 Сьогодні ми згадуємо святого пророка Йону, одного з багатьох Старозаповітних пророків і дякуємо за   нього Богові. Йона, син Аміттая, народився в місці, яке розташоване приблизно за годину ходи від міста Назарету. Його пророцьке служіння зосереджувалося на проповідуванні покаяння у Ніневії, столиці поганської Ассирії (Йони 1:2).  Небажання Йони відповісти на Божий поклик і Боже наполягання на тому, щоб Його поклик було виконано, лежать в основі книги, яка носить ім'я Йони.  Хоча сам факт того, що риба проковтнула Йону і потім викинула його на берег - найбільш пам'ятна деталь його життя, йому відведено в книзі всього три вірші (Йони 1:17; 2:1, 10).  Упродовж цілої книги важливою темою є те, як Бог милосердно та зі співчуттям ставиться до грішників.  Триденна подорож Йони у череві рибини згадується Ісусом, як знак про Його смерть, поховання і воскресіння (Матвія 12:39-41).

Молитва на День Св. Пророка Йони:

Господи Боже, Отче Небесний!  Через пророка Йону Ти продовжив пророцький взірецьнавчання Твого люду про правдиву віру та виявляв через чуда Твою присутність у створенні, аби зцілити його руїну.  Дай, аби Церква Твоя могла бачити в Сині Твоєму Пророка останніх часів, вчення та чуда Якого тривають у Твоїй Церкві через цілющі ліки Слова і Таїнств; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 21 вересня 2022 р.

День Св. Матвія, Апостола та Євангеліста

 Сьогодні ми згадуємо Св. Матвія, Апостола і Євангеліста та дякуємо за нього Господу. Св. Матвій, відомий також, як Левій, ідентифікує себе як колишнього митника, який, отже вважався за нечистого, публічного грішника, вигнанця із єврейського суспільства. Втім, саме його Господь Ісус покликав від роботи й багатства, аби він став Його учнем (Матвія 9:9-13).  Матвій не лише став учнем Господа, але й був покликаний і посланий, як один з дванадцяти Господніх апостолів (Матвія 10:2-4).  З часом він став євангелістом і його, натхненний Богом, запис Євангелія, поставив його на перше місце серед книг Нового Заповіту. Серед чотирьох Євангелій, саме Матвій зображує Христа особливим чином, як нового та більшого Мойсея, Який благодатно виконує Закон і Пророків (Матвія 5:17) та установлює Новий Заповіт спасіння у Своїй крові (Матвія 26:27-28).  Євангеліє від Св. Матвія також добре знають і люблять за те, як він описує відвідини волхвів зі Сходу (Матвія 2:1-12); за Нагірну проповідь, що включає Блаженства та Отче наш (Матвія 5-7) і за запровадження Святого Хрищення та найвиразніше обявлення Святої Трійці (Матвія 28:16-20).  Передання не має певності про останнє поле праці Св. Матвія, як і немає чітких відомостей про те, чи помер він від старості, а чи мученицькою смертю. Тож, святкуючи цей день, ми дякуємо Богові за те, що Він могутнім чином керував Своєю Церквою і захищав її через Св. Матвія, який був покликаний і посланий Христом, аби служити вівцям Його пасовиська Святим Євангелієм.

Молитва на День Св. Матвія, Апостола та Євангеліста:    

     Сину Божий!  Благословенний Спасителю Ісусе Христе!  Ти покликав Матвія, митника, аби він був апостолом і євангелістом. Через його вірне та натхненне свідчення дай, аби ми також могли йти за Тобою, полишаючи усякі пожадливі бажання і любов до багатств; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

 Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 19 вересня 2022 р.

День Св. Курта Маркворта, пастиря, сповідника і учителя Церкви

 Сьогодні ми згадуємо Превелебного доктора і професора Курта Маркворта, великого святого і учителя Християнської Церкви, пастиря і сповідника і дякуємо за нього Господу.  Професор Маркворт був тим богословом, який значною мірою і безпосередньо вплинув на відродження і становлення Української Лютеранської Церкви, як через свої поради, книги так і через лекції та семінари, які він проводив в Україні.

           Курт Маркворт народився 20 червня 1934 року в Таллінні (Естонія) і незабаром через Таїнство Хрищення став громадянином Царства Небесного. Зазнаючи чимало переслідувань і втеч від радянського режиму через близькість до царської родини,  сім’я Курта Маркворта  спершу опинилася на півночі Західної Німеччини, а потім в Сполучених Штатах Америки, де 1952 року Курт став причасником Лютеранської Церкви в Наєку, Нью  Йорк.  Освіту Курт Маркворт здобув у Колегіальному Інституті "Конкордія" в Бронксвіллі (Нью Йорк), Семінарії "Конкордія" в Сен-Луїсі (штат Міссурі) та Університеті Західного Онтаріо (Канада).
     
     Пастирське служіння Курта Маркворта розпочалося з Церкви Святої Трійці в Везерфорді (штат Техас) і продовжилося в лютеранських парафіях Австралії (Квінзленд).  Там пастир Маркворт служив у Раді Коледжу "Конкордія" в Тувумбі. Від 1975 року аж до часу завершення земного життя святий Курт Маркворт служив професором Богословської Семінарії "Конкордія" спочатку в Спрінгфілді, а потім у Форт Вейні (штат Індіана).  Професор Маркворт став уславленим і дуже популярним професором, письменником, апологетом і промовцем.  
    
     Святий Курт Маркворт з любов’ю ставився до України. Саме з України (м. Таганрог), як це любив повторювати професор, мала походження його мати. Доктор Маркворт похвально згадував Преамбулу до Конституції України, в якій згадується Бог і відповідальність перед Ним, і говорив, що наша країна у такому ставленні до Бога – унікальна і несе приклад позитивний цілому світові. 

     Непохитна віра в Господа, чинна любов’ю – такі характеристики можна дати цьому учителеві Церкви, енциклопедичні знання і богословський геній якого яскраво проявилися, як у його лекціях, семінарах, так і в книгах, і в практичному житті. Простота і водночас аристократичність, надзвичайно гармонійне поєднання серйозності та гумору у викладанні, у працях і спілкуванні робили доктора Маркворта улюбленим професором студентів богослов’я на багатьох континентах.     


     Глибоке знання Писання, відданість Лютеранським Віросповіданням, пошана до Отців Церкви, любов до літургії Церкви і зокрема до літургії Івана Золотоустого, якою користується наша Церква, що їх мав і практикував отець Курт, служать підбадьоренням для кожного богослова і будь-якого християнина, який любить свою Церкву і цінує її спадщину з багатьох тисячоліть. Професор Маркворт любив усю Церкву Христову і однаково прагнув добра всім християнам, самовіддано працюючи над тим, аби «могуче росло та зміцнялося Божеє Слово» (Дії 19:20) по всьому світові.  Українські лютерани мають можливість читати українською мовою його одну з його найбільш відомих праць "Церква та її спільнота, служіння і управління", а також ознайомлюватись із різними частинами його творів на цьому блозі.

Молитва на День Св. Курта Маркворта, пастиря, сповідника і учителя Церкви:

     Господи Боже, Отче Небесний! Через вчення і приклад життя професора Маркворта, Ти готуєш нас до приходу Твого Сина, аби Він забрав Свою Наречену, Церкву Твою, щоб з усіма викупленими ми могли в кінці увійти на Його вічний весільний банкет. Прийми нашу подяку за життя цього святого і подай нам щедрою міркою дар Духа Твого Святого, аби ми повторювали його приклад; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

пʼятниця, 16 вересня 2022 р.

День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика

 Сьогодні ми згадуємо Св. Кіпріана Карфагенського і дякуємо за нього Господу.  Св. Кіпріан (прибл. 200-258 р. по Р. Х.) був славетним єпископом північно-африканського міста Карфаген приблизно 248 року по Різдві Христовім. Під час переслідувань римського імператора Деція, Кіпріан із Карфагену втік, але через два роки повернувся.  Він був змушений брати участь у розв'язанні проблеми тих християн, які відпали від віри під час переслідувань, а тепер хотіли повернутися в Церкву.  Було ухвалено рішення, що цих християн, що були відпали, можна відновлювати, але їхнє відновлення може відбуватися лише після періоду покути, яка продемонструє їхню вірність. Під час переслідувань у час імператора Валер'яна, Кіпріан спочатку переховувався, а потім здався владі. 258 року по Різдві Христовім йому за віру в Христа відрубали голову.

Молитва на День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика:

 Всемогутній Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Кіпріанові, відвагу сповідувати Ім'я нашого Спасителя, Ісуса Христа, перед правителями цього світу і Ти дав йому мужність померти за проголошувану ним віру. Подай нам сили, аби ми завжди готові були звістити причину надії нашої і радісно постраждати заради нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. 
Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 15 вересня 2022 р.

Істина або химера

 Християнський зміст вислову "Бог любить нас" стоїть або падає залежно від цілісності Новозаповітного портрету Ісуса як Бога Воплоченого. Якщо це відкинути, то й вислів "Бог любить нас" перетворюється на химеру.  Але якщо  Новозаповітне зображення Бога істинне, тоді також істинним є те, що Він любить нас

Курт Маркворт

середа, 14 вересня 2022 р.

Свято перемоги християнства

   Сьогодні в нас - одне із найперших свят, яке Церква почала святкувати щорічно і робить це далі. Свято перемоги християнства або ж День Воздвиження Хреста Господнього традиційно служить нагадуванням про віднайдення 14 вересня 320 року хреста, на якому був розп'ятий Ісус. Цей хрест було віднайдено Оленою, матір'ю римського Імператора Костянтина Великого.  У зв'язку із освяченням базиліки на місці розп'яття Ісуса і Його воскресіння, Костянтин 335 року видав наказ про святкування цього дня.  Благочестива християнка Олена допомогла визначити і провести дослідження  багатьох Біблійних місць, пов'язаних із життям, служінням, смертю і воскресінням Ісуса. День Воздвиження Хреста Господнього залишився популярним і в східному , і в західному християнстві.  Чимало лютеранських парафій називаються парафіями Святого Хреста. 

Молитва на Свято перемоги християнства:
Милосердний Боже!  Твій Син, Ісус Христос, був піднесений на хреста, аби понести гріх світу і притягнути до Себе всіх людей. Дай, аби ми, що славимо Його смерть задля нашого викуплення могли вірно прислухатися до Його поклику нести хрест і йти за Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 12 вересня 2022 р.

Не помилятися в Слові: проповідь наа 13-у неділю після П'ятидесятниці

                   НЕ ПОМИЛЯТИСЯ В СЛОВІ

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)           

Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо. Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло. От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.  Так само й язик, – мала частина тіла, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! І язик – то огонь.

Як світ неправедності, поставлений так поміж нашими частинами тіла, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською, та не може ніхто із людей язика вгамувати, він – зло безупинне, він повний отрути смертельної! Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було! Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка? Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград – фіґи? Солодка вода не тече з солонця (Якова 3:1-12).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, «Язик мій – ворог мій» – цю приказку може до себе застосувати мало не кожна людина. Проте слова з Писання сьогодні, які Господь Святий Дух вклав у вуста Св. Апостола Якова, можна викласти, дещо змінивши відому приказку до такого вигляду: «Язик мій – ворог людей». 

Адже одна справа, коли ми власними словами завдаємо шкоди собі, власним інтересам, а зовсім інша справа, коли ми власними словами руйнуємо життя багатьох інших людей. Як ми це можемо зробити?  – Це може бути тоді, коли ми кажемо неправду або, наприклад, даємо нерозумну пораду іншій людині або й великій кількості людей.  Це може бути тоді, коли ми підбурюємо до різних неправедних учинків або розпускаємо плітки про інших людей. 

            З цим повязаний і Апостольський заклик: «Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо». Чому Апостол має таке застереження про вчителів і хто такі ці вчителі?  Тут мова йде про проповідників – про тих, що звіщають Слово Боже і навчають Слову інших людей. Це найважливіше служіння на світі. 

Адже як каже наш Господь: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8:31, 32). Вільними від гріха, від влади диявола і вічної смерті.  Слово Христове дає свободу, бо саме Слово Христове вибрав Собі за інструмента Святий Дух для того, щоб створювати в наших серцях спасенну віру. 

Про це також каже Апостол Павло: «Кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра… Тож віра –  від слухання, а слухання – через Слово Христове» (Рим. 8:13-15, 17). 

Проповідники потрібні. Чому ж тоді Апостол Яків дає таке суворе застереження? Бо потрібні лише ті проповідники, які не помиляються у слові. В грецькому оригіналі тут використовується слово «спотикаються». Бо ті, що спотикаються у слові і самі падають у яму, і інших за собою туди ж само тягнуть. 

А що буде з людиною, яка проповідуючи фальшиве вчення, занапастила душі і не привела їх до Бога, а навпаки, відвела від Христа? Що буде з людиною, яка маючи навіть добрі наміри, замість того, щоб проповідувати Христове Євангеліє, проповідувала святих, добрі діла і все таке інше? Така людина, каже Апостол, прийме більший осуд. Як каже Господь: «Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть» (Лк. 12:48). 

Тож так важливо панувати над своїм язиком, і не спричиняти спотикання і спокус для інших людей. Апостол каже: «Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло» і далі порівнює таке приборкування зі спрямуванням, наприклад коня вуздечкою. Кінь – могутня тварина, але вуздечка може його стримувати і спрямовувати, куди потрібно. 

Так само і слово має силу спрямовувати людей, куди потрібно Богові. А якщо ж слово буде не від Бога, а від грішної плоті або від диявола, то куди воно заведе, як не до гріха і під владу диявола?  Іншим прикладом є корабель. За великим рахунком, загальна конструкція кораблів не дуже змінилась. 

Корабель іде туди, куди веде його стерновий, штурман, використовуючи, порівняно із загальним корпусом корабля, маленький інструмент – стерно. Так само і людиною, і навіть цілими народами може керувати одна з найменших частин тіла людини – язик. Язик, як ми знаємо, може створювати проблеми для окремих людей, сімей і цілих родин. «Кайдашева сімя» уславленого Івана Нечуя-Левицького дуже гарна ілюстрація того, що може зробити язик. 

Але навіть нині ми переживаємо жахливу війну також через те, що деякі люди, які не досконалі в язикові, спотикаються у Божому Слові, набилися в учителі українського і, особливо, російського народу. Ми ж не забули, як ці вчителі, які називали себе політтехнологами, використовуючи телебачення, намагались розсварити українських народ, аби поділити українців на якісь уявні сорти і викликати ненависть мешканців однієї країни до іншої. Чи думали вони, що зароблені у бездумний, зрадницький спосіб тисячі доларів знайдуть своє логічне продовження у зростанні зрадливості та готовності деяких людей вбивати своїх же одноплемінників? 

Десь в чомусь вони мали успіх, але не розпалили такий вогонь, як російські «учителі» або ж, як їх правильно називають пропагандисти. Апостол Яків каже: «І язик – то огонь. Як світ неправедності, поставлений так поміж нашими частинами тіла, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською, та не може ніхто із людей язика вгамувати, він – зло безупинне, він повний отрути смертельної!» 

Коли я чую російських пропагандистів, то в мене таке враження наче я чую пекло і самого диявола, який кличе іти і вбивати людський рід. Біда в тому, що ми не чуємо в Росії тих, хто покликаний був Богом бути учителями Його Слова, щоб вони гасили той вогонь. Вони навпаки підливають у вогонь масло, підтримуючи війну проти України, схвалюючи убивства українців, закликаючи до геноциду українського народу. 

Ось так мала частина тіла язик, а запалює цілий ліс.  Такий «язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни… він – зло безупинне, він повний отрути смертельної». Звісно, що язик вивергає те, чим наповнене серце. І якщо в серці отрута, то людський язик – як отруйний зуб змії – жалить і сіє довкола себе біль, страждання і смерть. З тих учителів, які назвались християнськими проповідниками, але не зупиняють зла словом Закону і Христа, Бог дуже багато спитає. 

«Солодка вода не тече з солонця», – каже Апостол. Якби солонець не вдавав із себе джерело прісної води, його легко впізнати за солоною водою, яка життя не дає, а навпаки – вбиває все живе. Живу воду може дати лише той, хто сам поєднаний з Джерелом – із Христом. Господь виконує те, що обіцяв: «Вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Ів. 4:14). 

Лише через Христа ми маємо живу воду, Святого Духа. Лише Він творить у нас чисті серця і лише Він дає життєдайні слова і мову, що не вбиває, а творить і будує. Апостол кличе ставати учителями тих, хто вірує в Христа і не спотикається в слові, тобто любить Слово Христове і лише з нього виводить своє вчення, лише його проповідує, і лише йому навчає. 

І це Слово виявляє нам наш гріх. Господь не вчить нас дивитись на гріх крізь пальці. Він за гріх докоряє і оголошує Свій праведний вирок: «Заплата за гріх – смерть!»  Водночас Він каже нам: «Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?» (Єз. 33:11). 

Аби ми не вмирали Бог дав Свого Сина Єдинородного за всіх нас, любі брати і сестри. Адже «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3:16, 17).  Ісус Христос, Єдинородний Божий Син, забрав на Себе усі до одного наші гріхи і обмив їх Своєю святою і невинною кровю. Він приніс Себе Самого у святу і досконалу жертву за всіх нас на хресті Голгофи і помер за всіх нас, аби кожен з нас, хто вірує в Нього, так само воскрес із мертвих, як і Він воскрес на третій день із мертвих, і мав вічне життя в Його святому Царстві. 

Наш розпятий і воскреслий Господь покликав нас до нового життя. Не до життя із язиком, який запалює круг життя і викликає чвари та війни, а до життя любові та служіння нашим ближнім. Хто цього не розуміє, той не повинен ставати учителем, пастирем, проповідником. Такого не варто брати і на провідника у світі та на мирські посади. Бо замість любові він буде нести ненависть, а замість служіння такий буде панувати над тими, кому Господь покликав його служити.  Бо така людина, відповідно до порівняння нашого Апостола – солончак. 

Натомість хай будуть усі християни, і проповідники, і миряни, незважаючи на своє покликання у житті, джерелами солодкої, тобто прісної, життєдайної води – Святого Духа, Який живе у віруючих і спонукає нас бути світлом для світу і сіллю землі. Як Господь хоче, аби ми перебували в Його Слові і Його Словом ділилися з іншими людьми. Бо, як був навчав доктор Лютер: «Це Слово перше повідомляє нас про милість і доброту Божу, а потім віра, з непохитною упевненістю, хапається за це Слово і ми його слухаємось. Ми усвідомлюємо його в серцях наших і стаємо вдоволені». 

Ми стаємо вдоволені любовю Божою, Його милістю, прощенням, спасінням і вічним життям у Христі, Який нас насичує Своїм Словом і причащає нас Своїми істинними тілом і кровю під виглядом хліба та вина Святої Вечері, пригортаючи нас і запевнюючи нас про Свою любов яка ніколи не перестає і від якої нас ніхто і ніщо, і ніколи не відділить. І хай наш язик буде другом для всіх людей –  другом, що несе Добру Новину про Христа. В Імя Христове. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24). 

понеділок, 5 вересня 2022 р.

День Св. Захарія і Єлисавети

 Cьогодні ми згадуємо святих Захарія і Єлисавету та дякуємо за них Богові. Захарій і Єлисавета були "праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні" (Луки 1:6). Захарія, священика у єрусалимському храмі, привітав ангел Гавриїл, який оголосив про те, що в Захарія і Єлисавети народиться син. Спочатку Захарій не повірив оголошенню ангела, через свій і Єлисаветин літній вік. За таке невірство Захарія було покарано німотою. Народивши сина, Єлисавета назвала його Іваном. Захарій підтвердив вибір дружини, і його здатність говорити було відновлено. У відповідь він заспівав "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів..." - гімн - величний підсумок Божих обітниць у Старому Заповіті та передбачення діла Івана, як Предтечі Христа (Луки 1:68-79). Захарій і Єлисавета згадуються, як приклади вірності та побожності.

 Молитва на День Св. Захарія і Єлисавети: 

Боже! Лише Ти тчеш усіх немовлят в утробі. Ти обрав слуг старих і бездітних, аби вони зачали та виховали Предтечу Христа і таким чином Ти знову виявив Свою силу в слабкості. Дай нам, аби ми, такі ж слабі й немічні, як Захарій і Єлисавета, мали нагоду любити Тебе і служити Тобі відповідно до Твоєї доброї і благодатної волі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

 Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 31 серпня 2022 р.

День Св. Ісуса Навина

 Сьогодні ми згадуємо Св. Ісуса Навина і дякуємо  за нього Богові. "Ісус, син Навина, був служитель і наступник Мойсея, і провідник народу Ізраїлю, який провів їх через сухе русло Йордану у Край Ханаанський.  Він мав таке саме ім'я, як наш Спаситель, Ісус Христос [оскільки єврейською мовою імена "Єгошуа" та "Ісус" звучать однаково]. Він був прототипом Христа, Який привів дітей Авраама через Йордан життя бід і смерть у спочинок вічного життя...

    Коли першого дня 2493 року від створення світу помер Мойсей, Єгошуа повів народ Ізраїлю у Край Ханаанський, який був обіцяний їхнім батькам. Він здобув відмінні і дивовижні перемоги для Божих обранців. Подолавши царів Ханаану, він розділив край і в кінці помер у віці 110 років. Єврейською мовою його ім'я звучить Єгошуа або Йосуа, тобто "Спаситель", "Помічник". Грецькою мовою його ім'я звучить Іесус або Єсус".

Давид Хитрей

Молитва на День Св. Ісуса Навина:

Господи Ісусе Христе!  Твій слуга Ісус Навин провів дітей Ізраїлю через хвилі ріки Йордану в край, що тік молоком і медом.  Ісусе Христе!  Веди нас крізь води нашого Хрищення ув Обіцяний Край нашої вічної домівки, в якому Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

вівторок, 30 серпня 2022 р.

Залишатись учасниками Христа: проповідь на 11-у неділю після П'ятидесятниці

                ЗАЛИШАТИСЬ УЧАСНИКАМИ ХРИСТА

         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)           

Тому-то, як каже Дух Святий: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині, де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років. Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: «Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх», тому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть!»

Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого! Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься Сьогодні, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха. Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця, аж поки говориться: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань!» (Євреїв 3:7-15). 

            Благодать (вам), милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого! (2 Тим. 1:2) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, можна лише уявити радість ізраїльтян, коли вони виходили із Єгипту, з дому рабства.  Ми добре памятаємо, як єгиптяни ставились до ізраїльтян, своїх рабів. Оскільки Господь благословляв Свій народ навіть на чужині, то народ сильно виріс так, що єгиптяни вдалися до геноциду, вимагаючи вбивати всіх первородних хлопчиків. 

            З ізраїльтян єгиптяни знущались, змушуючи їх до важкої праці, вони їх били і карали за найменші провини. Життя Ізраїлю ставало нестерпним, тож народ Божий взивав до Господа.  На провідника народу Господь вибрав Мойсея і промовив до нього: «Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його. І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки, та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом» (2 М. 3:7, 8). 

            Тож найперша Пасха, коли Господь перейшов Єгипет і зберіг доми, в яких споживали тіло пасхального ягняти, а кровю його намастили одвірки, була справжнім торжеством Ізраїлю, що вирушає в Обіцяний Край. Дорогою до Обіцяного Краю за ізраїльтянами гналась єгипетська армія, яка втопилась у Червоному морі, крізь яке Ізраїль пройшов наче суходолом – таке велике чудо створив Господь для Свого народу, що здавалось, що відтепер народ буде відданий Богові доки існуватиме світ!  

            Проте так не було. Було сходження Мойсея на гору Сінай, де Господь дав Своєму народові Закон. І було масове відступництво народу від Господа поки Мойсея не було. Було покаяння і був марш, і була готовність Господа ввести Свій народ в Обіцяний Край, на оглядини якого було відправлено 12 розвідників – по 1 від кожного племені Ізраїлю. 

            І що вони там побачили? Край, що тече молоком і медом? Так!  Але крім цього вони побачили там укріплені міста, озброєні армії і дуже великих та міцних людей. Десятьом розвідникам стало страшно від самої думки іти і завойовувати Ханаан так наче Господь зовсім недавно не знищив найпотужнішої армії на світі у Червоному морі! То був сумнів не у власних силах, а сумнів у Господі! 

            Лише двоє розвідників залишились вірні Богові та довіряли Його обітниці: Ісус Навин і Калев. «Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав: «Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його!» (4 М. 13:30). А коли народ вкінець збунтувався, то «Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою, та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: «Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший! Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом. Тільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся народу того Краю, бо вони хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх!» (4 М. 14:6-9).  Саме Ісус Навин стане провідником народу після Мойсея і великим полководцем народу Божого!

            Знаєте, що ізраїльтяни захотіли зробити з цими двома вірними розвідниками? Вкаменувати!  І вони б убили цих двох мужів Божих, якби не втрутився Господь, а Його слава  «появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам...» (4 М. 14:10).  Через цей бунт проти Господа Ізраїль змушений був ходити в пустині цілих сорок років, допоки не помер останній дорослий заколотник проти Божої волі.  Ось про які бунти нам повідомляє сьогодні Писання в Посланні до євреїв, цитуючи Псалом 94 (95). 

            І саме від таких бунтів Господь Святий Дух застерігає нас сьогодні. Наші виклики сьогодні теж дуже серйозні. На нас напав дуже могутній ворог, Росія. Росія сама про себе вихвалялася, що в неї друга за могутністю армія світу, а білоруський Лукашенко заявляв, що за 3-4 дні Україну буде повністю завойовано. Перед цим вони роками намагались розколоти наш народ, ослабити нашу економіку і армію. І при цьому постійно вели духовну війну проти українських віруючих. 

            Коли ми бачимо, як росіяни захоплюють наші міста і села, руйнують усе, що потрібне для нашого життя, убивають і катують українців і українок, в нас можуть зявлятись різні думки. Багато-хто зі страху взагалі тікає за межі України. Тож через автора Послання до євреїв нас Господь кличе: «Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!» 

            Зле серце невірства – це серце відступника. Це серце людини, яка нібито ще перебуває у зборі праведників, тобто людей, які уповають на Христа, але у своєму серці вона покинула Христа і Його Слово. Для неї Десять Заповідей Божих – порожній звук. Вона не вірує, що Бог виконає Свої погрози. Памятаєте Підсумок Закону Божого? Бог каже нам: «Я – Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, що ненавидять Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді» (5 М. 5:9, 10). 

            Коли в серце закрадається невірство, то серце нехтує погрозами Божими і тоді з нього починаються реалізуватися гріхи. Як каже нам Господь Христос: «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. Оце те, що людину опоганює» (Мт. 15:19, 20). Ось чому Господь хоче, аби ми стереглися в особливий спосіб – не просто стергли самих себе, але й стерегли один одного, слідкували, насамперед за мовою один одного, бо в ній першій може проявлятись невірство. 

            Яким чином? Це необовязково можуть бути слова відречення від Христа. Це може бути схвалення зла в будь-якому його прояві. Це можуть бути брудні жарти. А можуть бути пропозиції доєднатись до якогось гріха. Через це ми повинні стерегтися самі. І через це ми повинні стерегти наших братів, аби хтось із них, інколи сам того не відаючи, не впав у якийсь явний гріх, маючи перед тим заражене гріхом серце. 

            Тож пильнування вкрай необхідне. Далі нам Господь каже: «Кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься Сьогодні, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха».  Як можна стати запеклим через підступ гріха? Залишатись нерозкаяним грішником!  Цікаво, що в грецькій мові тут використовується слово «склеринті» - затверділим і це слово має пряме відношення до нашого українського слова «склероз». 

            Ми можемо перефразувати і сказати, щоб ми заохочували один одного, аби наші брати і сестри не стали склеротиками гріха, хворими на склероз гріха! А отже аби вони не стали людьми, що не знають нічого окрім гріха, і не оточені нічим іншим, а самим гріхом.  Тож одна справа стерегтися самим і стерегти братів, а інша справа – заохочувати. 

            Це заохочування до того, щоб ми залишались учасниками Христа.  Адже Христос став нашим учасником. Сам вічний Бог Син стався людиною у визначений час, аби прожити на нашому місці і замість нас досконале життя. Він стався нашим учасником, як ми, але без гріха. Проте на Себе Він забрав усі наші гріхи і провини і приніс Себе в досконалу жертву за кожного з нас. На третій день Він воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього мав прощення гріхів, праведність, воскресіння і вічне життя. 

            Чому Син Божий став нашим учасником? Бо Він так сильно нас полюбив. Бо Він так сильно нас любить! І Він нас учинив Його учасниками – щоб ми перебували в Ньому, а отже з Ним мали вічне життя. А як Він нас учинив Його учасниками? Через Хрищення, через Своє Слово – Його Дух створив у нас спасенну віру. І ми залишаємось Його учасниками, коли віруємо Христові, довіряємо Йому, уповаємо на Христа. 

            А як ми заохочуємо один одного залишатись учасниками? Нагадуючи один одному про любов Христову, про Його Слово, як і Сам Він каже: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє – то правдиво пожива, Моя ж кров – то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, – той в Мені перебуває, а Я – в ньому.  Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною. То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, – той жити буде повік!» (Ів. 6:54-58). 

            Бути учасниками Христа означає вірувати в Христа, і це означає також причащатися Христом у Його Святій Вечері. Власне кажучи саме грецьке слово «метохої» означає «брати участь» - брати участь у Христові. Брати участь у Його смерті, у Його воскресінні і житті. Ось що означає бути учасниками Христа. 

            І Господь кличе нас заохочувати один одного до такої участі, втішати один одного любовю Христовою, прощенням, яке Він здобув для нас на хресті Голгофи, вічним життям, яке ми маємо у Первісткові з покійних – у Христі. Ми ж теж як і Старозаповітний Ізраїль ще перебуваємо на марші. Вони йшли в Обіцяний Край, а ми йдемо до воскресіння і Царства Небесного. 

            Щоправда в Обіцяний Край увійшли ті, хто шукав небесної батьківщини, тобто вірував у Христа грядущого. Так само і воскресіння для життя вічного матимуть ті, хто вірує в Христа розпятого і воскреслого, і чекає на Його повернення у славі. Нам ще багато чого слід витерпіти і пройти через багато випробувань, але нас чекає Край кращий від того, що тече молоком і медом, бо Обіцяний Край – лише тінь Царства Небесного, яке для нас приготував Син Божий. Заради Христа. Амінь. 

            Благодать з вами! Амінь (2 Тим. 4:22).