ОДНЕ ТІЛО
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Благодать Господа Ісуса Христа зо
всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).
Любі брати і сестри, уявіть собі дитину, яка намагається скласти складну мозаїку чи пазл у кімнаті. Вона бачить окремі фрагменти, відчуває їхні нерівні краї, намагається з'єднати їх силою, але картинка не збігається. Дитина відчуває брак чогось суттєвого, але сама не може створити відсутню деталь. Аж раптом в кімнату заходить батько і питає в дитини: «Ну як в тебе, вийшло? Бачу, що ти засмучений». Дитина щиро каже батькові, що не вистачає чогось дуже важливого і навіть найважливішої частинки і без неї вона ніколи не буде щасливою. Батько вкладає дитину поспати, а вранці, щойно дитина просинається – та завітна частинка мозаїки вже в неї в руках. Все склалося! Все чудово!
Щось подібне було з нашим праотцем Адамом одразу після його створення. Він був сам-один у цілісінькому світі. Так світ був наповнений вже рослинами і тваринами. Світ був чудовий, світлий і щасливий. У світі не було ні гріха, ані смерті. Життя було для всіх і назавжди. Проте Адам був самотній. І Господь, Який сказав: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім» дуже добре знав, що Адамової самотності не заповнить ніщо з цілого рослинного чи тваринного світу.
Бог знав, що Адам буде мати гармонію і повноту щастя лише з поміччю, подібною до нього. Не ідентичною, а подібною. Аби Адам міг цінувати свою поміч, він мав оглянути все з уже створеного світу. І Адам за ту справу взявся. Нагадаю, що Адам тоді ще був святий і досконалий. І дивився на світ у досконалому розумі та святості.
Бог приводив до Адама всю польову звірину і все небесне птаство. Це не означає, що Бог ловив тварин. Пам’ятаймо, що страх у тварин перед людьми з’явився лише після гріхопадіння наших прабатьків. Бог же – Творець усього. І все створене Ним було добре і досконале. Гріха і смерті не було.
Тож Господь привів увесь тваринний світ окрім морського до Адама і наш праотець усе оглянув і кожній тварині, кожному птахові дав свою окрему назву. Ми не знаємо скільки видів різних тварин тоді жили. У наш час деякі тварини вимирають, зникають з нашого світу назавжди. Тож, напевно їх тоді було набагато більше ніж нині. Однак Адам дав назви всім їм і всіх їх, звісно пам’ятав. Адже розумі і пам’ять нашого праотця теж були досконалими.
«Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була», – чуємо ми слова про світанок історії людського роду. І Господь вкладає людину, вінець Свого творива, створеного на образі подобу Божу спати – «І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він».
Адам засинає. Він спить. Він повністю безпорадний і нічого не робить сам – діє Бог. Він Сам і Анестезіолог, і Дизайнер, і Біолог, і Майстер, і Психолог. Він – Творець. Він був створив Адама з пороху земного. Але тут Він бере вже не порох земний, а саму біологічну суть Адама – його ребро – і творить з нього жінку.
Коли Адам розплющує очі, Бог Сам підводить її до нього. Це не був вибір Адама за каталогом, це був абсолютний, чистий Божий дар. І Адам вибухає першою в історії людства піснею радості: «Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка». Пазл склався, мозаїка – вивершена, але не тому, що людина була розумною, а тому, що Творець після сну пробудив Адама і Своєю рукою з'єднав деталі.
Адам далі проголошує про створення сім’ї і проголошує той принцип, який тепер триватиме відповідно до Божого задуму назавжди: «Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом».
Любі брати і сестри, після гріхопадіння, і Адам, і Єва стали соромитись свого тіла і ховатися від Бога. Після гріхопадіння диявол, світ і гріх, що відтепер живе у людській плоті аж до смерті, руйнує і намагається з усіх сил спотворити задум Божий і зруйнувати сім’ю та викривити саму ідею шлюбу.
І треба сказати, що успіхи світу і диявола в Україні – значні. Якщо ще століття з лишком тому розлучення було радше скандалом, то нині мінімум 70, а то й цілих 90 відсотків українських сімей розвалюються. Десь причиною стає вже реальний фізичний перелюб, а десь лишень його початки в банальній фразі, якою покривається основний гріх – «не зійшлись характерами».
Що означає це «не зійшлись характерами?» Часто, на жаль, це означає просте заперечення відмінностей між чоловіком і жінкою. Півтора століття тому для світу було нормально дивитись на чоловіка і жінку, як на подібних, але не ідентичних. Чоловік – сильніший фізично, жінка – фізично слабша. Чоловік створений для важчої фізичної праці, жінка – для легшої. Чоловік створений бути батьком дітей і головою сім’ї, жінка створена, щоб бути матір’ю і помічницею свого чоловіка.
Тілобудова чоловіка і жінки – різна. Завдання у народженні дітей – різні. Психологія чоловіків і жінок – теж зовсім різні. Врешті-решт різний навіть їхній гормональний склад. І коли світ намагається все звести до голови, до того, хто ким себе відчуває, а не є, то годі чекати на здорову і міцну сім’ю, на логічну та відповідальну поведінку, і навіть на мир і добробут. Коли порушуєш будь-яку Божу Заповідь, то очікуй поганих наслідків.
А коли порушуєш Божі принципи, то очікуй катастрофи, а якщо ці принципи порушуються і в суспільстві, то чекай на суспільні катаклізми і руїни. Бог створив нас чоловіками і жінками. Бог має для нас Свій задум. У світі, створеному Богом, діють установлені Ним закони і принципи. Якщо ми розуміємо і цінуємо наприклад закони фізики, то чому ми з такою впертістю відмовляємось розуміти набагато комплексніші закони, які стосуються перетину маси наук, а саме – людської природи, природи чоловіка і жінки?
Нам, як мешканцям нашого краю, громадянам України є так багато в чому каятись і знаходити прощення за гріх ведення війни проти основної Божої одиниці для людства у цьому світі – проти сім’ї і проти родини. А покаяння означає розворот від гріха на 180 градусів і нове життя у пізнанні Божого задуму для людства і втіленні того задуму на практиці, щоб ми мали гарну мозаїку і гармонію і в наших родинах і щасливе життя в нашому суспільстві.
Світ же сьогодні пропонує нам дві крайнощі у шлюбі: або хаотичну боротьбу за владу, де кожен намагається керувати, або повне розмивання будь-яких ролей. Але погляньмо на люблячий і мудрий задум Творця в раю. Бог створює не двох однакових виконавців для гри в унісон, Він створює дивовижну симфонію, де кожен має свою партію.
Зверніть увагу, любі брати і сестри: Бог створює Адама першим і покладає на нього відповідальність. Адам покликаний бути головою, але не тираном чи деспотом. Його лідерство – це лідерство захисту, турботи та самопосвяти. А жінку, як сказав був один богослов, Бог створює не з пороху, як тварин, і не з голови Адама, щоб вона ним керувала. Він бере ребро, що біля самого серця, щоб вона стояла пліч-о-пліч із ним як рівна за гідністю, але з унікальним покликанням – бути його помічницею. Це ідеальний Божий план: чоловік веде в любові, а дружина підтримує в повазі, відображаючи порядок, який заснував Сам Бог. Але диявол і світ усе перекручують і їхні зусилля падають на родючий ґрунт – наш гріх.
Як добре, що Господь не залишив нас на одинці з гріхом і руїною, яку несе диявол, світ і гріх. Сам Бог стався людиною, аби Собою виявити таємницю, яка споконвіку закладена в шлюб – взаємини між Богом і Його людьми, між Спасителем Христом і Церквою. Упродовж тисячоліть Бог робив це порівняння а коли настало виповнення часу Син Божий Єдинородний стався істинним чоловіком, таким як ми, але без гріха.
Він забрав усі наші гріхи до одного на хрест Голгофи і на хресті Він, Другий Адам, заснув глибоким сном смерті. Він віддав Своє життя за Свою любу Наречену, за Свою Церкву. Він обмив її у святій Своїй крові на хресті. Він помер за нас, за Свою Наречену – за Церкву. У воскресінні Він зодягнув її у весільні шати праведності, аби Його Церква була свята і непорочна і в любові жила з Ним, шануючи Його як Голову, слухаючи Його, як Свого любого Нареченого і корячись Христові у всьому. Лише тоді вона є справжньою Церквою, Христовим тілом, коли Головою її є Христос і коли вона керується тим, що каже Він у Його Слові, в Писаннях Старого і Нового Заповітів.
Любі брати і сестри, Церкву освячує Син Божий. І шлюб наш освячує Він. А як Він освячує наші сім’ї? Так само, як і освячує Він Свою Церкву – Своїм святим Словом, яке ми чуємо, яке бережемо в серцях своїх і до якого виявляємо послух. Голова Церкви освячує наші сім’ї, коли Своїми святими істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Євхаристії причащає голову сім’ї і його помічницю, даруючи обом їм у Тайні Його тіла та крові прощення гріхів, спасіння і вічне життя і покріплюючи їх до освяченого життя в одному тілі сім’ї, і в єдиному тілі Його Святої Церкви.
Любі брати і сестри, сьогодні в Євангелії ми чули з уст Христа про те, що чоловіка і дружину в сім’ї з’єднує Бог. Лише Той, Хто з’єднав, може цю єдність утримати, зміцнити, освятити і прославити. І Він це хоче робити завжди. Бо Він нас дуже любить. Він невимовно любить кожного з вас. І цю Свою любов Він весь час виявляє і доводить, а Останнього Дня Він воскресить усіх нас до вічного життя вже не в грішному світі, а в Його святому раю. У Христі. І заради Нього. Амінь.
Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! (Рим. 15:13) Амінь.
