Хто забороняє одружуватись

      Забороною одружуватись вони[1], як справжні душогубці, спротивились Богові та Його святому Слову і наповнили весь світ розпустою, засудили Боже Слово, зробили диявола своїм фальшивим Богом і піднесли себе понад Бога та керовані виключно бісівським натхненням, а не Святого Духа –  були вони не єпископами і вчителями, а вовками, злодіями, вбивцями та спокусниками.

Тож перше вони повинні визнати ці мерзоти, покаятися в них і спокутувати їх, добровільно упокорившись перед усім світом і знову шануючи Слово Боже, яке вони так ганебно придушували, хулили та безчестили по всьому світу. Щойно вони це зроблять – і не раніше – ми будемо приймати їхні дозволи та згоду і будемо ними керуватись.

 Мартін Лютер

---

[1] Папісти.

День Апостольської ревності (Свв. Апостолів Петра і Павла)

 Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Апостолів Петра й Павла. Церковні джерела стверджують, що ці два стовпи Новозаповітної Церкви стали мучениками в один і той самий день, під час переслідування Нерона.

    Новий Заповіт багато розповідає про цих двох апостолів.  Петро був з Ісусом від початку Його служіння і служив як речник учнів. Незважаючи на непохитну віру, Писання свідчить також про декілька його падінь, як-от: докір Ісусові (Матвія 16:21-23) і його потрійне відречення від Господа (Матвія 26:69-75).  Після Ісусового вознесіння, Петро далі залишався лідером у Церкві (Дії 1:15; 2:14; 15:7).

          Павло, побожний єврей, відомий також як Савл, вийшов на сцену світової історії, як переслідник Церкви. Після чудесного навернення, у якому Савлові з'явився Сам воскреслий Христос, Павло став могутнім проповідником благодаті Божої.  Під час своїх трьох місіонерських подорожей (Дії 13-14; 16-18; 18-21) Павло пройшов сучасну Туреччину і Грецію.  Новозаповітна оповідь про його життя закінчується тим, що Павла взято під домашній арешт в Римі (Дії 28:16), хоча церковне передання притримується того, що перед поверненням до Риму, Павло побував у Іспанії.

Молитва на День Апостольської ревності (Св. Апостолів Петра і Павла):

Милосердний і вічний Боже!  Твої святі Апостоли, Петро і Павло, отримали благодать і силу покласти власне життя заради Твого Сина.  Покріплюй нас Твоїм Духом Святим, аби ми могли сповідувати Твою правду і завжди були готові покласти власне життя за Того, Хто поклав Своє життя за нас - Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Кирила Александрійського, пастиря і сповідника

  Сьогодні ми дякуємо Господеві за Св. Кирила Александрійського, пастиря і сповідника.  Кирило (прибл. 376-444 Р. Г.) став архієпископом Александрійським  412 року Господнього.  Упродовж всієї своєї діяльності він захищав Біблійні доктрини, серед яких було вчення про те, що Марія, матір Ісуса ("також правильно називається і є Мати Божа", Формула Злагоди, VIII, 12).

    432 року Господнього на Ефеський Собор підтвердив це вчення, що Син Марії є також правдивий Бог.  Твори Кирила про доктрину Трійці і Особу Христову, демонструють, що цей богослов був одним з найбільш талановитих богословів свого часу.  Кирилова Христологія зробила великий вплив на наступні собори Церкви і була одним із основних джерел для лютеранських віросповідних творів.

Молитва на День Св. Кирила Александрійського, пастиря і сповідника:

     Отче Небесний!  Твій слуга, Кирило, непохитно проголошував Сина Твого Ісуса Христа як одну Особу, повністю Бога і повністю людину. З Твого безмежного милосердя вберігай нас непохитними у вірі і в поклонінні Сина Твого, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Єремії

 Сьогодні ми дякуємо Господу за cвятого пророка Єремію. Він служив у південному царстві Юдеї приблизно від 627 по 582 роки до Р. Х.. Будучи пророком, він передвіщав, свідчив, і пережив Вавилонську облогу та остаточне руйнування Єрусалиму 587 року до Р. Х.. У своєму проповідуванні він часто використовував такі символи, як мигдалева галузка, кипляче горня (Єремії 1:11-14), винні бурдюки (13:12-14) і образ гончаря за працею (18:1-17).  Його пророцьке служіння було проповіддю, яка через слово і вчинок передавала Божий гнів на Свій бунтівний народ. Водночас Єремія утішав вірний залишок Божого народу, пророкуючи про прихід Христа-Спасителя і про грядуще Царство Боже.  Єремія страждав від неодноразового відречення і переслідування від своїх співвітчизників.   Наскільки відомо, Єремія помер у Єгипті - туди забрали його силоміць. Його згадують і вшановують за безстрашний заклик до Божого народу про покаяння.

    Молитва на День Св. Пророка Єремії:

     Господи Боже, Отче небесний!  Через пророка Єремію Ти продовжив пророцький взірець навчання Твого народу правдивій вірі та через чуда виявляв присутність Твою у створенні, аби зцілити його від гріха. Подай, аби Церква Твоя, могла бачити в Сині Твоєму, нашому Господі Ісусі Христі, Пророка останніх часів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

     Зі Скарбниці щоденної молитви

День Сповідань Церкви

 Сповідання віри або ж Символи віри з’являються у час кризи, яку переживає Церква, а слово «криза» грецькою мовою означає суд. 

Церкву, яка перебуває на землі ще називають Церквою, що воює, бо вона весь час мусить вести боротьбу проти диявола та його слуг, фальшивих учителів, які намагаються спотворити Слово Боже і таким чином знищити Євангеліє, вчення про Христа і про спасіння самою вірою в Нього.  Аби захистити правдиве вчення Церква формулювала Символи віри.  Це – вкрай важливо, бо коли втрачається правдиве вчення, проповідь Слова Христового, то з ним втрачається віра, а отже втрачається спасіння і вічне життя.

Тож перше свято, яке ми святкуємо 25 червня, є річниця Нікейського Собору, який був скликаний на початку літа 325 року Імператором Костянтином.  Нікейський Собор відстояв Біблійну правду про те, що Ісус – вічний Бог Син і сформулював відповідний Символ віри, який було довершено на Соборі в Константинополі 381 року.  Цей Символ віри – невід’ємна частина літургії Церкви.

Друге сьогоднішнє свято - День проголошення Сповідання віри в Ауґсбурзі (через це воно називається Ауґсбурзьке Віросповідання). Саме в Ауґсубург скликав тодішній Імператор Священної Римської Імперії, Карл V, представників німецьких земель і Церкви, аби владнати релігійну суперечку, яка велася між доктором Лютером і його послідовниками та римським престолом.  Доктор Лютер наполягав на Біблійному вченні про виправдання самою вірою в Христа, тоді як римська сторона відступилася від божественної правди і поширювала вчення, яке суперечило Євангелію і до справи спасіння долучало добрі діла, індульгенції тощо.  Ауґсбурзьке Віросповідання відстояло євангельську правду про спасіння самою вірою в Христа і повернуло Церкві Біблійну віру, тобто сповідання Апостольської Церкви.

Третє свято сповідань Християнської Церкви – видання в місті Дрездені 25 червня 1580 року Християнської Книги Злагоди.  Ця Книга була вкладена Якобом Андреа та Мартіном Хемніцом на прохання їхніх правителів, які бажали покласти край релігійним суперечкам на їхніх землях, що постали після того, як Господь покликав до небесної домівки доктора Мартіна Лютера.   Християнська Книга Злагоди цілковито відповідає своїй назві і є чітким та вірним поясненням Святого Письма.  Святе Письмо, Біблія – єдине, божественне джерело та норма всієї християнської доктрини.  Книга Злагоди, відповідно, містить інші Символи віри Християнської Церкви, її сповідання: Апостольський, Нікейський і Афанасіївський Символи віри, Ауґсбурзьке Віросповідання 1530 року, Апологію Ауґсбурзького Віросповідання, Шмалькальдські Статті, Трактат про владу та примат папи, Малий і Великий Катехізиси Мартіна Лютера, Формулу Злагоди, Каталог свідчень і Саксонські візитаційні статті.

   Значна частина цих Сповідань віри написана мирянами або дияконами, що спростовує міф про те, що доктрина Церкви важлива лише для священнослужителів або пастирів.   Ці Сповідання важливі для всіх християн і нині ми дякуємо Богові за сьогоднішнє потрійне свято!

                     Молитва на День віросповідань:

Господи Боже, Отче Небесний!  На першому Вселенському Соборі в Нікеї Церква Твоя відважно сповідувала віру її в єдиного Господа Ісуса Христа, Який є однієї сутності з Отцем, а більш як за тисячу років ця сама Церква, на зібранні в Ауґсбурзі, відважно стала на захист Твого вчення про виправдання самою вірою в Христа, без діл Закону. Дай Боже нам мужності завжди сповідувати цю спасенну віру і непохитно перебувати в Слові Твоєму. Через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Різдво Св. Івана Христителя

 Cьогодні ми згадуємо Різдво Св. Івана Христителя, Предтечі Христового.  Св. Іван Христитель, син Захарія і Єлисавети, народився у священицькій сім’ї. Його народження було дивовижним чином проголошене його батькові Ангелом Господнім (Луки 1:5-23), і з нагоди його народження, його старенький батько виголосив гімн хвали (Луки 1:67-79). У Західній Церкві цей гімн називається Benedictus і служить традиційним євангельським кантом на Утрені. Про події з життя Івана Христителя і його вчення можна дізнатися з усіх чотирьох Єванеглій. У пустині юдейській, біля річки Йордану, Іван почав проповідувати заклик до покаяння і обновлення Хрищення і він говорив натовпам, вказуючи на Ісуса Христа, Спасителя: «Ось Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» (Івана 1:29). Іван осуджував аморальне життя іродіянських правителів, через що Ірод Антипа, тетрарх Галілеї наказав його арештувати і ув’язнити у величезній фортеці Махарей біля Мертвого моря (Марка 6:17-29). Там Ірод наказав відрубати Іванові голову (Марка 6:17-29). Івана ми згадуємо і вшановуємо, як того, хто своїм проповідуванням Агнця Божого і готував дорогу грядущому Месії і вказував на Христа.

    Молитва на Різдво Св. Івана Христителя:

    Всемогутній Боже!  Через Івана Христителя, Предтечу Христового, Ти був проголосив спасіння. Подай, аби й ми могли пізнати це спасіння і служили Тобі в святості і праведності по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, Твого Сина, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Не чекати на ухвали та постанови Соборів

 Собори можуть ухвалювати рішення та видавати постанови у справах тимчасових або ще непрояснених. Але в тих справах, де ми чітко бачимо яким є Боже Слово і воля, ми не будемо чекати на постанови чи ухвали ані Соборів, ані Церкви. Радше ми будемо боятись Бога, йти вперед і діяти відповідно ще до того, як те питання навіть підніметься, незважаючи на те, чи буде скликано Собор чи ні. Я відмовляюсь чекати, допоки Собори ухвалять чи ми маємо вірувати в Бога  Отця, Творця неба і землі; в Його Сина Ісуса Христа нашого Господа; у Святого Духа тощо. Це саме стосується й інших ясних, чітких і певних частин Писання, в які мені потрібно і корисно вірувати.  Допустімо, що Собори відкладаються, а я маю померти до того, як вони ухвалять рішення. Що ж тим часом станеться з моєю душею, оскільки вона не знає в що вірувати та мусить чекати на рішення Соборів, а мені потрібна віра тут – на землі.

 Мартін Лютер

Віруємо, говоримо, знаємо: проповідь на 3-тю неділю по П'ятидесятниці

   ВІРУЄМО, ГОВОРИМО, ЗНАЄМО

                               (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

Мавши того ж духа віри, за написаним: «Вірував я, через те говорив», і ми віруємо, тому-то й говоримо, знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами. Усе-бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу. Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме – дочасне, невидиме ж – вічне! Знаємо-бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, – дім нерукотворний та вічний (2 Коринтян 4:13-5:1). 

Бог миру нехай буде зо всіма вами. Амінь (Рим. 15:33). 

Любі брати і сестри, за останні декілька місяців інтенсивність російських повтіряних атак на Київ зросла кратно. За одну ніч росіяни можуть запустити на наше місто більше півсотні різних ракет і майже тисячу шахедів. Підірвані росіянами будинки, убиті росіянами кияни – стільки біди та горя несе Росія нам щодня.  Ось і кілька днів тому вони намагались зруйнувати один з наших стародавніх соборів - собор Успіння Пресвятої Богородиці в Києво-Печерській Лаврі. В тому соборі сотні років тому молились місіонери, які вирушали проповідувати Боже Слово в багато краї,в і серед них – на територію сучасної Росії. Чому ж росіяни бомблять джерела християнства в цій частині світу? 

Аби зрозуміти вчинки людини, варто почути, що вона говорить і в що вона вірує. Як і сьогоднішній наш текст із Писання проголошує як діють віруючі в усі тисячоліття життя Церква, і Старозаповітної, і Новозаповітної. Апостол каже: «Вірував я, через те говорив». Ми віруємо в Христа Господа і ми говоримо про Нього. А коли ми говоримо про Христа, то й говоримо про Його науку і з радістю робимо те, чому Він нас навчає. 

Росіяни, принаймні та частина, яка називає себе християнами, а практично все російське керівництво разом із Путіним називають себе християнами, теж інколи говорять про Христа і використовують слово «Господь». Але вони також заперечують у праві на існування Україні. І не лише це, вони також заперечують у праві на існування українському народові. Вони сповнені ненависті до нас лише за те, що ми – інші, говоримо іншою мовою і маємо іншу культуру. Вони нас бомблять і убивають, бо віра їхня – інша. Вони хочуть замістити християнство своєю релігією руского міра – страшною єрессю людиноненавиництва і хочуть довести, що саме їхня єресь і є вірою, яку мали наші предки вже більше тисячі років тому. Але рускій мір, релігія росіян – не християнство. 

Бо християни не йдуть убивати інших людей через те, що вони розмовляють іншою мовою або мають іншу культуру. Звісно ми й маємо іншу історію та маємо власний погляд на різні періоди історії, коли наше минуле в той або інший спосіб перетиналось із московитами, їхніми предками чи наступниками. 

На думку Кіріла, патріарха московського, це вже є достатньою причиною для того, щоб нас повбивати. І він про це, не стидаючись, говорить. Апостол Павло сьогодні пише: «Мавши того ж духа віри, за написаним: «Вірував я, через те говорив». Апостол Павло вірував і говорив, бо мав духа віри, Святого Духа. 

Кіріл московський має духа невірства, його дух – не святий, а нечистий, через це і віра його інша, аніж віра, яку творить Святий Дух, бо Святий Дух творить віру в Христа, а така віра рясніє не закликами до воєн і убивств, які лунають з рота Кіріла, а християнська віра рясніє плодами Святого Духа, ділами любові до ближніх, до всіх без винятку ближніх, навіть тих, що розмовляють іншою мовою чи мають іншу культуру і живуть в іншій країні. 

За днів Апостола Павла теж були релігійні діячі, подібні до Кіріла московського і до Путіна. Вони теж маскувались під віруючих. І вони теж віруючих у Христа жорстоко переслідували та убивали. Саме в такий період і написане Послання, яке ми сьогодні чуємо. Апостол каже далі: «Ми віруємо, тому-то й говоримо, знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами». 

Це слова великої втіхи особливо в такий грізний і небезпечний час, який ми маємо в час цієї війни, яку проти нас безпричинно розпочала нечестива Росія. Апостол Павло, а через нього Господь Святий Дух поєднує віру, сповідання віри і знання, роблячи їх нерозривними. Бо й справді, коли немає наприклад віри, то чого вартує сповідання? 

Людина тоді лише проказує словесні формули, які для неї нічого не означають. Вона не вірить у те, що говорить. Так часто роблять політики. Вони щось обіцяють, роблять якісь заяви, щось там декларують, але в ніщо з того не вірять. Віра ж – не політика. Віра це і уповання на Бога і довіра до кожного слова з Біблії. 

Або, візьмімо знання. Знання, про яке говорить Апостол Павло, походить із віри. Сам Апостол бачив воскреслого Христа за дуже незручних для нього обставин. Він був переслідником Церкви, схвалював убивства християн, як це робить сьогодні, наприклад, російський єресіарх Кіріл, і сам брав участь у арештах і доставці до російських тюрем, чи то пак до Єрусалиму, тих кого хотіли покарати. 

Воскреслий Христос з’явився Павлові дорогою до Дамаску, осліпивши його сяйвом Своєї слави і навернувши його до віри Своїм Словом. Павло вірував у Христа, знав Христа і підбадьорював віруючих у Коринті, а сьогодні він підбадьорює нас з вами. Як і Павло, як і віруючі в Коринті ми віруємо, що Христос воскрес із мертвих. 

Він був розп’ятий за всі наші гріхи і на хресті Він здобув для нас прощення гріхів. На третій день Він воскрес із мертвих, щоб ми, що віруємо в Нього, були виправданні, мали спасіння і вічне життя. Ось ця наша спасенна віра в Христа, вона спонукає нас говорити про Христа розп’ятого і воскреслого. 

І ця віра також дає нам знання. Ми не просто віримо, що було і що буде. Ми знаємо про це. І зокрема ми знаємо наше майбутнє так само як про своє майбутнє знав Апостол Павло і віруючі в Коринті. А яким було їхнє майбутнє? І яким є наше майбутнє? Повторю ще раз ці слова з нашого сьогоднішнього Послання про те, що ми знаємо, що «Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами». 

Ми знаємо, що Бог воскресив Господа Ісуса. І ми знаємо, що Бог воскресить і Апостола Павла, і грецьких віруючих, до яких він писав свого листа, і всіх нас, що віруємо в Ісуса Христа. Ми всі будемо живі. Ми всі будемо стояти із Христом. Ми  будемо стояти із Апостолом Павлом. Ми будемо стояти із віруючими з Коринту. Ми будемо стояти із нашою славною княгинею Ольгою, із нашим Володимиром Великим, із Мартіном Лютером, із Теодором Ярчуком, із нашими віруючими прабатьками та батьками. 

Ми всі будемо живі і здорові. Ми будемо мати прославлені тіла і радітимемо вічним життям у Царстві Божому. Це зробить Бог. Ми це знаємо. Через це ми не маємо того жаху, що його має Путін, який перелякано телефонував Президенту Трампу, коли якийсь український дрон наблизився до його резиденції і ми не маємо того страху, що має єресіарх Кіріл, який був закликав до молитов, щоб Христос довше не повертався, бо Кірілові ще хочеться пожити і повбивати українців. 

Ні, ми не шукаємо смерті, як і не шукав її Апостол Павло чи християни І століття. Але ми й не тремтимо від жаху перед смертю, бо ми знаємо, що ми – Божі діти і Він воскресив Христа, і нас воскресить до вічного життя в Його Царстві. І за це ми сповнені подякою нашому люблячому Богові, Який серед таких ненависників Христа і людей, дарує нам вічне життя з Його невимовної любові, з Його благодаті. 

Апостол далі говорить про цю благодать. Він каже, що вона розмножена через багатьох. І він, звісно, хоче, щоби благодать Божа ще більше множилась. Коли я чую ці слова Апостола, то згадую, як впродовж майже тридцяти років московська церква робила пафосні заяви про те, що лише вона – благодатна. Що ж вони говорили про свою благодать, яка не пов’язана зі  Словом Христовим, із Хрищенням, зі Святою Вечерею. Вони говорили про якусь благодать, пов’язану з їхньою історією, з їхніми початками у кабінетах Сталіна. Насправді вони говорили про благодать із пекла. Бо та благодать несе ненависть до інших людей, війни, руїни і вбивства. 

А благодать Божа – вона лине до нас з купелі Хрищення, зі Святої Вечері, із солодкого Євангелія і вона несе любов, спасіння, радість, любов до всіх ближніх і вічне життя у Його Царстві. Якби Господь Христос ніс благодать московську, то Він ішов би не помирати за людський рід на хресті, а убивати людський рід ракетами і шахедами. Якби Христос ніс благодать московську, то прийшов би не щоб послужити нам, а щоб панувати над нами грубою силою і залякуваннями. 

Проте Божа благодать інша. Вона сповнена любові, яку Христос виявляє сповна до всього людського роду і до кожного з нас. Так багато людей увірували в Христа. Так багато людей знають Господа Ісуса і мають спасіння, воскресіння, і вічне життя. Вони за це спасіння дякують Господу. За це спасіння дякуємо сьогодні і ми. Вони поспішають робити добро своїм ближнім. Поспішаємо робити добро ближнім і ми. Ми робимо так, бо по-іншому не можемо. 

Бог любить вас, любі брати і сестри. А ми любимо наших ближніх. І в цій любові допомагаємо їм у їхніх бідах, а коли є потреба, то захищаємо їх, як це роблять наші славні українські воїни, стримуючи навалу жорстокої московської орди. Ми – звичайні люди і ми розуміємо, що особливо, коли нас росіяни з усіх сил намагаються вбити і для того, щоб повбивати нас кидають усі свої гроші та ресурси, то може так статись, що уб’ють когось із нас. 

Але, як не тратив відваги через Божу благодать Апостол Павло так само не тратимо її і ми. Апостол каже: «Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме – дочасне, невидиме ж – вічне!» 

Це для Путіна і Кіріла тимчасове і фізичне головне. Через це вони так за нього і чіпляються. Їм страшно. Бо вони невидимого не бачать. Вони не бачать Бога і Христа, хоча вдягають маски християн. Ми ж бачимо Бога і Христа. Ми каємось у наших гріхах і отримуємо прощення від нашого милосердного Спасителя. Ми чуємо Його втішливе Слово. 

І ми бачимо Христове Таїнство. Ми підходимо до нього і причащаємось істинними тілом і кров’ю Сина Божого у хлібові та вині Святої Євхаристії, а в них і з ними ми отримуємо прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Причастившими тілом і кров’ю Христа Спасителя, Який живе і царює, ми віруємо і знаємо, що «коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, – дім нерукотворний та вічний». Радіймо нашим спасінням, любі брати і сестри і ділімось цією радістю з іншими. Заради Христа. Амінь. 

Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою, Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки (Пс. 121:7, 8)! Амінь.

День Св. Апостола Варнави

    Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Апостола Варнаву.  Св. Варнава був левитом з Кіпру, який продав землю і віддав прибутки з продажу ранній християнській спільноті в Єрусалимі (Дії 4:36-37).  Св. Павло повідомляє нас, що Варнава був кузеном Івана Марка (Колосян 4:10). Варнаву було послано Єрусалимською Церквою, аби він був єпископом у молодій церкві в Антіохії (Дії 11:22).  Маючи там служіння,  він пішов до Тарсу і до Антіохії на поміч привів Павла (Дії 11:25-26).  Саме Церква в Антіохії відправила Варнаву та Павла в першу місіонерську подорож (Дії 13:2-3). Проте, коли настав час для другої місіонерської подорожі, Варнава і Павло не дійшли згоди про те, чи брати з собою Івана Марка. Варнава взяв Марка і пішов на Кіпр, а Павло взяв Силу і відправився на північ через Сирію і Кілікію (Дії 15:36-41). Про діяльність Варнави додатково відомо лише те, що його, очевидно, знали коринтяни (1 Коринтян 9:6).  Передання оповідає, що Варнава помер мученицькою смертю на Кіпрі - його вкаменували.

Молитва на День Св. Апостола Варнави:

Всемогутній Боже! Твій вірний слуга Варнава шукав не власної слави, а щедро віддав життя своє і все, що мав для підбадьорення Апостолів і їхнього служіння. Подай нам, аби ми могли повторювати його приклад у житті, відданому благодійництву та проголошенню Євангелія; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Не ставати ані надто папістськими, ані надто євангелицькими

    Віднині ми повинні звертати більше уваги на себе самих, аніж на наших ворогів зовні. Як каже Павло в 2 Кор. 2 (:11) ми добре знаємо, що замислив сатана. Коли він бачить, що не може здолати нас зліва, то мчить на правий бік. Раніше він чинив нас надто папістськими, а тепер він хоче вчинити нас надто євангелицькими. Але в Писанні Бог багато разів заповідає нам, щоб ми тримались простої дороги і не звертали ані праворуч, ані ліворуч (5 М. 5:32, 33; Іс. 30:21). Воістину настав той час, що ми повинні озброюватись і захищатися молитвою і вченням, адже сатана ось-ось нападе. Донині він боровся лише зі мною через якихось грубих, дурних остолопів, які нічого не могли окрім як брехати і розпускати плітки. А тепер вони плекають щиру надію, що ми самі себе зруйнуємо через наші власні поділи та суперечки.

     Та не варто через це падати духом. У Св. Павла бувало й гірше. Серед його послідовників були фальшиві брати і фальшиві апостоли. До того ж, від нього відпали були всі в Азії (2 Тим. 1:15); його також покинув його особливо близький друг Димас (2 Тим. 4:10). Тож і ми повинні очікувати, що коли розпочнеться конфлікт, то відпадуть і деякі з наших. До того ж, коли розпочнеться справді вирішальна битва з дияволом, всередині нас, ми повинні очікувати, що дехто з тих, хто нині є вістрям нашого руху, упадуть, навіть якщо то буде Лютер чи хтось інший. Коли ми воюємо із сатаною, то це вже не просто академічна дискусія.[1]

Мартін Лютер

---

[1] Це спрямовано проти Карлштадта.

Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа

 День Вознесіння – коронація нашого Господа, у якій Його проголошено Царем всесвіту. Ісусове вознесіння до Отця є Його входом до величнішого існування поза границями часу та простору, яке більше не обмежене Його станом пониження. Ісус тепер сидить по правиці Божій, що означає, відповідно до правильного вчення Лютера – повсюди. Це також означає, що Він знову перебрав ту владу та силу, які належали Йому ще з передвічності. Але все-таки наш Господь присутній з нами, що залишаємося обмеженими часом і простором. Він – з нами, як правдивий Бог і правдива людина і Він править Своєю Церквою через засоби благодаті, які Він запровадив: Його Слово і Його Таїнства. В цих засобах благодаті ми можемо осягати Царя всесвіту і отримувати передсмак грядущого банкету.

Молитва на Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа:

Всемогутній Боже! Син Твій Єдинородний, наш Господь Ісус Христос, вознісся на небеса. Подай, щоб і ми могли возноситися в серці та розумі та весь час перебувати зі Спасителем, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Йова

 Сьогодні ми згадуємо Св. Йова і дякуємо за нього та за книгу Йова Господу. Йов був праведний муж. Він був родом з країни Уц (Йов. 1:1), що була розташована на північний схід від Ханаану. Книга Йова досліджує глибини віри Йова - віри, яка пройшла суворі випробування стражданнями, що їх допустив Бог. Незважаючи на раптову смерть своїх десяти дітей і втрату всього свого багатства та здоров'я, Йов відмовився проклинати Бога, промовивши: "Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я!" (1:21). Втім, посеред випробувань Йов піддав сумніву значення і ціль страждань, вдаючись до тверджень про його особисту праведність (34:5, 6). Зрештою Господь об'явив, що людина не може знати таємниць Божих (38-41). Віра Йова у його Викупителя та у воскресіння восторжествувала. Це торжество віри лунає у Великодню пору, коли читаються слова сповідання Йова: "Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свого я Бога побачу, - сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі"...  (19:25-27). В кінці Господь відновив здоров'я Йова і благословив його ще сімома синами та трьома доньками.

Молитва на День Св. Йова:

Отче Небесний! Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі!  Ти допускаєш у наше життя випробування. Водночас через Свого Апостола Ти навчаєш нас, що Ти - Бог вірний, Який не попустить, щоб ми випробовувалися більше, ніж можемо, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ми її (1 Коринтян 10:13). Покріплюй нашу віру, аби ми непохитно зносили наші біди та випробування і втішали тих, хто сам потрапляє у біду та випробування та підбадьорювали їх Твоїм святим Євангелієм. Через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Фрідріха Мудрого, християнського правителя

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Фрідріха Мудрого, Електора Саксонського (1486-1525 р. р.), який був правителем в Саксонії, краї, у якому проживав Мартін Лютер. Якби не Фрідріх, то Лютеранська Реформація могла не відбутися. Народжений в Торґау 1463 р., він став настільки відомим за свої вміння політичної дипломатії і відчуття справедливості та порядності, що його підлеглі назвали його «Мудрим». Так і не зустрівшись з Лютером особисто, Фрідріх постійно свого богослова захищав і про нього піклувався. Очевидно, що Господь використав Фрідріха Мудрого, аби той врятував Реформатора від мученицької смерті. Фрідріх відмовився видавати Лютера до Риму на допит через звинувачення у єресі 1518 р. Коли Імператор Карл V проголосив Лютера ізгоєм у 1521 р., на Рейхстазі у Вормсі, Фрідріх надав притулок Лютерові у Вартбурзькому замку. На смертному одрі Фрідріх прийняв Господню Вечерю у двох видах (істинне тіло Христове та істинну Христову кров) – чітке сповідання євангельської (лютеранської) віри. Джерело: "Commemorations Biographies," Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship. (Ілюстрація - Фрідріх Мудрий і Мартін Лютер біля Розп'яття Сина Божого).

Молитва на День Св. Фрідріха Мудрого, християнського правителя:

Отче Небесний!  Аби зберегти відновлення проповіді Євангелія у Твоїй Церкві, ти послав їй Фрідріха Мудрого, світського правителя, який любив Твоє Слово і захищав Твій народ - віруючих людей. Посилай і нам правителів, які любитимуть Твоє Слово і захищатимуть найголовнішу свободу - свободу віросповідання, аби ми жили у мирі і, аби Твоє Євангеліє без перешкод проповідувалось по цілому світові; через Ісуса Христа, Твого Сина,  а нашого Господа. Амінь.

День Св. Євангеліста Марка

Сьогодні ми згадуємо Св. Євангеліста Марка і дякуємо за Нього Господу. Церковний отець Папій (прибл. 140 р. по Р. Х.) свідчить, що Cв. Марко був близьким другом Апостола Петра, від якого він одержав переказ про все, що наш Господь говорив і робив. Ці перекази були радше натхненними Святим Духом проповідями Апостола Петра. Св. Марко надзвичайно точно (під проводом Господа Святого Духа) весь цей матеріал записав, аби ми сьогодні мали Євангеліє від Cв. Марка – просту, стислу, неприкрашену і водночас живу і непомильну оповідь про Христа, у якій наголос робиться більше на ділах Христових, а не на Його словах. 

Молитва на День Св. Євангеліста Марка:

Всемогутній Боже!  Так само, як Ти збагатив Церкву Твою дорогоцінним Євангелієм, проголошеним Св. Євангелістом Марком, подай, аби ми вірували Твоїй Добрій Новині про спасіння і радісно ходили відповідно до Твого Слова; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви