пʼятниця, 8 листопада 2024 р.

День Св. Архістратига Михаїла та всього війська небесного

       Сьогодні ми дякуємо Господу за Архангела Михаїла та всіх святих ангелів.  Ім'я Архангела Михаїла означає: "Хто такий як Бог?" Про Михаїла згадано в Даниїла (12:1), а також в Юди (в. 9) та в Об'явленні (12:7).  Даниїл зображує Михаїла, як ангельського помічника Ізраїлю, який веде битву проти сил зла.  В Об'явленні Михаїл та його ангели воюють проти сатани і нечистих ангелів та завдають їм поразки, скидаючи їх із небес.  їхня перемога стала можливою  через Христову перемогою над сатаною в Христовій смерті та воскресінні, - перемогу, яка була проголошена голосом з небес: "Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його" (Об'явлення 12:10).  Разом із Михаїлом часто згадують Гавриїла і Рафаїла, інших головних ангелів або ж архангелів, які оточують престол Божий.  Передання називає Михаїла покровителем і захисником Церкви, особливо захисником християн в годину смерті.

    Молитва на День Св. Архістратига Михаїла та всього війська небесного:

      Вічний Боже!  Твоє мудре планування учинило та запровадило служіння людей і ангелів у дивовижному порядку. Милостиво подай нам, щоби так само як Твої святі ангели завжди служать Тобі на небесах, щоби Твоїм призначенням вони також допомагали та захищали нас тут на землі; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом; один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Йоганна фон Штаупіца, пастиря і духівника Лютера

 Сьогодні ми дякуємо Господу за св. Йоганна фон Штаупіца (прибл. 1469-1524 р. р.), генерального вікарія августинського ордену в Німеччині і друга Мартіна Лютера. Він народився в Саксонії, навчався в університетах Лейпцігу та Кельна і викладав у Кельні. 1503 року його було покликано Фрідріхом Мудрим до служіння деканом богословського факультету в новозаснованому Віттенберзькому університеті. Там Штаупіц підбадьорив Лютера до здобування докторського ступеню в богослов'ї, а також призначив Лютера своїм наступником - професором Біблії в університеті. На початку Лютерової боротьби в намаганні зрозуміти Божу благодать, саме Штаупіц радив Лютерові зосереджуватися не на собі, а на Христові.

Молитва на День Св. Йоганна фон Штаупіца, пастиря і духівника Лютера:

     Всемогутній і віковічний Боже!  За наші багато гріхів заслуговуємо ми на вічний осуд. У милосерді Твоєму Ти послав Свого Сина Єдинородного, нашого Господа Ісуса Христа, аби Він здобув для нас прощення гріхів і вічне спасіння. Дай нам правдивої сповіді, аби ми, як Лютер від свого пастиря, Йоганна фон Штаупіца, могли від наших сповідників чути солодкі слова Відпущення і були звільнені від усіх наших гріхів; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 7 листопада 2024 р.

Життя християнина воістину сховане

Одкровення Христового воскресіння не можна осягнути чимось іншим окрім віри. Те, що Павло тут[1] каже про життя і славу для християн у воскреслому Христі, для світу очевидним не є. Власне кажучи, навіть християни не осягають цього зовнішнім відчуттям. Зауважте, як він промовляє: «Ви вмерли, а життя ваше сховане в Бозі з Христом». Світ не розуміє християнського життя – він ворожий до віри і не може терпіти того факту, що ви віруєте в Христа і відмовляєтесь простягнути світові руку в любові до мирських пожадливостей. Життя християнина воістину сховане – сховане не лише для світу, але й наскільки це стосується зовнішнього сприйняття, навіть від самого християнина. Попри це, життя це – певне та перебуває в безпеці, а на тому світі слава його виявиться цілому світові. Бо Павло каже:

«Коли з'явиться Христос, наше життя,

тоді з'явитеся з Ним у славі і ви».

 Мартін Лютер 


[1] Колосян 3:1-7.

середа, 6 листопада 2024 р.

Людина виправдується вірою: проповідь на неділю Реформації

                        ЛЮДИНА ВИПРАВДУЄТЬСЯ ВІРОЮ

                (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

 А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові. Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом-бо гріх пізнається. А тепер, без Закону, праведність Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. А Божа праведність –  через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою праведність за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса. Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону (Римлян 3:19-28). 

Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! (2 Петр. 2:1) Амінь. 

      Любі брати і сестри, у світі поширене уявлення про те, що люди в основному, у серці своєму добрі. Влітку 1970 року американський штат Делавер вирішив провести експеримент на одній з платних доріг. Експеримент тривав упродовж 20 днів, а суть його полягала в тому, що водії, які не мали дрібних грошей на сплату проїзду, отримували конверти, щоб плату за проїзд прислати поштою вже після проїзду дорогою. Послугою скористались 26 000 водіїв, а конверти повернули 582 водії, при чому в частині конвертів замість грошей були в кращому разі марки, а в гіршому – просто нарізаний папір. Втрати штату склали щонайменше $4, 000.  Серця водіїв у штаті Делавер виявились в основному недобрими. Чи тільки серця водіїв, і чи тільки у штаті Делавер? 

      Але нам не потрібно ходити навіть так далеко. Хоча американські прикладів ми маємо дуже багато, бо американці, зазвичай, проблем не замовчують, а виявляють їх і вирішують. Ми можемо згадати наш трагічний і кривавий український приклад, коли пропагандисти мало не з усіх українських телеканалів переконували нас, що світ рухається до кращого майбутнього, у нас все буде чудово і нам не потрібна ані ядерна зброя, ані велика, сучасна і добре озброєна армія. 

      Всі ті політики, що це стверджували, всі олігархічні канали виявились негідними брехунами, на яких лежить відповідальність за вбивства українців, і за сьогоднішні втрати і руїни України. Бо світ виявився не добрим, як вони нам брехали. Правдивим виявився лише Бог, Який не стомлюється повторювати нам, що «ввесь світ лежить у злі» (1 Ів. 5:19). Не частинка світу, а ввесь світ лежить у злі. А обов’язком влади є захищати свій народ від зла, а не присипляти його різними нечестивими байками і нісенітницями. 

      Врешті-решт, як і обов’язком проповідників є про це весь час нагадувати і весь час говорити, що люди народжуються у гріхах і від самого зачаття, і народження є духовно мертвими. Хто ж каже, що люди мають добре начало, той, як ми бачили не просто помиляється сам, але й вводить інших людей в оману – в оману дуже небезпечну – з жахливими тимчасовими і ще страшнішими вічними наслідками. 

      Коли якомусь проповіднику вдається переконати людей в тому, що вони загалом добрі і, що їм просто варто докласти певних зусиль і зробити певну кількість добрих діл, аби здобути прощення гріхів, спасіння і вічне життя, що ж – йому вдалось звести людей на манівці і спрямувати їх на дорогу, що веде до суду Божого та пекла. Краще би вони не брались за проповідування і не називались священиками Божими! Бо вони і людей гублять, і на себе накликають гнів Божий. 

      Вони наче кажуть: «Ти, звичайно людина грішна, але водночас ти – не настільки вже й погана людина, щоб не мати можливості власними добрими ділами заслужити на Боже змилування і прощення. В тебе є ця можливість. Просто трудись. А якщо тобі не вистачає сил, то ось тобі список святих, які тобі можуть прийти на допомогу». Це може звучати доволі переконливо для людських вух. Адже все, що ми маємо в нашому житті, як нам здається, ми заробляємо нашою працею, нашими ділами. 

      Саме проти такої смертоносної логіки нас застерігає сьогодні Господь Святий Дух. Через Апостола Павла Він промовляє: «ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові. Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом-бо гріх пізнається». Ні одна людина, іншими словами, хай не наважується заявляти, що вона заслуговує на прощення гріхів, спасіння і вічне життя власними добрими ділами. 

      Відповідь Божа на такі претензії, навіть якщо вони навіяні високоповажними у світі духовними особами така: «Замкни свої уста! Твої діла не заслуговують на прощення! Ти винен Богові! Закон даний тобі, аби ти пізнав свій гріх і зрозумів, що ти не можеш власними добрими ділами заслужити прощення гріхів. Якщо ти далі уповаєш на власні добрі діла, то ти залишаєшся винним у порушенні Закону Божого і приреченим до смерті: тимчасової і вічної – до вічних мук у вогняному озері пекла!» 

      Божа праведність з’явилась без Закону, каже далі Апостол Павло.  І саме про цю праведність свідчили Закон і Пророки. Він каже, що і до Різдва Христового весь Закон і Пророки проголошували, що людина не може бути виправдана добрими ділами. Натомість і Закон, і пророки свідчили про те, що людина отримає праведність у Спасителі, Який буде Бог, як-то про нього говорив Єремія: «А це Його Ймення, яким Його кликати будуть: «Господь – праведність наша» (Єр. 23:6). 

      І водночас цей Спаситель буде істинна людина і навіть більше – Він буде Син Давидів. Бог через того самого Єремію обіцяв: «Тими днями та часу того Я Давидові зрощу Пагінця Праведності, Він буде чинити на землі правосуддя та праведність!» (Єр. 33:15). І ось ця Праведність, каже Апостол з’явилась. І ця Праведність – Ісус Христос, Син Божий і Син Людський, Син Давидів, Бог і Спас. 

      І ця Божа праведність, продовжує Божий Апостол: «через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує». Кожен, хто вірує в Ісуса Христа – той має Його праведність. Христова праведність перебуває на кожному віруючому, на кожній віруючій. Ви, любі віруючі брати і сестри, покриті праведністю Христовою. І цією праведністю Христовою покритий кожен, хто вірував у грядущого Христа у Старому Заповіті. цією праведністю Христовою покритий кожен, хто віруєв Христа розп’ятого і воскреслого. І цією праведністю Христовою буде покритий кожен, хто віруватиме у Христа аж до Його повернення у славі. 

       А кожен, хто вірує в Христа, хто покритий Христового праведністю, той має прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. І тут не може бути ніяких винятків взагалі. Чому? Апостол пояснює: «Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави». У всіх є лише гріх, а замість того доброго, що нам так хотілося б мати ще до вірування в Христа у нас є лише – неслава, тобто гріх, неправедність і зло. 

      Цього в кожній людині стільки, що кожна людина може абсолютно законно вигукувати із Павлом: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» (Рим. 7:24). Тобто, я сам собі і ніхто з людей мені в цьому не допоможе! Що ж мені робити, якщо добрі діла мені допомогти нічого не можуть? 

      Апостол проголошує нам небесну втіху для всіх людей, адже ті, що вірують «дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою праведність через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою праведність за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса». 

      Прощення гріхів, виправдання ми отримуємо задарма, тобто без жодних зусиль з нашого боку. Але водночас для Бога це мало неймовірно високу ціну – життя і смерть Його Сина Єдинородного, Який ціною Своїх святих страждань і смерті на хресті Голгофи викупив нас від усіх наших гріхів, від влади диявола і смерті. Він не мав страждати – Христос постраждав за нас. Син Божий не мав помирати – Він помер за нас. Ось така ціна викупу! 

      Ціна дуже висока – ціна життя і смерті Бога Сина, Який здолав смерть, воскреснувши на третій день із мертвих. Якими зухвалими виглядають заяви усіх тих проповідників, у яких ті намагаються нас переконати, що ми наші добрі діла можуть заслужити прощення гріхів. Вони наче кажуть: «Ти й без Христа насправді міг би обійтися!» Або: «Христової жертви, жертви Бога Сина, недостатньо для твого виправдання! Ти повинен здобувати спасіння своїми власними добрими ділами!» 

      Яка зухвалість і водночас яке незнання Бога, Його благодаті і любові Христа до людського роду… Любі брати і сестри, ви ж ще не забулись про те, яку силу має людський гріх. Згадайте про експеримент у Делавері. Врешті-решт, згадайте про те в час якої страшної війни ми живемо. Має рацію Апостол Павло, який каже про людські зусилля спастися добрими ділами: «де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону». 

      Хто вірує в Христа, той виправданий самою вірою в Сина Божого і вже має прощення гріхів, праведність, спасіння і вічне життя. Ви, любі брати і сестри, що віруєте в Христа, вже маєте прошення гріхів, спасіння і вічне життя. Вас Христос воскресить до вічного життя у Його Царстві. Те воскресіння відбудеться, коли Син Божий повернеться у славі з усіма Його святими ангелами. До Його повернення залишається все менше і менше часу. 

       Сьогодні ми святкуємо неділю Реформації, дякуючи Господу за те, що Він підняв у Німеччині Свого вірного слугу, Мартіна Лютера, аби він відновив проповідь непофальшованого Євангелія у Христовій Церкві і відновив відправу Таїнстві відповідно до Божого Слова. Через працю доктора Мартіна Лютера і його сподвижників було відновлене Апостольське вчення про виправдання самою вірою в Христа, без діл Закону, без добрих діл. 

      А справжні добрі діла послідували за відновленням Євангелія. Бо віра – від слухання і то слухання Слова Христового. А де є віра, там обов’язково є і плоди віри, бо віра без діл – мертва. Але спочатку віра, виправдання через віру, а потім – діла, справжні, а не вигадані. Діла, що служать ближньому, прославляючи Христа. В Його святе Ім’я. Амінь. 

А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте! (1 Сол. 5:23, 24). Йому нехай буде слава повіки! Амінь.

пʼятниця, 1 листопада 2024 р.

День Усіх Святих

      Це свято найбільш всеосяжне з усіх днів спомину святих, бо охоплює всю величину великої хмари свідків, яка нас оточує (Євреїв 12:1).  Перед нашими очима віри воно тримає ту велику кількість, яку виміряти не може жодна людина: всі святі Божі в Христі - з кожного народу, раси, культури та мови - всі "ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця..." (Об'явлення 7:9-14).  Це свято виставляє перед нами повну вишину та глибину, і ширину, і довжину благодатного спасіння нашого Господа (Ефесян 3:17-19).  Воно пов'язане з Великоднем і святкуванням воскресення, бо всі, що померли з Христом Ісусом також із Ним воскресли (Римлян 6:3-8).  Воно пов'язане з П'ятдесятницею у святкуванні зібрання цілої Церкви кафоличної - на небесах і на землі, в усі часи і у всіх місцях - в одному Тілі Христовому, в єдності Духа в союзі миру. Як і всі ми були покликані до тієї однієї надії, яка належить нашому покликанню: "Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх" (Ефесян 4:4-6).  День Усіх Святих також поєднує з останніми неділями Церковного Року есхатологічне зосередження на житті вічному та сповідуванні того, що "страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас" (Римлян 8:18).  Це свято закріплює наш погляд на Ісусі, Начальникові і Виконавцеві нашої віри, аби ми не знемоглись і не впали на душах своїх (Євреїв 12:2, 3).

Молитва на День Усіх Святих:

Всемогутній і віковічний Боже!  Ти об'єднуєш усіх Твоїх вірних людей усіх часів і з усіх місць в одну святу спільноту, тайне тіло Твого Сина Ісуса Христа.  Подай нам так повторювати приклад віри Твоїх блаженних святих в усякій чесноті та благочестивому житті, аби разом із ними ми могли прийти до невимовної радості, яку Ти приготував для тих, що люблять Тебе;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

четвер, 31 жовтня 2024 р.

День Реформації

      31 жовтня 1517 року монах-августинець прибив 95 тез-закликів до богословської дискусії на двері Замкової Церкви у Віттенберзі, в Німеччині. Доктор Мартін Лютер сподівався, що його тези викличуть академічні дебати про покаяння, продаж індульгенцій та інші справи всередині Римо-Католицької Церкви, які суперечили Писанню. Втім, Рим кінець-кінцем відлучив Лютера, засудивши його як єретика. А Лютерові реформи, які зосереджувалися на вченні про те, що віруючий виправдовується самою благодаттю через віру в Ісуса Христа, викликали релігійні реформи та повернення Церкви до Слова Божого не лише в німецьких землях, але й в багатьох європейських країнах.  З Днем Реформації!

     Молитва на День Реформації:
     Всемогутній і благодатний Господи! Сьогодні ми дякуємо Тобі за Твого слугу Мартіна Лютера і за Лютеранську Реформацію, через яку Ти відновив проповідь чистого Євангелія і євангельське життя у Твоїй Церкві. Виливай Твого Духа Святого на Твій вірний люд. Тримай нас непохитними у Твоїй благодаті та правді, захищай нас і визволяй нас у часи спокуси і даруй Церкві Твоїй спасенного миру; через  Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 30 жовтня 2024 р.

Немає браку благословень - бракує віруючих

    Немає браку благословень і солодких благословень не злічити, проте є мало тих, що мають такий само погляд, як той, хто промовив: «Господньої милості повна земля!» (Пс. 32:5) і знову: «Слави Його стала повна земля!» (Ав. 3:3), і знову в Псалмі 103 (:24): «Багатств[1] Твоїх повна земля»; «Потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм» (Пс. 91:5)… Мати віру означає мати Слово та істину Божу, а мати Слово Боже означає мати Самого Бога, Творця усього сущого.

Мартін Лютер


[1] Давньоєврейське קִנְיָן (квін’ян) – багатства, твориво, добро. – Перекладач.

понеділок, 28 жовтня 2024 р.

День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея

 Сьогодні ми згадуємо двох Апостолів Симона та Юду і дякуємо за них Господу.  У списках Дванадцятьох Апостолів (Матвія 10:2-4; Марка 3:16-19; Луки 6:14-16; Дії 1:13) десяте та одинадцяте місця зайняті Симоном Зилотом (або ж Кананітом) та Юдою (не Ісакаріотом, а Яковим), який ще відомий як Тадей. Відповідно до стародавнього християнського передання, Симон та Юда здійснили місіонерську подорож до Персії, де й стали мучениками.  Цілком імовірно, що саме через цю причину, цих двох апостолів ми вшановуємо в один і той самий день.  В Новому Заповіті Симон поза списками Дванадцятьох Апостолів не згадується.  Таким чином його згадують і вшановують заради його служіння, і саме так стоїть він перед нами - у вічності, як і в житті та служінні на землі - в Ім'я та на місці Христа Ісуса, нашого Господа.  Ми дякуємо Богові за те, що Він покликав і послав Симона, разом із Юдою та всіма Апостолами, проповідувати Святе Євангеліє і навчати йому, проголошувати покаяння і прощення та христити в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (Івана 4:1-2; Матвія 10; 28:16-20;  Луки 24:46-49).

     Юда з'являється в Євангелії від Івана (14:22) у ніч, коли був виданий наш Господь і на початку Його страстей, запитуючи в Ісуса, як то Він об'явиться учням, а не світові.  Відповідь, яку Ісус дає на це запитання є дуже доречним наголосом для сьогоднішнього свята: "Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього" (Iвана 14:23).  Звісно, і Юда, і Симон, своїм прикладом життя і смерті та їхньою вірою в Ісуса та в Його Слово засвідчили про їхню любов до Спасителя.  Їхнім прикладом ми не лише зміцнюємося в нашій християнській вірі, але й понад усе, нас підбадьорює вірність нашого Господа, Який виконує дану їм обітницю про те, що Він дасть їм оселю на небесах.  Там вони живуть з Ним повіки, там одного дня побачимо їх і ми.

Молитва на День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея:

Всемогутній Боже!  Ти обрав слуг Твоїх, Симона та Юду, аби вони були пораховані серед славетного товариства Апостолів. Як їм Ти дав вірності та ревності у місії Твоїй, так і нам подай палкої відданості, аби ми пізнали любов і милосердя нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 26 жовтня 2024 р.

День Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів

      Сьогодні ми згадуємо Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів і дякуємо за них Господу. Філіп Ніколаі (1556-1608 р. р.) служив пастирем у Німеччині під час Великої Чуми, яка за півроку відібрала життя тисячі трьохсот його парафіян. Окрім героїчного служіння упродовж лихоліття він написав тексти гімнів "Проснись, проснись, бо ніч минає" і "Зоря досвітня, світла і ясна" відомі зокрема, як цар і цариця лютеранських хоралів.

     Йоганн Геерманн (1585-1647 р. р.) теж був німецьким пастирем. Він мав погане здоров'я і ще страждав від бід, викликаних Тридцятилітньою війною (1618-1648). Тексти його гімнів відомі своєю ніжністю і глибиною почуттів.

      Пауль Ґергард (1607-1676 р. р.) був ще одним німецьким пастирем, який пережив жахіття Тридцятилітньої війни. На 1668 рік він утратив пастирську посаду в Берліні через відмову зрікатися лютеранських переконань і пережив смерть своїх п'яти дітей і дружини. Проте він зумів написати 133 гімни, усі з яких відображають його непохитну віру. Поряд із Мартіном Лютером його вважають за одного з найкращих авторів лютеранських гімнів.  (Зображення – Пауль Ґергард).

Молитва на День Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів:

Всемогутній Боже, Апостол Павло навчав нас славити Тебе псалмами і гімнами. і духовними піснями. Цього дня ми дякуємо Тобі за тих, що дали Церкві Твоїй великі гімни, особливо за слуг Твоїх: Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда. Хай Церкві Твоїй ніколи не бракує авторів гімнів, які через свої слова і музику віддають Тобі хвалу. Наповнюй нас бажанням славити Тебе і дякувати Тобі за Твою велику доброту; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

       Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 25 жовтня 2024 р.

День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок

      Сьогодні ми дякуємо Господу за святих і вірних жінок Дорку (Тавіту), Лідію і Фіву. Вони були взірцевими християнками, які виявляли свою віру, підтримуючи Церкву матеріально.  Дорку (відому також, як Тавіту) добре знали та любили за її вчинки милосердя у місті Йоппії, особливо за те, що вона виготовляла одяг для бідних. Коли Дорка раптово померла, то члени її громади попросили прийти Апостола Петра і він прийшов із сусіднього міста та воскресив Тавіту (Дії 9:36-41).      

     Лідія була жінкою з Тіятир, яка працювала у Филипах, продаючи уславлену пурпурову фарбу, на яку був великий попит у стародавньому світі.  Вона також "Бога шанувала" у місцевій синагозі (Дії 16:14). Коли  Апостол Павло зустрів її під час молитви з іншими прозелітками, то його проповідування Слова, привело Лідію до віри в Христа. Таким чином вона та її друзі стали ядром християнської спільноти у Филипах (Дії 16:13-15, 40).   

      Фіва була ще однією вірною жінкою, яка допомагала Апостолові Павлові. Вона була дияконесою із Кенхрей (порт Коринту).  Її Павло відправив до Церкви в Римі з Посланням до римлян. В ньому він пише про її підримку діла ранньої Церкви (Римлян 16:1-2).

Молитва на День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок:

     Всемогутній Боже!  Ти викликав в серцях Твоїх улюблених слуг Тавіти, Лідії та Фіви співчуття, аби вони допомагали Твоїй Церкві та підтримували її своїми відданими та милосердними ділами. Дай нам такої самої волі, аби й ми любили Тебе.  Розкрий очі наші, аби ми бачили Тебе в найменших довкола нас і зміцни руки наші, аби ми служили Тобі в інших людях - заради Твого Сина Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

четвер, 24 жовтня 2024 р.

Де є порок захланності там немає частки в Божому Царстві

 Якщо ти не будеш стримуватись від пороку захланності,[1] то знай, що ти – не християнин, не віруючий, а як Павло називає тебе: обридливий ідолянин, який не має частки в Божому Царстві, бо ти цілковито живий для світу і полишений наміру воскреснути з Христом. Ти не отримаєш жодного благословення зі сповненого радості та милостивого об’явлення, що Христос помер за грішників і воскрес для грішників. Ти не можеш сказати: «Оскільки Він помер за мене, я вірую». Воістину Христос помер за тебе, але якщо ти будеш далі тривати у власній нечестивості, використовуючи це об’явлення за покривало твоєї жалюгідної захланності, то ніяким чином – саме таким є проголошення тексту[2] – не застосовуй цієї утішливої обітниці до себе самого. Хоча Христос справді помер за всіх і воскрес для всіх та для тебе Він не воскрес – ти не осягнув Його воскресіння вірою. Ти бачив дим, але вогню не відчув – ти почув слова, але нічого з їхньої сили ти не отримав.

Мартін Лютер 


[1] Захланність – жадібність; ненажерливість.

[2] Колосян 3:1-7.

середа, 23 жовтня 2024 р.

День Св. Якова Єрусалимського, брата Ісусового і мученика

 Сьогодні ми згадуємо Св. Якова Єрусалимського і дякуємо за нього Господу. Він, імовірно, був сином сестри Йосипа або Марії, яка овдовівши, перейшла до них жити. Разом із іншими родичами нашого Господа (окрім Його матері), Яків не увірував в Ісуса аж до Його воскресіння (Івана 7:3-5; 1 Коринтян 15:7).  Ставши християнином, Яків став провідником найпершої християнської спільноти. Св. Якова було визнано єпископом Церкви в Єрусалимі одразу по тому, як Св. Петро Єрусалим покинув (Дії 12:17; 15:12 і далі).

     Відповідно до історика Йосифа, Якова було замучено 62 року по Р. Х. - саддукеї його вкаменували. Яків написав одне з послань Нового Заповіту, яке носить його ім'я.  В цьому посланні він настановляє читачів , аби вони залишалися непохитними в одній істинній вірі, навіть перед обличчям страждань і спокус, і жити вірою в Ісуса Христа. Яків дуже чітко зазначає, що така віра - жива та діяльна, вона не перестає чинити добро, сповідувати Євангеліє словами і вчинками під хрестом Ісуса.

Молитва на День Св. Якова Єрусалимського, брата Ісусового і мученика:

Отче Небесний! Ти - Пастир Свого народу! Ти підняв Якова Праведного, брата нашого Господа, аби він був провідником Твоєї Церкви. Подай нам, аби й ми повторювали його приклад молитви та примирення і покріпялись свідченням його смерті; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 21 жовтня 2024 р.

Праведний завжди страждає безвинно

 Праведний завжди страждає безвинно. Ти робишся праведним визнанням своїх заслужених страждань і гріхів. Таким чином твоє страждання можна порівняти зі стражданнями святих настільки істинно та достойно наскільки твоє визнання гріхів можна порівняти із визнанням святих... Насправді наше страждання - початок нашої свободи, як і наша смерть - початок життя.

Мартін Лютер

субота, 19 жовтня 2024 р.

Полеміка життєво важлива

    Думка Формули[1] про Символічні книги дуже висока. Вона дивиться на них не як на організаційні домовленості, які перебувають на набагато нижчому рівні від справжньої Церкви, але як на справжні носії і сповідання чистих ознак реальної Церкви.  Це знову відображає погляд Лютера про те, що в цьому віці істинна Церква змушена постійно боротись проти вторгнення церкви фальшивої і що справжній сенс Писання перебуває під постійною атакою фальшивих інтерпретацій, а отже полеміка є життєво важливою частиною справжньої богословської праці.

 Курт Маркварт


[1] Формула Злагоди, завершальний документ Книги Злагоди, Віросповідань Євангельсько-Лютеранської Церкви.  – перекладач.