День Св. Сили, співробітника Св. Петра і Св. Павла

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Силу. Він був одним із провідників Церкви в Єрусалимі і Св. Павло вибрав його для супроводу під час другої місіонерської подорожі з Антіохії до Малої Азії і Македонії.  Силу, разом із Павлом було незаконно побито і ув'язнено у Филипах і вони пережили заворушення в Солуні та Верії.  Знову приєднавшись до Павла в Коринті, Сила, очевидно,  залишався там впродовж тривалого часу.  Дещо пізніше він, очевидно, став супутником Апостола Петра і, можливо, служив його секретарем (1 Петр. 5:12). Згідно з Переданням, Сила став першим єпископом Коринту.

Молитва на День Св. Сили, співробітника Св. Петра і Св. Павла:

Всемогутній і віковічний Боже!  Твій слуга, Сила, проповідував Євангеліє поряд із Апостолами Петром і Павлом народам Малої Азії, Греції і Македонії. Ми дякуємо Тобі за те, що Ти в нашому краї і в кожній землі, піднімаєш євангелістів і проповідників Твого Царства, щоби Твоя Церква могла далі проголошувати недослідимі багатства нашого Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Повсюди проповідувати Євангеліє: проповідь на 5-у неділю по Богоявленні

                   ПОВСЮДИ ПРОПОВІДУВАТИ ЄВАНГЕЛІЄ

    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      І вийшли вони із синагоги небавом, і прийшли з Яковом та Іваном до дому Симонового й Андрієвого. А теща Симонова лежала в гарячці; і зараз сказали про неї Йому. І Він підійшов і підвів її, узявши за руку, і гарячка покинула ту, і вона зачала прислуговувати їм. А як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали приносити до Нього недужих усіх та біснуватих. І все місто зібралося перед дверима. І Він уздоровив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох демонів повиганяв. А демонам не дозволяв Він казати, що знають Його. А над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився. А Симон та ті, що були з ним, поспішили за Ним. І, знайшовши Його, вони кажуть Йому: «Усі шукають Тебе». А Він промовляє до них: «Ходім в інше місце, до сіл та околишніх міст, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов». І пішов, і проповідував в їхніх синагогах по всій Галілеї. І демонів Він виганяв (Євангеліє від Св. Марка 1:21-28). 

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2) Амінь. 

Любі брати і сестри, чи були одружені Апостоли? Здається, деякі церкви на цю тему воліли би мовчати. Адже ті, хто претендує на монополізацію престолу Св. Апостола Петра або має претензії на виняткову апостольську спадкоємність, зазвичай вимагають, аби їхні церквами керували саме неодружені чоловіки-монахи, а ще якісь церкви вимагають аби й усі їхні служителі дотримувались принципу целібату.

 Целібат і чернецтво вони звеличують так наче воно робить їх святішими і достойнішими для проповіді Євангелія і навчання в Церкві. Вже впродовж багатьох століть на очах Церкви збувається виконання пророцтва Апостола Павла: «А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів, хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє, хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав» (1 Тим. 4:1-3).

 Один обман тягне за собою інший і таким чином під шкурою овечок ховаються люті вовки, які не проповідують правди Євангелія, і говорять неправду і таким чином відводять людей від Христа, від спасіння до фальшивої релігії і погибелі. Вони кажуть: «Ідіть за нами! Слухайтесь тільки нас! Ось які в нас великі монастирі! Ось які в нас монахи! Ось як багато в нас монахів! Це означає, що ми – істинна Церква». 

Вони про це говорять наче це є доказом того, що вони істинні наступники Апостола Петра та інших вірних учнів Христових. І багато людей стають засліплені цими фальшивими заявами, які нічого спільного з істиною і з Христом не мають. Сьогодні наше Євангеліє спростовує цю плотську пиху і фальшиве вчення, відчиняючи нам двері Апостольського дому. 

В цей дім Син Божий із Його учнями приходить після синагоги, в якій Він навчав, як можновладний і в якій Він прогнав із одного чоловіка в синагозі нечистого духа. Коли ж вони прийшли до дому Симона (тобто, Петра), то дізнались, що «теща Симонова лежала в гарячці». Петро мав тещу, бо був одружений і такими були, очевидно, майже всі Апостоли. Бо заповідь про одруження дав Бог. А одружуватись забороняють демони – саме демони намагаються переконати людей, що чернецький стан або стан целібату – святіший і хто не женився або не вийшов заміж, той – досконаліший християнин. Як ми вже знаємо – це доктрина з пекла і як усі демонічні доктрини, вона суперечить Божому Слову і сповнена брехні та пасток для людей, які до неї прислухаються. 

Апостол Петро був одружений і він мав тещу, яка в час приходу в гості до них Христа, мала високу температуру – таку високу, що мусила лежати в ліжку. Сьогодні ми співали Псалом, в якому є такі слова: «Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і многомилостивий» (Пс. 102:8). Ось цей Господь прийшов у гості до Апостола Петра і до його родини. Послання до євреїв так каже про цього Господа: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (13:8). 

Господь одразу сповнився співчуттям і милосердям до Петрової тещі, як і сповнений Господь милосердям до кожного з вас, любі віруючі брати і сестри. «І Він підійшов і підвів її, узявши за руку, і гарячка покинула ту». Любі діти Божі, звертайтесь завжди до Господа у всяких бідах, а особливо в недугах. Господь, Який зцілив Петрову тещу, безперечно прийде на допомогу і вам. 

А яка була відповідь Петрової тещі на миттєве, чудесне зцілення? «І вона», – читаємо в Євангелії, «зачала прислуговувати їм». Часто буває так, що отримавши допомогу від Бога, люди забувають про Христа, ба – навіть починають висміювати Христа і Його проповідників або й влаштовувати на них гоніння. А потім починають дивуватись, чому їхні біди ще більше намножуються. 

Але Петрова теща – віруюча жінка. Вона вдячна Господу за Його неймовірне благословення і вона прислуговує і Христові, і своєму любому зятеві, і Андрієві (бо ж це також дім Андрія) і Якову та Іванові, ще двом Апостолам-рибалкам. Її зцілення було повним і вона була сповнена здоров’я, енергії, а також вдячності і бажання послужити Богові. Так служити Господу-Христові і Його Церкві хочуть усі вдячні Божі діти. 

Ми хочемо служити Господу Христові і Його Церкві, бо Господь дав нам значно більше зцілення, ніж можна отримати недужій людині – людині, яка має, наприклад, високу температуру. Господь дав нам прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Всі наші хвороби, всі наші біди і сама смерть – це наслідок гріха, який увійшов у світ ще з гріхопадінням нашого прабатька Адама. Та й наші власні гріхи, бо ми в гріхах народжуємось лише додають нам бід. 

Через гріх ми всі були приречені до смерті і вічних мук у невгасимому огні аду. Але «так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Ісус у Своїй невимовній любові та милості забрав на Себе всі наші гріхи та провини і поніс їх усі на хрест Голгофи. Там Син Божий обмив усі до одного наші гріхи Своєю невинною і святою кров’ю і Своєю невинною жертвою здобув для всіх нас прощення гріхів. 

На третій день Він воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього мав прощення гріхів, був проголошений виправданим, тобто невинним від гріхів і мав спасіння, воскресіння і вічне життя. Цей дар Ісус дарує кожному з вас, люди Божі. Цей дар незрівнянно більший ніж зцілення від гарячки або від будь-якого чуда, які Господь чинить у нашому житті. Бо це – дар вічного життя. Адже де є прощення гріхів, там є вічне життя у Царстві Божому, в яке забере нас Останнього Дня Спаситель наш, Ісус Христос. 

Цей дар ми отримуємо через віру в Христа. Коли ми уповаємо на Сина Божого ми маємо спасіння і вічне життя. Який великий цей дар! Як же ми повинні хотіти прислуговувати Синові Божому і Його Церкві!  Ми повинні хотіти цього ще більше, аніж цього хотіла (і робила!) теща Апостола Петра. Я впевнений, що вони мали чудовий обід, який плавно переріс у святкову вечерю. Нагадаю, що це було в суботу після синагоги. 

А вже коли настав за юдейським звичаєм вечір, а отже субота скінчилась, то все подвір’я перед домом Апостола Петра було переповнене недужими людьми. Звістка про вигнання демона з чоловіка в синагозі і новина про зціленна тещі Апостола Петра, звісно стрімко поширилась Капернаумом. А в ньому, як і в кожному місці було багато недужих. 

Тож «як вечір настав, коли сонце зайшло, то стали приносити до Нього недужих усіх та біснуватих. І все місто зібралося перед дверима. І Він уздоровив багатьох, на різні хвороби недужих, і багатьох демонів повиганяв». Хтось був хворий через недугу плоті, а були й такі, що страждали хто тілом, а хто розумом через те, що його або її мучив якийсь демон. Усі того вечора були зцілені Господом. Багато демонів змушені були покинути свої жертви, не проповідуючи про Христа, бо Синові Божому проповідники з пекла не потрібні. 

Синові Божому потрібні проповідники з розкаяних і прошених грішників таких як Петро, Андрій, Яків та Іван – таких як ви, любі віруючі браття у Христі. А потім настала ніч і відпочинок після якого Ісуса вже в домі Симона не знайшли. Бо «над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився». Христос – вічний Бог, але не лише вічний Він Бог, Він також – людина і як людина Він потребував у стані пониження молитви до Отця Небесного. 

Як людина Він також потребує приватності і як Спаситель, Він прагне йти і проповідувати Євангеліє далі. Бо Він прийшов не як Чудотворець, хоча чуда супроводжували Його життя і служіння. Бог Син стався людиною, аби бути нашим Спасителем від гріха, від влади диявола і смерті. Для нас це спасіння Він здобув на хресті ціною власного життя, смерті і воскресіння. Але нашим це спасіння стає лише через віру в Нього. А спасенна віра в Христа твориться Духом Святим, коли ми чуємо проповідь Євангелія Христового. 

Більшості людей хотіли бачити в Христі саме Чудотворця і Лікаря, і Пекаря, і Чашника. Тож на світанку люди вже знову шукали Ісуса, аби Він їм послужив саме в тій ролі, яку вони від Нього очікували. Але Господь сказав Петрові, який знайшов Христа у молитві: «Ходім в інше місце, до сіл та околишніх міст, щоб і там проповідувати, бо на те Я прийшов». 

Господь прийшов проповідувати Євангеліє. Церква існує для того, аби нести людям Євангеліє у Слові і в Таїнстві, в якому Господь причащає нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Євхаристії, в них і з ними, даруючи нам прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Євангеліє – пріоритет, бо в Євангелії – вічне життя, яке дарується кожному з нас, з благодаті Божої, через віру в Ісуса Христа.  А цю спасенну віру, повторю, творить Господь Святий Дух через слухання Слова Христового. 

Ми не чуємо, що в інших місцях Господь Христос, зцілював недужих. Св. Марко ставить увагу на тому, що Син Божий виганяв демонів, які мучили людей і які навіть у наш час не лише мучать людей фізично, але й запроваджують всякі жахливі доктрини, однією з яких є вчення про целібат, особливе спасіння через монашество і плодять всяких демонічних проповідників, які би з радістю викреслили це місце в нашому сьогоднішньому Євангелії, де говориться про зцілення Сином Божим тещі Апостола Петра. Але це їм не вдасться. Бо «Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії» (1 Петр. 1:25). Заради Христа. Амінь. 

Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! (Рим. 15:13) Амінь.

Карати теж слід мудро

     (Правитель) повинен дбати про те, щоб до злочинців ставитись справедливо. Тут він повинен виявляти мудрість і розважливість, аби покласти покарання без шкоди для інших…

     Коротко кажучи, тут слід користуватись прислів’ям: «Не може той правити, хто не може на недоліки дивитися крізь пальці». Хай його правилом буде таке: де зло не можна покарати так, що не буде ще більшого зла, то хай там він відмовиться від своїх прав, якими б справедливими вони не були. 

Мартін Лютер

Стрітення Господнє

 Сьогодні ми святкуємо Стрітення Господнє, день, коли на виконання Писання, Немовля Христа було принесено до Храму, Його правдивої домівки. У цей день Св. Діва Марія і Св. Йосип (коли минулися дні очищення) принесли необхідну жертву, що складалася з двох голубів. Ця жертва вказувала на їхню бідність і на їхню покору. Така жертва була дозволена в Левиті 12:8. Втім, потреби приносити ягня не було, бо Ісус - "Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Івана 1:29) і таким чином Він починає Стрітення зі Своїм віруючим народом з усіх рас і національностей, який, повторюючи приклад праведного Семена, співає: "Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля", розуміючи та сповідуючи ціну викуплення від влади гріха, смерті і диявола, що пролягає винятково через хрест Ісуса (Луки 2:22-38).

Молитва на Стрітення Господнє:

Всемогутній і вічний Боже! У день цей Син Твій був представлений в Храмі у сутності нашої плоті. Подай, аби через Нього, ми представали перед Тобою з серцями чистими; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Чому Господь згодився на стільки бід від самого народження

     Ось така оповідь про втечу Христа в Єгипет і про те ставлення, яке отримали невинні діти Віфлеєму від рук Ірода[1]. Ми бачимо, як велося нашому Господу після шести тижнів по народженні, і яке потім настало переслідування, горе, біда та кровопролиття. Чому Він так зробив? Чому Він наважився увійти в такі злиденні умови і мовчки згодився на стільки бід?  Чому Він не віддав перевагу тому, аби скористатись Своєю божественною всемогутністю або захистом та охороною ангелів, які би легко могли позбутися Ірода? Він учинив так просто через те, щоб таким чином Святі Писання зобразили нам цього Господа, як справжню, звичайну людину, Яка у всьому постановила бути як ми, окрім гріха, як про це каже Св. Павло у Филип’ян 2:7: «Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина».

     Ось чому книга de Pueritia Jesu про те, як у дитинстві Він постійно чинив якісь чуда – звичайна нісенітниця. Бо Ісус поводився як будь-яка інша дитина, Він дозволяв аби до Нього ставились як до будь-якої іншої дитини і Його охороняли любі ангели як інших дітей. Бо коли часом дитина падає зі столу чи лави або падає у вогонь, то видно, що там дитину охороняють ангели.

 Мартін Лютер

---

[1] Див. Євангеліє від Св. Матвія 2.

Про довіру в управлінні державою

 Ви не маєте жодного права вважати, що хтось інший буде мати таке саме велике піклування про вас і про ваш край, як ви самі, хіба що то буде добрий християнин, сповнений Духом. Природна людина такого робити не буде. І оскільки ви не знаєте, чи та людина – християнин, а чи ні, або ви не знаєте, як довго вона ще буде християнином, то безпечно надіятись на ту людину ви не можете…

  А якщо та людина на це нарікає, то скажіть їй: «Друже, я тебе не кривджу. Бог не бажає, аби я уповав сам на себе або на якусь людину. Нарікай на Бога, бо це Він так воліє або через те, що Він не створив тебе кимось більшим від людини. Але навіть, якби ти був ангелом, я все-одно тобі повністю не довіряв би… бо ми повинні уповати лише на Бога».

 Мартін Лютер

День Св. Тита, пастиря і сповідника

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Тита. Св. Тит, як і Тимофій, був другом і співробітником Св. Павла. Титу був язичником, можливо уродженцем Антіохії. Він супроводжував Павла та Варнаву до Єрусалиму, коли вони несли допомогу для християн в Юдеї під час голоду (Дії 11:29, 30; Галатів 2:1). Невідомо, чи він супроводжував Павла під час першої чи другої місіонерської подорожі останнього, але Тит був з ним в третій подорожі  і допомагав коринтянам помиритися з Павлом (2 Коринтян 7:6, 7), а також допомагав у збірці для церкви в Єрусалимі (2 Коринтян 8:3-6). Напевно, по поверненні з Єрусалиму, Павло залишив Тита на Криті (Тита 1:4, 5). Потім він продовжив працю в Далматії (2 Тимофія 4:10). Відповідно до передання, Тит повернувся на Крит, де служив єпископом до упокоєння 96 року по Р. Х.

               Молитва на День Св. Тита, пастиря і сповідника:

    Всемогутній Боже!  Ти покликав Тита до діла пастиря і вчителя. Учини всіх пастирів отари Твоєї старанними в проповідуванні Твого святого Слова, аби весь світ міг пізнати незміренні багатства нашого Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Тимофія, пастиря і сповідника

     Cьогодні ми дякуємо Господу за Св. Тимофія. Він виростав у родині християнських віруючих. Його матір, Евнікія, була християнка і донька християнки Лоіди (2 Тимофія 1:5). Книга Дій зазначає, що Св. Павло познайомився із Тимофієм під час його другої місіонерської подорожі і хотів, аби Тимофій перебував із ним (16:1-3). З часом Тимофій став близьким другом і вірним співробітником Павла, якому Павло довірив місійну працю в Греції та Малій Азії. Тимофій також перебував із Павлом в Римі. Відповідно до передання, по смерті Павла, Тимофій перейшов до Ефесу, де служив єпископом і став мучеником за віру в Христа приблизно 97 року Господнього. Св. Тимофія найчастіше згадують, як вірного супутника Св. Апостола Павла, який вірно служив посеред церков з язичників.

Молитва на День Св. Тимофія, пастиря і сповідника:

Господи Ісусе Христе! Ти завжди даєш Твоїй Церкві на землі вірних пастирів таких як Тимофій, аби вони вели та годували Твою отару. Учини, аби всі пастирі були старанні в проповіді Твого святого Слова і роздаванні Твоїх засобів благодаті, а людям Твоїм даруй мудрості іти дорогою, що веде до життя вічного; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Чути Бога в своїй церкві і в своїй домівці

 Звісно ж ніхто з нас не буде вагатись, щоб вирушити за сто миль до якоїсь церкви, якби ми знали, що там промовляє або проповідує Сам Бог – тоді кожен захотів би почути Його голос. Але натомість наш Господь Бог каже: «Я все влаштую ближче до тебе, аби ти так далеко не мандрував: слухай своїх парафіяльних пастирів, свого батька і матір і тоді ти Мене почуєш. Бо вони – Мої учні і служителі, коли ти чуєш їх, то чуєш Мене».

Мартін Лютер

День Св. Сарри

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Сарру, яка була дружиною (і напівсестрою) патріарха Авраама (Буття 11:29; 20:12). В послухові до божественної заповіді (Буття 12:1), вона здійснила довгу та виснажливу подорож на захід, разом зі своїм чоловіком та родичами, з Уру Халдейського до Харану, а потім в кінці до краю Ханаанського. Вона залишалася бездітною до літнього віку. Потім, відповідно до давньої Божої обітниці, вона народила сина і нащадка заповіту (Буття 21:1-3). Її згадують і вшановують як дружину Авраама і матір Ісака, другого з трьох патріархів. Її також хвалять за гостинність до приходьків (Буття 18:1-8). По смерті у віці 127 років, її тіло було покладено до печери Махпели (Буття 23:19), де пізніше був похований і її чоловік.

Молитва на День Св. Сарри:  

     Господи і Отче наш! Ти з ласкою зглянувся на Сару в її літах, давши їй нове ім'я Сарра, а з ним і обітницю рясних благословень з її пристарілої утроби. Подай нам певну надію у радості нашого нового імені, аби ми, будучи охрищеними в обіцяного Месію, могли приносити плоди в Твоєму Царстві, рясніючи ділами Святого Духа; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Про князя і придворних

            Я переконаний, що Боже Слово… не повинне перед князями схилятись – князі повинні схилятись перед Божим Словом.

Я просто… зазначаю, що не є чимось неможливим для князя бути християнином, хоча й буває це нечасто і супроводжується труднощами. Якби князі так справлялись, що їхні танці, лови і перегони  не завдавали шкоди їхнім підданим і якби вони виконували свою працю в любові до них, то Бог не був би таким суворим, щоб осуджувати їх за їхні танці, лови та перегони. Та й вони самі швидко виявили б, що якби вони достатньо піклувались про своїх підданих і виявляли до них ту увагу, якої вимагає їхня посада, то в них би зовсім не залишалось часу на бали, лови та перегони.

По-друге. Князеві завжди слід пам’ятати про високих і могутніх, і про його радників і так до них ставитись, аби нікого з них не образити, але й також не настільки їм довіряти, щоб геть усе залишити в їхніх руках. Бог не терпітиме ані одного, ані другого. Одного разу Він був промовив через рот ослиці,[1] тож не можна зневажати ані одну людину, якою б низькою вона не була. З іншого боку Він допустив падіння найвищого ангела з небес,[2]  тож довіряти не можна ні одній людині, незважаючи на те якою вона може бути мудрою, святою чи великою. Слід радше всіх вислуховувати, а далі вже дивитись через кого буде говорити або діяти Бог. Найбільша шкода чиниться при дворі тоді, коли князь віддає свій розум у полон високим, могутнім і підлесникам, а сам у справи не заглядає. Коли князь ось так поводиться і становить себе дурнем, то це впливає не лише на якусь одну людину, а від наслідків такої дурості страждає вся країна і весь народ.

Тож князь повинен довіряти своїм чиновникам і дозволяти їм діяти, але лише в такий спосіб, щоб він тримав стерно влади у своїх власних руках.

 Мартін Лютер

---

[1] Числа 22:28.

[2] Див. Іс. 14:12 і Лк. 10:18.

Що то є воля Божа: проповідь на 1-шу неділю по Богоявленні

                         ЩО ТО Є ВОЛЯ БОЖА

                               (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, – повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, – добро, приємність та досконалість. Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив. Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння, так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени (Римлян 12:1-5). 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13). 

Любі брати і сестри, зараз лютують морози, метуть хурделиці і шаленіють московити, посилаючи і на наш рідний Київ, і на всю Україну тисячі своїх смертоносних бомб, снарядів, ракет і шахедів. Очевидно, що росіянам це подобається робити – убивати невинних людей, самоутверджуючись на руїнах і цвинтарях, своїх і чужих. Володимир Путін, президент Росії, нещодавно став ще й проповідником, коли на московське Різдво в якійсь російській церкві заявив, що в росіян є таке особливе доручення від Господа – убивати своїх сусідів і, відповідно, той добре робить, хто загарбує Україну. 

Навряд чи на велике свято Різдва, хай воно навіть відбувається за старим юліанським календарем, можна було б придумати і промовити більше богохульство після того, коли євангельські читання в церквах включають слова ангельських хорів: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Лк. 2:14). Коли ангели на Різдво Христа-Спасителя світу провіщають мир і добру волю, а проповідник закликає до війни і грабунків, то проповідник, очевидно зайшов на Різдво не в ту церкву і давно забувся або й зовсім не знав ані Христа, ані християнства. 

Втім і церква, яка не спростувала богохульства і мовчки схвалила послання з пекла більше не повинна називатись церквою, а радше погодити на титул, який Господь дає одному із зібрань у Філадельфії, що вдають із себе віруючих, але насправді «кажуть неправду». Таке зібрання є насправді «зборищем сатани» (Об. 3:9). Церква – це зібрання віруючих довкола Слова і Таїнства. Не просто якихось випадкових людей, які вдають із себе віруючих, а тих, хто уповає на Христа, любить Його Слово і прагне Його Свято Причастя. 

Хто ж чує, наприклад, читання зі Старого Заповіту, з Апостола, з Євангелія, чує християнську проповідь, а потім чинить зворотне та ще й переконує слухачів Євангелія діяти по-іншому, аніж кличе нас Господь, то чи може він називатись християнином? І мова йде не лише про Путіна, який веде за собою понад сто мільйонів росіян, але й про всіх, хто приходить у церкву і називається християнином. 

Якими є наші вчинки? І якими є наші слова? Горе нам тоді, коли ми вголос перечимо Святому Духові, Який надихнув кожне слово в Писанні. І горе нам тоді, коли ми діємо всупереч Божому Слову і гріхом легковажимо. Горе нам, коли ми слухаємо більше нашої власної грішної плоті і світу, а не Христа, бо це означає, що ми тоді відрікаємось Христа своїми словами і вчинками. І що тоді ми здобуваємо?

Ми нічого не здобуваємо, а лише втрачаємо. І втрачаємо ми тоді наше спасіння і вічне життя. Подумайте: ми були в гріхах і через це були приречені до смерті тимчасової і вічної, Проте вічний Божий Син стався людиною, аби викупити нас від гріха, від влади диявола і смерті. І Він викупив нас дуже дорогою ціною, принісши Себе Самого у повну і досконалу, невинну і святу жертву за всі наші гріхи та провини. 

Він помер за кожного і з нас. На третій день Він воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього, був виправданий і мав спасіння, воскресіння і вічне життя. Ви, що віруєте в Ісуса Христа, маєте прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Ви належите не гріхові, не смерті, не дияволові, а Христові! Ви – діти Божі. 

Однак, що означає бути прощеним, виправданим дитям Божим? Яке життя очікує від вас і від мене Господь? Звісно ж Він не очікує від нас, що ми будемо говорити всупереч Його Слову і діяти всупереч Його волі. Бо ми тоді не були б дітьми Божими, а були б ми тоді дітьми диявола. Господь же Святий Дух через Апостола Павла благає нас через Боже милосердя, щоб ми повіддавали наші тілі на жертву Богові. 

Апостол не використовує слово «наказую», бо він звертається до тих, хто вже вірує в Христа. Ми не виконуємо Заповіді через те, що ми існує наказ і страх наказ порушити. Ми виконуємо Заповіді, бо ми любимо їх і ми прагнемо виконати їх, хоча, звісно, буває, зазнаємо невдачі. Ми любимо Бога, Який перше полюбив нас і який водить нас не як в’язничний наглядач, а як Добрий Пастир водить Своїх улюблених овечок по стежках праведності і Який готує трапезу перед обличчя ворогів наших, і Який веде нас до наших вічних небесних осель у домі Отця Небесного. 

Тож Апостол благає нас, щоб ми через Боже милосердя, яке «нове є щоранку» повіддавали наші тіла на жертву. Коли ми чуємо слово «жертва», то уявляємо жертву цілопалення, яка повністю приносилась Богові. Так само Господь Святий Дух кличе нас, щоб наші тіла повністю були віддані на жертву Богові. Тут мова ведеться не лише про тіло, але й про наш розум, і таланти, і здібності – усе, що пов’язане з нашим тілом. 

Все наше єство має бути віддане Богові на жертву. Але ця жертва, на відміну від жертовних тварин Старого Заповіту, має залишатись живою, святою і приємною службою Богові. Нас Господь кличе повне віддавання себе в руки Бога. Ми живемо вже не для себе, ми живемо для Бога. Все, що ми маємо: уся наша фізична сила, розум, здібності все це має служити Богові. 

«Не стосуйтесь до віку цього», – далі каже нам Апостол. Він не має на увазі просто часовий відтинок, але дух цього світу, спосіб життя цього світу, його мислення і поведінку. Путін у своїй Різдвяній проповіді виправдовував розпочату ним несправедливу, загарбницьку і геноцидну війну проти України. Він промовляв від імені цього віку, остерігатись якого кличе нас Апостол. 

Віруючі в тій церкві, якби вони там справді були, вони мали би жахнутись від почутого і стрімоголов кинутись в різні боки від Путіна – таким чином вони б теж могли «не стосуватись віку цього», світу і його бога диявола, і його речника – Путіна чи всіх, хто проголошує єресь, яка називається «русскій мір». 

І ми повинні уникати цього світу, його способу життя, його моди і його безбожних звичаїв так як уникають цивілізовні люди звичаїв і способу життя, наприклад, канібалів з якогось острова далеко в океані. Якось по роботі вони могли на ньому побувати, але хіба після цього слід із себе зривати штани і сорочку, вдягати намисто із зубів і прагнути стати людоїдом? 

Ось так і ми, християни – ми лише мандрівники в цьому світі. Ми паломники, що йдемо цим світом до вічного життя в Царстві Небеснім і в нас є свої звичаї, своя етика і свій спосіб життя. Апостол каже, що ми живемо по-іншому, бо ми вже думаємо по-іншому. Він благає нас: «перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа». 

Є таке прислів’я «На чиєму возі їдеш, того й пісню співаєш». Тож світ від нас очікує, що ми будемо співати його пісню – жити, як живуть безбожники і нечестивці, бо ми «їдемо на возі світу». Ми їдемо на возі Божому, ми живемо у світі, який створив Бог, але цей світ спотворився через гріх. Тож ми не наслідуємо цей світ, а перемінюємось, стаємо іншими від світу, коли відновлюємо наш розум до стану в якому його задумав Творець. 

І цей розум пізнає волю Божу. А що це за воля Божа? Вона не така, як проповідував на Різдво президент Росії. Воля Божа, каже Апостол Павло: «добро, приємність та досконалість». Не загарбування чужих земель, не брехня, не крадіжки і грабунки, не вбивства, а добро, приємність і досконалість. 

Відновлений розум християнина і християнки буде постійно прагнути цю волю Божу, це добро, цю приємність і досконалість пізнати все більше і більше. Це пізнавання триває постійно, а джерело цього пізнавання – Слово Боже, Біблія. Вона має бути з нами і в нашому житті щодня. Наш розум повинен постійно звертатись і повертатись до Божого Слова, бо лише воно є тим, що нам каже Сам Бог. Лише в ньому ми чітко читаємо та чуємо Його волю. 

І також міркуємо про неї. Бо диявол може нас почати переконувати, що загарбування чужої країни і брехня, якою росіяни все це супроводжують – це теж добро. Врешті-решт, згадайте останню промову пана Путіна – він проголошував її не на якомусь фестивалі сатаністів, а в церковній будівлі на Різдво. Тож перевірити, чи Путін або якийсь інший тиран говорить правду, ми можемо лише порівнявши його слова із Божим Словом. Боже Слово – це єдиний стандарт, відповідно до якого ми вимірюємо все: ідеї, слова, вчинки, поки ми йдемо як паломники до Божого Царства. 

А потім Апостол благає нас правильно все це застосовувати в нашому житті серед наших братів і сестер. Апостол Павло мав величезну мірку благодаті Божої – Христової невимовної любові. І ця любов виливається також на нас у повчанні нас, аби не стали самодурами, самовпевненими хвальками, які думають, що вони – пуп землі. Апостол навчає нас «думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив». 

Чим більша віра – тим більшою буде скромність, ввічливість і ґречність. Чим більшою буде віра – тим більше ми будемо цінувати інших братів і сестер довкола нас. Це цінування інших людей, як невід’ємних і абсолютно необхідних членів Церкви – частин тіла Христового. Ми всі маємо свої таланти, вміння, хист і коли ми разом – ми служимо одне одному, як і частини тіла служать одна одній в одному тілі. 

А Церква – це тіло Христове. Христос – Голова Церкви, Голова Свого тіла. І як голова керує всім тілом так і Христос керує всіма нами, а ми виконуємо Його волю. Пам’ятаєте слова Апостола про волю Божу? Це: добро, приємність та досконалість. Кожен член Церкви покликаний пізнавати їх, бо лише тоді буде таке служіння, про яке просить Господь і яке буде для всіх нас вельми корисне для всіх нас, коли ми служимо один одному. У Христі і заради Нього. Амінь. 

А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).

День Св. Василя Великого, Григорія Назіанського і Григорія Ниського, пастирів і сповідників

 Cьогодні ми дякуємо Господу за трьох святих: Василя Великого, Григорія Назіанського і Григорія Ниського. Св. Василь і два Григорії, які ще відомі, як Каппадокійські Отці, були провідниками християнського православ'я в Малій Азії (на території сучасної Туреччини) в останній половині IV століття.  Василь і Григорій були брати, а Григорій Ниський був їхній приятель. Всі вони справили великий вплив на формування богослов'я, яке було схвалене Константинопольським Собором 381 року Господнього. Захист ними доктрин про Святого Духа і Святу Трійцю, разом із внеском у літургію Східної Церкви, зробив їх найвпливовішими тогочасними християнськими вчителями і богословами.

Молитва на День Св. Василя Великого, Григорія Назіанського і Григорія Ниського, пастирів і сповідників:

     Всемогутній Боже!  Ти об'явив Своїй Церкві Твоє вічне Єство славетної величі та досконалої любові - один Бог у Святій Трійці.  Подай, аби Церква Твоя, з такими єпископами, як Василь Кесарійський, Григорій Назіанський і Григорій Ниський, отримувала благодать непохитно перебувати у сповідуванні правдивої віри та непохитному поклонінню Тобі: Отцеві, Синові, і Святому Духові - Ти Єси один Бог, і Ти живеш, і царюєш повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Пора Богоявлення

  Сьогодні завершуються 12 днів Різдва і розпочинається пора Богоявлення, яка цьогоріч триватиме до 28 лютого включно. У Різдві Бог з'являється, як людина, а в Богоявленні цей Син Людський з'являється перед світом, як Бог. Те, що Христос стався людиною, доказів не потребувало. Але те, що ця Людина є Бог, потребувало доказу. Таким доказом були слова останнього пророка Старого Заповіту Івана Христителя: "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Ів. 1:29), слова Отця: "Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав" (Мт. 3:17) і сходження та перебування на Спасителеві Христові Святого Духа (Мт. 3:16). Згодом божественність Христа буде доведена багатьма ознаками та чудами. Церква про це свідчить у своїх піснеспівах: "Як в Йордані христився Ти, Господи, тоді об'явилася пошана Трійці; бо голос Вітцівський свідчив про Тебе, улюбленим Сином Тебе називаючи, а Дух у постаті голуба ствердив Слово об'явлене. Слава Тобі, Христе Боже, що явився і світ просвітив!.."  

Молитва на День Богоявлення:
Боже! У День Хрищення нашого Спасителя, Ти об'явив Себе, як Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух.  Покріплюй нашу віру в Тебе, аби ми славили Твоє святе Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа повіки віків. Заради Христа.  Амінь.  

Зі Скарбниці щоденної молитви