День Св. Курта Маркворта, пастиря, сповідника і учителя Церкви

 Сьогодні ми згадуємо Превелебного доктора і професора Курта Маркворта, великого святого і учителя Християнської Церкви, пастиря і сповідника і дякуємо за нього Господу.  Професор Маркворт був тим богословом, який значною мірою і безпосередньо вплинув на відродження і становлення Української Лютеранської Церкви, як через свої поради, книги так і через лекції та семінари, які він проводив в Україні.

           Курт Маркворт народився 20 червня 1934 року в Таллінні (Естонія) і незабаром через Таїнство Хрищення став громадянином Царства Небесного. Зазнаючи чимало переслідувань і втеч від радянського режиму через близькість до царської родини,  сім’я Курта Маркворта  спершу опинилася на півночі Західної Німеччини, а потім в Сполучених Штатах Америки, де 1952 року Курт став причасником Лютеранської Церкви в Наєку, Нью  Йорк.  Освіту Курт Маркворт здобув у Колегіальному Інституті "Конкордія" в Бронксвіллі (Нью Йорк), Семінарії "Конкордія" в Сен-Луїсі (штат Міссурі) та Університеті Західного Онтаріо (Канада).
     

     Пастирське служіння Курта Маркворта розпочалося з Церкви Святої Трійці в Везерфорді (штат Техас) і продовжилося в лютеранських парафіях Австралії (Квінзленд).  Там пастир Маркворт служив у Раді Коледжу "Конкордія" в Тувумбі. Від 1975 року аж до часу завершення земного життя святий Курт Маркворт служив професором Богословської Семінарії "Конкордія" спочатку в Спрінгфілді, а потім у Форт Вейні (штат Індіана).  Професор Маркворт став уславленим і дуже популярним професором, письменником, апологетом і промовцем.  

    

     Святий Курт Маркворт з любов’ю ставився до України. Саме з України (м. Таганрог), як це любив повторювати професор, мала походження його мати. Доктор Маркворт похвально згадував Преамбулу до Конституції України, в якій згадується Бог і відповідальність перед Ним, і говорив, що наша країна у такому ставленні до Бога – унікальна і несе приклад позитивний цілому світові. 

     Непохитна віра в Господа, чинна любов’ю – такі характеристики можна дати цьому учителеві Церкви, енциклопедичні знання і богословський геній якого яскраво проявилися, як у його лекціях, семінарах, так і в книгах, і в практичному житті. Простота і водночас аристократичність, надзвичайно гармонійне поєднання серйозності та гумору у викладанні, у працях і спілкуванні робили доктора Маркворта улюбленим професором студентів богослов’я на багатьох континентах.     

     Глибоке знання Писання, відданість Лютеранським Віросповіданням, пошана до Отців Церкви, любов до літургії Церкви і зокрема до літургії Івана Золотоустого, якою користується наша Церква, що їх мав і практикував отець Курт, служать підбадьоренням для кожного богослова і будь-якого християнина, який любить свою Церкву і цінує її спадщину з багатьох тисячоліть. Професор Маркворт любив усю Церкву Христову і однаково прагнув добра всім християнам, самовіддано працюючи над тим, аби «могуче росло та зміцнялося Божеє Слово» (Дії 19:20) по всьому світові. Зараз він перебуває із Господом, у небесній домівці.  Українські лютерани мають можливість читати українською мовою його одну з його найбільш відомих праць "Церква та її спільнота, служіння і управління", а також ознайомлюватись із різними частинами його творів на цьому блозі.

Молитва на День Св. Курта Маркворта, пастиря, сповідника і учителя Церкви:

     Господи Боже, Отче Небесний! Через вчення і приклад життя професора Маркворта, Ти готуєш нас до приходу Твого Сина, аби Він забрав Свою Наречену, Церкву Твою, щоб з усіма викупленими ми могли в кінці увійти на Його вічний весільний банкет. Прийми нашу подяку за життя цього святого і подай нам щедрою міркою дар Духа Твого Святого, аби ми повторювали його приклад; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Християни борються проти диявольського діла та вчення лише Словом

    Голота вривається і намагається у запеклий спосіб встановити таку свободу своїми кулаками, не пам’ятаючи про те, що вони повинні проявляти віру та любов. Вони залишаються так само переповнені жадібністю, ненавистю, нечистістю, гнівом, присяганням і прокльонами, як і раніше. Скажу рішуче: я не визнаю таких людей учнями Христа. Християни борються проти диявольських діл і вчень лише Словом. Спочатку вони виривають серця і сумління з його[1] пазурів; тоді все інше владнається саме собою.

Мартін Лютер

---

[1] Диявола.

Ми - сторожі своїх братів

      Однією з дивовижних речей у реакції Ездри[1] є сила його сорому та скорботи. Він почувається засоромленим та стидається через гріхи свого народу, хоча сам не був винен у гріху змішаних шлюбів. У наші дні, коли багато-хто відчуває мало відповідальності навіть за власні гріхи, нам здається дивним, що хтось може відчувати таку особисту провину та біль через гріхи інших людей. Поширенішою реакцією могло б бути почуття зверхнього самовдоволення, подібне до реакції фарисея, який дякував Богові за те, що він не такий грішний, як митник (Луки 18:9-14). Сучасні політичні лідери рідко почуваються змушеними йти у відставку через провини своїх підлеглих, як це бувало колись. Вони радше схильні перекладати провину за свої власні провини на підлеглих і жертвувати ними, щоб урятувати себе.

Почуття відповідальності Ездри за гріхи інших може здатися нам дивним. Проте це була правильна реакція. Це стає зрозумілим, якщо згадати, що Божий народ – це організм, який діє подібно до людського тіла. «Бо як тіло одне, але має членів багато.... І ви – тіло Христове, а зосібна – ви члени!» (1 Коринтян 12:12, 27). Коли у вас болить голова або шлунок, усе ваше тіло може стати настільки непрацездатним, що ви не зможете виконувати свою щоденну роботу. Отрута, що потрапляє в тіло через рану на нозі, може вбити все тіло. Так само, коли частина ізраїльського народу зневажила Божий Закон, увесь народ зазнав руйнівних наслідків цього гріха, а саме – неволі у язичницьких народів. Сьогодні так само, коли член Христового тіла, Церкви, впадає в тяжкий гріх,  може постраждати праця всієї Церкви. Коли на нерозкаяний гріх заплющують очі, отрута може поширитися на інші члени тіла.

Подібно до Ездри, коли брати-християни впадають у гріх ми повинні відчувати не самовдоволення, а скорботу. Подібно до Ездри та до Мойсея під час гріха з золотим телям (Вихід 32), ми повинні заступатися за наших братів-християн перед престолом благодаті, молячись, щоб Бог дарував їм покаяння. Ми також повинні молитися за свій народ, щоб сповзання у моральну байдужість та егоцентризм було зупинене чіткими словами Божого Закону. Якщо люди в країні живуть у зухвалому нехтуванні Божим Законом, ціну за це зрештою заплатить увесь народ. Це не буде провиною лише якихось інших людей «там, десь далеко». Цю провину розділимо з ними й ми.

Ми справді є сторожами братів своїх. Ми причетні та відповідальні. Заступництво за інших перед Богом милосердя – це один із найважливіших способів виконання нашого християнського обов’язку. Нам потрібне щире співчуття та турбота щодо гріхів інших, щоб ми ніколи не заплющували очі через самовдоволення чи байдужість. Натомість ми будемо молитися за них і  викривати їх Божим Словом.

Джон Бруґ

---

[1] Книга Ездри 9, 10

День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика

 Сьогодні ми згадуємо Св. Кіпріана Карфагенського і дякуємо за нього Господу.  Св. Кіпріан (прибл. 200-258 р. по Р. Х.) був славетним єпископом північно-африканського міста Карфаген приблизно 248 року по Різдві Христовім. Під час переслідувань римського імператора Деція, Кіпріан із Карфагену втік, але через два роки повернувся.  Він був змушений брати участь у розв'язанні проблеми тих християн, які відпали від віри під час переслідувань, а тепер хотіли повернутися в Церкву.  Було ухвалено рішення, що цих християн, що були відпали, можна відновлювати, але їхнє відновлення може відбуватися лише після періоду покути, яка продемонструє їхню вірність Христові. Під час переслідувань у час імператора Валер'яна, Кіпріан спочатку переховувався, а потім здався владі. 258 року по Різдві Христовім йому за віру в Христа відтяли голову.

Молитва на День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика:

 Всемогутній Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Кіпріанові, відвагу сповідувати Ім'я нашого Спасителя, Ісуса Христа, перед правителями цього світу і Ти дав йому мужність померти за проголошувану ним віру. Подай нам сили, аби ми завжди готові були звістити причину надії нашої і радісно постраждати заради нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. 
Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Віра веде боротьбу проти тиранів

     Віра повинна боротися проти тиранів, міцно триматися Євангелія всупереч їхнім постановам і викинути такий старий непотрібний посуд[1] на смітник. А любов повинна приймати та щадити… слабкі й прості сумління, і трудитися над тим, щоб зробити з них нові посудини.

Мартін Лютер

---

[1] Постанови, що суперечать Божому Слову.

Свято перемоги християнства (Хреста Господнього)

  Сьогодні в нас - одне із найперших свят, яке Церква почала святкувати щорічно і робить це далі. Свято перемоги християнства або ж День Воздвиження Хреста Господнього традиційно служить нагадуванням про віднайдення 14 вересня 320 року хреста, на якому був розп'ятий Ісус. Цей хрест було віднайдено Оленою, матір'ю римського Імператора Костянтина Великого.  У зв'язку із освяченням базиліки на місці розп'яття Ісуса і Його воскресіння, Костянтин 335 року видав наказ про святкування цього дня.  Благочестива християнка Олена допомогла визначити і провести дослідження  багатьох Біблійних місць, пов'язаних із життям, служінням, смертю і воскресінням Ісуса. День Воздвиження Хреста Господнього залишився популярним і в східному , і в західному християнстві.  Чимало лютеранських парафій називаються парафіями Святого Хреста. 

Молитва на Свято перемоги християнства:

Милосердний Боже!  Твій Син, Ісус Христос, був піднесений на хреста, аби понести гріх світу і притягнути до Себе всіх людей. Подай, аби ми, що славимо Його смерть задля нашого викуплення, могли вірно прислухатися до Його поклику нести хрест і йти за Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Яким є виправдання у богослов'ї зрілого Лютера

 Має бути чітко зрозуміло, що для зрілого богослов’я Лютера, відображеного у Віросповіданнях Церкви, виправдання є суто судовим, оскільки воно тотожне прощенню або виправдувальному вироку. 

Курт Маркварт

Від чого залежить вплив Церкви на світ

     Церква може бути скільки завгодно цінною для виховання людського роду. Вона може виконувати багато практичних завдань на службі своїй культурі. Але вона не може на цьому засновувати свої претензії на істину.  Фундамент істини необхідно шукати, йдучи зовсім іншим шляхом. Саме це ми й критикуємо в сучасній... концепції Церкви, а не її наголос на значенні Церкви для життя. Ми теж знаємо, що християнство – це справа життя, що його найбільші сили та найглибша суть розкриваються в життєвій праці, у боротьбі світу. Ми теж чуємо: «Роби це, і будеш жити» – слова,  з якими Ісус звернувся до законника, що застряг у своїх теоріях (Луки 10:28). Але питання полягає не лише в тому, що ми покликані діяти у світі, а скоріше в тому, як ми маємо діяти. Безумовно, Церква та окремий християнин покликані служити людству. Але не всяка людська дія є християнською, навіть якщо вона випливає з найблагородніших мотивів суто людської етики. Євангеліє прагне бути не лише імпульсом до дії, воно також хоче наповнити наше діяння величним змістом. І це в той час, як воно встановлює вічні норми, які, на противагу відносній цінності суто людської етики, претендують на абсолютну силу. Це та точка, в якій етика та догматика нерозривно пов’язані між собою. Це точка, де програма служіння Церкви зустрічається з її сповіданням віри. У цей момент стає зрозумілим, що вплив Церкви на світ залежить від її володіння вічною, абсолютною істиною.

Герман Зассе

До віри не змусиш

 Ніхто не повинен і не може змушувати будь-кого вірувати; можна лише дозволити, аби Євангеліє вільно залучало тих, кого воно залучає.

  Мартін Лютер

День Свв. Захарія і Єлисавети

 Cьогодні ми згадуємо святих Захарія і Єлисавету та дякуємо за них Богові. Захарій і Єлисавета були "праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні" (Луки 1:6). Захарія, священика у єрусалимському храмі, привітав ангел Гавриїл, який оголосив про те, що в Захарія і Єлисавети народиться син. Спочатку Захарій не повірив оголошенню ангела, через свій і Єлисаветин літній вік. За таке невірство Захарія було покарано німотою. Народивши сина, Єлисавета назвала його Іваном. Захарій підтвердив вибір дружини, і його здатність говорити було відновлено. У відповідь він заспівав "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів..." - гімн - величний підсумок Божих обітниць у Старому Заповіті та передбачення діла Івана, як Предтечі Христа (Луки 1:68-79). Захарій і Єлисавета згадуються, як приклади вірності та побожності.

 Молитва на День Свв. Захарія і Єлисавети: 

Боже! Лише Ти тчеш усіх немовлят в утробі. Ти обрав слуг старих і бездітних, аби вони зачали та виховали Предтечу Христа і таким чином Ти знову виявив Свою силу в слабкості. Подай нам, аби ми, такі ж слабі й немічні, як Захарій і Єлисавета, мали нагоду любити Тебе і служити Тобі відповідно до Твоєї доброї і благодатної волі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

 Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Мойсея

    Сьогодні ми згадуємо Св. Пророка Мойсея і дякуємо за нього Господу.  Мойсей народився у Єгипті через декілька поколінь по тому, як Йосип перевіз туди свого батька Якова та своїх братів, які таким чином врятувалися від голоду в ханаанському краї.  Згодом нащадки Якова були уярмлені єгиптянами. Єгиптяни також віддали наказ убивати всіх новонароджених єврейських хлопчиків.  Коли народився Мойсей, його мати поклала його в кошик, а кошик в очерет біля Нілу, де його знайшла дочка фараона і виховала Мойсея, як свого сина, найнявши рідну матір Мойсея на годувальницю (Вихід 2:1-10). У віці сорока років Мойсей, захищаючи єврея, убив єгипетського наглядача і втік у мідіянський край, де знайшов притулок і впродовж сорока років працював пастухом.  Звідти Господь покликав його повернутися до Єгипту і сказати фараонові: «Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!» (Вихід 5:1).  Вкінці, після десяти кар Господніх, фараон поступився і, після того, як ізраїльтяни відсвяткували першу Пасху, Мойсей вивів їх із Єгипту.  У водах Червоного моря було знищено єгипетську армію, а ізраїльтяни перейшли море по сухому дні (Вихід 12-15).  Біля гори Сінай їм було дано Закон і там було збудовано скинію (Вихід 19-40).  Але через непослух, вони мали блукати в пустині упродовж сорока років. Самому Мойсеєві не було дозволено увійти в Обіцяний Край, хоча Бог дозволив йому той край побачити (Повторення Закону 34).  У Новому Заповіті Мойсей згадується як законодавець і пророк, чуда і пророцтва якого свідчили про грядущого Месію-Христа.  Перші п’ять книг Біблії написані ним. 

                Молитва на День Св. Пророка Мойсея:

    Господи Боже, Отче Небесний, через пророка Мойсея, Ти розпочав пророцький взірець навчання Твого народу в правдивій вірі і, через чуда, Ти виявив Свою присутність у творінні, щоб зцілити його від руйнування. Подай, аби Твоя Церква могла бачити у Твоєму Сині, нашому Господі, Ісусі Христі, завершального Пророка останніх часів, вчення і чуда Якого, тривають у Твоїй Церкві через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Ганни

 Сьогодні ми згадуємо Св. Ганну (Анну) і дякуємо за неї Господу. Ганна була улюбленою дружиною Елкани, єфремлянина і благочестивою матір'ю Св. Пророка Самуїла. Він народився в неї через багато років гіркої бездітності (1 Самуїлова 1:6-8) та палких молитов про сина (1-а Самуїлова 1:9-18). Після відлучення сина, Ганна виявила свою вдячність Господу, повернувши свого сина до служіння Господу в Шіло (1 Самуїлова 1:24-28).  Її молитва (псалом) подяки (1 Самуїлова 2:1-10) починається словами "Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі". Ця пісня передвіщає "Величальну", пісню, яку, через багато століть, проспіває Св. Діва Марія (Луки 1:46-55). Ім'я Ганна походить з єврейського слова благодать. Ганну згадують і вшановують за радісне виконання обітниці, яку вона принесла до народження сина і за те, що вона віддала сина на довічне служіння Господу.     

Молитва на День Св. Ганни:

Боже, Отче Всемогутній!  Ти - Творець усього.  Ти зглянувся на біду Твоєї бездітної слуги, Ганни і не забувся про неї, а відповів на її молитви даром сина.  Почуй так і наші благання та прохання і наповни нашу порожнечу, даруючи нам довіру у Твоє піклування, щоб і ми, як Ганна, могли приносити Тобі подяку і славити Тебе, і радіти чудесним народженням Твого Сина, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Ісуса Навина

Сьогодні ми згадуємо Св. Ісуса Навина і дякуємо  за нього Богові. "Ісус, син Навина, був служитель і наступник Мойсея, і провідник народу Ізраїлю, який провів їх через сухе русло Йордану у Край Ханаанський.  Він мав таке саме ім'я, як наш Спаситель, Ісус Христос [оскільки єврейською мовою імена "Єгошуа" та "Ісус" звучать однаково]. Він був прототипом Христа, Який привів дітей Авраама через Йордан життя бід і смерть у спочинок вічного життя...

    Коли першого дня 2493 року від створення світу помер Мойсей, Єгошуа повів народ Ізраїлю у Край Ханаанський, який був обіцяний їхнім батькам. Він здобув відмінні і дивовижні перемоги для Божих обранців. Подолавши царів Ханаану, він розділив край і в кінці помер у віці 110 років. Єврейською мовою його ім'я звучить Єгошуа або Йосуа, тобто "Спаситель", "Помічник". Грецькою мовою його ім'я звучить Іесус або Єсус".

Давид Хитрей

Молитва на День Св. Ісуса Навина:
Господи Ісусе Христе!  Твій слуга Ісус Навин провів дітей Ізраїлю через хвилі ріки Йордану в край, що тік молоком і медом.  Ісусе Христе!  Веди нас крізь води нашого Хрищення ув Обіцяний Край нашої вічної домівки, в якому Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

День мучеництва Св. Івана Христителя

 Сьогодні ми згадуємо День мучеництва Св. Івана Христителя. На противагу Різдву Св. Івана Христителя, яке ми святкуємо 24 червня, цей день присвячений споминові про те, як Св. Іван Христитель помер як мученик від рук тетрарха Ірода Антипи, який наказав відсікти йому голову (Марка 6:14-29).  З погляду світу, такий кінець життя Св. Івана був безславний.  Але насправді це була шляхетна участь у хресті Христовому і для Івана це була найбільша слава. Сам Господь Христос сказав був, що серед людей більшої людини ніж Іван Христитель не з'являлося (Матвія 11:11).  Він був останній з пророків Старого Заповіту, а також провісник Нового Заповіту.  Будучи Предтечею Христа, Іван виконав пророцтво про те, що перед великим і страшним Днем Господнім прийде великий пророк Ілля (Малахії 4:5; Матвія  17:10-13).  Своєю проповіддю  і Хрищенням покаяння Іван привертав "серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків" (Малахії 4:6). Ходячи слідами пророків, які були перед ним і очікуючи на Христа, дорогу для Якого він готував, цей слуга Господній, свідченням власної смерті проголосив про хрест.

Молитва на День мучеництва Св. Івана Христителя:

  Всемогутній Боже, Ти дав, аби Твій слуга, Іван Христитель, був Предтечею Твого Сина Ісуса Христа, і в проповідуванні покаяння, і у своїй невинній смерті.  Подай, аби й ми, що померли і воскресли з Христом у Святому Хрищенні, могли щоденно каятися у наших гріхах, терпляче страждати заради правди,  і безстрашно нести свідчення про Його перемогу над смертю; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви