вівторок, 11 червня 2024 р.

День Св. Апостола Варнави

 Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Апостола Варнаву.  Св. Варнава був левитом з Кіпру, який продав землю і віддав прибутки з продажу ранній християнській спільноті в Єрусалимі (Дії 4:36-37).  Св. Павло повідомляє нас, що Варнава був кузеном Івана Марка (Колосян 4:10). Варнаву було послано Єрусалимською Церквою, аби він був єпископом у молодій церкві в Антіохії (Дії 11:22).  Маючи там служіння,  він пішов до Тарсу і до Антіохії на поміч привів Павла (Дії 11:25-26).  Саме Церква в Антіохії відправила Варнаву та Павла в першу місіонерську подорож (Дії 13:2-3). Проте, коли настав час для другої місіонерської подорожі, Варнава і Павло не дійшли згоди про те, чи брати з собою Івана Марка. Варнава взяв Марка і пішов на Кіпр, а Павло взяв Силу і відправився на північ через Сирію і Кілікію (Дії 15:36-41). Про діяльність Варнави додатково відомо лише те, що його, очевидно, знали коринтяни (1 Коринтян 9:6).  Передання оповідає, що Варнава помер мученицькою смертю на Кіпрі - його вкаменували.

Молитва на День Св. Апостола Варнави:

Всемогутній Боже! Твій вірний слуга Варнава шукав не власної слави, а щедро віддав життя своє і все, що мав для підбадьорення Апостолів і їхнього служіння. Подай нам, аби ми могли повторювати його приклад у житті, відданому благодійництву та проголошенню Євангелія; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 8 червня 2024 р.

Розуміти Америку (ІІІ): гармонія між християнством і цивілізацією

     Головна ідея, яка лежить в основі цієї (американської) побожності полягає в тому, що християнство є чимось тим, що належить до світу і до цієї американської культури. Між християнством і цивілізацією існує передустановлена гармонія. Якщо вони не співпадають, тоді ми ще не зовсім довершені християни у нереалізованій цивілізації. Але обидвоє вони мають таку саму мету: досконалість Церкви співпадає із досконалістю цивілізації. Неможливо розглядати Царство Боже, мету Церкви, якщо про них не думати одночасно, як про остаточну мету людської культури. 

   Основну концепцію сучасної американської побожності можна виразити у богослов'ї, якщо це можна називати богослов'ям - доктриною "Соціального Євангелія". Повторюю, якщо це можна назвати богослов'ям. Богослов'я - це доктрина, допоки вона є теорією. Але для американця теорія є чимось цілковито іншим ніж для нас (європейців). Для американця - це план для дії. Американець не народжений для того, щоб спостерігати, а для того, щоб творити. І для нього джерелом радості є діяння, а не спостерігання.

Герман Зассе

пʼятниця, 7 червня 2024 р.

Молитись за християнський світ

Якщо священство і Слово Боже вірні своїй меті, тоді християнський світ буде процвітати і квітнути. За це (Господь) також нам наказав молитись, кажучи: "Благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав" (Матвія 9:38). 

   Тож істинна любов спонукатиме нас молитися понад усе за християнський світ і це звершить більше, аніж молитва просто за самих себе. Бо, як каже Золотоустий, весь християнський світ молиться за того, хто молиться за християнський світ. Воістину в такій молитві він молиться із християнським світом і за себе. Молитва, промовлена лише за себе самого, не є доброю молитвою.

Мартін Лютер

четвер, 6 червня 2024 р.

Дух від Бога і дух антихристів: проповідь на 5-у неділю Великодня

  ДУХ ВІД БОГА І ДУХ АНТИХРИСТІВ

         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

 Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з'явилося в світ. Духа Божого цим пізнавайте: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов був у тілі, – той від Бога. А кожен дух, який не визнає Ісуса, той не від Бога, але він – антихристів, про якого ви чули, що йде, а тепер уже він у світі. Ви – від Бога, дітки, і ви перемогли їх, більший-бо Той, Хто в вас, аніж той, хто в світі. Вони – від світу, тому-то говорять від світу, а світ слухає їх. Ми – від Бога, хто знає Бога, той слухає нас, хто не від Бога, – той не слухає нас. Цим пізнаємо Духа правди та духа обмани. Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов! Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного! (1 Івана 4:1-11). 

Христос воскрес!

 Любі брати і сестри, в Україні існує маса церков. Проходячи вулицями нашого Києва, ми бачимо різноманітні церковні будівлі. Якісь церкви мають куполи, а якісь – шпилі. Ще якісь виглядають як цілковито світські будівлі – наче будинки культури або кінотеатри, прикрашені якоюсь християнською символікою. Але будь-яка така будівля буде називатись християнською, а пастирі та проповідники впевнені, що вони – пастирі та проповідники християнські, і в цьому будуть запевнювати вас. 

      А якщо ми переведемо наш погляд на північний схід і схід, то в Росії ми будемо бачити не лише масу церковних будівель, але й запевнення про те, що істинне християнство збереглось лише на Московії, а всі інші церкви, за дуже незначним винятком – відступники і єретики. В них свої критерії відбору про те, що таке істинне християнство, а що є розколом і всяким іншим злом. Як розібратись нам, де є істинне християнство і чи не є правильним підхід : «У кожній церкві вірують в Бога, тож немає значення, в яку церкву ходити і якого проповідника слухати. Яка різниця, кого ти слухаєш?». 

      Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Івана застерігає нас саме від такого підходу, Він каже нам сьогодні: «Улюблені, не кожному духові вірте». Кого Апостол має на увазі під цим словом «дух»? Ми ж не спілкуємось із духами, коли заходимо в церкву. Ми там бачимо проповідників.  Під словом «духи» Апостол має на увазі саме проповідників. Бо кожен проповідник представляє одну з духовних сил – Бога або диявола. 

      Отже, ми не повинні бути довірливими, як телята і сприймати на віру все, що чуємо від різних проповідників. Цей заклик не вірити всім підряд проповідникам дуже серйозний і стосується усіх без винятку улюблених Божих, тобто християн. Ми повинні вірити не всім. Натомість ми повинні духів, тобто проповідників випробовувати. А на що їх випробовувати? 

      Ми повинні їх випробовувати, чи вони від Бога. Не кожен проповідник, який заявляє про те, що він християнський проповідник, є насправді від Бога. Бо, каже Апостол «неправдивих пророків багато з'явилося в світ». Слово «пророки» тут означає «проповідники». Від Апостольських часів нічого не змінилось. У світі є багато неправдивих пророків, тобто проповідників, які не є від Бога і які проголошують обман. 

      Апостол кличе нас, аби ми усіх проповідників випробовували, тобто перевіряли чи вони проповідують істину Божого Слова. Апостол кличе нас, щоб ми звіряли їхнє проповідування із Біблією. Перша і головна Біблійна істина, на якій наголошує Апостол Іван – воплочення Божого Сина. Власне саме з цього й починається Євангеліє від Св. Івана: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей… І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (1:1-4, 14). 

      Хто відкидає воплочення Бога – те, що Бог стався істинною людиною, є фальшивим пророком і неправдивим проповідником. Це одразу відкидає усі релігії, окрім християнства. Але є й ті, що маскуються певними християнськими назвами, словами, але відкидають цю істину про те, що Ісус Христос є істинний Бог, і що Він стався істинною людиною і залишається такою людиною, Богочоловіком, навіки віків. Якщо в часи Апостола Івана поширеною була єресь гностиків, то нині ми маємо не лише «Свідків Єгови», але й багатьох інших, які спотворюють Боже Слово, заперечують Божественність або людськість Ісуса Христа а отже не є від Бога. 

      А від кого ж тоді ці люди? Апостол пояснює: «А кожен дух, який не визнає Ісуса, той не від Бога, але він – антихристів, про якого ви чули, що йде, а тепер уже він у світі». Антихрист завжди пропонує щось інше замість правдивого Христа. Замість Бога, Який «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16), вони проповідують бога фальшивого – бога, який діє наче світ і диявол. 

   Тож і проповідь їхня буде дуже світською. Проповідники антихриста проголошують те, що дуже цінується у світі і світом. Вони говорять про спасіння добрими ділами. Вони говорять про процвітання в цьому світі. Вони говорять про завоювання інших країн і підкорення інших народів. Вони дуже добре знають бажання світу і сильних цього світу, то й проповідь їхня спрямована на влещування їхніх вух.  Ті, що не знають Христа, вважають їх за своїх. 

      Погляньте, наприклад, на московського патріарха Кіріла. Він проповідував був, що українців слід було покарати за те, що ми, мовляв, неправильно прочитали якусь історію. А сьогодні він проповідує, аби нас убивали і називає геноцид українського народу і знищення нашої країни священною війною. Кіріл московський – це дух, проповідник від антихриста. Він маскується під християнина, але проповідує вчення сатани, яке дуже до вподоби нинішньому російському жорсткому світові і народові.

       Оскільки такі фальшиві проповідники маскуються під Христових слуг, то багато-хто зі світу вважає, що вони справді представляють Бога і йдуть до них, наче до слуг Христових. Та що вони там чують? Чи вони там чують Закон, який виявляє їхні гріхи? Ні. Там навіть поняття про гріх спотворене слугами антихриста, які відвертають своїх слухачів від Десяти Заповідей, а спрямовують їх до вигаданих діл і гріхів. 

      Чи чують слухачі неправдивих проповідників заклик Добру Новину про те, що Сам Бог Син стався людиною, аби бути нашим Агнцем Божим, що на Себе забрав усі наші гріхи і обмив їх усі до одного Своєю святою і невинною кровю і що в Його Ім’я ми маємо прошення усіх без винятку наших гріхів і провин, і що Христова жертва – досконала і повна, і що кожен, хто вірує в Христа розп’ятого і воскреслого, вже виправданий самою вірою в Нього і вже має спасіння, і вічне життя?

       Ні, вони проповідують інше спасіння – спасіння через діла, які й самі вигадують. З уст того самого Кіріла московського ми теж вже чули, що коли хтось гине, убиваючи українців, то йде одразу до раю. Він наче закликає все більше і більше проливати ріки крові. Сьогодні він кличе убивати українців, а завтра так само бути закликати проливати кров якогось іншого народу, яких планують завоювати росіяни.  Тож, духів, проповідників, любі брати і сестри, слід завжди перевіряти. 

      Перевіряти, а не боятись. Бо ми вже, каже Апостол, їх перемогли. Як? Через віру в Христа. Бо ми маємо те, чого їм ніколи в нас не відібрати. Ми маємо Христа. Ми належимо Христові. Ми живемо в Христові, а Христос живе у нас. А отже у Христі ми маємо перемогу над гріхом, над владою диявола і над самою смертю. Бо Христос воскрес!  Воскреснемо і ми! 

      Апостол каже нам про проповідників від антихриста: «Вони – від світу, тому-то говорять від світу, а світ слухає їх». А ми, продовжує Апостол, «ми – від Бога, хто знає Бога, той слухає нас, хто не від Бога, – той не слухає нас. Цим пізнаємо Духа правди та духа обмани». Дух обману – дух жорсткості, підступності та убивств. Таким є дух антихриста і його творця, сатани. Таким є дух усіх проповідників від антихриста.  Їх легко впізнати за їхньою жорстокістю, зокрема до гнаних і тих, кого убивають.

       А тих, хто водиться Духом правди, Святим Духом, легко впізнати не лише за правильним, Біблійним, Євангельським вченням, але й за плодами того вчення і віри – за любов’ю. «Улюблені», кличе нас Христів Апостол, «любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!» Ті, що не люблять людей, не знають Бога. 

      Бога не знають не лише ті, що розпочинають і підхвалюють загарбницькі війни. Ті, що створюють різні перепони для своїх ближніх, щоб їх визискувати, теж не знають Бога. І ті, що знущаються з інших людей – вони Бога не знають, адже Бог є любов. Але, хто знає Бога, тобто, хто вірує в Христа, той любить своїх ближніх. І той буде мати чимало способів для того, щоб свою любов до людей виявляти. 

      Чому? Бо наш Бог є любов! «Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога», – каже нам Апостол, а в тому,  «що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи». Тут Апостол знову атакує на вчення Антихриста, яке полягає в тому, що ми для спасіння повинні заслужити Божу любов ділами. 

      «Нічого подібного!», – наче каже Св. Іван. Не ми першими полюбили Бога і джерело любові, яку мають Божі – не в нас, а в Богові. Він є любов. Він нас перше полюбив. Христос помер за на, коли ми були ще гіишниками, аби наші гріхи були прощені і воскреснув із мертвих, аби ми були виправдані і теж мали воскресіння і вічне життя. Ось така Божа любов!     

      Поєднавши нас із Собою у Христі і через Христа, Який живе в нас і живить нас Своїми істинними тілом і кровю, Бог вливає у наші серця Сою любов. Любов дає нам Бог. Походження любові, про яку говорить Апостол – божественне. Ця любов від Бога. Перше Бог любить нас, робить нас Своїми дітьми і дає нам Свою любов. 

      А вже тоді ми можемо справді любити – любити не так як любить світ, а так як любить Бог. Бо ця любов – від Бога, як каже Апостол: «Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!» Любов – дуже добрий тест на перевірку духа правди і духа обману, Церкви істинної і церкви фальшивої. Бо Церкву істинну створив Христос, за неї Він помер і для неї Він воскрес. Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.

субота, 1 червня 2024 р.

День Св. Юстина Мученика

 Сьогодні ми згадуємо Св. Юстина Мученика і дякуємо за нього Господу. Народжений на початку ІІ століття, Юстин виростав у поганській сім'ї.  Він був дослідником філософії, який навернувся до християнської віри та став учителем в Ефесі та Римі.  Після відмови приносити поганські жертви, його було заарештовано, допитано та страчено разом із іншими шістьма віруючими.  Офіційний протокол його допиту в Римі перед Рустікусом, римським прелатом, задокументував його сповідання віри.  Оповідь про його мучеництво стала джерелом великого підбадьорення для ранньої християнської спільноти.  Багато з того, що нам відомо про ранню літургійну практику, надійшло до нас саме від Юстина.              

Молитва на День Св. Юстина Мученика:

Всемогутній і вічний Боже! Ти знайшов Свого мученика Юстина, коли він блукав від учителя до учителя у пошуках істинного Бога. Подай, аби всі, хто шукає глибшого пізнання величної мудрості Твого Слова, були знайдені Тобою, бо Ти послав Свого Сина шукати і знаходити загублених; через Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 31 травня 2024 р.

Що означає знати Христа?

 Що означає знати Христа?... Ти осягаєш це повністю лише тоді, коли розумієш, що вся твоя мудрість - проклята тупість; твоя праведність - проклята неправедність; твоя чистота - проклята нечистість; твоє викуплення - жалюгідне прокляття. І коли ти ось таким чином виявиш, що перед Богом і всіма створіннями ти  - насправді дурень, грішник, нечиста і засуджена людина, і будеш виявляти це не лише на словах, але й усім своїм серцем і вчинками, що в тебе немає ніякої іншої втіхи і спасіння окрім того, що Бог тобі дав Христа, і що ти віруєш в Нього і причащаєшся Тим, праведність Якого, і то лише Його праведність може тебе вберегти, і коли ти апелюєш до неї, і на неї уповаєш. Ось така віра - ніщо інше, як споживання цього Хліба, як і Христос каже в Івана 6 (:32): "Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба".

Мартін Лютер

понеділок, 27 травня 2024 р.

Нема іншого ймення для спасіння: проповідь на 4-ту неділю Великодня

       НЕМА ІНШОГО ЙМЕННЯ ДЛЯ СПАСІННЯ

        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї, обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих. І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був. І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять. І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники, і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого. І, поставивши їх посередині, запиталися: «Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?» Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: «Начальники люду та старшини Ізраїлеві! Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена, нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами – здоровий!  Він – камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним! І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:1-12). 

Христос воскрес!

Любі брати і сестри, чи могли Апостоли Христові мати спокійне і заможне життя, принаймні в Юдеї? Могли би. Що для цього було потрібно? Їм просто не слід було обурювати священників, владу храму і саддукеїв. Вони могли би просто проповідувати про спасіння добрими ділами. І, звісно, в жодному разі не згадувати про воскресіння Христа, адже садукеї не вірили у воскресіння взагалі. 

      Це ж вони були ставили Христові питання про те, кому із сімох братів, які по черзі брали собі за дружину одну й ту саму жінку, вона буде дружиною у воскресінні. (Юдейський закон передбачав одруження молодшого брата на вдові старшого брата). А Господь Христос був їм відповів, глузуючи з їхнього запитання: «Женяться й заміж виходять сини цього віку. А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити, ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши» (Лк. 20:34-36). 

      Сьогодні чимало християн піддаються саме спокусі не проповідувати те, що могло б обурити сильних віку цього – чи в могутньому храмі, а чи в царській палаті. Ну, як скажіть, називати російським проповідникам війну Росії проти України несправедливою – як можна назвати все, що роблять російські загарбники гріхом, якщо це може обурити і Кіріла Московського і самого Путіна? Звісно, їм краще про це мовчати.  А ще краще прославляти злочини і називати ту війну священною. 

      Якби вони жили в перші місяці по воскресінні Христа і, «якби до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї, обурюючись», то вони би швидко перестали би проповідувати Христа воскреслого, а проповідували б ідею про відновлення Царства Ізраїлю і возвеличували б Ірода Великого і всіх гонителів віруючого народу. А що робили б ми, любі брати і сестри, якби ми натрапили на таке обурення сильних віку цього? 

      Ми памятаємо, що робили учні Христові до Великодня і навіть до Пятидесятниці. Вони дуже боялись цих людей, які арештували Сина Божого, били Його, принижували Його, а в кінці засудили до смерті. Це були справді сильні світу цього – у їхній злобі, нечестивості та лукавстві. Тож боятися їх було природно і учні сиділи за замкненими дверима. Але коли воскрес Господь і особливо, коли вони зодягнулись силою з висоти – коли на них зійшов Господь Святий Дух, все змінилось. 

      Вони тепер не бояться. Вони проповідують не лише Христа розпятого. Якби вони проповідували лише Христа розпятого, то напевно храмові провідники були б цілком задоволені такою проповіддю. Бо вони проповідували б тоді торжество смерті і садукейської єресі про те, що воскресіння неможливе. Але вони проповідували Христа розпятого і воскреслого, і свою проповідь вони підтверджували чудами. В Імя Ісуса Назарянина був зцілений чоловік, який був кривий ще від часу материнської утроби!  Христос воскрес, і Він живе і діє! 

      Тож така проповідь була обурлива для провідників храму. Вона руйнувала їхнє фальшиве вчення і приводила людей до спасіння. Замість того, щоб розкаятись у богохульстві вони Апостолів Петра та Івана заарештували і на ніч вкинули у вязницю, бо надворі вже був вечір. Чи пам’ятаєте ви, любі брати і сестри, як був повівся Петро, коли заарештували Сина Божого і привели Його на допит до первосвящеників? Так, тоді Петро тричі відрікся від Христа, як Господь був і передвістив. 

      Нині ж Петро сам увязнений. Не сам, поряд з ним – також Іван, який теж у час допиту Ісуса був прийшов у двір первосвященика. І ось тепер вони обоє у вязниці і обоє вони вранці бачать перед собою тих людей, які засудили були Сина Божого на смерть і видали Його в руки язичників. «І, поставивши їх посередині, запиталися: «Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?» 

      Вони, звісно, чули про те, яким Ім’ям був зцілений кривий чоловік. Звісно ж  Ім’ям Ісуса Назарянина. Але вони сподіваються, що таке велике представництво можновладців, які засудили на смерть їхнього Учителя і Господа, налякає їх і змусить мовчати або говорити що завгодно окрім правди. Проте Христос воскрес! А Петро сповнений Духом Святим. 

      І він розпочинає свою проповідь. «Начальники люду та старшини Ізраїлеві!» – звертається він до них. Вони справді провідники Ізраїлю. Вони мають владу над своїм народом. Вони покликані Богом вести народ за собою у поклонінні істинному Богові. Вони мають обовязок перед Богом проповідувати Христа, їхнього Спасителя. Вони мають піклуватись про те, щоб повсюди, де є нащадки Авраама, лунало Євангеліє. Вони справді начальники та старшини Ізраїлеві. 

      Вони цю владу отримали від Бога, як пізніше також запише цю божественну істину Апостол Павло: «Немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога» (Рим. 13:1).  Але не всяка влада, отримавши від Бога привілей, служить Богові. Сьогодні наші Апостоли стоять перед тією владою, яка збунтувалась проти свого Царя, Царя над царями – проти істинного Бога. А тих, хто вірний Богові, вона поставила перед собою, щоб судити.

       А за що судять Апостолів? Перше – за добродійство, за зцілення каліки. Буває і сьогодні судять людей, які творять добро і служать іншим людям. У світі часто так буває, що отримавши владу від Бога, можновладці починають вести війну проти Того, Хто їм цю владу дав, тобто проти Бога. І ця війна не обов’язково проявляється у руйнуванні храмів. Вона головним чином проявляється у цькуванні та гонінні проповідників Христового Євангелія і всіх вірних християн.

       Саме це й роблять сьогоднішні слідчі та прокурори, які допитують Апостолів Петра та Івана. А Петро вже не боїться, бо він наповнений Духа Святого. І він їх також не зневажає, бо вони таки – влада народу Ізраїлю. Проте навіщо їх судять за доброчинство? Де це Бог наказав судити за добрі діла для ближніх? Судити слід було б їм фальшивих пророків, які говорили те, що не збувалось. А тут – все збувається у абсолютній відповідності до пророцтв Писання і до слів Христа, які Він промовляв у Своєму земному служінні. 

      Апостолам нічого приховувати. Усе, що відбувається – останнє чудо, за яке їх судять – відбувається в Ім’я Ісуса Христа Назарянина. Це саме Той Христос, наголошує Апостол «що Його розп'яли ви». Не римляни, а ви – провідники народу Ізраїля, розіпнули Христа. Бо ж це ви вимагали Його смерті на хресті. Навіть, коли римська влада хотіла відпустити Сина Божого, на розп’ятті Христа наполягли саме ви. Ви скористались чужими руками. Але Христа насправді розпяли ви. Ви хотіли, щоб Він замовкнув навіки, а з Ним і проповідь воскресіння. 

      Але, продовжує Петро «Його воскресив Бог із мертвих». Христос воскрес і Своїм воскресінням Він підтвердив, що Його Євангеліє – істинне. Христос воскрес, а отже гріхи кожного, хто вірує в Нього – прощені!  Христос воскрес, а отже, кожен, хто вірує в Христа – виправданий!  Христос воскрес, а отже, буде воскресіння усіх мертвих, і кожен, хто вірує в Христа воскресне і буде жити в Його Царстві повіки віків.

       Христос воскрес, а отже ваша доктрина, садукеї і всі провідники народу Ізраїля – фальшива і веде вас і всіх ваших послідовників до пекла. Ви можете заперечувати воскресіння і далі, але Христос воскрес!  Воскреснете і ви, Його переслідики, але ваше воскресіння, буде воскресінням суду і завершиться у воскреслих тілах, що будуть вічно мучитись у невгасимому вогні аду. 

      Воскреслим Христос кривий ще з материнської утроби чоловік поставлений здоровим, як свідчення грядущого зцілення і воскресіння у досконалих тілах усіх віруючих у Христа. А що ж робите ви, можновладці Ізраїлю. Ким ви мали бути? Апостол Петро пояснює – будівничими. Вони мали бути будівничими. Вони мали будувати Ізраїль, а отже попіклуватись про його основу, тобто про Бога, про Христа. Лише той народ збудований міцно і назавжди, який збудований на Христі.

       А що ж зробили ці будівничі? Апостол пояснює, що Ісус Христос є «камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!» Отакої! Вони відкинули основу будівлі. Ось такі вони будівничі, а насправді руйнівники теперішнього і майбутнього всього народу. Хто будується на Христі, той є народом Божим, і той має спадщину Царства Небесного і життя вічного. Той навіть у час смерті має життя, як каже Сам Господь: «Я –  воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25, 26). 

      Всі люди вмирають. Засновники всіх світових релігій повмирали. Але Христос воскрес! Тож Апостол Петро продовжує: «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали». Немає спасіння ні в Будді, ні в Магометі, а ні навіть в Мойсеї. Бо й сам Мойсей був спасенний вірою в Христа грядущого, як і Авраам, і всі інші святі Старого Заповіту. 

      Немає під небом більше нікого, хто міг би нас спасти від наших гріхів і дати нам вічне життя. Це спасіння дає лише Христос. І це спасіння він дає будь-якій людині, яка кається у власних гріхах і вірує в Ісуса Христа Назарянина, розп’ятого і воскреслого Господа. І про це спасіння сліду проповідувати, незважаючи на те, що проповідь про воскреслого Ісуса Христа Назарянина може обурювати влади і начальства, великих і малих, шляхетних і простих. Бо якщо хтось обурюється через те, що Святий Дух через нашу проповідь чинить віру в Христа, що ж тоді воно того варте. 

      Адже, хто увірує у Христа, той  спасеться і буде нашим співгромадянином у Царстві Небесному. А там буде славне товариство, яке буде тішитись спасінням і воскресінням. Бо Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.

середа, 22 травня 2024 р.

Слово творить істинних християн

 Бог ніколи не дозволяє, щоб Його Слово ішло, не приносячи плоду. Він Сам присутній і навчає внутрішньо тому, що дає зовнішньо через священика. В Ісаї 55 (10, 11) Він каже: "Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдцеві, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!" Ось що творить істинних християн, які знають Христа і які глибоко Його шанують.

Мартін Лютер

вівторок, 21 травня 2024 р.

Мир вам: проповідь на 3-тю неділю Великодня

                                 МИР ВАМ!

             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

     І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: «Мир вам!» А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа. Він же промовив до них: «Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять? Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю». І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги. І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: «Чи не маєте тут чогось їсти?» Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового. І, взявши, Він їв перед ними. І промовив до них: «Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане». Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання. І сказав Він до них: «Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши. А ви – свідки того. І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти» (Євангеліє від Св. Луки 24:36-49). 

Христос воскрес! 

      Любі брати і сестри, Україна виникла як незалежна держава у час виходу із Радянського Союзу, величезної і жорстокої атеїстичної імперії. Боротьба проти Бога і християн була частиною офіційної політики комуністичної влади. Ленін і його послідовники настільки ненавиділи Христа, що, подібно до своїх пізніших учнів, нацистів, вони прагнули створити гетто, але для Церкви. З 1928 року вони намагались обмежити проповідь Божого Слова винятково стінами церкви. Тих, хто намагався ділитись Євангелієм Христовим, вони жорстко переслідували. 

      Втім, комуністи не були першими, хто намагався загнати Церкву в гетто, хто намагався не допускати її на телеекрани та в радіостудії. Де були учні у день Воскресіння Христового? В гетто!  Саме так!  Вони сиділи в замкненій кімнаті, бо боялись того, що з ними могли зробити юдеї, а юдеї могли учнів Христа не лише висміювати та обзивати, але й бити і навіть убивати! 

      Переслідуванням займались безбожники в овечих шкурах, які на словах вірували в Бога, а на ділі прагнули знищити і назавжди поховати Ісуса Христа Єдинородного Сина Божого. Переслідування, убивства, залякування – ось тактика, якої дотримувались вороги Христа. Кульмінацією їхньої атаки на Христа стало запечатування гробу, в який поклали неживе тіло розпятого Царя Ізраїлю. 

      Вони хотіли обмежити тіло Христове гробом. Вони хотіли, щоб говорячи про Христа, люди говорили, що знають, де Він похований. Але Христос воскрес! Його не змогли тримати, ані смерть, ані гріб. Бо Ісус Назарянин – не просто людина, але й вічний, всевідаючий і всемогутній Бог. Яким глупством є заганяти Церкву, Головою якої є Ісус Христос у гетто!  Яким глупством є воювати проти Христа, тобто проти Бога і Творця! 

      Яким глупством є вести війну проти невинного народу, як це робить тиранічна і безбожна Росія. Яким глупством було залякувати учнів Христових так, що вони сиділи за зачиненими дверима, бо розуміли, що коли війна йде про Христа, то війна йде і проти них. І навіть більше – проти них ведуть війну, бо воюють проти Христа, Божого Помазанця і Спасителя.

      І ось якраз посеред такої війни, «Сам Ісус став між ними, і промовив до них: «Мир вам!» Мир вам посеред погроз і глузувань. Мир вам посеред пліток і чуток про вас. Мир вам посеред страху і гонінь. Мир вам посеред переслідувань і воєн. Мир – вам, любі брати і сестри. 

      Але це не мир для Апостолів із фарисеями і первосвящениками. Це не мир для українців з Путіним і росіянами. Це не мир для гнаних християни із їхніми можновладними і нечестивими переслідниками. Це мир для християн із Богом. Це мир, який Ісус здобув для нас, віруючих, забравши усі наші гріхи на Себе, Святого Ізраїлевого. Це мир, який Ісус здобув для нас проливши Свою невинну і святу кров за всіх нас, померши за гріхи світу і воскреснувши, аби вірою в Нього ми були виправдані і мали мир з Богом і вічне життя у Його Царстві. 

      Цього миру не було б, якби Ісус програв війну проти гріха, диявола і смерті. Але Він здобув перемогу і з гробу, де лежало Його неживе тіло, Ісус вийшов переможцем над нашими страшними ворогами. Первосвященики та фарисеї хотіли обмежити перебування Ісуса стінами запечатаного гробу, але ось – Христос воскрес і проголошує Своїм учням і нам: «Мир вам!» 

      Мир вам, любі брати і сестри. Христос воскрес із мертвих, смертію смерть подолав і тим, що в гробах – усім тим, що мають смертне тіло, але вірують в Нього – життя дарував! Воскресіння мертвих важко сприйняти грішним розумом. Коли воскреслий Господь став посеред Своїх учнів посеред замкненої кімнати, то учні налякались.  Двері ж замкнено! Лише дух може пройти крізь стіни та замкнені двері! 

      Але Ісус їх одразу заспокоює: «Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять? Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю». Дух не має ні рук, ані ніг. Дух не має кісток. Духа доторкнутись неможливо. Дух – наче повітря. Але Ісус має руки і ноги. Ісус має тіло і кістки, бо це Він, їхній Господь, а не якийсь дух. І Він стоїть посеред них, бо Він воскрес із мертвих! Він стоїть посеред них, бо Він не просто істинна людина, але й всюдисущий Бог.

      «А ось доказ – беріть торкайтесь Мене», – наче каже Господь. «Переконайтесь, що Я воскрес, що Я – живий і здоровий. Так, Я був мертвий, але Я воскрес! Не бійтесь, не тривожтесь і не сумнівайтесь. Дивіться, оглядайте Мене і торкайтеся!» Слова Христа приносять учням радість і здивування, але  як-то буває і з нами, коли відбувається, щось дуже чудове і радісне для нас, то нам буває важко в це повірити. Саме так було й з учнями. 

      «І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: «Чи не маєте тут чогось їсти?» Їжа в них була. А що вони мали? Що їли Апостоли? Рибу й мед. Тож і «подали Йому кусника риби печеної та стільника медового». Такою була перша пожива Господа Христа посеред Апостолів у той найперший Великдень. «І, взявши, Він їв перед ними». Учні тепер на власні очі переконались, що перед ними їхній розпятий і воскреслий Господь і Учитель. Він живий!  Він споживає печену рибу і смакує медом! 

      А ще Він їм пояснює, що означає все це, що вони бачать, з чого вони дивуються і чим вони радіють: «Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане».  Вони раніше не дуже хотіли слухати усі ті слова. А чому вони не хотіли їх слухати? Бо Господь говорив найперше про дорогу до Єрусалиму і те, що мало відбутись перед воскресінням. 

      Згадаймо ті слова: «Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його... І поганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне!» (Мт. 20:19). Не один раз промовляв Господь ці слова учням до того, як Його були видали на розпятття. Їх ці слова були засмучували і лякали аж до такої міри, що Петро був навіть став речником сатани, відмовляючи Сина Божого іти на хрест за гріхи світу. 

      Але саме про це говорили Мойсей, Пророки і Псалми. Коли хтось цінує Тору, Біблію, але відкидає Христа на хресті Голгофи і Його воскресіння, то він може так само викинути Тору і всю Біблію, бо ніякої користі Писання їм не принесе, бо всі Писання свідчать про Христа, про Його викупне діло, про спасіння самою вірою в Христа розп`ятого і воскреслого. Для людей плотських, мирських ця наука важка і недоступна. 

      Ось Христос вже воскрес із мертвих і навіть Своїм любим учням Він мусить знову повторювати основи спасенної віри. Ось чому й ми, за порадою доктора Мартіна Лютера, маємо весь час згадувати основні речі нашої віри, які так гарно підсумовані у нашому Малому Катехізисі. Для того, щоб розуміти Писання потрібно, щоб розум відкрив Сам Бог. І Бог розкриває учням розум, щоб вони розуміли Писання. 

      І, розкривши їм розум, Господь Христос каже:» «Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши». Коли Він промовляв подібні слова у майбутньому часі, ці слова їх засмучували, тривожили і лякали. Але тепер Христос воскрес! Страждання і смерть Христа в минулому. Христос воскрес, а вони в Його Імя мають прощення гріхів і воскресіння. І ви, любі віруючі брати і сестри, в Христове Імя маєте прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. 

      Господь хоче, щоб ми каялись у наших гріхах і мали прощення гріхів. І Він хоче, щоб каялись і мали прощення гріхів усі люди на землі. Для цього Христос відправляє Своїх проповідників, щоб лунала проповідь, яка кличе до покаяння і щоб лунала проповідь про те, що в Імя Христа і заради Христа усім, хто вірує в Христа, гріхи прощаються і віруючий теж воскресне, і буде мати вічне життя в Царстві Божому. 

      Таких невіруючих людей дуже багато. А всі, хто не вірує в Христа, не мають прощення гріхів, не виправдані і не мають воскресіння життя. Всі вони приречені до пекла. Тож перед Церквою дуже багато роботи. А там, де Церква проповідує Євангеліє, там діє Господь Святий Дух. Там Бог приводить людей до покаяння і там Святий Дух творить спасенну віру в Христа. Через це диявол і його слуги так ненавидять Церкву. Через це вони хочуть так сильно загнати її в гетто, аби ніхто не чув проповіді Закону і Євангелія. Бо де буде така проповідь, там буде покаяння і віра в Христа, і воскресіння з мертвих до вічного життя.

       У найперший Великдень учні перебували наче в гетто, в яке їх загнав страх перед юдеями. Але через пятдесят днів виконається ще одне пророцтво Христа, про яке Він каже вже радісним учням: «Ви – свідки того. І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти». 

      Вони є свідками Христа, Його життя, страждань, смерті і воскресіння. А тепер вони мають залишатись у місті, допоки вони не зодягнуть в силу з висоти. Їм зараз ще страшно. Їм ще зараз важко підбирати правильні слова. Але вони зодягнуть в силу з висоти. Що це за сила з висоти? Це – Святий Дух, Який злине на Церкву в День Пятидестниці. І відтоді проповідь Євангелія, Хрищення, і Причастя віруючих істинними тілом і кровю Христовими не зупинятимуться ні в біді, ні в радості, ні в переслідуваннях, а ні в спокої. 

      Євангельська проповідь лунатиме. Люди будуть каятись у своїх гріхах і отримувати прощення гріхів. Віруючі мають спасіння. Небеса наповнюються новими вірууючими, а Церква діє і живе.  І сили адові її не подолають. Бо Христос вокрес! Воістину воскрес! Амінь.

четвер, 16 травня 2024 р.

Формула Злагоди сповідує божественну істину

 Не підлягає обговоренню те, що Формула Злагоди має намір сповідувати не людські відповіді, а саму божественну істину. Її стандартна фразеологія "Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо" сприймає за належне, що те, чому навчається і те, що сповідується є точно тим самим, у що й вірують. Але вірують не в людські відповіді, а в Слово Боже. Тож Формула Злагоди розуміє себе, як навчання самому Божому Слову та сповідування самого Божого Слова, а не людських на нього відповідей.

Курт Маркварт

середа, 15 травня 2024 р.

Літургія без проповіді користі не принесе

     Слово приносить людям Христа і знайомить із Ним їхні серця. Таїнство саме по собі цього знання не передає. Тож погано, коли в наш час так багато наголосу ставиться на проказування мес, але, на жаль, нехтується їхня найважливіша частина - та частина, заради якої меси й були запроваджені, а саме: казання.

    Це все-одно, що приготувати смачну страву, але ніхто не подасть хліба, не поставить їжу на стіл або не наллє напою, а від усіх очікується, що вони наситяться самим ароматом або виглядом поживи. Через це ми повинні проповідувати лише Христа і все пов'язувати з Ним. На Нього повинні вказувати всі писання і проголошувати чому Він прийшов, що Він нам приніс, і як ми повинні в Нього вірувати та поводитись, аби люди могли осягати Христа і знали Його через Його Слово.  Тоді вони не йтимуть з меси із порожніми серцями, не знаючи ані Христа, ані себе самих.

Мартін Лютер

вівторок, 14 травня 2024 р.

Ходити у світлі: проповідь на 2-у неділю Великодня

                         ХОДИТИ У СВІТЛІ

       (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

 Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя, а життя з'явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з'явилося нам, що ми бачили й чули про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами. Спільність же наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом. А це пишемо вам, щоб повна була ваша радість! А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Нім жодної темряви! Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо! Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха.  Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправедності всілякої. А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!  

Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного.  Він –  ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу (1 Івана 1:1-2:2).

 Христос воскрес!

       Любі брати і сестри, чи любите ви читати? Думаю, що всі ми в школі вивчали предмет «Українська література», а в старших класах «Зарубіжна література» або «Світова література». Ми читали різні твори, а потім їх обговорювали. Якісь твори нам подобались, а якісь ледь дочитували до кінця, аби лишень виконати завдання, дане учителями. Не знаю, як вам, а мені чомусь більше подобались ті книжки, яких не було в програмі, але від яких було важко відірватись і які читались, як-то кажуть, на одному подихові. 

      Але всі ті книги були художніми творами, вигадками. Навіть, якщо то були історичні романи, то в них все-одно була велика доля різних домислів. Не так із Біблією. Біблія – від початку до кінця – істина. Кожне слово в ній – правдиве. Сьогодні ми чуємо слова Апостола і Євангеліста Івана, який каже нам: «Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя, а життя з'явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам».

       Він є очевидець усього того, про що нам розповідає. Він каже про те, що бачив на власні очі. Він бачив Слово життя, тобто Христа, Сина Божого, Який є Дорога і Правда, і Життя. В Ньому було і є життя усіх людей. Усе, що створене, створене через Нього. Усьому живому життя дав Він. Він нас створив на Свій образ і подобу, а потім набрав нашої подоби і стався подобою, як людина (Фил. 2:7).

       Вічний Бог Син зодягнувся в людське тіло і стався істинною людиною задля нашого спасіння. Іван мав привілей і благословення бути улюбленим учнем Бога Слова, Слова життя, Ісуса Христа. Але Іван був не єдиний учень Сина Божого, Слова життя. Були ще й інші Апостоли. Тож Іван сьогодні промовляє до нас також і від їхнього імені, і від імені усіх тих, хто увірував у Слово життя і теж бачив власними, очима, розглядав і торкався руками.

       Іван розповідає нам про реальні події, що відбувались у його життя та житті перших віруючих у часи земного служіння Сина Божого, нашого Спасителя Ісуса Христа. Вони чули слова Спасителя Христа. Вони чули Євангеліє із Його уст. Він для них – їм особисто пояснював Свої притчі. Він розмовляв з ними, як із Своїми учнями, братами, друзями і дітьми. Вони Його особисто чули.

       На власні очі вони бачили Христа. Вони бачили всі Його чуда. Вони були очевидцями перетворення води на вино, насичення голодних, зцілення хворих і воскресіння мертвих. Вони бачили, як Господа Христа слухались стихії. Вони все це бачили на власні очі.

       Вони також розглядали славу Христову. Коли Ісус узяв їх на гору Преображення, то вони дуже добре бачили, що там відбувалось. Там «Він перед ними преобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним» (Мт. 17:2, 3). Вони були настільки вражені, що Петро навіть хотів зробити намети для Слова життя, Іллі та Мойсея. На власні очі вони розглядали славу Христову.

           Вони також торкалися власними руками Христа воскреслого. Маловірному Хомі, який сумнівався у воскресінні Сина Божого, воскреслий Христос, зявившись посеред учнів у таку неділю, як наша, промовив: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» Після цього Хома визнає і сповідує Слово життя Господом і Богом, промовляючи: «Господь мій і Бог мій!» (Ів. 20:27, 29).

       Тож Апостоли звіщають нам життя вічне, а цим життям вічним є Син Божий Ісус Христос. Він цим життям є споконвіку. Це життя з`явилось Апостолам. Вони були очевидцями Христа. Вони мали з Ним спільність. А сьогодні Апостол проголошує ці слова, щоб і ми мали спільність не з якимись обманщиками та єретиками, а з Апостолами, які мають вічне життя у Христі і з Христом. Бо через віру в Христа вони мають спільність з Сином Божим і з Отцем Небесним.

       Через Апостола Івана промовляє Господь Святий Дух. І Він хоче, щоб через це Апостольське послання ми мали радість. І то не просто якусь частинку радості, але повну радість! Як може бути радість у час такої великої народної біди, як ця війна, яку проти нас безпричинно розпочала віроломна і безбожна росія? Як ми можемо мати повну радість, коли бачимо, як російські загарбники руйнують нашу країну, убивають наших громадян? Як ми можемо мати радість у долині сліз?

       Апостол, любі брати і сестри, жив і трудився теж у дуже складні часи. Більшість його братів у служінні були замучені за віру в Христа. Церкву гнали і переслідували. Християн вбивали і всіляко з них знущались. Однак Апостол кличе до того, щоб і вони, і ми мали повну радість. Він не помиляється!

       Так, світ лежить у темряві. В іншому місці Апостол каже, аби ми не мали оптимізму щодо світу, бо світ лежить у злі. Ми зі злом зіштовхувались і до війни. Ми бачили і бачимо це зло у наших власних гріхах. Але з початком війни ще 10 років тому ми бачили, як зло, яке чинили росіяни зростало спочатку в арифметичній, а потім і в геометричній прогресії.

       Апостол пояснює, хто чинить таке зумисне зло. Він пояснює: «Бог є світло, і немає в Нім жодної темряви! Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо!»  Яка користь для Путіна стояти на Службі Божій десь там у Росії? І яка користь тим, хто називає загарбницьку, несправедливу війну священною, стояти і щось проповідувати. Вони на словах мають спільність з Богом, але ходять у темряві, говорять неправду і правди не чинять. У темряви один – князь диявол. Але вони маскують свою спільноту з ним.

      Проте зауважте, любі брати і сестри, що Апостол використовує дієслово першої особи множини. Тобто його слова стосуються і нас. Бо якщо й ми вітаємось сьогодні і в цю Великодню пору словами «Христос воскрес! Воістину воскрес!», але ходимо в темряві, свідомо та цілеспрямовано грішимо, то й ми уподібнюємось до Путіна, Кіріла мосоковського і всіх їхніх єретиків.

       «Коли ж ходимо в світлі»,  – вже втішає нас Іван, «(коли ж ходимо в світлі) як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха». А коли ми ходимо у світлі? Ми ходимо у світлі тоді, коли визнаємо власні гріхи віруємо в Ісуса Христа, як нашого Спасителя. Ось тоді кров Божого Сина очищає нас від усякого гріха.

       Апостол далі пояснює: «Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!» Якщо ми не визнаємо, що ми грішні люди і що ми не грішимо, бодай несвідомо, невільно, тоді ми самі себе обманюємо. Ми самі для себе творимо дуже небезпечну ілюзію фальшивої святості. І тоді ми наче брудом, який не змивають, покриваємось все більше і більше нашими гріхами, навіть якщо це гріхи невільні, гріхи упущення – це все-одно гріхи. І тоді вже в нас немає правди як і в тих, хто ходять у темряві і коряться князеві темряви та виконують його жорстокі та нечестиві накази.

       Проте, якщо ми визнаємо наші гріхи – коли ми усвідомлюємо, що ми – грішні люди і навіть мимоволі наша грішна плоть бунтує проти Бога і коїть гріх – коли ми наші гріхи визнаємо, то «Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправедності всілякої». В цих словах Апостола є дуже велика втіха. Ми – мінливі, ми грішимо. Але Бог – вірний. Він вірний у Своїй любові до нас, у Своїй благодаті до нас, у Своїй милості до нас.

       Він завжди тримається Свого Слова і Своєї обіцянки. Він обіцяв, що у Христі ми маємо прощення гріхів і Він це прощення весь час дає. Будьте певні, щоразу, коли ви просите: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим», Він ваші гріхи прощає. Щоразу, коли ви каєтесь у якому гріхові і просите в Бога прощення, Він ваші гріхи прощає. Щоразу, коли ви споживаєте істинне тіло Христове та пєте істинну кров Христову у Святій Євхаристії, ваші гріхи прощаються, бо де є Христос, Слово життя, там обовязково завжди є прощення гріхів, спасіння і вічне життя.

       І коли ви каєтесь у ваших гріхах і уповаєте на Христа, то Сам Господь очищує вас від усякої неправедності і ви тоді стаєте чисті і невинні.  Тоді ви ходите у світлі Христовому і самі відбиваєте Його світло і самі є світлом для світу. А хто гріхів не визнає, той перебуває у темряві, а отже і довкола нього шириться лише темрява. А хто каже, що він ніякого гріха не скоїв, то такий з Бога робить неправдомовця і в собі не має Слова життя, а отже не має ні спасіння, ні воскресіння до життя вічного.

       Але чи визнання власної гріховності та гріхів дає дозвіл на життя у гріхах? Зовсім ні!  Апостол каже, що це написано, щоб ми не грішили. Ми повинні змагатись проти диявола і спокус грішної плоті. Тоді ми живемо так як Божі діти. Чи це дає гарантію, що ми не впадемо у гріх? Не дає! Але коли ми зрозуміємо, що згрішили, то в нас є велика втіха. Ми маємо чудового Заступника перед Отцем! Про це нам звіщає не художня література, а Слово істини.

       Хто цей Заступник? Апостол каже, що це – Ісус Христос, Праведний. Він – наш Заступник, Він – наш Адвокат. Та ще й який Заступник! Ісус – Ублагання за наші гріхи і не лише за наші гріхи, але й за гріхи цілого світу. Бо Він забрав на Себе усі ці гріхи і приніс Себе у жертву повну і досконалу за всі гріхи людства. І доказом того, що Він є Ублаганням служить Його воскресіння. Бо Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.

субота, 11 травня 2024 р.

День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов'янських

 Сьогодні ми дякуємо Господу за двох братів-місіонерів, святих Кирила (Костянтина) та Мефодія.  Брати Кирило та Мефодій народилися в грецькій сім’ї у Солуні. (Ім'я Кирило молодший брат, Костянтин взяв незадовго до смерті, ставши ченцем 868 р.) Після рукопокладання Кирило став бібліотекарем у соборі Святої Мудрості «Гаґія Софія» у Константинополі 862 р. Згодом Кирило і Мефодій були послані Імператором місіонерами до Моравії (центр - на території сучасної Чеської Республіки). Там вони проповідували Слово Боже і навчали місцевих слов’ян їхньою рідною мовою.

     Кирило, використовуючи елементи алфавіту, який він виявив у русичів у Корсуні (на території сучасного Севастополя), уклав абетку, яка відома нині як «кирилиця» і вона стала основою для писемності слов’янських народів. Сьогодні кирилицею користуються: українці, білоруси, московити, болгари, македонці, серби і чорногорці. Традиційні християнські церкви серед цих народів, як правило, також використовують східний обряд.
     Саме завдяки діяльності цих двох святих братів, слов’яни мали можливість чути Слово Боже на зрозумілій мові, бо святі брати Кирило та Мефодій, на відміну від багатьох інших місіонерів, першими почали використовувати для євангельської місії зрозумілу мову. Св. Кирило і Мефодій зазнали також переслідувань від західних місіонерів, які вважали, що в церкві все повинне бути одноманітним: служба Божа має відправлятися за західним обрядом і обов’язково латиною (святою, на їхню думку, мовою).
     Для українців роль Св. Кирила і Мефодія переоцінити важко. Певно, що перші паростки християнства з’явилися на Русі (сьогодні Україна) через цих місіонерів, адже певна територія західної України на ту пору (як про це зазначає «Енциклопедія Українознавства»)  була частиною Великого Князівства Моравського. Не випадково, «Повість врем’яних літ» вшановуючи нашу Велику Княгиню Ольгу, не менше вшановує і святих братів-місіонерів, Кирила та Мефодія.

Молитва на День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов'янських:

Господи!  У Своєму великому милосерді Ти, через Імператора Візантії, послав двох місіонерів, Кирила та Мефодія, які зрозумілою мовою несли Твоє Євангеліє у Моравії, а звідти проповідь Твого Слова, разом із писемністю, освітою розійшлася по багатьох інших слов'янських краях.  Благослови нас, аби ми цінуючи дар Твого Євангелія нашою рідною мовою, трудилися, аби  місія Твоєї Церкви і проповідь Твого Євангелія не спинялася ні в нашому рідному краї, ані в цілому світі ні на мить, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.