понеділок, 31 серпня 2015 р.

Віра не походить з діл

Подивіться! Ось як ви повинні перше зрощувати Христа в собі і дивитися, як в Ньому Бог тримає перед вами Своє милосердя і пропонує його вам без будь-яких попередніх ваших заслуг. Саме з такого погляду на Його благодать ви мусите виводити віру та впевненість у прощення всіх ваших гріхів. Тож віра не походить з діл, ані творять діла віри, а віра мусить поставати та випливати з ран і смерті Христових. Якщо ви бачите в них, що Бог настільки до вас добре налаштований, що за вас відає навіть Сина Свого, то серце ваше своєю чергою повинне ставати приємним і налаштованим до Бога. І таким чином ваше сумління мусить зростати з чистої доброї волі і любові – Бога до вас, і вашої – до Бога. Ми ніде не читаємо, що Святий Дух був даний комусь через те, що той виконав якісь діла, але завжди давався Він тоді, коли люди чули Євангеліє Христове і про милосердя Боже. Віра і за наших днів завжди мусить поставати з цього самого Слова, а ні з якогось іншого джерела. Бо Христос – скеля, з якої люди висотують оливу й мед, як каже про це Мойсей в Повторенні Закону 32 (:13).


Мартін Лютер, з Трактату про добрі діла

неділя, 30 серпня 2015 р.

День Св. Йоганна Ґергарда, богослова

   
Сьогодні ми згадуємо Св. Йоганна Ґергарда і дякуємо за нього Господу. Йоганн Ґергард (1582-1637 р. р.) - великий лютеранський богослов у традиції Мартіна Лютера (1483-1546 р. р. ) та Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) і найвпливовіший догматик XVII століття. Його монументальна праця Loci Theologici (двадцять три великих томи) і надалі вважається за вичерпну заяву лютеранського православ'я. Ґергард народився в Кведлінбурзі, Німеччина.  У віці 15 років він захворів на небезпечну недугу.  Цей період життя, разом із проводом його пастиря Йоганна Арндта, став для молодого Йоганна вирішальним. Решту свого життя він присвятив богослов'ю.  Він став професором в університеті Єни і впродовж багатьох років служив суперінтендантом Гельдбурґа. Ґергард був мужем глибокої євангельської побожності та любові до Ісуса.  Він написав багато книг з екзегетики, богослов'я, молитовних роздумів, книг з історії і полемічних творів.  Його проповіді  далі видають і читають.

Молитва на День Св. Йоганна Ґергарда, богослова:

Всевишній Боже! Ми дякуємо Тобі за життя Св. Йоганна Ґергарда, якого Ти покликав до плідного служіння Євангелія Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа.  Просимо Тебе - посилай Церкві Твоїй, Христовій Нареченій, вірних богословів, аби Наречена Христова завжди знала голос її Наречного, Твого Сина, а нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 29 серпня 2015 р.

День Св. Патріарха Ісака

     Сьогодні ми згадуємо Св. Патріарха Ісака і дякуємо за нього Господу.  Ісак, давно обіцяний і довгоочікуваний син Авраама і Сарри, народився коли його батькові було 100 років, а матері - 91.  Проголошення його пристарілим батькам про його народження принесло і радість, і сміх (звідси й ім'яІсак, яке означає "сміх").  Будучи молодим чоловіком, Ісак супроводжував свого батька до гори Морія, на якій Авраам, у послухові до Божого наказу, приготувався принести Ісака в жертву цілопалення. Але в останню мить втрутився Бог, пощадивши Ісакове життя, а навзамін у жертву дав барана (Буття 22:1-14), вказуючи таким чином на замісницьку жертву Христа за гріхи світу.
    Ісак одружився з Ревекою (Буття 24:67) і в них народилися двійнята: Ісав і Яків (Буття 25:19-26).  В старому віці, вже будучи сліпим і немічним, Ісак хотів передати благословення  і головну спадщину своєму улюбленому і старшому синові, Ісавові. Але, використавши обман, Ревека натомість допомогла отримати благословення батька Якову.  Внаслідок цього почалася сімейна ворожнеча.  Ісак помер у віці 180 років і був похований своїми синами, які на той час помирилися, у фамільній печері Махпела (Буття 35:28-29).

Молитва на День Св. Патріарха Ісака:

     Всемогутній Боже, Отче Небесний!  Через Патріарха Ісака Ти вберіг насіння Месії і приніс нове твориво.  Бережи далі Ізраїль Божий, яким є Церква Твоя, коли вона виявляє славу Твого святого Імені, далі поклоняючись Синові Твоєму, Дитині Марії; через Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 28 серпня 2015 р.

День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці

      Сьогодні ми згадуємо Св. Діву Марію, Богородицю і дякуємо за неї  Господу.  Саме її Бог обрав на Матір Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа. Діва Марія раділа спасінням, яке вона одержала вірою в Свого Сина, Спасителя. Радіючи тим, що вона Його народить, Марія співала: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі Спасі моїм» (Євангеліє від. Св. Луки 1:46).  Св. Богородиця залишила нам чудесний приклад безумовної покори волі Божій "Нехай буде мені згідно зі словом твоїм" (Луки 1:38), і вірності її Синові  та готовність виконувати Його Слово: "Зробіть усе те, що Він вам скаже!" (Івана 2:5).   Господь Св. Дух через Свою слугу Єлисавету проголосив про найвищу честь, що Св. Богородиця матиме понад усіх жінок: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!" (Луки 1:42).  Євангелія і Книга Дій переповідають чимало випадків із її життя, які виявляють її опіку про Спасителя і віру в Нього.     
       У годину смерті  на Голгофському хресті, Спаситель доручив опіку над Своєю матір'ю Своєму улюбленому учневі,  Св. Іванові, апостолові та євангелістові.  Своє земне життя Св. Богородиця завершила в Ефесі - саме там жив і проповідував Св. Іван.  28 серпня східна частина Християнської Церкви згадує саме, як День Успіння Св. Богородиці, коли її душа у сні покинула тлінне тіло і була перенесена до її Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа. У літургії Української Лютеранської Церкви ми прагнемо повторювати приклад віри Св. Діви Марії словами: «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих і все життя наше, Христу Богу доручімо!» 

Молитва на День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці:


     Всемогутній Боже!  Ти обрав Діву Марію, аби вона стала матір'ю Твого Єдинородного Сина. Дай, аби ми, викуплені Його кров'ю, могли разом із нею тішитися славою Твого вічного Царства; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

вівторок, 25 серпня 2015 р.

Струшувати фальшиву ідею про Христа

    Тим, що бояться і вже налякані тягарем своїх гріхів, треба проголошувати Христа Спасителя і подарунок, а не Христа-приклад і законодавця.  А самовдоволеним і впертим треба викладати приклад Христа, щоб вони не використовували Євангелія, як привід для свободи плоті і таким чином ставали самовдоволені.  Тому хай кожен християнин навчиться струшувати фальшиву ідею про Христа, яку йому навязує сатана у страхові та біді і каже: «Сатано, чому ти сперечаєшся зі мною зараз про діла?  Я вже достатньо наляканий і занепокоєний через свої вчинки та гріхи.  Насправді через те, що я вже занепокоєний  і обтяжений, дай мені почути не тебе, з твоїм звинуваченням і осудом, а Христа-Спасителя людського роду, Який каже, що Він прийшов на світ, аби спасти грішників (1 Тим. 1:15), втішити тих, що у відчаї, і проголосити свободу полоненим (Лк. 4:18).  Цей Христос, а не хтось інший – справжній Христос у найточнішому сенсі цього слова.  Я можу знайти приклад святого життя в Авраама, Ісаї, Івана Христителя, Павла та інших святих.  Але вони не можуть простити мені моїх гріхів, визволити мене від твоєї влади і від смерті, спасти мене і дати мені життя.  Зробити це може лише Христос, Той Кого Своєю печаттю позначив Бог.  Тому я не слухатиму тебе, як свого вчителя, а слухатиму Христа, про Якого Отець сказав (Мт. 17:5): «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» Навчімося підбадьорювати себе вірою у такий спосіб посеред спокус і переконань фальшивої доктрини.  Інакше диявол через своїх агентів зведе нас або вбє нас своїми вогняними стрілами (Еф. 6:16).

Мартін Лютер, з Лекцій на Галатів 

понеділок, 24 серпня 2015 р.

Молитва на День Незалежності України

   
Боже! Ти - наша Допомога у віки минулі.  Ти - наша Надія у роки грядущі. Ми дякуємо Тобі за річницю проголошення Декларації про Незалежність, за безцінні благословення свободи, яка з Твоєї ласки була здобута 24 серпня 1991 року.  Господи, дай щоби я завжди цінував життя, свободи та можливості мати в Україні щастя. Дай мені готовність служити моєму народові усіма моїми талантами.  Понад усе навчи мене цінувати ту дорогоцінну свободу совісті та віросповідання, без яких інші свободи не виживуть. Дай, щоби я ніколи не спричинився до втрати цих прекрасних благословень через мої особисті егоїзм, амбіції чи байдужість.
     Навчи мене, Господи, що радість свободи приносить також відповідальність служити.  Зроби, щоби я бажав шанувати закони моєї країни, служив моїм співвітчизникам на тій посаді, на яку можу бути обраний, вірно виконував свій привілей голосувати та надавати мою вірну підтримку громадянським інституціям.
      Благослови, Боже, всіх, хто має владу.  Дай їм мудрості та вірності на їхніх посадах. Бережи їх, аби вони не впали жертвами себелюбних груп і дай їм бажання служити інтересам української громади.
      Зупини, Господи, російську агресію проти України, зміцни наших воїнів, опережи їх силою Твоєю, аби вони дали могутню відсіч ворогам нашого народу і зберегли українську державу та відновили всі її землі.  Подай тривалого миру нашій країні і всім її установам,  щоби Твоє Євангеліє могло без перепон повернути серця всіх людей від ярма гріха до свободи, здобутої кров'ю нашого дорогого Викупителя, Ісуса Христа, в Ім'я Якого я молюся. Амінь.

неділя, 23 серпня 2015 р.

Проповідь на 11-у неділю по Св. Трійці

                        НЕ ЗАСОРОМИШСЯ І СПАСЕШСЯ
                                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Бо кінець Закону – Христос на праведність кожному, хто вірує. Мойсей-бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити. А про праведність, що від віри, говорить так: «Не кажи в своїм серці: «Хто вийде на небо?» цебто звести додолу Христа», або: «Хто зійде в безодню?» цебто вивести з мертвих Христа». Але що каже ще? «Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм», цебто слово віри, що його проповідуємо. Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння. Каже бо Писання: «Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений». Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра». Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?» Тож віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове. Та кажу: Чи не чули вони? Отож: По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу! (Римлян 10:4-18)

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, кажуть, що коли герцог Веллінгтонський одного разу приймав Причастя у своїй парафіяльній церкви, поряд з ним на коліна став якийсь бідний старий чоловік. Підійшов охоронець герцога і доторкнувшись до плеча бідного дідуся, попросив його відійти. Коли ж полководець побачив, що відбувається, то схопив старого чоловіка за руку і прошепотів до охоронця: «Не зачіпай його. Тут ми всі рівні».

Перед Богом ми всі рівні.  Почнемо з того, що всі ми – грішники.  Про це дуже чітко промовляє Господь Святий Дух через Апостола Павла: «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23).  Святий Божий Закон обвинувачує кожну людину. Без винятків. Без огляду на походження. На расу. На віру батьків, дідів, чи прадідів. Бог вимагає від вас абсолютної святості.

Божий Закон вимагає  від нас абсолютної святості. Де є святість, там відсутній гріх, а отже і смерть. Як каже Св. Павло: «Заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23). Сьогодні наш любий Апостол не суперечить сам собі, кажучи майже на початку нашого читання з Писання: «Мойсей-бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити».  Прекрасна перспективу має людина, яка виконує Закон. Ця перспектива – усі можливі щедроти та благословення Божі і найголовніше благословення – вічне життя.

Але питання, яке ми ставимо сьогодні таке: хто виконує Закон?  Особисто ви виконали Закон минулого тижня? А позаминулого? А за минулий рік?  І якщо диявол намагається таки засліпити нас гріхом фарисейства, то сьогодні пора згадати про ті невдачі, про хвороби, навіть якщо вони невеликі, про інші проблеми та біди, які ми мали.

Чому варто про них згадувати? Бо вони служать нам гарною ілюстрацією про гріх.  Смерть – це логічна кара за гріх.  Але, зазвичй перед смертю і внаслідок гріха відбуваються ще інші біди, які свідчать – ми не виконуємо Закону. Ми – всі рівні перед Богом і маємо перед Ним однаковий статус – статус грішників. Ми не можемо жити Законом, бо не можемо його виконати. Через це Закон не дає нам життя. Закон засуджує нас.

Закон нас не засуджував би, якби ми могли його досконало виконати. Але це неможливо. На жаль, диявол вперто поширює свій обман про те, що можливість виконати Закон і спастися ділами існує. Через диявольський обман існують усі інші релігії світу, які наполягають на ділах. Мовляв, зробиш перше, друге, третє і так далі за списком і тоді в тебе є всі шанси спастися і жити вічно в одному з видів раю. У кожної такої релігії рай інший.

Проте Боже Слово виносить дуже суворе застереження усім тим, що покладаються на спасіння власними ділами. «Проклятий, хто не дотримає слів цього Закону, щоб виконувати їх!» (5 М. 27:26).   Апостол Павло в Посланні до галатів пояснює: «А всі ті, хто на діла Закону покладається, вони під прокляттям. Бо написано: Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте!» (Гал. 3:10).  Не виконав бодай одного слова із Закону, згрішив бодай у найменшій речі – і все – проклятий навіки, помреш і будеш вічно мучитися у невгасимому огні пекла.

Наші діла святості не творять. Наші діла не чинять праведності. І якби не було іншої праведності – ми були би, за наші гріхи, приречені до вічних страждань у аду. Ця інша праведність застерігає нас, аби ми не творили самі собі спасителя.  Аби ми не вважали, що ми повинні самостійно підніматися на небеса, аби зводити звідти Христа. Аби ми не вважали, що ми самі повинні сходити в безодню, аби звідти Христа виводити.   Ця праведність, якої нам не заслужити і яку ми не заслуговуємо відвертає нашу увагу від наших діл і пошуків спасіння в ділах або десь далеко.

Вона каже, що прощення гріхів і спасіння – зовсім поряд, дуже близько.  Вона повязує це спасіння із словом у серці та на вустах. Це слово спасіння, слово прощення гріхів, слово праведності у серці – слово віри. Спасіння не можливо здобути ділами. Але спасіння можливо отримати.  Рукою, що отримує спасіння є віра.

Вона отримує праведність. І вона цю праведність привласнює для кожного віруючого.  Ця праведність – не наша. Ця праведність – Христова.  Ісус Христос – єдиний абсолютно праведний чоловік, Який жив на землі після гріхопадіння Адама.  Біблія називає багатьох людей праведними. Але всі вони – праведні через віру. Вони тієї праведності не мали.  Вони були рівні з нами у гріхові: вони народилися грішними та коїли гріхи. Але праведними вони стали через Ісуса Христа. Чому через Ісуса Христа?


Тому що Ісус Христос – не просто людина, але й праведний і святий Бог у людській плоті. В Христі не було і немає жодного гріха. Він – вічний Син Божий, Який став людиною для того, аби прожити досконале, безгрішне життя на нашому місці.  Всі діла, якими будь-яка людина прагне заслужити спасіння – грішні. А всі діла Ісуса – святі, бо Він – святий Бог і святий Чоловік. 

Всі наші намагання виконати Закон – провальні.  Такими вони є через наш гріх.  Але Ісус виконує Закон досконало, бо Він гріха не має. Отже відповідно до Закону Він мав би жити вічно. Проте Він обрав вічне життя для нас. І замість нас вирішив Він вибрав бути покараним на хресті Голгофи.  На хрест, будучи безгрішним, Він поніс усі наші гріхи. І на хресті Він обмив наші всі гріхи та провини Своєю святою і дорогоцінною кровю.  Оскільки заплата за гріх – смерть, Він помер за кожного з вас, любі брати і сестри.  Його жертва за вас – свята і досконала, жертва Сина Людського і вічного Сина Божого.

Христова жертва за ваші гріхи – угодна Богові.  Христову жертву за ваші гріхи Бог прийняв. Доказом цьому є Христове воскресіння з мертвих. В Імя Христа ви прощені і праведні.  Але це прощення і ця праведність, як написано сьогодні стає нашою вірою.   Якщо не віруєш, що Христос помер за твої гріхи  і провини, то далі залишаєшся у власних гріхах і далі залишаєшся неправедними.

Але, як каже нам сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла: «Коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння».  Сповідуй віру в Христа. Віруй в Христа не просто розпятого, але й воскреслого і спасешся. Віруй в Христа і промовляй: «Ісус – мій Спаситель. Заради Нього я прощений.  Заради Нього я виправданий.  Його я визнаю в серці моєму. Я визнаю Його на зібранні великім. Я визнаю Його моїм Спасителем і що без Нього я нічого не може, коли приходжу почути Його Слово. Я визнаю Його моїм Спасителем, коли щонеділі прагну причаститися Його істинними тілом і кровю, що видавалися за мене на Голгофі». Я виправданий самою вірою в Нього, мого Господа і Христа.

Коли я вірую в Нього, то я не засоромлюсь. Бо Він – єдиний Спаситель. І незабаром Він повернеться у славі, аби судити світ, а мені та всім християнам дати вічне життя в Його Царстві. Як грішник – я рівний з усіма іншими грішниками, що будь-коли народжувалися на землі. Але як віруючий – я рівний з усіма праведниками, що надіялися на Христа. Я рівний з Авраамом, Ісаком і Яковом, з праведним з будь-якого народу. 

Всі ми, що каємося у своїх гріхах і уповаємо на Самого Христа, віруємо в Нього, визнаємо Його своїми устами, не будемо засоромлені.  Навпаки, ми будемо прославлені.  Але не за рахунок наших діл, а заради Христа, Який воскресить нас і дасть нам Царство уготоване для всіх віруючих від закладин світу.

Господь – багатий до всіх, хто кличе Його – каже нам сьогодні Писання. Як багатий і люблячий батько дарує щедрі подарунки своїм дітям, так само і Господь щедро дарує нам, коли ми кличемо до Нього. І найбільші дари, які ми отримуємо ще в цьому світі – не матеріальні статки, а прощення гріхів і праведність, і святість, і вічне життя. Господь – багатий до вас, любі брати і сестри. Просто кличте до Нього і ви отримаєте ці чудесні щедроти, бо Христос вас любить і піклується про вас.

Кличте до Господа, любі християни. «Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений». Будьте спасенні.  Радійте спасінням. Визнавайте Христа перед своїми домашніми, перед своїми колегами, перед своїми сусідами і навіть незнайомими людьми. А також цінуйте проповідницьке служіння, яке Христос запровадив. Саме проти цього служіння найбільше лютує диявол і його слуги в цьому грішному світі.

Про це свідчить історія нашої Церкви. Перші удари диявол і світ спрямовували, зазвичай на проповідників Євангелія.  Їм немає такого діла до проповідників спасіння ділами чи сумішшю діл і віри. Їх непокоять насамперед проповідники Євангелія. Існує дуже вагома причина в диявола та його слуг ненавидіти проповідників Євангелія та руйнувати їх. А  в християн існує ще вагоміша причина християнських проповідників з усіх сил захищати, з усіх ресурсів підтримувати та щиро любити. 

Писання каже нам сьогодні: «Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра». Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?» Тож віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове».

Віра, якою ми виправдані, твориться проповідуваним Євангелієм. Коли ми чуємо проповідь Євангелія, твориться наша віра, наша віра зміцнюється, відновлюється і покріплюється. Хай Господь завжди дарує нам вірних проповідників Євангелія, а нам віри та вірності Христові, яка спонукатиме нас цих проповідників підтримувати. В Імя Христа.  Амінь.


Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

День Св. Лаврентія

     Сьогодні ми згадуємо Св. Лаврентія і дякуємо за Нього Господу Богу. На початку третього століття Лаврентій, який ймовірніше за все народився в Іспанії, перебрався жити до Риму.  Там його було призначено старшим над сімома дияконами і він відповідав за майно та фінанси Церкви.  Тодішній імператор, який вважав, що Церква мала багато цінностей, які варто конфіскувати, наказав Лаврентієві видати "скарби Церкви".  До імператора Лаврентій привів бідних, до життя яких доторкнулося християнське благодійництво.  Тож Лаврентія ув'язнили, а потім, 258 року, стратили, спаливши на рашпері. Його мучеництво справило глибоке враження на молоду Церкву.  Майже одразу дата його смерті, 23 серпня, увійшла до раннього календаря Церкви.  (На фото ліворуч - мозаїка із зображенням Св. Лаврентія із Собору Св. Софії у м. Києві). 

Молитва на День Св. Лаврентія:

Всемогутній Боже!  Ти покликав Лаврентія, аби він був дияконом у Твоїй Церкві та служив святим Твоїм учинками любові і Ти дав Йому вінець мученика.  Дай нам такої самої добродійності серця, аби ми могли виконувати Твою любов, захищаючи і підтримуючи бідних, щоби люблячи їх, ми усім серцем могли любити Тебе; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

середа, 19 серпня 2015 р.

День Преображення Господнього

     Сьогодні ми святкуємо Преображення Господнє. Про цю чудесну подію читаємо в Євангелії від Св. Марка 9:1-9:  "І сказав Він [Ісус Христос] до них: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі». А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...» Бо не знав, що казати, бо були перелякані. Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!» І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне".

Молитва на День Преображення Господнього:

     Боже!  У славетному Преображенні Твого Сина Єдинородного Ти свідченням стародавніх отців підтвердив був тайни віри, а в голосі з яскравої хмари Ти чудесно передвістив наше усиновлення благодаттю.  Учини нас милосердно співспадкоємцями слави з нашим  Царем і приведи нас до повноти Твоєї спадщини на небесах; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

вівторок, 18 серпня 2015 р.

Обирати менше зло з двох

     Тому кожен, хто хоче проголошувати Христа та сповідувати, що Він – наша праведність, одразу буде змушений вислуховувати, що він «зараза» (Дії 4:5), який все збурює. «Ті, що світ сколотили», – кричали юдеї про Павла й Силу, «і сюди ось вони поприходили!  Вони всі проти наказів кесаря чинять» (Дії 17:6, 7). І в Діях 24:5: «Ми переконались, що цей чоловік – то зараза, і що він колотнечу викликує між усіма юдеями в цілому світі, і що він провідник Назорейської єресі».  Подібним чином язичники скаржаться у Діях 16:20: «Ці люди наше місто бунтують». Так звинувачують сьогодні мене в тому, що я створив гамір у папстві та в усій Римській імперії. Якби я мовчав, то все добро, яким володіють сильні озброєні мужі було би в мирі (Лк. 11:21), а папа нас більше не переслідував би.  Але тоді затьмарилося б Євангеліє Христове. З іншого боку, якщо я говоритиму, то буде занепокоєно та перевернуто папу.  І таким чином треба втратити папу, який є тимчасовим або Христа, Який є вічний, і вічне життя із Ним.  Але треба обирати менше зло з двох. Радше хай буде перекинутий земний і тимчасовий папа, ніж Той, Хто є небесний і вічний!
Коли Христос у духові передбачив, що за Його проповідуванням слідуватиме великий неспокій і революція у світі, то Він утішався таким чином (Лк. 12:49): «Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав!»  Таким чином сьогодні ми бачимо, що через переслідування і богохульство наших опонентів та зневагу й невдячність світу за проповідуванням Євангелія слідує багато зла. Це нас настільки непокоїть, що ми часто думаємо, відповідно до плоті, що було би краще, якби вчення про благочестя ніколи не розповсюджувалося, аніж порушувався громадянський мир, як це сталося по його проголошенні.  Але відповідно до Духа, ми мужньо з Христом проголошуємо: «Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав!»  Щойно цей вогонь запалає, одразу постануть великі зрушення. Бо спровоковано не якогось там царя чи князя, а бога цього світу (2 Кор. 4:4), а він – могутній дух і пан усього світу.  На цього великого ворога нападає слабке Слово, яке проповідує Христа розп’ятого.  Відчуваючи його божественну силу, Бегемот[1] рухає усіма своїми суглобами, крутить хвостом і «обертає море в окріп» (Йов 41:23).  Це – джерело заколотів і бунту в світі.

Мартін Лютер, з Лекцій на Галатів




[1] бог цього світу.

понеділок, 17 серпня 2015 р.

Закон і Євангеліє про праведність

     Сам Закон справді говорить  про праведність та спасіння... він вимагає і шукає в нас цієї досконалої праведності - в нашій природі, вчинках і ділах. Але оскільки через нашу спотворену природу ми цього не можемо вчинити, то Євангеліє ставить перед нами Христа, Який Своїм послухом, стражданнями і смертю здобув для нас істинну праведність перед Богом, яка зараховується і дається нам безкоштовно, без наших заслуг, виключно заради Христа, через віру (Рим. 1:4; Гал. 3:24).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

неділя, 16 серпня 2015 р.

Проповідь на 10-у неділю по Св. Трійці

                              ВІДМОВКИ ТА СУД
      (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
«До кого ж цей рід прирівняю? До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим, і кажуть: «Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...» Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: «Він демона має». Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: «Чоловік ось, – ласун і п'яниця, Він – приятель митників і грішників». І виправдалася мудрість своїми ділами».  Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись: «Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі. Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам! А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день. Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!...» (Євангеліє від Св. Матвія 11:16-24).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, в одній церкві чоловік звернувся до пастиря з пропозицією, аби членство в церкві давалося винятково «за запрошенням». Сподобалася людина – запрошуєш її до членства в церкві. Не подобається – навіть якщо вона роками ходить на всі служби Божі, досконало вивчила катехізис і сповідує віру – не запрошуєш і членом церкви вона стати не може.

В іншій церкві, коли пастир оголосив, що він збирається відвідати одну сімю, сусід тих людей підійшов до пастиря і промовив: «Пастире, будь ласка, памятайте, що ця інформація – цілком конфіденційна. Я не думаю, що люди, яких ви збираєтеся провідати повинні бути в нашій церкві.  Вони мені дуже не подобаються.

Ще в іншу церкву прийшла жінка, яка мала дитину, але не мала чоловіка. Вона почула була Євангеліє і хотіла його чути знову й знову. Врешті-решт, пастир запросив її до хору. А однієї неділі пастир почув коментар одного зі старших членів громади: «Та ти лишень поглянь на неї!  Співає так наче вона справді одна з нас!»

Лицемірство – один з найпоширеніших людських гріхів. Цей гріх – настільки поширений, що ми його ігноруємо часто в інших людях, а насамперед в собі. Втім в собі ми його можемо й не помічати і жити десятки років, про гріх лицемірства навіть не думаючи. Ми ходимо, вважаючи, що все що ми робимо – правильно та краще ніж це можуть робити або роблять інші люди.

Але найгірше починається тоді, коли ми починаємо порівнювати себе з іншими християнами у справі спасіння.  Ми тоді реально можемо ставати як герої з наших пастирських оповідей і думати: «Цей чоловік – недостойний бути в одній церкві зі мною».  «Ця жінка – не заслуговує на спасіння. Вона – недостойна навіть поряд зі мною стояти або сидіти».  «Я би цих людей до церкви ніколи не запросив би. Вони – настільки грішні, що просто не заслуговують заходити на службу Божу!»

Лицемірство не виникає на порожньому місці.  Зазвичай воно будується на іншому гріхові, який називається самоправденість. Я – такий або така, бо я народився/народилася від моїх батьків.  Я – такий або така, бо я над собою багато працюю.  Я – результат власної праці. І, безперечно, Бог поцінує те, чого я добився власними зусиллями. І ніхто не вправі вказувати мені, як мені підходити до Бога і коли мені підходити до Бога.

Сьогоднішні слова Спасителя звернуті до таких самоправдених лицемірів. Їм ніхто і ніколи не догодить. Навіть Божий пророк. Навіть Божий Син. Господь порівнює невіруючих, що вдають із себе дітей Божих із вередливими дітьми, що сидять на ринку – в місці, де завжди очікується маса людей, які будуть звертати на них увагу.

Добре таким дітям було би, якби до них ставилися поважно і виконували всі їхні забаганки.  Ось вдають діти із себе великих артистів. Вони починають свій концерт. Вони щось співають, вони ніби-то натягують струни, сурмлять. І – що би, ви робили, любі брати і сестри? Ви би все покинули і почали би танцювати? Якби ми все покинули і через дитячу гру почали вдавати, що перебуваємо на весіллі і затанцювали вальс чи польку, то решта людей на нас подивилася б, наче в нас лихоманка або якась інша, серйозніша недуга. Бо діти – граються, не грають. Перед нами – маленькі актори.

Або уявіть собі іншу ситуацію в такому самому публічному місці.  Діти вдають, що відбувається похорон. Вони граються в траур. Співають якоїсь жалібної пісні. Але ви просто проходите повз.  Ви знаєте, що це – лише гра, що нічого серйозного насправді не відбувається. Всі живі-здорові. Перед нами просто маленькі актори.

Ось такими є й ті, що відкидають Закон і Євангеліє, нехтують Божим Словом і знаходять тисячу причин не вірувати в Бога. Вони як ті діти, що вдають із себе щось таке, чим насправді не є. Їм ніхто не догодить. 

Спаситель починає з Івана Христителя. Іван був не просто останній пророк Старого Заповіту. Він був аскет. Він вів дуже простий і навіть суворий спосіб життя. Він одягався дуже просто. Його дієта складалася із саранчі та дикого меду.  Він не вживав алкоголю. І він проповідував Закон. Він закликав грішників, і зокрема самоправедних лицемірів розкаятися.

«Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього?  Отож, учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама». Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння! Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене», – звіщав Предтеча Христа.

Але яка була реакція на його проповідь?  Чи не подібною на реакцію сьогоднішніх невіруючих і лицемірів, які почнуть кричати: «Фундаменталісти! Законники! Вони надто буквально розуміють Писання!»

Іван Христитель також проповідував Євангеліє.  Він власним перстом вказував на Христа і говорив, куди підуть гріхи розкаяних і тих, що вірують у Христа: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів. 1:29).  Але яка була реакція юдейського проводу на цього пророка-аскета? Її підсумовує Ісус: «Прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: «Він демона має». Як легко знайти виправдання для невірства!  Іван – веде надто суворий спосіб життя. Він надто суворий до гріха.  Він вказує на Месію.  Отже він має демона.

Може тоді демона не має Той, Хто веде інший спосіб життя?  Коли ми читаємо Євангеліє, то бачимо, що Ісус частенько заходив в гості. Власне кажучи, перше чудо Сина Божого відбулося на весіллі в Кані Галілейській. І те чудо було перетворенням води на чудесне вино! А ще гостини в різних домах, не лише в благочестивих Марти, Марії і Лазаря, але й у фарисея Симона і в митника Закхея. А там і вино, і спів, і танці, і жарти. Алкоголь, звісно, в міру. І пристойні, звісно, жарти.

Фізично Син Божий не відрізнявся від інших євреїв.  Він народився від єврейки . Він був стовідсотковий єврей. І стовідсотковий Бог. Він любив посвяткувати, поспівати, поїсти, попити, потанцювати, поспілкуватися. Але Він також був святий.  Святість – не у невживанні алкоголю чи утриманні від танців. Святість – у відсутності гріха, святість – у абсолютній досконалості, у повному ототожненні волі із волею Бога. Ісус – святий, святий Чоловік і святий Бог.

Але Він – не аскет. Він – Творець. Він перебуває серед Свого творіння. Він прийшов це творіння спасти.  І Він з готовністю заходить в гості і до розкаяного митника. І до розкаяного грішника. І їсть. І пє. Кожен невіруючий і лицемір мають власні стандарти віри і святості. Не Божі, а свої власні.  Через це вони і гуртуються не довкола Христа, а довкола подібних собі. Для них Іван Христитель, аскет – біснуватий. А товариський Син Божий, Який може випити вина і поїсти в компанії розкаяних грішників – ласун і пяниця. 

Справжня проблема – не у аскетизмі і не у звичайному способі життя – безгрішному способі життя.  Справжня проблема – у невірстві, яке знаходить масу відмовок не вірити, як і ми, буває, знаходимо відмовки, щоб, приміром, не прийти в неділю на службу Божу: то стомлені, то дощ, а то спека, а то ще щось. Діла ж Ісуса, Його чуда, Його смерть на хресті за наші гріхи, Його світле воскресіння для нашого виправдання – доводять істинність Його послання і дають втіху усім, що в Нього вірують.

І засуджують тих, що бавляться відмовками і осуджують Бога та Його посланців. Ісус проголошує суд на єврейські міста, які пишаються власною історією – історією Божого вибраного народу. Але коли припиняється віра, коли відкидається Закон, коли грішники відмовляються каятися – там Євангеліє не лунає. Через це Ісус проголошує суд Віфсаїді. Через це Ісус проголошує суд Хоразінові і каже, що в Содомі, якби Лот проголошував Закон і якби там зявився Ісус та чинив чуда, то Содом розкаявся б і залишився донині, а Капернаум за невірство судного дня зазнає долі гіршої від Содому.

Історія умовного способу не знає. Умовний спосіб знає Бог, адже Він – всезнаючий. І Він знає серця людей.  Він знає ваші серця, любі брати і сестри. Ісус помер за ваші гріхи. Кайтеся і віруйте в Нього, люблячого Бога і Спасителя. За кожного з вас Він пролив Свою святу і дорогоцінну кров, аби нею обмити вас від усякого зла, від будь-якого вчиненого вами переступу в думці, на словах чи на ділі. Він помер на вашому місці і замість вас.  Він воскрес, аби всіх вас, що віруєте в Нього проголосити нині виправданими і дітьми Божими, що мають вічне життя і спадщину Царства Небесного.

Ісусів Дух живе нині у вас, аби вас підбадьорювати до любові – любові до ближніх, а особливо до наших братів і сестер, якими б вони нам не здавалися раніше і любові до Бога, до Його Слова, до Його Таїнства. Сьогодні Ісус не сідає з нами за стіл аби випити бокал вина і зїсти якусь чудесну страву. Сьогодні відбувається щось дивовижніше і чудесніше:  Ісус запрошує вас, любі віруючі до Свого Столу, аби причастити вас Собою, Своєю святістю, Своїм прощенням, Своїм виправдання, Своїм вічним життям у Своїх істинних тілі та крові під виглядом хліба та вина Святої Вечері.

Яку чудову спільноту ми маємо!  Спільноту із Богом і спільноту з прошеними гріщниками, із яких ми – найбільші грішники. Хай цю спільноту і кожного з вас Бог благословляє і покріплює Своїм Євангелієм. Заради Христа. Амінь.


Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

субота, 15 серпня 2015 р.

Нове число Стягу

Вийшло друком нове число Стягу. Вашій увазі пропоную редакторську статтю. (Для підписки на Стяг, пишіть на адресу vhorpynchuk@hotmail.com).

                          ВІЙНА НА ТРЕТІЙ ФРОНТ

            Наша країна потерпає від військової агресії Росії. Мало не щодня ми чуємо повідомлення зі східного фронту про загибель українських воїнів. Відбувається мобілізація за мобілізацією, аби не дати ворогові просуватися вглиб України і сіяти на інших українських землях розруху і смерть.  Ми щодня підносимо наші молитви до Бога, аби Господь у Своїй ласці, зупинив Путіна і Росію, зглянувся над нашою країною і дав нам спокою і миру. Я впевнений, якщо наш народ і провідники народу, зокрема, упокоряться перед Богом, то Всемогутній зупинить війну і рясно наш народ поблагословить. «Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються, 3 тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів!... Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій і земля розпливлася.З нами Господь Саваот, наша твердиня – Бог Яковів. Ідіть, оглядайте Господні діла, які руйнування вчинив на землі! Аж до краю землі припиняє Він війни, ламає Він лука й торощить списа, палить огнем колесниці!» (Псалом 45:2, 3, 7-10). Все – в Божих руках.
            
     З іншого боку наш народ веде війну на другому фронті, внутрішньому. Ця війна – війна проти корупції. Саме корупція на найвищих рівнях нашої держави привела країну до бідності, знищила економіку, зруйнувала армію і відкрила шлюзи для російської агресії. На чолі цієї війни знову мають стати очільники країни.  Господь у Своєму Слові каже: «Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його» (Приповісті 29:4). Коли в країні буде знищена система хабарництва з найвищих рівнів до найнижчих, коли запанує правосуддя – суди виноситимуть справедливі вироки, ця війна буде виграна, бо Господь, як бачимо з наведеного та багатьох інших місць зі Слова Божого, обіцяє благословення державі, де є правосуддя і де хабарників карають.
       
     Але, здається, хтось підштовхує нашу владу до того, аби вона почала війну не третьому фронті – війну безперспективну, війну, в які гарантовано програш і жахливу руїну України. В Україні хочуть змінити Конституцію.  Врешті-решт, ми вже звикли до того, що з обранням кожного нового Президента, новий очільник держави хоче змінити Основний Закон країни під себе, під свої уподобання.  Однак, здається вперше, за чверть вікову історію сучасної України, розробники нової Конституції кидають виклик Богові.
    
Нині Конституція України в статті 51 підтверджує Божий замисел про шлюб. Вона проголошує: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою». Отже ця стаття наголошує, що українська сімя – це добровільний союз чоловіка та жінки і вона захищає батьківство та материнство. Це відповідає Божій волі.
Розробники ж нової Конституції хочуть цю статтю радикально поміняти і забрати з неї поняття, що сімя – це союз чоловіка та жінки.  Мовляв, достатньо згадати про союз двох осіб. З огляду на легалізацію в деяких країнах гомосексуальних шлюбів, таким чином робиться «підводка» до такої самої легалізації цього збочення і в Україні. Бо якщо Конституція не буде стверджувати чітко засадничих правил про сімю, а дозволятиме союз «осіб», то неважко здогадатися, яким буде наступний крок: легалізація содомії, виведення союзів збоченців на законний рівень з правом усиновлювати дітей тощо. Педофілія і скотолозтво будуть лише логічним продовженням такої «законотворчості».
Якщо таку Конституцію приймуть, це буде не лише виклик Богові, але й оголошення війни на третій фронт – війни проти Бога, Який каже: «А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно!  І з жодною худобиною не зляжешся, щоб не стати нею нечистим. І жінка не стане перед худобиною на злягання, це паскудство!  Не занечищуйтеся тим усім, бо всім тим занечищені ті люди, яких Я виганяю перед вами. І стала нечиста та земля, і Я полічив на ній її гріх, і та земля виригнула мешканців своїх! І ви будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, і не зробите жодної зо всіх тих гидот, як і тубілець чи приходько, що мешкає серед вас. Бо всі ті гидоти робили люди тієї землі, які перед вами, і стала нечиста та земля. І щоб та земля не виригнула вас через ваше занечищення її, як вона виригнула народ, який перед вами. Бо кожен, хто зробить одну зо всіх тих гидот, то душі, що роблять, будуть винищені з-посеред їхнього народу. І ви будете додержувати наказів Моїх, щоб не чинити чого з тих гидотних постанов, що роблені перед вами, і не споганитеся ними. Я – Господь, Бог ваш!» (Левит 18:22-30).
Країни, які узаконювали содомію, були приречені до загибелі. Міцніші країни трималися довше. Слабші – менше. Загибель наставала обовязково. Україна може сама зробити крок на поріг загибелі. Молімося, аби цього не сталося. А також звертаймося до всіх посадовців: починаючи від депутатів усіх рівнів і закінчуючи Президентом, аби вони не розпочинали безглуздої війни проти Бога.


            Вячеслав Горпинчук

четвер, 13 серпня 2015 р.

Неплідна і родючі

     Павло називає Церкву неплідною, бо її діти не народжуються Законом або ділами, чи якимись людськими докладанням зусиль, а в Святому Духові, через Слово віри.  Це – чисто справа народження, не від виконання діл.  Ті, що родючі, з іншого боку, трудяться і напружуються в пологових зусиллях і це чисто справа виконання діл, а не народжування.  Але ті, що намагаються добитися статусу синів і спадкоємців праведністю Закону або своєю власною праведністю, є рабами, які ніколи не одержать спадщини, хоча й запрацюються своїми великими зусиллями аж до смерті, бо намагаються, всупереч Божій волі, добитися своїми ділами того, що Бог хоче дарувати віруючим чистою благодаттю заради Христа.  Віруючі роблять добрі діла, та вони через них не стають синами й спадкоємцями, бо це подаровано їм їхнім народженням.  А через те, що вони стали синами заради Христа, то прославляють Бога своїми добрими ділами і допомогою своєму ближньому.

Мартін Лютер, з Лекцій на Галатів (1535 р.)

День Св. Йосипа з Ариматеї

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йосипа з Ариматеї. Цей Йосип, про якого згадують всі чотири Євангелія, походив із невеликого села Ариматея в гірському краї Юдеї.  Він був шанованим членом Синедріону, юдейського релігійного суду в Єрусалимі.  Очевидно, він був дуже заможним, бо мав свій невикористаний гріб у саду, недалеко від місця розп'яття Ісуса (Матвія 27:60).  Йосип, будучи чоловіком, який терпляче чекав на прихід Царства Божого, по смерті Ісуса пішов до Понтія Пілата і попросив Ісусове тіло (Марка 15:43).  Разом із Никодимом, Йосип зняв тіло з хреста і поклав Його у власний гріб (Івана 19:38-39).  Публічна відданість Никодима та Йосипа виявляється особливо разюче на фоні переляканих учнів, які Ісуса були покинули.

Молитва на День Св. Йосипа з Ариматеї:

     Милосердний Боже!  Твій слуга, Йосип з Ариматеї, приготував тіло нашого Господа і Спасителя до похорону і в благоговінні та благочестивому страху поклав Його у власний гріб.   Дай Твоєму вірному людові, аби наслідуючи приклад Йосипа, ми мали таку саму благодать і любов служити Ісусові зі щирою присвятою по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 12 серпня 2015 р.

Повна рівність

     Серед... помісних церков і служінь існує повна рівність. Вони перебувають в одній вірі та любові, у взаємності церковної спільноти (спільнота кафедри та вівтаря, взаємне визнання (Гал. 2:9) і спільному послухові до місіонерського наказу).  Ця Богом дана єдність серед церков не стає більшою від вираження через спільні адміністративні структури та органи і не стає меншою через брак таких організаційних елементів. Тому в ідеалі "Церква ніколи не може краще керуватися та зберігатися ніж тоді, коли ми всі живемо під одним Головою, Христом, а всі єпископи, рівні у служінні (хоча й нерівні у дарах), дбайливо об'єднані в єдності доктрини, віри, Таїнств, молитви та діл любов тощо, - як пише Св. Єроним, що священики в Олександрії разом, спільно правили церквами"(ШС II:IV:9). Однак практичні міркування про добрий порядок мотивують тим, "що нашим найбільшим бажанням є дотримуватися способу правління і ступенів у Церкві, хоча вони й запроваджені людською владою" (Ап. XIV:1).

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Роберта Барнеса. Він був відданим учнем Мартіна Лютера і вважається за одного з перших лютеранських мучеників. Барнес народився 1495 р. Він став пріором августиніанського монастиря в Кембриджі, Англія. Навернувшись до лютеранського вчення, він ділився Євангелієм із багатьма англійськими вченими через твори та особисті контакти. Під час вигнання до Німеччини він заприятелював з Лютером, а пізніше написав латинський підсумок головних доктрин Ауґсбурзького віросповідання, який мав назву Sententiae.
     Повернувшись до Англії, Барнес розповів про лютеранські доктрини особисто королеві Генрі VIII і спочатку вони були сприйняті позитивно. 1529 року Барнеса було призначено королівським капеланом. Проте політичний і церковний клімат в Англії не був стабільний і 1540 року Барнеса було живцем спалено на стовпі в Смітфілді. Його останнє сповідання віри було видане Лютером, який назвав свого друга Барнеса "добрим, побожним гостем і святим мучеником".

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 11 серпня 2015 р.

День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії

     Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Марію, Марту і Лазаря з Віфанії. Марія, Марта і Лазар з Віфанії були учнями з якими Ісус мав особливий союз любові та дружби, Євангеліє від Св. Івана свідчить, що "Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря" (Івана 11:5). Одного разу Марта запросила Ісуса до свого дому на обід. У той час, коли Марта робила всю роботу, Марія сиділа в ногах у Ісуса, слухаючи Його Слово і Господь похвалив Марію за те, що вона "обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї..." (Луки 10:38-42). 
     Коли їхній брат, Лазар, помер, то Ісус промовив Марті цю чудову Євангельську обітницю: "Я - воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити" (Івана 11:25). Іронічно, але після того, як Ісус воскресив Лазаря із мертвих, то юдеї стали ще запеклішими у бажанні вбити Ісуса (Івана 11:39-54). За шість днів до розп'яття Ісуса, Марія намастила Його ноги дуже дорогими пахощами і витерла їх своїм волоссям, не відаючи, що таким чином вона робила приготування до поховання Ісуса (Івана 12:1-8; Матвія 26:6-13).

Молитва на День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії:


     Отче Небесний!  Твій Син улюблений, заприятелював із такими кволими істотами як ми, аби вчинити нас Твоїми.  Навчай нас, аби ми були як Ісусові любі друзі з Віфанії, аби ми могли служити Йому вірно як Марта, щиро навчатися в Нього, як Марія, а вкінці бути воскрешеними Ісусом, як Лазар; через Господа їхнього і нашого - Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 10 серпня 2015 р.

День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йоганна Себастіана Баха.  Йоганна Себастіана Баха (1685-1750 р. р.) визнають за одного з найславетніших і найбільш обдарованих композиторів Західного світу.  Осиротівши у віці 10 років, музику вивчав він в основному самотужки. Його професійне життя диригента, виконавця, композитора, вчителя та консультанта з питань органів, розпочалося у віці 19 років у містечку Арнштадті та закінчилося в Лейпцизі, де впродовж останніх 27 років свого життя він був відповідальним за всю музику та співи в трьох лютеранських церквах міста. Окрім того, що він був надзвичайно вмілим гравцем на клавішних інструментах, неперевершеною залишається геніальність та величина інструментальних і вокальних творів  Баха.  Будучи побожним і відданим лютеранином, він особливо шанується в християнському світі за його невпинне і самовіддане наполягання на тому, що музику він писав головним чином для літургійного життя Церкви, аби прославляти Бога та розбудовувати Його люд.

Молитва на День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента:

     Всемогутній Боже!  Ти прекрасний у величі та величний у святості. У Святому Писанні навчив Ти нас виспівувати Тобі хвалу і дав Ти слузі Твоєму Йоганнові Себастіанові Баху, благодать, аби він виявляв Твою славу в музиці.  Продовжуй давати цей дар натхнення всім слугам Твоїм, які пишуть та виконують музику для люду Твого, аби з радістю на землі ми могли осягати Твою красу і пізнавати невичерпні багатства Твого нового творива в Ісусі Христі, нашому Господі, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 7 серпня 2015 р.

Найкращий спосіб уникнути ідолопоклонства

Найкращий спосіб уникнути ідолопоклонства та впливів ханаанської релігії, що розбещували народ, в цілому полягав у тому, щоб суворо дотримуватися суботи та вірно бути частиною зібрань у святині.

Ідоли, образи, священне каміння та різьблене каміння було різною формою ідолопоклонства, яке спокушувало ізраїльтян. Сьогодні ідолопоклонство теж може набувати різноманітних форм. Гроші, розкоші, задоволення – все це легко може ставати ідолами. Припис для уникнення ідолопоклонства залишається той самий. На перше місце ставте Бога, регулярно поклоняючись Йому та збираючись разом із одновірцями.

Марк Ленц, Народна Біблія: Коментарі на книгу Левит.

четвер, 6 серпня 2015 р.

Два служіння

    Закон - це служіння, яке вказує на гріхи, засуджує та докоряє за них, а також проголошує всіх людей вартими вічної смерті через них. А Євангеліє є служінням, яке вказує на істинну праведність перед Богом через Христа і таким чином пропонує та дарує вічне життя всім тим, людям, які мають її через віру (2 Кор. 3:7, 9; Рим. 1:16, 17).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

середа, 5 серпня 2015 р.

Народ віри і народ Закону

     Тож цією алегорією[1] Павло дуже чітко показує відмінність між Законом і Євангелієм. Перше, коли він називає Аґар Старим Заповітом, а Сарру – Новим.  Далі, коли він називає першу рабинею, а останню вільною. І нарешті, коли він каже, що та, яка має мужа і є плідною, захворіє і буде вигнана з дому разом із її дітьми, а та, що неплідна і покинута, стане плідною і народить незліченну кількість дітей, і всі вони будуть спадкоємцями.  Це – суттєва відмінність між народом віри та народом Закону.  Народ віри не має Закону за чоловіка, він – не в рабстві, він не народився від матері, теперішнього Єрусалиму. Але він має обітницю, він – вільний і народився від Сарри, вільної.  
     Тому Павло відділяє духовний народ Нового Заповіту від Закону, кажучи, що цей народ – не дитина Аґар, яка не має чоловіка, а Сарри, вільної, яка не знає Закону. Таким чином він ставить народ віри над Законом і вище від Закону. Але якщо він вище від Закону і понад Законом, тоді він виправдовується не Законом і ділами, а винятково своїм духовним народженням, тобто вірою. Бо духовне народження – ніщо інше, як віра. І точно як народ благодаті ані не має Закону, ані не може його мати, так і народ Закону ані не має благодаті, ані не може її мати, бо Закон і благодать разом існувати не можуть. Або ми мусимо бути виправдані вірою і втратити праведність Закону або ж ми мусимо бути виправдані Законом і втратити благодать і праведність віри. Гірка та трагічна втрата тоді, коли ми втримуємо Закон, а втрачаємо благодать.  З іншого боку удачлива та спасенна втрата, коли ми втримуємо благодать і втрачаємо Закон.

Мартін Лютер, з Лекцій на Галатів




[1] Про невільницю Аґар і дружину Авраама, Сарру.

вівторок, 4 серпня 2015 р.

День Св. Марії Магдалини

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Марію Магдалину.  Коли лишень Євангелія називають жінок, які перебували з Христом, Св. Марія Магдалина називається першою (Івана 19:25 - єдиний виняток) можливо через те, що вона першою побачила воскреслого Спасителя. Луки 8:2 повідомляє, що Ісус зцілив її від одержимості сімома демонами. Упродовж століть її часто ідентифікували з розкаяною "жінкою одною, що була в місті" (Луки 7:36-50).  Але для  ототожнення її з розкаяною блудницею не існує жодних Біблійних підстав.  Так само її не слід ототожнювати з Марією, сестрою Марти у Віфанії. Відповідно до Євангелій, Марія Магдалина бачила смерть Ісуса, вона була очевидцем Його похорону і найважливіше - вона бачила Його живим знову після воскресіння (Івана 20:11-18).  Через це Бернард з Клерво називає її "апостолом до апостолів".

Молитва на День Св. Марії Магдалини:

     Всемогутній Боже!  Твій Син, Ісус Христос, відновив Марію Магдалину до здоров'я і покликав її бути першим свідком Його воскресіння.  Зціли всі наші немочі і клич нас, аби ми пізнавали Тебе в силі нескінченного життя Твого Сина; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви