День Св. Князя Костянтина Василя Острозького, християнського правителя

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. князя Костянтина Василя Острозького, який народився 1526 р. Будучи нащадком славетного роду Рюриковичів та сином уславленого та великого литовського гетьмана Костянтина Івановича Острозького, Костянтин Василь Острозький, став не лише одним із впливових правителів тогочасного світу і захисником Русі у Речі Посполитій, але й християнським просвітителем. Саме цей волинський князь вважається засновником Острозької Академії (1572 р.), першого вищого навчального закладу в східній Європі та ряду шкіл на території теперішньої західної України, а також засновником Острозької друкарні, в якій Іван Федоров, утікач з деспотичної Московії, 1580 року надрукував перший повний текст Біблії слов'янською мовою. Князь Костянтин Василь Острозький також підтримував віротерпимість та був прихильником союзу православних і протестантів для відстоювання християнських свобод у Речі Посполитій. Князь Костянтин Василь Острозький упокоївся у такий день, як цей 1608 року та був похований у крипті Богоявленської церкви Острога (на Рівненщині).

Молитва на День Св. Князя Костянтина Василя Острозького, християнського правителя:

Отче Небесний! Ти - Податель усякого добра. В тобі немає переміни чи тіні відміни. Прийми нашу подяку за Князя Костянтина Василя Острозького, християнського правителя та мужа, який дбав про християнську освіту рідного краю. Благословляй нашу країну подібними правителями, аби наш рідний край завжди мав освіту, в підвалинах якої лежить Твоє святе Слово. Заради Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

Живемо лише через благодать Духа

 Через цього Духа або ж благодать людина виконує те, що вимагає Закон. Вона віддає Законові належне і таким чином визволяється від букви, яка вбиває її, живучи тепер через благодать Духа. Бо все, що не має благодаті живого Духа, мертве, хоча й зовнішній послух цілому Законові виблискує. Ось чому Апостол каже про Закон, що він убиває і тримає людину навіки у смерті, допоки не з'явиться благодать, аби її визволити і дати їй життя... Всі, що вірують у Христа, отримають Божу благодать і Святого Духа, Яким прощені усі гріхи, виконані всі закони і вони стають Божими дітьми, які тепер благословенні навіки.

Мартін Лютер 

День Св. Тита, пастиря і сповідника

  Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Тита. Св. Тит, як і Тимофій, був другом і співробітником Св. Павла. Титу був язичником, можливо уродженцем Антіохії. Він супроводжував Павла та Варнаву до Єрусалиму, коли вони несли допомогу для християн в Юдеї під час голоду (Дії 11:29, 30; Галатів 2:1). Невідомо, чи він супроводжував Павла під час першої чи другої місіонерської подорожі останнього, але Тит був з ним в третій подорожі  і допомагав коринтянам помиритися з Павлом (2 Коринтян 7:6, 7), а також допомагав у збірці для церкви в Єрусалимі (2 Коринтян 8:3-6). Напевно, по поверненні з Єрусалиму, Павло залишив Тита на Криті (Тита 1:4, 5). Потім він продовжив працю в Далматії (2 Тимофія 4:10). Відповідно до передання, Тит повернувся на Крит, де служив єпископом до упокоєння 96 року по Р. Х.

               Молитва на День Св. Тита, пастиря і сповідника:

    Всемогутній Боже!  Ти покликав Тита до діла пастиря і вчителя. Учини всіх пастирів отари Твоєї старанними в проповідуванні Твого святого Слова, аби весь світ міг пізнати незміренні багатства нашого Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Навернення Св. Апостола Павла

 Сьогодні ми згадуємо навернення Св. Павла, яке сталося дорогою до Дамаску і про яке, в Книзі Дій, розповідається тричі (9:1-9; 22:6-11; 26:12-18). Будучи архіворогом християн, Савл із Тарсу, вирушив до Дамаску, аби там заарештовувати віруючих і доставити їх на допит до юдейської верхівки в Єрусалимі. Дорогою до Дамаску він побачив сліпуче світло і почув слова: "Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?" Савл запитав: "Хто Ти, Пане?" І пролунала відповідь: "Я - Ісус, що Його переслідуєш ти". В Дамаску, куди Савла привели за руку, бо він осліп, учень Христів, якого звали Ананія, був спрямований Господом до Савла, щоби відновити його зір: "Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля" (Дії 9:15). Отримавши знову зір, Савл охристився і далі був відомий, як Павло, великий апостол.

Молитва на День Навернення Св. Апостола Павла:

Всемогутній Боже! Ти перемінив серце того, хто переслідував Церкву і його проповідь принесла світло Євангелія, яке почало сяяти по всьому світові. Дай, аби ми завжди раділи спасенним світлом Твого Євангелія і, повторюючи приклад Апостола Павла, поширювали Євангеліє до всіх кінців світу; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Тимофія, пастиря і сповідника

 Cьогодні ми дякуємо Господу за Св. Тимофія. Він виростав у родині християнських віруючих. Його матір, Евнікія, була християнка і донька християнки Лоіди (2 Тимофія 1:5). Книга Дій зазначає, що Св. Павло познайомився із Тимофієм під час його другої місіонерської подорожі і хотів, аби Тимофій перебував із ним (16:1-3). З часом Тимофій став близьким другом і вірним співробітником Павла, якому Павло довірив місійну працю в Греції та Малій Азії. Тимофій також перебував із Павлом в Римі. Відповідно до передання, по смерті Павла, Тимофій перейшов до Ефесу, де служив єпископом і став мучеником за віру в Христа приблизно 97 року Господнього. Св. Тимофія найчастіше згадують, як вірного супутника Св. Апостола Павла, який вірно служив посеред церков з язичників.

Молитва на День Св. Тимофія, пастиря і сповідника:

Господи Ісусе Христе! Ти завжди даєш Твоїй Церкві на землі вірних пастирів таких як Тимофій, аби вони вели та годували Твою отару. Учини, аби всі пастирі були старанні в проповіді Твого святого Слова і роздаванні Твоїх засобів благодаті, а людям Твоїм даруй мудрості іти дорогою, що веде до життя вічного; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Віра уповає на те, що приймають уста

   Оскільки Господь сказав: "Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя", то ви повинні брати участь у Святому Столі так, щоб віднині не сумнівались у істині про тіло та кров Христові. Віра уповає на те, що приймають уста. Марно промовляють "Амінь" ті, що змагаються проти того, що вони отримують.

Св. Лев Великий

Церква та істина Божі нерозлучні

 Істина для Формули Злагоди спасенна і церковна. Це означає, що вона не є питанням якихось індивідуальних, вірутуозних здібностей ані соціального пристосування, академічної вишуканості чи бюрократичної формальності. Ця істина - Божа, і Церква - Божа, а Він творить і зрощує Свою Церкву засобами Його істини. Церква та істина нерозлучні. 

Курт Маркворт

День Віровизнання Св. Петра

     Сьогодні ми згадуємо про віровизнання Св. Петра. Воно не постало з нахилу Петрового серця, а було об'явлене йому Отцем. Причину важливості цього віровизнання видно з Ісусової відповіді: "Ти - Скеля [грецьке - Петрос], і на скелі [грецьке - Петра] оцій побудую Я Церкву Свою" (Матвія 16:18). Як народ Божий в Старому Заповіті почався з особи Авраама, скелі, з якої були витесані Божі люди (Ісаї 51:1-2), так і народ Божий в Новому Заповіті, починається з особи Петрової, сповідання якого - скеля, на якій Христос збудує Свою Церкву. Але Петро не був один ("ключі" дані йому в Матвія 16:19 були дані всім учням в Матвія 18:18 та Івана 20:21-23. Як каже нам Св. Павло, Петро та інші апостоли разом із іншими пророками покладені в основу Церкви, наріжним каменем якої є Сам Христос (Ефесян 2:20). Тож віровизнання Св. Петра - свідчення цілого апостольського гурту і основоположне в будівлі Християнської Церкви. Таким чином Церква віддає подяку Богові за Св. Петра та інших апостолів, які навчали Христову Святу Церкву Його божественній та спасенній правді.

                              Молитва на День Віровизнання Св. Петра:

     Отче Небесний! Ти об'явив Апостолові Петрові блаженну правду, що Твій Син, Ісус - Христос. Зміцни нас проголошенням цієї правди, аби ми також могли радісно сповідувати, що спасіння немає в нікому іншому, а є воно лише в Тобі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Хрищення Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, Богоявлення

 Сьогодні завершуються 12 днів Різдва і розпочинається пора Богоявлення, яка цьогоріч триватиме до 5 березня. У Різдві Бог з'являється, як людина, а в Богоявленні цей Син Людський з'являється перед світом, як Бог. Те, що Христос стався людиною, доказів не потребувало. Але те, що ця Людина є Бог, потребувало доказу. Таким доказом були слова останнього пророка Старого Заповіту Івана Христителя: "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Ів. 1:29), слова Отця: "Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав" (Мт. 3:17) і сходження та перебування на Спасителеві Христові Святого Духа (Мт. 3:16). Згодом божественність Христа буде доведена багатьма ознаками та чудами. Церква про це свідчить у своїх піснеспівах: "Як в Йордані христився Ти, Господи, тоді об'явилася пошана Трійці; бо голос Вітцівський свідчив про Тебе, улюбленим Сином Тебе називаючи, а Дух у постаті голуба ствердив Слово об'явлене. Слава Тобі, Христе Боже, що явився і світ просвітив!.."  

Молитва на День Богоявлення:
Боже! У День Хрищення нашого Спасителя, Ти об'явив Себе, як Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух.  Зміцнюй нашу віру в Тебе, аби ми славили Твоє святе Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа повіки віків. Заради Христа.  Амінь.  

Зі Скарбниці щоденної молитви

Дорога до Царя: Проповідь на Обрізання Господа нашого Ісуса Христа, Новий рік

                                   ДОРОГА ДО ЦАРЯ

             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому». І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? Вони ж відказали йому: «У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський». Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: «Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому». Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі (Євангеліє від Св. Матвія 2:1-12). 

            Христос народився!  Славімо Його! 

Дорогі брати і сестри, святкування Надвечір’я Різдва Христового ми розпочинали зі співу нашої української традиційної колядки «Добрий вечір тобі, пане господарю». Ця колядка радіє народженням Сина Божого і кличе застеляти столи килимами, адже окрім Різдва Христового на порозі стоять ще два свята: святого Василя і Святе Водохреща. 

Сьогодні ми святкуємо вже другий празник, але нашу увагу сьогодні ми звернемо не на святителя Кесарії Каппадокійської, а на істинного Святого Василя якого по Різдві Христовому прийшли до Єрусалиму шукати мудреці зі сходу. Адже ім’я Василь походить із грецького слова басілеус, тобто – цар.  Тож сьогодні ми разом із мудрецями зі сходу поклоняємось народженому Цареві Юдейському. 

У час війни пройти або проїхати складно буває інколи навіть кількасот метрів. Може початись чергова повітряна тривога і на місто почнуть падати російські ракети або іранські шахеди. А якщо гарно спрацює наша ППО, за яку як і за всі Збройні Сили України ми молимось, то можуть упасти лише уламки російських ракет або іранських дронів. А ще може зупинитись метро і всі види громадського транспорту, що не настільки небезпечно, як обтяжливо і надокучливо. 

Втім навіть це нам допомагає краще зрозуміти віру та відданість мудреців, що вирушили в дуже далеку і небезпечну подорож зі сходу до Єрусалиму. Вирушити в таку далеку дорогу, що могла становити сотні кілометрів пустелями та різними небезпечними місцинами могла спонукати їх лише віра. 

Проте в нас може виникнути питання, а як могли вірувати ці люди, якщо вони мешкали десь у Месопотамії або в Персії? Віра ж від слухання і то не просто слухання Закону, а Слова Христового (Рим. 10:17). А в часи Старого Заповіту це означала слухання обітниці про Христа. Де ж могли почути проповідь про Христа грядущого люди у Вавилоні або Персії? 

Вони могли почути її з уст таких пророків, як Даниїл або Єзекіїль, які жили в час Вавилонської неволі і навіть після неї. І безперечно ці мужі, як відважний Мордехай, дядько цариці Естер, відважно ділилися Словом Божим і зокрема про майбутній прихід Месії-Христа, Спасителя світу, який буде великим нащадком царя Давида та вічним Царем Юдейським, Царем Ізраїлю, і про прихід цього Спасителя сповіщав Бог ще від часу наших прабатьків, Адама і Єви. 

 І ось таким віруючим мудрецям, які чекали на прихід Христа, Бог дав особливий знак – зорю Христову. Вони зрозуміли, що давні пророцтва збулись, тож вони вирушили в далеку дорогу і прибули – не до Віфлеєму, а до Єрусалиму. Чому вони прибули не до Віфлеєму?  Як вони могли збитися із святого маршруту? 

Так буває, коли замість ретельнішого дослідження Слова ми вмикаємо нашу логіку. А що підказує логіка про народження царів? Правильно!  Цар має народитись у столиці. Тож наші любі мудреці прибули до столиці – до Єрусалиму.  Які ж вони були здивовані, що ніхто в Єрусалимі не говорив про народження їхнього славного Царя. 

            Дивно? А хіба багато-хто говорить зараз про Христа на вулицях?  Або на радіо? Або на телебаченні?  Можете сказати? «У нас зараз війна, тож вся увага – на  війну». Але хіба до війни багато говорили про Христа на радіо і телебаченні? Чи багато писала про Нього в газетах? Чи настільки ми відрізняємось від Єрусалиму у час найпершого Різдва Христового? 

            Тож розпитування наших мудреців: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому» викликали велике занепокоєння в царя Ірода. А коли непокоїться цар Ірод, то непокояться всі, хто має логіку. Адже цар буде дуже швидкий на розправу з будь-ким, кого підозрював у тому, що він або вона становлять для його панування будь-яку загрозу, реальну чи химерну. 

            Не випадково подібних людей далі називають іродами.  З таких іродів складається нині Кремль, російське військо і значна частина Росії. Вони готові вбивати українців, а виправдання своїм убивствам знаходять у химерних, вигаданих загрозах. Втім ми бачимо, що Ірод не починає вбивати дітей у Єрусалимі. В Єрусалимі він розбудував храм, в якому люди поклонялися Богові. А Ірод насолоджувався лицемірною репутацією будівничого Божого Храму. 

            Тож у своїй параноїй і лицемірстві він «зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?». Для них визначити місце народження Христа не становило проблеми. Тож вони надали чітку відповідь: «У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: «І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський». 

            Це пророцтво Господь Святий Дух виголосив був через Св. Пророка Михея, який жив за сімсот років до Воплочення Христа. Первосвященики і книжники щоправда пропустили слова пророка, який наголошував про походження Христа, що «віддавна постання Його, від днів віковічних» (Мих. 5:1). Втім навряд чи це змінило б хід думок Ірода, який теж не прислухався до Слова Божого, а до своєї логіки і до свого кривавого досвіду. 

            Так діють тирани і нині. Вони будують величезні храми. Вони можуть покривати їхні куполи золотом, але плекати думки підступні, жорстокі і криваві, як це ми бачимо з російськими політиками. Так діють нині і єресіархи, які на догоду тиранам висмикують певні місця із Писання і доносять напівправду, аби не обтяжувати свого правителя і не непокоїти його ще більше і, аби зберегти власне нікчемне життя, в якому вони зрадили поклику Божому. 

            Знаючи, що може означати занепокоєння Ірода і всю його криваву історію, вони мали би пояснити, що Христос народиться у Віфлеємі. Але то буде не просто народжений Цар Юдейський і єврейський хлопчик, то буде Бог Предвічний, Який народиться і Він таки буде істинним Владикою Ізраїлю. Якби єресіархи проповідували повне Боже Слово і служили Богові, а не тиранам, то були б тоді вони, звісно, патріархами. Можливо їм би тоді відрубували голови, як Іванові Христителеві або душили би як це зробив був Іван Грозний із своїм віруючим патріархом Филипом. Але тоді на їхніх руках не було би крові ані Віфлеємських немовлят, ані українських дітей. 

            А потім «Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: «Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому». Брехати для нього було зайняттям звичним навіть у справах Божих. Тож, хто побачить Путіна і всіх російських провідників, які прийшли «поклонитись» Христові на Його Різдво, хай не дивується. 

            Але мудреці на те й мудреці. Вони – віруючі мужі. І вони не служать Іродові. Вони поклоняються Богові. І вони прийшли поклонитись Його Синові, а не прислужитись Іродові. Їх підвела людська логіка, але їх на правильний шлях направило Слово Боже – опосередковано, через Ірода, але таки Слово Боже, бо з Нього Ірод довідався, де має народитись Месія. Тож мудреці  вирушили з Єрусалиму, від Ірода, первосвящеників і книжників до Віфлеєму, до Христа. 

            «І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну». 

            Там вони знайшли Христа вже не в стайні, а в домі. Перепис минув, люди розійшлись, місця з’явилось багато і Христос вже був обрізаний, ставши невід’ємною частинкою народу Ізраїлю, будучи водночас його Владикою, Богом і Спасителем.  Йому поклоняються мудреці, упавши ницьма і Йому приносять вони свої чудові дари – дари для Царя. 

            Вони приносять Йому золото, як істинному Владиці та Цареві. Так Божий народ приносив своє золото, аби виготовити чудове знаряддя для Божої скинії і храму.  Вони приносять Йому ладан як і народ кадив, використовуючи ладан, а Псалмоспівець співав: «Господи, кличу до Тебе, поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе! Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх як жертва вечірня!» (Пс. 140:1, 2).           

            Вони принесли Йому в дар смирну, тобто мирро, запашні парфуми як Ягняті Божому, яке на Себе гріх світу бере. Про подібне мирро Господь промовить тим, хто засуджував Марію Магдалину за те, що вона пролила дорогоцінні парфуми, на голову Христа: «Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені. Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте. Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон... Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!» (Мр. 14:6-9).        

            Як і сьогодні в нашому Євангелії ми чуємо про цей третій дар мудреців – смирну на додаток до золота і ладану. Бо дари, які принесли мудреці Немовлятку Христові справді були чудові, принесені від щирих віруючих сердець і були ті дари доречні, бо позначали Його як Царя, Бога і Спасителя. 

Вони також наче передвіщали ті дари які Він дає кожному хто вірує в Нього: прощення гріхів, здобуте для нас на хресті Голгофи, праведність провіщена у день Його світлого воскресіння і вічне життя, яке маєте ви любі віруючі в Ісуса Христа, народженого у Віфлеємі. 

Мудреці не повернулись до лукавого політика.  Вони дослухались до застереження Божого.  Ті, що вдають із себе мудреців воліють дослухатись до лукавих і кровожерних політиків, а не до Бога. Але в Церкви і в світу різні дороги, хоча пролягають вони однією землею. Але наша дорога – до Царства Небесного. Бо наш Цар народився! Христос народився!  Славімо Його!