РАДІЙТЕ
В ГОСПОДІ ЗАВЖДИ!
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
Радійте в Господі завжди, і знову кажу: радійте! Ваша лагідність хай буде
відома всім людям. Господь близько! Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай
виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що
вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі (Филип’ян
4:4-7).
Благодать вам і мир від Бога,
Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
(Фил.
1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, в одній
книзі я знайшов рецепт того, як бути нещаcним і засмученим. Автор дає такі
поради:
1.
Зроби так, що тебе непокоїло щось незначне. При цьому
те незначне сам ти й зроби!
2.
Утрать перспективу і її не знаходь. Не дозволяй, аби в
твоєму житті були пріоритети.
3.
Почни про щось журитися – при чому про щось таке, щодо
чого ти не зможеш нічого вдіяти, а лише журитись.
4.
Будь перфекціоністом – засуджуй себе та інших за те, що
вони не досягають досконалості.
5.
Май рацію завжди і в усьому. При чому будь єдиним, хто
рацію має.
6.
Не довіряй нікому з людей, а витлумачуй усі їхні вчинки
в якомога гірший спосіб. Будь підозріливим і приписуй їм найгірші мотиви їхніх
учинків.
7.
Завжди порівнюй себе з іншими не на свою користь. Це
гарантуватиме тобі постійну жалюгідність.
8.
Все сприймай на свою адресу так наче тебе намагаються
образити.
9.
Не віддавайся з ентузіазмом жодній справі.
10. Не
приймай життя таким як воно є, а зроби
щастя метою твого життя.
Використовуйте цей рецепт щодня і
нещастя вам гарантоване!
Сьогодні
Господь Святий Дух через Апостола Павла дає нам «протилежні рецепти» і навчає
нас щасливому життю. Апостол кличе нас радіти. І при тому не просто радіти, а
радіти в Господі. Ця радість в Господі неможлива без віри в Христа. Бо якщо
немає віри в Бога, то як може бути радість у Богові? Як може тоді серце радіти
Христом, коли воно Христа не знає?
Але коли є
віра в Христа, тоді в серці живе Святий Дух і тоді є плоди Святого Духа, про
які Апостол Павло каже в своєму Посланні до галатів: «Плід Духа: любов,
радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність,
здержливість».
Сьогодні Апостол починає
нас навчати з радості, радості у Господі.
Так багато наших співвітчизників безрадісні, похмурі та роздратовані, готові до сварки будь-якої миті,
бо не мають цієї радості. А цієї радості немає тоді, коли немає віри. Коли
немає віри в Христа, істинної віри в Христа, тоді серце похмуре і воно немає ні
любові до Бога, ані любові до ближнього. Тоді воно перебуває в оточенні гріхів
і обвинувачень диявола, і тоді його мучить нечисте сумління, що докоряє за
численні провини проти Бога і проти ближніх. Яка тоді може бути там радість?
Її там бути
не може. Інша справа – серце віруюче. Серце в якому Господь Святий Дух створив
віру в Христа. Таке серце сповідує: «Я вірую, що Бог мене любить. І ось доказ
невимовної любові Отця до мене – Його Син Ісус Христос. Вічний Бог стався
людиною заради мене. Син Божий прийшов у цей світ з єдиною метою, аби я міг
увійти в Царство Боже і жити в Ньому повіки віків.
Ісус забрав
усі мої гріхи на Себе і Він обмив їх Своєю святою і невинною кров’ю.
Він помер за мене на хресті Голгофи і Він
воскрес, як переможець над гріхом, над смертю і над владою диявола.
Він – мій Господь. він – мій Цар, Який дає
мені воскресіння і вічне життя у Його Царстві. Він – мій Заступник, Який весь
час заступається за мене перед Богом і в Ім
’я Якого я завжди маю прощення гріхів і виправдання».
Віруючому
серцю нема чого боятися Божої кари. Адже Бог у Христі дарує нам не лише
прощення гріхів, але й усе необхідне для нашого життя навіть тут. У цьому
грішному світі. Як каже Апостол: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав
Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:32). І Сам
наш розп
’ятий і воскреслий
Господь каже: «Знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж
найперш Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:32,
33).
Бог любить
нас, любі віруючі брати і сестри. Він – наш благодатний і люблячий Отець, а не
жорстокий і байдужий суддя. Він ставиться до нас, як до Своїх любих дітей,
даруючи нам і Царство Небесне і даючи нам також хліб наш насущний – все, що нам
потрібне дорогою до цього величного, прекрасного і вічного Царства.
Тож Апостол
кличе нас радіти у цьому люблячому і благодатному Господі. Бог прощає всі наші
гріхи. Він проголошує нас праведними. Він називає нас Своїми любими дітьми і
спадкоємцями Його вічного Царства.
Тож
Христів Апостол промовляє: «І знову кажу: радійте!» Бо вже ні гріх, ні смерть,
ні пекло нас не зруйнують, а Божа любов перебуває з нами весь час і повсюди.
Апостол Павло в Посланні до
римлян ставить питання: «Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи
утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?» І сам дає
на нього відповідь: «Я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні
влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке
створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі
нашім!» (8:35, 38, 39).
Тож в
Господі ми завжди радіємо. До нашого Бога ми виявляємо радість.
А далі Господь Святий Дух кличе нас мати також
християнське ставлення до наших ближніх. Він каже: «Ваша лагідність хай буде
відома всім людям. Господь близько!» Недостатньо просто не ображати людину.
Господь хоче, щоб ми, як пояснює доктор Лютер у своєму Катехізисі, були другом
для нашого ближнього у всякій його тілесній потребі та сприймали його слова та
вчинки в якомога ліпший спосіб.
Ось це
сприймання слів і вчинків нашого ближнього в якомога ліпший спосіб дуже
ненавидить диявол. Диявол хоче відособити нас, розділити нас усякими
обвинуваченнями, чутками, фабрикуванням усяких нісенітниць проти наших ближніх.
Недарма одним із перекладів цього терміну «диявол» є слово
прокурор, тобто обвинувач. Господь називає диявола ще й обманщиком
і убивцею. Бо ці три речі, обвинувачення, обман і убивство – вони стоять у
одному грішному ряду. Так і живуть люди без Христа: для них часто плітки –
радість, обман – достоїнство, а убивство – необхідність, яка випливає з інших
двох «чеснот».
Проте для
дітей Божих, які радіють у Господі, справжньою чеснотою є лагідність. Вона –
теж плід Святого Духа, Який живе і діє в нас, віруючих і вона спонукає нас
радіти з тими, що радіють і плакати з тими, що плачуть. Ця лагідність не проста
сентиментальність під час перегляду художніх фільмів, а вона радше має багато
спільного з терпеливістю і емпатією, здатністю поставити себе на місце іншої
людини, що перебуває за скрутних обставин.
Як каже в
іншому місці Апостол Павло: «Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх,
щоб найбільше придбати. Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для
підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати
підзаконних. Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний
Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних. Для слабих, як слабий,
щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких» (1 Кор.
9:19-22).
І наш
Господь кличе нас бути лагідними доброчинцями до всіх людей. «Ваше світло», –
каже Христос, «нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та
прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16). Хай про нашу лагідність
свідчать і наші слова, і наші діла до всіх людей довкола нас. Хай вони славлять
нашого Господа, Який не далеко, а близько. Бог близько до всіх людей.
Але Він поруч з нами не просто як всюдисущий
Бог, але й в особлийи спосіб – Він перебуває серед нас у
Своїй невимовній любові, у благодаті. Він там
– де двоє або троє збираються в Ім
’я
Його. Він до нас промовляє у Слові. Він нас причащає Своїм істинним тілом і
кров
’ю у Святій Вечері.
До
Його повернення у славі залишається все менше часу. Коли Господь Ісус
повернеться, Він воскресить нас до життя у Його Царстві, де ми будемо радіти у
Його присутності повіки віків. А до того часу Він кличе нас, аби ми ні про що
не турбувались. Тобто він каже нам, аби ми одразу нашу журбу перетворювали на
молитву до люблячого Бога. Він – наш
люблячий Отець, а ми – Його любі діти.
Згадайте
ваше дитинство. Коли у вас виникла якась потреба або проблема, які ви не могли
дати ради, то що ви робили. Ви починали журитись, не знаходили собі місця? А чи
ви звертались за допомогою до ваших батьків?
Так само наш Господь кличе нас не журитись, а звертатись по допомогу до
Нього у молитві. Іншими словами, Він каже, аби ми нашу журбу перетворювали на
молитви. Адже наш Бог близько і Він нас ніколи не покине, а буде про нас дбати,
як про це сповідує цар Давид: «А я вбогий та бідний, – за мене подбає Господь»
(Пс. 39 (49):17).
Апостол
також нас навчає, як нам правильно слід молитись. Він каже, аби ми підходили до
Бога з проханнями і подякою. Ми покликані висловлювати наші прохання щиро і
просто заради Христа. Як і Господь Христос каже: «Чого тільки попросите ви від
Отця в Моє Ймення, Він дасть вам» (Ів. 16:23). Важливою у кожній молитві є
подяка, у якій ми перераховуємо ті благословення, які ми вже отримали від
Господа. Бо такі слова не лише виливаються признання за все, що Бог зробив для
нас доброго, але й укріплюють нашу впевненість, що Він далі буде про нас
піклуватись, а ми з довірою чекати на Божу поміч.
В
кінці Св. Павло говорить про мир. Цей мир – дар Божий і він руйнує усі рецепти
про те, як бути нещасливим. Цей мир не спрямований на ворожу армію чи злих і
лукавих людей, а наше серце і на наш розум. Це дар Божий, який маємо ми,
віруючі у Христі і через Христа. Як каже Апостол в іншому місці, що Бог «нас
примирив із Собою Ісусом Христом» (2 Кор. 5:18) і він дає нам надзвичайний
спокій за всіх обставин.
Ми знаємо, що
Бог нас любить і не зважаючи на те, з яким злом ми зіштовхуємось: великим чи
малим, і не зважаючи на те, скільки воно триває: мить, а чи довго, ми віддаємо
все в руки Бога, Який усе вирішить із найкращою користю для нас. Цей мир
нерозривно поєднаний з вірою в Христа, довірою до Нього стримує нас від
хитрощів і маніпуляцій до яких вдаються невіруючі або маловірні і замість
довіри до Бога, довіряють лише собі і власній силі. Ми ж віримо Христові.
Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Благодать
Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).