Довгий день

Пастирська конференція Київської Єпархії відбулася вчора в приміщенні Канцелярії УЛЦ в місті Києві. Головував на конференції Голова нашої Єпархії, отець Вадим Зінченко, а доповідь про безпідставність критики Свідками Єгови поняття про Святу Трійцю виголосив пастир Харківської громади Усіх святих, отець Віктор Хаустов. Есе Превелебного Хаустова вразило глибиною аналітики та рясними посиланнями, як на Біблійні тексти в оригіналі гебрейською і грецькою мовами, так і на богословські твори, як отців церкви, так і більш сучасних авторів. Пастирі Київської Єпархії також обговорили стан справ у парафіях та всій нашій Церкві. Ввечері ті з пастирів, які ще не роз'їхалися, взяли участь у Вечірній Молитві, яка ґрунтувалася на словах із Псалма 31.

Чим більший бруд - тим більше очищення

     Закон кладе гріхи на мене, але Бог забирає їх від мене і кладе їх на це Ягня.  Там вони набагато більше личать, ніж мені. Бог бажає нам сказати: «Я бачу, як гріх утискає тебе. Ти мав би звалитися під його тяжким тягарем. Але Я тебе визволю та відберу тягар від тебе – коли в ньому Закон буде тебе звинувачувати і засуджувати за твій гріх – від щирого милосердя покладу я тягар твого гріха на це Ягня, Яке гріхи ці понесе».

      Завжди плекайте і цінуйте цю думку.  Христос став учинений слугою гріха, і навіть носієм гріха та найнижчою і найбільш зневажуваною особою.  Він руйнує усякий гріх Собою і каже: «Я прийшов не на те, щоб служили Мені, а щоб послужити» (Мт. 20:28).  Немає більшого ярма ніж ярмо гріха і немає більшої служби, ніж та, яку виявив Син Божий, Який стає слугою усіх, незважаючи на те, якими бідними, жалюгідними або зневаженими вони можуть бути, і несе їхні гріхи.  Було би вражаюче та дивовижно і весь світ розплющив би вуха та очі, роти та носи у незбагненному здивуванні, якби син якогось царя з’явився у домі якогось жебрака, аби того в недузі годувати, мити від бруду і робити все інше, що мав би робити сам жебрак.  Хіба не була би це глибока покірність? Будь-який глядач або отримувач такої честі відчував би, що він змушений визнати, що побачив або пережив щось надзвичайне і дивовижне, щось величне.  Але хто такий цар або імператор у порівнянні з Сином Божим?  До того ж, що таке бруд жебрака або його сморід у порівнянні з брудом гріха, який є нашим за природою і смердить в тисячу разів гірше і виглядає незрівнянно огиднішим для Бога ніж будь-яка гнійна ганчірка, яку можна знайти в шпиталі?  Але все-таки любов Сина Божого до нас – така велика, що чим більшим є бруд і сморід наших гріхів тим більшим Він стає нашим приятелем, тим більше Він нас очищує, визволяє нас від усякого нашого нещастя і від тягарів усіх наших гріхів і кладе їх Собі на спину.   

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

Скоро буде

Вчора завершили перечитування перекладу українською мовою книги К. Ф. В. Вальтера "Належні відмінності між Законом і Євангелієм". Ця книга належить до лютеранської класики і, на мою думку, обов'язкова для читання не лише всіма лютеранськими богословами, але й усіма тими, кому небайдужа доля Лютеранської Церкви, втім, як і всіх християнських конфесій.  Цікаво, але до такого самого висновку прийшли ті миряни, які теж читали цю книгу. Про неї, до речі, згадує в березневому числі журнал Євангельсько-Лютеранського Синоду "Lutheran Sentinel" ("Лютеранський вартовий"). Автор статті "Що означає бути лютеранином?", Деніел Медсон, пише: "Я би радив цю книгу всім читачам "Лютеранського вартового", особливо молодшим читачам, які хотіли би дізнатися більше про цю цікаву тему".  Ми молимося і сподіваємося, що українські читачі отримають цю книгу вже на початку червня цього року.

Єдині засоби

     І цими засобами, а ніяким іншим чином, а саме: через Своє святе Слово, коли його чують, коли воно проповідується або читається, і через святі Таїнства, коли вони використовуються відповідно до Слова, Бог бажає кликати людей до вічного спасіння, притягати їх до Себе і навертати їх, відроджувати та освячувати.

З Книги Злагоди

Проповідь на 3-ю неділю Великого посту

                                  НАША ХМАРА Й СКЕЛЯ

                    

                      (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море, і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея, і всі їли ту саму поживу духовну, і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос! Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо понищив Він їх у пустині.

А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони. Не будьте також ідолянами, як деякі з них, як написано: Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати. Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі. Ані не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, та й від зміїв загинули. Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя.

Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов. Тому-то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти! Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її (1 Коринтян 10:1-13).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місці прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, десь за два три кілометри до найбільшого в світі Ніагарського водоспаду, річка дуже розширюється і нагадує озеро. Люди на човнах розслаблюються і насолоджуються спокійною течією річки.  Здається, що їм нічого не загрожує. Але майже непомітно річка наближується до схилу і течія раптово стає настільки сильною, що не потрапити у сам водоспад вже неможливо.  Від безпеки до смертельної небезпеки – кілька сантиметрів або ж митей.  Так само і світі моральному – лише невеличка риска відділяє служіння Христові від служіння плоті.  Дуже легко бути занесеним у діла плоті, а от як звідти вибратися?

Сьогоднішній наш Біблійний текст даючи нам яскраві приклади з життя Старозаповітної Церкви, застерігає нас, аби ми не були знесені течією цього світу, плоті та диявола у жахливий гріхопад, з якого вибратися неушкодженим неможливо. Перший приклад, який нам наводить нам Господь Святий Дух – величезне падіння народу, якому щойно було подаровано чудесне визволення від рабства.  В Єгипті із євреїв відбувалося відверте знущання. Вони були рабами, від яких вимагалося лише одне – підневільна праця в жахливих умовах задля неймовірного збагачення і прославлення панівної верстви єгиптян.  Пам’ятаєте, як ізраїльтяни були визволені? Господь послав Свого пророка, Мойсея і виявив Свою силу через десять кар на нечестивий Єгипет, останньою з яких була смерть кожного перворідного в невіруючих сім’ях. А потім був  вихід на пустиню, втеча від єгипетської армії і перехід Червоного моря по сухому ізраїльтянами, та загибель у Червоному морі їхніх переслідників.

А хто ж ішов перед Божим народом?  Хто здійснював чудеса? Кому повинні вони дякувати за свободу, за чудесний порятунок.  Мойсея вже майже місяць немає і євреї з Аароном на чолі знаходять кому подякувати – вони виготовляють золоте теля і поклоняються йому.  Їх що теля виводило з Єгипту?Хіба теля захищало, розкривало море перед ними і закрило води на їхніх ворогів? Чому ж вони поклоняються теляті, ідолові, який вони виготовили своїми руками? А чому люди поклоняються іконам і статуям, мощам, реліквіям, святим?  Диявол засліплює людські і без того грішні очі і змушує їх перше чинити блуд духовний, а потім і плотський. Коли Мойсей зійшов з гори, три тисячі ідолян загинули від меча і Господь навів на них пошесть. Апостол до нас каже: «Не будьте ідолянами!»

Далі він наводить ще один приклад: «Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі».  Відступництво від Бога та статева розпуста завжди йшли плі-о-пліч. Ізраїльтяни, що чинили блуд із моавськими повіями, перше відступилися від Бога. Блуд і відступництво ідуть поряд.  Господь Святий Дух повідомляє нам, за один день було за цей гріх знищено двадцять три тисячі людей. Апостол Павло застерігає усіх, хто думає, що перелюб, розпуста – якийсь легкий гріх. Він каже: «Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла» (1 Кор. 6:18). Чиниш розпусту – твоє тіло буде покаране.

А коли народу набридла манна, то люди почали нарікати на Христа і на їжу, яку Він давав Своєму народові. В Книзі Чисел (21:6) написано, що Господь зробив з цим невдячним народом:  «І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля».  Апостол Павло каже: «Не випробовуймо Христа!», а в іншому місці він навчає нас: «А як маємо поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того» (1 Тим. 6:8).

І останнє застереження полягає в тому, аби ми не сумнівалися в тому, що наша кінцева мета – Царство Небесне і, що воно дається нам Богом.  Апостол Павло каже в сьогоднішньому тексті: «Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя».  Ізраїльтяни злякалися іти в Обіцяний Край, бо десятеро розвідників із дванадцяти, які повернулися з Ханаану, налякали їх могутніми тамтешніми людьми, укріпленими містами і всіма іншими страхами.  Насправді ж вони з немічних зробили бога,  а Бога перетворили на якусь немічну істоту. Тих десятьох боягузів, що вернулися з розвідки, ударила пошесть, загинуло багато людей, а всі зі старшого покоління, окрім Калева та Ісуса Навина, які довіряли всьому, що казав Господь, померли впродовж 40-річного блукання пустелею. А ще ж є муки вічні в невгасимому вогні аду!

Дорогі брати і сестри, огляньтеся на своє минуле життя і покайтеся.  Бо це вас стосуються докори із сьогоднішнього Слова, а також погрози та покарання усім, хто щиро не покається. А ще з розкаяним серцем киньтеся геть від ворожого війська світу та демонських полчищ, які за вами женуться.  Щодня кидайтеся в море, розділене перед вами, увійдіть у хмару, яка оберігає Божий Народ – Церкву і яка ще називається в Писанні Хрищенням і хай Господь топить там вашого старого Адама та вашу стару Єву і зімкне над ними могутні води, які стають могутніми через поєднання з ними Божого Слова. І хай з води щодня Господь підносить нову людину, людину, зодягнену в праведність Христову, яка житиме в Божому Царстві вічно.

І хай не лякають вас ворожа твердиня і могутні велетні.  Ви знаєте їхні імена – гріх, смерть і диявол.  Бо вони всі вже здолані.  І здолали їх не ми, а Христос.  Усе для нашого добра робить Він, наш Спаситель і вічний Божий Син.  Писання каже, що це Христос діяв могутньою рукою у Єгипті. Це Христос учинив морські води порятунком для Божих людей і смертельною пасткою для ворогів Божого народу. Це Христос у хмарі вів народ пустелею до Обіцяного Краю вдень, а вночі Христос ставав вогняним стовпом, оберігаючи спокійний відпочинок мандрівників до краю, що тече молоком і медом. Це Христос давав їм перемогу за перемогою, і це Христос повалив стіни Єрихону та віддавав віруючим їхніх у руку.

Той Самий Христос, Хмара і Вогонь, Воїн і Цілитель став людиною, коли настало виповнення часу і вийшов на герць проти  найбільшої нашої проблеми – гріха, проти найсильнішого нашого ворога – смерті, проти найзапеклішого і найлукавішого супротивника – диявола, які з усіх сторін нас обступили, щоби ми не могли і кроку ступити до нашого Обіцяного Краю – Небесної Вітчизни – Царства Божого.

Усі ваші гріхи, усі ваші проблеми Ісус забрав на Себе і поніс їх на Голгофський хрест.  Коли хтось коїть гріх, то ми кажемо, що людина бере його на душу.  А тут не один гріх, і не мільйон, і не мільярд, а всі гріхи світу – усі наші гріхи й провини.  Якби Ісус був просто людиною з Назарету, Він цього не витримав би.  Але Він ще й правдивий Бог. Взяти всі до одного гріхи, занести їх на Голгофу і обмити їх Своєю святою кров’ю міг лише Богочоловік – Христос.  І Він це зробив. Він зробив це, бо так нас полюбив. Він помер за гріхи кожного з вас, бо Він так сильно вас любить.

 Коли ви дивитеся на хреста, пам’ятаймо, що Син Божий має до вас особливу любов, любов жертовну.  І пам’ятайте, що Його хресне діло обмежень у часі немає.  Бо це вас, християн ХХІ століття, стосуються слова апостола Івана: «Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного… Кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів.2:1; 1:7).  Ісус помер за вас на Голгофі. Ваші гріхи прощені.  Найважливіша перепона до Обіцяного Краю – Царства Небесного знята з вас Христом.

Але є ще смерть. Про неї повідомляють нам щоденні новини.  Японія – смерті від гігантського землетрусу, а тепер ще й радіації.  Лівія – смерті від громадянської війни. Смерть широко розмахує косою від одного кінця світу до іншого. Її коса дістала й нашого Спасителя, Ісуса Христа – там, на Голгофі.  Але на третій день на неї налетів величезний камінь з порожнього гробу нашого Спасителя – і та коса назавжди затупилася. Бо Христос воскрес і навіть тимчасова смерть не може відділити більше нас від Нього, Живого Сина Божого та Сина Людського. Навіть якщо розірветься та тоненька струнка, що з’єднує наше грішне тіло з душею, що покладається на Христа розп’ятого і воскреслого, ми все-одно будемо з Господом.  Апостол Павло пише в Посланні до римлян (8:38, 39): «Я пересвідчився, що смерть не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» 

Бо Христос помер і воскрес, і тепер царює з Отцем на небесах.  А це означає, що з Ним будете й ви усі, хто вірує в Нього.  Це означає, що Останнього Дня воскреснете ви всі, що сьогодні горнеться до Нього, і не звертаєте уваги на брудні нашіптування нашого лукавого супротивника, диявола.  Від часу воскресіння Христа він дуже зголоднів. 

Апостол Петро застерігає: «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, рикаючи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петр. 5:8).  Хай рикає – ви йому не по зубах. Чому, бо ви з Христом, ви у Христі, а Христос – у вас. Але апостол недарма каже «Пильнуйте!»  Бо щойно ви відійдете від Христа, щойно ви відштовхнетеся від Христа, щойно ви викинете Христа із себе, як той голодний хижак, розлючений диявол запустить у вас свої отруйні пазурі та перекусить вам хребта.  Тому пильнуйте, будьте з Христом у Його Слові, а Його тіло й кров хай будуть у кожному з вас щонеділі, або в будь-який інший день – лишень забажайте і, покликаний Христом пастир, дасть вам поживу правдивих тіла та крові нашого розп’ятого і воскреслого Христа Господа у хлібі та вині Святої Вечері.

Наш сьогоднішній текст для проповіді закінчується словами: «Вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її». Пам’ятайте про ці слова – вірний Бог. Він знає добре ваші сили.  І Він завжди прийде на допомогу Своїм вірним дітям. Просто надійтеся на Нього. Не сідайте на човна і не летіть, надіючись на везіння у ніби-то тихі води грішного світу.  А будьте в хмарі-Христі, будьте на Скелі – Христі, бо Він – вірний, надійний і люблячий!  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

     Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23)

Біблійний сніданок для чоловіків

Трохи печива, кави, чаю та багато Божого Слова зранку в суботу - сьогодні чоловіки парафії "Воскресіння" зібралися на Біблійний сніданок. Тема сніданку була "Лаван - маніпулятор із церковної родини". Наступний Біблійний сніданок для чоловіків відбудеться в квітні.

Народ і два уряди

     Зважання на полонений Сіон, не повинне послаблювати рішення опиратися гнобителеві, Вавилонові. Це дозволяє нам ще одну сучасну аналогію – народу, частина якого є вільною під великодушним і цивілізованим урядом, а іншу частину завоювали брутальні терористи, які хочуть ще захопити й інші країни. За цих обставин «добрий» уряд скільки існуватиме, представлятиме правдиві інтереси цілого народу, незалежно від того, скільки із його справжньої території було анексовано для сусіднього концентраційного табору. Патріоти тієї країни робитимуть усе, що в їхніх силах, аби відібрати від грабіжницького режиму будь-які ознаки легітимності, й це робитиметься не з ненависті або зі зневаги до співвітчизників у неволі, а саме через вірність до них. 

     Так само і публічні вияви дружби та приятелювання з гнобителями не сприйматимуться як ознаки цінування пригноблених. Останні самі не хотіли би бачити своїх гнобителів легітимними і вважали би, що будь-який рух у цьому напрямку додає болю та образи. Звісно, духовні та світські правління настільки фундаментально відрізняються, що всі аналогії між ними будуть не зовсім вдалими. Але ми тут хочемо лише зазначити про рушійну відмінність між інославним «режимом», або системою як такою і їхніми жертвами. Опозиція до першого ніколи не повинна означати ворожість до останніх. Навпаки, саме щира любов до цілої Церкви, а особливо до тих її частин, які марніють у «вавилонській неволі» інослав’я, вимагає неослабної, безкомпромісної та виняткової вірності правдивому Євангельському і соборному стягові, тобто чистим ознакам однієї Церкви. «Бо нічого не можемо ми проти правди, а за правду» (2 Кор. 13:8). Усі фальшиві стяги, режими, доктрини, системи і т.п., як би вони не називалися, повинні бути повністю відкинутими як нелегітимні, тобто як такі, що невірно репрезентують єдиного Господа і Його єдину Церкву. Саме це означає відмова у спільноті інославним церквам як таким.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

Серце чисте

     "Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови" (Псалом 51:12) - ці слова з покаянного Псалма були лейтмотивом вчорашньої Вечірньої молитви в нашій парафії. Чимало віруючих пов'язують Великий піст зі змінами в раціоні.  Втім, як до їжі ставиться в Новому Заповіті Сам Господь? Він каже: "Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; - що ж із неї виходить, те людину опоганює" (Євангеліє від Св. Марка 7:15). Спаситель далі пояснює,  що опоганює людину те, що виходить із її серця: "Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,  перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!" (Євангеліє від Св. Марка 7:21-23).
     Їжа таки важлива в час Великого посту, але їжа небесна, бо чисте серце і праведний дух чиняться їжею небесною, через Євангеліє у Слові про Христа розп'ятого й Таїнстві, що несуть прощення розкаяному грішнику. Саме на цю їжу звертають найбільшу увагу лютерани в час Великого посту.  Саме цією їжею святого прощення частуються вони в час Вечірніх молитов щосереди під час Великого посту і щонеділі упродовж усього церковного року. Ця небесна їжа очищує серце, а з серця чистого виходитимуть добрі думки, чисті помисли, піклування про ближнього, чесність і відкритість учинків, скромність, око, що радіє успіхами ближнього та сумує його невдачами, поклоніння Отцеві, Синові і Святому Духові, покірність і розум Христів.  Приходьте і поклонімося нашому Богові. Частуймося Його небесною їжею на прощення наших гріхів, на очищення наших сердець, на відновлення духа праведного в нутрі нашому!

Стримуйте необачність

     Говоримо зараз, як і говорили раніше, що таємна воля Божественної Величності не підлягає обговоренню, а людську необачність, яка в тривалій норовливості завжди нехтує необхідним задля її дослідження, слід відкликати та стримувати, аби вона не займалася дослідженням цих таємниць Божої величі, у які проникнути неможливо, бо перебувають вони у світлі неприступному, як про це свідчить Павло (1 Тим. 6:16). Хай займається [людина] натомість Богом воплоченим, або ж, як це викладає Павло, Ісусом розп'ятим, в Якому всі скарби премудрості та знання заховані (Кол. 2:3)...

Мартін Лютер, Рабство волі

Парламентський гріх

     Переглядав передачу Савіка Шустера "Свобода слова" і був вражений позицією людей, що схвалюють тих депутатів, які голосують за своїх колег, бігаючи по залу та натискаючи на кнопки за тих, хто не зволив до парламенту з'явитися...
     Якби таке відбувалося на Соборах Церкви, то це одразу назвалося би гріхом, а відповідні делегати почули би докір та підпали би під церковну дисципліну.  Гріх є гріх, незважаючи на те, хто його коїть - делегати до Верховної Ради (народні депутати) чи делегати Соборів Церкви.  Адже Заповідь "Не свідчи неправдиво!" - Божий наказ для всіх людей, з народними депутатами включно.  Разом із цим пам'ятаймо, що Господь прощає гріхи тим, що каються, кидають діла темряви та приходять до Світла, Христа Ісуса, нашого Господа.

Пастирі, вдихайте глибоко!

Пастирі! Отець каже про Свого Сина: "Його слухайтеся!" (Луки 9:35). Саме так!  Коли ви щотижня ведете за Собою Божих людей на службі Божій, уважно слухайте Ісуса, з великим благоговінням. Коли ви вивчаєте і готуєте вашу проповідь на основі Святого Письма, яке є Богом натхненне, вдихайте глибоко!  Коли ви промовляєте Ісусові слова, в Його Ім'я та за Його заповіддю, Бог чинить незбагненне чудо, коли через вас Він вдихає Своє Слово в людей.

   Доктор Волес Шульц, З журналу "Добра Звістка" №28 "Ключі"

Проповідь на 2-у неділю Великого посту

                                            ЛИС, КУРЧАТА Й КВОЧКА

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: «Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе...»

А Він відказав їм: «Ідіть і скажіть тому лисові: «Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу. Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: «Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!» (Луки 13:31-35).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Фил. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, колись у дитинстві в нас стався великий переполох – в наше господарство забрався лис. Якщо взяти до уваги курей і курчаток, то поживи для цього хижака було би багато.  На щастя, лиса забили перед тим, як він зумів накоїти біди.

Сьогоднішній наш євангельський текст згадує також про лиса.  А ще в нашому тексті згадано курчат і квочку.  Всі ці образи використовує сьогодні Син Божий, Ісус Христос.  Він ходить і проповідує Євангеліє, але якому безбожному цареві коли-небудь подобалося проповідь Євангелія? Якому цареві буде подобатися, коли Бог докоряє йому за гріх?  В Євангелії від Матвiя (14:3, 4) ми читаємо, що «Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа. Бо до нього Іван говорив: «Не годиться тобі її мати!»  Цар – блудник і злодій.  Обов’язок Івана Христителя докоряти за ці гріхи.

Царі, як і люди, бувають різні.  Цар Давид в Псалмі (140:5) сповідує: «Як праведний вразить мене, – то це милість, а докорить мені, – це олива на голову, її не відкине моя голова».  Цар Давид впадав був у гріх перелюбу та вбивства, але почувши докір Божого пророка Натана, він розкаявся і Бог простив його гріх.  Людині ж безбожній докір не подобається. Для нечестивця докір –  не милість, а образа. І нерозкаяний грішник буде все робити, аби такого докору не чути і далі залишатися в темряві. Іван вірно проповідував Слово Боже, а лукавий Ірод його зненавидів і врешті-решт убив.

Господь Ісус говорить про ув’язненого Івана Христителя, що Іван – не просто пророк, а ще й: «той, що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!» і: «Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя!» (Мт. 11:10, 11).  Ірод же цього Божого посланця наказав стратити.   В нашому тексті ми читаємо, як до Єдинородного Сина Божого «підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: «Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе...»

Тут збігаються інтереси і  фарисеїв, і нечестивого царя. Фарисеям теж заважав Іван. Це ж про фарисеїв, які покладалися у спасінні на свої діла він проповідував: «Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама». Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!» (Мт. 3:7-9). До цих самих фарисеїв звертався й Ісус: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости! Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!» (Мт. 23:27, 28).

Ну кому треба такі проповідники, які вказують, що ви – грішні, а ваші діла нічому вам у спасінні не допоможуть?  Як добре для фарисеїв, для цього роду зміїного, що Ірод притримується їхньої думки!  Вони не самотні у бажанні змусити Євангеліє замовкнути!  З ними тепер влада!  З ними Ірод! Втікай, втікай Ісусе, бо Ірод хоче убити Тебе!!!  Але яка ж відповідь Господа неба і землі? Він каже: «Ідіть і скажіть тому лисові: «Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу». 

Де Ісусова політкоректність? Де слова «його царська величність» або «його ясновельможність?» Він залишає ці слова для світу. Господь величності не бачить, як і не бачить ніякої в Іроді Він ясності. Він бачить темряву, яка маскується, аби видаватися світлом.  Але перед Ісусом такі маневри марні. В Євангелії від Івана (1:9) написано, що Ісус: «просвічує кожну людину, що приходить на світ». Він бачить усіх наскрізь. Він бачить наскрізь Ірода і називає його лисом. Пам’ятаєте ту капосну тварину, що забралася була колись в наше господарство, аби поласувати домашньою живиною? Хитра, лукава тварина.  Такими словами називає Ісус усіх, хто користуючись будь-якою владою,  на будь-якому рівні, залякує проповідників Євангелія – лиси, хитрі й лукаві створіння. Чого варте лише їхнє вміння квоктати, як квочка, що скликає своїх курчат!

Господь нагадує Іродові про Свою божественну місію і додає: «Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом». План, що Йому робити визначає Цар Небесний, а не смертний цар обмеженої земельної території, яка в скорому часі від Ірода відбереться, а сам Ірод закінчить своє життя дуже сумно на засланні. Навіть погрози Євангелію Христовому так просто не минаються!

Господь каже про свої, чуда, які Він творить діла і згадує про третій день, на який Він усе закінчить. Він каже, що Він мусить померти, але не через те, що Ірод передає Йому погрози через фарисеїв.  Але через те, що в цьому й полягає Його мета. Він – Пророк, обіцяний ще Мойсеєм.  Він – Спаситель усього людства.  Він – наш Спаситель. І загинути Він мусить у Єрусалимі, святому місті, яке справжню святість Бога поміняло на само-праведність, а своїм Символом віри зробило молитву: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!» (Лк. 18:11, 12) «Я з роду Аврамового, обрізаний і через це буду спасенний!» 

Господь оплакує людей, що мають таке віросповідання і промовляє: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!»  Вам більше подобаються ті, що «Усі учинки свої роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці. І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах» (Мт. 23:5, 6).  Єрусалим – це курчата, які втікають від квочки – Бога, бо лис виглядає набагато привабливішим.  В нього таке гарне хутро!  Але навіть, якщо лис заквокче, то в нього є ще гострі зуби й кігті!  Нерозумні курчата, не хутро лиса-Ірода вам потрібне, а крила вашої квочки-Христа!

Горе нам, якщо ми перечимо проповіді Євангелія і горе нам, якщо ми, як нерозумні курчата втікаємо від Христа, Який наче квочка кличе нас дбайливим голосом Євангелія і запрошує під Свої крила захисту, опіки та любові. Бо Він Свою місію завершив на третій день по тому, як в Єрусалимі Його нарешті побачив Ірод і зневаживши Христа, помирився з Понтієм Пілатом.

Христова ж місія по тому примиренню двох можновладців продовжилася на Голгофському хресті, на якому Він пролив Свою святу й дорогоцінну кров за гріхи усіх лукавих лисів і нерозумних курчат, аби нашим Символом віри була не молитва фарисея, а молитва розкаяної дитини Божої: «Вірую, що Ісус спокутував за мене, втрачене та засуджене створіння, викупив і визволив мене від усіх гріхів, від смерті та від влади диявола – не золотом чи сріблом, а Своєю святою, дорогоцінною кров’ю, Своїм невинним стражданням і смертю» (МК 2:4). 

Коли наш Викупитель через фарисеїв відправляв послання Іродові, то згадав про третій день – фінальний. Саме на третій день закінчив Він Свою місію з нашого викуплення. Бо якби не було цього третього дня, воскресіння Ісуса Христа з мертвих, то все було би даремним – квочка просто загинула би, захищаючи своїх курчаток, а лис облизнувся би від великої страви.  Але смерть не облизалася, а спіймала облизня!  Вона думала Христа проковтнути, та втримати Його не змогла, бо Він не просто Син Людський, але й вічний Син Божий. Він – не просто правдива людина, але й істинний Бог.

Він помер у Єрусалимі бо взяв на Себе всі ваші гріхи.  Він воскрес на третій день, аби вас сьогодні проголосити виправданими і покликати приємним голосом Євангелія під Свої затишні  і всемогутні крила прощення, праведності, любові та вічного життя. Де ті лиси, що хочуть позмагатися із такою Квочкою? Голос Її закликає вас: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт. 11:28).

«Під крильми Моїми ви знайдете спокій для ваших душ.  З-під цих крил не вихопить вас аніякий лис, ані диявол, ані сама смерть. Бо «Я – воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити» (Ів. 11:25). Просто ховайтеся під ці крила Євангелія у Слові та Святій Вечері правдивих тіла та крові Моїх і будете там, де Я.  І не лякайтеся усіх цих диких звірів, бо «Я – Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, а ось Я – Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду (Об. 1:17, 18). Ну ж бо, швидше під крила, в тепло і безпеку Божої любові!»

А як же фарисеї, і храм, і всі ті, що покладаються у спасінні на діла Закону?  Господь їм каже: «Ось ваш дім зостається порожній для вас!»  Господь каже, що вони моляться до порожнього місця. Бо де немає сповідування Христа єдиним Спасителем від гріха, там дім, яким би витвором архітектури він був – порожній. І навпаки, Христос каже: «Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, – там Я серед них» (Мт. 18:20). Ви зібрані сьогодні в Ім’я Христове. Господь серед нас. Ми під Його крилами.

Доктор Мартін Лютер в одній зі своїх проповідей проголошував: «Якщо ви далі будете залишатися під крилами цієї Квочки, Господа Христа, то зможете промовляти: «Бог послав Свого Сина у світ, щоби Він світ не судив. … Він не був посланий, щоби бути моїм суддею, тираном, отрутою, смертю, гнівом і пошестю. Ні, Він називається Помічник. Це – Його служіння. Це та мета, з якою Він був посланий, як про це проголошує Він Сам: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою» (Мт. 11:28). Послати Його до нас, щоби кожен, хто вірує в Нього не загинув, а мав життя вічне, Отця змусила Його щира та глибока любов».  Нумо всі, під крила Ісуса. В Його Ім’я. Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь. (Фил. 4:23).

Цікава статистика

Нещодавно РІСУ (www.risu.org.ua) опублікував дані про статистку, надану  Держкомнацрелігій про християнські конфесії в Україні на початку цього року.  Згідно цієї статистики християнство - домінуюча релігія в Україні, а от відповідно до конфесійної належності, то православні конфесії становлять майже 52 відсотки від усіх християн, майже 30 відсотків українського християнського населення становлять протестанти, решта - католики (римо-католики та греко-католики).

Іншої спокути Бог не визнає

«Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» (Івана 1:29).

Через це християнин повинен просто горнутися до цього вірша і хай ніхто в нього його не відбирає.  Бо немає іншої втіхи ані на небі, ані на землі, аби зміцнювати нас проти всіх нападів і спокус, особливо в смертних муках.[1]  І хто-лишень вірує, що це Ягня несе гріхи всього світу, мусить вважати папу й турка за антихриста.[2]  Бо папа навчав, що християнин мусить перейматися тим, аби нести свій особистий гріх, спокутувати за нього милостинею і таким подібним. Таким є його безсовісний обман аж донині. Але якщо те, що навчає він – правда, тоді я, а не Христос, уярмлений і обтяжений своїм гріхом.  І тоді я обов’язково був би втраченим і загинув. Але Христос таки бере гріх – не лише мій і ваш або будь-якої іншої окремої особи, чи лише одного царства або країни, а гріхи цілого світу. А ви теж – частина цього світу.

            Звісно, пам’ять Івана вшановують. У папстві Івана зображено на багатьох фресках. Його зображення і зображення Агнця вирізьблені з дерева або вилиті в золоті й сріблі. Колись його день згадувався щороку.[3]  Його пальці зображувалися такими, що вказували на Ягня. Але все це було зовнішнім і не мало місця в серці. Ніхто не розуміє правдивого значення малюнку та фігури, а їхня доктрина та життя цьому всьому суперечать. Бо вони закликають про поміч до Св. Франциска або Бенедикта, Св. Катерини чи Варвари. Хіба це не сліпота?  Хіба не були ми сліпими та несамовитими?  Не лише ми мали доктрину, яка повідомляла нас, що це – Ягня Боже, Яке на Себе гріх світу бере, але й бачили картину, на якій Св. Іван своїм пальцем указував на Христа, а на лівій руці Христа носив. Ми святкували великі свята, які все це згадували. Але зір наш підводив нас – значення ми не розуміли, ані не знали, чому Іван показував нам Ягня. 

            Це – основа усієї християнської доктрини. Кожен, хто в неї вірує – християнин, хто не вірує, той – не християнин і одержить те, що до нього йде. Твердження достатньо чітке: «Це – Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере».  До того ж, цей текст – Слово Боже, а не наше слово. Так само як не є нашою вигадкою те, що Агнець був принесений у жертву Богом і, що в послухові до Отця, цей Агнець забрав на Себе гріх усього світу.  Але світ відмовляється у це вірувати, він не хоче визнати честь цього Ягняти, що наше спасіння залежить цілковито від Його носіння нашого гріха. Світ наполягає, що він також відіграє у цьому роль. Але чим більше він намагається спокутувати за гріх, тим гірше йому це вдається. Бо іншої спокути окрім цього Ягняти немає – іншої спокути Бог не визнає. Хіба не було би резонно й правильно приймати в серця ці слова, аби ми усвідомлювали наш гріх?

---

[1] Курсив використовується у оригіналі.

[2] Варто зауважити, що в цьому місці, як і в багатьох інших місцях, Лютер ідентифікує і папу, і турка, як Антихриста – тут його термін – Endechrist (пор. Luther’s Works, т. 13, с. 190, прим. 51).

[3] Можливо Лютер посилається на той факт, що Іван Христитель – єдиний святий окрім Діви Марії, день народження якого згадується у церковному календарі. Різдво Івана Христителя святкується 24 червня за ст. стилем (в Україні відповідно до світського календаря – 7 липня), а його мучеництво згадується 29 серпня за ст. стилем (в Україні відповідно до світського календаря – 11 вересня).

Прохання про молитву

Щойно повернувся з відділення політравми однієї з київських лікарень - провідував Віталія Писаренка.  Він перебуває там з численними переломами ніг - впав з третього поверху. Віталік сповідався та причастився правдивими тілом і кров'ю нашого розп'ятого і воскреслого Спасителя Ісуса Христа. Прошу підносити за цього брата молитви до престолу благодаті нашого Господа. Лікарі прогнозують, що на ноги він зведеться лише ближче до осені.

Новини з японської церкви

З перших годин жахливих землетрусу та цунамі в Японії, ми молилися за японських християн і за їхню країну. Вчора від Президента Вісконсинського Євангелсько-Лютеранського Синоду, Прев. Марка Шрейдера, надійшла добра новина про нашу сестринську церкву в Японії,  Лютеранську Євангельську Християнську Церкву - не постраждали ні люди, ні церковні будівлі. Поки що наші браття не можуть встановити зв'язку з одним парафіянином, тож просимо  молитися за ту людину. Ми дякуємо Господу за такий вияв Його благодатної опіки. Прошу далі підносити ваші молитви за японських християн і їхню, вражену великою бідою, країну.

Зважайте на полонених!

     Фанатики у сліпому гніві нападали на папство, незважаючи на полонених там християн. Натомість Лютер визнає під папством тривале існування Тіла Христового з "правдивим Духом, Євангелієм, вірою, Хрищенням, Таїнством, ключами, проповідницьким служінням, молитвою і всім, що стосується християнського світу".  Відповідної думки він дотримується і щодо протестантських ворогів Таїнства: "Ми мусимо визнати, що ентузіасти мають Писання і Слово Боже в інших доктринах.  Хто лишень чує його від них і вірує, то буде спасенний, хоча вони й - несвяті єретики і обмовники Христа"...
     Цитата заслуговує повного цитування: "Вони [фанатики] дуже різко повстають проти Папи, але промахуються і ще жахливіше вбивають християнство, яке під Папою.  Бо якби вони дозволили залишити Хрищення  і Таїнство Вівтаря, то християни під Папою могли би врятувати свої душі і спастися, як і було донині.  Але тепер, коли від них відібрано Таїнства, вони, скоріше за все, будуть загублені, оскільки таким чином, від них забрано Самого Христа.  Любий друже, не треба так руйнувати папство, поки в його руках перебувають християнські святі. Потрібен обережніший, перебірливіший дух, який нападає на грибок, який загрожує Храмові, не руйнуючи сам Храм Божий".

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

Спомин про Тараса Шевченка

Вчора в громаді "Воскресіння" після служби Божої, наші парафіяни дякували Господу за життя і творчість Тараса Шевченка. Двоє наших дияконів, Сергій Березін і Дмитро Прокопчук, читали переспіви Тарасом Шевченком Псалмів, жіночий квартет (сестри Марина Жукова-Сеницька, Людмила Яновська, Наталія Гнідко, Анжела Горпинчук) заспівав "Думи мої" та "Зоре моя вечірняя", сестра Марина Жукова-Сеницька разом із учнем Недільної Школи, Ярославом Горпинчуком, виконали твір "Садок вишневий коло хати", а сестри Валентина Табачук і Міла Зінченко - сучасний християнський, музичний твір "Скільки мого життя".  На світлинах, які запозичено з блогу The Word (http://www.prokip.livejournal.com/), наші диякони в час читання Псалмів у переспіві Кобзаря.

Проповідь на 1-у неділю Великого посту

                                           НАПИСАНО!

                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив. Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів.

 І диявол до Нього сказав: «Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!» А Ісус відповів йому: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!»

 І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі.  І диявол сказав Йому: «Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її. Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!» І промовив Ісус йому в відповідь: «Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!»

 І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: «Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу! Бо написано: «Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли!» і:» Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!»  А Ісус відказав йому в відповідь: «Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!»

І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу  (Луки 4:1-13).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7) Амінь

Дорогі брати і сестри, сьогоднішній наш Євангельський текст розповідає нам, як по Хрищенні, Господь Святий Дух повів нашого Господа Ісуса Христа на пустиню. Перед тим, як до Йордану мав прийти Месія, Іван Христитель був проповідував про прихід Сина Божого:  «Я хрищу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв'язати ремінця від Його взуття я негідний, Він христитиме вас Святим Духом й огнем! У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю збере до засіків Своїх, а полову попалить ув огні невгасимім» (Лк. 3:16, 17).

Іван знав, що Месія – Син Божий.   Він – Потужний.  Він – Святий.  Він – Бог. І Він дає Святого Духа.  Коли ж Господь вказав Іванові на Ісуса, як на Свого Сина Єдинородного, а Ісус прийшов, аби охриститися від Івана, як це робили інші люди, то Іван Христитель «перешкоджав [Ісусові] й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» (Мт. 3:14) Іван – звичайна людина, чому ж він повинен христити святого Бога навіть якщо Він – у людській подобі?  Іван був людиною, і користувався логікою. Проте Іван Христитель також був віруючою людиною, тому на перше місце в його житті виходить покора Слову Бога. Бо коли «Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. [то] допустив [Іван] Його» (Мт. 3:15).

Хрищення Єдинородного Сина Божого було необхідне, бо Він стався людиною і Він прийшов, аби на нашому місці виконати Закон.  Тепер Він продовжує Свою місію і сьогодні ми мандруємо з Ним у пустиню, куди провадить Ісуса Святий Дух. Далі Слово каже нам, що «сорок день там диявол Його спокушав».

Ми, дорогі брати і сестри, живемо не в пустині на Близькому Сході. Але розгляньтеся довкола.  Українські телеканали – вже не час від часу, а регулярно стали служити рупором диявола, пропагуючи екстрасенсів, астрологів, ворожбитів і всяких відьом. Певно, що на ці диявольські передачі є пропозиція, коли їх показують.  Але не треба забувати про ще одну особливість такої диявольської стратегії - вона полягає у тому, щоби через такі передачі спокусити вас.

Можливо наша преса чистіша?  Зовсім ні, власне кажучи, з неї ця відверта атака й почалася.  І донині нам в поштову скриньку вкидають безкоштовні реклами для нашого району Києва з пропагандою усякої нечистої сили.  Мета цих послань від сатани – а раптом хто спокуситься?

Колись славетний англійський письменник Клайв Люіс написав: «Є дві рівні та протилежні помилки в які може потрапляти наш людський рід щодо диявола. Одна – зовсім не вірити в його існування. Інша вірити і відчувати до нього величезний і нездоровий інтерес. Диявол сам зацікавлений у цих двох помилках і вітає однаково і матеріалістів, і ворожбитів з однаковою радістю».

Ви скажете: «Ну, гаразд, ворожбити – це зрозуміло». Але до чого тут матеріалісти?  А ви ще роззирніться довкола.  Ви побачите масу розкішних лімузинів, «заводи-параходи», а з ними й телеканали та газети, в руках декількох людей, журнал «Форбс» зі списком великої кількості мультимільярдерів з України.  А поряд ви побачите школи, в яких учитель отримує тисячу гривень на місяць, не знаючи як звести кінці з кінцями, навчаючи наших дітей.  А поряд ви побачите злиденних пенсіонерів, що ледь животіють на пенсію у вісімсот гривень.  А на радіо ви почуєте анекдот: «Скажіть, будь ласка, де ви заробили, свій перший мільйон?» «Буду лаконічєн – украв!»  Спокушені дияволом, ці люди танцюють під його музику і, пританцьовуючи знущаннями зі своїх ближніх, простують прямо у глибини вогняного озера пекла, в якому будуть вічно. 

Нарешті, загляньте собі в розум, відчиніть комірчини своєї пам’яті і згадайте, коли ви особисто робили якісь необдумані, грішні кроки, аби здобути здоров’я, гроші або владу.  Чи не було й з вами такого, що диявол обдурював вас і ви потрапляли в його пастку марновірства або матеріалізму?  Аби не горіти в пеклі разом із дияволом, який вас спокусив – сьогодні треба покаятися. Покайтеся і пригорніться до Ісуса Христа, Сина Божого, Якого Господь Святий Дух привів у пустині, аби Його там спокушував диявол.

Тривало це сорок днів – стільки ж скільки триває нинішній Великий піст.  Наш Господь упродовж цих днів нічого не їв і не пив. Піст для Божого Сина не був зміною м’ясної дієти рибною, а молочної – рослинною.  Ні, піст для Ісуса відбувається згідно Писання – без їжі, без води.  Але на відміну від короткого посту, Його піст триває сорок днів – те, що ніколи не витримала би жодна людина, витримав Син Людський і Син Божий – замість нас і для нас.  Коли лишень ми мали би постити, але цього не зробили – зробив Він у пустині, впродовж сорока днів.

Вкінці, коли Ісус зголоднів, то «диявол до Нього сказав: «Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!» Диявол знає слабкі місця і добрий час для нападу.  Наших прабатьків він був зненацька спокусив скуштувати заборонений плід в Еденському саду, хоча ті й не були голодні. А тут голодний Син Людський. Диявол обдурив свідків Єгови, аби ті не вірили в божественну природу Ісуса і ті не вірують, що Христос – правдивий Бог. Сам диявол це добре знає, тому й спокуса його іде і до Бога, і до людини водночас: «Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!»  Навіщо Тобі голодати? Ти ж Всемогутній. Скажи одне слово – і ось рум’яний хліб і запашне вино перед Тобою.  Послухайся диявола – він же пропонує слушну річ.

Дорогі брати  і сестри, диявол ніколи не пропонує слушної речі! Господь про нього каже: «Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді».  Ісусові не треба доводити, що Він – Син Божий. Ісусові не треба жодної поради від нашого ворога, бо хіба ворог нарадить щось добре про тих, кого ненавидить?  Ісус прийшов не для служіння Собі, не для забавок із чортом, а для того, щоб послужити вам.  І Він це робить і долає спокусу голоду й спраги, промовляючи: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!»

Слово Боже – ось пріоритет для кожної людини. Де лишень ми були спокушені відступитися від Слова Божого на користь нашої плоті, там Господь не відступився. І зробив Він це для вас.  Він каже про Слово Боже, як про нашу головну їжу. Слово Боже – їжа у вічне життя. Ремствуючим юдеям у капернаумській синагозі Господь сказав: «Дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя» (Ів. 6:63).  Але Слово не лише наша найдорогоцінніша пожива. Слово Боже  - наша оборона.  І її Син Людський виставляє там, де ми забувалися її виставляти – від нападів диявола.  Він каже: «Написано», сказано в Слові, в Писанні, в Біблії, яку сьогодні має кожен христинин. Чудовий Скарб – Писання, наша пожива і наша оборона.

Диявол не втихомирюється.   Він прагне звести Ісуса. Не думайте, що диявол також втихомириться щодо вас. Диявол ненавидить усіх людей, навіть тих хто йому служить.  Тим більше він ненавидить вас. Ми бачимо, як він підходить до нашого Господа, спокушуючи Його на цей раз владою. Скільки ж людей були спокусилися владою в нашому рідному краї!  Часом кажуть, що історія нашого народу – історія зрад заради влади, титулів, нагород і маєтків якою втішали вороги нашого народу його таки зрадників.

Але не так із історією Божого Царства.  Наш Цар – Ісус Христос, коли диявол вивів Його на високу гору та показав усі царства світу, вислухав захопливу пропозицію: «Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її. Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!»  Звичайно, дияволе! Наші прабатьки тебе були послухали – вони ж мали стати, як боги і не вмерти. Все сталося навпаки. Очі їхні розкрилися до зла, а тіло, заразившись тією спадковою хворобою, гріхом стало смертним  і тлінним, як і наші тіла.

Але Ісус не перший Адам, а Другий.  Ісус не просто людина.  Ісус – Бог. Ісус бачить диявола наскрізь. Це Бог дає владу.  Бог владу й відбирає.  І хоча дияволові служать багато президентів, роблять вони лише через те, що зрадили Бога, Який дав їм цю владу.  Що ж, хай начуваються всі, хто має владу – від президентів – до батьків сімейств!

Господь Ісус відповідає спокусникові: «Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» Всяка влада – від Бога. Владу над світом Господь має.  Це Він створив цей світ.  Це Йому коряться вітри і води.  Це Він перетворює воду на вино.  Це Він створює їжу. Це Він зцілює недужих і має владу над смертю. Він – справжній Владика. Він справжній Цар і небес, і землі.  Але Він ще й особливий Цар. Йому не треба розкоші та країни. Вони й так Йому належать.  Не до багатства Його серце, а до людей.  Він хоче, аби ви не помирали, а жили.  Він хоче, щоби ви жили вічно у Його святому царстві, а не серед гріха, хвороб і недолі.

 Він – Цар, Який приносить Себе в жертву за всіх вас, аби Своєю святою кров’ю обмити вас від ваших гріхів,  Він помирає, аби звільнити вас від влади вічної смерті.  Воскреслий на третій день по Своїй смерті аби ви, що не вклонялися Богові ті не служили Самому Богові, були проголошені в Його Ім’я праведними і мали вічне життя в Його нетлінному Царстві.

Господь відповідає спокусникові: «Написано!» І Він виконує написане там, де ми це написане не виконували.  Він виконує це в пустині і впродовж усього Свого земного життя.  Він служить Самому Богові. Він поклоняється Самому Богові. Він і далі продовжує виконувати написане в Біблії, бо Він – Бог, а це – Його Слово, а Бог – правдивий господар Свого Слова. Якщо Він каже, то обов’язково виконує. 

Диявол, наче той літак, якому не вдається сісти з перших двох разів, робить третій захід і намагається спокусити нашого Господа. І бере Його до святого міста, до храму, на найвище місце в храмі та й каже: «Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу! Бо написано: «Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли!» і:» Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!» В диявола свої плани на Сина Божого і на вас. І ті плани на зле. Ворог не може хотіти вам добра. Тут він намагається спокусити Христа славою, видовищами і хтозна чим.  А використовує тут свій улюблений і випробуваний на Адамові та Єві інструмент  - перекручення Божого Слова.  Все це пропонується на зло, аби відвести нас від Бога.

Але з Ісусом цього не вдіяти. Ми знову чуємо Його виразну відповідь: «Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!»  Де сказано? В Писанні! Слово Боже, Слово Боже, Слово Боже!  Слово – їжа. Слово – оборона. Слово – меч. Там де ми, засліплені дияволом їли диявольську отруту, не давали відпору його агентурі, не бралися за меч духовний, там Ісус, наш Господь вистояв.  Вистояв Словом, переміг Словом.  Відігнав диявола Словом Божим.  Ми читаємо, що «диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу». Бо спокуси ще будуть, але Він їх усі здолає, аби ми були прощені сьогодні.  Аби ми горнулися до Нього в час наших спокус і вірували, що в Ньому ми здолаємо все, бо Христос з нами сьогодні і живить нас Своїми тілом і кров’ю, аби ми чули не лише Його Слово, але й торкалися Слова в плоті та крові Його у хлібі й вині Святої Вечері. Споживайте Христа.  Давайте відпір диволові Христом.  Відганяйте противника Христом. Бо Він – живий і з нами. І незабаром Він повернеться, щоби ми жили в Його славному Царстві повіки віків. Прийди, Господи Ісусе! Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).