неділя, 30 червня 2019 р.

Проповідь на 2-у неділю по П'ятидесятниці

                
БІДНИЙ БАГАТИЙ І БАГАТИЙ БІДНИЙ

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому... Та ось сталось, що вбогий умер, – і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, – і його поховали. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав та сказав: «Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, – нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!»... Авраам же промовив: «Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само – лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас». А він відказав: «Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п'ятьох братів маю, – хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!» Авраам же сказав: «Вони мають Мойсея й Пророків, – нехай слухають їх!» А він відказав: «Ні ж бо, отче Аврааме, – але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються». Йому ж він відказав: «Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, – не йнятимуть віри!»    (Євангеліє від Св. Луки 16:19-31).

            Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир! (1 Петр. 1:1, 2).

Дорогі брати  і сестри, є така гарна українська приказка: «Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму». Ця приказка має свої підстави, адже коли хтось бачив багатого з нашої сьогоднішньої євангельської оповіді, то вочевидь був вражений його одягом, його статусом, його банкетами і його масою важливих і впливових друзів, які приходили щодня до нього в гості.

Він був справді багатий. Одяг його був найдорожчий. На своє вбрання він витрачав море грошей – всі мусили бачити скільки в нього є грошей і, що він собі ні в чому не відмовляє. Його одежі стали для нього його богами – він їм приносив щедрі пожертви. Він, можливо, й не думав, що таким чином поклоняється ідолам, але поклоніння його мамоні відбувалося щоденно. «Де скарб твій, там буде й серце твоє!» – каже Господь у Євангелії від Св. Матвія (6:21). Серце цього багатого належало мамоні і розкошам.

Окрім розкішного одягу, у нього був, звісно і прекрасний палац, у якому він щоденно бенкетував. Банкети його були також розкішні. Столи його ломилися від різноманітних вишуканих наїдків і напоїв. Найдорожча їжа, найкращі вина і все, чого тільки міг забажати він або один із його багатих і впливових гостів – усе це було в нього на столі.

Ролі не грав який був день тижня, ані чи було якесь свято велике чи мале – наш багатий щодня мав розкішні бенкети.  У центрі його світу був він сам один. Тож він жив сам для себе, вдовольняв свої власні пожадливості і служив винятково сам собі. Ним могли захоплюватись чимало людей. Багато-хто міг із нього брати приклад, купуючи собі такий само дорогий одяг або організовуючи й собі такі само розкішні банкети.

            Цей багатий подавав іншим людям жахливий приклад себелюбства, черствості і байдужості до потреб інших людей.  Він інших так само заражав власним невірством. Бо якби він мав віру в Бога, то, звісно, так не жив би. Бо де є віра, то там немає прагнення до розкоші, до брендового одягу та бенкетування. Де є віра, там є прагнення до Бога і до Його Слова. І де є віра, там є прагнення служити Богові і людям, особливо – служити Божим людям.

            Адже де є віра, там Бог у центрі життя і там на престолі серця – Христос Спаситель. І вже великої ролі не грає живеш ти у палаці чи бідній хатинці, носиш ти дорогий брендовий одяг чи звичайний одяг, подібний до того, який носять довкола тебе інші звичайні люди. І так само не грає ролі великої їжа, допоки ця їжа є і насичує твоє тіло, аби ти не заморився від голоду, йдучи дорогою до Царства Небесного. 

            Бо невірство спонукає шукати раю на землі і докладати всіх зусиль, аби той земний рай тут таки відбувся будь-якою ціною, а віра прислухається до слів Христа: «Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них? Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного? І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! Отож, не журіться, кажучи: «Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?» Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:25-33).

Багатий клопочеться і про одяг, і про їжу, і про все на світі. Все це для нього найголовніше. Він так робить, бо його зовсім не цікавить ні Царство Боже, ані його праведність. В нього немає віри. В очах світу він, звісно, виглядає, праведним і героєм. Світ до нього напрошується у гості. Світ його хвалить і на його честь, у нього за столом виголошує тости.  Світ, як і наш багатий, лежить у злі, хоча й прикритий пурпором і віссоном – найдорожчим одягом.  Якби багатий був віруючим, то він мав би таке ставлення, як у царя Давида, який хотів вести просте життя, але змушений був бути царем, і який співав у Псалмі: «Не надійтесь на утиск, і не пишайтесь грабунком; як багатство росте, не прикладайте свого серця до нього!» (61:10).

Проте там, де є невірство, там людина надіється на утиск і пишається грабунком, і прикладає своє серце до багатства, яке зростає.  А один гріх веде до іншого. Якщо немає любові до Бога, то й немає любові до ближнього. Через це ми бачимо нашого Лазаря, який лежить біля воріт багатого, струпами вкритий. І багатому до нього немає ніякого діла.   Багатий регулярно міняє свої дорогі, а Лазар за одежу має лише струпи.  Багатий щоденно бенкетує, а Лазар волів би мати бодай кришки зі столу багатого. Та й вони йому, очевидно, не перепадали. 

Багатий одяг, розкішні банкети, палаци прикривають невірство багатого. А під струпами Лазаря схована віруюча душа.  Люди Лазаря оминали десятою дорогою, тож Бог послав йому тварин, які попри те, що їх вважають юдеї за нечистих, відомі своєю вірністю і відданістю. Лазар – не їхній хазяїн, але собаки мають більше співчуття і милосердя, аніж це співчуття та милосердя повинні були б мати Лазареві лицемірні одноплемінники, а особливо багатий, прямий обов’язок якого полягав у піклування про таких як Лазар.

Однак багатий виявляється бідним на віру, а бідний багатим на віру. Багатий залишається безіменний для історії, адже його імя не записане в книгу життя. А бідний Лазар, який укритий струпами та до якого виявляють милосердя лише собаки, багатий у Бога. Бо він навіть у нещасті, у хворобах, у стражданнях має Царство Боже і його праведність.  

Він їх має, бо він має віру, а як написано в Посланні до євреїв: «Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (11:6). Лазар навіть у стражданнях шукав Бога і отримав свою нагороду – Царство Небесне.   Він любить Бога і він хотів би служити ближнім, але через немочі не може. Тож ділами він похвалитись не може. Однак «Праведний житиме вірою» (Ав. 2:4). У Царство Лазаря, як почесного громадянина віднесли ангели. Він виправданий вірою в Христа. Він має вічне життя самою вірою в Христа. 

А багатий вмер і його поховали. Коли ховали Лазаря, то похорону пишного не було. Але скільки промов було на похороні багатого, ми можемо лише уявити, як і можемо уявити пишну похоронну процесію та дорогий памятник на гробі багатого. Проте вся пишність закінчилась на землі. А він опинився у пеклі. 

У пеклі в нього немає ні дорогого одягу, ні розкішного банкету, а лише страшні муки і настільки невимовна спрага, що коли Бог показує йому Лазаря в господі Авраама, то багатий волає до свого праотця по-плоті: «Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, – нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!»... 

Невіруючий багатий, якого весь світ вважав за мудреця, виявився повним дурнем, який мучиться у пеклі. І тепер готовий усе віддати і піти на все, аби хоч якось позбутися жахливих мук. Проте без віри Богові догодити неможливо. Він мав час для того, щоб увірувати і спастися, але він відкинув Боже Слово, а з ним і Христа, свого Спасителя. Тож тепер приймає заслужену заплату. 

Він думав, що його скарби – розкішний одяг, вишукані наїдки і трунки. А скарбом його насправді був Лазар, в якому жив Христос. Та скарб цей багатий  з огидою відкидав бо він мав комфорт, і смаколики, і лестощі, і все, що може запропонувати цей світ. Так і нині ми маємо велику спокусу цінувати скарби фальшиві, блискучі та привабливі, а Христа, Який перебуває у потребі, ми прагнемо не помічати і навіть гидливо відштовхувати геть, відштовхуючи з Ним і прощення гріхів, і праведність, і воскресіння, і життя вічне, і Царство Боже. 

А ще у нас, як і у багатого, виникає велике бажання, звинуватити Бога у нашому власному невірстві. Бо недарма багатий просить воскресити Лазаря і послати його до родини багатого, адже в нього ще залишилось пятеро братів, які мають таке саме серце і такий само скарб, що й він. Він запевнює, що коли станеться велике чудо – воскресіння з мертвих, то ці брати увірують в Христа. 

Проте відповідь Авраама проста і однозначна: «Вони мають Мойсея й Пророків, – нехай слухають їх!» І: «Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, – не йнятимуть віри!» Мойсей і Пророки – це Слово Боже, Закон і Євангеліє, які проповідувалися в Старозаповітній Церкві. Проте багатий закривав свої вуха на Закон і відкидав Євангеліє про Христа. Для нього все це було неважливим, аж поки він не вмер і не потрапив до аду. 

Але й в аду багатий залишається невіруючим, бо віра від слухання, а він хоче мати віру від бачення, від чуд, від знамень і від усього надзвичайного. Проте віра – від слухання Слова Христового. Бо Слово обрав за Свій віротворчий інструмент Господь Святий Дух. Воно - настільки просте, що Апостол Павло з іронією називає його звіщання дурістю проповіді. Ховається Господь  у цьому світі: у Слові, у простій воді Хрищення, у хлібі та вині Святої Вечері. А ще Він ховається у Церкві, яка перебуває у потребі, у її потребах та в потребуючих братах і сестрах.  

Так само як диявол і світ часто прикриваються дорогим одягом, розкішними ресторанами і всяким багатством, аби творити оману раю на землі, відкидати Слово Христове та шкодувати навіть крихт зі свого столу для лазарів, яких і диявол, і світ ненавидять хочуть прогнати геть, аби потреби церкви не мозололи їм очі та щоб їх вуха не різали докору Закону Божого. Та це ненадовго, бо багаті невіруючі теж умирають. А нас, любі лазарі (бо всі істинні віруючі – лазарі), чекає Царство Небесне, здобуте для нас Христом розп’ятим і воскреслим. Бо хоча ви бідні, ви багаті. У Христі і заради Христа. Амінь.

А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).

субота, 29 червня 2019 р.

День Апостольської ревності (Св. Апостолів Петра і Павла)

    
     Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Апостолів Петра й Павла. Церковні джерела стверджують, що ці два стовпи Новозаповітної Церкви стали мучениками в один і той самий день, під час переслідування Нерона.
    Новий Заповіт багато розповідає про цих двох апостолів.  Петро був з Ісусом від початку Його служіння і служив як речник учнів. Незважаючи на непохитну віру, Писання свідчить також про декілька його падінь, як-от: докір Ісусові (Матвія 16:21-23) і його потрійне відречення від Господа (Матвія 26:69-75).  Після Ісусового вознесіння, Петро далі залишався лідером у Церкві (Дії 1:15; 2:14; 15:7).
          Павло, побожний єврей, відомий також як Савл, вийшов на сцену світової історії, як переслідник Церкви. Після чудесного навернення, у якому Савлові з'явився Сам воскреслий Христос, Павло став могутнім проповідником благодаті Божої.  Під час своїх трьох місіонерських подорожей (Дії 13-14; 16-18; 18-21) Павло пройшов сучасну Туреччину і Грецію.  Новозаповітна оповідь про його життя закінчується тим, що Павла взято під домашній арешт в Римі (Дії 28:16), хоча церковне передання притримується того, що перед поверненням до Риму, Павло побував у Іспанії.

Молитва на День Апостольської ревності (Св. Апостолів Петра і Павла):

Милосердний і вічний Боже!  Твої святі Апостоли, Петро і Павло, отримали благодать і силу покласти власне життя заради Твого Сина.  Зміцнюй нас Твоїм Духом Святим, аби ми могли сповідувати Твою правду і завжди були готові покласти власне життя за Того, Хто поклав Своє життя за нас - Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 28 червня 2019 р.

День Св. Іринея Ліонського, пастиря


    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Іринея Ліонського.  Вважається, що він був уродженцем Смирни (сучасного Ізміру на території Туреччини), навчався у Римі, а пізніше став пастирем у Ліоні (теперішня Франція).  Приблизно 177 року, коли Іриней перебував у від'їзді, розпочалися жорстокі переслідування християн у Ліоні, які привели до мучеництва їхнього єпископа.  Тож коли Іриней повернувся, то став новим єпископом Ліону.  Серед його найславетніших творів - праця, яка засуджує єресі, зокрема, єресь гностицизму, що заперечувала доброту творіння. На противагу цій єресі Іриней сповідував, що Бог викупив Своє створіння через воплочення Сина. Іриней також утверджував вчення Писання, які були передані йому та через нього, як нормативи для Церкви.

Молитва на День Св. Іринея Ліонського, пастиря:

Всемогутній Боже!  Ти дав сили слузі Твоєму, Іринеєві, сповідувати правду проти всяких нападів марної доктрини.  Милосердям Твоїм тримай нас непохитними у правдивій вірі, аби постійно могли ми ходити в мирі, який веде до життя вічного; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 27 червня 2019 р.

День Св. Кирила Александрійського, пастиря і сповідника

   
     Сьогодні ми дякуємо Господеві за Св. Кирила Александрійського, пастиря і сповідника.  Кирило (прибл. 376-444 Р. Г.) став архієпископом Александрійським  412 року Господнього.  Упродовж всієї своєї діяльності він захищав Біблійні доктрини, серед яких було вчення про те, що Марія, матір Ісуса ("також правильно називається і є Мати Божа", Формула Злагоди, VIII, 12).
    432 року Господнього на Ефеський Собор підтвердив це вчення, що Син Марії є також правдивий Бог.  Твори Кирила про доктрину Трійці і Особу Христову, демонструють, що цей богослов був одним з найбільш талановитих богословів свого часу.  Кирилова Христологія зробила великий вплив на наступні собори Церкви і була одним із основних джерел для лютеранських віросповідних творів.


Молитва на День Св. Кирила Александрійського, пастиря і сповідника:

     Отче Небесний!  Твій слуга, Кирило, непохитно проголошував Сина Твого Ісуса Христа як одну Особу, повністю Бога і повністю людину. З Твого безмежного милосердя зберігай нас постійними у вірі і в поклонінні Сина Твого, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 26 червня 2019 р.

День Св. Пророка Єремії

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за cвятого пророка Єремію. Він служив у південному царстві Юдеї приблизно від 627 по 582 роки до Р. Х.. Будучи пророком, він передвіщав, свідчив, і пережив Вавилонську облогу та остаточне руйнування Єрусалиму 587 року до Р. Х.. У своєму проповідуванні він часто використовував такі символи, як мигдалева галузка, кипляче горня (Єремії 1:11-14), винні бурдюки (13:12-14) і образ гончаря за працею (18:1-17).  Все його пророцьке служіння було проповіддю, яка через слово і вчинок передавала Божий гнів на Свій бунтівний народ. Єремія страждав від неодноразового відречення і переслідування від своїх співвітчизників.  Наскільки відомо, Єремія помер у Єгипті - туди забрали його силоміць. Його згадують і вшановують за безстрашний заклик Божому народові до покаяння.


Молитва на День Св. Пророка Єремії:

     Господи Боже, Отче небесний!  Через пророка Єремію Ти продовжив пророцький взірець навчання Твого народу правдивій вірі та через чуда виявляв присутність Твою у створенні, аби зцілити його від гріха. Дай, аби Церква Твоя, могла бачити в Сині Твоєму, нашому Господі Ісусі Христі, Пророка останніх часів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

     Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 25 червня 2019 р.

День проголошення Ауґсбурзького Віросповідання та День Книги Злагоди

Сьогоднішнє свято - День проголошення Сповідання віри в Ауґсбурзі (через це воно називається Ауґсбурзьке Віросповідання). Саме в Ауґсубург скликав тодішній Імператор Священної Римської Імперії, Карл V, представників німецьких земель і Церкви, аби владнати релігійну суперечку, яка велася між доктором Лютером і його послідовниками та римським престолом.  Доктор Лютер наполягав на Біблійному вченні про виправдання самою вірою в Христа, тоді як римська сторона відступилася від божественної правди і поширювала вчення, яке суперечило Євангелію і до справи спасіння долучало добрі діла, індульгенції тощо.  Ауґсбурзьке Віросповідання, проголошене 25 червня 1530 року, відстояло євангельську правду про спасіння самою вірою в Христа і повернуло Церкві Біблійну віру, тобто сповідання Апостольської Церкви.

Друге свято сьогодні теж стосується сповідань Християнської Церкви – видання в місті Дрездені 25 червня 1580 року Християнської Книги Злагоди.  Ця Книга була вкладена Якобом Андреа та Мартіном Хемніцом на прохання їхніх правителів, які бажали покласти край релігійним суперечкам на їхніх землях, що постали після того, як Господь покликав до небесної домівки доктора Мартіна Лютера.   Християнська Книга Злагоди цілковито відповідає своїй назві і є чітким та вірним поясненням Святого Письма.  Святе Письмо, Біблія – єдине, божественне джерело та норма всієї християнської доктрини.  Книга Злагоди, відповідно, містить інші Символи віри Християнської Церкви, її сповідання: Апостольський, Нікейський і Афанасіївський Символи віри, Ауґсбурзьке Віросповідання 1530 року, Апологію Ауґсбурзького Віросповідання, Шмалькальдські Статті, Трактат про владу та примат папи, Малий і Великий Катехізиси Мартіна Лютера, Формулу Злагоди, Каталог свідчень і Саксонські візитаційні статті.   


Молитва на День проголошення Ауґсбурзького Віросповідання та День Книги Злагоди:

Господи Боже, Отче Небесний!  На першому Вселенському Соборі в Нікеї Церква Твоя відважно сповідувала віру її в єдиного Господа Ісуса Христа, Який є однієї сутності з Отцем, а більш як за тисячу років ця сама Церква, на зібранні в Ауґсбурзі, відважно стала на захист Твого вчення про виправдання самою вірою в Христа, без діл Закону. Дай Боже нам мужності завжди сповідувати цю спасенну віру і непохитно перебувати в Слові Твоєму. Через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

понеділок, 24 червня 2019 р.

Різдво Св. Івана Христителя

    
Cьогодні ми згадуємо Різдво Св. Івана Христителя, Предтечі Христового.  Св. Іван Христитель, син Захарія і Єлисавети, народився у священицькій сім’ї. Його народження було дивовижним чином проголошене його батькові Ангелом Господнім (Луки 1:5-23), і з нагоди його народження, його старенький батько виголосив гімн хвали (Луки 1:67-79). У Західній Церкві цей гімн називається Benedictus і служить традиційним євангельським кантом на Утрені. Про події з життя Івана Христителя і його вчення можна дізнатися з усіх чотирьох Єванеглій. У пустині юдейській, біля річки Йордану, Іван почав проповідувати заклик до покаяння і обновлення Хрищення і він говорив натовпам, вказуючи на Ісуса Христа, Спасителя: «Ось Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» (Івана 1:29). Іван осуджував аморальне життя іродіянських правителів, через що Ірод Антипа, тетрарх Галілеї наказав його арештувати і ув’язнити у величезній фортеці Махарей біля Мертвого моря (Марка 6:17-29). Там Ірод наказав відрубати Іванові голову (Марка 6:17-29). Івана ми згадуємо і вшановуємо, як того, хто своїм проповідуванням Агнця Божого і готував дорогу грядущому Месії і вказував на Христа.

    Молитва на Різдво Св. Івана Христителя:

    Всемогутній Боже!  Через Івана Христителя, Предтечу Христового, Ти був проголосив спасіння. Дай, аби й ми могли пізнати це спасіння і служили Тобі в святості і праведності по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, Твого Сина, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 23 червня 2019 р.

Проповідь на 1-у неділю по П'ятидесятниці

  
ПРОЩЕННЯ ГРІХІВ ДЛЯ КОЖНОГО, 
                  ХТО ВІРУЄ В ХРИСТА

               (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І Він нам звелів, щоб народові ми проповідували та засвідчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих. Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням.  Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова. А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган! Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували... Петро тоді відповів: «Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що одержали Духа Святого, як і ми?» І звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа. Тоді просили його позостатися в них кілька днів  (Дії 10:42-48).

            Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир! (1 Петр. 1:1, 2).

Дорогі брати  і сестри, сьогодні в Києві проходить черговий парад збоченців. Влада перекрила центр міста, включно з кварталом, на якому розташована парафіяльна квартира. Кілька днів тому на радіо «НВ» я почув інтерв’ю з одним активістом, який пропагує статеві збочення і займається організацією таких парадів. Він заявив про те, що Христос нічого проти таких збочень немає. Звісно цей активіст, як і всі, хто ходить з ним, обманював. Наш Господь чітко каже: «з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста... богозневаги» (Мт. 15:19).Всі ці збочення Господь чітко називає гріхом і злом, яке коріниться не в людській природі, створеній Богом, а в гріхові, який живе в плоті і прагне над нею панувати. І ці збочення Божий Син ставить на один рівень із богохульством.

Речник Христа, Апостол Павло теж дуже однозначний у своїй заяві про сьогоднішній марш збоченців: «Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь. Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне. Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв, обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам, нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві. Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке» (Рим. 1:25-32).

Марш, який проводиться сьогодні у Києві – похвала і пропагування саме того, на що Бог виливає Свій гнів і виголошує Свій присуд. А те, що його представники відверто намагаються обманути киян і всіх українців, свідчить також про те, хто за ними стоїть. Слова Христа, звернуті до юдеїв, які відрікаються від Сина Божого, стосуються усіх, хто відкидає істину Божого Слова: «Ваш батько – диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44).

Часто я чую закиди на адресу християн про те, що ми вважаємо себе за безгрішних. Це не так і це черговий обман тих, кого захопив у полон диявол і смерть. Ми, звісно, визнаємо, що ми грішні люди. Хто з вас, любі брати і сестри, не згрішив? Кожен наш гріх, навіть найменш значний в наших очах, на суді Божому, має лише один вирок: «Смерть і вічні муки в аду!» 

Сьогодні Апостол Петро каже нам, що усі ми ходимо під Суддею справедливим і неупередженим. Ніякого виправдання ніякому гріхові немає. Ніхто не зможе Христові сказати: «Я не винен, бо я таким народився». Або: «Я не винен, бо я потрапив у такі обставини і спокусився». Божий Закон нікому не дає спуску. Суддя-Христос проголосить вирок усім нерозкаяним грішникам, які вважають себе невинними або вважають винними когось іншого: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований!» (Мт. 25:41)

Але для вас, любі засмучені та розкаяні грішники, є дуже добра новина. Апостол каже: «Усі пророки свідкують про Нього (Христа), що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням». Минулої неділі ми чули, як цю Добру Новину Апостол Петро проповідував розкаяним юдеям. Вони були розкаяні, що це вони, руками римлян, розп’яли і забили Месію. 

Чому вони так учинили?  Через їхнє невірство. Але, коли вони покаялись у своїх гріхах, то вони отримали прощення від Бога.  І це прощення вони отримали заради Христа і в Імя Христа. Адже «Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого» (Ів. 3:17, 18).

І вони охристились, і отримали дар Святого Духа.  Віруючі юдеї тепер свідчили про Христа, Який народився, був розп’ятий для їхнього прощення і воскрес для їхнього виправдання. Так само дар Святого Духа отримали і самаряни, народ, який мав спорідненість із юдеями. А тепер Христів Апостол проповідує Євангеліє язичникам, римлянам і всім тим, що не мають свого фізичного походження від Авраама.

Петро проповідує в домі Корнилія, римського сотника, до якого Апостола покликав ангел Божий. З Петром прийшли ще віруючі юдеї. Вони були впевнені, що Христос – це їхній Месія, і їхній Спаситель. Проте навіть самарянці Господь Христос був проповідував: «Спасіння – від юдеїв». Господь не проповідував: «Спасіння – для юдеїв», а «Спасіння – від юдеїв».

За сімсот років до Христа Ісая бачив євангельські події і звіщав слова Отця до грядущого Христа: «Я, Господь, покликав Тебе в праведності, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам, щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язня з в'язниці, а з темниці тих мешканців темряви!» (Іс. 42:6, 7).

Про це проповідує сьогодні Петро в домі Корнилія і нагадує, що про Христа провіщали усі пророки Божі. Усі вони проповідували про Христа, в якому всі віруючі мають прощення гріхів. Бо Христос – істинний Бог та істинна людина.  І через це Він забрав на Себе гріхи усіх без винятку людей.  І через це кров пролита за нас і за наші гріхи –кров невинна, свята і божественна. А жертва Христова – досконала і повна.

Так само і воскресіння Христове – це перемога над смертю, здобута для всіх людей, для вас і для мене, і для всіх, хто увірує у Христа. Про це сьогодні проповідує Св. Петро. Він каже: «Кожен, хто вірує в Христа, одержить прощення гріхів Його Йменням». Не грає ролі, ким ти був. Не грає ролі, яким було твоє життя. Не грає ролі твоє походження. Грає роль лише те, чи ти віруєш у Христа.

Якщо ти віруєш у Христа, тоді ти маєш прощення гріхів. Якщо ти єврей і віруєш у Христа, ти маєш прощення гріхів. Якщо ти самарянин і віруєш у Христа, ти маєш прощення гріхів. Якщо ти українець і віруєш в Христа – ти маєш прощення гріхів. Хто б ти не був, якщо ти віруєш в Христа – ти маєш вже тут і зараз прощення гріхів.

Проти цієї істини дуже сильно виступає диявол і його речники фальшиві пророки.  Вони хочуть знищити нашу упевненість у прощенні гріхів самою вірою в Христа. Вони день у день пропоідують: якщо ти віруєш і робиш перше, друге, пяте-десяте, тоді ти будеш, МОЖЛИВО, мати прощення гріхів.  Ти прощений, якщо ти маєш певні відчуття тощо.

Це – не послання від Бога.  І це не Апостольське послання. І це – не проповідь Христової Церкви. Апостольська проповідь однозначна: «Кожен, хто вірує в Христа, одержить прощення гріхів Його Йменням». І в сьогоднішньому Писанні ми бачимо пряме підтвердження істинності простого і однозначного євангельського послання.

Язичники увірували у Христа і на них злинув Святий Дух. Вони, як і Апостоли, у день Пятидесятниці почали звеличувати, славити Бога різними мовами. Звичайно, це були ті мови, якими вони до того часу не говорили, але сталося чудо і вони заговорили іноземними мовами, які були відомі іншими людям, бо вони чули прославлення Христа тепер різними мовами. 

Юдеї, які памятали про чудо П’ятидесятниці, бачили тепер повторення цього чуда, «здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган!» Яка радість охопила і юдеїв, і поган через це велике чудо, через велике благословення прощення гріхів, яке дається кожному, хто вірує в Христа.  Звісно ж вони питалися про те, чи можна тепер і поганам христитись? 

Яку ж ще міг дати відповідь Петро, який чув це Велике Доручення Христа: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь» (Мт. 28:18, 20)? Тож він відповідає: «Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що одержали Духа Святого, як і ми?»  Ніхто, звісно, цього заборонити не може. 

Колись Апостоли були забороняли, аби до Христа приносили діток. І вони зробили правильний висновок – Христос прийшов для всіх, і великих і малих. Христос приніс Себе у жертву за всіх людей і здобув прощення для всіх. Апостоли не стоять на дорозі до Христа. Вони ведуть до Христа. Вони показують на Нього. Вони свідчать про Нього. Вони проповідують Христа. Вони всіх віруючих утішають, що ми вже маємо прощення гріхів і праведність, і воскресіння, і вічне життя у Христі. Апостоли покріпляють віруючих істинних тілом і кров'ю Христовими, аби ми мали невимовну спільноту з нашим люблячим розп’ятим і воскреслим Господом.

Тож усім віруючим – усім, хто отримав дар Святого Духа, Петро наказав охриститися, бо така була заповідь Христа. Вони тепер будуть Христовими учнями  і Христовими свідками. Господь Святий Дух живе тепер у них, як Він живе також і у вас, любі віруючі.  Святий Дух і вас утішає солодким прощенням і радісним виправдання, яке ми маємо самою вірою в Христа. 

І Святий Дух спонукає нас славити Бога за ці великі дари, які маємо у Христі, нашому Господі. Ми не говоримо іноземними мовами, які були ознаками злиття Святого Духа на юдеїв, самарян, а потім на язичників. Але Святий Дух щоденно благодатно виливається нас зі Слова Христового і щоразу Він з нами, коли ми причащаємось Таїнства Христового.  І так ми залишаємось біля цих джерел благодаті, а Святий Дух залишається у нас, аж допоки Христос наш Господь не повернеться у славі і ми увійдемо у Його Царство і будемо радіти  вічною славою Отця, Сина і Святого Духа. Молімось, аби й ті, що сьогодні, засліплені дияволом, вийшли на марш гордині, теж покаялися і увірували в Христа. Заради Ісуса. Амінь.

А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).

четвер, 20 червня 2019 р.

Преосуществління - псевдофілософське поняття

    
До того ж, Церква трималася істинної віри упродовж більш як дванадцяти століть і протягом цих століть отці ніколи і ніде не згадували про це преосуществління (жахливе слово і жахлива ідея), допоки в Церкву в останні три сторіччя не почала прокрадатися псевдофілософія Аристотеля. Саме в цей проміжок часу багато чому було дано неправильне визначення...
   
Мартін Лютер, Вавилонська неволя Церкви

вівторок, 18 червня 2019 р.

Таїнства - дії Божі

    
     Щодо сутності Таїнств, то віра чи невірство тих, хто їх відправляє, а чи тих, хто їх використовує, нічого до них не додає і нічого від них не забирає, тому що вони є діями Божими, що основуються на Його Слові. Бо Таїнство створює та чинить не наша віра, а Слово запровадження, встановлення та Божа сила. Але коли хтось питає про те, яким чином і для кого саме Таїнство приносить користь... то там абсолютно необхідною є наша віра - вона осягає, приймає і застосовує до себе ту благодать, що пропонується у Таїнствах так само, як і у Слові, як про це свідчить Писання (Марка 16:16; 1 Коринтян 11:29).

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства

неділя, 16 червня 2019 р.

День П'ятидесятниці (Зіслання Святого Духа)

Церква живе і йде, і розвивається через благодатне натхнення Святого Духа. Без Божого Духа ніхто не може прийти до Христа або увірувати в Нього. П'ятидесятиденне святкування Великодня завершується цим радісним святом Зіслання Святого Духа. Воскреслий і вознесенний Спаситель послав Святого Духа, аби Він нас освячував, оселяючись у наших серцях у Святому Хрищенні, живлячи нас через Слово, і спонукаючи нас розуміти Євангеліє та вести життя, яке вшановує Бога і служить нашому ближньому.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 14 червня 2019 р.

День Св. Пророка Єлисея

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Єлисея. Єлисей, син Шафата з племені Іссахара, був пророком Божим для Північного Царства Ізраїлю приблизно у 849-786 р. р.  до Р. Х. Побачивши вознесіння свого наставника, Св. Пророка Іллі на небеса, Єлисей набув пророцьке служіння і отримав плащ свого попередника. Як і Ілля, Єлисей брав активну участь у подіях політичних.  Він також вчинив багато чуд, як-от: зцілення від прокази воєначальника сирійських військ, Наамана (2 Царів 5) і оживлення сина шунамітки (2 Царів 4:8-37). Його невпинний та голосний спротив поклонінню Ваалові, як і все служіння цього пророка яскраво відображалися і в його імені, Єлисей, яке означає "Мій Бог - спасіння".


Молитва на День Св. Пророка Єлисея:

     Господи Боже, Отче Небесний!  Через пророка Єлисея Ти продовжив пророцький взірець  навчання Твого народу правдивій вірі та через чудеса зцілення творива від ран гріха, Ти виявляв Свою присутність серед творива Твого. Дай, аби Твоя Церква бачила в Сині Твоєму, Ісусові Христові, останнього пророка кінцевих днів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 12 червня 2019 р.

День Нікейського Символу віри

Сповідання віри або Символи віри зявляються у час кризи, яку переживає Церква, а слово «криза» грецькою мовою означає суд
 Церкву, яка перебуває на землі ще називають Церквою, що воює, бо вона весь час мусить вести боротьбу проти диявола та його слуг, фальшивих учителів, які намагаються спотворити Слово Боже і таким чином знищити Євангеліє, вчення про Христа і про спасіння самою вірою в Нього.  Аби захистити правдиве вчення Церква формулювала Символи (Сповідання) віри.  Це – вкрай важливо, бо коли втрачається правдиве вчення, проповідь Слова Христового, то з ним втрачається віра, а отже втрачається спасіння і вічне життя.
 Тож одним із перших Сповідань було сформульована та схвалено Нікейським Собором, який був скликаний на початку літа 325 року Імператором Костянтином, - сьогодні ми святкуємо річницю Нікейського Символу віри.   Нікейський Собор відстояв Біблійну правду про те, що Ісус – вічний Бог Син і сформулював відповідний Символ віри, який було довершено на Соборі в Контстантинополі 381 року.  Цей Символ віри – невід’ємна частина літургії Церкви. 

вівторок, 11 червня 2019 р.

День Св. Апостола Варнави

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Апостола Варнаву.  Св. Варнава був левитом з Кіпру, який продав землю і віддав прибутки з продажу ранній християнській спільноті в Єрусалимі (Дії 4:36-37).  Св. Павло повідомляє нас, що Варнава був кузеном Івана Марка (Колосян 4:10). Варнаву було послано Єрусалимською Церквою, аби він був єпископом у молодій церкві в Антіохії (Дії 11:22).  Маючи там служіння,  він пішов до Тарсу і до Антіохії на поміч привів Павла (Дії 11:25-26).  Саме Церква в Антіохії відправила Варнаву та Павла в першу місіонерську подорож (Дії 13:2-3). Проте, коли настав час для другої місіонерської подорожі, Варнава і Павло не дійшли згоди про те, чи брати з собою Івана Марка. Варнава взяв Марка і пішов на Кіпр, а Павло взяв Силу і відправився на північ через Сирію і Кілікію (Дії 15:36-41). Про діяльність Варнави додатково відомо лише те, що його, очевидно, знали коринтяни (1 Коринтян 9:6).  Традиція оповідає, що Варнава помер мученицькою смертю на Кіпрі - його вкаменували.

Молитва на День Св. Апостола Варнави:

Всемогутній Боже! Твій вірний слуга Варнава шукав не власної слави, а щедро віддав життя своє і все, що мав для підбадьорення Апостолів і їхнього служіння. Подай нам, аби ми могли повторювати його приклад у житті, відданому благодійництву та проголошенню Євангелія; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 3 червня 2019 р.

Насіння, що несе в собі дар життя

  
   Владу надавати Боже прощення, життя і спасіння, Христос поклав у Своє Євангеліє: "Слова, що їх Я говорив вам, - то дух і життя" (Івана 6:63). Через Його Слово учні стали "чисті" і через їхнє повторення цього самого Слова інші люди будуть приходити до віри аж до кінця віку. У природі навіть найродючіший ґрунт залишається мертвим і безплідним допоки не отримає насіння, що несе в собі дар життя. Так само Слово Боже є тим насінням, яке (і то лишень воно) містить і передає таємницю духовного життя (Луки 8:11; 1 Коринтян 3:5-7; 1 Петра 1:23).


Курт Маркворт, «Спасенна істина: доктрина для мирян»