неділя, 31 січня 2021 р.

Проповідь на 4-у неділю по Богоявленні

                                        


                                    ЛЮБОВ – ВИКОНАННЯ ЗАКОНУ

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

           Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона.  Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: «Люби свого ближнього, як самого себе!» Любов не чинить зла ближньому, тож любов – виконання Закону (Римлян 13:8-10).

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, є лише один ідеальний закон – Закон Мойсея. Всі інші людські закони, якщо вони не наслідують Закон Мойсея – зазвичай жорстокі, хоча й можуть видаватись ліберальними та добрими на перший погляд, бо з часом вони зруйнують основи суспільства, його економіку, правосуддя і приведуть країну до занепаду та хаосу. 

Ось що наприклад говорить Закон Мойсея про збирання урожаю: «Коли ти будеш жати жниво своєї землі, не докінчуй жати до краю свого поля, а попадалих колосків твого жнива не будеш збирати; а виноградника свого не вибереш дорешти, а попадалих ягід виноградника свого не будеш збирати, для вбогого та для приходька позостав їх. Я Господь, Бог ваш! (3 М. 19:9, 10). 

Порівняйте Закон Мойсея із законом про п’ять колосків, який ілюструє пам’ятник дівчинці на території музею про Голодомор-Геноцид українського народу в Києві.  Там ця дівчинка стоїть і приречено тримає п’ять колосків у руці. Більшовицька влада ухвалила закон, яким забороняла підбирати на полі, на якому вже був зібраний урожай навіть декілька колосків. 

Якщо якийсь українець чи українка, навіть якщо це була дитинка, хотіли врятуватись від голодної смерті, підібравши незібрані колоски, то їх чекала інша смерть – від кулі або смерть у радянському концентраційному таборі. Такий закон як і маса радянських законів був людиноненависницький або радше україноненависницький і диявольський. Його могли пропонувати та ухвалювати лише такі нелюди, як Сталін, Каганович і їм подібні слуги сатани. 

Ви думаєте такий закон скасували після Голодомору, коли вони вже повбивали мільйони українців?  Я виростав у селі. І в мене були кролі. Одного дня я вийшов на вже зоране колгоспне поле, яке колись належало нашій сім’ї, аби там позбирати залишені в ґрунті буряки. Я навіть незчувся, коли позаду мене зупинився на конях бригадир, який хотів мене забрати в міліцію за мій «незаконний» промисел. Це було в Україні в 70-их роках ХХ століття, через 40 років після Голодомору. Кагановича вже перевели в Москву, а його діло далі цвіло і віддавало смородом аду. 

Від радянської буцегарні мене врятував лише той факт, що мої батьки були добре знайомі з тим радянським бригадиром. Радянські закони, як і деякі нинішні закони за висловом доктора Мартіна Лютера роблять Бога дияволом, а диявола Богом, добро – злом, а зло – добром, праведність – нечестивістю, а нечестивість – праведністю.  

Бог дав Закон для нашого добра. І саме так його розуміли вірні Йому люди. Коли, наприклад, голодний і виснажений цар Давид звернувся до священика Ахімелеха з проханням нагодувати його та його людей, то Ахімелех, на людський погляд, порушив Божий Закон. Бо в скинії не було їжі окрім показних хлібів, які виставлялися в скинії, представляючи дванадцять племен Ізраїля і споживати їх могли лише священики. Проте Ахімелех розумів, що любов – виконання Закону, тож він віддав ті хліби Давидові та тим, хто були з ним і врятував Давида і його людей від голодної смерті. 

Цивілізовані правителі з влади, яка представляє Бога, повинні весь час думати про те, аби закони виконували ту місію, яка будує суспільство і сприяє добрим людям та спиняє і обмежує людей злих.  Так само як і всі закони і вчинки мають ухвалюватись і тлумачитись з огляду на добро людям. 

Так і нам Апостол Павло каже сьогодні: «Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона».  Таким чином Апостол підсумовує Закон для віруючих людей. Для невіруючих людей, які не знають Христа і не розуміють Писання, ці слова можуть стати пасткою. Вони можуть думати: «Ось я зараз буду любити моїх ближніх і все – я виконаю Закон, а отже спасуся і буду мати воскресіння, і вічне життя». 

Проблема в тому, що любові, про яку каже Апостол, без Святого Духа не отримати. А Святого Духа не отримати без віри в Христа. Знову ж таки цю віру Святий Дух творить, використовуючи Христове Слово, тобто Євангеліє. Отже перше Господь Святий Дух творить у наших серцях віру і починає у нас жити так, що наші тіла стають храмом Святого Духа. 

Віра в Христа, створена Святим Духом, зараховується нам у праведність. Віра забирає наші гріхи і через віру ми проголошуємось праведними. А Святий Дух дає нам таку любов, що ми радіємо, роблячи добро. Закон же радості у чиненні добра не дає. Він лякає покараннями. Він примушує діяти. Але любові він не творить. 

Іншими словами, неможливо по справжньому, тобто щиро та радісно любити один одного без віри в Христа – любити так, як кличе нас Господь Святий Дух через Апостола Павла. Та віра творить нову людину, бажаючу і спроможну виконувати те, що вимагає Закон. Як каже Апостол Павло в Посланні до галатів: «І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (2:20). 

Вірою ми виправдані. А любов є свідченням істинної віри. При чому Апостол Павло каже, що ця любов спрямовується один до одного, тобто до наших ближніх. Віра виправдовує. Любов є доказ віри і дія віри. «Бо заповіді», – каже він, «Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: «Люби свого ближнього, як самого себе!» А Бог не потребує, аби ми робили якісь діла чи добро для Нього особисто. Але Він кличе нас робити для наших ближніх те, що ми хотіли б робити для Нього.

 Такі діла є виявом віри. Як каже Апостол Іван: «Як хто скаже: «Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той – неправдомовець». Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить? І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив!» (1 Ів. 4:20, 21). Тож Заповідь любити Бога, вона цілковито поєднана із заповіддю любити наших ближніх або ж як каже Апостол Павло сьогодні – любити один одного. 

І відповідно всі наші діла любові, про яку ми чуємо в Писання, мають спрямовуватись до наших нещасних ближніх. Саме в понижених братах і сестрах, які потребують нашої допомоги, ми знайдемо нашого величного Бога. Адже Господь Святий Дух не каже: «Люби багатих!  Люби можновладців! Люби могутніх, вчених і святих!» Зовсім ні!  Він каже, аби ми любили один одного. 

В 1-ому Посланні до коринтян Апостол Павло пише: «Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні. Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло» (1:26-29). 

Ось цих простих світу, погорджених і незначних посеред нас кличе нас любити Господь. Було б, звісно, гарно, якби ми бачили, як можновладці та мільйонери служать таким погордженим, простим і зневаженим. Тоді, можливо, ми не мали б тієї жахливої статистки про майже кілька десятків замерзлих за добу, коли морози опускались до мінус 20. 

Але для такого служіння потрібна любов. А істинна любов зявляється лише як плід віри в Христа, Який перше нас полюбив. Цар над царями і Пан над панами зійшов із небес, аби полюбити нас до кінця. Воплочений Син Божий у час Свого земного служіння виявляв Свою любов до ближніх. Він благословив шлюб і весілля, перетворивши воду на прекрасне вино. 

Він зцілював недужих, насичував голодних. Він відкривав очі незрячим, вуха глухим і уста німим. Він воскрешав померлих. Він проповідував Євангеліє. Але найбільше Його любов виявилась у тому, що Він на Себе забрав усі наші гріхи.  Немає такого гріха на світі, який на Себе не забрав Ісус Христос. 

І Він усі наші гріхи обмив Своєю святою і невинною кров’ю. Він нас так полюбив, що віддав Самого Себе у жертву за всіх нас. І Його жертва – свята і досконала, бо Він – Бог і людина і одній Особі. Він святий і досконалий, безгрішний і праведний, настільки полюбив нас, нещасних і жалюгідних грішників, що віддав Себе за нас на смерть. І Він на третій день смерть подолав, вийшовши переможцем над нею із гробу, аби Його перемога вірою в Нього була нашою. 

Ось як полюбив нас Цар Небесний, Син Божий, Ісус Христос! І Він любить нас нині і буде любити нас вічно. Як звіщає Його Дух через Апостола: «Хто нас розлучить від любови Христової?... Я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 8:36, 38, 39). 

Ми будемо радіти цією любов’ю повіки віків, адже наш люблячий Спаситель Останнього Дня повернеться у славі і воскресить усіх мертвих, і нас, що віруємо в Нього, Він візьме до Свого вічного і святого Царства, де ми будемо радіти Його любов’ю, живучи з Ним і з усіма святими повіки віків. 

А до того часу Він кличе нас, аби ми любили наших ближніх. Звісно ж така любов виключає будь-яке зло до нашого ближнього. І вона означає готовність виручати з біди нашого ближнього, коли в нас є така можливість. Така любов відкидає всякі вигадані діла, а спрямовує нашу увагу на реальних людей у потребі біля нас – саме вони і є нашими ближніми. 

Така любов – виконання Закону – любов, що лине із віри в Христа. Любов радісна, охоча до добра – любов, якої не спинити. Хто ж любові до ближнього не має, хай стережеться, бо істинної віри без любові до ближніх не існує. А отже й немає виправдання і воскресіння до життя вічного і раю. Хай Господь творить віру в серцях, наших і покріплює її Своїм Євангелієм у Слові і Таїнстві!  Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

День Св. Князя Костянтина Василя Острозького, християнського правителя

       Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. князя Костянтина Василя Острозького, який народився 1526 р. Будучи нащадком славетного роду Рюриковичів та сином великого литовського гетьмана Костянтина Івановича Острозького, Костянтин Василь Острозький, став не лише одним із впливових правителів тогочасного світу і захисником Русі у Речі Посполитій, але й християнським просвітителем. Саме цей волинський князь вважається засновником Острозької Академії (1572 р.), першого вищого навчального закладу в східній Європі та ряду шкіл на території теперішньої західної України, а також засновником Острозької друкарні, в якій Іван Федоров, утікач з Москви, 1580 року надрукував перший повний текст Біблії слов'янською мовою. Князь Костянтин Василь Острозький також підтримував віротерпимість та був прихильником союзу православних і протестантів для відстоювання християнських свобод у Речі Посполитій. Князь Костянтин Василь Острозький упокоївся у такий день, як цей 1608 року та був похований у крипті Богоявленської церкви Острога (на Рівненщині).


Молитва на День Св. Князя Костянтина Василя Острозького, християнського правителя:

Отче Небесний! Ти - Податель усякого добра. В тобі немає переміни чи тіні відміни. Прийми нашу подяку за Князя Костянтина Василя Острозького, християнського правителя та мужа, який дбав про християнську освіту рідного краю. Благословляй нашу країну подібними правителями, аби наш рідний край завжди мав освіту, в підвалинах якої лежить Твоє святе Слово. Заради Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

субота, 30 січня 2021 р.

Милостинею не відкупишся

    Існує, звісно, потреба для застереження. Хай ніхто собі не думає, що ті невимовні злочини, скоєння яких, виключає з Царства Божого, можуть чинитися щодня і щодня за них можна відкуплятися милостинею… Перед усім має бути змінене на краще життя (через покаяння)… Від Божої кари за власні гріхи милостинею не відкупишся.

Св. Августин

пʼятниця, 29 січня 2021 р.

Великий потік спасіння

      Св. Лука включає (14:16-24) притчу, цілком подібну до притчі про весільний банкет Царевого Сина в Св. Матвія 22:1-14. У попередньому тексті ми читали: «І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: «Ідіть, бо вже все наготовано» (Луки 14:17). Коли це «вже»? З Христовим приходом у плоті. Упродовж століть запрошення оголошувалось пророками. А тепер настала пора «вечері» і «вже все наготовано». Іншими словами ми повинні думати не про віддалене майбутнє, а про те, що відбувається нині, коли Христос довкола Себе збирає Свою Церкву з усіх частин світу через Свої божественні Засоби Благодаті.

            Невипадково Христос зобразив Своє Царство як банкет. Бо Він знав, що Він в ту останню, урочисту ніч зі Своїми учнями вийде поза зображення і притчі та запровадить  справжній, буквальний банкет, Таїнство, в якому Він, Агнець Божий є і Господар, і Пожива. Тут ми маємо «з ангелами і архангелами, і усім військом небесним» передсмак небес і участь в самих небесах та в Дереві Життя (див. Євр. 12:22-24; Об. 19:7; 22:19). В цьому банкеті ми «смерть Господню (звіщаємо), аж доки Він прийде» (1 Кор.11:26). Минуле і майбутнє сходяться тут разом у одному великому потокові спасіння.

            Визначною рисою таїнственного свята є його соціальна, корпоративна природа. Звичайно ж, кожен розкаяний грішник отримує тут свою власну, особисту частку прощення, життя і спасіння. Втім це ніколи не відбувається в ізоляції. Тут творяться та відновлюються узи з Отцем Небесним і  Його дітьми на землі , які водночас повязують їх як братів і сестер у «Сині улюбленому» (Кол. 1:13). Церква, як містичне Тіло Христове у найтісніший і найурочистіший спосіб поєднана Його таїнственним тілом: «Тому що один хліб, тіло одне – нас багато, бо ми всі спільники хліба одного» (1 Кор. 10:17).  Все це дається в спільноті або ж участі в Христовому тілі та крові (1 Кор. 10:16).

            Тож зрозуміло, що отримування Таїнства разом є прилюдним сповідування єдності у Євангелії…

            Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян

четвер, 28 січня 2021 р.

Oratio, Meditatio, Tentatio

До того ж, хочу вказати вам правильний шлях дослідження богословя, бо я в тому практикувався… Це той шлях, якому навчав святий цар Давид (і цей шлях, безперечно, використовувався всіма патріархами та пророками) у Псалмі 119. Там ви знайдете три правила, якими рясно укритий весь Псалом. І ось ці правила: Oratio, Meditatio, Tentatio[1].

Мартін Лютер


[1] Молитва, роздуми, випробовування.

вівторок, 26 січня 2021 р.

День Св. Тита, пастиря і сповідника

    Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Тита. Св. Тит, як і Тимофій, був другом і співробітником Св. Павла. Титу був язичником, можливо уродженцем Антіохії. Він супроводжував Павла та Варнаву до Єрусалиму, коли вони несли допомогу для християн в Юдеї під час голоду (Дії 11:29, 30; Галатів 2:1). Невідомо, чи він супроводжував Павла під час першої чи другої місіонерської подорожі останнього, але Тит був з ним в третій подорожі  і допомагав коринтянам помиритися з Павлом (2 Коринтян 7:6, 7), а також допомагав у збірці для церкви в Єрусалимі (2 Коринтян 8:3-6). Напевно, по поверненні з Єрусалиму, Павло залишив Тита на Криті (Тита 1:4, 5). Потім він продовжив працю в Далматії (2 Тимофія 4:10). Відповідно до передання, Тит повернувся на Крит, де служив єпископом до упокоєння 96 року по Р. Х.

               Молитва на День Св. Тита, пастиря і сповідника:

    Всемогутній Боже!  Ти покликав Тита до діла пастиря і вчителя. Учини всіх пастирів отари Твоєї старанними в проповідуванні Твого святого Слова, аби весь світ міг пізнати незміренні багатства нашого Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 25 січня 2021 р.

День Навернення Св. Апостола Павла

  Сьогодні ми згадуємо навернення Св. Павла, яке сталося дорогою до Дамаску і про яке, в Книзі Дій, розповідається тричі (9:1-9; 22:6-11; 26:12-18). Будучи архіворогом християн, Савл із Тарсу, вирушив до Дамаску, аби там заарештовувати віруючих і доставити їх на допит до юдейської верхівки в Єрусалимі. Дорогою до Дамаску він побачив сліпуче світло і почув слова: "Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?" Савл запитав: "Хто Ти, Пане?" І пролунала відповідь: "Я - Ісус, що Його переслідуєш ти". В Дамаску, куди Савла привели за руку, бо він осліп, учень Христів, якого звали Ананія, був спрямований Господом до Савла, щоби відновити його зір: "Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля" (Дії 9:15). Отримавши знову зір, Савл охристився і далі був відомий, як Павло, великий апостол.

Молитва на День Навернення Св. Апостола Павла:

Всемогутній Боже! Ти перемінив серце того, хто переслідував Церкву і його проповідь принесла світло Євангелія, яке почало сяяти по всьому світові. Дай, аби ми завжди раділи спасенним світлом Твого Євангелія і, повторюючи приклад Апостола Павла, поширювали Євангеліє до всіх кінців світу; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 24 січня 2021 р.

День Св. Тимофія, пастиря і сповідника

Cьогодні ми дякуємо Господу за Св. Тимофія. Він виростав у родині християнських віруючих. Його матір, Евнікія, була християнка і донька християнки Лоіди (2 Тимофія 1:5). Книга Дій зазначає, що Св. Павло познайомився із Тимофієм під час його другої місіонерської подорожі і хотів, аби Тимофій перебував із ним (16:1-3). З часом Тимофій став близьким другом і вірним співробітником Павла, якому Павло довірив місійну працю в Греції та Малій Азії. Тимофій також перебував із Павлом в Римі. Відповідно до передання, по смерті Павла, Тимофій перейшов до Ефесу, де служив єпископом і став мучеником за віру в Христа приблизно 97 року Господнього. Св. Тимофія найчастіше згадують, як вірного супутника Св. Апостола Павла, який вірно служив посеред церков з язичників.

Молитва на День Св. Тимофія, пастиря і сповідника:

Господи Ісусе Христе! Ти завжди даєш Твоїй Церкві на землі вірних пастирів таких як Тимофій, аби вони вели та годували Твою отару. Учини, аби всі пастирі були старанні в проповіді Твого святого Слова і роздаванні Твоїх засобів благодаті, а людям Твоїм даруй мудрості іти дорогою, що веде до життя вічного; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 23 січня 2021 р.

Хрищення немовлят основується на Божому Слові (5)

Хрищення Нового Заповіту є спадкоємцем обрізання Старого Заповіту (Колосян 2:11, 12). Тож так само, як у Старому Заповіті, завіт Божої благодаті застосовувався та запечатувався обрізанням не лише для дорослих, але й для немовлят (Буття 17:10, 12), то так само й тепер, у Новому Заповіті, цю благодать через Хрищення слід застосовувати та підтверджувати знаком як для немовлят, так і для дорослих, тому що Божа благодать  у Новому Заповіті не зменшилась, а радше стала ще ряснішою і багатшою.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

пʼятниця, 22 січня 2021 р.

Молитва на День Соборності України

Всемогутній Боже! Ти - Податель усякого добра. Ти давав і даєш далі нашому народові велику кількість дарів Твоїх. Через наші гріхи особисті і національні ми не могли і не можемо сповна користуватися ними, і часто зазнаємо бід і страждань, які руйнують нас і не дають здійснитися давній мрії українського народу про панування в рідному краї "від Сяну по Кавказ" - на всіх землях, які Ти дав українцям. У цей День Соборності благаємо Тебе, Отче Небесний, прости нам усі наші гріхи і провини заради Твого Сина Ісуса Христа. Благослови наш рідний край проповіддю чистого і непофальшованого Євангелія, аби віра, створена в серцях українців Твоїм Духом Святим, спонукала усіх українців до істинної соборності віруючого люду, який іде вслід за Христом, уповає на Тебе, має Твій захист, богобоязливих провідників і Твої рясні благословення у відновленому краї, у всіх визволених від окупантів землях, на многії і благії літа. Заради Христа. Амінь.  

четвер, 21 січня 2021 р.

Сидіти біля ніг пророків і апостолів

Аби спастись ми, звісно, повинні мати  Святого Духа, віру, благочестиву мову і діла. Тож нам слід допустити за професорську кафедру пророків і апостолів, а ми маємо сидіти біля їхніх ніг і слухати те, що кажуть вони. Не вони повинні чути те, що кажемо ми.

Мартін Лютер

середа, 20 січня 2021 р.

День Св. Сарри

  Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Сарру, яка була дружиною (і напівсестрою) патріарха Авраама (Буття 11:29; 20:12). В послухові до божественної заповіді (Буття 12:1), вона здійснила довгу та виснажливу подорож на захід, разом зі своїм чоловіком та родичами, з Уру Халдейського до Харану, а потім в кінці до краю Ханаанського. Вона залишалася бездітною до літнього віку. Потім, відповідно до давньої Божої обітниці, вона народила сина і нащадка заповіту (Буття 21:1-3). Її згадують і вшановують як дружину Авраама і матір Ісака, другого з трьох патріархів. Її також хвалять за гостинність до чужинців (Буття 18:1-8). По смерті у віці 127 років, її тіло було покладено до печери Махпели (Буття 23:19), де пізніше був похований і її чоловік.

Молитва на День Св. Сарри:     

     Господи і Отче наш! Ти з ласкою зглянувся на Сару в її літах, давши їй нове ім'я Сарра, а з ним і обітницю рясних благословень з її пристарілої утроби. Давай нам певну надію у радості нашого нового імені, аби ми, будучи охрищеними в обіцяного Месію, могли приносити плоди в Твоєму Царстві, рясніючи ділами Святого Духа; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 19 січня 2021 р.

Цим стоїть Церква на землі

Отже в плані Символу віри відпущення гріхів розташоване після згадки про Святу Церкву. Бо саме цим стоїть Церква на землі – саме через це те, що було загублене і знайдене, не гине.

Св. Августин

понеділок, 18 січня 2021 р.

День Віровизнання Св. Петра

      Сьогодні ми згадуємо про віровизнання Св. Петра. Воно не постало з нахилу Петрового серця, а було об'явлене йому Отцем. Причину важливості цього віровизнання видно з Ісусової відповіді: "Ти - Скеля [грецьке - Петрос], і на скелі [грецьке - Петра] оцій побудую Я Церкву Свою" (Матвія 16:18). Як народ Божий в Старому Заповіті почався з особи Авраама, скелі, з якої були витесані Божі люди (Ісаї 51:1-2), так і народ Божий в Новому Заповіті, починається з особи Петрової, сповідання якого - скеля, на якій Христос збудує Свою Церкву. Але Петро не був один ("ключі" дані йому в Матвія 16:19 були дані всім учням в Матвія 18:18 та Івана 20:21-23. Як каже нам Св. Павло, Петро та інші апостоли разом із іншими пророками покладені в основу Церкви, наріжним каменем якої є Сам Христос (Ефесян 2:20). Тож віровизнання Св. Петра - свідчення цілого апостольського гурту і основоположне в будівлі Християнської Церкви. Таким чином Церква віддає подяку Богові за Св. Петра та інших апостолів, які навчали Христову Святу Церкву Його божественній та спасенній правді.

                              Молитва на День Віровизнання Св. Петра:
     Отче Небесний! Ти об'явив Апостолові Петрові блаженну правду, що Твій Син, Ісус - Христос. Зміцни нас проголошенням цієї правди, аби ми також могли радісно сповідувати, що спасіння немає в нікому іншому, а є воно лише в Тобі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

неділя, 17 січня 2021 р.

Проповідь на 2-у неділю по Богоявленні

                                         

                 ПОЧАТОК ЧУДАМ

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)           

А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати. На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його. Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: «Не мають вина!» Ісус же відказує їй: «Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя!» А мати Його до слуг каже: «Зробіть усе те, що Він вам скаже!» Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали. Ісус каже до слуг: «Наповніть водою посудини». І їх поналивали вщерть. І Він каже до них: «Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости». І занесли. Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, – знали ж слуги, що води наливали, – то староста кличе тоді молодого та й каже йому: «Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг»... Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській – і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його (Євангеліє від Св. Івана 2:1-11). 

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, пандемія внесла правки практично в кожний аспект нашого життя. Ще кілька років тому українські весілля могли збирати від кількох десятків аж до кілько сотень людей. Тепер все змінилось. Весілля, за умов пандемії, може стати епіцентром зараження небезпечною хворобою. Те, що мало, вже відповідно до своєї назви, веселити та приносити радість, може, навпаки принести чимало біди. 

Але в будь-якому разі, весілля – чудова і радісна подія. Це подія, яка святкує створення нової сім’ї, на виконання слів: «Покине… чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом» (1 М. 2:24) і на виконання Заповіді Божої: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» (1 М. 1:28). 

Бог дуже цінує шлюб і сім’ю. Недаремно Він хвалить велику родину у Псалмі, коли устами Псалмоспівця проголошує: «Твоя жінка в кутах твого дому як та виноградина плідна, твої діти навколо твого стола немов саджанці ті оливкові! Оце так буде поблагословлений муж, що боїться він Господа!» (Пс. 127:3, 4). І недаремно Бог висловлює такий суворий осуд тим, що руйнують сім’ї і проголошує: «Ненавиджу розвід» (Мал. 2:16), і: «Що Бог спарував, людина нехай не розлучує!» (Мт. 19:6). 

Господь бажає добра кожній сімї. Господь хоче добра кожному подружжю. Господь хоче добра і радості для кожного із нас, любі брати і сестри. Не випадково Своє перше прилюдне чудо Господь створить на весіллі, на яке Він пішов із Своєю Матір’ю і Своїми учнями.  Своєю присутністю Господь вшановує це весілля і весілля всіх Його віруючих. 

А що ж робив наш Господь на весіллі? Очевидно, Він робив те саме, що й інші гості: Радів за молодих, споживав страви, пив вино, танцював – словом робив те, що роблять усі звичайні віруючі люди. Якби Він робив щось незвичне, то наш Євангеліст це помітив би і нам про це повідомив би. Проте нічого такого Апостол Іван пише. 

Натомість він звертає увагу на дуже прикру обставину, що склалася на тому весіллі. На ньому «забракло вина». Можливо сімя була небагата, коштів мало, а гостів багато. Такий брак вина міг зіпсувати ціле весілля. Звісно, навіть в Україні існують традиції безалкогольних весіль. Але Мати Божа, наш Спаситель і Його учні перебували не на такому весіллі. Вони перебували на весіллі, де пили вино. 

Тож «мати Ісусова каже до Нього: «Не мають вина!» Вона добре знає Ким є її Син.  Він – Син Божий. Він – Бог всемогутній. Він може все. Він цілий світ був творив з нічого. Тож Він може створити вино, аби це молоде подружжя і всі гості весілля далі раділи новоствореним сімейним союзом, промовляли тости, жартували й танцювали. Ісус може попіклуватись про все на світі, і, звичайно ж, про вино. 

Проте Господь у Своїй відповіді нагадує їй про те, що мета Його приходу набагато вища. Він знає, що Марія хоче від Нього чуда, однак до Його години, до Голгофи, ще практично три роки часу.  Марія промовляє до Христа як Його мати. Ісус промовляє до Своєї матері, як її Спаситель, і Спаситель цілого людства: ваш Спаситель і мій Спаситель. 

Марія добре знає серце Свого Сина.  Вона вірить у Нього. Вона довіряє Йому як своєму Спасителеві і вона знає про Його невимовну любов до людей: до вас і до мене. І через це вона діє і підказує слугам, від кого чекати їм допомоги. «Мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю!»  – співає Псалмоспівець (120:2).  Допомога всім людям – від Христа, Сина Божого. 

Допомога молодятам і їхнім слугам на весіллі – Господь, що вчинив небо і землю, Господь Який сидить нині у них гостем на весіллі. Ісус вказав слугам на камяні посудини на воду. Посудини досить великі – туди вміститься кількасот літрів води. Тож Ісус каже слугам: «Наповніть водою посудини». І їх поналивали вщерть». Всі посудини заповнені по вінця. Води було налито повно. Але води вже в посудинах немає. Є добірне, вишукане вино. 

Господь дає інше доручення слугам «Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости». Ми замість терміну старости вживаємо слово «тамада». Хоча в наш час це радше організатор розважальних програм, і з огляду на ті весілля, які відвідував до пандемії, розваги на українських весіллях все більше стають сороміцькими та обростають блудом. Проте староста на весіллі Кані Галілейській – це ще й розпорядник весілля і дегустатор винна, сомельє. 

Який же висновок робить наш сьогоднішній сомельє після того, як спробував вино?  Він кличе до себе молодого і каже йому: «Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг»... Спочатку, каже староста, зазвичай ставлять дорожче вино. А коли люди вже випють досхочу вина і притупляться їхні смакові рецептори, ось тоді вже ставлять вино дешеве. Бо і якості люди не оцінять, і гроші будуть зекономлені. 

А тут відбувається щось дивне – від доброго – до найкращого! Вино на початку весілля було добре і це бачили всі. Його випили. Але тепер принесли вино ще краще. При тому воно таке чудове, що навіть випивши вина досхочу раніше, відчуваєш його надзвичайний смак!Неймовірно!  

Це справді неймовірно. Це найкраще вино з тих вин, що будь коли існували, є чи ще будуть на землі. Воно – досконале і божественне, бо воно створене Самим Господом Богом, Який стався людиною і був гостем на весіллі. «Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській – і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його». 

Господь виявив Свою славу. Господь виявив, що Він – Син Божий і що Він – обіцяний Богом Месія, на прихід Якого віруючі ждуть уже декілька тисяч років.  Ісус виявив, що Він – істинна людина, адже Він перебував на весіллі, як добрий гість і звичайна віруюча людина. Ісус виявив, що Він – істинний Бог, адже таке чудо міг вчинити лише Бог.   

Ісус не заявляв про це чудо на весіллі, як це роблять фокусники і фальшиві пророки. Про чудо знали лише слуги. Знала про чудо Марія і Христові учні. Тобто, це чудо було для віруючих. Відтепер вони побачать ще багато різних чуд. День за днем Господь Христос буде розбудовувати їхню віру, так само як день за днем Господь розбудовує і нашу віру, любі брати і сестри. 

На весіллі в Кані Галілейській забракло вина. Нам усім забракло праведності.  Нам усім не забракло гріхів. Як добре, що «Так… Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Як добре, що Син Божий прийшов, аби дати нам те, що нам забракло і забрати те, що нас засуджує до смерті і вічних мук у аду. 

            Ісус прийшов аби забрати всі наші гріхи на Себе. Він усі їх поніс на Голгофський хрест і усі до одного обмив їх Своєю святою і невинною кров’ю. Він помер на нашому місці, принісши Себе в досконалу жертву за всі наші гріхи. І Він вийшов на третій день переможцем над смертю із гробу, аби ми змогли увійти на Його весільний банкет – у Його Царство, в яке без праведності не увійдеш. 

            Ісус для нас робить щось незрівнянно більше ніж для весілля в Кані Галілейській. Там Він перетворив воду на найкраще на світі вино. А нас, що віруємо в Нього – нас нещасних і жалюгідних грішників, Ісус, розп’ятий і воскреслий Спаситель покриває Своєю праведністю і робить нас дітьми Божими, як про це засвідчує Його Апостол: «Ви всі – сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:26, 27). 

            Хіба це не більше чудо? Де забракло вина – там Ісус перетворив воду на вино для весілля. За грішників, яким забракло праведності, Ісус віддав Самого Себе і зодягнув кожного, хто вірує в Нього у Свою праведність. Нам не бракувало смерті і нам бракувало життя.  Ісус забрав нашу смерть і дав нам Своє життя. І Він утішає нас кажучи: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25, 26). 

            А, щонеділі, коли ми збираємось довкола Престолу Господнього, відбувається чи не найбільше чудо – чудо Святої Євхаристії, коли Господь дає нам Свої істинні тіло та кров у хлібові та вині Святої Вечері. Комусь в це важко повірити. Але в це неважко повірити тому, хто вірить, як і учні в Христа, як ті учні, що бачили виявлення слави Ісуса у Його першому чуді – перетворенні води на вино. 

У це неважко вірити тим, хто довіряє Слову Христовому – Слову Господа, Який промовляє, ламаючи хліб: «Це є тіло Моє» і подаючи чашу: «Це є кров Моя Нового Заповіту». У це вірують Його учні, у це віруємо ми, у це будуть вірувати істинні діти Божі, які прийдуть після нас, якщо, звісно, світ триватиме так довго. 

Сьогодні нам, як і слугам на весіллі, Господь дає доручення.  Вони настільки ж прості, як і доручення набрати води. Господь каже нам перебувати у Його Слові, причащатися Його істинними тілом і кровю у Святій Вечері, визнавати Його перед іншими людьми – тобто говорити про Нього і любити наших ближніх. 

Він каже робити добро іншим людям, аби вони славили Небесного Отця, тобто ставали віруючими і теж вкінці увійшли на Його весільний банкет – у вічне життя в Його Царстві. І коли такі прості Христові доручення будуть вам здаватись неймовірними і не тими, що виявлять славу Христа, згадайте про чудо в Кані Галілейській і «Зробіть усе те, що Він вам скаже!» В Імя Христове. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24). 

субота, 16 січня 2021 р.

Точка опори для життя та дії Церкви

      В Старому Заповіті деталі прилюдного поклоніння Богові були чітко прописані Законом. Новий Заповіт таких левитських регулювань не має. Втім, поклоніння Богові «в дусі та істині» (Івана 4:24) не служить виправданням для безформності та примхи. Власне кажучи,  прилюдне поклоніння Богові в Новому Заповіті формується одним зовнішнім дотримуванням, про яке Господь промовив: «Робіть це на спомин про Мене» (Луки 22:19). Це творить точку опори для життя та дії Церкви – центр уваги, довкола якого вона збирається (1 Коринтян 11:20-33). Разом із проповідуванням, для якого вона є контекстом, Вечеря творить основний корпус прилюдної літургії або ж служби Церкви.  Коли ми говоримо про «Літургію», то маємо на увазі Службу зі Святим Причастям. Ця служба, каже Ауґсбурзьке віросповідання «серед нас дотримується у правильний спосіб – у спосіб, в який вона раніше дотримувалась у Церкві, і який може бути доведений твердженнями Св. Павла в 1 Кор. 11:20 і далі та багатьма твердженнями святих Отців» (АВ XXIV:35).

Курт Маркворт

пʼятниця, 15 січня 2021 р.

Хрищення немовлят основується на Божому Слові (4)

     Христос хоче та заповідає, щоб малих дітей приводили до Нього, аби Він їх міг благословити (Марка 10:14, 16). І постає питання: як це робиться? Святе Письмо стверджує про те, що охрищена людина зодягається у Хрищенні в Христа (Галатів 3:27). Бо такі люди охрищені в Його смерть та воскресіння (Римлян 6:3; 1 Петра 3:21). Христос очищує і освячує Церкву, за яку Він віддав Самого Себе, водною купіллю у Слові (Галатів 4:14; Ефесян 1:3). Тож звідси випливає, що Христос заповідає христити немовлят. 

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

четвер, 14 січня 2021 р.

Твори богословів мають вести до Писання

 Всі інші твори (богословів) мають вести до Писань і вказувати на Писання так, як Іван Христитель вів до Христа і вказував на Христа, кажучи: «Він має рости, я ж маліти» (Ів. 3:30), аби кожна людина могла сама пити з чистого джерела, як це робили і всі ті отці, що прагнули досягнути чогось доброго.

Мартін Лютер

середа, 13 січня 2021 р.

Призначення мови

  Мова, звісно, була призначена не для того, аби люди нею обманювали одне одного, а для того, щоб через її інструментальність, одна людина могла об’являти свої думки іншій людині. Тож використання мови з метою обману, а не за призначенням – гріх.

Св. Августин

вівторок, 12 січня 2021 р.

Конфірмація - церковний звичай

 

     Конфірмація - церковний звичай, який позначає завершення навчання, що готує людину до відповідальної участі в Святій Вечері Господній. Сама по собі, поза Хрищенням і Таїнством Вівтаря,  вона якоїсь окремої ваги не має. Все вже було дане у Хрищенні. До того конфірмація нічого не додає. Думати про те, що вона може щось додати, означає спрямовувати її до богослов'я "другого благословення" методизму та п'ятидесятництва. Власне саме таке неправильне уявлення було причиною відкидання конфірмації у час Реформації - конфірмацію середньовічна Церква зараховувала до семи таїнств. Пізніше конфірмація стала прийматись без забобонів - не як таїнство, а просто як нагода подати базове навчання одній вірі (Ефесян 4:5), що було необхідним для дослідження самого себе перед Причастям. Це базове навчання і перше причастя відбувалось, відповідно до одного авторитетного джерела,  у відносно ранньому віці: між шостим та дванадцятим роком життя.

Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян

неділя, 10 січня 2021 р.

Проповідь на 1-у неділю по Богоявленні

                                     

                            БОЖИЙ СЛУГА ТОБІ НА ДОБРО

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

           Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе. Бо володарі – пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, бо володар – Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві! Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління (Римлян 13:1-5). 

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, за останній рік в інтернеті пропонувалися різні переклади першого вірша 13-го розділу Послання Св. Апостола Павла до римлян, метою яких було довести, що влада, яка не слухається Бога – не від Бога. Мовляв, Бог її не ставив, відповідно така влада і не від Бога встановлена. Іншими словами, якщо, скажімо президент країни не вірує в Бога, значить він владу отримав не від Бога. 

А якщо він владу отримав не від Бога, то це означає, що його можна не слухатись. Крім того це означає, що проти нього можна вчинити заколот, бунт, повстання – усе, що завгодно, аби його від влади усунути. І тоді можна заплющувати очі на Четверту Заповідь, яка вимагає пошани до батьків і до всіх старших. А далі ідуть і перші три Заповіді з Першою включно: «Нехай не буде в тебе інших богів переді Мною». 

Замах на Божу постанову про владу і на Четверту Заповідь є насправді дещо прихованим замахом на Бога і на Його Царство. Згадайте, любі брати і сестри, чим закінчився жовтневий переворот у Петрограді 1917 року? Те, що почалося з атаки на законну владу, продовжилось атакою на Христа, на Його Слово, на Церкву, а потім вилилось у жахливі репресії і в найжахливіший злочин проти українського народу – Голодомор-геноцид 1932-1933 років. 

            Якраз перші п’ять віршів з 13-го розділу Послання Св. Апостола Павла до римлян є традиційним текстом на першу неділю по Богоявленні, яку ми нині святкуємо. І Господь Святий Дух через Апостола Павла дуже чітко зазначає: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога». 

            Немає таких людей, які можуть вищій владі не коритись. Ніхто не може звільнити себе від обов’язку коритись вищій владі. І тут, очевидно, мається на увазі покора владі відповідно до діючих законів. Ніяка вища влада не може наказати нам, наприклад, аби ми перестали поклонятися Богові, вивчати Боже Слово. 

Якщо вона таке наказує, тоді вона переступає свої межі і тоді ми повинні використовувати принцип, зазначений Апостолом Петром у відповідь первосвященикам: «Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дії 5:29). Тож покора вищій владі не означає виконання її вимог порушувати Десять Заповідей і всього іншого, що суперечить Божому Слову. Покора вищій владі означає покору тим законам, які не противляться Богові та Його Слову. 

Для цього, звісно слід знати Боже Слово і перебувати у ньому. Власне кажучи, перебування у Слові Божому і є ознакою християнина, людини вільної і людини, яка перебуває у правді. Про це каже нам і Господь: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8:31 32).  І коли ми будемо перебувати у Слові, ми будемо розуміти, якою є істинна покора вищій владі і чого саме від нас вимагає Господь. 

Без такого перебування ми можемо коритись вищій владі, але коїти страшні гріхи, як їх коїли ті нелюди, які відбирали зерно і всяку їжу від українців в 1932-1933 роках або ті, хто виконував різні накази і руйнував людські життя в багато різноманітних способів. Павло у Посланні до римлян звертається до християн у Римі, які вміють відрізнити добро від зла, праведність від гріха, закон від беззаконня. 

Римська влада, каже фактично Апостол Павло установлена від Бога, адже всі влади установлені від Бога. Як і українська влада теж установлена від Бога. І цей лист, який покладено в основу сьогоднішньої проповіді, теж спрямовується до нинішніх українських християн, які вміють відрізнити добро від зла, праведність від гріха, закон від беззаконня. 

Але, хоча цей лист звернено до християн, Апостол каже: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога». Іншими словами не існує таких людей, яким Бог дозволяє ігнорувати владу. Коли нашого Господа Христа привели на допит до Понтія Пілата, то Господь визнає і владу римського намісника над Собою і те, що ця влада установлена Богом. Божий Син промовляє Пілатові: «Наді Мною ти жадної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було» (Ів. 9:11). 

Якщо Син Божий кориться світській, до того ж язичницькій, владі і визнає  її як установлену Богом. Тож і ми слухаємось нашого Господа і коримось вищій владі, як установленій Ним. Апостол перше проповідує нам Закон і каже: «Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе». Дітей, які не слухаються батьків,  дисциплінують батьки. А дорослих людей, які противляться владі, карає сама влада. 

І ті, що противляться владі, самі винні у тих покараннях, які влада на них наводить. Апостол не каже: «Ти крав, руйнував сімї, убивав, очорнював ближніх, підбурював одних людей проти інших, а влада вчинила таке велике зло – тебе суворо покарала». Так говорити можуть лише слуги диявола і вороги Христа. Хто чинить зло, той сам винен у тому, що його карають. Такі, каже Апостол «самі візьмуть осуд на себе». 

Далі Апостол переходить наче до доброї новини і каже: «Бо володарі – пострах не на добрі діла, а на злі». Тобто, володар не буде тебе карати за добрі діла. Знову, в історії світу і України, було чимало випадків, коли злочин такий як геноцид здійснювався до цілого українського народу. Той злочин був наймасовіший і найстрашніший, і його задум та виконавці мали походження з аду. 

Але було й чимало інших злочинів, бо вся історія України, починаючи від завоювання її більшовиками на початку 1920-их років це ілюстрація того, що влада була установлена Богом, тобто Бог її допустив, але Бога та влада часто не представляла, бо карала саме за добрі діла, а не за злі. Добре діло – вірувати в Христа, а за нього карали. Добре діло – трудитися і плодами своєї праці годувати свою сімю, а за таке добре діло карали. Добре діло – любити свій рідний край і народ, а за таке діло карали. 

Проте хиба не в Божій постанові, а в тих, хто узурпував владу і взявся за знищення українського народу.  Наступні війни і всі біди, які вони несли, стали ілюстрацією вислову Мартіна Лютера про те, що у такому разі Бог карає одного негідника іншим, ще більшим за нього.  Але Божий задум щодо влади непорушний: влада має карати винятково злі вчинки і хвалити вчинки добрі. При чому моральний закон, вписаний у серця всіх людей на світі і ніякі режими ні в минулому, ні в сучасному, ні в теперішньому виправдання тому, що вони карали добро і хвалили зло, не мають. 

Аж до кінця цього світу Бог установлює владу і дає їй незмінне доручення: карати зло і хвалити добро. Таким чином Бог стримує у світі гріх і створює умови для проповіді Христового Євангелія. Бог дає владу певним людям, аби вони служили Богові і Його віруючим. Через це Апостол і ділиться рецептом того, як не боятися влади: «Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї» і додає: «бо володар – Божий слуга, тобі на добро». 

Бог дав нам багатьох слуг. Ангели Божі – духи служебні, вони служать віруючим. Володарі – Божі слуги, які покликані Богом служити Його любим християнам на добро. Меч уряд носить винятково для злочинців. А якщо він буде мечем карати доброчинців, то Бог знайде спосіб як покарати таких володарів аж до вічних мук у невгасимому вогні пекла. 

Бо врешті-решт є лише один Цар над царями – наш Господь і Спаситель Ісус Христос. Він також головний історик світу, бо то Він не лише пише історію, Він її робить і Він її контролює. Аби за будь-яких розкладів, мали перемогу, Син Божий стався людиною. Він став під Закон, даний Богом, аби всіх нас спасти від гріха. 

Світський уряд, якщо він виконує доручення Бога, може нас врятувати від гріха, який проявляється у злочинах. А Син Божий, Цар Небесний, спасає нас від усіх гріхів, і від усіх проявів гріха. Аби гріх не панував, аби диявол не тішився, аби смерть не торжествувала, Ісус забрав на Себе усі гріхи світу і поніс їх на Голгофський хрест. Там Він обмив усі гріхи світу Своєю святою і невинною кров’ю. 

Там Він приніс Себе Самого у досконалу жертву за всі переступи і злодіяння людства. Немає такого гріха за який би не помер Ісус Христос, Син Божий.  Він помер за всіх без винятку людей – за вас і за мене. І все це Він зробив, бо Він – Володар любові. Він – Цар люблячий. Він любить нас і Він здобув прощення для нас. 

Кожен хто вірує в Нього, які б гріхи він не коїв у минулому, проголошується виправданим. Кожному розкаяному грішникові, який вірує в Христа, дарується звільнення від осуду Божого і життя в Царстві Божому.  Кожен розкаяний злочинець, який закликає Ім’я Христове, оголошується дитям Божим і буде з Ісусом повіки віків у раю. 

Ось так послужив нам наш Небесний Володар, Цар Небесний, Ісус Христос. Він воскрес і на третій день по Своїй смерті вийшов із гробу, аби далі служити нам уже як прославлений Спаситель. Він служить нам нині Своїм Словом. Він кличе нас на імя, як Своїх любих дітей у нашому Хрищенні. 

Він утішає нас Своїм солодким і любим Євангелієм. Він покріплює нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері. Він використовує Свою міць, аби захистити нас від усякого зла в цьому світі, а Останнього Дня Він усіх нас воскресить і запросить увійти до життя вічного в Його Царстві, а всіх переступників Його волі вкинути у невгасимий огонь аду. Ось такий Цар Небесний установив всяку владу, аби ми її слухались не через страх, а через сумління, як діти Божі. Заради Христа. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

День Св. Василя Великого, Григорія Назіанського і Григорія Ниського, пастирів і сповідників

    

Cьогодні ми дякуємо Господу за трьох святих: Василя Великого, Григорія Назіанського і Григорія Ниського. Св. Василь і два Григорії, які ще відомі, як Каппадокійські Отці, були провідниками християнського православ'я в Малій Азії (на території сучасної Туреччини) в останній половині IV століття.  Василь і Григорій були брати, а Григорій Ниський був їхній приятель. Всі вони справили великий вплив на формування богослов'я, яке було схвалене Константинопольським Собором 381 року Господнього. Захист ними доктрин про Святого Духа і Святу Трійцю, разом із внеском у літургію Східної Церкви, зробив їх найвпливовішими тогочасними християнськими вчителями і богословами.

Молитва на День Св. Василя Великого, Григорія Назіанського і Григорія Ниського, пастирів і сповідників:

     Всемогутній Боже!  Ти об'явив Своїй Церкві Твоє вічне Єство славетної величі та досконалої любові - один Бог у Святій Трійці.  Дай, аби Церква Твоя, з такими єпископами, як Василь Кесарійський, Григорій Назіанський і Григорій Ниський, отримувала благодать непохитно перебувати у сповідуванні правдивої віри та непохитному поклонінню Тобі: Отцеві, Синові, і Святому Духові - Ти Єси один Бог, і Ти живеш, і царюєш повіки віків. Амінь.

 Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 9 січня 2021 р.

Хрищення немовлят основується на Божому Слові (3)

 Немовлята зачаті та народжені у гріху так, що за своєю природою вони є дітьми гніву (Псалом 50 (51):7; Ефесян 2:3). Через це їм, аби не загинути, а спастися, потрібно отримати прощення гріхів (Луки 1:77; Римлян 4:7). А Хрищення є Божим засобом, яким прощаються і обмиваються гріхи (Дії 2:38; 22:16).

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

пʼятниця, 8 січня 2021 р.

Історики вкрай корисні люди

Історики… вкрай корисні люди і найкращі учителі, так що їм ніколи не буде мало честі, хвали та подяки.  На це ж заслуговує і праця великих панів, як-от: імператора, короля тощо, які свого часу цілеспрямовано добились написання історій і надійно зберегли їх у бібліотеках.  Як і не жаліли вони коштів, що були необхідні для підтримки та освіти таких людей, які були здібні для написання таких історій.

  Але для написання правди потрібен першокласний муж, який має левяче серце. Адже багато-хто пишуть так, що легко пропускають пороки та вади їхніх панів чи друзів або їх витлумачують у найкращий спосіб, а також надто прославляють якісь звичайні або марні чесноти. З іншого боку, вони прикрашають або обчорнюють історії на користь своєї вітчизни та на шкоду іноземців, виходячи з того, чи люблять вони когось, а чи ненавидять. Таким чином історії стають вкрай ненадійними, а Боже діло ганебно затьмарюється – в таких підходах обвинувачують греків, та й папські улесники робили так донині і далі так роблять.

Мартін Лютер

четвер, 7 січня 2021 р.

Ведуть у Содом Христа

(Нерозкаяні грішники) не озираються назад, як це робила дружина Лота, виходячи із Содому – вони цілковито відмовляються полишати Содом. І навіть більше – у Содом із собою вони намагаються привести Христа.

Св. Августин